Лабораторне заняття №1

ГІДРОБІОНТИ І ФАКТОРИ
СЕРЕДОВИЩА
 Закон мінімуму Лібіха – концепція лімітуючих факторів

Лімітуючий фактор – будь-який фактор, що наближається до межі

толерантності або перевищує його.

Ю.Лібіх 1840 р. вивчав вплив мінерального харчування на зростання

рослин. На основі досліджень сформулював закон
мінімуму:Зростання рослин залежить не так від наявності всіх
речовин, як від мінімальної кількості певної речовини, відсутність
якої в свою чергу, призводить до затримки росту.
 Закон толерантності Шелфорда, 1913
Закон толерантності - закон, згідно з яким існування виду
визначається лімітуючими факторами, що знаходяться не тільки в
мінімумі, але і в максимумі. Толерантність – здатність організму
переносити несприятливий вплив тієї чи іншої чинника середовища.

 Закон толерантності розширює закон мінімуму Лібіха.

"Лімітуючим фактором процвітання організму може бути як
мінімум, так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими
визначає ступінь витривалості (толерантності) організму до цього
фактора".
Межі толерантності – діапазон між екологічним мінімумом та
максимумом.Будь-який фактор, що перебуває в надлишку або
нестачі, обмежує зростання та розвиток організмів та популяцій.
Закон запропонував В. Шелфорд у 1913 році.
 ЗАКОНИ ОДУМА (1975)

1- організми можуть мати широкий діапазон толерантності щодо одного

екологічного фактора та низький щодо іншого;
2- організми з широким діапазоном толерантності щодо всіх екологічних
факторів найпоширеніші;
3- якщо умови щодо якого-небудь екологічного фактора неоптимальні, то
діапазон толерантності може звузитися і щодо інших факторів;
4 багато чинників середовища можуть стати лімітуючими в критичні періоди
життя організмів - період розмноження є часто критичним і багато факторів
стають лімітуючими (наприклад, дорослі краби заходять у прісні води, але їх
личинки вже не можуть жити в річці).
Криві розподілу – межі толерантності стенотермних та евритермних
організмів
Температурний режим
Екологічна валентність — це здатність організму
витримувати певну амплітуду коливань факторів
навколишнього середовища.
 Еврібіонти - організми, здатні існувати в широкому діапазоні природних умов
навколишнього середовища і витримувати їх значні зміни.
Стенобіонти - тварини і рослини, здатні існувати лише за відносно постійних умов
навколишнього середовища (температури, солоності, наявності певної їжі і т.д.)
 Эврибіонти

Сцифомедуза Aurelia aurita - Колюча акула Squalus acanthias Рапана Rapana venosa
Солоність - сумарний вміст всіх розчинених у воді
мінеральних речовин.
Солоність океанів у середньому дорівнює 35 ‰, у різних морях коливається
від 17-18 ‰ (Чорне море) до 41-47 ‰ (Червоне море).
 Морська вода містить, переважно, хлорид натрію - близько 89 %, інші солі
грають меншу роль. Між водою морських і внутрішніх (континентальних)
водойм існує не тільки кількісна, але і якісна відмінність.
 Прісноводні водойми відрізняються низькою солоністю, не більше 1 ‰;
головною складовою солей є карбонат кальцію, кількість якого в середньому
дорівнює 60%. Між морськими та прісноводними водоймищами
розташовуються солонуватоводні водойми, з солоністю від 1 до 30‰.
 Усі природні води (відповідно до загальноприйнятої Венеціанської системі, адаптованій до умов
України) підрозділяються на:

 прісні (солоність до 1,0 ‰);

 солонуваті (1,0-30 ‰);
 солоні, або морські (30-40 ‰);
 ультрагалинні, або пересолені (більше 40 ‰).

У свою чергу

 Прісні води поділяються на гіпогалинні (менше 0,5 ‰) та олігогалинні (0,5-1,0‰);

 Солонуваті - на мезогалинні (1-18 ‰) і полігалинні (18-30‰).
 Класифікація водойм за солоністю

Водойми Діапазон солоності, ‰ Приклади

Більшість сучасних
Гіпогалинні < 0,5 ‰
Прісні річок та озер,
Олігогалинні 0,5-1,0 ‰
лимани
Чорне море,
Солонуваті Мезогалінні — 1-18 ‰
Полігалінні — 18-30 ‰ Каспійське море,
(неповносолоні)
Балтійське море
Морські Середземне море,
30-35 ‰.
(солоні) Червоне море
Оз. Сиваш,
Ультрагалинні
> 40 ‰ Куяльницький
(пересолені)
лиман
 Рівновага Кнудсена
Основна відмінність між морськими та континентальними
водами полягає у складі іонів та їх співвідношенні. Морська
вода – складний хімічний розчин, у якому переважають
аніони хлору та катіони натрію. Для морської води в
градієнті солоності від 5 до 47‰ співвідношення солей
залишається постійним у часі та просторі. Цю сталість
хімічного складу морської води називають "рівновагою
Кнудсена"
 Для континентальних вод кнудсенівської рівноваги
розчинених іонів немає. Такі води характеризуються
різнорідністю та мінливістю складу. Існують карбонатні,
хлоридні, сульфатні континентальні води з безліччю
перехідних груп.
 «Критична солоність»
характерне для морської води співвідношення іонів досягається при
солоності вище 5‰
в інтервалі солоності 5-8‰ відбуваються найбільш різкі зміни
видового складу гідробіонтів.
Інтервал солоності 5-8‰ приблизно відповідає межі між
олігогалинними та мезогалинними водами.
За межами солоності 5-8‰ змінюються як гідрохімічні показники
довкілля, так і фізіологічні та біохімічні характеристики організмів
Екологічні групи
гідробіонтів
 Евригалінні гідробіонти
Евригалінні організми здатні адаптуватися до широкого
спектру солоності, пристосовані до існування в умовах значних
змін солоності води (мешканці естуаріїв, лиманів).
Наприклад, личинки москітів (0,1-5 ‰), устриці (10-35 ‰),
креветки (15-35 ‰) можуть жити при різній ступені солоності .

Зелений морский їжак Біло-плямимста медуза Сердцевидка зелена Бугорчата черепаха

 Церкопагіс Cercopagispengoi

 Солонуватоводний, прісноводний представник планктонних ракоподібних – першопочатково у Чорному та

Каспійському морях. Згодом поширився в прісних водотоках і водоймах Східної Європи, в солонуватих
водах Балтійського моря.З баластними водами потрапив у Великі озера Північної Америки
Дрейсена Dreissena polymorpha
 Евригалінний вид
 Стеногалінні організми
Є протилежністю евригалінних організмів і можуть виживати лише у
вузькому діапазоні солоності.
До найбільш поширених у водоймищах України стіногалінним тваринам відносяться губки. Їх налічується близько 5000 видів,
серед яких переважна більшість - мешканці морів, а деякі види пристосувалися до прісних вод. Наприклад, у водоймах басейну
Дніпра описано п'ять прісноводів.них видів, а в Чорному морі - близько 50.

Мадрепоровий корал Міксіна Латимерія