Лекція на тему: Композиція промови

План
1. Композиція публічного виступу
2. Вступ промови
3. Головна частина ораторського виступу
4. Висновок промови
Композиція публічного виступу
Для того, щоб слухачі адекватно сприйняли і зрозуміли промову,
потрібно дотримуватися певної композиції. Композиція промови - це
реально-мовленнєва структура виступу, в якій відображено співвідношення
частин промови за їхнім цільовим призначенням.
З античних часів виділяють три структурні частини промови: вступ,
основну частину та висновки (за можливості детальнішої побудови: вступ =
зацікавлення; основна частина = опис + оповідь + міркування, висновки =
переконання). Важливо, щоб кожна з частин відповідала меті виступу, а
також виконувала відповідні функції. Основну увагу зазвичай звертають на
найбільшу за обсягом основну частину, власне виклад, що містить докази на
користь вашої позиції. Та вступна й завершальна частина промови не менш
важливі, хоча й невеликі за обсягом. Якщо вступ занадто великий, то
промова нагадуватиме немовля, в якого велика голова і маленьке тільце.
Якщо ж занадто широко сформулювати висновки, виступ буде подібний до
жирафи з малесенькою головою, але надто довгими ногами. Якщо
підсумкова частина буде занадто довгою, то аудиторія може занудьгувати,
тому «розжовувати» очевидне не треба, достатньо допомогти думці слухачів
оформитися у слово, що й стане моментом переконанням.
Вступ промови
Оратор, входячи до аудиторії, насамперед вітається зі слухачами. Тут
на допомогу йому приходять так звані етикетні формули: добрий день,
шановні пані та панове; дорогі колеги й однодумці; шановні присутні тощо.
Привітання - це можливість для оратора встановити безпосередній
зв'язок зі своїми слухачами, Варто пам'ятати, що момент початку промови є
найвідповідальнішим: який тон ви задасте, так і прозвучить весь ваш виступ.
Вступ - це один із найважливіших елементів промови, який має мету -
встановити контакт з аудиторією, заволодіти увагою слухачів, викликати
цікавість до викладу, накреслити змістову перспективу та показати бажання
повідомити щось нове.
Багато ораторів починають свій виступ одразу з розгляду питання, і
тим самим ризикують викликати не сприйняття аудиторії. Для того, щоб
слова оратора дійшли до сердець слухачів, спершу потрібно встановити з
ними довірливі стосунки, бо інформацію ми сприймаємо не так з огляду на її
правдивість-неправдивість, як на рівні «подобається нам оратор чи не
подобається, довіряємо ми йому чи ні» - такі правила соціальної психології.
Отже, завдання вступу - налагодити контакт зі слухачами, заінтригувати їх,
створити середовище довіри і взаєморозуміння.
Вступ є найдієвішим в одній з таких форм: жартівливі зауваження,
повідомлення про значення теми для слухачів і для оратора, питання чи тези,
що привертають увагу, цитата, вдалий приклад, огляд основних думок
промови.
Жартівливі зауваження. Важливо, щоб жартівливі слова стосувалися
самої теми виступу. Ось, до прикладу, як розпочав один оратор свою
доповідь на тему: «Чого може коштувати неточність»: «Відомого філософа
попросили пояснити різницю між нещасним випадком і лихом. Той відповів,
що подібність між цими поняттями, безумовно, існує, та все ж ці поняття не є
тотожними. Наприклад, якщо людина випадково, не втримавши рівноваги,
падав з мосту у воду, то це є нещасний випадок. Але якщо б хто-небудь
намагався допомогти їй врятуватися від падіння, та не зміг, то це було б уже
лихом». Таким гумористичним прикладом, що стосується теми, оратор дав
промові досить добрий початок і, крім того, спорудив підґрунтя для основної
тези свого виступу: неточність часто призводить не лише до нещасного
випадку, алей до біди. Звичайно, не завжди вдається вигадати гумористичний
приклад, досить тісно пов'язаний із темою доповіді. Та зауважимо, що
найважливіше те, що цей дотеп підвів до викладу основної думки.
Зауваження про значення теми для слухачів і для оратора. Якщо ви
обрали вступну частину такого змісту, то важливо знайти дохідливі й
переконливі слова, щоб пояснити, яким чином тема промови стосується
конкретної аудиторії, які саме інтереси слухачів вона порушує, що корисного
і пізнавального вони зможуть узяти для себе з вашого виступу.
Питання чи повідомлення, що захоплюють увагу. Вступ, який
привертає увагу слухачів, обов'язково мусить стосуватися суті самої
промови. Такий підхід має два позитивні моменти: 1) він насторожує увагу
слухачів; 2) він викликав зацікавлення до предмета повідомлення. «14 серпня
1947 року опівночі одна п'ята населення нашої· планети здобула політичну
незалежність» - це вступ до промови про Індію. Або ж проблемне запитання:
«Чи повторюється історія? Чи вчимося ми на помилках минулого?"
Історики відповідають: «і так, і ні» А ключ до відповіді криється у самому
визначенні поняття «історія».
Цитата. Вступна цитата має вражати влучністю змісту або ж
приковувати увагу гучним іменем автора. Вона має бути короткою і
викликати інтерес слухачів до вашого тематичного завдання. Особливість
цього виду вступу полягав в тому, що він обов'язково має бути безпосередньо
і гармонійно пов'язаний з основною частиною промови.
Вдалий приклад. Доречним на початку промови може бути випадок із
вашого життя, який змусив вас глибоко вникнути в цю проблему. Але
важливо пам'ятати, що це має бути коротка і влучна розповідь на кшталт
анекдоту. В жодному разі не можна захоплюватися деталями чи відходити
від теми, забувши, що це тільки вступ.
Огляд основних думок промови. Такий вступ можливий і доцільний
тільки тоді, коли виступ має бути досить довготривалим. Він добре придатний
для академічного красномовства (лекцій), суспільно-політичного
красномовства (звітної доповіді чи промови з програмою подальшої роботи).
 Вступ є лише першим наближенням до теми; викликавши інтерес
аудиторії, сконцентрувавши її увагу на проблемі, спрямувавши слухачів у
потрібне русло, треба перейти до основної частини промови.
Головна частина ораторського виступу
Головна частина промови - це виклад основних думок ораторського
виступу, суті теми. Основа виступу - це схема його головних думок, яку потім
заповнюють деталями. Виклад теми відбувається переважно в традиційній
формі: текст розділяють на кілька пов'язаних між собою змістових частин,
дбаючи про встановлення логічних зв'язків між ними та збалансованість
подання матеріалу для кожної з них.
Суть проблеми розкривають за допомогою логічних аргументів,
оперуючи незаперечними фактами. Варто поступово нарощувати аргументацію,
щоб кожна наступна думка підсилювала попередню, а найсильніші
аргументи зберігати на кінець - це забезпечить стійкий інтерес слухачів,
дасть змогу підтримувати увагу аудиторії.
Існує кілька способів упорядкувати думки і положення промови:
хронологічний порядок, розташування матеріалу за просторовими ознаками,
систематизація за допомогою означень, розвиток думки від частини до цілого
(індукція), розвиток думки від цілого до частини (це дедукція), побудова на
основі протиставлення чи аналогії.
Хронологічний порядок. У більшості біографічних повідомлень і
розповідей матеріал розташовують у хронологічній послідовності.
Розчленування тексту на підпункти за ознакою часу мусить бути логічним.
Йога треба пристосовувати до суті теми та інтересів аудиторії.
До прикладу, готуючи доповідь про славного давньогрецького оратора
Демосфена, можна було б виділити· три періоди його життєвого шляху:
дитинство, роки зрілості, останні роки життя. Але таке розчленування мало б
невизначений характер. Більш відповідним до теми був би такий поділ: а)
дитячі та юнацькі роки; б) початок ораторської діяльності (судові промови);
в) кар'єра політичного оратора; г) останні роки життя. Якщо ж завданням
оратора є розповісти про Демосфена як про патріота Афінської держави, то
йому лише побіжно потрібно розповісти про особу Демосфена, а більше
уваги звертати на змалювання політичної ситуації в Давній Греції того часу,
основні ж думки зосередити на кожній із філіппік Демосфена.
Розташування матеріалу за просторовими ознаками. Чимало
описових тем варто розвивати на основі змалювання просторових ознак. Цей
спосіб розташування матеріалу небезпечний: бо може виявитися нудним,
якщо щось у розповіді-описі не зумовить напруженого інтересу, якщо не
буде конфлікту, який призведе до певної розв'язки. Наприклад, доповідь про
проблеми освіти в Україні, побудована за просторовим принципом, може не
вдатися, бо, характеризуючи кожний регіон зокрема, оратор неминуче
повторюватиметься, не буде руху, конфлікту. А візьмімо, до прикладу,
розповідь про сходження на Говерлу, яку можна описати драматичними
подіями й обставинами. Ви опишете, як у міру вашого просування вище,
через холод, який постійно дужчав, розріджену атмосферу, було все важче
рухатися вперед. А потім хтось із учасників походу травмував ногу тощо. У
цьому випадку можна вдало поєднати елементи часу і простору.
Систематизація за допомогою означень. Такий спосіб викладу
матеріалу добре придатний для деяких навчальних промов. Наприклад,
викладаючи тему «Лексика сучасної української літературної мови», ви
розповідаєте про групи слів за значенням і даєте визначення кожної групи
(синоніми, антоніми, омоніми, тощо) із наведенням прикладів і тлумаченням
їx .
Розвиток думки від частини до цілого (індукція). Це добрий спосіб
систематизації матеріалу, особливо якщо аудиторія мало обізнана в темі
промови. У логіці цей метод називають індукцією (рух від конкретного до
загального). Спочатку оратор викладає окремі факти, конкретні
спостереження та випадки, а потім, після аналізу та оцінки їх, переходить до
індуктивних висновків, рекомендацій, порад. Цей спосіб часто
використовують в агітаційних промовах. Розповідаючи про ті чи інші події,
оратор показує їхнє значення, типові риси, робить загальні висновки з
конкретних фактів, розкриває загальні закономірності, характерні для
багатьох явищ такого роду.
Розвиток думки від цілого до частини (дедукція). Протилежним до
індуктивного є дедуктивний метод викладу думок. Дедукція - це рух думки
від загального до конкретного, від абстрактних думок, висновків, законів до
прикладних зауважень. Такий спосіб придатний для добре підготовленої,
обізнаної аудиторії, якій не обов'язково пояснювати деталі. Дедуктивний
метод надає викладові логічної пов'язаності, обгрунтованості, послідовності,
системності.
Побудова на основі протиставлення або аналогії. Часто промову
планують на основі протиставлення, контрасту або ж зіставлення, порівняння
двох фактів, явищ, предметів. Наприклад, так проводять порівняльний аналіз
економічного і соціального розвитку України за останні роки. Назвавши
конкретний параметр, на прикладах, фактах, цифрах аналізують кожен із
років і роблять щодо кожного факту конкретні підсумки, а потім підводять до
загальних висновків. Отже, в основній частині викладають суть проблеми,
наводять докази, пояснення, міркування відповідно до попередньо
визначеної структури доповіді. Потрібно пояснювати кожен аспект
проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість
подібних прикладів не має бути надто великою, нагромадження ілюстра-
тивного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про
зв'язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнку систему викладу; ycі
питания треба подавати збалансовано (до того ж не обов'язково кожному з
них віддавати однакову кількість часу). Постійно й уважно потрібно стежити
за відповідністю між словом і тим, що воно позначає. Надзвичайно важливо
продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні «ліричні» відступи, адже
суцільний текст погано сприймають.
 Висновок промови
Висновок - це підсумок сказаного, узагальнення думок основної
частини промови. У ньому треба підсумувати все висловлене або ще раз
внести певні пояснення до нього, поширити зацікавлення слухачів,
підкреслити зміст і значення сказаного, створити відповідний настрій
наприкінці виступу. Щоб цього досягти, рекомендують застосовувати такі
методи: повторення, ілюстрацію, впливове твердження, жартівливе
зауваження.
Повторення. Хто із слухачів узявся би відтворити хоча б основні
пункти щойно вислуханої промови? Як слухачі ми зазвичай ліниві. У нас
коротка пам'ять. Крім того, не забуваймо, що на рівень запам'ятовування
можуть вплинути різноманітні перешкоди, що відволікають увагу. Та й
врешті-решт, хто ж, як не сам оратор, зможе чітко і виразно підсумувати все
сказане? Готуючи висновки на основі повторення, можна просто тими
самими формулюваннями відтворити думки промови, а можна їх дещо
видозмінити. Якщо ми просто повторюємо, то варто це робити дуже точно,
по пунктах (по-перше, по-друге, по-третє і т. д.). У такому разі чіткість і
зрозумілість компенсує втрату зацікавлювальних елементів. Підсумовуючи
виступ висловленням тих самих ідей, але по-новому, варто поглиблювати
їхній зміст, вводячи зацікавлювальні елементи.
Ілюстрація. Чи можливо, на ваш погляд, суть висловленого в промові
вкласти в порівняння, алегорію, невеличкий анекдот, притчу тощо? Якщо це
можливо, і ви зможете це зробити якісно, то не сумнівайтеся, що покидаючи
трибуну, ви відчуєте схвалення аудиторії.
Зобов'язливе або впливове твердження. Можна кількома словами,
двома-трьома зауваженнями підкреслити важливість, серйозність проблеми,
яку порушено у вашій промові. Тут варто враховувати не лише
справедливість висловленої ідеї, а й емоційність, експресивність її звучання.
Отож доречним буде цитування вислову авторитетної особи, уривку з
якогось відомого твору тощо.
 Жартівливе зауваження. Зазвичай жартівливе зауваження не має
охоплювати весь текст висновків. Воно може виявитися і зовсім не
придатним, якщо предмет промови або обставини виступу охарактеризовано
серйозно. Але якщо добрий жарт доцільний, то слухачі охоче сприймуть
його. Якщо жартівливе зауваження стосується теми промови або якогось
важливого її моменту, тоді це також допоможе краще запам'ятати
відповідний матеріал.
Отож у висновках можна узагальнювати думки, які були в основній
частині промови; наголошувати на важливості для слухачів теми виступу;
робити припущення щодо теми наступного виступу або щодо шляхів
розвитку виражених ідей; формулювати завдання для слухачів, запрошувати
іx до дискусії.
Дуже важливо промовцеві знати, яких висновків треба уникати: якщо
подати жарт, дотеп, який не стосується теми промови; якщо промовець
просить у слухачів пробачення за відібраний у них час чи за те, що, можливо,
не досить переконливо пояснив щось; якщо промову начебто обірвано, що
найчастіше пов'язано з браком часу, або якщо висновків немає взагалі; якщо
висновки промови навівають слухачам безвихідь, безнадійність. Загалом
висновки певним чином мають узгоджуватися зі вступом і не випадати із
загального стилю викладу.
Наведена класична триєдина модель промови є найпоширенішим
варіантом композиційної структури, але не обов'язковим. Уже в давні часи
оратори не завжди послідовно дотримувалися цієї жорсткої структури. Якщо
оратор вже має певний досвід публічного мовлення, можна сміливо
експериментувати, «тасувати» частини виступу, почати промову, наприклад,
з кульмінаційного моменту чи навіть висновків, але це вже прояви
ораторського артистизму, початківцеві так виступати ризиковано. Варто
зауважити, що за будь-якої композиції логічний зв'язок між частинами
промови обов'язковий, інакше можна потрапити в непередбачувану ситуацію
і виглядати безпорадно.
 Питання для самоконтролю
1. Розкрийте зміст поняття «композиція промови».
2. Які три структурні частини виділяють у промові?
3. Яке значення має вступ у промові?
4. Які форми побудови вступу ви знаєте? Наведіть приклади.
5. Які прийоми привернення уваги, на ваш погляд, є найдієвішими у
вступі?
6. Охарактеризуйте основний елемент композиції - головну
частину.
7. Розкажіть про способи впорядкування думок у промові.
8. Що таке індуктивний метод викладу матеріалу? Наведіть
власні приклади.
9. Окресліть дедуктивний спосіб викладу матеріалу.
10. У чому полягає завдання висновків?
11. Проаналізуйте основні методи викладення матеріалу, які можна
використати у висновках.
12. Яких висновків варто уникати?

3авдання1.
1. Оберіть одну із запропонованих тем промов: 1. Традиції· та новації в
навчанні 2. Мовленнєва компетентність у професії. 3. Професійна
діяльність: грошова винагорода чи інтерес? 4. Державна мова в сучасному
суспільстві. 5. Інтернет-матеріали чи бібліотечна література?
2. Напишіть текст промови, продемонструвавши досконалість
триєдиної композиції".
3. Виголосіть промову в аудиторії перед своїми одногрупниками.

Завдання 2. Напишіть інформаційну промову на тему: «Моя майбутня

професія», створіть за допомогою Power Poіnt презентацію. Скористайтеся
запропонованими питаннями: Чим приваблює вибрана професія? Що вам
відомо про цей фах? Наскільки ваша спеціальність важлива, актуальна,
перспективна? Які ділові, моральні якості допоможуть вам у професійній
діяльності? Ким ви бачите себе у майбутньому?
Завдання 3. Спростуйте чи підтримайте тези, подавши необхідні
аргументи.
1. Совість - найкраща книга, якою ми володіємо і в яку варто
найчастіше заглядати. 2. Героєм є та людина, яка крокує в ногу з часом. 3.
Людину можна пізнати за тими книжками, які вона читає. 4. Усе знати
ніхто не може, але соромно і шкідливо вдавати, що знаєш те, чого
насправді не знаєш. 5. Найкращою людиною є та, яка більше за всіх
намагається вдосконалюватись, і найщасливішим є той, хто сильніше за
всіх відчуває, що справді вдосконалюється. 6. Найкраща професія - та, яку
любиш.