Оцінка сучасного стану протидії

корупції
 Антикорупційна політика не завжди ґрунтується на повних,
об’єктивних та достовірних даних; зусилля різних органів
державної влади, органів місцевого самоврядування та
громадськості недостатньо скоординовані.
Очікувані стратегічні результати:
• 1) дослідження, спрямовані на встановлення загальних показників та причин корупції
в Україні, а також вимірювання досвіду та сприйняття корупції населенням
здійснюється на регулярній основі;
• 2) запроваджено єдину уніфіковану систему збору, узагальнення та візуалізації
статистичної інформації про результати діяльності Національного агентства,
Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань,
Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління
активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Національної поліції,
органів прокуратури, судів та інших державних органів щодо виявлення,
розслідування та розгляду справ (проваджень) про корупційні та пов’язані з
корупцією правопорушення, а також щодо управління активами, одержаними від
3) під час формування та реалізації державної політики Національне агентство,
Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України та інші органи державної влади
використовують офіційну статистичну інформацію, результати оцінки корупційних
ризиків та узагальнення найбільш поширених корупційних практик, а також
ураховують результати соціологічних та інших досліджень;
4) збір, аналіз та оприлюднення відомостей про стан реалізації антикорупційної
політики здійснюється з використанням сучасних ІТ-інструментів;
5) на потреби формування та реалізації антикорупційної політики виділяється
достатнє фінансування та інші необхідні ресурси;
6) координація реалізації антикорупційної політики є дієвою та ефективною, у тому
числі завдяки створенню ефективних механізмів взаємодії антикорупційних інституцій
з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
7) результати моніторингу та оцінки ефективності антикорупційної політики є
повними, достовірними, об’єктивними та публічними;
8) антикорупційні програми та інші програмні документи антикорупційного характеру
органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших публічних
інституцій є дієвим механізмом подолання та упередження корупційних практик у
Наявні форми корупції та ймовірні ризики виникнення нових її форм
зумовлені широким колом об’єктивних і суб’єктивних причин, що є
характерними для умов кардинальних політичних і соціально-економічних
перетворень у суспільстві та державі. Серед таких причин поширеності
корупції в Україні можна виокремити такі:
1) психологічні втрати перехідного періоду у житті суспільства. Розпад
старої системи моральних та інших духовних цінностей спричинив втрату
значною частиною населення моральних орієнтирів, духовних опор і,
одночасно, поширення цинізму, аморальності та криміналізації
суспільної свідомості;
2) становлення нових державних інститутів. Стара вертикаль державного
управління поступово замінюється новою. Досить частим реорганізаціям
піддається система центральних органів влади — міністерств, відомств.
Вони скорочуються, об’єднуються, реорганізуються, потім знову
поновлюються, відроджуються. Зрозуміло, що за таких умов вірогідність
корупційних діянь значно зростає;
3) перерозподіл державної власності. Після проголошення незалежності
України розпочався процес перерозподілу державної власності у нові її
форми: створення акціонерних товариств, передача в оренду, розпродаж і
перехід у приватну власність земель, підприємств тощо. Цей процес
супроводжується чисельними корупційними діяннями, пов’язаними як з
оцінкою вартості об’єктів, так і з передачею (продажем) їх новим
господарям;
4) тінізація економіки. Тіньовою економікою називають економічну
діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними
органами або спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного
законодавства. Тіньова економіка підриває основи існування держави,
розкладає державний апарат, оскільки однією з умов її наявності є широкий
підкуп працівників державних органів;
5) кризові економічні явища. Спад виробництва, скорочення об’ємів
продукції, відсутність оновлення основних фондів у всіх галузях народного
господарства сприяють тому.
6) незавершеність формування правового поля в Україні. Суперечливість вимог
одного закону вимогам інших законів стає причиною масового тиску на
державні органи, створює сприятливі умови до корупційних дій з боку
посадових осіб державних установ, організацій і підприємств різних форм
власності;
7) незадовільний стан протидії злочинності. В умовах криміналізації
суспільства, поширення особливо тяжких злочинів боротьба з корупцією за
рангом важливості поступається місцем перед замовними убивствами,
розбійними нападами тощо;
8) незадовільний стан боротьби з контрабандою на митницях.
9) прорахунки у кадровому забезпеченні інституту управлінської ланки в
органах державного управління.
10) відсутність реальних механізмів запобігання корупції, спрямованих на
формування антикорупційної культури, негативного ставлення населення до
корупції;
11) неефективність діяльності новостворених антикорупційних інституцій, у
Індекс сприйняття корупції має глобальне географічне охоплення і набуває
значень від 0 до 100 балів. При цьому мінімальна оцінка «0» свідчить про
повну корумпованість держави, а її максимальне значення «100» вказує, що
в країні практично подолана корупція.
Так, результати досліджень Transparency International свідчать, що за
Індексом сприйняття корупції (СРІ) у 2022 році Україна посіла 116 місце з 180
країн, отримавши 33 бали з 100 можливих. Порівняно з 2021 роком СРІ
збільшився на 1 бал, повернувши собі значення 2020 року.
На жаль, як свідчать результати дослідження наша країна досі знаходиться в
нижній частині графіка, відносячись до країн з досить високим рівнем
корупції. Загалом за останні11 років корупційні прояви в Україні частково
знизились, оскільки Індекс сприйняття корупції збільшився у 2022 році в
порівнянні з 2012роком на 7 пунктів з 26 до 33 балів.
Результати опитування іноземних інвесторів у 2020 році через онлайн-форму,
створену InfoSapiens, дали змогу виділити основні перешкоди для вкладення
коштів у економіку України.
Найбільше занепокоєння у іноземних інвесторів викликають: недовіра до
судової системи (8,5 бала); розповсюджена корупція (8,2 бала); монополізація
ринків та захоплення влади олігархами (6,2 бала); обтяжливе та нестабільне
законодавство (5,8 бала); регресивні дії правоохоронних органів (5,2 бала);
складність податкового адміністрування (5,0 бала); нестабільна валюта і
фінансова система (4,9 бали); військовий конфлікт з Росією (4,5 бала);
обмеження на рух капіталу та валютні операції (3,8 бала) та зростання трудової
міграції з України (3,0 бала).
• Головними чинниками, які знижують ефективність протидії політичній
корупції, на думку експертів, є:
• – загальна політична ситуація в країні, інерція політичного протистояння;
• – нерозмежованість бізнесу і влади;
• – недосконалість системи організації влади на конституційному рівні;
• – відсутність політичної волі з боку вищих інститутів влади;
• – недосконалість законодавства;
• – недоліки системи державних інститутів з протидії корупції;
• – прояви політичної корупції в діяльності правоохоронних і судових органів;
• – недостатність впливу інститутів громадянського суспільства;
• – загальний рівень політичної культури державної і політичної еліти
Особлива небезпека корупції полягає в її “системності”, вона вражає
призводить до незворотних змін всього державного апарату.
 Формування негативного ставлення до корупції
• Очікувані стратегічні результати:
1) загальний рівень толерування корупції в Україні знизився завдяки: інтеграц
антикорупційної тематики до змісту освіти всіх рівнів освіти; створенню
сприятливих умов для підвищення кваліфікації педагогічних працівників та осіб
які працюють з населенням, зокрема з питань формування у здобувачів освіти
ставлення нетерпимості до корупції у всіх її проявах; активному та системном
проведенню інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на формуванн
ціннісних життєвих орієнтирів, не сумісних з участю у корупційних практика
(доброчесність, порядність, етичність, об’єднання зусиль заради спільни
антикорупційних цілей тощо); донесенню до суспільства інформації про негативн
наслідки вчинення корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень (дл
суспільства та держави, а також для осіб, які вчинили такі правопорушення);
2) рівень обізнаності громадян, які усвідомлюють важливість стандарті
доброчесної та етичної поведінки публічних службовців, підвищився завдяки
активному та системному проведенню інформаційно-просвітницьких