Природні умови та

спосіб життя
первісних людей
Пе́ рвісне суспі́льство — тривалий
період в історії людства: від
початкового етапу становлення
людини та суспільства і до
виникнення перших цивілізацій.
Період в історії людства до
винаходу писемності, після чого
з'являється можливість історичних
досліджень.
У різних народів цей процес
відбувався в різні історичні
терміни, а деякі народи живуть в
умовах первісності досі. У
сучасній науці прийнято
розрізнювати власне первісну
культуру, яка існувала до
виникнення перших цивілізацій на
Землі (кінець IV—початок III тис.
до н. е.) і традиційну первісну
культуру
Найдавнішим і найтривалішим
періодом в історії людства є
кам'яний вік. Він тривав з часу
появи людини – близько 3 млн.
років тому – до V тис. до н.е.,
коли вона почала
використовувати перші метали. У
різних частинах нашої планети
кам'яний вік почався в різний час.
Найраніше це відбулося в
Африці, де вперше,
як стверджують учені, з'явилася
людина.
Життя первісної людини
безпосередньо залежало від
навколишнього середовища:
клімату, рослинного і тваринного
світу. Наша планета упродовж
історії не раз змінювала своє
обличчя. З'являлись і зникали гори,
моря і океани, змінювали свої
русла річки. Надзвичайно
мінливим був клімат Землі.
Минали тисячі років, періоди
потеплінь чергувалися з часами,
коли клімат ставав холодним.
Із змінами природного
середовища змінювалась і сама
людина.
Найдавнішу людину відкрив
англійський археолог і
антрополог Луїс Лікі. Він у 1960 р.
в Олдувайській ущелині в Африці
знайшов фрагменти кісток і
щелепу із зубами, які належали
невідомій до того часу
людиноподібній істоті. Оскільки
поряд з нею були примітивні
знаряддя праці, то її назвали
людина вміла (Hоmо habilis).
Гомо габіліс виготовляв примітивні
кам'яні рубила для розмелювання
їжі, подрібнення кісток та
скребла для оббілування туш.
Крім того він використовував
палку-копалку – загострену з
одного кінця палку, яка
використовувалася у процесі
збирання, а також важкий дрюк –
палка з потовщенням на одному
кінці. Основним заняттям було
збиральництво, допоміжним –
полювання. Так само як
і австралопітек, людина вміла
переважно вживала рослинну
їжу, а інколи м'ясо забитих
тварин.
Наступним кроком у розвитку
людини була людина
прямоходяча (homo erectus).
Вчені її називають також
пітекантропом. Пітекантроп умів
виготовляти рубила,
гостроконечники, скребла.
Пітекантропи жили групами по
25-40 осіб: звичай 3-6 дорослих
чоловіків, 6-10 жінок і 15-20 дітей.
Спільне життя і колективне
полювання вимагали
узгодженості дій, а отже,
спілкування не лише за
допомогою мови жестів, а й за
допомогою звуків.
 Нащадком пітекантропа
деякі вчені вважають
неандертальця. Зовнішнім
виглядом вони були вже
більше схожі на сучасну
людину. Неандертальці, які
жили в умовах холодного
клімату, навчилися
використовувати вогонь, що
виникав під час грози, коли
блискавка потрапляла
у дерево.. Вогонь сприяв
збільшенню тривалості життя.
Він не лише давав людині
тепло, а й захист від хижаків та
можливість вживати печену
їжу.
 Використання вогню було
визначальним у подальшому
розвитку людства. Знаряддя праці
неандертальців були
досконалішими порівняно з тими,
що їх використовували
пітекантропи. А згодом вони
почали виготовляти кам'яні ножі,
зазубрені пилки тощо. Залежно
від регіону проживання полювали
неандертальці на різних тварин:
північного оленя, мамонта,
бізона, коня, шерстистого
носорога та ін.
 Первісні люди вели досить
рухливий спосіб життя. Вони
змушені були мандрувати у
пошуках їжі й тому на одному
місці перебували недовго.
Селилися переважно біля
водойм. Це пов'язане з тим, що
сюди приходили тварини, на яких
вони полювали. Місця, де
зупинялися первісні люди, вчені
називають стоянками. Перші такі
стоянки знайдено в Африці, в
Олдувайській ущелині. Там
відкрито і перше відоме в історії
житло первісної людини.
Припускають, що воно мало
вигляд навісу, зробленого з
жердин і трави.
 Неандертальська людина, на
відміну від людини умілої та
пітекантропа, робила житла з
кісток мамонта та інших тварин,
рогів оленів, адже в Європі за
льодовикового періоду майже не
було дерев. Біля помешкань
археологи знаходять
господарські ями для зберігання
м'яса тварин і кісток. Кістки
використовувалися не лише як
будівельний матеріал, а й як
паливо. Житло надійно захищало
первісних людей від хижаків і
негоди.
 У боротьбі за виживання
змінювався не тільки спосіб життя
первісної людини, а й її зовнішній
вигляд. У пізньому палеоліті –
40-30 тис. років тому – на планеті
з'явилася людина розумна (homo
sapiens). Цю людину вчені
називають кроманьйонцем.
 Одним з основних занять
кроманьйонців лишалося
полювання – індивідуальне або
загінне. Грізною зброєю в руках
давніх мисливців був спис, який
давав змогу поцілити здобич на
безпечній відстані. Спочатку це
була обпалена та загострена
палиця. Згодом до неї
прикріплювали вістря і каменю
або кістки.
 Життя кроманьйонців
залежало від пересування
великих табунів тварин, на яких
вони полювали. Влітку
кроманьйонці йшли за ними,
перепочиваючи на стоянках. У цю
пору року вони мешкали у легких
житлах, зроблених із великих
жердин і шкур. Узимку люди
ховалися від холоду в природних
печерах та у власноруч
споруджених житлах.
Дякуємо за
увагу!