ГРОШОВА ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМИ У

СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ

Click to add text

У своїй історії Рим пройшов стадії :
 царської влади (VII - VI ст. до н. е.),

 республіки (з VI ст. до н. е. до I ст. н. е.),

 імперії (I ст. н. е. до 476 р. н. е.).

У VІ - ІІІ ст. до н. е. Італія була ареною інтенсивної

торговельної діяльності.
Встановлювалися зовнішні та внутрішньоіталійські
торговельні зв’язки.
Рим у І - ІІ ст. н. е. був наймогутнішою державою світу.
ТОРГІВЕЛЬНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ РИМУ
Основним міновим еквівалентом у найдавніші
часи була худоба – бики, вівці, пізніше почали
використовувати необроблені зливки міді.

Найдавніші римські монети (V-IV ст. до.н.е.) –

“аси” ( у перекладі – “мідь”) відливалися у
формах; це були мідні зливки вагою в
римський фунт (273 грами), без зображень
(важкий ас). 
У другій половині IV ст. до н. е. на них
з’явилися зображення тварин – бика, свині,
орла і т. д. (ас із зображенням).
Перші римські монети (великі
литі кружальця з міді, бронзи)
почали виготовляти близько 338
р. до н. е. на основі прийнятої в
Римі і Середній Італії
торговельної системи ваг.
Одиницею маси була лібра –
римський фунт, і тому перша
монета – ас – важила цілий фунт і
називалася асом лібральним.

Окрім аса виготовляли і менші Номінал Кількіст Позна Зображення на монеті

 
номінали, це семіс (важив 1/2 ь унцій чення
аса), трієнс (1/3 аса), квадранс  
    номіна Лицевий бік Зворотний бік
лу
(1/4 аса), секстанс (1/6 аса), унція
Ас 12 I Голова Януса Ніс корабля
(1/12 аса). (прора)
   

Семіс 6 S Голова Юпітера Ніс корабля

   
(прора)
Трієнс 4 …. Голова Мінерви Ніс корабля
   
(прора)
Квадранс 3 … Голова Геракла Ніс корабля
   
(прора)
Секстанс 2 .. Голова Гермеса Ніс корабля
   
(прора)
Унція 1 . Голова Роми Ніс корабля
   
(прора)
Коли близько 269 р. до н. е. почалося
карбування римських срібних, ас і менші
номінали вже не відливалися, а карбувалися.
При цьому маса аса було зменшено у шість
раз (до 54,59 г).Відтоді римська монетна
справа базувалася на однаковій основі. 

Срібний денарій, карбування якого почалося

в 214-211 рр. до н. е.,  важив 4,55 г і містив
10 асів. Одночасний обіг срібних і мідних
монет спирався на тодішнє співвідношення
вартості цих металів як 1:120. Таке
співвідношення відповідало ціні металів у
торгівлі. Крім денарія, зі срібла карбувалися
квінарій (1/2), сестерцій(1/4) і вікторіат(3/4).

У 217 р. до н. е. відбулася реформа, за якою

маса денарія зменшилася до 3,9 г, маса аса –
до однієї унції (27,28 г). Змінилося також
співвідношення між денарієм і асом.
Денарій містив уже не 10, а 16 асів

Денарій Тіта Карізія із зображенням Юнони-

Монети та інструментів монетного карбування
(46 рік до н. е.)
СРІБНІ ДЕНАРІЇ РИМУ ПЕРІОДУ РЕСПУБЛІКА
(АВЕРС ТА РЕВЕРС)
Срібні монети часів Римської імперії (1 - 3 століття н.
Е.) Із зображеннями різних імператорів. 37 Траяна . 38 Етрусклія. 39
Требонян Гал. 40 Волусіан. 41. Валеріана І. 42. Валеріана II. 43
Пробус. (Музей нумізамтіки, Афіни )
З початку правління імператора Гай Юлія Цезаря уперше розпочато
карбування золотої монети.
За правління імператора Августа (30 р. до н. е. - 14 р. н. е.). Уже
систематично випускалися в обіг золоті монети.
Золотий ауреус карбувався в кількості 40 штук з фунта, масою 8,19 г
кожний і дорівнював 25 денаріям.

Ауреус Августа, бл 30 до н. е. Ауреус Септіміуса Северуса (193 рік)

У 214 р. імператор Марк Аврелій Антонін (Каракалла) започаткував карбування

нових срібних монет – антонініанів, які були дещо важчими від денаріїв (4,7-5,3 г),
але за номінальною вартістю відповідали двом денаріям.
 Вміст срібла в римських монетах віддзеркалював
стан економіки в цей час коли вони карбувалися.
Війни, економічні труднощі, розбрат у суспільстві
призвели до зменшення частки дорогоцінного металу
в монетах до 2-3%.
До III ст.н.е. у грошовому господарстві Римської
імперії панує хаос.
 Деяка стабілізація в грошовій справі відбулася за
Константина І. від 314 р. він запровадив карбування
золотого соліда масою 4,55 г, який став основною монетою і
лічильною одиницею держави. Крім соліда з золота,
карбувалися також його половинки – семіси і треті частини
– трієнси (треміси). Із срібла за часів Константина
карбувалися міліарисій.
Таким чином в Римській імперії була втановлена система
золото-срібного біметалізму.

Солід імператора Констянтина II (316—340)

 БАНКІВНИЦТВО У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ

Банківську справу Стародавній Рим запозичив у Стародавній Греції, яка також

виросла з міняйлих кантор, але розвивались інтенсивніше.
Значний вплив на розвиток банківської справи мало римське право яке
забезпечувало правове регулювання діяльності банків.

Римське право – одне з найбільших

досягнень античності. У Римі було
розроблено гнучкі, узаконені і
цивілізовані норми правовідносин – add text
Click to
приватних і з державою .
Ще у V ст. до н. е. на мідних дошках
були записані закони ХІІ таблиць –
звід римського права приблизно з 451
- 450 рр. до н. е. Із них видно, що
закони грунтуються на принципі
таліону, тобто рівної помсти.
У 326 р. до н. е. було скасовано
рабство за борги.
Економічні угоди одержали юридичне
обгрунтування і захист.
У банку облік доходів і витрат вівся в
прибутково-видатковій книзі. За неї
банкір ніс юридичну відповідальність.
Вона була регістром поточного рахунку. У банкірів, крім прибутково-видаткової,
Книга не повинна була мати жодних була ще одна бухгалтерська книга під
виправлень.
назвою книга рахунків. Вклад
Знатні римляни не платили готівкою. називався депозитом, а рахунок – раціо.
Вони просто давали банкіру
Винахід книги рахунків клієнтів можна з
документальне розпорядження, яке мало
грецькі повним правом назвати видатним
назви синграфé,  хірографé, латинську тр відкриттям обліку. В ній операції
анскрибере. Так називався документ, який враховувалися за окремими клієнтами, і
оформляв грошові розрахунки через тому вони відокремилися від прибутково-
банк. видаткових рахунків.
Заставою для видавання кредиту
виступало майно боржника або
поручника. 

РИМЛЯНИ БРАЛИ ПОЗИКИ І У ЛИХВАРІВ (ФЕНЕРАТОРІВ В РИМІ), АЛЕ ТІЛЬКИ В

КРАЙНІХ ВИПАДКАХ,ВІДДАЮЧИ ПЕРЕВАГУ БАНКІВСЬКИМ КРЕДИТАМ.
Римські банкіри називалися менсаріями. В результаті спеціалізації на певних
операціях вони розділилися на нумуляріїв, які обмінювали гроші, та аргентаріїв,
які приймали вклади, видавали кредити та здійснювали безготівкові розрахунки.
Характерними ознаками ведення банківництва  були високий рівень організації
діловодства та детальна правова регламентація банківських операцій.
Власники аргент (банків), повинні були обнародувати свої рахунки у
призначений консулом день.  ПРИВІТИКИ :)
 Перетворення фінансового господарства й насамперед податкової системи розпочав Гай
Юлій Цезар (100 – 44 рр. до Р. Х.). Насамперед він скасував відкуп по прямих податках, зберігши
тільки для непрямих. Для кожної громади було визначено суму, яку вона повинна була внести.
Розподіл і збирання її покладалися на саму громаду. Податки були знижені, оскільки держава
могла одержувати їх безпосередньо, і значні суми не йшли тепер у кишені відкупників. Багато
міст одержали податкові пільги, але деякі за завзяту боротьбу проти Цезаря були покарані
підвищенням податків.
Цю діяльність продовжив імператор Август Октавіан (63 до Р. Х. – 14 рр. н. е.). У всіх

провінціях він створив фінансові установи, що здійснювали контроль за оподатковуванням. Були

ще більш скорочені послуги відкупників, а там, де вони збереглися, за їхньою діяльністю
встановили строгий державний контроль. Була заново проведена оцінка податкового потенціалу
провінцій, щоб більш справедливо розподілити податки й збільшити їхню віддачу. Для цього
обміряли кожну міську громаду з її земельними угіддями. Склали кадастри по кожному місту, що
містили дані про землевласників. Провели перепис майнового стану громадян.
Головним джерелом доходів у римських провінціях слугував поземельний податок. У

середньому його ставка становила одну десяту доходів із земельної ділянки, хоча застосовувалися
й особливі форми оподатковування, наприклад, податок на кількість фруктових дерев, включаючи
виноградні лози. Обкладалася податком й інша власність: нерухомість, живий інвентар (у це
поняття, крім великої рогатої худоби, включали рабів), цінності.
Кожен житель провінції повинен був платити єдину для всіх подушну подать.
У 6 р. н. е. імператор Август увів податок зі спадщини – 5%. Податком зі спадщини

обкладались лише громадяни Риму, але не провінцій. Податок був цільовим. Отримані кошти
направляли для пенсійного забезпечення професійних солдатів.
 ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ

1.Зародження і розвиток фінансової науки у XV - XVIII ст.

(Ж.Боден “Про державу”. Класифікація державних доходів.
“Фінансові нерви держави”. Початок фінансової науки.
Дослідження доходів) Click to add text
2.Класична фінансова школа. (розвиток фінансової науки в
останній чверті XVIII ст.; А.Сміт, Д..Рікардо)
3.Розвиток фінансової науки у XIX сторіччі. (Німецька
школа)
Текст слайда