ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Кафедра технології, будівельних виробів, матеріалів та конструкцій

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
З «Основ та фундаментів»
На тему: «Розрахунок основ і проектування фундаментів промислової і
цивільної будівель»

Студента IV курсу, групи ПЦБ-14-1

напряму підготовки: будівництво
спеціальності: промислове та цивільне
будівництво
Полтавця Ярослава
Керівник: старший викладач
Татаренко М.М.
Національна шкала________________
Кількість балів:________Оцінка:
ECTS____

Члени комісії _______________ Шишкін О.О.

_______________ Коверніченко Л.М.
_______________ Татаренко М.М.

м. Кривий Ріг – 2017 рік

 Зміст:
1. Проектування окремого стовпчастого фундаменту під колону
одноповерхової промислової будівлі:
1.1 Вихідні дані для проектування фундаменту
1.2 Визначення додаткових характеристик грунту і оцінка інжерено-геологічних
умов
1.3 Визначення глибини закладання фундаменту
1.4 Визначення розмірів підошви фундаменту
1.5 Перевірка міцності підстилаючого шару
1.6 Розрахунок осідання
1.7 Визначення геометричних розмірів фундаментів
1.8 Розрахунок фундаменту на продавлювання
1.9 Визначення площі перерізу арматури плитної частини фундаменту
1.10 Розрахунок поздовжнього армування підколонника
1.10.1 Розрахунок прямокутного перерізу підколонника
1.10.2 Розрахунок коробчастого перерізу підколонника
1.11 Розрахунок підколонника на зминання торцем колони
2. Проектування стрічкового ростверку цивільної будівлі на просадочних
грунтах
2.1 Вихідні дані для проектування фундаменту
2.2 Аналіз інженерно-геологічних умов будмайданчика
2.3 Визначення постійних та тимчасових навантажень на фундаменти
2.4 Вибір глибини закладання підошви ростверку і розмірів палі
2.5 Розрахунок несучої здатності палі і визначення кількості паль у фундаментах
2.6 Конструювання стрічкових ростверків під внутрішню і зовнішню стіни будівлі
2.7 Перевірка напруг під підошвою умовного фундаменту
2.8 Розрахунок осідань та визначення відносної різниці осідань стрічкових
ростверків
2.9 Розрахунок армування ростверків
Література
1. Проектування окремого стовпчастого фундаменту під колону
одноповерхової промислової будівлі
1.1 Вихідні дані для проектування окремого стовпчастого фундаменту
промислової одноповерхової виробничої будівлі
Район будівництва: м. Кривий Ріг
Потужність рослинного шару: 0,5 м
РГВ (WL,м) = 4,1 м
Переріз колони: 0,4×0,75 м
Навантаження на фундамент:
- M = 160 кНм
- N = 2200 кН
- Q = 125 кН

Мал. 1. Схема перерізу колони промислової будівлі

Товщина шарів грунту та фізико-механічні характеристики грунтів
інженерно-геологічного розрізу
Табл. 1
Коефіцієнт
Щільність Абсолютна
Товщина Вагова вологість стисливості,
Назва грунту, щільність,
шару, м МПа−1
т/ м 3 т/ м 3 WL WP
W
Суглинок
делювіальни 3,7 1,82 2,67 0,09 0,4 0,28 0,45
й
Пісок
пилуватий
4,0 1,70 2,68 0,12 0,05
делювіальни
й
Пісок
крупний
1,86 2,68 0,08 0,06
делювіальни
й
 Мал. 2. Інженерно-геологічний розріз
1.2 Визначення додаткових характеристик грунту і оцінка інженерно-
геологічних умов
1. Щільність сухого грунту, т/ м 3:
ρ
ρ d= , де
1+W

ρ−щільність грунту . т/ м 3;
W − природна вологість грунту;
ρ1 1,82 3
ρ d 1= = =1,67 т/ м ;
1+ W 1 1+0,09
ρ2 1,7
ρ d 2= = =1,518 т/ м 3;
1+W 2 1+ 0,12
ρ3 1,86 3
ρ d 3= = =1,72 т/ м ;
1+W 3 1+ 0,08

2. Питома вага грунту у природному стані, кН / м 3:

γ = ρ∗g , де
ρ−щільність грунту , т/ м3;
g− прискорення вільного падіння, м /с 2;

γ 1=ρ1∗g=1,82∗9,81=17,85 кН / м3 ;

γ 2=ρ2∗g=1,7∗9,81=16,67 кН /м 3;

γ 3=ρ3∗g=1,86∗9,81=18,246 кН / м3;

3. Питома вага сухого грунту, кН / м 3:

γ d =ρd∗g , де

ρd −щільність сухого грунту , т/ м 3;

γ d 1 =ρd 1∗g=1,67∗9,81=16,38 т/ м 3;

γ d 2 =ρd 2∗g=1,518∗9,81=14,89 т/ м 3;

γ d 3 =ρd 3∗g=1,72∗9,81=16,87 т/ м 3;

4. Питома вага мінеральних часток,кН / м 3:

γ s =ρs∗g ,де

ρ s−абсолютна вага мінеральних часток , т/м 3;

γ s 1= ρs 1∗g=2,67∗9,81=26,193 т/ м3 ;

γ s 2= ρs 2∗g=2,68∗9,81=26,29 т/ м3 ;

γ s 3= ρs 3∗g=2,68∗9,81=26,29 т/ м 3;

5. Пористість, ч.о.:
ρd
n=1− , де
ρs

ρd −щільність сухого грунту , т/ м 3;

ρ s−абсолютна вага мінеральних часток , т/м 3;

ρd 1 1,67
n1 =1− =1− =0,374
ρs1 2,67
ρd 2 1,518
n2 =1− =1− =0,433
ρs2 2,68
ρd 3 1,72
n3 =1− =1− =0,358
ρs3 2,68

6. Коефіцієнт пористості, ч.о.:

ρs1 2,67
e 1= −1= −1=0,599
ρd 1 1,67
 ρs2 2,68
e 2= −1= −1=0,765
ρd 2 1,518
ρs 3 2,68
e 3= −1= −1=0,558
ρd 3 1,72

7. Ступінь вологості:
W ∗ρ s
Sr = , де
e∗ρ w

W – природна вологість грунта. ч.о.;

е – коефіцієнт пористості, ч.о.;
ρ s – абсолютна вага мінеральних часток, кг / м3;

ρw – щільність води, 1000 кг / м3;

W ∗ρ s1 0,09∗2670
Sr 1 = = =0,4 ( 0< S r <0,5 ) – маловологий;
e∗ρw 1 0,599∗1000
W ∗ρ s2 0,12∗2680
Sr 2 = = =0,42 ( 0< Sr < 0,5 ) – маловологий;
e∗ρw 2 0,765∗1000
W ∗ρ s 3 0,08∗2680
Sr 3 = = =0,384 ( 0 <S r <0,5 ) – маловологий;
e∗ρw 3 0,558∗1000

8. Число пластичності:
I p=W L −W P , де
W L – вологість на границі текучості;

W P – вологість на границі розкочування;

I p=W L −W P=0,4−0,28=0,12 – суглинок;

9. Показник текучості:
W −W P 0,09−0,28
I L= = =−1,58 ≈ 0
W L −W P 0,4−0,28

10. Лабораторний модуль деформації, МПа:

1+ e0
EOL = ∗β , де
m0
e 0 – коефіцієнт пористості;

m 0 – коефіцієнт стисливості, МПа−1;

β – безрозмірний коефіцієнт, що приймається рівним 0,74 для пісків та

супісків та 0,62 для суглинків;
1+0,599
EOL 1= 0,62=2,201 МПа;
0,45
 1+0,765
EOL 2= 0,74=26,122 МПа ;
0,05
1+0,558
EOL 1= 0,74=19,218 МПа ;
0,06
11. Загальний модуль деформації, МПа:
E0 =EOL∗m k ,де
m k – корегуючий коефіцієнт, приймається для пісків рівним 1, для всіх інших
грунтів за [2, т.2.8.];
E01=E OL1∗mk =2,201∗4,25=9,35 МПа;

E02=E OL1∗mk =26,122∗1=26,122 МПа;

E03=E OL1∗mk =19,218∗1=19,218 МПа;

12. Для грунтів, що залягають нижче РГВ питома вага визначається з

урахуванням виважуючої дії води, кН / м 3:
γ s−γ w
γ sw = , де
1+e 0
γ w – питома вага води, γ w =10 кН / м 3;

26,193−10
γ sw 1= =10,127 кН / м 3;
1+0,599
26,29−10
γ sw 2= =9,23 кН / м 3;
1+0,765
26,29−10
γ sw 3= =10,45 кН / м 3;
1+0,558
13. Нормативні значення питомого зчеплення C n та кута внутрішнього
тертя φ n [1, т. В.1-В.2]:
При е = 0,599 (суглинок, I L =0 ¿: C n=36 кПа, φ n=24,5 °;
При е = 0,765 (пісок пилуватий): C n=1,8 кПа, φ n=24 ° ;
При е = 0,558 (пісок крупний¿: C n=5,8 кПа, φ n=33 °;
14. Розрахунковий опір грунту R0 [1, т. Е.2, Е.3]:
- суглинок делювіальний R0 =275 кПа;
- пісок пилуватий делювіальний R0 =250 кПа;
- пісок крупний делювіальний R0 =500 кПа;
Згідно отриманих даних та інженерно-геологічного розрізу робимо висновок
щодо їх використання в якості несучого шару:
1. Рослинний шар – в будівництві не використовується, зрізається і
використовується для рекультивації;
2. Суглинок делювіальний – напівтвердий, непросідаючий, R0 =275 кПа, може
використовуватись в якості несучого шару;
3. Пісок пилуватий делювіальний – середньої щільності, непросідаючий,
R0 =250 кПа, може використовуватись в якості несучого шару;

4. Пісок крупний делювіальний – середньої щільності, непросідаючий,

R0 =500 кПа, може використовуватись в якості несучого шару.

Додаткові характеристики грунтів представлені у вигляді таблиці 2.

Табл.2
Фізико-механічні характеристики грунтів за даними лабораторних досліджень
Товщина
№ Назва грунту
шару, м
ߩǡ˕ Τˏ ଷ ߩ௦ ǡ˕ Τˏ ଷ W, ч.о. ܹ௉ ǡ˚ Ǥˑ Ǥ ܹ௅ǡ˚ Ǥˑ Ǥ ݉ ଴ǡʛ ʞ ˃ିଵ
1 Рослинний шар 0,5 1,63 - - - - -
Суглинок
2 3,7 1,82 2,67 0,09 0,28 0,4 0,45
делювіальний
Пісок пилуватий
3 4 1,7 2,68 0,12 - - 0,05
делювіальний
Пісок крупний
4 - 1,86 2,68 0,08 - - 0,06
делювіальний

Фізико-механічні характеристики грунтів, ориманині розрахунками або таблицями ДБН

ߩ ௗǡ ߛǡ ߛௗǡ ߛ௦ ǡ ‫ܧ‬ை௅ǡ ‫ ܧ‬ைǡ ߛ௦௪ ǡ ‫ܥ‬௡ ǡ ܴைǡ
№ Назва грунту
˕ Τˏ ଷˍ ʜ Τˏ ଷ ˍ ʜ Τˏ ଷˍ ʜ Τˏ ଷ
n e ܵ௥ ‫ܫ‬௉ ‫ܫ‬௅ ߮௡ι кПа
МПа МПа ˍ ʜ Τˏ ଷ кПа
1 Рослинний шар - 16 - - - - - - - - - - - - -
Суглинок
2 1,67 17,85 16,38 26,193 0,374 0,599 0,4 0,12 0 2,201 9,35 10,127 36 24,5 275
делювіальний
Пісок пилуватий
3 1,518 16,67 14,89 26,29 0,433 0,765 0,42 - - 26,122 26,122 9,23 1,8 24 250
делювіальний
Пісок крупний
4 1,72 18,246 16,87 26,29 0,358 0,558 0,384 - - 19,218 19,218 10,45 5,8 33 500
делювіальний

1.3 Визначення глибини закладання фундаменту

Мал.3. Схема закладання фундаменту

Приймаємо величину глибини закладання фундаменту рівною його висоті,
тобто:
N 2200
d=hф= = ≈ 2,0 м ;
1000 1000
де N – поздовжня сила, що діє на фундамент, кН;
При такій величині глибини закладання несучим шаром грунту буде
напівтвердий суглинок делювіальний.
При цьому повинні враховуватись такі фактори:
1. Інженерно-геологічні – мінімальна глибина закладання фундаменту на
природних підвалинах така, щоб фундаментом були прорізані небудівельні
грунти і він був заглиблений у несучий шар ≥ на 0,3 м;
2. Конструктивні особливості будівлі та сусідніх споруд;
3. Значення та характер навантажень, що діють на фундамент;
4. Глибина сезонного промерзання грунту (у м. Кривий Ріг дорівнює 0,9 м);
1.4 Визначення розмірів підошви фундаменту
Розміри фундаменту в плані первісно приймаємо з умови:
l
η= =1,3
b
Величина η вказує на відношення довжини фундаменту до його ширини та
приймається в залежності від співвідношення поздовжньої сили до
згинаючого моменту, що діють на фундамент, та приймається в межі 1,1…
1,6.
Площа підошви фундаменту, м 2:
N
Аф = , де
R 0−γ cp∗d

N – поздовжня сила, що діє на фундамент, кН;

R0 – умовний розрахунковий опір грунту, кПа [1, т. Е.2, Е.3];

γ cp – усереднена питома вага фундаменту і грунту на його уступах, яка

умовно дорівнює 20 кН / м 3;
d – глибина закладання фундаменту від позначки планування;
2200
Аф = =9,362 м2 ;
275−20∗2
Ширина фундаменту, м:
A0 9,362
b 0=
√ √
η
=
1,3
=3 м ;
Уточнюємо розрахунковий опір грунту згідно [1, т. Е.1]:
γ c 1∗γ c 2
R= ∗( M γ∗b∗γ 11 + M g∗d∗γ 11 + M c∗C 11 ) , де
k
γ c 1 , γ c 2 – коефіцієнт умов роботи, що приймається за [1, т. Е.7];

γ c 1=1,25;

γ c 2=1;

k – коефіцієнт, що приймають рівним 1,1, якщо характеристики φ і С були

визначені за [1, B.1 – B.2];
M γ , M g , M c – коефіцієнти, що приймається за [1, т. Е.8] і дорівнюють
M γ =0,75 ; M g=3,99; M c =6,56

b, d – відповідно ширина підошви та глибини закладання фундаменту, м;

γ 11 – усереднене розрахункове значення питомої ваги грунтів, що залягають
нижче підошви фундаменту (за наявності підземних вод визначають з
урахуванням виважуючої дії води), кН / м 3. Згідно рекомендації для b< 10 м
середнє значення визначається на ділянці d=b/2=3 /2=1,5 м. Отримаємо
17,85∗0,9+16,67∗0,6
γ 11 = =17,378 кН / м3 ;
1,5

γ '11 - те ж саме, для грунтів, що залягають вище підошви, γ '11 =17,85 кН / м 3

C 11 – розрахункове значення питомого зчеплення грунту, що залягає
безпосередньо під підошвою фундаменту, кПа;
1,25∗1
R= ( 0,75∗3∗17,378+3,99∗2∗17,85+ 6,56∗36 )=477,22кПа ;
1,1
В такому разі площа фундаменту і його ширина дорівнюють:
2200 A 5,03
Аф =
477,22−20∗2
=5,03 м 2 b1 = 0 =
η √ √
1,3
=1,967 м

|b 0−b 1|=1,033>0,1 м
Розрахунки проводимо до тих пір, поки різниця між |b i−1−bi| не буде меншою
за 0,1 м.
Друге наближення ( R=477,22 кПа , b=1,967 м):
1,25∗1
R= ( 0,75∗1,967∗17,378+3,99∗2∗17,85+ 6,56∗36 )=459,36 кП а;
1,1

2200 A0 5,25
Аф =
459,36−20∗2
=5,25 м 2 b 1=
η
=
√ √
1,3
=2 м

|b 2−b1|=0,033>0,1 м
Різниця між b 2 та b1не перевищує 10 см, тому приймаємо наступні розміри
підошви фундаменту:
b=3 м ; l=3∗1,3=3,9 м ; A=11,7 м 2
Уточнене значення розрахункового опору грунту R:
1,25∗1
R= ( 0,75∗3∗17,378+3,99∗2∗17,85+ 6,56∗36 )=474,66 кП а
1,1
Навантаження від фундаменту і грунту на його уступах визначаємо за
формулою, кН:
Gф . гр =d∗l∗b∗γ ср =2∗3,9∗3∗20=468 кН

Тоді напруження під підошвою фундаменту, кПа:

N + G M +Q∗d
Pmax
min = ± , де
A W
N – вертикальне навантаження на уступі фундаменту, кН;
G – вага фундаменту і грунту на його уступах, кН;
A – площа підошви фундаменту, м 2;
М – згинальний момент, діючий у напрямку більшої сторони фундаменту,
кНм;
Q – поперечна сила на рівні уступу фундаменту, кН;
d – глибина закладання фундаменту, м;
W – момент опору перерізу підошви фундаменту відносно його поздовжньої
вісі, м 3.
b∗l 2 3∗3,92 3
W 1= = =7,6 м
6 6
2200+ 468 160+125∗2
Pmax
min = ± = (228,03 ± 53,95 ) кПа
11,7 7,6
Перевіряємо умови:
Pmax =281,98 кПа<569,59 кПа
Pср =228,03 кПа< 474,66 кПа
Pmin =174,08 кПа>0

Таким чином, розміри фундаменту визначені вірно. Приймаємо b=3 м та

l=3,9 м для подальших розрахунків.

1.5 Перевірка міцності підстилаючого шару

Так як безпосередньо під несучим шаром (суглинок делювіальний)
розташований менш міцний грунт – пісок пилувато-делювіальний,
необхідно перевірити міцність підстилаючого шару.
Додатковий тиск на підошву підстилаючого шару, кПа:
σ zp =α∗P0 , де

∝ - коефіцієнт, який визначається за [4, т.1, дод.2] в залежності від значення

відносної глибини розміщення підстилаючого шару сторін фундаменту
ζ =2 z / b і співвідношення η=l /b;
P0=P−σ zg ,0 – додатковий тиск на основу від фундаменту (при b< 10 м ¿;

P – середній тиск під підошвою фундаменту, кПа;

σ zg ,0 – природній тиск у грунті на рівні підошви фундаменту від ваги
вищерозміщених грунтів, кПа.
σ zg ,0 =16∗0,5+ 17,85∗2=43,7 кПа

Додатковий тиск на рівні підошви фундаменту, кПа:

P0=P−σ zg ,0=228,03−43,7=184,33 кПа ;

Визначаємо коефіцієнт α при ζ =2 z /b=2∗2,2/3=1,46 та η=1,3

α =0,587
Додатковий тиск на покрівлю підстилаючого шару, кПа:
σ zp =α∗P0 =0,587∗184,33=108,2 кПа

Тиск на покрівлю підстилаючого шару від власної ваги грунту (на глибині
d n + z від позначки планування):

σ zg =γ '∗d n+ γ ' '∗z=16,925∗2+17,85∗2,2=73,12 кПа

де γ ' та γ ' ' - усереднене значення питомої ваги грунтів, розташованих

відповідно вище підошви фундаменту і нижче підошви до покрівлі
підстилаючого шару, кН / м 3.
Повний тиск на покрівлю підстилаючого шару, кПа:
σ zp +σ zg =108,2+73,12=181,32 кПа

Площа підошви умовного фундаменту, м 2:

N +G
A z= , де
σ zp

N +G – вертикальне навантаження на основу від фундаменту, кН;

2200+ 468
A z= =24,66 м2
108,2
Ширина умовного фундаменту, м:
b z= √ A z +a 2−a , де a=(l−b)/2
a=(3,9−3)/ 2=0,45

b z= √24,66+ 0,452−0,45=4,54

Визначаємо коефіцієнти M γ , M g , M c за [1, т.Е.8] - M γ =0,72 , M g=3,87 , M c =6,45

Глибина умовного закладення d z, м:
d z=d + z=2+ 2,2=4,2 м

Для прийнятих умов розрахунковий опір грунту підстилаючого шару:

1,25∗1
R z= ∗ ( 0,72∗4,54∗16,925+ 3,87∗4,2∗17,85+6,45∗1,8 )=405,76 кПа
1,1
σ zp +σ zg < R z
181,32<405,76
Умова виконується, розміри фундаменту та глибину закладання залишаємо
без змін.
1.6 Розрахунок осідання
Розрахунок осідання проводимо з використанням методу пошарового
підсумування і результати занесемо в таблицю.
Спочатку визначимо додатковий вертикальний тиск на рівні підошви
фундаменту, кПа:
P0=P−σ zg ,0=228,03−43,7=184,33 кПа ;

Грунтову товщу розіб’ємо на шари товщиною hi =0,4∗b=0,4∗3=1,2 м

Визначимо значення коефіцієнтів розсіювання додаткових напруг по глибині
α [4 , т .1, дод .2], залежно від глибини z та співвідношення l/b ζ =2 z /b

Визначаємо величину додаткових вертикальних напружень в отриманих

точках, кПа:
σ zp =α∗P0

Визначаємо нижню межу стискуємої товщі – глибину, для якої виконується

умова:
σ zpi ≤ 0,2 σ zgi

Обчислюємо середній додатковий тиск в i-тому шару грунту, кПа:

σ zp + σ zp
σ zpi ,ср = i−1 i
, кПа
2
σ zp та σ zp – відповідно додатковий тиск на покрівлі шару і його підошви, кПа
i−1 i

Обчислюємо осідання кожного елементарного шару, м:

 n σ zpi ,ср∗hi
Si=Σ i=1 ∗β , де
E 01

β – коефіцієнт, який враховує бічне розширення грунту і не залежить від

його виду, β=0,8 .
№ шару ݄௜ǡˏ z, м ߦൌ ʹ ‫ݖ‬Τܾ a ߪ ௭௚ ǡˍ ʞ ˃ ߪ ௭௣ ǡˍ ʞ ˃ ߪ ௭௚ ˔ ˈ ˓ ǡˍ ʞ ˃ E, кПа S, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Суглинок делювіальний
1 0 0 0 1 43,7 184,33 184,33
2 0,88 0,88 0,586 0,902 58,444 166,2657 175,29783 2201 0,05607
Пісок пилувато-делювіальний
3 0,88 1,76 1,173 0,663 72,213 122,2108 144,23823 3372 0,030114
4 0,88 2,64 1,76 0,458 86,883 84,42314 103,31697 26122 0,002784
5 0,88 3,52 2,346 0,257 101,553 47,37281 65,897975 26122 0,001776
6 0,88 4,4 2,933 0,228 116,223 42,02724 44,700025 26122 0,001205
7 0,88 5,28 3,52 0,162 130,893 29,86146 35,94435 26122 0,000969
8 0,88 6,16 4,106 0,13 145,563 23,9629 35,667855 26122 0,000961
Пісок крупний делювіальний
9 0,88 7,04 4,693 0,102 160,761 18,80166 21,38228 19218 0,000783
ȭܵൌ 0,093701

1.7 Визначення геометричних розмірів фундаменту

В курсовому проекті рекомендується приймати розміри плитної частини
кратними 100 мм, висоту плитної частини та розміри ступеней 50 мм.
Монолітні фундаменти рекомендується проектувати ступінчатого типу, але
не більше трьох ступеней. Верхні проектують жорсткими, а нижні –
гнучкими (ширина ступені більша за висоту). Розміри нижньої ступені
визначають виходячи з розрахунку на продавлювання. Використовуємо
важкий бетон класу С12/15, гарячекатану арматуру періодичного профілю
А-400С.
Характеристики бетону С12/15: Rb =8,5 МПа=8500 кПа; Rbt =0,75 МПа=750 кПа.
Характеристики арматури А400С: R s=365 МПа; E s=2∗10 5 МПа.
Розрахункові навантаження:
N 1=N n∗1,1=2200∗1,1=2420 кН
Q1=Qn∗1,1=125∗1,1=137,5 кН
M 1=M n∗1,1=160∗1,1=176 кНм

Визначаємо ексцентриситет, м:
Σ M 176+137,5∗2
e 0= = =0,186 м
N 2420
Товщина стінок стакану в площині дії моменту, мм:
При e 0 ≤ 2 lc ⇒ 150 ≤ t =0,2∗l c
150 ≤t=0,2∗750=150 мм
Товщину стінок стакану з площини згинаючого моменту приймаємо
t=150 мм .

Глибину закладки одновіткової колони в стакані визначаємо з наступних

умов:
e 0 ≤ 2∗l c ⇒d c =l c =750 мм

Приймаємо d c =750 мм .
Тоді глибина стакану: d p=d c +50=750+50=80 0 мм.
Розміри підколонника в плані, мм:
l cf =l c + 2∗t +2∗a=750+2∗150+2∗75=1200 мм
b cf =bc +2∗t +2∗a=400+2∗150+ 2∗75=850 мм

Приймаємо розміри кратні 100 мм:

l cf =1200 мм
b cf =900 мм

Визначимо товщину стінок стакана, мм:

l cf −l c −2a 1200−750−150
t 1= = =150 мм
2 2
bcf −b c −2 a 900−400−150
t b= = =175 мм
2 2
Тоді товщина дна стакану h p =h−d p=2−0,8=1 , 2 м, що більш ніж 200 мм.
У зв’язку з великою висотою фундаменту та значними розмірами плитної
частини, приймаємо три ступені фундаменту. Ширину нижньої ступені
визначаємо виходячи з умови c 1 <2,5 h01.
Приймаємо c 2=c3 =35 0 мм , тоді:

c 1=
[ l−lcf −2 ( c 2 +c 3 ) ] = [ 3900−1200−2 ( 3 5 0+3 5 0 ) ] =6 5 0 мм
2 2
c 1=6 50<2,5 h 01=2,5∗3 50=875 мм

Приймаємо c 1=6 50 мм .
Висота підколонника:
h cf =h−∑ hct =2000−( 3 50+3 50+3 50 )=950 мм .
i
 Мал. 5а. План фунламенту

Мал. 5б. Аксонометрія фундаменту

1.8 Розрахунок фундаменту на продавлювання
Розрахунок на продавлювання проводять при умові, що діюче зусилля
сприймається бетонним перерізом фундаменту без установки поперечної
арматури. Проводимо розрахунок за другою схемою з’єднання колони з
фундаментом. Цій схемі відповідають фундаменти при стаканному з’єднанні
зі збірною колоною з підколонником, висота якого задовольняє умові:
h cf −d p< 0,5(l cf −l c )
950−850<0,5( 1200−750)
150<225
Перевірку на продавлювання колоною плитної частини фундаменту від дна
стакана виконуємо за умови:
N c <bl R bt bm ho , p / A 0
1960,2 кН <3,9∗3∗1,85∗750∗0,9∗0,9∗1,1 /1,72=7644,96 кН
N c =αN =0,81∗2420=1960,2 кН
α =¿ ¿
Ac =2 ( b c + l c ) d c =2 ( 0,4+ 0,75 ) 0,75=1,72 м 2

A0 =0,5 b ( l−l p−2 h 0 , p )−0,25 ( b−b p−2 h0 , p )2=0,5∗3 ( 3,9−0,55−2∗1,1 )−0,25 ( 3−0 , 9−2∗1,1 )2 =1, 72 м2
b m=b p+ h0 , p =750+1100=1850 мм

Проводимо перевірку фундаменту з міцності на розколювання його колоною

від дії поздовжньої сили N c , виходячи з умови:
При b c /l c =0,4 /0,75< A b / A l=2,4 /3,42⟶ 0,53<0,7
N c <(1+ bc /l c )μ γ g Al Rbt
1960,2 кН < ( 1+0,53 ) 0,75∗1,3∗3,42∗750∗0,9∗0,9=3099,33 кН

Умова виконується, міцність забезпечено.

1.9. Визначення площі перерізу арматури плитної частини фундаменту
У випадку b< 3, слід приймати для армування сітками з робочою арматурою в
обох напрямках. В цьому випадку діаметр робочої арматури не менше 12
мм.
Визначимо переріз арматури вздовж більшої сторони l:
Максимальний крайовий тиск на грунт, кПа:
N 1 Σ M 1 2420 160+1 37,5∗2
σ max= + = + =26 4,07 кПа
A W 11,7 7,6
2C i 2∗1,35
Розраховуємо коефіцієнт k 3−3 =1− =1− =0 ,30 7
l 3,9
Тоді значення тиску грунта в перерізі, кПа:
N 1 Σ M 1 2420 (160+137,5∗2)∗0 , 30 7
σ 1−1= + = + =2 24,41 кПа
A W 11,7 7,6
Згинальний момент в перерізі, кНм:
c 2i ∗b 1,352∗3
M x 1= ( 2 σ max + σ 1−1 )= 6 ( 2∗26 4,07+2 24,41 )=685,76 кНм
6
Розраховуємо коефіцієнт α :
 Mi 685,76
α m= = =0,0 147 → ξ=0,99 3
Rb∗bi∗h0 l 8500∗3∗1 ,352

Необхідна площа перерізу арматури, м 2:

Mi 685,76
A si = = =1 , 4∗10−3 =14 , 0 1 см2
R s∗ξ∗h0 l 365000∗0,99 3∗1 , 35

Приймаємо 13 стержнів арматури ∅ 12 А 400С ( A s=14,69 см 2 ¿ з відстанню між

стержнями 250 і 350 мм.
Мінімальний відсоток армування, %:
A s 14,69
μ= = =0,0011> 0,0008
A b 13650

Мал.7. Схема армування плитної частини фундаменту уздовж більшої сторони

Переріз арматури вздовж меншої сторони визначаємо в тій же послідовності:
2420
σ 1 −1 =
' ' =206,84 кПа
11,7
12∗3,9 (
M 1 −1 =
' ' 2∗206,84+206,84 )=403,34 кНм
6
Mi 403,34
α m= = =0,0121 → ξ=0,994
Rb∗bi∗h0 l 8500∗3,9∗12
Mi 403,34
A si = = =1,11∗10−3=11,1 см 2
R s∗ξ∗h0 l 365000∗0,994∗1

Приймаємо 10 стержнів арматури ∅ 12 А 400С ( A s=11,3 см2 ¿ з відстанню між

стержнями 300 і 500 мм.
Мінімальний відсоток армування, %:
A s 1 1,3
μ= = =0,001 07>0,0008
A b 1 0500
 Мал.8. Схема армування плитної частини фундаменту уздовж меншої сторони

1.10. Розрахунок поздовжнього армування підколонника

1.10.1. Розрахунок прямокутного перерізу підколонника

Мал.9. Схема для розрахунку поздовжнього армування підколонника

Перевірка міцності перерізу як позацентрово-стиснутого. Загальний
ексцентриситет, м:
M x l cf 160+1 37,5∗2 1,2
ex= + = + =0,216 м
N 30 2420+50,2 30
Висота стиснутої зони, м:
x=l cf −2∗e x =1,2−2∗0,2 16=0,76 8 м

Обчислюємо η – коефіцієнт, що враховує вплив прогину елемента на

значення ексцентриситета поздовжнього зусилля.
η=1
Площа перерізу стиснутої зони, м 2 :
Ab =η∗bcf ∗x=1∗0,9∗0,76 8=0 ,691 м 2
N=2470,2кН ≤α∗γ b 3∗Rb∗A b
N=2470,2кН ≤1∗0,85∗8500∗0 , 691=4992,47 кН
Приймаємо армування підколонника конструктивно, виходячи з умови:
A s= A s> 0,0002∗l cf ∗b cf =0,0002∗120∗90=2,16 м2

Призначаємо 2 стержня ∅ 12 А 400С ( A s=2,26 см 2 ¿.

1.10.2. Розрахунок коробчастого перерізу підколонника
Поздовжня арматура
Визначаємо площу перерізу арматури для коробчастого перерізу 2-2.
Загальний ексцентриситет, м:
M x 160+137,5∗2
ex= = =0,1 79 м
N 2420
l l
Так як c <e x < c =0,25< 0,179< 0,375.
6 2
Згинаючий момент навколо стиснутої зони:
M kx =M x +Q x d p −0,7 N∗e x =310+137,5∗0,85−0,7∗2420∗0,1 79=1 23,65 кНм

Робоча висота перерізу: h0 =lcf −0,05=1,15 м .

Коефіцієнт:
Mi 123,65
α m= = =0,0135 → ξ=0,994
γ b 2∗Rb∗bi∗h0 0,9∗8500∗0,9∗1,152
Mi 123,65 −4 2
A si = = =2,96∗10 =2,96 см
R s∗ξ∗h0 365000∗0,994∗1,15

Виконуємо армування підколонника згідно з розрахунком коробчастого

перерізу. Приймаємо переріз арматури 3 ∅ 12 А-ІІІ, A s=3,39 см 2. Вздовж граней,
паралельних площині згину приймаємо по два стержні ∅ 12А-ІІІ.
 Мал.10. Схема поздовжнього армування підколонника
Поперечна арматура
M x 160+137,5∗2
ex= = =0,17 9 м
N 2420
l l
Так як c <e x < c =0,25< 0,17 9<0,375.
6 2
Згинаючий момент навколо стиснутої зони:
M kx =M x +Q x d p −0,7 N∗e x =310+137,5∗0,8−0,7∗2420∗0,179=116,77 кНм

Приймаємо п’ять сіток. Тоді площа перерізу арматури:

M kx 1 16,77
Atrsx= = =1 , 23∗10−4 м 2=1 ,23 см 2
R s Σ z i 365000(0,7+ 0,65+0,55+0,45+0,25)

Приймаємо переріз арматури 3 ∅ 8А-ІІІ, A s=1,51 см2 .

 Мал. 11. Схема поперечного армування підколонника

1.11. Розрахунок підколонника на зминання торцем колони

Розрахунок на зминання дна стакану підколонника без влаштування
поперечного армування сітками повинен задовольняти умові:
N c ≤ψ loc∗Rb ,loc∗Aloc 1

Де N c =αN , де:
0,4∗R bt∗A cy 0,4∗750∗1,725∗0,9∗0,9
α =1− =1− =0,826
N 2420
Acy =2∗( l c +b c ) d c =2∗( 0,75+ 0,4 )∗0,75=1,725 м 2
l l
Так як c <e x < c =0,25< 0,169<0,375 ⟶ψ loc =0,75.
6 2
Розрахунковий опір бетону стисненню:
A loc 2 3 1,2∗0,9
Rb , loc=φ b∗R b ; φ b=
√ √
3

A loc 1
=
0,9∗0,55
=1,29

Rb , loc=φ b∗R b=0,9∗0,9∗1,29∗8500=8881,65 кПа

N c =0,826∗2420=2000,8 кН
N c =2000,8 кН ≤1∗8881,65∗0,9∗0,55=4396,41 кН

Отже, бетонний переріз по міцності проходить і установлення сіток

непрямого армування не потрібне.
2. Проектування стрічкового ростверку цивільної будівлі на
просадочних грунтах
2.1 Вихідні дані для проектування фундаменту
Район будівництва: м. Кривий Ріг;
Потужність рослинного шару: 0,5 м;
РГВ: 4,1 м;
Кількість поверхів: 6
Розмір віконного прорізу: 1460х1480 мм
Щільність матеріалу стін: 1,6 т/ м 3
Товщина перекриття: 250 мм
Щільність матеріалу перекриття: 2,3 т/ м 3
Товщина стін: внутрішніх – 380 мм, зовнішніх – 510 мм.
 Товщина шарів грунту та фізико-механічні характеристики грунтів
інженерно-геологічного розрізу
Табл. 4

Щільність Абсолютна Коефіцієнт

Товщина Вагова вологість
Назва грунту, щільність, стисливості,
шару, м
т/ м 3 т/ м 3 W WL WP МПа−1
Суглинок
10,4 1,65 2,62 0,13 0,28 0,15 -
лесовий
Пісок
пилуватий
12,3 1,61 2,64 0,15 0,25 0,08 0,05
делювіальни
й
Пісок
крупний
- 1,63 2,65 0,10 0,23 0,14 0,06
делювіальни
й

2.2 Аналіз інженерно-геологічних умов будмайданчика

1. Щільність сухого грунту, т/ м 3:
ρ
ρ d= , де
1+W

ρ−щільність грунту . т/ м 3;
W − природна вологість грунту;
ρ1 1,65 3
ρ d 1= = =1,46 т/ м ;
1+ W 1 1+0,13
ρ2 1,61
ρ d 2= = =1,4 т/ м3 ;
1+W 2 1+ 0,15
ρ3 1,63 3
ρ d 3= = =1,482т/ м ;
1+W 3 1+ 0,1

2. Питома вага грунту у природному стані, кН / м 3:

γ = ρ∗g , де

ρ−щільність грунту , т/ м3;

g− прискорення вільного падіння, м /с 2;

γ 1=ρ1∗g=1,65∗9,81=16,186 кН / м 3;

γ 2=ρ2∗g=1,61∗9,81=15,794 кН / м 3;

γ 3=ρ3∗g=1,63∗9,81=15,99 кН / м 3;

3. Питома вага сухого грунту, кН / м 3:

γ d =ρd∗g , де

ρd −щільність сухого грунту , т/ м 3;

γ d 1 =ρd 1∗g=1,46∗9,81=14,32 т/ м3 ;

γ d 2 =ρd 2∗g=1,4∗9,81=13,734 т/ м3 ;

γ d 3 =ρd 3∗g=1,482∗9,81=14,54 т/ м 3;

4. Питома вага мінеральних часток,кН / м 3:

γ s =ρs∗g ,де

ρ s−абсолютна вага мінеральних часток , т/м 3;

γ s 1= ρs 1∗g=2,62∗9,81=25,7 т/ м3;

γ s 2= ρs 2∗g=2,64∗9,81=25,898 т/ м 3;

γ s 3= ρs 3∗g=2,65∗9,81=25,996 т/ м 3;

5. Пористість, ч.о.:
ρd
n=1− , де
ρs

ρd −щільність сухого грунту , т/ м 3;

ρ s−абсолютна вага мінеральних часток , т/м 3;

ρd 1 1,46
n1 =1− =1− =0,443
ρs1 2,62
ρd 2 1,4
n2 =1− =1− =0,469
ρs2 2,64
ρd 3 1,482
n3 =1− =1− =0,441
ρs3 2,65

6. Коефіцієнт пористості, ч.о.:

ρs1 2,62
e 1= −1= −1=0,794
ρd 1 1,46
ρs2 2,64
e 2= −1= −1=0,885
ρd 2 1,4
ρs 3 2,65
e 3= −1= −1=0,788
ρd 3 1,48

7. Ступінь вологості:
W ∗ρ s
Sr = , де
e∗ρ w
W – природна вологість грунта. ч.о.;
е – коефіцієнт пористості, ч.о.;
ρ s – абсолютна вага мінеральних часток, кг / м3;

ρw – щільність води, 1000 кг / м3;

W ∗ρ s1 0,13∗2,62
Sr 1 = = =0,4 ( 0<S r <0,5 ) – маловологий;
e∗ρw 1 0,794∗1000
W ∗ρ s2 0,15∗2,64
Sr 2 = = =0,447 ( 0< S r <0,5 ) – маловологий;
e∗ρw 2 0,885∗1000
W ∗ρ s 3 0,1∗2,65
Sr 3 = = =0,336 ( 0< S r <0,5 ) – маловологий;
e∗ρw 3 0,788∗1000

8. Число пластичності:
I p=W L −W P , де
W L – вологість на границі текучості;

W P – вологість на границі розкочування;

I p 1=W L1−W P 1=0,28−0,15=0,13 – суглинок;

I p 2=W L2−W P 2=0,25−0,08=0,17 – пісок;

I p 3=W L3−W P 3 =0,23−0,14=0,09 – пісок;

9. Показник текучості:
W −W P
I L= ;
W L −W P
0,13−0,15
I L 1= =0 ;
0,13
0,15−0,08
I L 2= =0,412;
0,17

0,1−0,14
I L 3= =0.
0,09
10. Лабораторний модуль деформації, МПа:
1+ e0
EOL = ∗β , де
m0
e 0 – коефіцієнт пористості;

m 0 – коефіцієнт стисливості, МПа−1;

β – безрозмірний коефіцієнт, що приймається рівним 0,74 для пісків та
супісків та 0,62 для суглинків;
1+0,885
EOL 2= 0,62=23,374 МПа ;
0,05
1+0,788
EOL 1= 0,74=22,052 МПа ;
0,06
11. Загальний модуль деформації, МПа:
E0 =EOL∗m k ,де
m k – корегуючий коефіцієнт, приймається для пісків рівним 1, для всіх інших
грунтів за [2, т.2.8.];
E02=E OL1∗m k =23,374∗2,8=65,45 МПа;

E03=E OL1∗mk =22,052∗1=22,052 МПа;

12. Для грунтів, що залягають нижче РГВ питома вага визначається з

урахуванням виважуючої дії води, кН / м 3:
γ s−γ w
γ sw = , де
1+e 0
γ w – питома вага води, γ w =10 кН / м 3;
25,7−10
γ sw 1= =8,75 кН / м 3;
1+ 0,794
25,898−10
γ sw 2= =8,434 кН / м3;
1+0,885
25,996−10
γ sw 3= =8,946 кН /м 3;
1+0,788
13. Нормативні значення питомого зчеплення C n та кута внутрішнього
тертя φ n [1, т. В.1-В.2]:
При е = 0,794 (суглинок, I L =0 ¿: C n=23 кПа, φ n=22,5 °;
При е = 0,885 (пісок пилуватий I L =0,412): C n=2 кПа, φ n=26 °;
При е = 0,788 (пісок крупний I L =0 ¿: C n=1 кПа, φ n=38 °;
14. Розрахунковий опір грунту R0 [1, т. Е.2, Е.3]:
- суглинок лесовий R0 =250 кПа;
- пісок пилуватий делювіальний R0 =250 кПа;
- пісок крупний делювіальний R0 =500 кПа;
Згідно отриманих даних та інженерно-геологічного розрізу робимо висновок
щодо їх використання в якості несучого шару:
1. Рослинний шар – в будівництві не використовується, зрізається і
використовується для рекультивації;
2. Суглинок делювіальний – напівтвердий, непросідаючий, R0 =250 кПа, може
використовуватись в якості несучого шару;
3. Пісок пилуватий делювіальний – середньої щільності, непросідаючий,
R0 =250 кПа, може використовуватись в якості несучого шару;

4. Пісок крупний делювіальний – середньої щільності, непросідаючий,

R0 =500 кПа, може використовуватись в якості несучого шару.

Додаткові характеристики грунтів представлені у вигляді таблиці 2.

Табл.2
Фізико-механічні характеристики грунтів за даними лабораторних досліджень
Товщина
№ Назва грунту
шару, м
ߩǡ˕ Τˏ ଷ ߩ௦ ǡ˕ Τˏ ଷ W, ч.о. ܹ௉ ǡ˚ Ǥˑ Ǥ ܹ௅ǡ˚ Ǥˑ Ǥ ݉ ଴ǡʛ ʞ ˃ିଵ
1 Рослинний шар 0,5 1,63 - - - - -
Суглинок
2 10,4 1,65 2,62 0,13 0,15 0,28 -
делювіальний
Пісок пилуватий
3 12,3 1,61 2,64 0,15 0,08 0,25 0,05
делювіальний
Пісок крупний
4 - 1,63 2,65 0,1 0,14 0,23 0,06
делювіальний

Фізико-механічні характеристики грунтів, ориманині розрахунками або таблицями ДБН

ߩ ௗǡ ߛǡ ߛௗǡ ߛ௦ ǡ ‫ܧ‬ை௅ǡ ‫ ܧ‬ைǡ ߛ௦௪ ǡ ‫ܥ‬௡ ǡ ܴைǡ
№ Назва грунту n e ܵ௥ ‫ܫ‬௉ ‫ܫ‬௅ ߮௡ι кПа
˕ Τˏ ଷˍ ʜ Τˏ ଷ ˍ ʜ Τˏ ଷˍ ʜ Τˏ ଷ МПа МПа ˍ ʜ Τˏ ଷ кПа
1 Рослинний шар - 16 - - - - - - - - - - - - -
Суглинок
2 1,46 16,186 14,32 25,7 0,443 0,794 0,4 0,13 0 - - 8,75 23 22,5 250
делювіальний
Пісок пилуватий
3 1,4 15,794 13,734 25,898 0,469 0,885 0,447 0,17 0,412 23,374 65,45 8,434 2 26 250
делювіальний
Пісок крупний
4 1,482 15,99 14,54 25,996 0,441 0,788 0,336 0,09 0 22,052 22,052 8,946 1 38 500
делювіальний

2.3 Визначення постійних та тимчасових навантажень на фундаменти

 Мал. 11. Схема плану громадської будівлі

а) для зовнішньої стіни визначають:

- величину вантажної площі A , м 2 :
t вст
C∗6−П−
2
A1=
2
0,38
2,53∗6−0,2−
2
A1= =7,096 м2
2

- навантаження від конструкцій покриття, кН:

N 3пок = A 1∗t п∗γ п∗2

N 3пок =7,096∗0,25∗23∗2=81,604 кН

- навантаження від конструкцій перекриття, кН:

N 3пок = A 1∗t п∗γ п∗n

N 3пок =7,096∗0,25∗23∗6=244,812 кН

- навантаження від зовнішньої стіни. кН:

N 3ст =t 3ст∗γ ст∗n∗(C∗hп−S b)
N 3ст =0,51∗16∗6∗( 2,53∗3−1,46∗1,48 ) =265,813 кН

- навантаження від перегородок, кН:

N 3п= A 1∗1∗n

N 3п=7,096∗6=42,576 кН

- корисне навантаження, кН:

N 3кор =A 1∗1,5∗ψ n
ψ A−0,4 1−0,4
ψ n=0,4+ =0,4+ =0,645
√n √6
N 3кор =7,096∗1,5∗0,645=6,27 кН

- снігове навантаження, кН:

N 3кор =A 1∗Sm

N 3кор =7,096∗1,1=7,8 кН

б) для фундаменту внутрішньої стіни:

- величину вантажної площі A2 , м2 :
t вст
A2=6−П −
2
0,38
A2=6−0,2− =5,61 кН
2

- навантаження від конструкції покриття, кН:

N 3пок = A 2∗t п∗γ п∗2

N 3пок =5,61∗0,25∗23∗2=64,515 кН

- навантаження від конструкцій перекриття, кН:

N 3пок = A 2∗t п∗γ п∗n

N 3пок =5,61∗0,25∗23∗6=193,545 кН

- навантаження від внутрішньої стіни. кН:

N вст =t вст∗γ ст∗n∗h п

N 3ст =0,38∗16∗6∗3=109,44 кН

- навантаження від перегородок, кН:

N 3п= A 2∗1∗n

N 3п=5,61∗6=33,66 кН
- корисне навантаження, кН:
N 3кор =A 2∗1,5∗ψ n
ψ A−0,4 1−0,4
ψ n=0,4+ =0,4+ =0,645
√n √6
N 3кор =5,61∗1,5∗0,645=5,43 кН

- снігове навантаження, кН:

N 3кор =( A¿¿ 2+t вст )∗S m ¿

N 3кор =(5,61+0,38)∗1,1=6,59 кН

Таблиця навантажень на зовнішню та внутрішню стіни

Таблиця 6
Зовнішня стіна
Норма тивне Розрахункове навантаження Примітка
Вид
№ на ва нта ження За деформаціями За несучою здатністю
на ва нта жень
N ߛூ௙ூ
ூூ ܰூூ ൌ ܰ ‫ߛ כ‬ூூ ߛூ ܰூ ൌ ܰ ‫ߛ כ‬ூ
А. Постійні навантаження
1 Ва га покриття 81,604 1 81,604 1,1 89,7644
Ва га
2 244,812 1 244,812 1,1 269,2932
перекриття
3 Ва га сті н 265,813 1 265,813 1,1 292,3943
Ва га
4 42,576 1 42,576 1,1 46,8336
перегородок
Б. Тимчасові навантаження
Корисне
1 6,27 1 6,27 1,3 8,151
на ва нта ження
Сні гове
2 7,8 1 7,8 1,4 10,92
на ва нта ження
Всього: 648,875 - 648,875 - 717,3565
Всього на 1 п.м.: 256,47 - 256,47 - 283,54
Внутрішня стіна
А. Постійні навантаження
1 Ва га покриття 64,515 1 64,515 1,1 70,9665
Ва га
2 193,545 1 193,545 1,1 212,8995
перекриття
3 Ва га сті н 109,44 1 109,44 1,1 120,384
Ва га
4 33,66 1 33,66 1,1 37,026
перегородок
Б. Тимчасові навантаження
Корисне
1 5,43 1 5,43 1,3 7,059
на ва нта ження
Сні гове
2 6,59 1 6,59 1,4 9,226
на ва нта ження
Всього 413,18 1 413,18 1,4 578,452
Всього на 1 п.м.: 163,312 - 163,312 - 180,8541502

2.4 Вибір глибини закладення підошви ростверку і розмірів палі

При виборі закладення підошви ростверку враховуємо наступні питання:
- Глибина закладення підошви ростверку призначається від позначки
планування;
- В житлових та цивільних приміщенням з підвалами глибину закладення
підошви ростверку призначають на 0,3-0,5 м нижче позначки підлоги
підвалу, заглиблених приміщень і комунікацій;
- Мінімальна висота ростверку з конструктивних вимог - h p =30 см;
- Підошву ростверку заглиблюють нижче розрахункової глибини
промерзання грунту.
За характером роботи приймаємо висячі палі, при визначенні їх довжини слід
враховувати:
- Закладення палі в ростверк не менш ніж на 5 см;
- Заглиблення у слабостикаємий шар: крупних та середньої крупності
пісках не менш ніж на 0,5 м; і інші види нескельних грунтів – не менш
ніж на 1 м;
- При виборі розмірів паль визначаємо орієнтовну довжину палі, м:
l c =l p +l n +l ш +l з
l c =0,05+ 0,1+12,2+2,5=14,85 м
За ДСТУ Б В.2.6-65:2008 «Палі залізобетонні. Технічні умови»
приймаємо марку паль ПН15-40 з наступними параметрами:

Мал. 12. Схема палі ПН15-40

Таблиця 7
Марка Номінальні розміри, мм Об'єм Маса Витрати
палі L l l1 l2 b бетону, ˏм ଷ палі, т сталі, кг
ПН15-40 15000 350 3100 4400 400 2,42 6,05 105,2

2.5 Розрахунок несучої здатності палі і визначення кількості паль у

фундаментах
Несуча здатність паль визначається у відповідності з вимогами ДБН В.2.1-10-
2009 Зміна №1 «основи та фундаменти споруд. Основні положення
проектування».
Несуча здатність F d кН висячої забивної палі, які занурюють без виймання
грунту і працюють на стикувальне навантаження, слід визначити як суму сил
розрахункових опорів грунтів основи від нижнім кінцем палі і на її бічній
поверхні за формулою:
F d=γ c ( γ cR∗R∗A+u ∑ γ cf ∗f i∗hi)

F d=1 ( 1∗1650∗0,4∗0,4+0,4∗4 ( 1∗35,12+1∗35,92+ 1∗36,72+1∗37,52+1,5∗38,39+1,65∗39,335 ) )=692

Таблиця 8

Величина Товщина шару Середня глибина Розрахунковий

hi , м закладання шару опір на бічній
№ zi , м поверхні f i , кПа
1 2 3 4
1 1 11,4 35,12
2 1 12,4 35,92
3 1 13,4 36,72
4 1 14,4 37,52
5 1,5 15,65 38,39
6 1,65 17,225 39,335

Загальна кількість паль на 1 п.м. довжини ростверків під зовнішню та

внутрішню стіни визначається виходячи з умови, що ростверк здійснює
рівномірний розподіл навантажень на ряд паль:
γ k∗N
n= ,
Fd

Задаємося параметрами ростверку:

−b 1 2 N −0,4 1 1,356
Товщина ростверку: h p =
2 2 √
+ b+
k∗Rt
=
2 2 √
+ 0,4 2+
1∗1,05
=0,4 м

Ширина ростверку: b p=40+ 2 ( 0,2∗40+5 )=70 см

Орієнтовна вага фундаментних блоків:
1∗4,6 3∗16,3
G фб = + =28 кН
1,18 2,4

Орієнтовна вага ростверку:

G p=0,4∗0,7∗25=8,75 кН

Орієнтовна вага грунту на уступах ростверку:

G гр =20∗0,15∗1,1=3,3 кН

N 1. p =28+8,75+3,3=40,05 кН

1,4 (283,54+ 40,05)

n зовн = =0,66 ≈ 66 паль на 100 м.п. фундаменту (крок 1,5 м)
692,43
1,4(578,452+40,05)
n вн= =1,25 ≈ 125 паль на 100 м.п. фундаменту (крок 1 м)
692,43
Мал. 13. Схема до розрахунку несучої здатності палі
 2.6 Конструювання стрічкових ростверків під зовнішню та внутрішню
стіни будівлі
Фактичне навантаження на палю:
N 1 + N 1. p
N=
n
N 1 + N 1. p 283,54+ 40,05
N зовн= = =490,28 кН
n 0,66
N 1 + N 1. p 578,452+40,05
N вн = = =493,8 кН
n 1,25

Розрахункове навантаження на палю N повинно задовольняти умову:

Fd
N≤
γk
Fd
N зовн ≤ ; 490,28≤ 494,59
γk
Fd
N вн ≤ ; 493,8 ≤ 494,59
γk

2.7 Перевірка напруг під підошвою умовного фундаменту

Розрахунок фундаменту з висячих паль і його основи за деформаціями
необхідно виконувати як для умовного фундаменту на природній основі у
відповідності з вимогами розділу 6 ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та
фундаменти споруд. Зміна №1».
Межі умовного фундаменту визначаємо за рисунком:
- Зверху – поверхнею планування (площина АВ);
- Знизу – площиною CD, що проходить через нижні кінці паль;
- З боків – вертикальними площинами AC та BD, що проходять паралельно
зовнішнім граням крайніх рядів паль на відстані a:
φII ,mt
a=h∗tg ( )
4
Σ ho φ II ,i∗hi 4∗26+3,15∗38
φ II , mt= = =31,28
Σ hi 4+3,15
31,28
a=7,5∗tg ( ) 4
=1,03

Ширина підошви масиву для ростверку, м:

B y =d+2 a=0,4+ 2∗1,03=2,46 м

Довжина масиву L y для стрічкового ростверку дорівнює 1 п.м.

Плоша підошви масиву ABCD, м 2:
 A y =B y∗L y =2,46 м 2

Об’єм масиву ABCD, м 3:

V y = A y∗d y =2,46∗17,4=42,8 м3

Вага паль, кН:

G п=0,4∗0,4∗15∗25=60 кН

Вага ростверку, кН:

G p=0,7∗0,5∗25=8,75 кН

Вага грунту в масиві ABCD, кН:

G г =42,8∗20=856,08 кН

Тиск під підошвою умовного фундаменту від розрахункових навантажень не

повинен перевищувати розрахунковий опір грунту на відповідній глибині,
кПа:
N II +G p +G п +G г
P= ≤R
Ay

Розрахунковий опір грунту на глибині 17,4 м, кПа:

γ c 1∗γ c 2
R= ( M y ∗b∗γ 11 + M g∗d∗γ 11 + ( M g−1 )∗d b∗γ 11 + M c∗c 11 )
k
1,25∗1,2
R= ( 2,11∗2,95∗8,946+9,44∗17,4∗8,69+ ( 9,44−1 )∗2,02∗8,69+ 10,8∗1 ) =2239,12 кПа
1,1
Перевіряємо виконання умови:
- Для фундаментів зовнішньої стіни
283,54+ 8,75+60+856,08
P= =491,207 кПа ≤2239,12 кПа
2,46
- Для фундаментів внутрішньої стіни:
578,452+8,75+60+ 856,08
P= =611,1 кПа ≤2239,12 кПа
2,46
 Мал. 14. Схема для розрахунку осідань пальового фундаменту
Обидві умови виконуються, конструкцію фундаменту залишаємо без змін.
2.8 Розрахунок осідань та визначення відносної різниці осідань
стрічкових ростверків
Осідання стрічкових фундаментів на палях з одно- і дворядним
розташуванням паль визначається за формулою:
n (1−v2 )
S= δ0
πE
b 0,4
β= = =0,026
h 15,3
H 0 15,3+10
= =1,65
h 15,3
Згідно номограми δ 0=2,05
Величина осідання для:
- Зовнішньої стіни
 1208(1−0,32 )
S= 2,05=0,037 м=3,7 см< [ S ]=12см
3,14∗19220
- Внутрішньої стіни:
1503(1−0,32 )
S= 2,05=0,046 м=4,6 см < [ S ] =12 см
3,14∗19220
Відносна різниця осідань ∆ S /L=(0,046−0,037)/6,1=0,001< 0,002.
2.9 Розрахунок армування ростверків
Для монолітних ростверків використовують важкий бетон класу за міцністю
при тиску не нижче С 12/15. Підготовку виконують з бетону міцністю 3,5…10
МПа товщиною 100…150 мм.
Для армування ростверку рекомендується використовувати гарячекатану
арматуру періодичного профілю класу А400С (А-ІІІ). У якості розподільчої
арматури можна прийняти арматуру класу А240 (А-І) або низько вуглецевий
дріт класів В-І, Вр-І.
Розрахункові зусилля в ростверку – опорний і прольотний моменти, а також
поперечна сила визначаються за формулами:
M оп=−0,083 q к∗L2p

M пр=0,042 q к∗L2p
q к Lp
Q=
2

Для зовнішньої стіни:

2∗1,96∗10∗1,1
q к= =17,96 кН / м
2,4
Ln=1,8 м , L=2,2 м

L p=1,05∗1,8=1,89 м

M on=−0,083∗17,96∗1,892=−5,33 кНм

M пр=0,042∗17,96∗1,89 2=2,7 кНм

17,96∗1,89
Q= =16,97 кН
2

Для внутрішньої стіни:

1,96∗10∗1,1
q к= =8,98 кН / м
2,4
Ln=1,1 м ,

L p=1,05∗1,1=1,155 м
M on=−0,083∗8,98∗1,1552=−0,93 кНм

M пр=0,042∗8,98∗1,155 2=0,47 кНм

8,98∗1,155
Q= =5,2 кН
2
Таблиця 2.3

Розрахункові схеми для визначення моментів в нерозрізному ростверку

Визначаємо зусилля, що діють у період експлуатації. Згинальні моменти M оп і

M пр визначають по формулам наступної таблиці в залежності від довжини
половини основи епюри навантаження за різними схемами навантаження:
Для зовнішньої стіни:
E p∗l p
a=3,14
√
3

E k∗b k

b p∗h3p 0,7∗0,43 −2 4
I p= = =0,0037=0,37∗10 м
12 12

2,7∗10 4∗0,37∗10−2
a=3,14 3
√ 2,1∗10 4∗0,64
=0,61 м

Ln 1,8
a=0,61< = =0,9 , що відповідає першому випадку розрахунку.
2 2
q 0=283,54+ 8,75+28=320,29 кН / м

−q 0∗a ( 2∗L p−a ) −320,29∗0,61 ( 2∗1,89−0,61 )

M оп= = =51,61 кНм
12 12
 q0∗a2 320,29∗0,612
M пр= = =9,93 кНм
12 12
q 0∗L p 320,29∗1,89
Q= = =302,67 кН
2 2

Мінімальна робоча висота ростверку:

Q
h0 ≥
h0
1,5∗Rb∗b∗( )
C
302,67
h0 ≥ =8,48 см
1,5∗8500∗0,7∗0,4

Призначаємо висоту робочої зони за формулою:

h0 =h−a=40−7=33 см >8,48 см

Для підбору нижньої арматури використовується значення прольотного

моменту ( M ¿¿ пр) ¿, для підбору верхньої арматури – значення опорного
моменту ( M ¿¿ оп)¿ .
Арматура на опорі (верхня поздовжня арматура):
M 51,61
a m= = =0,0796 ⟶ ξ=0,956
R b∗b∗h0 8500∗0,7∗0,332
2

Необхідна площа перерізу арматури:

M 51,61
A s= = =0,000448 м2=4,48 с м2
R s∗ξ∗h0 365000∗0,956∗0,33

Приймаємо 4 ∅ 12 А 400 С A s=4,52 см 2.

Арматура у прольоті (нижня поздовжня арматура):
M 9,93
a m= = =0,015 ⟶ ξ=0,997
R b∗b∗h0 8500∗0,7∗0,332
2

Необхідна площа перерізу арматури:

M 9,93
A s= = =0,0000827 м2 =0,83 с м 2
R s∗ξ∗h0 365000∗0,997∗0,33

Приймаємо 4 ∅ 6 А 400С A s=1,13 см 2.

Для внутрішньої стіни:

E p∗l p
a=3,14
√
3

E k∗b k
 b p∗h3p 0,7∗0,43 −2 4
I p= = =0,0037=0,37∗10 м
12 12

2,7∗10 4∗0,37∗10−2
a=3,14 3
√ 2,1∗104∗0,51
=0,66 м

Lp
≤ a≤ L p ; 0,55 ≤0,66 ≤ 1,1що відповідає першому випадку розрахунку.
2
q 0=578,452+8,75+28=615,202 кН / м

−q 0∗a ( 2∗L p−a ) −615,202∗0,66 ( 2∗1,155−0,66 )

M оп= = =55,83 кНм
12 12

q0 L3p ( L p−6 a ) 615,202 1,1553 ( 1,155−

M пр=
24 [ 2 2
2 ( 6 L p−4 a L p +a ) +
a2] =
24
2 2
[2 ( 6∗1,155 −4∗0,66∗1,155+ 0,66 ) +
0,66
q 0∗L p 578,452∗1,89
Q= = =546,64 кН
2 2

Мінімальна робоча висота ростверку:

Q
h0 ≥
h0
1,5∗Rb∗b∗( )
C
546,64
h0 ≥ =15,3 см
1,5∗8500∗0,7∗0,4

Призначаємо висоту робочої зони за формулою:

h0 =h−a=40−7=33 см >15,3 см

Для підбору нижньої арматури використовується значення прольотного

моменту ( M ¿¿ пр) ¿, для підбору верхньої арматури – значення опорного
моменту ( M ¿¿ оп)¿ .
Арматура на опорі (верхня поздовжня арматура):
M 55,83
a m= = =0,086 ⟶ ξ=0,955
R b∗b∗h0 8500∗0,7∗0,332
2

Необхідна площа перерізу арматури:

M 55,83
A s= = =0,000485 м 2=4,85 с м 2
R s∗ξ∗h0 365000∗0,955∗0,33

Приймаємо 5 ∅ 12 А 400 С A s=5,65 см 2.

Арматура у прольоті (нижня поздовжня арматура):
M 22,02
a m= = =0,034 ⟶ ξ=0,982
R b∗b∗h0 8500∗0,7∗0,332
2
Необхідна площа перерізу арматури:
M 22,02
A s= = =0,000186 м 2=1,86 с м 2
R s∗ξ∗h0 365000∗0,982∗0,33

Приймаємо 4 ∅ 8 А 400С A s=2,01 см 2.

Палі розташовуємо під ростверком в один ряд, тому в поперечному напрямку
арматура приймається конструктивно, в межах 0,3…0,4 основного діаметра
поздовжньої арматури і ставиться з кроком 200…500 мм.
Діаметр поперечної арматури приймається в межах (0.25…0,3)d –
найбільший діаметр верхньої або нижньої арматури, підібраної в
поздовжньому напрямку, тобто 5 мм відповідно. Крок поперечної арматури
приймається постійним і дорівнює 0,75 висоти ростверку, але не більше 500
мм. В нашому випадку 200 мм.
Армування здійснюється плоскими каркасами Кр1 та Кр2, котрі
встановлюються в поздовжньому напрямку ростверку. Довжина каркасів
приймається в межах 6…9 м, виходячи з довжини стержневої арматури, що
постачається і технологічності виробів. Каркаси з’єднуються зварюванням за
допомогою накладок. Всі каркаси з’єднуються в поперечному напрямку
ростверку арматурою, прийнятою за розрахунком або підібраною в
поперечному напрямку.

Література:
1.ДБН В.2.1-10-2009. Основи і фундаменти споруд / Мінрегіонбуд України. –
К.: ДП«Укрархбудінформ», 2009
2. Основания и фундаменты: Справочник под ред. Г.И. Швецова. – М.:
Высшая школа, 1991
3. Веселов В.А. Проектирование оснований и фундаментов: Учеб пособие
для ВУЗов. – М.: Стройиздат, 1990
4. СНиП 2.02.01-83 Основания зданий и сооружений / Госстрой СССР. – М.:
ЦИТП Госстроя СССР, 1986
5. Пособие по проектированию оснований зданий и сооружений (к СНиП
2.02.01-83)/ НИИОСП им. Н.М. Горсеванова. – М.: Стройиздат, 1986
6. Руководство по проектированию свайных фундаментов / НИИОСП им.
Н.М.Горсеванова. – М.: Стройиздат, 1980
7. Проектування і розрахунок основ і фундаментів під колони промислових
будівель. Навчальний посібник. Татаренко М.М., Шишкін О.О., Микула М.В.
– Кривий Ріг: Видавництво «Мінерал», 1998
8. ДСТУ Б В.2.6-65:2008 «Палі залізобетонні. Технічні умови» /Мінрегіонбуд
України. – К.: ДП «Укрархбудінформ», 2009
9. ДБН В.1.2-2:2006 «Навантаження і впливи». Норми проектування /
Мінрегіонбуд України. – К.: Видавництво «Сталь», 2006.
10. ДСТУ 3760:2006 «Прокат арматурний для залізобетонних конструкцій».
Загальні технічні умови. / Держспоживстандарт України. – К.: 2007
11. СНиП 2.03.01-84. Бетонные и железобетонные конструкции / Госстрой
СССР. – М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1985