УДК (477)+(=411.16):930.

1
Ігор Щупак
кандидат історичних наук, директор,
Український інститут вивчення Голокосту «Ткума»,
Музей «Єврейська пам’ять і Голокост в Україні» (Дніпро),
докторант, Запорізький національний університет
(Запоріжжя, Україна)

УКРАЇНСЬКІ РЯТІВНИКИ ЄВРЕЇВ ПІД ЧАС

ГОЛОКОСТУ: ПИТАННЯ ІСТОРІОГРАФІЇ
Статтю присвячено вивченню феномену рятування євреїв у період
Голокосту на території України. Подано аналіз наукових здобутків
української та зарубіжної історіографії у дослідженні даної проб-
леми, розглянуто чинники суспільно-політичного характеру, які впли-
вали на дослідження історії порятунку євреїв під час Голокосту.
Автор обґрунтовує введення до наукового обігу поняття «Рятівник
євреїв під час Голокосту», що включає в себе як категорію осіб, від-
значених званням «Праведник народів світу», так і людей, щодо яких є
ґрунтовні та підтверджені докази участі у рятуванні євреїв, але
офіційно звання їм не було надано. На основі аналізу стану вивчення
проблеми окреслено перспективи її дослідження у майбутньому.
Ключові слова: Голокост, Праведники народів світу, порятунок
євреїв, рятівники, історіографія Голокосту, усна історія.

Igor Shchupak
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
director of «Tkuma» Ukrainian Institute for Holocaust Studies,
Museum «Jewish Memory and Holocaust in Ukraine» (Dnipro),
Doctoral Candidate of Zaporizhzhya National University
(Zaporizhzhya, Ukraine)

UKRAINIAN SAVIORS OF JEWS DURING THE HOLOCAUST:

THE QUESTION OF HISTORIOGRAPHY

The article is devoted to the phenomenon of rescuing of Jews during the

Holocaust on territory of Ukraine. The analysis of the Ukrainian and
foreign historiography scientific achievements in the study of this problem
was presented, the factors of socio-political nature, which influenced the
study of the history of rescuing the Jews during the Holocaust also were

240 © І. Щупак, 2017

considered. The author gives grounds for introducing the term "Savior of
Jews during the Holocaust" into scholarly discourse. This term includes
both those people awarded with title "Righteous among the Nations" and
those, whose participation in rescuing Jews is proved by hard evidence.
Based on the analysis of the condition the study of the problem were planed
the prospects of its research in the future.
Keywords: Holocaust, Righteous among the Nations, rescuing of Jews,
saviors, Holocaust historiography, oral history.

1. РЯТУВАННЯ ЄВРЕЇВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ

ІСТОРІОГРАФІЇ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ
Досить поширеною є думка про те, що Голокост є одним із
найкраще досліджених явищ історії з огляду на виявлені та
надруковані історичні документи, спогади, і наявну історичну
літературу. Але серед різних аспектів історії Голокосту проб-
лема рятування від знищення нацистами євреїв є, очевидно,
найменш дослідженою.
Перед історіографічним розглядом проблеми варто заува-
жити наявність в громадському просторі і навіть у ряді наукових
робіт неузгодження щодо найменування тих, хто з ризиком для
власного життя рятував євреїв під час Голокосту на окупованій
території України. На сьогодні вживаються такі терміни, як:
«Праведник народів світу» (або «Праведник світу» – що є до-
вільним скороченням офіційного звання); «Праведник України»;
«Праведник Бабиного Яру». Очевидно, що дослідження фено-
мену рятування євреїв під час Голокосту та розгляд історіо-
графії проблеми є неможливими без з’ясування питань тер-
мінології.
Отже, звання «Праведник народів світу» присвоюється від
імені Держави Ізраїль відповідно до Закону про увічнення па-
м’яті мучеників і героїв (1953 р.) представникам різних націо-
нальностей та віросповідань, які рятували євреїв від неминучого
знищення на територіях, окупованих гітлерівською Німеччиною
та її союзниками. Збиранням їхніх історій опікується Яд Вашем –
ізраїльський Меморіальний комплекс Катастрофи та героїзму
єврейського народу. Справу про присудження звання Правед-
ника розглядає спеціальна громадська Комісія, яку очолює суд-

241
дя Верховного суду Ізраїлю1. Присудження цього високого
звання є реалізацією одного з основних завдань Яд Вашем – від
імені Держави Ізраїль та всього єврейського народу висловити
вдячність тим неєвреям, які з ризиком для власного життя
рятували євреїв від геноциду.
З 1989 р. Єврейська Рада України, яку тоді очолював відомий
громадський діяч Ілля Левітас (він же був керівником Фонду
«Пам’ять Бабиного Яру»), запровадила звання «Праведник
України» і «Праведник Бабиного Яру»2. Перше звання присуд-
жувалося тим людям, щодо яких були відомості про рятування
євреїв від нацистського геноциду в Україні (відповідно, звання
«Праведник Бабиного Яру» – у Києві), але їх було недостатньо
для комісії Яд Вашем. Відомий фахівець з історії Бабиного Яру
Віталій Нахманович вважає, що, «оскільки критерії надання
звання «Праведник Бабиного Яру» не були визначені, а нада-
валося воно, фактично, одноосібним рішенням Іллі Левітаса,
багато з науковців та громадських діячів навіть в Україні не
визнають цього звання»3. Так само можна сказати і про звання
«Праведник України».
З іншого боку, варто зауважити таке. Серйозні дослідження
феномену рятування євреїв українцями під час Голокосту поча-
лися лише після 1991 р. (на відміну від країн Західної Європи),
коли живих свідків та самих врятованих було значно менше, ніж
у повоєнні роки4. Крім того, є категорія людей, щодо яких
———————
1
Див.: Праведники народов мира [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www1.yadvashem.org/yv/ru/righteous/intro.asp – Назва з
екрану.
2
Див.: Єврейська Рада України. 30.03.2011 // Бабин Яр. Націо-
нальний історико-культурний заповідник [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://babynyar.gov.ua/єvreiska-rada-ukraїni – Назва з
екрану.
3
Віталій Нахманович. Бабин Яр: місце пам’яті у пошуках майбут-
нього // Бабин Яр: Історія і пам’ять / За ред. Владислава Гриневича,
Павла-Роберта Магочія. – К.: Дух і Літера, 2016. – С. 327.
4
Див.: Ігор Щупак. Українські рятівники євреїв під час Голокосту //
Праведники народів світу: Довідник / За ред. Ігоря Щупака; Вступні
статті М. Ф. Мариновича, І. Я. Щупака; Упоряд.: Є. А. Врадій,

242
докази про рятування євреїв або не були прийняті через низку
причин Комісією Яд Вашем (наприклад – історія рятування
євреїв митрополитом Андреєм Шептицьким), або матеріали про
рятування взагалі не були передані до Яд Вашем, залишились
невідомими дослідникам.
Тому, щоб уникнути неоднозначності у дефініціях, ми вва-
жаємо необхідним увести до наукового обігу більш широке
поняття «Рятівник євреїв під час Голокосту». Під цю дефініцію
підпадають як «Праведники народів світу», так і ті люди, щодо
яких є ґрунтовні докази про рятування євреїв, які можуть бути
визнані історичною наукою.
Щодо наукового дослідження проблеми рятування україн-
ських євреїв під час Голокосту, то зрозуміло, що воно є час-
тиною загальної історіографії Голокосту. Не повторюючи поло-
ження наявних історіографічних досліджень5, зауважимо, що в

Д. В. Шаталов. – Дніпро: Український інститут вивчення Голокосту

«Ткума», 2016. – С. 9–11.
5
Гузенков С. До питання про місце теми Голокосту в українській
історіографії // Матеріали міжнародної науково-практичної конфе-
ренції «Історична пам’ять про війну та Голокост», Київ, 28–30 вересня
2012 р. Присвячено 71-й річниці трагедії Бабиного Яру. – Дніпропет-
ровськ: Центр «Ткума», 2013. – C. 90–96; Його ж. Українська історіо-
графія і тема Голокосту // Запорожские еврейские чтения. Доклады и
сообщения (27–28 апреля 2012 г.). – 2013. – С. 73–81; Елисаветский С.
Исследование истории Холокоста в Украине в украинской историо-
графии (1991–2000) // Холокост. Доклады на Восьмой Ежегодной
международной междисциплинарной конференции по иудаике / отв.
ред. К. Ю. Бурмистров. – М.: Пробел-2000, 2001. – С. 70–75; Подоль-
ський А. Ю. Дослідження з історії Голокосту в сучасній українській
історіографії: нові підходи // Катастрофа и Сопротивление украин-
ского еврейства (1941–1944) / ред.-сост. С. Я. Елисаветский. – К.:
[б. и.], 1999. – С. 26–37; Його ж. Тема Голокосту в сучасній україн-
ській історіографії: проблеми наукових досліджень та інтерпретацій //
Друга світова війна і доля народів України: матеріали Всеукраїнської
наукової конференції. – К.: «Сфера», 2005. – С. 32–33; Щупак І.,
Абакунова Г. Вивчення Голокосту в Україні // Проблеми історії Голо-
косту: Науковий журнал. – Випуск № 4. – Дніпропетровськ: Центр
«Ткума», ПП Ліра ЛТД, 2007. – С. 61–75; Щупак І. Я. Уроки Голокосту

243
радянській історіографії тема Голокосту була фактично замов-
чувана. Деякі відомості про нацистське «остаточне вирішення
єврейського питання» були оприлюднені радянськими журна-
лістами, серед яких, у першу чергу, слід назвати Іллю Ерен-
бурга6. Події Голокосту на території СРСР та, зокрема, на
українських теренах були відображені в «Чорній книзі» – збірці
свідчень і документів про Голокост, яку готували радянські
літератори і журналісти (Маргарита Алігер, Веніамін Кавєрін,
Рувім Фраєрман, Віктор Шкловський та інші) під керівництвом
Василя Гроссмана та Іллі Еренбурга7. Великий моральний вплив
на широку громадськість справили поезія Є. Євтушенка «Бабин
Яр» (1961 р.), роман А. Кузнєцова «Бабин Яр», вірші про Бабин
Яр Іллі Еренбурга8. Ці літературні твори не були історичними
дослідженнями, але вони відіграли велику роль у формуванні
суспільної думки щодо трагедії Голокосту.

в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення та

постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії
Бабиного Яру) // Український історичний журнал. – 2016. – № 4, 5;
Szczupak I., Abakunova A. Badania historii Holocaustu na Ukrainie //
Zagładą Żidόw. Studia i Materiałi : Pismo Centrum Badań nad Zagładą
Żydόw IFiS PAN / Centrum Badań nad Zagładą Żydόw IFiS PAN. –
Warszawa : Wydawca Stowarzyszenie Centrum Badań nad Zagładą Żydόw
IFiS PAN, 2008. – Numer 4. – P. 603–614; та ін.
6
Эренбург И. Торжество человека // Правда. – 1944. – 29 апреля. –
Вып. 106 (09563); Эренбург И. Евреи. 1 ноября 1942 года // Война.
1941–1945. – М.: ООО Агентство «КРПА Олимп»; ООО «Издательство
Астрель»; ООО «Издательство ACT». – 2004, та ін.
7
Гроссман Василий, Эренбург Илья. Черная книга [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.corpus.ru/products/chernaya-
kniga.htm – Назва з екрану.
8
Див.: Евтушенко Евгений. Бабий Яр // Литературная газета. –
1961. – 19 сентября; Кузнецов А. В. Бабий Яр. Роман-документ.
Журнальный вариант. – М.: «Юность», 1966; Эренбург И. Бабий Яр //
Сборник сочинений в девяти томах. Стихотворения. – 1965. – Т. 3. –
С. 455; Эренбург И. «В это гетто люди не придут…» // Там само. –
С. 456.

244
 Що стосується науковців, то радянські історики, навіть гово-
рячи про події Другої світової війни та нацистський «новий
порядок», оминали питання про геноцид єврейського народу. До
розпаду СРСР лише окремі матеріали друкувалися в збірках
документів (здебільша регіональних), а деякі «єврейські сю-
жети» можна знайти у М. Коваля, Т. Першиної, та в присвяченій
проблематиці Голокосту роботі Ю. Шульмейстера, щоправда,
написаній вже у 1990 р., на заході існування радянської дер-
жави9.
Замовчування Голокосту в СРСР можна пояснити низкою
причин. Зокрема, вивчення «остаточного вирішення єврейського
питання» руйнувало міф про «єдиний радянський народ» та
його «єдину історичну долю». Ще одною причиною затушо-
вування пам’яті про Шоа, на думку канадсько-українського
історика І.-П. Химки, було те, що чимало повоєнних кому-
ністичних чиновників поділяли антиєврейські упередження. До
того ж, етнічні росіяни та українці зайняли замість євреїв певні
ніші в міському просторі та професіях, і «не хотіли порушувати
питання Голокосту, наслідком якого, як і після винищення та
переселення поляків, було їхнє соціальне вивищення»10. Крім
того, правдиве висвітлення Голокосту неодмінно б викликало
постановку питання про те, що зробила радянська влада для
рятування єврейського населення, приреченого на знищення
гітлерівськими окупантами. Безумовно, вивчення геноциду що-
до євреїв могло зачепити дражливе для радянської влади пи-
тання щодо ставлення місцевого населення до окупаційного
режиму, та проблему колаборації: для радянської ідеології
неприпустимим було висвітлення фактів співробітництва з оку-
———————
9
Див.: Коваль М. Історія пам’ятає! (Кривавий шлях фашистів на
Україні). – К., 1965; Его же. Борьба населения Украины против
фашистского рабства. – К., 1979; Першина Т. С. Фашистский геноцид
на Украине, 1941–1945 / АН УССР. Ин-т истории. – К.: Наук. думка,
1985; Шульмейстер Ю. А. Гитлеризм в истории евреев. – К.: Полит-
издат Украины. – 1990. – 255 с.
10
Див.: Іван-Павло Химка. Рецепція Голокосту в посткомуністичній
Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.
uamoderna.com/md/223-223

245
пантами сотень тисяч радянських громадян, частина яких прямо
чи опосередковано була причетна до нацистського геноциду та
винищення євреїв. І, нарешті, будь-які «національні акценти» в
історичних дослідженнях «загрожували» контактами радян-
ських істориків з колегами із західних країн, що могло сприяти
руйнуванню «залізної завіси» між Радянським Союзом і Захід-
ним світом.
За часів незалежної України ситуація з вивченням Голокосту
якісно покращилася. Хоча слід зауважити, що наукове вивчення
Голокосту не позбавлене суперечливих методологічних підходів
до цього явища, що спричинили суттєві розбіжності у розумінні
Голокосту, невідповідності історичного нарративу, відмінності у
тлумаченні фактів і, навіть, заперечення самого факту геноциду.
Якщо до цього додати гостроту суспільного сприйняття історії
Голокосту, яка є важливою складовою історичної пам’яті в
Західній Європі11, та тільки останнім часом, поступово усві-
домлюється як невід’ємна частина контексту історії України, то
зрозумілою стає важливість та актуальність його подальшого
вивчення.
У цілому в українській історіографії Голокосту після 1991 р.
можна виділити три основні періоди.
Перший (1991–1995 рр.) – поява ідеологічно незаангажо-
ваних науково-дослідницьких праць з історії Голокосту.
Уперше побачили світ публікації, спеціально присвячені іс-
торії Голокосту в Україні. Загалом це були дослідження регіо-
нального характеру, які не охоплювали всю Україну, а були
сфокусовані на окремих містах чи областях і базувалися на
місцевих архівних матеріалах12. Більшу частину цих робіт скла-
дають статті, надруковані або у наукових журналах (в «Укра-
———————
11
Див.: Портнов А., Дуцик Д., Рубан Ю. Історична пам’ять як
інструмент масової політики. Розмови про історію. Частина 2 [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу: http://zaxid.net/home/showSingle
News.do?istorichna_pamyat_yak_instrument_masovoyi_politiki_rozmovi_
pro_istoriyu_chastina_2&objectId=1248657 – Назва з екрану.
12
См.: Вестник: Люди остаются людьми: Свидетельства очевидцев. –
Черновцы, 1991; Губенко Г. Книга печали. – Симферополь: Крым. кн.
изд-во, 1991 та ін.

246
їнському історичному журналі» та ін.), або у збірках доповідей
наукових конференцій.
У 1991 р. також з’явилася низка публікацій, присвячених
50-річчю трагедії у Бабиному Яру13. Найбільш значущими робо-
тами цього періоду були дослідження С. Єлисаветського «Бер-
дичевская трагедия: (Документ. повествование)»14 і Я. Хонігс-
мана «Катастрофа Львовского еврейства15».
Також варто відзначити написані за кордоном праці з історії
Голокосту в СРСР (у тому числі – на території України), які
були перекладені російською мовою16. Вони дозволяли україн-
ським історикам познайомитись із різними підходами західної
історіографії, ізраїльської історичної науки щодо досліджуваних
проблем. Відомими стали праці Іцхака Арада17. Складну і
неоднозначну проблему ставлення українського націоналістич-
ного руху стосовно євреїв під час Другої світової війни підняв
Арон Вайс, який спирався як на аналіз документів, наукової
літератури, так і на особистий життєвий досвід18.
У 1991–1995 рр. активно публікуються мемуари і відредаго-
вані спогади тих, хто пережив Голокост19.
———————
13
Левитас Ф., Шимановский М. Бабий Яр: Страницы трагедии. –
К., 1991; Король В., Кучер В., Мигрин Г. Без строку давності. Трагедія
Бабиного Яру. – К., 1991.
14
Елисаветский С. Бердичевская трагедия: (Документальное пове-
ствование). – К.: УкрНИИНТИ, 1991.
15
Хонигсман Я. Катастрофа Львовского еврейства. – Львов, 1993.
16
См.: Будник Давид, Капер Яков. Ничто не забыто: Еврейские
судьбы в Киеве. – Konstanc: Hartung-Gorre Verlag, 1993, та ін.
17
Арад И. Холокаст: Катастрофа европейского еврейства (1933–
1945): (Сборник статей). – Иерусалим: Яд Ва-Шем, 1990; Уничтожение
евреев СССР в годы немецкой оккупации (1941–1944): (Сборник
документов и материалов) / Под ред. И. Арада. – Иерусалим: Яд Ва-
Шем, 1992.
18
Вайс А. Отношение некоторых кругов украинского националь-
ного движения к евреям в период Второй мировой войны // Вестник
Еврейского университета в Москве. – 1995. – № 2. – С. 104–113.
19
Стародинский Д. Одесское гетто. – Одесса, 1991; Гошкис Д.
О чем трубит шофар. – Славута, 1992, та ін.

247
 Що стосується публікацій архівних матеріалів і документів,
то перші з них вийшли друком тільки у 1994 р. через те, що до
того моменту відбувався складний процес відкриття доступу до
архівосховищ. Історичні матеріали було необхідно не тільки
знайти, зібрати, але й опрацювати та класифікувати. Першими
такими книгами стали збірки документів щодо Вінницької
(упорядник Ф. Винокурова20) та Харківської (упорядник Ю. Ля-
ховицький21) областей. Варто підкреслити, що у подальшому
д-р Фаїна Винокурова представляла праці, які були написані на
багатому архівному матеріалі і можуть служити зразком все-
бічного джерелознавчого аналізу.
Другий період (1996–2000 рр.) знаменується появою значної
кількості публікацій різноманітного характеру: від невеликих
наукових заміток і статей до дисертацій і монографій. У цей
період регіональна специфіка відходить на другий план, а на
перший виступають праці, що мали узагальнюючий характер та
охоплювали або великі регіони України (наприклад, Галичину,
Поділля та ін.), чи навіть усю територію сучасної України.
Варто відзначити першу кандидатську дисертацію з історії
Голокосту А. Подольського «Нацистский геноцид евреев Украи-
ны (1941–1944)» (Київ, 1996 р.), і першу докторську дисертацію,
що була трансформована у монографію Ф. Левітаса «Євреї
України у роки Другої світової війни» (Київ, 1997 р.).
У цей же період виходять глибокі дослідження С. Єлисавет-
ського22, Ж. Ковби23, А. Круглова24, Я. Хонігсмана25. Важливим
———————
20
Катастрофа (Шоа) и Сопротивление евреев Винницкой области. –
К.; Тель-Авив, 1994.
21
Ляховицкий Ю. М. Попранная мезуза («Книга Дробицкого Яра»):
Свидетельства, факты, документы о нацистском геноциде еврейского
населения Харькова в период оккупации. 1941–1942 гг. – Вып. 1. –
Харьков: Основа, 1991; Желтая книга. Сборник документов. – Харь-
ков, 1994.
22
Елисаветский С. Полвека забвения. Евреи в движении Сопротив-
ления и партизанской борьбе в Украине (1941–1944). – К., 1998.
23
Ковба Ж. Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого насе-
лення Східної Галичини в роки «остаточного розв’язання єврейського
питання». – К., 1998.

248
явищем в українській історіографії стала збірка статей, при-
свячена Голокосту і єврейському Опору нацистському геноциду
в партизанському і підпільному русі, в ході повстань у гетто і
концтаборах. Ініціатор і редактор-упорядник цієї роботи, Стер
Єлісаветський, зробив вагомий внесок у дослідження цих мало-
відомих сторінок історії26.
Активізувалась робота щодо збирання та опрацювання спо-
гадів тих, хто пережив Голокост. Одна з найбільш повних збірок
свідчень очевидців – книга «Живими залишились лише ми» під
редакцією Б. Забарка27. Борис Забарко продовжив велику роботу
із збирання спогадів про Голокост і в подальші роки28.
З 1995 року в багатьох областях України започатковується
видання «Книг Пам’яті», у яких подаються короткі відомості
про загиблих і тих, хто пережив Голокост, їхні фотографії, у
окремих випадках – спогади29. Продовжується робота не тільки

24
Круглов А. Истребление еврейского населения на Левобережной
Украине (зона военной администрации) в 1941–1942 гг. //Катастрофа і
опір українського єврейства (1941–1944 рр.): Нариси з історії Голо-
косту і Опору в Україні / Ред. та упоряд. С. Я. Єлісаветський. – К.,
1999. – С. 172–201.
25
Хонигсман Я. Катастрофа еврейства Западной Украины. Евреи
Восточной Галиции, Западной Волыни, Буковины и Закарпатья в
1933–1945 гг. – Львов, 1999.
26
Катастрофа і опір європейського єврейства (1941–1944). Нариси з
історії Голокосту і Опору в Україні. – К.: Інститут політичних і етно-
національних досліджень НАН України, 1999.
27
Живыми остались только мы. Свидетельства и документы /
Редактор-составитель, автор предисловия и комментариев д-р Борис
Забарко. – К.: Інститут юдаїки, 1999; 2000.
28
Жизнь и смерть в эпоху Холокоста. Свидетельства и документы.
Кн. 1–3 / Редактор-составитель, автор предисловия и комментариев
Борис Забарко. – К.: Дух і літера, 2007–2008; Мы хотели жить.
Свидетельства и документы. Кн. 1–2 / Редактор-составитель, автор
предисловия и комментариев Борис Забарко. – К.: Дух і літера, 2013–
2014.
29
См.: Книга памяти. Бабий яр / Автор-сост. И. М. Левитас. – К.,
1999; Книга Памяти воинов-евреев Днепропетровска: в 2 кн. – Днеп-
ропетровск, 1999. – Кн. 1; та ін.

249
в українських, але й російських та німецьких архівосховищах.
Слід відзначити дослідження О. Круглова, в якому автор пока-
зує відображення єврейського геноциду на теренах України в ні-
мецькій документалістиці30. Для написання книги харківський
дослідник переклав з німецької мови понад 200 документів і
надав їм науковий коментар.
З’являються роботи, в яких робилися спроби аналізу між-
національних відносин у період Голокосту (статті І. Щупака,
Ж. Ковби та ін.31).
Третій період (з 2000 р. до сьогодні) характеризується
значною активізацією досліджень з історії Голокосту в Україні,
у тому числі – осмислення трагедії не тільки істориками, але й
представниками інших наук – філософами, психологами, юрис-
тами та ін. Ширшою стає джерельна база досліджень, з’яв-
ляється спроби узагальнюючих робіт.
Цьому сприяє, зокрема, поява в Україні наукових центрів
вивчення історії Голокосту, окремі з яких видають наукову літе-
ратуру з історії Голокосту. Серед них – Український інститут
вивчення Голокосту «Ткума» (до 2012 р. – Всеукраїнський
центр вивчення Голокосту «Ткума»), Український Центр вив-
чення Голокосту, Регіональний центр вивчення Голокосту у
Львові, Харківський освітній центр «Голокост» та ін.
Так, Інститут «Ткума» в академічній серії «Українська біб-
ліотека Голокосту» публікує книги українських вчених, при-
свячених історії Голокосту в Україні.32 Також у рамках цієї серії
———————
30
Еврейский геноцид на Украине в период оккупации в немецкой
документалистике 1941–1944 / Авт.-сост. А. Круглов. – Харьков;
Иерусалим, 1996.
31
Щупак И. Я. Отношение украинского населения Запорожья к
евреям во время войны 1941–1945 гг. // 1-е Запорожские чтения
«Еврейское население Юга Украины»: Доклады и сообщения. –
Запорожье, 1997. – С. 117–121; Ковба Ж. Форми ситуаційної допомоги
і рятування євреїв місцевим населенням Східної Галичини у роки
німецької окупації // Запорожские еврейские чтения. – Запорожье:
«Диво», 1999. – Вып. 3. – С. 76–79 та ін.
32
Круглов А.И. Хроника Холокоста в Украине. – Днепропетровск:
Центр «Ткума»; Запорожье: Премьер, 2004 (Академическая серия

250
видаються книги провідних зарубіжних дослідників, перекла-
дені російською та українською мовами, що сприяє більшій
доступності здобутків вчених з різних країн світу для дослід-
ників, викладачів країн пострадянського простору. Першим
виданням серії була книга Дана Міхмана «Історіографія Ката-
строфи»33. У 2007 р. друком вийшла друга книга серії – моно-
графія Іцхака Арада34. У 2015 р. Центр досліджень історії та
культури східноєвропейського єврейства НАУКМА спільно з
Інститутом «Ткума» і видавництвом «Дух і літера» випустили
книгу «Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення», що є
україномовною версією великої наукової роботи редакторів Рея
Брандона та Венді Лауер і колективу авторів – відомих спе-
ціалістів з історії Голокосту в Східній Європі та Україні35. Серед
цих дослідників – Андрей Анґрік (Німеччина), Омер Бартов
(США), Карел Беркгоф (Нідерланди), Мартін Дін (США), Ден-
ніс Делетант (Велика Британія), Франк Ґольчевський (Німеч-
чина), Дітер Поль (Німеччина), Тімоті Снайдер (США) та інші.
Інститут «Ткума» видає перший в Україні спеціалізований
науковий журнал з історії Голокосту, в якому публікуються
статті і матеріали українських та зарубіжних вчених36. Серед

«Украинская библиотека Холокоста»); Єврейський опір в Україні в

період Голокосту: Збірник наукових статей / За ред. М. І. Тяглого. –
Дніпропетровськ: Центр «Ткума2, 2004 та ін.
33
Михман Дан. Историография Катастрофы. Еврейский взгляд:
концептуализация, терминология, подходы и фундаментальные воп-
росы / Пер. с англ. – Вып. 1. – Днепропетровск: Центр «Ткума», ООО
Независимая издательская организация «Дива», 2005 (Академическая
серия «Украинская библиотека Холокоста»).
34
Арад Ицхак. Катастрофа евреев на оккупированных территориях
Советского Союза (1941–1945). – Днепропетровск: Центр «Ткума»; ЧП
«Лира ЛТД»; М.: Центр «Холокост», 2007.
35
Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення / За редакцією Рея
Брандона та Венді Лауер; Пер. з англ. Н. Комарової. – К. : ДУХ І
ЛІТЕРА, 2015. – 520 с.; іл.
36
Проблеми історії Голокосту: Науковий журнал. – Запоріжжя;
Дніпропетровськ, 2002–2016. – Вип. 1–8.

251
інших видань організації «Ткума» слід зазначити «Вісник
“Ткума”» та ін.37
Український центр вивчення Голокосту в Києві видає бюле-
тень «Голокост і сучасність», а також альманах «Сучасні до-
слідження Голокосту». Серед наукових видань цього центру
варто відзначити переклад українською мовою роботи відомої
дослідниці Голокосту Венді Лауер38.
Важливі видання з історії Голокосту друкував Інститут
юдаїки. Серед них особливе місце займає книга «Поза межами
розуміння / богослови і філософи про Голокост», що містить
український переклад статтей зарубіжних мислителів, які «напи-
сані на межі людських духовних сил та інтелектуальних мож-
ливостей»39. Збірка стала справжнім інтелектуальним проривом
у осягненні Голокосту в українському суспільстві. Серед інших
видань інституту треба відзначити «Збірку документів і мате-
ріалів про знищення нацистами євреїв»40, складену О. Круг-
ловим; «Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида
Кахане»41; збірку документів про діяльність Митрополита
Андрея Шептицького в роки війни «Митрополит Андрей Шеп-
тицький. Документи і матеріали 1941–1944»42 та ін.
———————
37
У «Віснику “Ткума”» висвітлюється наукова, освітня, громадська
діяльність «Ткуми», а також проблеми вивчення і викладання історії
Голокосту та інших геноцидів.
38
Лауер Венді. Творення нацистської імперії та Голокост в Україні /
Пер. з англ. С. Коломійця, Є. Ровного. – К.: Зовнішторгвидав України;
Український центр вивчення історії Голокосту, 2010. – 368 с.
39
Поза межами розуміння /богослови та філософи про Голокост.–
2-е вид. / За редакцією Джона К. Рота і Макла Беренбаума. – К.: Дух і
літера, 2009. – С. 5.
40
Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами
евреев Украины в 1941–1944 гг. / Сост. Круглов А., ред. Ленчовский Л.–
К.: Дух и Литера, 2002.
41
Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида Кахане /
Упоряд. Ж. Ковба. – К.: Дух і Літера, 2003 (Серія «Бібліотека Інс-
титуту юдаїки”).
42
Митрополит Андрей Шептицький. Документи і матеріали 1941–
1944 / Упоряд. Ж. Ковба; Наук. ред. Андрій Кравчук. – К.: Дух і
Літера, 2003.

252
 Джерельна база з історії Голокосту в Україні (окрім ар-
хівних матеріалів) розподіляється на публікації, спеціально
присвячені цій проблематиці, та видання, в яких історія Голо-
косту згадується в контексті історії Другої світової війни.
Найбільш значимими серед збірок архівних документів і
матеріалів є видання «Евреи Винницкой области в партизанском
и подпольном движении» (упорядник Ф. Винокурова43), «Сбор-
ник документов по уничтожению евреев Украины в период
нацистской оккупации 1941–1944» (упорядник О. Круглов44),
збірки документів та матеріалів щодо Голокосту в Криму,
зібрані М. Тяглим45, «Митрополит Андрей Шептицький.
Документи і матеріали» (упорядник Ж. Ковба46), збірка доку-
ментів з історії Голокосту на Рівненщині М. Гона47 та ін.
Також серед збірок документів треба виділити роботу Олек-
сандра Круглова «Без жалости и сомнения. Документы и
преступления оперативних групп и команд полиции безопас-
ности и СД на временно оккупированной территории СССР в
1941–44 гг.». Ця збірка документів, більшість з яких вперше
уведена до наукового обігу, була опублікована у чотирьох томах
протягом 2008–2010 рр. Українським інститутом вивчення Голо-
косту «Ткума». Комплекс документів складається з наказів та
документів, що регламентували діяльність оперативних груп,
———————
43
Винокурова Ф.А. Евреи Винничины в период Второй мировой
войны. Малоизвестные документы и новые интерпретации. – В 3-х тт. –
Винница: Антэкс, 2000.
44
Круглов А. Сборник документов и материалов об уничтожении
нацистами евреев Украины в 1941–1944 годах. – К., 2002.
45
Передайте детям нашим о нашей судьбе… / Сб. документов и
материалов / Ред.-сост. Л. П. Кравцова, М. И. Тяглый. – Симферополь:
БЕЦ «Хесед Шимон», 2001; Тяглый М. Холокост в Крыму. Докумен-
тальные свидетельства о геноциде евреев Крыма в период оккупации
Украины (1941–1944). – Симферополь, 2002.
46
Митрополит Андрей Шептицький. Документи і матеріали /1941–
1944/ Упорядн. Ж. Ковба. – К.: «Дух і литера», 2003.
47
Гон М. І. Голокост на Рівненщині (Документи та матеріали). –
Академічна серія «Українська бібліотека Голокосту». – Дніпропет-
ровськ: Центр «Ткума»; Запоріжжя: Прем’єр, 2004.

253
«донесень про події в СРСР», звітів окремих команд та ко-
мендатур.
Окремі джерела періодично публікуються в журналі «Проб-
леми історії Голокосту» (Український інститут вивчення Голо-
косту «Ткума», Дніпро) та «Голокост і сучасність» (Український
центр вивчення історії Голокосту, Київ). У цих журналах наявна
спеціальна рубрика – «Документи». Зокрема, на сторінках дніп-
ропетровського часопису Фаїною Винокуровою була опублі-
кована підбірка документів, що торкаються долі вінницької роз-
відниці, єврейки Тетяни Куцин48, а в № 4 за 2007 р. пере-
друковано лист митрополита А. Шептицького до папи Пія XII та
його послання «Про злочин чоловікоубивства»49. У київському
журналі публікувались роботи О. Круглова «Истребление одес-
ских евреев. Сообщение “Вальдика”»50; Ж. Ковби та А. Гогуна
«Збройний виступ євреїв у Янівському таборі в інформаційних
звітах українських і польських націоналістів»51; І. Капася «Гетто
у Дубровиці за матеріалами архівно-кримінальної справи Хаїма
Сигала»52; О. Круглова «Уничтожение евреев г. Ровно в начале
ноября 1941 года в свете немецких документов»53.
Слід виділити наукові роботи по окремим аспектам Голо-
косту на території України, що супроводжуються публікацією
великої кількості джерел. Серед них – книги О. Круглова, при-
свячені трагедії Бабиного Яру54 та знищенню єврейського насе-
лення Одеси55. Тут оприлюднені звіти окупаційних військ, полі-
———————
48
Проблеми історії Голокосту: науковий журнал. – Випуск ІІ. –
Дніпропетровськ: Центр «Ткума», Запоріжжя: Прем’єр, 2005.
49
Проблеми історії Голокосту: Науковий журнал. – Дніпропет-
ровськ, 2007. – Вип. 4.
50
Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі. – 2008. – № 2 (4).
51
Там само. – 2010. – № 7.
52
Там само. – 2012. – № 11.
53
Там само.
54
Круглов А. И. Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. –
Днепропетровск: Центр «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2011. – 140 с.
55
Круглов А. И. Истребление евреев Одессы в 1941–1943 гг. –
Днепропетровск: Институт «Ткума», 2014. – 160 с.

254
ційних формувань, матеріали судових процесів над військовими
злочинцями тощо.
В останні роки з’явилися краєзнавчі роботи, в яких наведено
великий обсяг джерел. У книзі, що вийшла за редакцією
М. Гольденберга56, міститься багато документів з історії Голо-
косту на Миколаївщині: документи румунської окупаційної ад-
міністрації, матеріали ЧГК, судових процесів тощо. Вийшли
друком й інші роботи, написані на основі спогадів свідків подій
Голокосту57.
Документи про Голокост у Дніпропетровську (відозва про
реєстрацію, антиєврейський плакат тощо) знайшли фрагмен-
тарне відображення в збірнику «Звитяга. Жертовність. Подвиг:
До 60-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні»58. У 2010 р.
ряд документів, в яких є згадки про антиєврейську політику
нацистів, було опубліковано в збірці, підготовленій Державним
архівом Дніпропетровської області59. Окремі згадки про полі-
———————
56
Судьбы евреев Николаевщины во время Великой Отечественной
войны 1941–1945 / Под ред. М. Д. Гольденберга. – Николаев: издатель
П. Н. Шамрай, 2013. – 408 с., іл.
57
Венгер А., Каковкіна О. Голокост у спогадах неєвреїв (за мате-
ріалами Сталіндорфського району Дніпропетровської області) // Проб-
леми історії Голокосту. – 2015. – Вип. 7. – C. 6–15; Рудницька Н. В.
Голокост на Житомирщині в документах Державного архіву Вінниць-
кої області // ХХ століття – етнонаціональний вимір та проблеми Голо-
косту : збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-
практичної конференції (Житомир, 22–23 жовтня 2010 р). – Дніпро-
петровськ: Вид-во Центр «Ткума», 2011. – С. 373–378; Ташлай Л.
Голокост на Миколаївщині очима свідків // Запорожские еврейские
чтения: Доклады и сообщения (14–15 апреля 2013 г.). – Запорожье,
2014. – C. 46–65 та ін.
58
Звитяга. Жертовність. Подвиг: До 60-річчя перемоги у Великій
Вітчизняній війні. Каталог виставки / Упор. О. В. Касьянов. – Дніпро-
петровськ, 2005. – 121 с.
59
Окупаційний режим на Дніпропетровщині в хронологічних
довідках місцевих органів влади: Збірник документів / Автори-упо-
рядники О. В. Касьянов і Н. В. Киструська – Дніпропетровськ: Герда,
2010. – 380 с.

255
тику нацистів щодо євреїв на окупованій території України є в
зібранні джерельних матеріалів, підготовлених О. Гогуном,
І. Дерейко та ін.60 У 2014 р. побачила світ збірка документів,
присвячена становищу євреїв в окупованому Києві61. Листівки
про дискримінаційні заходи щодо євреїв, об’яви про створення
гетто, фотографії загиблих тощо вміщено у фундаментальній
збірці фотодокументів, виданим у 2015 р. Інститутом «Ткума»62.
Особливу групу джерел становлять спогади та щоденники
жертв і очевидців Голокосту. Останнім часом надруковані що-
денники очевидців Голокосту на теренах України Н. Д. Мош-
кова63, С. А. Шведова64, в яких розповідається про знищення
євреїв на Дніпропетровщині. Ці видання тематично перегуку-
ються з виданими в Україні щоденниками свідків Голокосту в
Західній Європі, зокрема Анни Франк65, Давида Рубіновича66
та ін.
Серед мемуарної літератури, що була надрукована в першій
половині 2000-х рp., слід зазначити мемуари Л. Дусман67, збірку

———————
60
Родня. Полиция и партизаны. 1941–1944. На примере Украины» /
Авт.-сост.: А. Гогун, И. Дерейко, А. Кентий. – К.: Украинский изда-
тельский союз, 2011. – 576 с.
61
Київ: війна, влада, суспільство. 1939–1945 рр. (За документами
радянських спецслужб та нацистської окупаційної адміністрації). – К.:
Темпора, 2014. – 864 с.
62
Нацистський «новий порядок» в містах України: Збірка фото-
графій та документів з фондів Музею «Пам’ять єврейського народу та
Голокост в Україні». – Дніпропетровськ: Інститут «Ткума», 2015. –
336 с.
63
Гуляев Г. И., Бусыгина Н. Д. Днепропетровск глазами очевидцев:
1929–1942. – Дніпропетровськ: Свідлер А. Л., 2012. – 144 с.
64
Гуляев Г. И., Большаков В. И., Бусыгина Н. Д. Днепропетровск:
1928–1947. – Дніпропетровськ: ПГАСА, 2009. – 144 с.
65
Франк Анна. Щоденник / пер. з нім. – 3-є вид. – К.: Сфера, 2009. –
282 с.
66
Щоденник Давида Рубіновича / Пер. А. Шарого. – К.: Зовніш-
торгвидав України, 2009. – 72 с.
67
Дусман Л. Помни! Не повтори! – Одесса: Друк, 2001.

256
спогадів «Проліски за колючим дротом»68 та ін. Простежується
тенденція збору і публікації спогадів по регіонах. До таких
публікацій належать «Память сердца»69 – про євреїв Маріуполя;
«Забвению не подлежит»70 упорядника Г. Фельдмана – про
євреїв Житомира, «Передайте детям нашим о нашей судьбе»71 –
збірка документів і матеріалів про знищення євреїв у Криму.
Друком виходили «Книги Пам’яті»72 та інші подібні видання.
Очевидно, особливу цінність серед надрукованих спогадів
мають ті, що були записані одразу після війни. До таких від-
носяться спогади Я. Хешелес, яка була в’язнем Янівського конц-
табору у Львові73, або «Історія Міни. Спогади лікаря про Голо-
кост»74 М. Дойч та ін.
Спираючись на власні спогади, ізраїльський дослідник
Ш. Редліх в своїй книзі «Разом і нарізно в Бережанах» спро-
бував подивитись на трагедію Голокосту в його рідному східно-
галицькому містечку не тільки поглядом історика, але й відоб-
разити бачення подій минулого інших учасників драми – поля-
ків, євреїв, українців і німців75.
———————
68
Проліски за колючим дротом. Спогади колишніх малолітніх
в’язнів фашизму / Автори-упорядн. О. Васюков, М. Петренко, С. По-
дольський. – Львів: Видавничий дім «Цивілізація», 2004.
69
Память сердца (Книга о трагедии и мужестве евреев Мариуполя). –
Мариуполь, 2002.
70
Забвению не подлежит. Сборник материалов о Холокосте, пере-
житом моими земляками / Сост. Г. Фельдман. – Житомир, 2000.
71
Передайте детям нашим о нашей судьбе…: Сб. документов и
материалов / Ред.-сост. Л. П. Кравцова, М. И. Тяглый. – Симферополь:
БЕЦ «Хесед Шимон», 2001.
72
Книга пам’яті Дробицького яру / Автори-укладачі: В. П. Ле-
бедева, П. П. Сокольський. – Харків, 2004; Книга Памяти воинов-
евреев Днепропетровска: В двух книгах. – Книга вторая, третья
(части 1-2), четвертая. – Днепропетровск, 1999–2004 та ін.
73
Хешелес Янина. Глазами двенадцатилетней девочки. – К., 2011. –
96 с.
74
Дойч Мина. Історія Міни. Спогади лікаря про Голокост. – К.: Дух
і літера, 2011. – 184 с.
75
Редліх Ш. Разом і нарізно в Бережанах. Поляки, євреї та українці,
1919–1945. – 2-е вид. / Пер. з англ. – К.: Дух і літера, 2007 – 289 с.

257
 Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» з 2008 р.
видав вже шість випусків збірки «Відродження пам’яті»76, куди
входять як свідоцтва тих, хто зміг пережити Катастрофу, так і
спогади ветеранів, людей, що побували в евакуації та на оку-
пованій території України.
Часто спогади публікують у збірках разом з документами та
матеріалами про долю єврейського населення України в роки
Другої світової війни; взагалі, обсяг мемуарної літератури став
значно зростати після 2008 р.77
———————
76
Возрождение памяти: Воспоминания свидетелей и жертв Холо-
коста. – Дніпропетровськ: Центр «Ткума»; Український інститут вив-
чення Голокосту «Ткума», 2008–2015. – Вып. 1–6.
77
Гельфонд Е. Г. Майданек над Бугом. Воспоминания о южноук-
раинских лагерях и гетто. – Донецк: Апекс, 2008. – 90 с.; Гольденберг
М. Д. Судьбы евреев Николаевщины в период Великой Отечественной
войны 1941–1945 гг. – Николаев: Издатель П. Н. Шамрай, 2013. –
408 с.; Жовтневий Голокост: спогади та матеріали / Уклад. В. Моска-
ленко. – Ярмолинці: ЦРБ, 2012. – 16 с.; Ковба Ж. М. Останній рабин
Львова. Єзекіїль Левін. – Львів; К.: Дух і літера, 2009. – 184 с.; Ковба Ж.
Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида Кахане. – К.:
Дух і літера, 2009. – 276 с.; Костелянець Г. Від України до Білорусії:
Історія однієї єврейської сім’ї. – Дніпропетровськ: Центр «Ткума»;
«Музей історії та культури євреїв Білорусі»; ПП «Ліра ЛТД», 2009. –
168 с.; Куликов В. Я. Оккупация Винницы (18.07.1941–20.03.1944).
Свидетельство очевидца. – К.: Изд-во ПАРАПАН, 2012. – 384 с.;
Левітас І. М. Праведники Бабиного Яру / Пер. з рос. С. Б. Герус. – К.:
Етнос, 2008. – 368 с.; Пам’ять заради майбутнього: З історії десяти-
річної діяльності Української спілки в’язнів-жертв нацизму та спогади /
Під заг. ред. М. Демідова; Ред.-упоряд.: О. Гаца, Т. Корнійчук, Н. Слє-
сарєва; Редкол. М. Демідов [та ін.]. – 2-е вид., доп. – К.: [б. в.], 2003. –
567 с.; Пам’ять заради майбутнього: Про діяльність Української спілки
в’язнів-жертв нацизму та спогади. Кн. 2 / Під заг. ред. М. Демідова;
Ред.-упоряд.: О. Гаца, Т. Корнійчук, Н. Слєсарєва; Редкол.: М. Демідов
[та ін.]. – К.: Фенікс, 2005. – 763 с.; До 60-річчя Великої Перемоги і
закінчення Другої світової війни. Пам’ять заради майбутнього. – К.:
Фенікс, 2008. – Кн. 3: Про діяльність УСВЖН і спогади. – 464 с.;
Сражались в одном строю: воины-евреи в воспоминаниях участников
Великой Отечественной войны / Еврейс. совет Украины; сост. Илья

258
 З’являються також інші види робіт, серед яких – довідники з
історії Голокосту (О. Круглов78, М. Тяглий79); словник-довідник
українською мовою «Голокост в Україні (1941–1944)» (упо-
рядники О. Гісем, О. Мартинюк)80; а також збірки ілюстрацій
(Авербух С. «Гитлеровская пропаганда юдофобии в проклама-
циях и карикатурах»81).
Що стосується наукових історичних досліджень, то часто
проблеми Голокосту розглядаються в контексті історії
Другої світової війни, коли історики торкаються проблем функ-
ціонування окупаційного режиму на території України, зде-
більшого – в окремих регіонах82.

Левитас. – К.: Золоті ворота, 2010. – 410 с.; Фоєрман Юліуш. Щоден-
ник зі Станіслава (1941–1943 рр.) / Пер. з пол. – Івано-Франківськ:
Лілея-НВ, 2009. – 56 с., та ін.
78
Круглов А. И. Энциклопедия Холокоста: Еврейская энциклопедия
Украины / Ред. И. М. Левитас. – К.: Еврейский Совет Украины, 2000;
Его же. Катастрофа украинского еврейства 1941–1944 гг.: Энциклопе-
дический справочник – Харьков: Каравелла, 2001.
79
Тяглый М. И. Места массового уничтожения евреев Крыма в пе-
риод нацистской оккупации полуострова, 1941–1944 : Справочник. –
Симферополь: БЕЦ «Хесед Шимон», 2005. – 120 с.
80
Гісем О. В., Мартинюк О. О. Голокост в Україні (1941–1944).
Словник-довідник. – К.: УЦВГ, 2003.
81
Авербух С. Л. Гитлеровская пропаганда юдофобии в проклама-
циях и карикатурах. – К.: Украинский центр изучения истории Холо-
коста, 2005.
82
Вінцковський Т., Кязимова Г., Михайлуца М., Щетніков В. Оку-
паційний режим в губернаторстві «Трансністрія» // Україна у Другій
світовій війні: погляд з ХХІ ст. Історичні нариси. – К.: Наукова думка,
2010. – Т. 1. – C. 413–446; Винарчук Т. В. Жертви окупаційної влади
території Запорізької області в роки Другої світової війни» // Наукові
праці історичного факультету Запорізького національного університе-
ту. – Запоріжжя: ЗНУ, 2013. – Вип. XXXV. – C. 149–156; Гальчак С. Д.
Політика румунської окупаційної влади на території Північної Транс-
ністрі // Архіви окупації. 1941–1944. – К.: Bид. дім «Києво-Могилян-
ська академія», 2006. – C. 840–849; Орлянський В. С., Тедеєва О. С.
Місцеві органи управління в період окупації на Запоріжжі (1941–
1943 рр.). – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 332 с.; Орлян-

259
 Саме регіональним особливостям Голокосту присвячена
найбільша кількість робіт. В основному це невеликі повідом-
лення про той чи інший край, про увічнення пам’яті загиблих на
місцях масових розстрілів. Рідше зустрічаються роботи, підго-
товлені на архівних матеріалах, серед таких – дослідження по
Запорізькій області С. Орлянського83, праці М. Твєрдохлєба по
Кременчуку84, В. Наконечного по Волині85 та ін. Вийшли в світ
ґрунтовні монографії щодо «остаточного вирішення єврейського

ський В. С. Деякі напрямки політики окупаційної адміністрації в соці-

альній сфері життя населення Запоріжжя // Культурологічний вісник:
наук. теор. щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя: Про-
світа, 2010. – Вип. 25. – C. 38–41; Спудка І. М. Економічна політика
нацистського керівництва на території Запорізької області // Наукові
праці історичного факультету Запорізького національного університе-
ту. – Запоріжжя: ЗНУ, 2011. – Вип. ХХХІ. – C. 189–194; Сугацька Н. В.
Місцева адміністрація та самоуправління на Півдні України в часи
нацистської окупації краю (1941–1944 рр.) в контексті подій Голокосту //
Південний архів (історичні науки). – Херсон, 2005. – Вип. ХХ. –
C. 148–153; Її ж. Створення місцевої адміністрації та органів місце-
вого самоврядування на півдні України в часи нацистської окупації
краю // Сучасний вимір держави та права: зб. наук. праць / Під ред.
В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка. – Миколаїв: вид-во «Іліон», 2008. –
C. 143–145; Цибуленко Г. В., Цибуленко Л. О. Формат і механізми
«нового порядку» окупаційної влади на Херсонщині 1941–1944 рр. //
Південний архів (історичні науки): зб. наук. праць. – Херсон: вид-во
ХДУ, 2010. – Вип. ХХХІ–ХХХІІ. – С. 252–265; Цибуленко Г. В. Окупа-
ційний режим за матеріалами фонду Р-1520 – сільські управи держав-
ного архіву Херсонської області // Культурологічний вісник: Науково-
теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 2012. –
Вип. 29. – С. 15–20; Шайкан В. О. Колабораціонізм на території рейхс-
комісаріату «Україна» і військової зони в роки Другої світової війни. –
Кривий Ріг: Мінерал, 2005. – 466 с. та ін.
83
Орлянский С.Ф. Холокост на Украине. – Запорожье, 2003.
84
Твердохлеб Н. Евреи Кременчуга. Исторический очерк. – Кре-
менчуг: «Пирамида», 2004
85
Наконечный В. Холокост на Волыни: жертвы и память. – Луцк:
МП «Заря-плюс», 2003.

260
питання» в окремих регіонах України86, а також статті та збірки
статей87. У 2016 р. побачив світ перший том великого дослід-
———————
86
Тяглый М. Места массового уничтожения евреев Крыма в период
нацистской оккупации полуострова, 1941–1944: справочник. – Симфе-
рополь: БЕЦ «Хесед Шимон», 2005. – 106 с.; ил.; Шитюк М. М.,
Сугацька Н. В. Геноцид проти євреїв Південної України в роки ні-
мецько-румунської окупації (1941–1944 рр.). – Миколаїв, 2008. –
154 с.; Юсов В. Хотинский холокост. – Черновцы: Золоті литаври,
2010. – 121 с. та ін.
87
Артемовский Бабий Яр / отв. исп. Д. Л. Видергауз, ред. М. В. Га-
белев. – Артемовск : [б.и.], 2000. – 56 с.; Винокурова Ф. Евреи в аду:
лагерь-гетто в Печере (Транснистрия) // Проблеми історії Голокосту:
науковий журнал. – Дніпропетровськ: Інститут «Ткума»; ПП «Ліра
ЛТД», 2016. – Вип. 8.– C. 40–88; Гельман Б. Причина смерти – рас-
стрел. Холокост в Севастополе. – Севастополь: [б.и.], 2004. – 184 с.;
Даценко В. За те, що євреї… Трагедія Голокосту в межиріччі Пів-
денного Бугу та Дніпра (1941–1944). – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2015. –
178 с.; Елисаветский С. Я. Бердичевская трагедия: (Документальное
повествование). – К.: УкрНИИНТИ, 1991; Кабанчик И. Трагедия
евреев Буковины [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.jewish.ru/history/press/2010/08/news994288077.php. – Назва з
екрану; Коваль О. Г., Коваль Г. П. Богданівка: злочин, кара, пам’ять //
Краєзнавчий альманах. Історія. Археологія. Наука. Культура. Освіта.
Промисловість. Сільське господарство. – Миколаїв: ОІППО, 2012. –
№ 1. – С. 101–108; Ковба Ж. Філіп Фрідман – свідок загибелі львів-
ських євреїв // Проблеми історії Голокосту. – 2006. – Вип. 3. – С. 176–
189; Коган Л. Холокост на Житомирщине // Історичні уроки Голокосту
та міжнаціональні відносини: збірник наукових праць. – Дніпропет-
ровськ: Центр «Ткума», 2010. – С. 323–349; Лин В. Криворожская
трагедия. – Ч. 1–3. – Кривой Рог: [б. и.], 2001–2002; Ляховицкий Ю. М.
Попранная мезуза («Книга Дробицкого Яра»): Свидетельства, факты,
документы о нацистском геноциде еврейского населения Харькова в
период оккупации. 1941–1942 гг. – Вып. 1. – Харьков: Основа, 1991;
Монастирський Є. Шоа в Ворошиловграді – невідома сторінка історії
Голокосту в Україні // Проблеми історії Голокосту. – 2013. – Вип. 6. –
C. 90–101; Наконечный В. Холокост на Волыни: жертвы и память. –
Луцк: [б. и.], 2003. – 68 с.; Радченко Ю. Знищення харківських євреїв
органами ГФП та СД в роки Другої світової війни // Вісник Харків-
ського національного університету імені В. Н. Каразіна. – Харків,

261
ження з історії Голокосту О. Круглова, А. Уманського, І. Щу-
пака «Голокост в Україні», присвячений подіям в областях, які
утворювали так звані Рейхскомісаріат «Україна» і Губерна-
торство «Трансністрія» (іншим окупованим територіям України
буде присвячено другий том роботи)88.

2010. – Вип. 42. – С. 134–144; Його ж. «Його чоботи та есесівська

форма були забризкані кров’ю…»: таємна польова поліція, поліція
безпеки та СД, допоміжна поліція у терорі щодо євреїв Харкова (1941–
1943 рр.) // Голокост та сучасність. – 2011. – № 2 (10). – C. 46–85;
Його ж. «Ukrainische Hilfspolizei» и Холокост на территории генерал-
бецирка Чернигов, 1941–1943 гг. // Форум новейшей восточноевропей-
ской истории и культуры. – Русское издание. – 2013. – № 1 [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу: http://www1.ku-eichstaett.de/
ZIMOS/forum/inhaltruss19.html. – Назва з екрану; Сугацька Н. В. Події
Голокосту на Миколаївщині під час німецької та румунської фа-
шистської окупації // Південний архів (історичні науки). – Херсон,
2005. – Вип. ХІХ. – C. 200–205; Її ж. Масове знищення єврейського
населення в сільській місцевості на Півдні України у період німецької
окупації (1941–1943 рр.) // Південний архів (історичні науки). – Хер-
сон, 2006. – Вип. ХХІІ. – С. 280–284; Її ж. Відношення населення
окупованих територій до антиєврейської політики окупантів (за мате-
ріалами Миколаївської області) // Матеріали міжнародної науково-
практичної конференції «Історична пам’ять про війну та Голокост»,
Київ, 28–30 вересня 2012 р. Присвячено 71-й річниці трагедії Бабиного
Яру. – Дніпропетровськ: Центр «Ткума», 2013. – C. 162–173; Суровцев О.
Процес депортації єврейського населення Північної Буковини 1941–
1942 років як складова антиєврейської політики румунської окупацій-
ної влади // Проблеми історії Голокосту. – 2006. – Вип. 3. – C. 130–146;
Хонигсман Я. С. Катастрофа еврейства Западной Украины: евреи Вос-
точной Галиции, Западной Волыни, Буковины и Закарпатья в 1933–
1945 гг. – Львов: [б. и.], 1998. – 352 с.; Шитюк М. Знищення єврей-
ського населення в південній частині Рейхскомісаріату «Україна» //
Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Історична
пам’ять про війну та Голокост»: Київ, 28–30 вересня 2012 р. Присвя-
чено 71-й річниці трагедії Бабиного Яру. – Дніпропетровськ: Центр
«Ткума», 2013. – C. 195–215 та ін.
88
Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхско-
миссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия». – Днипро:

262
 Природно, що важливе місце в розробці наративного мате-
ріалу з історії Голокосту займає трагедія Бабиного Яру89.
Особливо треба відзначити нову книгу «Бабин Яр. Історія і
пам’ять», видану до 75-ї річниці трагедії90. Це видання, за оцін-
кою одного з її редакторів Владислава Гриневича, «є найбільш
модерною репрезентацією трагедії Бабиного Яру у всьому комп-
лексі проблем, що його стосуються, – до того, як стався Бабин
Яр, власне Бабин Яр і після Бабиного Яру. Вона розповідає про
культурну пам’ять, політичну пам’ять, що стосується Бабиного
Яру, його уроки. На сьогодні це найбільш повна репрезентація
всього, що стосується комплексу проблем наукового і науково-
популярного плану, пов’язаного з Бабиним Яром»91.
Чималу увагу дослідники звертають на формування нацис-
тами особливого інформаційного простору та антисемітську
пропаганду як знаряддя Голокосту92; особливо багато робіт з
цієї проблематики написав Михайло Тяглий93.

Украинский институт изучения Холокоста «Ткума», 2016. – 564 с., ил.,

карты.
89
Евстафьева Т., Нахманович В. Бабий Яр: человек, власть, исто-
рия. – К., 2004; Левитас И. Праведники Бабьего Яра. – К., 2001; Его
же. Бабий Яр: трагедия, история, память. – К.: Нац. историко-мемо-
риальный заповедник «Бабий Яр», 2011. – 618 с.; Нахманович В. Бабин
Яр: Історія, сучасність, майбутнє (роздуми до 70-річчя київської ма-
сакри 29–30 вересня 1941 р.) // Український історичний журнал. –
2011 – № 6. – С. 105–121; Вже згадана робота О. Круглова «Трагедия
Бабьего Яра в немецких документах» та ін.
90
Бабин Яр: Історія і пам’ять / За ред. Владислава Гриневича,
Павла-Роберта Магочія. – К.: Дух і Літера, 2016. – 352 с., з іл.
91
Видання «Бабин Яр. Історія і пам’ять» презентують на відзна-
ченні 75-х роковин [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/2088401-vidanna-babin-ar-
istoria-i-pamat-prezentuut-na-vidznacenni-75h-rokovin.html. – Назва з
екрану.
92
Антонюк Н. В. Проблеми функціонування західноукраїнскьої
преси періоду Другої світової війни // Українська періодика: історія і
сучасність: Доп. та повід. п’ятої Всеукр. наук.-теорет. конф. 27–
28 листопада 1998 р. / За ред. М. М. Романюка. – Львів, 1999. – С. 353–
358; Гулай В. Дегуманізація, демонізація образу єврея як домінантний

263
вектор маніпулятивно-пропагандистської кампанії легальних україно-
мовних видань Галичини періоду нацистської окупації // Проблеми
історії Голокосту. – 2015. – Вип. 7. – C. 16–28; Давлєтов О. Теорія і
практика антисемітської політики НСДАП на теренах Третього рейху
(на прикладі гетто) // Проблеми історії Голокосту. – 2013. – Вип. 6. –
C. 58–68; Долгорученко К. Антисемітська пропаганда як умова функ-
ціонування прес-центру Генерального округу «Дніпропетровськ»
(1941–1943 рр.) // Проблеми історії Голокосту: науковий журнал. –
Дніпропетровськ: Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД», 2016. – Вип. 8. –
C. 100–113; Лизанчук В. В. Газета «Станиславівське слово» (1925–
1944) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / За ред.
М. М. Романюка. – Львів, 1996–1997. – Вип. ІІІ/ІV. – С. 418–436;
Михайлюк М. Антисемітська пропаганда на шпальтах окупаційних
видань в контексті нацистської політики геноциду щодо євреїв Ук-
раїни (1941–1943 рр.) // Вісник Академії праці і соціальних відносин
Федерації профспілок України. – 2005. – № 4. – С. 181–187; Погорєлов А.
Деякі заходи окупаційної влади з виявлення єврейського населення
Миколаївщини та антисемітської пропаганди в 1941–1942 рр. // Мате-
ріали міжнародної науково-практичної конференції «Історична па-
м’ять про війну та Голокост», Київ, 28–30 вересня 2012 р. Присвячено
71-й річниці трагедії Бабиного Яру. – Дніпропетровськ: Центр
«Ткума», 2013. – 260 с. – C. 147–154; Радченко Ю. «Винуватці нещастя
народів»: антисемітська пропаганда у Харкові та Харківській областів
період нацистської окупації (1941–1943 рр.) // Етнополітичні проблеми
Другої світовоївійни. – Х., 2011. – С. 22–48; Його ж. Антисемітська
пропаганда на сторінках «Нової України» // Збірник наукових праць.
Серія «Історія та географія». – Х., 2012. – С. 22–31; Салата О. О.
Формування німецького інформаційного простору в Рейхскомісаріаті
України та в зоні військової адміністрації (червень 1941–1944 рр. /
Донец. нац. ун-т. – Донецьк: Норд-Прес, 2010. – 361 с.; Смилянская Ю. В.
Отражение Холокоста в прессе оккупационного периода на терри-
тории Украины // Катастрофа єврейства під час Другої світової війни.
Матеріали VІІ наукової конференції. – К., 2000. – С. 300–304; Ее же.
История одной редакции (газеты «Украинское слово» и «Новое укра-
инское слово») // Тень Холокоста. Материалы ІІ Международного сим-
позиума «Уроки Холокоста и современная Россия». – М., 1998. –
С. 140–145; Титаренко Д. М. Висвітлення взаємовідносин України та
Німеччини на сторінках окупаційної преси Донбасу (1941–1943 рр.) //
Вопросы германской истории: Сб. науч. ст. / Ред. кол. С. И. Бобылева
(отв. ред.) и др. – Д., 2000. – С. 43–49; Щупак І. Нацистська анти-

264
 У низці робіт розглядаються певні аспекти Шоа – міжна-
ціональні відносини, питання про євреїв-військовополонених
тощо94. У новій книзі Владислава Гиневича через призму між-
етнічних відносин в Україні висвітлюється велика палітра
реакцій українського населення на Голокост та нацистський
окупаційний режим95.
Гострим, сенситивним та водночас політично забарвленим є
питання про ставлення українських націоналістів до «єврей-
ського питання» в роки війни, чому присвячено окремі статті96.
Серед монографій варто виділити дослідження директора Укра-

семітська пропаганда серед місцевого населення України // Проблеми

історії Голокосту. – 2006. – Вип. 3. – C. 147–175 та ін.
93
Тяглый М. И. К вопросу о нацистской антисемитской пропаганде
на оккупированных территориях СССР: новые источники // Голокост і
сучасність. – 2002. – № 4. – С. 6–7; Его же. Нацистская антисемитская
пропаганда в оккупированном Крыму и ее место в системе меропри-
ятий Холокоста // Холокост. Материалы 8-ой международной конфе-
ренции по иудаике. – М., 2001. – С. 55–70; Его же. Антисемитская
пропаганда на оккупированных нацистами советских территориях:
историография и методика изучения вопроса // Современные иссле-
дования Холокоста. – 2005. – № 1. – С. 28–42.
94
Гулай В. Дискурс міжетнічної комунікації у дистрикті «Гали-
чина» в період остаточного вирішення єврейського питання» // Проб-
леми історії Голокосту: науковий журнал. – Дніпропетровськ: Інститут
«Ткума»; ПП «Ліра ЛТД”, 2016. – Вип. 8. – C. 89–99; Маринченко А.
Военнопленные-евреи в контексте этнорасовой политики нацистов:
реалии начального периода войны в Украине // Проблеми історії Голо-
косту: науковий журнал. – Дніпропетровськ: Інститут «Ткума»;
ПП «Ліра ЛТД”, 2016. – Вип. 8. – C. 114–134 та ін.
95
Гриневич В. Україна у Другій світовій війні. Міжетнічні відно-
сини (1941–1945). – Дніпро: Український інститут вивчення Голокосту
«Ткума», 2016. – 276 с.
96
Зайцев О. Український націоналізм та «єврейське питання» напе-
редодні Другої світової війни // Історична пам’ять про війну та Голо-
кост. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвя-
ченої 71-й річниці трагедії Бабиного Яру. – 2013. – C. 118–132 та ін.

265
їнського інституту національної пам’яті Володимира В’ятро-
вича97.
Все більш популярною темою досліджень українських вче-
них стає дослідження історичної пам’яті про Голокост98, що є
надзвичайно актуальним для українського суспільства, яке пере-
живає складний період свого розвитку.
У 2000-х рр. в Україні вивчення теми Голокосту продов-
жується в дисертаціях, абсолютна більшість яких, як і вище-
згадані статті з «остаточного вирішення єврейського питання»,
присвячено вивченню регіональних аспектів Шоа. Такими є
дисертації О. М. Гончаренка (2005 р.), де ґрунтовно аналізу-
ються загальні тенденції та особливості Голокосту на Київщині;
Ю. Ю. Радченка, який досліджував геноцид щодо євреїв у при-
фронтовій зоні; Н. В. Сугацької (2006 р.), яка розглядала своє-
рідність Голокосту на Півдні України (на території Одеської,
Миколаївської та Херсонської областей); О. А. Суровцева, у
———————
97
В’ятрович В. Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на
тлі катастрофи. – Львів: Мс, 2006. – 140 с.; Деревінський В. Ф. Став-
лення ОУН(б) і УПА до сусідніх народів та національних меншин. –
К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. – 149 с. та ін.
98
Медведовська А. Рецепція Голокосту в суспільній думці пізньо-
радянської доби (1950–80-ті рр.) // Проблеми історії Голокосту: нау-
ковий журнал. – Дніпропетровськ: Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД»,
2016. – Вип. 8. – С. 135–144; Подольський А. Українське суспільство і
пам’ять про Голокост: спроба аналізу деяких аспектів // Голокост і
сучасність. – 2009. – Вип. 1(5). – С. 47–59; Його ж. Пам’ять про жерт-
ви Голокосту як один з чинників єврейської ідентичності в Україні //
Єврейська національна спільнота в контексті інтеграції українського
суспільства: кол. Монографія / НАН України, Інститут політичних і
етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса. – К.: ІПіЕНД, 2014. –
С. 344–361; Салата О. Голокост в історичній пам’яті українського
народу // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
«Історична пам’ять про війну та Голокост», Київ, 28–30 вересня
2012 р. Присвячено 71-й річниці трагедії Бабиного Яру. – Дніпро-
петровськ: Центр «Ткума», 2013. – C. 155–161; Суровцев О. Особ-
ливості регіональної історичної пам’яті населення Буковини про Другу
світову війну // Матеріали міжнародної конференції «Історична па-
м’ять про війну та Голокост». – Дніпропетровськ: «Ткума», 2013. –
C. 174–194 та ін.

266
якій дослідник досліджував регіональну історію Голокосту у
Північній Буковині та Хотинщині (2006 р.); О. Трєпкачової, яка
зробила спробу розглянути долю єврейського населення Дніпро-
петровщини у часи нацистської окупації (2010 р.). Регіональний
характер має і робота Р. Ю. Михальчука (2014 р.), який кон-
центрується на проблемі Голокосту євреїв Рівненщини99.
До сьогоднішнього моменту українські історики на рівні
дисертаційних робіт майже не зверталися до спеціального до-
слідження джерел історії Голокосту в Україні та історіографії
проблеми. Єдиним виключенням є дисертація провідного укра-
їнського джерелознавця Фаїни Винокурової, яку було захищено
ще в 2003 р.100
Окремі сюжети, пов’язані із проблематикою Голокосту, є
складовими дисертацій, присвячених вивченню різних аспектів
———————
99
Гончаренко О. М. Голокост на території Київщини: загальні тен-
денції та регіональні особливості (1941–1944 рр.): дис. ... канд. ... іст.
наук: 07.00.01 / Черкаський національний університет ім. Б. Хмель-
ницького. – Черкаси, 2005. – 270 с.; Радченко Ю. Ю. Нацистский гено-
цид єврейського населення України на території прифронтової зони
(1941–1943 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.10 / Харк. нац.
ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2012. – 21 с.; Сугацька Н. В. Геноцид
проти єврейського населення Півдня України в роки німецько-ру-
мунської окупації (1941–1944 рр.): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 /
Миколаївський державний ун-т ім. В. О. Сухомлинського. – Миколаїв,
2006. – 189 с.; Суровцев О. А. Голокост у Північній Буковині та Хо-
тинщині в роки Другої світової війни: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 /
Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці,
2006. – 234 с.; Трепкачева О. Оккупационный режим и еврейское насе-
ление Днепропетровщины 1941–1943 гг.: дис. … канд. ист. наук:
07.00.01 / Днепропетровский национальный ун-т им. Олеся Гончара. –
Д., 2010. – 215 с.; Михальчук Р. Ю. Голокост на території Рівненщини
під час німецької окупації (1941–1944 рр.): автореф. дис. … канд. іст.
наук: 07.00.01 / Національний ун-т «Острозька академія». – Острог,
2014. – 20 с.
100
Винокурова Ф. A. Фонди державного архіву Вінницької області
як джерело з історії долі євреїв під час німецько-румунської окупації
1941–1944 рр.: дис. … канд. іст. наук: 07.00.06 / Державний комітет
архівів України; Український науково-дослідний ін-т архівної справи
та документознавства. – К., 2003. – 234 с.

267
нацистського окупаційного режиму в Україні та його регіональ-
ній специфіці, руху Опору тощо. Різною мірою питання Голо-
косту згадуються у дисертаційних роботах В. І. Абакумової,
Ю. І. Левченка, О. М. Удовика, І. А. Шахрайчука101. Аспект ан-
тисемітської нацистської пропаганди побіжно розглядався у
дисертаціях О. О. Маєвського та М. В. Михайлюк102.
Окремий підрозділ «Голокост на Волині» міститься в ди-
сертації С. Іванова «Становище населення Волині в період ні-
мецької окупації (1941–1944 рр.)», захищеній у 2017 р. в Острозь-
кій академії103. Місцю Голокосту в суспільній думці сучасної
України було присвячено дисертацію А. Ф. Медведовської104.

———————
101
Абакумова В. І. Окупаційний режим та антифашистський рух
опору на Луганщині (1941–1943): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 /
Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. – Лу-
ганськ, 2004. – 214 с.; Левченко Ю. І. Особливості реалізації політики
окупаційної влади в адміністративно-територіальних одиницях Украї-
ни 1941–1944 рр.: автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Націо-
нальний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2015. – 20 с.;
Удовик В. М. Німецько-фашистський окупаційний режим (1941–1944)
на території генеральної області «Київ» (Київська та Полтавська
області): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Київський національний
ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 236 с.; Шахрайчук І. А. Рух
опору на Дніпропетровщині в період Великої Вітчизняної війни 1941–
1944 рр.: автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Дніпропетровський
національний ун-т ім. Олеся Гончара. – Дніпропетровськ, 2013. – 20 с.
102
Маєвський О. О. Політичний плакат і карикатура як засоби ідео-
логічної боротьби в Україні 1939–1945 рр.: автореф. дис. … канд. іст.
наук: 07.00.01 / НАН України, Ін-т історії України. – К., 2016. – 23 с.;
Михайлюк М. В. Агітаційно-пропагандистська діяльність органів ні-
мецької окупаційної влади серед населення України (1941–1944 рр.):
дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Національний педагогічний ун-т
ім. М. П. Драгоманова. – К., 2006. – 287 с.
103
Іванов С. С. Становище населення Волині в період німецької
окупації (1941–1944 рр.): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 /
Національний університет «Острозька академія». – Острог, 2017.
104
Медведовська А. Ф. Голокост в Україні в суспільній думці кінця
ХХ – початку ХХІ ст.: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Дніпропет-
ровський національний ун-т ім. Олеся Гончара. – Д., 2016. – 239 с.

268
 Варто відмітити спроби українських істориків створити уза-
гальнюючі роботи з історії Голокосту на українських теренах.
Великий комплекс проблем Шоа на території України дослідив
Олексій Гончаренко (джерелознавчі аспекти, ідеологічне об-
ґрунтування нацистського геноциду та антисемітську пропа-
ганду серед населення, правові аспекти Шоа, питання участі
колаборантів у Голокості та рятування євреїв українцями
тощо)105, що є основою для створення великої комплексної
роботи. Особливості історії Голокосту в Україні розглянув у
статті, надрукованій у колективній монографії, Ігор Щупак106.
———————
105
Гончаренко О. Взаємодія підрозділів польової жандармерії та
місцевої поліції у знищенні євреїв України // Десяті Запорізькі єврей-
ські читання: Збірник наукових праць. – Запоріжжя, 2006. – С. 90–96;
Його ж. Документальний комплекс архівно-кримінальних справ як
джерело з історії геноциду єврейського населення окупованої України
(1941–1944 рр.) // Сумський історико-архівний журнал: Науковий жур-
нал з історії та архівознавства України / СумДУ; ДАСО. – Суми, 2007. –
№ ІІ–ІІІ. – С. 174–179; Його ж. Нацисти і місцеве населення окупо-
ваних територій України: до питання про основу формування колабо-
рації // Голокост в Україні у регіональному і загальнолюдському
вимірі: Матеріали Міжнародної наукової конференції. Збірник науко-
вих праць. – Львів: Видавництво Національного університету «Львів-
ська політехніка», 2005. – С. 111–117; Його ж. Окупація України
очима карателів, очевидців та жертв нацистів: порівняльний аналіз
джерел та критика антинаукових інтерпретацій // Одиннадцатые Запо-
рожские еврейские чтения. Сборник научных трудов. – Запорожье. –
2007. – С. 163–185; Його ж. Особливості нацистської пропаганди в
окупованій Україні (1941–1944 рр.) // Наддніпрянська Україна: істо-
ричні процеси, події, постаті: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: С. І. Світленко
(відп. ред.) та ін. – Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2006. – Вип. 4. –
С. 114–121; Його ж. Реакція української інтелігенції на Голокост:
моделі ситуативної поведінки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. –
К., 2004. – № 1/2. – С. 387–403; Його ж. Функціонування окупаційної
адміністрації Райхскомісаріату «Україна»: управлінсько-розпорядчі та
організаційно-правові аспекти (1941–1944 рр.): монографія / Гонча-
ренко О. М. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 600 с., та ін.
106
Щупак І. Трагедія євреїв України // Національне питання в
Україні XX – початку XXI ст.: історичні нариси [відп. ред. В. А. Смо-
лій]. – К.: Ніка-центр, 2012. – 592 с. – С. 402–424.

269
 2. ДЖЕРЕЛА ТА НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА ПРО
РЯТУВАННЯ ЄВРЕЇВ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ГОЛОКОСТУ
Джерельна база вивчення історії рятування євреїв має спе-
цифічні відмінності у порівнянні з джерелами щодо аспектів
Голокосту (антисемітської пропаганди як ідеологічної підго-
товки Голокосту; практичної реалізації «остаточного вирішення
єврейського питання»; єврейського опору Голокосту та ін.).
Відомий білоруський дослідник історії Голокосту Євген Розен-
блат справедливо пише: «На відміну від багатьох аспектів теми
Голокосту, які мають відображення в документальних джерелах,
вивчення проблеми надання допомоги євреям в роки німецької
окупації практично повністю грунтується на використанні нара-
тивних джерел (спогадів тих, хто пережив Голокост і матеріалів
усної історії). Ця ситуація зрозуміла: в німецьких документах
фіксувалися тільки невдалі спроби порятунку євреїв, які закін-
чувалися знищенням рятівників, їх сімей та євреїв, які пере-
ховувалися, а радянські органи та підрозділи не вели цілеспря-
мованої роботи зі збирання інформації про факти порятунку
євреїв. Окремі випадки надання допомоги євреям згадуються в
свідченнях, записаних Надзвичайною Державною Комісією із
встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських
загарбників та їх спільників (НДК)»107.
Отже, спогади очевидців подій, рятувальників та врятованих
є найбільш інформативним джерелом вивчення проблеми. Але
сам характер так званої усної історії (Оral History) визначає
необхідність особливо ретельного наукового аналізу отриманої
інформації, критичного ставлення до неї та співставлення з
іншими джерелами інформації. Крім того, сьогодні, через
72 роки після закінчення Другої світової війни, в живих зали-
шилося дуже мало свідків Голокосту. В кращому разі можна
———————
107
Див.: Розенблат Е. Спасение евреев Беларуси в годы Холокоста:
некоторые теоретические аспекты темы // Праведники народов мира
Беларуси: живые свидетельства Беларуси / сост.: К. И. Козак, М. И. Кра-
пина [и др.]; под ред. В. Ф. Балакирева, К. И. Козака. – Минск:
И. П. Ловинов, 2009. – С. 55.

270
говорити про небагатьох ветеранів, які були дітьми під час війни
та могли бути лише помічниками своїм рідним у ризикованій
справі порятунку євреїв. Частіше за все історики зараз мають
справу з родинними історіями, що збереглись у пам’яті дітей та
онуків тих далеких історичних подій.
У цьому контексті цінним джерелом виглядають зібрання
свідчень, записаних на папері, аудіо- чи відео-носіях різними
організаціями в рамках певних проектів, та зібраних окремими
дослідниками. Серед них одним із найбільших є зібрання ін-
терв’ю, записаних за ініціативою Стівена Спілберга. Заснований
видатним кінорежисером Фонд Шоа зберігає 53 тис. відеосвід-
чень про Голокост. Доступ до цього величезного ресурсу є і в
Україні завдяки діяльності Інституту візуальної історії та освіти
Фонду Шоа в Україні (університет Південної Каліфорнії,
США)108.
Вивченням Голокосту на території України (а також Білорусі
і Росії) займається французький священник і дослідник падре
Патрік Дебуа. З 2004 р. він започаткував збір відеоінтерв’ю
свідків Голокосту – представників неєврейського населення.
У результаті численних експедицій по всіх регіонах України
П. Дюбуа та очолювана ним організація «Яхад-ін унум» (Фран-
ція) зібрали близько 1,5 тис. інтерв’ю свідків Голокосту, серед
яких є й відомості про рятування євреїв109.
Важливий матеріал для вивчення історії рятування євреїв під
час Голокосту дають документальні фільми, побудовані на

———————
108
Див.: Заснований Стівеном Спілбергом Фонд Шоа зберігає
53 тисячі відеосвідчень про Голокост [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://hromadskeradio.org/programs/zustrichi/zasnovanyy-
stivenom-spilbergom-fond-shoa-zberigaye-53-tysyachi-videosvidchen-pro-
golokost. – Назва з екрану.
109
Див.: О. Патрик Дебуа, католический пастор и президент ассо-
циации «Яхад-ин унум». Холокост при помощи пуль [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/holocaustremembrance/
paper16.shtml – Назва з екрану.

271
відеозапису інтерв’ю врятованих110. Відеоінтерв’ю щодо подій
Голокосту на території України (а також Білорусі, країнах Бал-
тії, Росії) використовував для створення Антології докумен-
тальних фільмів «Голокост в СРСР» ізраїльський кінорежисер
Борис Мафцир. Зокрема, до фільму «За Ністру» включені
відеоматеріали про події Голокосту в румунській зоні окупації,
на території України111.
Поки недооцінений дослідниками ресурс щодо історії Голо-
косту та рятування євреїв – соціальні мережі, в яких інколи
розміщуються інтерв’ю та спогади очевидців тих подій, запи-
сані, здебільшого, їх молодшими родичами і друзями. Зрозу-
міло, що будь-яка інформація із соціальних мереж потребує
ретельної наукової перевірки. Але інколи найбільший інтерес
представляють не тільки і не стільки пости, скільки коментарі
на них, через які можна вийти на живих свідків Голокосту,
зустрітися з ними і дізнатися про історії рятування. Такі історії,
наприклад, стали нам відомими після публікації посту у фейс-
буці про пошук євреїв, врятованих під час Другої світової війни
в Дніпропетровській області112.
Що стосується традиційних, «паперових джерел», то важливу
інформацію щодо рятування євреїв під час Голокосту можна
почерпнути в державних архівах України, а також у центрах
вивчення Голокосту: в архіві Українського інституту вивчення
Голокосту «Ткума», Музеї «Пам’ять євейського народу та Голо-
кост в Україні» (м. Дніпро), Українському центрі вивчення
Голокосту (м. Київ), в регіональних музеях і центрах вивчення
Голокосту у Львові, Одесі, Харкові, Чернівцях тощо.

———————
110
Див.: Фільм «Те, кто остался в живых. История Сергея Сушона»
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/
watch?v=rDBnT5yU-_M
111
Див.: По следам неизвестного Холокоста. Документальный
проект Бориса Мафцира [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.holocaustinussr.com/about-films-ru/ – Назва з екрану.
112
Лёня и Миша Лещинские, отзовитесь! [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://www.facebook.com/igor.shchupak.35

272
 Ми вже зазначали вище, що архівних документів, в яких
прямо говориться про рятування євреїв, дуже мало. Можна
відзначити, наприклад, матеріали судових процесів німецьких
окупантів у Львові проти місцевих мешканців – українців і
поляків, яких окупаційна влада звинувачувала у переховуванні
євреїв. Серед таких справ, наприклад, – справа Цироха Стефана
і Коваличин Ольги по обвинуваченню в переховуванні євреїв113;
подібні справи по звинуваченню поляка Петра Кулік, Романа
Дабровського, Йозефа Ясинского114; Гната Барабач і Миколи
Лутія115, та ін. На Вінничині «за переховування» євреїв було
покарано братів Пастух116.
Чимало документів з історії Голокосту та рятування євреїв
знаходиться за межами України: в Ізраїлі (у першу чергу – в Яд
Вашем, а також в Бейт Лохамей Га-Геттаот, в архівах наукових
центрів та організацій, що збирають свідчення про Голокост); в
США (передусім – у Вашингтонському музеї Голокосту, в Нью-
Йоркському музеї Голокосту) та ін.; частина з них доступна в
мережі інтернет117.
Матеріали про рятування євреїв містять збірки спогадів,
зібрання документів, видані у різних областях України118. Навіть
якщо в них немає прямих свідчень про порятунок, то аналіз
надрукованих документів дозволяє намітити напрямки подаль-
———————
113
Див.: Державний архів Львівської області, ф. Р-7, оп. 1,
спр. D 1230.
114
Там само, ф. Р-77, оп. 1, спр. 847.
115
Там само, спр.791.
116
Див.: Державний архів Вінницької області, ф. Р-1683, оп. 1,
спр. 5, арк. 2; там само, ф. Р-1473, оп. 1, спр. 9, арк. 78.
117
Дополнительные источники: Энциклопедия Холокоста [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ushmm.org/ru/holocaust-
encyclopedia – Назва з екрану.
118
Див.: Окупаційний режим на Дніпропетровщині в хронологічних
довідках місцевих органів влади: Збірник документів / Автори-упо-
рядники О. В. Касьянов і Н. В. Киструська. – Дніпропетровськ: Герда,
2010. – 380 с.; Петренко І. Д. Нацистський окупаційний режим на
Кіровоградщині 1941–1944 рр. – Кіровоград: Центрально-українське
видавництво, 2014. – 554 с. (серія «Архівні документи свідчать») та ін.

273
ших досліджень. Так, у книзі «Нацистський окупаційний режим
на Кіровоградщині» згадується, що після масових розстрілів
євреїв «живим з кількох сотень убитих залишився тільки один
підліток, який всю окупацію переховувався в українській ро-
дині, яка цим укриванням наражала себе на смертельну небез-
пеку», – хоча прізвища рятівників тут не згадуються119; «Кілька
дівчат-єврейок зуміли втекти з Олександрівського гето і цим
врятувалися»120; але ж зрозуміло, що без допомоги з боку
місцевого українського населення це було неможливо. У книзі
також згадується перевірка нацистами християн «для виявлення
тих, хто перейшов у православну віру, чи у змішаному шлюбі
взяв неєврейське прізвище для себе чи новонародженої ди-
тини»121; – очевидно, що цей спосіб порятунку не міг бути
здійсненим без допомоги місцевих священників. До речі, ці
приклади є черговим аргументом на користь уведення терміну
«рятівники євреїв», про що ми писали на початку даної статті.
Чимало свідчень про рятування євреїв їхніми сусідами міс-
титься у вище згаданих виданнях, підготовлених головою Все-
української асоціації євреїв – колишніх в’язнів гетто і наци-
стських концтаборів Борисом Забарко122.
Зарубіжна історіографія проблематики рятування євреїв під
час Голокосту є добре відомою123. У 2012 р. відбулася пре-
———————
119
Петренко І. Д. Нацистський окупаційний режим на Кіровоград-
щині… – С. 370.
120
Там само.
121
Там само. – С. 367.
122
Див.: Жизнь и смерть в эпоху Холокоста : Свидетельства и
документы. – Кн. 1–3 / Редактор-составитель Борис Забарко. – К.: Дух і
Літера, 2007–2008 та ін.
123
Oliner S. P., Oliner P. M. The Altruistic Personality: Rescuers of the
Jews in Nazi Europe. – New York: Free Press, 1988. – 448 р.; Oliner S. P.,
Oliner P. M. Saving the Forsaken. Religious Culture and the Rescue of
Jews in Nazi Europe. – London: Yale University Press, 2004. – 264 р.;
Zuccotti S. The Italians and the Holocaust. Persecution, Rescue, Survival. –
New York: Basic Books, 1987. – 336 p.; Paldiel M. Saving the Jews:
amazing stories of men and women who defied the «final solution». –

274
зентація фундаментальної Енциклопедії Праведників народів
світу, виданої Яд Вашем124.
Ряд ізраїльських вчених (Я. Сусленський, Ш. Редліх) також
публікували свої дослідження про подвиг «Праведників народів
світу» на окупованій території України125.
Історію рятування на прикладі власного життя та життя своєї
родини описує ізраїльський історик Арон Вайс. У своїх спогадах
він розповідає, що мешканка західноукраїнського міста Бори-

Rockville: Schreiber Publishing, 2000. – 340 р.; Paldiel M. The Path of the
Righteous: Gentile Rescuers of Jews During the Holocaust. – Hoboken,
New Jersey: KTAV, 1993. – 401 р.; Blond S. The Righteous Gentiles /
translated by Israel I. Taslitt. – Tel-Aviv: «Or» Printers, 1983. – 559 р.;
Silver E. The Books of the Just. The Silent Heroes Who Saved Jews from
Hitler. – London: Grove Pr, 1992. – 175 p.; Fogelman E. Conscience and
Courage. Rescuers of Jews during the Holocaust. – New York: Anchor
Book, 1994. – 393 р.; Smolenska M. Z., Reykowsky J. Motivations of People
Who Helped Jews Survive the Nazi Occupation // Embracing the Other.
Philosophical, Psychological, and Historical Perspectives on Altruism / ed.
by Samuel P. Oliner, Pearl M. Oliner, Lawrence Baron, Lawrence A. Blum,
Dennis L. Krebs and M. Zuzanna Smolenska. – New York, London: New
York University Press, 1992. – P. 213–225; Levin D. The Attitude of the
Soviet Union to the Rescue of Jews // Rescue Attempts during the Holo-
caust. Proceedings of the Seconf Yad Vashem International Historical Con-
ference (April 1974) / ed. by Yisrael Gutman, Efraim Zuroff. – Jerusalem:
Yad Vashem. – P. 205–236; Tec N. When Light Pierced the Darkness:
Christian Rescue of Jews in Nazi-Occupied Poland. – New York: Oxford
University Press, 1986. – 288 р.; Hilberg R. Perpetrators, Victims, Bys-
tanders: The Jewish Catastrophe 1933–1945. – New York: Harper Peren-
nial, 1992. – 352 р.; Gushee D. P. The Righteous Gentiles of the Holocaust:
A Christian Interpretation. – New York: Fortress Pr, 1994. – 258 р. та ін.
124
Ukraine // The Encyclopedia of the Righteous Among the Nations.
Rescuers of Jews during the Holocaust: Europe (Part II) / editor-in-Chief
Israel Gutman. – Jerusalem: Yad Vashem, 2011. – P. 271–554.
125
Сусленський Я. М. Справжні герої: про участь громадян України
у рятуванні євреїв від фашистського геноциду / Під заг. ред.
І. Ф. Кураса. – К.: Україна, 1993. – 152 с.; Редліх Ш. Разом і нарізно в
Бережанах: Поляки, євреї та українці, 1919–1945. – 2-е вид.; пер. з
англ. – К.: Дух і Літера, 2007 та ін.

275
слав українка Юлія Матчишин для організації порятунку сім’ї
Вайсів заручилася підтримкою іншої сусідки – польки пані
Потенжної126.
Відомий історик та свідок подій Голокосту Шимон Редліх,
врятований українцями та поляками, є автором книги «Разом і
нарізно в Бережанах: Поляки, євреї та українці, 1919–1945»127.
Вчений, який нині живе в Ізраїлі, зауважує, що за нелюдських
умов війни людські почуття інколи поступаються прагматичним
міркуванням. Ізраїльський історик підкреслює, що «міжетнічна
байдужість і відверта ворожість під час німецької окупації поси-
лилися»128. З початком війни атмосфера сприйняття насильства
та вбивств як «норми» стала загальнопоширеною. «Вбивства [...]
деякі поляки і євреї сприймали зі співчуттям, – пише Ш. Редліх. –
Для інших це був просто спектакль. Ніхто не міг зрозуміти
єврейської безпорадності. Що стосується підтримки і порятунку
євреїв, то це була в основному суміш жадібності і співчуття.
Безпрецедентні обставини воєнного часу, жорстокість життя як
під Совєтами, так і під німцями, виявило найгірше в людській
натурі129. Історик зазначає, що «українці проклинали німців за
вбивства невинних людей»130, але випадки рятування євреїв не
були та, мабуть, не могли бути численними. Опір загарбникам
вимагає сміливості та самопожертви, межує з героїзмом проти-
стояння силі, але героїзм – це непересічне явище, він не може
бути «масовим».
Більшість дослідників Голокосту справедливо відзначають,
що умови для порятунку євреїв на території України, СРСР, а
також Польщі, радикально відрізнялися від західноєвропей-
ських. У Данії, – пише дослідник Нехама Тек, – «гітлерівці
проявляли до датчан терпимість навіть після того, як почалися
операції з порятунку євреїв. Репресії виражалися у формі
арештів і зазвичай були спрямовані лише проти організаторів

———————
126
Див.: Особистий архів автора.
127
Див.: Редліх Ш. Разом і нарізно в Бережанах...
128
Там само. – С. 241.
129
Там само. – С. 242.
130
Там само. – С. 197–198.

276
масового виходу євреїв»131. У Голландії та Франції, – вказують
Ісраель Гутман та Наама Галіль, – рятівникові євреїв «загро-
жувала висилка в концентраційний табір, тоді як у Польщі і на
окупованих територіях СРСР таку людину хапали разом із
євреями, яких вона переховувавала, і неодмінно розстрілю-
вали»132. У багатьох працях істориків проводиться думка про те,
що в країнах Західної Європи «сусіди, дізнавшись про те, що
хтось ховає євреїв, як правило, не доносили на нього. Інакше
стояла справа в Східній Європі»133.
Проблематику рятування євреїв на території колишнього
СРСР опрацьовують, окрім українських вчених, науковці Біло-
русі (І. Герасимова, К. Козак, Є. Розенблат та ін.) та Росії
(І. Альтман та ін.).
Відомий російський дослідник, керівник Центру і Фонду
«Голокост» (Москва) Ілля Альтман є автором багатьох наукових
робіт з історії Голокосту. Серед них є сюжети, присвячені
рятуванню євреїв на окупованій території України. Так, історик
пише про те, як у кількох українських селах місцеві жителі
зуміли укрити всіх євреїв: в селі Яруга на Поділлі вдалося
заховати не лише місцевих жителів-євреїв, але й біженців; у селі
Раковець Львівської області селяни переховували 33 єврейські
сім’ї; в селі Благодатне Дніпропетровської області було врято-
вано 30 євреїв. І. Альтман підкреслює, що їх порятунок став
можливим лише завдяки колективній підтримці решти жителів
села134.
———————
131
Праведники народов мира // Холокост: Энциклопедия / ред.
У. Лакёр, соред. Ю. Т. Баумель; пер. с англ. – М.: «Российская
политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2008. – С. 490–491.
132
Гутман И., Галиль Н. Катастрофа и память о ней / пер. с иврита
Зоя Копельман, Яков Синичкин. – Иерусалим: Яд Вашем, [2005] –
С. 237.
133
Див.: Палдиэль М. Праведники Народов Мира в годы Катаст-
рофы [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www1.yadvashem.
org/yv/ru/education/lesson_plans/pdf/righteous1.pdf – Назва з екрану.
134
Див.: Альтман И. А. Холокост и еврейское Сопротивление на
оккупированной территории СССР. – М.: Фонд «Холокост», 2002. –
320 с.

277
 Зарубіжні (як і українські) історики пишуть, що найчастіше
рятівниками євреїв на окупованій території України виступали
місцеві мешканці (українці, росіяни, поляки тощо), які мали
єврейських родичів (дружин, чоловіків, батьків одного з под-
ружжя та їхніх близьких); партизани, підпільники, які спри-
ймали рятування євреїв як одну із форм опору окупантам;
обивателі, яких поєднували з євреями сусідське життя або
спільна робота, навчання до війни, а також пам’ять про добрі
вчинки євреїв-сусідів у критичних ситуаціях (ілюстрацією ос-
таннього може слугувати випадок у селі Джурин Вінницької
області; тутешні українські селяни вирішили допомогти євреям,
які в роки колективізації заступилися за місцевого свяще-
ника135). Досить поширеними були випадки рятування євреїв
українцями через релігійні переконання, християнське став-
лення до гнаних та переслідуваних. К. Беркгоф стверджує, що
серед українців найбільше євреям допомогли баптисти і хрис-
тияни-євангелісти. «На самій тільки Волині, – пише історик, –
вони, вочевидь, врятували сотні людей. Ці протестанти гадали,
що їхня християнська віра не дозволяла їм чинити інакше». Крім
того, використовуючи взаємні зв’язки між протестантськими
громадами, вони «могли швидко переводити євреїв із однієї
місцевості до наступної»136.
Карел Беркгоф, – голландський вчений, який досліджує
Голокост та історію рятування євреїв на українських теренах,
описує й незвичайні випадки. Серед них такі, коли на допомогу
євреям за критичних умов приходили службовці міських управ,
а також німецькі офіцери, угорські солдати і навіть німецькі
солдати та місцеві поліцаї, які брали участь у розстрілах єв-
реїв137. Зрозуміло, що такі випадки були нетиповими. Очевидно,
що реалізація будь-яких наказів влади, ті чи інші вчинки здійс-
нюються конкретними людьми зі своїм особистим минулим і
особистими симпатіями, будь то співробітники управ, солдати,
———————
135
Див.: Книга Праведников / сост.: И. А. Альтман, А. Е. Гербер,
Д. И. Полторак. – М.: Фонд «Холокост»; МИК, 2005. – С. 14.
136
Беркгоф К. Жнива розпачу… – С. 95.
137
Див.: Там само. – С. 15.

278
українські поліцаї та ін. Безумовно, траплялись випадки, коли
рятування євреїв було продиктовано душевним, людським пори-
вом, прагненням надати допомогу жертвам нелюдської жорсто-
кості нацистів. Піддавшись «першому пориву», часто надалі
люди вже були змушені продовжувати смертельно небезпечну
справу.
Коло українських дослідників рятування євреїв нешироке:
М. Феллер та С. Єлісаветський, які пішли від нас; сучасні
дослідники Ж. Ковба (їй належить відома робота «Людяність у
безодні пекла. Поведінка місцевого населення Східної Галичини
в роки “остаточного розв’язання єврейського питання”»138),
Ф. Винокурова, І. Левітас та деякі інші139. Слід відзначити пер-
шу кандидатську дисертацію Дмитра Слободинського140, при-
свячену рятуванню євреїв під час Голокосту.
Збільшення уваги українських дослідників до феномену ряту-
вання євреїв під час Голокосту є характерним саме для останніх
років; серед них варто відзначити ґрунтовні роботи О. Гон-
чаренка, О. Круглова141.
———————
138
Див.: Ковба Ж. М. Людяність у безодні пекла. Поведінка міс-
цевого населення Східної Галичини в роки «остаточного розв’язання
єврейського питання». – К.: Дух і літера, 2009. – 296 c.
139
Вінокурова Ф. Відображення в документальних джерелах ДАВО
участі представників релігійних конфесій у порятунку євреїв, які пере-
жили Голокост на території Вінницької області // Проблеми історії
Голокосту: науковий журнал. – Дніпропетровськ: Центр «Ткума»,
ПП Ліра ЛТД, 2007. – Вип. 4. – С. 114–126; Левитас И. Праведники
Бабьего Яра: сборник научных трудов. – К.: Еврей. совет Украины;
Фонд «Память Бабьего Яра», 2001. – 255 с.; та ін.
140
Слободинський Д. К. Порятунок євреїв українцями у роки Другої
світової війни: автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Київський
нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2015. – 17 с.
141
Абакунова А. Мотивы людей, оказывавших помощь евреям во
время Холокоста: теории западных исследователей // Евразийские
исследования. –2009. – № 2, апрель–июль. – C. 137–162; Балабан М.
Праведники народів світу на «кривавих землях»: випадок Львова //
Праведники світу та інші рятівники під час Голокосту: приклад
України у порівняльному контексті: Збірка наук. статей. – 2015. – C. 6–

279
 Значна частина цих наукових розвідок присвячена складній
та величній постаті одного із найвідоміших духовних провід-
ників українського народу – митрополиту Андрею Шептиць-
кому142. Митрополит Андрей особисто врятував чимало євреїв,

23; Винокурова Ф. Феномен праведників народів світу: До питання

людського виміру та людського вибору в екстремальних подіях на-
цистської окупації: До питання мотивацій дій та вчинків // Праведники
світу та інші рятівники під час Голокосту: приклад України у порів-
няльному контексті: Збірка наук. статей. – 2015. – C. 45–81;
Гончаренко О. Політика нацистського геноциду і участь місцевого
населення Київщини у порятунку євреїв // Друга світова війна і доля
народів України: матеріали Всеукраїнської наукової конференції (Київ,
23–24 червня 2005 р.). – К.: «Сфера», 2005. – C. 73–83; Його ж. До
питання про участь місцевого населення у порятунку євреїв на тери-
торії Райхскомісаріату Україна (1941–1944 рр.) // Український історич-
ний журнал. – 2010. – № 1. – С. 128–141; Його ж. «Порятунок» як
форма громадянського опору населення в умовах нацистського оку-
паційного режиму в Україні (1941–1944 рр.) // Соборність України:
історична спадщина і виклики часу: Збірник наук. статей. – Переяслав-
Хмельницький, 2005. – Вип. 3. – С. 23–31; Круглов А. Участие немцев в
спасении евреев в Украине в 1941–1944 годах // Проблеми історії
Голокосту. – 2013. – Вип. 6. – С. 193–214; Его же. Другие немцы:
Участие немцев в спасении евреев в Украине 1941–44 гг. // Правед-
ники світу та інші рятівники під час Голокосту: приклад України у
порівняльному контексті: Збірка наук. статей. – Дніпропетровськ,
2015. – С. 144–173 та ін.
142
Дземан М. Діяльність Андрея Шептицького у роки Другої
світової війни // Спадщина Андрея Шептицького: духовність, діяль-
ність, мораль. Матеріаали науково-практичної конференції, присвя-
ченої 150-річчю з дня народження митрополита Української Греко-
Католицької Церкви Андрея Шептицького (Тлумач, 9 серпня 2015 р.) /
Упор. А. А. Білас. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2015. – С. 38–43;
Ковба Ж. Вплив митрополита Шептицького на вірних у часи Голо-
косту // Проблеми історії Голокосту. – 2007. – Вип. 4. – С. 127–151;
Її ж. Останній рабин Львова Єзекіїль Левін / [Центр досліджень історії
та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА; Всеукраїнський
єврейський благодійний фонд «Хесед-Ар’є». – Львів; К.: Дух і Літера,
2009 – 184 с.; Маринович М. Постать Митрополита Шептицького у
нелінійному просторі історичного часу // Проблеми історії Голокосту:

280
серед них – львівського рабина Давида Кахане, синів загиблого
рабина Левіна Курта (Ісаака) і Натана. «Митрополит залучив до
рятування євреїв деяких українських священиків, серед яких
були його брат Клементій, голова ордену Студитів, а також
ігуменя Студитського монастиря Йосефа, преподобний Марко
Стек та інші»143. Андрей Шептицький рятував усіх, кому він міг
надати допомогу, передусім – дітей. Їм давали фальшиві довідки
про хрещення, українські імена, а потім розподіляли по жіночих
та чоловічих монастирях та дитячих будинках. Деяким дітям
студитські монахи допомагали перетинати румунський та угор-

науковий журнал. – Дніпропетровськ: Центр «Ткума», ПП Ліра ЛТД,

2007. – Вип. 4. – С. 81–87; Митрополит Андрей Шептицький. Доку-
менти і матеріали: 1941–1944 / упоряд. Ж. Ковба; наук. pед. А. Крав-
чук. – К.: «Дух і літера», 2003. – 313 с.; Редлих Ш. Митрополит Андрей
Шептицкий и евреи в период Холокоста и Второй мировой войны
[Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.cerkva.od.ua/
index.php?option=com_content&task=view&id=594&Itemid=87 – Назва з
екрану; Его же. Моральные принципы в повседневной действи-
тельности: митрополит Андрей Шептицкий и евреи в период Холо-
коста и Второй мировой войны [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.jcrelations.net/ – Назва з екрану; Чайка Т. Кола-
борація у «просторі смерті»: до осмислення моральної колізії Митро-
полита Андрея Шептицького // Проблеми історії Голокосту. – 2007. –
Вип. 4. – C. 100–113; Щоденник Львівського гетто: спогади рабина
Давида Кахане / упоряд. Ж. Ковба. – 2-е вид. – К.: Дух і літера, 2009. –
276 с.; Щупак І. Митрополит Андрей Шептицький: особистість та
символ в історії // Проблеми історії Голокосту. – 2007. – Вип. 4. –
C. 88–99; Його ж. Митрополит Андрей Шептицький: духовний лідер
українців та рятівник євреїв // Митрополит Андрей Шептицький –
філософ, вчитель, праведник. Великий українець: матеріали Всеукр.
наук. конф. (Чернівці, 26 травня 2015 р.) / за ред. В. Сиротюка. – Чер-
нівці: Букрак, 2015. – С. 61–72; Bociurkiw B. R. Sheptyts’kyi and the
Ukrainian Greek Catholic Curch Under the Soviet Occupation of 1939–
1941 // Morality and Reality. The Life and Times of Andrei Sheptyts’kyi /
еdit. by Paul Robert Magocsi with the assistance of Andrii Krawchuk. –
Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies. University of Alberta,
1989. – P. 101–123 та ін.
143
Щупак І. Голокост в Україні… – С. 136.

281
ський кордони144. Загалом за допомогою Митрополита Андрея
Шептицького було врятовано близько 200 євреїв.
Слід зазначити, що А. Шептицькому до сьогодні не надано
високого звання Праведника народів світу – через його вітання
гітлерівської армії у перші дні після нападу Німеччини на СРСР,
контакти з нацистськими високопосадовцями тощо. Та навіть
якщо Андрею Шептицькому не буде офіційно присвоєно по-
чесне звання, це не скасує доконаного факту рятування ним
сотень євреїв від неминучого знищення. Велич подвигу таких
рятівників (ми визначали це поняття на початку статті), як
митрополит Андрей Шептицький, не потребує підтвердження чи
схвалення навіть самою високою та поважною інституцією. Сам
факт організації цілої системи допомоги жертвам нацистського
геноциду силами церковної організації, пасторська настанова до
церковних ієрархів стосовно спасіння сотень приречених на
загибель євреїв перетворили митрополита Андрея Шептицького
на уособлення гуманізму в протистоянні людожерській політиці
нацистів. Шевах Вайс, врятований разом із родиною під час
Шоа українцями та поляками, колишній спікер Кнесету (парла-
менту) Ізраїлю та Посол Ізраїлю в Польщі, образно назвав
А. Шептицького «українським Шиндлером»145.
Окремого висвітлення, що виходить за рамки нашої статті,
потребує проблема ставлення українського націоналістичного
руху до «остаточного вирішення єврейського питання» на оку-
пованій території України, розгляд питання про участь україн-
ських націоналістів у антиєврейських погромах і знищенні
євреїв, а також свідчення про рятування ними євреїв та надання
допомоги. Згадані та інші питання поставлені, зокрема, в роботі
автора даної статті «Трагедія євреїв України», надрукованій в

———————
144
Там само. – С. 135–136.
145
Проф. Шимон Редлих: «Шептицкий отрицал расистское мыш-
ление»: [интервью профессора Шимона Редлиха журналу «Тыгодник
Повшехны» (Tygodnik Powszechny) / пер. на русский: RISU.org.ua].
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newswe.com/index.
php?go=Pages&in=view&id=3690 – Назва з екрану.

282
колективній монографії Інституту історії України НАН
України146.
Останнім часом з’являються роботи, присвячені частково або
повністю рятуванню євреїв під час Голокосту в окремих регіо-
нах України. Так, краєзнавче дослідження Костянтина Мєшка
про події Голокосту на Новомосковщині (Дніпропетровська
область) супроводжується публікацією матеріалів про колабо-
рантів, які брали участь у переслідуваннях євреїв, загиблих і
рятівників147.
На фоні цієї та інших «регіональних» розвідок виділяється
важлива робота миколаївських дослідників «Праведники народі
світу, Праведники України, рятівники: Миколаївська область»148.
Автори-укладачі книги не тільки ретельно опрацювали дані Яд
Вашем, але й доповнили історії рятування фотографіями героїв
книги (у тому числі – знайденими у сімейних архівах рятівників
і врятованих), записами інтерв’ю з ними, фотокопіями доку-
ментів тощо. Особливу цінність виданню надає використання
дослідниками матеріалів із власних архівів – Л. Б. Ташлай,
———————
146
Див.: Щупак І. Трагедія євреїв України // Національне питання в
Україні ХХ – початку ХХІ ст.: історичні нариси / Ред. рада:
В. М. Литвин (голова), Г. В. Боряк, В. М. Даниленко та ін.; відп. ред.
В. А. Смолій ; авт. кол.: О. Г. Аркуша, В. Ф. Верстюк, С. В. Віднян-
ський та ін. – К.: Ніка-Центр, 2012. – С. 414–415.
147
Мєшко К. В. Квіти на гарячому камінні. Новомосковськ на зла-
мах історії та долі. – Новомосковськ, 2015. – 142 с.; Стародинский Д.
Одесское гетто: Воспоминания. – Одесса, 1991. – 112 с.; Сушон Л. П.
Транснистрия: евреи в аду. Черная книга о Катастрофе в Северном
Причерноморье (по воспоминаниям и документам). – Одесса: Юг,
1998. – 431 с.; Хаєцький О. П. Спогади «Праведника народів світу”
Меланії Остапенко як історичне джерело // Історичні мідраші Північ-
ного Причорномор’я. Матеріали V міжнародної науково-практичної
конференції у 2 т. – Миколаїв: Вид. П. М. Шамрай, 2016. – Т. 1. –
С. 144–151 та ін.
148
Праведники народов мира, Праведники Украины, спасители:
Николаевская область / редакторы-составители Н. В. Сугацкая,
Л. Б. Ташлай, В. В. Щукин, С. Н. Сугацкий. – Николаев: Издатель
Шамрай П. Н., 2016. – 108 с.

283
Н. В. Сугацької тощо. Автори видання багато років присвятили
вивченню Голокосту і подвигу рятування євреїв на Микола-
ївщині149.
Попри наявність робіт, присвячених окремим прикладам ря-
тування євреїв під час Голокосту, або зображенню картин
такого рятування в окремих регіонах, в українській історіографії
досі залишаються нез’ясованими чимало важливих загальних
питань, зокрема про «соціальний склад» рятівників євреїв; їхню
релігійну та етнічну приналежність; місце проживання та з’ясу-
вання передумов «нерівномірного розподілу» випадків ряту-
вання (на прикладі «Праведників народів світу») серед різних
регіонів, областей сучасної України.
Певну довідково-статистичну інформацію до вивчення цих
питань містить нещодавно виданий довідник «Праведники
народів світу»150. Важливим є те, що, окрім «сухої інформації»,
у книзі надрукована глибока філософська стаття відомого
мислителя, дисидента і правозахисника Мирослава Мариновича,
який, спираючись на свій духовний досвід151, намагається від-
шукати тайну духовної сили Праведників, рятівників людей:
«…Вміти побачити Бога навіть над безоднею пекла… Що
———————
149
Сугацкая Н. В., Ташлай Л. Б. «Праведники народов мира» на
Николаевщине // Судьбы евреев Николаевщины в период Велкикой
Отечественной войны 1941–1945 гг. / под ред. М. Д. Гольденберга. –
Николаев: издатель П. Н. Шамрай, 2013. – С. 209–220; Ташлай Л. Б.
Війна і діти : До 70-річчя Великої Перемоги. – Миколаїв: Видавець ПП
Гудим І. О., 2014. – 76 с.; Щукин В. В. Трагическая хроника Холокоста
на землях Николаевской области // Судьбы евреев Николаевщины в
период Велкикой Отечественной войны 1941–1945 гг. / Под ред.
М. Д. Гольденберга. – Николаев: издатель П. Н. Шамрай, 2013. –
С. 54–91 та ін.
150
Праведники народів світу: Довідник / За ред. Ігоря Щупака;
Вступні статті: М. Ф. Маринович, І. Я. Щупак; Упоряд.: Є. А. Врадій,
Д. В. Шаталов. – Дніпро: Український інститут вивчення Голокосту
«Ткума», 2016. – 224 с.
151
Мирослав Маринович є відомим діячем Української греко като-
лицької церкви; працює проректором Українського католицького уні-
верситету у Львові.

284
ближче люди підходять до Бога, «який один для всіх нас», то
ближчим стає і їхнє сприйняття світу»152.
Отже, можна зробити висновок, що, незважаючи на великий
суспільний інтерес та громадське й моральне значення проб-
леми рятування євреїв під час Другої світової війни, цей фе-
номен є одним із найменш досліджених аспектів історії Голо-
косту. Це стосується, зокрема, виявлення та уточнення фактів
про кількість рятівників у різних країнах та в Україні, про
чисельність євреїв, врятованих від нацистського геноциду тощо.
Недостатньо дослідженим залишається ставлення місцевого на-
селення до рятівників євреїв та інші аспекти проблеми.
Очевидною є актуальність створення роботи про українських
рятівників євреїв узагальнюючого характеру, що матиме і нау-
кове, і суспільне значення.

REFERENCES
1. Abakumova, V .I. (2004). Okupatsijnyj rezhym ta antyfashysts'kyj
rukh oporu na Luhanschyni (1941–1943) [Occupation Regime and Anti-
Fasсist Resistance in Lugansk Redion (1941–1943)] (Candidate’s thesis).
Luhansk. [in Ukrainian].
2. Abakunova, A. (2009). Motivy lyudej, okazyvavshix pomoshh'
evreyam vo vremya Нolokosta: teorii zapadnyh issledovatelej. Evrazijskie
issledovaniya – Euroasian Researches, 2, 137–162. [in Russian].
3. Altman, Y. A. (2002). Holokost i evrejskoe Soprotivlenie na okku-
pirovannoj territorii SSSR. Moskоw: Fond "Holokost". [in Russian].
4. Altman, Y. A., Herber, A. E.  Poltorak, D. Y. (Comps.). (2005).
Kniga Pravednikov. Moscow: Fond "Holokost"; MIK. [in Russian].
5. Antoniuk, N. V. (1999). Problemy funktsionuvannia zakhidnouk-
rainskoi presy periodu Druhoi svitovoi vijny. Reports of the 5th All-
Ukrainian Scientific Conference Ukrainska periodyka: istoriia i suchasnist
(pp. 353–358). Lviv. [in Ukrainian].
6. Arad, I. (1990). Holokast: Katastrofa evropejskogo evrejstva
(1933–1945). Ierusalim: Yad Va-Shem. [in Russian].

———————
152
Маринович М. Книга про тих, що повертають віру в людину //
Праведники народів світу: Довідник… – С. 7.

285
 7. Arad, I. (2007). Кatastrofa evreev na okkupirovannyh territoriyah
Sovetskogo Soyuza (1941–1945). Dnepropetrovsk: Tsentr Tkuma; ChP Lyra
LTD; Moskоw: Tsentr Holokost. [in Russian].
8. Arad, I. (Ed.) (1992). Unichtozhenie evreev SSSR v gody nemeckoj
okkupacii (1941–1944): (Sbornik dokumentov i materialov). Ierusalim: Yad
Va-Shem [in Russian].
9. Averbukh, S. L. (2005). Gitlerovskaya propaganda yudofobii v
proklamaciyah i karikaturah. Kiev: Ukrainskij centr izucheniya istorii
Holokosta. [in Russian].
10. Balaban, M. (2015). Pravednyky narodiv svitu na “kryvavykh
zemliakh”: vypadok Lvova. Abstracts of Papers ‘2015: Pravednyky svitu ta
inshi riativnyky pid chas Holokostu: pryklad Ukrainy u porivnial'nomu
konteksti (pp. 6–23). [in Ukrainian].
11. Berkhof, K. (2011). Zhnyva rozpachu. Zhyttia i smert v Ukraini pid
natsystskoiu vladoiu. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].
12. Blond, S. (1983). The Righteous Gentiles. Tel-Aviv: Or Printers.
[in English].
13. Bociurkiw, B. R. (1989). Sheptytskyi and the Ukrainian Greek
Catholic Curch Under the Soviet Occupation of 1939–1941. Morality and
Reality. The Life and Times of Andrei Sheptytskyi (рр. 101–123).
Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies. University of Alberta.
[in English].
14. Brandon, R. & Lauer, V. (Eds.), Komarova, N. (Trans.). (2015).
Shoa v Ukraini: istoriia, svidchennia, uvichnennia. Kyiv: Dukh i Litera.
[in Ukrainian].
15. Budnyk, D. & Kaper, Y. (1993). Nichto ne zabyto: Evrejskie sud'by
v Kieve. Konstanc: Hartung-Gorre Verlag. [in Russian].
16. Chajka, T. (2007). Kolaboratsiia u «prostori smerti»: do osmys-
lennia moral'noi kolizii Mytropolyta Andreia Sheptyts'koho. Problemy
istorii Holokostu – Holocaust Studies, 4, 100–113 [in Ukrainian].
17. Datsenko, V. (2015). Za te, scho ievrei… Trahediia Holokostu v
mezhyrichchi Pivdennoho Buhu ta Dnipra (1941–1944). Kirovohrad:
Imeks-LTD. [in Ukrainian].
18. Davlietov, O. (2013). Teoriia i praktyka antysemits'koi polityky
NSDAP na terenakh Tret'oho rejkhu (na prykladi hetto). Problemy istorii
Holokostu – Holocaust Studies, 6, 58–68 [in Ukrainian].
19. Demidov, M. (2005). Pam'iat' zarady majbutn'oho: Pro diial'nist'
Ukrains'koi spilky v'iazniv-zhertv natsyzmu ta spohady (Vol. 2). Kyiv:
Feniks. [in Ukrainian].
20. Derevins'kyj, V. F. (2006). Stavlennia OUN(b) i UPA do susidnikh
narodiv ta natsional'nykh menshyn. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN
Ukrainy. [in Ukrainian].

286
 21. Do 60-richchia Velykoi Peremohy i zakinchennia Druhoi svitovoi
vijny; Pam'iat' zarady majbutn'oho. (2008). Kyiv: Feniks. [in Ukrainian].
22. Dojch, M. (2011). Istoriia Miny. Spohady likaria pro Holokost.
Kyiv: Dukh i litera. [in Ukrainian].
23. Dolhoruchenko, K. (2016). Antysemits'ka propahanda iak umova
funktsionuvannia pres-tsentru Heneral'noho okruhu “Dnipropetrovs'k”
(1941–1943 rr.). Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 8, 100–
113. [in Ukrainian].
24. Dusman, L. (2001). Pomni! Ne povtori! Odessa: Druk. [in
Russian].
25. Dzeman, M. (2015). Diial'nist' Andreia Sheptyts'koho u roky
Druhoi svitovoi vijny. Abstracts of Papers'2015: Spadschyna Andreia
Sheptyts'koho: dukhovnist', diial'nist', moral' (pp. 38–43). Ivano-Frankivs'k:
Misto NV. [in Ukrainian].
26. Elisavetskij, S. Ya. (1991). Berdichevskaya tragediya: (Doku-
mental'noe povestvovanie). Kiev: UkrNYYNTY. [in Russian].
27. Elisavetskij, S. (1998). Polveka zabveniya. Evrei v dvizhenii Sopro-
tivleniya i partizanskoj bor'be v Ukraine (1941–1944). Kiеv. [in Russian].
28. Elisavetskij, S. (2001) Issledovanie istorii Xolokosta v Ukraine v
ukrainskoj istoriografii (1991–2000). Reports on the 8th Annual Inter-
national Conference in Judaica (pp. 70–75). Moscow: Probel. [in Russian].
29. E'renburg, I. (1944, April 29). Torzhestvo cheloveka. Pravda, p. 2.
[in Russian].
30. E'renburg, I. (1965). Babij Yar. Sbornik sochinenij v devyati tomax
(Vol. 3). [in Russian].
31. E'renburg, I. (2004). Evrei. 1 noyabrya 1942 goda. Vojna. 1941–
1945. Moscow: OOO Agentstvo “KRPA Olimp”; OOO “Izdatel'stvo
Astrel'”; OOO “Izdatel'stvo ACT”. [in Russian].
32. Evstaf'eva, T., & Naxmanovich, V. (2004). Babij Yar: chelovek,
vlast', istoriya. Kiеv. [in Russian].
33. Evtushenko, E. (1961, September 19). Babyj Yar. Literaturnaya
gazeta. [in Russian].
34. Fel'dman, G. (Comp.) (2000). Zabveniyu ne podlezhit. Sbornik
materialov o Xolokoste, perezhitom moimi zemlyakami. Zhitomir. [in
Russian].
35. Fogelman, E. (1994). Conscience and Courage. Rescuers of Jews
during the Holocaust. New York: Anchor Book. [in English].
36. Foierman, Y. (2009). Schodennyk zi Stanislava (1941–1943 rr.)
(Trans. from Polish). Ivano-Frankivs'k: Lileia-NV. [in Ukrainian].
37. Frank, A. (2009). Schodennyk. Kyiv: Sfera. [in Ukrainian].

287
 38. Gon, M. I. (2004). Holokost na Rivnenschyni (Dokumenty ta
materialy). Dnipropetrovs'k: Tsentr Tkuma; Zaporizhzhia: Prem'ier. [in
Ukrainian].
39. Gulyaev, G. I. & Busygyna, N. D. (2012). Dnepropetrovsk glazami
ochevidcev: 1929–1942. Dnipropetrovs'k: Svidler A. L. [in Russian].
40. Gulyaev, G. I., Bol'shakov, V. I.  Busygina, N. D (2009).
Dnepropetrovsk: 1928–1947. Dnіpropetrovs'k: PGASA [in Russian].
41. Gushee, D. P. (1994). The Righteous Gentiles of the Holocaust:
A Christian Interpretation. New York: Fortress Pr. [in English].
42. Hal'chak, S. D. (2006). Polityka rumuns'koi okupatsijnoi vlady na
terytorii Pivnichnoi Transnistrii. Arkhivy okupatsii. 1941–1944 (pp. 840–
849). Kyiv: Vyd. dim “Kyievo-Mohylians'ka akademiia”. [in Ukrainian].
43. Gel'fond, E. G. (2008). Majdanek nad Bugom. Vospominaniya o
yuzhnoukrainskix lageryax i getto. Doneck: Apeks. [in Russian].
44. Gel'man, B. (2004). Prichina smerti – rasstrel. Holokost v Sevas-
topole. Sevastopol'. [in Russian].
45. Hilberg, R. (1992). Perpetrators, Victims, Bystanders: The Jewish
Catastrophe 1933–1945. New York: Harper Perennial. [in English].
46. Hisem, O. V. & Martyniuk, O. O. (2003). Holokost v Ukraini
(1941–1944). Slovnyk-dovidnyk. Kyiv: UtsVH. [in Ukrainian].
47. Gogun, A., Derejko, Y.  Kentij, A. (Comps.). (2011). Rodnya.
Policiya i partizany. 1941–1944. Na primere Ukrainy. Kiev: Ukrainskij
izdatel'skij soyuz. [in Russian].
48. Gol'denberg, M. D. (2013). Sud'by evreev Nikolaevshhiny v period
Velikoj Otechestvennoj vojny 1941–1945 gg. Nikolaev: Izdatel'
P. N. Shamraj. [in Russian].
49. Honcharenko, O. (2007). Okupatsiia Ukrainy ochyma karateliv,
ochevydtsiv ta zhertv natsystiv: porivnial'nyj analiz dzherel ta krytyka
antynaukovykh interpretatsij. Odynnadtsatye Zaporozhskye evrejskye chte-
nyia. Sbornyk nauchnykh trudov, (рp. 163–185). Zaporozh'e. [in Ukrainian].
50. Honcharenko, O. M. (2005). Holokost na terytorii Kyivschyny:
zahal'ni tendentsii ta rehional'ni osoblyvosti (1941–1944 rr.) [Holocaust in
Kyiv Region: General Tendencies and Regional Features] (Candidate’s
thesis). Cherkasy. [in Ukrainian].
51. Honcharenko, O. (2004). Reaktsiia ukrains'koi intelihentsii na
Holokost: modeli sytuatyvnoi povedinky. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–
KHB, (1/2), 387–403. [in Ukrainian].
52. Honcharenko, O. (2005). Natsysty i mistseve naselennia okupo-
vanykh terytorij Ukrainy: do pytannia pro osnovu formuvannia kolaboratsii.
Proceedings of the International Conference Holokost v Ukraini u

288
rehional'nomu i zahal'noliuds'komu vymiri (pp. 111–117). L'viv: Vydav-
nytstvo Natsional'noho universytetu “L'vivs'ka politekhnika”. [in
Ukrainian].
53. Honcharenko, O. (2005). Polityka natsysts'koho henotsydu i
uchast' mistsevoho naselennia Kyivschyny u poriatunku ievreiv. Proce-
edings of the All-Ukrainian Conference Druha svitova vijna i dolia narodiv
Ukrainy: materialy Vseukrains'koi naukovoi konferentsii (рр. 73–83). Kyiv:
Sfera. [in Ukrainian].
54. Honcharenko, O. (2006). Osoblyvosti natsysts'koi propahandy v
okupovanij Ukraini (1941–1944 rr.). Naddniprians'ka Ukraina: istorychni
protsesy, podii, postati, (4), 114–121. [in Ukrainian].
55. Honcharenko, O. (2006). Vzaiemodiia pidrozdiliv pol'ovoi zhan-
darmerii ta mistsevoi politsii u znyschenni ievreiv Ukrainy. Desiati
Zaporiz'ki ievrejs'ki chytannia, (рр. 90–96). Zaporizhzhia. [in Ukrainian].
56. Honcharenko, O. (2007). Dokumental'nyj kompleks arkhivno-
kryminal'nykh sprav iak dzherelo z istorii henotsydu ievrejs'koho naselennia
okupovanoi Ukrainy (1941–1944 rr.). Sums'kyj istoryko-arkhivnyj zhurnal:
Naukovyj zhurnal z istorii ta arkhivoznavstva Ukrainy, (II–III), 174–179. [in
Ukrainian].
57. Honcharenko, O. (2005). “Poriatunok” iak forma hromadians'koho
oporu naselennia v umovakh natsysts'koho okupatsijnoho rezhymu v
Ukraini (1941–1944 rr.). Sobornist' Ukrainy: istorychna spadschyna i
vyklyky chasu, (3), 23–31. [in Ukrainian].
58. Honcharenko, O. M. (2010). Do pytannia pro uchast' mistsevoho
naselennia u poriatunku ievreiv na terytorii Rajkhskomisariatu Ukraina
(1941–1944 rr.). Ukrains'kyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian Historical
Journal, 1, 128–141. [in Ukrainian].
59. Honcharenko, O. M. (2011). Funktsionuvannia okupatsijnoi admi-
nistratsii Rajkhskomisariatu “Ukraina”: upravlins'ko-rozporiadchi ta orha-
nizatsijno-pravovi aspekty (1941–1944 rr.). Kyiv: NPU imeni M. P. Draho-
manova. [in Ukrainian].
60. Hrossman, V.  Erenburh, Y. Chernaia knyha. Retrieved from:
http://www.corpus.ru/products/chernaya-kniga.htm [in Russian].
61. Hrynevych, V. & Mahochii, P.-R. (Eds.). (2016). Babyn Yar:
Istoriia i pam'iat'. Kyiv: Dukh i Litera. [in Ukrainian].
62. Hrynevych, V. (2016). Ukraina u Druhij svitovij vijni. Mizhet-
nichni vidnosyny (1941–1945). Dnipro: Ukrains'kyj instytut vyvchennia
Holokostu Tkuma. [in Ukrainian].
63. Gubenko, G. (1991). Kniga pechali. Simferopol': Krymskoe knizh-
noe izdatel'stvo. [in Russian].

289
 64. Hulaj, V. (2016). Dyskurs mizhetnichnoi komunikatsii u dystrykti
“Halychyna” v period ostatochnoho vyrishennia ievrejs'koho pytannia.
Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 8, 89–99. [in Ukrainian].
65. Hulaj, V. (2015). Dehumanizatsiia, demonizatsiia obrazu yevreia
iak dominantnyj vektor manipuliatyvno-propahandysts'koi kampanii leha-
l'nykh ukrainomovnykh vydan' Halychyny periodu natsysts'koi okupatsii.
Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 7, 16–28. [in Ukrainian].
66. Gutman, I.  Galil', N. (2005). Katastrofa i pamyat' o nej.
(Z. Kopel'man, Ya. Sinichkin, Trans.). Іerusalim: Yad Vashem [in Russian].
67. Huzenkov, S. (2013). Do pytannia pro mistse temy Holokostu v
ukrains'kij istoriohrafii. Proceedings of the International Conference
Istorychna pam'iat' pro vijnu ta Holokost: Kyiv, 28–30 veresnia 2012 r.
Prysviacheno 71-j richnytsi trahedii Babynoho Yaru (pp. 90–96). [in
Ukrainian].
68. Huzenkov, S. (2013). Ukrains'ka istoriohrafiia i tema Holokostu.
Zaporozhskye evrejskye chtenyia, (рр. 73–81). [in Ukrainian].
69. Ivanov, S. S. (2017). Stanovysche naselennia Volyni v period
nimets'koi okupatsii (194–1944 rr.). [The position of Volyn’s population
during nazi German occupation (1941–1944)]. (Extended abstract of
Candidate’s thesis). Ostroh. [in Ukrainian].
70. Kabanchik, I. (2010). Tragediya evreev Bukoviny. Retrieved from:
http://www.jewish.ru/history/press/2010/08/news994288077. php [in
Russian].
71. Kas'ianov, O. V. (Comp.) (2005). Zvytiaha. Zhertovnist'. Podvyh:
Do 60-richchia peremohy u Velykij Vitchyznianij vijni. Kataloh vystavky.
Dnipropetrovs'k. [in Ukrainian].
72. Kas'ianov, O.V. & Kystrus'ka, N.V. (Comps.). (2010). Okupat-
sijnyj rezhym na Dnipropetrovschyni v khronolohichnykh dovidkakh
mistsevykh orhaniv vlady: Zbirnyk dokumentiv. Dnipropetrovs'k: Herda. [in
Ukrainian].
73. Katastrofa (Shoa) i Soprotivlenie evreev Vinnickoj oblasti. (1994).
Kiеv; Tel'- Аviv. [in Russian].
74. Katastrofa i opir ievropejs'koho ievrejstva (1941–1944). Narysy z
istorii Holokostu i Oporu v Ukraini (1999). Kyiv: Instytut politychnykh i
etnonatsional'nykh doslidzhen' NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
75. Khaiets'kyj, O. P. (2016). Spohady “Pravednyka narodiv svitu”
Melanii Ostapenko iak istorychne dzherelo. Istorychni midrashi Pivnich-
noho Prychornomor'ia. Proceedings of the 5th International Conference
(Vol. 1, рр. 144–151). Mykolaiv: Vyd. P. M. Shamraj. [in Ukrainian].
76. Hesheles, Yа. (2011). Glazami dvenadcatiletnej devochki. Kiеv.
[in Russian].

290
 77. Honigsman, Ya S. (1999). Katastrofa evrejstva Zapadnoj
Ukrainy: evrei Vostochnoj Galicii, Zapadnoj Volyni, Bukoviny i Zakar-
pat'ya v 1933–1945 gg. L'vov. [in Russian].
78. Kniga Pamyati voinov-evreev Dnepropetrovska (Vol. 1). (1999).
Dnepropetrovsk. [in Russian].
79. Kogan, A. (2012). Tajny ukrainskih arhivov: kak ischezli poltora
milliona evreev Retrieved from: http://izrus.co.il/dvuhstoronka/article/2012-
01-16/16733.html#87Shh [in Russian].
80. Kohan, L. (2010). Holokost na Zhytomyrschyne. In I. Shchupak
(Ed.), Istorychni uroky Holokostu ta mizhnatsional'ni vidnosyny: zbirnyk
naukovykh prats', (pp. 323–349). Dnipropetrovs'k: Tsentr Tkuma. [in
Ukrainian].
81. Korol', V., Kucher, V. & Myhryn H. (1991). Bez stroku davnosti.
Trahediia Babynoho Yaru. Kyiv. [in Ukrainian].
82. Kostelianets', H. (2009). Vid Ukrainy do Bilorusii: Istoriia odniyei
ievrejs'koi sim'i. Dnipropetrovs'k: Tsentr Tkuma; Muzej istorii ta kul'tury
ievreiv Bilorusi; PP Lira LTD. [in Ukrainian].
83. Koval, M. (1965). Istoriia pam'iataie! (Kryvavyj shliakh fashystiv
na Ukraini). Kyiv. [in Ukrainian].
84. Koval, M. (1979). Bor'ba naseleniya Ukrainy protiv fashistskogo
rabstva. Kiеv. [in Russian].
85. Koval, O. H. & Koval, H. P. (2012). Bohdanivka: zlochyn, kara,
pam'iat'. Kraieznavchyj al'manakh. Istoriia. Arkheolohiia. Nauka. Kul'tura.
Osvita. Promyslovist'. Sil's'ke hospodarstvo, (1), 101–108. [in Ukrainian].
86. Kovba, Zh. (2006). Filip Fridman – svidok zahybeli l'vivs'kykh
yevreiv. Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 3, 176–189.
[in Ukrainian].
87. Kovba, Zh. (2007). Vplyv mytropolyta Sheptyts'koho na virnykh u
chasy Holokostu. Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 4, 127–
151. [in Ukrainian].
88. Kovba, Zh. (2009). Schodennyk L'vivs'koho hetto. Spohady rabyna
Davyda Kakhane. Kyiv: Dukh i litera. [in Ukrainian].
89. Kovba, Zh. (Comp.) & Kravchuk, A. (Ed.). (2003). Mytropolyt
Andrej Sheptyts'kyj. Dokumenty i materialy: 1941–1944. Kyiv: Dukh i
lytera. [in Ukrainian].
90. Kovba, Zh. (Comps.). (2003). Schodennyk L'vivs'koho hetto.
Spohady rabyna Davyda Kakhane. Kyiv: Dukh i Litera. [in Ukrainian].
91. Kovba, Zh. (1998). Liudianist' u bezodni pekla. Povedinka mist-
sevoho naselennia Skhidnoi Halychyny v roky “ostatochnoho rozv'iazannia
ievrejs'koho pytannia”. Kyiv. [in Ukrainian].

291
 92. Kovba, Zh. (1999). Formy sytuatsijnoi dopomohy i riatuvannia
yevreiv mistsevym naselenniam Skhidnoi Halychyny u roky nimets'koi
okupatsii. Zaporozhskye evrejskye chtenyia, (3), 76–79. [in Ukrainian].
93. Kovba, Zh. (2009). Ostannij rabyn L'vova Yezekiil' Levin. L'viv;
Kyiv: Dukh i Litera. [in Ukrainian].
94. Kravсova, L.P. & Tyaglyj, M. I. (2001). Peredajte detyam nashim
o nashej sud'be…: Sbornik dokumentov i materialov. Simferopol': BEC
“Xesed Shimon”. [in Russian].
95. Kruglov, A. (1999). Istreblenie evrejskogo naseleniya na Levo-
berezhnoj Ukraine (zona voennoj administracii) v 1941–1942 gg. In
S. Yelisavets'kyj (Ed.), Katastrofa i opir ukrains'koho yevrejstva (1941–
1944 rr.): Narysy z istorii Holokostu i Oporu v Ukraini, (pp. 172–201).
Kyiv. [in Russian].
96. Kruglov, A. I. (2014). Istreblenie evreev Odessy v 1941–1943 gg.
Dnepropetrovsk: Institut Tkuma. [in Russian].
97. Kruglov, A.  Lenchovskij, L. (Eds.). (2002). Sbornik dokumentov
i materialov ob unichtozhenii nacistami evreev Ukrainy v 1941–1944 gg.
Kiev: Dux i Litera. [in Russian].
98. Kruglov, A. Y. (2001). Katastrofa ukrainskogo evrejstva 1941–
1944 gg.: E'nciklopedicheskij spravochnik. Xar'kov: Karavella. [in
Russian].
99. Kruhlov, A. (Ed.). (1996). Evrejskij genocid na Ukraine v period
okkupacii v nemeckoj dokumentalistike 1941–1944. Xar'kov; Ierusalim. [in
Russian].
100. Kruglov, A. (2013). Uchastie nemcev v spasenii evreev v Ukraine
v 1941–1944 godax. Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 6
193–214. [in Russian].
101. Kruglov, A. (2002). Sbornik dokumentov i materialov ob unich-
tozhenii nacistami evreev Ukrainy v 1941–1944 godax. Kiev. [in Russian].
102. Kruglov, A. (2015). Drugie nemcy: Uchastie nemcev v spasenii
evreev v Ukraine 1941–44 gg. Pravednyky svitu ta inshi riativnyky pid chas
Holokostu: pryklad Ukrainy u porivnial'nomu konteksti, (рр. 144–173).
Dnipropetrovs'k. [in Russian].
103. Kruglov, A. I. (2011). Tragediya Bab'ego Yara v nemeckix doku-
mentax. Dnepropetrovsk: Centr “Tkuma”; ChP “Lira LTD”. [in Russian].
104. Kruglov, A., Umanskij, A.  Shhupak, I. Holokost v Ukraine:
Rejhskomissariat “Ukraina”, Gubernatorstvo “Transnistriya”. Dnipro:
Ukrainskij institut izucheniya Holokosta “Tkuma”. [in Russian].

292
 105. Kruglov, A. I. (2000). E'nciklopediya Xolokosta: Evrejskaya
e'nciklopediya Ukrainy. Kiev: Evrejskij Sovet Ukrainy. [in Russian].
106. Kruglov, A. I. (2004). Hronika Holokosta v Ukraine. Dnepro-
petrovsk: Centr “Tkuma”; Zaporozh'e: Prem'er. [in Russian].
107. Kulikov, V. Ya. (2012). Okkupaciya Vinnicy (18.07.1941–
20.03.1944). Svidetel'stvo ochevidca. Kiev: PARAPAN. [in Russian].
108. Kuznecov, A. V. (1996). Babij Yar. Roman-dokument. Zhurnal'nyj
variant. Moskow: Yunost'. [in Russian].
109. Kyiv: vijna, vlada, suspil'stvo. 1939–1945 rr. (Za dokumentamy
radians'kykh spetssluzhb ta natsysts'koi okupatsijnoi administratsii). (2014).
Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
110. Lauer, V. (2010). Tvorennia natsysts'koi imperii ta Holokost v
Ukraini. (Trans. S. Kolomijtsia, Y. Rovnoho). – K.: Zovnishtorhvydav
Ukrainy; Ukrains'kyj tsentr vyvchennia istorii Holokostu. [in Ukrainian].
111. Lebedeva V.P. & Sokol's'kyj P.P. (Comps.) (2004). Knyha pam'iati
Drobyts'koho iaru. Kharkiv. [in Ukrainian].
112. Levchenko, Yu. I. (2015). Osoblyvosti realizatsii polityky okupat-
sijnoi vlady v administratyvno-terytorial'nykh odynytsiakh Ukrainy 1941–
1944 rr. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
113. Levin, D. (1974). The Attitude of the Soviet Union to the Rescue
of Jews. In Y. Gutman, E. Zuroff (Ed.), Rescue Attempts during the
Holocaust. Proceedings of the Seconf Yad Vashem International Historical
Conference, (pp. 205–236). Jerusalem: Yad Vashem. [in English].
114. Levitas, F. & Shimanovskij, M. (1999). Babij Yar: Stranicy
tragedii. Kiev. [in Russian].
115. Levіtas, І. (2011). Babij Yar: tragediya, istoriya, pamyat'. Kiev:
Nacional'nyj istoriko-memorial'nіj zapovednik “Babij Yar”. [in Russian].
116. Levytas, I. M. (2008). Pravednyky Babynoho Yaru. Kyiv: Etnos.
[in Ukrainian].
117. Levitas, I. (Comp.). (2010). Srazhalis' v odnom stroyu: voiny-evrei
v vospominaniyax uchastnikov Velikoj Otechestvennoj vojny. Kiev: Zolotі
vorota. [in Russian].
118. Levitas, I. M. (Comp.). (1999). Kniga pamyatiy. Babyj yar. Kiev.
[in Russian].
119. Lyaxovickij, Yu. M. (1991). Poprannaya mezuza (“Kniga Dro-
bickogo Yara”): Svidetel'stva, fakty, dokumenty o nacist. genocide evr.
naseleniya Xar'kova v period okkupacii. 1941–1942 gg. (Vol. 1). Khar'kov:
Osnova. [in Russian].
120. Lyonya i Misha Leshhinskie, otzovites'! Retrieved from:
https://www.facebook.com/igor.shchupak.35 [in Russian].

293
 121. Lіn, V. (2001–2002). Krivorozhskaya tragediya (Vols. 1–3).
Krivoj Rog. [in Russian].
122. Lyzanchuk, V. V. (1996–1997). Hazeta «Stanyslavivs'ke slovo»
(1925–1944). (М. М. Romaniuk, Ed.). Zbirnyk prats' Naukovo-doslidnoho
tsentru periodyky, (III/IV), 418–436. [in Ukrainian].
123. Maievs'kyj, O. O. (2016). Politychnyj plakat i karykatura iak
zasoby ideolohichnoi borot'by v Ukraini 1939–1945 rr. [Political Placard
and Caricature as Means of Political Battle in Ukraine, 1939–1945].
(Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
124. Marinchenko, A. (2016). Voennoplennye-evrei v kontekste e'tno-
rasovoj politiki nacistov: realii nachal'nogo perioda vojny v Ukraine.
Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 8, 114–134. Dnipro-
petrovs'k: Instytut Tkuma; PP Lira LTD. [in Russian].
125. Marynovych, M. (2016). Knyha pro tykh, scho povertaiut' viru v
liudynu [Foreword]. Pravednyky narodiv svitu: Dovidnyk, (p. 7). Dnipro:
Ukrains'kyj instytut vyvchennia Holokostu Tkuma. [in Ukrainian].
126. Marynovych, M. (2007). Postat' Mytropolyta Sheptyts'koho u
nelinijnomu prostori istorychnoho chasu. Problemy istorii Holokostu –
Holocaust Studies, 4, 81–87. Dnipropetrovs'k : Tsentr Tkuma, PP Lira LTD.
[in Ukrainian].
127. Medvedovs'ka, A. (2016). Retseptsiia Holokostu v suspil'nij dumtsi
pizn'oradians'koi doby (1950–80-ti rr.). Problemy istorii Holokostu –
Holocaust Studies, 8, 135–144. Dnipropetrovs'k: Instytut Tkuma; PP “Lira
LTD”. [in Ukrainian].
128. Mieshko, K. (2015). Kvity na hariachomu kaminni. Novomoskovs'k
na zlamakh istorii ta doli. Novomoskovs'k. [in Ukrainian].
129. Monastyrs'kyj, Y. (2013). Shoa v Voroshylovhradi – nevidoma
storinka istorii Holokostu v Ukraini. Problemy istorii Holokostu – Holo-
caust Studies, 6, 90–101. [in Ukrainian].
130. Moskalenko, V. (2012). Zhovtnevyj Holokost: spohady ta mate-
rialy. Yarmolyntsi: TsRB. [in Ukrainian].
131. Mykhajliuk M. V. (2006). Ahitatsijno-propahandysts'ka diial'nist'
orhaniv nimets'koi okupatsijnoi vlady sered naselennia Ukrainy (1941–
1944 rr.). [Agitation and propagandistic activity of the German occupation
authorities among the population of Ukraine (1941–1944).]. (Candidate’s
thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
132. Mykhajliuk, M. (2005). Antysemits'ka propahanda na shpal'takh
okupatsijnykh vydan' v konteksti natsysts'koi polityky henotsydu schodo
ievreiv Ukrainy (1941 –1943 rr.). Visnyk Akademii pratsi i sotsial'nykh
vidnosyn Federatsii profspilok Ukrainy, (4), 181–187. [in Ukrainian].

294
 133. Mykhal'chuk, R. Y. (2014). Holokost na terytorii Rivnenschyny pid
chas nimets'koi okupatsii (1941–1944 rr.). [Holocaust on Territory of Rivne
Region During Nazi Occupation (1941–1944)]. (Candidate’s thesis).
Ostroh. [in Ukrainian].
134. Myhman, D. (2005). Istoriografiya Katastrofy. Evrejskij vzglyad:
konceptualizaciya, terminologiya, podhody i fundamental'nye voprosy.
Dnepropetrovsk: Centr Tkuma, OOO Nezavisimaya izdatel'skaya organi-
zaciya "Diva". [in Russian].
135. Nakhmanovych, V. (2011). Babyn Yar: Istoriia, suchasnist',
majbutnie (rozdumy do 70-richchia kyivs'koi masakry 29–30 veresnia
1941 r.). Ukrains'kyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 6,
105–121 [in Ukrainian].
136. Nakhmanovych, V. (2016). Babyn Yar: mistse pam'iati u
poshukakh majbutn'oho. In V. Hrynevych & P.-R. Mahochii (Eds.), Babyn
Yar: Istoriia i pam'iat'. Kyiv: Dukh i Litera. [in Ukrainian].
137. Nakonechnyj, V. (2003). Holokost na Volyni: zhertvy i pamyat'.
Luck: MP “Zarya-plyus”. [in Russian].
138. Natsysts'kyj “novyj poriadok” v mistakh Ukrainy: Zbirka fotohrafij
ta dokumentiv z fondiv Muzeiu “Pam'iat' ievrejs'koho narodu ta Holokost v
Ukraini”. (2015). Dnipropetrovs'k: Instytut Tkuma. [in Ukrainian].
139. Oliner, S. P. (1988). The Altruistic Personality: Rescuers of the
Jews in Nazi Europe. New York: Free Press. [in English].
140. Oliner, S. P. (2004). Saving the Forsaken. Religious Culture and
the Rescue of Jews in Nazi Europe. London: Yale University Press. [in
English].
141. Orlianskіj, S. F. (2003). Holokost na Ukraine. Zaporozh'e. [in
Russian].
142. Orlians'kyj, V. S. & Tedeieva O. S. (2010). Mistsevi orhany uprav-
linnia v period okupatsii na Zaporizhzhi (1941–1943 rr.). Kyiv: Tsentr
navchal'noi literatury. [in Ukrainian].
143. Orlians'kyj, V. S. (2010). Deiaki napriamky polityky okupatsijnoi
administratsii v sotsial'nij sferi zhyttia naselennia Zaporizhzhia. Kul'turolo-
hichnyj visnyk: naukovo-teoretychnyj schorichnyk Nyzhn'oi Naddniprian-
schyny, (25), 38–41. [in Ukrainian].
144. Paldiel, M. (1993). The Path of the Righteous: Gentile Rescuers of
Jews During the Holocaust. Hoboken, New Jersey: KTAV [in English].
145. Paldiel, M. (2000). Saving the Jew: amazing stories of men and
women who defied the “final solution”. Rockville: Schreiber Publishing. [in
English].
146. Paldiel, M. (n. d.). Pravednyky Narodov Myra v hody Katastrofy.
Retrieved from: http://www1.yadvashem.org/yv/ru/education/lesson_plans/
pdf/righteous1.pdf [in Russian].

295
 147. Pamyat' serdca (Kniga o tragedii i muzhestve evreev Mariupolya).
(2002). Maryupol'. [in Russian].
148. Patrik Debua, katolicheskij pastor i prezident associacii "Yaxad-in
unum". Holokost pri pomoshhi pul'. Retrieved from: http://www.un.org/ru/
holocaustremembrance/paper16.shtml [in Russian].
149. Pershina, T.S. (1985). Fashistskij genocid na Ukraine, 1941–1945.
Kiеv: Nauk. Dumka. [in Russian].
150. Petrenko, I. D. (2014). Natsysts'kyj okupatsijnyj rezhym na Kiro-
vohradschyni 1941–1944 rr. Kirovohrad: Tsentral'no-ukrains'ke vydav-
nytstvo. [in Ukrainian].
151. Po sledam neizvestnogo Holokosta. Dokumental'nyj proekt Borisa
Mafcira. (n. d.). Retrieved from: http://www.holocaustinussr. com/about-
films-ru [in Russian].
152. Podol's'kyj, A. (2005). Tema Holokostu v suchasnij ukrains'kij
istoriohrafii: problemy naukovykh doslidzhen' ta interpretatsij. Proceedings
of All-Ukrainian Conference Druha svitova vijna i dolia narodiv Ukrainy,
(pp. 32–33). Kyiv: “Sfera”. [in Ukrainian].
153. Podol's'kyj, A. (2009). Ukrains'ke suspil'stvo i pam'iat' pro
Holokost: sproba analizu deiakykh aspektiv. Holokost i suchasnist', (1), 47–
59. [in Ukrainian].
154. Podol's'kyj, A. (2014). Pam'iat' pro zhertvy Holokostu – iak odyn z
chynnykiv ievrejs'koi identychnosti v Ukraini. Yevrejs'ka natsional'na
spil'nota v konteksti intehratsii ukrains'koho suspil'stva, (pp. 344–361).
Kyiv: IPiEND. [in Ukrainian].
155. Podol's'kyj, A. Y. (1999). Doslidzhennia z istorii Holokostu v
suchasnij ukrains'kij istoriohrafii: novi pidkhody. Katastrofa y Sopro-
tyvlenye ukraynskoho evrejstva (1941–1944), (pp. 26–37). Kyiv. [in
Russian].
156. Pohorielov, A. (2013). Deiaki zakhody okupatsijnoi vlady z
vyiavlennia ievrejs'koho naselennia Mykolaivschyny ta antysemits'koi
propahandy v 1941–1942 rr. Proceedings of the International Scientific and
Practical Conference Istorychna pam'iat' pro vijnu ta Holokost, Kyiv, 28–30
veresnia 2012 r. Prysviacheno 71-j richnytsi trahedii Babynoho Yaru
(pp. 147–154). Dnipropetrovs'k: Tsentr Tkuma. [in Ukrainian].
157. Portnov, A., Dutsyk, D.  Ruban, Y. (2012). Istorychna pam'iat'
iak instrument masovoi polityky. Rozmovy pro istoriiu. Retrieved from:
http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?istorichna_pamyat_yak_instrum
ent_masovoyi_politiki_rozmovi_pro_istoriyu_chastina_2&objectId=1248657
[in Ukrainian].
158. Pravedniki narodov mira. (2008). In U. Lakior (Ed.), Holokost:
E'nciklopediya. Moskow: ROSSPEN. [in Russian].

296
 159. Pravedniki narodov mira. Retrieved from: http://www1.
yadvashem.org/yv/ru/righteous/intro.asp [in Russian].
160. Prof. Shimon Redlich. (n. d.). “Sheptickij otrical rasistskoe
myshlenie”: [interv'yu professora Shimona Redliha zhurnalu “Tygodnik
Povshehny” (Tygodnik Powszechny) Retrieved from: http://www.newswe.
com/index.php?go=Pages&in=view&id=3690 [in Russian]
161. Radchenko, Yu. (2011). “Vynuvattsi neschastia narodiv”:
antysemits'ka propahanda u Kharkovi ta Kharkivs'kij oblastiv period
natsysts'koi okupatsii (1941–1943 rr.). Etnopolitychni problemy Druhoi
svitovoi vijny, (pp. 22–48). Kharkiv. [in Ukrainian].
162. Radchenko, Yu. (2010). Znyschennia kharkivs'kykh ievreiv
orhanamy HFP ta SD v roky Druhoi svitovoi vijny. Visnyk Kharkivs'koho
natsional'noho universytetu imeni V. N. Karazina, (42), 134–144. [in
Ukrainian].
163. Radchenko, Yu. (2012). Antysemits'ka propahanda na storinkakh
“Novoi Ukrainy”. Zbirnyk naukovykh prats' (Seriia “Istoriia ta heoh-
rafiia”), (pp. 22–31). Kharkiv. [in Ukrainian].
164. Radchenko, Yu. (2013). “Ukrainische Hilfspolizei” i Holokost na
territorii general-becirka Chernigov, 1941–1943 gg. Forum novejshej vos-
tochnoevropejskoj istorii i kul'tury. Russkoe izdanie, (1). Retrieved from:
http://www1.ku-eichstaett.de/ZIMOS/forum/inhaltruss19.html [in Russian].
165. Radchenko, Yu.. (2012). Natsystskyj genotsyd yevrejs'kogo nase-
lennia Ukrainy na terytorii pryfrontovoi zony (1941–1943 rr.) [Nazi
Genocide of Jewish Population of Ukraine on the Territory of Military
Zone. (1941–1943 rr.)]. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kharkiv.
[in Ukrainian].
166. Radchenko, Yu. (2011). “Joho choboty ta esesivs'ka forma buly
zabryzkani krov'iu…”: taiemna pol'ova politsiia, politsiia bezpeky ta SD,
dopomizhna politsiia u terori schodo ievreiv Kharkova (1941–1943 rr.).
Holokost ta suchasnist', (2), 46–85. [in Ukrainian].
167. Redlich, Sh. (2007). Razom i narizno v Berezhanakh. Poliaky,
yevrei ta ukraintsi, 1919–1945. Kyiv: Dukh i litera. [in Ukrainian].
168. Rot, D. K. & Berenbaum, M. (Eds.) (2009). Poza mezhamy
rozuminnia bohoslovy ta filosofy pro Holokost. Kyiv: Dukh i litera. [in
Ukrainian].
169. Rozenblat, E. (2009). Spasenye evreev Belarusy v hody Kholo-
kosta: nekotorye teoretycheskye aspekty temy. In K. Y. Kozak 
Krapyna, M. Y. (Comps.), Pravednyky narodov myra Belarusy: zhyvye
svydetel'stva Belarusy. Mynsk: Y. P. Lovynov. [in Russian].
170. Rudnyts'ka, N. V. (2011). Holokost na Zhytomyrschyni v doku-
mentakh Derzhavnoho arkhivu Vinnyts'koi oblasti. Proceedings of the

297
International Scientific and Practical Conference XX stolittia – etno-
natsional'nyj vymir ta problemy Holokostu, Zhytomyr, 22–23 zhovtnia
2010 r., (pp. 373–378). Dnipropetrovs'k: Vyd-vo Tsentr Tkuma. [in
Ukrainian].
171. Salata, O. (2013). Holokost v istorychnij pam'iati ukrains'koho
narodu. Proceedings of the International Scientific and Practical Conference
Istorychna pam'iat' pro vijnu ta Holokost: Kyiv, 28–30 veresnia 2012 r.
Prysviacheno 71-j richnytsi trahedii Babynoho Yaru, (pp. 155–161).
Dnipropetrovs'k: Tsentr Tkuma. [in Ukrainian].
172. Salata, O. O. (2010). Formuvannia nimets'koho informatsijnoho
prostoru v Rejkhskomisariati Ukrainy ta v zoni vijs'kovoi administratsii
(cherven' 1941–1944 rr.). Donets'k: Nord-Pres. [in Ukrainian].
173. Schodennyk Davyda Rubinovycha. (2009). Kyiv: Zovnishtorh-
vydav Ukrainy. [in Ukrainian].
174. Schukіn, V. V. (2013). Tragicheskaya xronika Holokosta na zem-
lyah Nikolaevskoj oblasti. In M. D. Gol'denberg (Ed.), Sud'by evreev
Nikolaevshhiny v period Velkikoj Otechestvennoj vojny 1941–1945 gg.,
(pp. 54–91). Nikolaev: izdatel' P. N. Shamraj. [in Russian].
175. Shajkan, V. O. (2005). Kolaboratsionizm na terytorii rejkhsko-
misariatu “Ukraina” i vijs'kovoi zony v roky Druhoi svitovoi vijny. Kryvyj
Rih: Mineral. [in Ukrainian].
176. Shakhrajchuk, I. A. (2013). Rukh oporu na Dnipropetrovschyni v
period Velykoi Vitchyznianoi vijny 1941–1944 rr. [Resistance Movement in
Dnipropetrovsk Region During Period of Graeat Patriotic War 1941–1944].
(Extended abstract of Candidate’s thesis). Dnipropetrovs'k. [in Ukrainian].
177. Shchupak, I.  Abakunova, H. (2007). Vyvchennia Holokostu v
Ukraini. Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 4, 61–75. [in
Ukrainian].
178. Shchupak, I. (2012). Trahediia ievreiv Ukrainy. In V. A. Smolij
(Ed.), Natsional'ne pytannia v Ukraini XX – pochatku XXI st.: istorychni
narysy, (pp. 402–424). Kyiv: Nika-tsentr. [in Ukrainian].
179. Shchupak, I. (2007). Mytropolyt Andrej Sheptyts'kyj: osobystist' ta
symvol v istorii. Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 4, 88–99.
[in Ukrainian].
180. Shchupak, I. (2016). Ukrains'ki riativnyky ievreiv pid chas
Holokostu [Foreword]. Pravednyky narodiv svitu: Dovidnyk, (pp. 9–11).
Dnipro: Ukrains'kyj instytut vyvchennia Holokostu Tkuma. [in Ukrainian].
181. Shchupak, I. (2006). Natsysts'ka antysemits'ka propahanda sered
mistsevoho naselennia Ukrainy. Problemy istorii Holokostu – Holocaust
Studies, 3, 147–175. [in Ukrainian].

298
 182. Shchupak, I. Y. (1997). Otnoshenye ukraynskoho naselenyia Zapo-
rozh'ia k evreiam vo vremia vojny 1941–1945 hh. Zaporozhskye evrejskye
chtenyia, (1), 120–121. [in Russian].
183. Shchupak, I. Y. (2015). Mytropolyt Andrej Sheptyts'kyj: dukhov-
nyj lider ukraintsiv ta riativnyk ievreiv. Proceedings of the All-Ukrainian
Conference Mytropolyt Andrej Sheptyts'kyj – filosof, vchytel', pravednyk.
Velykyj ukrainets': mater. vseukr. nauk. konf. (Chernivtsi, 26 travnia 2015
r.) (pp. 61–72). Chernivtsi. [in Ukrainian].
184. Shchupak, I. Y. (2016). Uroky Holokostu v ukrains'kij istorychnij
nautsi ta osviti: vid naratyvu do osmyslennia ta postanovky suspil'noho
pytannia pro pokaiannia (do 75-i richnytsi trahedii Babynoho Yaru).
Ukrains'kyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 4, 5. [in
Ukrainian].
185. Shchupak, I. Y. (Ed.). (2016). Pravednyky narodiv svitu: Dovid-
nyk. Dnipro: Ukrains'kyj instytut vyvchennia Holokostu Tkuma. [in
Ukrainian].
186. Shimon Redlich. Moral'nye pryntsypy v povsednevnoj dejstvy-
tel'nosty: mytropolyt Andrej Sheptytskyj y evrey v peryod Kholokosta y
Vtoroj myrovoj vojny. Retrieved from: http://www. jcrelations.net/ [in
Ukrainian].
187. Shimon Redlich. (n. d.). Mytropolyt Andrej Sheptytskyj y evrey
v peryod Kholokosta y Vtoroj myrovoj vojny. Retrieved from:
http://www.cerkva.od.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=5
94&Itemid=87 [in Russian].
188. Shul'mejster, Y. A. (1990). Gytleryzm v ystoryy evreev. Kyiv:
Polytyzdat Ukrayny. [in Russian].
189. Shytiuk, M. (2013). Znyschennia ievrejs'koho naselennia v piv-
dennij chastyni Rejkhskomisariatu “Ukraina”. Proceedings of the Inter-
national Scientific and Practical Conference Istorychna pam'iat' pro vijnu ta
Holokost: Kyiv, 28–30 veresnia 2012 r. Prysviacheno 71-j richnytsi trahedii
Babynoho Yaru, (pp. 195–215). [in Ukrainian].
190. Shytiuk, M. M.  Suhats'ka, N. V. (2008). Henotsyd proty ievreiv
Pivdennoi Ukrainy v roky nimets'ko-rumuns'koi okupatsii (1941–1944 rr.).
Mykolaiv. [in Ukrainian].
191. Silver, E. (1992). The Books of the Just. The Silent Heroes Who
Saved Jews from Hitler. London: Grove Pr. [in English].
192. Slobodyns'kyj, D. K. (2015). Poriatunok ievreiv ukraintsiamy u
roky Druhoi svitovoi vijny. [Saving of Jews bz Ukrainians during World
War II]. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
193. Smolenska, M. Z.  Reykowsk, J. (1992). Motivations of People
Who Helped Jews Survive the Nazi Occupation. In S. Oliner (Ed.),

299
Embracing the Other. Philosophical, Psychological, and Historical Pers-
pectives on Altruism, (pp. 213–225). New York, London: New York
University Press. [in English].
194. Smіlyanskaya, Y. (1998). Istoriya odnoj redakcii (gazety “Ukra-
inskoe slovo” i “Novoe ukrainskoe slovo”). Proceedings of the 2nd
International Symposium Uroki Holokosta i sovremennaya Rossiya,
(pp. 140–145). Moscow. [in Russian].
195. Smіlyanskaya, Y. V. (2000). Otrazhenie Holokosta v presse
okkupacionnogo perioda na territorii Ukrainy. Proceedings of the 2nd
Scientific Conference. Katastrofa ievrejstva pid chas Druhoi svitovoi vijny,
(pp. 300–304). Kiev. [in Russian].
196. Spudka, I. M. (2011). Ekonomichna polityka natsysts'koho keriv-
nytstva na terytorii Zaporiz'koi oblasti. Naukovi pratsi istorychnoho
fakul'tetu Zaporiz'koho natsional'noho universytetu, (XXXI), 189–194. [in
Ukrainian].
197. Starodinskij, D. (1991). Odesskoe getto: Vospomynaniya. Odessa.
[in Russian].
198. Suhats'ka, N. V. (2005). Mistseva administratsiia ta samoup-
ravlinnia na Pivdni Ukrainy v chasy natsysts'koi okupatsii kraiu (1941–1944
rr.) v konteksti podij Holokostu. Pivdennyj arkhiv (istorychni nauky), (XX),
148–153. [in Ukrainian].
199. Suhats'ka, N. (2008). Stvorennia mistsevoi administratsii ta orhaniv
mistsevoho samovriaduvannia na pivdni Ukrainy v chasy natsysts'koi
okupatsii kraiu. In V. I. Terent'ieva  O. V. Kozachenka (Eds.), Suchasnyj
vymir derzhavy ta prava, (pp. 143–145). [in Ukrainian].
200. Suhats'ka, N. (2013). Vidnoshennia naselennia okupovanykh
terytorij do antyievrejs'koi polityky okupantiv (za materialamy Myko-
laivs'koi oblasti). Proceedings of the International Scientific and Practical
Conference Istorychna pam'iat' pro vijnu ta Holokost: Kyiv, 28–30 veresnia
2012 r. Prysviacheno 71-j richnytsi trahedii Babynoho Yaru, (pp. 162–173).
[in Ukrainian].
201. Suhats'ka, N. V. (2006). Masove znyschennia ievrejs'koho nase-
lennia v sil's'kij mistsevosti na Pivdni Ukrainy u period nimets'koi okupatsii
(1941–1943 rr.). Pivdennyj arkhiv (istorychni nauky), (XXII), 280–284. [in
Ukrainian].
202. Suhats'ka, N. V. (2006). Henotsyd proty ievrejs'koho naselennia
Pivdnia Ukrainy v roky nimets'ko-rumuns'koi okupatsii (1941–1944 rr.).
[Genocide Against Jewish Population of South of Ukraine during German-
Romanian Occupation (1941–1944)] (Candidate’s thesis). Mykolaiv. [in
Ukrainian].

300
 203. Sugackaya, N. V., Tashlaj, L. B., Schukin, V. V.  Sugackij, S. N.
(Eds.-comps.). (2016). Pravedniki narodov mira, Pravedniki Ukrainy, spa-
siteli: Nikolaevskaya oblast'. Nikolaev: Izdatel' Shamraj P. N. [in Russian].
204. Surovtsev, O. (2013). Osoblyvosti rehional'noi istorychnoi pam'iati
naselennia Bukovyny pro Druhu svitovu vijnu. Proceedings of the
International Scientific and Practical Conference Istorychna pam'iat' pro
vijnu ta Holokost: Kyiv, 28–30 veresnia 2012 r. Prysviacheno 71-j richnytsi
trahedii Babynoho Yaru, (pp. 174–194). [in Ukrainian].
205. Surovtsev, O. A. (2006). Holokost u Pivnichnij Bukovyni ta
Khotynschyni v roky Druhoi svitovoi vijny [Holocaust in Northern Buko-
vyna an Khotyn Region durin World War II]. (Candidate’s thesis).
Chernivtsi. [in Ukrainian].
206. Surovtsev, O. (2006). Protses deportatsii ievrejs'koho naselennia
Pivnichnoi Bukovyny 1941–1942 rokiv iak skladova antyievrejs'koi
polityky rumuns'koi okupatsijnoi vlady. Problemy istorii Holokostu –
Holocaust Studies, 3, 130–146. [in Ukrainian].
207. Sushon, L. P. (1998). Transnistriya: evrei v adu. Chernaya kniga o
Katastrofe v Severnom Prichernomor'e (po vospominaniyam i doku-
mentam). Odessa: Yug. [in Russian].
208. Suslens'kyj, Y. M. (1993). Spravzhni heroi: pro uchast' hromadian
Ukrainy u riatuvanni ievreiv vid fashysts'koho henotsydu. Kyiv: Ukraina.
[in Ukrainian].
209. Szczupak, I.  Abakunova, A. (2008). Badania historii Holo-
caustu na Ukrainie. Zagładą Żidόw. Studia i Materiałi: Pismo Centrum
Badań nad Zagładą Żydόw IFiS PAN, (4), 603–614. [in Polish].
210. Tashlaj, L. B. (2014). Vijna i dity: Do 70-richchia Velykoi Pere-
mohy. Mykolaiv: Vydavets' PP Hudym I. O. [in Ukrainian].
211. Tec, N. (1986). When Light Pierced the Darkness: Christian
Rescue of Jews in Nazi-Occupied Poland. New York: Oxford University
Press. [in English].
212. Tiahly, M.I (Ed.) (2004). Yevrejs'kyj opir v Ukraini v period
Holokostu: Zbirnyk naukovykh statej. Dnipropetrovs'k: Tsentr Tkuma. [in
Ukrainian].
213. Tyaglyj, M. (2002). Holokost v Krymu. Dokumental'nye svide-
tel'stva o genocide evreev Kryma v period okkupacii Ukrainy (1941–1944).
Simferopol'. [in Russian].
214. Tyaglyj, M. (2005). Antisemitskaya propaganda na okkupiro-
vannyh nacistami sovetskih territoriyah: istoriografiya i metodika izuche-
niya voprosa. Sovremennye issledovaniya Holokosta, (1), 28–42. [in
Russian].

301
 215. Trepkacheva, O. (2010). Okkupacionnyj rezhim i evrejskoe nase-
lenie Dnepropetrovshhiny 1941–1943 [Occupation Regime and Jewish
Population of Dniepropertovsk Region in 1941–1943]. (Candidate’s thesis).
Dniepropetrovsk. [in Russian].
216. Tsybulenko, H. V. & Tsybulenko, L. O. (2010). Format i mekha-
nizmy «novoho poriadku» okupatsijnoi vlady na Khersonschyni 1941–
1944 rr. Pivdennyj arkhiv (istorychni nauky), (XXXI–XXXII), 252–265. [in
Ukrainian].
217. Tsybulenko, H. V. (2012). Okupatsijnyj rezhym za materialamy
fondu R-1520 – sil's'ki upravy derzhavnoho arkhivu Khersons'koi oblasti.
Kul'turolohichnyj visnyk: Naukovo-teoretychnyj schorichnyk Nyzhn'oi Nad-
dniprianschyny, (29), 15–20. [in Ukrainian].
218. Tverdoxleb, N. (2004). Evrei Kremenchuga. Istoricheskij ocherk.
Kremenchug: Piramida. [in Russian].
219. Tytarenko, D. M. (2000). Vysvitlennia vzaiemovidnosyn Ukrainy
ta Nimechchyny na storinkakh okupatsijnoi presy Donbasu (1941–1943 rr.).
Voprosy germanskoj istorii, (pp. 43–49). Dniepropetrovsk. [in Ukrainian].
220. Udovyk, V. M. (2005). Nimets'ko-fashysts'kyj okupatsijnyj rezhym
(1941–1944) na terytorii heneral'noi oblasti “Kyiv” (Kyivs'ka ta Poltavs'ka
oblasti) [German-Fascist an occupational mode (1941–1944) in territory of
general area “Kiev” (the Kiev and Poltava areas)]. (Candidate’s thesis).
Kyiv. [in Ukrainian].
221. Ukraine. (2011). In I. Gutman (Ed.), The Encyclopedia of the
Righteous Among the Nations. Rescuers of Jews during the Holocaust:
Europe (Part II, pp. 271–554). Jerusalem: Yad Vashem. [in English].
222. Vajs, A. (1995). Otnoshenie nekotoryx krugov ukrainskogo
nacional'nogo dvizheniya k evreyam v period Vtoroj mirovoj vojny. Vestnik
Evrejskogo universiteta v Moskve, 2, 104–113. [in Russian].
223. Vasiukov, O. Petrenko, M. & Podol's'kyj, S. (Comps.). (2004).
Prolisky za koliuchym drotom. Spohady kolyshnikh malolitnikh v'iazniv
fashyzmu. L'viv: Tsyvilizatsiia. [in Ukrainian].
224. Venher, A. & Kakovkina, O. (2015). Holokost u spohadakh neiev-
reiv (za materialamy Stalindorfs'koho rajonu Dnipropetrovs'koi oblasti).
Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 7, 6–15. [in Ukrainian].
225. Vestnik: Lyudi ostayutsya lyud'mi: Svidetel'stva ochevidcev.
(1991). Chernovtsy. [in Russian].
226. V'iatrovych, V. (2006). Stavlennia OUN do ievreiv: formuvannia
pozytsii na tli katastrofy. L'viv: Ms. [in Ukrainian].
227. Vintskovs'kyj, T., Kiazymova, H., Mykhajlutsa, M.  Sche-
tnikov, V. (2010). Okupatsijnyj rezhym v hubernatorstvi “Transnistriia”.

302
Ukraina u Druhij svitovij vijni: pohliad z XXI st. Istorychni narysy (Vol. 1,
pp. 413–446). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
228. Vozrozhdenie pamyati: Vospominaniya svidetelej i zhertv Holo-
kosta. (2008–2015), (1–6). Dnipropetrovs'k: Tsentr Tkuma; Ukrains'kyj
instytut vyvchennia Holokostu Tkuma. [in Russian].
229. Vidergauz, D.L. (Ed.). (2000). Artemovsk. Artemovskij Babij Yar
Artemovsk. [in Russian].
230. Vynarchuk, T. V. (2013). Zhertvy okupatsijnoi vlady terytorii
Zaporiz'koi oblasti v roky Druhoi svitovoi vijny. Naukovi pratsi isto-
rychnoho fakul'tetu Zaporiz'koho natsional'noho universytetu, (XXXV),
149–156. [in Ukrainian].
231. Vynokurova F. A. (2003). Fondy derzhavnoho arkhivu Vinnyts'koi
oblasti iak dzherelo z istorii doli ievreiv pid chas nimets'ko-rumuns'koi
okupatsii 1941–1944 rr. (Candidate’s thesis). Kyiv [in Ukrainian].
232. Vynokurova, F. (2007). Vidobrazhennia v dokumental'nykh
dzherelakh DAVO uchasti predstavnykiv relihijnykh konfesij u poriatunku
ievreiv, iaki perezhyly Holokost na terytorii Vinnyts'koi oblasti. Problemy
istorii Holokostu – Holocaust Studies, 4, 114–126. [in Ukrainian].
233. Vynokurova, F. (2015). Fenomen pravednykiv narodiv svitu: Do
pytannia liuds'koho vymiru ta liuds'koho vyboru v ekstremal'nykh podiiakh
natsysts'koi okupatsii: Do pytannia motyvatsij dij ta vchynkiv. Pravednyky
svitu ta inshi riativnyky pid chas Holokostu: pryklad Ukrainy u poriv-
nial'nomu konteksti. Zbirka naukovykh statej, (pp. 45–81). [in Ukrainian].
234. Vinokurova, F. (2016). Evrei v adu: lager'-getto v Pechere
(Transnistriya). Problemy istorii Holokostu – Holocaust Studies, 8, 40–88.
[in Russian].
235. Vinokurova, F. A. (2000). Evrei Vinnichchiny v period Vtoroj
mіrovoj vojny. Maloizvestnye dokumenty i novye interpretacii. Vinnca:
Anteks. [in Russian].
236. Yusov, V. (2010). Hotinskij holokost. Chernovcy: Zolotі lytavry.
[in Russian].
237. Zabarko, B. (Ed., comp.). (2013–2014). My hoteli zhit'. Svide-
tel'stva i dokumenty (Vol. 1–2). Kyiv: Dukh i litera. [in Russian].
238. Zajtsev, O. (2013). Ukrains'kyj natsionalizm ta “ievrejs'ke pytan-
nia” naperedodni Druhoi svitovoi vijny. Proceedings of the International
Scientific and Practical Conference Istorychna pam'iat' pro vijnu ta
Holokost: Kyiv, 28–30 veresnia 2012 r. Prysviacheno 71-j richnytsi trahedii
Babynoho Yaru, (pp. 118–132). [in Ukrainian].
239. Zheltaya kniga. Sbornik dokumentov (1994). Хar'kov. [in Russian].
240. Zuccotti, S (1987). The Italians and the Holocaust. Persecution,
Rescue, Survival. New York: Basic Books. [in English].

303