Синтетичні волокна

Волокна

Волокна та їхня Природні Хімічні

класифікація
Рослинного Тваринного
Штучні Синтетичні
походження походження
Волокна — матеріали, що
складаються з довгих і тонких
ниток, виготовлених із Бавовна Вовна Віскоза Нейлон
природних або синтетичних
полімерів.
Ацетатні
Льон Шерсть Лавсан
волокна

Коноплі Шовк Капрон

 Природні волокна
Природні волокна бувають рослинного й
тваринного походження. Це високомолекулярні
сполуки, що синтезуються природним шляхом
рослинними й тваринними організмами. З
волокон рослинного походження на фабриках
виготовляють лляні та бавовняні тканини, із
шерсті тварин — шерстяні тканини, із коконів
тутового шовкопряду — натуральний шовк.
Тканини з природних волокон не завдають шкоди
здоров'ю людини. Рослинні волокна мають хороші
механічні властивості. Вовняне волокно
високоеластичне, має високі теплоізоляційні
властивості, шовкове – характерний блиск і
міцність. Натуральні волокна мають неймовірно
високу поглинальну здатність, оскільки волокна,
як рослинні, так і тваринні, мають сильну
спорідненість до води.
Хімічні волокна

Однак тканин із природних волокон не вистачає,

щоб повністю задовольнити попит на них. Тож
на допомогу прийшла хімія. Учені використали
знання про склад і будову природних полімерів
— целюлози й білків, з яких утворені натуральні
волокна бавовни й шерсті, і розробили
технології виробництва хімічних волокон.
Це такі волокна, в процесі виробництва яких
використовують хімічні методи. Хімічні волокна
бувають штучні і синтетичні. У промисловості
добувають волокна обома способами.
Волокна, добуті хімічною переробкою
природних полімерів, називають штучними
(сировина – целюлоза, бавовняний пух).
Волокна добуті із синтезованих полімерів
називають синтетичними (сировина: бензен,
фенол, етилен, ацетилен, циклогексан).
 Хімічні волокна

Хімічні волокна добувають із деяких

полімерів лінійної будови. Ці полімери
спочатку розплавляють або розчиняють в
органічних розчинниках, а потім
пропускають утворену рідину крізь дуже
малі отвори. При цьому утворюються довгі й
тонкі нитки. Можна добути полімер
синтетичним способом, а потім укласти в
ньому молекули в потрібному порядку.
Для отримання правильної внутрішньої
структури процес відбувається з
витягуванням. Тільки в цьому випадку
забезпечується орієнтація молекулярних
ланцюжків по осі, що критично впливає на
властивості міцності продукту. Залежно від
необхідного товарного вигляду нитки
ріжуться або намотуються на котушки.
Штучні волокна
Найважливішими штучними волокнами є
віскозне й ацетатне. Як вихідний природний
полімер для утворення штучних волокон беруть
целюлозу, виділену з деревини, або бавовняний
пух, який залишається на насінині після того, як з
нього знімуть волокна бавовни. Спочатку із
целюлози готують розчин. Для цього целюлозу
розчиняють у розчинниках. У залежності від
того, які розчинники використовують, добувають
різні волокна: віскозні, ацетатні, мідно-аміачні,
штапельні, казеїнові. Гігроскопічність штучних
волокон невелика, але вони досить міцні.
Віскозне волокно добувають із целюлози, яку
обробляють розчином лугу й сірковуглецю.
Тканина із віскозного волокна приємна на дотик,
м’яка, гігроскопічна, легко й рівномірно
зафарбовується, крізь неї добре проникає
повітря.
Порошкова целюлоза (мікрофібра)
Штучні волокна
Ацетатне волокно. При взаємодії целюлози з оцтовою
кислотою в присутності сульфатної кислоти добувають
спочатку триацетат целюлози, який потім розчиняють у
суміші дихлоретану та етанолу. Утворений в’язкий
розчин продавлюють через фільєри – металічні ковпачки
з численними отворами, цівки розчину опускаються в
шахту, через яку протитечією проходить нагріте повітря.
У результаті цього розчинник випаровується й
утворюються тонкі нитки, з яких методом прядіння
виготовляють ацетатний шовк.
Ацетатне волокно досить міцне, м’яке, майже не
збігається під час прання, мало мнеться, має приємний
блиск, низьку теплопровідність, тому добре зберігає
тепло. Але врно менш гігроскопічне ніж бавовна й
накопичує статичні електричні заряди. З ацетатного
волокна виготовляють білизну, дитячий одяг, сукні,
чоловічі сорочки. Його використовують також як
ізоляційний матеріал. Першу таку тканину добув француз
Шардане у 1889 році.
 Синтетичні волокна
До синтетичних волокон належать: поліамідні (капрон, нейлон,
енант), поліестерні (лавсан), поліакрилонітрильні (нітрон),
поліолефінові та інші, які отримують фізико-хімічною переробкою
низько та високомолекулярних синтетичних сполук – продуктів
переробки нафти, природного газу, камяного вугілля та ін.
Переваги використання синтетичних волокон:
• Дешевші. Більшість натуральних волокон можуть бути
неймовірно дорогими, особливо в чистому вигляді, а синтетичні
волокна пропонують дешевші альтернативи натуральним
продуктам. Багато синтетичних тканин є імітаційними
варіантами натуральних тканин, таких як вовна та шовк.
• Стійкі до плям. Синтетичні тканини, як правило, більш стійкі
до плям, а деякі навіть призначені протистояти забрудненню,
тому синтетичний одяг може бути чудовим для щоденного
регулярного носіння.
• Водонепроникні і водостійкі . Хоча деякі натуральні волокна
чинять опір воді, синтетичні волокна можуть бути спроектовані
майже повністю водонепроникними, тому вони чудово
підходять для зовнішніх та дощових споряджень.
 Синтетичні волокна
Найбільш поширеним синтетичним волокном є капрон.
Капрон належить до поліамідних волокон, бо молекули
епсилонамінокапронової кислоти сполучаються в
поліпептидний ланцюг задопомогою пептидних (амідних)
зв'язків. Добувають його з епсилон-амінокапронової кислоти
реакцією поліконденсації. Розплавлену смолу пропускають
крізь фільєри. Цівки смоли охолоджують, їх витягують й
добувають волокно. Хімічний склад полімеру відображає
формула:

Волокно має високу механічну міцність (не поступається

сталі), хімічну стійкість, високу еластичність, стійкість до
стирання, стійкість до багаторазового згинання, не вбирає
вологи, тому не гниє. Недоліком є недостатня термічна
стійкість (при +250ºС плавиться). Не стійке до дії
концентрованих кислот.
 Синтетичні волокна
Лавсан — поліестерне волокно, яке синтезують реакцією
поліконденсації терефталевої кислоти з етиленгліколем.
Загальна формула лавсану:

Лавсан нагадує вовну, але є міцнішим. Вироби із нього не

потребують прасування. Лавсан руйнується кислотами і
лугами, але стійкий до органічних розчинників. Нитки із
лавсану використовують у сумішах із бавовною, вовною і
льоном для покращення їх якості. Лавсан
використовують для виготовлення трикотажу,
декоративних тканин, штучного хутра,
електроізоляційних матеріалів, бензино- нафтостійких
шлангів, виробництві шин.
 Синтетичні волокна
Крім названих волокон виготовляють волокна спеціального призначення: термостійкі, жаростійкі,
надміцні, біологічно активні, бактерицидні, напівпровідникові, йоннообмінні та інші. Наприклад:
• перлон – волокно міцніше за металічний дріт, витримує 30 тисяч згинів (дріт – 20-30 згинів);
• хлорін – волокно високої хімічної стійкості, воно не горить, на нього не діють луги, кислоти.
Волокно використовують для виготовлення матеріалів технічного застосування. Наприклад,
фільтрувальних тканин і прокладок в хімічних апаратах; для виготовлення спецодягу, лікувальної
білизн;
• еластан (спандекс, лайкра) - поліуретанове волокно, високоеластичне, але чутливе до дії світла,
швидко тьмяніє, тому його добавляють до багатьох тканин для покращення їх якості;
• синтетичне волокно «Лола» не горить при температурі +1200ºС, а лише розжарюється, стійке до
кислот й розчинників. Його використовують для виготовлення вогнезахисного одягу. Термостійке
волокно «Армід» витримує температуру +300ºС, +400ºС, не горить, не плавиться, стійке до
радіаційного й ультрафіолетового випромінення;
• поліестер - це синтетичне волокно, створене з вугілля та нафти. Поліестер характеризується своєю
довговічністю; однак матеріал не дихає і погано вбирає рідини, тому не рекомендується
використовувати його в літні місяці.
Хімічних волокон відомо більше 600 тисяч з яких 60 тисяч добувають в промислових масштабах.

Кволек Стефані Луїза (1923-2014)
Синтетичні волокна
Пошуком легкого, але міцного синтетичного волокна
займалась і Стефані Кволек — американська вчена-хімік
польського походження. Закінчивши коледж, планувала
стати лікарем. З 1946 р. працювала в компанії «Du Pont»,
де серйозно захопилася хімією. Працюючи у фірмі, вона
винайшла параамідне синтетичне волокно, у п'ять разів
міцніше за сталь. Волокно відоме за назвою «кевлар».
Це дало поштовх до створення нового напряму розвитку
полімерної хімії. Винахід врятував тисячі життів, оскільки
ліг в основу куленепробивних жилетів.
Учена-дослідниця була членкинею Національної академії
наук, а також четвертою жінкою, яка була обрана до
Національної зали слави винахідників США. Упродовж
життя отримала безліч нагород за досягнення в галузі
хімії полімерів, зокрема Національну медаль США (1996)
за технології.
 Вплив на довкілля
Обсяги виробництва тканин з хімічних
волокон у світі постійно зростають.
Разом з тим, практична діяльність людини
спричинила значні негативні зміни в
навколишньому середовищі. Хімічна
промисловість, до якої належить і
виробництво хімічних волокон, посідає
четверте місце серед галузей, що найбільше
забруднюють довкілля. Серед відходів
виробництва синтетичних волокон є
небезпечні речовини, які становлять загрозу
для природного середовища. Також
виробництво полімерів потребує великих
витрат води та електроенергії. Так, на 1 т
хімічного волокна використо­вується 3–5 тис.
м3 води та 5–20 тис. кВт· год електроенергії.
 Висновок

Синтетичні полімерні волокна міцно увійшли в наше життя. Завдяки цінним

властивостям вони застосовуються в машинобудуванні, текстильній
промисловості, сільському господарстві та медицині, автомобіле- і
суднобудуванні, авіабудуванні, в побуті. Але все ще залишається дуже багато
питань, що стосуються їх утилізації та впливу на навколишнє середовище. Але за
новими сучасними синтетичними полімерними матеріалами майбутнє.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!