Лекція № 3-5

Тема: Палеоліт України

Всі теорії походження людства, тією чи іншою мірою, мають право на існування
І розглядаючи зародження людства в контексті дарвінівської теорії, ми використовуємо її
лише як прикладну, але не як визначальну чи домінуючу

ПЛАН:
1. Визначення епохи палеоліту та мезоліту
2. Пам'ятки раннього палеоліту в Україні
3. Середній палеоліт в Україні
4. Пізній палеоліт в Україні

Зміст лекції
Питання № 1.Визначення епохи палеоліту та мезоліту.
Палеоліт (стародавній кам'яний вік) - перший і найтриваліший період кам'яного
віку. Датується палеоліт приблизно 3 млн. - 10 тис. років тому, хоча тривалість його на
різних континентах була далеко неоднаковою. Це час появи людини і формування її
сучасного фізичного типу. Протягом палеоліту людина освоїла вогонь, виготовила
перший одяг, спорудила перші житла. Основним заняттям було збиральництво і
полювання. Знаряддя праці виготовлялися з кам'яних порід, найчастіше кременю,
шляхом простого оббивання, а в кінці епохи - ретушуванням.
Первісна людина повністю залежала від сил природи, її знаряддя були
примітивними і малоефективними, рівень виробництва - низьким, він ледве
забезпечував мінімальні потреби існування.
За палеоліту склалися основи первіснообщинного ладу - першої в історії людства
суспільної економічної формації.
Відповідно до змін у техніці виготовлення кам'яних знарядь, фізичному типі
людини, у суспільних відносинах палеоліт поділяють на ранній, середній і пізній.
Найдавніший період людського суспільства. Ранній або нижній палеоліт (від 3 млн
до 100-150 тис. років тому).
Середній палеоліт (від 150-100 – 40-35 тис. років тому)
Верхній палеоліт датується близько 40-35 – 13-11 тис. років тому.
Вертикальна позиція тіла не тільки давала можливість оглядати місцевість у
високій траві саван, але й звільняла пе редні кінцівки для самооборони від хижаків за
допомогою палиць та каміння. Рука з палицею чи каменем поступово стала не тільки
засобом оборони, але й знаряддям полюван ня. Включення до раціону м’яса створювало
умови для швидкої біологічної еволюції мавп, зокрема їхнього мозку. Захист від хижаків
та необхідність кооперації для колективного по лювання сприяли згуртуванню мавпячого
стада. Останнє вимагало вдосконалення сигнальної системи всередині стада, тобто
стимулювало розвиток мови. Усе це створювало умо ви для поступової трансформації
мавпячого стада в первісну общину. З переходом до наземного способу життя в сава нах і
прямоходіння пов’язують появу принципово нового ви ду людиноподібних мавп, який
отримав назву австралопітек. Австралопітеки (південні мавпи) — прямоходячі людино
подібні мавпи з обсягом мозку 400-500 см3, що мешкали в са ванах Південно-Східної
Африки 4-2 млн р. т. їхні рештки вперше відкрив професор Р. Дарт 1924 р. у Південній
Африці, що було підставою такої назви цих приматів. Можливо деякі з них з Африки
потрапили на Близький Схід. Численні рештки австралопітеків та інших гомінід знайде но
у згаданій рифтовій долині Східної Африки. Рифт відзна I А. Залізняк, «Стародавня
історія України»
 На етапі переходу від раннього середнього палеоліту відбувається перехід від
Хомо Хабіліс (Homo habilis) до Хомо Еректус (Homo erectus).

 Середній палеоліт (120 000 до Р. Х. — 40 000 до Р. Х. , приблизно). Вироблені крем'яні

знаряддя. Час кремезних, низькорослих неандертальців.
В епоху середнього палеоліту домінував тип неандертальців.

Питання № 2. Пам'ятки раннього палеоліту на Україні.

Період раннього палеоліту, як і кам'яний вік взагалі, розпочинається олдувайською
порою в Південно-Східній і Східній Африці понад 3 млн. років тому. В Європі і
Середземномор'ї найдавнішими с пам'ятки кінця олдувайської та наступної ашельської
пори, що датуються приблизно мільйоном років тому. Закінчується цей період
кам'яного віку 150 тис. років тому. Раніше говорили про шельську, або аббевільську,
культуру в Європі, тепер, однак, більшість вчених цей відрізок часу вважають
початковим етапом ашельської пори.
Носієм олдувайської культури на Південному Сході і Сході Африки був гомо
габіліс - двонога істота невисокого зросту (до 140 см), що займалася полюванням на
дрібних тварин. Вогню гомо габіліс ще не знав.
Основним знаряддям були оббиті й загострені гальки - чоппери і чоппінги. При
використанні їх тримали просто в руці. Під час розкопок у долині Олдувай виявлено
викладене з каменів коло, що, можливо, вказує на спорудження древніми мешканцями
долини примітивних жител чи заслонів від вітру.
У ранньому палеоліті Європи і Азії за ашельської доби жили пітекантропи і
синантропи. Клімат у ті часи був теплішим, ніж тепер, рослинний і тваринний світ -
близьким до субтропічного. Тут водилися такі представники теплолюбних тварин, як
південний слон, гіпопотам, шаблезубий тигр, печерний лев та ін.
Пітекантроп ходив на трохи зігнутих у колінах ногах, був значно вищий за
гомо габіліс (зріст до 170 см). Володів звуковою мовою, хоча, мабуть, дуже
примітивною. Рештки пітекантропів виявлено в Південній Азії (о. Ява), Південно-Східній
і Північній Африці та в Європі. Пітекантроп з Північної Африки отримав назву
атлантропа. Разом з кістками атлантропа на місці розкопок зібрано рештки викопних
тварин, більше 100 кам'яних знарядь. Методами точних наук встановлено, що
атлантроп у Північній Африці жив дещо пізніше, ніж пітекантроп з острова Ява. В
Європі атлантропи представлені знахідками поблизу німецького м. Гейдельберг та в
місцевості Вертешселлеш на території Угорщини. Синантропи жили на 100-150 тис. років
пізніше пітекантропів. У печері Джоу-Коу-Тянь (Китай) виявлено і досліджено їхнє
стійбище. Тут тривалий час горів вогонь, унаслідок чого зібралася майже
шестиметрова товща попелу. В печері знайдено рештки більше 40 людей, примітивні
знаряддя праці та численні кістки тварин, здобутих на полюванні. Отже, синантропи, на
відміну від пітекантропів, вже знали вогонь і вміли його підтримувати, що було одним
з найбільших досягнень первісної людини на шляху виділення її зі світу тварин. Тепло
багаття зігрівало людину в холодний зимовий час, вогонь захищав її від дикого звіра,
з'явилася можливість запікати м'ясо.
Територія сучасної України багата на знахідки періоду раннього палеоліту:
досліджено стоянки поблизу сіл Лука-Врублівецька і Сокіл на Дністрі, в печері Кіїк-Коба
в Криму, біля Житомира, а також поблизу сіл Королеве, Рокосове на Закарпатті та ін.
Окремі крем'яні ашельські знаряддя виявлено поблизу міст Амвросіївка на р. Кринка та
Ізюм на Сіверському Дінці.
Останнім часом численну колекцію ашельських знарядь знайдено на стоянці
Співак в долині р. Горинь на Волині. Ранньопалеолітичні пам'ятки України в різні роки
вивчали Г. А. Бонч-Осмоловський, П. Й. Борисковський, О. П. Черниш, С. В. Смирнов,
Ю. Г. Колосов, О. С. Ситник, О. В. Колесник, Ю. В. Кухарчук, В. М. Степанчук, В.
П. Чабай та ін. Важливий внесок у вивчення ашельської пори зробив В. М. Гладилін,
який дослідив багатошарове поселення Королеве, де виявлено 14 різночасових
горизонтів, що належали до ашельського, мустьєрського і пізньопалеолітичного
періодів. Основним заняттям людей раннього палеоліту було збиральництво (плоди,
ягоди, їстівні корені, гриби), а також полювання на тварин, нерідко досить великих.
У печері Джоу-Коу-Тянь, наприклад, серед фауністичних решток 70 % кісток належали
оленю, решта - ведмедю, шаблезубому тигру, дикому коню, кабану тощо.
Окрім деревяних, у своїй трудовій діяльності люди раннього палеоліту
використовували знаряддя, виготовлені з каменю, переважно кременю. Так, у кількох
ранньопалеолітичних місцезнаходженнях Німеччини і Польщі знайдено великі серії
різноманітних виробів з дерева: дротиків, руків'їв і т. ін. Кам'яне ручне рубило
ашельської пори - видовжене плоске загострене з двох боків і на кінці універсальне
знаряддя 20-25 см завдовжки і масою понад 1 кг. Під час роботи його тримали просто в
руці. Ним можна було наносити сильні удари, робити зарубки на дереві або стругати
його, викопувати коріння тощо. Крім ручного рубила, за знаряддя правили і відщепи
кременю, на гострих кінцях яких є сліди використання їх у вигляді пощербленості. В
ашельську епоху з відщепів і примітивних пластин почали виготовляти також скребла
та скребла-ножі.
Середній палеоліт[ред. | ред. код]
Наприкінці ашельської епохи під впливом зростаючого похолодання у зв'язку з
поширенням дніпровського (рісського) зледеніння, спочатку помітнішого у гірських зонах
Європи і Кавказу, почалися інтенсивні міграції людей по всій ойкумені Євразії. У Східній
Європі середній палеоліт (мустьєрська епоха) охоплює величезний проміжок часу, який
почався 150 тис. років тому і закінчився приблизно 40 тис. років тому — з
появою кроманьйонця.
Шляхи заселення[ред. | ред. код]
На мустьєрську епоху припадає інтенсивне заселення людиною майже всієї південної
частини Східної Європи. Основною територією, звідки йшло заселення, був Кавказ і
Балкани. З півдня заселення відбувалося у напрямку півночі аж до басейну Десни.
Клімат[ред. | ред. код]
В цей час панував порівняно м'який кліматичний оптимум, хоча і з досить помітними
рисами континентальності, які дедалі посилювалися у зв'язку з наступом на Східну
Європу валдайського (вюрмського) зледеніння.
Флора і фауна[ред. | ред. код]
На сучасній території України степи чергувалися з широколистими дібровами і хвойними
лісами, де водилося багато різноманітної дичини. Серед представників фауни: дикий
кінь, бізон, гігантський олень, сайгак, дикий європейський віслюк (Equus
hydruntinus), мамут (мамонт), шерстистий носоріг, ведмідь, вовк, печерна
гієна, лев, лисиця та інші. В цей час важливу роль в господарстві людини посідає
мисливство. Збиральництво також відігравало значну роль
Розселення людей і житло[ред. | ред. код]
У мустьєрську епоху неандертальці або палеоантропи розселилися майже по всій
території сучасної України. Відомо понад 80 мустьєрських місцезнаходжень. Густота
населення була більшою, ніж за доби раннього палеоліту.
Найкраще вивчено середній палеоліт в Криму, де обстежено понад 1000 печер, гротів,
скельних навісів. Проте лише у 10-12 з них виявлено культурні залишки мустьєрського
часу, що свідчить про заселення всього близько 1 % всіх виявлених у Криму скельних
пустот, які би могли служити сховищем для людини.
Кожне печерне поселення людина зазвичай займала восени або взимку і, як правило, у
закритих вузьких долинах гірських річок, біля виходу на низинні ділянки рельєфу —
основні мисливські угіддя.
Площа скельних жител-сховищ, кількість і розміри знайдених тут вогнищ свідчать про те,
що в печерах переважно мешкало одночасно дві-чотири сім'ї з чисельністю 6-7 осіб
кожна. Тому є підстави вважати, що в Криму в мустьєрську епоху жило одночасно 200—
250 осіб. Густота населення приблизно становила 1 ос./км².
Знаряддя[ред. | ред. код]
Зі збільшенням потреб кількісно зростаючою людської спільноти збільшилася і потреба в
зброї, що спричинило суттєве її вдосконалення. Виникають два основні знаряддя з
кременю — гостроконечник та скребло, що виготовлялися у різних технічних варіантах,
відповідно до місцевих виробничих можливостей.
Гостроконечник — це знаряддя повсякденної чоловічої праці, що служило для
виготовлення метального знаряддя — дротика, а також використовувався як ніж для
оббілування дичини.
Скребло — переважно жіноче знаряддя праці для обробки шкур, яке використовувалося й
для різноманітних господарських потреб. Широке застосування мали також плоскі
крем'яні відщепи, якими могли різати, скоблити, стругати тощо.
Винайдення метального знаряддя — дротика із крем'яним гостроконечником — важливе
технічне досягнення мустьєрців. Це, очевидно, було перше знаряддя праці дистанційної
дії і багаторазового використання.
Близько 70 тис. років до н. е. людина освоїла вогонь. Спочатку використовувалися
природні джерела вогню(блискавка, виверження вулкану і т.і.)
Поява неандертальця[ред. | ред. код]
В епоху середнього палеоліту на території України з'явився новий тип
людини — неандерталець. Загалом в Україні знайдено кістки десятьох неандертальців, що
жили 100-50 тис. років тому.
Під час розкопок мустьєрських поселень в гроті Киїк-Коба і під наскельними навісами
поблизу села Вишневого (обидва — Східний Крим), а також у скельному сховищі села
Старосілля поблизу Бахчисарая виявлено залишки кістяків щонайменше шести
палеонтропів різного віку. Це найбільше зібрання кісток на території України.
Поховання[ред. | ред. код]
Померлих ховали у скорченому стані, на боці, у спеціально підготовлених ямах (Киїк-
Коба, Заскельна VI). Навмисний характер таких поховань у поєднанні з певним ритуалом
не викликає сумніву. Отже, у палеоантропів могли уже існувати анімістичні уявлення.
Аналізуючи склад неандертальських поховань на території Європи за статтю і віком,
можна помітити тенденцію до поховань у скельних сховищах та на місці житла переважно
дітей і жінок. Поховання в Криму представлені трьома жіночими і трьома дитячими
похованнями.

Суспільний лад[ред. | ред. код]

Середньопалеолітичні неандертальські угрупування були невеликими і складалися
зазвичай з двох-чотирьох родин, з яких приблизно третина їхніх членів могла брати участь
у полюванні. Соціальна організація палеонтропів ґрунтувалася, таким чином, на кровно
споріднених відносинах всередині общини. Така форма суспільного ладу називалася
людське стадо.
Мустьєрські общини розташовувалися одне біля одного, і тому між ними повинні були
скластися постійні зв'язки, які ґрунтувалися не стільки на економічних контактах, що,
можливо, виникали під час серйозної нестачі їжі, скільки на родино-шлюбних відносинах.
Для мустьєрської общини був характерним поділ праці.
Найважливіші археологічні знахідки[ред. | ред. код]
Середньопалеолітичні знахідки є важливим історичним джерелом не тільки внаслідок
своєї чисельності. Вони дуже різноманітні за типами: це і відкриті поселення, і печерні
сховища, і короткочасні стійбища, і мисливські бівуаки, і місця видобування кременю, і
майстерні, де він видобувався.
Знахідка на Донбасі[ред. | ред. код]
У Донбасі, в басейнах річок Вовчої та Сухих Ялів, знайдено скупчення розщеплених
кременів, готові знаряддя. Велику кількість нуклеусів, або ядрищ, з яких сколювалися
плоскі відщепи (заготовки для гостроконечників, скребел та інших виробів), знайдено у
товщі терасоподібного берегового виступу поблизу села Антонівки Мар'їнського району
Донецької області. Це найбільша мустьєрська пам'ятка з небагатьої відомих у східній
частині України. Вона свідчить про досить сталу заселеність цього регіону в середньому
антропогені.
Знахідки в Криму[ред. | ред. код]
Найвідомішим в Україні та й за її межами районом поширення мустьєрських
місцезнаходжень є Крим. Тут зосереджені печерні поселення, де збереглися шари з
культурними залишками палеонтропів, які залягають у стратиграфічному порядку. У цих
горизонтах часто помітні лінзи вогнищ з попелом і вуглинами, кістки тварин, плями
червоної вохри, що використовувалися для розпису тіла.
В 1924 році у результаті систематичних пошуків у Криму було знайдено грот Киїк-Коба.
До мустьєрської доби відноситься, ідентифікована в Криму, Кабазійська культура.
Найбільші стоянки періоду середнього палеоліту[ред. | ред. код]
 Ак-Кая
 Антонівка
 Араповичі
 Бабине
 Балка
 Буківна
 Білгород-Дністровський
 Василівка
 Вовчий Грот
 Горяни
 Деркул
 Качинський навіз
 Киїк-Коба
 Кодак
 Молодове
 Новоклинівка
 Олександрівка
 Орел
 Оселівка
 Радванська Гора
 Старосілля
 Холодна балка
 Червоний Яр
 Чокурча
 Шайтан-Коба

Питання № 3. Пізній палеоліт

Наступний етап у розвитку культури, господарства і соціального ладу людства -
період пізнього палеоліту - тривав від 35 до 10 тис. років тому. Припадає він, в
основному, на час вюрмського, або валдайського, зледеніння. Клімат залишається
суворим - холодним і сухим.
Вважають, що він став ще сухішим порівняно з мустьєрською порою, бо
зменшується кількість лісів, ширшим стає тундро-степовий простір. Відповідно до
ландшафтно-кліматичних умов зберігаються і представники холодовитривалих тварин -
північний олень, песець, біла куріпка, альпійська чайка тощо. З'являється навіть вівцебик.
Існували також мамонти, дикі коні, бізони. Останні - більше у степовій зоні.

Немовлята неандертальців розвивалися так само, як і діти сучасних людей. До такого

висновку прийшли вчені після вивчення молочних зубів наших древніх предків. Як
повідомляє журнал PNAS, під час досліджень були вивчені молочні зуби, які належали
дітям неандертальців, котрі жили між 70 і 45 тисячами років тому на північному сході
Італії.
По зубах вчені могли з'ясувати, що дітей древніх людей відлучали від грудей у віці
близько шести місяців. Після цього їм давали більше калорійну їжу для розвитку
організму. Крім того, введення твердої їжі до піврічного віку має означати порівняно
короткі інтервали між пологами у неандертальців через більш раннє відновлення
післяпологової овуляції.
Також вчені припустили, що новонароджені неандертальці були такої ж ваги, як і сучасні
люди. Дослідники зазначили, що термін, проведений плодом в утробі матері схожий з
тим, що є у сучасної людини. Таким чином, вчені відкинули припущення, згідно з яким
одна з причин зникнення неандертальців полягала в тому, що вони мали тривалий період
безпліддя після пологів.
При цьому зникнення популяції неандертальців швидше за все пов'язано з більш
короткою тривалістю життя, високою смертністю серед дітей та ряду інших чинників.

У пращура сучасного людства відбулася одна маленька мутація, що зумовила

еволюційний стрибок Homo sapiens
Від пращурів неандертальців сучасних людей відрізняє тільки одна зміна гену в
головному мозку. Дослідники каталогізували відмінності між геномами різних сучасних
людей і геномів неандертальців і денисовців, зазначають Патріоти України.
Один із 61 гену - NOVA1 - впливає на інші гени на ранньому етапі розвитку
мозку, пише Daily Mail.
Дослідники використовували це відкриття для створення "міні-мозку", який імітує розум
неандертальця зі стовбуровими клітинами. Це дозволило їм провести пряме порівняння з
сучасними людьми.
"Дивно бачити, що одна зміна пари в ДНК людини може змінити структуру мозку", -
кажуть дослідники.
Команда не може точно сказати, коли відбулася зміна в нашій еволюційній історії, але
вважає, що це був значний крок до того, щоб зробити нас такими, якими ми є сьогодні.
Для дослідження вчені змусили стовбурові клітини сформувати клітини мозку і, у
результаті, органели мозку неандертальців.
Органели головного мозку - це невеликі скупчення клітин мозку, утворені стовбуровими
клітинами, але це не зовсім мозок - по-перше, у них немає зв'язків з іншими системами
органів.
Незважаючи на це, оганоіди є корисними моделями для вивчення генетики, розвитку
хвороб і реакції на інфекції і терапевтичні препарати.

Проблема походження людини сучасного фізичного типу - людини розумної, що

з'явилася на початку пізнього палеоліту, досить складна і ще далека від остаточного
розв'язання. Вона помітно ускладнилась у зв'язку зі знахідкою на узбережжі озера
Рудольфа (Африка). Тут було виявлено кісткові рештки архантропів, які за
особливостями будови черепа стоять ближче до людини розумної, ніж до
неандертальців, з яких, зазвичай, виводять останню. Вважають, що люди пізнього
палеоліту походять від передньоазійських прогресивних неандертальців, відомих,
наприклад, за знахідками Схул і Табун в Палестині. Антропологи виділяють в Європі і
Середземномор'ї два основних типи людини розумної — кроманьйонський і
грімальдійський. Представники цих типів помітно різняться зростом, будовою черепа і
кістяка. Поховання кроманьйонців виявлені в багатьох місцях на території Європи.
Дослідження цих поховань дає право говорити, що кроманьйонці були високорослі,
широкоплечі, відносно вилицюваті, з досить добре сформованим підборіддям. З
кроманьйонською людиною, що жила і в більш пізні епохи, вчені пов'язують
виникнення європеоїдної раси.
Люди грімальдійського типу, визначеного за парним похованням у гроті Грімальді
(Італія), відрізнялися досить малим зростом (155-160 см), помітним прогнатизмом
лиця і відносною широконосістю. Грімальдійці за фізичною будовою близько стоять до
деяких африканських народів і, очевидно, були в значній мірі їхніми предками. Якщо
до цього додати, що у верхніх шарах печери Джоу-Коу-Тянь у Китаї виявлено рештки
людини пізньопалеолітичного часу з ознаками монголоїдності в будові черепа, то можна
говорити про початок складання трьох великих сучасних рас - європеоїдної,
негроїдної і монголоїдної - уже в пізньопалеолітичний час.
У пізньому палеоліті людина заселила величезні простори Старого Світу,
виключаючи, можливо, лише території Крайньої Півночі. Виявлено пізньопалеолітичні
стоянки навіть на р. Печорі за Північним полярним колом. Вважають, що в пізньому
палеоліті людина переселилася і на Американський континент, очевидно, через Чукотку і
Аляску. З'являється вона в цей час і в Австралії.
У європейській літературі тривалий час існувала періодизація
пізньопалеолітичних пам'яток, створена Г. де Мортільє і уточнена згодом А. Брейлем, за
якою вони поділялися на три культури (пори): оріньякську, солютрейську і мадленську.
Згодом для пам'яток Західної і Центральної Європи було введено поняття перигорійської
культури, що складається з двох етапів: раннього (культура шательперрон) і пізнього
(граветт). На підставі датування радіовуглецевим методом встановлено, що перигорійська
культура розвивалася більш-менш паралельно з оріньякською.
Найбільш вірогідним на нинішньому етапі досліджень вважається, що місцеве
неандертальське населення України було заміщене прийшлою людиною сучасного
фізичного вигляду та асоційованою з нею верхньопалеолітичною культурою. Цей
процес відбувся між 50-30 тис. років тому.
Останні неандертальські поселення на крайньому півдні України, у Криму, не
виключено, доживають до 25-27 тис. років тому. Тривалий період співіснування
неандертальського і кроманьйонського населення визначив появу т. зв. симбіотичних,
архаїчних культур раннього верхнього палеоліту. Зокрема, стоянка Міра під Запоріжжям
(розкопки В. М. Степанчука) характеризується поєднанням як середньопалеолітичних, так
і верхньопалеолітичних рис.
У вивчення палеоліту України значний внесок зробили П. П. Єфіменко, П. І.
Борисковський, О. П. Черниш, І. Г. Шовкопляс, М. І. Гладких, О. О. Кротова, В. Н. Станко
та ін.
Хронологічні рамки — від 40-35 тисяч років тому до 10 тисяч років тому. Близько 40
тисяч років тому з'явився сучасний тип людини, який дістав назву «homo sapiens»
(«людина розумна»), або кроманьйонця (за назвою грота Кро-Маньйон у Франції, де
вперше знайшли кістяки цього типу). За багатьма ознаками — випрямленому положенню
тіла, будові рук і ніг, об'єму головного мозку, будові мовного апарату тощо —
кроманьйонець був таким, як і сучасна людина. На основі кроманьйонців виникла
європеоїдна раса.
Кроманьйонці вже об'єднувалися в племена, які успішно могли полювати на великих
звірів. Саме в пізній палеоліт максимального розвитку досягають полювання і рибальство,
того ж часу намітився поступовий перехід до одомашнення тварин. Люди навчилися
робити до 80 видів знарядь праці. Зимові житла будувалися з кісток і бивнів мамонтів,
шерстистих носорогів, оленячих рогів, дерев'яних брусків, покривалися шкурами.
За часом пізній палеоліт збігається з верхнім палеолітом (епіпалеолітом), що має риси
вже мезоліту. Здебільшого, верхній палеоліт був поширений на Близькому Сході, а в
Україні, ймовірно, у Криму.
На території України досліджено кількасот стоянок, віднесених до часів пізнього
палеоліту. Найвідоміші з них розташовані в селах Мізин на Чернігівщині, Добраничівці на
Київщині. Знаною є й Кирилівська стоянка в Києві.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат залишається суворим — холодний і сухий. Вважається, що він став ще сухішим
порівняно з мустьєрською порою, бо зменшується кількість лісів, ширшим стає тундро-
степовий простір.
16 тисяч років тому починається потепління. Зникли мамонти, носороги, бізони,
вівцебики.
Флора і фауна[ред. | ред. код]
Відповідно до ландшафтно-кліматичних умов зберігаються і представники
холодовитривалих тварин — північний олень, песець, біла куріпка, альпійська чайка
тощо. З'являється навіть вівцебик. Існували також мамонти, дикі коні, бізони. Останні —
більше у степовій зоні.
Міграції і заселення територій[ред. | ред. код]
Господарство[ред. | ред. код]
Збиральництво. Полювання на мамонтів, бізонів, північних оленів. Застосування різних
способів полювання.
Форма об'єднання людей[ред. | ред. код]
Материнський рід.
Знаряддя праці[ред. | ред. код]
Кам'яні різки, ножеподібні пластини, наконечники списів та рогів з яких виготовляла собі
гарпун, шила, голки. Складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій.
Інструментарій налічував майже 100 типів знарядь праці.
Мистецтво[ред. | ред. код]
Високого рівня розвитку набуло образотворче мистецтво пізнього палеоліту на території
України. При розкопках пізньопалеолітичних поселень було знайдено різноманітні
скульптурні вироби малих форм, зразки штрихової графіки на бивні мамонта, а також
живописні сюжети на кістках мамонта.
Широко відомими стали стилізовані жіночі фігурки, що їх раніше вважали зображенням
птахів. Деякі фігурки мають досить складний геометричний візерунок, що пожвавлює
манеру виконання.
Релігійні уявлення[ред. | ред. код]
Загальновизнаною є Існує думка про те, що ранніми формами первісного релігійного
світогляду є тотемізм, фетишизм, магія та анімізм. Ці складові були основою світобачення
і верхньопалеолітичних мешканців України. Відомі на сьогодні культові місця чи об'єкти,
які трактуються як культові (наприклад, жіночі статуетки), дають підстави говорити, що в
різних місцях релігійна обрядовість уже в палеоліті мала різний зовнішній вияв.
Приміром, на півночі України вона була пов'язана переважно з образом жінки, тоді як на
півдні — з образом могутнього степового звіра — бізона. Невіддільними елементами
магічних обрядів були різноманітні ритуали — музично-танцювальні дійства,
розмальовування й прикрашання тіл та одягу, орнаментування предметів, наскельний
живопис та скульптурні зображення.
Поховання[ред. | ред. код]
Дуже рідкісними на території України є умисні поховання верхньопалеолітичного часу.
Чи не єдиним винятком є знахідка майже цілого скелета поблизу с. Лащове на Черкащині.
Проте, наявна радіовуглецева дата вказує на фінальнопалеолітичний вік цієї знахідки.
Обставини інших антропологічних знахідок виключають можливість їхньої інтерпретації
як навмисних поховань. Як правило, окремі кістки людей (фрагменти черепів з
Чулатового І, Новгород-Сіверської стоянки, з Анетівки ІІ, розрізнені зуби з Сюрені та
Міри, фрагменти кісток кінцівок із Кормані IV, Городка ІІ та інше) знаходять у
звичайному заповненні культурного шару. Незвично численною є серія антропологічних
решток із верхньопалеолітичних шарів кримської стоянки Буран-Кая ІІІ. Привертає увагу
той факт, що один із фрагментів черепа несе на собі сліди різання крем'яним знаряддям.
Місце розташування цих нарізок свідчить про навмисне відділення голови від тіла. Не
виключено, що ця знахідка є свідченням відомого і за етнографічними даними
специфічного обряду розчленування тіла покійного. У цілому ж рідкісність поховань не
можна розглядати як вказівку на відсутність практики навмисних поховань у
верхньопалеолітичного населення України. Такі поховання були досліджені на численних
стоянках цього періоду в країнах Західної, Центральної і Східної Європи. Отже, можна
сподіватись, що відкриття верхньопалеолітичних поховань в України — то лише справа
часу.
Найбільші поселення періоду пізнього палеоліту
 Аджі-Коба
 Амвросіївка
 Атаки
 Бабине
 Берегове
 Богодухів
 Буківна
 Василівка
 Велика Аккаржа
 Володимирівка
 Вороновиця
 Глиняни
 Городниця
 Городок
 Гінці
 Добраничівка
 Довгиничі
 Дубова Балка
 Журавка
 Замостя
 Кайстрова Балка
 Калюс
 Касперівці
 Качинський навіс
 Каїри
 Китайгород
 Клинець
 Клюси
 Кормань
 Кочківці
 Кременець
 Куличівка[1]
 Липа
 Лисичники
 Межиріч
 Мезин
 Молодове
 Мукачеве
 Незвисько
 Новгород-Сіверський
 Осокорівка
 Пристін
 Пришиб
 Пушкарі
 Підгайчики
 Радомишль
 Рашків
 Сокіл
 Студениця
 Сюрень
 Успенка
 Фастів

Контрольні питання

1. Основні пам'ятки раннього та середнього палеоліту на теренах України

2. Характерні риси пізнього палеоліту на Україні.

Питання для самостійної роботи

1. Неандертальці
2. Кроманьйонці

Список рекомендованих джерел

1. Авдусин П.А. Полевая археология СССР. – М., 1985.

2. Вінокур І.С., Телегін Л.Я. Археологія України. – К., 1994.
3. Чмихов М.О. Археоллогія і старадавня історія України: Курс лекцій. –
К., 1992.
4. Шовкопляс І.Г. Основи Археології. – К.,1971.