Весняні ефемери і

ефемероїди
Тюльпан садовий
Тюльпан садовий (Tulipa gesneriana)— багаторічна рослина родини лілійних. За ритмом
сезонного розвитку тюльпани відносяться до весняних ефемероїдів.
Їх зростання і розвиток триває 80-120 днів: з початку квітня і до кінця червня, коли
засихає наземна частина. Вегетація тюльпанів починається з відростанням листя у квітні,
відразу після танення снігу. Цвітіння настає в середньому через 20-30 днів після початку
вегетації. Тюльпани дуже чутливі до температури, менше до вологи і майже невибагливі
до інших чинників, що впливають на зростання і розвиток рослин.
Тривалість цвітіння залежить від температури повітря. У більшості рослин вона
становить 12-14 днів. В період цвітіння при тривалій дії температури понад 25 °C у
тюльпанів спостерігається різке скорочення вегетації, йде відмирання квітконосного
пагона і обкоркування зовнішньої луски у замінних цибулин. За нормальних
температурних умов від кінця цвітіння до закінчення вегетації проходить 4-5 тижнів.
Стебло, квітка, листя і коріння — однорічні, тобто живуть одну вегетацію. Цибулина,
на відміну від них, — 2,5 року, протягом цього часу формується її зміна — замінна,
дочірня цибулина, а також дещо дрібніших цибулинок — діток. Розмножується тюльпан,
окрім насіння, ще цибулинками — дітками, що розвиваються при основі стебел у землі.
Шафран Гейфелів
Шафран Гейфелів (Crocus heuffelianus) відноситься до родини
Півникових і є багаторічною (ефемероїдною), цибулинною,
трав’янистою рослиною. Квітне в березні та квітні.
Колірна гамма квітів Шафрана Гейфелів обмежена, починається
від фіолетового і закінчується блакитними, неповторними
відтінками. Висота квіток становить від 25 до 35 сантиметрів.
Стебло не розвивається. Листки прикореневі, лінійні, охоплені
знизу піхвовими лусками, з'являються під час чи після цвітіння.
Квітки поодинокі, іноді 2—3 з однієї бульбоцибулини, оточені
плівчастими лусками.
Щорічно у Шафрана Гейфелів відбувається відновлення
бульбоцибулин, утворення яких відбувається на верхівці старих.
Посадку Шафрану Гейфеля, необхідно здійснювати на ділянках, з
доступом прямих яскравих і сонячних променів, бо у тіні росте
погано. Шафран Гейфелів любить не ущільнений і пухкий ґрунт, зі
зниженою щільністю, вапняний, та з високим вмістом органічних
речовин.
Вишня звичайна
Вишня звичайна (Prunus cerasus L.) — багаторічна (ефемероїд)
рослина підроду вишня роду слива родини трояндові
(Rosaceae). Вирощують як плодове дерево. Невибаглива до
грунтово-кліматичних умов.
Вишня звичайна — дерево або чагарник, сягає до 10 м
заввишки.
Листки черешкові, широко-еліптичні, загострені, темно-зелені
зверху, знизу світліші, досягають 8 см завдовжки.
Квітки білого кольору, зібрані в суцвіття по 2-3 квітки.
Чашолистків та пелюстків — по п'ять, тичинок — 15–20,
маточка — одна.
Плід — кисло-солодкий, куляста кістянка, до 1 см в діаметрі.
Цвіте з квітня до початку травня, плодоносить з другої
половини червня.
Абрикос звичайний
Абрикос звичайний (Prunus armeniaca) — багаторічне (ефемероїд) плодове дерево
роду слива.
Листопадне дерево середньої висоти (5-8 м) та кола крони . Кора на старих
стовбурах сіро-бура, що поздовжньо розтріскується.
Молоді пагони блискучі, голі, червонувато-коричневі, з численними дрібними
сочевицями .
Листя чергове, черешкове, округле, яйцеподібне, на верхівці відтягнуте,
дрібнозубчасте або подвоєно-зубчасте; 6-9 см завдовжки. Черешки тонкі,
жолобчасті, із залізцями при основі пластинки. Квітки двостатеві, поодинокі
(рідше — по дві в листкових пазухах), майже сидячі, 5-пелюсткові, білі або рожеві
(до 3 см у діаметрі).
Цвіте раніше всіх плодових порід у квітні-травні до розпускання листків. Плоди
дозрівають у червні — липні.
Дерево абрикоса росте довго, у теплому кліматі до 100 років; рясне плодоношення
починається з трьох - п'яти років і триває до 30-40 років. Квіткові бруньки
підмерзають за температури −16… −21 °C. Більшість сортів абрикосу морозостійкі,
витримують морози до -25 °C, а більш стійкі до -30 °C. Дерева стійкі до посухи (за
рахунок глибокого проникнення коріння), їх можна вирощувати у спекотних
регіонах з мінімальною кількістю опадів.
Кольквіція чарівна
Кольквіція чарівна – багаторічний (ефемероїд) листопадний
чагарник. Пагони спочатку прямі, потім арочного типу. Листки
овальні, темно-зелені, довжиною до 7 см. Квітки – світло-рожеві,
з бузковим відтінком, з сітчастим помаранчевим малюнком
всередині, злегка запашні. Розпускаються в кінці весни – початку
літа. Цвіте з 5-6 років. Цвітіння чагарника рясне: листя за квітами
майже не видно.
Чагарник добре росте і рясно цвіте в будь-якому садовому ґрунті.
Для нього переважно освітлене сонячне місце, добре себе
почуває культура і в півтіні. Кольквіція чарівна характеризується
властивостями морозостійкості і витривалості в умовах міського
середовища.
Сакура
Сакура - це декоративна рослина, близький родич нашої вишні
(підродина сливових, вид - дрібнопилкова вишня). Це дерево
не плодоносить, його вирощують для цвітіння.
Росте сакура повільно, цвісти починає на третій рік життя. Квітки
великі, найчастіше – махрові. Вони можуть бути білими, світло-
рожевими, ліловими або малиновими.
Ця рослина відноситься до дбагаторічних (ефемероїдів).
Більшість видів теплолюбні, але є й такі, що без наслідків
витримують морози до -30°C.
Сакура любить сонце і не любить вітер. Садити її потрібно так,
щоб забезпечити рослині максимум тепла та прикрити від
«протягів».
Коренева система сакури поверхнева. Ґрунт сакура любить
пухкий, багатий, з нейтральною кислотністю.
Конвалія звичайна
Конвалія звичайна (Convallaria majalis L.) — трав’яниста багаторічна
(ефемероїдна) рослина родини холодкових. Рослина отруйна,
використовується як декоративна, ефіроолійна та лікарська.
Квітконосне стебло голе, прямостояче, безлисте, оточене при основі трьома-
шістьма бурими піхвами. Листки прикореневі, звичайно їх два, зрідка один
або три, довгасто-овальні або еліптичні, великі. Основа листка клиноподібна,
у зовнішнього листка вона переходить у довгу піхву, що обволікає стебло і
черешок внутрішнього листка. Квітки зібрані на верхівці стебла в однобічну
6-10-квіткову китицю. Квітконіжки при основі з коротким плівчастим
приквітком. Квітки правильні, з простою округло-дзвоникоподібною, білою,
шестизубчастою оцвітиною. Тичинок шість, маточка одна, стовпчик один,
зав'язь верхня. Плід — малонасінна червона ягода.
Цвіте з початку весни до середини літа. Конвалія – тіньовитривала,
морозостійка, зимового укриття не вимагає. Без пересадки конвалія здатна
рости на одному місці до десяти років.
Гіацинт східний
Гіацинт (лат. Hyacinthus) – рід цибулинних багаторічників з родини Холодкові.
Гіацинти – багаторічні трав’янисті рослини-ефемероїди. Вони цвітуть навесні, а на
час спекотного літа і прохолодної зими «впадають в сплячку». Цибулина гіацинта
велика, округла, покрита тонкими плівчастими лусками, живе до десяти років. Після
цього цвітіння слабшає. З 5-ти, 6-ти річного віку починають з’являтися дочірні
цибулинки. За їх допомогою відбувається вегетативне розмноження гіацинтів.
Стебло є продовження основи рослини. Листя пряме, загострене, широколінійне,
ясно-зелене, за довжиною рівне стеблу або трохи коротше, на поверхні землі утворює
розетку. Дзвоникоподібні квіти зібрані на верхівці у нещільній китиці. Квітки на
коротких квітконіжках, прямостоячі, горизонтально відхилені, і в нижній частині —
злегка пониклі, з подвійними приквітками. Оцвітина трубчасто-воронкоподібна —
синього, червоного, білого, фіолетового, рожевого забарвлення, пахуча.
Після цвітіння, в період спокою, найважливіше для гіацинта правильний
температурний режим. Поливати потрібно помірно. Коли гіацинт відцвітає і листя
його в’януть, саме час зайнятися цибулиною. Квітконіс і листя слід обрізати, а
цибулину викопати. Зазвичай відбувається це в червні.
Для гіацинтів ґрунт і освітлення однаково важливі. Гіацинти світлолюбні. Легкі
водопроникні, гумусні ґрунти для гіацинтів підходять ідеально. Вони не люблять
кислої реакції, рН повинно перевищувати 6,5.
Фіалка садова
Фіалка садова це багаторічна трав’яниста рослина, що вирощується,
як дворічна. Вони зазвичай мають серцеподібне листя і
несиметричні квітки з чотирма віялоподібними пелюстками, дві на
кожній стороні, і одну широку нижню пелюстку.
Віддає перевагу сонячним або злегка затіненим, вологим і добре
дренованим місцям. Зацвітають ранньою весною.
Розмножують багаторічні садові фіалки насінням або розподілом
кущиків. Насіння сіють у відкритий грунт в червні або під зиму.
Якщо насіннєві коробочки не ліквідовувати, то фіалка дасть багатий
самосів. Її сходи з'являються восени або наступної весни.
Нарцис звичайний
Нарцис поетичний, або звичайний (Narcissus poeticus) - багаторічна,
цибулинна рослина, яка має великі квіти білого кольору, прості або
махрові. Квіти поодинокі, рідко парні, ароматні, чисто білі, коронка їх
у вигляді блюдця, жовтувата з червоним краєм або без нього.
Це трави із щільними цибулинами і стрічкоподібними різної довжини
листками. Квіти знаходяться на верхівках безлистих стебел, вкритих
плівчастою поволокою, одною або кількома. Шість тичинок
прикріплені у 2 ряди в кінці трубочки; зав'язь нижня, тригранна,
сім'ябруньки сидять кількома рядами в кожному гнізді,
прикріплюючись у внутрішніх кутах. Насінин декілька або багато,
вони кулясті і з білком.
Прекрасно росте у відкритому ґрунті. Цибулини висаджують восени,
починаючи з вересня і до початку листопада. Нарцис не вимогливий
до якості ґрунту. Розмножують відділенням молодих цибулин (діток).
Проліски дволисті
Проліски — трав'яниста багаторічна (ефемероїдна) рослина, що належить до родини
холодкових. Квіти проліски, як правило, з’являються навесні, тому їх в народі називають
«блакитні проліски» або «первоцвіт».
Стебло безлисте, циліндричне, голе, квітконосне з підземною цибулиною. Рослина має два,
дуже рідко три прикореневих листки, що своїми піхвами обхоплюють стебло до середини
його довжини. Листки широколінійні, жолобчасті, звужені до основи і закінчуються
ковпачкоподібною верхівкою.Квітка правильна, роздільнопелюсткова. Оцвітина проста,
віночкоподібна, складається з шести довгасто-еліптичних простертих пелюсток, блакитного,
дуже рідко рожевого або білого кольору. Квітки зібрані по 2—10 у рідкі китиці.
Рослина добре себе почуває як на освітлених, так і затінених місцях. Віддає перевагу пухким,
вологим, досить родючим ґрунтам з некислої реакцією. Надмірне зволоження, як і всі
цибулинні, не виносить. Проліски – квіти досить морозостійкі, але в перший рік після
посадки молоді цибулини на зиму бажано вкрити шаром торфу, опалим листям або ялиновим
гіллям.
Розмноження проліски відбувається двома способами: насінням і дочірніми цибулинами. За
вегетаційний період доросла цибулина проліска здатна утворювати до чотирьох цибулинок-
діток, які відокремлюють в момент пересадки а потім на окремій ділянці дорощують.
Дякую за увагу!