ТЕМА 2.

ВИНИКНЕННЯ І
РОЗВИТОК ГРОШЕЙ
Текст слайда ТА ФІНАНСІВ У
CТАРОДАВНЬОМУ
СВІТІ
ТЕРИТОРІЯ СТАРОДАВНОЇ ГРЕЦІЇ
 Монетне господарство Стародавньої Греції
 Виникнення банків та банківських операцій в
Стародавній Греції
 Податки та зародження страхування в
Стародавній Греції
Як еквівалент вартості товару
попервах використовували
найрізноманітніші предмети –
мушлі, шкури тварин (або й самих
тварин), метал у вигляді зливків,
дроту чи брусків, сіль, перець тощо.

Для обчислень на лічильній дошці

використовували камінці, які з
розвитком товарного обміну набули
значення грошових одиниць. Замість
камінців поступово почали
застосовувати металічні жетони, що
стало передумовою для появи монет.

МОНЕТНІ ГРОШІ СТАЛИ ВИДАТНИМ ВИНАХОДОМ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ.

 ПЕРШІ МОНЕТИ З’ЯВИЛИСЯ У ЛІДІЇ, НА СХІДНОМУ
УЗБЕРЕЖЖІ CЕРЕДЗЕМНОГО МОРЯ

Там у VII ст. до н. е. з електру

почали карбувати перші гроші.
Їх появу більшість нумізматів
пов’язують з царем Гігесом (685
- 652 рр. до н. е.). Перші
лідійські статери важили від
13,93 до 14,29 г. Вони являли
собою овальний (у формі бобу)
шматочок металу.
На монеті з одного боку
відтискалося клеймо, яке
гарантувало вагу і чистоту
металу.
Стародавні монети були
повноцінними грошима, бо їхня
вартість повинна була
підтверджуватися вартістю
металу і його вагою.
 ВАГОВІ ОДИНИЦІ ТА ЇХ НАЗВИ
 Талант
1талант = 60 мінам;
 Міна грошово-лічильні
1 міна = 50 статерам або 100 драхмам;
одиниці
1 статер = 2 драхми;
 Статер 1 драхма = 6 оболам;
 Драхма 1 обол = 8 халкам;
1 халк = 7 лептам
 Обол засобами обігу
(монетами)
 Халк
 Лепта
 РОЗРІЗНЯЮТЬ 2 ТИПИ ГРЕЦЬКИХ МОНЕТНИХ
СИСТЕМ
 Монетні системи, для  Монетні системи, для
яких основним металом яких основним металом
було золото або електр, було срібло  в основному
в основному базувалися базувалися на драхмі.
на статері.

- Мілетська монетна система;

- Егінська монетна система;
- Аттична монетна система;
- Фокейська монетна система;
- Евбейська монетна система.
- Перська монетна система.
Найстарішою монетною системою вважається мілетська 
(від м. Мілет VII – поч. V ст.до н. е.)

Статер за цією системою важив близько

14,25 г. На лицевому боці найбільш ранніх
монет бачимо примітивні заглиблення
замість зображення, пізніше –зображення
голови лева. На зворотному боці чітке
зображення відсутнє, є лише сліди від
металевого стержня у формі трьох
втиснутих прямокутників.
ЕЛЕКТРОВІ СТАТЕРИ – ФОКЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ (НАЗВА
ВІД М. ФОКЕЯ), МАСОЮ ПОНАД 16 Г (VII – 30-ТІ
РОКИ IV СТ. ДО Н. Е.).
 На лицевому боці цих монет був
зображений тюлень, грецька назва
якого відповідала назві міста. 
 За цією системою карбувалися
електрові статери міста Кізик Гекта Фокеї
– кізикіни, які відігравали важливу
роль у грошовому обігу Малої
Азії, а також всієї Греції. 
 В першу чергу вони
використовувалися для великих
платежах у торговельних
операціях і нагромадженні Статер Кізику
багатства.
 ТРЕТЬОЮ ЩОДО ІНТЕНСИВНОСТІ ПОШИРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ
МАЛОЇ АЗІЇ БУЛА ПЕРСЬКА МОНЕТНА СИСТЕМА.

 Маса золотого статера – 8,1 г

 Після перських завоювань Дарія Дарики
І Гістапса з’явилися перські
золоті дарики і
срібні сикли. Вони були
покладені в основу перської
монетної системи і перебували в
обігу з другої половини VI до 30-
х років IV ст. до н. е. (до
витіснення монетами Александра
Македонського).

монета Александра Македонського

МОНЕТНІ СИСТЕМИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ , ЩО БАЗУВАЛАСЯ НА СРІБЛІ

 Найбільш
ранньою була егінська
система, яка виникла майже
одночасно з мілетською. За
цією системою карбувалися
переважно срібні статери
масою 12,14-14,55 г.
 На аверсі монет було
зображено суходільну
черепаху – емблему м. Егіни.
 Драхма (1/2 статера), а також
менші номінали (1/2, 1/6, 1/12
драхми) спочатку випускалися
рідше.
 АТТИЧНА МОНЕТНА СИСТЕМА

 На аверсі зображувалася
голова богині Афіни в
іонійському шоломі, а на
реверсі – сова, через що ці
монети отримали назву
“сови”.
 Сова також була символом
Лавріонських срібних
рудників, де гніздилися сови.
 Афінські монети високо
цінувалися завдяки високому
вмісту у них срібла.
 ЕВБЕЙСЬКА МОНЕТНА СИСТЕМА 
 Вона була поширена
в Аттиці від часу
реформи Солона 504
р. до н. е. Від
середини VI ст. до н.
е. за цією системою
карбувалися
тетрадрахми
(дорівнювали 4
драхмам) масою 17,4
г і драхми (4,36 г).
 ЗАРОДЖЕННЯ БАНКІВНИЦТВА
 Банківські операції
здійснювали
храми:Делонський,
Фокейський Мілетський,
Дельфійський…
  Торговці, приватні особи,
міста Греції віддавали свої
гроші та цінності на
зберігання до скарбниці
храму.
 Система зберігання грошових
коштів стала відомою завдяки
  Храми-банки функціонували
як державні органи і являлися
її збереженню до наших часів.
за своєю суттю державним Вона умовно названа
резервним фондом “економікою горщиків”.
 ВИНИКНЕННЯ БАНКІВ ТА БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ В
СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

 Власні монети у
Стародавній Греції
випускали 1136 полісів.
 Діловим центром полісу
була агора.
 Там й розміщувалися
міняйли – трапезити, що
дослівно означає “людина
за столом”. На афінській  За обмін брали певну
агорі контори трапезитів плату – аллаге, а якщо
займали цілий кут. міняйли не брали її, то
одержували почесті.
 Перша письмова згадка про
трапези відноситься
приблизно до 520 р. до н. е.,
але вже до кінця століття
обмінні трапези стали за
своєю суттю банками, а
колишні міняйли
перетворилися на банкірів.
 Поряд з обміном, перевіркою
монет та кредитуванням
приватні трапези виконували
й інші функції – брали участь
в угодах як посередники,
свідки, поручителі, зберігачі
документів і цінностей.
 У кредитуванні центр ваги
припадав на фінансування
торговельної й
підприємницької діяльності.
 Найбільш складними були
кредитні операції.
 Важливо було визначити ринкову
вартість застави, ризик
неповернення позики, можливий
дохід з клієнта.
 Об’єктами застави були вантажі,
під які брався кредит, кораблі з
товарами, земельні ділянки і
нерухомість (найбільш надійне
забезпечення), інші цінності.
 Проценти за кредитами
звичайно встановлювалися в
межах 12%.
 Найбільш ризикованими і
прибутковими були морські
позики і середні відсотки за
кредитами 20-30 % за одне
плавання.
 Розмір процентів
законодавством не регулювався і
не обмежувався.
Перші грецькі банкіри за своїм
походженням були рабами, тому що грецька
аристократія вважала це заняття
непрестижним, оскільки навіть простий
 Характерною
афінський громадянин зневажав ремесло особливістю ведення
торгівлі.
банківських операцій
Потім цим рабам давали
був низький розвиток їх
волю.Відтоді вільновідпущеник юридичного
ставав  метеком. Так називали
колишніх рабів та іноземців.
оформлення. В суді
багато важили репутація
Вони щорічно платили особливий
податок (метекіон) й окремо ще три оболи
та слово банкіра, а також
як свідчення рабського походження. зізнання свідків.
Метеками також сплачувалася значна
частина надзвичайного воєнного податку.
 У Стародавній Греції велися  Симбол являв собою кільце-
безготівкові розрахунки в печатку, яке засвідчувало особу
клієнта банку. Ним могла бути й
банках. Внесок або переказ
розламана навпіл монета або
оформлявся “платіжним навіть глиняна табличка. Симбол
дорученням”. Воно використовувався також у
називалося діаграфе.  приватних розрахунках; його
 З часом термін набув можна було продати, подарувати,
передати у спадщину.
ширшого змісту –
 Клієнт, його агенти або інша особа
“оплачувати через банк” або
могли одержати вклад, тільки
просто “платити”. Утім, мало пред’явивши цей впізнавальний
місце й інше оформлення - знак. За необхідності додаткової
з використанням симбола. експертизи викликали свідків.
 ПОДАТКИ В СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

 Податок – один із найстародавніших фінансових

інструментів світу. Форми оподаткування змінюють
одна одну разом із трансформацією суспільного
устрою, однак ідея податку зберігається як одна з
основ існування держави.
 В Стародавній Греції оподаткування було досить
демократичним.
 Характерною особливістю давньогрецького
суспільства є негативне ставлення до особистих
податків, оскільки громадяни вважали, що такі
податки несуть тавро рабства і є принизливими.
 Данина союзників:
 Для боротьби зі своїми ворогами Греція створювала військові союзи. Союзні держави
зобов’язувались допомагати військом і кораблями, але в основному платили грошима, що
фактично було даниною (Делонський союз - I союз у 478р. до н.е. на острові Делос).
 Було створено загальну скарбницю союзу, яку наповнювали грошові внески союзників за
особливою розкладкою (форос).
 Форос було скасовано у 413р. до н.е. у зв’язку з фінансовою реформою і зростанням
невдоволення союзників. Замість форосу було встановлено мито у розмірі 5 % вартості всіх
товарів, які ввозили та вивозили морем, що дало змогу збільшити доходи скарбниці та
зменшити невдоволення союзників.
 Доходи від експлуатації природних ресурсів:
 Доходи від експлуатації рудників – становив приблизно 35-40 талантів щорічно;
 Доходи від експлуатації гаваней і морів – усі товари, які ввозились чи вивозились морем,
або суходолом обкладалися податком. Також були збори за навантаження і
розвантаження товарів у розмір 1/50 частини, збори за стоянку кораблів у гавані…
 Коли Афінська держава переживала важкі часи доходи громадян та метеків оподатковували
тимчасовим і надзвичайний прямим податком з майна, який мав назву ейсфора (428-427рр. до
н.е.). Це податок на рухоме й нерухоме майно (200 талантів прибутку). Ейсфора була
найненависнішим податком для афінян і до неї додавалися досить рідко.
Історія податкової системи Давньої Еллади пов’язана з часом найвищого розквіту
давньогрецького суспільства у V–IV ст. до н. е.
Основним джерелом надходжень до казни були:
 Податки з іноземців, рабів та вільновідпущеників (метеків):
 спеціальний податок –для рабів у розмірі 3 оболи (до казни надходило до 33 талантів на
рік);
 непрямі податки – для іноземців при торгівлі товарами;
 особливий податок – для вільновідпущеників (метекіон)
 Доходи від громадян:
 прямі податки – мали випадковий характер і вводилися в надзвичайних випадках.
 пританії– спеціальне мито, яке стягувалося за судочинство. Позивач і відповідач за
розгляд справи у суді платили залежно від суми позову. Винна сторона сплачувала
подвійний штраф.
 конфіскація майна – застосовувалася щодо осіб які викликали загальну недовіру
зловживанням владою, а також осіб, які вчинили карні злочини.
 літургії – особливі повинності, які накладалися тільки на багатих людей. Вони були
зобов’язані за власні кошти оснащувати військові кораблі (трієрархія); годувати хор для
драматичних вистав, або музичних змагань; влаштовували гімнастичні ігри зі
смолоскипами (гімнасіархія).
 У VII – VI ст. до н.е. представники знаті закладаючи
основи держави увели податки на доходи у розмірі
1/10 або 1/20 частини доходів.
 Податки сплачувалися натурою: пшеницею, просом,
оливковою олією, виноградною лозою, а також
визначеною кількістю баранів, овець, волів, корів,
свиней.
 Існували і акцизи у вигляді приворітних зборів. Це
дозволяло концентрувати і витрачати кошти на
утримання найманих армій, на заведення укріплень
навколо міст, на будівництво храмів, на
водовідведення, роздачу продуктів біднякам.