Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти Харківської облдержадміністрації

Харківське територіальне відділення МАН України
Всеукраїнський інтерактивний конкурс «МАН-Юніор Дослідник»
Напрям: «Історик-Юніор»

Адольф Гітлер: світовий агресор чи людина,

що прагнула себе проявити
Роботу виконала:
Мартиненко Владислава Сергіївна, учениця 9 класу
комунального закладу «Харківська спеціалізована
школа ІІ-ІІІ ступенів №3 Харківської міської ради
Харківської області»

Науковий керівник:
Кронгауз Владислав Олександрович,
учитель історії
комунального закладу «Харківська спеціалізована
школа ІІ-ІІІ ступенів №3 Харківської міської ради
Харківської області»
Мета роботи: визначити історичну роль Адольфа Гітлера
у світовій площині розвитку світу середини ХХ ст.
Відповідно до мети необхідно визначити низку
дослідницьких завдань:
1. Дослідити історичний портрет Адольфа Гітлера;
2. Визначити світові наслідки діяльності А. Гітлера;
3. Здійснити аналіз чинників, що лежали в основі його
військово-політичної стратегії.
Об’єктом роботи є політичний портрет Адольфа
Гітлера.
Предметом роботи є вплив військово-політичних ідей та
приватних інтересів Адольфа Гітлера на світовий
розвиток у першій половині – середині ХХ ст.
 Всесвітньо відомий німецький лідер
Адольф Гітлер – основоположник та
центральна постать націонал-
соціалізму, засновник тоталітарної
диктатури Третього рейху, фюрер
Націонал-соціалістичної робітничої
партії (1921 – 1945) , рейхсканцлер
(1933-1945) Німеччини, верховний
головнокомандуючий збройними
силами Німеччини (з 19 грудня 1941
р.) під час Другої світової війни.
 Народився Адольф Гітлер 20 квітня 1889 року в австрійському місті
Браунау-ам-Інне, яке розташоване поблизу кордону із Німеччиною.
Закінчив чотири класи реальної школи у Штейрі та отримав атестат про
освіту. У нього зарано померла мати, що позначилося на характері та
світогляді юнака. Наступні декілька років біографія Адольфа була
наповнена бідністю, бродяжництвом, нестабільними прибутками,
постійними переїздами із місця на місце.
У віці 24 років Гітлер переїхав до Мюнхена, де зустрівся із Першою
світовою війною. Він одразу ж записався до лав добровольців у
Баварську армію, брав участь у багатьох боях. Поразка Німеччини у
Першій світовій війні сприймалася ним досить болюче і сам він
категорично звинувачував у цьому політиків.

Опісля того, як Адольф

очолив НСДАП,
поступово спрямовує дії
до політичних вершин і
1923 року організовує
«Пивний путч». 9
листопада 1923 р.
нацистський путч був
спрямований в бік
міністерства задля
захоплення влади, але
стриманий поліцейськими
загонами.
 У березні 1924 року Адольфа Гітлера, як організатора путча, засудили
через державну зразу та ув’язнили до 5 років позбавлення волі. Але у
в’язниці нацист-диктатор просидів 9 місяців і вже 1930 році політичний
лідер нацистів став головнокомандуючим штурмових військ (СА), а у
1932 році намагався зайняти посаду рейхсканцлера.

Через рік німецький президент Пауль

фон Гінденбург під нацистським
натиском відправив у відставку фон
Шлейхера і призначив на його посаду
Гітлера. Вже за 1,5 роки йому
вдалося ліквідувати усі перепони на
шляху до влади у Німеччині та
оголосити себе лідером із
необмеженою владою. З цього
моменту розпочалися утиски євреїв та
циган, закриваються профспілки та
розпочинається «гітлерівська епоха».
 Ставши лідером Німеччини, Гітлер одразу розкрив своє істинне обличчя й
розпочав системні зовнішньополітичні акції. Він швидкими темпами
створює верхмат і відновлює авіаційні й танкові війська, а також
далекобійну артилерію. Основою внутрішньої політики була ідеологія
расової дискримінації та домінування корінних арійців над іншими
народами. Його мета – стати єдиним лідером усього світу, де слов’яни
мають стати «елітними» рабами, а нищі раси, як євреї й цигани, взагалі
мають бути знищені.

У квітні 1939 році Гітлер затверджує

план нападу на Польщу, Норвегію,
Голландію, Данію, Бельгію,
Люксембург. Навесні 1941 року Гітлер
захопив Грецію та Югославію, а 22
липня напав на СРСР, очолюваний
Йосипом Сталіним. Спрямувавши
сили на бій із червоноармійцями
пенсіонерів, підлітків та інвалідів,
наказуючи воювати до останнього,
сам фюрер ховався у «бункері» та
спостерігав за усім.
 Із початком правління Адольфа Гітлера на територію Німеччини,
Польщі та Австрії був створений цілий комплекс таборів смерті та
концентраційних таборів, перший із яких відкрито 1933 року поблизу
Мюнхена. Відомо, що таких таборів було понад 42 тисячі, де
знищувалися мільйони людей. Ці спеціально обладнані центри
призначалися задля геноциду й терору як над військовополоненими,
так і над місцевим населенням, куди входили інваліди, жінки й діти.
 Існує декілька версій, чому Адольф Гітлер так ставився до єврейської
громади, яких намагався «стерти із землі». Першою і одночасно найбільш
правдивою з них є «расова політика» німецького диктатора, який вважав за
людей лише корінних німців. У зв’язку із цим він розділив нації на 3 частини –
арійців, які мають домінувати, слов’ян, яким відводилася роль рабів, і євреїв та
циган, яких Гітлер планував знищувати.
 Не виключають також економічні
мотиви Голокосту, оскільки у той час
Німеччина в економічному плані
знаходилася в кризовому становищі, а в
руках єврейства концентрувалися банки,
підприємства, які могли покращити
становище держави.

Є версія, що Гітлер планував

знищувати єврейську націю
задля того, щоб підтримувати
бойовий дух армії. Таким чином
євреї та цигани мали бути
жертвами, яких використовували
у якості тренувальної сили. На
думку лідера Третього рейху це
мало спонукати військових до
перемоги.
Серед талантів Адольфа Гітлера, безсумніву, варто
зазначити
«Внутрішній творчі задатки художника.
двір старої
резиденції в Мюнхені»,
1914 «Вазон із квітами» 1910
 Смерть Гітлера
30 квітня 1945 року, коли будинок Гітлера у Берліні був оточений радянськими військами, він
сам визнав поразку та вирішив закінчити життя самогубством. Проте, і ця проблема оповита
теоріями. До прикладу, провідні західноєвропейські дослідники зазначають імовірність
вживання ціаністого калію, вистрілу з революверу. Разом із ним загинула громадянська жінка
Єва Браун, із якою вони були разом понад 15 років.
Повідомляється, що тіла пари були спалені перед входом до бункеру, що було власною
вимогою Адольфа Гітлера. Пізніше залишки тіла були віднайдені групою гвардії армії
Антанти і знаходимо інформацію про наявні досі зубні протези та частина черепа із вхідною
кульовою тріщиною.
Формулюючи висновки, необхідно
зазначити наступне:
1. Сформований Гітлером режим
залишився трагічною сторінкою в
житті мільйонів людей;
2. Теорія «арійської зверхності» не
набула подальшого розвитку і
причиною цьому став баланс сил у
Європі;
3. Маємо підстави вважати, що власні
негаразди, відсутність підтримки
юнака, нерозкритий у повній мірі
творчий потенціал спрямував
Адольфа Гітлера на війну, де він
прагнув проявити себе у якості
талановитого воєначальника,
людини яка залишиться в історії;
4. Вірогідно, розкриваючись як
талановитий художник, йому
вдалося б залишитися в історії
позитивним образом на тривалий
час.