Тіра — давньогрецьке місто, розташоване на правому березі Дністровського лиману на

території сучасного м. Білгорода-Дністровського Одеської області.

Назва походить імовірно від назви річки Тира (Тирас). Назви міста часто мінялися в історії.
Вперше місто відоме під назвою Офіуза. Пізніше як Тира, Альба, Білгород, Аккерман.

Місто було засноване вихідцями з Мілета, ймовірно, наприкінці VI — на початку V ст. до

н. е., точна дата поки що не встановлена. Освоєння району колонізації відбувалося
інакше, ніж в Ніконії або Ольвії

На ранньому етапі кількість мешканців не перевищувала 2,5 тис. осіб. Проте, судячи зі
знахідок керамічного посуду, торгівля велася з Іонією, Хіосом, Істрією, Аттикою. Місто
досягає певного розквіту. Зберігся напис, що містив список грошових внесків членів
Афінського морського союзу в 425–424 рр. до н. е. У ньому були відновлені назви Тіри й
Ніконія, які платили фороси у розмірі двох талантів і трьох тисяч драхм (1/2 таланту)
відповідно. Цей напис дає можливість вважати ці два міста Нижнього Подністров'я
членами Афінського союзу та засвідчує, що вже на останню чверть V ст. до н. е. Тіра
була значнішою за Ніконій, про що свідчить розмір фороса.

Форос – (грец.) податок

Талант — найбільша в античні часи одиниця ваги та лічильно-грошова одиниця

Стародавньої Греції (Аттика), Єгипту, Малої Азії, Персії.

Існували:

1. Малий аттичний талант

2. Вавилонський талант
3. Малий талант Птолемея
4. Великий талант Птолемея
5. Егинський талант
6. Карфагенський талант

Малий аттичний талант - Введений реформою Солона у 594 до н. е. Містив 26,2 (за часів
Олександра Македонського — 25,9) кг срібла, поділявся на 60 мін, міна — на 100 драхм,
яка була реальною розрахунковою монетою на той час.

Економічне зростання Тіри припадає на IV — середину III ст. до н. е. У цей час вона
набуває вигляду, що був типовим для давньогрецького міста. Площа міста досягає 6-12 га
(з урахуванням імовірних розмірів затопленої частини), а вірогідна кількість населення
становить 2-4 тис. Знахідки архітектурних деталей, хоча й нечисленні, свідчать про
наявність ордерних споруд. Відомі також залишки статуарної мармурової скульптури.
Сільські поселення виникають на західному березі правого рукава Тірасу. Основою
економіки залишається сільське
господарство. У Тірі й на її поселеннях
були знайдені зерна проса, ячменю, голозерної м'якої і карликової пшениці, а також одно- і
двозернянки. Мабуть, існували виноградарство та виноробство. Побічно про це свідчать
зображення виноградного грона на монетах Тіри цього періоду, а також знахідки декількох
тарапанів, які використовували під час виробництва вина, здебільшого в домашніх
умовах. Існувало розвинене тваринництво, для якого характерним було переважання
дрібної рогатої худоби. Певну роль відігравали промисли, перед усім, рибальство. Значно
розширюються торговельні зв'язки міста з середземноморськими і причорноморськими
центрами — Фасосом, Родосом, Аттикою, Кізіком, Сінопою, Гераклеєю, Томісом,
Каллатісом, Ольвією, Херсонесом, Боспором, Олександрією Єгипетською. У другій чверті
IV ст. до н. е. місто починає карбувати власну монету із зображенням на аверсі голів
Геракла, річкового божества Тіраса, Деметри. На реверсі — бик або голова коня. Пізніше
з'являються й інші зображення — Олександра, Афіни, Аполлона, Тіхе, Діоніса та ін.
Чималу роль у процвітанні Тіри зіграли контакти із фракійськими та скіфськими
племенами. Покровитель Тіри – бог Тірас

Монети Тіри

У IV ст. до н. е. не виключено входження Нижнього Подністров'я до могутнього скіфського

державного утворення на чолі з царем Атеєм. Невідомо, наскільки події останньої третини
IV ст. до н. е., пов'язані з походом Зопіріона, зачепили Тіру. Проте саме в цей час
оборонна система занепадає та відбувається перебудова житлових кварталів міста, що
могло бути результатом військового руйнування. До середини III ст. до н. е. сільські
поселення хори Тіри припиняють своє існування, ймовірно, внаслідок нашестя галатів. На
деяких із поселень виявлені сліди пожежі. Тіра, як і інші античні поліси Причорномор'я,
вступає у смугу затяжної кризи. Сільськогосподарська територія звужується до розмірів
найближчої до міста округи. В середині І ст. до н. е. Тіра, як і Ольвія, піддалася нашестю
гетських племен під проводом Буребісти. Дослідження останніх років виявили тут шар
пожежі, чітко датований монетними знахідками серединою І ст. до н. е. На якийсь час
поліс припинив своє існування.

Зопіріон — один з полководців Александра Македонського та його намісник у Фракії.

У 331 році до н. е. (за іншими свідченнями 325 р. до н. е.) здійснив похід із Фракії
узбережжям Евксинського Понту аж до Ольвії і взяв її в облогу

Галати — союз кельтських племен, які вдерлися в Грецію та Малу Азію в 279 — 277 роках
до н. е.

Гети, Ґети — племена фракійського походження, які у VI—IV ст. до н. е. проживали на

півночі Балканського півострова, пониззі Дунаю, Добруджі, займали простір до правого
берегу річки Дніпро.
Беребіста, Буребіста, Бойребіста— цар Дакії в 70 до н. е. — 44 до н. е.. Підкорив сусідні
племена й створив могутнє царство, що після його смерті розпалося