ІСТОРІЯ ГРОШЕЙ ТА

ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА
■ 1. Бойко-Гагарін А. С. Фальшивомонетництво в Україні в імперську добу (1795 – 1917 рр.): монограф. Переяслав,
2020. 396 с.
■ 2. Боротьба з фальшивомонетництвом в Україні: навч. посіб. / Б. В. Щур, М. П. Кли­м­чук, О. В. Кондратюк, С. І.
Марко; за ред. Б. В. Щура. Л., 2010. 191 с.
■ 3. Вермуш Г. Аферы с фальшивыми деньгами. Из истории подделки денежных знаков: пер. с нем. М.: Междунар.
отношения, 1990. 224 с.
■ 4. Дмитренко В. В., Відейко М. Ю. Історія грошей. К.: Фоліо, 2019. 128 с.
■ 5. Дорофєєва Н. В., Комаринська З. М. З історії грошей України. К.; Л.: Львів. банк. ін-тут НБУ, 2000. 165 с.
■ 6. Иннз Б. Подделки и мошенники, которые потрясли мир. Правда о самых великих обманах в истории. Х.: Книжный
клуб, 2006. 255 с.
■ 7. Колесников О. В., Бойко Д. І., Коковіхіна О. О. Історія грошей і фінансів: навч. посіб. Харків: УкрДАЗТ, 2007. 163 с.
■ 8. Прядко В. В., Сайко М. М. Історія грошей та кредиту. К.: Кондор, 2009. 508 с.
■ 9. Фергюсон, Ніл. Еволюція грошей. Фінансова історія світу / пер. з англ. К. Диса. К.: Наш формат, 2017. 384 с.
■ 10. Шуст Р. Нумізматика: Історія грошового обігу та монетної справи в Україні. К.: Знання, 2007. 376 с.
 ВІДОМІ ЛЮДИ ПРО ГРОШІ
■ Гроші — товар, якого може бути надлишок або брак.
Дадлі Hope, економіст
■ Єдиним мірилом свободи є гроші... Одним своїм дотиком вони нищать і природу речей, і природу людини.
Г. Зіммель, соціолог
■ Існує чотири основні причини падіння царств, королівств, республік. Це — війни, смертність, неродючі
землі та псування монети.
Н. Коперник, астроном
■ Складність не в тому, щоб зрозуміти, що гроші — товар, а в тому, щоб з'ясувати: як і чому товар стає
грошима.
■ Золото і срібло за природою своєю — не гроші, але гроші за своєю природою — золото й срібло.
К. Маркс
■ З усіх сил, підпорядкованих пануючій владі, сила грошей, напевно, найнадійніша.
І. Кант, філософ
■ У житті є три матерії, які течуть крізь пальці, — вода, повітря, гроші. Необхідно вміти користуватись усіма
трьома.
Жак-Ів Кусто, мандрівник
■ Розумна людина тримає гроші в голові, а не в серці.
Дж. Свіфт, письменник
■ Врешті-решт, я зауважив, що простіше заробляти гроші, аніж ними розпоряджатись.
М. Монтень, психолог
 ЛЕКЦІЯ 1. Теоретичні аспекти спецкурсу
■ 1. Нумізматика як дисципліна, яка вивчає металеві гроші.
■ 2. Боністика та її категорійний апарат.
■ 3. Загальне поняття про фальшивомонетництво.
1. Нумізматика (від гр. та лат. відповідно «закон, звичай, право, законний засіб
платежу» та «монета», від назви храму богині Юнони-Монети) – спеціальна
історична дисципліна, яка досліджує монети і монетні знахідки як джерело
історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історію грошового
обігу і монетного виробництва.
 Нумізматика — це спеціальна (допоміжна) історична дисципліна, що вивчає монети, особливості
їхнього обігу, розвиток грошово-лічильних систем. Термін «нумізматика» став вживаним в епоху
Середньовіччя, а його етимологія є багато в чому штучною. Основу цього терміну становить латинське
поняття «numisma», що є модифікацією грецького «номізма» — монета, похідного від одного кореня з
іменником «номос» — закон і дієслова «номідзо» — встановлювати. Як вважає більшість дослідників, у
Візантії на основі цих понять виник термін «номізматикос» (монетний), який і став згодом вживатися з
латинізованим коренем для позначення науки про монети. Основним об’єктом вивчення нумізматики є
самі монети з часу їх виникнення до сьогодення.
Монета — це зливок металу певної форми, ваги й вартості, який слугував або слугує узаконеним,
гарантованим еквівалентом, здатним функціонувати як засіб обігу.
Монети — важливе джерело історичних знань. Насамперед, вони допомагають у відтворенні політичної історії, дозволяючи
судити про форму правління, зміни династій, про державні перевороти, династичну хронологію тощо. На монетах можна знайти
відображення різноманітних подій суспільно-політичного життя: воєн, завоювань, внутрішньої політичної боротьби, державних і
релігійних реформ тощо. До того ж, окремим подіям чи історичним особам часто присвячуються спеціальні монетні серії.
Монети важливі для вивчення ранніх цивілізацій, особливо економічної історії, товарно-грошових відносин і торгівельних
зв’язків. Уважне вивчення монети допомагає відтворити історію релігії, суспільної думки, ідеології. Монети дають чудовий і обширний
матеріал з історії мистецтва. Вони доносять до наших днів цілі портретні галереї історичних постатей, зображення різноманітних
пам’яток архітектури і скульптури, в тому числі і безслідно зниклих, відображають міфологічні сюжети, побутові сцени.
Об’єктом нумізматичного дослідження є не тільки окремі монети, а й монетні скарби. Монетний скарб — це будь-який комплект
монет (від кількох екземплярів до десятків тисяч), який закопаний в землю чи прихований якимось іншим способом.
Предметом нумізматики є історія монетного обігу, розвиток грошово-лічильних систем, технологія
карбування монет, діяльність монетних дворів.
Наука про гроші остаточно сформувалася у XVIII ст. Родоначальником її вважається
директор Імперського мюнцкабінета у Відні Йосиф Ілларій Еккель (1737 – 1798 рр.)
 Основні завдання, виконувані нумізматикою:
а) всебічне джерелознавче дослідження монет і пов’язаних з ними відомостей у джерелах;
б) комплексне вивчення сукупностей монет і монетних знахідок;
в) розробка методів дослідження монет і монетних знахідок;
г) дослідження грошового обігу на основі нумізматичних та писемних джерел,
конкретного прояву товарно-грошових відносин;
д) вивчення техніки та умов виготовлення монет і монетних знаків

Є кілька найбільш повних визначень грошей:

це особливий товар, який виконує роль всезагального еквівалента вартості;
це те, що використовується як гроші;
це специфічний товар, який виконує роль всезагального вартісного еквівалента і має свою специфічну вартість.
Виділяють такі типи грошей: повноцінні та неповноцінні. До повноцінних грошей відносять монети (золоті,
срібні, білонні). До категорії неповноцінних грошей належать:
■ бюджетні (паперові гроші):
■ готівкові гроші (скарбничі білети, банкноти);
■ депозитні гроші;
■ кредитні гроші:
■ банкноти;
■ векселі;
■ чеки;
■ електронні гроші (кредитні картки, дебетові картки, картки для банкоматів).
 Сучасні методи нумізматичних досліджень:
1) вивчення монети, час і місце випуску, її номіналу, технічних особливостей виробництва
або атрибуції монети;
2) датування окремих монет і груп за скарбами;
3) метод порівняння монетних штемпелів;
4) технічні методи з’ясування якісного і кількісного складу монет;
робота з мікроскопом, макро- і мікрофотографія;
5) математичні методи;
6) зіставлення нумізматичних даних з писемними та іншими історичними джерелами.
Основний понятійний апарат нумізматики
Монетний тип – сукупність елементів зображень, легенд;
Легенда – напис на монеті;
Номінал – позначення на монеті її вартості;
Аверс – лицевий бік монети;
Реверс – зворотний бік монети;
Гурт – оброблений край монети;
Проба – вміст чистого дорогоцінного металу в монеті;
Лігатура – домішка недорогоцінних металів у монеті;
Ремедіум – допустиме відхилення фактичної ваги монет від ваги, встановленої
законодавством;
Монетна стопа – встановлене співвідношення між загальною вагою монети та вагою
дорогоцінного металу, що міститься в ній.
 Обріз – горизонтальна лінія, що відділяє нижню частину монети від основного поля.
Пам’ятна монета – монета, що випускається з нагоди відзначення важливих подій чи об’єктів внутрішнього
та міжнародного життя тощо.
Ювілейна монета — різновид пам’ятної монети, що присвячується ювілеям видатних осіб, визначних подій у
історії держави та людства.
Деномінація – зменшення (у 10, 100, 1000 разів) номінального вираження нових грошових знаків.
Демонетизація — вилучення з обігу монет, внаслідок проведення державою грошових реформ або
особливостей економічного розвитку (повне знецінення монет).
Девальвація — офіційне зниження встановленого курсу валюти країни по відношенню до золота чи іноземної
валюти.
Ревальвація — підвищення золотого змісту грошової одиниці чи офіційного курсу валюти країни.
Інфляція – (з лат. роздмухування, розбухання) переповнення грошового обігу масою грошей, що спричиняє
їхнє знецінення.
Депресація – (з лат. придушення) падіння вартості грошей як наслідок інфляції, що проявляється в зростанні
цін, зниженні вартості національної валюти щодо валют чужоземних держав.
Брактеат – середньовічна срібна монета, яка карбувалася на тонкому листі металу одним верхнім штемпелем,
в результаті чого зображення її аверсу було випуклим, а реверсу – увігнутим.
Іконографія — зображення на монетах.
Монетний знак — відкарбовані на монетах літери або різного роду знаки-символи (логотипи) монетних
дворів, монетарників тощо.
Монетний тип — стійка композиція елементів зображень, легенд на лицевому та зворотному боці монети.
Тлумачення цієї категорії може мати як вузький, так і широкий діапазон, тому вона розуміється досить суб’єктивно.
 ІНШІ НУМІЗМАТИЧНІ ТЕРМІНИ:
Грошова система – форма організації монетної справи й грошового обігу, яка історично склалася в різних
країнах, закріплена законом і передбачає певну єдність елементів грошового обігу. При цьому для монетного
карбування в межах грошової системи використовується один базовий метал (монометалізм) або два (біметалізм).
Грошова одиниця – вагова кількість благородного металу (золота чи срібла), прийнята в країні за масштаб
цін, що встановлюється в законодавчому порядку.
Грошовий обіг – рух грошей у сфері обігу, їхнє функціонування як засобу обігу й платежу.
Грошові знаки – це знаки вартості як представники золотих і срібних грошей в обігу. Вони виступають у
вигляді неповноцінних монет (з міді, бронзи, нікелю та інших недорогоцінних металів і сплавів), а також
паперових грошей.
Грошові реформи — перетворення в галузі грошового обігу з метою його впорядкування, зміцнення
грошової системи, приведення її у відповідність із економічними та соціально-політичними потребами.
Монетна політика — практика здійснення державою політики, пов’язаної з емісією монет та
впорядкуванням монетного обігу.
Монетна система – співвідношення вагових норм і монетних одиниць, узаконених державою.
Лічильна система – співвідношення номіналів в одній і тій же грошовій системі. Існують різноманітні
лічильні системи, зокрема, квартальна (співвідношення 1:2:4:8), децимальна, найбільш поширена (1:10:100:1000)
і дуодецимальна (1:3:6:12).
Монетна регалія — (з лат. «те, що належить королю») монопольне право на карбування і випуск в обіг
монет.
Емітент — володар права карбування, що випускав монету від свого імені (імператор, король, монетний
сеньйор, вільне місто, державний банк).
Монетна конвенція – договірна угода держав або монетних сеньйорів про створення єдиної грошової
системи.
2. Боністика (від фр. bon – талон, чек, bonne – добрі гроші, bonus – добрий, зручний) –
спеціальна історична дисципліна, яка вивчає паперові грошові знаки (бони) та інші цінні папери
(чеки, талони, купони, облігації, акції, ордери, векселі тощо, які перебували в обігу нарівні з
паперовими грошима і вже вийшли з обігу) як джерело дослідження історії функціонування та
еволюції грошової системи, політико-економічні документи і культурні пам’ятки минулого.

Головні сутнісні ознаки бон:

■ Емблематична (герби, емблеми банків, символічні знаки);

■ Палеографічна (печатки перфорація, штемпелі);
■ Хронологічна (дати);
■ Метрологічна (номінали);
■ Орнаментально-мистецька (прикраси, національні орнаменти);
■ Філігранологічна (водяні знаки, матеріал виготовлення);
■ Епіграфічна (наддруки пізнішого походження);
■ Дипломатична (формуляр документа, зміст написів);
■ Орфографічна (орфографія тексту);
■ Іконографічна (портретні зображення у т. ч. тиснені – конгреви);
■ Маргіналістична (зроблені від руки написи пізнішого походження)
 Об’єкт вивчення боністики

■ Об'єктом вивчення боністики є бони (банкноти) та їх замінники. Зокрема, до них належать облігації
внутрішньої позики, акції, купони цінних паперів, чеки, талони, квитанції, ордери, сертифікати, знаки казино,
лото, лотерейні білети, векселі, боргові зобов'язання, що перебувають в обігу разом з паперовими грошима
тощо.

■ Боністика вивчає як гроші державних емісій (загальнообов'язкові емітовані згідно з законом), так і місцеві та
приватні грошові випуски (необов'язкові для всіх), що перебувають у обігу паралельно з національною
валютою. Це тимчасові бони, які надходять до обігу на регіональному рівні від імені владних структур, міст,
органів місцевого самоврядування, відділень великих банків, підприємств кооперативів тощо, під
забезпеченням матеріальних цінностей, що перебувають у їхній власності (валюти, нерухомого майна
представників влади).

■ Місцеві бони — грошові випуски місцевих самоуправлінь, великих підприємств та установ. Приватні
(внутрішні) бони — грошові випуски від імені власників магазинів, аптек, атракціонів тощо. Появу місцевих
та приватних грошей зумовлюють об'єктивні причини — війни, революції, спад виробництва, зменшення
податкових надходжень до місцевих бюджетів, складний фінансовий стан держави, коли населення потерпає
від нестачі готівки.
 КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ БОНІСТИКИ
Бона - знак неофіційного обігу, випущений установою або підприємством у період дефіциту державних грошовихх знаків.
Боніст - колекціонер паперових грошових знаків, бон, лотерейних білетів, акцій, облігаций, купонів тощо.
Паперовий грошовий знак - знак, який має примусовий курс і не підлягає обміну на золото, випускається центральним урядом або місцевою
владою.
Грошовий папір - особливо міцний папір, який витримує значну кількість згинань та зминань.
Грошовий знак - знак, який не має реальної вартості, тобто не виготовлений із дорогоцінних металів (папір, картон, шкіра, недорогоцінні
метали і сплави).
Гроші - товар, який виконує роль загального еквівалента, товар, в якому виражається вартість усіх інших товарів; монети, які мають реальну
вартість, оскільки виготовлені з дорогоціних металів (золота, срібла, платини тощо).
Гроші кредитні - грошові знаки, які випускаються кредитними установами або урядом, замінюють приватні векселі і підлягають обміну на
золото. Це знаки, реальна вартість яких нижче зазначеного на них номіналу. Різниця між номіналом і реальною вартістю складає кредит, який
отримує емітент з випуску грошового знака.
Дорожні чеки - обмінні чеки, які видаються людині під час виїзду з власної країни і підлягають обміну на валюту країни призначення.
Казначейський білет - назва грошових знаків, випущених у СРСР у 1924, 1925, 1928, 1934, 1938, 1947, 1961 рр.
Кредитный білет - назва грошових знаків, які випускалися в Російській імперії з 1843 р.
Купон (франц. couper - відрізати) - відрізна частина акції або облігації, яка дає право на отримання відповідної суми грошей (дивіденду).
Може використовуватися як самостійний грошовий знак.
Купюра - грошовий знак або цінний папір з позначенням на ній вказаної вартості.
Облігація - цінний папір з твердими процентами в обмін на довготерміновий кредит із зобов’язанням сплачувати проценти і викупити О. після
сплинення терміну її дії або в результаті тиражу погашення.
Талон - 1) Вид контрольного документу, який засвідчує право на отримання чогось; 2) Основна частина цінного паперу (акції тощо), зараз вона
частіше називається купоном; 3) Дублікат документа, який залишається на корінці ордерної або чекової книжки.
Цінний папір - документ, який слугує для опредметнення певнихх прав: вимог за борговими обов’язками, участі в прибутку, прав на
виконання доручень; борговий документ, який сприяє розширенню кредиту; у вузькому ссенсі грошовий знак на зразок акції або на
пред’явника.
Чек (від англ. check) - грошовий документ, який містить письмове розпорядження банку про сплату особі, яка його надала, вказаної в ньому
суми грошей.
Вивчення грошей також передбачає визначення їх емітента (віл лат. emittens – той, хто
випускає) – держави, банку, установи, що запроваджує і контролює грошовий обіг, з’ясування
причин, часу, обставин їх випуску та перебування на ринку. Боністика допомагає виявити низку
економічних, соціально-політичних та культурно-мистецьких особливостей епохи та часу
функціонування валют.
Паперові гроші є державними документами. Емітент, випускаючи їх в обіг, виражає через них свою
ідеологію за допомогою емблем, печаток, орнаментів та ін. ознак. На грошах обов’язково вказано їх номінал
– вартість. Загальнообов’язкові державні грошові знаки і необов’язкові бони після їх вилучення з обігу
знищують, однак їх зразки зберігають у музеях, архівах, приватних колекціях. Завдяки колекціонерам
збереглися унікальні, рідкісні зразки бон, які на аукціонах коштують надзвичайно дорого.

Унікальна грошова купюра з номіналом у 1 млн доларів США

Місцеві бони – це грошові випуски місцевих органів самоуправління, великих підприємств та
установ, а приватні (внутрішні) – це грошові випуски (сурогати), що їх виготовляють від
імені власників магазинів, аптек, їдалень, атракціонів тощо. Існують «фантастичні бони»
(грошові випуски від імені неіснуючих «держав», спеціальні банкноти для колекціонерів,
гроші-шаржі тощо.

Спеціальні банкноти для колекціонерів

 Цікаві факти про бони
■Паперові гроші уперше з’явилися в Китаї за 2700 р. до н. е. в епоху Шань-Інь;
■Із початку ІХ ст. н. е. їх випуск став там звичним явищем, що їх знецінило і згодом стало причиною заборони у ХІІІ ст.;
■У давньому Карфагені використовувалися шкіряні гроші;
■Тимчасово паперові гроші вводилися в обіг на території Британських островів у ХІІ ст., а в Італії та Франції – в ХІІІ ст.;
■Новий вид знаків і грошового обігу Європа прийняла й утвердила лише в XVII ст.;
■Це було пов’язано зі становлення банківської системи. Перший позиковий банк виник у Швеції 1656 р., у 1661 р. там
були випущені банківські кредитні білети чи банкноти (збереглася єдина банкнота вартістю 5 далерів, випущена 6 грудня
1662 р.). У 1690 р. перший банк було відкрито в Америці, в 1694 р. - в Англії, а в 1716 р. – у Франції.
3. Фальшивомонетництво — карний (кримінальний) злочин, який полягає у виготовленні з метою збуту, а також
збут підроблених державних казначейських білетів (в Україні їх не випускають), банкнот Національного банку
України, металевої монети, державних цінних паперів (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні
папери, казначейські зобов'язання) або іноземної валюти. Саме слово «фальшивомонетництво» походить від
латинського falsus, що означає «підроблений, неправдивий, фальшивий». В українській мові «фальш» означає
«підробка, обман, шахрайство, неправда», а фальшивомонетництво дослівно – виробництво підроблених монет.

Мініатюра із зображенням покарання

фальшивомонетника в Московії
 ОСНОВНІ СПОСОБИ ПІДРОБКИ МОНЕТ
Лиття під тиском. Це один з найпоширеніших способів підробки монет. Зазвичай шахраї створюють спеціальну форму для лиття, що
повторює обидві сторони монети, а потім заповнюють її сплавом. Готова монета покривається металом або фарбою під колір потрібного
металу. Цікаво, що раніше подібні процедури залишали на монетах бульбашки і нечіткі зображення, але з часом з'явилися технології
електролізного копіювання і відцентрового лиття. Картинка стала чіткішою, а ідентифікація підробок - складнішою. Однак важливий нюанс
все ж залишився - часто вага підробок не збігається з вагою оригіналів.
Штемпелі. Деякі шахраї виготовляють монети за допомогою нового штемпеля, створеного за оригінальним зразком. Відрізнити такі
монети від оригіналів буває досить складно. Також популярним є використання старого штемпеля. Пристрій, який вже відпрацював своє,
може використовуватися для виготовлення нових монет. Правда, найчастіше він залишає вади в зображеннях. Деякі фальшивомонетники
допрацьовують і виправляють екземпляри. Існує досить багато способів скорегувати деталі. До них відносяться видалення знаків,
розпилювання двох різних монет з метою поєднати різні аверси / реверси, закриття пробитих отворів, згладжування вибоїн тощо.
Ручна обробка. Іноді шахраї беруть оригінальну монету і видаляють з її поверхні деякі елементи - літери, крапки, частини малюнка.
Або ж навпаки, наносять на поверхню зайві літери та деталі. Механічний спосіб не завжди дозволяє повністю змінити вигляд монети і
часто залишає за собою сліди обробки. Цей метод не дуже часто використовують для створення підробок.
Гальванопластика. З монетами, виготовленими подібним способом, нумізматам слід бути особливо обережними. Щоб зробити
фальсифікат, шахраї виготовляють відбитки монет з гіпсу. Відбиток занурюється в кислотний розчин, що містить метал. Під впливом
електричного струму метал тонким шаром осідає на поверхні. При пропущенні струму через розчин на зліпку нарощується шар металу,
який заповнює всі нерівності відбитків. Отримані зліпки знімають, а половинки фіксують між собою. Місця стиків маскуються гуртовою
смужкою. Зазвичай такі вироби - легкі за вагою і прогинаються при натисканні.
Доопрацювання. Щоб надати підробці реалістичного вигляду, її поверхню покривають штучною патиною. Отримані за допомогою
електролізу монети скріплюють смугою металу з імітацією гурту. Вона закриває стики і створює додаткову жорсткість. У потрібних місцях
монети шліфують, щоб приховати напайки та інші вади.
 Умовно сучасні способи підробки паперових грошових знаків можна класифікувати так:
а) поліграфічний (високий, плоский, глибокий, трафаретний);
б) копіювально-множильна техніка (чорно-білий, одноколірний, кольоровий);
в) принтери ПЕОМ (кольоровий, крапельно-струменевий (чорно-білий, кольоровий), лазерний (чорно-білий,
кольоровий), матричний-розмальований);
г) переробка (монтаж (розшарування, розрізання), аплікація, малювання, поліграфія).
Підробка грошових знаків способами поліграфічного друку полягає у виготовленні друкарських форм і отриманні з
них відтисків. Якість підроблених грошових знаків залежить, перш за все, від кваліфікації особи, яка вчинила підробку, і
наявності в її розпорядженні технічного обладнання і матеріалів.
Друкування грошових знаків також здійснються за допомогою методу електрофотографії (копіювально-множильна
техніка, принтери ПЕОМ). Найбільш характерною особливістю отримуваних цим способом зображень є не досить точна
кольоропередача. Підроблені грошові знаки, виготовлені за допомогою повноколірних принтера і копіювальної машини,
відносяться до підробок низької якості і виявляються за допомогою мікроскопа і збільшувального скла.
Виготовлення грошових знаків шляхом малювання нині зустрічається досить рідко. Це найменш небезпечний вид
підробки для криміналістів, оскільки цим способом злочинець не в змозі виготовити велику кількість підробок, і підробки
досить різко відрізняються від справжніх грошових знаків.
Також зараз широко застосовуються підробка грошових знаків шляхом переробки (монтаж-розшарування, аплікація).
Папір справжніх грошових знаків можна розшарувати на два шари. Практиці відомі випадки навмисного поділу паперу
справжніх грошових знаків із злочинною метою, коли їх розшаровують на лицеву і зворотну сторони для збуту кожної
половини як повноцінного білету. Нерідко у таких випадках до розділених сторін справжніх білетів приклеюють
намальовані недостаючі сторони.
Нерідко ще зустрічаються підробки, вчиненні шляхом зміни номіналу купюри.
Фальшиві монети знайдені археологами, які були виготовлені близько ІІІ тис. років тому
Фальшуванння монет і паперових грошей мало місце в усі часи, навіть не зважаючи на досить
жорстокі покарання, які практикувалися щодо звинувачених у цьому злочині
Також це стосувалося й підробки паперових грошей. Зокрема протягом 1920-х на території Галичини
з’явилися фальшиві польські банкноти у 5 злотих, причому у величезних кількостях. Вони були
виготовлені дуже майстерно і відрізнити їх на око можна було хіба що за кольором – у фальшивих
банкнот він був яскравіший. Крім того, портрет на цих купюрах був трохи менш чітким, але це
особливо не впадало у вічі.