2. Еволюція грошових відносин у античному Римі.

Монетна справа в Римсткій республіці значно відрізнялася від грецької. По-

перше, не було представлено стільки вагових систем і типів. По-други,
випуск монет було не засновано на металах, а на мідних монетах ( на ассах –
так римляни називали грошові одиниці, які взяли у греків). По-третє, яко
греки карбували монету, то римляни знали техніку лиття і карбування. До
появи цієї монети у римлян використовувалися бруски неопрацьованої міді.
Пізніше бронзові бруски мали зображення, орнамент. Про це говорять такі
слова: мідь, борг, казна, оцінювати. Випуск монет з певною ваговою
системою починається з 2 пол. 4 ст до н.е. Це круглі литі монети, які
відливалися у римському монетному дворі, що знаходився в Капітолії в храмі
Юнони. Римські монетні номінали мають такі назви : асс (12 унцій), семіс(6),
тріенс(4), квадранс(3), секстант(2). На іншій стороні зображено прора( ніс
корабля), лицьова сторона кожної монети було своє зображення. Асс мав
зображення Януса, семіс Юпітера, тріенс Мінерви, квадрант Геракла,
секстанс Гермеса, унція богині Роми. Унція поділялася на фракції. За
законами 12 таблиць штрафи в ассах в кількості 1000, 500, 50. В 3 ст. асс
падає у вазі та уступає місце срібному римському денарію, карбування якого
розпочинається з 269 р. до н е. Денарій мав такі фракції: квінтарій, сестерцій,
вікторіат. Його ціль: обслуговувати зовнішні ринки Італії. На іншій стороні
було зображення Діоскурів на конях, вікторіат – Юпітер. Сестерцій
використовувався рідко. Пізнє з'явлення срібної монети пояснювалося
бідністю Італії на срібло. Тільки після завоювання Іспанії Римом срібло
почало постачатися. Золото вводиться при Августі, до нього злоті монети
були лиш періодично – ауреуси (8,19 г – 25 денаріїв). При Августі введено
латунь. В епоху імперії в римських провінціях були кістофори –
(тетрадрахма)срібні монети, які карбувалися по грецькі ваговій системі.
Карбували із зображенням імператорів із латинськими написами. Деякі міста
карбували тетрадрахми із зображеннями імператорів, але метал мав низьку
якість. Такі монети були в місті Александрія. Криза в 3 ст. – населення
чинило бунт під час правління імператора Авреліана. Бунт пов'язаний із
станом римської економіки, різким падінням антонініана ( новий номінал
взамін на денарій) . За даними Аврелія Віктора померло 7000 римських
солдатів. При Нероні знижується вага срібного денарія. Денарії 1 ст. н е
цінується в 2 рази дорожче. 214 р було випущено новий номінал
срібла.Каракалла хотів вирівняти курс срібла і вийти із важкого фінансового
стану. Імператор почав з'являтися не у лавровому вінку , а вкороні, що і було
зображено на монетах. Нововедення Каракалли не мало запланованого
результату. Почалося швидке падіння антонініана. В 2 пол 3 ст антонініанти
стають мідною монетою, з маленькою кількістю срібла ( до 4-2 відстотків).
Тоді антонініан стає умовною монетою. Діоклетіан стає імператором і знову
економіка падає. Він намагався повернути золоту і срібну монету

301 р – едикт Діоклетіана про тверді ціни на продукти і регламентації оплати

праці. Стабілізується фінансове становище. При Костянтині вводиться
карбування золотого номіналу - сол–да, вагою 4,55 г. Срібло також
випускається.

3.1. Основні монетні номінали Стародавнього Риму У Римі перші монети відливали у формах. Це
були мідні зливки вагою в римський фунт (272,88 г), без зображень (важкий ас). Вважається, що
першим запропонував робити зображення на вагових грошах цар Сервій Тулій. У другій половині
IV ст. до н. е. на них з’явилися зображення тварин (ас із зображенням). Ці важкі та громіздкі зливки
були малопридатними для торгівлі. Карбування легких і зручних монет почалося в Римі лише в
середині III ст. до н. е. Основними монетними номіналами в Римі були бронзовий ас, срібні
сестерції і денарій (мал. 3.1) [51]. Після перемоги Октавіана Августа в тривалій громадянській війні
і переходу до мирного існування виникла необхідність докорінної реформи монетної системи
римської держави. В ході реформи до римської монетної системи були заново введені бронзові
монети. Право емісії золотих та срібних монет Август залишив за собою, а емісію бронзових монет
він передав у 23 р. до н. е. спеціальним указом сенату. Монетна реформа Августа визначила такі
співвідношення золота, срібла та бронзи: До реформи Августа золото практично не
використовувалося в грошовій системі римської держави. Карбування золотих монет відбувалося
в період війни і було епізодичним. Починаючи з правління Августа, золото стало одним з основних
металів для карбування монет. В епоху імперії в обіг було введено золоту монету – ауреус Із фунта
золота карбували 45 золотих монет, на лицевому боці яких зображали правлячого імператора.
Напевно, лише ауреус мав право називатися «імперською» монетою, тому що саме імперська
влада ввела цей номінал у регулярний обіг. Появу цього номіналу зумовлюють два фактори.
Поперше, це величезний добуток золота Юлія Цезаря в Галлії, а по-друге – необхідність
утримувати величезні армії. Виготовленням штемпелів для ауреусів займалися найвідоміші
майстри того часу, саме тому ауреус являв собою витвір мистецтва. Цей номінал був найбільшою
«купюрою», бо саме в ауреусах укладалися угоди з куплі-продажу нерухомості. Інший золотий
номінал – квінарій було введено в обіг одночасно з ауреусом. Золотий квінарій використовували в
основному для розрахунків з армією. Однією з найпоширеніших монет у Римському
Середземномор’ї був срібний денарій, оскільки держава постійно контролювала вміст срібла в
монетах. Мідна монета використовувалася переважно для місцевого обігу. Процес карбування
монет контролювала держава. За часів республіки нею відали сенат і спеціальна колегія. За Юлія
Цезаря монетне виробництво перетворилося на самостійну галузь господарства. Монетну справу
очолював прокуратор, який підпорядковувався міністрові фінансів – раціонібусу. Монетне
виробництво могло бути предметом викупу [51]. У процесі реформи Каракали до римської
монетної системи були введені два нових номінали: подвійний денарій і подвійний ауреус.
Подвійний срібний денарій став відомим як антонініан (мал. 3.3) за офіційним імям Каракали
(Антонін). Однак маси подвійних номіналів не подвоїли, що призвело до значної інфляції.
Найдавнішим відомим людству державним актом про переслідування грошових фальсифікаторів
важається “Закон про підробку монет” імператора Корнелія (ІV ст. до н. е.). Згідно з цим законом,
додавання в золото інших малоцінніх речовин і підробка срібної монети каралися вигнанням
винного за межі батьківщини.