Завдання № 6

із Спеціальних історичних дисциплін

по темі «Нумізматика»
студентки 11Бд-СОіст групи Кищак Дарини

1. Що таке реверс монети?

д) зворотня сторона монети

2. Безмонетний період в українській нумізматиці був у:

а) ХІІ – ХІІІ ст.

3. Назва „копійка” походить від…

в) того, що на ній в давнину зображувався символ Московської держави – вершник зі списом

4. Паперові гроші вперше з’явилися у:

г) Китаї

5. Знайти відповідність
1. нейзильбер г) матеріал для карбування монет
2. легенда в) напис на монеті
3. динарій б) давньоримська монета
5. талант а) найдавніші монети у світі

Теми для рефератів

1. Охарактеризуйте монети Русі

2. Монети середньовічної України.
3. Монетна система Росії ХУІІІ – ХІХ ст.
4. Розкрийте проблему: чи карбував монету Богдан Хмельницький?
5. Розкрийте основні положення та завдання боністики.
6. Грошові знаки УНР.
7. Монети СРСР (1920 – 1991 рр)
8. Монетна справа в сучасній Україні.
 Міністерство освіти і науки України
Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра спеціальних історичних

дисциплін та правознавства

Чи карбував монету Богдан Хмельницький?

Реферат студентки 11Бд-Соіст групи

історичного факультету
Кищак Дарини Володимирівни

Житомир
2020
План:
1. Вступ
2. Причини передумови та можливості карбування монет на укр. землях 17ст.
3. Чи карбував монети Богдан Хмельницький: різні джерела
4. Висновок
5. Список використаної літератури
 1. Вступ

Фінансові заходи мали першорядне значення в процесі творення української

національної держави XVII ст. Окреме місце посідає питання емісії власної монети.

Уже в перші роки існування української козацької держави було закладено підвалини
її фінансової системи, створено Військовий скарб, вироблено засади його наповнення
та використання коштів. Усе це дає підстави припускати, що не могло не ставитись
питання про карбування власної монети. В українській історіографії XX ст.
неодноразово порушувалося це питання. Так, відомий вчений-економіст Михайло
Слабченко першим стверджував, що у 1649 р. гетьман Богдан Хмельницький розпочав
карбування власної монети.

  Думка про емісію власної монети на Україні за часів Хмельниччини мала не

тільки прихильників, а й опонентів. Так, відомий нумізмат Валентин Шугаєвський у
статті "Чи була на Україні в XVII столітті власна монета?" вказував на хибність
припущення М. Слабченка. При цьому він зазначав, що в жодному з монетних скарбів,
датованих серединою — другою половиною XVII ст., монет Богдана Хмельницького
не виявлено. Не містилося в них і невизначених монет, які гіпотетично могли б
належати гетьману. Не було їх і в найбільших тогочасних нумізматичних колекціях.
Крім того, нема жодних документів, які би підтверджували намір гетьмана
відокремитися від Польщі у 1649 р. — на той час в його плани не входило загострення
стосунків з королем через порушення його суверенних прав. Крім того, Г. Кунаков, на
якого посилається М. Слабченко, особисто не бачив українських монет, а лише чув
про них від Адасія Бреїмова — слуги литовського підканцлера Сапєги. Дивно також,
що про таку важливу, з точки зору тогочасного суспільства, політичну подію немає
відомостей у повідомленнях численних російських, польських, кримськотатарських,
західноєвропейських дипломатичних місій, які відвідували гетьманську столицю. З В.
Шугаєвським погодився український історик М. Петровський. Проаналізувавши
повідомлення російських дипломатів Неронова та Богданова, які невдовзі після
Кунакова відвідали Чигирин, він зазначив, що вони не могли не відзначити такого
важливого кроку гетьмана. А чутки про карбування українських грошей він вважав
перебільшенням польської політичної еліти, занепокоєної можливістю утворення
незалежної та сильної української козацької держави на кордонах з Річчю
Посполитою*

2. Причини передумови та можливості карбування монет .

Богдан Хмельницький мав нагальну потребу у власній монеті. До цього спонукав

кризовий стан фінансів навколишніх країн та внутрішні обставини. Війна викликала
масову тезаврацію старих обігових коштів при обмеженій можливості припливу нових
повноцінних грошей. Створювані ж інститути державної влади, постійна потреба в
забезпеченні війська, великі дипломатичні витрати, нестійкість фінансової системи
вимагали значних фінансових заходів. Серед можливих варіантів одним з
найпривабливіших було карбування власної монети. Гетьманський уряд мав дуже
обмежені можливості для карбування повноцінних монет. Відсутність власних
копалень дорогоцінних металів, нестабільність, нерегулярність надходжень іноземних
монет, нерозвиненість традицій у карбуванні монет унеможливлювали стабільне,
регулярне карбування. Але ці фактори й не виключали, а навпаки, повинні були
стимулювати спроби епізодичного карбування власної монети. Ha сучасному етапі
можна говорити про значну ймовірність епізодичного обмеженого карбування за
Богдана Хмельницького. Причому, якщо визнати достовірність писемних джерел,
маємо дві окремі згадки про разове, епізодичне карбування в 1649 і 1652 pp. У
кожному з випадків карбування повинно було визначатися конкретними (разовими?)
потребами і можливостями. Певних результатів у вирішенні цього питання може дати
комплексна цілеспрямована програма археологічного дослідження Чигирина і
Чигиринщини.

3. Чи карбував монети Богдан Хмельницький: різні джерела

Якщо ж не брати до уваги “чехів”, то вийде, що від XIV ст. і до 1992 року в
Україні власної дзвінкої монети не карбували (паперові банкноти – інша річ). Попри
те, є чимало письмових згадок, про монети, нібито карбовані українськими
гетьманами, передовсім Богданом Хмельницьким. Про те, що славетний гетьман
карбував власні гроші, збереглося кілька історичних документів.

Питання карбування монети є ключовим в історіографії ще й тому, що для

прибічників існування такої емісії монета Б. Хмельницького була важливою ознакою
державності Війська Запорізького.
Грошовий обіг гетьманської держави Б. Хмельницького на сьогоднішній день
докладно досліджений науковцями (М. Котляр, Г. Козубовський, І. Крип'якевич, M.
Петровський, M. Слабченко, B. Шугаєвський, Р. Шуст та ін.), однак питання
карбування монети у Війську Запорізькому досі залишається відкритим .

Першим і найважливішим документом, в якому йдеться про карбування монети Б.

Хмельницьким, є свідчення російського посла Григорія Кунакова, який, в свою чергу
отримав інформацію від Адасія Бреімова – татарина, що знаходився на службі у
підканцлеpa литовського Казимира Сапеги.

У1649 році Григорій Кунаков відвідав Річ Посполиту. Дорогою до Варшави та назад
він відвідав і територію, підконтрольну Хмельницькому. Підсумком поїздки став
чималий звіт “Записка дяка Григорія Кунакова про здобуті їм під час перебування в
Польщі відомості стосовно війни поляків з козаками в 1649 році, про Сейм, про стан
умів у Польщі і прочая”.
У цьому звіті дипломат–шпигун зазначає, що Хмельницький почав карбувати
монету: “А в Чигирині організував Богдан Хмельницький минзу (тобто монетний двір
– ред.) і гроші роблять, а на тих нових грошах на одному боці меч, а на іншому боці,
його, Богданове, ім'я”.
Проте такі донесення Г. Кунакова не викликають довіри і містять багато запитань.
Якщо навіть його слова і є достовірним переказом свідчень Адасія Бреімова (треба
зазначити, що у свідченнях Г. Кунакова історики винайшли кілька невідповідностей),
сумніви викликає сама постать татарина, який не може виступати авторитетним
джерелом інформації про випуск грошей у Війську Запорізькому.
 Крім звіту московського шпигуна, відомі принаймні ще два свідчення сучасників
про карбування гетьманом Хмельницьким власних грошей. Зокрема, в Головному
архіві древніх актів (Варшава) зберігається лист подільського воєводи графа
Станіслава Потоцького до короля Яна Казимира від 29 жовтня 1652 року. Граф
скаржиться на свавілля Богдана Хмельницького, який зазіхає на суверенні права
короля й карбує власну монету. Третім джерелом, на яке спираються науковці, є
паризький часопис «La Garette de France» датований 21 грудням 1651 року. В
публікації часопису зазначається: «козацький гетьман розпочав карбувати на Україні
монету на свій кшталт, чим викликав протест польського короля [2, C.114] ».
Переважна частина дослідників орієнтується у своїх твердженнях саме на ці три
документи.
 
Але жодної монети з мечем та іменем Богдана досі так і не знайдено. 

Г. Козубовський називає також ще одне джерело — переказ П. Шутя — мешканця

тих місць, де колись знаходився маєток Б. Хмельницького [4, С.107]. У спогадах цього
чоловіка, записаних у 1897—1899 роках Марком Грушевським, говорилось: «Ha
шляху... виносить водою гроші, дукачі, намиста... Гроші є й з бовванцем у короні — се
мабуть польські позоставались, а то все з козаком на коні з пікою — се вже, мабуть,
виробка часу Хмельницького. Є й гетьман з булавою на деяких. Махей Трегуб старий,
Топчій, розказує, що як козакував у лісі ... то бачив знайшли у Тіньках люди
Хмельницького грошей цілий вулик чавунний — усе з гетьманом на коні й з булавою
були...» [3, C. 5—8].
Але така джерельна база не є достатньою для дослідження проблеми карбування
монет Б. Хмельницьким . Тому що лист Ст. Потоцького з суб’єктивних причин не
може виступати достовірним джерелом інформації з означеного питання. У часописі
«La Garette de France» немає посилань на солідне джерело інформації, отже ці
матеріали також не можна вважати вірогідними.

Український історик і нумізмат Микола Котляр у своїй книжці “Кладоискательство

и нумизматика” (К.: “Наукова думка”, 1974) висловив припущення, що монет
Хмельницького взагалі у природі не існувало. Вчений вважав, що царський шпигун
бачив не міфічну монету Богдана Хмельницького, а реальну медаль на честь князя
Богуслава Радзивілла. На одній стороні цієї медалі дійсно зображено меч. Ім'я ж
“Богуслав” , вважає пан Котляр, дяк Кунаков міг прочитати, як “Богдан”. Мовляв,
неборака не дуже петрав у латині. До того ж, за версією Котляра, шпигуна ввели в
оману невеличкі розміри медалі, що повністю відповідають орту – монеті у чверть
таляра. Ця, на перший погляд, довершена гіпотеза має кілька серйозних недоліків.
Передовсім дуже сумнівно, аби людині, яка не володіє латиною (на той час офіційною
мовою міжнародного спілкування) довірили би важливу дипломатичну місію. По–
друге, на медалі присутній портрет самого Богуслава Радзивілла, якого з
Хмельницьким ніяк не сплутати (зачіска у фігуранта, як бачимо, геть не козача, про
що дяк не міг не знати). За цією ж логікою, до монети, яку московський шпигун міг
прийняти за Богданову, можна віднести й таляр Христіана Брауншвейгського. На
ньому, як бачимо, теж присутній меч. А за логікою Котляра, “неграмотний” московит
у слові “Braunschweig” теж міг побачити ім'я Богдана. До того ж, під гіпотезу Котляра
таляр підходить набагато більше, ніж “мечева” медаль Богуслава Радзивілла. Адже
дипломат згадує лише “Богданове ім'я”, а про портрет – ані пари з вуст.
 
Тут варто згадати ще одну причину Миколі Котляреві так вперто заперечувати
карбування гетьманом власної монети. Його гіпотеза з'явилася у середині 1970–х
років, коли на зміну «націонал-ухильникові» П.Шелесту на чолі ЦК КПУ з’явився
відомий русифікатор В.Щербицький. У тогочасній радянській історіографії міг
панував лише один погляд на Хмельницького та Визвольну Війну, згідно з яким вся
діяльність гетьмана й українського козацтва були спрямовані винятково на
“возз'єднання” з Росією. Карбування ж гетьманом монети повністю цей погляд
перекреслювало. На той час для історика заявити, що Хмельницький таки карбував
власні монети було “чрєвато” звинуваченнями в українському буржуазному
націоналізмі. 
З великою долею ймовірності можна припустити, що гетьман Хмельницький все ж
створив згадану у доповіді “минзу” і дійсно готувався до карбування власних грошей.
Технічно це нескладно –  на той час все необхідне обладнання можна було втулити у
невеличку валізу. Не виключено, що кілька десятків монет навіть вибили, і їх Богдан
подарував найближчому оточенню. Афішувати ж  подію та пускати гроші в обіг не
стали. Випуск власної монети завжди був сильним і сміливим політичним кроком ,
тож обережний гетьман вирішив трішки почекати. Але інформація все ж просочилася
назовні, викликавши значний резонанс (про що й сповістило паризьке видання). Від
гріха подалі Хмельницький відклав все до кращої нагоди, яка так і не настала.
 
4. Висновок

Отже, підводячи підсумки, варто зазначити, що сьогоднішній стан джерельної

бази не достатній для дослідження проблеми карбування грошей у Війську
Запорізькому і остаточні висновки з цього питання робити зарано. Головним
напрямом подальшої наукової роботи дослідників має бути пошук нових історичних
джерел, вірогідність яких би не викликала сумнівів. Тим не менш сьогодні проведено
серйозну роботу з дослідження питань які безпосередньо пов’язані з проблемою
випуску грошей Б. Хмельницьким: проаналізовано фінансовий стан Речі Посполитої
та Війська Запорізького, вивчено політику Б. Хмельницького у сфері грошового обігу,
здійснено дослідження винайдених археологами нумізматичних пам’яток того часу
тощо. За умови винайдення ключових джерел інформації про карбування монети у
Війську Запорізькому всі ці матеріали можуть стати в нагоді при проведенні
подальших наукових досліджень.

5. Список використаної літератури

1. Козубовський Г. А. Проблема карбування власних монет за часів Богдана Хмельницького //

Фінанси України. – 1998. — №3. – С. 107— 111.
2. Котляр М. Чи карбував Богдан Хмельницький власну монету? // Українська нумізматика і
боністика. — 2000.
3. https://zbruc.eu/node/35228
4. https://pidruchniki.com/12631113/finansi/osoblivosti_evolyutsiyi_groshovogo_gospodarstva_ukrayi
nskih_zemel_skladi_moskovskoyi_derzhavi
5. http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/13930/Kozubovskyi_Problema_karbuvannia
_vlasnoi_monety_v_Ukraini.pdf?sequence=1&isAllowed=y
6. https://pidruchniki.com/15100827/bankivska_sprava/problema_vlasnoyi_groshovoyi_odinitsi_dlya_
kozatskogo_viyska