КЛАСИФІКАЦІЯ

ЛІКАРСЬКИХ
ЗАСОБІВ (ЛЗ).
ОСНОВИ МЕДИЧНОЇ
РЕЦЕПТУРИ.
• Лікарські засоби (ЛЗ) – це фармакологічні речовини
або суміши, дозволені уповноваженим на це органом
відповідної країни у встановленому порядку для
застосування з метою лікування, попередження чи
діагностики захворювання у людини чи тварин.
Класифікація лікарських засобів за наступними принципами:
• терапевтичним застосуванням (проти кашлю, антиангінальні,
антиаритмічні засоби, протипухлинні, протимікробні тощо)
• фармакологічною дією (механізм дії - антикоагулянти, бронхолітики,
діуретики)
• хімічною будовою (глікозиди, алкалоїди, стероїдні препарати,
бензилпеніциліни, сульфаніламідні препарати).

Анатомо- І хімічна і фармакологічна класифікація окремо мають недоліки.

терапевтично-  Одним з недоліків фармакологічної класифікації є те, що часто група
хімічна (АТХ) лікарських речовин певної дії включає в себе речовини
класифікація ВООЗ найрізноманітнішої структури.
При складанні  Аналогічний недолік і хімічної класифікації, коли близькі за хімічною
класифікації
будовою речовини володіють абсолютно різною фізіологічною дією.
лікарських засобів
важко дотримуватися
 Крім того, хімічна будова ново отриманих речовин, особливо складного
єдиного принципу і природного характеру, протягом деякого часу може бути нез‘ясованою,
використовують тому включення їх в якусь певну групу хімічної будови може бути дуже
змішану відносним, а іноді помилковим.
класифікацію, в
основі якої лежать такі Однак на сучасному етапі все більш удосконалюються методи
ознаки, як локалізація
дослідження речовин, у зв'язку з цим більше визнання одержує хімічна
дії, фармакологічні
ефекти, терапевтичне класифікація, яка має основну перевагу в тому, що дозволяє
застосування. встановлювати зв'язок між хімічною будовою лікарської речовини і її
дією на організм.
Класифікація ЛЗ за фармакологічною дією, запропонована
академіком Михайлом Давидовичем Машковським.
1. Лікарські препарати, що діють переважно на центральну нервову систему
2. Лікарські засоби з дією в області закінчення еферентних (від ЦНС до органів) нервів: холінолітики,
гангліоблокатори, курареподібні та ін.
3. Лікарські засоби, що діють переважно на чутливі нервові закінчення, в тому числі слизової
оболонки та шкіри: місцевоанестезуючі препарати, обволікуючі та адсорбуючі засоби, в'яжучі,
блювотні, відхаркувальні і проносні.
4. Ліки, що діють на серцево-судинну систему.
5. Ліки, які посилюють видільну функцію нирок.
6. Жовчогінні медикаменти.
7. Препарати, що впливають на мускулатуру матки.
8. Засоби, що впливають на процеси обміну речовин: гормони, вітаміни та їх
аналоги, ферменти, гістамін та антигістамінні препарати, біогенні та інш.
9. Протимікробні:
10. Препарати для лікування злоякісних новоутворень.
11. Діагностичні засоби.
12. Інші препарати різних фармакологічних груп.
 Фармакотерапевтична класифікація ЛЗ
1.Засоби для наркозу: ефір 5.Седативні та систему: ацетилхоліну хлорид
для наркозу, хлороформ, нейролептичні: броміди 9.Блокуючі (холінолітики)
фторотан, спирт етиловий, натрію, калію, амонію; парасимпатичну
хлоралгідрат, гексенал, настоянка валеріани, (холінергічну) нервову
тіопентал натрій. валокормід, резерпін, аміна- систему: атропіну сульфат,
2.Снодійні: барбітал, барбітал зин, етаперазин, тріфтазин, спазмолітин, апрофен,
натрій, фенобарбітал, барба- мепазин, тріоксазин, мепро-тан, платифіліну гідротартрат.
міл, етамінал натрій, бромі- амізил, метамізил.
10. Збуджуючі симпатичну
зовал. 6.Протисудомні: дифенін, (адренергічну) нервову
3.Анальгезуючі:, морфіну гсксамідин, триметин, систему: адреналіну
гідрохлорид, кодеїну фосфат, бензонал. гідрохлорид, норадреналіну
гідрокодона фосфат, проме- 7.Збуджуючі центральну гідротартрат, мезатон, нафтізин,
дол, омнопон. нервову систему: кофеїн- ефедрину гідрохлорид.
бензоат натрію, теобромін,
4.Жарознижуючі та 11. Курареподібні: диплацин,
кордіамін, теофілін, еуфілін,
протиревматичні: натрію дитилін.
стрихніну нітрат, настоянка
саліцилат, антипірин,
чилібухи, розчин камфори в
амідопірин, анальгін, бута-
олії 20% -й для ін'єкцій
діон.
8.Збуджуючі парасимпатичну
(холінергічну) нервову
12.Місцевоанестезуючі: кока- неврологічних захворювань. сурма трьохсірчиста, сурма
їну гідрохлорид, новокаїн, 14.Блювотні: апоморфіну п'ятисірчиста, терпінгидрат.
лідокаїн, совкаїн, тримекаїн, гідрохлорид, , амоній-калію 19.Серцеві глікозиди: лист
дикаїн, анестезин. тартрат, амонію хлорид, наперстянки, дигітоксин,
13.Антигістамінні настоянка аконіту, вератрин, гітоксин, лантозид, трава
препарати —ЛЗ, що настоянка чемериці. горицвіту, адонізид, настоянка
гальмують дію гістаміну, 15.Проносні: сульфати нат-рію, конвалії, конвалятоксин, розчин
виділяють три групи препаратів магнію; ртуті монохло-рид, корглікона 0,06% для ін'єкцій,
: екстракт крушини рід- кий, олія строфантин.
• H1-блокатори — касторова, настоянка ревеню 20.Протиаритмічні:
гірка, фенолфталеїн, новокаїнамід, хінідину сульфат.
використовуються при
сабур,ізафенін.
терапії алергічних
16.Жовчогінні: алохол, 21.Судинорозширюючі:
захворювань: димедрол,
дехолін, кислота дегідрохо- амілнітрит, дібазол, натрію
дипразин, діазолін.
лева, нікодин, оксафенамід, нітрит, сальсоліна гідрохлорид,
• H2-блокатори — холосас, холерин. папаверину гідрохлорид.
використовуються при
17.Збуджуючі дихання:
лікуванні захворювань
бемегрид, лобеліну
шлунка (сприяють зниженню
гідрохлорид, цититон.
шлункової секреції).
18. Відхаркувальні: амонію
• H3-блокатори — хлорид, корінь іпекакуани,
використовуються в терапії натрію бензоат, плід кмину,
24.Впливають на згортання рибофлавін, піридоксину пропіонат, метилтестостерон;
крові: вікасол, гепарин, гідрохлорид, ціанокобаламін, препарати жіночих статевих
дикумарин, желатин, натрію кислота фолієва, кислота гормонів – діетилстільбестрол,
цитрат для ін'єкцій. нікотинова, нікотинамід, прегнін, прогестерон, енестрол,
25.Замінники крові: гемовініл, камполон, кальцію пантотенат, естрадіолу дипропіонат;
гемодез, поліглюкін. кальцію пангамат; групи С - препарати наднирників –
кислота аскорбінова; групи D - гідрокортизон,
26.Сечогінні: діакарб, калію
розчин ергокальциферолу в олії дезоксикортикостерона ацетат,
ацетат, калію нітрат, меркузал,
0,125% -ний, відеїн; групи Е - дексаметазон, преднізолон,
трифас, фуросемід,
токоферолу ацетат, масло преднізон.
спиронолактон, амонію хлорид,
обліпихи, фехолін, аєвіт;
етамід, ягоди ялівцю, бруньки
групи Р - рутин, рутамін.
берези.
27.Маткові і кровоспинні: 29.Гормональні препарати:
окситоцин,екстракт водяного щитоподібної залози -
перцю рідкий, ізоверин, катарнін тиреоїдин, дійодтирозин,
хлорид, пітуїтрин для ін'єкцій, метилтіоурацил; гіпофіза -
ергометрину тартрат, ерготин, кортикотропін для ін'єкцій;
екстракт ріжків густий, рідкий. гонадотропні - гонадотропін,
пролактин, підшлункової залози -
28.Вітамінні препарати: групи
інсулін для ін'єкцій, ліпокаїн;
А - ретинолу ацетат, риб'ячий
препарати чоловічих статевих
жир;
гормонів - тестостерону
групи В -тіаміна бромід,
30. Антибіотики:
бензилпеніциліну натрієва та
новокаїнова солі, ампіцилін,
левоміцетин, оксациліну
натрієва сіль, стрептоміцину
сульфат, стрептодіміцин,
стрептоміцилін, тетрацикліну
гідрохлорид, морфоциклін,
левоморфоциклін, неоміцину
сульфат, гентаміцину сульфат,
канаміцину дисульфат,
еритроміцин.
31.Сульфаніламіди:
стрептоцид, фталазол, етазол
32.Антигельмінтні:
гексахлоретан, бітіонол,
гексахлорпараксілол, бубулін,
гептилрезорцин, дитразин
цитрат, дифтортетрахлоретан,
кореневище чоловічої
папороті, марганцю арсенат,
олова арсенат, нафтамон, гемоспорідин, бігумаль.
піперазину адипінат,
піперазину сульфат, сантонін,
фенасал, фенотіазин, фікасин,
філіксан, ціазон, міді карбонат
основний, нілверм.
33. Протимікробні та
протипаразитарні: креолін,
іхтіол, калію перманганат,
формалін, (уротропін); сірка
осаджена, натрію тіосульфат.
34.Кислоти і луги: кислота
хлористоводнева, кислота
молочна, вапняна вода, магнію
та натрію карбонати.
35.Препарати важких
металів: міді сульфат,
альбаргін, колларгол,
протаргол.
36. Протикровопаразитарні:
азидин, аміноакрихін, береніл,
За фізико-хімічними властивостями:
o потребуючі захисту від світла;
o потребуючі захисту від впливу вологи;
o потребуючі захисту від випаровування;
o потребуючі захисту від впливу підвищеної температури;
o потребуючі захисту від пониженої температури;
o потребуючі захисту від впливу газів, які знаходяться в навколишньому
середовищі;
o пахучі, фарбуючі, вогнебезпечні, вибухонебезпечні.

За способом отримання – природні та синтетичні;

За токсичністю:
- група препаратів списку А, об’єднує За способом застосування
отруйні і наркотичні засоби; -для зовнішнього застосування;
- група препаратів списку Б (сильнодіючі - для внутрішнього застосування;
засоби); - для ін’єкційного застосування.
- група препаратів звичайного списку, які не
є небезпечними з точки зору токсичності.

За терміном зберігання
- з обмеженим терміном зберігання (до 3-х
років);
- з терміном зберігання більше 3-х років;
 Основи медичної рецептури
впровадження наказу № 360 (від 19.07.2005)
Загальна рецептура – розділ фармакології (лікознавства), який займається
правилами виписування рецептів на ліки і виготовленням лікарських форм із
лікарських речовин.
Лікарські речовини - індивідуальні хімічні сполуки або речовини, які отримують
із рослинної або тваринної сировини і використовують як ліки. При введенні в
організм вони можуть попередити виникнення захворювання, змінити протікання
патологічного процесу, нормалізувати порушену функцію, сприяти швидшому
оздоровленню.
Лікарська сировина - це сукупність природних та штучних матеріалів і речовин з
яких добувають лікарські засоби. Вони можуть бути рослинного, мінерального,
тваринного походження, продукти життєдіяльності пліснявих грибів або продукти
хімічного синтезу, із якого виготовляють лікарські препарати. Лікарська сировина
повинна мати дозвіл на застосування Фармакологічного комітету МОЗ України.
Лікарський препарат - це лікарський засіб у вигляді відповідної лікарської форми.
За складом ліки можуть бути прості і складні. Прості ліки мають один компонент.
Складні містять декілька інгредієнтів.
Лікарська форма - вигляд, який надається лікам для отримання оптимального
ефекту і зручності у застосуванні.
За агрегатним станом лікарські форми поділяють на м'які, тверді, рідкі і
газоподібні (аерозолі).
 Таблетки tabulettae • Капсули Capsulae • Мікрокапсули • Гранули • Драже •
Порошок pulvis • Брикети • Спансули- удосконалена багатошарова
Твeрді таблетка, вміст якої вивільняється у різних відділах ШКТ і через необхідні
проміжки часу.

Мазі unguentum• Гелі • Креми • Супозиторії suppositorium• Лініменти

(густа або студнеподібна лікарська маса для зовнішнього застосування, яка
втирається в шкіру) • Пасти • Пластир • Трансдермальні терапевтичні
системи (ТТС) - дозована м'яка лікарська форма для зовнішнього
застосування у формі пластирів або плівок, що уповільнено вивільняє
М‘які лікарський засіб. Трансдермальна форма зручна тим, що пластир
наклеюється на шкіру, і ліки через верхні шари шкіри (дерму) швидко
проникають у кров. Можливість використовувати гідрофільні і ліпофільні
речовини. ТТС з нітрогліцерином (тринітролонг) і ТТС з жіночими
гормонами (Евра).

Розчини solutio• Суспензії • Емульсії emulsum• Краплі • Настоянки tincture

(спиртові або спиртово –ефірні, на олії, оцті)• Настої infusum (на воді) •
Рідкі Відвари decoctum • Сиропи

Газоподібні аерозолі
 За прописом (складом) розрізняють офіцинальні (фармакопейні) й рецептурні лікарські
форми.
Офіцинальні - лікарські форми та складні прописи ліків, що зазначені у фармакопеї або
інших документах, затверджених фарма­копейним комітетом. Офіцинальні лікарські форми
виготовляються на фарм. заводах.
Виготовляють лікарські препарати за вимогами та правилами, що відображені в
спеціальному збірнику фармацевтичного законодавства - фармакопеї. Фармакопея - досягнення
у розвитку фармакології в тій чи іншій державі, відображені у Державній фармакопеї - збірнику
загальнодержавних, обов'язкових стандартів і положень, які нормують якість лікарських засобів, а
також встановлюють правила виготовлення, зберігання, контролю і відпуску лікарських
препаратів.
Лікарські форми, що складаються за індивідуальними лікарськими прописами для
виготовлення їх в аптеці, які, проте, не увійшли до діючої фармакопеї, називаються
рецептурними, серед яких виділяють магістральні та мануальні.
Магістральні - нестандартні, індивідуальні прописи, призначені лікарем конкретному
хворому.
Мануальні - стандартні, затверджені, клінічно перевірені прописи, які широко
застосовуються на практиці. Описання таких прописів даються не в фармакопеї, а в спеціальних
збірниках, які називаються мануалами.

За способом дозування лікарські форми є: дозовані і недозовані.

Недозовані лікарські форми викоримтовують:

а) для місцевого, тобто зовнішнього, застосування (розчини, мазі, пасти, пластирі, лініменти,
присипки).
б) для прийому всередину (порошки, мікстури, розчини, настої, відвари, екстракти,
настоянки, збори).
 Рецепт – медичний, юридичний, фінансовий документ, який виписується
на відповідних бланках чорнилом або кульковою ручкою розбірливо і без
виправлень. Рецепт - письмове звернення лікаря до фармацевта в аптеку, про
виготовлення та відпуск лікарської форми хворому. Назви лікарських речовин
пишуться повністю. Використовуються скорочення, передбачені наказом МОЗ
України .
Рецепт складається із таких частин:
І. Inscriptio (надпис, заголовок):
а) штамп лікувального закладу.
б) ПІБ хворого, вік, адреса.
в) ПІБ лікаря.
Invocatio – звернення лікаря до фармацевта (виражається словом - візьми Recipe:)
про виготовлення і відпуск лікарської форми.
ІІ. Designatio materiarum основний зміст (склад) рецепту (перелік інгредієнтів, які
входять до складу лікарської форми):
Основна діюча речовина – Basis (seu remedium cardinale)
Допоміжні – Adjuvans, що посилює дію основної або сприяє зниженню її побічної
дії.
Коригуючі (виправляючі) речовини – Corrigens, речовини, які виправляють смак,
запах, інші неприємні властивості, попереджують подразнюючу дію на слизову
оболонку шлунка.
Формоутворюючу речовину – Constituens, яка надає лікам потрібної форми.

ІІІ. Subscriptio – вказівка лікаря фармацевту про виготовлення лікарської форми

відповідним способом і необхідну кількість її.

IV. Signatura – вказівка лікаря хворому про спосіб і час використання лікарської
форми.

V. Підпис та особиста печатка лікаря.

забороняє нанесення на рецептурний

бланк будь-якої рекламної інформації.
Приклад рецепту:

М.П.
(печатка ЛПЗ)
Ужгородська міська клінічна лікарня (вул. Грибоєдова, 10)
Рецепт
(дорослий, дитячий)
- потрібне підкреслити
Номер рецепта N 1489
"10 " вересня 2006 р.
Прізвище, ініціали та вік хворого:
Іванов І.І., 25 років.
Адреса хворого та номер медичної карти амбулаторного хворого
Ужгород, вул. Вузька 2, картка № 235
Прізвище, ініціали лікаря:
Петренко В.В.
Rp.: Аmbroxoli 0,03
Da tales doses numero 10 in tab (видай такі дози числом 10)
Signa. Приймати по 1 таблетці після їжи 3 рази на добу, 10 днів, при кашлі.
Підпис і особиста печатка лікаря.
Рецепт дійсний протягом 10 днів.
 Назви лікарських речовин пишуть у рецепті латинською мовою, у родовому
відмінку, кожну - з великої літери і з нового рядка; спочатку зазначають назви
отруйних і сильнодіючих речовин, потім — усі інші.
Кількість лікарської речовини позначається в рецепті праворуч від її назви.
Твердих у гр. 1,0;5,0 або доля граму.
Один грам (г) 1,0
Один дециграм (дг) 0,1
Один сантиграм (сг) 0,01
Один міліграм (мг) 0,001
Один дециміліграм (дмг) 0,0001

За потреби екстреного відпуску лікарського препарату хворому у верхній частині

рецептурного бланка роблять позначення:
Сіtо! (Швидко!),
Сitissiто! (Найшвидше!)
Statim (Негайно!).
Форми рецептурних бланків
Форма рецептурного бланка №1 (ф-1) для виписування лікарських засобів і
виробів медичного призначення, що відпускаються за повну вартість, безоплатно, з
оплатою 50 % і таких, що підлягають предметно-кількісному обліку (наркотичні або
психотропні комбіновані ЛЗ). На одному рецептурному бланку виписується: одне
найменування лікарського засобу, що вміщує отруйні або наркотичні лікарські засоби, або
1-3 найменування інших лікарських засобів.
При виписуванні рецепту обов’язковим є кутовий штамп закладу охорони здоров’я,
підпис та особиста печатка лікаря,
Рецептурні бланки ф-1 повинні зберігатися в замкнених шафах.

спеціального рецептурного бланку форми № 3 Виписують наркотичні

(психотропні) лікарські засоби в чистому вигляді або в суміші з
індиферентними речовинами та трамадол. Всі інші лікарські засоби
виписуються на рецептурному бланку ф-1.
При виписуванні на рецептурному бланку ф-3 та рецептів, які
залишаються в аптеці, додатково ставиться кругла печатка суб’єкта
господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною
практикою (рецепт ф-3 підписується керівником закладу охорони
здоров’я або його заступником).

Згідно Наказу № 360 існує два терміни дії рецептів: для ф-1 – протягом десяти днів з дня
виписування, для ф-3 – протягом п’яти днів з дня виписування.
 Тверді лікарські форми

Порошок (pulvis, -eris;) — це тверда лікарська форма для внутрішнього або зовнішнього застосування,
що складається з однієї або кількох подрібнених речовин і має властивості сипучості. Стерильний
порошок застосовують також для парентерального введення після попереднього розчинення у певному
стерильному розчиннику.
Переваги порівняно з іншими лікарськими формами.
Його досить легко виготовляти, транспортувати і точно дозувати. Порошок відносно дешевий, здебільшого
може зберігатись досить тривалий час.
У вигляді порошку не слід виписувати речовини гігроскопічні, а також ті, які швидко руйнуються під
впливом світла тощо.
Порошки прості (pulveres simplices) виготовляють з однієї речовини, складні (pulveres compositi) — з двох
речовин і більше.
За ступенем подрібнення розрізняють
крупний порошок,
дрібний (pulvis subtilis)
найдрібніший (pulvis subtilissimus).

Найдрібніший порошок використовують для нанесення на рани, слизові

оболонки. При місцевому використанні він не викликає механічного
подразнення і має велику адсорбційну поверхню.
Порошки можуть бути дозовані і не дозовані.
Кахета або облатка. Отримують шляхом спресовування суміші з пшеничної
муки, крохмалю і води поміж нагрітими металевими пластинками.
Використовують для порошків. Кахети мають масу (до 1 г порошку, легко
проковтуються після попереднього зволоження водою і швидко
розчиняються у шлунку
Найдрібніший порошок - це суміш лікарських та індиферентних
(формоутворювальних) речовин (наприклад, тальк, крохмаль). Його
застосовують місцево як присипки (дуети). Присипки мають антисептичну
та протизапальну дію, підсушують шкіру. Н-д: 50 г присипки, яка містить 2 %
кислоти борної
Капсула (capsula) — це оболонка для дозованих порошків, гранульованих, пастоподібних, напіврідких або рідких
лікарських речовин для приймання всередину. Застосування капсул дає змогу уникнути відчуття неприємних
властивостей (смак, запах) або подразнювальної дії речовин на слизові оболонки.
Капсули виготовляють з желатину, води і гліцерину (Capsulae gelatinosaea). Желатинові капсули можуть бути
твердими, з покришкою і м'якими, або еластичними, закритими. Вміст капсул від 0,1 до 1,5 г лікарської речовини.
Глосета (glossetta), або лінгвета — невелика таблетка, призначена для сублінгвального (під язик)
застосування. Вони легко розчиняються, а звільнена активна речовина швидко абсорбується (всмоктується)
крізь слизову оболонку. 
Пастилка (trochisci) — це тверда маса плоскої форми, яку отримують шляхом змішування лікарських
речовин з цукром і слизом (пастилки — коржики), їх застосовують у стоматології для лікування хворих з
патологією слизової оболонки рота. Пастилки повільно розчиняються у слині і діють на слизову оболонку
протягом тривалого часу. Призначають також усередину при захворюваннях травного каналу.
 Карамель (caramel) тверда дозована лікарська форма, виготовлена у вигляді цукерок змішуванням
лікарських речовин з цукром, патокою і з додаванням смакових ароматичних речовин, барвників. Карамелі
призначені для лікування хворих із запальним процесом слизової оболонки порожнини рота та ясен. їх затримують
у роті до повного розчинення.
Драже (dragee) — тверда дозована лікарська форма для приймання всередину. Отримують промисловим
способом шляхом нашаровування (дражування) лікарських і додаткових речовин на гранули.
Допоміжними речовинами є цукор, крохмаль, пшеничне борошно, тальк, порошок какао, харчові лаки, барвники
тощо. Для захисту лікарських речовин від впливу шлункового соку драже вкриті оболонкою, яка розчиняється
лише в тонкій кишці. Драже мають приємний вигляд, зручні для приймання. Маса одного драже від 0,1 до 1 г.
Мікродраже утворюються нанесенням ЛР і цукрового сиропу (склеювальна речовина) на зернятка цукру
або утворенням суспензії порошкоподібної ЛР в розтопленій суміші покривних речовин (віск, кислота стеаринова
тощо).
Мікродраже мають діаметр 30 — 50 мкм, можуть бути з оболонкою або без неї. Залежно від співвідношення
лікарської та покривної речовини, отримують препарат з різною тривалістю вивільнення діючих речовин. Додання
емульгаторів (лецитин, твін) дає змогу значно змінити швидкість вивільнення лікарської речовини.
Спансули — це капсули для приймання всередину, які містять у собі мікро-драже лікарських речовин з
різною тривалістю дії. У спансулі може бути три, чотири і навіть більше п'яти типів мікро-драже з різною
тривалістю вивільнення і абсорбування (всмоктування) діючих речовин. Спансула може вмістити від 50 до 400
мікродраже, а також суміші лікарських речовин і рідин.
Гранула (granula) — тверда лікарська форма у вигляді однорідних частинок округлої, циліндричної або
неправильної форми для застосування всередину.
До складу гранул входять лікарські й допоміжні речовини. Як допоміжні використовують тростинний, буряковий
або молочний цукор, цукровий сироп, соду, кислоту винну, крохмаль, декстрин, глюкозу, тальк, спирт, воду,
харчові барвники.
При зберіганні гігроскопічних речовин у гранулах зростає їх стійкість, поліпшується смак, розчинність. Розмір
гранул 0,2 —3 мм. Вони повинні бути однорідно забарвлені. Гранули - це офіцинальна лікарська форма. їх
виготовляють промисловим способом.
Супозиторій (suppositorium) або мильця — дозована лікарська форма, при кімнатній температурі твердий, при
температурі тіла розплавляється або розчиняється. Призначають для введення в порожнини тіла.
Супозиторії складаються з лікарської речовини та основи. Як основу використовують масло какао, бутирол,
желатино-гліцеринову суміш, синтетичну масу — поліетиленоксид тощо.
Розрізняють три види супозиторіїв:
супозиторії прямокишкові (ректальні),
піхвові (вагінальні)
палички.
Прямокишкові (ректальні) супозиторії мають циліндричну або конусоподібну форму. Маса ректального
супозиторія — від 1,1 до 4 г. Якщо лікар не зазначає цього параметру, то їх виготовляють масою близько 3 г.
Піхвові (вагінальні) супозиторії (suppositoria vaginalia) мають сферичну, яйцеподібну або плоску форму із
заокругленим кінцем. Маса піхвового супозиторія 1,5— б г. Якщо лікар не зазначає маси,
їх виготовляють масою близько 4 г.
Палички (bacilli) мають вигляд циліндрів із загостреним кінцем, від 2 до 5 мм завтовшки
і до 10 см завдовжки. Палички використовують для введення у сечівник,
норицеві (свищі, фістули) ходи.
Лікарські збори- недозована тверда
ЛФ.суміш лікарських рослин.
М'ЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
Мазь (unguentum) — м'яка недозована лікарська форма в'язкої консистенції для зовнішнього
застосування. Це одна з найдавніших лікарських форм; призначена для місцевого або резорбтивного
ефекту.Мазь є нестійкою лікарською формою. Вона складається з основи і рівномірно розподіленої в ній
лікарської речовини. Як основу для мазей використовують: вазелін, ланолін, який може бути водним і
безводним, або свинячий очищений смалець. Крім того, як формоутворюючі речовини використовують
вуглеводи, жирові, емульсійні, безводні, силіконові, поліетиленгліколеві та інші синтетичні основи.
Мазі, виготовлені на свинячому смальці, мають обмежений термін зберігання — не більше 2 тижнів
(свинячий смалець окиснюється — гіркне).
Для очних мазей як основу використовують суміш із 10 частин безводного ланоліну і 90 частин вазеліну для
очних мазей. Ці суміші сплавляють, фільтрують і в розтопленому стані стерилізують. Мазь виписують
загальною масою 20 — 100 г, а очні мазі — від 5 до 10 г. Найраціональнішою формою випуску мазі є
тюбики, які забезпечують зберігання максимальної їх стерильності.
Розрізняють просту і складну мазь. Проста мазь складається з двох речовин: лікарської і
формоутворювальної. Мазь, яка містить більше двох речовин, називається складною.
Паста (paste) — це різновид мазі тістоподібної консистенції з вмістом 25 — 65 % порошкоподібних
речовин. Більш густа ніж мазь. Паста довше, ніж мазь, утримується на місці прикладання. Завдяки
більшому вмістові порошкоподібних речовин паста має значні адсорбуючі і підсушувальні властивості.
Для введення у порожнину зуба застосовують стоматологічну пасту. Стоматологічна паста повинна бути
густішої консистенції (порошкоподібних речовин не менше 75 %), щоб нею можна було щільно заповнювати
вузькі зубні канали. Як основу в стоматологічних пастах використовують гліцерин
Лінімент, або рідка мазь (linimentum) — м'яка лікарська недозована форма для зовнішнього
застосування. Це драглиста маса або густа рідина, що розріджується при температурі тіла. Лініменти
можуть мати вигляд:
1) прозорих сумішей взаєморозчинних речовин (наприклад, жирних олій з ефірними оліями, хлороформом,
метилсаліцилатом);
2) драглистих сумішей (розчин мила у спирті з додаванням лікарських речовин);
3) емульсій;
4)суспензій.
Основою для лініментів можуть бути рідкі олії: вазелінова, лляна, соняшникова, рицинова та ін.
Лініменти використовують при опіках шкіри, у випадках обморожень, тріщин, а також як косметичні засоби.
Недоліками лініментів є їх низька стійкість; вони погано зберігаються, тому їх виготовляють на короткий
термін.
 Пластир (emplastrum) — лікарська форма у вигляді пластичної маси, що здатна розм'якшуватися
при температурі тіла і щільно прилипати до шкіри. Цю масу можна наносити, наприклад, на тканину.
Пластирі призначені для зовнішнього застосування. Розрізняють пластирі тверді при кімнатній
температурі, які розм'якшуються при температурі тіла, та рідкі, або шкірні клеї — рідини, що здатні
утворювати на шкірі еластичну плівку.
На відміну від інших м'яких лікарських форм, пластир досить щільно прилипає до шкіри, швидше мацерує
її (це природний процес набухання епідермісу при тривалому контакті з рідиною). Він зберігає тепло і
сприяють глибшому проникненню і дії лікарських речовин. Щоб пластир прилипав, в якості основи
використовують жири, віск, парафін та ін. Пластирі використовують для захисту ушкодженої шкіри від
зовнішнього впливу, для фіксації пов'язок, стягування країв рани, для місцевої дії лікарських речовин на
шкіру та ін.
Більшість пластирів виготовляє фармацевтична промисловість.
Аплікація (applicatio) — це офіцинальна лікарська форма мазеподібної (або рідкої) консистенції.
Призначена для нанесення на шкіру для лікування при ушкодженнях або для знищення паразитів.
Припарка (cataplasmatum) — це напівтверда форма для нанесення на шкіру. Викликає поверхневу
гіперемію, поліпшує кровообіг у ділянках застосування. Припарки застосовують для захисту шкіри від
подразнення. Тривале їх використання може спричинити втрату еластичності шкіри.
 РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Розчин (solutios) — універсальна рідка лікарська форма, що призначена для зовнішнього,

внутрішнього або парентерального (ін'єкційного) застосування. Їх отримують розчиненням однієї
чи кількох лікарських речовин у воді, спирті, ефірі, олії тощо. Розчини є гомогенною системою з
молекулярним або йонним ступенем дисперсності розчиненої речовини (розмір частинок < 1
ммк). Безсумнівною їх перевагою порівняно з іншими лікарськими формами є те, що дія
лікарських речовин, введених в організм у рідкому стані, настає швидше, а фармакологічний
ефект препарату є найбільш повним.
Розчин складається з основної, діючої, речовини і формоутворювальної —розчинника. Простий
розчин містить одну розчинену лікарську речовину, складний — кілька. Як розчинники найчастіше
використовують дистильовану воду, спирт етиловий, а також рідкі олії, наприклад мигдалеву,
персикову, соняшникову, вазелінову та ін. Інколи як розчинник використовують ефір медичний,
гліцерин.

Слиз - в'язкі, клейкі рідини, що є розчином ВМС, які одержують при розчиненні камедей методом
настоювання, а також з крохмалю при обробці гарячою водою.

Суспензії - рідкі лікарські форми, в яких тверді дрібнороздроблені нерозчинні

лікарські речовини знаходяться у зваженому стані будь-якої рідини. Від колоїдних
розчинів суспензії відрізняє більший розмір завислих частинок. За цим критерієм
розрізняють тонкі та грубі суспензії.
Емульсії - рідкі лікарські форми, в яких нерозчинні у воді рідини знаходяться у водному
середовищі у вигляді найдрібніших крапель зависі. За способом приготування виділяють
масляні та насіннєві емульсії. Використовуються рицинову , абрикосову олію, риб'ячий
трісковий жир. Для гарного емульгування беруть 2 частини олії, 1 частина емульгатора та 17
частин води.
Насіннєві емульсії при виготовленні не потребують додавання емульгатора. Насіння льону.
Настої та відвари - рідкі лікарські форми, що є водними
вилученнями з лікарської сировини

МІКСТУРА (лат. mixtura — суміш) — рідка

лікарська форма для внутрішнього вживання
у вигляді справжніх розчинів, тонких суспензій
або емульсій, яка дозується столовими (15
мл), десертними (10 мл) або чайними (5 мл)
ложками. У мікстурах виписують лікарські
речовини з неприємним смаком, запахом,
подразнюють слизову оболонку ШКТ. Для
маскування використовують сиропи,
ароматичну воду з ефірними оліями. Для
зменшення подразнень - слизи (алтейного
кореня, крохмалів)

Настоянки - офіцинальна недозована рідка

ЛФ. ЛС настоюється на 70% спирту 10-15 діб
дозування крапельне.
Екстракт- концентрована спиртова витяжка
Рідкі
Густі
Сухі
Дякую за
увагу!