Лабораторна робота №3

Визначення загальної маси нафти в результаті аварійного

витоку у водний об’єкт

Основні теоретичні відомості

Нафти – горюча корисна копалина, складна суміш вуглеводнів різних класів

з невеликою кількістю органічних кисневих, сірчистих і азотних сполук, як
правило, являє собою густу оліїсту рідину. Колір нафти у більшості випадків бурий
і темно-коричневий (до чорного), рідше жовтий і зеленуватий і зовсім рідко
зустрічається майже безбарвна, так звана «біла нафта». Колір нафти залежить від
розчинених в них смол. Нафта являє собою суміш рідких вуглеводнів (парафінових,
нафтенових і ароматичних), в якій розчинені газоподібні та тверді вуглеводні.
Закон України «Про нафту і газ» від 12 липня 2001 року № 2665-III,
визначає нафту як корисну копалину, що являє собою суміш вуглеводнів та
розчинених в них компонентів, які перебувають у рідкому стані за стандартних
умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20°C), і є товарною продукцією
(стаття 1 цього Закону).
Нафта утворюється разом з газоподібними вуглеводнями на глибині понад
1,2 - 2 км; залягає на глибинах від десятків метрів до 5 - 6 км. Однак на глибинах
понад 4,5 - 5 км переважають газові і газоконденсатні поклади з незначною
кількістю легких фракцій. Максимальне число покладів нафти розташовується
на глибині 1 - 3 км.
Елементний склад (%): вуглець 80-88, водень 11,0-14,5, сірка 0,01-6 (рідко
до 8), кисень 0,005-0,7 (рідко до 1,2), азот 0,001-1,8. Основу технологічної
класифікації нафти складають: вміст сірки (клас I - малосірчисті Н., що включають
до 0,5 % S; клас II - сірчисті Н. з 0,5-2 % S; клас III - високосірчисті Н., що містять
понад 2 % S). Усього в нафті виявлено понад 50 хімічних елементів.
Відносна густина нафти коливається в межах 0,65–1,05 г/см3 (зазвичай 0,82–
0,95 г/см3). Нафти з відносною густиною до 0,83 називаються легкими. Своєю
легкістю вони зобов'язані переважанню в їх складі метанових вуглеводнів.
Відносну густину від 0,831 до 0,86 г/см3 мають середні нафти, а вище 0,861 г/см3 –
важкі. У важкій нафті містяться переважно циклічні вуглеводні.
У системі SI одиницею густини є кілограм на метр кубічний (кг/м3), в
системі СГС – одиницею густини є грам на сантиметр кубічний (г/см3).
Більша частина нафтових родовищ розосереджена по семи регіонах світу і
приурочена до внутрішньоматерикових депресій та окраїн материків:
1. Перська затока — Євразія;
2. Мексиканська затока — Карибське море (включаючи прибережні
райони Мексики, США, Колумбії, Венесуели і о. Тринідад);
3. острови Малайського архіпелагу і Нова Гвінея;
4. Західний Сибір;
5. Північна Аляска;
6. Північне море (головним чином норвезький і британський сектори);
 7. Острів Сахалін з прилеглими ділянками шельфу.

Розлив нафти – потрапляння нафти в довкілля в результаті дій людини. У це

поняття також входять аварії танкерів, аварії на нафтових платформах, бурових
установках, свердловинах, а також викид будь-яких речовин, отриманих від
переробки сирої нафти. Ліквідація наслідків подібних подій займає від декількох
місяців до декількох років.
Основними причинами забруднення води нафтою є:
Техногенні катастрофи. Техногенні екологічні катастрофи, викликані
розливами нафти при аваріях на танкерах, є найбільш поширеними. Загальна
кількість нафти і нафтопродуктів, які щорічно потрапляють у води Світового
океану, вже зараз досягає 10 млн. т. Причому ця небезпека зростає із збільшенням
тоннажу танкерів і їх кількістю. За підрахунками фахівців, загальна ймовірність
аварії дорівнює 0,4 на 1000 рейсів.
Промислово-побутова діяльність людини. Великі маси нафти з суші
надходять у моря по річках з побутовими й зливними стоками. Обсяг забруднення
нафтою з цього джерела перевищує 2 млн. т нафти на рік. Зі стоками промисловості
і нафтопереробних заводів у морські акваторії щорічно потрапляє до 0,5 млн. т
нафти.
Природний розлив нафтопродуктів. Наприклад, у протоці Санта-Барбара у
Каліфорнії вже багато століть у море просочується з тріщин і ущелин у морському
дні щорічно 3000 т нафти, проте забруднення біля берегів не спостерігається.
Головні місця нафтового забруднення Світового океану відмічаються на
шляхах руху танкерів між Близьким Сходом та Європою, Америкою та Японією.
Значні забруднення наявні також у Середземному, Карибському, Південно-
Китайському та Японському морях. Аналіз джерел і форм нафтових забруднень
дозволив установити, що в загальній кількості надходжень:
- 23 % складають скиди із суден у море промивних і баластних вод, тобто
забруднення, пов’язані з експлуатацією суден;
- 17 % припадає на скиди нафти та нафтопродуктів у портах чи припортових
акваторіях, що включає втрати при завантаженні бункерів наливних суден;
- 10 % потрапляє з берега разом із промисловими відходами та стічними
водами, що містять емульговану, розчинену та плівкову нафту;
- 5 % приносять зливові стоки у вигляді емульгованої, розчиненої та
плівкової нафти;
- 6 % пов’язано з катастрофами суден, бурових установок у морі, коли
утворюються суцільні поля плівки з емульгованої чи розчиненої нафти;
- 1 % дає буріння на шельфі, ці забруднення складаються з емульгованої,
розчиненої та плівкової нафти;
- 10 % припадає на нафту, що надходить з атмосфери в розчиненому та
газоподібному стані;
- 28 % приносять річкові води, що містять нафту в усьому різноманітті її
форм.
Останні два джерела є «транспортерами»: вони сумують нафтові
забруднення від різноманітних об’єктів, розташованих далеко від моря (повітряні
маси – із забруднених міст по шляху слідування, річки – зі свого басейну), та
виносять їх в океан.
Що відбувається після потрапляння нафти у водний об’єкт?
Через 10 хвилин після потрапляння у воду 1 т нафти утворюється нафтова
пляма товщиною 10 мм. У подальшому товщина плівки зменшується (менше ніж 1
мм), однак пляма розширюється - 1 т нафти здатна вкрити площу до 12 км2.
Подальші зміни відбуваються під впливом вітру, хвиль і погоди. Зазвичай пляма
дрейфує під впливом вітру і розпадається на дрібніші плями. Нафтова плівка
змінює склад спектру та інтенсивність проникнення у воду світла. Пропускання
світла тонкими плівками сирої нафти складає від 10-11 % (280 нм) до 60–70 % (400
нм). Плівка товщиною 30-40 мм повністю поглинає інфрачервоне випромінювання.
Змішуючись з водою, нафта утворює емульсію двох типів: пряму нафту у воді та
зворотну воду у нафті. Прямі емульсії, що складені краплинами нафти діаметром до
0,5 мкм, менш стійкі та характерні для нафти, що містить поверхнево-активні
речовини. При утворенні летких фракцій нафта утворює в’язкі зворотні емульсії,
які можуть зберігатися на поверхні, переноситися течією, викидатися на берег чи
осідати на дно.
Нафта і нафтопродукти справляють негативний вплив на морські біоценози,
тому що їх плівки порушують обмін енергією, теплом, вологою та газами між
океаном і атмосферою, а також впливають на фізико-хімічні та гідрологічні умови,
клімат Землі, баланс кисню в атмосфері, викликають загибель риби, морських
птахів та мікроорганізмів. Усі компоненти нафти токсичні для морських організмів.
У нафти є ще одна побічна властивість. Її вуглеводні здатні розчиняти ряд інших
забруднюючих речовин, таких як пестициди, важкі метали, які разом із нафтою
концентруються в приповерхньому шарі і ще більше забруднюють його.
Методи ліквідації.
При виборі методу ліквідації розливу нафти і нафтопродуктів (ННП)
потрібно виходити з наступних принципів:
- всі роботи повинні бути проведені у найкоротші строки;
- проведення операції з ліквідації розливу ННП не повинно завдати більшої
екологічної шкоди, ніж сам аварійний розлив.
Існує кілька методів ліквідації розливу ННП: механічний, фізико-хімічний
та біологічний.
Механічний збір нафти.
Найбільша ефективність досягається в перші години після розливу. Це
пов'язано з тим, що товщина шару нафти залишається ще досить великою (при
малій товщині нафтового шару, великій площі його поширення та постійному русі
поверхневого шару під впливом вітру і течії, процес відділення нафти від води
досить ускладнений).
Для збору нафти на воді механічними способами можуть бути застосовані
два основних типи нафтозбірних робіт:
- стаціонарний збір нафти, при якому застосовують бонові огородження для
локалізації і ліквідації нафтових плям, починаючи з джерела розливу або на
відстані від нього, або у відкритій водоймі чи поблизу берега;
- пересувний спосіб збору нафти, при якому застосовуються скімери.
 Фізико-хімічний метод.
В основі фізико-хімічного методу ліквідації розливів ННП лежить
використання диспергентів і сорбентів.
Диспергенти являють собою спеціальні хімічні речовини, що
застосовуються для активізації природного розсіювання нафти з метою полегшення
її видалення з поверхні води раніше, ніж розлив досягне більш екологічно
уразливого району. Диспергенти застосовуються в складних умовах, коли
механічний збір ННП утруднений або неможливий, тобто при глибині понад 10
метрів, температурі води нижче 5°C і температурі зовнішнього повітря нижче 10°C.
Диспергенти дають змогу оперативно ліквідувати розливи. Також їх використання
можливе спільно з різними технічними засобами. До недоліків диспергентів
відносяться токсичність і обмеженість застосування за температурою. Деякі
чинники, що свідчать на користь застосування диспергентів - застосування
диспергентів дозволяє швидко обробити великі площі, що є основною перевагою
цього методу, оскільки навіть невелика кількість розлитої нафти може охопити
велику акваторію.
Сорбенти являють собою різні порошкоподібні, тканинні або бонові
сорбуючі матеріали. Сорбенти при взаємодії з водною поверхнею починають
негайно вбирати ННП). Освоєно виробництво сорбентів багаторазового
користування для збору розлитої нафти (нафтопродуктів) з поверхні води, ґрунту,
аж до видалення райдужної плівки. Сорбенти утримуються на поверхні води, не
тонуть, добре сорбують нафту при температурах від 0 до 30°С. Випускаються в
різній формі - рулонах, матах, серветках і використовуються в залежності від умов.
До переваг сорбентів відносяться незалежність застосування від зовнішніх умов і
мінімальні витрати на зберігання і транспортування. В Україні широко
використовується високоефективний нафтовий сорбент «Еколан». Він є екологічно
чистим, що дозволяє ефективно і швидко видаляти наслідки розливів нафти і
продуктів її переробки з поверхні відкритих водоймищ.
Біологічний метод. Використовується після застосування механічного та
фізико-хімічного методів при товщині плівки не менше 0,1 мм. В основі
біологічного методу лежить поняття біоремедиації. Біоремедиація – це технологія
очищення нафтозабрудненого ґрунту і води, в основі якої лежить використання
спеціальних, вуглеводоокислюючих мікроорганізмів або біохімічних препаратів.
Кількість мікроорганізмів, здатних асимілювати нафтові вуглеводні, відносно
невелика. Насамперед, це – бактерії і певні види грибків і дріжджів. У більшості
випадків всі ці мікроорганізми є жорсткими аеробами. Існують два основних
підходи до очищення забруднених територій за допомогою біоремедиації: -
стимуляція локального ґрунтового біоценозу; - використання спеціально відібраних
мікроорганізмів.
Одна з сучасних технологій очищення нафтовиливів – біокомпостування.
Це керований біологічний процес розкладання (окислення) нафтових вуглеводнів
спеціалізованою мікрофлорою до безпечних для людини сполук окису вуглецю,
органічної речовини біомаси і води. Біокомпостування проводиться на
стаціонарних або тимчасових спеціальних майданчиках.
 Багатофакторність системи "нафта – навколишнє середовище" часто
ускладнює прийняття оптимального рішення щодо ліквідації аварійного розливу.
Однак аналізуючи способи боротьби з наслідками розливів та їх результативність
стосовно до конкретних умов, можна створити ефективну систему заходів, яка
дозволить в найкоротші терміни ліквідувати наслідки аварійних розливів ННП і
звести до мінімуму екологічну шкоду. Незалежно від характеру аварійного розливу
нафти і нафтопродуктів перші заходи з його ліквідації повинні бути спрямовані на
локалізацію плям, щоб уникнути подальшого поширення забруднення нових
ділянок і зменшення площі забруднення.

Завдання
Визначити загальну масу нафти, що потрапила у водний об’єкт.
В результаті аварійного витоку нафти утворилася нафтова пляма розміром
R=50 м з товщиною плівки α= 5 см. Частина нафти з концентрацією Снв = 0,1г /л
під місцем розливу зафіксована на глибині Н до 2 м. Концентрація нафти у воді на
відстані від аварії, приймаємо як фонову, становить Снфон = 0,05г /л.
Значення густини нафти приймаємо ρн = 0,9г /см3.
Розв’язання
Обчислюємо масу нафти на поверхні води в межах нафтової плями:

mнпов = ρн πR 2α,

mнпов = 900*3,14*2500*0,05 = 353250(кг) = 353,25(т);

Розраховуємо масу нафти, яка потрапила у воду на глибину до двох метрів

внаслідок аварійного витоку:

mнв = (Снв − Снфон)πR 2 H;

mнв = (0,1 − 0,05)*3,14*2500*2 = 785(кг) = 0,785(т) .

Розраховуємо загальну масу нафти, яка потрапила у водний об’єкт в

результаті аварійного витоку:

mзаг = mнпов + mнв;

mзаг = 353,25 + 0,785 = 354,035(т).

Вихідні дані – відповідно до варіанту

 Сформулювати Висновки!

Контрольні запитання
1. Що являє собою нафта?
Нафти – горюча корисна копалина, складна суміш вуглеводнів різних класів
з невеликою кількістю органічних кисневих, сірчистих і азотних сполук, як
правило, являє собою густу оліїсту рідину. Колір нафти у більшості випадків бурий
і темно-коричневий (до чорного), рідше жовтий і зеленуватий і зовсім рідко
зустрічається майже безбарвна. Нафта являє собою суміш рідких вуглеводнів
(парафінових, нафтенових і ароматичних), в якій розчинені газоподібні та тверді
вуглеводні.

2. Від чого залежить густина нафти?

Густина нафти залежить від глибини залягання, як правило, зменшуючись з її
збільшенням.
 3. Які основні причини забруднення водних об’єктів нафтою?
Основними причинами забруднення води нафтою є:
Техногенні катастрофи. Техногенні екологічні катастрофи, викликані
розливами нафти при аваріях на танкерах, є найбільш поширеними. Загальна
кількість нафти і нафтопродуктів, які щорічно потрапляють у води Світового
океану, вже зараз досягає 10 млн. т. Причому ця небезпека зростає із збільшенням
тоннажу танкерів і їх кількістю. За підрахунками фахівців, загальна ймовірність
аварії дорівнює 0,4 на 1000 рейсів.
Промислово-побутова діяльність людини. Великі маси нафти з суші
надходять у моря по річках з побутовими й зливними стоками. Обсяг забруднення
нафтою з цього джерела перевищує 2 млн. т нафти на рік. Зі стоками промисловості
і нафтопереробних заводів у морські акваторії щорічно потрапляє до 0,5 млн. т
нафти.
Природний розлив нафтопродуктів. Наприклад, у протоці Санта-Барбара у
Каліфорнії вже багато століть у море просочується з тріщин і ущелин у морському
дні щорічно 3000 т нафти, проте забруднення біля берегів не спостерігається.

4. Які наслідки в результаті забруднення нафтою і нафтопродуктами?

Нафта і нафтопродукти справляють негативний вплив на морські біоценози,
тому що їх плівки порушують обмін енергією, теплом, вологою та газами між
океаном і атмосферою, а також впливають на фізико-хімічні та гідрологічні умови,
клімат Землі, баланс кисню в атмосфері, викликають загибель риби, морських
птахів та мікроорганізмів. Усі компоненти нафти токсичні для морських організмів.
У нафти є ще одна побічна властивість. Її вуглеводні здатні розчиняти ряд інших
забруднюючих речовин, таких як пестициди, важкі метали, які разом із нафтою
концентруються в приповерхньому шарі і ще більше забруднюють його.

5. Охарактеризувати методи ліквідації нафти і нафтопродуктів.

Існує кілька методів ліквідації розливу ННП: механічний, фізико-хімічний
та біологічний.
Механічний збір нафти.
Найбільша ефективність досягається в перші години після розливу. Це
пов'язано з тим, що товщина шару нафти залишається ще досить великою (при
малій товщині нафтового шару, великій площі його поширення та постійному русі
поверхневого шару під впливом вітру і течії, процес відділення нафти від води
досить ускладнений).
Для збору нафти на воді механічними способами можуть бути застосовані
два основних типи нафтозбірних робіт:
- стаціонарний збір нафти, при якому застосовують бонові огородження для
локалізації і ліквідації нафтових плям, починаючи з джерела розливу або на
відстані від нього, або у відкритій водоймі чи поблизу берега;
- пересувний спосіб збору нафти, при якому застосовуються скімери.
Фізико-хімічний метод.
 В основі фізико-хімічного методу ліквідації розливів ННП лежить
використання диспергентів і сорбентів.
Біологічний метод. Використовується після застосування механічного та
фізико-хімічного методів при товщині плівки не менше 0,1 мм. В основі
біологічного методу лежить поняття біоремедиації. Біоремедиація – це технологія
очищення нафтозабрудненого ґрунту і води, в основі якої лежить використання
спеціальних, вуглеводоокислюючих мікроорганізмів або біохімічних препаратів.
Кількість мікроорганізмів, здатних асимілювати нафтові вуглеводні, відносно
невелика. Насамперед, це – бактерії і певні види грибків і дріжджів. У більшості
випадків всі ці мікроорганізми є жорсткими аеробами. Існують два основних
підходи до очищення забруднених територій за допомогою біоремедиації: -
стимуляція локального ґрунтового біоценозу; - використання спеціально відібраних
мікроорганізмів.
Одна з сучасних технологій очищення нафтовиливів – біокомпостування.
Це керований біологічний процес розкладання (окислення) нафтових вуглеводнів
спеціалізованою мікрофлорою до безпечних для людини сполук окису вуглецю,
органічної речовини біомаси і води. Біокомпостування проводиться на
стаціонарних або тимчасових спеціальних майданчиках.
Багатофакторність системи "нафта – навколишнє середовище" часто
ускладнює прийняття оптимального рішення щодо ліквідації аварійного розливу.
Однак аналізуючи способи боротьби з наслідками розливів та їх результативність
стосовно до конкретних умов, можна створити ефективну систему заходів, яка
дозволить в найкоротші терміни ліквідувати наслідки аварійних розливів ННП і
звести до мінімуму екологічну шкоду. Незалежно від характеру аварійного розливу
нафти і нафтопродуктів перші заходи з його ліквідації повинні бути спрямовані на
локалізацію плям, щоб уникнути подальшого поширення забруднення нових
ділянок і зменшення площі забруднення.

Додаток 1

Варіанти завдань для лабораторної роботи №3

«Визначення загальної маси нафти в результаті аварійного
витоку у водний об’єкт»

Номер Розмір Товщина Густина Номер Розмір Товщина Густина

варіанта нафтової нафтової нафти варіанта нафтової нафтової нафти
плями плівки ρн, плями плівки ρн,
(R), м (α), см г/см3 (R), м (α), см г/см3

1 33 1,2 0,65 11 57 5,2 0,85

2 35 1,6 0,68 12 59 5,6 0,86
3 37 2,4 0,70 13 60 5,9 0,87
4 39 2,8 0,73 14 63 6,0 0,88
5 42 3,2 0,75 15 67 6,3 0,89
6 46 3,7 0,77 16 69 6,8 0,90
7 47 3,9 0,80 17 70 6,9 0,93
8 49 4,0 0,82 18 72 7,0 0,95
9 52 4,7 0,83 19 75 7,2 0,97
10 55 5,1 0,84 20 77 7,5 0,99