АРАБО - ІЗРАЇЛЬСЬКІ

ВІЙНИ
АРАБО-ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ
КОНФЛІКТ-ЦЕ
Протистояння між низкою арабських країн та арабськими
радикальними угрупуваннями, що підтримуються частиною
арабського населення Ізраїлю й підконтрольних йому
територій, з одного боку та сіоністським рухом Сіонізм, а від
1948 — Державою Ізраїль, з іншого. Основні сторони
конфлікту — арабські країни та Ізраїль. Непряму участь у
протистоянні брали також зовнішні актори — США, СРСР,
пізніше Росія, ЄС, міжнародні організації.
 ПРИЧИНИ: 3

 Релігійні розбіжності: Ізраїль заснований на єврейських традиціях і культурі, тоді як більшість

арабських країн є мусульманськими. Крім того, у святому місті Єрусалимі розташовані святині
для євреїв, християн і мусульман, що спричиняє конфлікти між релігійними групами.
 Культурні та етнічні розбіжності: Євреї та араби мають різні культури, мови та традиції. Це
може призводити до непорозумінь та конфліктів.
 Територіальні претензії: Євреї та араби претендують на одні й ті ж території, зокрема на
Палестину. Євреї вважають цю територію своєю батьківщиною, оскільки вони на ній
проживали більше 2 тис. років тому, але араби також вважають цю землю своєю.
 Історичні події: Конфлікт між євреями та арабами має свої корені в історії. Зокрема, після
Першої світової війни, коли Британія отримала мандат на управління Палестинським регіоном,
почалася міграція єврейських іммігрантів до цієї території. Це призвело до напруження
відносин з арабським населенням та до початку насильства.
 ОСНОВНІ ПОДІЇ:
Сучасний арабо-ізраїльський конфлікт почався фактично тієї миті, коли Ізраїль оголосив про
незалежність у 1948 році. Шестиденна війна в 1967 році стала черговим великим військовим
протистоянням після Суецької кризи 1956—1957 років. Тоді Єгипет оголосив про націоналізацію
Суецького каналу, у відповідь армія Ізраїлю за підтримки Франції та Великої Британії захопила
Синайський півострів. Однак під тиском СРСР і США Ізраїль відступив із захоплених територій, а на
єгипетсько-ізраїльському кордоні на півострові зʼявилися миротворці ООН.

В 1956 році Ізраїль приєднався до секретного союзу Великої Британії та Франції, які прагнули
повернути контроль над Суецьким каналом, націоналізованим Єгиптом. Після захоплення
Синайського півострова в ході Суецької кризи, Ізраїль був змушений відступити під тиском
США та СРСР в обмін на гарантії проходу ізраїльських суден через Суецький канал і їх виходу в
Червоне море.

У 1967 році Єгипет, Сирія та Йорданія стягнули свої війська до кордонів Ізраїлю, вигнали
миротворців ООН і заблокували вхід ізраїльським кораблям в Червоне море і Суецький канал.
На півдні продовжувалися атаки бойовиків-федаїнів. Ці дії стали для керівництва Ізраїлю
приводом для превентивної атаки і початку війни , що увійшла в історію під назвою
Шестиденна війна. У цій війні Ізраїль за лічені дні досяг переконливої перемоги, захопивши
Синайський півострів, Сектор Гази, Західний берег річки Йордан, Східний Єрусалим та
Голанські висоти. Зелена лінія 1949 року стала адміністративним кордоном між Ізраїлем і
новими територіями. Межі Єрусалиму були розширені й на східну частину міста.

6 жовтня 1973 року, в Йом-Кіпур (Судний день) —Єгипет і Сирія одночасно атакували Ізраїль.
Для уряду Ізраїлю ця війна стала повною несподіванкою. Війна Судного дня закінчилася 26
жовтня. Незважаючи на значні втрати, напад єгипетської і сирійської армій було успішно
відбито ЦАГАЛом, після чого війська повернулися на колишні позиції.Хоча внутрішнє
розслідування результатів війни зняло з уряду відповідальність за те, що трапилося,
невдоволення громадськості змусило прем'єр-міністра Голду Меїр піти у відставку.
ПОЗИЦІЇ ПРИБІЧНИКІВ ТА ПРОТИВНИКІВ: 5

Позиція противників Ізраїлю: Позиція прибічників Ізраїлю:

-Арабські держави і місцеві араби спочатку були -Сіоністський рух, на основі якого була створена
категорично проти створення держави Ізраїль на держава Ізраїль, вбачає в Палестині історичну
території Палестини. батьківщину єврейського народу, і виходить із
Радикально налаштовані політичні і терористичні твердження, що цей народ має право на власну
рухи, а також уряди деяких країн, принципово суверенну державу.
заперечують право Ізраїлю на існування.
З тенденцією посилення фундаменталістських
настроїв в арабському світі починаючи з другої
половини XX століття, арабська позиція доповнюється
поширенням продиктованого релігією переконання,
згідно з яким ця територія є частиною споконвічно
мусульманських земель.
Противники і критики Ізраїлю вважають, що політика
цієї держави на окупованих територіях перейшла в
расизм і апартеїд, поступово позбавляючи палестинців
їх землі і грубо порушуючи їх права.
У 2002 році Ліга Арабських Держав (ЛАД) прийняла
програму відому як «Саудівська мирна ініціатива», що
висуває умову остаточного миру з Ізраїлем
 НАСЛІДКИ: 6

• Людські втрати: Конфлікт призвів до смерті тисячі людей з обох сторін. Багато людей стали
бездомними, втратили рідних та близьких, а також мають серйозні травми та психологічні
проблеми.
• Порушення прав людини: Конфлікт супроводжується порушенням прав людини, зокрема,
відмовою від національних та етнічних меншинних прав, обмеженням свободи релігії та
культури, знищенням культурних та історичних пам'яток.
• Економічні втрати: Конфлікт має великий негативний вплив на економіку регіону, зокрема,
внаслідок зниження інвестицій та туризму, втрати робочих місць, зниження економічного
зростання.
• Погіршення геополітичної ситуації: Конфлікт має вплив на геополітичну ситуацію в регіоні
та всьому світі. Він сприяє розширенню конфліктів, поглибленню напруження між різними
країнами та регіонами.
• Негативний вплив на міжнародні відносини: Конфлікт також має вплив на міжнародні
відносини. Він спричиняє розкол у міжнародному співтоваристві та змушує країни обирати
сторону в конфлікті.
Усі ці наслідки показують, що арабо-ізраїльський конфлікт є небезпечним і складним проблемою, яку потрібно
вирішувати
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!