НАЦІОНАЛЬНИЙ

ПАРК ҐЛЕЙШЕР
Географія
Льодовиковий національний парк, Глейшер
(англ. Glacier National Park) — американський
національний парк, розташований на
північному заході Монтани, на кордоні
Канади і США, поруч з канадськими
провінціями Альберта і Британська Колумбія.
Національний парк Глейшер визнаний
індіанцями як священний край. Його іноді
називають Маленькою Швейцарією або
Американськими Альпами.
Площа парку становить близько 4000 кв. км
(більше 1000 тисяч акрів) в північній частині
Скелястих гір і вся ця величезна територія
включає дві частини гірських хребтів, 25
активних льодовиків, 200 водоспадів і близько
135 озер.
Історія
Згідно з археологічними дослідженнями,
перші люди (індіанські племена) прийшли
на територію сучасного парку приблизно
10 000 років тому. Цікавий той факт, що ті,
хто прийшов на ці землі на початку
вісімнадцятого століття, називали одну з
територій парку «Хребтом світу».
У дев’ятнадцятому столітті на землю, яку
нині займає парк, прибула експедиція
Льюїса і Кларка. Виявивши індіанців, було
прийнято рішення збудувати форт Мануеля,
який призначався для торгівлі. У 1910 році
був заснований Національний парк і
територію почали активно забудовувати
автомобільними дорогами, готелями та
кемпінгами для залучення туристів та
їхньої зручності.
Геологія
Територія парку переважно представлена
осадовими гірськими породами, що
сформувалися в умовах мілководного моря
приблизно між 1,6 млрд і 800 млн років
тому. Близько 170 млн років тому, під час
формування Скелястих гір, на значній
ділянці гірські породи були зміщені на схід
майже на 80 км. Ця геологічна структура,
відома як насув Льюїса, має глибину
близько 5 км і становить 500 кілометрів у
довжину. Розташована в парку Ґлейшер
гора Трипл-Дівайд-Пік, незважаючи на
свою невелику висоту (тільки 2444 м), є
важливим вододілом всього
північноамериканського континенту —
точкою, від якої води річок течуть відразу
в трьох напрямках — до Тихого океану, до
Гудзонової затоки Північного Льодовитого
океану і до Мексиканської затоки
Атлантичного океану.
Озера
У парку Глейшер - сотні чудових озер і
струмків.
Озеро Макдональд, розташоване в
західній частині парку, є найдовшим (15,1
км завдовжки), найбільшим (його площа
— 27,61 км²) і найглибшим (141 м).
Невеликі озера зазвичай розташовані в
чашоподібних поглибленнях рельєфу,
карах, сформованих діяльністю
льодовика.
Деякі озера, наприклад Аваланчі і Крекер,
мають непрозорий бірюзовий колір води,
що обумовлено льодовиковими наносами;
з цієї ж самої причини деякі струмки
парку мають молочно-білу воду. Озера
національного парку залишаються
холодними протягом усього року;
температура води поблизу поверхні рідко
перевищує 10 °С.
Клімат
Територія парку включає континентальний
вододіл і має амплітуду висот понад 2100
м. Ці фактори створюють велику
різноманітність кліматів і мікрокліматів на
даній території. Cередні температури тут
зазвичай знижуються з висотою. Західна
частина парку, що розташована в басейні
Тихого океану, має більш м'який і більш
вологий клімат. Максимальна кількість
опадів випадає взимку і навесні, й
становить, в середньому, 50-80 мм на
місяць. Снігопади трапляються в будь-яку
пору року, в тому числі і влітку.
Протягом туристичного сезону денні
максимуми становлять 15-20°С, а нічні
мінімуми — до 5°С. На великій висоті
набагато холодніше. У найнижчих
долинах на заході парку денні
максимуми іноді можуть досягати 30°С.
Водоспади
На території національного парку є
близько 200 водоспадів, однак, у
посушливу погоду багато з них фактично
пересихають. Найбільш значні водоспади
включають водоспади району Ту-
Медісайн, водоспад Макдональдс в
однойменній з ним долині і водоспад
Свіфткарент в районі Мейні-Ґлейшер. Всі
ці водоспади знаходяться досить недалеко
від готелю Мейні-Ґлейшер і можуть бути
побачені відвідувачами парку. Один з
найвищих водоспадів Ґлейшера — Берд-
Вумен. висота якого становить 150 м; він
зривається в долину в районі північного
схилу гори Оберлін.
Льодовики
Рельєф національного парку на більшій
частині території набув своїх нинішніх
форм тільки в ході останнього
льодовикового періоду, що завершився
близько 12 000 років тому. У середині
дев’ятнадцятого століття льодовиків у
парку було близько 150, до наших днів
їхня кількість істотно скоротилася
внаслідок танення. Вчені докладно
вивчають це питання і роблять висновок,
що через кілька років льодовиків не
залишиться зовсім і цей процес зупинити
неможливо.
Флора
Парк Ґлейшер є частиною великої
екосистеми, що збереглася практично в
незайманому стані.
Хвойні ліси представлені такими видами
дерев як ялина Дугласа, шорсткоплідна
ялиця, м'яка сосна та ін. З листяних дерев
широко поширені тополя і осика, що
ростуть на невеликій висоті, зазвичай
уздовж річок і озер. У високогір'ях, вище
межі лісу, поширена гірська тундра, де
виростають лише деякі трав'янисті види
рослин.
Юка нитчата - символ парку Глейшер,
рослина сімейства цибулинних, яке
зображується на більшості листівок. Вона
цвіте п’ять-сім разів на рік, життєвий цикл
становить чотири-шість років.
Фауна
На території парку зустрічаються всі види
тварин, історично властиві даній
місцевості за винятком бізонів і лісового
карібу. У парку мешкають два види тварин,
що знаходяться під загрозою зникнення —
грізлі і канадська рись. Проводяться також
і дослідження щодо іншої рідкісної на
більшій частині країни тварини —
росомахи. У парку широко поширені такі
великі види ссавців як снігова коза
(офіційний символ парку), товсторіг, лось,
чорнохвостий і білохвостий олені, койот, а
також більш рідкісна пума.
Всього на території парку зустрічається 62
види ссавців, у тому числі борсук,
канадська видра, дикобраз, норка, куниця,
260 видів птахів, 6 видів кажанів і безліч
дрібніших тварин.
Національний парк Ґлейшер – місце дивовижних контрастів, де зустрічаються
вовки і білохвості куріпки, цунамі Американського континентального вододілу і
беркути, які ширяють над хвилями, 200-річні дерева і товстороги, що ховаються в
їх тіні, буйство польових квітів, що пробиваються крізь сніг, відблиски сонця на
стародавніх льодовиках і ведмеді грізлі.
Дякуємо за увагу