Флавоноїди кровоспинної дії - гірчак перцевий, гірчак почечуйний, спориш, звіробій

звичайний, вовчуг польовий, хвощ польовий, череда трироздільна

Гірчак перцевий — Polygonum hydropiper L.,

род. гречкові — Polygonaceae
ЛРС: трава гiрчака перцевого – herba Polygonі hydropiperіs
Рослина однорічна, трав’яниста, з прямостоячим, червонуватим стеблом. Листки чергові,
видовженоланцетні, до обох країв звужені, гострі або тупуваті, з хвилястими цілісними краями.
Розтруби бурі, голі, з краю коротковійчасті. Квітки двостатеві, по 2–3 в пучках, зібрані у тонкі
приривчасті колосовидні суцвіття. Плід — горішок. Смак свіжої трави злегка пекучий.
Поширення. Зустрічається майже по всій Україні (дуже рідко в Криму). Росте по берегах річок, у
канавах, на луках, у вологих лісах.
Заготівля. Збирають траву під час цвітіння до почервоніння на висоті 10–15 см від землі. Сушать
при температурі 40–50 °С.
Хімічний склад сировини. Основними компонентами серед флавоноїдів (2,5-3%) є рутин,
кверцитрин, гіперозид, кемпферол. Є дубильні речовини (близько 3-5%), вільні галова та елагова
кислоти, вітаміни К і С.
Сировина містить забарвлені речовини типу фагопірину, що викликають фагопіризм (чутливість
до світла). Гіркий смак свіжої сировини обумовлений сесквітерпеновими альдегідами (полігодіаль, його
ізомер ізотадеональ), лактонами (коніфертифолін, ізодриманінол) та ін.
Біологічна дія та застосування. Виявляє кровоспинну дію при маткових та гемороїдальних
кровотечах, ніжний послаблюючий засіб. Кровоспинна дія слабша, ніж у маткових ріжок, але виявляє
знеболювальний ефект.
Лікарські форми та засоби. Настій, збори, рідкий екстракт, протигемороїдальні свічки
«Анестезол».

Гірчак почечуйний — Polygоnum persicaria L.,

родина гречкові — Polygonaceae
ЛРС: трава гiрчака почечуйного – herba Polygоnі persicariaе
persicaria від латин. persica — персик, через схожість листків гірчака з листками персикового
дерева.
Рослина однорічна, трав’яниста, з стрижневим коренем і прямим, підведеним стеблом. Листки
чергові, ланцетоподібні або лінійно-ланцетні, голі, часто з червоно-бурою плямою. Характерним є
наявність плівчастих розтрубів, вкритих притисненими волосками, з довгими війками по верхньому
краю. Суцвіття верхівкове, густа колосовидна китиця. Квітки дрібні, з простою, глибоко розсіченою
оцвітиною білого або рожевого кольору. Плід — горішок.
Поширення. Зустрічається по всій території. Росте по берегах річок, озер, ставків, по канавах, біля
доріг, на вологих луках, як бур’ян на городах і полях.
Заготівля. Траву збирають у період цвітіння, звільняють від домішок; сушать у приміщенні при
доброму провітрюванні або в сушарках при температурі не вище 50 °С.
Хімічний склад сировини. Флавоноїди представлені гіперозидом, ізокверцетином, авікулярином,
персикарином, тетраметилкверцетином. Трава містить вітамін К, танін (1,5 %), флобафени (продукти
окислення конденсованих дубильних речовин), вільну галову кислоту, ефірну олію (0,05%), значну
кількість філохінонів, пектини (більше 5 %).
Біологічна дія та застосування. Виявляє кровоспинну, м’яку послаблюючу дію. застосовують
при маткових кровотечах, викликаних атонією матки, запальними процесами, рясних менструаціях і
гемороїдальних кровотечах.
Лікарські форми та засоби. Збори, настій, екстракт.

Спориш звичайний — Polygоnum aviculare L.,

родина гречкові — Polygonaceae
ЛРС: трава споришу – herba Polygоnі avicularіs
Рослина однорічна трав’яниста. Стебло здебільшого лежаче, розгалужене, завдовжки 10–25 см.
Відмінність від інших видів роду Polygonum полягає в тому, що відсутнє суцвіття: квітки сидять
купками по 1–5 в пазухах листків.

1
 Листки чергові, від широкоеліптичних до майже лінійних, завдовжки до 3, завширшки до 1 см,
зеленого кольору. При основі листків плівчасті розтруби сріблясто-білого кольору. Квітки пазушні, по
1–5, з простою, глибоко надрізаною оцвітиною, білого або рожевого кольору. Цвіте все літо. Плід —
горішок.
Поширення. Росте по всій території України, рідше на півдні вздовж доріг, на подвір’ях,
смітниках, полях.
Заготівля. Збирають траву під час цвітіння. Штучне сушіння сировини проводять при температурі
40–50 °С.
Хімічний склад сировини. Основними флавоноїдами (2-2,5%) є авікулярин, кверцетин, гіперозид,
катехіни. Містить фенолокислоти (кавову, n-кумарову, хлорогенову, галову), водорозчинні сполуки
кремнієвої кислоти (4,5%), слиз, каротин, вітамін С, дубильні речовини (4%), сліди антраглікозидів типу
емодину. З трави ізольований новий лігнановий глікозид авікулін.
Біологічна дія та застосування. Виявляє сечогінну (сприяє розчиненню і виведенню з сечового
міхура та нирок піску і каменів); кровоспинну дію, тонізує м’язи матки. Сприяє загоєнню
туберкульозних каверн, зміцнює тканини легень (кремнієва кислота), зменшує проникність стінок
судин. Виявляє в’яжучу, протимікробну дію.
Лікарські форми та засоби. Збори, настій, таблетки «Марелін», препарат «Фітоліт».

Звіробій звичайний – Hypericum perforatum L., звіробій плямистий – Hypericum maculatum

L.,
род. звіробійні (клузієві) — Hypericaceae (Clusiaceae)
ЛРС: трава звіробою – herba Hypericі
Рослина багаторічна трав’яниста. Стебло прямостояче, голе, вгорі розгалужене, круглясте,
заввишки 30–60 см. Листки супротивні, сидячі, видовжено-овальні, тупі, цілокраї, гладкі, розсіяні по
листовій пластинці, з просвітчастими крапчастими залозками. Квітки правильні, двостатеві,
п’ятипелюсткові, зібрані в щиткоподібну волоть. Пелюстки золотаво-жовті, видовжено-овальні, з
чорними крапками. Плід — коробочка. Насіння дуже дрібне, буре.
Поширення. Зустрічається по всій Україні за винятком альпійського поясу Карпат і дуже рідко на
півдні. Росте серед чагарників на лісових галявинах, луках, уздовж доріг.
Заготівля. Збирають на початку цвітіння верхівки завдовжки 25–30 см. Сушать зв’язану в пучки
траву у закритих від сонця приміщеннях при температурі до 40°С.
Хімічний склад сировини. Трава містить різноманітні БАР. Флавоноїди (5-6 %) представлені
переважно флавонолами: гіперозид (0,3-0,7%), рутин, кверцетин, мірицетин, лейкоантоціанідини і
антоціаніни. Ізольовані біфлавоноїди: аментофлавон, біапігенін. Конденсовані похідні антрацену:
гіперицин, псевдогіперицин (0,5%) Конденсовані дубильні речовини (3-8%, у листках – до 16%),
фенолокислоти (кавова, хлорогенова); ксантони, ефірна олія (0,2-1%), смолисті речовини, вітамін С,
каротиноїди. є аліфатичні вуглеводні, моно- і сесквітерпени.
Біологічна дія та застосування. Виявляє антисептичну, в’яжучу, протизапальну, кровоспинну,
жовчогінну, сечогінну дію.
Застосовують при захворюваннях травного каналу, нирок, катарі кишечника, колоіті, проносі,
геморої, гастриті з секреторною недостатністю, як сечогінний засіб, при дискінезії жовчних шляхів та
жовчного міхура, гепатиті, холециститі.
Зовнішньо: для лікування ран, опіків, абсцесів, трофічних виразок, ерозії шийки матки, для
полоскання при ангіні, стоматиті, гаймориті.
Лікарські форми та засоби. Трава, збори, настій; олія, препарати звіробою (настойка,
«Новоіманін») – діють антибактеріально. Рослина входить до складу комплексних препаратів
«Поліфітол», «Гербогастрин», «Фітоліт», «Фітулвент», «Армон» і збору «Арфазетин».

Вовчуг польовий — Ononis arvensis L.,

родина Бобові — Fabaceae
ЛРС: коренi вовчуга – radices Ononidis
Рослина багаторічна трав’яниста, з коротким, багатоголовим темно-бурим кореневищем і
стрижневим циліндричним, злегка сплощеним, перекрученим, прямим або зігнутим, дерев’янистим
коренем, внизу розгалуженим. Поверхня коренів світло-брунатна, на зламі вони жовтувато-білі. Стебла
розгалужені, опушені, гілки часто закінчуються колючками. Нижні та середні стеблові листки трійчасті,
верхні — прості, листочки овальні, краї — гострозубчасті, з обох боків — залозистоопушені, пахучі.

2
Характерні великі парні прилистники, широкояйцеподібні, стеблообхоплюючі, рівні з черешками і
прирослі до них. Квітки рожеві, по дві на коротких квітконіжках, у пазухах листків утворюють на
кінцях стебел і бокових гілок густі колосоподібні суцвіття. Плід — біб, коротший за зубці, широкояйце-
подібний, опушений, з 2–4 насінинами.
Поширення. Зустрічається по всій Україні, за винятком Криму. Росте на луках, серед кущів, по
берегах річок, іноді на лісових галявинах, у заростях чагарників, біля доріг, у Карпатах – на гірських
схилах. Культивують.
Заготівля. Корені викопують восени після відмирання надземних частин рослини або рано
навесні – до початку вегетації. Очищають від землі, швидко промивають холодною водою, сушать на
відкритому повітрі або в сушарках при температурі 40–45 °С; довгі корені розрізають на шматки.
Хімічний склад сировини. Ізофлавони (1,5-2,5%): формононетин, ононін, оноспін, даідзеїн; ефірна олія
(транс-анетол, карвон, ментол); дубильні речовини; тритерпени, смоли, жирна олія, органічні кислоти.

Ононін
Біологічна дія та застосування.
Дія – проносна, кровоспинна, протизапальна, діуретична. Є компонентом препаратів: настойка
вовчуга, яка використовується як проносний засіб, для послаблення болю при геморої; Фітоуроліт та
збір урологічний, що виявляють протизапальні та діуретичні властивості; гомеопатичний засіб Галіум-
Хеель виявляє дезінтоксикаційну та імуностимулюючу дію.

Хвощ польовий — Equisetum arvense L.,

родина хвощеві — Equisetaceae
ЛРС: трава хвоща польового – herba Equisetі arvensіs
Рослина багаторічна трав’яниста, з розгалуженим кореневищем. Стебла двох типів: весняні,
спороносні, після дозрівання спор в’януть, і літні, безплідні, залишаються до осені. Літні пагони
яскраво-зелені, заввишки 15–40 см. Гілочок у кільцях по 6–18, спрямовані косо догори, чотири-,
п’ятигранні, без порожнин. Листки лускоподібні, розміщені кільцями, зростаються у піхви.
Спороносить у березні-квітні.
Поширення. Росте по всій території України як бур’ян на полях, луках, у лісових розсадниках,
порубках.
Заготівля. Траву (зелені вегетативні пагони) без грубих нижніх частин стебел заготовляють
влітку (червень-серпень). Зривають її руками, зрізають серпом або скошують, якщо зарості суцільні,
відкидають домішки і сушать у затінку на вільному повітрі, розстилаючи шаром завтовшки 5–7 см на
папері або тканині.
Хімічний склад сировини. Основні діючі речовини — флавоноїди: похідні апігеніну, лютеоліну,
кемпферолу і кверцетину; трава містить також фенолкарбонові кислоти, дубильні речовини, сапоніни
невстановленого складу, алкалоїди. Вміст у зольному залишку кремнієвої кислоти становить 6—10 %, а
іноді досягає 20 %. Рослина концентрує також молібден і селен.
Біологічна дія та застосування. Виявляє сечогінну, кровоспинну, протизапальну, літолітичну,
репаративну, ремінералізуючу, дезінтоксикаційну (при отруєнні свинцем) дію.
Застосовують при набряках різного походження, пієліті, циститі, уретриті, плевриті, маткових та
гемороїдальних кровотечах, при туберкульозі з порушенням кремнієвого обміну.
Лікарські форми та засоби. Настій, збір «Арфазетин», екстракт входить до комплексних
препаратів «Марелін», «Фітоліт», «Фітолізин», мікстури Траскова,

Череда трироздільна — Bidens tripartita L.,

родина Айстрові — Asteraceae
ЛРС: трава череди – herba Bidentis
Рослина однорічна трав’яниста, з прямостоячим, супротивнорозгалуженим стеблом заввишки 15–
60 (100) см, голим або з рідкими волосками. Листки супротивні, короткочерешкові,
глибокотрироздільні або цілісні (верхні); лопаті листків ланцетні, гострі, великопилчасті. Квітки зібрані
у прямостоячі або пониклі, поодинокі на кінцях стебел та гілок кошики, оточені дзвоникоподібною

3
дворядною обгорткою; зовнішні листочки обгортки зелені, листкоподібні, довші за кошики,
відстовбурчені, при основі черешкоподібно-звужені; внутрішні — коротші за зовнішні, довгасті,
загострені, червонуваті, з ясно-плівчатим краєм. Квітки у кошику трубчасті, двостатеві, жовто-брунатні.
Плід — сім’янка, вгорі з 2–3 зазубреними щетинками.
Поширення. Росте по всій території України на вологих місцях, по болотах, біля струмків, у
канавах.
Заготівля. Траву заготовляють в період бутонізації. Збирають верхівки не довші за 15 см,
окремі листки. Зібрану сировину сушать у затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному
приміщенні, розкладаючи тонким шаром на тканині або папері.
Там де череда трироздільна, трапляються і два інших види, що дуже схожі на перший:
Череда поникла (Bidens cernua L.) відрізняєаться довгасто-ланцетними сидячими листками і
пониклими, а не прямостоячими, кошиками; на плодиках чотири щетинки (шипики). Росте у
вільшняках, у сирих мішаних і листяних лісах, по берегах водойм. Тіньовитривала рослина, поширена
по всій Україні. Є недопустимою домішкою до череди трироздільної.
Череда промениста (Bidens radiatus Thuill.) на відміну від череди трироздільної має прицвітки, що
сидять на квітколожі, довші від сім'янок і зовнішні листочки обгортки у вигляді променів навколо кошика.
Відмінні ознаки видів череди
Назва
Листки Суцвіття і квітки Сім’янки
рослини
Череда Черешкові Кошики прямостоячі, довжина їх майже Плоскі, зеленувато-
трироздільна (черешки крилаті), 3-, дорівнює ширині; зовнішні листочки бурі з 2-3
- Bidens рідше 5-роздільні, з обгортки (5-8)-листоподібні, зелені, зазубреними щетин
tripartita ланцетовидними видовжено-еліптичні; внутрішні - значно ками; верхні грані
пильчастими долями, з коротше зовнішніх, овальні, буро-жовті, з сім’янки і щетинок
яких середня більша; на численними темно-бурими жилками по вкриті шипиками
верхівці стебел і бічних спинці і плівчастою облямівкою по краю.
гілок листя цільне Язичкові квітки відсутні, трубчасті -
жовті, обох статей
Череда Сидячі, цілісні, Кошики пониклі, ширина їх в 2-3 рази Ребристі, з 4
поникла - видовжено-ланцетні, перевищує висоту; зовнішні листочки зазубленими
Bidens cernua пильчасто-зубчасті обгортки (5-9)-листоподібні, зелені, щетинками
видовжено-лінійні, значно довші
внутрішніх; внутрішні - широко-
яйцевидні, буро-зелені, майже однакової
довжини з квітками. Язичкові і трубчасті
квітки жовтого кольору
Череда Черешкові, глибоко 3-5 Кошики прямостоячі, ширина їх в 2-3 рази Плоскі з 2-3
промениста - роздільні, гостро- перевищує висоту; зовнішні листочки щетинками
Bidens radiata пильчасті обгортки (9-14) жовтуваті. Язичкових
квіток немає, трубчасті – жовті
Хімічний склад сировини. Флавоноїди (халкони та дигідрохалкони – бутеїн, мареїн та їх
глікозиди; флаванони – ізокореопсин, флаваномареїн; аурони – сульфуретин, сульфуреїн, маритиметин,
маритимеїн; флавони – лютеолін, цинарозид); кумарини (умбеліферон, скополетин, ескулетин),
дубильні речовини, органічні кислоти, ефірна олія.
Біологічна дія та застосування. Фітозасоби череди проявляють протизапальну, протиалергічну,
сечогінну, потогінну, бактерицидну, жовчогінну, антигельмінтну, кровоспинну, протигемороїдальну дії та
використовуються для лікування діатезів, подагри, артралгії, при розладах ШКТ, для нормалізації
порушеного обміну речовин.
Є компонентом зборів: Нефрофіт, Фітоцистол, Детоксифіт, Елекасол та протиалергійного збору.