1.

Правила вживання апострофа

2. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних
і збігу однакових приголосних звуків.
3. Правопис префіксів і суфіксів.
4. Правопис великої літери.
5. Лапки у власних назвах.
6. Написання слів іншомовного походження
7. Основні правила переносу слів з рядка в рядок
8. Написання найпоширеніших складних слів разом і через дефіс.
Апостроф не використовують:
Перед йо: курйоз, серйозний.
Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього
приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид,
фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон,
Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Рюдберг.
Апостроф у географічних назвах

• Апостроф пишеться в географічних назвах після губних,

задньоязикових і р, а також після префіксів, що
закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники,
Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я,
Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово.
• Важливо: коли я, ю означають сполучення пом’якшеного
приголосного з а, у, то апостроф перед ними не
пишуть: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.
Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків.

Подовжуються лише м’які приголосні [д, т, з, с, ц, л, н] та [ж, ч, ш],

що знаходяться між голосними у таких групах слів:
В іменниках середнього роду II відміни (крім родового відмінка
множини): прибуття, приладдя, узбіччя, підніжжя, подвоєння,
волосся, затишшя, зілля, але значення — значень, твердження —
тверджень. Якщо в родовому відмінку множини іменники
середнього роду закінчуються на -ів, подовження
зберігається: відкриттів, почуттів, життів.
•  У небагатьох іменниках чоловічого і жіночого роду I відміни в
усіх відмінках (за винятком родового відмінка множини на -
ей): Ілля, Іллі; суддя, суддею; рілля, ріллею; стаття, статтею,
але статей.
• В орудному відмінку однини іменників жіночого роду III
відміни: миттю, віссю, маззю, ніччю, подорожжю, памороззю.
•  В особових формах дієслова лити (ллю, ллєш, ллє, ллють,
виллємо, зіллють).
• В окремих прислівниках: спросоння, навмання, попідтинню,
попідстінню, попідвіконню, зрання.
 Подовження не відбувається:
• 1. Якщо приголосні стоять не між двома голосними: зап’ястя,
тертя, передмістя, повністю, подільський (від Поділля), жовчю,
Керчю, фальшю, честю, вірністю, радістю, знарядь, сторіч,
знань;
• 2. У словах кутя, попадя; у назвах малих істот: теля, вовченя та
под.
 Правопис префіксів і суфіксів.
Префікс з- переходить в с тільки перед глухими приголосними к, ‘п, т, х,
ф: скипіти, списати, спиляти, сточений, стерпіти, схвалити, схилити,
сформулювати, сфотографувати.
Перед усіма іншими приголосними (глухими і дзвінкими) та голосними
вживають префікс з-: збити, звечора, згрупувати, здогадливий; зсувати,
зчесати, зшити, зумовлений. 
У префіксах без-, воз-, роз-, через- завжди пишеться з-: безболісний,
безверхий/ безперечний, безсуфіксний, безтуроботний; возвеличити,
возз’єднання; розписати, розсипати, розтлумачити; черезсмужжя,
черезсідельник.
У префіксах від-, між-, над-, об-, під-, перед-, понад’ завжди пишуться
букви д, ж, б: відписати, відступити, відточений, відходити; міжпланетний,
міжспілковий; над­силати, надходити; обсіяти, обтягнути; підписати, підхо­
дити; передплата, передтравневий; понадплановий.
Префікси пре-, при-,
прі- розрізняються за значенням:
Префікс пре- використовують в якісних прикметниках
і прислівниках для вираження найвищого ступеня
ознаки: превеликий, прегарний, пречудовий, препогано.
Префікс при- використовують переважно в дієсловах, що
означають: наближення: прибігти, приблудитися, прибути;
прибудований, привчивши.
префікс прі- використовують тільки в словах прізвисько,
прізвище, прірва. 
Правопис великої літери
З великої літери пишуть:

Перше слово, яким починається речення після крапки, трьох

крапок, знака оклику, знака питання, що стоять у кінці
попереднього речення:
З великої букви пишуть індивідуальні міфологічні та релігійні
найменування: Прометей, Перун, Зевс, Венера, Магомет, Будда.
З великої букви пишуть присвійні прикметники, якщо вони
виражають індивідуальну належність людині: Вірин, Олексіїв,
Петренків.
3 великої букви пишуть астрономічні назви: Земля, Місяць,
Сатурн, Венера, Юпітер, Великий Віз, Велика Ведмедиця, Чумацький
Шлях.
Назви частин світу у прямому значенні пишуть із малої букви: схід,
захід, північ, південь, південний захід, північний схід тощо. Якщо ці назви
входять до складу територіальних найменувань, то пишуться з великої
букви: Далекий Схід, країни Заходу, Південне Полісся, народи Крайньої
Півночі.
Назви морів, озер, річок, гір тощо пишуть із великої літери: Антарктида,
Говерла, Москва-ріка, озеро Світязь, Скандинавський півострів, Північний
полюс, Чорне море.
У вітчизняних назвах вулиць, площ, парків, гаїв їх родові означення
пишуть із малої літери: вулиця Шевченка, Львівська площа,
Першотравневий парк, проспект Перемоги.
У назвах шляхів, залізниць, каналів, вокзалів, станцій, портів,
пристаней тощо усі слова, крім родових, пишуть із великої
букви: Одеська автострада, Київський вокзал, Військово-Осетинська
дорога, Південно-Західна залізниця, аеропорт Бориспіль (але
бориспільський аеропорт), пристань Канів.
У назвах держав усі слова пишуть із великої букви: Угорська
Республіка, Республіка Індія, Сполучені Штати Америки,
Французька Республіка.
У назвах міжнародних об’єднань, союзів держав, а також у
назвах міжнародних організацій усі слова, крім родових, пишуть
із великої букви: Антанта, Балканські країни, Скандинавські
країни, країни Близького Сходу, Всесвітня Рада Миру, Організація
Об’єднаних Націй, Товариство Червоного Хреста й Червоного
Півмісяця (але південні республіки, північні країни).
У назвах міністерств та їх головних управлінь, а також у повних
найменуваннях інших центральних установ і організацій з
великої букви пишуть тільки перше слово: Академія наук
України, Державний банк України, Міністерство освіти та науки
України.
У назвах історичних епох, періодів, подій, революцій, народних
повстань, рухів, селянських війн, знаменних дат, революційних свят
тощо з великої літери пишеться перше слово: Жовтнева революція,
Лютнева революція, Паризька комуна, Брестський мир, Вітчизняна
війна 1812 року, Велика Вітчизняна війна, Бородінський бій, Перше
травня.
У назвах творів літератури, мистецтва, наукових праць з великої
букви пишуть перше слово: роман «Чотири броди», драма «Свіччине
весілля», опера «Запорожець за Дунаєм», балет «Спартак», журнал
«Мовознавство», газета «Освіта».
 Назви документів, якщо їм не передує родове слово, що стоїть
поза назвою (статут, інструкція тощо), прийнято не брати в лапки й
починати з великої букви: Декларація прав людини і громадянина,
Декрет про мир, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.
 Лапки у власних назвах
Назви книжок, газет, кінофільмів, заводів, кораблів,
аеропортів, санаторіїв, магазинів тощо беруться в лапки і
перше слово пишеться з великої букви.
Наприклад: цукерки «Ромашка», готель «Дніпро», журнал
«Пізнайко».
Зверніть увагу! Назви культових книг таких як Біблія, Коран,
Псалтир, пишуться з великої букви, але без лапок.
Індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, пароплавів,
організацій, підприємств, наукових праць, літературних
творів, газет, журналів, кінофільмів тощо:
Завод «Арсенал», швейна фабрика «Дитячий одяг»,
катер «Ластівка», фірма «Світанок»,
видавництво «Довіра», «Перехресні стежки» Івана Франка,
газета «Слово», кінофільм «Устим Кармелюк».
У лапки не беруть:
• а) Власні назви неумовного характеру: Львівський політехнічний
університет; Київська обласна лікарня; Українська універсальна товарна
біржа; Харківський тракторний завод.
• б) Власні складноскорочені назви установ, управлінь, видавництв і т.
ін.: Дніпрогес, Київенерго, Азовсталь.
• в) Назви телеграфних агентств: Українське інформаційне агентство;
агентство Пренса Латіна;
• г) Назви шахт, марок машин, літаків і т ін., позначені номером або
складені з абревіатури та номера: шахта 3-біс, ВАЗ 21-09, літак Ту-334.
• д) Назви марок машин, виробів, які стали загальновживаними: форд,
макінтош, наган і т. ін.
• е) Назви рослин, квітів, плодів: антонівка, паперівка, конвалія.
В словах іншомовного походження
пишемо и:
У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки»)
перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул,
зигзаг, шифр, риф, чипси.
У ласних географічних назвах:
В кінцевих -ида, -ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.
Із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мадрид,
Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).
В інших назвах після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з
традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія,
Скандинавія, Ватикан, Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.
Пишемо і:
• У загальних назвах:
• - на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція,
імітатор;
• - після приголосного перед голосним та й: артеріальний,
геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;
• - у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація;
• - у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а
не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні,
пенальті;
• - після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним
приголосним у загальних назвах: бізнесмен, пірат, вітраж,
міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.
•
• У власних назвах:
• - між приголосними та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія,
Хібіни, Кіплінг, Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь,
Сідней, Сінгапур, Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.
• У загальних назвах іншомовного походження приголосні не
подвоюються: апеляція, бароко, колектив, комісія, шасі.
• - Подвоєння зберігається в окремих загальних назвах: тонна, ванна,
вілла, бонна, нетто, брутто, мадонна, манна, булла, мірра, пенні, мотто,
аннали, мулла.
• - У власних назвах та їх похідних: Шиллер, Одіссей, Мекка, Марокко
(марокканець), Голландія (голландський).
• - При збігові однакових приголосних префікса і кореня (коли в мові існує
слово без префікса): імміграція (бо є міграція), порівняй
з еміграція; контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
Основні правила переносу слів з рядка в рядок
 Не можна!
• а) залишати чи переносити одну букву, тому такі слова, як олія, одяг,
удар, ящик, мрія, не діляться для переносу;
• б)  розривати буквосполучення дж, дз, які позначають одну
фонему: си-джу (а не «сид-жу»), хо-джу (а не «ход-жу»), ґу-дзик (а не
«гуд-зик»); але: від-жив (а не «ві-джив»), під-звіт (а не «пі-дзвіт» і не
«підз-віт»);
• в) у складному слові відривати від другої частини одну букву, якшо
вона не становить складу: дво-значний (а не «двоз-начний»), само-
скид (а не «самос-кид»), землевласник (а не «землев-ласник»);
• г) розривати ініціальні, а також комбіновані абревіатури: ЧАЕС, УНІАН,
МАГА ТЕ, НАТО.
• Апостроф і м’який знак завжди залишаються при попе­редній
букві: бур’-ян, об’-єм, паль-ці.
Написання найпоширеніших складних слів
разом і через дефіс.
Разом пишемо
• Утворені за допомогою сполуч­ного голосного о, е: чорнозем, зорепад,
водогін
• першою частиною яких є слова авіа, аудіо, агро, відео, екстра, кіно, мокро,
мікро, моно, радіо, супер, стерео тощо: авіарейс, відеорепортаж,
макроекономіка, радіопередача, супершоу
• першою частиною яких є дієсло­во у формі наказового способу: горицвіт,
перекотиполе, пройдисвіт 
• першою частиною яких є числів­ник, записаний словом: п’ятикласник,
сторіччя
• до складу яких входять слова мало-, багато-, ново-, старо-, давньо-,
нижньо-, верхньо- тощо: багатоканаль­ний, староукраїнський
Через дефіс пишемо
утворені з двох іменників без сполуч­них голосних: купівля-продаж, інтер-
нетп-магазин, Вовчик-Братпчик, хліб-сіль
назви одиниць виміру: тонно-кілометр, людино-день
утворені від незалежних між собою слів (між ними можна вставити сполучник
і): мовно-літературний (мовний і літера­турний), валютно-
фінансовий (валютний і фінансовий)
назви відтінків кольору, смаку та поєдна-ня кольорів: темно-зелений, кисло-
солоний, червоно-чорний (але жовтогаря­чий, червоногарячий,
золотогарячий)
назви проміжних частин світу: південно-східний, північно-західний
з першою частиною військово-, воєнно-:військово-спортивний, воєнно-
стратегій-ний (але військовополонений, військовозо­бов’язаний —
Зверніть увагу! Прикметники, утворені від складних
іменників, пишуть­ся так, як відповідні іменники: лісостеп —
лісостеповий, Івано-Франківськ — івано-
франківський, але іванофранківець.