Соціальні

відносини в
первісному
суспільстві
Підготував студент групи БС-21
Білошапко Дмитро
 Вступ
• Первісне суспільство - це
суспільство, що існувало до
з'явлення писемного слова та
історичної періодизації. Хоча немає
жодних письмових записів про те,
як саме люди жили в ті давні часи,
археологічні знахідки та
етнографічні дослідження дають
нам загальне уявлення про
соціальні відносини в первісному
суспільстві.
Ашельська культура 1,5/1 млн. — 150 тис. р. Тому

• Археологічна культура раннього палеоліту. Назва походить від м-ка

Сент-Ашель у Франції. В ашельську епоху вперше з’явилася давня
людина (архантроп) на території України.
• Період існування архантропів важливий тим, що саме тоді закладались
основи сучасного людського суспільства. Ймовірно, в цей час з’явилося
мовлення, про що можна судити за зліпками головного мозку та
збільшенням розміру каналу під’язикового нерву на потиличній кістці.
Анатомічні дослідження дали змогу простежити, що голосовий апарат
найдавніших людей давав змогу видавати звуки, хоча й
нечленороздільні, але з досить різноманітними тонами. Дослідники
припускають, що разом з мімікою й жестами ці звуки суттєво
зміцнювали суспільні зв’язки В той час люди почали полювати на
великих небезпечних тварин, що, безумовно, потребувало координації
колективу й ускладнення спілкування. Почали з’являтися мисливські
табори та більш-менш постійні поселення. Добре досліджене
поселення мисливців у Торральбі (Іспанія).
• Окремі колективи (близько 20–40 чол.) мешкали далеко один від
Архатроп – найдавніша людина
одного, що за браком транспорту дуже сповільнювало обмін досвідом.
Середній та пізній палеоліт 150–12 тис. р. тому

• Середній та пізній палеоліт - це періоди давньої

історії людства, коли люди жили в кочових стадіях
розвитку та залежали від природних ресурсів. У
цьому контексті соціальні відносини були не менш
важливими, ніж в будь-якому іншому періоді
історії. Стоянки часів Середнього палеоліту на
території України
• Люди в середньому та пізньому палеоліті жили в
кочових стадіях розвитку та залежали від
природних ресурсів. Кочовий спосіб життя сприяв
створенню більш рівноправної суспільної
структури, де кожен член сім'ї мав свої обов'язки
та відповідальності. Більшість сімей були
невеликими, складалися з 2-3 осіб та базувалися
Приклад стоянки неандертальців
на родинних зв'язках.
Початок організації громад
• Тисячі кісток, які накопичувалися в житлах і навколо них,
означають, що групи мисливців (найімовірніше, чоловіків)
приносили здобич до поселення, де її колективно обробляли
жінки й діти.
• Вчені припускають, що в середньому палеоліті зародилася
родова громада, де спорідненість визначали за лінією
матері.
• Пізній палеоліт характеризується появою людей сучасного
типу, наділених розвиненим мисленням і членороздільним
мовленням. Здобуте продовольство розглядали як спільне
для всієї групи, однак господарські функції чоловіків та жінок Кроманьйонець

все більше розділяються. На чоловічих кістяках виявляють

переважно травми, отримані під час полювання чи
перенесення вантажів, а на жіночих — сліди зношування
дрібних суглобів від монотонної роботи.
Шлюб та організація сім`ї
• Щодо форми сім’ї, яка в цей час переважала (парна чи групова), науковці не
можуть прийти до спільної думки. Адже форма та планування жител і
поселень не дають змоги однозначно вирішити проблему. Втім, більшість
авторів погоджується з тим, що в пізньому палеоліті було запроваджено
родову екзогамію.
• В мезоліті додається поступовий перехід до парної сім’ї, тобто нестабільного
співжиття чоловіка з жінкою для народження дітей, котрі потім стають
належними до всього роду.
Соціальні конфлікти
• У первісному суспільстві соціальні конфлікти виникали через розподіл природних ресурсів
та нерівномірний доступ до них. Конфлікти також могли виникати через змагання за статус
та владу.
• Ще в часи палеоліту через кризу мисливства в Європі починаються збройні зіткнення
міжокремими громадами. Так, слідами бойових дій за ресурси є вістря стріл у деяких
кістяках з Волосько-Василівського могильника поблизу Запоріжжя
• Але в мезолітичний час знищення собі подібних ще не виходить за рамки «кухонних»
конфліктів за промислові, «кормові» території. У цей час ми спостерігаємо не виникнення
нової «військової чоловічої організації», а появу нових функцій захисту власної території у
«старої» мисливської чоловічої організації. Скоріше за все, зародження військової справи
як соціального явища на території України слід відносити до більш пізніх часів, до доби
неоліту — епохи становлення відтворювальної економіки, появи землеробства і
скотарства, масових міграцій населення, які супроводжувались боротьбою за орні землі та
пасовища. В брозову добу У багатьох регіонах Європи почастішали збройні зіткнення,
грабіжницькі походи. Про це свідчать укріплені городища (наприклад, Дикий Сад на
території м. Миколаїв, тощо), велика кількість зброї, особливо в ІІ тис. до н. е.
Неоліт VIII–V тис. до н. е.

• Період неоліту відзначається початком землеробства та

розвитком сільського господарства. Цей період вважається
початком цивілізації і сталого суспільного розвитку. Одним
з головних аспектів розвитку на той час є соціальні
відносини, які формувалися між людьми.
• Неолітична революція — історичний період переходу в
епоху неоліту від привласнювального до відтворювального
типу господарства, виникнення тваринництва,
землеробства. Цей процес сприяв також народженню
ремесел та торгівлі.
• На території Європи помітнішими стали регіональні Приклад поселення часів Неоліту

розбіжності в рівні розвитку громад. З переходом до

неоліту багато вчених пов’язують перехід до племінної
організації суспільства, що складалися з кількох родин. Ці
спільноти можна було вважати першими формами
організації суспільства.
Тривалість життя
• Середній палеоліт- дорослі при середній тривалості життя 26 років могли дожити й до 30–40.
• У пізньому палеоліті Середня тривалість життя чоловіків становила близько 33 років, жінок — близько
28, смертність серед останніх теж була вищою. Це пов’язано з ризиками вагітності й пологів.
• В мезоліті Жіноча й дитяча смертність зросла, середня тривалість життя почала відрізнятись на Півдні
(близько 40 років) і на Півночі (близько 30 років) Європи. Жінки жили в середньому на 6 років менше,
ніж чоловіки. Саме останні отримували переваги під час розподілу продуктів. Так, завдяки
дослідженню поховань навколо Маріуполя визначено, що дорослі жінки вживали рослинну їжу, а
білок до їх організмів практично не потрапляв. Діти обох статей харчувались, як і чоловіки, переважно
м’ясом
• В неоліті жінки в середньому доживали до 30 років, а чоловіки — до 34.
• Така різниця — від 4 до 5 років — стабілізувалась аж до кінця XVIII ст. н. е. Антропологи вважають її
нормальною для періоду традиційного суспільства, коли народження дітей не обмежувалось як
надзвичайно важливе для виживання за рахунок сільського господарства.
• За оцінками демографів, у неоліті значно зросла щільність населення. Головним регулятором
тривалості життя стали хвороби, якими заражувались від домашніх тварин, погіршення санітарно-
гігієнічних умов проживання. Навколо поселень накопичувались покидьки й нечистоти,
забруднювались ґрунти і водойми, що сприяло поширенню збудників інфекцій.
Енеоліт
• Енеолі́т, мідна доба — назва перехідного часу від
неоліту до бронзової доби, яку застосовують
археологи в звʼязку з появою й поширенням у той
час виробів із міді. Є вищим, порівняно з неолітом,
етапом розвитку продуктивних сил і виробничих
відносин первісного суспільства.
• В енеоліті побутують численні жіночі статуетки,
котрі вважаються ознакою ведення роду за жіночою
лінією та, можливо, матріархату. Важливою
господарською ланкою стала велика сім’я з двома
чи більше спорідненими подружжями та їхніми
нащадками в складі. Рід, на думку вчених,
виконував радше ідеологічні функції.
Організація господарства
• Значний вплив на соціальні відносини справила неолітична революція. Так, на
підставі того, що серед культових статуеток у землеробів переважали жіночі,
дослідники обговорюють можливість існування матріархату. Поки землю
обробляли переважно жінки, саме від них, а не від мисливців-чоловіків, більше
залежав добробут роду. Здобич на полюванні часто випадкова, а врожаї, нехай
спершу порівняно незначні, були стабільні й передбачувані (за винятком
стихійних лих). Натомість статус жінок у скотарських громадах був невисоким.
• З переходом до відтворювального господарства родові общини спершу не
Серп часів неоліту.
вважали за потрібне відмовлятися від колективної праці. Землю обробляли
разом, на спільному полі, а врожай ділили порівну, як і громади мисливців і
збирачів. Там, де перенаселення більше давалося взнаки, й харчів бракувало,
виявилося, що, на відміну від полювання, колективна праця на землі не має
переваг перед індивідуальною. Так у кожної сім’ї з’явилася окрема ділянка. Втім
спершу наділи все одно систематично перерозподіляли.
• Використання плуга потребувало великої фізичної сили. Тож у ІІІ тис. до н. е.
обробіток землі в Європі перейшов з жіночих рук до чоловічих. Відтоді в
родинах панівне становище посіли чоловіки. Переважати стала така форма сім’ї,
Рало – аналог плуга
як мала (подружжя з дітьми чи без). Виробництво розпорошилось по малих
сім’ях, що сприяло й відособленню власності. Дітей рано долучали до праці. К.
Ботвід виявила на керамічному посуді доби бронзи відбитки дитячих пальців.
Релігійні вірування
• Релігійні погляди людства почали виникати на відносно зрілому етапі
його розвитку, коли набула розвитку здатність
до абстрактного мислення. Людина була безсилою в боротьбі з
невідомими і незрозумілими для неї силами навколишньої природи.
Зароджуються релігійні вірування. Творчі здібності людини знайшли
вихід у таких ранніх формах релігії, як тотемізм, фетишизм і магія. У
первісну добу вони ще не складали єдиної системи. Залежно від умов
проживання, кліматичних, ландшафтних особливостей ареалу, де
існувала первісна спільнота, тваринного і людського оточення, що час
від часу зазнавали змін, змінювалися й притаманні людині релігійні
уявлення. Значною мірою ці зміни були зумовлені й розвитком
людського мислення.
Соціальна ієрархія
• У спільнотах неоліту, соціальна ієрархія не була настільки розвиненою, як у
наши часи. Однак, деякі люди були більш впливовими, ніж інші. Наприклад,
лідером спільноти може бути найстаріший чоловік, який мав найбільше
досвіду та мудрості. Люди з високим рівнем впливу могли бути також
ремісниками, що мали унікальні навички.
• У суспільствах енеоліту, соціальна ієрархія стала більш виразною, з'явилися
різні соціальні класи та категорії. Лідером могла бути особа з великими
знаннями або владою, така як жерц або вождь.
Початок розшарування населення
• В період енеоліту, передусім там, де були
важливі джерела сировини або вихід до
шляхів обміну (наприклад, на території
Балкано-Карпатської металургійної
провінції), закладаються основи для
майнового розшарування.
• Про те, що енеолітна знать прагнула
виокремитися на тлі громади, свідчать
невеликі укріплені фортеці в центрі
поселень. У Південно-Східній Європі вони
з’явились уже в V тис. до н. е. (наприклад,
Сескло у Греції).
Обєднання в міста
• Своєрідним явищем стали поселення трипільської
культури, які досягли гігантських розмірів (скажімо,
Талянки (450 га) та Майданець (275 га) на
Черкащині). Вони отримали назву протоміста,
оскільки, як і подібні до них неолітичні Єрихон Майданець
(Палестина) і Чатал-Гуюк (Туреччина), були
значною мірою сільськогосподарськими, хоча й
функціонували також як ремісничі, військові та
культові центри. Трипільські протоміста, сплановані
у формі еліпса поділялись на вулиці, забудовані
житловими й господарськими спорудами. Глухі
торці зовнішніх будівель робили ці населені пункти
майже неприступними. Окремими типами Талянки
будівель були громадські.
Мінойська та Мікейська цивілізація
• В кінці ІІІ–ІІ тис. до. н. е. на Криті (Кносс, Фест) виникли перші в Європі
осередки державності, відомої як Мінойська цивілізація. Про це свідчать
залишки міст, палаців, поява писемності (ХХІ–ХІІІ ст. до н. е.).
• Влада при цьому перебувала в руках царя, палац якого був об’єднавчим
адміністративним і торгівельно-економічним центром для кількох десятків
навколишніх поселень з мешканцями та матеріальними ресурсами. Втім,
найповнішу соціальну роль палац відігравав як культовий осередок: двір
призначався для обрядових церемоній, до яких, окрім найближчого
оточення володаря — аристократів, долучалося рядове населення: селяни,
ремісники й мореплавці. Окрім вільних мешканців з’являються раби.
• В материковій Греції міста-держави існували вже в XVI–ХІІІ ст. до н. е. Про
це свідчать писемність, царські палаци в Тірінфі, Мікенах, Пілосі, царські
гробниці в Мікенах. Цивілізація тут була загалом подібна до мінойської.
Царя оточували цивільні чиновники, воєначальники й жерці. В господарстві
широко застосовували працю рабів, поділених на загони залежно від виду
діяльності.
• Рядові містяни (ремісники й торговці) жили поза межами палацу.
Найзаможніші з них мали багатокімнатні будинки, обставлені дорогими
Бронзова доба Початок ІІІ — початок І тис. до н. е.

• Бронзова доба охоплює період в історії

людства від приблизно 3000 років до
нашої ери до 1200 року до нашої ери, коли
бронза стала основним матеріалом для
виготовлення інструментів та зброї.
• Зростання розвитку міст та поселень у
Бронзову добу призвело до змін у
соціальних відносинах. Соціальна ієрархія
стала більш вираженою, і виникли нові
Різні предмети часів Бронзовоії доби
соціальні класи. Військові лідери,
правителі, ремісники та торговці стали
елітними групами, які мали більше влади,
статусу та багатства.
Прояви влади
• В добу бронзи внутрішній громадський порядок мав
триматися на системі приписів і ритуалів. Тільки в
найрозвиненіших спільнотах вождя оточувало військо,
здатне втілювати його рішення силою. Невеликі укріплені
фортеці відомі в Центральній Європі з ІІ тис. до н. е.
• Вождь у цей час, перш за все, — воєначальник, іноді він
також виконував культові функції. Дослідники роблять
висновок, що між племінними об’єднаннями існували
територіальні кордони
• Верхні сходинки в громадах посідали вожді та військова
знать, далі йшли воїни, ремісники, за ними — рядові
землероби й скотарі. Вгорі дещо осторонь перебували
жерці.
Висновок
• Отже, дослідження соціальних відносин кам’яної доби, енеоліту й епохи
бронзи суттєво ускладнюється тим, що тогочасне населення (крім
представників мінойської й мікенської цивілізацій) не мало писемності. Втім,
доступні джерела дають науковцям змогу достатньо достовірно
реконструювати ключові особливості шляху людства від перших нестійких
колективів до союзів племен та держав.
• Періодизація історії первісного суспільства становить складну проблему.
Дякую за
увагу