Тема "Широкомасштабне вторгнення російських військ на терени України:

перебіг, результати. Збройні сили України, Національна гвардія, територіальна

оборона, громадянське суспільство та
влада в обороні країни"

 Коли відбулося гібридне

вторгнення Росії в Україну?
Що означає вислів
“кримський сценарій”?

 Що ви знаєте про
формування добровольчих
батальйонів у 2014 році?

 Назвіть найвідоміші
битви російсько-української
війни 2014-2021 рр.
 У грудні 2021 року Росія висунула низку претензій до західних
країн, звинувачуючи їх у нібито «експансії НАТО» і вимагаючи від
Заходу забрати їхні війська й озброєння з країн колишнього
«Східного блоку», претендуючи на відновлення військово-
політичного впливу колишнього Радянського Союзу. Конкретно
від України вона вимагала гарантій неприєднання до НАТО, а
також відмови від постачання західних озброєнь, і погрожувала
невизначеною військовою відповіддю, якщо ці вимоги не будуть
задоволені повністю. Розвідка ряду країн Європи і США
фіксували на кордонах України зі сторони Росії, Білорусі і
окупованого Криму до 140 тис. російських солдатів з великою
кількістю техніки. Росія це коментувала, як прості військові
навчання і повідомляла, що нападати на Україну не збирається.
 24 лютого 2022 року о 3:40 ранку російська танкова колона
вдерлася в Україну на територію Луганської області. Незадовго до
05:00 за українським часом президент росії путін оголосив, що
прийняв рішення розпочати воєнну операцію на сході України. За
кілька хвилин після оголошення війни Росія запустила крилаті та
балістичні ракети по аеродромах, військових штабах і складах у
Києві, Харкові, Івано-Франківську, Луцьку, Дніпрі, Василькові. Сталися
вибухи в Києві, Харкові, Одесі та на Донбасі. Після 06:30 російські
війська вдерлися в Україну сухопутним шляхом поблизу міста
Харкова. О 07:40 російські війська увійшли в Україну також із
території Білорусі. Українські прикордонні сили повідомили про атаки
на об'єкти в Луганську, Сумах, Харкові, Чернігові та Житомирі, а також
наступ з боку окупованого Криму. Почалося повномасштабне
вторгнення росії на територію незалежної України.
 Незадовго до 07:00 Президент В. Зеленський оголосив про
запровадження в Україні воєнного стану. Російські війська
розпочали штурм аеропорту Гостомель, який із суттєвими
втратами захопили ввечері і планували звідти атакувати Київ,
але потім втратили контроль над ним. На півдні окупанти
захопили головну споруду Північнокримського каналу та
Каховську ГЕС. Після опівдня тривали бої за міста Генічеськ,
Скадовськ, Чаплинку, Охтирку, Суми. Російські війська увійшли
в Генічеськ і Олешки та захопили Чорнобильську атомну
Рештки знищеного у Гостомелі
електростанцію, взявши персонал у заручники. Ближче до
найбільшого літака у світі АН-225 “Мрія”
опівночі окупанти захопили острів Зміїний. Надвечір
Володимир Зеленський підписав указ про загальну мобілізацію.

Перші полонені росіяни

Трупи російських солдатів у
Гостомелі
 25 лютого розпочалася оборона Києва. Путін відкрито закликав до
держперевороту в Україні з метою повалення законної влади. Росія
наклала вето на резолюцію Ради Безпеки ООН, яка вимагала від Росії
вивести війська з України. В наступні дні військові підрозділи російських
окупантів втратили наступальний темп. Водночас Росія заблокувала
судноплавство в українських водах Чорного моря. 27 лютого тривали
бої за аеропорт у Василькові. В Харкові українським силам вдалося
відбити атаки ворога, зберігши контроль над містом. Суми лишилися під
контролем України, як і Охтирка. Київ продовжив тримати оборону,
знищуючи прониклі в місто диверсійні групи. Українські сили
знешкодили у районі Гостомеля спецпідрозділ Росгвардії Чечні. 27
лютого у місто Буча Київської області заїхала російська техніка,
розпочалися вуличні бої. Ворог захопив Херсон.
 Російське вторгнення наразилося на жорсткий
опір зі сторони ЗСУ (головнокомандувач —
Валерій Залужний), сил територіальної оборони і
простих українців. Лінії постачання росіян стали
вразливі, а українська протиповітряна оборона
спрацювала краще, ніж передбачалося. Спроби
переговорів між делегаціями РФ і України на
кордоні з Білоруссю не увінчалися успіхом, адже
Росія прагнула повної капітуляції нашої країни.
За підсумками лютого, Росія та її
головнокомандувач Путін припустилися
стратегічної помилки. Вони очікували здійснити
бліцкриг і змусити Україну до швидкої зміни влади
на проросійську. Та вже на третій день війни
російські війська були виснажені запеклим опором
ЗСУ. Несподіваною як для Росії, так і для Заходу,
стала позиція президента України Володимира
Зеленського, який відмовився евакуюватися з
Києва. Бойовий дух захисників і національна
ідентичність українців лише зміцнилися на тлі
невдач окупантів. Україна отримала підтримку від
ЄС і НАТО, а проти Росії почалося впровадження
важких фінансових санкцій.
 У березні бої основні зусилля російських військ були
спрямовані на оточення Києва та Харкова, на терор і
придушення опору в заблокованих населених пунктах.
Росіяни захопили Запорізьку АЕС в місті Енергодар. Проте
темп просування ворожих військ значно сповільнився,
окупанти були деморалізовані запеклим опором українців та
зайнялися мародерством. Верховна Рада ухвалила закон,
яким цивільним особам до кінця війни дозволено
застосовувати проти російських військових особисту,
мисливську та отриману від влади зброю, причому вони не
нестимуть відповідальності за вбивство чи поранення
окупантів. Право участі у всенародному спротиві надали
також іноземним громадянам та особам без громадянства.
 Росія продовжувала з території Білорусі і моря обстрілювати
українські міста. Розпочалася евакуація частини населення
блокадного Маріуполя. У самому місті продовжували точитися бої,
адже там оборону тримали кілька тисяч українських бійців, у тому
числі полк “Азов”. 16 березня вороги скинули бомбу на
Драматичний театр у Маріуполі, де ховалися від обстрілів сотні
мирних мешканців міста. В середині березня точилися бої на
підступах до Києва — у містах Макарів, Буча та Ірпінь. Не маючи
достатніх сил і безпечного підвезення по дорогах із Білорусі зброї і
палива росіяни в останні дні березня відійшли від Києва,
зосередившись на східному напрямку. 31 березня ЗСУ звільнили
Бучу, а окупанти покинули Чорнобильську АЕС. На Херсонщині
ворог захопив аеропорт в селищі Чорнобаївка і готувався до
наступу на Миколаїв.
 За тиждень ЗСУ повністю звільнили, після Київщини,
Житомирщину, Чернігівщину та Сумщину. Почалося відновлення
інфраструктури та перебудова логістичних ланцюжків для запуску
економіки цих регіонів. В Україну стали повертатися іноземні
дипломати, евакуйовані перед початком вторгнення.
19 квітня на завод «Азовсталь» у Маріуполі росіяни скинули
надпотужну бомбу, хоча в укриттях підприємства перебували не
тільки українські бійці, а й цивільні люди. У середині квітня росіяни
неодноразово пропонували оборонцям міста здатися в полон, проте
всі пропозиції українські військовики відхилили.
18 квітня наступом російських військ на всій лінії фронту почалася
битва за Донбас. Війська, що втекли з Півночі України разом з
рештою сил захопили міста Кремінна.
26 квітня за ініціативи США на авіабазі «Рамштайн» у Німеччині
відбулася зустріч глав оборонних відомств і начальників штабів
понад 40-а держав світу для координації збройної допомоги Україні.
 14 квітня 2022 року, внаслідок удару, здійсненого днем
раніше в районі острова Зміїний двома ракетами
«Нептун» Військово-морських сил України був
пошкоджений і затонув ракетний крейсер «Москва».
Останній був найбільшим бойовим кораблем
Чорноморського флоту РФ та належав до числа шести
найбільших кораблів ВМФ Росії. «Москва» — це
перший втрачений флагман російського флоту з часів
російсько-японської війни. Востаннє у світі подібний
корабель такого розміру був знищений в бою 40 років
тому. З 510 чоловік, що перебували на борту корабля,
вдалось врятувати лише 58.
 У ніч з 16 на 17 травня українські бійці з
«Азовсталі» здалися ворогу полон і були
вивезені на територію окупованих Новоазовська
та Оленівки. Згодом частина із них буде убита
росіянами, які зірвали в'язницю в Оленівці,
імітуючи артобстіл. Російські сили 11 травня
зазнали великих втрат під час спроби
переправитися через річку Сіверський Донець
біля Білогорівки, втративши до сотні одиниць
важкої техніки. Наприкінці травня російські сили
розпочали наступ в районах Лиману, Попасної,
Сєвєродонецька, Слов'янська. На Півдні нашим
військам вдалося стримани наступ ворога на
Запоріжжя. Берегова оборона України значною
мірою нейтралізувала здатність Росії встановити
контроль на морі. Внесок у це зробили
потоплення українськими військами російського
буксира «Василій Бех» 17 червня, який
перевозив зброю, удари 20 червня по бурових
нафтогазових вишках, захоплених у 2014 році,
та ракетний удар по окупованому острову
Зміїний. Російські війська втекли з остріва 30
червня.
 24 червня ЗСУ відійшли на Луганщині з Сєверодонецька на більш
укріплені позиції, а 3 липня — залишили Лисичанськ. Бої за ці міста
суттєво виснажили російські війська та змусили їх ослабити наступ
на інших ділянках фронту. Від 3 липня Росія не заявляла про
захоплення нових територій, узявши, за словами російського
керівництва, «оперативну паузу». Наступи армії РФ уповільнилися
через системне знищення українськими військовиками російських
складів боєприпасів у глибокому тилу. Удари завдавалися
передусім високоточною американською артилерією HIMARS на
відстані до 80 км. Як відповідь на неможливість наступу Росія
здійснила акти тероризму проти цивільних: ракетні удари по
Часовому Яру 9 липня та по центру Вінниці 14 липня. У 20-х числах
липня ЗСУ вивели з ладу всі три мости, що вели в окупований
Херсон через Дніпро, унеможлививши цим надходження на правий
берег російської військової техніки.

8-річний Кирило Пяхін загинув після

обстрілу Вінниці

HIMARS
 Наприкінці літа ЗСУ продовжили стримувати окупаційні війська,
відбиваючи їхні спроби просунутися вглиб країни, та перерізаючи
шляхи постачання мостами. 9 серпня у Сакському районі Криму
сталися вибухи на аеродромі, де базувалися російські військові
літаки.18 серпня відбулися вибухи на аеродромі «Бальбек» біля
Севастополя та в Керчі, а в наступні дні — в Євпаторії,
Бахчисараї, Севастополі та селі Молочне (Сакський район),
зокрема в штабі Чорноморського флоту РФ. Україна методично
почала знищувати ворожі сили в окупованому Криму.
Контрнаступ України на Херсонщині змусив росіян зосередити
значну частину своїх військ на півдні. Скориставшись цим, 7
вересня ЗСУ провели велику контрнаступальну операцію на
окупованому сході Харківщини: 8 вересня звільнили Балаклію, 10
вересня — Куп'янськ. Російські війська опинилися під загрозою
оточення. Окупанти запанікували і разом з колаборантами стали
масово відступати з Луганщини, покинули Ізюм і Вовчанськ.
 Наляканий невдачами у війні, вранці 21 вересня Путін у
оголосив про часткову мобілізацію в Росії (300 тис. бійців) та про
підтримку проросійських референдумів на території окупованих
областей України. Невдовзі путін оголосив Херсонську, Запорізьку,
Донецьку і Луганську області територією Росії.
Тим часом до кінця вересня ЗСУ просувалися щонайменше на
двох напрямках на схід від річок Оскіл і Сіверський Донець. Набув
чинності закон про ленд-ліз для України.
1 жовтня українські війська зайшли до Лиману на Донеччині, а 2
жовтня повністю зачистили місто від окупантів. Втрати росіян різко
зросли наприкінці місяця — до майже 1 тис. військовослужбовців
на день, через погане оснащення та ослаблення підтримки
артилерією.
 На початку листопада під натиском ЗСУ з'явилися ознаки
відступу російських військ із правобережжя Херсонщини.
Міністерство оборони Росії 9 листопада віддало наказ своїм
військам покинути західний (правий) берега річки Дніпро. 11
листопада ЗСУ ввійшли у покинутий росіянами Херсон. Вісім
жахливих місяців російської окупації закінчилися для місцевих
жителів. Через кілька днів місто відвідав В. Зеленський.
Розлючена невдачами, Росія завдала серії ракетних ударів по
цивільній інфраструктурі, найбільші з яких припали на 15 і 23
листопада. 23 листопада Європарламент визнав Росію державою-
спонсором тероризму та державою, яка застосовує засоби
тероризму. Від російських ракетних обстрілів також постраждали
Польща та Молдова, де загинули місцеві громадяни.
 Починаючи з грудня головні бої зосередилися в Бахмуті на
Донеччині. Від активних бойових дій найбільше потерпали його східні
околиці. Українська авіація здійснила дві атаки безпілотниками на
аеродром у російському місті Енгельс (5 і 26 грудня) і завадила
використанню ворогом стратегічних бомбардувальників проти
України. На захисників Бахмута, окрім російських військ і
колаборантів так званих ДНР і ЛНР, атаки здійснювала приватна армія
“Вагнер”, що набиралася із кримінальних злочинців (“зеків”) у
російських тюрмах. Не зумівши узяти Бахмут, окупанти зосередили
сили на сусідньому Соледарі і узяли його з величезними втратами на
початку лютого 2023 р. Далі бої знову змістилися до Бахмута.
Інтенсивність вогню була такою сильною, що окупанти втрачали до
тисячі бійців кожного дня. Невдачею завершилася спроба 9 лютого
росіян прорватися на півдні України у місто Вугледар (звідти українці
прострілювали усі шляхи сполучення ворога із Криму). Тут ворог
втратив багато техніки.
 Війна триває. Атаки ворога продовжуються, який, не рахуючись
із втратами, кидає нових і нових своїх мобілізованих на українські
позиції. 14 січня 2023 р. російські війська частково зруйнували
ракетним ударом цивільний будинок у Дніпрі. Того дня загинула 41
людина, з них - 4 дитини.
Тим часом міжнародна підтримка України в питанні постачання
озброєння почала наростати. Союзники наприкінці січня вирішили
передати ЗСУ свої броньовані машини, кілька сотень танків і
далекобійні ракети. На початку лютого кілька країн оголосили про
готовність поставити Україні свої бойові літаки. Наша армія стає
сильнішою, у той час як в Росії спостерігається паніка від загрози
програшу. Станом на 15 лютого 2023 р. росіяни втратили 140 тис.
солдатів. Віримо, що незабаром станеться остаточний перелом у
війні і Україна викине ворога з усієї своєї землі.

Британський прем’єр оголосив, що його країна

тренуватиме українських пілотів бойових літаків
 Великою мужністю відзначилися наші воїни у війні проти агресії Росії,
чия армія вважалася другою за силою армією у світі. На початок війни
чисельність Збройних Сил України становила близько 250 тисяч бійців,
але згодом, внаслідок мобілізаційних заходів, вона значно збільшилася.
Велику роль в успішному протистоянні ворогу відіграли і загони
територіальної оборони, які були створені тільки за два тижні до
повномасштабної війни. Наприклад, саме бійці територіальної оборони у
березні 2022 р. не дали ворогу узяти Ірпінь і далі рушити на Київ. Станом
на травень 2022 р. кількість бійців ТРО сягнула 110 тис. осіб. Додатково
було створено понад 700 добровольчих формувань територіальних
громад. Протистояли ворогу і бійці національної гвардії. Багато чоловіків і
жінок добровільно зі зброєю у руках стали у лави захисників України. На
допомогу України також прибули кілька тисяч добровольців з понад 50
країн світу. Загалом на захист нашої Батьківщини стали понад 700 тис.
осіб. У населених пунктах діяли загони самооборони.

Грузинський легіон
 Перевірте себе

Складіть запитання до вивченої на

сьогоднішньому уроці теми,
починаючи кожне такими словами:
Коли __?
Що __?
Хто __?
Де __?
Звідки ми можемо дізнатися про
___?
Чому ___?
Як ___?
Який результат ___?
Домашнє завдання

1. Перегляньте статтю у Вікіпедії

“Російське вторгнення в Україну (з
2022)”

2. Поміркуйте, чому понад 50 країн

світу вирішили допомагати Україні у
відбитті російської агресії, надаючи
власні кошти і зброю?

3. Складіть рейтинг десяти

найпомітніших подій першої річниці
повномасштабного вторгнення Росії в
Україну.