Підтип Саркодові – Sarcodina

Вільноживучі мешканці водойм і вологих біотопів,

деякі є паразитами. Основна властивість –
здатність утворювати псевдоподії:
широкі, лопатеві, нерозгалужені – лобоподії;
вузькі, витягнуті, розгалужені – філоподії;
ниткоподібні, переплетені між собою –
ретикулоподії (ризоподії);
витягнуті з осьовою ниткою – аксоподії.
Підтип складається із класів:
Справжні амеби – Lobosea
Зернястосітчасті (форамініфери) – Granuloreticulosea
Акантарії (променяки) – Acantharea
 Клас Справжні амеби – Lobosea
Цитоплазма має виразне шарування на зовнішній
прозорий шар – ектоплазму (гіалоплазму), та
внутрішній зернистий шар – ендоплазму
(гранулоплазму). За в’язкістю гранулоплазма
перебуває у двох станах: не периферії – у
желатинізованому (плазмогель), у центрі – у
рідкому (плазмозоль). Взаємний перехід з одного
стану в інший зумовлений актин-міозиновими
взаємодіями, що є важливим етапом у процесі
формування псевдоподій. У черепашкових амеб,
які утворюють псевдоподії тільки на одному з
полюсів (тільки у деяких видів на двох полюсах),
цитоплазма зазнає функціонального шарування.
 Отвір у черепашці, через який псевдоподії виходять
назовні, називається устям. Альвеолярна зона
цитоплазми формує псевдоподії і не містить
включень. Зерниста зона містить травні і соротливі
вакуолі. Гіалінова зона є прозорою і містить ядро.
Всередині черепашки цитоплазматичне тіло зв’язане з
нею тонкими тяжами – епіподіями. Черепашка
понизана дрібними порами і складається з двох шарів:
внутрішнього псевдохітинового та зовнішнього з
різноманітного матеріалу ендогенного (секреторні
пластинки) і екзогенного походження (піщинки,
стулки діатомових водоростей, детрит). Розмноження
переважно нестатеве (поділ навпіл), у деяких
виявлений статевий процес (гологамія).
 До паразитичних форм відноситься Entamoeba
histolytica – збудник дизентерії. Має дві форми:
непатогенну просвітну, що живиться вмістом
кишківника, і тканинну, що виділяє протеолітичні
ферменти, руйнує епітелій кишківника і живиться
еритроцитами. Це супроводжується утворенням
виразок і кров’яними проносами (амебіоз). До
іншого живителя передається в інцистованому
стані з фекаліями (чотириядерні цисти). У
більшості випадків людина є носієм дизентерійної
амеби. Причина переходу з однієї форми до іншої
повністю не з’ясована, проте амебіоз зустрічається
переважно у тропічних і субтропічних районах.