Італія


Становище Італії після
Першої світової
 війни
 Економічна криза: величезний зовнішній борг,
інфляція, безробіття;
 Посилення впливу лівих партій: реквізиції і
перерозподіл земельної власності, вплив
робітничих комітетів на промислових
підприємствах, загроза соціальної революції;
 Розчарування наслідками війни, особливо у
середовищі військових і демобілізованих;
 Падіння авторитету короля Віктора Емануїла ІІІ.
 Прихід до влади
фашистів

Програма фашистів:
 Демократія себе дискредитувала, потрібна
сильна влада;
 Однопартійна система;
 Відродження могутності Італії (нової
Римської імперії);
 Реваншизм.
1921 р. фашистський «Союз боротьби»
потрапляє у парламент
27-28 жовтня 1922 р. фашисти захоплюють
важливі державні об’єкти у Мілані та інших
містах.
27-29 жовтня 1922 р. – Марш на Рим.
29 жовтня 1922 р. Віктор Еммануїл ІІІ
призначив Беніто Муссоліні прем’єр-
міністром Італії.
 Зміцнення влади
фашистів

 Формування образу найвеличнішого лідера –
Б.Муссоліні, присвоєння йому титулу «дуче»
(вождь);
 Поступова заборона усіх партій, крім фашистської
(до 1928 р. зберігався коаліційний уряд);
 вбивства політичних конкурентів і критиків
режиму;
 1925 р. – курс на суцільну фашизацію країни;
 1929 р. – «Латеранський пакт» з Папою Пієм ХІ;
 Заміна державної поліції фашистською міліцією;
 Контроль за діяльністю префектів і керівників
великих державних підприємств і установ
фашистських комісарів;
 1926 р. – виборчий закон: право висувати
кандидатів у депутати мали тільки фашистські
організації;
 Популістські соціальні і культурні програми;
 Фашистська пропаганда у школі.
 Корпоративна держава

1930 р. – рішенням парламенту проголошено створення
«корпоративної держави»:
 Об’єднання підприємств, їхніх власників і робітників
у 22 корпорації, керовані Національною радою
корпорацій з представників робітників,
роботодавців, фашистської партії та відповідних
міністрів уряду;
 Хартія праці – профспілки підпорядковувалися
державним органам і входили до складу корпорацій;
 Заміна парламенту корпоративною палатою,
кандидатів у члени якої висували профспілки і
затверджувала Велика фашистська рада.
Наслідки:
 Скорочення безробіття;
 8-годинний робочий день;
 Заборона страйків;
 Реально корпорації не працювали;
 Соціальний устрій не змінився, монопольний статус
власників великих корпорацій зміцнився;
 Зниження життєвого рівня населення.