Умови існування первісних людей

Гігієна
Первісні люди мало звертали увагу на свою гігієну — чистоту тіла і житла. Одяг
змінювався тільки декілька разів протягом життя, і тому шкіра людей була брудна. В
житлах кам'яної доби бруд накопичувався перед самими дверима і складав просто
неймовірні «гори», який в теплу пору року надавав «чедового» аромату в житлі. Навіть
мешканці будівель на палях бронзової доби, які мали під собою воду в достатку, не
користувались нею для миття своїх жител. Залишки всього так довго лежали в хижинах,
що дуже багато різного роду комах мали можливість відкласти в них яйця і пройти весь
цикл розвитку.

Харчування
В перших людей ми зустрічаємо вогонь, але їжа на початках не варилась, коріння різних
рослин, плоди диких дерев їлись сирими, а вбита тварина з'їдалась без всякого готування.
В середині четвертого періоду м'ясо вже варилось, але не в посуді, а у шкіряних мішках
які наповнялись водою, після чого туди кидали розпечене каміння. Для їжі людині цього
часу слугували великі ссавці такі як: коні, зубри, також мамонти, печерний
ведмеді, леви, гієни; пізніше розповсюдились олені, вони стали головним предметом їжі.
Людина інколи вбивала птахів, інколи ж могли їсти навіть щурів. Сумну особливість
первісної людини складає та умова, що вона їла своїх побратимів (канібалізм).
У новокам'яному періоду кухонний посуд показує значне покращення; в ньому можна
варити їжу прямо на вогні. Їжа робиться більш різноманітною. Вже входять в оберт
домашні тварини, із злаків готується хліб, при чому для подрібнення зерен слугували
млини, придумані різні збуджувальні напої: кумис та пиво. У бронзовій добі посуд стає
ще кращим, млини також покращені, плоди досягли урізноманітнення так як з'явилось
садівництво. Жахлива звичка їсти людське м'ясо все-таки збереглась і в цей період часу. В
залізному періоді вживання алкогольних напоїв стало більш поширеним і люди почали
готувати вино. В Америці звичним стало куріння тютюну.

Харчові табу
Поховання
Перші вказівки на поховання зустрічаються в епоху печерних тварин. Мертвих оді ховали
в печері по сусідству де жили люди. Могильна печера закладалась камінням і слугувала
місцем поховання для декількох трупів. Народи новокам'яного періоду користувались
старими печерами для поховання; але також могли робити штучні печери, які
прикривались зверху землею. У першій половині бронзового періоду кожен труп ретельно
відокремлюється, або ж займав окреме приміщення. В другій половині бронзового періоду
розповсюджена кремація, але ніколи не застосовувалось до всіх трупів. У залізному
періоді помічається поворот до поховання в землю. В країнах де завжди літо швидке
висихання трупа на сонці дало можливість до особливого звичаю, який був встановлений
ще у кам'яній добі: померлого змазували олією і висушували біля вогню. На початку
історичного періоду в Єгипті просте висушування замінилось бальзамуванням.

Основні хвороби первісних людей

Погані умови існування первісної людини викликало більш чи менш тяжких хвороб і
призводило це до передчасної смерті. Основні хвороби первісної людини — розлад
травлення, хвороби шкіри, інфекційні хвороби, пошкодження які були отримані на
полювання чи в бою. Людина льодовикового періоду, живучи в печерах, часто страждала
подібними хворобами тварин — хворобами що стосувались кісток.

Хвороби зубів
Зуби, в наслідок погано приготованої їжі і поганого розвитку кістяка, так стиралась у
первісних людей, що зуби були не вище ясен. Такий стан зубів помічається не тільки
у Європі, але й в Америці на черепах, котрі належали різноманітним періодам. Навіть у
12-ти річних дітей вже відбувалось руйнування жувальної поверхні зубів. Така ситуація
вражала більше людей з півночі ніж з півдня. Зуби, вкриті винним каменем, із залишками
їжі, очевидно, не тримались в чистоті. У зв'язку з хворобами зубів спостерігаються
страждання щелеп: запалення окістя і розростання щелепи трапляються нерідко; зубні
комірки спотворені. За станом зубів ми вже можемо до певної степені скласти уявлення
про те, як часто первісні люди страждали зубною біллю.
Інші хвороби
Виразки вражали як голову, так і інші частини тіла і викликали навіть розлади кісток. На
скелетах знайдені так рік і костеода кісток, періостит, атрофія та кісти. Комахи рясніли в
погано утримувальних, брудних помешканнях і заповзали у вуха, де викликали
страждання. В існуванні доісторичного сифілісу нема жодного аргументу сумніватись,
хоча він був рідкісною хворобою на той час. На скелетах кам'яної доби і давніших тілах
знаходять сифілітичні враження. Душевні хвороби загалом є частими у сучасних дикунів,
і, якщо останніх можна порівнювати з доісторичними людьми, то доведеться визнати, що
ці захворювання бували не рідко у первісних людей. Гомер, який описував події початку
життєвого віку, говорить про божевілля, яким несподівано були вражені
супутники Одіссея, і про душевний розлад під впливом пристрасті. Існування атрофії
черепа в кам'яному періоді вказує на доісторичний ідіотизм. Про лихоманку та різних
інфекційних хворобах є натяки в Гомера та й у Біблії також.
Розвиток медицини у первісних людей
Наявність великої кількості хвороб в доісторичні часи змушувало людей звертатись за
допомогою до медицини. Уявлення про природу хвороби виявляє лікування хвороби.
Світогляд первісних людей характеризується словом "анімізм" або ж "фетишизм": всі
люди і предмети мають душу; вона покидає нас під час сну або після смерті, але
продовжує постійно перебувати біля живих; вона поселяється в здорову людину і
викликає хворобу, і щоб її вигнати, необхідно зробити всякі хитрості. Отже, хвороба
походить від загубленої та застряглої в чужому тілі душі; щоб вилікувати хворобу,
необхідно вигнати дух. Це завдання виконує первісний лікар, використовуючи заклинання
і даючи різноманітні засоби хворому. Від цього часу в глибокій давнині лікар був разом з
тим і жрець і вступав у спілкування з невидимим світом.
Одночасно з цим існували мисливці та пастухи, які, спостерігаючи за навколишньою
природою, випадково робили спостереження над лікувальними засобами деяких предметів
і застосовували свої відкриття до лікування хвороб. Пізніше ці аматори спостережень
перетворились у філософів і натуралістів і відняли у жерців мистецтво лікування.
Жорстокі звичаї кам'яної доби показують багато пошкоджень при житті, на скелетах які
було знайдено.Більшість ран зустрічається на голову, що залежало від характеру битв того
часу; від стріл рани попадаються на різноманітних частинах тіла. Переломи кісток
зустрічаються нерідко; результат їх загоєння свідчить про те, що доісторичний хірург вмів
добре накладати пов'язки; між переломами є такі, при яких хороший результат можливий
лише при хорошому накладенні пов'язки. Перші пов'язки накладались, ймовірно із глини.
Таким чином доісторична хірургія володіла вже деякими способами лікування. Робились і
дуже важливі операції - це показують нам скелети, в яких в черепі є сліди трепанації. Стан
черепів показує те, що після таких операцій люди жили довго.