Земерова Т. Довідник. Історія України PDF

ПРАКТИЧНИЙ ДОВІДНИК
Т. Ю. Земерова, І. М. Скирда
Історія
України
ЗА ВСІЄЮ ШКІЛЬНОЮ ПРОГРАМОЮ
Видання друге
доповнене та перероблене
РЕКОМЕНДОВАНО до використання та узгоджено

з навчальною програмою, затвердженою
МІНІСТЕРСТВОМ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ФОП Співак Т. К.
Харків
2010
ББК 63.3(4Укр)
351
Рекомендовано до використання та узгоджено з навчальною
програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України
(Лист М 1/11-6611 від 23.12.2004р.)
Охороняється Законом України «Про авторське право та суміжні права».

Передрукування даного посібника або будь-якої його частини забороняєть
ся без дозволу ФОП Співак Т. К.
Рецензенти:
Л. Ю. Посохова, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії
України Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна;
В. В. Воропаєва, вчитель-методист, спеціаліст вищої категорії,
вчитель ЗОШ № 95 м. Харкова
Земерова Т. Ю., Скирда І. М.

Історія України. Практичний довідник. 2-е вид.: доп.
та перероб.— Харків: ФОП Співак Т. К., 2010. — 420 с. +
60 с. вкладка
ISBN 978-966-8896-78-1.
Пропонований практичний довідник покликаний освітити та роз
ширити знання, отримані в ході вивчення шкільного курсу з історії України,
а також допомогти долучитися до активної самостійної роботи.
Хронологічно теми посібника охоплюють період від найдавніших
часів до сьогодення. Оригінальна структура навчального посібника надзви
чайно чітка, матеріал викладено в якісній і доступній формі. Різноманітні
рубрики: «Історичний портрет!», «Це цікаво!», «Словник!» — стимулюють
зацікавленість предметом, розширюють кругозір, збагачують ерудицію, за
охочують до самостійного осмислення історичних процесів.
Розміщені в кінці кожної теми тестові завдання допоможуть підго
туватися до тематичних і підсумкових атестацій та зовнішнього оцінювання.
Видання розраховане на старшокласників, абітурієнтів, а також
студентів першого курсу та викладачів вищих навчальних закладів.
ББК 63.3(4Укр)
© Земерова Т. Ю., Скирда І. М., 2008

© Ластович О. М., дизайн
обкладинки, 2009
ISBN 978-966-8896-78-1 © ФОП Співак Т. К., макет, 2010
ПЕРЕДМОВА
Історія — це величезний масив інформації про минуле людства.
Ця інформація міститься в живій пам’яті людей» матеріалізована
в творіння рук людських (залишки давніх поселень, будівлі попе
редніх епох, техніка, машини тощо). Вона записана в офіційних
урядових документах, програмах партій, діяльності лідерів та воє
начальників попередніх епох, на сторінках літописів, хронік, спо
гадів очевидців тощо. Щоб не загубитися у цьому масиві інформації,
вашій увазі пропонується посібник «Практичний довідник. Історія
України», якому автори намагалися надати універсальності. Він
може стати у пригоді як школяру, так і абітурієнту, як студенту, так
і вчителю. Даний навчальний посібник покликаний не лише освіжи-
ти та розширити знання, отримані в ході вивчення шкільного курсу
з історії України 7-11 класів. Його мета — допомогти оволодіти ос
новами наукового підходу до історії, дати орієнтири для розуміння
витоків та історичного минулого українського суспільства, спробува
ти побачити перспективи вирішення сучасних проблем. Це видання
допоможе підготуватися до підсумкових контрольних робіт, тестів,
заліків, зовнішнього оцінювання. Навчальний посібник містить ма
теріал, який відповідає програмі з навчальної дисципліни «Історія
України», затвердженій Міністерством освіти і науки України. Хро
нологічно теми посібника охоплюють період від найдавніших часів
до сьогодення. У ньому простежуються основні процеси історично
го, економічного, соціального, політичного і культурного розвитку
нашої країни. Оригінальна структура навчального посібника над
звичайно чітка, навчальний матеріал викладено в якісній і доступній
формі. Різноманітні рубрики: «Історичний портрет!», «Це цікаво!»,
«Словник!» — стимулюють зацікавленість предметом, розширюють
кругозір, збагачують ерудицію, заохочують до самостійного осмис
лення історичних процесів.
Закріпити отримані знання, підготуватися до зовнішнього оці
нювання вам допоможуть тестові завдання, які розміщені в кінці
кожної теми.
Основні типи тестових завдань, що пропонуються вашій увазі, та
їх коротка характеристика:
— Завдання з однією правильною відповіддю. Такі завдання є найпо
ширенішими в практиці тестування, що пояснюється зручністю
їх форми для автоматизації контролю навчальних досягнень.
Завдання з однією правильною відповіддю оцінюють переваж
но знання, розуміння та застосування історичного матеріалу (на
вченість на рівнях від розрізнення до розуміння). За їх допомогою
можна перевірити знання дат, фактів (місця, обставин, учасників,
змісту подій), розуміння понять та термінів, визначення причин
та наслідків подій, встановлення характерних рис життя лю
дей тієї чи іншої епохи, виявлення особливостей економічного,
політичного, культурного життя народів, розуміння ознак істо
ричних періодів, епох.
— Завдання з кількома правильними відповідями. Вони можуть за
стосовуватися для оцінювання вмінь учня аналізувати історич
ний матеріал (навченість на рівні оперування історичною інфор
мацією). За допомогою таких завдань можна перевірити вміння
визначати часові або/і просторово-географічні координати подій,
співвідносити події світової та української історії, аналізувати
історичне джерело тощо.
— Завдання на встановлення відповідності (логічні пари). За до
помогою таких завдань переважно перевіряють навчальні до
сягнення початкового та середнього рівнів (навченість на рівнях
розрізнення, запам’ятовування та розуміння). Завдання на вста
новлення відповідності різняться за складністю: одні перевіря
ють тільки знання історичних фактів, інші — розуміння зв’язків
між ними.
— Завдання на встановлення правильної хронологічної чи логічної
послідовності. Правильною їх послідовність буде тоді, коли від
повідатиме хронології історичного процесу або логіці його роз
гортання. Завдання на встановлення послідовності використову
ють для оцінювання навчальних досягнень учнів на середньому
та достатньому рівнях (розуміння та застосування, навченість на
рівні розуміння).
— Завдання з короткою відповіддю. Форма таких завдань відкрита,
варіанти відповіді відсутні. В умові такого завдання міститься
вимога написати дату, термін, назву події або місцевості, насе
леного пункту, прізвище історичного діяча, тобто відповісти на
запитання (закінчити твердження). За допомогою відкритих за
вдань з короткою відповіддю перевіряють здебільшого фактичні
знання (навченість на рівнях запам’ятовування та розуміння).
Отже, маємо сподівання, що наш посібник допоможе Вам здобу
ти необхідні знання з курсу «Історія України» та підготуватися до
державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оці
нювання.
ТЕОРІЯ
ТА ПРАКТИКА
Теорія ta практика 7
СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Історія України — це наука, що вивчає розвиток людського су
спільства на території України та його закономірності.
Джерела вивчення історії України:
— усні (міфи, легенди, казки, народні пісні);
— писемні (літописи, документи, щоденники, мемуари);
— речові (залишки жител, знаряддя праці, посуд, одяг);
— антропологічні (залишки людських поховань);
— мовні явища, які відображають процес розвитку мови;
— етнографічні (побут і звичаї народу);
— фоно- й фотодокументи.
Словник!
Археологія — наука, що вивчає первісні, стародавні та середньовічні
матеріальні пам’ятки (стоянки, поселення, поховання, знаряддя праці,
зброю, посуд тощо).
Перші люди, на думку вчених, з’явилися на території Африки

близько 2,5 млн років тому. На територію сучасної України люди
прийшли близько 1 млн років тому з Європи та Закавказзя.
В історії давніх часів використовується археологічна хроноло
гія, заснована на вивченні матеріалу, форми й техніки виготовлен
ня знарядь праці.
Словник!
Хронологія — послідовність певних подій у часі.
До початку нової ери історія умовно поділяється на кам’яний,

мідно-кам’яний, бронзовий та ранній залізний віки.
Кам'яний вік (1 млн — к. Ill тис. до н. е.)

Кам'яний вік — це найдовший період історії людства. У цей пе
ріод воно, власне, і виникло. Знаряддя праці тоді виготовляли з ка
меню (кремінь, обсидіан, сланець), кістки, дерева.
Кам’яний вік поділяють на три етапи: палеоліт, мезоліт,
неоліт.
і Словник!
Палеоліт — давній кам’яний вік.
Мезоліт— середній кам’яний вік.
Неоліт, — новий кам’яний вік.
Він є добою первіснообщинного ладу, основними рисами яко

го є такі:
1) низький рівень розвитку продуктивних сил, майже цілковита
залежність від природи;
2) рівність усіх членів суспільства;
3) колективний характер праці;
4) спільна власність на знаряддя та результати праці;
5) зрівняльний розподіл продуктів праці;
6) язичницькі вірування.
Палеоліт
Хронологічні
1 млн — 11 тис. років тому
рамки
Природні спочатку клімат теплий і вологий, згодом — льодовиковий
умови період (250-100 тис. років тому)
Характерні — залюднення території України архантропами;
риси — основні заняття — збиральництво, полювання на дрібних
тварин, згодом — на мамонтів, зубрів, північних оленів
(привласнювальні форми господарювання);
— знаряддя праці — рубила, скребла, сокири, наконечники
списів;
— поява нового типу людини — неандерталець
(150-100 тис. років тому);
— опанування вогню;
— заселення печер, лаштування штучного житла;
— формування абстрактного мислення і мови;
— виникнення людини сучасного фізичного типу — кро
маньйонця (40-35 тис. років тому);
— панування матріархату — епохи в розвитку первісно
общинного ладу, що характеризується панівним стано
вищем жінки в суспільстві, родоводом за материнською
лінією;
— поява перших релігійних уявлень — тотемізму (уявлен
ня про єдність людини з тотемами — тваринами, росли
нами, предметами та явищами природи), анімізму (віри
в існування душі та духів), магії (віри в можливість лю
дини (чаклуна, мага) вплинути на іншу людину чи яви
ща природи)
Людські с. Королеве на Закарпатті; Мізинська стоянка на Десні; Ки
стоянки рилівська стоянка в Києві; Амвросіївка у Донбасі; печера
Кіїк-Коба, Крим
Мезоліт
10-6 тис. років тому
рамки
Природні потепління, виникнення великої кількості річок, озер, фор
умови мування сучасного тваринного світу
Теорія та практика
Мезоліт
— основні заняття — полювання на невеликих звірів
і птахів, рибальство, річкове збиральництво;
— поширення мікролітів (набірних знарядь праці, де мініа
Характерні
тюрні ріжучі камінці закріплювалися в дерев’яних чи кіст
риси
кових пазах) та макролітів (великих кам’яних знарядь);
— винайдення лука та стріл, човнів і плотів;
— приручення перших тварин
Людські
Мурзак-Коба, Кодак, Гребеники та ін.
стоянки
Неоліт
6-4 тис. років тому
рамки
Природні
близькі до сучасних
умови
Характерні — неолітична революція — перехід від привласнювальних
риси форм господарювання до відтворюючих (від полювання
до скотарства, від збиральництва до землеробства);
— створення нових знарядь праці — мотики, серпа;
— виникнення нових прийомів обробки каменю — шліфу
вання, свердління, розпилювання;
— поява кераміки, прядіння та ткацтва;
— демографічний вибух;
— початок переходу до патріархату — епохи в розвитку
первіснообщинного ладу, що характеризується керівною
роллю чоловіка в родинному, господарському та громад
ському житті;
— формування археологічних культур (Буго-Дністров-
ська, культура лінійно-стрічкової кераміки)
Словник!
Археологічна культура — це сукупність археологічних пам’яток певної
території та часу, що мають місцеві своєрідні особливості. Археологічна
культура отримує назву за місцем першої знахідки або за певними визна
чальними ознаками (обрядом поховання, формою кераміки).
Форми суспільної організації у кам’яному віці

Палеоліт Пізній палеоліт Мезоліт, неоліт
Первісне стадо — Родова община — Плем'я — група родо
найдавніший колектив колектив кровних вих общин, які мають
людей (30-40 чоловік), родичів, що спіль спільні органи влади,
що об’єдналися з метою но проживають, ве духовну та матеріаль
пиживання дуть спільне госпо ну культуру
дарство
Енеоліт (IV—III тис. до н. е.)
Енеоліт — це мідно-кам’яний вік. У цей період відбувається пе
рехід від кам’яного віку до доби металів, проте камінь відіграє знач
ну роль у господарстві.
Характерні риси енеоліту:
1) скотарство відокремилося від хліборобства;
2) скотарство стає кочовим;
3) поруч із кам’яними знаряддями праці починалй виготовляти
мідні;
4) відбувся перехід від мотичного до рільного землеробства;
5) вирощувалися майже всі сучасні зернові та садово-городні куль
тури;
6) було винайдено вози, що сприяло розширенню контактів і розсе
ленню.
У лісостеповій зоні України за часів енеоліту поширилася три
пільська археологічна культура.
Трипільську культуру (кінець V — середина III тис. до н. е.)
відкрив у 1893 р. археолог В. Хвойка поблизу с. Трипілля на Київ
щині. Від назви села культура й отримала свою назву.
Територія розселення. Батьківщина трипільців — береги Пів
денного Бугу й Дністра, а звідти вони розселилися на схід до Серед
нього Подніпров’я, на захід до Румунського Прикарпаття, на пів
день до Північного Причорномор’я та на північ майже до сучасних
кордонів України.
Етнічна приналежність трипільців невідома.
Поселення. Відомо понад 3 тисячі поселень на берегах річок, на
схилах долин. Найвідоміші — Майданецьке, Тальянки та ін. пло
щею 250-400 га, в яких проживало до 10-20 тисяч осіб (так звані
протоміста). Житла були дерев’яними, з глиняною піччю та жер
товником, могли бути двоповерховими. Підлогу робили глиняну,
а стіни розписували фарбами.
Основа господарства — рільне землеробство (пшениця, ячмінь,
просо, горох) і скотарство (свині, велика й дрібна рогата худоба).
Кожні 50-70 років поселення переносилися на нове місце через ви
снаження землі. Трипільці виготовляли характерну мальовану ке
раміку з використанням червоних, чорних та жовтих фарб.
Релігія та культура. Головним божеством трипільців була богиня
родючості. Вони поклонялися бику (символу сонця та чоловічої сили),
змієві (охоронцеві дому). У трипільській культурі створено основу для
появи писемності у вигляді глиняних символів та знаків на кераміці.
Причини зникнення трипільської спільноти остаточно не з’ясо
вані. Основні версії:
— витіснена кочовиками;
— розпалася внаслідок господарської та екологічної кризи.
Бронзовий він (II тис. до н. е. — VIII ст. до н. е.)

Бронзовий вік — де час розпаду первіснообщинного ладу.
Характерні риси:
1) виробництво першого штучного металу — бронзи (сплаву міді
й олова);
2) посилення розподілу праці: в лісостепу розвивається землероб
ство, в степу — скотарство;
3) поява майнової нерівності;
4) родова община замінюється сусідською;
5) утвердження патріархату і
6) з роду виділяється парна сім’я;
7) виникнення великих етнокультурних спільнот. Саме скотарів
бронзового віку пов’язують з індоєвропейською спільнотою,
з якої згодом вийшло чимало народів, у тому числі й українці.
До епохи бронзи в Україні належать ямна та катакомбна
культури.
Ямна культура Катакомбна культура
III — поч. II тис. до н. е. к. III — сер. II тис. до н. е.
рамки
Територія від Нижнього Поволжя від Волги й Кавказу
розселення до Нижнього Подніпров’я до пониззя Дунаю
— кочовий спосіб життя;
Спільні риси — основне заняття — скотарство;
— віра в потойбічний світ, обожнювання сойця й вогню
поховання покійників — поховання в гробницях-ка-
у скорчених позах у ямах такомбах;
Особливості
— дружину вбивали і ховали
разом із чоловіком
Ранній залізний він (VIII ст. до н. е. — IV ст. н. е.)

Загальна характеристика:
1) люди навчилися плавити залізо, знаряддя з якого були міцніши
ми і гострішими;
2) зросла продуктивність праці;
3) ремесло відокремилося від землеробства;
4) з’явилося виробництво товарів для обміну й продажу;
5) посилюється майнова нерівність.
Племена раннього залізного віку на території України
Кіммерійці (IX—VII ст. до н. е.) — кочові іраномовні скотарі, що
прийшли з території Азії.
Територія розселення: Причорномор’я, Крим, Кавказ.
Кіммерійці — перший народ на території України, назва яко
го нам відома: вони згадуються в «Одіссеї» Гомера, в ассирійських
джерелах.
Суспільний устрій. Утворили рабовласницьку державу на чолі
з царем.
Господарство та етнічний склад. Населення кіммерійської
держави складалося з кіммерійців та завойованих місцевих племен
чорноліської культури.
Кіммерійці Чорноліська культура
Т ериторія розселення
Причорноморські степи Лісостеп України
Основні заняття
кочове скотарство, провідна роль рільне землеробство (пшениця, яч
конярства; розвинуті ремесла (гон мінь, просо, жито), присадибне ско
чарство, лиття з бронзи, обробка за тарство (кози, вівці, свині); ремесла
ліза, зброярство) (гончарство, ковальство)
Етнічний склад
іраномовні племена праслов’яни
Головні пам'ятки
поховання в курганах (с. Мала Ле- поселення й укріплені городища для
петиха, Херсонщина); жител не за боротьби з кіммерійцями
лишили
Військова справа. Основа війська — кіннота, озброєна залізни
ми мечами, луками та стрілами, бойовими молотами і булавами.
Здійснювали завойовницькі походи в Малу Азію проти Урарту, Ас
сирії, Лідії.
Релігія та мистецтво. Залишили по собі поховання в курганах.
Ставили кам’яні стели, на яких зображено озброєні фігури без голів.
Скіфи (VII—III ст. до н. е.) — кочові іраномовні скотарі, що витіс
нили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм.
Територія розселення: від Азовського моря до Дунаю, від Чор
ного моря до Чернігівщини, Курщини, Воронежчини.
Суспільний устрій. Наприкінці VI-V ст. до н. е. утворилася
скіфська рабовласницька держава — Велика Скіфія. Вона являла
собою союз племен на чолі з царем, влада якого передавалася у спа
док. Цареві належала військова, судова, політична влада, він був
верховним жерцем.
Столицею Великої Скіфії було Кам’янське городище на Дніпрі.
Територія держави ділилася на номи, очолювані призначеними ца
рем вождями.
Основою суспільства у скіфів була сім’я; родовід вівся по чоловічій
лінії. Поширеним було багатоженство. Тривалий час найважливіші
питання розв’язували на радах (зборах) скіфів, проте з розвитком
рабовласницьких відносин їхня роль втрачається.
Господарство. Писемні джерела розрізняють царських скіфів,
скіфів-скотарів, скіфів-землеробів та скіфів-орачів.
Скіфи-скотарі, Скіфи-орачі, скіфи-землероби
царські скіфи
Т ериторія розселення
Причорноморські Лісостеп Подніпров’я
степи
Основні заняття
кочове скотарство землеробство: вирощували піленицю, жито, ячмінь,
(передусім коняр коноплі, користувалися великим плугом, тягловою
ство); ремесла силою (волами). Моясливо, займалися садівництвом
Етнічни й склад
іраномовні імовірно, є нащадками племен чорноліської куль
племена тури
Головні пам'ятки
Царські кургани: Нільське городище (Полтавська обл.), що мало в пе
Чортомлик, Соло- риметрі близько ЗО км. За версією харківського архе
чн, Гайманова Мо олога Б. А. Шрамка, який десятиліттями досліджу
гила, Товста Моги вав цю пам’ятку, воно мало назву Гелон і згадується
ли та ш. у Геродота
Із заселенням Причорномор’я греками скіфи започаткували тор-

гінлга з ними. В обмін на рабів, а також пшеницю» хутро, шкіру та
іншу сировину греки продавали витвори мистецтва, вишукану ке
раміку, предмети розкоші.
Військова справа. Озброєння складалося з коротких і довгих
мечів, списів, дротиків тощо; скіфи винайшли складний далеко
бійний лук. Тіло захищали панциром. Основу війська становила
имжко озброєна кіннота.
11,0 цікаво!
У М 2 р. до н. о. перський цар Дарій І вторгся у Скіфію. Скіфи відмовили-
і н під генеральної битви й застосували тактику відступу, спустошуючи
території та виснажувзчи ворога в незначних зіткненнях. Дарій зазнав
іюрпаки й повернувся додому ні з чим.
Скіфи були дуже войовничим народом, здійснювали походи на
Ассирію, Сирію і ледь не дійшли до Єгипту, але єгипетський фараон
відкупився від них. У 331 р. до н„ е. скіфи перемогли військо Олек
сандра Македонського.
Релігія та мистецтво. Скіфи були язичниками; особливо по
клонялися Дрею, богові війни. Вірили в потойбічне життя, тому мо
гили облаштову вали як підземні житла: клали їжу, прикраси, зброю,
коней, а часом і жінку. Для знатних скіфів над могилою насипали
курган, найвищими були кургани царів.
У мистецтві скіфів був поширений звіриний стиль — зображен
ня стилізованих оленів, пантер, коней, птахів і риб, фантастичних
грифонів.
УIII ст. до н. е. погіршується становище Скіфії:
— клімат став більш посушливим;
— природні ресурси збідніли внаслідок людської діяльності.
До к. III ст. до н. е. Велика Скіфія припинила своє існування: сар
матські племена витіснили скіфів на захід (Болгарія, Румунія) та
південь (Крим). У степовому Криму скіфи створили державу .Мала
Скіфія зі столицею в м. Неаполь поблизу сучасного Сімферополя.
Сармати (III ст. до н. е. — III ст. н. о.) — іраномовні племена,
споріднені зі скіфами, з’явилися з уральсько поволзьких степів.
<%; Це цікаво! її
‘М\ Назва
„ . «підперезаний мечем».
«сармат» означає І|
;|
Ш
Територія розселення: Північне Причорномор’я.
Суспільний устрій. Жили племенами, кожне з яких мало свою
назву (роксолани, алани, аорси тощо). Сарматами їх назива ли греки
і римляни. У суспільному устрої сарматів зберігалися значні пережит
ки матріархату: жінка займала досить поважне становище і навіть
могла володіти зброєю. Тому чимало дослідників вважає, що сармат
ські жінки були прототипами легендарних амазонок. Використову
вали рабську працю. Вважається, що державу сармати не створили.
Основні заняття. Кочове скотарство, полювання. На початку
нової ери частина сарматів опанувала землеробство. Займалися ре
меслами (ткацтво, гончарство, ковальство тощо).
Військова справа. Військо складалося з важкоозброєної піхоти
та кінноти. Основні види наступальної зброї — луки, списи, мечі;
мали панцирі, щити. Брали участь у війнах проти Риму.
Релігія та мистецтво. Обожнювали сили природи, мали культ
богині-матері Астарти, покровительки коней. Вірили в очисну силу
вогню. Особливою магією наділяли дзеркало.
Пам'ятки. Найвідоміпшй сарматський курган —■ Соколова Мо
гила на Миколаївіцині.
УIV ст. сармати були частково витіснені готами та гунами, част
ково асимільовані під час Великого переселення народів.
її Словник!
|і Асиміляція — злиття одного народу з іншим (як правило, більш числен
ії ним) шляхом засвоєння його мови, звичаїв тощо.
І кіммерійці, і скіфи, і сармати були вихідцями з азійських

степів. Вони принесли на наші землі своєрідну культуру, а залиш
ки іранських мов, якими вони користувалися, збереглися донині
в топоніміці України.
Античні міста-держави Північного Причорномор'я

Давньогрецькі міста виникли в Північному Причорномор’ї
в к. VII ст. до н. е., коли почалося активне розселення греків по уз
бережжях Середземного моря.
Словник!
Колонізація — заселення та засвоєння нової території. її
Причини грецької колонізації:

1) перенаселення Греції в І тис. до н. е.;
2) нестача землі;
3) пошук нових джерел сировини, передусім металів;
4) пошук ринків збуту своїх товарів;
5) внутрішня політична боротьба змушувала до імміграції тих, хто
програв;
6) напади лідійців і персів підштовхували до пошуку безпечніших
місць проживання.
Засновувалися поселення переважно в гирлах річок. Спочатку
це були торгові факторії, які згодом виростали в адміністративні
й культурні центри.
Найбільші міста: Ольвія (поблизу Миколаєва), Тіра (Білгород-
Дністровський), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч), Кер-
кінітида (Євпаторія).
Це цікаво!
Ольвія у перекладі з давньогрецької означає «щаслива», Херсонес— «пів
острів» , Пантікапей — «рибнийшлях».
Основні заняття. Землеробство (вирощували пшеницю, горо

дину, виноград), виноробство, риболовля, ремесла (металообробка,
гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки,
ювелірна справа). Важливе місце посідала торгівля.
Зі скіфами 3 Грецією
Що продавали
предмети розкоші, прикраси, посуд, пшеницю, шкури, хутро, рабів

прянощі, вйна
Що купували
тканини, зброю, прикраси, оливкову

пшеницю, шкури, хутро, рабів
олію, прянощі, вина
Політичний устрій. Античні міета-держави Північного

Причорномор’я копіювали грецькі міста-держави. Частина з них
була рабовласницькими республіками, в управлінні якими могли
брати участь усі вільні громадяни, частина — монархіями (Бос-
порське царство).
Культура і релігія. Греки зберігали традиції своєї батьківщини
в питаннях освіти, організації вільного часу, надання медичних по
слуг тощо. В усіх містах-колоніях були школи, театри; поширени
ми були культи давньогрецьких богів: Артеміди, Аполлона, Афроді-
ти, Діоніса. Шанували міфологічних героїв Ахілла та Геракла: так,
в Ольвії проходили спортивні змагання Ахіллеї. УIII ст. у грецьких
колоніях з’являються перші християни.
Боспорське царство було засноване близько 480 р. до н. е. внаслі
док об’єднання держав-полісів Керченського півострова; до нього
входили також Приазов’я та землі Кубані.
Особливості Боспорського царства:
1) монархічна форма правління;
2) тісні торговельні й культурні зв’язки з Афінами;
3) значна частка місцевого, негрецького населення;
4) занепало під натиском гунів.
На початку нової ери грецькі міста почали занепадати; це було
пов’язано з набігами кочовиків та появою дешевої єгипетської пше
ниці, яка склала конкуренцію скіфській. УІ ст. до н. е. вони потра
пили у залежність до Римської імперії, а в IV-V ст. були захоплені
племенами готів та гунів. Тільки Херсонес і Пантікапей потрапили
під владу Візантії.
Значення античного впливу для населення українських зе
мель:
— залучення до досягнень античної цивілізації (технології обробки
землі, ремесла, товарно-грошових відносин);
— ознайомлення з демократичним устроєм;
— античні колонії сприяли поширенню християнства на україн
ських землях.
Велике переселення народів
У сер. І тис. н. е. «варварські» племена, що мешкали на просто
рах від Римської імперії до Центральної Азії, почали переміщува
тися й обрушилися на Рим. Цей рух торкнувся і Східної ЄврЮпи. На
території України з’являються нові народи,.
Словник!
Велике переселення народів — активні переміщення «'варварських» пле
мен від Центральної Азії до кордонів Римської імперії через територію ijj
Східної та Північної Європи (сер. І тис. н. е.).
Готи (II—IV ст.) — германські племена, що в середині II ст.

з’являються на території України й поступово витісняють сарматів.
Вестготи просунулися на захід від Дністра, а остготи осіли в пониззі
Дніпра. На початку IV ст. остготські племена об’єдналися в державу на
'Чолі з королем Германаріхом. Із наступом гунів у середині IV ст. час
тина остготів перейшла на правий берег Дунаю на територію Римської
[щіерії, а решта залишилися під гунами, зберігши навіть свого короля.
Це цікаво!
Слов’яни запозичили в готів такі слова, як шолом, меч, хліб, плуг.
Гуни (III—V ст.) вирушили з монгольських степів на захід під тис

ком Китаю в III ст. до н. е. Підійшовши до Північного Причорномор’я,
вони скористалися послабленням античних міст через боротьбу з го
тами і зруйнували майже всі міста-держави. Вистояли Херсонес
і Пантікапей. У IV ст. гуни розбили готів і тривалий час панували
в причорноморських степах від Азовського моря до Дунаю, здійсню
ючи набіги на Західну Європу. Занепад гунської держави пов’язаний
зі смертю у 453 р. Аттили — гунського правителя.
Давні слов'яни
Слов’яни — автохтонне індоєвропейське населення Централь
ної Європи.
Словник!
Автохтонний — місцевий.
Територія розселення: від Балканського півострова до Балтій

ського моря, від Ельби до Тихого океану.
Самоназва «слов’яни» означає «ті, що володіють словом, зрозумі
лою мовою». Ці племена формувалися протягом багатьох століть із
місцевого населення Східної Європи.
Праслов'янські племена згадуються вперше в римських джерелах
початку І тис. н. е. під іменем венедів, які постійно здійснювали набіги
на римські прикордонні землі. Під своїм іменем вони вперше фігурують
у Прокопія Кесарійського (512 р.) — склавини. УIV ст., під час Вели
кого переселення народів, слов’яни розкололися на склавинів (предків
західних і південних слов’ян) і антів (предків східних слов’ян). Сучас
на наука говорить, що племена власне слов’ян сформувалися в V ст.
Походження. Єдиного погляду на проблему походження слов’ян
не існує. Па думку сучасних істориків, слід виокремлювати такі ета
пи формування культури слов’ян на території України:
1) бронзовий вік — білогрудівська культура;
2) ранній залізний вік — скіфи-орачі та скіфи-хлібороби античних
джерел; вплив кіммерійців, скіфів та греків;
3) III ст. до н. е. — II ст. н. е. — зарубинецька культура в Середньо
му Подніпров’ї; вплив Римської імперії;
4) кінець II — початок III ст. н. е. — під тиском сарматів народи за-
рубинецької культури розселяються на північ та захід. У контакті
з балтами виникає київська культура, яку деякі вчені пов’язують
із праукраїнцями.
Основні заняття. Підсічне або орне землеробство (вирощували
пшеницю, жито, ячмінь, овес, льон, коноплі, горох, ріпу, цибулю, час
ник), осіле скотарство (вівці, кози, велика рогата худоба, свині), полю
вання, рибальство, бортництво. Розвинені ремесла: ливарна справа,
ковальство, ткацтво, гончарство (без гончарного кола), виготовлення
скла, знарядь праці та прикрас із кістки, дерева. Торгівля з населенням
Подунав’я, Прибалтики, Північного Причорномор’я. Слов’яни контро
лювали торговельний шлях із Балтійського до Чорного моря по Дніпру.
Поселення. Розташовувалися «гніздами» по 10-15 поселень
у кожному.
Житло — землянка або напівземлянка з дерев’яними або пле
теними стінами, розрахована на одну сім’ю. У кутку — кам’яна або
глиняна піч.
Релігією слов’ян було язичництво. Слов’яни зберігали традицій
ні індоєвропейські уявлення про трирівневу будову світу: світове
дерево об’єднує потойбічний світ, землю і небо та є втіленням світо
будови в цілому. Основними богами були:
— Дажбог — бог Сонця;
— Стрибог — бог вітру;
— Перун — бог грому і блискавки;
— Велес — бог худоби та багатства;
— Мокош — богиня родючої землі.
Словник!
Язичництво — політеїзм, віра в багатьох богів. Боги язичництва уособ-
іювали ги чи природи.
Своїх покійників слов’яни спалювали, щоб вони швидше дістава
лися потойбічного світу. Вважалося, що мерцю необхідні будинок,
їжа, напої, тому урну з прахом супроводжували необхідні речі.
Суспільний устрій. Слов’яни жили племенами, що склада
лися з родів. На чолі роду стояли старійшини, а племінний союз
очолював вождь. Вождю належала верховна влада. У V-VII ст.
починають формуватися слов’янські племінні союзи (наприклад,
антське об’єднання), що є передумовою виникнення держави.
Союзи відрізнялися мовою, культурою, мали певну територію.
У «Повісті минулих літ» згадуються такі племінні союзи: поляни
(ті, що живуть на полях, полянах), дреговичі (ті, що живуть на
дрягвах — болотах), деревляни (ті, що живуть у лісах), дуліби
, ,
(волиняни, бужани), уличі тиверці білі хорвати сіверяни (ті, ,
що живуть у Сіверії), в’ятичі (ті, що живуть на річці В’ятка),
, ,
кривичі радимичі полочани (ті, що живуть на річці Полота),
ільменські словени.
Заснування Кпєва
Це цікаво!
За літописною розповіддю, плем’я полян було вигнане з Дунаю і прийшло на
Дніпро зі своїми князями — Києм, ІЦеком і Хоривом та їхньою сестрою Либід-
дю. На горі брати заснували місто і назвали його на честь старшого з братів.
Близько VI ст. було засновано місто Київ — центр полянського

племінного союзу. Існує чимало версій походження назви ниніш
ньої столиці України, Одна з версій полягає в тому, що легендарний
засновник міста, полянський князь Кий, був реальною історичною
особою, відомості про яку збереглися не тільки в давньоруських,
а й у східних джерелах. У будь-якому разі Київ відіграв значну еко
номічну та культурну роль у житті східнослов’янських народів і став
центром новоствореної держави.
Історичний портрет!
Кий — напівлегендарна особа, вождь племінно
го об’єднання полян. Час його правління біль
шість істориків відносять до кінця V-VII ст.
Неслов’янські імена Кия та членів його роди*
ІІм є приводом для сумніву щодо провідної ролі
слов’ян як перших мешканців Києва.
Існують такі основні теорії етнічного походжен
ня засновника Києва: Кий
скіфо-сарматська: назва «Київ» походить від (роки життя
іранського слова «kivi» — «гори»; невідомі)
— готська: Київ ототожнюється зі згадуваним у давньоскандинавських
сагах містом Д*шпдрстад («Дніпровське місто») на «Готській землі»;
булгаро-хозарська: назва «Київ» походить від тюркського «кін» — «бе
рег річки».
Нестору «Повісті временних літ» дказує, що Кий «ходив» у Константино
поль, де « прийняв велику честь від царя», а згодом намагався утвердитися
на Дунаї і навіть побудував там «городок» (фортецю) Києвець. Одпак пе
ребування князя на Дунаї було, нетривалим, і він повернувся до Києва.
Формування слов’янських народів відбувається внаслідок кон

солідації племінних союзів:
— західні слов’яни: поляки, чехи, словаки, лужичани;
— південні слов’яни : болгари, серби, хорвати, словенці, македонці,
чорногорці;
— східні слов’яни: українці (поляни, деревляни, тивєрці, уличі,
волиняни, сіверяни, дуліби, білі хорвати), білоруси (полочани,
дреговичі, західні кривичі), росіяни (словене, східні кривичі, ра
димичі, в’ятичі).
Сусіди східних слов'ян у VHK ст.

Авари — кочові тюркомовні племена — в другій половині VI ст.
розгромили слов’ян-антів, вторглися в Центральну Європу і заснува
ли свою державу на території сучасної Угорщини — Аварський кага-
нат. Слов’яни називали авар обрами. Згодом були витіснені болгара
ми, а в самому Аварському каганаті піднімали повстання слов’яни.
Болгари — тюркський народ, який у VI ст. створив власну держа
ву — Велику Болгарію — в ГІриазов’ї. Під ударами Хрзарського ка-
ганату держава розпалася, частина болгар відкочувала у Поволжя,
частина — на Дунай, де в VII ст. створила Болгарське царство, а зго
дом асимілювалася з місцевим слов’янським населенням. Решта бол
гар залишилася в Північному Причорномор’ї, Криму, Подонні, де
змішалася з місцевим населенням.
Хозари — тюркомовний кочовий народ, який у VIII ст. завоював
Північне Причорномор’я (до Харкова) і Східний Крим, створивши
державу Хозарський каганат. На території каганату сформувалася
салтівська культура. Змусили сплачувати данину східнослов’янські
племена.
Вікінги (нормани) — войовничі народи Скандинавського півост
рова І тис., предки сучасних данців, норвежців і шведів. Слов’яни
називали їх варягами, а Західна Європа — норманами. Здійснюва
ли набіги на сусідні держави. Північні слов’янські племена спла
чували їм данину.
Завдання для самоконтролю
1. Людина з’явилася на території України:
А) 25 тис. років тому; В) 1 млн років тому;
Б) 500 тис. років тому; Г) 2 млн років тому.
2. «Звіриний стиль» у мистецтві створили племена:
А) слов’ян; В) кіммерійців;
Б) скіфів; Г) гунів.
3. Монархічне правління було встановлене у:
А) Восцррі, В) Керкінітіді;
Б) Ольйії* Г) Херсонесі.
4. Ирранадізуйте наведені твердження та вкажіть правильне.
A) «Перехід від лривласнювальних форм господарюван
ня До відтворюючих (від полювання до скотарства, від
збиральництва до землеробства) відбувся у неоліті»;
Б) « Сармати виготовляли характерну мальовану кераміку
з використанням червоних, чорних та жовтих фарб»;
B) «Київ було заснойано у І ст.»;
Г) « Салтівська культура сформувалася на території
Аварського каганату».
5. Укажіть характерні риси раннього залізного віку:
1. Початок обробки заліза;
2. створення української держави;
3. поширення трипільської культури;
4. зростання продуктивності праці;
5. відокремлення ремесла від землеробства;
6. формування людського стада;
7. посилення майнової нерівності.
(к Установіть відповідність між племенами та часом їх перебувай
ця на території України.
A) Скіфи; 1. Кінець V — середина IIIтис. А
Б)і’оти; дон. е.; Б
B) кіммерійці; 2. III ст. до н. е. — II ст. н. е.; В
І") трипільська 3. II-IV ст.; —
культура. 4. IX-VII ст. до н. е.; f

5. VII—III ст. до н. е.
Л Голтншуйте події в хронологічній послідовності.
A) І снування катакомбної культури;
І») грецька колонізація Північного Причорномор’я;
B) Велике переселення народів;
І') НИ>ЦІ йдення луку і стріл.
8. Прочитайте текст і дайте відповідь на запитання.
«Ці племена, слов’яни й анти, не підлягають одній людині,
а з давніх-давен живуть у демократії; тому про все, що для них
корисне чи шкідливе, вони міркують спільно. І майже й усьо
му обидва варварські народи здавна живуть однаково. Єдино
го бога, громовержця, визнають вони владикою всього світу
і в жертву йому приносять биків і всякого роду священних тва
рин... Коли їм загрожує смерть під час хвороби чи на війні, вони
дають обітницю, що коли врятуються від смерті, то негайно при
несуть за врятування життя жертву богу...» (Прокопій Кесарій-
ський, VI ст.)
• Охарактеризуйте суспільний устрій, світогляд, заняття сло
в’янських племен на підставі джерела.
9. Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання до нього.
«Я не звалюватиму демократичного ладу й не дозволю цього
тому, хто зраджує і звалює, і не потаю цього, але доведу до ві
дома державних службових осіб. Я буду ворогом тому, хто за
мишляє і зраджує чи відторгає Херсонес, або Керкінітіду, або
Калос-Лімен, або укріплені пункти й територію херсонесців.
Я служитиму народові й радитиму йому найкраще й найспра-
ведливіше для держави й громадян. Я... не розголошуватиму
нічого з потаємного ні елліну, ні варвару, що може зашкодити
державі. Я не даватиму або прийматиму дарів на шкоду державі
й громадянам... Хліб, що звозиться з рівнини, я не буду ні про
давати, ні вивозити з рівнини в будь-яке інше місце, а тільки до
Херсонеса»,
1) Хто давав цю клятву?
2) Укажіть сучасні назви згаданих у тексті міст.
3) Які права та обов’язки мали херсокесці?
4) Доведіть, що устрій Херсонеса був демократичним.
5) Які висновки можна зробити про господарську діяльність хер
сонесців?
10. Доведіть або спростуйте твердження:
«Трипільська культура належить праукраїнцям».
КИЇВСЬКА РУСЬ
Київська Русь — слов’янська держава, що існувала протягом IX-

XII ст. Вона утворилася внаслідок об’єднання східнослов’янських
племінних союзів навколо Полянського союзу з центром у Києві.
Теорія та практика- 23
«яияндмшшіг.» j»M4>wMTm»Tirnwinwrtii.w .щ wrmw /я*
Передумови створення держави:

1) економічний розвиток: зростання продуктивності праці внаслі
док удосконалення знарядь, піднесення міст як центрів ремесла
і торгівлі, розвиток торговельного шляху «з варяг у греки»;
І Словник! і!
Шлях «із варяг у греки» — шлях уздовж Дніпра зі Скандинавії до Ві-
зантії. І
2) зростання майнової та соціальної нерівності; заміна родової общи

ни сусідською, яка об’єднувала маленькі сім’ї; виділення панів
ної верхівки (вождів племен, старійшин), у залежність до якої
потрапляла більшість селян та городян; формування феодального
ладу;
.4) до кінця VIII ст. завершилося формування союзів племен, які по
чинають переростати в племінні князівства;
4) необхідність боронити свої землі від нападів варягів, хозарів.
Походження назв «Русь», «Україна».
На думку українських істориків, Руською землею називали те
риторію сучасних Київщини, Чернігівщини, Переяславщини (землі
полян, деревлян, сіверян). Дослідники не мають одностайної думки
щодо походження назви «Русь».
Версії походження назви «Русь»:
русами називали племена норманів («роотсі» — гребець, сло
во має давньоскандинавський корінь «рос»). Вони заснували
слов’янську державу і дали їй свою назву. Авторів цієї теорії (ні
мецьких учених XVIII ст. Г. Байєра, Г. Міллера і А. Шльоцера)
та її послідовників називають норманістами.
Слово «русь» має кельтське походження.
Руси — слов’янські племена Середнього Подніпров’я, які дали
спою назву річкам Рось, Росава, Роставиця.
Рось, Росава, Роставиця мають не слов’янську, а іранську назву,
тож у перекладі з іранської «рос» означає «світлий».
Руе — давньослой’янське божество.
Руса — в праслов’янській мові «річка», Русь — «країна річок».
Слово «український» уперше зустрічається в XI ст., а назва Ук-
інппа у значенні «край, рідна земля» вперше згадана в Київському
иітпписі 1187 р4 щодо Переяславської землі.
Формування східнослов'янської державності

І;і часом воєнна демократія перетворилася на княжіння: військо-
мий иождь стає державним правителем — князем.
24
Воєнна демократія Княжіння

влада належить військо влада належить князеві, віча збираються рідше t
вому вождеві, народним
зборам (віче) та радам
старійшин
суспільна організація — суспільна організація — племінне князівство
племінний союз з центром у великому місті^
основа війська — народ основа війська — княжа дружина з професій

не ополчення них вояків, яка виконує роль армії, податкової
служби, особистої охорони. Згодом дружинни
ки утворюють боярську думу — дорадчий орган
при князеві %
Таким чином, у VIII-IX ст. сформувалося кілька східно

слов’янських князівств: полянське з центром у Києві, словенське
з центром у Новгороді, сіверське з центром у Чернігові, кривицьке
з центром у Смоленську тощо.
Саме об’єднання Київського і Новгородського князівств поклало
початок ранньофеодальній державі східних слов’ян, яку історики
назвали Київська Русь (IX ст.).
Це цікаво!
За літописною розповіддю, новгородські словени у 862 р. повстали про
ти варягів і прогнали їх за Балтійське море. Проте не було в них «прав
ди» — рід повстав проти роду, почалися чвари. Тоді вони вирішили по
шукати собі князя й відправили послів за море до варягів, які називали
себе «русь». У відповідь «вибралися» три брати — Рюрик, Синеус і Тру-
вор зі своїми родами. Так, за «Повістю времінних літ», і отримала свою
назву Руська земля.
Старший, Рюрик, сів спочатку в Ладозі, а згодом у Новгороді. Другий брат,
Синеус, отримав Білоозеро, а третій, Трувор, здобув Ізборськ. Князі з дру
жинниками мали захищати свої землі, у тому числі й від «інших» варягів.
Рюрик помер у 879 р. і призначив спадкоємцем свого родича Олега, який
мав правити Руссю до повноліття Рюрикового сина Ігоря. Задумав Олег
приєднати південні землі і в 882 р. попрямував до Києва.
Правителем Київського князівства був Лскольд (імовірно, він мав співпра
вителя— князя Діра). Відомо, що Аскольд здійснив такі заходи:
1) підпорядкував, окрім полян, деревлян, дреговичів, частину сіверян;
2) здійснив кілька вдалих військових походів на Візантію, яка змушена
сплачувати Києву данину;
3) разом з оточенням прийняв християнство;
4) звільнив полян від уплати данини хозарам.
Хитрістю Олег виманив князів Аскольда і Діра з Києва й убив їх. Сам Олег
залишився в Києві і назвав його «матір’ю міст руських».
Правління Олега (882-912 pp.)

1) Правив від імені Рюрикового сина Ігоря;
2) розширив кордон держави, приєднавши сіверян, радимичів, де
ревлян, а також неслов’янські племена меря, чудь і весь;
3) звільнив підкорені племена від данини Хозарському каганату;
4) організував спротив угорським племенам, що проходили з Уралу
в Подунав’я;
5) будував нові міста і фортеці;
6) здійснив вдалі походи проти Візантії в 907 р. та 911р., наслідком
яких став вигідний торговий договір: руські купці торгували без
мита та проживали в Константинополі за рахунок імператора.
Значення діяльності князя Олега:
—- об’єднав Північну та Південну Русь, що стало основою для за
гал ьноруської державності;
— сприяв централізації Русі;
— укріпив військову могутність Русі, активізував її зовнішньо
політичну діяльність.
Після смерті Олега київський престол посів син Рюрика Ігор.
Правління Ігоря (912—945 pp.)
1) Відновив владу над повсталими деревлянами й уличами;
2) дав відсіч печенігам, що з’явилися біля кордонів Київської Русі,
і навіть найняв їх у військо;
.'{) продовжував походи на Візантію, менш вдалі, ніж в Олега;
■1) внаслідок походу на Закавказзя оволодів містами Дербент
та Бердаа;
. >) був убитий деревлянами, коли пішов збирати повторну данину.
г
Значення діяльності князя Ігоря:
продовжив об’єднання слов’янських племен;
жорстко укріплював центральну владу.
Загибель Ігоря привела до влади його молоду вдову, княгиню Оль
гу, яка правила до повноліття свого сина Святослава.
Правління Ольги (945—964 рр>)
11,0 цікаво!
Княгиня Ольга в XII ст. визнана Святою і шанується як рівноапостольна,
і») своїм життям дорівнялася до учнів Христа — апостолів.
І ) ІІомстилася деревлянам за вбивство свого чоловіка Ігоря, спа

ливши древлянське місто Іскоростень;
;і) упорядкувала збір данини: встановила устави (порядок збору
данини) і погости (місця для збору данини (полюддя));
• і) податки розділені на власне князівські та державні;
4) відвідала Константинополь, де прийняла хрещевдя під іменем
Олена;
5) уклала договір із Візантією, за яким Київська Русь допомагала
імперії в боротьбі з болгарами, норманами й арабами в обмін на
данину;
6) відновила привілеї для руських купців у Візантії;
7) спробувала встановити дипломатичні контакти з Німецькою ім
перією.
Значення діяльності княгині Ольги:
— сприяла створенню єдиної держави;
— у зовнішній політиці віддавала перевагу дипломатії перед вій
ськовою силою;
— підвищила міжнародний авторитет Київської Русі.
Правління Святослава (964-972pp.)
1) Зробив своїх синів намісниками в Києві, Овручі та Новгороді;
2) залишався прибічником язичництва, руйнував християнські
храми;
3) приєднав племена в’ятичів (межиріччя Оки та Волги);
4) розгромив Волзьку Булгарію й Хозарський каганат, підпорядку
вав племена ясів і касогів (Північний Кавказ);
5) здійснив два походи на Дунайську Болгарію, допомагаючи Візан
тії подавити болгарське повстання; мав плани перенести столицю
до болгарського міста Переяславця;
6) загинув від рук печенігів, найнятих Візантією.
Це цікаво!
За переказами, печенізький князь Куря повелів зробити з черепа Свято
слава чашу з написом: «Чужих бажаючи, свою погубив».
Значення діяльності князя Святослава:

— численні війни знесилили Русь;
— розгром Хозарського каганату відкрив шлях кочовикам, які за
вдавали великої шкоди Київській Русі;
— втрачені дипломатичні зв’язки із західноєвропейськими держа
вами;
— більшість завойованих територій після смерті Святослава були
втрачені.
Розквіт Київської Русі

Після смерті Святослава Києвом почав правити його старший син
Ярополк. Проте між братами почалася міжусобна війна, перемож
цем з якої вийшов наймолодший — Володимир.
Правління Володимира Великого (980—1015 рр.)
1) Своїх синів і вірних дружинників посадив у містах для контролю
над місцевою знаттю; на зміну родоплемінному поділу суспіль
ства остаточно прийшов територіальний; .
2) завершив формування території Київської Русі, приєднавши пле
мена білих хорватів, дулібів, в’ятичів, радимичів;
3) боронив Київську Русь від печенігів, для чого побудував застави
з військовими гарнізонами на кордонах держави;
4) здійснив військову реформу: сформував військо з дружинників-
слов’ян, а не з варягів;
5) провів релігійну реформу: близько 980 р. спробував реформувати
язичництво з метою об’єднання племен навколо Києва, призна
чивши головним богом Перуна, але ця спроба була невдалою; тоді
у 988 р. прийняв хрещення за православним обрядом і запрова
див на Русі християнство;
Словник! j?
Xристиянство — це світова релігія, заснована на вірі в Божого сина Ісу-
сп Христа, який прийшов на землю і був розіп’ятий.
І (о цікаво!
У 988 р. Володимир захопив Корсунь (Херсонес) у Візантії і поставив ви
могу віддати за себе сестру візантійських імператорів Анну, погрожуючи
йняти Царград. Василь і Костянтин погодилися за умови хрещення Воло-
димира. Князь хрестився у церкві Святого Василя в Херсонесі. Херсонес
Оуло повернуто Візантії як вено (весільний дарунок) за наречену.
«і) сприяв розвиткові освіти;

V) розбудовував Київ як столицю держави: укріплена фортеця —
«місто Володимира», церква Пресвятої Богородиці (Десятинна),
князівські палаци;
н> першим почав карбувати золоті та срібні монети {срібники
і ллатники), на яких зображувалися образи Христа й Володи
мира та тризуб;
.ляхом династичних шлюбів зміцнив дипломатичні зв’язки
1 1 1
t І Іольщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією.

Значення прийняття християнства:
дп по поштовх розвиткові ремесел, особливо в архітектурі;
•прияло розвиткові кам’яного зодчества, іконопису,
v
мозаїки,
Фрески, Русь ознайомилася з античними традиціями;
пніронаджено слов’янську писемність (кирилицю);
ііі >• їм.лося літописання, поширилися книги;
і и І н . л о розвитку городництва;
иом’нкміилися звичаї;
— зміцнилося міжнародне становище Київської Русі;
— укріпилася князівська влада;
— сприяло створенню єдиного народу.
Значення діяльності князя Володимира:
— в основному завершив формування єдиної держави: територія
Київської Русі простягалася від Чудського, Ладозького, Оне-
зького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат
на заході до межиріччя Оки і Волги на сході;
— укріпив князівську владу, створив сильну централізовану дер
жаву;
— охрестивши Русь, зрівняв її з провідними європейськими /держа
вами.
Після смерті Володимира у 1015 р. престол у Києві захопив Свя-
тополк, який убив своїх зведених братів Бориса, Гліба та Святослава.
Ярослав двічі воював зі Святополком і в 1019 р. сів князювати в Києві.
Правління Ярослава Мудрого (1019-1054 pp.)
1) До 1036 р. мав співправителем брата Мстислава: Правобережжя
Дніпра належало Ярославові, Лівобережжя — Мстиславові;
2) сприяв відновленню сильної князівської влади;
3) склав перше рукописне зведення законів — « Руську правду»;
J: Це цікаво! II
|| «Руська правда» визначала вартість життя певних категорій населення.
І! Так, найдорожче коштувало життя старших дружинників — 80 гривень; if
життя вільного населення — 40 гривень, а життя раба — 5 гривень. ||
t
4) опікувався будівництвом нових міст і розвитком тих, що вже іс
нували;
5) у Києві побудував Софійський собор, Георгіївську та Ірининську
церкви, Печерський монастир (майбутню Києво-Печерську лав
ру); місто обнесли валами з трьома брамами, одна з яких — «Зо
лоті ворота» — була парадним в’їздом;
|| Це цікаво! {І
|| Собор Святої Софії побудований візантійськими архітекторами в 1037 p. $
§! Він прикрашений мозаїками і фресками, які зображували не тільки сцени if
|! життя святих, а й цілком світські сюжети: родину Ярослава, візит Ольги |
Щ до Костянтина Багрянородного тощо. Згодом Софійські собори були зве- ;!
і! дені у Новгороді і Полоцьку. !|
6) сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона

(Ю51р.);
7) піклувався про розвиток освіти та культури: відкривалися шко
ли, в тому числі для дівчат, започатковано літописання, при
Софійському соборі засновано бібліотеку, де були зібрані твори
античних авторів; про поширення освіти свідчать написи на сті
нах та новгородські берестяні грамоти;
8) розбив печенігів, які відтоді припинили нападати на Русь;
здійснив похід на Візантію, внаслідок чого укладено договір про
службу руських дружин у Константинополі, а дочка візантій
ського імператора стала дружиною сина Ярослава — Всеволода;
10) розширив територію Русі за рахунок угрофінських племен (При
балтика) і Червоної Русі (Польща);
11) сприяв укладенню династичних шлюбів із європейськими монар
хічними династіями: сам був одружений із дочкою шведського ко
роля Інгігердою, його доньки були одружені: Анна — з королем
Франції, Єлизавета — з норвезьким королевичем, Анастасія —
з угорським королем; сини уклали шлюби з німецькими принцесами.
Значення діяльності князя Ярослава Мудрого:
Київська Русь досягла розквіту і стала однією з провідних держав
Європи;
сприяв посиленню єдності та централізації Русі.
Перед смертю, в 1054 p., Ярослав поділив Русь між своїми си-
ними. Старші сини отримали головні міста: Ізяслав — Київ, Свято
слав — Чернігів, Всеволод — Переяслав. Ярослав наказував своїм
ги нам жити в мирі та берегти державу.
Правління Ярославичів
1054-1073pp. — епівправління старших синів Ярослава — Ізя-
г/інна, Святослава і Всеволода (тріумвірат). У 1068 р. на річці Аль
ти половці (кочові племена) розбили Ярославичів, що спричинило
ттстання киян. Встановити лад у Києві Ізяславу вдалося тільки за
м,»чіомоги польського війська.
/073-1078 pp. — почалися міжусобні війни між Ярославичами,
• причинені зокрема відсутністю єдиної системи престолонасліду-
ип її її я: князівський престол міг передаватися від батька до старшо -
і '• спин або від старшого брата до молодшого.
1078-1093 pp. — правління останнього сина Ярослава Мудро-
і «> Всеволода. Його влада поширювалася на західні та північно-
• ч ідп і мемлі. Воювати не любив, конфлікти вирішував дипломатич-
ічі шляхом. Після його смерті в Києві посів Святополк Ізяславич,
1 1 1 1
• •• т и п і ії онук Ярослава Мудрого. Святополк збирав князівські з’їзди.

/нч’н’ць/сий з'їзд 1097р. прийняв такі рішення: 1) про припинення
мі і усоїжць, щоб вони не послаблювали країну; 2) про наслідуван
ий мі паями своїх вотчин.
Ип ініціативи Володимира Мономаха, переяславського князя,
ov -пі організовані походи проти половців. Після смерті Святополка
І......птичії саме Володимир Мономах став київським князем.
WMstuteittftUV. ЛЛЮ/ІЛІКШ
Історія України
Володимир Мономах — онук візантійського
імператора і Ярослава Мудрого. З 15 років брав
участь у військових походах. Після смерті батька,
Всеволода Ярославича, який князював у Києві,
Володимир поступився київським престолом Свя-
тополку їзяславичу, а сам повернувся до Черні
гова, а згодом — до Переяслава. Звідти він здійс
нив декілька походів на половців і приборкав їх.
У1113 р. був запрошений киянами на князюван
ня. Дружиною Мономаха була англійська прин
цеса Гіта, батько якої, король Гарольд, загинув
у битві з норманами при Гастингсі.
Основні заходи правління Володимира Мономаха:

1) відновив централізовану одноосібну владу на Русі;
2) придушував князівські усобиці;
3) був переможцем в усіх походах проти половців;
4) знизив податки залежних верств населення;
5) зменшив відсотки за позиками лихварів;
6) опікувався розбудовою Києва, освітою;
7) написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі,
батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який
має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським
чварам і захищати країну від нападників.
Це цікаво! Is
За свідченням літопису, «половці лякали Мономахом дітей у колисці». jf
Значення діяльності князя В. Мономаха:

— загальмував процес розпаду держави;
— забезпечив її обороноздатність;
— відновив міжнародний авторитет Київської Русі.
Наступником Володимира Мономаха став його старший син —
Мстислав Володимирович (1125-1132 pp.)
Основні заходи правління Мстислава Володимировича:
1) зберігав єдність Київської Русі;
2) успішно відбивав напади половців;
3) здійснив переможний похід проти литовських племен;
4) підтримував династичні зв’язки з Норвегією, Данією, Візантією,
Угорщиною.
Мстислав був останнім одноосібним правителем Київської Русі.
Після його смерті Київська Русь вступила в період феодальної роз
дрібненості.
11. Порядок збору данини на Русі мав назву:
A) полюддя;
Б) устав;
B) погост;
Г) «Руська правда».
12. Держава східних слов’ян Київська Русь була створена у:
А.) III ст.;
Б) VI ст.;
В) IX ст.;
Г) XIII ст.
13. Войовничим князем, який розгромив Волзьку Вулгарію і Хо
зарський каганат., був:
A) Олег; В) Святослав;
B) Ігор; Г) Ярослав.
14. Проаналізуйте наведені твердження та вкажіть правильне:
А) «Завдяки впровадженню християнства князем Ярославом
Київська Русь підвищила свій міжнародний авторитет»;
І») «Київська Русь утворилася на основі східнослов’янських
племінних союзів»;
II) «Перша бібліотека на Русі була заснована при Десятинній
церкві»;
I ) «Володимир Мономах був останнім князем
і
єдиної Київської Русі».

16. V кажіть значення прийняття християнства на Русі.
1. Дало поштовх розвитку ремесел, особливо
в архітектурі;
2. впроваджена писемність — глаголиця;
3. укріпилася князівська влада;
4. почалося літописання, поширилися книги;
5. укріпилися відносини з Арабським халіфатом;
6. сприяло об’єднанню Русі з Візантією в одну державу;
7. сприяло створенню єдиного народу.
І п Установіть відповідність між іменами князів та роками їх прав
'ІІІІІІН.
Л) Ольга; 1. 980-1015 pp. А
Ь) Ишіодимир; 2. 1078-1093 pp.
—
Б
II) • Ьіпг; 3. 944-964 pp.
В
І ) Нгпіплод; 4. 882 -912 pp.
5. 1019-1054 pp. Г
17. Розташуйте події в хронологічній послідовності.
A) Битва на річці Альта.
Б) Обрання митрополита Іларіона.
B) Княжіння Аскольда.
Г) Любецький з’їзд.
«У рік 907. Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві... І при
був він до Царгорода, а греки... город замкнули. І вийшов Олег на
берег. І иопуетошив він довкола города, і вчинив убивство багатьох
греків. І палат багато вони розбили, і церкви попалили... І багато
іншого зла творили руси грекам, як ото звичайно вороги творять.
1 повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити кораблі на
колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони вітрила, ру
шили з поля, і пішов Олег до города.
Побачивши це, греки убоялися і сказали, виславши послів до
Олега: «Не погубляй город. Ми згоджуємося на данину, як ти
ото хочеш». І зупинив Олег воїв, і винесли йому греки їжі і вина,
і не взяв він його, бо було воно приготоване з отрутою».
• Про яку подію йдеться в літописі? Яке значення вона мала
для Київської Русі?
«Якщо хто вб’є князівську людину, як розбійник, а община
вбивцю не шукає, то віру за нього в розмірі 80 гривень плати
ти тій общині, на землі якої буде знайдено вбитого; внаслідок
вбивства людина сплачує віру князю в 40 гривень.
Якщо хто стане на розбій без приводу, вбив людину по-розбійно-
му, то люди за нього не сплачують, але мають видати його з дру
жиною та дітьми на... розграбування.
За вбивство князівських отрока, конюха або кухаря платити
40 гривень.
А за рядовича 5 гривень.
А за ремісника або ремісницю 12 гривень.
А за холопа 5 гривень.»
1) Назвіть цитований документ. Хто є його автором?
2) Яким століттям датовано цей документ? Чому він не міг
з’явитися раніше?
3) Чому документ не містить таких покарань за вбивство, як
смертна кара або ув’язнення?
4) Зробіть висновки про суспільний устрій Київської Русі.
«Великі князі до часів Ольгиних воювали — вона правила дер
жавою» (М. Карамзін).
Теорія та практика _
ФЕОДАЛЬНА РОЗДРІБНЕНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Із середини XII ст. Київська Русь вступає в період феодальної
роздрібненості, яка є неминучим періодом розвитку феодальної
Європи.
Перші її ознаки з’явилися ще по смерті Ярослава Мудрого. Надалі
роздрібненість була закріплена Любецьким з’їздом князів (1097p.),
на якому було вирішено: «Хай кожен тримає вотчину свою». Верхо
венство належало великому київському князю, а удільні князі пра
вили в інших містах і землях, спираючись на підтримку бояр. З по-
чотку XII ст. починається політична роздрібненість.
Причини феодальної роздрібненості Київської Русі:
І) перетворення великого землеволодіння на спадкове, а господар
ства — на натуральне, що зменшувало потребу в торгових кон
тактах і об’єднанні земель;
Словник! - )|
Натуральне господарство — це господарство, яке виробляє продукти ||
майже винятково для внутрішнього споживання, а не на продаж, зв’язок ||
И«мч> з ринком є нерегулярним. I
\\) воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів, які стави-

ли власні інтереси вище за державні; влада великого князя стала
зайвою;
ІІ) поява нових міст як економічних і воєнно-політичних центрів,
наростання суперництва між ними і Києвом;
І) аміна торгових шляхів у зв’язку з пануванням у степу кочових
племен, які перекрили шляхи до Чорного і Каспійського морів;
Київ залишився поза основними торговими шляхами;
И і нашій етнічний склад руських територій, виокремлення україн
ці!», білорусів і росіян.
11 1' цікапо!
v Ч 11 ст. it «Слові о полку Ігоревім» автор пкще:
І Іі‘|и стали князі невірних воювати,
• і >і ні один одному казати:
і *> іимс, а ге теж моє, брате!
• і м і и нони діла дрібні
Міні .і нти аа великі,
II.»* і <и' самих підіймати чвари, —
\ їй и 11 н11 ;і усіх сторін находили,
і*‘н і їм І’усмсу долали.
И н\іс>і jt ьіиими князівствами стали:

інінн ькг, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Га-
і ми ми-, які стали основою формування Української держави;
— Володимиро-Суздальське, Новгородське, Псковське, Смоленське,
Рязанське — основа Московської держави;
— Полоцьке, Мінське, Турівське — основа Білоруської держави.
Особливості розвитку українських князівств
Територія Економіка Політичний розвиток
Київське князівство
в основному — — одне з найрозвиненіших — політичний центр Київ
Правобережжя та найбільш густонасе- ської Русі;
Дніпра до Во лених князівств. — не було спадковою вотчи
лині — центр — Київ, одне ною певної династії, тому
з найбільших і найба- стало об’єктом боротьби за
гатіпих європейських владу;
міст; — вважалося власністю вели
— рільне землеробство, кокнязівського київського
в містах — ремесла; престолу;
— торгові шляхи («з ва — часта зміна правителів:
ряг у греки», соляний) з 1146 р. по 1246 р. прави
поєднували князівство телі змінювалися 46 разів
з багатьма країнами
Чернігово-Сіверське князівство
Північ Лівобе — густозаселене князів — сформувалося в XI ст.;
режжя Дніпра; ство: міста Курськ, — князі мали династичні
до сер. XII ст. — Брянськ, Новгород-Сі- зв’язки з половцями і за
місто Тмутара- верський тощо; лучали їх до міжусобних
кань у Керчен — центр — Чернігів, що за війн;
ській затоці своїм розвитком посту — відомим є невдалий похід
пався лише Києву; новгород-сіверського кня
— відсутність тісних еко зя Ігоря проти половців,
номічних зв’язків усе про який написано поему
редині князівства «Слово о полку Ігоревім»
із закликом до об’єднання
руських земель
Переяславське князівство
Лівобережжя — велика кількість міст- — сформувалося в сер. XI ст.;
Дніпра, погра- фортець (Прилуки, Луб — фактично не мало самостій
ниччя Степу ни, Жовнин тощо); ності, залежало від Києва;
— центр — Переяслав; — слугувало щитом Русі від
— у містах розвивалися ре кочовиків;
месла. — найчастіше тут правили
— через близькість до Сте князі, які мали зайняти
пу і постійні набіги по київський престол або от-
ловців потребувало про римували його як компен
довольчої допомоги сацію за відмову від Києва
Сучасні історики витлумачують роздрібненість як федеративну
монархію, тобто державу, що складається з досить самостійних дер
жавних утворень. Зберігалися єдині закони, церква; Київ залишався
стольним містом, за право володіти яким змагалися князі; продов
жували збиратися князівські з’їзди для організації оборони проти
половців.
Наслідки феодальної роздрібненості
Позитивні Негативні
— економічне та культурне піднесення— міжусобна боротьба підривала
руських земель: розвиток міст, ре сили князівств, призводила до
месел, торгівлі, культури та мисте загибелі людей і нищення куль
цтва; турних пам’яток;
— удосконалення системи управління — Русь не могла опиратися на
удільними землями; падам половців, які грабували
— розвиток демократичнріх традицій:руські землі;
скликання народного віча, прави — оскільки половці перекрили
телі вдаються до підтримки міщан; торгові шляхи через Каспій,
сприяла формуванню українсько Русь опинйлася на узбіччі тор
го, білоруського та російського на гових шляхів
родів
Галицько-Волинська держава
Сусідні Галицьке і Волинське князівства були розвиненими пів
дні но-західними територіями Русі, які мали свої особливості в порів-
м нн ні з іншими князівствами.
Особливості Галицького і Волинського князівств:
ніддаленість від Києва і, як наслідок, обмеження впливу цент
ральної влади;
розташування на перехресті торгових шляхів: із Балтійсько
г о моря в Чорне, з Русі до Центральної та Південно-Східної Єв
ропи;
іи!,ликі поклади солі, яка стала важливим експортним товаром
і чинником економічного підйому;
Ц*> цікаво! ' ~ !|§
І Іп.шл м. Галич, на думку одних дослідників, походить від імені давньо- iff
мі їм іроду галлів (кельтів), на думку інших — від грецького «галс» — її
•І ІИІ1*. ]В
піддлленість від кордону зі Степом, що захищало від нападів ко-

чоіпіків;
потреба в об’єднанні для боротьби з поляками та угорцями, піз

німи* ;з монголо-татарами.
Галицьке і Волинське князівство напередодні об’єднання
Галицьке князівство Волинське князівство
— засноване в другій половині XI ст. ону — до середини XII ст. вважа
ком Ярослава Мудрого Ростиславом Во лося вотчиною київських
лодимировичем . князів. Набуло самостій
Територія: Прикарпаття, Верхнє Подні ності у 1135 р. за правлін
стров’я. ня правнука Володимира
— Сильна боярська влада — олігархія (вла Мономаха — Мстислава
да небагатьох) заможних людей. Ізяславича, який разом зі
— Розквіт Галицького князівства за прав своїм батьком започаткував
ління Ярослава Осмомисла (1152- місцеву династію.
1187pp.), який мав великий авторитет Територія: басейн правих
на Русі. притоків Прип’яті, Захід
Основні заходи правління: ного Бугу.
1) боротьба проти боярської опозиції; — Із 1170р. — князювання Ро
2) розширення території князівства шля мана Мстиславича.
хом приєднання землі між Карпатами Основні заходи правління:
та Дністром, пониззя Дунаю; 1) послідовне й рішуче обме
3) будівництво й укріплення міст; ження сваволі бояр;
4) спорудження Успенського собору у Га 2) 1188 р. — перша спроба за
личі (1153-1177pp.); хопити Галицьке князів
5) боротьба проти половців у союзі з інши ство (безуспішна);
ми князями; 3) 1199 р. — об’єднання Га
6) участь у боротьбі за Київ; лицького та Волинського
7) укладення союзницького договору князівств після смерті га
з Угорщиною; дружні відносини з Ві лицького князя Володими
зантією та Священною Римською імпе ра Ярославича в єдину дер
рією. жаву зі столицею у Галичі
Династія припинилася після смерті Яросл а-
вового сина Володимира у 1198 р.
Ярослав Осмомисл продовжив справу свого бать
ка, Володимира Володаревича, у справі укріплен
ня єдності галицьких земель та розширення їх
кордонів. На початку князювання йому довелося
вести війни з київськими князями за порубіжні
землі. Крім того, Осмомислу довелося підтриму
вати свого тестя, засновника Москви Юрія Долго-
рукого, в його претензіях на київський престол.
Серед усіх тодішніх князів Русі саме Ярослава
Осмомисла виділяє автор «Слова о полку Іго
ревім >>: «Галицький ОсмомислеЯрославе! Високо
Ярослав сидиш ти на своїм златокованім престолі, підпер
Оемомиел гори угорські своїми залізними полками — засту
(1152-1187) пив дорогу королеві, зачинив Дунаєві ворота».
Саме прізвище Ярослава — Осмомисл — трактується сучасними істори
ками як «той, що має вісім думок, мислить за вісьмох». Про міцність Га
лицького князівства свідчить той факт, що князь навіть планував участь
свого війська у третьому Хрестовому поході ироти Саладина. Утім, сам він
походи не очолював, проте відточував свою дипломатичну майстерність.
Але політичні таланти князя не врятували його від боярської опозиції.
[ Іісля народження сина Володимира він залишає свою дружину (вона зму
шена виїхати до Польщі) і живе у «громадянському шлюбі» з Анастасією
Чигрівною. Народжується другий син, Олег, якого Ярослав хоче бачити
наступником престолу. Проте бояри змушують князя зректися коханої
жінки, спалити її й повернутися до законної дружини. Через 17 років
після цих подій, у 1187 p., Ярослав Осмомисл номер, а його наступником
стан Володимир, слабкий правитель, якому вже не вдалося тримати бояр
V підносній покорі.
Становлення і розквіт Галпцько-Волинської держави

(утворена в 1199 р. Романом Мстиславичем)
Правління Романа Мстиславича (1199—1205 pp.)
І) 11 ридушив галицьке боярство;
1*) напоював Київ (1202 p.), до смерті був великим князем київ-
сі.ісим;
И успішно боровся з половцями;
І) підтримував дружні відносини з Візантією, Угорщиною, Тев
тонським орденом; відмовився прийняти корону з рук Папи Рим-
•і.кого в обмін на перехід у католицтво;
-< і ішступив із планом «дотримання доброго порядку на Русі», згідно
• н к им слід було уладнати міжкнязівськічвари, обрати централь-
му н./іаду, зорганізуватися для спільної боротьби з половцями.
І ІІ«> цім»по!
Ні шитійський імператор Олексій III Ангел після завоювання Константи-,
••..ними хрестоносцями шукав притулку саме в Романа Мстиславича. if
. їм ї ї у it у 1205 р. неподалік польського міста Завихвоста, потра-

1 1 1
нниніи до ;тсідки під час походу проти польського князя Лешка Бі-
...... Гінім цько-Волинська держава розпалася по смерті князя.
■ іпіічґння діяльності князя Романа Мстиславича:
« і ні >|щ н нелику централізовану державу — Галицько-Волинське
ми імістію, яке стало наступником Київської Русі;
мі цію їм і н авторитет і вплив Київської держави;
*• vі* иктиішим європейським політиком.
І і І ИОІ» р. по 1238 р. Галицько-Волинське князівство припиняє
" н v іш ііи внаслідок активізації галицького боярства.
1 1
Основні поді'і часів боярської смути.(1205—1238 pp.)
1) Фактичний розпад князівства на дві частини: у Волинському
князівстві правила вдова Романа Анна (як регентша при малоліт
ніх синах Данилі та Василькові); галицькі бояри їй не підкоряли
ся; з 1206 р. Анна з синами переховується в Польщі та Угорщині;
2) у Галичі правлять князі, запрошені боярами;
3) Польща та Угорщина розділили Галицько- Волинське князівство:
Володимир (Волинський) віддали Романовичам, у Галичі посів
угорський королевич (1214 p.);
4) із І219 р. починається боротьба Данила Романовича за повернен
ня батьківської спадщини (перший успіх — відвоювання у поля
ків Берестейської та Забузької земель);
5) до 1228 р. Данило Романович об’єднує всю Волинську землю
й передає її братові Васильку, сам готується відвоювати Галиць
ке князівство в угорців і бояр;
6) Данило Романович зупинив наступ тевтонських лицарів у битві
під Дорогочином у 1238 p.;
7) 1238р. —Данило Романович оволодів Галичем і відновив єдність
держави.
Правління Данила Галицького (1238—1264 pp.)
1) Правив спільно з братом Васильком Романовичем: Данило — в Га
личі, Василько — на Волині;
2) у Ярославській битві (1245 р.) Данило Галицький переміг об’єд
нані сили поляків, угорців і галицьких бояр, які прагнули повер
нути Галичину;
3) оволодів Києвом у 1240 p.; призначений Данилом воєвода Дмит
ро керував обороною столиці від монгольської навали;
4) створив озброєне піхотне військо» що складалося з селян і міщан,
підтримував міста у їхній боротьбі з власниками-феодалами;
5) укріплював старі міста, заснував нові (Холм (1237 p.), Львів
(1256 р.));
6) відвоював Люблінську землю у Польщі (1243-1244 pp.);
7) приєднав литовські племена ятвягів (1253-1254 pp.);
8) унаслідок походу на Чорну Русь (північно-західна Білорусь) по
ставив там правителем свого сина Романа;
9) заснував Галицьку митрополію (1246 p.);
10) сприяв розвитку культури;
11) коли у 1241 р. в князівство вторглися монголо-татари, під уда
рами яких пали міста Галич, Володимир, Кам’янець та ін.,
князь Данило Галицький визнав себе васалом Золотоординсько-
го хана (1245 p.), щоб уникнути подальшого розорення земель;
натомість Галицько-Волинське князівство фактично зберігало
незалежність у внутрішній та зовнішній політиці;
12) з метою протистояння монголо-татарам уклав союз з Угорщиною,
Польщею, Литвою, Тевтонським орденом та Папою Римським;
папа обіцяв організувати хрестовий похід проти монголо-татар
в обмін на церковну унію Данила з Римом, проте допомога від
Риму не надійшла;
13) прийняв корону від Папи Римського (1253 p.), ставши першим
українським королем;
14) здійснив військовий похід проти хана Куремси, в якому здобув
перемогу (1254 p.); проте за п’ять років хан Бурундай змусив Да
нила визнати зверхність Золотої Орди. Таким чином, антимон-
гольська політика Данила зазнала краху.
Данило Галицький помер у 1264 р. й похований у своєму улюб
леному місті Холмі.
Значення діяльності князя Данила Галицького:
відновив єдність Галицько-Волинського князівства в умовах бо
ротьби з боярством та зовнішніми ворогами;
підняв міжнародний авторитет Галицько-Волинської держави;
був видатним полководцем, дипломатом, державним діячем;
показав можливість успішної боротьби проти монголо-татар.
Занепад Галицько-Волинського князівства

Після смерті Данила Галицького князівством правили його на-
іцндки: брат Данила Василько, Данилові сини Мстислав, Шварно
і Лев, Васильків син Володимир. Вони намагалися продовжувати
імніітику своїх батьків, розширювати і зміцнювати свою державу.
Галичина Волинь
П/моління Лева Даниловича (1264—1301): Правління Володимира
II рпед нав до своєї держави Закарпатську Русь Васильковича (1271-
і Люблінські землі; 1289 pp.):
підтримував дипломатичні відносини з Ні — приділяв увагу будівни
мім и»ким орденом, Угорщиною, Чехією, Поль цтву міст, замків, цер
щею, Литвою; ков;
III ■ ре 11 іс столицю з Холму до Львова; — опікувався розвитком
іпгріпш васальну залежність від Золотої Орди культури
11 іімін смерті Лева Даниловича одноосібним правителем Галичи
ни і Полині став його син Юрій.
Правління Юрія І (1301—1308 pp.)

I і Прийняв титул «короля Русі»;
' > підмовився від завоювань, віддаючи перевагу дипломатії;
I н грипів Люблінські землі й частину Закарпаття;
I
її їм і мч ііс столицю до Володимира;

. і ік і мв згоду на заснування Галицької митрополії (1303 p.).
Після смерті Юрія співправителями князівства стали його сини
Андрій і Лев II (1308-1323pp.). Вони продовжили роботу над ство
ренням антиординського союзу, встановивши зв’язок із Тевтонським
орденом та Польщею. Припускають, що вони загинули саме в бо
ротьбі з ординцями.
Зі смертю князів Андрія та Лева припинилася династія Романо
вичів. Князівство перейшло до чоловіка їхньої сестри Юрія II Боле-
слава, сина польського князя Тройдена.
Правління Юрія II Тройденовича (1325-1340 pp.)
1) Намагався вийти з-під боярського впливу;
2) проводив мирну зовнішню політику;
3) сприяв переселенню німців і поляків на українські землі;
4) лояльно ставився до католицтва та його поширення в Україні.
Невдоволені бояри отруїли князя, і князівство перейшло до
його литовського зятя Любарта. Таким чином Галицько-Волин>
ське князівство опинилося у складі Великого князівства Литов
ського.
Культура Галицько-Волинського князівства

Галицько-Волинське князівство продовжувало культурно-освіт
ні традиції Київської Русі.
Характерні риси культури Галицько-Волинського князів
ства:
1) освіту здобували в міських школах або в школах, що існували
при церквах у сільській місцевості; про грамотність населення
свідчать написи на побутових предметах;
2) літописання мало світський характер (Галицько-Волинський лі
топис, «Повість про засліплення Василька»);
3) розвиток церковної архітектури (Успенські собори у Володимирі
та Галичі, церква Іоанна Златоуста у Холмі), будівництво міських
оборонних споруд (Кременець, Данилів, Холм);
4) монументальний живопис (фрески), ікони (найдавніша — «По
кров» — датується XIII ст.);
5) високий рівень ювелірного мистецтва.
Значення Галицько-Волинської держави

— Створецня великої держави на українських землях, спадкоємиці
Київської Русі, що продовжила її культурні традиції;
— перша власне українська держава;
— забезпечило високий рівень економічного та духовно-культурно
го розвитку українських земель;
— захист від загарбання та асиміляції східних слов’ян;
Теорія та практика 41
існування цієї держави забезпечило безперервну державність

на українських землях;
відкриття доступу західноєвропейських культурних впливів до
українських земель завдяки орієнтації князівства на захід.
Монголо-татарська навала на українські землі

Наприкінці XII ст. в Центральній Азії утворилася Монгольська
держава. В боротьбі за владу в 1206 р. переміг хан Темучин (Чингіз-
хлн), який почав завойовницькі походи.
Цецікаво! |!|
Воїни Чингізхана називали себе монголами, а руські літописці назива- if
ли їх татарами, хоча самі татари постраждали від монгольських нападів, if
У XIX ст. в історичній науці їх стали називати монголо-татарами.
Особливості монгольської армії

І) )(обра військова організація: десятки об’єднувалися в сотні, сот
ні у тисячі, десять тисяч складали тумен («тьму»);
И) основа війська — кіннота, що поділялася на важку, середню
й легку;
М) никористання різноманітної військової техніки при облозі
фортець; вони були озброєні великими луками, списами, шаб
лями;
I) н родумана військова тактика: після наступу легкої кінноти — від
ступ, заманювання в пастку, оточення і знищення противника;
I ) су нора дисципліна: за втечу одного з поля бою страчували деся
I
ток, за втечу десятка — сотню.

Напрямки монгольських походів (1210—1223 pp.)
Монгольські походи на Русь

і 1*23 р. руські князі вперше зіткнулися з монгольськими війська
ми» ІСп ни монголи завдали поразки половцям на Дону, князівський
< м ^ МИ І >ішив виступити спільно з половцями проти монголів. У битві
їм* /мчці Калка (31 травня 1223р.) руське військо зазнало страш
ної Іім|ім.пш: повернувся додому тільки кожен десятий.
«— .. ............ —... ......
I |i> hIiuiiio!
1........... ІСллці, яп давньоруськими билинами, загинули три легендарні ||
є .. і.ііі Поппчтрі: Тлля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович.
Значення битви на Калці:
— продемонструвала необхідність об’єднання Русі перед монголь
ською загрозою;
— зупинила монголів, які не наважилися продовжувати похід
углиб Русі.
1237 р. — похід на Русь очолив онук ЧингізхаНа Батий; було
спустошено Північно-Східну Русь (Рязань, Володимир, Москва,
Твер тощо).
1239 р. — похід Батия на Південно-Західну Русь; захоплено Пе
реяслав, Чернігів, Крим.
1240 р. — похід Батия на Київ. Обороною міста керував воєвода
Дмитро Єйкович, ставленик Данила Галицького. Кияни відмовили
ся здати місто без бою. Облога Києва тривала, за деякими джерела
ми, понад десять тижнів. Проте сили були нерівними, і місто майже
повністю було зруйноване, а населення зменшилося з 50-60 тисяч
до 2 тисяч чоловік. Про це свідчать і археологічні розкопки, й дані
літописів.
1241 р. — похід монголів на Західну Русь; зруйновано міста
Київського і Галицько-Волинського князівства. Далі монголи вдер
лися на територію Польщі, Угорщини, Чехію, Словаччину, Сербію,
Боснію, Хорватію. Але у 1242 р. монголи припинили похідна Захід
і повернули назад.
Причини поразок руських князівств:
— феодальна роздрібненість, не подолана навіть перед лицем вій
ськової загрози;
— спрямовані удари монголів по окремих князівствах;
— великий досвід монголів у штурмуванні міст і фортець, здобутий
у Китаї, Середній Азії, Закавказзі.
Золотоордпнське ярмо
Монгольська держава була поділена на чотири частини — улуси.
Батиєві дістався західний улус Джучі, де була створена держава
Золота Орда зі столицею в м. Сарай.
Руські князівства потрапили в залежність від Золотої Орди, хоча
й не входили до її складу. Таким чином на руських землях було
встановлено іноземне ярмо. Воно проявилося передусім у таких
сферах;
— економічна: данина становила десятину майна та продуктів,
а якщо родина не могла розрахуватися, то данину сплачува
ли людьми. Збирали данину монгольські урядовці, найвищого
з яких називали баскаком',
— політична: право на князювання підтверджував ярлик мон
гольського хана, який давався князеві в обмін на сплату данини;
і ' ......
!Словник І
j Ярлик — грамота-дозвіл на володіння землями.
військова: князі делегували до монгольського війська воїнів та

брали участь у походах.
Руські землі були поділені на улуси між підлеглими Батиєві
меншими ханами. Переяславська земля деякий час узагалі не мала
того князя.
Характерною рисою монгольського ярма на Русі було толерантне
і"пшлення монголів до християнства і православного духовенства.
Особливості монгольського панування в Галицько-Волин-
і'ькому князівстві:
князівство не ділилося на улуси;
не було намісників-баскаків;
правили власні князі;
не* сплачувало данину, лише мусило надавати військо для мон
гольських походів.
Таким привілеям сприяла зважена політика правителя князів-
< тип Данила Галицького. У 1245 р. Данило на вимогу Батия особи-
і то нідвідав Золоту Орду, де було підтверджено його право на кня-
•ІМІМП 1ШЯ.
Наслідки золотоординського панування:

I > ишіикі людські та матеріальні втрати: з 74 міст 49 були розо
рені;
ішікчшд ремесла; втрачені цілі ремісничі галузі (виробництво
емалі, черні, різьблення по каменю), оскільки ремісників заби
рали в рабство;
I ді'мі і графічні втрати;
I
41 и і ра та військової, культурної, релігійної верхівки негативно по-

nm чи.пп ся на розвитку суспільства;
г» і їм консервовано роздрібненість Русі;
<ч ин н іішджено систему підданства у взаєминах між князем і знат

1 1 1
но. що ґрунтувалася на абсолютній покірності підданців та без

меж ній владі правителя;
п мі і и t ч е о державну незалежність Русі, призупинені державо-
1 1
і порч І традиції;
■н ....... иіиіення Русі, яким скористалися західні держави (Поль
ки м, .11 итна» У горщина), розділивши українські землі на століття;
!* І мі /II ) ІІМПНПЯ Русі в своєму розвитку від Західної Європи.
!! ІЧ'мілі.он висловив припущення, що на руських землях іену-
* < . ні1 *м і мотоординське ярмо, а союз Русі з Ордою, про що свідчать

• і "• "Ьііимоегі:
1) руські князі використовували Золоту Орду в боротьбі за владу;
2) князі були досить самостійними, мали дружину, чеканили влас
ну монету;
3) встановлювалися династичні зв’язки із золотоординськими ха
нами.
Устрій давньоруської держави
Політичний устрій
Київська Русь ІХ-Х ст. була ранньофеодальною монархією.
На чолі держави стояв великий київський князь, який уособлю
вав законодавчу, виконавчу, судову та військову владу, представляв
державу на міжнародній арені. Він правив за допомогою особистої
військової дружини та, пізніше, удільних князів — родичів велико
го князя, що стояли з військами у великих містах. Влада великого
князя була спадковою.
Удільні князі самостійно розпоряджалися своїми землями, і на
віть намісники київського князя не могли втручатися в їхні внут
рішні справи.
Рада князів і старшої дружини (бояр) складала боярську думу,
яка приймала важливі рішення. У разі відсутності або смерті князя
вона виконувала його функції, сприяла обранню нового князя. При
сильному князі роль думи була формальною, і навпаки: сильна дума
існувала при слабкому князі.
Суд, збирання данини здійснювалися спеціальними дружинни
ками. Управління в невеликих містечках здійснювали намісники
великого князя — тисяцькі та посадники.
Віча змінили свій склад і замість загальних зборів чоловічого на
селення стали зібраннями впливових бояр, дружинників, заможного
купецтва тощо, У період централізації влади вплив віча зменшився,
з початком роздрібненості — посилився.
Соціальний устрій
Привілейовані верстви Непривілейовані верстви
— князі, чий титул успадковувався; — міщани — мешканці міст,
були найбільшими землевласниками; які займалися ремеслом, тор
Вільне населення
— бояри — формувалися з родо гівлею. Виділялася міська за

племінної знаті та дружинників; отри можна верхівка;
мували від князя землю за службу. Ді — сєляни-смерди — вільні
лилися на великих (воєводи, тисяцькі) землероби, які мали власне
та малих (соцькі, десяцькі); господарство та землю й спла
— дружинники — професійні воїии, чували князеві данину;
що обіймали й урядові посади. Отри — наймити — вільні люди,
мували за службу грошову винагороду іцо наймалися на певну ро
та земельні наділи; боту;
Привілейовані верстви Непривілейовані верстви
— духівництво: найосвіченіша — ізгої — люди, що втрача
верства. Впливало на духовне та куль ли зв’язок зі звичним середо
турне життя. Поділялося на верхівку вищем (князі без князівства,
(митрополит, єпископи, ігумени монас смерди без землі тощо), але
тирів) та рядових представників (свя охоронялися законом
щеники, ченці)
— закупи — тимчасово залежні селяни, які брали позику — «купу» —
Залежне населення j
у феодала і мали її відробити;

— рядовині — тимчасово залежні селяни, які уклали з феодалом до
говір — «ряд» — на виконання певних робіт;
— челядь — раби-полонені;,
— холопи — селяни, які розорилися і працювали в господарстві зем
левласника, фактично раби, але за службу могли бути відпущені на
волю
Економічний розвиток
(кшовою господарства було землеробство. Для обробки землі вико-
рнгтовували рало, соху, плуг. Вирощували жито, пшеницю, ячмінь,
н|нн п, овес; удосконалювалося городництво (капуста, огірки, ріпа,
м'фісни, гарбузи, цибуля тощо), розвивалося садівництво (вишні,
♦ЮнуIIі, груші, сливи).
11 п Правобережжі розводили переважно велику рогату худобу, на
>11 побережжі — свиней. У сільськогосподарських роботах тягловою
* и пою були переважно коні. Значну роль продовжували відігравати
промисли (мисливство, рибальство, бджільництво).
Ієн у ішло близько 80 видів ремесел; найпоширеніші — чорна ме-
іпнургін, залізоробне, гончарне, ювелірне, ткацьке, деревообробне
рнмпо на. ХІІ-ХИІ ст. позначені розквітом склоробства.
I in ж .мине місце займала торгівля: Територією Русі проходили
»-•! н народні торговельні шляхи — грецький, шовковий, залізний,
■ • • чнпіі. У XII -XIII ст. активізується внутрішня торгівля між
* НІІІІІІНТІШМИ.
' Експорт Імпорт

,.«ІІИ. к VТ|ю, зброя, шкіряні вироби, прянощі, ювелірні та скляні вироби,
> и - l l сії грібиі прикраси, мед, віск, мідь, срібло, зброя, вина, коштовні
1 1111' 111II тканини й посуд
"•‘«rt.ri.ff власність визначала соціальний статус особи.

Н піні і.ний пеликий князь був головним землевласником, йому
.і і.і-.рм/іімиїу пилися удільні князі з дрібнішими землеволодіннями,
<“ *1 Пні 'III (н міри ? дружинники.
Форми феодального землеволодіння
Умовне — помістя, що надавалося Безумовне — вотчина, яка передава
за службу. Помістями володіли дру лася у спадок. Вотчиною переважно
жинники володіли князівські роди
Велику земельну власність мала церква, яка володіла не тільки
сільськогосподарськими угіддями, але й селами та містами.
Певна частина земель належала вільним селянським общинам.
Селяни вважалися тільки користувачами землі, тому несли феодальні
повинності:
— данина — сплата продуктами (медом, хутром, збіжжям); від часів
правління княгині Ольги виплачувалася певною фіксованою нор
мою від кожного господарства (уроками);
— відробітки на полі землевласника;
— повоз — постачання коней і транспорту для потреб князя;
— участь у будівництві укріплень і міст.
Культура Київської Русі

— вплив візантійської культури, взаємодія із західноєвропейською
та азійською культурами;
— великий вплив християнства на духовну і матеріальну культуру
держави;
— збереження язичницьких традицій.
Здобутки:
1) запроваджено писемність — азбуки глаголиця і кирилиця;
2) відкрито школи при церквах і монастирях, у тому числі для дів
чат;
3) при Софійському соборі створено бібліотеку;
4) відомі перші лікарі — Агапіт, Даміан, що були ченцями Печер-
ського монастиря; *
5) початкові географічні знання;

6) розвиток художньої літератури: до нас дійшли «Ізборник», «Сло
во про закон і благодать» Іларіона, «Повчання дітям» Володими
ра Мономаха, «Слово о полку Ігоревім»;
7) поширення перекладів, зокрема візантійських хронік та антич
ної літератури, літератури Індії та Близького Сходу;
8) започаткування і розвиток літописання, найвідоміші літописи —
«Повість временних літ», Київський літопис;
І! Hecmop — учений чернець, автор «Повісті временних літ». Біографічні |
.1; дані Нестора невідомі. Народився він не пізніше 1057 р. Скоріше за все., :
І; Нестор походив з шляхетної^ родини якогось полянського містечка, що |
<^ЗД'гк(дода*Ф^?идоммі^:к^;&ьи*'»ім'А-«<мі^.?4ім*?<?*зк^г.'Мг<тсю^?>£^л<М9!ЯЗДіП№С'.ьш?‘>ЗДФ<£
дозволило йому отримати освіту ta відійти від язичницьких традицій, ще |

досить сильних на Русі. Що спонукало Нестора обрати чернецтво, сказати І
важко, проте він опиняється в Києво-Печерському монастирі. j
Він постає перед нащадками передусім літературно обдарованою люди- j
пою. І хоча деякі історики піддають сумніву ав
торство Нестора щодо «Повісті временних літ»,
на Русі ще в XIII ст. саме його вважали уклада
чем літопису.
І Іостор не тільки доповнив існуючі літописи, на
самперед київський звід 1095 p., а й переробив
ті клад історії Руської землі. Він увів її в контекст
іігссвітньої історії. Нестор розпочав розповідь біб-
ч і іі ним переказом про розподіл землі між синами
Мол і додав до списку відомих йому народів світу
< 11 f ж’ ян. Літописець докладно розповідає про назви
< її пГянських племен та територію їх розселення,
уточнює численні факти з історії культурного та Нестор
м< мі ітичного життя Київської держави. У «Повісті (роки життя
иі н'мічших літ» він виступив прихильником ідеалу невідомі)
/наживного врядування Руської землі.
*М І >о; і НИТОК усної Народної творчості (казки, легенди, билини, думи,

пісні, прислів’я тощо);
П і) і н >:іниток містобудування, дерев’яної та кам’яної архітектури: Де-
і *і і’ипна церква, Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий
« і і(х>[) у Києві, Спаський собор у Чернігові, Михайлівський собор
v І Ісрояславі; руський літопис XI ст. нараховує 700 церков на Русі;
•11 и мниток монументального живопису (фрески, мозаїка), іконо-
1
* і п« у, книжкової мініатюри;
і •' нмк піт ремесел: ювелірної справи, ковальства, зброярства, гон-
1 1
ЧМрСТНН тощо.
&.ітме*ті гитдичжг і rnw. гач .і*лі д n w 47™ аі*r>jfswj»s«e^^rww^'«;swr:»'xir
* ЧППІІИКІ
! •ч ЗКИВ011ИС по вологій пітукатурці водяними фарбами.
ч мік.л зображення, набране з різнокольорової смальти (непрозорого
і і») нОо камінців.
Історичне значення Київської Русі

Мні'ріш* об’єднала східнослов’янські племена в єдиній державі;
м пі• ін »рн ла економічний, політичний, культурний розвиток схід-
1 1
м!и> <• моїГяи;

• <> к in ти.;т східнослов’янські землі від нападів іноземних держав
і комі HU ІСІН (Польщі, Угорщини, Візантії, варягів, печенігів, по
1
митім);
м-, їм гімр’ї ром між Західною Європою і Степом;
ні ні а ми іі укріпила міжнародний авторитет східних слов’ян, до-
■ чи НІ ін до міжнародної політики.
48 ___________________________________________ Історія України
— Русь справедливо порівнюють з імперією Карла Великого у За

хідній Європі (VII-VIII ст.).

21. Князівства, що стали основою формування української дер
жави; — де:
A) Київське, Переяславське, Володимиро-Суздальське,
Львівське; І 1
Б) Волинське, Галицьке, Смоленське, Дніпропетровське; і І

B) Київське, Чернігово-Сіверське, Чернівецьке, Запорізь
ке;
Г) Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волин
ське, Галицьке.
22. Битва на р. Калка відбулася в:
А) 1223 р.; В) 1240 р.; ,-- .
Б) 1237 р.; Г) 1253 р. L_J
23. Ярослав Осмомисл був князем:
А) київським; В) волинським; р
Б) галицьким; Г) переяславським. L
24. Проаналізуйте наведені твердження та вкажіть правильне.
A) «Переяславське князівство володіло портом у Кер
ченській протоці — Тмутараканню»;
Б) «Волинське і Галицьке князівства були вперше г-
об’єднані Данилом Галицьким»; L
B) «До привілейованих верств на Русі належали князі, бо
яри, духівництво, міщани»;
Г) «Монголи жорстоко переслідували християнство і на
саджували свою релігію».
25. Укажіть наслідки феодальної роздрібненості Київської Русі:
1. Міжусобна боротьба підірвала сили князівств, призво
дила до загибелі людей і нищення культурних пам’яток;
2. роздрібненість призвела до нормалізації відносин між
удільними князями, які задовольнилися отриманими
володіннями;
3. економічне і культурне піднесення руських земель:
розвиток міст, ремесел, торгівлі, культури;
4. розвиток демократичних традицій: скликання народ
ного віча, звернення за підтримкою до міщан;
5. роздрібненість збільшила і посилила руську армію;
6. роздрібненість сприяла формуванню українського,
білоруського та російського народів;
7. роздрібненість завершилася в XIII ст.
Георія та практика ___________________________________________49
26. Установіть відповідність між терміном та його визначенням.

A) Рядовичі; 1. Професійні воїни, що обіймали А С
Б) закупи; й урядові посади; Б J
B) холопи; 2. тимчасово залежні селяни, які укла
В Ь
Г) смерди. ли з феодалом договір на виконання
певних робіт; Г Ц>
3. селяни, які розорилися і працюва
ли в господарстві землевласника,
фактично раби;
4. вільні землероби, які мали власне
господарство, землю й сплачували
князеві данину;
5. тимчасово залежні селяни, які бра
ли позику у феодала і мали її відро
бити.
і і. Розташуйте події в хронологічній послідовності:
Л) коронування Данила Галицького; ----
І») битва під Дорогочином; ----
Н) правління Юрія Тройденовича; —J
Г) похід Батия на Київ. ___
•Ж. І Ірочитайте текст і дайте відповідь на запитання.
• Попи ні з ким не укладають миру... бо мають від Чингізхана на-
h м.і підкоряти собі всі народи, коли можна. І ось чого вони від них
ті мигають: ходити з ними, коли їм завгодно, на війну проти всіх
І димити десятину від усього — як із людей, так і з речей... Чо-
ч ■ ■ м і к і п, що не мали дружин, вели із собою; саме це робили і з жін-
ініми, у яких не було законних чоловіків... Хто не заплатить да
ми II И, того відводять у рабство... У землях тих володільців, яким
їм мио.пяють повертатися, ставлять вони своїх баскаків...»
• 11 ро кого йдеться в тексті? Охарактеризуйте результати і ка-
• -идни політики згаданих завойовників на руських землях.
I Ірочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
• Н шродньовічній Західній Європі суспільство традиційно поді-
• і ї ї пн три групи: oratores («люди молитви», або церковнос-
• v ■!< птоді), bellatores («люди війни», або рицарі), laboratores
і * 'іі«іди мітці», або трудящі). Натомість у Київській Русі насе-
мчмім ділили на «дружину і люди», тобто знать і простолюд».
\ \ 11 миніть основні стани давньоруського суспільства.
I Н п ий стан відповідає західноєвропейським «людям війни»?
I
• 'чмрмктпризуйте статус представників цього стану.

и Ч го ііилежав до «людей праці» на Русі? Чи були вони одно-
I I ivi їй споїм статусом?
I 1 1
50 ______ ____________________________________ Історія України
4) Чому на Русі духовенство не виокремлювали в самостійну

верству населення?
5) Про що свідчить формування соціальної структури на Русі?
ЗО. Доведіть або спростуйте твердження:
«Київська Русь часів роздрібненості була федеративною монар
хією».
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО

КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ
(ДРУГА ПОЛОВИНА XIV - ПЕРША ПОЛОВИНА XVI СТ.)
У XIV—XVI ст. українські землі були захоплені сусідніми держа
вами — Литвою, Польщею, Угорщиною.
Українські землі у складі Литви

На початку XIII ст. утворилася литовська держава — Велике
князівство Литовське (далі — ВКЛ), яке починає активно розши
рювати свої володіння, в тому числі за рахунок руських земель.
Етапи приєднання руських земель до ВКЛ:
— перший великий князь Міндовг (1230-1263 pp.) поширив свою
владу на землі Західної Русі (Білорусь);
— Гедимін (1316—1341 pp.) почав наступ на Південно-руські (ук
раїнські) землі, проте зіткнувся з територіальними претензіями
Польщі;
— у битві на річці Сині Води (1362 р.) Ольгерд Гедимінович (І341-
1377 pp.) завдав поразки Золотій Орді і приєднав Чернігівщи
ну, Київщину, Переяславщину, Поділля; внаслідок боротьби
з Польщею відвоював Берестейський, Володимирський і Луцький
уділи; ;
;— Вітовт (1392—1420 pp.) заволодів Чорноморським узбере
жжям.
Особливості статусу українських земель у складі ВКЛ:
1) приєднання відбувалося переважно мирним шляхом через ба
жання князівств позбутися монгольського ярма;
2) система управління залишилася незмінною: руські князі спла
чували щорічну данину та надавали збройну допомогу;
3) руська мова стала державною;
4) православна церква зберігала панівне становище;
І Це цікаво!
І\ Десять з дванадцяти синів Ольгерда були православними.
Теорія та практика___________________________________________ ^
"іи. її цігги mrmiTiT4fiim'«i|iwv і ііічпгинч і іг іг^іі^іііііі«іі<іігі<іпігаііііігтіііііиіті*ііг пін гіШітіту • тг«іч • г
51
ті тут і ~ ь -тгіггігі имп гіг-д- іггтп і-гп~ — чтигг- ■ ft і г-літиііт ішимі — »ті—і,тгл
5) збереглося руське законодавство («Руська правда»);

(>) литовці поєднувалися династичними шлюбами з українцями;
7) панувала українська культура.
Оцінки перебування українських земель у складі BKJI:
В. Антоновичі BKJI було продовженням і розвитком князівсько
го періоду.
Д. спочатку BKJI було фактично литовсько-руською
Дорошенко:
державою, але після підписання Кревської унії, коли відбувся по
ворот Литви до Польщі, знищується незалежність України-Русі.
М. Грушевський, І. Крип’якевич: Литва була загарбником, який
позбавив Україну незалежності.
Сучасна оцінка (Я. Малик, В. Чуприна): українські землі мали
обмежене самоврядування (господарські відносини, суд, релігія),
яке не поширювалося на державне управління; князь був єдиним
розпорядником земель та війська, тому ВКЛ не було українською
державою.
Боротьба за Галицько-Волинське князівство
I Іісля смерті останнього князя Юрія II Болеслава у 1340 р. Гали-
іп.ісо-Волинське князівство знову фактично розпалося. Волинь кон-
п мі ював литовський князь Любарт Гедимінович, причому князів-
1 1
• що було незалежним від Литви. Любарт намагався відновити міць

t и її п цько-Волинськ-ої держави. .
У Галичині реальним правителем став боярин Дмитро Дедькоу
імчм формально вища влада належала Любартові. Проте на землі
**нн;іівства претендувало і Польське королівство.
М І 349 р. по 1377 р. тривають війни між Любартом та союзними
мі йськами Польщі й Угорщини за територію Галичини. Її резуль-
гптом стало остаточне розділення Галицько-Волинського князів
ства: Волинь відійшла до Литви, в Галичині посів угорський став-
мшіик.
У 1387 р. Галичина була завойована Польщею.
У 1434 р. тут було створене Руське воєводство з польською
д м і ністрацією.
I I
II олітика Польщі на українських землях:

ипсадження католицизму;
<пкриття православних церков і монастирів;
• ><ііун'ження православних у праві обіймати державні посади;
И(іс/ідження зневаги до православ’я й української культури.
/І. пі українців польське панування означало початок трива-
• < чіДального та етнічного конфлікту, який поширився на всі
І** і*и життя України. Це було підкорення чужій нації, чужій релі-
і \ is і іт культурі. '
52 j*................................... ................ .........................і________ Історія України
*ужте'дд».а*»-.»««<и^«^ж.иц<№імадчаит<>-г»м№№ям.|миу>'
Об'єднання Польщі та Литви
Наприкінці XIV ст. міжнародна обстановка змусила Литву та

Польщу об’єднатися.
Причини об’єднання ВКЛ і Польщі:
— наступ Тевтонського ордену на землі Литви та Польщі;
Словник!
Тевтонський орден — держава німецьких лицарів.
— претензії Московського князівства на руські землі;

— необхідність протистояти нападам татар;
— прагнення польських феодалів отримати українські землі, ли
товських — здобути економічні та політичні привілеї, що їх маля,
польські магнати.
Наслідком цих процесів і прагнень стала Кревськаунія (1385р.) — *
угода про державно-політичний союз між Великим князівством Ли
товським та Польським королівством.
Зміст Кревської унїі (1385 p.) j
1) Великий князь литовський Ягайло одружувався з польською ко
ролевою Ядвігою та отримував титул польського короля; ;
2) Польща та Литва об’єднувалися в одну державу, хоча Литва збері*
гала формальну незалежність;
3) у Литві поширювалося католицтво.
Значення унії:
— допомогла об’єднаним силам розбити Тевтонський орден у Грюн1*
вальдській битві (1410р.);
— спричинила роздавання українських земель польськими фео*
далам;
— сприяла поширенню католицизму в Литві та Україні зокрема.
Кревська унія зустріла опір частини литовської, української й бі*
лоруської шляхти. Провідник опозиції литовський князь Вітовт %
онук Гедиміна, домігся свого призначення довічним правителем
ВКЛ.
Політика Вітовта (1392—1430 pp.)
1) Визнав себе васалом польського короля, проте одноосібно воло
дарював у ВКЛ;
2) ліквідував найбільші удільні князівства (Київське, Новгород-Ch
верське, Подільське) з метою посилення своєї влади;
3) у 1399 р. зазнав поразки від татар на річці Ворскла;
4) змушений відновити Кревську унію: погодився на повернення
Литви до Польщі після своєї смерті;
5) став одним із переможців у Грюнвальдській битві.
Значення діяльності Вітовта: За його правління Литва ста

ла централізованою державою, розгорнувся наступ на українську
автономію.
Грюнвальдська битва (15 липня 1410 р.)
Відбулася між польсько-литовсько-руським військом та держа
вою німецьких лицарів Тевтонським орденом.
Причини битви: прагнення коаліції зупинити агресію Тевтон
ського ордену, що претендував на землі ВКЛ.
Склад коаліції: польські, литовські, українські, білоруські,
російські, чеські, угорські, кримсько-татарські війська.
Результат: польсько-литовсько-руські війська одержали пере
могу; орденська верхівка на чолі з магістром загинула.
Значення битви:
- зупинила агресію Тевтонського ордену;
призвела до занепаду Тевтонського ордену, що потрапив у васаль
ну залежність від Польщі;
посилила позиції Литви у литовсько-польському союзі.
Після Грюнвальдської битви Литва отримала від Польщі Західну
Полинь, а Угорщина відмовилася від претензійна Галичину й Подія
ми на користь Польщі та Литви. Наступною поступкою Польщі стало
підписання з Литвою Городельської унії.
Зміст Городельської унії (1413 р.)
1) Скасовано Кревську унію, підтверджено існування ВКЛ як неза
лежної держави;
И) державний устрій ВКЛ мав реформуватися за польським взір
цем;
І) л итовці-католики урівнювалися в правах з поляками-католика-
ми і стяли повними власниками своїх земель (православні мали
:іемлі в умовній власності);
і) І Іольща і ВКЛ в майбутньому мають створити єдину державу.
Наслідки унії: призвела до обмеження прав української право-
• імішої шляхти, сприяла її окатоличенню та втраті української на
ші «тільності.
Боротьба проти наступу Польщі

11 ісля смерті Вітовта розпочалася боротьба української шляхти
н|нггіі наступу польських магнатів і католицької церкви. Боротьбу
..... обраний великим князем литовським Свидригайло Ольгер-
іішшч (/430—1440pp.).
Розвиток протистояння
V иідповідь на прагнення Свидригайла обмежити або навіть
інмірвпти зв’язки Литви з Польщею поляки окупували Поділля
і а Полинь. Поляки оголосили Свидригайла недійсним князем,
54 # --------------------------------- ------------------------------------- Історія України
замість нього в 1432 р. обрано Сигізмунда, молодшого брата

Вітовта.
— Українські та білоруські князі « посадили князя Свидригайла на Ве
лике княжіння Руське ». Таким чином, Велике князівство Литовське
розкололося на два ворожі табори: заселені литовцями землі стали
на бік Сигізмунда, а українці й білоруси підтримали Свидригайла.
— У 1435 р. в битві під Вількомиром сили Свидригайла зазнали по
разки від Сигізмунда. Таким чином, руська шляхта програла в бо
ротьбі за власну державність і збереження православних традицій.
— У середині XV ст. Волинь, Київщина й Поділля Перетворені на
звичайні воєводства, очолювані намісниками, які підпорядко
вувалися безпосередньо великому князеві. Воєводства ділилися
на повіти, влада в яких належала старостам. Переважно посади
намісників і старост обіймали католики, і це сприяло покатоли
ченню українських феодалів.
— У 1458 р. православна церква України й Білорусі була відокрем
лена від московської митрополії й перетворена на самостійну
Київську митрополію. Почалася агітація за унію православної
і католицької церкви.
— У 1481 р. («змова руських князів») та в 1508 р. (повстання
М. Г/інкського) відбуваються останні невдалі спроби руської вер
хівки здобути незалежність від польсько-литовського панування.
Результати боротьби:
— ліквідація удільних князівств означала втрату державницького
статусу для руських князів;
— унаслідок покатоличення зникає українська аристократія, що
призводить до переривання державотворчих традицій.
Московсько-литовські війни
історичний портрет!
Костянтин Острозький . Князівський рід Остро
зьких ПОХОДИВ ВІД ВОЛИНСЬКОЇ ГІЛКИ Мономахо” 'j
вичів-Рюриковичів. нащадків Романа й Данила .
Галицьких.
Перша згадка про Костянтина Острозького дато
вана 1486 p., коли він у супроводі старшого брата |
прибув до великокняжого двору у Вільно на вій
ськову службу. Костянтин Острозький виявив !|
свій героїзм та вдачу у литовсько-московській І
Костянтин війні 1492-1494 pp. Спочатку його призначили
Острозький намісником замків-фортець у Вінниці і Брацлаві,
(рік народження де він очолив оборону Півдня України від крим-
невідомий—1530) сько-татарських набігів. Восени 1497 р. Костян
тин Острозький став першим гетьманом Велико-
Іі-орія та практика_________________________ __________________ ^ 55
- Г.ЄгіЮ&-**.‘і<.‘.'*К-.>>івЯАіЖ.ЬІЖІ-ХІ<.Ь.'ЯЄГ.*9’.**'ї;> Vі*.S«*<»c’**i''S>»V•гУХ4^.-*>№>^>^».'Х<ЧТОл'і«0»ія^:«кС*ПДОтУ*;ИДОвМ*и^<М^С^Л^ЙММ»*вгг*ЗД«»><ОЯ
m князівства Литовського. Під час наступної московсько-литовської вій- і#

м и 1500-1503 pp. гетьман потрапив у полон, звідки йому вдалося втекти j!
v 1507 р. За де гетьмана нагородили Луцьким староством і титулом мар- {!
і пилка Волинської землі. !І
V Питві під Оршею (1514р.) Костянтин Острозький повністю реабілітувався
ні колишню поразку, забезпечивши перемогу литовському війську. Війна
грнвала до 1522 р. і завершилася п’ятирічним перемир’ям.
Під.значився Костянтин Острозький і у боротьбі з татарами. Загалом він |Ц
провів близько 60 битв із завойовниками, в основному переможних.
До кінця життя Костянтин Острозький очолював русько-литовські вій-
• і.копі сили. Він був призначений каштеляном Віденського замку та тра-
юійським воєводою — ці два пости вважалися найвищими у посадовій ||
і груїстурі Литви. Цікаво, що Костянтин Острозький був першим право-
і кишим, який обійняв ці посади.
Km 11 том Костянтина Острозького було споруджено, реставровано та оздоб- ір
мічіо чимало храмів Острогу, Турова, Дубна, Вільна, Києва та інших міст. j|
< >< і >Г>л иво опікувався він Києво-Печерським монастирем, де були поховані ІІ
йот предки і де він хотів бути похований сам. Помер князь у 1530 році. |||
Наприкінці XV — на початку XVI ст. ВКЛ веде війни з Москов-

> ьіі и м царством, що претендує на руські землі. Воєнні дії йшли
*» їм і п ним успіхом, проте Литва поступово втратила майже трети
ну гіюг.ї території. Під владу Москви відійшли Чернігово-Сіверські
ом іц тп Смоленськ.
Закарпаття
I In початку XI ст. Закарпаття потрапило під владу Угорщини.
У І ^80-1320 pp. його східна частина входила до Галицько-Волин-
t-і.кого князівства, проте згодом знову повернулася до Угорщини.
Упродовж XIII-XV ст. відбувалося позбавлення українців полі
пі1 і них прав і свобод, закріпачення селянства.
I Г»:їС> р. — унаслідок поразки в битві з турецькою армією Угорщи-
им 1 1 рипинила незалежне існування. Східне Закарпаття відійшло
Трансільванії, західне — Священній Римській імперії.
Буковина
1-і XII ст. перебувала у складі Галицько-Волинського князівства.
V XIII ст. на буковинських землях виникає окрема Шипинська
^ л я , що визнала зверхність Золотої Орди.
I < ..родини XIII ст. увійшла до Угорщини.
I
І »гн> р. Шипинська земля увійшла до Молдовського князівства

#н. питономія, але протягом століття самостійність була втраче
нії, а територія розділена на Чернівецьку і Хотинську волості.
І М І р. Молдавія визнала зверхність Османської імперії; на зем
ні ч І Буковини створена Хотинська райя.
56 ____ __________ ,______________________ Історія України
«мк.|:У'^.апг..^»іядуяу*тд*№ w-uwa>^fc»wr«iaarMry w. 'і т гп і пиві
Українське Причорномор'я
До монгольської навали Причорномор’я належало половцям —
тюркомовним кочовикам. Після утворення Золотої Орди в середині
XIII ст. причорноморські степи увійшли до її безпосередніх володінь,
а на їхніх мешканців поширилася назва татари.
Середина XV ст. ознаменувалася розпадом Золотої Орди.
У 1449 р. за сприяння великого литовського князя Вітовта Хад-
жі-Гірей проголосив себе незалежним правителем Кримського хан
ства зі столицею в Бахчисараї. Його влада поширювалася на Крим,
пониззя Дніпра, Приазов’я, Прикубання.
У 1475 р. Туреччина завойовує Кафу (Феодосія), Мангуп, Пере
коп і змушує хана Менглі-Гірея у 1478 р. розірвати зв’язки з Лит
вою й стати васалом Османської імперії. Зміна союзника Кримського
ханства мала трагічні наслідки для України: з 1482 р. кримські таї
тари щороку здійснювали походи за здобиччю на українські землі!
Головною метою нападників був ясир — полонені, яких продавали
на невільницьких ринках.
Господарське життя України

другої половини XIV — першої половини XVI ст.
Сільське господарствозалишається провідною галуззю економи
ки. Поряд з перелогом та двопільною системою сівообігу поширюєте
ся трипільна система. Розвиваються тваринництво, городництвЯ
садівництво, бджільництво. Суттєву роль продовжують відігравав
рибальство й мисливство.
У зв’язку зі зростанням великих феодальних господарств до сЯ
редини XVI ст. майже зникають вільні общинні землі. Збільшуєти
ся грошова й натуральна рента для селян, додається панщина —
14 днів на рік.
Промисли: традиційними є солеваріння, виробництво дьогтні
смоли й поташу. Селяни виготовляли сукно і полотно, гончарний
посуд, предмети з металу й дерева для домашнього вжитку.
Розвиток ремесла і торгівлі пов’язаний зі зростанням міс*
У найбільших містах мешкало по 10-20 тис. чоловік (Київ, Львів
Кам’янець), у невеликих —- 2-4 тис. чоловік. Етнічний склад міськогі
населення був неоднорідним, на Волині та в Центральній Україні пере
важали українці, в Галичині ~ поляки, німці, вірмени, євреї тощи
У середині XVI ст. налічувалося близько 130 ремісничих спв
ціальностей. На українських землях, що входили до складу Польщі
поширилися цехи. Щоправда, православні українці не могли статі
цеховиками, бо до цеху приймали тільки католиків.
Іеорія та практика __________________________________ __________57
■ ■і II її її) НІЧ і IV l|i|itl WHilHHIilHIW<4 Н~іЧ»« ЦіШИїПі» ііЧіііііі Чи НІН »чі ' ііииіі' ІІІІІЧПИ >У1і іГ'іі ’ ГҐііНГ T,"fc ІіП І , ■ иі«і «Ні !'«»> і ЬШ r І, л" «Ьі* пП її ПІ' ИГ^іПИГі ШПІГЧП іЧШ іі<»< і і НІЧ її ■■ Гін і IV ІЦІ' II
І СловникІ ;|
'J Цех — самоврядна громада вільних ремісників однієї чи кількох спеціаль- ;|
І иостей на чолі з виборним старшиною — цехмістром. Мав свій статут, що ||
І визначав особливості виробництва, спосіб життя ремісників.
* т*чч» ■"***^Vм
Зростає міжнародна торгівля: після падіння Константинополя під

ударами турків (1453 р.) і зникнення з ринку візантійського зерна
и (Європі підвищився попит на українську сільськогосподарську про-
ду кцію. Центрами зовнішньої торгівлі були Київ, Львів, Кам’янець-
I Іодільський та Луцьк.
Основною формою внутрішньої торгівлі були ярмарки, що про-
иидилися кілька разів на рік.
З кінця XV ст. в українських містах поширюється магдебурзьке
право.
< ливник!
Магдебурзьке право — міське право, що виникло в XIII ст. в Німеччині.
І І*м to передбачало звільнення міста від управління, судової та адміністра-
спішої влади місцевих феодалів-власників міст і створеная міського са
мі чфядування. і»
Система самоврядування за магдебурзьким правом

Заможні міщани обирали
і
Магістрат — орган міського самоврядування, що виконував адміністра-
міиио-судові функції і складався з двох колегій, члени яких обиралися
и н і і ' і п о . Магістрат обирали заможні міщани
іі
tuna суд у кримінальних сгіра- Рада — адміністративний орган
н г і ч , членами якого були засіда- і суд у цивільних справах, члена
*> її плавники» ми якого були «радники»
і _________________________________________ і
І і и ї т очолював Лаву. Він обирав- Бурмістр обирався почергово
't 11 п . к и зі шляхтичів, часом пе- з «радників» на квартал і мав ке
г-- н и т и посаду у спадок рувати діяльністю Ради
Соціальний устрій України

другої половини XIV — першої половини XVI ст.
v ь і «пінське суспільство XIV — першої половини XVI ст. було ста-
■> ймім, І І,с; означало, що перехід з одного стану до іншого внаслідок,
** *м н ./і д д, збагачення був майже неможливим. Обсяг привілеїв
1 1 1 1 1
sm ..... від народження.

/In привілейованих станів належали шляхта і духовенство.
58 ■-
j*._____________________________________________ Історія України
«д№а^>^гтіп'і»»а і^ягл>»і.а-.<ги.іь«^ч>уьлсл!и*с^яда>дь-?^ ,-отпв*ііі^.т>ьв№и^~^и«і'*тпч Vgiw..
Шляхта (землевласники) -і
захищені від позасудового покарання та позбавлення землі «без вини»
4 4 4 і
Князі Пани Зем’яни Бояри і
Найбагатша части Заможна Середня Дрібна
на шляхти, нащад шляхта шляхта, що шляхта,
ки удільних князів, з давнього отримала що служила
не підпорядковува боярського землю за вій особисто
лися місцевій ад роду, земля — ськову служ
міністрації у спадковій бу з власним
власності загоном
У 1528р. відбувся перепис шляхти, і терміни «боярин» і «зем’яним
замінили на «шляхтич». Ті, за ким шляхетство не визнали, втрати
ли привілеї й перетворилися на селян.
Духовенство
не підлягало світському суду
і і
Вище Рядове 1
(митрополит, єпископи, архієпископи) (звичайні священнослужителі)!
До духовного стану належало майже 10 % населення У краї

Його позиції змінювалися з часом: якщо в XIV ст. православна Ці
ква в Литві була панівною, то з XV ст. вона хоч і залишається ш 1
чисельнішою, проте поступається правами католицькій.
Непривілейованими станами були міщани і селяни.
Міщани
4
Патриціат Бюргери Плебс
Найбагатші та впливові «Середній клас»: більшість Дрібні реміоі
ремісники-майстри і купці купців, цехові ремісники ки і торгом ції
Найнижчою і найчисельнішою верствою населення (до 80

були селяни. Вони поділялися на «похожих» (особисто вільних]
«неіьохожих» (кріпаків). Із другої половини XV ст. кількість ми]
хожих неухильно збільшується.
Першим документом, що Започаткував закріпачення селяїп1
вважається рішення шляхти Галичини про обмеження переходуі
лян до іншого землевласника різдвяними святами за умови »гЦ
ти викупу. У Литві закріпачення пов’язують із привілеєм KiU
мира IV 1447 p., а пізніше — з Литовськими статутами ( І&\
1566,1588 рр.).
Теорія та практика___________________________________________ 59
Селяни
I
Слуги Данники Тяглові
Особисто вільні се Особисто вільні та Могли бути і вільними, і кріпа
ляни, які перебу- економічно незалеж ками .Працювали на держав
іт ли на службі і за ні селяни, які спла ній або шляхтянській землі, за
ціі користувалися чували державі пода що відпрацьовували панщину
. И ї МЛЄЮ ток (данину) з власною худобою (тяглом}
Антифеодальний рух поширюється-в Україні у відповідь на за-
іфіпачення селян у XV — першій половині XVI ст.
Поширені форми протесту:
нтечі від поміщиків;
підпал поміщицьких маєтків;
убивство поміщицьких слуг або родини поміщика.
Джерела зафіксували і селянські повстання, причому вони мали
ж» тільки антифеодальну спрямованість, а й визвольний характер,
І 490 р. — повстання під проводом Мухи, в якому взяли участь
»ни.іько 10 тис. осіб. Повсталі зайняли Святин, Коломию, Галич,
підійшли до Львова. У битві проти польсько-литовського війська
• ■йциііи зазнали поразки й відступили до Молдови.
І И)1 р. — повстання під проводом Андрія Барули, що теж за
кінчилося невдачею.
Значення повстань: незважаючи на поразку, народні виступи
•Фн/^монстрували зростання боротьби українців проти соціального
* rt І'"МІ І і й ного гноблення.

М ІІІиппнеька земля — це:
\) Галичина; В) Закарпаття; І--- і
Ін і; уковина; Г) Волинь. ;__І
4Ф І» ім'исмса унія була укладена в:
\) і:Ч0р.; В) 1385р.;
И 1.110 p.; Г) 1410 р. L_
Щ4 І іі к і(і ,оу української знаті проти наступу Польщі та каТоли-
1 1
'н і пі церкви в XV ст. очолив:

Ііікмп-; В) Свидригайло;
ІЧ > І йшло; Г) Менглі-Гірей.
« І і 1 ч чніп ипіуйте наведені твердження та вкажіть правильне.
1
л » • ІЬтда кримського хана поширювалася на Крим, гю-

ни »,ін Дніпра» ІІриазов’я, ГІрикубання»;
In - v \ 11 v, v. Буковина відійшла під владу Угорщини»;
В) «У результаті жорстоких боїв українські землі були

приєднані до Великого князівства Литовського»;
Г) «Городельська унія об’єднала православну і католиць
ку церкви ».
35. Укажіть особливості статусу українських земель у складі Вели
кого князівства Литовського.
1. Приєднання відбувалося переважно мирним шляхом;
2. система управління залишилася незмінною;
3. установлене литовське законодавство;
4. руські князі не несли військової служби;
5. православна церква зберігала панівне'становище;
6. заборонені династичні шлюби литовців з українцями;
7. руська мова стала державною.
36. Установіть відповідність між терміном та його визначенням:
А) Магдебур- 1. Орган міського самоврядування, А
зьке право; що виконував адміністративно- Б
Б) магістрат; судові функції;
В
В) лава; 2. суд у кримінальних справах;
Г) зем’яни. 3. міське право, що передбачало Г
звільнення міста від управління
феодалів-власників міст і ство
рення міського самоврядування;
4. заможна шляхта з давнього бояр
ського роду, що мала землю у спад
ковій власності;
5. середня шляхта, що отримала зем
лю за військову службу з власним
загоном.
37. Розташуйте події в хронологічній послідовності:
A) утворення Кримського Ханства;
Б) Грюнвальдська Битва;
B) битва під Вількомиром;
Г) приєднання Галичини до Польщі.
38. Прочитайте текст і дайте відповідь.на запитання.
«...Село пана Семена Кмітича...: чоловіків сімдесят, дають гш
нові на рік 19 кіп грошів, ходять робити на пашню дворову про1
тягом усього літа, орати — день, а два дні жати; в тому сплі
млинів два, корчми дві, з якої 4 копи грошів. А якщо який-н»
будь чоловік із тих сіл геть іде, то він повднен дати панові 6 иін
відхідного.
Село... П’ятничне: чоловіків ЗО, дають на рік 3 копи і 40 гроші»,
а слуг у тому селі 8, котрі кінно служать; ще в тому селі чоЛи,
тарів два і коваль один; ці роблять на двір даром... і
Ьюрія та практика ___________________________________________ ^ 61
і.і *і**•тьяпггтяг&ш- кп»а»
Село... Демидовці: чоловіків 37, дають на рік 4 копи і 28 грошів;

літом день косять; другий день жнуть...
Село... Камяногірка: людей усіх ЗО чоловіків; з них 23 чолові
ки дають на рік по 12 грошів, а також по два третинники вівса
(1 третинник — приблизно 130 кг), по два вози сіна; робіт ніяких
не виконують...»
• Які повинності були поширені серед українського селян-
f] ви?
4U. І Ірочитайте текст і дайте відповідь на запитання.
«Ідучи в похід, татарський вояк брав із собою по троє-четверо
ионей, пересідаючи з одного на другого на бігу. Це дозволяло до
мити за день до 100 км, тобто становило рекорд, недосяжний для
одної з європейських армій. Окрім того, кожен татарин, ви
рушаючи в похід, обов’язково віз 3-4-місячний запас сушених
нгфчів, тож військо ніколи не було обтяжене обозом, а оскільки
мі' иживало артилерії (і взагалі не любило й боялося вогнепаль
ний аброї, покладаючись лише на стріли та шаблю), це додавало
йому іце більшої маневреності» (Н. Яковенко).
І) .V чому полягали переваги татарського війська?
11 .V чому були його слабкі сторони?
а» Яку роль відігравали кримські татари в історії України
ЧV гт.?
і І Нпзначте основні віхи політичної історії Кримського хан-
і І ІШ
ін /і.інидіть або спростуйте твердження:
• Чи гіш була загарбником, який позбавив Україну незалеж
нім 11 •.
УКГЛЇМСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

1 І МИІ 1 1 . І Іольське королівство й Велике князівство Литовське
« мі унію про об’єднання. Ця подія мала доленосне значення

< о мі ц її н поляків і литовців, а й для білорусів та українців.
/ / риніти, й переду мови об’єднання ВКЛ і Польщі
> • .ніничі її Литви внаслідок московсько-литовських війн кінця
>1
початку XVI ст.;

і ч ним її н Польщі отримати українські землі й залежних се-
З!І
, ■■«»!.мпмі українських, білоруських, литовських шляхтичів

«■ і и.мі прана з польськими землевласниками;
' ‘■і-ніі. ті, організації спільного ефективного захисту від ту-
пі іпргьких набігів.
62 ^____________________________________________ історія України шгиі іг^м^цммітт«мддаьідстт.--у<ш«»»чі-мліи>ча»мд»м fui««iimtiiuiiiiii«4MiiiH«nn fw—■»
28 червня 1569 р. на спільному засіданні депутатів польського

та литовського сеймів у м. ЛкЬбліні було підписано угоду про ство*
рення Речі Посполитої.
»»швіМ**іп:пж.'тотітзяФ«п№і/і9іяяі£іmn 111 iimrrm-mrrrrm »irrfrnrin№fiiiinriini r nmnnn mnnininnunrцит .............................................................................................................................................................................. ............................ ■irmn «п*г .wm
j| Це цікаво!
Річ Посполита дослівно означає «спільна справа»
Люблінська унія (1569 р.)

1) Польща та Литва об’єдналися в єдину державу — Річ Поспо*
литу;
2) державу очолив один, правитель — король польський і великий
князь литовський;
3) король обирався польсько-литовським сеймом;
4) створено єдині органи державного управління;
5) запроваджувалася єдина монета;
6) польська шляхта отримала право на землеволодіння в Литвія
а литовці — у Польщі;
7) Польща та Литва проводили спільну зовнішню політику;
8) українські землі переходили під владу Польщі й ділилися ні
6 воєводств.
Таким чином, Литовське князівство зберегло певну автономія
в судочинстві та виконавчій владі.
Наслідки Люблінської унії для України:
— майже всі українські землі об’єдналися в одній державі;
— об’єднання сприяло інтенсивному розвитку економіки та, з іві
шого боку, посиленню експлуатації селянства;
— українські міста перетворюються на магнатсько-шляхетські ря
зиденції, центри розвитку ремесел і торгівлі;
— українські землі активно залучаються до міжнародної торгівля
передусім через Балтійське море;
— поширюється католицизм, почався наступ на православ'я.
Оцінки значення Люблінської унії:
Люблінська унія мала велике політичне значення:
1) альтернативою входження до Речі Посполитої було приєднав
ня до Московської держави;
2) Річ Посполита мала обмежену королівську владу, гарантоваі
політичні права та свободи, тому українці могли долучатисі
до управління державою;
3) ставлення до релігійного питання було досить терпимим;
4) українці змогли долучитися до західноєвропейської ренесані
ної культури.
М. Котляр, С. Кульчицький підкреслюють такі наслідИІ
Люблінської уші:
Теорія та практика ____________________________________________63
1) український народ зазнав закріпачення й тяжкого феодаль^

ного гноблення;
2) насаджувався католицизм;
3) розгорнулася національно-визвольна народна боротьба;
4) виграла лише місцева шляхта, що отримала рівні права з поль
ською шляхтою;
5) український народ втрачав свою політичну верхівку, яка по
лонізувалася та переходила до католицької віри.
Державний устрій Речі Посполитої

Сейм — вищий орган державного управління.
Скликався раз на два роки; включав дві палати: сенат та ізбу
і Палати і
Сенат (король, найвищі Ізба, або палата послів (шлях
урядовці та духовні особи) та, обрана на земельних зборах)
Особливості устрою:
1) сейм розв’язував усі державні питання;
2) обов’язковим був принцип одностайності при прийнятті рішень
сеймом — libermn veto;
3) у період між сеймами державою керував король;
4) діяльність короля контролювалася призначеними сеймом сена
торами - резидентами;
5) король був зобов’язаний виконувати рішення сейму;
6) шляхта мала право не тільки не підкорятися владі короля, а й чи
нити збройний опір .
Таким чином, Річ Посполита була виборною монархією зі шля
хетською демократією.
Особливості розвитку українських земель
у складі Речі Посполитої
— Українські землі остаточно втратили адміністративний поділ,
що брав початок із часів Київської Русі; натомість утворені Га
лицьке, Белзьке, Брацлавське, Волинське, Київське і Подільське
воєводства.
Південні землі залишалися майже незаселеними через постійні
набіги татар.
Почалося формування фільварків. Головною причиною цьо
го процесу стало зростання попиту в Європі на зерно та загаль
не пожвавлення господарської діяльності. У X VI—XVII ст. Річ
Посполита стає одним із найбільших експортерів зерна. Пере
хід до фільваркового господарства супроводжувався посилен
ням феодального гноблення селянства: замість грошового або
64 ^_______________________________________ _ Історія України
натурального оброку селяни мусили відробляти майже щоденну

панщину, селянські наділи занепадали.
}§; СЛОВНИК! j
І| Фільварок — багатогалузевий господарський комплекс, що ґрунтувався на |
Щ постійній щотижневій панщині кріпаків і був орієнтований на товарно-гро- 1
|І шові відносини та ринок; він зберігає риси натурального господарства, і
.$£ j „ _ , _гг.
:
— Відбувається зміцнення політичного та економічного впливу поль

ської шляхти в державі. Польські магнатські роди й католицька
церква захопили величезні площі української землі. В Україні дія-^
ли польське феодальне право і Литовські статути. Статут 1588 р.
закріпачив селян і встановив 20-річний термін розшуку селян-
утікачів. Право власності на землю отримала тільки шляхта.
Виникнення українського козацтва

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало форму
ватися з кінця XV — початку XVI ст. Перша згадка про український
козаків датована 1492 р.
Це цікаво!
Слово «козак» уперше зустрічається в «Таємній історії монголів» у 1240 р.
За цим джерелом козак — це одинокий, не зв’язаний ані домом, ані сім’єю
чоловік.
В українській мові слово «козацтво» визначає суспільний стаД

вільних від кріпосного права людей, які займалися господарсько»
діяльністю й обороняли Україну від іноземних загарбників. Козакіз
називали запорозькими, оскільки основні їхні центри розташовував
лися нижче дніпровських порогів.
Причини виникнення козацтва:
— економічні: захоплення українських земель польськими та лЩ
товськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наелщ
док — переселення селян на «Дике поле», у Запоріжжя та нижня
Подніпров’я;
— соціальні: посилення феодального гніту, оформлення кріпосне!
залежності;
— політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікач£И
ми в Подніпров’ї;
— національно-релігійні: політика спольщення, гоніння на прав<Я
славну церкву;
— військові: необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримської*
ханства.
кюрія та практика____________________________________ ________ 65
Козаками ставали передусім селяни, а також міщани і дрібна

шляхта. За національним складом козацька спільнота була дуже
неоднорідною: до неї входили молдавани, литовці, білоруси, росія
ни і навіть татари, але найбільше було українців.
Основні заняття козаків; землеробство, скотарство, полювання,
рибальство, торгівля. Нерідко грабували татарських купців. Замож
ні козаки мали наймитів, у тому числі з козацького середовища, які
допомагали вести господарство.
Своєрідною столицею козаків була Запорозька Січ. Назва «Січ» по
ходить від слова «£Ікти » і означає укріплення з дерева, хмизу, глини.
І ’озташовувалися січі на дніпровських островах. їх укріпляли ровами
ти високими валами з дерев’яним частоколом. Фортеця мала великі
(іашти з бійницями для гармат. Іноді до річки проривали підземних
чід. .Першою з відомих січей називають Хортицю (1553—1557 pp.),
«■творену Дмитром Вишневецьким. Крім Хортицької, також відомі
<ічі Базавлуцька, Томаківська, Чортомлицька, Каменецька тощо.
Це цікаво!
Дмитро Вишневецький, засновник Запорозької Січі, Походив із вели
кокнязівського роду Гедиміновичів, мав значні маєтки, обіймав посади
канівського й черкаського старости. Він очолив низку коза цьких походів
на Крим і навіть на Туреччину. У 1563 р. Вишневецький був виданий тур- jfi
кам Молдавією і страчений у Константинополі. В історію він увійшов під Щ
іменем Байда.
На січі були склади, арсенали. У центрі розташовувався май

дан із церквою, від нього відходили довгі будинки — курені, у яких
жили січовики. Курінь водночас був і військовою одиницею; всього
їх налічувалося 38. Чисельність самих козаків залежала від пори
року, епідемій, перебігу воєнних подій. Умови вступу до Січі були
нескладними. Основними обов’язками козаків була військова служ-
ґіа. Перебування жінок на території січі заборонялося.
Січ мала ознаки державності: територію, систему владних ор
ганів, військо і правові звичаї, ,
Вищим органом влади виступала Січова Рада.
Повноваження Ради:
оголошення війни і підписання миру;
організація військових походів;
покарання злочинців;
розподіл угідь тощо.
Рішення Ради вважалися рішеннями всього війська і були
обов’язковими для виконання; проводилася вона 2—3 рази на рік:
І січня, 1 жовтня та після Великодня.; На радах обирали і козаць
ку старшину:
66 -- --------------------------------------------- .--- :__________ Історія України
— гетьмана, або кошового отамана, якому належала вища адмі

ністративна, військова і судова влада на Січі. Гетьман вступав
у дипломатичні відносини, затверджував судові вироки, очолював
військо;
— воєнного суддю, який за відсутності гетьмана виконував його
обов’язки;
— писаря, я кий очолював канцелярію;
— осавула , що відповідав за оборону Січі й організовував військову
службу;
— обозного, який відав артилерією, займався комплектацією війська.
Вибори старшини відбувалися 1 січня'. Символами влади були11
клейноди — хоругви, булава, печатка, бунчук, литаври і пірнач.
Старшину обирала і кожна паланка (полк), до яких входили4
6-7 куренів. Кількість паланок змінювалася від 5 до 8.
Отже, Запорозька Січ (Кіш) мала низку ключових ознак держав
ності, які згодом були використані при розбудові держави, та стала
захисником від татарських нападів.
Військове мистецтво козаків, на думку багатьох дослідників,
не поступалося найкращим європейським арміям.
Запорозька піхота вважалася найбоєздатнішою в Європі. Вона
шикувалася у три шеренги; перша стріляла, друга подавала руш
ниці, третя заряджала їх. Козацька кіннота наступала лавою, тобто
півколом, й атакувала ворога не лише з фронту, а й із флангів.
Ефективно працювали стороясова й розвідувальні служби. «Мая
ки», запалені сторожею, створювали своєрідний світловий телеграф,
яким повідомляли про наближення ворога.
Для оборони козаки використовували табір — чотирикутне рухо
ме укріплення з кількох рядів зсунутих і скріплених між собою лан
цюгами возів, усередині якого розташовувалося козацьке військо. Та
бір використовували і в боях, і у переходах. У разі тривалої облоги або
кругової оборони вози могли засипати землею, створюючи вал, а дов
кола викопували шанці («вовчі ями ») із загостреними кілками на дні.
Козаки вміли успішно штурмувати ворожі фортеці, здійснювали
морські походи на своїх суднах-чамкгах.
’ Реєстрове козацтво — це козаки, зараховані на військову служ
бу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки-реєстри.'
Ідея створення козацького реєстру належала польському королю
Сигізмунду І, який у 1524 р. запропонував сформувати для захисту
південних кордонів держави наймане військо із запорозьких козаків.
Втілив цю ідею його наступник — Сигізмунд II Август. У 1572 р.
300 найманих козаків були записані в реєстр і отримали назву реєс
трових . Пізніше реєстр збільшувався і становив, залежно від певних
обставин, від 1 до б тисяч козаків (на сер. XVII ст.).
1<юрія та практика______________________________________ 67
*— V:> .;n.V*«.~i Л»ЛК"Й-Г«>ХХМЯ&ІГГгГ.Л^Жж1 ИЛ^ЧЛл.» 2,ик«Ж%МЄ).«»;.Ч'Я)»М«<9.
Права та привілеї реєстрового козацтва:

І) право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею;
її) отримували плату за військову службу;
.'{) звільнялися від уилати податків та виконання повинностей;
1) обирали гетьмана і старшину на козацькій Раді;
f>) мали власну судову й адміністративну юрисдикцію;
(>) в містечку Трахтемирів на Київщині мали власний монастир —
як шпиталь і арсенал.
Реєстровці зобов'язувалися підпорядковуватися офіцерам, яких
призначив король, і не нацадати самовільно на Кримське ханство.
Козацькі полки створювала і Московська держава: на Слобожан
щині в середині XVII ст. існувало 5 козацьких полків (у тому числі
Харківський), що підпорядковувалися російському командуванню.
Значення козацтва в історії України:
засвоїли степові запустілі землі;
були захисниками південних районів України від турецько-та-
тарських нападів;
брали участь у народних повстаннях;
сформували основи козацької державності.
Петро Конашевич-Сагайдачний народився
у с. Кульчицях на Львівщині, походив з україн
ського шляхетського роду. Навчався в Острозь
кій академії. Певний час служив у якогось поль
ського шляхтича, а близько 1595 р. опинився на
Запорозькій Січі, де став загартованим воїном
і очолив походи проти Туреччини.
Ставши гетьманом, проводить реформи, що пе
ретворили козацькі ватаги на регулярне озброє
не військо. Впевнений, що козаки ще не мають
достатньої сили для протистояння Речі Поспо
литій, нормалізує відносини Січі з польським
урядом. Для цього Сагайдачний змушений іти
на певні поступки: скорочення реєстру, заборона Петро
походів проти Туреччини без дозволу короля. Під Конашевич-
мас польсько-російської війни 1617-1618 років Сагайдачний
(Сагайдачний з військом дістався Москви, а Поль (1577-1622)
ща отримала Смоленську і Сіверську землі. За
ного підтримки було висвячено київського митрополита Іова Борецького
І, таким чином, збережено київську ієрархію.
'• <«гинув Сагайдачний унаслідок поранення під час Хотинської війни Поль
щі з Туреччиною (1621 p.), у якій козаки одержали блискучу перемогу
над противником, що мав чисельну перевагу. Похований у Киьво-Брат-
« і.кому монастирі.
■ ,.■*->:'Я ■- '■її/';:'-вдг'.їйіі:да ••■•■г •**:г vjjmr,
68 _________________________________________ Історія України
Походи запорожців проти турків

1602 р. — розгром турецького флоту під Кілією.
1606 р. — взяття турецької фортеці Варни.
1608 р. — взяття і зруйнуванняТіерекопу.
1614 р. — козацький флот під командуванням ІІ. Сагайдачного
напав на Трапезунд, Сжноп та спалив турецький флот.
1615 р. — флот П. Сагайдачного атакував Стамбул.
1616 р. — розбито турецький флот під Очаковом, зруйновано
Кафу.
1620-1621 pp. Хотинська війна Османської імперії проти Речі
Посполитої з метою завоювання українських і польських земель. За
Хотинським мирним договором, турки зобов’язувалися не нападати на
українські землі, а поляки — зупинити козацькі походи на Туреччину.
Результат: розвіяно міф про непереможність турецької армії;
турки не змогли загарбати українські землі.
і
1624 р. — похід на Стамбул.
Козацькі повстання 90-к років XVI ст.
Кінець XVI ст. ознаменувався в Україні піднесенням козацького
повстанського руху, що мав національно-визвольний характер.
Причини повстань:
— закріпачення селянства і нереєстрових козаків; збільшення пан
щини через ринкову спрямованість шляхетських господарств;
— захоплення польськими феодалами південноукраїнських земель,
де феодали зіткнулися з інтересами козаків:
— ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру.
Основні вимоги:
— збільшення плати за військову службу;
— розширення козацького реєстру; j
— вільні походи проти Кримського ханства та Османської імперії;;
— привілеї для православної церкви. |
Повстання Криштофа Косинського (1591-1593 pp.)
Це цікаво!
I j Криштоф Косинський був гетьманом реєстрового козацтва, дрібним шлях-
I тичем із Іїідляшшя. Був позбавлений отриманого за службу має тку, через
I що і розпочав повстання. Загинув в одному з боїв із польськими військами.
Ісяує легенда, що його живцем замурували в католицькому монастирі.
Територія: Поділля, Київщина, Волинь.

Учасники: козаки, селяни втікачі, міщани.
Перебіг подій. Повсталі захопили Білу Церкву, Трипілля, Пе
реяслав. Край було переведено на воєнний стан. 23 січня 1593р. по
Теорія та практика___________ г____________________________ 69
встанці зустрілися з польськими військами під містечком П’яткою

на Волині. Після тижня кривавих боїв було підписано угоду:
1) К. Коеинський позбавляється гетьманства;
2) з реєстру виписують тих, хто приєднався до повстання;
3) козаки втратили право самостійно підтримувати дипломатичні
зв’язки з іншими державами та здійснювати військові походи.
Косинський звернувся за допомогою до московського царя, але
гой воював зі Швецією і надав лише гроші.
Загинув Косинський у травні 1593 р. під Черкасами. Повстання
було придушено.
Козацька війна 1594 р. під проводом Северипа Наливайка
' V
і Це цікаво! |і
За однією версією Северин Наливайко народився у родині ремісника- щ:
кушніра на Поділлі, зд іншою — був дрібним шляхтичем. Юнаком хо- ;|
див проти татар і турків до Криму та Молдови. Служив у війську магната Ц
Острозького, коли в нього відібрали землю. Наливайко залишив службу Щ
і створив повстанський загін, до якого приєдналися,запорозькі козаки
:« гетьманом Григорієм Лободою. Навіть поляки визнавали, що він був \й.
і «людиною надзвичайною». ' jІ
Територія: Брацлавщина, Київщина, Волинь, Білорусь.

Учасники: козаки, селяни, міщани.
Перебіг подій. Наливайко скористався війною Польщі з Туреччи-
тио. Повстання охопило більшу частину українських і білоруських
її*моль, що стало загрожувати існуванню держави. Проти повстанців
рушила каральна експедиція С, Жолкевського. Відступаючи, Нали-
пм іі ко планував перейти на територію Московського царства, але під
JI уґшами в урочищі Солониця був розбитий. Поляки вирізали майже
ІО тис. чоловік у козацькому таборі, в основному — жінок і дітей.
Наливайка та ще шістьох керівників повстання стратили
v І:»07р.
Значення козацьких повстань кінця X VI ст.
Козацтво проявило себе суспільною силою, ютовою до оборони
сноїх прав і привілеїв.
< >і пли спробою поширити права і привілеї реєстрових козаків на
іич» козацтво.
ІСогтки набули досвіду організації повстань на великих тери
торіях.
ІІопстання були підтримані селянами та міщанами, які масово
їй тупали до козацьких лав.
< І Іаливайко вперше запропонував ідею створення території, де
проживали б тільки козаки.
70 ____________________________________________ Історія України
Діяльність гетьмана Петра Конашевпча-Сагайдачного

П. Конашевич-Сагайдачний — гетьман українського козацького
реєстрового війська, один із найталановитіших його організаторів.
Походив із дрібного шляхетського роду в Галичині (з-під Самбо-
ра), народився приблизно в 1577 р. Навчався в Острозькій академії.
Перед 1600 р. подався ка Запорозьку Січ. Брав участь у багатьох по
ходах запорожців. Коли саме його обрали гетьманом, невідомо, але
в 1616 р. він уже декілька років гетьманував.
Військово-політична діяльність:
1) перетворив козацьке військо на регулярне з відповідними дис
ципліною, навчанням та озброєнням (рушницями);
2) збільшив козацький флот до 300 кораблів;
3) співпрацював із нереєстровим козацтвом;
4) організував успішні походи козаків проти Османської імперії та
Кримського ханства, що привернуло увагу Європи;
5) разом із військом брав участь у поході королевича Владислава на
Москву в 1618 p.;
6) у Хотинській війні 1620—1621 pp. козацьке військо під його про
водом відіграло вирішальну роль у розгромі турок;
7) у 1620 р. надіслав у Москву прохання прийняти козаків на вій
ськову службу;'
8) дав згоду приєднатися до антитурецького союзу європейський
держав — «Ліги християнської міліції»; і
9) стримував антипольеькі настрої в козацькому середовищі, віддав
ючи перевагу переговорам і компромісам. Завдяки цьому козакаші
дозволили оселятися в містах, повернули окремий козацький сул
і Трахтемирів, плата реєстровцям стала постійною. і
Культурно-просвітницька діяльність: 1
1) разом з Військом Запорозьким вступив у Київське братство, заі
безпечивши останньому підтримку; j
2) відстоював права православної церкви: єрусалимський патріарх
Феофан висвятив київського митрополита й п’ять єпископів
3) сприяв відновленню православної ієрархії в Речі Посполитій
4) заповів великі кошти Львівському, Луцькому і Київському брат
ствам.
Помер II. Конашевич-Сагайдачний унаслідок поранення пі;
Хотином у 1622 р. Похований на території Братського монастирі
в Києві, поруч з яким за десять років відкрили Києво-Могилянськз
академію.
Його діяльність сприяла піднесенню культурно-релігійного жит
тя в Україні, передусім у Києві, захисту українських земель від ту
рецько-татареьких набігів, а козацтво виступило в ролі рятівникі
всієї Європи. і
N чірія та практика_______________________________________ ___ _ 71
Козацькі повстання першої половини XVII ст.

Причини повстань:
захоплення польськими феодалами південноукраїнських земель,
де феодали зіткнулися з інтересами козаків;
ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру;
обмеження прав і привілеїв запорозьких козаків, перетворення
їх на кріпаків;
поширення фільваркової системи;
поширення уніатської та переслідування православної церкви
(заборона будувати православні церкви й монастирі та закриття
тих, що вже існували, передання їх у власність уніатській церк
ві, ліквідація церковно-приходських шкіл).
Характер повстань: антифеодальні, національно-визвольні.
1625 р. — повотання під проводом Марка Жмайла.
Учасники: козаки, селяйи та міщани.
Територія: Подніпров’я.
Перебіг подій.. Помірковані запорожці виступили за мирне за-
імргпення конфлікту шляхом переговорів. Результатом компромісу
і і’ив Куруківський трактат:
реєстр збільшено до 6 тисяч;
збільшено плату реєстровцям;
учасники повстання амністовані;
нереєстрові козаки повертаються до шляхти.
1630 р. — повстання під проводом Тараса Трясила (Федорови
ча), гетьмана нереєстрових козаків.
Учасники: козаки, селяни та міщани.
Територія: Лівобережжя, Подніпров’я, Брацлавщина, Волинь,
І 'ііличина.
Перебіг подій. Неї придушення повстання рушило польське вій-
■ і.ісо С. Лаща, який розправлявся з мирними жителями. У відповідь
повстанці вирізали «Золоту роту» з добірних польських вояків. Ця
"іггва дістала назву «Тарасова ніч». Але серед повсталих почалися
•шари, частина козаків домоглася обрання нового гетьмана — А. Ко
пи пгевича-Бута, який почав переговори з поляками.
І Іо цікаво! ||
(Чмійло Лащ 236 разів засуджувався польським урядом до вигнання t
і .47 разів до безчестя, але завдяки магнатській підтримці вироки зали- ;
шилися на папері. Лащ навіть пошив собі плаща з тих вироків і хизував- ?
• -і гшм перед своїми покровителями. t
Король Речі Посполитої пообіцяв збільшити реєстр до 8 тисяч 40-

!<»і!Ік, але уряд реєстру не затвердив. Федорович повернувся на Січ.
7Z j*»._____________________________________________Історія України
чііч -ті и і.*і'Иі,ьдцемяир*»«*№ч<‘идіа>тд*'--^*^д>«аьа<н<»т
Щоб перешкодити подальшим повстанням, до 1635р. поляки по

будували на дніпровських порогах фортецю Кодак. Гарнізон фортеці
не пускав по Дніпру човнів на Січ, кінні роз’їзди ловили втікачів
і направляли їх на земляні роботи або в тюрми.
1635р. — загін Івана Сулими зруйнував Кодацьку фортецю. Са
мого Сулиму старшина видала польському урядові, і його стратили
у Варшаві. Кодак було відбудовано.
|| Це цікаво! jg
|| Сулима походив зі старовинного шляхетського роду, який вів початок від j|
|| XIII ст. Папа римський Павло V Боргезе нагородив Сулиму золотою медал- 1
II лю за визволення невільників-християн із турецького полону. ||
1637р. — повстання під проводом запорізького гетьмана Павла

Бута (Павлюка) охопило Подніпров’я, Брацлавщину. Поляки за
пропонували переговори, Павла Бута та кількох ватажків схопили
реєстровці й передали польському командуванню. Згодом їх стра
тили у Варшаві.
Наслідком поразки цього повстання стала «Ординація Війська
Запорізького реєстрового» 1638 p.:
■— реєстр становив 6 тисяч козаків;
— нереєстрові козаки мали стати кріпаками;
— Запорозька Січ підлягала ліквідації.
1638 р. — повстання під проводом запорозького гетьмана Яко
ва Острянина (Остряниці). Козацькі війська діяли за підтримки
донських козаків; зазнали поразки й перейшли на територію Мос
ковської держави. Того ж року козаки попросили вдіольського уря
ду перемир’я. Настало десятиліття «золотого спокою» — до 1648 p;j
Значення козацьких повстань першої половини XVII ст.
— Боротьба набула національно-визвольного спрямування.
— Козацькі вимоги — захист православ’я, скасування кріпацтва,
звільнення від польського панування — об’єднали різні верстви
українського населення (селян, міщан, православне духовенство,
шляхту). ;
— Козаки стали лідерами національно-визвольного руху.
— Визнано, хоча й формально, існування православної церкви
в Україні, православним надано право будувати церкви, відкри
вати братства, школи, типографії, навіть обіймати державні по
сади («Статті для заспокоєння руського народу», 1633 p.).
— Сприяли поширенню ідеї національного визволення, підготували
ґрунт для Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмель
ницького, що розпочалася в 1648 р.
к'орія та практика _________ iWWaflWSeWWWFt^WieveWetWeWiese»
*»—•^*W-v,w«^»ee«*FKmeSbiW^SBTOjr*rSBWRimW*Wt*!*№.Wew»*^WWBIRee»*aaci<»i<«er
Причини поразок селянсько-козацьких повстань:

як правило, вони починалися стихійно, без ретельного плану
вання;
головна мета — їюмста кривдникам, а не реалізація певної про
грами;
ееляни-повстанці не йшли далі своєї місцевості;
старшина та реєстровці схилялися до переговорів, а не до рішу-
чих воєнних дій;
козацька армія поступалася польській у стратегії, озброєнні, ви
школі.
Наслідки повстань:
реєстровелсозацтво позбавлено самоврядування: полковниками
могли бути тільки поляки, очолював військо не гетьман, а спе
ціальний королівський комісар;
козаки передавали полякам артилерію та військові відзнаки,
обмежено територію розселення козаків;
на Дніпрі відбудовано Кодацьку фортецю;
на території України постійно перебувало польське військо;
нереєстрові козаки перетворені на кріпаків, посилився феодаль
ний гніт (збільшились панщина, податки з міст);
масові втечі населення від польської розправи на територію
Росії — на Дон і Слобожанщину.

41. Річ Посполита була створена за:
А) Кревською унією; В) Брестською унією; ,-.
Б) Городельською унією; Г) Люблінською унією. І_І
42. Битва під П’яткою відбулася під час повстання:
А) К. Косинського; В) Т. Трясила; І-.
Б) С. Наливайка; Г) І. Сулими. І_J
43. Козацький реєстр був утворений у:
А) 1569 р.; В) 1596 р.; І-.
Б) 1572 р.; Г) 1594 р. І_І
A) «Наслідком козацьких повстань другої половини XVI
ст. стало збільшення козацького реєстру до 50 тисяч
чоловік»;
Б) «Створення Речі Посполитої сприяло національно- г—.
культурному розвиткові українців»; І__ І
B) «Провідною галуззю української економіки в Речі Пос
политій стала торгівля»;
Г) «Литовський статут 1588 р. закріпачив селян і вста
новив 20-річний термін розшуку селян-утікачів».
74 jT*
Історія Україні
45. Укажіть причини виникнення запорозького козацтва.

1. Бажання українців розширити свої територіальні володіння
2. захоплення українських земель польськими і ЛИТОВСЬКИМ!
феодалами;
3. запрошення Кримського ханства до залюднення дні
провського Пониззя;
4. посилення феодального гніту, оформлення кріпосної
залежності;
5. гоніння на православну церкву;
6. необхідність захисту кордонів від Кримського ханства;
7. пошук українцями золота та інших корисних копалин.
46. Установіть відповідність між терміном та його визначенням:
А) Фільварок; 1. Вищий орган державного уп А
Б) сейм; равління в Речі Посполитій; Б
В) клейноди; 2. адміністративна одиниця
В
Г) воєводство. Польщі;
3. символи гетьманської влади; Г
4. суспільний стан вільних від
кріпосного права людей, які
займалися господарською
діяльністю і обороняли Украї
ну від іноземних загарбників;
5. багатогалузеве господарство,
що ґрунтувалося на панщині
кріпаків і було орієнтоване на
ринок.
A) Повстання під проводом Я. Оетрянина;
Б) «Статті для заспокоєння руського народу»;
B) створення Хортицької Січі;
Г) ординація Війська Запорозького.
«...Селяни змушені віддавати своїм панам усе, чого ті захочуть
так що немає нічого дивного, коли ці нещасні ніколи, нічого ні
відкладають для себе, перебуваючи у таких тяжких умовах за
лежності. Але і це чи не найважливіше, оскільки пани мають не
обмежену владу не тільки над їхнім майном, а й над їхнім жит
тям... Тому коли ці бідні селяни потрапляють у певну залеж
ність від злих панів, то опиняються у ще жалюгіднішому стано
вищі, ніж каторжани на галерах». (Г. де Боплан).
• Що змінилося в становищі українського селянства у склад
Речі Посполитої?
Ісорія та практика______________ ________________ ________ ._____75
49. Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

«Якщо хтось і виграв від унії, то лише місцева шляхта, зрівняна
рішенням Люблінського сейму у правах із шляхтою польською.
Український народ зазнав тепер ще й украй тяжкого феодаль-
ного й принизливого культурно-національного та релігійного
гноблення. Польські пани примусово запроваджували католи
цизм..., закривали православні церкви й монастирі — осередки
української культури та освіти, вбивали священиків та ченців.
У відповідь на створення магнатсько-шляхетської Речі Поспо
литої в Україні розгорнулася національно-визвольна боротьба
народних мас..*!» (М. Котляр, С. Кульчицький).
1) Хто і коли уклав Люблінську унію?
2) Охарактеризуйте зміст Люблінської унії.
3) Визначте наслідки укладення Люблінської унії для Польщі,
Литви та українських земель.
4) Поміркуйте, чи були в унії позитивні наслідки, і які саме.
ЬО. Доведіть або спростуйте твердження:
«Запорозька Січ — це християнська козацька республіка».
МАЦЮМАЛЬМО-КУЛЬТУРНПЙ РУК В УКРАЇНІ ДРУГОЇ

ПОЛОВИМИ KVI - ПЕРШОЇ ПОЛОВИМИ XVII ст
Загальна характеристика становища православної церкви
Формально церква визнавалася рівноправною, мала урядові
«вольності та привілеї».
Вищих церковних посадовців призначав король за гроші, заслуги
перед державою чи борги держави перед особою- У другій половині
XVI ст. жоден митрополит не був обраний церковним собором.
Державні та світські особи постійно втручалися в церковні спра
ви: судили священиків, не призначали настоятелів, щоб самими
отримувати доходи з церковних маєтків, обкладали церкву ви
сокими податками тощо.
Реформаційний і контрреформаційний рухи в Україні
в XVI — першій половині XVII ст.
Словник! ! if?
%y
деформація — антикатолицький рух за чєреоблаштування церкви.
У XVI ст. країни Європи були охоплені Реформацією. Її учасни-

ічі виступали:
проти надмірного втручання церісви в усі сфери життя;
за зменшення впливу церкви і духовенства;
.т здешевлення церкви і спрощення церковних служб.
76 ~_______ ___________ ;___________ ______________ Історія України
Унаслідок Реформації виник протестантизм — третій напрям

мок у християнській релігії (після католицизму і православ’я).
Із 30-40-х pp. XVI ст. реформаційні ідеї проникають в Україну»
Вони поширюються передусім серед шляхти й міщан Волині, Поділ
ля, Галичини, а згодом і в Києві.
В Україні найбільше поширюються такі протестантські на
прямки:
— Кальвінізм, що його засновником був Жан Кальвін, не набув при
хильників у народі, проте було створено близько 100 протестант
ських общин. До них входили передусім представники шляхти*
в тому числі таких родин як ІІотоцькі, Радзивілли, Вишневецькі.
— Соціанство, теоретиком якого був Фа&ст Соціан. Він сповідував
ідеї про свободу й духовну чистоту людини, людську природу Ісуса
Христа, неприйняття ікон у богослужінні, необхідність ліквідувати
смертну кару. Соціани відкривали школи, типографії, поширював
ли літературу; їхніми покровителями виступали князі, посадовці*
Реформація знайшла відгук у діяльності братству що були за
сновані у Львові (1586 p.), Рогатині, Галичі, Вінниці, Лубнах, Києві
(1615 p.), Луцьку тав інших містах.
II >ЩИП—П.1 І Ш Г ' Ч 1 Т Г І |І"')|Ц~ГJ'i1 п* І У•(<*• * д - я ™ — , у . ■a.-ZAu. »^ •тгуп.'.АГ,-щіг*
|| Словпик!
|І Братства — громадські релігійні об'єднання православних українців
|| (міщан, духовенства, козаків, шляхти).
Мета діяльності братств: захист національно-релігійних прав

українців, протистояння окатоличенню та спольщенню українського
народу.
Заходи братств:
— виступали за право міських общин брати участь в управлінні цер
ковними справами, контролювати діяльність вищого духовен
ства;
— захищали інтереси православних ремісників при вступі до цеху
— займалися просвітницькою діяльністю: створенням шкіл і типог-
рафій.
Кожне братство мало свій статут, який виводив організацію
з-під влади єпископів.
Засади Реформації вплинули на опір наступу католицизму та.
розвиток власне української православної церкви. Ідея перекладу
Біблії на народну мову реалізована в україномовному Пересопни-
цькому Євангелії (1556-1561pp.), створеному на Волині: як відомо,
однією з ідей Реформації є переклад святого письма рідною мовою.
Але вже наприкінці XVI ст. у Польщі починається наступ като
лицької церкви на своїх противників — Контрреформація.
к'орія та практика____________________________________________ ^ 77
Напрямки контрреформаційпої діяльності

У 1569 р. на українських і білоруських землях починає діяти
єзуїтський орден, представники якого схиляють на свій бік різ
ні верстви населення, навіть тих, хто вже стали протестантами.
Із 1570-х pp. починає формуватися мережа єзуїтських колегій —
навчальних закладів на основі католицького віровчення. Вони
давали високий рівень освіти й успішно конкурували з проте
стантськими школами.
Поширюються ідеї об’єднання (унії) православної й католиць
кої церков, які підтримують як представники католицького, так
і православного духовенства.
*4
Берестейській собор 1596 р.
Ініціаторами укладення унії з українського боку стали право
славні єпископи Гедеон Балабан та Іпатій Потій, а також впливові
українські магнати.
У жовтні 1596 р. в Бересті було проведено церковний собор для
обговорення питання унії, й на цьому соборі відбувся розкол право
славної церкви. І\ Балабан відмовився від ідеї унії й підтримав князя
!С. Острозького в його виступах проти створення об’єднаної церкви.
11 роте перешкодити оформленню унії вони не змогли.
Причини укладення унії:
прагнення католицької церкви розширити свій вплив і підпоряд
кувати православних папі римському;
Річ Посполита вважала єдину віру чинником, що укріплює де
ржаву, і розцінювала унію як перехідний етап до чистого като
лицизму;
православні духовенство і знать намагалися позбавитися нерів
ноправності з католиками, посилити свої позиції, досягти збли
ження із західноєвропейською культурою.
Зміст Берестейської унії (1596p.):
І) православна і католицька церкви об’єдналися в греко-католи-
цьку (уніатську);
і!) уніатська церква зберігала православні обряди, церковно
слов’янську мову, право на митрополичу та єпископські кафед
ри, право на одруження нижчого духовенства;
;і) уніатська церква визнавала зверхність ііапи римського, учення
католицької церкви;
Н уніатське духовенство зрівнювалося в правах із католицьким,
звільнене від уплати податків;
г>) шляхТа та міщани, які прийняли унію, також зрівнялися в пра
вах із католиками, набули права обіймати посади в державних
і міських урядах.
78 На -і- i w v > Л : , г * >«■”fc*k»4r*«^■:'*t;.c»'.
Унію прийняли шість із восьми єпархій Київської митрополії,

ще дві — Перемишльська та Львівська — сто років потому. Першим
греко-католицьким митрополитом став Михайло Рогоза,.а по його
смерті — Іпатій Потііі.. ..
Наслідки укладення Берестейської унії:
— утворилася Українська греко-католицька церква, яка обстоюва
ла національну ідентичність українців і чинила спротив окато
личенню;
— почалася боротьба православних із греко-католиками, в україн
ському суспільстві загострилися релігійні суперечності;
— не відбулося обіцяне зрівняння в правах уніатів із католиками.
Православна церква в першій половині XVII ст.

Із підписанням Берестейської унії в 1596 р. становище Україн
ської православної церкви (далі УПЦ) погіршилося.
1) Відбувся розкол церкви на уніатську, визнану польським урядом,
і напівлегальну православну.
2) Відповідно до універсалу короля Сигізмунда III, православне ду
ховенство, яке не приєдналося до унії, було фактично поставлене
поза законом.
3) Частина православних церков та монастирів передавалася ново-
створеній греко-католицькій церкві.
4) Зачинялися приходські школи.
5) Православна шляхта обмежувалася в правах, православні міща
ни не допускалися до роботи магістратів.
- За таких умов у Львові сформувалася група священиків, очолю
вана Іовом Борецьким., яка обстоювала право законного існування
УПЦ. їх підтримали Запорозька Січ із гетьманом П. Сагайдачним
і князь Костянтин Острозький.
Костянтин-Василь Острозький — Василь Ост
розький був другим сином Костянтина Острозько
го та онуком останнього київського князя Семена
Олельковича. Після смерті старшого брата взяв
родове ім’я Костянтин і став іменуватися Костян-
тином-Василем. Був одружений з дочкою корон
ного гетьмана Польщі Софією Тарнавською.
У 1559 р. став київським воєводою — оборонцем
українських земель від татарських нападів, як
і його батько. Завдяки чималим земельним во
ІСостянтин-Василь лодінням (а Костянтин-Василь був заможнішим
Острозький навіть за польського короля) його називали «не-
(роки життя коронованим королем Русі». Сума готівки, опи
невідомі) сана в 1602 p., становила два бюджети Речі Пос
политої у мирний час.
Д И Ц Щ Й М И І М И В і : - : - У . ' ■ ......................
If юрія та практика __________ ________________ :_______________ 79
Нін був великими шанувальником і покровителем освіти, науки

й мистецтва в Україні. Своїм коштом він відкрив близько ЗО шкіл, за
снував Острозьку академію (1578 р.) — прототип вищої школи в Украї-
пі. При академії була влаштована друкарня, в якій Іван Федоров ви
пустив «Буквар» (1578 р.) та «Острозьку Біблію» (1581 p.), а також
шачну кількість антиуніатської літератури. Саме Острозька академія
і гала підґрунтям широкого оновлення національної освіти в Україні
кіпця XVI — початку XVII ст.
Номер князь у 1608 р. і був похований у Богоявленському замковому хра-
м і Острога.
Основні етапи боротьби за визнання православної церкви

після підписання Берестейської унії
І) І Іравославні братства вели судові процеси за право володіння цер
ковним майном, опротестовували протиправну діяльність уніатів
па сеймах Речі Посполитої.
- > На ініціативою Віленського братства православна і протестантська
шляхта уклали договір про тимчасове об’єднання та спільні дії
п питаннях захисту своїх прав на богослужіння, недоторканності
церков та їхнього майна (1599 p.).
-І) Переїзд І. Борецького до Києва сприяв утворенню Київського
братства, до якого вступили запорозькі козаки на чолі з П. Сагай
дачним. Таким чином козацтво продемонструвало свою позицію
захисників православ’я в Україні.
1) (’цільна з протестантами боротьба на засіданнях сеймів призвела
до формального визнання православної церкви та православного
духовенства у Речі Посполитій, свободи сповідання православ’я,
повернення братствам прав і привілеїв.
'•І У 1620 р. під час перебування в Києві єрусалимського пат
ріарха Феофана І. Борецький був висвячений на Київського
митрополита. Новий митрополит відновив діяльність право
славних єпископств. Хоча польський уряд оцінив цей крок
ніс протизаконний, в умовах загострення польсько-турецьких
нідйосин не став розправлятися з новоявленою православною
иерхівкою.
*И Велася боротьба козацтва за легалізацію православної ієрархії.
І Іольський уряд був змушений погодитися на ці вимоги (1622—
1632 pp.).
У 1633 р. польський уряд видав «Статті для заспокоєння руського
народу», які офіційно визнавали існування УПЦ і надавали ши
рокі права православним-, у тому числі право обіймати державні
посади в Речі Посполитій.
80 ■^2**
_____________________________ _______________ Історія України
лдге»цюциш.г'«^:і8¥аик-и^;ааргасащв»^ц»«£д^»*ц^.^«мці»іствмеіц^ад» aw—
Петро Могила
П. Могила (1596—1647 pp.) походив з молдавського князівсько
го роду. Освіту здобув у Львівській братській школі та в західноєв
ропейських університетах. Брав участь у битві під Цецорою та Хо
тинській війні, проте відмовився від військової кар’єри і подався
у православне духовенство. Своє життя він присвятив укріпленню
і захисту православної церкви.
Це цікаво!
Могили вели свій родовід від Муція Сцеволи, нащадки якого начебто пе-
ffj рейшли з Риму до Греції, а звідти у молдавські землі.
Si
Основні етапи діяльності П. Могили:

1. У віці 31 року став архімандритом Києво-Печерського монасти
ря. Перебуваючи на цій посаді, він навів лад у володіннях, оно
вив церкви та печери, повелів навчати неписьменних священи
ків, власним коштом утримував богодільню для жебраків.
2. У 1631 p., по смерті І. Борецького, стає опікуном Київського
братства і відкриває Лаврську школу за типом польських коле
гій. Викладання відбувалося латинською та польською мовами;
всього в школі навчалося понад 100 студентів. У 1632 р. Київ
ська братська і Лаврська школи об’єдналися в Києво-Печерську
колегію під патронатом П. Могили. З часом колегія дістане назву
Києво-Могилянськоі, а згодом стане академією. ,
3. За сприяння П. Могили відкрито колегії у Вінниці та Кременці,
а також у Молдавії.
4. Розширив діяльність типографії Києво-Печерського монастиря»
де видавалися україномовні церковні полемічні твори.
5» У 1632 р. П. Могила став київським митрополитом. Надавав важ
ливого значення моральним якостям духовенства; контролював
дотримання церковних канонів під час богослужіння (навіть за
провадив екзамени для священиків на знання їхніх обов’язків),
боровся з порушеннями при призначенні на церковні посади.
6. Щорічно збирав церковні собори для вирішення нагальних цер
ковних проблем; на собори запрошувалися і представники світ
ських кіл.
7. Відібрав в уніатської церкви та реставрував Софійський собор, роз
копав Десятинну церкву, зруйновану монголо-татарами в 1240 р.
8. Під керівництвом П. Могили складено православний катехізис.
Словник!
І! Катехізис — релігійна книга, що містить стислий виклад догматів хрис-
тиянської віри в запитаннях і відповідях. і
І^орія та практика _________________________ 81
>л х.чжгіштч»' wawfjiim
U. За його сприяння в 1633 р. польський уряд видав «Статті для за

спокоєння руського народу».
Діяльність П. Могили сприяла зміцненню позицій православної
церкви в суспільстві як об’єднавчого центру інтересів українців.
Греко-католпцька церква в першій половині XVII ст.
Становлення уніатської церкви відбувалося за підтримки уряду
І’(*чі Посполитої та Папи Римського, а методи набуття церковного
майна і поширення впливу відверто порушували права православ
них. Проте обіцяної рівноправності греко-католики так і ке отри
мали, представники уніатського духовенства до Сенату не ввійшли.
Фактично греко-католицька церква в першій половині XVII ст.
ипявилася слабшою за православну. За висловом Н. Полонської-Ва-
• иленко, «за нею не стояв ніхто, і польське громадянство не раху-
налоея з нею».
Унаслідок цього постало питання про примирення греко-католи-
цької церкви з православною.
Реалізацією цієї мети займалися греко-католицькі митрополити
Іпатій Потій та, після його смерті, Йосип Рутсьтсий.
Діяльність Іпатія ГІотія: *
1) схилив на бік уніатства значну частину волинської шляхти;
2) заснував перші уніатські братства, школи, типографії;
•і) у своїх полемічних творах доводив переваги греко-католицької
церкви в умовах наступу католицизму, оскільки вона зберіга
ла православний обряд та захищала віруючих від свавілля поль
ської шляхти.
Діяльність Йосипа Рутського:
І) прагнув об’єднати в одну церкву православних Закарпаття, Бал
кан і Росії;
И) реформував уніатське чернецтво, поєднавши традиції православ
них монастирів із активною діяльністю чернечих орденів като
лицької церкви;
.4) розширив мережу уніатських шкіл, відкритих для учнів будь-
якого віросповідання;
І) отримав дозвіл на навчання греко-католиків у католицьких семі
наріях Західної Європи;
!>) створив навчальні заклади для нижчого уніатського духовенства;
(і) виступив ініціатором відновлення єдності української церкви шля
хом утворення Київського патріархату під верховенством Папи Рим
ського. Цю ідею підтримала православна церковна верхівка в особі
І. Борецького та М. Смотрицького, проте вона не була реалізована.
Здійснити церковне примирення уніатської та православної цер
ков у першій половині XVII ст. не вдалося з низки причин:
82 -etWf
— обидві сторони неохоче йшли на компроміси;

— спротив православного духовенства та козацтва, які побоювали
ся окатоличення;
— відсутність послідовної урядової позиції Речі Посполитої;
— тривала нерівноправність православних і католиків, православ
них та уніатів, уніатів і католиків ставила під сумнів виконання
обіцянок із боку уряду.
Культура України в XVI — першій половині XVII ст.

Загальна характеристика
Розвивалася в умовах постійного національного та релігійного
утиску з боку речі Посполитої, Угорщини, Туреччини.
Відсутність єдиного політичного і духовного центру гальмувала
культурний розвиток українських земель.
Значний вплив героїчних козацьких походів.
Взаємодія із західноєвропейською культурою, вплив ідей Відро
дження, Реформації та Гуманізму.
Можливість одержання вищої освіти в європейських універси
тетах.
,Ji
«}Словник!
Відродження — мистецтво, засноване на гуманізмі, поверненні до іде-
|і алів античності.
і Гуманізм — напрямок суспільної думки, який спрямовано на захист гід-
j ності і свободи людини.
Основні здобутки
1. Поширення книгодрукування. Першими друкарями в Україні
стали Швайпольт Фіоль (Октоїх і Часослов, 1491 p.), білорусі
Франциск Скорина (Псалтир і Біблія руська, 1517 p.), Іван
Федоров (Євангеліє, 1569 p.). До середини XVII ст. в Україні дія
ло 25 типографій.
>и»т?уя і— ьіа>.чстг«п<*я№«и»цр
[і Це цікаво!
Чимало дослідників вважають, що у Львові друкарня існувала з 1460 р., а її j
|і засновником був Степан Дропан. Щоправда, його книжки не збереглися, j
2. Наприкінці XVI ст. в містах України виникають братства — на

ціонально-релігійні об’єднання міщан.
3. Розвиток освіти.
— Початкові школи при церквах і монастирях.
— Слов’яно-греко-латинські школи, де викладалися грецька,
церковнослов’янська, латинська мови, а також «сім вільних
їїч)рія та практика___________________________________________ 83
- ^^А»»Я«>ОД:?.«:НМГЄЗД^л»‘^К№Л^ДОі^>?^»‘ДОД«1ДО'ДОИЗДк#<***мвии*>*»
мистецтв»: граматика, риторика, діалектика, арифметика,

геометрія, астрономія, музика.
— У містах відкривалися братські школи; найкращими вважа
лися Львівська, Київська і Луцька братські школи. їхня про
грама була близька до слов’яно-греко-латинських шкіл. Не
заможні діти й сироти навчалися безкоштовно.
'Це цікаво! Щ.
Київська братська школа була відкрита в маєтку, подарованому братству |||
[ Гпльшкою Гулевичівною. І
— Діяли протестантські, греко-католицькі, єзуїтські школи.

— Відкрито перші вищі навчальні заклади: у 15 76—1580 pp. в Ос
трозі заснована Острозька колегія (згодом академія) — пер
ший вищий навчальний заклад України; її першим ректором
був Герасим Смотрицький. При Острозькій колегії створено
видавничий гурток, на базі якого першодрукар Іван Федоров
здійснив видавництво «Букваря» та Острозької Біблії.
— У 1632 р. внаслідок злиття Київської братської та Лаврської
шкіл почала працювати Києво-Могилянська колегія (за іменем
першого ректора — Петра Могили)^ У вищій школі до «семи
вільних мистецтв» додавалися філософія та богослов’я, тоб
то програма була близькою до західноєвропейських універси
тетів. У 1658 р. колегіум набув статусу академії.
— Розвиток книгодрукування сприяв поширенню шкільних під
ручників. У 1574р. видано «Буквар» ІванаФедорова, у 1596р. —
в типографії Віленського братства вийшли «Граматика сло
венська», «Буквар» і «Лексис» Лаврентія Зизанія; у 1619 р.
була «Граматика словенська» Мелетія Смотрицького.
І. Офіційна руська мова вбирає українські народні розмовні елемен
ти, з’являються твори, написані українською книжною мовою.
Пам’яткою того часу є Пересопницьке Євангеліє — рукописний
переклад Євангелія з церковнослов’янської на українську мову
(1556-1561 pp.), на якому в наш час українські президенти скла
дають присягу.
>. Усна народна творчість у значній своїй частині була присвяче
на козацьким походам, національно-визвольній боротьбі: пісні
й думи — «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Пісня про
Байду» тощо. Як правило, пісні супроводжувалися грою на бан
дурі, кобзі, лірі та інших музичних інструментах.
>. Література мала різноманітні жанри:
—: полемічна література, що відображала полеміку між католи
ками, уніатами й православними (І. Вишенський «Послання
84 _____________________—_____________________ Історія України
до єпископів»; М. Смотрицький, «Тренос» («Плач»); І. Бо

рецький «Протестація»); була спрямована проти спольщення
та окатоличування українського народу;
— історичні мемуари (Б. Баліка «Про Москву і про Дніпро, царь
ка московського неправдивого»);
— політична публіцистика (С. Оріховеький -Роксолан, якого на
зивали «українським Демосфеном»);
— латиномовна поезія;
— перекладна література: лицарські романи, перекази, драма
тичні твори,
7. Продовжується літописання: Густинський літопис (до 1597 p.,
автор невідомий), Львівський літопис (1498—1649 pp.)» Остро
зький літописець (1500—1636 pp.).
8 . Театр і драматургія;
— зі шкільним театром були пов’язані драматичні твори — як
релігійного, так і побутово-комедійного змісту;
— у першій половині XVII ст. з’являється вертеп — мандрівний
ляльковий театр, -
|
Ш дстави відбувалися в двоярусній дерев’яній скриньці, що мала
поверхового будиночка або церкви. У верхньому ярусі відбува-
j
j
зні» події, в нижньому — «земні». Починалася вистава релігій- !
юю (народження Христа, винищення немовлят Іродом, Іродо- j
а: закінчувалась на нижньому ярусі, де розігрувалися сцени |
!> життя. І
9. Музичні напрямкиз ,
— церковна музика: поява багатоголосних (тіартесних) співів
(замість восьмиголосних), нотного письма; музиці навчали,
в Київському колегіумі;
— світська музика: з’явилися пісні для хору або триголосного;
ансамблю — канти жартівливої, повчальної, величальної та;
іншої тематики;
— інструментальна музика поширена у козаків, у містах існу-'!
ють музичні цехи. Поширені такі інструменти, як цимбали, ;
кобзи, ліри, сопілки, скрипки.
10. Архітектура:
— будівництво оборонних споруд, міст-фортець (Станіслав, Тер
нопіль, Броди), культових споруд, міського житла;
— архітектурні стилі: готичний та ренесанс — переважно в Пів
нічно-Західній Україні, бароко — по всій Україні. Найвидат-
ніші пам’ятки — ансамблі Печерської лаври, Кирилівського
монастиря, Софійського собору в Києві, церкви Чернігова та і
Теорія та практика _________________ ;___________________________85
Iі (Словник! :|
j Нароко — стиль мистецтва к. XVI — сер, XVIII ст., барокова культура за- ||
і скована на відчутті трагічної суперечності людини і світу, в якому люди- |
: ма розчинена й підпорядкована середовищу, суспільству, державі. В ук- jf
j рпїнському бароковому мистецтві співіснують прагнення неможливого Щ
і песимізм, пафос боротьби й перемоги та примирення з думкою, що зло
сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, j|
образа на людей, охоплених марнославством. і|
Готика — архітектурний стиль ХІГ-ХУІ ст., для якого характерні лег- ;|
кість, використання арок, галерей, численних вікон з вітражами. ;|
1 І . Образопіеорче мистецтво:
— художники об’єднуються в цехи; видатні представники то
гочасного живопису — Ф. Сенькович, М. Муха, А. Попович;
— розвивається скульптура: надгробні пам’ятники (пам’ятник
К. Острозькому в Києво-Печерській лаврі), прикраси для ар
хітектурних споруд;
— церковний живопис традиційно представлений фресками
та іконописом, що зазнали впливу ідей Відродження і Гума
нізму;
— поширюється світський живопис: портрети Р. Сангушка,
К. Осторзького, Р. Вишневецької; батальні та історичні кар
тини;
— книгодрукування сприяє розвитку гравюри, книжкової мініа
тюри .
( -ЛОВНИКІ
Гравюра — вид графіки, у якому зображення є друкованим відтиском ма
люнка, нанесеного на дошку з дерева, камню, метала. т
.. . ............. ...
Отже, незважаючи на тяжкі, умови життя і феодальний гніт,

v кj>шнський народ продовжував збагачувати свою культуру.

Г> 1. Греко-католицька (уніатська) церква була створена за унією:
А) Люблінською; В) Кревською; р^—
Б) Городельською; Г) Берестейською (Брестською). L
Ь2. Києво-Могилянська колегія була відкрита в:
А) 1460 р.; В) 1632 р.; г—,
Б) 1596 р.; Г) 1633 р. LJ
63. Ініціатором об’єднання католицької і православної церков був:
А) І. Потій; В) Ф. Скорина; р—.
Б) П. Могила; Г) К. Острозький- L__ І
86 Історія України
%JjT^ «KMC

A) «Й. Рутський був ініціатором відновлення єдності
української церкви шляхом утворення Київського пат- '
ріархату під верховенством Папи Римського »; L—
Б) «Першим ректором Острозької колегії був І. Бо
рецький»;
B) «У XVI ст. в архітектурі поширюється романський
стиль»;
Г) «Боротьба українців проти унії отримала назву
“контрреформація” ».
55. Укажіть основні етапи боротьби за визнання православної церк
ви Після підписання Берестейської унії.
1. Судові процеси братств проти уніатської церкви за пра
во володіння церковним майном;
2. внаслідок опротестування Берестейської унії в сеймі
українці домоглися її скасування;
З* висвячення І. Борецького на Київського митрополита,
4. греко-католицька церква відмовилася від свого май
на на користь православної;
переконання українцями польської шляхти перехо
дити в православну віру;
6. вступ козаків Запорозької Січі до Київського братства;
7. «Статті для заспокоєння руського народу» визнавали
існування православної церкви й надали широкі права )
православним.
56. Установіть відповідність між терміном та його визначенням: J
А) Вертеп; 1. Мандрівний ляльковий театр; А
Б) соціанство; 2. вищий навчальний заклад;
В) братства; 3. напрямок протестантизму, поши Вu
Г) Реформація. рений в Україні; , p.
4. антикатолицький рух за переоб-

лаштування церкви;
5. громадські релігійні об’єднання
православних українців.
A) «Статті для заспокоєння руського народу»;
Б) Берестейська унія;
B) вихід друкованого Часослова Ш. Фіоля;
Г) заснування Київського братства.
«Вихованці Острозької академії ставали вчителями» літератора!
ми, друкарями, секретарями в державних та приватних устано
Іеорія та практика 87
=4.
вах. Деякі з них були впливовими релігійними діячами. Вперше

учительський стан поповнився не учнями дяківських шкілок,
а професійними викладачами з новим світоглядом, значно шир
шими знаннями. А це мало наслідком відчутне підвищення рів
ня освіти всього суспільства, її демократизації».
• Визначте значення діяльності Острозької академії. Дайте їй
власну оцінку.
Б9. Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
«Цілі віки існували братства і своєю діяльністю вписали цілі
славні розділи до нашої історії. Як високоморальний братський
союз вони безпосередньо впливали на благочестиву людність,
а своєю культурно-освітньою діяльністю підносили освіту цієї
людності» (І. Огієнко).
1) Що таке православні братства?
2) Назвіть причини їх виникнення.
3) У яких містах діяли братства?
4) Охарактеризуйте діяльність братств.
5) Чи можна твердити, що братства були проявом Реформації
в Україні?
«Велике значення для розвитку української культури в другій
половині XVI — першій половині XVII ст. мав розвиток дру
карської справи.»
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО

НАРОДУ ПРОТИ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
В СЕРЕДИНІ XVII СТ.
ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Навесні 1648р. в Україні почалося козацьке повстання під прово

дим Богдана Хмельницького, що переросло ^^національно-визвольну
пі і і ну. Історична література для характеристики названої події вжи
ти' терміни повергання (козацьке, народне, селянське, українське),
«Ніна (козацька, селянська, громадянська, польсько-козацька, виз-
и»иі ьна, національно-визвольна), революція (національна, національ-
іі" иизвольна, українська).
Мета війни: звільнити Україну з-під влади Речі Посполитої,
сформувати власну українську державу.
88 __________________________________________ Історія України
Причини війни склалися у 30-40-х pp. XVII ст.

Соціально-економічні причини:
1) посилення кріпосного гніту: 5—6 днів панщини на тиждень, зрос
тання податків через товарне виробництво хліба у Польщі;
2) погіршення становища міщан через свавілля польської адмініст
рації; самі поляки визнавали: «В Україні править беззаконня»;
3) скорочення реєстрового козацтва до 6 тис. чоловік відповідно до
«Ординації війська Запорозького» (1638 p.); нереєстрові козаки
перетворювалися на кріпаків, скасовано козацький суд, козакам
заборонено обирати гетьмана, а територія їхнього проживання
обмежена.
Політичні причини:
1) відсутність власної державності;
2) нерівність у правовому й політичному становищі української пра
вославної шляхти;
3) прагнення козацької верхівки здобути владу.
Націонал ьно-релігійні причини:
1) утиски православ’я, братств та братських шкіл, заборона право
славним обіймати адміністративні посади навіть у місцевих влад*
них органах;
2) поширення унії;
3) політика спольщення населення.
Зовнішньополітичні причини:
1) сусіди Польщі — Московська держава, Швеція та Туреччина
були зацікавлені в послабленні Речі Посполитої. Так, Москва під
тррімувала всі антипольські козацькі повстання кінця XVI — псі
чатку XVII ст.;
2) сваволя шляхти підривала міцність держави, влада короля були
ослаблена;
3) європейські країни, послаблені Тридцятирічною війною (161Н
1648 pp.), були зайняті своїми проблемами і не втручалися в схід
ноєвропейські процеси.
Характер війни: антифеодальний національно-визвольний під
релігійними лозунгами.
Рушійні сили: козацтво, селянство, міщани, дрібна шляхти і в
православне духовенство. Керівна роль належала українській іш
зацькій старшині.
Початок воєнних дій

І
У січні 1648 р. гетьманом Запорозького війська було обрані
Б. Хмельницького. Він ужив таких заходів для, підготовки ин
встання:
Теорія та практика ______________ _________________ ________ 89
, <> *тз.->г г •ц.*жх*£и.ф*л>х*&»іс
Богдан Xмельницький походив з українського
шляхетського роду. Він народився близько 1595 р.,
здобув освіту в єзуїтській школі, а згодом разом із
батьком служив у козачому війську. У битві під
Цецорою 1620 p., коли турки завдали полякам
страшної поразки, батько Хмельницького заги
нув, а сам Богдан потрапив у полон, звідки його ви
купили за два роки. Повернувшись додому, він пе-
І юбуває на службі у польського короля і веде госпо
дарство на хуторі Суботів. Хмельницький не брав
участі в козацьких повстаннях, і, користуючись
доброю репутацією у королівської адміністрації, Богдан
«•тав писарем Запорозького війська. Але в 1646 р. Хмельницький
сталася трагедія: за відсутності Хмельницького на (приблизно 1595—
к утір напав польський шляхтич Д. Чаплинський, 1657)
І и>:іррабував маєток, забив до смерті десятирічно
го сина й забрав наречену Хмельницького. Домогтися правосуддя Хмель- (|
мицькому не вдалося навіть у короля, тому він вирушає на Запоріжжя, і|
ці* закликає козаків до помсти. Помер Б. Хмельницький 6 серпня 1657р. і§
розсилав універсали із закликом піднятися на боротьбу проти

і иавілля магнатів і шляхти, тікати на Січ;
установив контакти з повстанськими загонами в різних частинах
У країни;
агітував міське населення відчиняти міста перед козацькою ар
мією;
встановив дипломатичні відносини з Кримським ханством: в об-
м на військову здобич та заручників татарська кіннота висту
111
пила на боці запорожців, припинялися татарські набіги на пів-

і и ' і і ь України.
■ |ь цікаво!
1 Ч'/мішками кримського хана Іслам-Гірея стали представники знатних ]j
"мн.ісих родів, у тому числі й син Богдана Хмельницького Тиміш.
•Момент для початку війни було вибрано дуже вдало: протя-

* чі• j>іиої пол. XVII ст. Річ Посполита була виснажена війна-
• ♦ Мпсковією, Швецією, а також Тридцятирічною війною. Вже
'•Ічні і пці січня 1648 р. в Україні починається антипольське
ччіНПЯ.
• І-"інки недооцінили небезпеку повстання. Вони не тільки від-
»*■ пі па його придушення лише 4-тисячний загін, а й включили
....... V реєстрових козаків. Реєстровці незабаром обрали гетьма-
• і' /( wалалія та перейшли на бік повсталих.
90 ---------------------------------------------------------------------Історія України
Перші перемоги повстанців (1648p.):

19 квітня — 6 травня 1648 р. — битва в урочищі біля річки
Жовті Води, в якій загинув командувач польського загону Стефан
Потоцький.
15-16 травня 1648 р. — битва під Корсунем; у полон потрапили
польські командувачі М. Потоцький і М. Калиновський.
11-13 вересня 1648 р. — битва під Пилявцями; польські війська
тікали разом із командувачами. Козакам дісталися 90 гармат, запаси
пороху та зброї, коні та інше майно на суму близько 10 млн злотих.
Після пилявецької втечі поляків іронічно називали «пилявчиками».
27 вересня — 16 жовтня 1648р. — облога Львова, яка була знята
тільки після сплати львів’янами викупу — понад 1 млн злотих.
28 жовтня — 14 листопада 1648 р. — облога Замостя, що за
кінчилася перемир’ям із Польщею.
Умови перемир’я 1648 p.:
— припинення воєнних дій;
— повернення козакам їхніх вольностей;
— учасники повстання амністовані.
23 грудня 1648 р. Хмельницький з тріумфом повернувся до Києва.
Напрямки діяльності Б. Хмельницького взимку 1648—
1649 pp.:
— формує Київський полк;
— установлює дипломатичні відносини з Туреччиною, Угорщиною,
Молдовою, Московським царством;
— веде переговори з польським урядом, вимагаючі! ліквідувати вУк-1
раїні уніатську церкву, повернути запорізькому війську всі при
вілеї та вольності, визнати гетьмана васалом польського короля;
— заявляє про намір «відірвати від ляхів усю Русь і Україну»;
— проводить мобілізацію до війська.
Формування Української козацької держави
...................................... - ............................................................. ............................................... ■■ ' ‘ ..................................................................................................................................................................................................................................................."
|і Це цікаво!
Щ Керівник англійської революції Олівер Кромвель називав Хмельницького
З j «імператором запорізьких козаків».
Гетьманщина мала всі ознаки державності.

1. Політична влада (військова, політична, адміністративна) нале^
жала гетьману та козацькій старшині. Козацькі ради розв’язувала
найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, ал(
їхнє значення неухильно знижувалося.
2. Територією Гетьманщини були завойовані українськими вій
ськами землі. Її кордони змінювали україяо-польські договори
проте Київщина залишалася козацькою.
Ісорія та практика___________ ____________________________ ^ 91
.'{. ГІолітикоадміністративний устрій складався з полків, що ді

лилися на сотні. Кількість полків змінювалася; за Зборівським
договором, їх було 16. Полк міг охоплювати від 11 до 22 сотень.
Великі міста зберігали магдебурзьке право, і влада в них нале
жала магістратам. Рештою міст керували городові отамани, а се
лами — сільські отамани; посада отамана була виборною. Запо
розька Січ була автономною й не входила до жодного полку. Всі
органи влади підпорядковувалися гетьманському урядові. Най
вищим органом влади була військова рада.
І. Право та судочинство ґрунтувалися на нормах звичаєвого, ко
зацького, магдебурзького права, Литовських статутах. Польське
законодавство в Гетьманщині не діяло. Були встановлені пока
рання за зраду українському народові, відмову надати допомогу
в битві.
Гі. Фінансова система та податки: введено посаду генерального
підскарбія (1654 p.), який опікувався бюджетною сферою, подат
кову й митну системи; є згадки про карбування власної монети
(втім, жодна монета не збереглася).
•І. Соціальна структура населення включала п’ять станів: козацтво,
шляхетство, духовенство, міщанство, селянство. До привілейо
ваних верств населення належали українська шляхта, козацька
старшина, вище православне духовенство та міська знать.
7, Наявність армії була доведена самою війною, коли українське
військо налічувало до 300 тисяч чоловік. За військовою органі
зацією й тактикою українсьрса армія була однією з найкращих
у Європі XVII ст.
и. Зовнішня політика була складовою частиною діяльності
гетьманського уряду. Україна підтримувала дипломатичні кон
такти з Росією, Кримським ханством, Туреччиною, Річчю ІІос-
политою, Молдовським князівством, Трансільванією; Гетьман
щину визнали Венеція, Волощина, Швеція тощо.
1 сторик Н.Яковенко порівнює принципи внутрішньої організації
ип іацької держави з військовою диктатурою, «де гетьман здійсню-
ип п владу від імені війська, ба навіть сама назва держави —«Військо
• Іпнорозьке» — з ним ототожнювалася».
Продовження воєнної кампанії
Воєнні дії 1649 р.
Улітку 1649 р. В. Хмельницький атакує Галичину і починає обло-
і у >Н>аража, куди відступила польська армія. На допомогу оточеним
просувалася 30-тисячне польське військо. Козацька армія вийшла
•исіустріч польському підкріпленню. У серпні 1649р. під Зборовом
н. ні яки опинилися в оточенні, а сам король ледь не потрапив у полон.
92 _____________ ____________________________ Історія України
Проте кримський хан змусив Хмельницького піти на поступки по

лякам і укласти мир.
Щ Це цікаво! JI
II Героєм облоги Збаража став український полковник Станіслав Мрозови- |
ffj дький, що загинув в одному з боїв під час облоги і був оспіваний у козаць- |
Ж кій думі «Ой Морозе-Морозенку...» І
Зборівський договір (1649 р.)

1) Влада гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське і Брац-
лавське воєводства;
2) реєстр становив 40 тис. козаків;
3) державні посади в Гетьманщині мали обіймати тільки українці;
4) повстанцям було гарантовано повну амністію;
5) питання про долю унії та церковне майно мало бути винесене на
найближчий сейм;
6) євреї та єзуїти повинні були залишити Україну.
Наслідки договору:
— ані Україна, ані Річ Посполита не були задоволені договором: по
чалися антигетьманські виступи селян і міщан, що не потрайили
до реєстру; польський сейм схилявся до силового розв'язання ко
зацького питання і протягом 1650 р. готувався до війни з Гетьман-’
щиною;
— договір створив умови для формування української держав
ності.
Воєнні дії 1651 р.
Узимку 1651 р. поляки відновлюють воєнні дії та захоплюють
прикордонні козацькі міста Чернівці, Шаргород, Ямпіль, оточу
ють Вінницю.
У червні-липні 1651 р. під Берестечком, на кордоні Галичини,
та Волині, відбулася одна з наймасштабніших битв Європи XVII ст,
Хмельницький зазнав у ній поразки — знову через зраду кримського
хана. Козацькі війська опинилися в оточенні, тільки завдяки рішу
чості наказного гетьмана І. Богупа частина війська змогла прорва
тися через болота і річку. 300 козаків прикривали відхід армії. На
пропозицію дарувати їм життя, якщо складуть зброю, вони демоне*
тративно повитрушували гроші з гаманців і продовжували оборону.
Козаки втратили понад ЗО тисяч воїнів.
Jjj Це цікаво! І
Ш Татари несподівано для всіх утекли з поля бою, переслідувані польською!
§і кіннотою. Вони навіть не забрали тіла загиблих співвітчизників, чого;
І і раніше ніколи не бувало. J
11 іирія та практика___ ______________________________________ 93
-* • '.’«.♦«*» ,4*SV>ГЛЛ?*ГІЛ*£ЖМ*-.****Г.*:* LiMMê^ЬМГі*-!г/ДМСТв*»*-'<«Я* VW -•даіЦ^^--».Г;ГГ<Ч^-'^<«Г».Ь<Шг«-^а*»ЗКЧЦ<а ИГ
Пізніше татари пояснювали свою втечу тим, що начебто отримали напе- Щ

\ рододні листи, в яких повідомлялося, що у вирішальний момент битви ;І
козаки об'єднаються з польським військом і знищать татар. Наслідки jl|
для української армії були жахливими: татари лишили без захисту лівий |І
І фланг. Сам Хмельницький кинувся повернути татар, татари полонили ;||
його, І військо залишилося фактично без керівництва. Поляки захопили іЦ.
плгаті трофеї: печатку Війська Запорозького, знамена, меч, подарований |р
іччьману константинопольським патріархом, казну. 11
Н Яковенко вважає, що до Берестецької битви повстання ще було

громадянською війною всередині Речі Посполитої; після неї воно
• остаточно переростає на українсько-польську війну». '
Становище України було важким, але й польська армія потерпа
ли під голоду, епідемій та партизанської війни, розгорнутої місцевим
ипееленням. У таких умовах був підписаний тяжкий для України
Пиюцерківський договір.
Білоцерківський договір (1651 р.)
І) Влада гетьмана поширюється тільки на Київщину;
і!) козацький реєстр скорочується до 20 тис. чоловік;
.4) польська шляхта повертається до своїх маєтків, а селяни — до
шляхти;
І) Б. Хмельницький розриває союз із Кримським ханством, позбав
ляється права дипломатичних відносин;
г») старшину і полковників затверджує король;
0) учасники повстання амністовані.
Наслідком цього договору була масова втеча селян із Правобе
режжя на землі Московської держави -— Слобідську Україну.
Проте польський сейм договір не затвердив, і це розв’язало руки
II. Хмельницькому.
Воєнні дії 1652—1653 pp.
22-23 травня 1652 р. — битва під Батогом (Вінниччина): коза-
и м розгромили польську армію;
/1 жовтня — 5 грудня 1653 р. — облога Жванця (Поділля). Тата
ри вимагають припинення війни і виконання Зборівського договору
І їм це вони отримали від поляків данину і право на ясир).
Молдавські походи — воєнні дії козацького війська проти Молдо-
мм, союзниці Речі Посполитої, з метою розірвати її зв’язки з Польщею.
і похід (серпень-вересеиь 1650 p.). Українська армія під ко
ми йдуванням Б. Хмельницького й загони кримських татар захо
пили столицю Молдови Ясси. Князь В. Лупул відмовився від союзу
• Польщею, уклав союз із Б. Хмельницьким і зобов’язався видати
• інио дочку Розанду за Тимоша Хмельницького. Після битви під Бе- t
рггтечком (1651 р.) Лупул відмовився від своїх зобов’язань. Проте

ін-ромога під Батогом змінила відносини між державами.
II похід (липень—серпень 1652 p.). Україно-молдавський сою
поновлено, відбулося весілля Розанди і Тимоша. ІГ.П.І ш ї Г'ТіііііТ її ИіІІ'ІТІїММИПШ
Це цікаво!
І «Донна Розанда» народила двох дітей-близнят, чия доля невідома. Піс

ля загибелі Тимоша вона вийшла заміж за француза Андре де Бюї, який
приєднався до козаків під прізвищем Антоновського.
Проте у квітні 1653 р. Валахія і Трансільванія за підтримки Поль

щі здійснили в Молдові державний переворот і позбавили В. Лупул^
влади. Останній звернувся по допомогу до Б. Хмельницького.
III похід (квітень-травеиь 1653 p.). Козацьке військо під ко
мандуванням Т. Хмельницького повернуло владу В. Лупулові. Алі
козаки, бажаючи закріпити успіх, розгорнули наступ на Валахію
який завершився поразкою.
Валаський похід українського війська спричинив формуванні
антиукраїнського союзу в складі Валахії, Трансільванії та Речі Пос
политої. У липні 1653 р. В. Лупула знову позбавили влади.
IV похід (серпень-вересень 1653 p.). Останній похід Т. Хмел^
ницького на Молдову. Під Сучавою козаки потрапили в оточений
Тиміш Хмельницький був смертельно поранений і помер за декілька
днів. Козаки здалися на почесних умовах: вони залишали Сучаву ТІ
вивозили тіло Т. Хмельницького.
Таким чином, молдовський напрямок політики Б. Хмельниці
кого не дав бажаних результатів.
Становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.
— Спустошено Правобережжя, де проходили воєнні дії.
— У 1650-1653 pp. по Україні прокотилися голод, епідемії холец
і чуми.
— Масове переселення, особливо на Лівобережжя, Слобожанщині
— Зменшення населення не менш як на ЗО % , що мало наслідки
скорочення чисельності української армії.
— Війна спричинила занепад господарського життя: сільського гсв
подарства, ремесел, торгівлі.
— Втома від війни, розчарування в гетьманському правлінні, небі
жання воювати.
— Формування антиукраїнської коаліції в складі Речі Посполите
Валахії, Трансільванії, Молдови внаслідок стратегічних прощ
хунків Б. Хмельницького.
— Б. Хмельницький розумів неможливість перемоги над Польщш
без сильних союзників. Гетьман веде переговори з ТуреччинсЯ
Москвою, Волощиною, Семиграддям, Швецією. Особливу увЛ
він приділяє Москві як православній державі.
U'nplH та практика________________________________________ 95
. —. --<■ г**//r ’ГУ.та.ч*'»J ч^* Ш.Ц-*«' -п-^г.ц^рж. ■ ч#м*іт
Україно-російські відносини
Під початку війни в 1648 р. гетьманський уряд вів активні пере-
гпнори з Москвою про допомогу:
І>. Хмельницькому не хотілося бачити Московію союзником Речі
І Іосполитої;
Московське царство неодноразово приймало на своїй території
повстанські козацькі загони і навіть надавало їм допомогу;
росіяни, як і українці, були православними.
Цо цікаво! j|
111,< >6 цар Олексій Михайлович погодився прийняти Гетьманщину під свій ||
111 >< >текторат, Б. Хмельницький пригрозив йому, що в разі негативної від- |
іи»иі ді Україна прийме протекторат Туреччини. Це прискорило прийняття і|
рішення московським урядом. ||
Москва відмовилася від походу на Україну, але військову допо

могу надавати гетьману не поспішала, була пов’язана договором із
ІІоііьщею. Московський уряд погодився взяти Україну «під свою
I tv іс у» тільки тоді, коли вона сама звільниться від польського па
пу нання.
Лише в жовтні 1653 р. Московський Земський Собор дав згоду
ті укладення російсько-українського союзу і відправив в Україну
пос ольство, очолюване боярином В. Бутурліним.
Москва погодилася на підписання договору з Хмельницьким і на
нННіу з Польщею через бажання розширити свої території й залучити
їй маків до охорони держави. Зі свого боку, Хмельницький сподівав-
* н па військову підтримку Москви, щоб утворити власну державу.
Ці 'і і сторін не збігалися в перспективі.
Переяславська рада
Н січня 1654 р. на козацькій раді в м, Переяславі розглядалося
питання про прийняття Гетьманщиною московського протекторату.
1*1 ии'ння не було одностайним, частина козаків були противниками
• її кого союзу і схилялися до заступництва Туреччини. Утім, Хмель
ницькому вдалося переконати старшину виступити на підтримку
московського союзу, обіцяючи збереження їхніх прав та привілеїв.
І Іроте договір ледь не зірвався з іншої причини: московські пос
ій підмовилися присягати на вірність від імені царя Олексія Ми-
*>иіловича, мотивуючи це тим, що цар є самодержцем і слова свого
II» імінює.
1
Ці-цікаво! ^
Під час Переяславської ради не було укладено жодного офіційного пра-
очного акту, відбулася лише одностороння присяга гетьмана та козацької І!
І ИфІПИНИ.
96 ^___________ _______________ _______________ _______ г Історія України
Козацькі ради проходили й в інших містах Гетьманщини. У еічч

ні—лютому 1654 р. до присяги було приведено близько 200 міст і міс»
течок. Але союз із Москвою був неоднозначно сприйнятий в Україні,
Відмовилися присягати Уманський і Брацлавський полковники
І. Богун та І. Сірко, керівництво української церкви на чолі з мит*
рополитом Сильвестром Косовим; збройні виступи відбулися у Пол*
тавському та Кропив’янському полках. Невідомо, чи складала при
сягу Запорозька Січ.
Українська сторона виробила письмовий проект договору між
Гетьманщиною і Москвою під назвою «Просительні статті». Але
в процесі переговорів у березні 1654 р. в Москві документ був змен
шений і значно змінений.
21 березня 1654 р. були затверджені «Статті Богдана
Хмельницького», або *Березневі статті».
1) Визнавалося верховенство московського царя над Україною.
2) Козаки зберігали всі права та вольності, реєстр складав 60 тис,
чоловік.
3) Генеральна і полкова старшина отримували платню.
4) Гетьмана мало обирати козацьке військо і сповіщати про це царя,
5) Україна мала право на зовнішні відносини, окрім як з Польщею
та Туреччиною.
6) Податки мали збирати українські чиновники.
7) У містах зберігалося самоуправління.
8) Підтверджувалося право київського митрополита і всього духо
венства на їхні маєтності.
9) У Києві та на кордонах України з Річчю Посполитою мали роз
ташовуватись російські військові залоги.
10) Московський уряд зобов’язувався вступити у війну з Польщею
навесні 1654 р.
11) У разі татарських нападів на Україну передбачалися спільні
московсько-українські походи проти Кримського ханства.
«Березневі статті» змінили політичну ситуацію в Східній Європі»
Україна сприймала їх як тимчасове явище, а Москва — як перший
крок до цілковитого об’єднання.
Як зазначають дослідники, у правовому відношенні україно-моф-
ковський договір був не зовсім ясно сформульований, тому історика
по-різному оцінюють його:
— як персональну унію, за якою дві країни, маючи одного монарха
зберігають самоврядування;
— як протекторат Москви над Україною; Україна — васальна, за
лежна територія;
— як входження українських земель до складу Московської держави
— як військово-політичний союз Москви та України;
ь-мрін та практика _____________ :______________________________ 97
як конфедерацію Московського царства та Гетьманщини;

як возз’єднання України з історичними землями Росії.
Значення, московсько-українського договору 1654 р.
Для України Для Росії
дозволив Україні зберегти де збільшилася боєздатність армії за ра
ржавність, судовий, військо- хунок підконтрольного козацького
ішй, адміністративний устрій; війська;
забезпечив Україні союзника держава отримала нові родючі землі
для протистояння Речі ГТоспо- й сировинні родовища;
л итій та Туреччині; козацькі війська захищали Росію від
анільнив від релігійних утисків турецько-татарських нападів;
11 равославну церкву казна поповнювалася за рахунок ук
раїнських податків
Завершення віпнп
Польща не визнала Переяславський договір. Вона розірвала дип
ломатичні відносини з Москвою і розпочала з Росією війну.
березень 1654р. — воєнні дії на території Брацлавщини, Волині,
Поділля; безуспішна облога Умані польськими військами.
11 ервень—вересень 1654р. — українська армія під командуванням
I Полотаренка звільняє від польсько-литовського панування Біло
русь. Водночас Кримське ханство укладає союз із Річчю Посполитою
IIроти Московії та України.
Листопад—грудень 1.654 р. — захоплення польською армією
Працлава.
Січень 1655 р. — битва під Охматовом; незважаючи на великі
ц грати, не надала переваги жодній стороні. Козацька традиція на
ша ла місце битви Дрижиполем через морози.
Липень 1655 р. — початок шведської інтервенції до Польщі з ме-
I ОІО здобуття балтійського узбережжя.
Вересень—листопад 1655 р. — облога Львова козацькими війська-
ми; знята після сплати викупу львів’янами. Становище козацького
мінська ускладнилося через вторгнення татарської армії на Поділля.
Листопад 1655р. — під Озерною українсько-російська армія за-
идала поразки татарам; Кримське ханство знову стало союзником
І і. Хмельницького.
У липні 1655 р. війну проти Польщі розпочала Швеція. За таких
умов король Речі Посполитої запропонував мир Б. Хмельницькому,
м не отримав відмову. Натомість царський уряд згодився на пропози-
і ї ї іо польських дипломатів. У вересні 1 656р. Польща і Росія, без участі
української сторони, представників якої навіть не пустили на пере-
і опори, підписали Віленське перемир’я. Його умови були такими:
припинялися воєнні дії між Московською державою і Річчю Пос
политою;
98 _____________________________________________Історія України
— Москва і Польща мали вести спільні воєнні дії проти Швеції, яка
в цей час напала на Польщу;
— московський цар Олексій Михайлович отримав можливість бути
обраним польським королем після смерті Яна Казимира.
Таким чином, антипольський союз України і Москви фактично
втратив силу - Б. Хмельницький починає новий тур переговорів про
укладення коаліції проти Речі Посполитої, маючи намір розірвати
відносини з Московською державою. Але 6 серпня 1657 р. Б. Хмель
ницький помер, залишивши Україну в оточенні ворогів її незалеж
ності та без гідного наступника.
Оцінки діяльності Б. Хмельницького:
Постать Б. Хмельницького неоднозначно оцінюється істориками.
М. С. Груш.евський: «В нім занадто багато від Азії, від великих азій
ських завойовників-кочовиків, фундаторів держав Орд. З тою поваж
ною відміною, що для нього матеріалом, гарматним м’ясом служили не
чужі, підбиті племена, а свій власний народ. Він збудував свою владу,
владу пануючої старшинської верстви, ціною страшних жертв мас. Він
зробив пусткою половину України, щоб укріпити панування своє і своєї
династії, чи своєї компанії у другій половині, але й звідти розігнав поло
вину людей, примусив тікати за кордон України, поза межі досягнення
його влади... В нім цілком не видно елементарної державної економіки,
руки «державного хазяїна Української землі», як колись говорили».
О. Оглоблін: «Найбільше місце Богдана Хмельницького в історії
України — не як полководця, хоча би й великого, не як дипломата,
хоч би й блискучого, а як державного діяча, фундатора й будівни
чого Української Козацької держави. Яку б ділянку громадсько-де*
ржавного життя не взяти — Богдан Хмельницький скрізь виступав
як державний діяч великого формату».
Н. Яковенко: «...хитроумний гетьман, плетучи мереживо союзний
цьких комбінацій, мимоволі сам закладав основи для неї (незгоди), бо
кожний з йоґо дипломатичних ходів зрештою переріс у братовбивчу вій
ну між прихильниками полярних зовнішньополітичних орієнтацій».
Безперечно, Хмельницький був видатним політичним діячем,
який об’єднав у єдиному визвольному русі різні суспільні сили. Від
ніколи не відмовлявся від своєї мети — звільнення України від іно
земного гноблення. Тому головним здобутком Б. Хмельницького
була Українська держава.

61. Внаслідок Визвольної війни було спустошено:
А) Лівобережну Україну; В) Південну Україну;
Б) Правобережну Україну; Г) Запорозьку Січ.
Іг-орія та практика____________________________________________ 99
02. «Березневі статті» були укладені в:

А) 1648 р.; В) 1654 р.;
Б) 1649 р.; Г) 1657 р. □
03. Молдавські походи української армії очолив:

A) Богдан Хмельницький;
Б) Іван Богун;
B) Юрій Хмельницький;
Г) Тиміш Хмельницький.
A) «Польський сейм ухвалив Переяславський договір
у 1654 р.»;
Б) «Союзником Б. Хмельницького у війні проти Польщі
стало Кримське ханство »; □
B) «У 1653 р. московський цар звернувся до Б. Хмельни
цького з проханням про приєднання до Москви і надан
ня допомоги у війні з Річчю Посполитою»;
Г) «Блискучою військовою операцією козацької армії
стало взяття Львова».
05. Укажіть умови Білоцерківського договору.
1. Влада гетьмана поширювалася тільки на Київщину;
2. влада гетьмана поширювалася на Київщину, Чернігів
щину, Брацлавщину;
3. козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чоловік;
4. козацький реєстр скорочувався до 40 тис. чоловік;
5. на території Гетьманщини могли мешкати тільки
українці;
6. польська шляхта повернулася до своїх маєтків, селя
ни — до шляхти;
7. Б. Хмельницький розірвав союз з Кримським ханством.
66. Установіть відповідність між битвою та роком, коли вона відбу
лася:
A) Битва під Жов 1. Жовтень — грудень 1653 p.; А
тими Водами; 2. червень — липень 1651 p.; Б
B) облога Жванця; 3. серпень — вересень 1653 p.;
*5
В) битва під Бере 4. 11—13 вересня 1648 p.;
стечком; 5. 19 квітня — 6 травня Г
Г) облога Сучави. 1648 р.
A) Укладення Зборівського договору;
Б) битва під Корсунем;
B) битва під Пилявцями;
Г) укладення Білоцерківського договору.
100 *_____ ________________ _________ __________ u__ Історія України

«Було б дуже добре, щоб по поляках разом, спільно, не відкла
даючи, одним ударом козаки і селяни вдарили. Мені здається,
що чесніше, краще і надійніше буде, щоб поляки відчули залізо
у власних нутрощах, коли повсякденно бачитимуть перед очима
ворогів, бачитимуть, як завойовуються... міста, — отоді розлюб
лять вони війну, повернуть козакам волю, щоб досягти спокою,:
Що ж стосується мене, та не пошкодую ні сил, ні життя, готовий
до будь-яких небезпек, все віддам для загальної свободи і спо
кою, і душа моя не втішиться, доки не досягну цієї мети, яку
я найвищим прагненням своїм поклав».
• Хто є автором цієї промови? Яку мету ставить він перед со
бою та українцями?
«Незважаючи на етнічну, релігійну й культурну близькість двох
східнослов’янських народів, непорушності їхнього союзу або,
як модно говорити сьогодні, стратегічного партнерства — мож
на було досягнути, тільки поважаючи інтереси одне одного. По
над 350 років тому Москва боярська не змогла подолати спокусу
диктувати Україні свою власну волю».
1) Про який союз йдеться в тексті?
2) Коли і де він був укладений, яким документом затвердлеє-
ний?
3) Охарактеризуйте зміст цього документу.
4) Якими були інтереси Москви, якими — інтереси України на
час підписання договору?
5) Дайте оцінку результатам і наслідкам договору.
«У середині XVII ст. на українських землях посилився соціаль
ний, релігійний та національний гніт».
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

РОЗДІЛ ГЕТЬМАНЩИНИ І БОРОТЬБА
ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Зміни в українському суспільстві
внаслідок Національно-визвольної війни
— Польську шляхту як панівний клас замінило козацтво, а козаком, зд
традицією, міг стати кожен, Згідно з московським переписом 1654р.,
близько ПОЛОВИНИ дорослого ЧОЛОВІЧОГО населення становили KO"
Ігорія та практика____________ .___________________ ________ _^ 101
паки. Так межі між суспільними станами стали розмитими, а ідея

суспільної рівності набула небаченого для Східної Європи розмаху.
Значно покращилося становище селянства. Селяни відвоювали
особисту свободу, право розпоряджатися власним майном, пере
селятися коли і куди завгодно. Проте вони мусили виконувати
певні повинності на користь Війська Запорозького: забезпечувати
його транспортними засобами, провізією та сплачувати податки.
Чимало української знаті та заможних козаків обійняли висо
кі посади і використовували їх для зміцнення свого впливу та
достатку. Гетьмани тільки сприяли цьому, роздаючи землі та
іюсади. Таким чином, старшина перетворюється на земельних
магнатів. Як наслідок, у суспільстві козацької України назріва
ла громадянська війна.
Міста відіграли відносно незначну роль у повстанні, їхні відноси
ни із селянами та козацтвом були обмежені. Величезна кількість
містечок потрапила під владу місцевої старшини і мала сплачу
вати мито за торгівлю, тоді як козаки цього не робили.
На відміну від міщан, православне духовенство підтримувало
з козацькою верхівкою дружні, відносини. Хмельницький та його
наступники підтверджували права монастирів на землі, обов’язок
селян нести трудові повинності на користь церкви.
Залишилася низка складних політичних проблем, Пов’язаних пе
редусім з україно-російським союзом. Серед козацької старшини
тривали суперечки щодо можливого зовнішньополітичного парт
нерства: залишатися з Москвою, повертатися до Речі Посполитої
чи шукати союзника серед інших держав.
Доба Руїни
Період від смерті Богдана Хмельницького до початку гетьману-
тішія Івана Мазепи історики, починаючи з М. Костомарова, назива
ють Руїною. Руїна характеризувалася внутрішньою боротьбою коза
цької старшини за владу та іноземним вторгненням в Україну.
Існують різні підходи до географічного та хронологічного виз-
и і і чення Руїни.
Основний зміст — розпад Україн — Основний зміст — спустошення
ської держави. Правобережної України,
Тривала з 1657 р. по 1687 р, — Тривала з 1663 р. по 1687 р.
Охопила і Лівобережну, і Правобе — Охопила тільки Правобережжя
режну Україну України
Причини Руїни
Шдсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продов
жити справу Б. Хмельницького після його смерті.
— Розкол серед української еліти з питань внутрішньої і повнії
ньої політики: частина орієнтувалася на Москву, частина — ]
Річ Посполиту.
— Нездатність старшини поставити державні інтереси над особи
тими.
— Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і с
лянства підпорядковуватися будь-якому уряду.
— Втручання у внутрішньоукраїнські справи та безпосередня а
ресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османськ
імперії та Кримського ханства.
Гетьманування Івана Виговського (1637-1659 pp.)

Перед смертю Б. Хмельницький заповів гетьманську була]
своєму 16-річному синові Юрію: старший син Тиміш, якого Богді
Хмельницький бачив на германській посаді, загинув. У верес
1657р. старшинська рада в Чигирині доручила генеральному писаре
І. Виговському виконувати гетьманські повноваження до повноліт'
Юрія. За місяць на Корсунській раді, де були присутні рядові коз
ки, міщани, духівництво та посли іноземних держав, І. Виговсько
обрали повноправним гетьманом.
Політика І. Виговського
1. Зберігав союзницькі відносини з Московською державою.
2. Активізував зв’язки з Кримом, Швецією, домовився про перемир
з Польщею.
3. Укріплював становище козацької старшини і православної шля
ти, роздаючи землі, що призводило до наростання соціальної н
пруженості та невдоволення народу.
4. Боровся з анти гетьманською опозицією: здійснював економічі
блокаду Запоріжжя, за допомогою татарського війська придуші
повстання полтавського полковника М. Пушкаря і кошового от
мана Я. Барабаша, підтримуване Москвою (1658 p.).
5. Підписав Гадяцький договір (1658 р.) з Річчю Посполитою.
Причини підписання: складна політична ситуація в Україв
підтримка Москвою антигетьманської опозиції, неприйняті
методів московської політики.
Основний зміст:
1) Гетьманщина як Велике князівство Руське (ВКР) входить р
зом із Польщею та Великим князівством Литовським до Ре
Посполитої як рівноправна держава.
2) Король Речі Посполитої обирається на загальному сеймі.
3) ВКР очолює гетьман, обраний довічно козацтвом, шляхтою'
духовенством і затверджений королем. Гетьманові належи'
вища виконавча влада, він очолює збройні сили ВКР.
Ітрія та практика ____________________________________________ ^ 103
4) Вища законодавча влада у ВКР належить обраним Національ

ним зборам (парламенту).
5) ВКР має незалежну фінансову, податкову і судову системи,
власні гроші; справочинство ведеться українською мовою.
6) Збройні сили ВКР складаються з ЗО тисяч реєстру та 10 тисяч
найманців.
7) Козакам гарантуються права та вольності.
8) Передбачено скасування унії на території ВКР, православні
зрівнюються в правах із католиками, православні митропо
лит і єпископи отримують місця в сенаті.
9) Польські феодали повертаються в У країну, відновлюються ве
лике землеволодіння, кріпацтво, повинності й податки, пок
ладені на селян і міщан, що існували до 1648 р.
10) Гетьман втрачає право на самостійні міжнародні зв’язки.
11) Києво-Могилянська колегія урівнюється в правах із Краків
ським університетом; заплановано заснувати в Україні ще
одну академію. Шкіл та типографій слід відкрити стільки,
«скільки буде потрібно».
12) Установлення свободи друку і слова, навіть у релігійних
питаннях (заборонена тільки образа королівської гідності).
13) Польські та литовські війська можуть перебувати на тери
торії ВКР тільки в разі крайньої потреби і в підпорядкуванні
гетьмана.
Оцінки договору неоднозначні:
— видатна пам’ятка державної та правової думки, українська
національна програма;
— став відмовою від незалежності України;
— підштовхнув Україну до соціальних конфліктів, знищивши
соціально-економічні здобутки Національно-визвольної війни.
Проте сейм Речі Посполитої урізав Гадяцький договір, обме
живши реєстр, право на обрання гетьмана, власну монету тощо.
< і. Підписання Гадяцького договору спричинило російсько-українсь
ку війну. В її ході І. Виговський розбив 100-тисячну московську
армію під Конотопом (1659p.), але через свою непопулярність
не зумів використати результати перемоги.
7. І. Виговський не зумів приборкати промосковськи налаштовану
старшину, тому російська армія в 1659 р., підтримуючи заколот
ників, захопила лівобережжя України.
До осені 1659 р. позиції І. Виговського послабшали навіть на Пра-
ипґюрежжі. У жовтні 1659 р. він зрікся гетьманської булави, пере
ди u її вже обраному новому гетьманові Ю. Хмельницькому і виїхав
по Польщі. Згодом, у 1664 p., І. Виговський був розстріляний за на-
ьм;юм тодішнього гетьмана П. Тетері.
104 *_____________ ______________________________ Історія України
Гетьманування Юрія Хмельницького (1659-1665 pp.)

Юрій Хмельницький був обраний гетьманом наприкінці вересня
1659 р. Людина слабкодуха, без чітких переконань, без таланту вій
ськового й державного діяча, він став маріонеткою в руках сильні
ших противників.
Політика Ю. Хмельницького
1. Під тиском російських військ, що перебували на Лівобережжі,
Ю. Хмельницький підписав фальсифікований варіант Берез
невих статей — так звані Переяславські статті (1659 р.) 7 що
мали такий зміст:
— російські війська розташовуються в усіх великих містах (Пе
реяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів);
— козакам заборонено вести війни і мали зовнішні відносини без
дозволу царя;
— обрання гетьмана і старшини має відбуватися тільки з ухва
ли московського царя; гетьман має присягати на вірність мос
ковському цареві;
— козаки мусять брати участь у московських війнах;
. — українська церква підпорядковується московському патрі
архові.
Фактично Гетьманщина перетворилася на автономію Московії,
що спричинило велике незадоволення старшини, особливо на
Правобережжі.
2. Під час російсько-польської війни 1660 р. московська армія, до якої
змушені були приєднатися козаки, зазнала поразки. У зв’язку
з цим Ю. Хмельницький спрямовує свою політику на Польщу.
У жовтні 1660 р. він укладає Слободищенський трактаті
— Україна відновлювала державний зв’язок з Річчю Посполитою
на основі Гадяцького договору 1658 р.
— Велике князівство Руське не створювалося, Україна отримувала
лише автономію на чолі з гетьманом.
— Українська армія зобов’язувалася взяти участь у воєнних діях
проти Московської держави.
Наслідки Слободищенського трактату. Правобережна Украї
на повернулася до складу Речі Посполитої. Лівобережні полки на
чолі з Я. Сомком та В. Золотаренком виступили за збереження со
юзу з Москвою. Походи Ю. Хмельницького на Лівобережжя за
кінчилися невдачею. Наказним гетьманом Лівобережної Украї
ни обрали Я. Сомка. Це стало початком поділу Гетьманщини на
Правобережну і Лівобережну частини та війни між окремими ре
гіонами України.
У січні 1663 р. Ю. Хмельницький зрікся булави і постригся
у ченці.
ісорія та практика 105
Гетьмани розділеної України

Правобережна Україна Лівобережна Україна
1 Іпнло Тетеря 1663-1665 Іван Брюховецький 1663-1668
1 Іотро Дорошенко 1665-1677 Дем’ян Многогрішний 1669-1672
І< >рій Хмельницький 1677-1681 Іван Самойлович 1672-1687
Гетьманування Павла Тетері (1663-1665 pp.)

Це цікаво!
11 пвло Тетеря був хрещеником Богдана Хмельницького; пізніше він од
ружився з удовою Данила Виговського — дочкою Б. Хмельницького
< )леною.
Павло Тетеря був гетьманом Правобережної України, обраним

після зречення Ю. Хмельницького.
Політика П. Тетері
І Орієнтувався на Польщу, продовжуючи політику І. Виговського.
.
Ч Спробував об’єднати Право- та Лівобережжя за допомогрю поля

*(4
ків і кримських татар, але невдало.

:і, Був змушений постійно приборкувати антигетьманські висту
пи полковників. Не мав широкої підтримки українського насе
лення.
-і. Вимагав від Речі Посполитої:
1) забезпечити рівноправ’я православної та католицької цер
ков;
2) підтвердити привілеї козацької старшини;
3) дозволити самостійні дипломатичні відносини з Молдовою;
4) розпочати мирні переговори з Московською державою.
1». У 1665р. призначив наказним гетьманом М. Ханенка, проте так
і не зрікся гетьманства до самої смерті.
У1666 р. виїхав до Польщі, але незабаром його було вигнано з краї-
п її, іП. Тетеря оселився в Молдові, а в 1671 р. був отруєний. За іншою
норсією, решту життя прожив на Волині як шляхтич-землевласник.
Гетьманування Івана Брюховецького (1663-1668 pp.)
Гетьман Лівобережної України, обраний на «чорній раді», випе-
рпдивши своїх конкурентів Я. Сомка і В. Золотаренка.
І {е цікаво!
На чорній раді Сомко і ЗолотаренКо були заарештовані царським упов-
I поваженим, а згодом за поданням нового гетьмана їх було страчено; ще ж
і близько 50 осіб відправлено до Сибіру.
106 ~________________ _____:_____________________ Історія України
- ^ тчшт-.туїткгтяаглі-я•**’■» отії ^
|j
иИСловник!
|j Чорна рада — козацька рада за участі незаможних козаків.
Політика І« Брюховецького
Будучи майстром впливу на натовп, за роки перебування на За
поріжжі завоював авторитет серед козацької бідноти, протиставля
ючи себе старшині, яку голота не любила. Саме чорна рада остаточно
розділила українську державу «на два береги».
1. Був першим українським гетьманом, що відвідав Москву і навіть
одружився з московською княжною.
2. Уклав із Москвою Батуринські статті (1663 р.):
— підтверджено умови Березневих статей (1654 р.) і Переяслав
ських статей (1659 p.);
— Гетьманщина забезпечує харчами московське військо в Ук
раїні;
— Україна повертає московським поміщикам селян-утікачів;
— українським купцям заборонено ввозити і продавати тютюн
і горілку в Московській державі, а хліб — на Правобережжі
й у Кримському ханстві .
3. Протягом 1664-1665 pp. намагався встановити контроль над Пра
вобережжям .
4. У1665р. підписав Московські статті, які суттєво обмежували
політичні права України.
Причини укладення: невпевненість І. Брюховецького у своєму
становищі, пошук підтримки.
Основний зміст:
— українські землі переходили під безпосередню владу московсь
кого царя.
— Вибори гетьмана можуть проходити тільки з дозволу царя
і в присутності його представників.
— Збільшено кількість московських військ в У країні; вони утри
мувалися за рахунок українського населення.
— Збирання податків покладалося на царських урядників, при
чому податки надходили до царської казни.
— Українським містам повернуто грамоти на магдебурзьке пра
во. Гетьман не мав права надавати містам самоврядування.
— Гетьманові було заборонено вступати в дипломатичні відно
сини з іншими державами.
— Київський митрополит підпорядковувався московському пат
ріархату.
Результат: Україна фактично була підпорядкована царським
воєводам, що викликало незадоволення гетьманом навіть на За
порозькій Січі.
'"м| іія та практика ________________________ ________________ < 107
.. :*‘пл..їХч**-лЛг?іЬ'*ягл'%*ю^'ЛГ»т»ади* V4g$ti0* ■•wy>âHr>w.~»rW *^*y«v'''w?.-*v,-^-*r^*^>>4*>»’>a»xf»u34«AvT»-^gt ; -»c*-.<<t*.-?.,-y--*,Wfr** jt-*3c»rucaaf>«vi itf адс>одагу«гг^
I l,o цікаво! *1,

iln оцінкою T. Яковлевої, Брюховецький оцінував царські подачки біль- |і
нш від гетьманської влади, [...] догоджав воєводам, а не прагнув устано- іЦ
мити власні порядки на підвладній йому території. Страшна сила анархо- iff
ннюрозького крила, породженого Хмельниччиною,-нарешті перемогла, ijl
мип’язавши Україні свого лідера...» * ІЦ
h Підписав Андрусівське перемир’я (1667р.) між Московською

державою та Річчю Посполитою:
- Правобережна Україна відходила до Польщі;
- Лівобережна Україна залишалася за Московською дер
жавою;
- Київ тимчасово контролював лівобережний гетьман, згодом
це місто мало відійти до Польщі;
Запорозька Січ перебувала під спільним контролем обох дер
жав.
П. У 1668 р., побоюючись втратити гетьманство через загальне
незадоволення, заявив про вихід України з-під влади Москви
і перехід під турецький протекторат, очолив антимосковське по
встання; розпочав переговори з П. Дорошенком, правобережним
гетьманом.
Коли на Лівобережну Україну перейшли полки II. Дорошенка,
лівобережні козаки виступили проти І. Брюховецького і вбили
його. П. Дорошенко наказав поховати гетьмана з почестями.
Гетьманування П. Дорошенка (1665-1676 pp.)

ТІ. Дорошенко був гетьманом Правобережної України після зре-
чіміня II. Тетері.
Політика П. Дорошенка
І. Часто скликав козацькі ради, де вислуховував рядових козаків.
І!, Спирався на підтримку київського митрополита.
.1. Щоб не залежати від старшини, створив 20-тисячний корпус най
манців -сердюків.
І. Установив нову митну лінію на українському кордоні, почав кар
бувати власну монету,
г». Проводив колонізацію незаселених земель на кордоні зі степом,
и Прагнув об’єднання України.
7. Домагався поновлення Гадяцького договору, укладеного І. Вй-
говським.
М. У 1668 р. об’єднав Ліво- і Правобережжя, був проголошений
гетьманом усієї України,
і». У 1669 р. змушений повернутися на Правобережжя, щоб про
тистояти претендентові на гетьманську булаву П. Суховію,
108 ^____________________ І____________ ______________ Історія УираїнИ
підтриманому кримськими татарами. На Лівобережжі залишив

ся наказний гетьман Д. Многогрішний. За відсутності П. Доро*
шенка Д. Многогрішний був проголошений гетьманом Лівобе*
режжя.
10. У 1669 р. уклав з Туреччиною союзний договір — так звані
Корсунські статті.
Причини укладення. Прагнення отримати допомогу в бороть*
бі з Річчю Посполитою і Москвою, які поділили Україні
(Аидрусівський договір 1667 p.), припинити втручання Крим
ського ханства в українські справи.
Основний зміст.
— Турецький султан допомагає П. Дорошенкові відвоювати
у Речі Посполитої Галичину,, Волинь і Київщину та роз
почати з Московською державою війну за Лівобережну
Україну.
— Територія Гетьманщини — від Перемишля до Путивля.
Гетьман обирається довічно.
— Українська православна церква зберігає автономію в складі
константинопольського патріархату.
— Українське населення не сплачує податки і данину на користь
султана.
— На допомогу гетьману прибуває військо кримських татар, які
не мають права брати ясир.
— Козацьке військо має брати участь у війнах Туреччини.
— Без згоди гетьмана турецький султан і кримський хан не мо
жуть укладати договори з Річчю Посполитою та Московською
державою.
Наслідки договору. Туреччина оголосила війну Речі Посполи
тій, а П. Дорошенкові довелося боротися з уманьським полков
ником М. ХаненкоМу якого запорожці обрали гетьманом і який
визнав зверхність Польщі.
11. Україно-турецькотатарська армія протягом 1672р. вела широ
комасштабну війну проти Речі Посполитої, результатом якої став
Бучацький договір (1672 р.): Польща відмовилася від претензій
на Правобережну Україну, Проте польський сейм не ратифікував
угоду, тому війна тривала.
Наслідки війни. Татари і турки грабували Правобережжя, насе
лення краю масово тікало на «московську Україну», проклинаючи
гетьмана, що «запродав Україну в турецьке ярмо».
У 1674 р. на Правобережжя вступили війська лівобережного
гетьмана І. Самойловича, який скористався відмовою Польщі від
Правобережної України. Водночас наступала і польська армія. Пра-н
вий берег Дніпра знелюднів, розпочався голод.
Ітрій та практика_____________________________________________ 109
У 1675р. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туреччи-

іііно, передав булаву кошовому отаману Запорозької Січі І. Сіркові
їм присягнув на вірність московському цареві.
І (.її цікаво!
Мп( ковський уряд змусив П. Дорошенка після зречення оселитися в Мос-1|
її ні. Декілька років колишній гетьман служив в’ятським воєводою, п по-
м»>р у с. Ярополчому під Москвою в 1698 р. Його правнучкою була красуйя !§
ІІмтплія Гончарова, дружина О. С. Пушкіна.
Гетьманування Дем'яна Многогрішного (1669-1672 pp.)

Д. Многогрішний був гетьманом Лівобережної України, певний
•шг виконував обов'язки наказного гетьмана за призначенням П. До
рошенка. У 1669 р. за відсутності IL Дорошенка був обраний гетьма
ном на козацькій раді.
Політика Д. Многогрішного
І І Іідписав із Московською державою Глухівські статті (1669 р.):
московські воєводи залишалися тільки в п’ятьох містах (Киє
ві, Чернігові, Переяславі, Ніжині, Острі), втрачали право
втручатися в справи української адміністрації;
- козацький реєстр становив ЗО тисяч чоловік;
— гетьман мав право на наймане військо (1 тис- осіб);
податки збиралися козацькою старшиною;
— було обмежено перехід селян у козацтво;
—- гетьманові заборонялося вступати у зовнішні відносини;
—• резиденція гетьмана переносилася до Батурина.
Наслідки. Україна фактично повернулася до Березневих статей
1654 р.
V., Домігся, що Київ залишився за Московською державою, незва
жаючи на умови Андрусівського перемир’я,
і. Прагнув послабити роль старшини на користь гетьманської
влади.
1. Провадив таємні переговори з П. Дорошенком про можливість
переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.
У Цс цікаво!
j І Соли Д. Многогрішного звільнили в 1688 р., він незабаром постригся у чен-
г ці* Помер колишній гетьман в Іркутську на поч. XVIII ст.
Певна незалежність політики та недипломатичність Д. Много

грішного призвели до незадоволення як старшини, так і Москви. За
доносом старшини гетьмана в 1672 р. заарештували та таємно пере
пали царським урядовцям. Хоча гетьмана мав судити суд Війська
Запорозького, саме московський суд звинуватив його у державній
і раді й відправив на довічне заслання до Іркутської в’язниці .
110 ^_______________________________________________ Історія України
Гетьманування Івана Самойловпча (1672-1687 pp.)

• • : » < > v <^«re <~argni,.a;mawr»,<|№<?*»»>.миіцмч*чіі>«^ a-.wадьчт»*>іс.»Д'-яц-'ж»««уг^»»,т^^сг-^'.йчдтгуїіяіуу*^г-^я\*дь.;- r^vub^-at^'g^.^y'WKyiWiVW
|i Це цікаво!
^[ І. Самойлович був одним із донощиків на Многогрішного. Козацька рада
|1 для його обрання збиралася на території Московської держави в оточенні
|| московських військ.
І. Самойлович був гетьманом усієї України.

Політика І. Самойловича
1. Підписав із Москвою Конотопські статті (1672 р.):
— гетьманові заборонялося підтримувати зовнішні відносини
без царської згоди, особливо з П. Дорошенком;
— заборонялося допомагати П. Дорошенку в його боротьбі з Річ
чю Посполитою;
— гетьман не мав права карати та позбавляти старшину посад
без згоди старшинської ради;
— були розпущені наймані гетьманські (компанійські) війська.
2. У 1674р. проголосив себе гетьманом усієї України, здійснив похід
на Правобережжя проти П. Дорошенка. Був змушений відступи
ти під натиском турецько-татарської армії.
3. Організував переселення українського населення з Правобере
жжя на Лівобережжя, щоб остаточно підірвати економіку під
владної Дорошенкові території.
4. У 1676 р. став фактичним гетьманом і Ліво-, і Правобережжя.
5. Брав участь в обороні Чигирина від турецько-татарської армії
(1677-1678 pp.) (див. «Політика Ю. Хмельницького»), в росій
ському поході на Крим (1687 р.) під головуванням В. Голіцина,
що завершився невдало.
6. За його правління (але без його участі) Москва і Річ Посполита
підписали Вічний мир (1686 р.):
— кордон між Річчю Посполитою та Московською державою
пролягав по Дніпру; Південна Київщина і Брацлавщина за
лишалися иезаселеною нейтральною зоною;
— Запоріжжя відходило Москві;
— за відмову від Києва Річ Посполита отримувала викуп у 146 тис.
карбованців;
— сторони домовилися про спільну боротьбу проти Туреччини
та Кримського ханства. Московська держава вступила до ан-
титурецької Священної ліги.
Наслідки договору. Україна остаточно поділена на дві частини.
Після розорення Правобережжя Самойлович намагався дистан-
ціюватися від Москви, за що повторив долю Д. Многогрішного: за
доносом старшини він. був заарештований і відправлений до Москви,
а звідти — до Тобольська.
І»-орія та практика__________________________________________________ :____ __
Останнє гетьманування Юрія Хмельницького (1677-1681 pp.)

П*М(МПМ!ІЛЧrr.VJ—t'-.bЯЛ'І х -'■> >-êwaa?f 'JgrtM-K^W^CTJl'
і avv5»
1!,<* цікаво! Іі
І<>. Хмельницький обрав столицею м. Немирів та іменував себе «князем іЦ
і прматським, Малої Росії-Українй, вождем Війська Запорозького». iff
.1.0. Хмельницький був ставлеником Туреччини, яка прагнула

нм'регти контроль над Україною після зречення П. Дорошенка. Сул-
і п иський уряд проголосив його гетьманом і «князем Малоросійської
У країни».
Політика Ю. Хмельницького
I By в васалом турецького султана.
г!. Здійснив із турецько-татарською армією Чигиринські походи
\ і метою завоювання Правобережної України.
L) Перший похід — 1677 р. Облога Чигирина 160-тисячною ту
рецько-татарською армією тривала три тижні, місто захищали
україно-московські війська під командуванням І. Самойловича
та воєводи Г. Ромодановського. Ю. Хмельницький відступив.
2) Другий похід відбувся 1678р. 200-тисячне турецько-татарське
військо захопило Чигирин після місячної облоги. Підірвавши
місто, російсько-українська армія відійшла на Лівобережжя,
проте османська армія не стала її переслідувати і відступила
з України.
Наслідки Чигиринських походів. Ю. Хмельницькому дісталася
інімдп на Правобережній Україні; походи довершили спустошення
І1 (Іівобережжя.
1
Московсько-турецькі суперечки щодо володіння українськими

■ цілями були врегульовані Бахчисарайським мирним договором
(ЮНІ p.):
'Гуреччина отримала Південну Київщину, Брацлавщину і По
ділля;
кордон між державами встановлювався по Дніпру;
:іемлі між Дністром та Бугом залишалися незаселеними
20 років;
татари, козаки і місцеве населення могли вільно полювати в пів
денних степах обох, берегів Дніпра, рибалити на Дніпрі та його
притоках, Чорному морі.
Після підписання Бахчисарайського мирного договору 1681 р.
І<). Хмельницького позбавили гетьманської булави. Він був страче
нії іі турками у Кам’янці-Подільському чи то в 1681, чи то в 1685 р.
Результати і наслідки Руїни
Почалася суспільна криза Речі Посполитої, що заверіпилася за
гибеллю Польської держави наприкінці XVIII ст.
112 ________________________________________ :_______ Історія України
— Туреччина зазнала поразки від Священної ліги, що призвело до

її занепаду у XVIII ст.
— Росія вийшла з Руїни ослабленою, її внутрішнє становище вима
гало змін.
Лівобережна Україна та Слобожанщина

в другій половині XVIII ст.
Після укладення Вічного миру в 1686 р. Гетьманщину розгляде*
ють як Лівобережну та Правобережну.
Лівобережна Гетьманщина — лівобережні українські землі!
Київ із приміською зоною.
Особливості адміністративно-політичного устрою
Лівобережної Гетьманщини
1. Формально Гетьманщина перебувала у межах Московського цар*
ства.
2. Ділилася на 10 полків, що були і військовими, й адміністративно*
територіальними одиницями.
3. Гетьмана обирала старшинська рада на невизначений термін; каН'
дидатура затверджувалася царем.
4. Гетьман займався кадровими призначеннями, встановленням
податків, призначенням нагород, роздавав землю за службу або
у власність, тому старшина опинилася в залежності від гетьмана.
5. До генеральної старшини входили:
— обозний (відповідав за постачання армії);
— суддя (очолював генеральний суд);
— осавул (відповідав за організацію військових частин);
— підскарбій (займався казною, фінансовою та податковою полі
тикою);
— хорунжий (відповідав за збереження військового прапора —«
хоругви);
— бунчужний (зберігав бунчук — гетьманський символ влади),
6. Із кожним новим гетьманом царський уряд підписував новий де
говір — статті.
7. Загальновійськова рада скликалася залежно від обставин і пере*
стала бути законодавчо-розпорядчим владними органом.
8. Старшинська рада замінила загальновійськову; вона вирішу вали
питання оборонного характеру, обирала генеральну старшину,
визначала розмір податків та орендної плати.
9. У містах існувало магдебурзьке право.
* Слобожанщина — історична область, яка охоплює території
сучасних Харківської, Сумської, Донецької, Луганської областей
І» ‘Сірія та практика___________________ ________________________ 113
У країни, частину Воронезької, Бєлгородської та Курської областей

Російської Федерації.
Особливості розвитку Слобожанщини
І. Залюднюється в середині XVII ст. в основному українськими ко
заками і селянами та кріпаками-втікачами з Московії.
— Перші колоністи з’явилися на так званому Дикому полі в XV —
на початку XVI ст.
— Наступна хвиля колонізації пов ’ язана з козацько-селянськи
ми повстаннями на Правобережжі першої половини XVII ст.
— Особливо активно переселення відбувається після поразки
козацької армії під Берестечком (1651 р.) та під час Руїни.
Для заохочення переселенців московський уряд надавав певні
свободи — «слободи», зокрема звільнення від податків. Поселен
ня стали називати слободами, а територію —Слобожанщиною.
Виникають міста: Острогозьк, Суми (1652 p.), Охтирка, Харків
(1654 р.) тощо.
:І. Підпорядковувалася бєлгородському воєводі, посади гетьмана не
існувало.
!, Сформовано п’ять полків: Острогозький, Харківський, Сумський,
Охтирський, Ізюмський.
Г». Полковники обиралися на полкових козацьких радах і затвер
джувалися царем; мали ті самі повноваження, що й у Гетьман
щині. Полкова старшина обиралася довічно.
Соціальна структура населення Лівобережжя
та Слобожанщини
Козаки — привілейований стан тогочасного суспільства: особисто
цільні, звільнені від державних податків і повинностей, могли віль
но проживати в містах і займатися ремеслом, торгівлею, промисла
ми, мали спадкове землеволодіння. Козаки підлягали власному суду,
і х'юв’язком козаків було нести військову службу за власний рахунок.
З другої половини XVIII ст. у зв’язку зі зростанням майнової не-
ріішості козаки почали поділятися на дві категорії:
виборні — заможні козаки, що особисто несли військову службу;
під помічники — небагаті козаки, які самі не служили, а доло
ми гали виборним: виділяли кошти на придбання коней, зброї, одя
гу. давали провіант для армії, вели господарство старшини, брали
участь у державних роботах.
Українська шляхта — панівний стан українського суспільства,
місий досить швидко злився з козацькою старшиною внаслідок по
ширення на неї старшинських прав і привілеїв.
Духовенство — привілейований стан; верхівка духовенства та
монастирі мали великі землеволодіння, а також залежних селян на
114 ^_____________________________________________ Історія України
цих володіннях- Часто козаки засновували монастирі, які ставали

культурними осередками краю. Духовенство користувалося великим
впливом і брало участь у засіданнях генеральної ради.
Міщанство — напівпривілейований стан; міщани мали права та
привілеї на самоврядування, становий суд, заняття ремеслами, про*
мислами і торгівлею, але повинні були сплачувати податки й вико*
нувати повинності на користь держави.
Селянство (посполиті) — найчисельніший непривілейований
стан. Унаслідок Національно-визвольної війни селяни отримали осо*
бисту свободу і право змінювати місце проживання, але не мали спад
кової власності на землю. Працювали на старшину, шляхту й монас*
тирі, сплачували податки продуктами і грошима. На Слобожанщині
селяни сплачували податки до царської казни.
Розвиток господарства
Сільське господарство було головним заняттям населення.
В Україні вирощували зернові (жито, пшеницю, ячмінь, просо), го*
рох, городину, технічні культури (коноплі, льон, тютюн тощо), зай*
малися садівництвом. Наприкінці XVIII ст. з’явилися важкий плуг
та соха на колесах.
У Гетьманщині селяни, козаки та міщани внаслідок війни отри*
мали право займати вільну землю й обробляти її. Проте селяни н«
поспішали брати землю з державного фонду, тому що за неї слід було
нести військову службу, і оселялися на землях старшини та церк
ви. Козацька старшина намагалася збільшити свої землеволодіння,
захоплюючи наділи дрібних господарів і перетворюючи на спадкові
«рангові» маєтки. Саме вона стала найбільшим землевласником. По
ступово поширюється і набуває постійного характеру панщина, хоча
за часів Національно-визвольної війни її замінили на чинш.
шилі вмм>,м,
[і Словник!
І| Чинш — грошовий податок.
На Слобожанщині діяло право займанщини.

jj[ Словник!
’II Займанщина
-’>5) f — поселенці могли брати стільки землі, скільки могли об-
Jfj робити. Кожний полк мав фонд незаселених земель, із якого нові козаки
Ці могли отримати наділ. Селяни, як і в Гетьманщині, оселялися переважно
У на старшинських землях.
Поряд із землями, заселеними українськими переселенцями,

на Слобожанщині існували маєтки російських поміщиків, пожалу*
вані царем за службу. Заселяли їх привезеними з Росії кріпаками.
ігорія та практика___________ .______________________________ ~-ч 115
I It м-тупово посполиті українські селяни наближаються в своєму ста-

і v< i до феодально залежних кріпаків.
Розвиток ремесел, торгівлі, промислів; ґуральництво (горілча-
и п Гі промисел), млинарство, гутництво (виробництво скла), вироб
ництво заліза, солеваріння. Ремісники виготовляли продукцію як
дня місцевих потреб, так і на продаж.
І Гривілеї в торгівлі (безмитна торгівля) належали козацтву, але
нию займалися також купці, міщани і посполиті. Велася торгівля
переважно наярмарках. Чотири рази на рік ярмарки проводилися
и .Чиркові, тричі на рік — уСумах. Чимало товарів надходило з Росії
і п і :щ кордону (із Польщі, Криму, Туреччини тощо).
Запорозька Січ в другій половині XVIH ст.
Особливості статусу Запорозької Січі:
І) ;іп правління Б. Хмельницького підпорядковувалася гетьманові,
зберігаючи автономію;
продовжувала відігравати роль захисника від турецько-та
тарських нападів;
І) у наслідок масової втечі населення з Правобережжя збільшилася
кількість запорозьких козаків;
I > на наступників Б. Хмельницького часто відігравала роль опозиції
гетьманській владі; таку позицію січовиків підтримувала Моск-
на, щоб послабити гетьманську владу;
Ч ;ш Андрусівським перемир’ям (1667 р.) перебувала під контролем
І Московської держави, і Речі Посполитої. «Вічний мир» передав
Запорозьку Січ у виняткове підпорядкування Москві;
•Н у 1663-1667 pp. на Чортомлицьку Січ були відправлені мос
ковські. військові загони, що мали слідкувати за подіями на Січі,
н ;» 1686 р. починається будівництво московських фортець на За
поріжжі;
II .it н'рігала контакти з Польщею і Кримським ханством, навіть звер
талася до Речі Посполитої з проханням перейти в її підданство.
І<н поварське життя:
ґрунтувалося на промислах (полювання, рибальство, бджільни-
II,то) і скотарстві;
через набіги татар хліборобство не набуло значного розвитку, хліб
іа к уповували на Правобережжі і в Гетьманщині, тому нестабіль-
н їсть у цих краях негативно позначалася на Січі;
основною формою господарювання були хутірські господарства
■ їй мовники;
мисокий рівень ремісничого виробництва;
ііниорожці займалися торгівлею з Правобережжям, Гетьманщи
н о ю , Річчю Посполитою, Кримським ханством, Туреччиною.
Вивозили мед, хутро, шкіри, рогату худобу, коней, закуповува
ли сіль, хліб, зброю, боєприпаси, тканину.
1
Це цікаво!
Польський король Яв Собеський писав: «Сірко чоловік дуже тихий, по
ступливий, рицарський і, здається, дуже зичливий, має велике довір’я
у козацькому війську». Його іменем татарки лякали дітей, коли ті плака
ли, а в мечетях за наказом султана молилися за загибель Сірка.
wyrana^wnmwwsiw
Іван Сірко — походив із подільської православ
ної шляхти, у 1658 1660 pp. був вінницьким пол
ковником. “Джерела свідчать, що козацький ва
тажок був глибоко релігійною людиною, безсріб
ником, майже не вживав спиртного і відзначався
військовими доблестями. *
»Тривалий час жив у Мерефі Харківської області;
мав щонайменше двох синів. Один із них був од
ружений з дочкою молдавського князя, але заги
нув в одному з військових походів.
Сірка обирали кошовим отаманом Запорозької
Іван Сірко Січі 8 разів.
(невідомо -1680) Провів близько 60 битв проти військ Туреччини,
Кримського ханства, ногайських орд і жодного
разу не зазнав поразки.
Визволив із рабства близько 100 тисяч полонених, не тільки українців,
а й євреїв та католиків.
Політична орієнтація постійно змінювалася: зін не склав присяги на вір
ність царю в 1664 p., але протистояв гетьманам І. Виговському та II. Те
тері через їхню пропольську політику. Після Андрусівського миру 1667 р,
перебував в опозиції до Москви і водночгас воював з татарами.
Брав участь у козацько-селянському повстанні на Слобожанщині (1686 p.),
на Правобережжі (1671 p.).
ьБув заарештований царськими урядниками (1672 р.) і відправлений Д‘>
Сибіру, проте незабаром його випустили на вимогу польського короля
з огляду на потребу очолити боротьбу з турецькою армією. -'
Брав участь у чигиринських походах.
Займався дипломатичною діяльністю * мав контакти з Москвою, Річчю
Посполитою, Туреччиною.
Помер Іван Сірко у 1680 р. в Україні.
І. Сірко намагався активно впливати та події в Україні, проте не завжди
це сприяло укріпленню української держави. Він відіграв важливу роль
у боротьбі українського народу з татарами і турками, за що став героєм
народних пісень, легенд і художніх TRopiB.
і трія та практика ___________ .____ ___ ______:_;______:____ ^ 117
■ ---------1Т--ТГМ--1-—■ІТГГПДіГГДТ'"їт~-*-чГіГГЛЧІ,1,%ГГ-Г1Гі'—Г~*-Г~—ІіП1—■ ТЧІ-—ІГ-*~-У'І v •WvWKHS.KWV*:»» *w ^—'

11. Туреччина отримала Південну Київщину, Брацлавщину і Поділ
ля за:
А) Андрусівським перемир’ям; г-—
І>) Вічним миром; І__ І
Іі) Слободищенський трактатом;
Г) Бахчисарайським договором.
f?. Легендарний козацький ватажок, який вісім разів обирав
ся отаманом Запорозької Січі та виграв близько 60 битв проти
ІС| >имського ханства і Туреччини — це:
А) І. Сірко; р—І
І і) II. Тетеря; і_і
Н) І. Самойлович;
Г' Ю. Хмельницький.
/Я. X мрків було засновано в:
А) 1654 p.; І---- j
П) 1657 р.; І__ І
І») 1681р.;
П 1687 р.
М II роаналізуйте наведені твердження та вкажіть правильне.
Л) «Андрусівське перемир’я поділило Україну на Північ
ну і Південну»;
І.) «Юрій Хмельницький став гетьманом України завдя
ки підтримці московського царя»;
Н) «За Батуринськими статтями, Гетьманщина мала за- |—
<кмпечувати продовольством московське військо »; І__ І
І > * Гетьмани Д. Многогрішний та П. Дорошенко були за-
<vi ані царською владою до Сибіру».
V к u жіть умови Гадяцького договору (1658 p.).
I IVтьманщина як Велике князівство Руське входить ра-
юм з Польщею та Великим князівством Литовським до
І ‘очі Посполитої як рівноправна держава;
і диржавною мовою в Речі Посполитій стає руська ----
(українська); —
» ін> 'ішсе князівство Руське матиме незалежну фінансо- --------------
н V, податкову і судову .системи, власні гроші; ~—
* нм території Великого князівства Руського скасовуєть- -------------
• и унія;
ч у Иелшсому князівстві Руському відкривається Запо- ----------------
і«. п.кий університет; __
118 О1^j*.__________________
••(wj
:_______________________ Історія України
їгл«с»*в»ь-«ві».%м- зл**егя».-жяж»1-л-'гв>#.тт
6. польські феодали повертаються в Україну, відновлю

ються велике землеволодіння, кріпацтво, повинності
й податки селян і міщан, що існували до 1648 р;
7. гетьман мав право на самостійну міжнародну політику.
76. Установіть відповідність між гетьманом та роками його прав
ління:
A) П. Дорошенко; 1. 1657-1659 pp.; А
Б) І. Виговський; 2. 1665-1677 pp.; Б
B) І. Брюховецький; 3. 1677-1681 pp. ;
В
Г) Д. Многогрішний. 4. 1663—1668 pp.;
5. 1669-1672 pp. Г
77. Розташуйте договори в хронологічній послідовності.

A) Глухівські статті;
Б) Московські статті;
B) Конотопські статті;
Г) Переяславські статті.
«Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи
1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того
цар московський не був у змозі вивести на поле таке блискучо
військо. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до
народу, і жах охопив Москву...»
• Про яку подію йдеться? Якими були причини і наслідки цієї
битви?
«...Договорилися ми і постановили, що всієї Малої Росії цМ
сторони Дніпра... містам і землям і місцям... з усіма свої
ми повітами, селами і поселеннями...як вони до цього часу
за перемирним договором на стороні їхньої царської велич
ності пребували, так і тепер залишатися мають на стороні їх
ньої царської величності на вічні часи; ...а за Дніпромрікот
Київ має залишатися також на стороні їхньої царської велич
ності... Вниз ріки Дніпра, що називається Запороги, коза
ки, що живуть на січі, і в Кодаку... мають бути... у володінні
і в державі... їхньої царської величності...»— 3 якого догогн»
ру цей фрагмент?
1) Коли і ким цей договір був підписаний?
2) ГІро який «перемирний договір» згадується в документі?
3) Які наслідки мав цей договір для України?
«Своєму заселенню Слобожанщина має дякувати Руїні».
і**орія та практика _______________
- п -:-v • y-r nt»JIM"ЛЛ»ЛС »*••«*(.•*:«ЖЧГЬПr^-ynrf іФДО(^ЛЛ{в«^»?ГЖ07Г*ВЇТ^SS4»fr**e "“V. 119
пак •
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ KVII -

У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ.
Гетьманування Івана Мазепи
:!5 липня 1687 р. відбулася козацька рада, на якій було обрано
««> п. мідна України Івана Мазепу.
•. п і .................................. ~ п ~ і і • і и ■ ц і ї » н і і............................................ м і >i \in i i ............ iimimrwTi—nriiuiuaiH nrrni
І І* горичний портреті
j І Мазепа — народився в c. Мазепинці в 1640 p.
j * 'гніту здобував у Києво-Могилянській колегії,
j иінитльних закладах Європи. Володів багатьма
і ....... /і ми. Служив у польського короля, гетьманів
! II Дорошенка та І. Самойловича, де здобув славу
[ мни її о мата. Його вважали одним із найбільших
і іміишгатшихфеодалів Європи: він володів двад-
іиі 1 1 .ми тисячами маєтків. Заслуги Мазепи були
( ї ї , ( кінчені вищою московською нагородою — ор-
I н і і і и і м Андрія Первозванного з написом «За віру
І ии і >п і с т ь » . Серед старшин побутувала думка, що ,
мир ічсоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі,
і І•• мі<Р І. Мазепа у жовтні 1 7 0 9 р .
Політика І. Мазепи
( пціально-економічна політика:
• Vi>ніш із Росією Коломацькі статті (1687p.):
підтверджено козацькі права та привілеї;
козацький реєстр складав ЗО тисяч чоловік;
нмфігалися компанійські полки;
««і: «>.\л W* -,я,гм> '«■Я'ЬЧ V4V*, • rtrtf.tr» -ЧИ»
* 4IIIIIIIV!
І» і мічініїїські полки — вільнонаймані кінні полки, створені та оплачу
І п « М І їм ТІ.ІУІПНСЬКИМ урядом.
універсали гетьмана мали підтвердл-суватися грамотами царя;

гим царського дозволу гетьман не має права призначати та
ипльняти старшин;
козацька старшина зобов’язана наглядати за гетьманом і до-
ік»<чіти на нього царському урядові;
оом<*жено право гетьмана розпоряджатися військовими зем
ні ми;
м и.ману заборонено підтримувати дипломатичні відносини
і і німими державами, він має дотримуватися Вічного миру
і Гіччю Посполитою (тобто відмовитися від претензій на
11 иі побережжя);
1
ич'і.ман був зобов’язаний надсилати козацьке військо на вій-

11 \ .і Кримським ханством і Туреччиною;
120 *----------------------------------------- -------------------------------- Історія України
— у столиці Гетьманщини Батурині розміщувався полк мос

ковських стрільців;
— українським купцям заборонялося торгувати в Московській дер
жаві та підтримувати торгові зв’язки з Кримським ханством;
— українці повинні приймати знецінені московські гроші під
загрозою смертної кари;
— рекомендувалося заохочувати україно-московські шлюби для
об’єднання народів «у нерозривну і міцну згоду».
2. Всіляко підтримував Росію; російські урядовці зазначали: «ні
коли ще не було гетьмана кориснішого й вигіднішого для царя».
3. Наділяв землями та привілеями козацьку старшину, формуючи
верхівку українського суспільства.
4. Створив систему найманих військ для особистої охорони гетьма
на, охорони маєтків та поліцейської служби.
5. Надавав пільги організаторам промисловості, особливо рудних,
паперових, порохових мануфактур; розвивав вівчарство, коняр
ство, соляний промисел, виробництво селітри.
6. Розвивав торгівлю як внутрішню, так і зовнішню (з Польщею,
Кримом, Московським царством, Кавказом, Персією), що зане
пала за часів Руїни.
7. Запровадив панщину в два дні на тиждень (уперше після Націо
нально-визвольної війни).
8. Силою придушував селянські повстання та виступи опозиції, що
дало підстави запорожцям називати його «вітчимом України
Культурно-просвітницька діяльність:
1. Реставрував 20 та заснував 12 храмів; унаслідок такої aKTHBHof
діяльності гетьмана тогочасний український архітектурний стиль
назвали «мазепинське бароко».
2. Розбудував столицю Батурин за зразком Версалю, палацу фран*
цузьких монархів.
3. Домігся надання Киево-Могилянській колегії статусу академії,
призначив їй щорічну субсидію. У часи гетьманування Мазепй
тут навчалося найбільше студентів — до двох тисяч.
4. Видав на власні кошти Євангеліє арабською мовою.
5. Обдаровував цінними речами, іконами українські церкви і мо*
настирі.
6. Сприяв розвитку літератури, підтримував І. Максимовича,.
Ф. Прокоповича, С. Яворського; сам писав вірші.
7. Направляв дітей старшини на навчання за кордон.
Зовнішня політика:
1. Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні відносиш!
з багатьма європейськими державами.
2. Установив таємні контакти з польським та шведським королями»
і* ■« >рія та практика ____ ______________________
» У 1708 р. уклав таємний українсько-шведський союз проти Росії,

який у 1709 р. трансформувався в договір про створення незалеж
ної Української держави в союзі зі Швецією.
Правобережна Україна наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.
За часів Руїни територія ГІравобережйої України була поділена
ч і >іс Річчю Посполитою та Османською імперією.
Річ Посполита Османська імперія

;іп Нічним миром 1686 р. з Мос- За Бахчисарайським мирним договором
і<омським царством підтверди- 1681 р. з Московським царством отри
іп право власності на Північну мала Південну Київщину, Брацлавщи-
Київщину, Галичину і Волинь ну і Поділля (до 1685 р. тут гетьманував
Ю. Хмельницький)
Відновлення козаччини
Після Руїни Правобережна Україна залишалася знелюднілою,
і польський уряд, якому відійшла ця територія за Андрусівським,
> і ч >дом за Вічним миром, вирішив поновити козацький стан у Польщі.
11
У 1684 р. Яном III Собеським було офіційно відновлене Військо

иторозьке, очолюване запорожцем Андрієм Могилою. Було ство
рено чотири полки (Богуславський, Кореунський, Брацлавський
і Ііілоцерківський). Реєстр становив дві тисячі осіб. Того ж року
м турецькій частині Правобережжя був обраний гетьман Теодор
і'// чименкоу якого визнав султан.
Воротьба між гетьманами закінчилася перемогою А. Могили
і стратою його суперника. З 1699 р. вся територія Правобережжя
підійшла Речі Посполитій.
Людей закликали оселятися в слободах, де вони отримували
податкові пільги, заново заселяти покинуті села. Заселяли навіть
передбачену Вічним миром нейтральну зону на південь від Києва.
Г«"ті,ману І. Самойловичу навіть довелося силоміць утримувати пе
реселенців з Лівобережжя на Правобережжя.
/Іалігвщина (1700—1704 pp.) — національно-визвольне повстан-
іін па Правобережній Україні під проводом білоцерківського полков
ії м ка Семена Палія (Гурка).
Нецікаво! ІІ
< емен Гурко народився в козацькій родині, вчився у Києво-Могилян- ІІ
■ і.кій колегії. Був людиною непересічних військових та організаційних ІІ
іммпнтів, організатором походів проти татар. Після розгрому повстання і|
теллний до Тобольська за наклепом Мазепи, який бачив у ньому небез- ||
....того суперника. У 1709 р. повернувся в Україну і навіть спостерігав ІІ
ні 1 Голтавською битвою. Помер 1710 р., похований у Межигірському мо- ;|
нпстирі під Києвом. ||
122 _____________________ ,____________________Історія України
Причини повстання:
1) у зв’язку з переходом правобережних українських земель від Ту
реччини до Речі Посполитої (1699 р.) відпала потреба в козацтві,
тому польський уряд розпустив козацькі формування;
2) із заселенням спустошених земель Правобережжя селянами і ко
заками сюди повертається і польська шляхта, яка прагне відно
вити свої володіння.
Територія: Поділля, Брацлавіцина, Київщина, Східна Волинь.
Рушійні сили: передусім козацька чернь, селянство, міщани,
українська шляхта.
Перебіг подій:
— у 1700 р. козацька армія під проводом С. Палія відбила напади
польського війська на Фастів;
— на підтримку козаків спалахнули селянські повстання;
— повстанці звернулися по допомогу до запорожців, Мазепи та Мос*
ковського царства. Проте Росія була союзницею Польщі у Північ
ній війні, тому допомогу надати не змогла;
— армія Палія захопила Немирів, Бар, Вінницю, Брацлав, Білу Цер
кву. Було заявлено про намір звільнити Україну від польського
панування;
— із 1703 р. перевагу здобувають польські війська;
— у 1704 р. московсько-козацьке військо зайняло територію Пра-
вобережжя, яке автоматично перейшло під гетьманство І. Ма
зепи.
Наслідки повстання:
— було жорстоко придушене спільними діями польських і росій
ських військ;
— до 1709 р. Україна була об’єднана під булавою І. Мазепи, який
збільшив кількість полків, призначав на посади полковників вір*
них собі людей та роздавав землі старшині й українській шляхті,
Україна в подіях Північної війни 1700-1721 pp.

Північна війна — це війна антишведського союзу (Річ Посполи*
та, Саксонія, Данія, Росія) проти Швеції.
Мета Росії: відвоювати вихід до Балтійського моря та приєдна
ти прибалтійські території.
Основні воєнні дії Північної війни
Рік Подія Наслідки
1700 Битва під Нар- — Швеція здобула перемогу!
вою між Росією та — Поразка під Нарвою змусила російського
Швецією царя Петра І переозброїти і реформувати
армію
Ігорія та практика_____________ ______________________ 123
Рік Подія Наслідки

1702 Швеція ввела вій — У Речі Посполитій з’явилося два королі:
ська у Польщу та Август II, союзник Росії, та Станіслав
окупувала Вели Лещинський, обраний після шведського
ке князівство Ли вторгнення.
товське — Лещинський підписав зі шведами анти-
російську угоду
і 701— Росія завдала — Тимчасове припинення активних воєн
1704 Швеції поразки них дій
і приєднала Пів
нічну Прибалти
ку з Нарвою і Тар
ту, землі уздовж
течії р. Нева,
Іжорські землі
1708 Розгром шведської — Великі втрати шведського війська.
армії під Лісною — Шведська армія зупиняється на зимові
російськими вій квартири.
ськами — Партизанська війна українського насе
лення проти шведів
Участь України в Північній війні:
козацькі полки приєдналися до російської армії під командуван
ням російських генералів і воювали в Прибалтиці, Пскові, Біло
русі, обороняли Львів;
на території України побудовано чимало укріплень, у тому числі
Київську фортецю на Печерську;
постачання харчів, фуражу, коней, волів для російської армії,
що спричинило масове незадоволення українців.
4 -+#.'Я'~узялйт',\‘лМіі%яАі**гк »л^пму^ч-.атмераяшшмі .ч.і’яиа» і <д,.дп»>здаьатіі»№яв.,ип<цгй»»ммм»ц'Ш«і'іі*«»«!,ітуміьяачк—чцмш пиши.^>пчі ущ>^ча^«^і^ііігій*'ДД*^і»имям»ішцям»^им»^ша>іівиммм«маимш
І І,о цікаво! ІІ
І Іплковники скаржилися Мазепі, що московські пристави «козаків пал-1|
ними б’ють, вуха шпагами відтинають, [...] грабують їхні будинки, [...] ||
пінок і дочок ґвалтують, коней, худобу і всілякі пожитки забирають, j|
' І аршину б’ють до смерті». ІІ
Повстання гетьмана І. Мазепи

Переговори Мазепи зі шведською стороною
і перехід на бік Швеції
Причини переговорів. За умови перемоги Росії та її союзника ко-
і н пі н Речі Посполитої Августа II, Правобережна Україна відійшла б
ІЬиіьщі, а збереження автономії Гетьманщини було б сумнівним.
V і ні лі ж перемоги шведського короля Карла XII та його прибічника
н. і її яка Станіслава Лещинського вся Україна могла повернутися до
ІІмиї.іці. Мазепа зважив ці варіанти і ще в 1703 р. розпочав таємні
н«Ч><‘[ овори зіС. Лещинським.
124 ___________________________________________ Історія України
Результати переговорів:
1) На початку 1708 р. укладено тристоронній україно-польсько-
шведський договір, за яким Україна входила до складу Речі Пос
политої як рівноправний член федерації. Гарантом дотримання
угоди виступав шведський король.
Старшина донесла цареві про таємні контакти Мазепи зі шведа*
ми, але Петро І не повірив. Більше того, донощиків (полтавсько'
го полковника І. Іскру та генерального суддю В. Кочубел) підда
ли тортурам і стратили.
2) У тому ж 1708р. Мазепа підписав військовий договір з Карлом XII!
— шведська армія обороняє Україну;
— старшина і гетьман зберігають свої права і вольиості;
— Мазепа стає довічним гетьманом або князем У країни;
— на час війни шведи могли дислокуватися в таких українських
містах: Стародубі, Гадячі, Полтаві, Батурині, Мглині.
Карл XII зазнав поразки у наступі на Москву, і шведські військ*

у жовтні 1708 р. перейшли на територію Гетьманщини, де сподівалИ'
ся перезимувати. Таким чином, Україна перетворювалася на арену
воєнних дій, чого прагнув уникнути Мазепа. Поява в Україні швед*
ських військ прискорила події.
28 жовтня 1 708 р. Мазепа, вірна йому старшина та чотири тй*
сячі козаків приєдналися до війська Карла XII. Навесні 1709 р. до
них приєдналися й запорозькі козаки на чолі з кошовим отамано*
Костем Гордієнком. Загальна чисельність прибічників Мазепи ста
новила близько 12—15 тисяч чоловік.
Це цікаво!
Переходячи на бік Швеції, Мазепа начебто сказав: « Ми стоїмо тепер, брат
тя, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо длИ
себе шляху надійного, щоб їх обминути...»
... ......... ....... ~
По Україні були розіслані універсали із закликом відійти від

Росії, а Карл XII запевняв українців у своїй визвольній місії.
Проте більшість українців не підтримала дії І. Мазепи з тй
ких причин:
— через свою соціальну політику та тривалу лояльність до Москві
гетьман не мав широкої підтримки населення;
— договір зі Швецією був незрозумілим і неочікуваним: Мазепа 1(|
встиг провести агітацію, тому шведів сприймали як Окупанті®
— ізоляція Мазепи завдяки рішучим заходам Петра І;
— побоювання розправи з боку російського війська.
І«м >| )ія та практика__________________ _______________ ____ 125
.алвмпгттюйвиь
Царський терор в Україні

І) Розпочався відразу після переходу гетьмана на бік Швеції;
ИІ п Україні провели вибори нового гетьмана, яким став Іван
('коропадський;
Я) п усіх церквах Московського царства Мазепі проголосили ана
фему;
< jioitumd
і) здійснено символічну страту опудала Мазепи;

01 и центральні райони Гетьманщини та на Правобережжя введено
російські війська;
її І ішлася пропагандистська робота: Мазепу звинувачували в намірі
передати Україну під владу Польщі та повернути унію;
/) усім «мазепинцям», що повернулися до Петра І, оголосили ам
ністію і наділили їх новими маєтками та нагородами;
н) іпімщено гетьманську резиденцію Батурин разом із жителями;
М) її мд прихильниками Мазепи був проведений суд, до страти засуд
жено близько 900 представників старшини;
10)у квітні 1709 р. російське військо під командуванням О. Менши-
кова зруйнувало Запорозьку Січ, забрало артилерію та амуніцію,
спалило флотилію, а захоплених козаків закатували.
IT III m II ТИіі IIГ ііЦГіі itirt Тії танг II ц 1 И^і'ТЛв'ІіЬОіГІІІ titnnnifcvn І.ЧГІГ ‘ІцЧ-'Як *тг Г I ІИТ1 р І І НІ Чг ІМЦІЦ rrci'HUrfrtrf N 14» «Пі»
Цо цікаво!
Уцілілі після меншиковської розправи січовики втекли на територію ;j§;
Мримського ханства і заснували при впадінні річки Інгулець в Дніпро
І І'И'ПікІВСЬКу Січ.
// <»лтавська битва між шведськими та російськими війська-
мїї ні дбулася 27червня 1709р. їй передувала облога Полтави швед-
І.ММІО армією.
Мета шведів:
їй хопити в Полтаві порох, фураж, провіант та одяг;
їй і ановити контроль над басейном річки Ворскла та переправою
•ігроз Дніпро у Переволочній.
А .не Полтаву шведи так і не змогли взяти. Під час облоги Полта
ви до міста підійшла російська армія, до якої входили й українські
«нЬч.кові частини під командуванням С. Палія. Битва тривала кіль-
і м іп.дин, і ще до полудня шведи були розгромлені.
Причини поразки шведсько-козацької армії:
М і» і м ькісна перевага російського війська (майже вдвічі);
^1 Кирл XII не зміг особисто очолити армію через поранення ноги,
« між генералами панувала нбзгода;
♦ І її і дгутність єдиного тактичного плану битви.
126 J?—snKmK№t9^ мюііііляїміЖШАівтяяівию-хмьі*&***&
escmx&i't і^сздодиямродт
Історія Україна
Мазепі й Карлові XII вдалося втекти в турецькі володіння. Ко

заки, які воювали на боці шведів і потрапили в московський полон,
були показово закатовані, і їхні тіла були виставлені на привселюд*
ний огляд.
Наслідки Полтавської битви:
— Україна зазнала значних людських та матеріальних утрат;
— царський уряд почав ліквідацію Гетьманщини;
— І. Мазепа не пережив поразки і помер у жовтні 1709 р.
Оцінки діяльності Івана Мазепи є діаметрально протилеж
ними:
— Один з найвидатніших діячів України, який прагнув перетворити
її на незалежну державу західноєвропейського типу з абсолют1
ною владою гетьмана чи князя.
— Зрадник російського царя, якому складав присягу; його дії при*
звели до соціально-економічних та людських втрат українців,
прискорили процес ліквідації української автономії.
Гетьманування Пилипа Орлика (1710-1742 pp.)

Після поразки Мазепи під Полтавою в еміграції на території
Туреччини опинилися його прибічники — мазепинці. Боротьба а*
гетьманську булаву тривала півроку. Нарешті козацька рада в Бел
дерах у 1710 р. обрала генеральну старшину та нового гетьмане
Пилипа Орлика.
Історичний портреті
Пилип Орлик — вів родовід від чеського барон*
ського роду Орликів, які, тікаючи від гуситських
воєн XV ст., виїхали до Польського королівства,
з часом осівши у Західній Білорусі. Са
родився майбутній гетьман України. Мати охро*
стила хлопця у православному віросповіданні,
а батько, шляхтич-католик, загинув у бою з тур*
кам під Хотином, коли Пилипу не було й року.
Освіту здобував у Віденській єзуїтській школі,
згодом у Києво-Могилянській академії, У 21 рік
Пилип Орлик Орлик став секретарем канцелярії київського
(1672-1742) митрополита, а невдовзі перемістився до гетьман
ської канцелярії в Батурині, де на нього звернун
увагу І. Мазепа. У 1706 р. Орлик стає генеральним писарем Війська Заио»
розького. Дружиною Орлика стала дочка полтавського полковника, а пер-
вістка Григора хрестив сам Мазепа. Орлик став єдиною людиною, з ким
Мазепа ділився своїми небезпечними планами. Він розділив з Мазепою
і тягар вигнання, а в 38 років був обраний гетьманом.
Ймовірно, що саме Орликові належало авторство угоди між гетьманом
і військом, відомої як «Конституція прав і свобод Війська Запорозького»
іі’мрін та практика____________ ._______________________________ 127
—......... г^'-.^ДЦЦ.Г; «Г*У AWW» «7<ніЄ<Ц»» '
.. — -%•' '..*уі-гел*»ьЗ'-?вл л-і.і^л.-и
У 1711р. він здійснює похід на Україну, який закінчився невдачею з бага- {Е

і міх причин. У 1714 р. гетьман та 20 осіб з його оточення рушили до євро- Щ
ішМгьких країн з метою переконати їх володарів у необхідності створення !»
иитиросійської коаліції, і тривала ця дипломатична місія Орлика до са- |Е
мі її смерті. Поставленої мети гетьман не досяг. Він помер на самоті у віці Щ
П» років у Бендерах, місце поховання Пилипа Орлика невідоме. j||
Діяльність Пилипа Орлика

І 11 ідписав договір із Карл ом XII про протекторат Швеції над Украї
ною. Шведський король зобов’язувався вести війну з Росією, доки
Україна не буде звільнена від московського панування.
J Домовився з Кримським ханством про спільну боротьбу'проти
Росії.
А Для підтримки П. Орлика Туреччина оголосила війну Москов
ському царству (1710 p.).
4 У іслав так звану Конституцію Пилипа Орлика.
п У 1711 р. здійснив похід на Правобережжя разом із загонами по-
ипків і татар. Завдяки вдало проведеній антимосковській агіта
ції на бік Орлика переходили не тільки кріпаки-втікачі, а й цілі
міста. На Лівобережжі розпочалися антиросійські виступи. Але
мнторитет П. Орлика підірвали вилазки татарських загонів на
(’лобожанщину, внаслідок чого військо залишили українські
козаки та міщани. Змушений відступити під тиском московської
іфмії Б. Шереметєва.
!*езультати і наслідки:
похід завершився поразкою передусім через ненадійних со
юзників;
татари пограбували міста і села Правобережжя, тисячі людей
забрано в ясир.
и Узяв участь у підписанні Прутського договору (1711 р.) між
Московським царством та Туреччиною.
і 11 пмагався створити широку антиросійську коаліцію — як у Єв
ропі, так і на Сході. Але міжнародна ситуація не сприяла йому:
у 1721 р. перемогою Росії закінчилася Північна війна, внаслі
док якої Росія отримала Прибалтику;
Туреччина задовольнилася Азовським узбережжям і не по
спішала воювати далі;
Польщу роздирали міжусобні війни, що закінчилися перемо
гою російського ставленика Фрідріха-Августа III.
Через загрозу арешту російськими агентами П. Орлик постійно
мкрі’їлдив. Неодноразово він звертався до Речі Посполитої, Фран-
міі, Англії, німецьких держав, Голландії, Папської держави тощо
за підтримкою у справі відновлення незалежної України, проте ре

зультату не отримав.
Із 1722 р. П. Орлик оселився в Салоніках (Греція). Помер у 1742 р*
Прутський договір (1711 р.) став наслідком московсько-туре*
цької війни. Туреччина мала на меті повернути втрачений у 1696 р,
Азов та відновити вплив у Північному Причорномор’ї. Окремо сто
яла вимога відновлення незалежної Гетьманщини.
Російські війська врятував від капітуляції лише підкуп туре
цького головнокомандувача, який погодився на переговори.
^ А - - Г * С » Г > , .ІЗ'-ІХ^ЯТГ\!Л»А*ЯіП*--*- У І І ІШ'П'ІЧ^
|! Це цікаво!
|| Спочатку мова йшла про передання дід владу гетьмана всієї України.
|j Але російські дипломати, роздаючи хабарі, досягли значних посту-
|і пок, тому Росія вивела свої війська тільки з Правобережжя, залишив-
! ши собі Київ. *
Зміст договору:
— Туреччині повертався Азов;
— у степовій Україні Москва мусила зруйнувати частину своїх фор*
тець;
— Москва не мала права втручатись у справи Речі Посполитої і від»
мовлялася від претензій на Правобережну Україну.
Результати, й наслідки договору:
— Орликові не дісталося навіть Правобережжя (захоплене Полк»
щею);
— Московське царство та Османська імперія перебували у стані вій*
ни до 1713 р.
Конституція Пилипа Орлика — угода між П. Орликом, старіли*
ною та запорожцями, укладена під час обрання П. Орлика гетьманом»
Основною ідеєю документу стала вимога обмежити владу гетьмані
і прагнення старшини відігравати провідну роль у суспільно-полі*
тичному житті України.
Текст Конституції був складений латинською та книжною україИ’
ською мовами і містив преамбулу (вступ) і 16 статей.
Вступна частина викладала історію українського народу та Вій
ська Запорозького:
— Україна втратила свою незалежність у боротьбі з Польщею;
— Б. Хмельницький відновив незалежність;
— Московське царство порушило взяті на себе зобов’язання щоди
України, тому Військо Запорозьке змушене відстоювати праі»
українців збройним шляхом;
— І. Мазепа був захисником інтересів України, Карл XII —* «покро
витель і протектор України»,
Теорія та Практика
Основний зміст Конституції:

I) Україна є суверенною державою під протекторатом Швеції;
У) православ’я є державною релігією;
II) територія України складається з Чернігівського, Брацлавського
та Київського воєводств;
4) нлада ділиться на три гілки: законодавчу (Генеральна рада), ви
конавчу (гетьман і генеральна старшина) та судову (Генераль
ний суд);
ft) і 'етьманська влада обмежується участю Генеральної військової ради
(парламенту) в державному управлінні; до Генеральної ради має
увійти не тільки генеральна, полкова і сотенна старшина, а й по од-
і юму депутату від кожного полку та Низового Війська Запорозького;
П) уряди полковників і сотників є виборними;
7) гетьман не розпоряджається державними коштами; бюджетом
нідає генеральний скарбничий, який узгоджує дії з гетьманом;
И) передбачено соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звіль
нялися від податків та повинностей.
Тиким чином, Конституція змальовує парламентську республі
ку. Вона стала пам’яткою суспільно-політичної думки та символом
Порогьби за становлення незалежної України.
Гетьманування Івана Скоропадського (1708-1722 pp.)
І І Іодав Петрові І на затвердження «Просительні статті», де просив

царя зберегти права і вольноСті України. На їх основі Петро І ви
дав «Рішительний указ» (1709р.), або Решетилівські статті:
встановлено контроль за збиранням податків і витратами на
утримання козацького війська та гетьманської адміністрації;
козакам відмовлено у звільненні від підпорядкування росій
ським офіцерам;
захоплена козацька артилерія залишалася російському вій
ську;
збільшено кількість російських залог у містах Лівобережжя;
до кінця 1709 р. козацьке військо звільнялося від участі у вій
ськових походах;
приймати іноземних послів можна було лише в присутності
царського представника.
130 •xw.,
____________________________________________ Історія України
'
•і-гг'Чптггпп ігіт-гггпппгіігтгіп-Т'“ т"гп-г" 'nfvr тгт-пт' тг~ —“•• гп-іггп - і — m іагіїтні*’ ггг я т «ііг'тгг тпгіічінггт)-- іпґшіи»*і > імчиш-щп гішш-г in>ir>jr і гищ і щпіічпіі ~ чг~ік~ииігігиі- ін-цтгОші^и
2. У 1709 р. при гетьмані було запроваджено посаду міністра-рези-

дента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уря*
ду; ним став А. Ізмайлов.
3. Резиденція гетьмана була перенесена ближче до російського кор
дону — до Глухова; тут перебували два російські полки, підпо
рядковані безпосередньо міністру-резиденту.
4. Петро І самостійно призначав генеральну і полкову старшину,
в тому числі росіян і німців, які не підкорялися гетьману й от
римували великі маєтності в Україні.
5. Тривали численні мобілізації козаків для участі у Північній вій
ні та роботах з будівництва укріплень, каналів і нової російської
столиці Санкт-Петербургу.
6. Із Гетьманщини було заборонено вивозити будь-які товари, що
гальмувало розвиток торгівлі; Запоріжжю оголошена економіч
на блокада.
7. Заборонено друкувати книжки українською мовою, з церков ви
лучали книги українського друку і заміняли їх на московські ви
дання.
8. За кордон вислані студенти Києво-Могилянської академії, що
були вихідцями з Правобережжя.
Оцінка діяльності: спроби Скоропадського нейтралізувати на
слідки повстання Мазепи мали частковий результат. Реального впли
ву на російську політику щодо України він не мав. Як наслідок,
гетьман втрачав авторитет, і старшина почала налагоджувати кон*
такти безпосередньо з оточенням Петра І.
Утворення Малоросійської колегії (1722-1727 pp.)
Із 1721 р. Московська держава стала іменуватися Російською їм-
перією, а Петро І прийняв титул імператора.
27 травня 1722р. була створена Малоросійська колегія з 6 мос
ковських чиновників на чолі з С. Вельяміновим, якій підпорядкову
валися установи Гетьманщини.
Мета створення Малоросійської колегії:
— контроль за діяльністю гетьмана та старшини;
— поступове обмеження політичної автономії Гетьманщини і зве
дення її до статусу провінції.
Діяльність Малоросійської колегії:
— встановлювала та стягувала податки до царської казни, провіант
для російської армії;
— розміщувала на території Гетьманщини російські війська;
— контролювала діяльність Генеральної військової канцелярії;
— контролювала роздачу земель старшині та офіцерам;
— розглядала апеляції на судові рішення українських судів.
Ім')рія та практика 3^ 131
-|Г ПІНТИ I nWrTTTTmVni <МІПШ III t і іГ. — НГ.- ПГТіН ІІҐГ1 ГГ--------------------ПГГ1П- -І----------ТІГТіШІГ'ІДіУ "ШіГгl»ittrr~rr,rr»l1
1 Іротистояння І. Скоропадського виявилося безуспішним, і на почат

ії у липня 1722 р. він помер. Реальна влада перейшла Малоросійській
колегії, яка започаткувала процес ліквідації української державності.
Гетьманування Павла Полуботка (1722-1723 pp.)
Ц» цікаво!
; Павло Полуботок мав козацьке коріння, закінчив Києво-Могилянськз
: пкидемію. Разом із батьком бр&в участь у старшинській змові проти Ма
іичш в 1691 p., за що був позбавлений маєтностей і заарештований. Утім,
у 1706 р. він став чернігівським полковником та претендентом на гетьмане-
тно. З його іменем пов’язана легенда про казну Гетьманщини, яку Полу-
Опток начебто передав на зберігання до Англійського банку, побоюючись
Н конфіскації Петром І.
22 липня 1722 р. Петро І доручив управління Гетьманщиною наказ

ному гетьманові Павлу Полуботку. Виборів гетьмана не проводили.
І. Полуботок активно підтримує вимоги старшини ліквідувати Ма
лоросійську колегію та відновити повноцінне гетьманство,
і!. Започатковані реформи:
— запроваджено колегіальні суди;
— установлено порядок судової апеляції;
— призначені інспектори, які наглядали за виконанням геть
манських рішень тощо.
.1. У військовому таборі на річці Коломак у 1723 р. були написані Ко
ло мацькі петиції j— звернення до Петра І з вимогою відновлення
державних прав України. Це звернення лишилося без відповіді,
і. Друге звернення Полуботка до царя закінчилося викликом гетьма
на та старшини до Петербурга, де їх заарештували і кинули до
ІІетропавлівської фортеці. Там вони перебували до смерті Пет
ра І у 1725 р. Полуботок помер у в’язниці.
Оцінка діяльності П. Полуботка: намагаючись відновити пов-
11 оцінну українську автономію, проявив себе як мужній і послідовний
іюлітик. Його смерть в ув’язненні продемонструвала наміри імперії
щодо цілковитого скасування автономії Гетьманщини.
Після смерті Петра І престол дістала його друга дружина, Кате
рина І. Але фактично країною правив О. Меншиков, соратник і друг
І Іотра І. Політична ситуація змінилася:
наближалася війна з Туреччиною, і царському урядові потрібні
були союзники.
малоросійська колегія, піднявши податки для землевласників,
утратила прихильність Меншикова, який мав чимало маєтків
в Україні.
За цих умов царський уряд нарешті пішов на поступки і дозволив
козакам обрати гетьмана.
132 *-------------------------------------------------- ---------------------- - Історія УкраШ
»»м»ги№*і—^««^гядтжоїяиьі^'^іггі^чдаоайшкмжадцішипі »іли>~іг<ясц^дгц»іа>.ояі,а«*ж,яммс.с<у*ямаа?ямл,л»діі іжу^^.чшчіі^лі^ліхіимиїїш »»«<ішмі^|
Гетьманування Данила Апостола (1727-1734 pp.)

У жовтні 1727 р. гетьманом України був обраний миргородський
полковник Данило Апостол.
Це цікаво!
|| Данило Апостол народився в с. Великі Сорочинці на'Полтавщині в ко-
j зацько-старшинській родині. Брав участь у Північній війні. Став одним
1 із найактивніших учасників розробки україно-шведського союзу і навіть
IS j приєднався до шведської армії в 1708 р. Проте за декілька місяців перей-
|! шов на бік Петра І. У 1723 р. був заарештований разом із Павлом Полу
ботком.
1. Уклав із Петром II «Рішительні пункти» (1727p.):

— генеральна старшина і полковники обираються козаками, а не
призначаються гетьманом, і затверджуються імператором}
— гетьман установлює дипломатичні відносини тільки зі згоди
імператора;
— українське військо обмежується трьома полками (по 500 чо
ловік), що підпорядковуються російським воєначальникам*
і реєстровими козаками;
— росіяни можуть мати володіння в Гетьманщині, а українці —>
в Росії без обмежень.
2. Зменшено кількість росіян у гетьманському уряді, обмежено
кількість російських військ в Україні.
3. Під гетьманську владу повернулися запорожці, що з 170 8 р. меїш
кали та території Кримського ханства; засновано Нову Січ на річці
Підпільній (1734 p.).
4. Укладено «Звод» українських законів на основі литовських ста*
тутів та магдебурзького права; проведено ревізію державних зо*
мель, незаконно захоплені повернуто в державне володіння.
5. Д. Апостол відокремив гетьманську казну від державної, вперше
чітко було визначено бюджетні видатки України.
6. Скасовано податки, раніше накладені Малоросійською колегією.
7. Гетьман вимагав від російського уряду скасувати торговельні об
меження для Гетьманщини.
8. Був змушений направляти людей на будівництво «Української
лінії» — оборонних споруд від Дніпра до Дінця — та д*о козаць»?
кого корпуса у Польщу.
У 1733 р. гетьман захворів, й імператриця Анна Іоаншівна скд-
сувала гетьманський уряд. Наступного, 1734 p., Д- Апостол помер.
Оцінка діяльності Д* Апостола: політика цього ігетьмані?
сприяла відродженню української економіки, обмеженню свавіл*
ля російських урядовців в Україні. Він зміг тимчасово зберегти
автономію Гетьманщини. І
Іеирія та практика __________________________:________________ 133
Правління гетьманського уряду (1734-1750 pp.)

Урядування в Україні Анна Іоаннівна доручила Правлінню
іч'тьманського уряду — видозміненій Малоросійській колегії. Воно
ї м надалося з 6 осіб, половина з яких були українцями, половина —
росіянами. Головував у Правлінні князь О. ІІІаховський.
їіміни в українській політиці відбулися з приходом до влади імпе-
рнтриці Єлизавети Петрівни. її фаворитом, а згодом і чоловіком був
Олоіссій Розумовський (Розум), виходець із України. Завдяки його
н /швові Єлизавета прийняла рішення про відновлення гетьманства.
11
Гетьманування Кирила Розумовського (1750-1764 pp.)

І (о цікаво! |||
Іі. Разу лювський народився в сім’ї козака Григорія Розума. Завдяки про- !§|
мчсції брата здобув освіту в університетах Європи. У 18-річному віці при-
'Кінчений президентом Петербурзької Академії наук, а його дружиною ір
< гили троюрідна сестра імператриці Катерина Нарипікіна. Своє життя !І|
ні її завершив у Глухові. Щ
Молодший брат Олексія Розумовського був «обраний» старши
ною :т наказом Єлизавети в 1750 р.
Діяльність К. Розумовського
І 1 Іереніс резиденцію в Глухів, який розбудував за європейським
н.чірцем.
й J І,омігея прийняття царського указу, який забороняв закріпачен
ня українців. Пізніше заборонив перехід селян у інше господар
ство без письмової згоди землевласника.
Й (’ирави, пов’язані з Україною, спрямовувалися не до Сенату, а до
Колегії закордонних справ, що формально визнавало особливий
<• татус Гетьманщини.
і IIідпорядкував своїй адміністрації Запорозьку Січ і Київ,
ft И України було виведено російські війська.
И Домагався фінансової та дипломатичної автономії, щоправда,
безрезультатно.
і Здійснив військову реформу: уніфікував зброю та уніформу для
козацького війська, вдосконалив артилерію,
и Провів судову реформу: запровадив шляхетські суди; Гетьман
щина була поділена на 20 повітів, у кожному з яких засновано
«уди: земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський
(для розгляду земельних справ),
її Напровадив обов’язкове навчання козацьких дітей, планував від
крити у Глухові університет.
І О. Обирав старшинські з’їзди — Генеральні зібрання — як прототип
шляхетського парламенту (за польським взірцем).
11. Виступив із проектом спадкового гетьманства в "Україні.
Така активність гетьмана не сподобалася імператриці Катерині II,
яка захопила престол у 1762 р. Розумовський ледь не опинився у за
сланні, але врешті йому запропонували піти у відставку. Гетьмам
змушений був погодитися, за що й отримав чин генерал-фельдмар
шала та маєтки,
10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію
гетьманської влади в Україні.
Історичне значення Гетьманщини

1. Проіснувала 115 років і відіграла важливу роль у формуванні
української держави.
2. Захистила український народ від асиміляції, експлуатації та на
ціонально-релігійних утисків з боку польської влади.
3. Незважаючи на втручання російських чиновників, ключові по*
сади в Гетьманщині обіймали саме українці.
4. Гетьманщина створила умови для остаточного становлення україн
ського народу, розвитку його мови та культури.
5. Чимало нащадків козацької старшини стали видатними україн
ським діячами, які продовжили боротьбу за відновлення україи*
ської державності.
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ «VII -

ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ «VIII ст.
Загальна характеристи ка:
1) була збережена культурна основа другої половини XVI — першої
половини XVII ст.;
2) культура розвивалася в умовах існування української держав*
ності — Гетьманщини;
3) підтримка української культури з боку гетьманів;
4) тенденція культури до набуття світського характеру;
5) з початку XVIII ст. активізується наступ російського царизму ні
українську культуру;
6) відчутний вплив західноєвропейського бароко.
Основні галузі культури
1. Освіта.
— Початкову освіту здобували в початкових школах (Лівобі
режжя), братських школах (Правобережжя), єзуїтських шко
лах для шляхти (Правобережжя). Вчителями виступали й таи
звані мандрівні дяки, які переходили з місця на місце.
ізціли та практика __ ________________________________________ -=^135
Закладами середньої освіти були Чернігівський, Харківський

і Переяславський колегіуми (Лівобережжя), Львівський, Каме-
нецький, Луцький тощо єзуїтські колегіуми (Правобережжя).
Вищу освіту давали Львівський університет та Києво-Моги-
лянський колегіум (з 1701 р. — академія). Колегіум був відкри
тий для всіх верств населення, але серед учнів переважали діти
козацької старшини, багатих козаків, духовенства та міщан.
«» ••■о» і її пищу ііітпггп'іі іиттиі цііп<іи ііипп ~іггііііг» ищ"п цгнтягіт і *апіг шиї і чним тоги иигиіг тт і > ипіщщціі«иичіи ................................................................................................................................................... тцщ ііі*іі iwhiihhum'h
11,1' ЦІКаво!
.кий колегіум став взірцем для
; ІСиїтісі створення вищих навчальних за-
! илпдів у Яссах (1640 р.) та Москві (1687 р.)
'у.;?*?;:*
11 роте у XVIII ст. в освітній сфері відбулися негативні зміни: піс

ля Полтавської битви скоротилася кількість студентів Києво-
Могилянської академії; звільнили «неблагонадійних» виклада
чів; царський уряд заохочував переїзд до Росії талановитих уче
них, митців, церковних діячів.
И Наука.
Починає розвиватися філософія як самостійна наука.
■- Відбувається формування історичної науки: «Синопсис, або
Стислий опис від різних літописців про початок слов’яно-русь-
кого народу» (1647 р.) фактично став першим систематизова
ним підручником із вітчизняної історії.
Учені Києво-Могилянської академії провели перші археоло
гічні дослідження — розкопки Десятинної церкви в Києві;
відбувалася реставрація храмів часів Київської Русі.
;І Книгодрукування.
Працювали Львівська братська, Почаївська, Уневська типо-
графії; найбільшою була типографія Києво-Печерської Лаври.
Також відкрито польські та єврейську типографії. Переважна
більшість книг були церковно-релігійного змісту.
І. Усна народна творчість представлена передусім думами та іс
торичними піснями, що змальовували Національно-визвольну
иійну та її героїв. Поширюються також чумацькі, рекрутські,
козацькі пісні.
Ь, Література.
- Розквіт стилю бароко.
- Полемічна література (Л. Баранович « Нова міра старої віри »;
І. Ґізель «Правдива віра» тощо).
- У першій половині XVIII ст. з’являються козацькі літописи
(«Літопис Самовидця», літописи Г. Граб’янки та С. Величка).
Розвиток історичної та літописної літератури (Ф. Сафонович
«Хроніка з літописів давніх»).
6. Театр.
— Поширення вертепу. Улюбленим героєм стає запорожець,
який захищає простих людей. Із вертепами ходили студенти
колегіумів та Києво-Могилянської академії.
— Розвиток шкільної драми. Основними темами були різдвя
ний цикл, мораліте (повчальні вистави алегоричного змісту),
міраклі (релігійно-повчальні віршовані драми).
7. Музика.
— Поширення козацьких маршових пісень.
— Поширення серед міського населення кантів або псалмів —
побутового багатоголосного пісенного жанру, що широко ви
користовувався в шкільному театрі та вертепі.
— Триває розвиток партесних (багатоголосних) співів.
— Музику викладали в колегіумах, а в 1737 р. відкрито спеціалі
зоване музичне училище у Глухові.
— Видатними композиторами початку XVIII ст. були А. Ве-
дель, Д. Бортнянський.
Дмитро Бортнянський — народився у Глухові.
Після навчання у школі півчих ири дворі К. Ро- ,
зумовського у семирічному віці був відправле- І
ний до Петербургу, де продовжив освіту в складі І
придворного оркестру та придворної співацької
капели.
З 1769 р. Бортнянський навчається композиції j
у Венеції. Його перші опери («Креонт», «Алкід») j
були поставлені на італійській сцені. Повернув-1
шись до Росії, він обіймав посаду придворного І
композитора та диригента придворної капели при і
Дмитро Павлі І. Він першим відійшов від італійської тра
Бортнянський диції у складанні хорових духовних творів і за
провадив українські народні мотиви до церков-;
(1751-1825)
них мелодій. На творах Бортнянського вчилися !
видатні українські композитори М. Лисенко, Б. Лятошинський, Л. Реву-
цький. Помер композитор у 1825 р. у Петербурзі.
ЩЩЩ-Щ ■
— Розвиток музичної теорії: український композитор Н. Дилець-
кий створив «Музичну граматику».
— Виникнення цехів музикантів, що обслуговували урочисті
церемонії, військові походи та розваги.
8 Архітектура.
Розвиток стилю бароко, який в Україні отримав назву козацького
через набуття національного колориту. Естетичними особливостя
ми українського бароко є багатобарвність, контрастність, мальов-
ifv )f >ія та практика__________________________________________ 1137
иичість, посилена декоративність, динамізм, численна кількість

усіляких вимислів і головне — небачена вигадливість форм. Роз
квіт бароко припав на добу І. Мазепи. Найвидатніші пам’ятки —
Спаська церква Мгарського монастиря, церква Всіх Святих Киє
во-Печерської Лаври, Софійський і Золотоверхий собори в Києві.
Видатні архітектори — С. Ковнір, І. Григорович-Барський.
п. Розвиток графіки пов’язаний із книгодрукуванням. О. Тарасе-
вич, якому належать 40 гравюр «Києво-Печерського патерика»,
вважається засновником української школи граверів.
........ .. -rmii-trwi"
І !,<• цікаво! j|
, (). Тарасевич створив чимало портретів королів та інших видатних осіб ||
('иропи. ІІ
„_________ __________ ________________________„_____________ _____^____________„________________ і Ш
10. Живопис.
— Основні живописні жанри — іконопис, фреска, портрет. Най-
популярнішою стала живописна школа Києво-Печерської лав
ри, представники якої розписували храми в багатьох україн
ських містах.
— Іконописні зображення відходять від канонів, стають більш
земними; в портреті з’являються риси реалізму.
— Популярним стає так званий парсунний живопис (портрети
гетьманів і старшини).
— Набули поширення народні картини із зображенням козака
Мамая.
— Збагачуються художні засоби: використовуються перспекти
ва, світлові та колористичні ефекти.
Українська культура не замикалася в національних межах.
Українські студенти навчалися в європейських університетах, ви
пускники Києво-Могилянської академії працювали в наукових за-
и ладах Європи. Міжнародні зв’язки сприяли збагаченню духовного
гніту українців.

01. Звернення до Петра І з вимогою відновлення державних прав
України організував гетьман:
А) І. Скоропадський; В) І. Мазепа; І-,
Б) К. Розумовський; Г) П. Полуботок. І1
112. Іван Мазепа уклав антиросійський союз із:
А) Швецією; В) Туреччиною;
Б) Польщею; Г) Кримським ханством.
83. Гетьманщина була ліквідована в:
А) 1709 р.; В) 1764 р.; г
Б) 1711р.; Г) 1783 р. L
A) «У першій половині XVIII ст. з'являються козацькі літо
писи»; І~
Б) «Популярним у XVIII ст. став драматичний театр»; і______________
B) «Культура України у XVIII ст. набуває церковного ха
рактеру»;
Г) «Завдяки Мазепі козаки були звільнені від участі
у Північній війні».
85. Укажіть заходи гетьмана Кирила Розумовського.
1. Відкрив перший український університет;
2. переніс резиденцію до Глухова, який розбудував за єв
ропейським взірцем;
3. провів судову реформу;
4. домігся міжнародного визнання України;
5. запровадив обов’язкове навчання козацьких дітей;
6. збирав старшинські з’їзди — Генеральні зібрання —
як прототип шляхетського парламенту;
7. закріпив гетьманство за своїми нащадками.
86. Установіть відповідність між митцем та сферою його твор
чості:
A) С. Ковнір; 1. Музика; А
Б) О. Тарасевич; 2. архітектура; Б
B) Н. Дилецький; 3. література;
В
Г) Ф. Сафонович. 4. живопис;
5. гравюра. Г
A) Прутський договір;
Б) Полтавська битва;
B) Паліївщина;
Г) діяльність Малоросійської колегії.
«Московський генерал Меншиков приніс на Україну всі страхіт
тя помсти та війни. Всіх приятелів Мазепи безчесно катовано;
Україна залита кров’ю, зруйнована грабунками і виявляє скрізь
страшну картину варварства переможців».
* Про які події йдеться в тексті? Що було їх причиною?
«...Ми, Генеральна старшина, кошовий отаман і все Запорозькі
військо, домовилися і постановили з ясновельможним гетьманом..,
щоб у Вітчизні нашій першими радниками була генеральна стар*
і. практика__________________ ___________ _____________ 139
м і її і ні — За ними за звичайним порядком слідують городові полков-

мнки... Із тими всіма... має радитися ясновельможний гетьман та
Ппт наступники... нічого без їхнього дозволу і поради не зачинаю
чи приватною своєю владою не встановлювати і до завершення не
приводити... Коли б хто з генеральних осіб, полковників, генераль
них радників, значного товариства... зважився.,., провинитися,
пі таких преступників... здати на Військовий генеральний суд...»
І) Яку назву має цитований документ і хто є його автором?
И) Чиї інтереси він захищає?
;І) Яким було його значення?
1) Чому документ ніколи не був реалізований?
Г») ІЦо ви знаєте про долю його автора?
ill, Доведіть або спростуйте твердження:
• Гетьманщина не змогла опиратися натиску Росії через помил-
к и в політиці своїх провідників».
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ «VIII ст.

ЛІКВІДАЦІЯ РОСІЙСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
Українські землі під владою Російської імперії
Друга Малоросійська колегія (1764—1786 pp.)
Друга Малоросійська колегія перебрала на себе управління
1 ♦♦п.мпнщиною після скасування гетьманської посади. Вона скла
ді 'і п ся з чотирьох представників козацької генеральної старшини та
чмтирьох російських чиновників. Очолив колегію П. Румянцев.
Мета діяльності Малоросійської колегії:
ліквідувати залишки автономії;
ткріпачити селян;
контролювати економічний розвиток України;
збільшити збір податків із населення.
ІСолегія була ліквідована після втрати Україною залишків де-
і« пишності.
Остаточна ліквідація автономії України
1765 р. — ліквідовано козацькі полки на Слобожанщині та пе
ретворено їх на регулярні гусарські полки; на території слобідських
tm.ii ків утворена Слобідсько-Українська губернія.
J 765—1769pp. — проведено Генеральний опис Малоросії, що став
мі-новою для поширення на Україну загальноросійського законодав-
• тни*, проведено перепис населення, наведено дані про повинності
і податки, здійснено опис населених пунктів.
140 * --------------------------------------------------------------------------Історія Ун\Щ
1775 p. — остаточно зруйновано Запорозьку Січ.

1781 р. — ліквідовано полково-сотенний устрій Лівоберажй*
Гетьманщини та Слобожанщини, запроваджено імперський ЯД
міністративний поділ на намісництва (Київське, Чернігівське, Нон
город-Сіверське, згодом додалися Харківське та Катеринославську
замість козацьких полків утворено регулярні карабінерські полин
місцеві козаки позбавлялися своїх прав та привілеїв.
1782—1786pp. — ліквідація Генерального суду, полкового і сотої
ного правління, інших адміністративних і судових установ колиш
ньої Гетьманщини, заміна їх на загальноімперські установи.
1783 р. — остаточне закріпачення селян.
1785 р. — на Україну поширено «Жалувану грамоту дворкИ
ству»: козацька старшина зрівнялася в правах із російським дМ
рянством.
1785 р. — проведено секуляризацію монастирських маєтків.
ии. •'Кн'Фгггч .у, і і ічвцини ПЛІН <« мі і №»—ттт
[j Словник!
|j Секуляризація — конфіскація державою церковних земель.
Історичне значення Запорозької Січі

— З ліквідацією Запорозької Січі закінчується козацька доба історії
України.
— Запорожці прославили себе героїчною боротьбою з чужоземним»
загарбниками та захистом південних рубежів України.
— Запорожці проявили творчі здібності в організації військової
справи та створенні своєрідної культури.
— Запорожці були активними учасниками національно-визвольних
рухів та культурного життя України.
Українське козацтво після ліквідації Запорозької Січі:
— 5 тисяч козаків перейшли та територію Туреччини, де заснували
Задунайську Січ;
— частина козаків із дозволу російського уряду заселила територій
між Бугом і Дністром; згодом із них було створене Чорноморське
військо, яке переселили на Кубань;
— частина старшини отримала офіцерські звання;
— понад половину козаків було закріпачено указом Катерини II.
Російсько-турецькі війни
Росія вела війни з Туреччиною в другій половині XVIII ст. з ме
тою посилення своїх політичних та економічних позицій у Північ*
йому Причорномор’ї, на Балканах та в країнах Близького й Серед
нього Сходу.
і 'м міір.жтка _________________________________ ____________^ 141
Міяни Результат Наслідки

і «нй Кючцк-Кайнарджійський мир — Посилена присутність
1 І М |4|> (1774 р.) Росії на півдні України;
Росія приєднала українські зем — відпала потреба в Запо
лі в межиріччі Дніпра й Півден розькій Січі (ліквідована
ного Бугу до узбережжя Чорно в 1775 р.);
го моря, частину морського уз — у 1783 р. Кримське хан
бережжя з фортецям Керч, Єні- ство увійшло до скла
кале, Кінбурн, Азов і таким чи ду Російської імперії,
ном здобула вихід до Чорного внаслідок чого припини
моря; лися турецько-татарські
— Кримське ханство оголошене набіги, в Криму ліквідо"-
незалежною від Туреччини де вані рабовласництво та
ржавою; работоргівля, Крим При
— Туреччина відновила автономію єднано до імперського
Молдавського князівства та Во російського ринку;
лощини, які фактично потрапи — Початок утисків татар,
ли під протекторат Росії; масові втечі татар до Ту
— російські торгові судна вільно реччини
плавають Чорним морем і про
ходять через протоки Босфор
і Дарданелли
1**7 Ясський мир (1791 р.) — масове переселення лю
1 f М | [>)>. — Росія приєднала землі між Пів дей на Південь України,
денним Бугом та Дністром з фор заснування міст (Одеса,
тецею Очаків; Катеринослав, Маріу
— новий кордон між Росією та Ту поль, Миколаїв, Севас
реччиною встановлений по річці тополь);
Дністер на південному заході, — швидкий економічний
по ї>ічці Кубань — на Кавказі; розвиток південних
— Туреччина визнала приєднання українських земель;
до Росії Криму й Кубані. — у 1796 р. кріпацтво за
— Росія повернула Туреччині Мол проваджено на півден
дову й Волощину них землях України
Правобережжя і західноукраїнські землі

V 1714 р. південна Київщина та Врацлавщина знову опинилися
ід нладою Польщі.
Особливості соціально-економічного та політичного

розвитку регіону
Територія була спустошена і знелюдніла внаслідок тривалих воєн-
иих дій та примусового переселення мешканців на Лівобережну
У країну.
Державну та общинну землі захоплюють магнати.
142 j?-*._________________________________________ Історія України
w імми wr.miHi mtw»"»1 winїй чщ >-к*ч»лцам№Г-ігимм№шіа*»,у>птіч>цпі*»!гкП<»'<Ь»Як»»ш*!»ті!ч»^У‘ад»аигт>і!У»цаі.,тіииеп»і—а."<ці *i^
— Збільшено повинності селян: панщина 4—5 днів, ремонт і спору

дження панських будинків, шляхів, мостів, натуральні побори
(птиця, мед, гриби тощо).
— Зростає чисельність дворових слуг (безземельних селян), чиє ст*
новигце не відрізнялося від рабського.
— У південній Київщині та Брацлавщині засновують слободи — ті
селення, що на 10—25 років звільнялися від оподаткування: тя
ким чином землевласники стимулювали заселення спустошенні»
війною земель. Повинності навіть залежних селян обмежувалися
грошовим і натуральним податками.
— Міста, крім Львова і Кам’янця-Подільського, втратили магди
бурзьке право, ліквідовано міське самоврядування.
— Відбувалося переслідування православних священиків, які три»
мусили відбувати панщину.
— Відсутність сильної королівської влади мала наслідком анархій
і феодальну сваволю.
Національно-визвольна боротьба
Посилення соціального та національно-релігійного гнобленні»
спричинило початок нової хвилі боротьби українського народу. Вони
набувала різних форм: від подання скарг і відмови виконувати пан
щину до розгрому панських маєтків та вбивства членів панської ро
дини. Основними виявами антифеодальної та національно-визволі*
ної боротьби стали гайдамацький і оприиіківський рухи.
Гайдамацький рух Опришківськнй рух
Перша 1717р. 1529 р.
згадка
Назва Гайдамак — від турецького Опришки — від латин
haydamak — «розбійник» ського opressor — «зни
щувач,j порушник*
Територія Брацлавщина Поділля, Волинь, Прикарпатті, Закарлат
Уманщина, Київщина тя, Буковина
Учасники Селяни, козаки, наймити, міща- Безземельне і малоземель
ни-ремісники, збіднілі шляхтичі. не селянство, міська бід1
Керували загонами переважно за нота
порозькі козаки; Січ надавала і ма
теріальну допомогу
Тактика Грабували нанські маєтки, знищували шляхту й католицьке
духовенство, єврейських лихварів та орендарів. Награбована
добро ділили між собою т-a роздавали селянам. Часто проводи
ли спільні операції
їм і.) практика ___ __________ ______________________ ________ 143
і • • *ггя*І*<АпвГ' **v. A и»»/,їИ#*«р«гічМг.«л *»мЬ>-чч«:-ч VA -*»y ArfSSWH» «ГИ»: '*tK'-VJaTV»*£*Mur*- АГ* *№<4>v'*f;>S.'**W[<№ti<W*k
Гайдамацький рух Опришківський рух

і** (іонні 1 734-1738 pp. — повстання козаць 1648р. — повстання С. Ви-
*»М ІІ кого полковника Верлана. сочана.
1 741—1 748 pp. — повстання Гната 1700-1737 pp. — діяль
Голого. ність окремих загонів під
1750 р. — повстання під проводом проводом І. Шугая, І. Пан-
О. Ляха, М. Мамая, М. Сухого та ін чишина, П. Сабата тощо.
ших. 1 738—1745 pp. — повстан
1 768—1769 pp. — повстання М. За ня 0. Довбуша. Його загін
лізняка Коліївщина (від «колій» — налічував 30-50 чоловік.
«м’ясник»). Приводом стала поява Здобув Богородчанську
російських військ на Правобережжі, фортецю, здійснював на
сприйнята як підтримка українців пади на Дрогобич, Рога
і православ’я. В Умані до гайдамаків тин. На придушення повс
приєднався козацький загін L Гонти, талих польський уряд ки
завдяки чому місто опинилося в ру дав до 2,5 тис. війська. За
ках повстанців. Гайдамаки сподіва легендою, в 1745 р. Дов
лися на допомогу російського уряду, буша смертельно поранив
але Росія виступила на боці Польщі. панський найманець.
Після полонення Залізняка й Гон 1 745—1759 pp. — продов
ти решта гайдамацьких загонів була ження боротьби соратни
розгромлена, а їхні учасники піддані ками О. Довбуша.
жорстоким катуванням. М. Заліз Кінець XVIII ст. — пов
няка засудили до каторжних робіт стання В. Баюрака та
у Нерчинську, І. Гонта був страче І. Бойчука
ний через четвертування
Ь юричне Гайдамацький та опришківський рухи стали яскравою сторін
■НІ ІІ ЧШІНЯ кою національно-визвольної боротьби українського народу.
Вони послаблювали позиції польської влади на українських
землях і мали народну підтримку
І* шричний портрет!
11 ііксим Залізняк — народився близько 1740 р.
v і и >дині кріпака на Чигиринщині (нинішня Чер-
мжч.ка область). Тринадцятирічним хлопцем пі
жон на Запорозьку Січ, де провів 14 років, був
11 чі мі ущником Онуфріївського та Мотроииисько-
і «» монастирів. Він мав неабиякі організаторські
• ці(шості та військовий талант.
11 мішені 1768 р. в Холодному Яру, де розташову-
ті ися Мотронинськицй монастир, він разом з ко
ні ісами підняв повстання проти польської шлях-
іп. І Іовстанці здобули Жаботин, Смілу, Богуслав. ----- -і__. __їїг
Кипів та інші населені пункти. На захопленій те Максим
риторії Залізняк оголосив скасування панщини, Залізняк
vii ії та панування польських шляхтичів, розподі- (близько 1740 р
і >і и панські землі між селянами. невідомо)
ЯЛіВДКЖдаВЯЙМІ
Іі Улітку 1768 р. козаки Залізняка підійшли до Умані, що була центром

польського панування на Правобережжі. Полк надвірних козаків під ору
дою Івана Гонти, що охороняв Умань, перейшов на бік повстанців. Почав
ся погром міста, під час якого було вбито кілька тисяч поляків та євреїв.
Саме тому повстання й отримало назву « коліївщина ». Гайдамацька влада
оголосила Максима Залізняка гетьманом і князем смілянським, а Івана
Гонту — полковником і князем уманським. Помер М. Залізняк, скоріш
за все, у засланні — точно цей факт не встановлено.
^сторичний портрет!
Іван Гонта — народився на Уманщині, Рік його
народження нєвідомрій. Хоча походив він з се
лянської родини, йому вдалося отримати добру
освіту — за свідченням сучасників, поводився
він, як шляхтич. Гонта з дружиною займали
ся благочинною діяльністю, робили великі по
жертви на Воздвиженську церкву в селі Воло
дарка, в якій Гонта був церковним старостою —
ктитором. На власні кошти він збудував церк
ву Св. Параскеви у рідному селі Розсошки. Граф
Потоцький, який зробив Гонту старшим сотни
Іван Гонта ком і подарував йому два села, мав намір викло
(дата народження потати для Гонти шляхетство. Кар’єра для ко
невідома — І769 р.)
лишнього кріпака була блискучою. Проте Гонта
відмовився і від кар’єри, і від добробуту.
Повстання поширилося на Волинь, Полісся, Поділля; на Правобере
жжі діяло понад ЗО гайдамацьких загонів. Наприкінці червня росій
ська імператриця Катерина II, побоюючись, що гайдамаччина поши
риться на Лівобережжя, надала допомогу Польщі у придушенні гай
дамацького повстання. Царські офіцери запросили Залізняка і Гонту
до свого табору начебто для обговорення спільних дій проти Речі Пос
политої, де підступно заарештували ватажків. Гайдамацьке військо
було оточене та роззброєне, гайдамаків розпинали на хрестах, садили
на палі, стинали їм голови. Максима Залізняка як російського підда
ного засудив російський суд: він отримав 300 ударів батогом, тавро
і довічне заслання на нерчинські копальні до Сибіру, де він, мабуть,
і помер. З Івана Гонти спочатку здирали смуги шкіри, потім порубали
на частини, а голову цвяхам прибили до воріт Могилева-Подільсько*
го. Дружина і чотири доньки Гонти були схоплені, публічно висічені
різками і відправлені на заслання. З ватажків повстання врятувався
лише сотник Уласенко, який утік до Молдови з сином Гонти. Епізод
з поеми Шевченка «Гайдамаки», де Гонта вбиває двох своїх синів, є ху
IIдожньою вигадкою поета.
Is? і
іпорія та практика . _____ '________________________ —^5
Поділи Польщі і входження Правобережної України

до складу Російської імперії
Причини поділу Речі Посполитої:
політична анархія в країні, спричинена боротьбою за владу різ
них шляхетських угруповань;
нтручання іноземних держав у внутрішні справи Польщі;
розорення країни внаслідок постійних повстань, війн зі Швецією
ти Росією, міжусобиць.
Ініціатором поділу Польщі став прусський імператор Фрідріх II,
н кий залучив до цієї акції Австрію та Росію. Всього було здійснено
І |Ш поділи Польщі.
І поділ Польщі (1772 р.)
Назва держави Територія, яку отримала держава
І'псія Частина Східної Білорусі
ЛИіП’рІЯ Східна Галичина
Пруссія Помор’я (без Гданська)
II поділ Польщі (1793 р.)

11 азва держави Територія, яку отримала держава
Росія Правобережна Україна, Центральна Білорусь
Лнстрія Нічого не отримала
Пруссія Гданськ, значна частина Великої Польщі
III поділ Польщі (1795 р.)

Назва держави Територія, яку отримала держава
Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські та ли
Росія
товські землі
Лпстрія Галичина, частина Волині, так звані малопольські зем
лі з Краковом і Познанню
11руссія Основна частина Великої Польщі з Варшавою
Унаслідок трьох поділів Польська держава перестала існувати.

Таким чином, під владою Російської імперії опинилися всі україн-
гмсі землі Правобережжя, за винятком Галичини, Буковини й 8а-
іифіїаття, що перебували в складі Австрійської імперії.
Перші заходи російської влади на землях Правобережжя:
на нову територію було поширено адміністративний устрій Росії:
українські землі об’єднано у Київську, Волинську та Подільську
губернії, при цьому не враховані особливості окремих україн
ських регіонів;
146 ~_____________________________________________Історія України
— державною мовою стала російська; діловодство велося російською

та польською мовами;
— за польською шляхтою збережено її права та привілеї;
— діяв третій Литовський статут 1588 p.;
— головні адміністративні та судові посади обійняли російські чи
новники;
— землі католицької церкви були конфісковані й передані росій
ському дворянству.
Значення приєднання українських земель до Росії:
— припинилися необмежене шляхетське свавілля, переслідування
православної церкви;
— Україна була залучена до загальноросійського ринку;
— створено сприятливіші умови для формування української
нації.
Кримське ханство у Will ст.
Кримське ханство — це держава кримськотатарського народу,
що проіснувала з 1449 р. по 1783 р. на землях Кримського півостро
ва, пониззя Дніпра, Приазов’я та Прикубання.
Політичний устрій: обмежена монархія з ханом на чолі. Хан
обирався курултаєм — з’їздом татарської шляхти — з династії
Гіреїв, але призначався турецьким султаном; був васалом Туреччи
ни. Не мав права підтримувати дипломатичні відносини з іншими
державами, оголошувати війну та укладати мир; за наказом султа
на хан з військом приєднувався до турецької армії. Важливу роль
відігравала знать — беї.
Соціальний устрій. Населення ділилося на мілети — національ
но-релігійні общини: мусульманську, православну, іудейську, вір
менську. Всім обсягом прав користувалися тільки мусульмани: вони
несли військову службу, за що їм надавали податкові та інші пільги.
Більшість населення була вільною, проте існувало й рабство.
Земля перебувала у володінні селянських общин, знаті й хана; ліси
й пасовиська вважалися спільною власністю. Селяни відпрацьову
вали тиждень на рік у господарстві бея і сплачували десятину на за
гальнодержавні потреби.
Господарське життя. Татари Південного узбережжя Криму
займалися садівництвом і виноградарством, городництвом, рибаль
ством, вирощуванням тютюну. Мешканці степового Криму займа
лися землеробством і скотарством (вирощування коней та овець).
Із XVI ст. відбувається перехід до осілого життя, що спричинило
зростання міст як центрів ремесла й торгівлі.
Особливості культури: обов’язкове дотримання майстрами норм
і вимог ісламу; змішання різних стилів народів Криму.
ь-ирія та практика____________________________________________ 147
і і 1500 р. в Кримському ханстві працювало медресе — вище ду-

чінше училище, де головними предметами були філософія та араб
ська мова. Світська література не була в шані. Наука займалася пе-
і«чіажно астрологічними, богословськими та юридичними пробле
мам и. Високого розвитку досягла народна творчість (пісні, казки,
-мч енди). Популярними музичними інструментами були барабан,
аіи уль, бубон, дарієма, зурна. Збереглися архітектурні пам’ятки:
Чмпський палац та Фонтан сліз у Бахчисараї, мавзолей у Кирк-Орі,
мі-чоть Джума-Джамі в Гезлеві (Євпаторія).
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.

І) нплив політики царського уряду, спрямованої на подальше об
меження та ліквідацію автономії Гетьманщини;
И) вплив ідей західноєвропейського Просвітництва;
М) поступовий перехід від бароко до класицизму;
і) домінування російської культури, політика русифікації;
Г>) відтік української інтелектуальної еліти до Москви та Петер
бургу, перетворення Гетьманщини на російську провінцію.
Основні галузі культури

І. Освіта.
— До кінця XVIII ст. скорочено мережу початкових шкіл, ос
кільки селяни не мали коштів на їх утримання; наслідком
було зменшення кількості письменних українців.
— 1786 р. — створення на території Гетьманщини чотириклас
них (для дворян) та двокласних (для міщан) народних училищ
з російською мовою навчання.
— 1774 р.— на західноукраїнських землях (Австрійська імпе
рія) запроваджено обов’язкову початкову освіту рідною мо
вою. Повну середню освіту здобували у німецькомовних гім
назіях.
— Вищі навчальні заклади: Києво-Могилянська академія, яка
поступово занепадає, Харківський колегіум, Львівський уні
верситет (1784 p.), де до 1809 р. працював Руський інститут
для підготовки греко-католицьких священиків.
Книгодрукування.
— Найбільші типографії — у Києво-Печерській Лаврі, Почаїв-
ському та Уневському монастирях, приватна типографія
А. Піллера у Львові (саме Піллер видавав першу українську
газету — «Львівську газету» — французькою мовою).
148 ^ ________________ __________ ______ ___________ ___ Історія України
— Переведення типографій на «гражданський» шрифт.

— Широкий асортимент літератури: церковні книги» календарі,
збірки пісень, навчальні посібники, господарські поради. Лі
тература розповсюджувалася і за межами України.
3. Наука.
— Філософія. Мандрівний філософ Г. Сковорода закликав до
самопізнання і морального очищення; розробив учення про
«споріднену працю», який має відповідати природним здіб
ностям людини та її життєвому покликанню.
— Медицина була представлена лікарями-українцями, які здо
були вчений ступінь доктора медицини: І. Полетика, С. Кру
тень, І. Руцькийтощо. М. Амбодик-Максимович — автор пер
ших у Російській імперії підручників з акушерства і ботаніки.
Г. Тереховський — дослідник мікроорганізмів. Є. Мухін — ор
ганізатор щеплень проти віспи та профілактичної боротьби
з холерою.
У Львові в 1773 р. відкрито медичний колегіум для підготов
ки лікарів і аптекарів; у 1787 р. відкрито першу в Подніпров’ї
спеціальну медичну школу (Єлисаветград); у 1792 р. — Київ
ський військовий шпиталь.
— Математика. 1793 р. — викладач Києво-Могилянської ака
демії І- Фальковський видав підручник «Скорочення зміша
ної математики», книгу «Теоретичнаастрономія».
— Ректор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович брав
участь у створенні Російської Академії наук, одним з пер
ших у Росії вів спостереження, із застосуванням телескопа
і мікроскопа.
4. Література.
— Основний стиль — бароко, з’являються елементи класицизму,
сентименталізму, реалізму.
— Історико-мемуарна проза: щоденники М. Ханенка, Я. Мар-
ковича.
— Поезія: С. Дивович «Розмова Великоросії з Малоросією».
— 1798 р. — видання «Енеїди» І. Котляревського — першого
твору, написаного розмовною українською мовою.
5. Музика.
— Центри музичної освіти — Глухівська співоча школа та Кие-
во-Могилянська академія.
— Композитори: М. Березовський (перша українська опера «Де-
мофонт»), Д. Бортнянський (опери, твори церковної музики),
А. Ведель (хорові концерти).
— Поширення пісень-романсів, в основу яких покладено народ
ні мотиви.
і норія та практика ...______________________ _
* . —».< **« «* і:і<п ом■ шеиюішяккігмтіВоїкшшгіяпг&л&бчва &ящщмивицічйтг
II. Театр.
— Зародження світської драматургії, поява аматорських та
кріпосних театрів.
— 1798 р. — у Харкові відкрито перший професійний театр із
професійною трупою.
— Занепад шкільного театру внаслідок заборони вистав у Киє-
во-Могилянській академії.
/. ІІ архітектурі продовжував домінувати стиль бароко. Ви
датними архітекторами були І. Григорович-Барський (бурса
Київської академії, Кирилівська та Покровська церкви тощо);
(’. Ковнір (Кловський палац, дзвіниці Дальніх і Ближніх печер
Києво-Печерської Лаври тощо).
Іоип Григорович-Барський — народився у Києві
п і ім’ї дрібного крамаря, який був старостою Ус
пенського собору Києво-Печерської Лаври. Освіту
•добув у Києво-Могилянській академії, де захо
пи нся малюванням, архітектурою та гравіруван-
н им. З 40-х років XVIII ст. працював головним ар-
н ітектором Київського магістрату. Він є автором
пмгатьох архітектурних пам’яток: церкви-дзв.і-
пип.і Василя Великого, Набережно-Микульської
і пі і пиці, корпусу братських келій Межигірсько- Іван Григорович
Барський
і п монастиря, Покровської церкви у Києві, дзві
(1713-1785)
ниці Успенського собору Києво-Печерської лав-
і ні I I омер 1. Григорович-Барський у 1785 році.
Сі. ул ь п т ура.
Значне поширення декоративного ліплення та різьблення, що
прикрашали архітектурні споруди.
Видатні скульптори: 1. Равич, С. Шалманов, С. Фесінгер, Пін-
зель, А. Оеинський.
•• JKueonuc.
Монументальний живопис представлений храмовими розпи
сами, оздобленням громадських споруд і палаців (художники
А. Антропов, Г. Левицький і Д. Левицькі).
Для портретного живопису характерними були зображення
козацької старшини та заможних міщан. Поширеним був та
кож образ козака-бандуриста («козака Мамая»).
ІМ Гравюра.
Алегоричні композиції Г, Левицького-Носа; роботи народних
граверів.
150 j ------------------------------------------------------------------------------ Історія України

91. Опришківський рух був поширений:
А) у Наддніпрянщині; В) на Буковині й Закарпатті; j--- у
Б) у Криму; Г) на Слобожанщині. І__J
92. Поділи Польщі відбулися в:
A) 1772, 1778, 1797 рр.;
B) 1772, 1793, 1795 рр.;
В) 1768,1772,1795 рр.; ----- ,
Г) 1779,1783,1795 рр. 1__І
93. Видатним українським філософом другої половини XVIII ст. був:
А) Г. Сковорода; В) Д. Бортнянський; І--- -
Б) І. Руцький; Г) І. Григорович-Барський. І__J
A) «На другу половину XVIII ст. припадає розквіт Києво-
Могилянської академії»;
Б) « Щоб здобути підтримку українського населення, поль- ,-------------------■
ські феодали обмежили панщину 2 днями на місяць»; І___________ J
B) «Кримський хан належав до династії Гіреїв і був васа
лом Туреччини»;
Г) «Перший медичний колегіум було відкрито у Києві
наприкінці XVIII ст.».
95. Укажіть мету діяльності II Малоросійської колегії.
1. Сприяння діяльності гетьманського уряду:
2. ліквідація залишків автономії України;
3. закріпачення українських селян;
4. контроль економічного розвитку України;
5. представлення інтересів Росії при дворі гетьмана;
6. збільшення зборів і податків з населення;
7. установлення дипломатичних зв’ язків з Україною.
96. Установіть відповідність між терміном та його визначенням.
A) Медресе; 1. Адміністративно-територіаль- А
Б) гайдамак; на одиниця в Російській імперії; Б
B) секуляри- 2. поселення, що на 10-25 років
В
зація; звільнялися від оподаткування;
Г) губернія. 3. мусульманське вище духовне Г
училище;
4. учасник антифеодального націо
нального українського руху;
5. конфіскація державою церков
них земель.
іі'прія та практика ____________ _______________________________ 151
U f. Розташуйте події в хронологічній послідовності. Г”

Л) Запровадження кріпацтва в Україні; ----
Іі) коліївщина; -----
Іі) остаточне зруйнування Запорозької Січі; U—
І') ліквідація козацьких полків на Слобожанщині. ___
U0. Прочитайте текст і дайте відповідь на запитання.
Перекладач Генеральної військової канцелярії С. Дивович
у 1762 р. написав поему, в якій були такі рядки, що їх промов
ляла Україна, звертаючись до Росії:
«А разность наша єсть в приложенньїх именах:
Тьі Великая, а я Мала, живем в смежньїх странах...
'Гак мьі с тобою равньї и одно составляем,
Одному, не двум государям присягаєм...»
• Які ідеї обґрунтовував автор? Чому вони стали особливо
актуальними в другій половині XVIII ст.?
«Територіальні здобутки Росії у районі Чорного моря XVIII ст.
революціонізували політичну й історичну географію України...
Згадані геополітичні рішення створили передумови для великих
міграційних процесів, а ці процеси, своєю чергою, витворили
нову українську етнічну територію, яка не мала прецеденту в усій
попередній історії українського етносу. Зовсім серйозно можна
говорити про виникнення нової України, істотно відмінної від іс
торичної території українського поселення і від усіх державно-
адміністративних структур, у яких українці ^кили в минулому».
L) Про які територіальні здобутки Росії йдеться у тексті?
2) Яким чином відбулося приєднання південноукраїнських зе
мель до Росії?
3) Як ви розумієте слова про виникнення «нової України»?
4) Які наслідки, крім зазначених, мало розширення російських
володінь? Чи були вони винятково позитивними?
«У другій половині XVIII ст. Гетьманщина перетворюється на
російську провінцію».
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

В КІНЦІ XVIII - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.
Адміністративно-територіальний поділ Наддніпрянської України
Унаслідок другого (1793 р.) та третього (1795 р.) поділів Речі
Пос политої до складу Російської імперії ввійшли Правобережна
152
Україна та Західна Волинь, а результатом успішної війни з Туреч

чиною стало приєднання до Росії причорноморських степів та Крим
ського ханства. Отже, зникли держави, які впливали на розвиток
українських земель.
До 1796 р. поділ Російської імперії на намісництва був заміне
ний поділом на губернії. У 20—30-ті pp. XIX ст. губернії об’єднали
в генерал-губернаторства. Адміністративно-територіальний поділ
українських земель, що перебували під владою Російської імперії,
був таким:
Генерал-
Регіони Губернії
губернаторство
Південно-Західний Київське Київська, Волинська,
край (Правобережжя) Подільська
Малоросія (Лівобере Малоросійське Чернігівська, Полтавська,
жжя), Слобожанщина Сл обідсько-У країнська
(з 1835 р. — Харківська)
Новоросія (Південь) Новоросійсько- Катеринославська, Таврій
Бесарабське ська, Миколаївська
(з 1805 р. — Херсонська)
Губернатори були наділені всіма цивільними, державними та вій

ськовими повноваженнями і призначалися царем; до губернського
правління входили віце-губернатор, радники, прокурор. Вони спи
ралися на дворянські збори — становий представницький орган.
Губернії складалися з повітів, очолюваних капітан-ісправника-
ми. Повіти ділилися на стани під контролем поліцейських приставів,
Державні податки збирала імперська казенна палата. У 1831 р. було
скасовано магдебурзьке право на Лівобережжі, у 1841 р. ліквідовано
судочинство за Литовськими статутами на Правобережжі. Ключові
посади обіймали російські чиновники.
Соціально-економічний розвиток у першій

половині XIX ст.
Україна в першій половині була аграрною країною з кріпосни
цькими відносинами: земля (близько 75 %) належала поміщикам,
понад 60 % населення становило кріпосне селянство.
Сільське господарство
Криза феодально-кріпосницького виробництва.
— Домінування кріпосницьких відносин: поміщик мав право ні
працю і майно селянина, міг продати його з землею або без землі.
— Основними формами експлуатації кріпаків були відробітко
ва, грошова, натуральна рента. Посилення експлуатації селян:
Ігорія та практика ________ :___________________________________ 153
урочна система (поміщик давав селянам таке завдання (урок),

яке неможливо було виконати за 1 день); панщина 4—6 днів на
тиждень.
Витіснення селян на неродючі віддалені землі; знеземелення
селян.
Державні селяни сплачували грошову ренту і несли повинності
на користь держави. Найбільше державних селян було на Лівобе
режжі (50 % селян), найменше — на Правобережжі (13 %). Від
бувалося майнове розшарування селян; селяни, що розорилися,
йшли на заробітки, передусім у Південну Україну.
Існували військові поселення (1817—1857 pp.): частина війська
передавалася на утримання селянам. Фактично селяни-поселенці
перетворювалися на довічних солдатів, які водночас займалися
сільським господарством; дітей із 7 років зараховували до кан
тоністів (новобранців).
Примітивні й застарілі знаряддя праці не давали можливості
запроваджувати прогресивні технології, спричиняли технічну
відсталість сільськогосподарського виробництва, неефективне
екстенсивне господарювання.
Зниження прибутків землевласників'(майже кожен четвертий
поміщицький маєток перебував під заставою).
Проникнення капіталістичних відносин у сільське господар
ства.
Розширення посівів технічних культур (буряки, тютюн, льон,
конопля, соняшник), що вимагало поліпшення обробітку землі,
ііикористання добрив.
Початок використання більш продуктивної найманої праці; пе-
редання землі в оренду купцям, заможним селянам тощо.
Зростає товарність виробництва, поглиблення спеціалізації ок
ремих районів і поміщицьких господарств.
Промисловість
Тісний зв’язок із сільським господарством: млини, крупорушки,
ґуральні та інші обробні підприємства в поміщицьких господар
ствах. Відкриття цукрових заводів.
Більшість промисловців — поміщики, купці; розвиток держав
ної промисловості.
Використання як вільнонайманої праці (капіталістичні підпри
ємства), так і кріпосної (поміщицько-кріпосні підприємства).
Поступове зростання кількості найманих робітників (із 1825 р.
по 1861 pp. — утричі).
Розвиток чумацького промислу, який сприяв розшаруванню се
лянства і був одним з основних джерел накопичення капіталу.
30-40-ві роки XIX ст. — початок промислового перевороту.
154 ^,______________________________________________ Історія України
■паауагедіцаатсік'о та, vta-c.’* 'Л»«'АЛГ*'>тЖИг-5:«ГЧі**Vbfc ММ№ *
Словник!
Промисловий переворот — заміна ручної праці на механізовану, ману
фактури на фабрику.
. - - - ............. .. -....
— Із 20-х років відбувається розвиток кам’яновугільної та металур*

гійної галузей, прискорений розвиток машинобудівної проми
словості.
— Формування робітничого класу і промислової буржуазії.
Торгівля
— Пожвавлення торгівлі внаслідок розвитку промислового й сілі*'
ськогосподарського виробництва.
— Україна стала складовою частиною загальноросійського внуТ’
рішнього ринку.
— Ярмаркова торгівля (понад 2 тисячі ярмарків, найбільші — у Хар*
кові, Єлисаветграді, Сумах, Полтаві). Товари, що вивозилися
з України: хліб, м’ясо, вовна, тютюн, сало, олія, цукор; товари,
що завозилися з Росії: тканини, вироби з металу, скло, посуд,
— Зовнішня торгівля велася через порти Чорного та Азовського
морів.
— Більшість купців — росіяни, поступово з’являються й українці
(найвідоміші — Яхненки).
Антифеодальний рух на українським землях
Причини:
— посилення кріпосного гніту;
— безправне становище кріпаків;
— зловживання імперських чиновників.
Мета: скасування кріпацтва й отримання землі.
Основні форми протесту:
— псування знарядь праці;
— відмова виконувати повинності;
— підпалення маєтків та вбивства поміщиків;
— втечі з маєтків;
— збройний спротив поміщикам та місцевій адміністрації, поі
стання;
— партизанські напади на поміщицькі маєтки.
Масові повстання
— Повстання проти режиму військових поселень у Чугуєві (Харкіі
щина), 1819 р*
— Селянські рухи на Катеринославщині (1818-1820 pp.), Харків
щині, Херсонщині, Чернігівщині (1832-1833 pp.).
— Виступи під проводом У. Кармелюка (1813-1835 pp.) на Пи
діл лі.
Ігорія та практика________________________________________155
I U‘ цікаво! p'
Ми сімейним станом Устим Кармелюк мав звільнення від рекрутчини, -|
ни<‘ поміщик віддав його в солдати. Кармелюк утік у 1813 p., повернувся !|
и рідні місця та організував групу невдоволених. Учинив понад 100 на-
имдів на поміщиків, купців, шинкарів. Кілька разів Кармелюка ловили, Ш
ні и витримав 100 ударів шпіцрутенами, заслання до Сибіру, але щоразу if
нтікав з ув’язнення.
«Київська козаччина» (1855 р.) — масовий рух селянства Київ

щини за повернення козацького стану.
Підсумки повстань:
повстання були стихійними й неорганізованими, тому не мали
успіху;
засвідчили, що більшість населення України виступає проти крі
посництва і готова до збройного спротиву;
змусили окремих представників українського дворянства шука
ти шляхи покращення умов життя селянства.
Україна у війнам Наполеона
У 1812 р. відбувся похід французького імператора Наполеона на
І'исію, який закінчився загибеллю майже всієї французької армії.
:і українських земель наполеонівська армія зайняла Західну Bo-
ми пь, де розгромила 3-тю російську армію під командуванням гене-
|мпіа А. Тормасова.
Плани Наполеона щодо України передбачали відокремлення
Vкритських земель від Росії й поділ їх на три частини:
Правобережна Україна відходила до Великого герцоґства Вар
шавського;
Галичина й Волинь мали відійти до Австрії за воєнну допомогу
у війні з Росією;
па території Лівобережної й південної України планувалося ство
рити дві держави, які б підпорядковувалися Франції.
У країнське дворянство, незадоволене такими планами, підтрима-
'іп російську владу. Були сформовані козацькі кавалерійські полки
)'!!> тис. осіб); до російської армії також увійшло 75 тис. ополченців.
Тик, у Лейпцизькій битві 1813 p., де антифранцузька коаліція роз
пила наполеонівську армію» брали участь 8 козацьких полків.
Національне відродження в Україні
1 ( ювник! щ.
Національне відродження — це пробудження національної самосвідо- |
мос гі народів, що не мали власної державності; фактично стало процесом
і гановлення нації. •,
156 ----------------------------------------------------------------------Історія України
Стадії національного відродження

— Фольклорно-етнографічна: збирання і публікація народних пі
сень, вивчення історії, звичаїв, мови свого народу. На підставі
вивчення етнографічних особливостей народу формуються аргу
менти на користь існування окремої нації.
— Культурно-літературна' відродження мови, боротьба за розши*
рення сфери її використання. Поширення літературних, драма^
тичних, наукових творів, написаних рідною мовою. Зростання
національної самосвідомості.
— Політична: боротьба нації за звільнення, зародження масового
національного руху, який може привести до незалежності нації,
Виникнення політичних організацій, програми яких містять ви
моги автономії або незалежності.
Основні напрямки визвольного руху в Україні

першої половини XIX ст.
Польський: об’єднував польських патріотів, що боролися за від*
новлення незалежності Речі Посполитої. Прояви: польське пове•
тання 1830—1831 рр. на чолі з І. Лелевелем, яке почалося в лис*
топаді 1830 р. у Варшаві. Польський сейм звернувся до- насе*
ления Правобережної України із закликом до повстання. Проті
українські селяни повстання не підтримали, оскільки ворож*
ставилися до поляків-поміщиків, а самі поміщики боялися пов
торення гайдамаччини. Цю суперечність використав російський
уряд, пообіцявши селянам свободу за затримку повстанців; у ве*
ресні 1831 р. повстання було придушене.
— Російський: представники російського дворянства домагалися лі
бералізації імперських порядків. Прояви: повстання декабристів
1825 р. (див. нижче).
— Український: об’єднував прибічників боротьби за звільнення від
імперського панування.
Декабристський рук в Україні
Щі Словник!
Іі Декабристи — представники дворянства Росії, які боролися за повален-
царату та скасування кріпацтва. В 1825 р. підняли антицарське иовс-
гня, яке закінчилося поразкою.
Причини:
— дворяни розуміють, що кріпацтво і самодержавство є головними
причинами відсталості Росії;
— вплив війни з Наполеоном 1812 р., яка виховала патріотизм май*
бутніх декабристів та зблизила їх з народом, та закордонних по*
Іепрія та практика______________________________________ 157
."іічих ж-£кЬ2»<*я*&*іь*язА*іжтгіПіЯ<лЯ9**ж&^іг>ВУ?Сігчяаш<и^*зшгажлг**с'г*<і'іР*'-іЯл*х: гг^~км«»с<*»ат*ці.дц»^.ніз^>*»»^**м»яима.»ізчч«>п;
кодів російської армії 1813-1814 pp., що ознайомили росіян із

аахідними революційними вченнями;
розчарування в Олександрі І, який спочатку сприяв розробці ре
форматорських проектів, а після наполеонівських воєн устано
вив реакційний режим;
иплив міжнародних подій: зростання національно-визвольного
руху в Італії, Греції, Іспанії.
! / ереду мови:
діяльність масонських лож, які об’єднували представників при-
иілейованої верхівки суспільства і були своєрідною підготовкою
до вступу в таємні декабристські товариства (найвідоміші — пол
тавська «Любов до істини» (1818 р.), київська «Ложа об’єднаних
слов’ян» (1818 р.);
Ґ'ІОІШИКІ
Масонство — релігійно-етичний рух, прибічники якого закликали до
морального самовдосконалення й об’єднання людей за принципами взає
модопомоги, братерства, рівності. Хоча масони заявляли про невтручання jj
п політику, вони відігравали помітну роль у революційних та національ
но-визвольних рухах.
(.творене В. Лукашевичем Малоросійське таємне товариство

(1819 p.), що діяло нелегально і мало на меті здобуття Україною
незалежності.
Діяльність декабристів
Першими декабристськими організаціями стали «Союз порятун
ку* та «Союз благоденства» (1816—1818 pp.), внаслідок реорганізації
м 1821 р. виникло два осередки — Північне товариство з центром
у Петербурзі та Південне з центром у Тульчині (Україна). Згодом
Аул о засновано ще дві управи Південного товариства — Каменську
ні Васильківську. Крім того, у 1823 р. було засновано Товариство
чо’і днаних слов’ян у Новограді-Волинському (фундатори — брати
ІІприсови).
Між організаціями існували суттєві розходження, які можна
простежити в їхніх програмних документах.
І «Південне товариство, програмний документ» — «Руська
правда» /7. Пестеля:
— повалення самодержавства шляхом перевороту;
— проголошення республіки; відразу після перевороту потріб
но встановити революційну диктатуру для здійснення пере
творень;
— виборче право для чоловіків від 20 років без обмежень;
— верховна законодавча влада має належати Народному вічу, ви
конавча — Державній думі, нагляд за виконанням законів —
Верховному суду.
158 ^ ------------------------------------------------------------------------------Історія УкрЗЙЯ
— скасування кріпацтва та наділення селян землею без викуйЦ

— обмеження поміщицького землеволодіння;
— ліквідація станових привілеїв, рівність громадян перед закЩ
ном;
— свобода слова, друку, віросповідання;
— ліквідація військових поселень та скорочення строку службі
в армії;
— збереження єдиної неподільної Росії, в якій жоден народ Ц
має права на відокремлення, крім Польщі. Україна мала сф0
ти однією з 10 областей Росії.
2. «Північне товариство», програмний документ — <<КонсмШ
туція» М. Муравйова:
— формою правління в Росії мала бути конституційна монархі
за якої цар наділений виконавчою владою та є головним *
ржавним службовцем;
— законодавча влада мала належати парламенту:— Народної
віче;
—
—
виборче право — з 21 року зі збереженням майнового цей!
скасування кріпацтва, наділення селян 2 десятинами зеї
та садибою; збереження поміщицького землеволодіння;
;з
— Росія — федерація з 14 держав і 2 областей із самостійні
управлінням, але без урахування етнічних кордонів. Укі kp#
на мала бути поділена на Чорноморську державу з цент [TpJ
у Києві та Українську державу з центром у Харкові.
3. Товариство об’єднаних слов’ян:
— об’єднання слов’янських народів у федеративну республіці
— парламент республіки, що складатиметься з представиш
усіх народів, прийматиме тільки основні закони федерах
кожен народ матиме право на широке самоврядування.
Із основних положень декабристських програмних докумені
НІ
можна зробити висновок, що декабристи ігнорували націоналііьЯ
питання.
Повстання декабристів
У 1825 р. помер імператор Росії Олександр І, і декабристи |ф
рішили скористатися періодом міжцарювання. 14 грудня 182&Д
вони підняли повстання у Петербурзі, яке було придушене (від щ
сяця в який відбулося повстання, походить назва руху — декабриф
ський). Ця поразка змусила Південне товариство терміново під||
тувати виступ. 28 грудня 1825 p. С. Муравйов-Апостол підніїф
повстання Чернігівського полку. Урядові війська змогли ізолювЩр
повсталих. Солдати здалися практично без бою.
If мрія та практика ■ь^алмімноитшпщш нмкиипоаміаиглмікпмі
Ц«* цікаво! |]
<!«ргій Муравйов-Апостол — один з організаторів «Союзу порятунку*, І
чл«»н «Союзу благоденства*. З 1823 р. разом із М. Беетужевим-Рюміним І
очолював Васильківську управу Південного товариства. Встановив зв’язок ІІ
Іи І [ольським патріотичним товариством. Саме він висунув ідею організа-1[
ції революційної повстанської армії. ||
Розправа над керівниками й учасниками повстання була жорсто

кою. П’ятьох із них стратили, багатьох заслали на каторжні роботи
An < Сибіру або на військову службу на Кавказ.
Основні результати й наслідки:
Декабристи зазнали поразки, оскільки їхні мета й ідеї були не-
прозумілими народові, вони мали вузьку соціальну базу (дво
рянство), керівники не проявили рішучості, а перевага урядових
нійськ була безсумнівною.
Декабристи стали взірцем мужності, героїзму, самопожертви
й відданості революційній справі для прийдешніх поколінь.
Це було перше в історії Росії та України організоване збройне
повстання проти самодержавства і кріпацтва, що дало поштовх
революційному рухові в наступні роки (польське повстання 1830-
1831 pp., діяльність Кирило-Мефодіївського братства).
Поразка декабристів знаменувала смугу реакції в Росії, репресій
проти вільнодумства. Було створено таємну поліцію, посилився
нагляд за вищими навчальними закладами.
Початок українського національного руку

Передумови:
лівобережна козацька старшина мала пред’явити історичні до
кументи, що підтверджували її походження, для набуття росій
ського дворянства;
діяльність в Україні масонських організацій, які пропагували
ідеї свободи, братерства, рівності;
поширення західноєвропейської ідеї про визнання народу вищим
джерелом влади, що має право на власну державу, та ідей роман
тизму, який тяжів до народної культури.
Прояви:
Рух дворян-автономістів, метою яких було відновлення втраче
ної автономії гетьманщини (В. Полетика, Р. Маркевич та ін.).
Лвтономісти прагнули зберегти місцеву правову систему (Ли
товські статути) та відновити козацьку армію.
Підновлення історії українського народу на основі історичних
документів. «Історія Малої Росії...» Д. Бантиш-Камепського
*---------------------------------------------------------------- ------------ Історія Украв
Ато^^*уг*чг^**»«в*«л*'*ияклі« я***^^^^мт^*^*мі«д^»'йіуцг«>е*і>пяіь.нш»іІітді>іи.>*'.ічп»*»и.іти»іі»и»,>іаі ішвпісічііл<цуг««і»іявлш><имшмЯдИШ
твердила, що українці є відгалуженням російського нарол

а возз’єднання України з Росією — найвизначніша подія в
ній історії. Натомість М. Маркевич в «Історії Малоросії»
стоює самобутність українців та їхнє право на самостійність
Обґрунтування ідеї незалежності України подано в «ІсторЦ
Русів» — анонімному історичному творі початку XIX ст. (af
торство приписують Г. Кониському та Г. Полетиці). Основі!
тема «Історії Русів» —боротьба українців проти польськогоЦ
московського поневолення, порушення Москвою БерезневШ
статей 1654 р.
Збирання і публікація українського фольклору. М. ЦертеЛЩ
надрукував першу збірку українських історичних дум (1819 рг)(
перше видання ліричних українських пісень здійснив майбутнії
ректор Київського університету М, Максимович (1827 p.).
Розвиток української мови. Публікація «Енеїди» І.КотляревськоШ
(1798 р.) — першого художнього твору розмовною українсько®
мовою, «Малоросійських оповідань» Г. Квітки-Основ’яненНІ
(1834 p.). У 1818 р. О. Павловський написав «Граматику малф
російського наречія», в якій уперше розглянуто граматичну 6f
дову української мови, принципи її літературного та розмовноП
вжитку.
Відкриття в 1805 р. Харківського університету, що став цеПР
ром українського духовного відродження. Гурток «харківське
романтиків» під проводом І. Срезневського вивчав українські
історію та культуру, впроваджував українську мову в літері»
турний ужиток. Вийшли популярний журнал «Український віф
ник», фольклорно-етнографічні збірки «Запорізька старовині!
(1833-1838 pp.).
Із 30-х років XIX ст. українські літературні гуртки з’являютьві
у Петербурзі й Москві; у 1841 р. у Петербурзі вийшов альмі*
нах «Ластівка», в якому всі твори були написані українсько®
мовою.
Заснування в 1834 р. Київського університету спричинило ПФ
реміїцення українського інтелектуального центру з Харкова Д|
Києва. Київ став осередком археологічних, історичних, етногрі’
фічних, філологічних досліджень.
Значення:
видано перші етнографічні, історичні та літературні твори,
«відкрили» Україну та обґрунтували уявлення про те, що украЦ»
ці є окремим народом із власного культурою та традиціями; >
початок формування літературної української мови;
визначено мету українського відродження — самостійні^
України.
іип| tin та практика_________ ____ ________________________ :___ 161
ІСирило-Мефодіївське братство (КМБ)

Передумови створення:
На початку 40-х років XIX ст. студенти й викладачі Київсько-
иі університету організували таємний гурток «Київська молода»,
у'іін-ники якого вивчали праці французьких філософів-утопістів,
цікавилися національно-визвольною боротьбою поляків * чехів, хор-
■итіи та інших слов’янських народів. Поступово гурток оформився
* нелегальне товариство — Кирило-Мефодіївське братство (далі —
КМІ>) (1846 p.).
Організатори: професор Київського університету М. Костома-
роїі; студент (згодом учитель Полтавського кадетського корпусу)
Н Ьілозерський; чиновник М. Гулак; викладач гімназії, письмен
ник II. Куліш; поет Т. Шевченко. Учасники — молоді люди віком
І» 30 років, більшість з яких походила з дрібномаєтних дворян.
Мета діяльності: утвердження національної української де-
імкппноеті з демократичним ладом у конфедеративному союзі
мчнн’янських держав.
Програмні документи:
♦ Статут Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія», ав
тор —В. Білозерський^
«Закон Божий, або Книга буття українського народу», автор —
М. Костомаров.
Програмні засади:
ліквідація кріпосного права.
національне визволення українського народу; -
створення конфедерації вільних слов’янських держав із демо
кратичним ладом (на кшталт СІЛА) зі столицею в Києві;
Словник! ІІ
Конфедерація — це складна форма державного устрою, союз незалеж- |І
! них держав, що об’єднуються з метою координації своєї діяльності з де- !§
иких питань. !І
рівні політичні права для всіх слов’янських народів;

повалення самодержавства і встановлення республіки;
рівність громадян перед законом, скасування станів;
ідеалізація козацького минулого України.
Течії:
поміркована, або ліберальна, на чолі з М. Костомаровим та
[І. Кулішем; вважали КМБ легальною просвітницько-науко
вою організацією, в основі діяльності якої були християнські
цінності та ідея слов’янської єдності; противники революційної
боротьби; вважали, що поширення ідей КМБ сприятиме набли
женню реформ;
162 ~___________________________________________ Історія Укр^ІИЙ
«й*чгА-*тгАЧс^ч'Г№^о^г^,%Е*и^огя(ча'«<«»изс'мм^тй»ь*-яа»и№ЧайГ7«»г4»ю
— радикальна на чолі з М. Гулаком і Т. Шевченком; відстою*!'

ли ідею всенародного повстання, в ході якого буде встановляй
справедливий суспільний лад; намагалися перетворити КМВ Ж
бойову організацію.
Практична діяльність:
— поширення програмних документів;
— пропаганда ідей братства в університеті, військових училища#»
інших навчальних закладах Києва;
— поширення творів Т. Шевченка;
— розробка проекту створення в Україні широкої мережі початко*
вих навчальних закладів для всіх верств населення;
— збирання коштів на видання української книги;
— створення першої української абетки — «кулішівки» (за прізвв*
щем її автора П. Куліша);
-1- встановлення контактів із литовськими, польськими, чеськими
революціонерами, російським гуртком петрашевців.
Словник!
Петрашевці — політичний гурток у Петербурзі (1845-1849 pp.)» очолю*
І ваний М. Буташевичем-Петраіпевським. Головним завданням вважали
j боротьбу проти самодержавства і кріпосництва шляхом пропаганди, а зго»
1 дом — збройного повстання. Учасники гуртка (21 людина) були засуджені
до страти, яку замінили на тривалу каторгу.
Ліквідація КМБ:
У березні 1847 р. діяльність КМБ була припинена за доносоЦ
О. Петрова. Учасники братства були заарештовані та відправлені до
Петербурга. Слідством керував сам Микола І. Братчики отримали рів*
ні покарання: Т. Шевченка віддали у солдати й заслали на 10 рокіі
без права писати й малювати; В. Білозерського заслано в Олонецьку
губернію під нагляд поліції; М. Гулак три роки перебував у Шліссель*
бурзькій фортеці, після чого був засланий до Пермі. Всі вони (крім
Т. Шевченка), були амністовані в 1855 p., після смерті Миколи І.
Значення діяльності КМБ:
— Перша спроба інтелігенції перейти від культурницького до полі-
тичного етапу визвольної боротьби.
— Уперше здійснено спробу об’єднати українську національну ідею
із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю
слов’янської єдності.
— Національне звільнення українців розглядалося в контексті за*
гальноєвропейської боротьби поневолених народів.
— За своїми світоглядними принципами братство було схожим но
такі європейські організації, як «Молода Італія», «Молода ІрлаН’
дія», проте відкидало насильство як засіб досягнення мети.
tMii| »іл та практика 163
І*юричний портрет!
їн/тс Григорович Шевченко — народився 9 бе-
|і«'ііия 1814 р. у с. Моринці на Черкащині в ро
ми ні кріпака. З дитинства захоплювався малю-
ми пням і літературою. Навчався у петербурзького
художника В. Ширяєва, де його помітив слухач
11«ггербурзької Академії мистецтв І. Сошенко.
11 Ігвченка викупили з кріпацтва за гроші, виру-
ч«ші від продажу портрета В. Жуковського пен-
иЛЯ К. Брюллова.
У 1838 р. Т.чШевченко вступив до Академії
мистецтв. Під впливом Є. Гребінки починає пи
сати вірші, перша збірка яких з’явилася в 1840 р.
під назвою «Кобзар». Шевченко працював в усіх Тарас
иоотичних жанрах — у йо^о творчому доробку Шевченко
• ґтлади, ліричні пісні, поеми, послання; писав (1814-1861)
м іс українською, так і російською мовами. У своїх
і порах він звертається до історії України («Гайдамаки»), змальовує життя
і'олянства, відверто викриває самодержавство («Катерина», «Сон»).
У 1843 p. Т. Шевченко повернувся в Україну, де незабаром став членом
ІСирило-Мефодіївського братства. Покаранням за просвітницьку діяль
ність стали 10 років солдатчини в Оренбурзькому краї, з якого товариші
пизволили його в 1857 р. На цьому етапі творчості у Шевченка переважа
ють філософські роздуми («Неофіти», «Юродивий»).
Уже за життя його визнано класиком української та світової літератури,
і нори українського поета видано в Лейпцигу разом із поезіями ,О. Пушкі
ни, Академія мистецтв визнає його академіком гравірування.
Помер Т. Шевченко 10 березня 1861 р. в Петербурзі, У травні 1861 р. його
мерепоховали в Каневі на Чернечій (нині Тарасовій) горі.

101. Територія України була поділена на такі генерал-губерна
торства:
A) Київське, Харківське, Полтавське; І-,
Б) Київське, Новоросійсько-Бесарабське, Малоросійське; І___________ І
B) Малоросійське, Катеринославське, Таврійське;
Г) Київське, Новоросійсько-Бесарабське, Таврійське.
102. Устим Кармелюк був керівником:
A) Кирило-Мефодіївського братства; .-.
Б) «Київської козаччини»; і_І
B) повстання декабристів;
Г) селянського повстання на Поділлі.
103. Харківський університет було відкрито в:
А) 1805 р.; В) 1846 р.; г—.
Б) 1834 р.; Г) 1848 р. LJ
104. Проаналізуйте наведені твердження та вкажіть правильні,
A) «Перший період національного відродження припадає
на кінець XVIII — 40-ві роки XIX ст. і характеризуєть
ся збиранням національної спадщини»;
Б) «Автором «Історії Русів» був Іван Котляревський»; □
B) ««Київська козаччина» — це масовий рух російського
селянства за відновлення козацького стану»;
Г) «Польське повстання 1830—1831 pp. було активно під
тримано українським селянством Правобережжя».
105. Укажіть ознаки кризи феодально-кріпосницьких відносні
у Російській імперії першої половини XIX ст.
1. Витіснення селян на неродючі віддалені землі та їх
знеземелення;
2. поширення посівів технічних культур;
3. неефективне екстенсивне господарювання;
4. застосування новітньої сільськогосподарської техніки;
5. поширення урочної системи та панщини;
6. використання найманої праці;
7. існування військових поселень.
106. Установіть відповідність між назвою таємного товариства ТІ
його учасниками.
А) П. Пестель; 1. Товариство об’єднаних А
Б) М. Муравйов; слов’ян; Б
В) В. Лукашевич; 2. Малоросійське таємне то
Г) Брати Борисови. В
вариство;
3. « Південне товариство »; Г
4. « Північне товариство »;
5. «Любов до істини».
1■ Розташуйте події в хронологічній послідовності;
A) Скасування магдебурзького права на Лівобережжі;
Б) вихід збірки Т.Шевченка «Кобзар»;
B) повстання військових поселенців у Чугуєві;
Г) вторгнення армії Наполеона в Росію.
«Ті, що займаються візникуванням солі з Криму і Бессарабії,
а також риби з Криму і Дону, звуться тут чумаками. Великий
зріст, фізична сила, мужні риси обличчя і довгий жмут волоссЯі
закручений
у • _
за вухо (оселедець), рухи, які свідчать про міцність
м язів, поважна постава з виразом самосвідомості на обличчі,
ra практика __________•____■__________________________ ^ 165
• — ички питі ивоті[гд і>тпіи tiTwwnnimii-Tiiirn'if iw. un ні ч ігигиі ■чи»*і~р і* «■tr jr7<№ ипчкігпт-rii'rt- tt—ітішіт~ігцгп-іі -rt ir>i-iuw гтітптігі ьитотпrnimi an
гордість — з мовчазною веселістю, одяг — надто широкі шаро-

имри, нарозхрист свита і висока смушкова шапка — становлять
підмінні риси чумака».
• Яку роль відігравало чумацтво в економічному розвитку
України і, зокрема, у формуванні капіталістичних відносин?
*Мислі кирило-мефодіївських братчиків зоставили глибокий
ід, вони жили далі і будили політичну і соціальну українську
мисль... Від Кирило-Мефодіївського братства веде свою історію
н«ч:ь новий український політичний рух» (М. Гру шевський).
І) Хто і коли створив Кирило-Мефодіївське братство?
V,) Укажіть причини його виникнення.
Н) Які саме ідеї братства «будили політичну і соціальну україн
ську мисль» ? Яку мету воно ставило?
4) Якими були методи досягнення цілі?
І») Охарактеризуйте практичну діяльність братчиків.
(і) У чому полягає значення діяльності кирило-мефодіївців?
И0. Доведіть або спростуйте твердження:
‘Військові поселення сприяли покращенню обороноздатності
І м юійської армії ».
ЗАХЩНОУКРАЇИСЬКІ ЗЕМЛІ В КІНЦІ XVIII -

ПЕРШІЙ ПОЛОВИШ XIX СТ.
Лдміністратпвно-терпторіальнпй поділ західноукраїнських земель
.V наслідок першого (1772 р.) та третього (1795р.) поділів Речі Пое
ми /і итої та згідно з Константинопольською австро-турецькою конвен-
м їмо (1775 р.) до Австрійської імперії увійшла вся територія Русько-
"* посводства (без Холмщини) та Буковина (без Хотинської землі).
Дн V і юрського королівства ще з XVII ст. входило Закарпаття. Таким
чином, під владою Австрії проживало понад 2,5 млн українців.
У країнські землі входили до різних адміністративно-територіаль-
них одиниць.
Адміністративно-територіальний поділ
західноукраїнських земель
Адміністративно-тери Українська
Поділ території
торіальна одиниця територія
Коронний край «Королівство Східна Галичина Поділ на жупи
1 м личини і Лодомерії» Північна Буковина Окремий округ •
Емірське королівство Закарпаття Поділ на комітати
І Іравлячою династією Австрійської імперії були Габсбурги.
166 _____________________________________________ Історія УкраЩ
Особливості національного і соціального становпща українців

Східна провідні позиції належали полякам, з якикв
Галичина.:
українці були штучно об’єднані в одну територіальну одиницю. їм Я»
лежала більшість земель, у той час як українці в основному були селф
нами. Українська шляхта в більшості полонізувалася, тому освічекф
ми українцями були практично тільки греко-католицькі священимІІ
Закарпаття: панівне становище угорців. Більшість українську
го населення — селяни; русинська еліта мадяризувалася і перейшЛ
в католицтво. Значна роль греко-католицького духовенства у наці*
нальному відродженні.
Північна Буковина: панівне становище румунських поміщикії.
Як і в інших західноукраїнських провінціях, основну масу українцІІ
становили селяни, а шляхта піддалася румунським впливам. РоЛЬ
греко-католицького духовенства була меншою, ніж у Галичині Т*
на Закарпатті.
Самоназва українців Західної України — русини , свою мову воюі
називали руська.
Реформи Марїї-Терезїі та Йосифа II

Мета: >
— покращення матеріального становища населення;
— стабілізація соціально-економічної ситуації та укріплення імп*
рії;
— модернізація управлінської системи: заміна місцевої шляхти н*
імперських чиновників.
Зміст реформ
1. Адміністративна реформа.
— Поділ Королівства Галичини і Лодомерії на округи, очолю
вані старостами. Старости підпорядковувалися губернаторе)»!
краю, якого призначав імператор.
— Містами управляли магістрати, призначені імперською ад
міністрацією. Органами самоврядування стали міські ради.
— Вищим представницьким органом краю був сейм, провідні
позиції в якому займала польська шляхта.
— Замість польських законів були запроваджені загально*
імперські.
— Львів був столицею королівства.
2. Аграрна реформа.
— Складено «Інвентарі», до яких вносили повинності селян і рош*
міри податків, які вони мали сплачувати; землевласникам забо*
ронено збільшувати повинності у порівнянні із зафіксованими*
— Заборона на тілесні покарання, суботню та недільну панщи*
ну. Панщина обмежувалася трьома днями на тиждень.
Іиорія та практика rv167
Селяни були звільнені від особистої залежності й отримали
певні громадянські права: брати шлюб, навчати дітей у шко
лах, право на самоврядування. Скасовано поміщицький суд
над селянами.
- Із 1789 р. було скасовано панщину (відновлено після смерті
Йосифа II).
N. Релігійна реформа.
— Церква була підпорядкована державі.
- Римсько-католицька і греко-католицька церкви визнані рів
ноправними.
— Греко-католики отримали рівні з католиками права на де
ржавну службу.
- Було визнано рівні права євреїв з представниками інших ві
росповідань.
4. Освітня реформа.
- У Відні було створено генеральну греко-католицьку семінарію
( « Барбареум » ).
— Відновлено діяльність Львівського університету (1784 р.), при
якому відкрито «Руський інститут» з українською мовою на
вчання.
— Створено мережу державних початкових шкіл з рідною мовою
навчання.
Реформи сприяли:
політичній модернізації краю;
посиленню німецького впливу та відстороненню українців від
управління;
поширенню серед селянства та греко-католицького духовенства
позитивного ставлення до правлячої династії Габсбургів.
Проте після смерті Йосифа II протягом першої половини XIX ст.
прогресивні перетворення були спочатку згорнуті, а потім скасовані
його наступниками.
Контрреформістська політика наступних імператорів
1790-х pp. та початку XIX ст. призвела до поновлення панщини
І аростання селянських повинностей.
Особливості соціально-економічного розвитку

Західної України
Західна Україна в кінці XVIII — першій половині XIX ст: вико
нувала роль аграрно-сировинного придатка промислово розвинених
регіонів імперії, ринку збуту вироблених там товарів.
Характерні риси сільського господарства:
- екстенсивне землеробство, застаріла техніка спричиняли низьку
товарність селянських господарств;
168 ^ ____________ :______________________________ Історія України
■■чим»і«иц*л*»м>от иаде.тми
— більшість селян були малоземельними, зростала кількість без

земельних селян; багато селян виїздили на заробітки до інших
регіонів;
— до селянських повинностей належали панщина, данина, чинші,
військова служба (14 років);
— на Закарпатті розвивалося виноградарство, садівництво;
у гірських районах поширеними були тваринництво, лісозаготів*
лі, полювання.
Характерні риси промисловості:
— у промисловості було зайнято близько 2 % населення, переважна
більшість підприємств належали до ремісничо-мануфактурних;
— переробка сировини відбувалася за межами регіону (нафта, ліс
тощо);
— розвиток промисловості пожвавився тільки з 3t)-40-x років
XIX ст. під впливом промислового перевороту; парові машини
з’явилися тільки в середині 1840-х років;
— майже не розвивалися традиційні галузі — шкіряна, текстиль
на, лісна, тютюнова — через конкуренцію німецької та чеської
фабричної промисловості;
— на західноукраїнських землях було встановлено найдовший в ім-
перії робочий день (до 14-16 годин) при найнижчому рівні зар*
платні та соціального захисту працівників.
1 Це цікаво!
І Найрозвиненішою галуззю промислового виробництва було ґуральництво
і (винокуріння), оскільки шляхта повністю звільнялася від податків та ак-
I цизних зборів із виробництва алкоголю.
Характерні риси торгівлі:

— розвивалася зі зростанням товарного виробництва;
— у Західну Європу та провінції імперії з Галичини експортували
сільськогосподарську продукцію, у Наддніпрянщину — деревину
і тканини; з Північної Буковини вивозили вовну, ліс, лляну пряжу;
— до середини XIX ст. відбулося зменшення попиту на галицькі то
вари, скорочення експорту;
— імпорт переважав експорт майже в десять разів;
— купці рідко вкладали накопичені кошти у промислове вироб
ництво.
Соціальна структура:
— більшість населення становили селяни;
— українська шляхта була полонізована, румунізована або мадяри
зована, вищі щаблі суспільної ієрархії займали іноземці — поля
ки, румуни, угорці, німці;
— інтелігенція була малочисельною.
-орія та практика 169
3^
Антифеодальна боротьба на західноукраїнських землях
Виступи проти землевласника: колективні скарги селян до влад
них органів, судові процеси селянської громади з феодалом, втечі
селян, знищення панських посівів та лук, підпали маєтків, пан
ських підприємств, розправа над сільською старшиною.
Виступи проти урядової адміністрації: відмова сплачувати де
ржавні податки, бойкотування рекрутських наборів.
Селянські повстання, що придушувалися військами (особливо по
ширені в 30-40-х pp.). Селяни захоплювали панські землі, ліси,
пасовиська, виганяли чиновників і встановлювали самовряду
вання. Найбільше повстання відбулося на Буковині під проводом
JI. Кобилиці (1843-1844 pp.).
Лук’ян Кобилиця — народився у родині кріпака
села Путила-Сторонець на Буковині. Завдяки роз
судливості і розуму у 27 років він був обраний гро
мадою села депутатом до крайового австрійського
уряду зі скаргою на зловживання місцевого помі
щика, зокрема на присвоєння лісу та пасовиськ.
Однак селянам просто заборонили писати скарги
на поміщиків. Тоді Кобилиця пропонує односель
цям подати колективну петицію австрійському
імператорові. З 1840 р. в Путилах регулярно зби
раються з’їзди селянських депутатів, що скла
дають програму дій. Гуцули намагаються діяти
Лук’ян
it межах існуючих порядків, вимагаючи тільки
Кобилиця
повернення законних прав.
У 1843 р. очолювані Кобилицею селяни 16 сіл
(1812-1851) 'Ш
підмовилися відбувати панщину й прогнали з маєтків кількох поміщиків.
Австрійські війська придушили виступ і заарештували його провідників,
у тому числі й Лук’яна Кобилицю. Але в 1848 р. він виступає вже як депу
тат рейхстагу, вимагаючи обмеження самодержавства та скасування крі
пацтва. Після розпуску парламенту Кобилиця повернувся на Буковину, де
розпочинається масовий селянський рух. Кобилиця закликає до збройно
го опору й непокори місцевим адміністраціям. Придушити це повстання
урядовим військам вдалося лише в 1851 р. Кобилицю заарештували й за
судили до заслання. Помер він у Гура-Гуморі — місті, де через декілька
років народиться зірка української літератури Ольга ІСобилянська.
Рух опришків ■— традиційна форма збройної боротьби: невеликі

загони нападали на панські та державні маєтки, розправляли
ся з адміністрацією. Рух набув особливого поширення в 1810-
1825 pp., але окремі виступи тривали до 1848 р.
«Холерні бунти» в Закарпатті (1831 р.) мали за привід обмежен
ня пересування селян (карантини) через епідемію холери, проте
170 ^ ______________________________________ Історія України
виступи були антифеодальними. В результаті в 1836 р. у Закар

патті було скасовано частину феодальних повинностей, а деякі
інші повинності селянин міг викупити у поміщика; скасовано
Право поміщика фізично карати селян. Проте основні найтяжчі
повинності залишилися.
Особливості національного відродження
на західноукраїнських землях
Процес національного відродження розпочався у Закарпатті н«
прикінці XVIII ст. (діяльність єпископа Мукачівської греко-католи
цької єпархії А. Бачинського), звідки перейшов на Галичину, і лиши
в середині XIX ст. — на Буковину.
— Західні українці майже цілком утратили національну еліту, тому
лідерство у національному відродженні перейшло до греко-като
лицького духовенства, що спричинило консервативний характер
українського національного руху.
— Австрійська імперія використовувала український рух як пре»
тивагу польському та угорському рухам.
— Значний вплив культури Наддніпрянщини.
— Основні етапи національного відродження: фольклорно-етногрп
фічний — до 30-40-х років XIX ст.; до кінця 40-х років — куль
турна стадія; починаючи від революції 1848 р. — перехід до полі
тичного етапу.
— Із середини XIX ст. національний рух Західної України починав
випереджати рух на Наддніпрянщині, який не міг вільно розви
ватись через утиски з боку російської влади.
Початок національного відродження в Західній Україні
— покращення становища греко-католицького духовенства внаслі
док реформ Марії-Терезії та Йосифа II;
— засвоєння західноєвропейських ідей у Львівському університеті
та «Барбареумі».
Перемишльський культурно-освітній гурток (20—30-ті рр,
XIX ст.) був заснований єпископом М. Левицьким. Його учасники
цікавилися вітчизняною історією, мовою, фольклором. Так, І. Мо
гил ьницький у «Граматиці» доводив, що українська мова є окремою
східнослов’янською мовою, поширеною на всіх українських землях.
«Руська трійця» — гурток студентів Львівської семінарії на чолі
з М. Шашкевичем, (до нього входили І. Вагилевич, Я. Головацький
таін.), створений у 1833 р. Головною метою «Руської трійці» вважа*
лося формування патріотичного національного руху в Галичині за до
помогою просвітництва. Гуртківці складали альманахи української
літератури, найвідомішийіз яких — «Русалка Дністрова» (1837 p.),
ірорін та практика_________________ :_____ ____
миріпа україномовна книга, видана в Західній Україні (альманах був

4«Гм(ронений австрійськими властями).
Революція 1848—1849 pp. на західноукраїнських землях
І Іочаток 1848 р. ознаменувався низкою буржуазно-демократич-
нмк революцій у європейських країнах — Франції, Італії, Німеч
чині, Австрії. їхньою складовою стали визвольні рухи бездержав
нії х народів Східної та Центральної Європи, тому ці події одержали
ми шу «Весни народів».
Початок революції:
15 березня 1848р. австрійський цісар Фердинанд проголосив кон-
• і итуцію, що надавала свободу слова, друку, зборів та передбачала
ні м иісання парламенту — рейхстагу.
Квітень 1848 р. — скасовано панщину в Галичині (раніше, ніж
у риніті провінцій), проте за поміщиками залишилися сервітути, за
йпристування якими відтепер треба було платити. У Буковині пан
щину скасували у серпні, а на Закарпатті вона фактично існувала
ми1 !> років.
••■і - гіпщгіігіі|іцрі-«'ііт їштіічігігіг№ ніш ігігипіпіщгігі ~ ю ті ііиг ііїпгг іЧіНі і і«» пш і її іЛіпі г ~ т » ггіі tfmnri' —пгиглт ттг irirm її і............................................................. пін« nrnM«if*tu '„гу^1 и —nrrmm мгичіііи гггии
(ж» вник! t
і t'/wimym — право користуватися (частково або спільно) чужою власні-

* і їм. На правах сервітуту селяни користувалися спільно з поміщиками
•іІгими, луками, пасовиськами.
Основні події:
Квітень 1848 р. — поляки Галичини організували у Львові
11>чі тральну раду народову, метою якої було створення Ли говсько-
І'У'ько-Польської Речі Посполитої; більшість поляків були переко
ті п і, що галицькі українці — це гілка польського народу. Під вили
тім Центральної ради народової створюється «Руський собор» — ор-
і ми ігзація спольщеної української шляхти, яка не бажала відокрем
им іня від польської верхівки. Це стало початком україно-польського
протистояння.
Цо цікаво!
»>дин з членів «Руського собору» — L Вагілевич, учасник «Руської трій
ці *. Таким чином доля розвела колишніх союзників по різні боки націо- ||
тільного руху. її
Травень 1848 р. — створення першої політичної української ор

ти ізації — Головної руської ради (ГРР).
Червень 1848 р. — пропольськи налаштовані сили почали ство
ри жати в ласнз? гвардію, а проукраїнські — загони стрільців. ІІро-
пп тояння загрожувало перерости у збройний конфлікт між поля-
»■ пми та українцями.
172 ~______ ____________________________________ Історія України
Липень 1848 р. — розпочав роботу австрійський парламент

рейхстаг; серед 383 депутатів до нього входили 39 українців, які до*
магалися розгляду питання про національно-територіальний поділ
Галичини.
Жовтень 1848р. — відбувся собор руських учених у Львові, пер
ший з’їзд західноукраїнських діячів науки і культури.
Основні рішення:
— утверджено єдину граматику української мови;
— висунуто вимогу впровадження рідної мови в усіх школах;
— підтримано ідею поділу Галичини на польську й українську.
Жовтень 1848р. — у Львівському університеті відкрито кафедру
української мови та літератури.
І| Це цікаво!
Ці Першим завідувачем кафедри української мови та літератури став Я. ro
ll ловацький — учасник «Руської трійці».
1-2 листопада 1848 р. — збройне Ц<*встання у Львові на захист

революції проти австрійських військ. Повстання було придушені,
національна гвардія розпущена, закрито всі періодичні видання, зп*
боронено збори й політичні товариства. Початок реакції.
Березень 1849р. — розпуск парламенту, скасування демократич
ної конституції; нова конституція суттєво обмежила права громадян
і парламенту на користь імператора.
Листопад 1848 — квітень 1850р. — селянські повстання на Бу'
ковині під проводом Л. Кобилиці.
Причини поразки революції: відсутність єдності між представим*
ками різних етнічних груп західноукраїнського населення — україн
ців з поляками, українців з угорцями, — оскільки українцям відмо
вляли навіть у праві на обмежену автономію.
Головна руська рада (ГРР)
2 травня 1848 р. представники греко-католицького духовенстві»
й української інтелігенції створюють у Львові ГРР з метою захисту
національних інтересів. Очолили ГРР Г.Яхимович і М. Куземський.
Головною метою цієї організації був поділ Галичини на Західну
(польську) і Східну (українську); менша частина учасників прагну
ла створення слов’янської федерації або незалежної України. ГРР
була розпущена у 1851 р.
Програмні вимоги ГРР:
— поділ Галичини на Західну та Східну;
— забезпечення для українців і поляків рівного доступу до держав*
них посад; ’
— запровадження української мови в діловодство.
Иірія та практика_______________________________ ____________ 173
-г-гт т ■ ііішчґ і ч мі i*f<‘ f ""Гі'М" ч r> п ч"і її її ічі .і і inn і» -fi і* ~-і —і-тгт-"і'~ііпгпаттиг~-гги--ті-і«*-гі—Т'Пітггігтггг.і'ігттіт.иг<'^і "г ііііііпі,,'гїгі"и'"іиітгіт,ігттіігчиіііітиіці 'fTTîv т,"‘Г"'пп*т,тгта-иг'г-гГ'>‘>,і‘Пії'
лрівняння в правах греко-католицького духовенства з представ

никами інших віросповідань;
призначення на державні посади у Східній Галичині чиновників,
що володіють українською мовою.
Діяльність ГРР:
Видання української газети «Зоря Галицька».
('творення «Галицько-Руської матиці» — організації, що займа
лася виданням підручників українською мовою.
Створення близько 50 місцевих рад у містах і селах, поширення
революції на провінцію.
Результати й наслідки революції
Скасування панщини; покращення соціального статусу селян
ства.
Запровадження основ парламентського правління.
Політичні сили Австрійсько імперії визнали існування в Галичині
українського народу з власними національними потребами.
Головна Руська рада стала першою в XIX ст. українською політич
ною організацією, яка виражала інтереси та потреби українців.
Уперше мешканці західноукраїнських земель сформулювали
свої власні політичні програми та усвідомили себе як єдину на
ціональну спільноту з наддніпрянськими українцями.
Західні українці досягли суттєвих результатів у національно-
визвольному русі в порівнянні з іншими народами.
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ XVIII -

ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.
І ) Відбувалося становлення української культури Нового часу.
2) Основні мистецькі напрямки — класицизм та романтизм.
Словник! щ
Класицизм — орієнтувався на античне мистецтво, йому були притаман- і®
! п і простота форм і композиції, звернення до античної спадщини, оспіву- І
І ипння героїв. Ц
Романтизм був реакцією розчарування у Просвітницьких ідеях, стверджу- ]|
j mm неповторність людської особистості, прагнення до свободи і самовдоскона- Щ
j тоння, суперечність між надзвичайною особистістю та буденним оточенням. Ц
и) Негативний вплив на розвиток культури чинили відсутність влас

ної державності, національний гніт та імперські кордони, що
ігнорували українські етнічні території.
174 f------- ,------ ;________ :__________ _______________________ Історія України
4) У Наддніпрянській У країні провадилася політика русифікації Ті

культурної асиміляції українців, здійснювана адміністративни*
ми примусовими заходами.
5) На західноукраїнських землях культурні процеси зазнавали знпЧ’
ного впливу німецької культури, що поєднувався з полонізацією
в Галичині, мадяризацією в Закарпатті, румунізацією на Буковині,
6) Культурний розвиток галицьких і закарпатських русинів буї
тісно пов’язаний з діяльністю греко-католицького духовенства,
1. Освіта.
— Початкова: в Росії — парафіяльні двокласні школи, повіто»!
училища; в Австрії — елементарні школи зі строком навчай
ня від 1 до 4 років.
— Середня: в Росії — платні гімназії, до яких не приймали вихіД1
ців із кріпацьких сімей, навчання велося російською мовоюі
в Австрії — платні гімназії з німецькою мовою навчання.
— Вища: в Росії — Києво-Могилянська академія (закрит*
у 1817 p.), Харківський університет (1805 p.), Київський уні
верситет (1834 p.), ліцеї, що об’єднували гімназичну та уні*
верситетську програми (Волинський, Рішельєвський, Ніжин
ський); в Австрії — Львівський університет, Реальна академій
(1817 p.), Технічна академія (1844 р.). Викладання в Росії вг
лося російською мовою, в Австрії — німецькою.
і! Це цікаво!
|j Інститут Оссолінських був заснований у 1817 р. істориком і громадським
І! діячем Юзефом Оссолінським.
2. Наука.
— Світове визнання здобула українська математична школа: про
фесор Харківського університету Т. Осиповський уклав під*
ручник із математики, що мав велику популярність; М. Остро-
градський був членом багатьох світових академій наун,
— Розвиток історичної науки: видання «Історії Русів» (1846 p.),
«Історії Малоросії» М. Маркевича, з’явилися перші історичні
праці М. Костомарова. У Києві створено Тимчасову комісію
для розгляду давніх актів, у якій працювали Т. Шевченко,
М. Костомаров.
— У Західній Україні працював Львівський інститут Оссолін*
ських, що мав бібліотеку, музей, друкарню і впливав на по
ширення освіти, науки та культури в регіоні.
3. Література і мовознавство.
Українські автори писали як українською, так і російською,
польською, німецькою мовами.
*рія та практика_________________________________________ ^ 175
Поширеними видами культурницької діяльності були зби

рання і публікація фольклорних творів: М. Цертелєв «До
свід збирання старовинних малоросійських пісень» (1819 p.);
М. Максимович «Малоросійські пісні», «Українські народні
пісні»; альманах «Русалка Дністрова» (1837 p.). Учасники
гуртка «харківських романтиків» (П. Гулак-Артемовський,
І. Срезневський, Г. Успенський та ін.) збирали етнографічні
матеріали Слобожанщини.
Гі:. •
11 горичний портрет!
ІІічпро Гулак-Артемовський — народився
v м, Городище на Черкащині в родині священни-
і і-іі. Нін навчався у Київській духовній академії,
-і и 1817 р. став вільним слухачем Харківсько-
іі» університету. З 1818 р. Гулак Артемовський
нпкладає французьку мову в Харківському ін-
< і итуті шляхетних дівчат та польську мову в уні-
»о|»ситеті. У 1821 р. він захистив магістерську
піичфтацію, став професором історії і виклада-
■м’м російської історії, географії та статистики
Харківського університету. У 1841-1849 pp. Гу -
•ішс Артемовський обіймав посаду ректора уні-
ннрситету.
(І і по літературна діяльність почалася ще за часів
мамчпння в духовній академії, коли він переклав Петро Гулак-
' іим'му французького поета Н. Буало «Налой». Зго- Артемовський
| чим переклади Гулака-Артемовського публікува- (1790 -1865)
мнги в «Українському віснику». Його улюблени
ми письменниками були Дж. Мільтон, Ж. Расін, А. Міцкевич, Й. Гете, 11
Проте в українську літературу автор увійшов як поет-байкар, започатку- й
ипигми віршовану байку. Помер поет у 1865 р. у Харкові.
Першу в Галичині граматику української мови підготував

І. Могильницький.
Професор Львівського університету І. Лавринський уклав
б-томний україно-польсько-німецький словник.
Початок і становлення української поезії та прози; І. Котля
ревський (поема «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка», «Мос-
каль-чарівник»), Г. Квітки-Основ’яненка(повісті «Маруся»,
«Контопська відьма» та ін., оповідання, драматургія);
Найвидатніші автори — П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка
(байки), М. Гоголь («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі побли
зу Диканьки» тощо), Т. Шевченко (збірка «Кобзар», 1840 р.),
П. Куліш (повість «Михайло Чарнишенко», роман «Чорна
рада», поезії).
_ Історія України
«ахілмяаїжммо/ші^іг.'ііііицц^аЖцеа^*—^
4. Театр.
— Поява перших стаціонарних професійних театрів у Харкові
та Полтаві, де ставили українські п’єси «Наталка Полтавко»,
«Москаль-чарівник» І. Котляревського, «Сватання на Гоя'
чарівці» Г. Квітки-Основ’яненка тощо, а також п’єси Шви
спіра, Пушкіна, Грибоєдова. Директором, режисером Хор
ківського театру був Г. Квітка-Основ’яненко, Полтавсько’
го — І. Котляревський.
— Діяли аматорські театри, поміщицькі театри, де грали сел*’
ни-кріпаки.
— Видатні актори першої половини XIX ст. — М. Щепкін, К. С0т
леник.
5. Музика.
— Розвиток музичного фольклору (колядки, щедрівки, народні
пісні й танці). Поширеними були народні ансамблі — троїсті
музики (скрипка, цимбали, бубон).
— Кобзарське мистецтво; найвідоміший кобзар — Остап Ві
ресай.
— Зародження української симфонічної музики (симфонія М. Ом*
сянико-Куликовського на основі українських пісень).
— С. Гулак-Артемовський написав першу українську оперу —
«Запорожець за Дунаєм».
6. Архітектура.
— Панування класичного стилю.
— Планова забудова губернських центрів (Полтави, Києва,
Харкова).
— Відомі пам’ятки тогочасної архітектури — будинок театру
в Одесі (архітектор Тома де Томон), дзвіниця Успенського со
бору в Харкові (архітектор С. Васильєв), Старий театр у Львові
(архітектор А. Пихля, Я. Зальцман).
— Розвиток палацово-паркової архітектури (палаци К. Розу
мовського у Батурині, маєток Галаганів у Сокирцях на Чер
нігівщині).
— Створення декоративно-пейзажних парків («Софіївкаї
в Умані, «Олександрія» у Білій Церкві, Стрийський парк
у Львові тощо).
7. Живопис.
— Розвиток портретного жанру (В. Боровиковський, В. Тропінін,
Т. Шевченко).
— Пейзажний живопис (І. Сошенко, Т. Шевченко).
— Розвиток графіки (Т. Шевченко, серія офортів «Живописне
Україна»).
In »| )1н та практика ^v. 177
^«>ч^и.моіи«в^ея.чяим*х»б^&ж«тяя№ *!ЯЯ№ ^V**«
(■«г-««Ч**7ЯЯЗЬ?М«я
< 'jiouhhk! |fe

Офорт — гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кисло- І||
і пми, а також друкарський відбиток з такої гравюри.
--—'

1 1 1 . Перші стаціонарні професійні театри в Україні з’явилися у:
А.) Києві та Харкові; В) Харкові та Полтаві ; .-,
В) Сумах та Полтаві; Г) Києві та Чернігові. ІІ
1 1 2 . Т. Осиповський та М. Остроградський були видатними:
A) співаками;
Б) архітекторами; І-.
B) письменниками; І_І
Г) математиками.
1 1 3 . «Холерні бунти» в Закарпатті відбувалися в*.
A) 1774 р.;
Б) 1831 p.; І-j
B) 1833 р.; 1_І
Г) 1848 р.
1 1 4 . Проаналізуйте наведені твердження та вкажіть правильне.
A) «У Львівському, Харківському, Київському універси
тетах навчання велося українською мовою»;
B) «Східна Галичина і Північна Буковина були об’єднані j-,
в коронний край “Королівство Галичини і Л одомерії” »; І_J
В) «“Руська трійця” — це політичний гурток української
молоді, метою якого було повалення самодержавства
в австрійській імперії»;
Г) «Галичина приймала селян-заробітчан із Закарпаття
та Буковини ».
1 1 5 . Укажіть заходи аграрної реформи кінця XVIII ст. в Західній
Україні.
1. Селяни отримали землю, яку вони обробляли, за викуп;
2. землевласникам заборонено збільшувати повинності
селян;
3. панщина обмежена трьома днями на тиждень; ----
4. скасована панщина; ----
5. селяни звільнені від особистої залежності й отримали ----------------------
певні громадянські права; ——
6. заборонено тілесні покарання; ----
7. селяни отримали право вступати до університету. L
VC
1 1 6 . Установіть відповідність між автором та його твором.

А) М. Цертелєв; 1. «Тарас Бульба»; А
Б) М. Максимович; 2. «Досвід збирання старо Б
В) І. Могильницький; винних малоросійських
В
Г) Г. Квітка-Основ’я- пісень»;
ненко. 3. Граматика української Г
мови;
4. «Малоросійські пісні»;
5. «Малоросійські опові
дання».
1 1 7 . Розташуйте події в хронологічній послідовності.
A) Діяльність «Руської трійці»;
Б) створення Головної руської ради;
B) скасування панщини на Буковині;
Г) відновлення роботи Львівського університету.
1 1 8 . Прочитайте текст і дайте відповідь на запитання.
«Боротьба козацької України за політичну незалежність
у XVIII ст. була тісно пов’язана з обороною православ’я від ісла
му та римського католицтва. Уніатська церква виступала тоді
придатком до чужоземного польського панування. У XIX ст. від
булася цікава переміна ролей. Після того, як Київський митро
поличий престіл був підпорядкований Московському патріар
хові, православна церква на Україні повністю втратила свою ав
тономію і поступово стала повністю русифікованою. Уніатська
церква, яку в Російській імперії заборонили (1836 p.), була об
межена до Габсбургських володінь... Вона здатна була взяти на
себе роль української національної церкви...» (І. Лисяк-Рудни*
цький)
• Чому уніатська церква стала оплотом українського націо*
нального руху в першій половині XIX ст.?
1 1 9 . Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
« 1 8 4 8 року одним з головних завдань для русинів було доби
тися визнання їх окремим слов’янським народом. До револю
ції 1848 р. як для поляків, так і для політично свідомих русинів
польська ідентичність останніх вважалася нормою... 1848 року
русини не лише проголосили окремішність від поляків, але
й дали зрозуміти, що їхня етнічна територія не обмежується
кордонами Австрійської імперії...»
1) Яка мета стояла перед революцією 1848 року в Австрійській
імперії?
І2) Яка мета стояла перед українцями в цій революції? Чи доби
лися вони її здійснення?
Ігорія та практика ________ ________________________ ._____ __ _^< 179
• .^WViWrteifcNieaWWSKWWVwVe: ^-*
3) У чому полягало протистояння українців з поляками в Гали

чині?
4) Назвіть головні результати революції 1848 року для україн
ців.
5) Чому українці Західної України називали себе русинами?
1 2 0 . Доведіть або спростуйте твердження:
«Реформи Марії-Терезії та Йосипа II відкривали добрі можли
вості для культурного відродження русинів».
НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА
в другій половині хіх ст:
Реформи 60-70-к років XIX ст.
Причини:
Криза феодально-кріпосницьких відносин, що призвела до війсь
ково-економічного відставання Росії від західних країн і поразки
Росії у Кримській війні.
Посилення селянських повстань і заворушень: з 1856 по 1860 pp.
в Україні відбулося 276 повстань, у яких узяло участь 160 тис.
селян.
Кріпацтво гальмувало темпи розвитку економіки й формування
ринкових відносин у сільському господарстві та промисловості
через нестачу вільної робочої сили.
Необхідність посилити оборону Росії та бажання повернути вій
ськову могутність, що стало неможливим без капіталістичних
реформ.
Росія залишалася єдиною європейською державою, де існувало
кріпацтво, і це негативно позначалося на її міжнародному авто
ритеті.
Розуміння російською верхівкою (передусім царем Олександ
ром II) безперспективності кріпацтва.
Скасування кріпосного права

19 лютого 1861 р. Олександр II проголосив своїм Маніфестом ска-
< ушіння кріпацтва в Росії.
Скасовано особисту залежність селянина від поміщика.
Селяни дістали особисту свободу і громадянські права: вступа
ти у шлюб без дозволу поміщика, укладати договори, торгувати
і займатися промислами, вступати на службу або до навчальних
закладів, вільно розпоряджатися своїм майном, самостійно висту
пати в суді.
^_____________ •_______________ ____________ Історія України
Земля передавалася селянам за викуп. 20 % поміщику сплачупА

ли селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борі
державі з відсотками протягом 49 років.
До укладення викупної угоди селяни мусили відпрацьовуй*
ти панщину і сплачувати оброк, маючи статус тимчасово
зобов’язаних.
Селянська громада несла відповідальність за викупні операції ти
сплату податків селянами за принципом кругової поруки.
Для кожної губернії було встановлено норми землеволодіння. Якщм
селянський наділ перевищував норму, його землю «відрізали» на
користь поміщика. В Україні селяни отримали в чорноземних губор
ніях по 3—5 десятин на душу чоловічої статі , в нечорноземних — 4
7 десятин. Фактично у селян «відрізали» близько половини землі.
На Правобережжі селянські наділи збільшили, а стан тимчп
совозобов’язаних узагалі не вводився, щоб позбавити польським
поміщиків селянської підтримки на випадок чергового антиросій
ського повстання.
У 1866 р. державним селянам дозволили викупити їхні землі,
Результати й наслідки рефорліи
Сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробнії
цтва.
Селяни залишилися нижчим станом: сплачували подушний по
даток (до 1866 p.), відбували рекрутчину, підлягали фізичним
покаранням.
Збереглися залишки феодального ладу: протягом 9 років після
реформи селяни не могли відмовитися від наділу й залишити
село, був ускладнений вихід із селянської громади, більша чоо
тина землі залишилася у власності поміщиків.
Реформи адміністративно-політичного управління
Земська реформа (1864 р.)
У повітах і губерніях обиралися земські управи (земства ) — міс
цеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, ста
тистикою, лісництвом тощо, тобто культурною, господарською
і благочинною діяльністю.
Були загальностановими органами: до їхнього складу входили
дворяни, буржуазія, селянство.
Не мали політичних повноважень.
Робота земств сприяла поширенню освіти, наданню медичної до
помоги в селах, загальному підвищенню культурного рівня селян.
На Правобережжі земська реформа була впроваджена тільки
в 1 9 1 1 p . , оскільки влада побоювалася польського визвольного
руху.
І^орін та практика________________________ :____________________ 181
Реформа міського самоврядування (1870 р.)

У містах обиралися міські думи іі управи, що опікувалися ко
мунальними проблемами (шляхами, освітленням, соціальними пи-
пііінями тощо).
Судова реформа (1864 р.)
Запроваджено безстановий суд, незалежний від владних ор
ганів.
(’удові засідання стали публічними (могли бути присутні пред
ставники преси, публіка).
Судочинство було побудоване на змагальній основі між адвока
том і прокурором.
Уведено суд присяжних.
Дрібні справи розглядав мировий суддя, який обирався земством
або міською думою.
Установлено кілька судових інстанцій: мировий, окружний суди,
судова палата; для особливо важливих справ існував Верховний
кримінальний суд.
Освітня реформа (1864 р.) .
Уведено єдину систему початкової освіти.
Створено мережу чоловічих і жіночих класичних гімназій (да
вали можливість вступити до університету) та реальних училищ
(давали можливість вступити до вищої технічної школи), до яких
міг вступити будь-хто платоспроможний.
Відновлено автономію університетів.
Стала можливою вища освіта жіноцтва на приватних жіночих
курсах.
Видавалися підручники, популярна література.
Військова реформа (1862—1874 pp.)
«Замість рекрутських наборів запроваджену загальну військову
повинність чоловіків, що не належали до дворянського стану,
з 20 років.
Служба скорочувалася з 25 до 6-^7 років; особи, що мали освіту,
служили менше.
Заборонено тілесні покарання.
Держава була поділена на 15 військових округів, в Україні були
розташовані Харківський, Одеський, Київський округи.
Армія переозброювалася за новітніми технологіями, створено
паровий військовий флот.
Фінансова реформа (1860—1864 pp.)
Управління грошовими ресурсами зосереджено в руках міні
стерства фінансів.
Створення незалежних від губернатора контрольних палат, які
щомісяця контролювали видатки всіх губернських установ.
182 ^ _____________________________________ :__________ Історія України
— Створення Державного банку, який мав переважне право на кр*«

дитування торговельних і промислових підприємств.
— Скасування відкупної системи податків.
— Установлення акцизних зборів, що здійснювалися державними
установами.
— Із 1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки й видатки дер
жави.
Реформа цензури (1865 р.)
— Введення попередньої цензури періодичних видань.
— Видавцям заборонено торкатися політичних питань.
Результати й наслідки реформ:

— Заклали підґрунтя для переходу від феодально-станового устро н >
Російської імперії до буржуазно-представницького.
— Сприяли економічному й політичному розвитку держави.
— Законодавчо визначили й закріпили громадянські права нас*»
лення.
— Відбулася певна демократизація суспільства.
— Були непослідовними, обмеженими: зберігали недоторканною
поміщицьку власність на землю та самодержавну владу.
Економічний розвиток Наддніпрянщини

у 60-90-ті pp. XIX ст.
Економічна політика царизму:
— Розвиток в Україні тих галузей, які не мали відповідних умоп
у Росії (цукрова промисловість) або постачали сировину для росі й
ських підприємств.
— Штучна затримка розвитку тих галузей, що створювали конку
ренцію російським підприємствам (текстильної, бавовняної).
— Переробка української сировини відбувалася переважно за ме
жами України.
— Вилучення капіталів з України шляхом продажу на її території
російських товарів.
Отже, Україна була колонією європейського типу — промислово
розвиненою територією, яку позбавляють не стільки ресурсів,
скільки капіталу та потенційних прибутків.
Залишки кріпацтва:
— Збереження поміщицького землеволодіння.
— Поєднання відробіткової (фактично панщина) та вільнонайманої
систем господарювання.
'phi >m га практика .... ..... ,_______________________________ _183
І Іерозмежованість землекористування (черезсмужжя) і серві-

тути.
І ’озорення поміщицьких господарств, особливо на Півдні Укр&ї-
и п, внаслідок невміння поміщиків пристосуватися до нових умов
господарювання. ,
Розвиток товарних відносин:
М айнове розшарування селян: збільшення заможного селянства,
.шсземелення бідноти.
Розвиток поміщицького підприємництва за спеціалізацією
районів: Південна Україна — зернове господарство, Правобере
жжя — вирощування цукрових буряків та технічних культур
(льон, соняшник), харчова промисловість.
Досить повільний розвиток тваринництва.
Запровадження удосконалених знарядь праці та машин у передо
їм їх поміщицьких і великих селянських господарствах (кінні моло
тарки, культиватори, три- і чотирилемішні плуги, косарки тощо).
Поширення вільнонайманої праці, особливо у Південній Укра
їні.
Аграрне перенаселення, що змушувало селян перебиратися на
малозаселені землі імперії (Сибір, Кубань).
Для 60—70-х років XIX ст. характерно прискорення промислово
го перевороту, економічний бум.
Широке промислове будівництво на Півдні України.
І Іоділ України на промислово розвинений Південно-Східний та
аграрний Північно-Західний райони.
вростання частки важкої промисловості: вугільної, металургій
ної, машинобудівної, видобувної, металообробної. Україна стає
головною вугільно-металургійною базою Російської імперії.
А ктивне будівництво залізниць, розвиток річкового та морсько
го парового транспорту. Насамперед будувалися магістралі,
що з’єднували українські землі з московським промисловим
районом.
Иг цікаво! ;І;
11**| її па українська залізниця, побудованав 1865 р., з’єднала І^алтуй Одесу. ІІ
V 70-ті роки XIX ст. було завершено створення телеграфної ме

режі в Україні.
І Іа гома роль іноземного інвестування: Франції, Бельгії — в кам’я
новугільну, машинобудівну, металообробну промисловість; Ні
меччини — в машинобудівну, металообробну промисловість.
184 Історія УкраН*
— Цукрова, харчова, легка промисловість розвивалася на ЛІМ

і Правобережжі: в Україні вироблялося 80 % російського цукру
— Висока концентрація виробництва: на великих підприємстві!

працювало 44 % робітників (у США — 33 % ).
— У кінці XIX ст. відбувалася монополізація виробництва.
Торгівля і міста
— Формування великих промислово- торговельних центрів — ОдМ|
(населення — 400 тис.), Київ (250 тис.), Харків (175 тис.), Кат?
ринослав (115 тис.).
— Занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Бердичів, Ж»
томир).
— Розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низької
купівельною спроможністю населення.
— Торгівля з іншими регіонам Російської імперії. З України виВФ
зилируди, кам’яне вугілля, метал, цукор, хліб; завозили нафту*
гас, машини, текстиль, взуття тощо.
—^ Зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти ТІ
митниці на Волині та Поділлі. Україна експортувала хліб
ше місце у хлібному експорті Росії — 42 %), цукор, м’ясо, BOBЩ
в основному до Англії, Італії, Німеччини, Персії. Імпорт складі*
ли машини, олово, свинець, шовк, бавовна, чай, кава, рис тощ&
— Поява контрактових ярмарків, на яких укладалися договорії
—■ Швидке зростання роздрібної торгівлі.
— Транспортна мережа сприяла розширенню географії торгівлі.
— Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42 %)|
Соціальні зміни
— Завершився процес формування станів найманих робітників ТІ
буржуазії, досить значною була чисельність дрібних виробників
багатонаціональних за складом.
— Активна урбанізація (у Східній Україні в містах мешкало 16 ^
населення).
— Зростає чисельність інтелігенції — людей, зайнятих інтелекту
альною працею. Українці становили близько третини цієї групи»
— Більшість населення складали селяни.
— Лише 5 % українців мешкали у містах (проти 38 % росіян, 45 %
євреїв).
♦порім та практика м^жют&щівтіаіяаттятт ^v,1S5
У країнські селяни мали недостатній рівень освіти, слабкі навички
їм «сільськогосподарських занять, були міцно пов’язані з землеробе-
тиом та не підготовлені до роботи у промисловості, тому робітничий
клас формували в основному переселенці з російських губерній.
Суспільно-політичне життя в Україні другої ПОЛОВИНИ XIX ст.
*Національна політика царизму щодо України,
І ІІпперечувалися існування українського народу, українську мову
оголошено говіркою російської. Історик М. Погодін доводив, що
українського народу ніколи не існувало (1856 p.). Цю теорію спро-
• ту вали перший ректор Київського університету М. Максимович
ти М. Костомаров.
і /863 р. — видання таємного Валуєвського циркуляру (автор —
міністр внутрішніх справ П. Валуєв):
заявлено, що «малоруської мови не було, немає і не може
бути»;
призупинено видання шкільних і релігійних видань україн
ською мовою.
Отже, метою циркуляру було не допустити поширення освіти се-
род селянства.
Й /876 р. видано Емський указ, який заборонив:
друкувати будь-які книги українською мовою;
ставити українські театральні вистави (заборону знято
у 1881 p.);
влаштовувати концерти з українськими піснями;
- ввозити українську літературу, надруковану за кордоном, без
спеціального дозволу;
- перекладати чужеземну літературу українською мовою;
- викладати українською мовою в початкових школах.
Указ стримував розвиток української культури та призвів до
шмчасової дезорганізації українського руху в Наддніпрянщині.
Як і в першій половині XIX ст., визвольний рух на українських
и’млях був представлений російським, польським та українським
мшірямками.
Російський визвольний рух в Україні
І 50—60-ті pp. — діяльність радикальних різночинців, провідником
яких став М. Чернииіевський.
- — f ■ ■ ■ ■ ! ■ » . ........ — г ~ ~ - - т — — —— - J . - I — f Т Т Г У — Г * - Т Т - Г - г - ^ Т Г Г Т і • — І1 , ---------------------------------------------------------- п----------щ --------------------------Г Г У Т І Ї Т Г ■ - ■ I T - .............. 1 — і ІН—ГГПТТП—[1-1 1 — П Г — 1 — і --------------------------- 1
-
Словник!
Радикалізм. політична течія, прихильники якої вимагали проведення |1
—
демократичних реформ; для їх здійснення вони готові були до збройної ІІ
Поротьби проти влади. jj|
186 ___ '___________ :___________ ;__ історія Украй»
■ііміі.гічсу«« ц»«яіі»тагуянлтчм»цц тшмтФШНШШШ|
ціптітт»waBtfnaoafBteBMH імяніиііщиіаніш*' дютж»*цд«п«»»г^.і,*гут,'а*г^а»?»пяь^'іж'г»шіаге?ю^ж<^*а^^^^та4д<^і*г^'*^»л^а4-с.аг^
і Словник!
І Різночинці — «люди різного чину і звання », вихідці з купецтва, міщанстві,
і селянства, духовенства, чиновництва, які займалися розумовою працею.
Мета: створення справедливого суспільного ладу на базі Of

лянської громади й кооперативних майстерень.
Діяльність: створення революційної організації «Земля і волт
(1861 p.), яка намагалася підняти селянське повстання, npott
безуспішно.
Національним питанням не цікавилися, сподіваючись на ВІД
сутність національного гноблення в соціалістичному суспіль
стві. Проте українці також брали участь у роботі «Землі і волії
(А. Красовський,А. Потебня).
2. 70—80-ті pp. — діяльність народників (російські організації
«чайковці», «Земля і воля»).
Мета: розбудова соціалістичного суспільства.
Основні ідеї:
— селянство готове до повалення самодержавства і побудови СО*
ціалізму, йому необхідна тільки організаційна допомога;
— соціально-економічні та національні проблеми будуТІ
розв’язані шляхом всеросійської соціальної революції. Дб
того часу національно-визвольні прагнення є неактуальним!
і шкідливими.
Народницькі організації.
Рік
Гуртки засну Діяльність
вання
«Чайковці» 1872 — пропаганда серед робітників та селян, полі»
(діяли в Києві тичні диспути;
та Одесі) — 1874 р. — масове «ходіння в народ». Народнії*
ки влаштовувалися працювати в населеному пуИ«
кті, читали учням і селянам заборонену літері»
туру, твори Т. Шевченка, М. Вовчка, І. Котлярві»
ського, розповідали про козацьку добу в Україні*
проводили бесіди на революційні теми. ПроТІ
підняти селян на боротьбу з самодержавством М
«Київська ко 1873 вдалося, почалися масові арешти j
муна»
«Півден 1875 «Чигиринська змова» 1877 p.: народники спро»
ні бунтарі» бували спровокувати селян Чигиринського повЙ
(Одеса) ту на повстання, нібито схвалене царем. Створі*
но нелегальну селянську «Таємну дружину», Д#
якої увійшла тисяча осіб. Змову було розкриту
учасників заарештували J
lei ірін та практика_______________________________
• і*. k*. n II ДГ І--ТГІ -ІГГИІЇИіаіГіПіГ ГШііі)ТіїЦ(«ІВ>»ШИ><1іЧ«ІМіЩЧ іТ ПІПЦТІІІІІ Ц І»- ГіЩІ Чі««ІТ| ЧіГ>ІШІП іііГ1ИТ>И»1|» ~'ТіППГ«~ІПТТПІППі-ЦГП1іТ-ГГУі>-Г>іі і
— 1 8 7
1а 1878р. народники переходять до політичного терору. Так, було

иОито харківського губернатора за те, що в місцевих тюрмах жор-
• тісо поводилися з політичиими в’язнями. Поліція розгромила най-
оі 'іьіііі гуртки, їхні лідери були засуджені до каторги або страчені.
1879р. — розкол «Землі і волі» на дві організації, що мали осе-
|н<дки в Україні:
« Чорний переділ» продовжував агітаційну роботу з підготовки
революції;
«Народна воля» зосередилася на підготовці вбивства царя, вважа
ючи, що ця подія призведе до революції. У 1881 р. народовольці
нбили Олександра II, та революція не розпочалася. Організатори
вбивства були страчені (А. Кібальчич, А. Желябов, С. Перовська),
на початку 1880-х років народницькі організації розгромлені.
Польський визвольний рух 50~60х pp. XIX cm.
У1863—1864pp. відбулося чергове польське повстання проти па
нування Росії у Польщі.
На боці поляків воювали й українські загони під проводом А. По-
г«іПні, А. Красовського. Проте масової української підтримки пов
ітання не отримало, оскільки поляки відкидали право українців
ми власну державність і прагнули відновлення Польщі у кордонах
І 772 р. Як і попереднє, повстання закінчилося поразкою.
Проте напередодні повстання відбувся розкол польського руху,
про що свідчить діяльність хлопоманів.
JІ (о цікаво! Ж:
Учасником хлономанського руху був і Тадей Рильський — батько видат- Щ:
ного українського поета Максима Рильського. ||§
Хлопомани таємний гурток частини польських студентів
Київського університету, які вирішили присвятити себе захисту ін
тересів українського народу. Вони спростовували твердження, що
І Іравобережна Україна є частиною Польщі, а українська мова — діа-
інчст польської. Очолив гурток хлопоманів Володимир Антонович,
майбутній професор і видатний історик.
Мета хлопоманів:
ліквідація царизму і кріпацтва;
установлення демократичної республіки на основі рівноправного
добровільного співжиття українців, росіян і поляків.
Діяльність:
дотримання народних звичаїв, спілкування українською мовою,
носіння українського народного одягу;
збирання українського фольклору;
просвітницька робота в селі, підняття національної самосвідо
мості селян.
188 ________________________________________ Історія України
РвШИНЩіМ» ШІІІІИІЧ»'! ЧІІ—ІІГИ І —ІІЦИІ 1І*І«ІММіІН пі І ЦІ H*l 111 iWnMIIWI.................................................. »І » III'» МІ * ШИ МіИапн Щі> * V Ні Г <1> ІіЦНІ'ІІ ИіМ * II Will І »ШІІІИЧ
Хлопомани припинили діяльність у селах унаслідок поліцей-

ського тиску в 1861 р. і приєдналися до українських груп, що дія
ли в містах.
Український визвольний рух другої половини XIX ст.

1. Кінець 50—60-х років XIX ст. — становлення українського ви»
вольного руху.
Передумови: занепад феодально-кріпосницької системи, скасу
вання кріпацтва і часткова демократизація суспільного життя внасл і*
док реформ Олександра II, колонізаційна політика царського уряду.
Головне завдання: культурно-освітня робота і формування на*
ціональної свідомості; питання про відновлення державності було
на той час не актуальним, це була культурницька фаза розвитку
визвольного р^ху.
Особливості: відбувається зміна провідників. Козацько-стар
шинська еліта^ула втрачена, інтелігенція розвивалася повільно,
селянство не здатне було очолити національно-визвольний рух.
Основною організаційною формою стали громади.
Словник!
Громади — напівлегальні непартійні об’єднання української інтелі
генції.
Перша громада була створена tjBj.859 р. в Петербурзі.
Мета: підвищення культурно-освітнього-^івня українського
народу.
Учасники: В. Білозерський, М. Костомаров, Т. Шевченко (ко
лишні кирило-мефодіївці).
Діяльність громад:
— видання в Петербурзі літературно-наукового щомісячного жур*
налу «Основа» (1861-1862 pp.), який виходив українською та
частково російською мовами. Тут друкувалися художні твори,
історичні праці Т. Шевченка, М. Вовчка, JI. Глібова, М. Макси
мовича, М. Костомарова та ін.;
— поширення громадівського руху в Україні (Київ, Полтава, Оде
са, Харків, Чернігів) та Росії (Москва, Катеринодар). Київську
громаду очолив колишній хлопоман В. Антонович; Чернігівська
громада видавала «Чернігівський листок» — щотижневу газету
за редакцією JI. Глібова;
— громадівці обґрунтували самостійність українського народу, його
мови та культури, виступали проти антиукраїнської концепції
М. Цогодіна;
— організація недільних та щоденних шкіл для дорослих;
Ітрія та практика
пчччміііц»! і н ^ і и ш т и а н г м е * row ЩИ—і, Wi 8Jb**bmc.*At9Mmf
—------------------^1S9
■№М>»я»4№іи***я»» і**.-ілі-ямжямв.
написання українських підручників (T. Шевченко, П. Куліш);

обирання коштів на видання української літератури;
організація публічних лекцій та бібліотек;
поширення літературних творів Т. Шевченка, М. Вовчка, П. Кулі-
ша та інших письменників.
Громади були розгромлені у 1863 p.: закрито недільні школи,
чмарештовано активних учасників громадівського руху, припине
но кидання громадівської преси. Валуєвський циркуляр 1863 р. до-
яіфшив розгром і спричинив перерву в розвитку українського на
ціонального руху на десять років.
#« « . - * * * * * > • ' ' « . ш у ї д я и і м ^ м а и а и д к й я я к і и и
і Ц<і цікаво! ||
(І ромадівці П. Чубинський та О. Кониський після суду були заслані до пів-1|
Іміч них російських губерній за звинуваченням у революційній діяльності, jj
У. 70—90-ті pp. XIX ст. — діяльність «Староїгромади», утвореної

за ініціативою В. Антоновича на початку 1870-х років у Києві.
Діяльність:
збирання, обробка і публікація етноґрафічних матеріалів та
праць з історії України;
заснування Історичного товариства Нестора-літописця
(1873 р.);
заснування ІІівденно-Західного відділу Російського географічно
го товариства на чолі з Г. Галаганом (1873 p.). Учасниками Това
риства стали історик В. Антонович, економіст М. Зібер, публіцист
М. Драгоманов, статистик О. Русов.
кидання газети «Київський телеграф» (1873-1875 pp.), яка се
ред іншого публікувала і критичні матеріали щодо державної
політики;
Емський указ (1876 р.) завдав удару по українській культурі:
закрито Південно-Західний відділ Російського географічного то-
нариства;
заборонено видавати «Київський телеграф»;
звільнено ряд професорів Київського університету;
стався розкол громадівського руху: П. Куліш і М. Костомаров за
кликали підкоритися політиці царизму й обмежитися культур
ницькою діяльністю; В. Антонович і П. Житецький закликали
піти на компроміс із самодержавством та розвивати українську
культуру в контакті з російською; Б. Грінченко, М. Драгоманов
ииступили послідовними противниками поширення русифікації.
'Л 1876 р. діяльність громад стає нелегальною, центр політичної

ппротьби переноситься до Галичини.
Значення діяльності громад:
— заклали підвалини української науки;
— вплинули на розвиток українського руху в Західній Україні;
— завершили об’єднання ліво- і правобережної течій української*»)
руху в Російській імперії;
— науково обґрунтували окремішність українського народу;
— допровадили український визвольний рух до політичної стадії;
— забезпечили наступність поколінь українського визвольної*
руху*
Молоді громади — організації радикальної молоді в 70- 80-х рр
XIX ст., які ставили собі за мету здобуття незалежності У країни. Проти
поширене на той час захоплення марксизмом призвело до того, щу
більшість молодих громадівців або порвала з українським рухом
і приєдналася до російських революційних гуртків і організацій,
або звузила українське питання до автономії України в складі Росій
ської федерації.
Діяльність Михайла Драгоманова

Михайло Драгоманов — народився у Гадячі fin
Полтавщині. Рідний брат української пиеьменни»
ці О. Пчілки, матері Лесі Українки. За свої пере
конання був виключений з останнього класу гім*
назі'ї без права вступати до іншого навчального за
кладу, тому закінчував навчання екстерном. Пра
цював у Київському університеті. Активний учас
ник «Старої громади» та Південно-Західного від
ділу Російського географічного товариства. Після
звільнення з Київського університету за наказом |
Олександра II виїхав за кордон. Із 1889 р. прп*
цював у Софійському університеті. Болгарський
уряд не видав Драгоманова російським властям.
М. Драгоманон Залишив ім’я в історії як громадський діяч, істо*
(1841-1895) рик, літературознавець, економіст, публіцист, фі
лософ. Помер М. Драгоманов у 1895 р.
Погляди М. Драгоманова
Послідовник кирило-мефодіївців: «у культурі — раціоналізмі
у політиці — федералізм, у соціальних питаннях — демокри
тизм». Вважав, що Україна не мала сил на створення власної дер'
жавності.
Схвалював ідеї марксизму, крім положення про класову бороть*
бу, результатом якої стане диктатура пролетаріату; вважав не
прийнятним будь-який централізм.
И)рія та практика
•» і чіп» II I I I II М'И ІИиЦІІ II |Ч WHI i'H WWIiPnrViKli иЦІїШШНЧЧПМГИХИ ИЧВИ|ЦИШ'М.І> . «іьяншт ГіТ»«уц;,міиі,и»ц.д»»чи*
Вважав, що соціалізм має бути демократичним і враховувати на

ціональні особливості.
Засуджував тактику терору російських народників та польсько-
шляхетський шовінізм.
Словник! ||
Шовінізм —пропагування національної винятковості, панування однієї |і
ііпції над іншою. І
Якщо на початку діяльності М. Драгоманов сприймав україн

ський рух як культурницький, то наприкінці 1870-х років він
визнав необхідність політичної боротьби за національне і соціаль
не визволення українського народу, закликав переглянути досвід
російсько-українських взаємин.
Закордонна діяльність (із 1875 р.)
За дорученням і на кошти Київської громади організував у Відні
видання української пропагандистської та науково-популярної
літератури;
видавав український політичний журнал «Громада»;
у 1886 р. розійшовся з поміркованими громадівцями та втратив
їхню фінансову підтримку.
Значення діяльності:
Першим виніс проблему переслідування української мови на між
народну арену.
Ідеї М. Драгоманова вплинули на формування ідейно-політичного
світогляду наступних поколінь українців.
На думку деяких дослідників, захоплення Драгоманова феде
ралістськими ідеями послабило український рух під час бороть
би за незалежність 1917-1920 pp.
Братство тарасівців — таємна студентська організація (1892-
IВ93 pp.), створена І. Липою, В. Шеметом, М. Міхновським; учасни
ки ми братства стали відомі письменники та науковці Б. Грінченко,
М. Коцюбинський, М. Вороний, Є. Тимченко та ін.
Мета: цілковита державна незалежність України,
Програма
Самостійна суверенна Україна, соборна й неподільна «від Сяну
по Кубань, від Карпатів по Кавказ».
Створення Української федерації Лівобережної, Правобережної,
степової України, Кубані й Галичини.
Державу очолюватимуть гетьман (президент) і сойм (парла
мент).
У державній власності мають перебувати земля і земні надра, ве
лика промисловість і гуртова торгівля.
192 ^__________________ ______________________________ Історія УнрйИ*
— Відокремлення церкви від держави, свобода віри.

— Загальна трудова, повинність.
— Загальна безоплатна освіта.
— Створення національної армії.
Діяльність «тарасівців»
— Організація лекцій, таємних зібрань, українських вистав, н«иі»
гальної бібліотеки.
— Встановлення зв’язків з аналогічними гуртками в Полтаві, Од«в|,
Херсоні та інших містах.
У 1893 р. відбулися арешти «тарасівців», братство припинили
існування.
Значення діяльності:
— Перша самостійницька українська організація в Наддніпрянськії
Україні.
— Уперше була чітко сформульована політична мета українського
руху.
— Діяльність братства продовжили студентські громади, особливі
харківська, із якої вийшла перша українська політична партій
Наддніпрянщини — Революційна українська партія.

121. Перша політична організація Наддніпрянської У країни — ц*і
А) громада; В) «Братство тарасівців»; .
Б) «Народна воля»; П «Київська комуна». LІ
122. Ліквідація кріпацтва в Російській імперії відбулася в:
А) 1848 р.; В) 1855 р.;
Б) 1853 р.; Г) 1861р.
123. «Основа» — це журнал, який видавався:
A) петербурзькою громадою;
Б) «чайковцями»; ,
B) М. Драгомановим; L ,І
Ґ) «ГІівдейнимибунтарями».
124. Проаналізуйте наведені твердження та вкажіть правильні
A) «Найбільш послідовною реформою Олександра II була
земська»;
Б) «Скасування^ кріпацтва сприяло розвиткові капіталіс- г -.
тичних відносин у Російській імперії»; L.І
B) «Хлогюманський рух був поширений на півдні Украї
ни» ;
Г) «Перша залізниця в Україні була побудована у 1881 р.».
125. Укажіть пункти Емського указу.
1. Заборона друкувати будь-які книги українською мовою;
2. дозвіл ставити українські театральні вистави;
іім і| >ін та практика____________________________ _______________ 193
іі. заборона влаштовувати концерти з українськими піс

нями;
•І. заборона ввозити українську літературу, надрукова
ну за кордоном;
5. заохочення перекладу російської літератури україн
ською мовою; '
<1. заборона “відкривати початкові ніколи;
7. заборона викладати українською мовою у початко
вих школах.
І УС. Установіть відповідність між організацією та її учасниками:
Л) Громада; 1. В. Антонович; А
І») «Братство тарасівців»; 2. М. Костомаров; Б
II) «Стара громада»; 3. А. Красовський;
В
Г) «Земля і воля». 4. С. Перовська;
5. М. Махновський. Г
Л) Валуєвський циркуляр;
І») видання «Київського телеграфу»;
В) реформа цензури;
Г) освітня реформа в Російській імперії.
І ПО. Прочитайте уривок з автобіографії М. Драгоманова і дайте
нідповідь на запитання.
•План літературно-політичної роботи я собі поставив такий:
1) передусім дати якомога більше матеріалу для вивчення України
ти її народу, її культурних починань і прагнень до свободи і рівності;
2) як цим матеріалом, так і викладенням західноєвропейських лібе
ральних і соціал-демократичних ідей сприяти організації в україн
ських землях, в Росії й Австрії політичних гуртків, які б узялися
на визволення народу: культурне, політичне і соціальне».
• Яку мету мала діяльність М. Драгоманова?
ІУ9. Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
• Малу активність українців у процесах урбанізації та модерніза
ції на Україні допомагають пояснити політичні й соціально-еко
номічні умови, що існували тут у XVIII—XIX ст. Оскільки міста
п містечка були центрами імперської адміністрації, в них, як пра
вило, переважали росіяни, їхня мова і культура. Водночас корін
не українське населення або асимілювалося, або в деяких ви
падках витіснялося. Як зауважив Богдан Кравченко, причиною
того, що українські селяни не переселялися у міста, було перева
жання панщини у добу кріпацтва. На відміну від російських се
лян, яких поміщики заохочували до пошуків додаткової роботи
й прибутків у місті, українських селян і далі змушували працю-
ипти на землі, щоб максимально використовувати її родючість.
194 ~ І с т о р і я
Це не лише обмежувало можливості їхнього пересуванні!,

а й позбавляло нагоди опанувати ремесла...» (О. Субтельний)
1) Як змінився етнічний склад українських міст у другій поли
вині XIX ст.?
2) Чим пояснюється незначна кількість українців-міщан? Ні
звіть культурні, політичні та соціально-економічні причини
3) Які наслідки мало переважання у міському населенні pqoil
ськомовного пролетаріату?
13О. Доведіть або спростуйте твердження:
«В XIX ст. Україна була колонією європейського типу».
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ

АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.
Адміністративні зміни в Австрійській імперії
Поразка Австрійської імперії в австро-прусській війні 1866 \і
спричинила загострення суперечностей усередині країни між А*е
трією та Угорщиною, що загрожувало розпадом імперії Габсбурі'іі
У 1867 р. Австрія та Угорщина підписали угоду, за якою імйі
рія перетворювалася на дуалістичну (двоєдину) Австро-УгорсьШЦ
імперію. До складу Австрії увійшли Галичина і Буковина, до Угор
щини — Закарпатська Україна.
Австро-Угорщину очолював імператор із династії ГабсбургІІ,
водночас він був королем Угорщини. Його влада була обмежені
рейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині. Спільними для імпорЙ
були міністерства закордонних справ, військово-морське та фінансіїї
решта міністерств були самостійними для Австрії та Угорщині!
Законодавча влада щодо імперських справ належала делегаціям,
що складалися з представників австрійського та угорського парлв
ментів і скликалися щорічно.
За Конституцією Австрії 1867 р. парламент країни став двопал#¥
ним. Палату депутатів обирали провінції (зберігався майновий цвЯІ
для виборців), палата панів складалася зі спадкових знатних членів
та призначених імператором довічних членів.
Щ Це цікаво!
|1< Довічними членами палати панів були митрополит греко-католицької цер1
If! кви А. Шептицький та відомий український письменник В. Стефаник.
Зміни в західноукраїнських землях

Галичина отримала обмежену внутрішню автономію:
— краєм управляв австрійський намісник, призначений із ЧИСЛІ
польських магнатів;
глорія га практика__________________________________________ 195
*-------------------- 'ШГП")*'-ЦіП ITtrrVTf ПГ*“ 'ТГ~—'*-^ГГ“іГҐ--------------------------^~-^1'‘--Г~Т^-"-1ГОТ‘гТ'МГТГВТ»'>~і11'і‘ПТІТПІ'ііі ПТ‘УІГТУ(іГГ'1“Піт~,П -ІТГ* «ІТ"--|ТПТТГ-~Г--Г '|Щ1І'*1ПГ>И~ ІЇГІІТОПППИ И
її 1861 р. у Львові працює Галицький обласний сейм, перевагу

її якому мали поляки;
уряд відмовився поділити Галичину на Східну і Західну.
Нуковина також отримала внутрішнє самоврядування, проте
и Буковинському сеймі більшість мали румуни й німці.
Закарпаття стало складовою частиною Угорщини і ніякого са
моврядування не отримало.
Значення змін:
утвердили в Австро-Угорській імперії парламентаризм;
сприяли зростанню громадянської активності населення;
формально затвердили рівність усіх народів імперії;
стали фундаментом для розгортання національно-визвольної
боротьби народів імперії.
Соціально-економічний розвиток західноукраїнським земель

Західноукраїнські землі залишалися слаборозвинутим аграрно-
сировинним регіоном.
Зберігалися пережитки феодально-кріпосницьких відносин.
Колоніальний характер урядової політики: західноукраїнські
немлі стали ринком збуту товарів і доступним джерелом сирови
ни для метрополії, забезпечили економічне піднесення централь
них і західних провінцій Австро-Угорської імперії.
І Великим землевласникам, що мали понад 5 тисяч га землі, нале
жало понад 40 % земельних ресурсів, водночас 94 % господарств
мали менше, ніж по 10 га землі, близько половини — по 2 га землі.
Й. Урожайність була в 1,5—2 рази нижчою, ніж у розвинених краї
нах Заходу.
И Ринковий розвиток галузі відбувався повільніше, ніж у централь
них та західних провінціях імперії, включав такі процеси:
— використання вільнонайманої праці;
— застосування сільськогосподарської техніки;
— поглиблення спеціалізації районів;
— розширення посівів технічних культур (тютюну, льону, со
няшника, хмелю тощо);
— в окремих районах розвивалося промислове садівництво;
— торговельне скотарство.
.4. Масова трудова міграція, пов’язана з малоземеллям, нерозви
неною промисловістю та демографічним вибухом другої полови
ни XIX ст. Виїздили як на сезонні роботи (до Німеччини, Росії,
__________________________________ Історія Украіип
*yw»wi «оту 'жаа ■wa-ai»*»‘»r4oa>s.fb«»»*'«»w^*'»»«wt<ir-*iN«Jp»»o* jvaroMMflm'ttw.* ■ e«wH*iga.n*n*m.a*>>w»i>.»»,«»,*aHt»n: ** «ц^пд.щш«*г>готгад<«<жад^^*ітіі»г»і№ян»пі»»юіг*миииі»<^«ИІі
Румунії, Данії), так і на постійне проживання (до Канади, США,

Бразилії, Австралії). Так, у 90-х хор. XIX ст. за океан емігрували
понад 250 тисяч чоловік.
4. Зародження кооперативного руху. Кооперативи створювались
за сприяння «Просвіти» наприкінці 1869 p., але спеціалізовані
кооперативи з’являються завдяки Василю Нагірному, який он
снував споживчий кооператив «Народна торгівля» (1883 р.)
||j Словник!
Щ «Просвіта» — культурно-просвітнє товариство, створене в 1868 р. у За
Щ хідній Україні.
Метою кооперативів було закуповувати і продавати великі

партії продуктів без посередників, щоб заощаджувати кошти. Нпй
чисельніші кооперативи — кредитні спілки, що давали позики під
10 % (лихварі — під 150-200 %).
............ _............. ............................................................. —......... ...................................... ; " •' •*— -•«■* *' ’ ■*
Словниїї!
] Кооперація — форма об’єднання людей, які на пайових засадах спільно
займаються певним видом діяльності.
1. Повільне формування фабрично-заводської промисловості: 95 %
підприємств буди дрібними (менше 5 робітників), на них працю
вало більш ніж половина зайнятих у промисловості.
2. Повільна механізація промисловості: на Галичину припадало
5,5 % парових двигунів імперії.
3. Промисловий переворот затягнувся до середини 80-х pp. XIX ст. -
на 10-15 років довше, ніж загалом в імперії.
4. Українська промисловість не одержувала податкових префереи
цій, на відміну від центральних районів, тому не витримували
конкуренції.
5. Занепад обробної промисловості (цукрової, текстильної, шкіря
ної, паперової).
6. Провідними галузями промисловості були лісопильне виробниЦ1
тво; нафтодобувна промисловість Дрогобицько-Бориславськолі
нафтового району; солеварна промисловість (64 % видобутку солі
в імперії).
7. Перевага іноземного капіталу у великій та середній промисловості
(австрійський, німецький, англійський, французький, бельгій
ський, канадський).
8. Низький рівень зарплатні (у 1,5—2 рази Нижчий, ніж середній
в імперії), високий рівень нещасних випадків на виробництві.
Ім< ірін та практика__________________________________ г________ 197
- ■■■■«
Пурхливий розвиток залізничного транспорту (60—70-ті pp.

XIX ст.) не призвів на землях Австро-Угорщини, на відміну від
Росії, до суттєвого збільшення промислового виробництва.
Суспільно-політичні руки Західної України
І Іоразка революції 1848—1849 років та імперська реакція спри
чинили послаблення українського руху на десятиліття.
Не були виконані політичні завдання революції: ке задоволе
но національні вимоги народів імперії, збережений імперський
режим.
Австрійська влада використовувала україно-польське протисто
яння: намісником Галичини призначено поляка, відмовлено
у поділі Галичини на Східну (українську) й Західну (польську),
проблено спробу перевести українську мову на латинську абетку,
ліквідовано Головну руську раду.
ІСонституція 1867 р. офіційно оголосила міжнаціональну рівно
правність у школах, державних установах і судах, що позитив-
по позначилося на розвитку української культури; австрійська
нлада не переслідувала українські просвітницькі об’єднання та
видавництва.
Українці отримали змогу обирати й бути обраними до австрій
ського та угорського парламентів, галицького і буковинського
сеймів.
її (1 І|Т» «ІІІІЛІПП ІТИІШ Rtn І--ІТУГТГГІ У-Г*.Ч—ГІГГГ-ТІГ^ІГ-*—ТГЧ*-——У~*-ц------------------------------------------------------ —іГ-
Ці* цікаво!
У Росії державний парламент з’явився лише у 1906 p., а українського не Щ
Існувало до 1917 р.
Течії суспільно-політичного руху

Москвофіли бачили опорою в боротьбі проти полонізації Росію.
Отримували фінансову та організаційну допомогу з Москви. У 60-
ЙП к p. XIX ст. займали провідне становище в громадському житті
ііих ідної України.
Керівники: Я. Головацький, 1. Гуталевич, Б, Дідицький.
Програма
не визнавали існування українського народу та його мови;
вірили у провідну роль Росії серед слов’янських народів;
ішетупали за приєднання західноукраїнських земель до Росії.
Діяльність
І У 1870 р. москвофіли заснували політичну організацію — Руську
Раду, яку вважали наступницею Головної руської ради.
198 _____________ ______________________________ Історія УираІНИ
» W -wrMmtfiyWWIWWH»11) I 1^|»«№»>^№»м№>м»вд»и>*»»ииими»мимшшимм«иамі»»ма<ша«иииии»«пн'і ■ШШШМИИИИ"МИМШИШ<*ЯІМ[ІЯІ
2. Очолювали громадські й культурні установи Львова — Став1

ропігійський інститут, Народний дім, Галицько-Руську матицю*
3. Видавали газети в Галичині, Буковині, Закарпатті, науково-ЛІ1
тературні збірки, де пропагували свої ідеї. Спекулювали на вірі
селян у російського «доброго царя», який вирішить соціально*
економічні проблеми.
4. Створили «язичіє» — суміш російської, української, польської
та церковнослов’янської мов, яку подавали як руську мову.
5. Вели боротьбу з пияцтвом, створили братство тверезості.
Значення діяльності москвофілів:
— Сприяли денаціоналізації українців Галичини, Буковини, Закар*
паття.
— Відіграли певну роль у підвищенні культурно-освітнього рівня
селянства і робітників.
Народовці (українофіли) — національна українська течія, що аі»
родилася в 60-х pp. XIX ст.,, представники якої (в основному — М0*
лода українська інтелігенція) доводили самостійність української*
народу та мови.
Керівники: К. Климкович, Є. Згарський, Ф. Заревич.
і Це цікаво!
Серед керівників народовців був і син одного з членів «Руської трійці » —
Володимир Шашкевич.
Програма
— Єдність усіх українських земель, необхідність їх об’єднання в ОД»
ній державі;
— розвиток єдиної української мови;
— створення української літератури на народній основі.
Народовців підтримували діячі національного руху Над
дніпрянської України.
1. Створювали українські громади зі студентів та старшокласників,
установили контакти з представниками громадівського руху Над
дніпрянщинй.
2. Пропагували твори І. Котляревського, Т. Шевченка, Г. Квітки
Основ’яненка та інших.
3. Видавали журнали («Вечорниці», «Русалка», «Мета», «Правда» І
та газети (селянська газета «Батьківщина» (1879 p.), щодення
українська газета «Діло» (1880 р.)).
4. Були ініціаторами створення у Львові першого професійного
українського театру (1864 p.).
Іиирія та практика 1—1 IIЦІ
ft. Створювали товариства, установи, гуртки для пропаганди своїх

поглядів:
- культурно-освітнє товариство «Просвіта» (1868 р.), яке ор
ганізовувало читальні у містах і eejiax, де.можна було ознайо
митися як з художньою, так і зі спеціалізованою літературою
з сільського господарства; проводило літературні вечори та
лекції; фінансувало діяльність' кооперативів. Першим голо
вою «Просвіти» був А. Вахнянин;
— Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка (1873р.), ство
рене з метою розвитку української мови й літератури, видава
ло журнали «Правда» й «Зоря», художню літературу.
Із 1892 р. Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка було пере-
Лменоване на Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка; у складі
тшіариства працювали історико-філософська, філологічна та мате-
мптично-природничо-медична секції. У 1897—1913 pp. Товариство
очолював видатний історик М. С. Гру шевський.
і ги nil Ін Ц її її інш ії....................... ..... і н
Цо цікаво!
Тривалий час філологічну секцію Наукового товариства ім. Т. Г. Шевчен- і|
І іса очолював І. Франко.
Народна рада (1885 р.) повинна була продовжити справу Голо

вної руської ради; стала прообразом політичної партії. Керівником
організації був Ю. Романчук.
Значення діяльності народовців:
сприяли перетворенню західноукраїнського населення на згур
товану націю, об’єднану ідеєю власної державності.
Радикали — представники молодої інтелігенції, що вели боротьбу

ми визволення українського народу від національного та соціального
гніту. За.знали значного впливу соціалістичних ідей.
Керівники: І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький.
Програма
возз’єднання українських земель в одній державі;
зменшення ролі церкви у суспільному житті.
1. Критикували і москвофілів, і народовців, прагнули політизації
українського руху.
2. Пропагували свої ідеї серед селян і робітників, намагалися пере
творити «Просвіти» на свої осередки.
Л. Створили перші українські партії.
Значення діяльності радикалів:
Сприяли політизації українського руху .
200^ Історія України
«Нова ера»
Назву «Нова ера» дістали україно-польські домовленосії'І
1890 р.
— загострення відносин між Австро-Угорщиною та Росією, що н»
могли поділити Балкани на сфери впливу;
— уряд Австро-Угорщини прагнув приєднати Наддніпрянську
Україну в майбутній війні з Росією, тому хотів заручитися під
тримкою українців і припинити україно-польське протистолн
ня в Галичині;
— керівники Київської громади В. Антонович, О. Кониський були
готові підтримати проект Австро-Угорщини в обмін на широкі на
ціонально-культурні права українців Галичини — «українського
П’ємонту».
*1 Це цікаво!
Галичину ототожнювали з П’ємонтом — італійським королівством, нав-
І; коло якого відбулося об’єднання Італії в середині XIX ст.
Зміст домовленостей:
Надання українцям певної кількості місць в Австрійському пар
ламенті й Галицькому сеймі.
Відкриття трьох українських гімназій.
Відкриття кафедри української історії (історії Східної Європи)
у Львівському університеті; першим її завідувачем став М. Гру
шевський.
Перетворення Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка нп
наукове, частково фінансоване державою.
Надання українському фонетичному правопису статусу офіцій
ного і введення його у шкільні підручники.
Поширення двомовності на низку вчительських семінарій.
Створення ощадного товариства «Дністер» для українського ня
селення.
Розширення сфери використання української мови в державних
установах.
Українцям відкрито доступ до державних посад.
Результати й наслідки:
розширення національно-культурних і політичних прав україи
Ців;
поштовх до політизації українського руху;
розкол українського руху на прибічників і противників «нової
ери »;
у 1894 р. «нова ера» завершилася через невдоволеність і поляків,
і українців.
ітрій га практика______________________
MMW rv201
Формування українських партій
на західноукраїнський землях
Русько-Українська радикальна партія (РУРП, 1890 р.) перша
* іфііїнська політична партія.
Засновники: І. Франко, М. Павлик.-
Іігоричний портрет!
Михайло Павлик — народився у селянській ро
ни пі на Станіславщині (нинішня Івано-Фран-
ніііська область). Він закінчив Коломийську «Ж»
і імііпзію і вступив на філософський факультет
.(Іміівського університету. Тут він познайомив-
г и ,і творами передових західноєвропейських фі-
мпгофів, економістів, політичних діячів. Павлик
приєднується до роботи українофільських гурт-
hl II, установлює тісні контакти з Іваном Франком.
Першою їхньою спільною роботою було редагу- Михайло Павлик
нмпмя літературно-наукового часопису «Друг». (1853-1915)
V журналі публікувалися статті і матеріали про
v 11 (>е л іджене становище українців Галичини, переклади іноземних авторів,
иііти про діяльність студентських товариств, наукові розвідки. Головною
митою Павлик вважає формування нової концепції вітчизняної літератури,
що мала виховувати почуття обов’язку перед власним народом.
11 її клик заходився ідеями М. Драгоманова і західноєвропейських соціалістів
про побудову суспільства соціальної справедливості та юридичної рівності.
Після закриття «Друга» разом з Франком започатковує видання «Громад
ського друга», часописів «Молот» і «Дзвін». Неоднократно він потрапляв
до и’язниці, чимало часу провів під слідством. Переслідуваний владою,
v 1879 р. Павлик змушений виїхати до Швейцарії, де у співпраці з Драго-
миневим та Подолинським працює над підготовкою журналу «Громада».
ІІпнлик став одним з фундаторів першої української партії — Русько-
Української радикальної партії (1890 p.), що працювала у Галичині. Її
н.повною метою було пробудження свідомості мас, перетворення їх на
політичну силу, з якою рахувалася б австрійська влада.
11 окований Михайло Павлик на Личаківському цвинтарі у Львові.
Програма-мінімум
досягнення матеріального добробуту трудящих;
усунення експлуатації;
проведення економічних реформ.
Програма-максимум
утвердження соціалізму;
демократизація суспільного життя;
піднесення національної самосвідомості українців;
автономія України.
У 1895 р. Ю. Вачинський опублікував брошуру «Ukraina irre-
lih(і» («Україна уярмлена»), вякійдоводив історичну необхідність
202
___________________;___ Історія Україні
здобуття Україною незалежності. РУРП внесла корективи до прогрв

ми, поставивши незалежність України перспективною метою.
До Української національно-демократичної партії (УНДП, 1899p. І
увійшли народовці, незадоволені «новоерівськими» компромісами,
та радикали, які відмовлялися від соціалістичної ідеології на ко
ристь національної ідеї. Стала найчисельнішою українською партією
Засновники: В. Будзиновський, Ю. Романчук, К. Левицький Тл
Є. Левицький, В. Охримович.
Програма
— виховання почуття єдності з наддніпрянськими українцями;
— створення єдиної української національної провінції Австро
Угорщини з власним сеймом та адміністрацією;
— головна мета — соборність і незалежність України.
Українська соціал-демократична партія (УСДП, 1899 р.) були
створена внаслідок об'єднання лівих радикалів та соціалістів, які
не увійшли до Польської соціал-демократичної партії. Нечисель
на партія.
Засновники: М. Ганкевич, С. Вітик, Ю. Бачинський.
Програма
— досягнення соціалізму шляхом реформ;
— захист інтересів робітників;
— парламентські методи боротьби;
— перспективна мета — незалежна Українська республіка.
Особливості національно-визвольного руху на Буковині
та в Закарпатті
У Буковині початок руху припадає на 60-ті pp. XIX ст. Відставай*
ня від Галичини ліквідоване тільки наприкінці XIX ст.
— У Чернівцях (адміністративному центрі) половина населення
була німецькомовною, третину меіпканців становили євреї.
— Першими національними організаціями стали москвофільські
(«Руська бесіда», 1869 p.).
— Національний рух формувався під значним впливом галицького
народовства.
— Утворилася «буковинська трійця» у складі письменників Юрія
Федьковича та братів Сидора і Григорія Воробкевичів, яка стоя
ла на народовських позиціях.
— 1875 р. — відкриття Чернівецького університету, частину викла
дачів якого склали галицькі українці (зокрема народовець
Г. Онишкевич очолив кафедру української філології).
— 1885 р. — видання української газети «Буковина», яку редагу
вав Ю. Федькович.
Імрія та практика _________________________________________ .___«^203
На Закарпатті розвиток українського руху відбувався надзви

чайно повільно через економічну відсталість та національні утиски
4Ооку уряду Угорщини.
І Іолітика мадяризації (зугорщення).
Скорочення українських початкових шкіл від 479 у 1874 р. до
нуля у 1907 р.
Панування москвофільства до кінця XIX ст.
Діяльність «Товариства Св. Василя» в культурно-просвітницькій
сфері була обмежена через жалюгідний матеріальний стан.
Робітничий рух на західноукраїнських землях
Причини поширення:
незважаючи на урядове обмеження робочого дня 11-12 година
ми, фактично він тривав до 13-16 годин; використовувалася жі
ноча та дитяча праця;
важкий матеріальний стан найманих робітників: низька зарплат
ня, яку часто виплачували товаром, штрафи;
відсутність техніки безпеки та кваліфікованої медичної допомоги.
Форми боротьби: скарги, страйки, Першотравневі мітинги з еко
номічними вимогами.
Вимоги: економічні; з 1880-х років — боротьба за загальне ви
борче право.
Результати:
підвищення заробітної платні;
скорочення робочого дня до 10-11 годин;
поліпшення умов праці.
Селянський рух на західноукраїнських землях
Причини поширення:
безземелля та малоземелля селянства;
залучення сільських громад до будівництва й ремонту шляхів.
Форми боротьби:
позови до суду на поміщиків, які забороняли користуватися сер
вітутами, вимога розглянути це питання у галицькому та буко
винському сеймах;
- захоплення угідь і самовільне користування ними;
потрави поміщицьких посівів і лісів;
збройні повстання з розподілом поміщицької землі (1885—
1886 pp.) у ряді галицьких повітів; ці повстання придушували
ся військами.
У 90-х pp. XIX ст. відбувається політизація селянського руху:
нисуваються вимоги щодо забезпечення національних і політичних
прав українців, проводяться мітинги.
204 __ ,_________________________ :_______ Історія VKpeUii
•wfftweaoum»' «■і%им^кид<іим»;*<цм«^юи».и>^мия»,,«іп.у1.ям».л.^Є№*>мь«і»«і.к№аоумі»?у«»гц'.< ■д-..н.«..і..ґіпгі»«і>^»<ц,яш»ш«і«і»чді-'ftwin чЧт—імд»»—
« **
j-<nHHW/if*9w»wug»qH4-»*<Ta»r:w »gsi;nffn*>g^Yrn»WMiQ№-. иім^гллдага^іьа^^^^ідаугців*»»:.'^!*.^ шакА*^^«га«чяиадо.т^>^;гт\ч^у^Аууцз^^^угіас?«||Ч№'ст^.»мдгі^шіггу;Гфаягижг,жидш»«г;Я>»шм»^^ДД
ГЦе цікаво!
j Перший відомий мітинг відбувся у 1891 р. в Коломиї. Найчисельніши!
і мітинг-віче проходив у 1892 р, у Снятині: на ньому були присутні понад
ij. 2 тисячі селян. Із 1894 р. проходять крайові віче.
Вимоги:
— загальне виборче право з таємним голосуванням;
— скасування низки податків;
— розширення мережі українських шкіл;
— припинення конфіскації прогресивних періодичних видань;
— припинення полонізації.
Активну участь у мітингах брали члени РУРП, зокрема І. ФранМ
Результати й наслідки: посилення політичної активності 0#
лянства, зростання його національної самосвідомості.
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX ст.

Загальна характеристика
— Розвиток культури відбувався за умов існування імперських рв
жимів, денаціоналізації та асиміляції українського народу,
— Вплив територіальної роз’єднаності українських земель.
— Рушійною силою культурного розвитку стала діяльність націі
нально свідомої інтелігенції.
— Значна роль меценатів — цукрозаводчиків Терещенків, Симі
ренків, які виділяли мільйонні кошти на відкриття шкіл, утрі
мання закладів охорони здоров’я, матеріальну підтримку ДІЯЧІ!
культури, діяльність театрів тощо.
1. Освіта-
Початкова освіта
....................... ...... ... ... ... -■ ................ ...ЧІчН»
У Наддніпрянській Україні На західноукраїнських землях
— позитивний вплив реформи — з 1869 р. встановлено обов’язком
1864 p.; навчання дітей від 6 до 14 рокіи)
— початкові народні училища; — дозволено навчання українсько*
— земські, приватні, церковні мовою;
школи; — поширення шкільної мережі та
— недільні, вечірні школи для видання українсь-ких підручнииіі
дорослих завдяки діяльності «Просвіти*
— шкільним навчанням охоплена — через брак шкіл та тяжке матері
третина українських дітей; альне становище 67 % українці!
— Емським указом (1876 р.) заборо були неписьменними в 1890 p.;
нено освіту українською мовою — малокваліфіковані вчителі
... ............................. ... ........ ..ІМ>
га практика____________________ ________________________ 205
І і "»■ -- - —.шМ4ЛАК''«ВД«'*!£ІОД* 4>ЗДвдаіМт4№М««ЯМ>КУ(МК15т№#ОДШ*тті№И«М)№ат!!т(«9Мга»яв!ЗД^
Середня освіта
На західноукраїнських
У Наддніпрянській Україні
землях
к ласичні 8-річні гімназії та 6-річні реальні — гімназії діяли тільки
училища — російськомовні; у Львові та Перемишлі;
обмежений вступ євреїв, вихідців 3 нияс- — мова навчання— поль
•іпх верств населення; висока плата за на- ська, угорська, німець
ичлння; ка;
и 1К70 р. працюють жіночі гімназії та 4-річ- — українські учні станови
н 1 прогімназії ли лише 16 %
id иькість середніх навчальних закладів не- — незадовільний стан се
шіачна й не могла охопити всіх бажаючих; редньої освіти на Буко
Інститути шляхетних дівчат, кадетські кор вині та в Закарпатті
пуси приймали тільки дітей дворян
Нецікаво!
І 748 р. у Гетьманщині навчався кожен 29-й українець, працювала одна
ніколи на 746 осіб. У 1861 р. навчався кожен 150-й, одна школа — на 1 Оти
ті осіб. Лише 13 % українців уміли читати в 1897 р.
Значну роль відігравала благочинна діяльність патріотів. Так, на

ммііти Г. Галагана відкрито чимало народних шкіл і гімназію в При-
чукпх, Колегію Павла Галагана у Києві.

І' піричний портрет!
Григорій — народився у шляхетській
Галаган
м(шїясьісій родині. Закінчивши університет, він
м..« тупив на службу до Чернігівської палати де-
І"пшшого майна. Зрозумівши, що на цій посаді
••їй не має можливості допомагати простому лю-
....І, йде у відставку. Г. Галаган бере активну
чгн'.ТЬ у роботі Чернігівського губернського ко-
мі ті ту з поліпшення побуту селян, тобто займаєть-
■ *і іпдготовкоюреформизіскасуваннякріпацтва.
v ІК78 р. він безкоштовно передав земству свій
ti<ir ток, де згодом буде влаштовано навчальний за-
и іпд. Допомагав меценат і громадам: його коштом ,
( інчпіий час виходив історико-літературний часо- і * ригорій Галаган
І ти •« Київська старовина». Визнанням його науко- (1819—1888)
•ні організаційних здібностей стало обрання Г. Га-
mi mm головою щойно створеного Південно-Західного відділення Російсько- ж
І їм географічного товариства. За сприяння Галагана стали виходити «Запис - ж
і к ц <■- відділення, збиралися музейна колекція та бібліотека, поширювалися ж
. програми збору відомостей про історико-культуриі райони України,
j Трагічна смерть шістнадцятирічного сина Григорія Галагана Павла ста- Щ
j -їм поштовхом для створення навчального закладу для талановитих ді- ||
; п незаможних родин. Він купує садибу в Києві, де й розміщується |||
1_
206 Історія VKpfltff»
т*ускж*jm Г '~яс*-с*ьл»>*л9ч+юяр лт»*Ааа»х-пч vi«^rakTMNvacrmrpvnrv»'»:.
Колегія за типом англійських коледжів. До неї приймали учнів, які

І пройшли частковий курс гімназії; третина з них були дітьми з небагатих «'І
|і мей, які навчалися безкоштовно. У Колегії працювали найкращі педагоги
Києва, у тому числі університетські професори; навчальна програма скли
далася з п’яти мов, алгебри, геометрії, тригонометрії, фізики, географії, І**
торії, малювання, музики тощо. Вона підготувала чимало видатних нау кої
дів, наприклад, В. Липського та А. Кримського. Помер Г. Галаган у 188В р
Вища освіта доступна переважно представникам панівних клнсії

ведеться російською, польською, німецькою мовами.
У Наддніпрянській Україні На західноукраїнських землян
— крім Харківського та Київського, — відкрито Чернівецький уні
відкрито Новоросійський універси верситет, Львівський полі
тет в Одесі (1865 p.), Харківський, технічний інститут, Акаде
Київський політехнічні інститути, мію ветеринарної медицини
Ніжинський юридичний ліцей, Вище у Львові;
гірниче училище в Катеринославі; — заснування кафедри історії
— певний час працювали вищі жіночі України у Львівському уиі
курси в Києві (1878 р.) верситеті
Наука.
Природничі науки:
— О. Ляпуиов працював над проблемами стійкості й рівноваги
руху механічних систем;
— І. Мечніков відкрив явище фагоцитозу — поглинання кліти
нами організму мікробів, створив теорію утворення багатокл!
тинних організмів з одноклітинних;
Це цікаво!
І. Мечніков не знайшов підтримки в Росії, виїхав до Парижа і став пер
шим українцем, який отримав Нобелівську премію.
— М. Гамалія створив разом з Мечніковим першу в Росії та дру

гу в світі бактеріологічну станцію (1886 p.);
— Ю. Шимановський винайшов чимало медичних інструментів,
працював над проблемами хірургії;
— /. Пулюй відкрив рентгенівське випромінювання; у співпраці
з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким переклав українською
мовою Псалтир та Євангеліє.
Гуманітарні науки:
— М. Костомаров започаткував наукове вивчення історії
України із залученням вітчизняних та закордонних архіві»
(«Богдан Хмельницький»);
— В. Антонович обґрунтував національну особливість минуло
го українського народу («Про походження козацтва», «Бесіди
про часи козацькі на Україні»);
оі»ім i.i практика _________________ ___________________ 207
M. Грушевський у 1898 p. випустив перший том десятитомної

«Історії України-Русі», яка залишається найґрунтовнішим
дослідженням з історії України;
Д. Яворницький в «Історії запорозьких козаків» проаналізу-
иав багатий матеріал з питання. '
М огюзнавство і література.
Робота видатних мовознавців О. Потебні, П. Чубинського,
II. ЯСитецького.
З’явилися нові теми — майнове розшарування селянства, жит
тя робітників, пошук інтелігенцією свого місця в суспільстві,
соціальна і національна боротьба.
Посилюється публіцистичність художніх творів.
Видатні українські літератори:
• П. Куліш роман «Чорна рада»;
• Панас Мирний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»;
• І. Франко поеми «Марійка», «Наймичка», вірші «Каменярі»,
«Вічний революціонер»;
• Леся Українка поеми «Кам’яний господар», драма-феєрія
«Лісова пісня»;
• В. Стефаник новели з життя західноукраїнського селянства.
Театр.
Драматурги: М. Спгарицький «За двома зайцями», «Богдан
Хмельницький», «Маруся Богуславка»;
М. Кропивницький «Дай серцю волю, заведе в неволю»;
/. Карпенко-Карий «Мартин Боруля», «Наймичка», «Сто тисяч».
Театри: аматорські; перша українська професійна трупа —
львівська (1864 p.), у Наддніпрянщині — Товариство україн
ських акторів (Єлісаветград, 1882 р.) під проводом М. Кропив-
пицького, згодом — М. Старицького.
Актори: М, Садовський, М. Заньковецька, II. Саксагансьтсий,
М. Садовська-Барлотті.
Музика.
Опери: С. Гулак-Артемовський «Запорожець за Дунаєм»;
II. Сокальський «Мазепа», «Богдан Хмельницький»; М. Лисен-
ко «Різдвянаніч» «Утоплена», «ТарасБульба», «ПанКоцький».
— М. Лисенко обробив понад 600 зразків українського музично
го фольклору.
— Пісня М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмер
ла Україна. ..» виконувалася як національний гімн, а з 2001 р.
є Державним гімном України.
Архітектура.
— Зростає потреба в будівництві заводів, банків, бірж, готелів,
театрів, музеїв тощо.
208 ~____ :__________________________ __________ Історія України
— Використання нових матеріалів (бетону, залізобетону, заліза)

— Змішування різноманітних архітектурних стилів — еклен
тизм.
— Видатні архітектурні пам’ятки — Володимирський собор
у Києві (архітектор О. Беретті); будинок Київського полі
технічного інституту (архітектор О. Кобєлєв); житлові та гро*
мадські споруди в Харкові архітектора О. Бекетова; будинок
Львівського політехнічного інституту (архітекторТО. Захар§
вич), Оперний театр у Львові (архітектор 3. Горголевський),
7. Образотворче мистецтво.
Скульптура: монументальна — спорудження пам’ятників
(пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві, 1853 p., скульптор
М. Мікешин); малі форми — скульптор JI. Позен (композиції
«Кобзар», «Скіф», «Запорожець у розвідці»).
Живопис:
— жанровий (М. Пимоненко «Весілля в Київській губернії»;
К. Костанді «В люди»; М.Ярошенко «Всюдижиття»; І. Рєпін
«Запорожці пишуть листа турецькому султану»);
— пейзажний (А. Куїиджі «Місячна ніч на Дніпрі»; С. Василь
ківський «На Харківщині»);
— портретний (Т. Копистинський, І. Труш).

131. Рушійною силою культурного розвитку України стала діял и
ність:
A) греко-католицьких священиків; р.
B) поміщиків; LІ
В) робітничого класу;
Г) інтелігенції.
132. Засновником кооперативного руху в Західній Україні вваж а
ють: І~,
А) М. Грушевського; В) Л. Кобилицю; LІ
Б) В. Нагірного; Г) Я. Головацького.
133. Відкриття Чернівецького університету відбулося в: р.
А) 1864р.; В) 1875 р.; L!
Б) 1868 р.; Г) 1890 р.
134. Проаналізуйте наведені твердження та вкажіть правильно,
А) « Основними течіями українського руху Західної України
були москвофільство, народовство, радикальний рух»;
Б) «Першою українською політичною партією стала за
снована у 1890 р. Українська національно-демокра- р.
тичиа партія»; І..І
!«ч>| >ін та практика_______________ ,________:______________ ^ 209
») ««Новою ерою» називають період нормалізації поль

сько-українських відносин після поділу Галичини на
Західну і Східну»;
Г) «У розвитку культури України все меншу роль віді
грають меценати ».
135. Позначте твердження, що характеризують стан сільського
господарства Західної України другої половини XIX ст.
1. Залишалося натуральним;
2. у галузі було зайнято від 75 до 85 % населення;
Н. характерна риса — малоземелля селян;
залишки кріпацтва не збереглися: селяни отримали
достатньо землі та працювали на внутрішній і зовніш
ній ринок;
5. поширювалися посіви таких технічних культур, як
тютюн, хміль, льон;^
в. сільськогосподарська техніка широко застосовувалася
навіть у селянських господарствах;
7. садівництво стало набувати ринкового характеру, пра
цюючи на великі промислові центри імперії.
136. Установіть відповідність між митцем та сферою його твор
чості.
A) П. Сокальський; 1. Скульптура; А
B) М. Пимоненко; 2. архітектура; Б
Н) М. Заньковецька; 3. живопис;
В
Г) О. Бекетов. 4. музика;
5. театр. Г
137. Розташуйте події в хронологічній послідовності:
Л) Початок «Нової ери»;
І») створення Наукового товариства ім. Т. Шевченка;
Іі) відкриття першого кооперативу;
Г) встановлення пам’ятника Б і Хмельницькому в Києві.
«У своїй книжці “Ukraina irredenta” Ю. Бачинський писав, що
процес капіталістичного розвитку Російської імперії (економіч
на європеїзація) мусить привести її до політичної європеїзації,
тобто прилучення до кола буржуазно-конституційних держав,
потім — до перемоги національно-визвольної боротьби народів
і врешті — до розпаду Російської імперії. У цьому процесі полі
тична незалежність України буде головною умовою її економіч
ного і культурного розвитку».
• У чому Ю. Бачинський бачив передумови незалежності
України?
210 __________________________________________ Історія УкраИ їй
139. Прочитайте уривок з промови члена «Просвіти» А. Січии

ського і дайте відповіді на запитання.
«Кожний нарід, що хоче добитися самостійності, мусить пер*
дусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільності, народні
маси піднести до тої степені просвіти, щоби ця народна маса по
чула себе членом національного організму, відчула своє громи
дянське і національне достоїнство й узнала потребу існуванні!
нації, як окрємішної народної індивідуальності» бо ніхто інший,
а маса народу є підставою усього».
1) Що таке «Просвіта» ? Коли і де вона була створена?
2) Назвіть відомих її учасників.
3) Визначте мету діяльності цього товариства.
4) Охарактеризуйте діяльність «Просвіти».
5) У чому полягало її значення?
«Єдиним значним здобутком для українства у 1880-ті роки бум
театр ».
УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ XX СТ.

Економічний розвиток Наддніпрянської України
на початку КК ст.
Українські землі у складі Російської імперії (Лівобережжя,
Слобожанщина, Правобережжя, Південна (Степова) Україна)
— Промислове піднесення (створення великих підприємств; високі
темпи промислового розвитку; підпорядкованість імперському
центру; залучення іноземного капіталу; спеціалізація промисло'
вих районів; нерівномірний розвиток окремих регіонів; дефор
мована структура промисловості (70 % припадало на видобуток
сировини та виготовлення напівфабрикатів).
— Столипінська аграрна реформа 1906—1911 рр., згідно з якою
кожному селянину надавалося право закріпити свій земельний
наділ в особисту приватну власність; господарям, що закріпили
наділ у свою власність, надавалася можливість продавати й ку*
пувати землю; передбачалася ліквідація аграрного перенасе*
лення європейської частини країни шляхом переселення селян
у східні райони Росії.
|І Це цікаво!
Надзвичайно важливим позитивним фактором у розвитку українських
земель на рубежі ХІХ-ХХ ст. було значне кількісне збільшення україн-
|І ського населення. В цей час на одну українську сім’ю припадало в серед
ньому 7-8 дітей.
м*і| її» і а практика________________________________ _________ ^
і' і оричний портрет!

і толипін Петро Аркадійович — російський дер-
■ піший діяч, реформатор — народився у 1862 р.
Під час революції 1905—1907 pp. жорстоко роз-
н|ніилявся з селянськими виступами» У квітні
І пін* р. призначений міністром внутрішніх справ,
■ її 'іипні 1906 р. — головою Ради Міністрів. ІЇІвид-
і а службова кар’єра Гї. Столипіна була пов’язана
I його ораторськими здібностями, численними
■міступами в Думі, проектами реформування краї-
ііи. У серпні 1906 р. на II. Столипіна вчинено за-
і «і х, що було використано урядом для розгортан її. С толиііін
ії и репресивної політики. У червні 1907 р. уряд (1862—1911)
ми чолі з П. Столипіним розпустив II Державну
11,уму й опублікував новий закон про вибори, який забезпечив цілковиту
миревагу в III Думі великих землевласників та підприємців і значно обме-

і ив представництво національних окраїн. У січні 1910 р. уряд II. Столи
ці па заборонив створення національних (у т. ч. українських) товариств,
клубів, видання газет рідною мовою. Антиукраїнська політика П. Столи
ці н а призвела до закриття низки « Просвіт », припинення видання україн-
( ьких газет («Наша Дума», «Рідний край», «Воля» та ін.). II. Столипін
підготував і провів аграрну реформу, яка мала розв’язати земельне питан
ії и в Російській імперії. Більша частина його реформаторських заходів не
Пула завершена. Д іяльність П. Столипіна викликала незадоволення край
ніх правих, які в 1911 р. порушили питання про його відставку. У вересні
1 9 1 1 р. був убитий у Київському оперному театрі агентом охранки есером
Д. Багровим. Похований на території Києво-Печерської лаври.
Суперечливі наслідки столипінської реформи: знищення общин

ного землекористування і перетворення селян на індивідуальних
власників землі, створення великих фермерських господарств, які
зуміли залучити до сільськогосподарського виробництва передові
технології та найновіші технічні заходи; зростання валового збору
зернових, товарності сільського господарства; погіршення станови
ща малоземельних селян і сільської бідноти; подальше розшаруван
ня українського села та загострення соціальних суперечностей; ма-
лопродуктивність та малотоварність бідняцьких господарств тощо.
Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві (пе
реважання великого поміщицького землеволодіння; посилення
розшарування селянства; аграрне перенаселення; нерівномірний
розвиток окремих районів; перекіс у бік виробництва зерна; слаб
ке використання досягнень науково-технічного прогресу (машин,
нових технологій тощо); темпи розвитку сільського господарства
значно відставали від промислових).
— Міграція населення на Далекій Схід, до Сибіру, Середньої Азії.
212 ^ ________________________________________________Історія УкрвІЙИ
Створення український політичних партій

Українські партії були малочисельними, недостатньо згуртопц'
ними й організованими. У національному питанні всі вони, кріЦ
Української народної партії, не йшли далі вимоги автономії У краї'
ни у складі Росії.
Назва Рік утво Лідери Програмні положення
партії рення та діяльність
Революційна 1900 Д. Антонович, М. Міхновський уклав про'
українська Б. Камінський, граму партії — «Самостійне
партія (РУП) Л. Мацієвич, Україна », у якій були обґрун»
М. Русов товані історичні права Укриї’
ни на самостійне існування.
У програмі РУП у процео!
подальшого організаційного
оформлення відбулися ЗМІНИ
(перехід на -засади автономії
України у внутрішніх спріи
вах, надання переваги марН’
систському соціалізму)
Українська 1900 Б. Ярошевський, Кінцевою метою була демок*
соціалістич М. Меленевський ратична Українська Респуб*
на партія ліка із суспільною власністю
на засоби виробництва.
Партія вважала необхідним
укладення «братерського со-
юзу» із соціалістичними пар»
тіями Польщі та Росії в бо
ротьбі із самодержавством за
самостійність України
Українська 1902 М. Міхновський, Партія виступала з поаи*
народна пар 0. Макаренко цій цілковитої державної
тія (УНП) самостійності України
Орієнтувалася на національ
ну інтелігенцію
Українська 1904 М. Меленевський Партія виступала з марксист
соціал-демо- ських позицій.
кратична Прагнула виражати інтереси
спілка всіх робітників України не
(«Спілка») залежно від їх національної
приналежності.
У 1905 р. об’єдналася іш
меншовицькою фракцією
РСДРП
lei »| >1н та практика______________________ ______ _____________ ^ 213
1 Іазва Рік утво Програмні положення

Лідери
партії рення та діяльність
У крмїнська 1905 B. Винниченко, Орієнтувалася на селян
еоціил-демо- C. Петлюра, і робітників.
ирмтична М. Порш Прагнула поєднати марксизм
партія із націоналізмом.
(УСДРП) Вимагала автономії для
України
Українська 1905 А. Лотоцький, Партія виникла в результа
демократич Є. Чикаленко, ті злиття Української демо
но радикаль Б. Грінченко кратичної партії (УДП) та
нії партія Української радикальної
(УДРП) партії (УРП).
Відстоювала ліберально-де
мократичні позиції, ідею
встановлення в Російській
імперії конституційної мо
нархії, яка надала б Україні
автономію в складі Росії
Міхновський Микола Іванович — визначний
український гро м ад с ько - пол і тични й діяч, ідеолог
державної незалежності України, основополож
ник і перший ідеолог українського націоналіз
му. В 1900 р. на замовлення керівництва першої
у Наддніпрянській Україні політичної партії —
/"еволюційної української партії (РУП) — на
писав програму організації* в якій проголошу-
ммлася ідея політичної самостійності України.
На початку 1902 р. виступив ініціатором ство
рення Української народної партії (УНП), що
об’єднувала прихильників націоналізму та ідеї
гюротьби за створення незалежної національної
держави. У 1906 р. опублікував програму УНП, М. Міхновський
чіса передбачала створення самостійної Україн (1873—1924)
ської держави («однієї, єдиної, неподільної, са
мостійної, вільної, демократичної України — республіки робочих лю
дей — від гір Карпатських аж по Кавказькі*), встановлення президентської
республіки, надання соціальних гарантій широким верствам населення,
передачу землі у власність селян тощо. Під час Першої світової війни
1914-19X8 pp. був мобілізований до російської армії. У березні 1917 р. пер
шим висунув ідею створення національних збройних сил. За його ініціа
тивою в Києві було засновано Український військовий клуб ім, гетьмана
її. Полуботка та Військовий організаційний комітет, які ставили собі за
мету формування українських військових частин
214 ___________________ Історія України
підттті»мігпіиім№ішігііш»»іігІ^ириая»ідівя^гя^№,мгаів»*в»№гіі».і<шіміві»цяиіжііццщирііі< ним ль)-sn*ьч диякч1 *»•■: *т» >др»ч»>г.'ж^-г,у»пит«яу»,еч|р’г ^в^^мд^т-ьа» тип і ■тч;* wr wnw» -ч'*.гаяв*^^ч»»%«ям<имядд
У травні 1917 р. за безпосередньої участі М. Міхновського утворено Пер

ший Український козачий полк ім. гетьмана Б. Хмельницького. У бе
резні 1917 р. стає членом Української Центральної Ради й Українського
Генерального Військового Комітету. В липні 1917 p. М. Міхновський, ня
думку деяких істориків, був одним із керівників повстання полуботківців,
учасники якого планували збройним шляхом узяти владу в Києві і про*
голосити незалежність України. Влітку 1917 p. М. Міхновського за на
казом В. Винниченка заарештовано і відправлено на Румунський фронт.
Восени 1917 р. повернувся на Полтавщину, де взяв участь у створен
ні Української демократично хліборобської партії (УДХП). У період
Української Держави стояв в опозиції до гетьманської влади, належав до
Українського національно-державного союзу. Негативно ставився до полі
тики Директорії УНР. Безуспішно намагався виїхати за кордон. У 1924 р.
був заарештований співробітниками ДПУ. Обставини смерті остаточно не
з'ясовані (за одними даними був розстріляний, за іншими — був звільне
ний з ув’язнення і незабаром знайдений повішеним).
Україна в роки буржуазно-демократичної

революції 1905-1907 pp.
Причини революції:
— погіршення соціально-економічного становища внаслідок еконо*
мічної кризи 1900-1903 pp.;
— невдоволення політикою самодержавства (нерозв’язані аграрне,
робітниче, національне питання, необхідність здійснення полі*
тичної реформи);
— поразка у війні з Японією, 1904-1905 pp.;
— поширення ідей марксизму, діяльність революційних органі
зацій.
Перебіг подій
— 9 січня 1905 р. — «кривава неділя» — розстріл мирної демонстра
ції в Петербурзі за наказом російського царя Миколи II; початок
революції.
— Масові виступи робітників (створення в ході революції у Кате
ринославі, Києві, Одесі, Миколаєві, Єиакієвому рад робітничих
депутатів, які взяли на себе керівництво боротьбою; поширення
профспілкового руху в Україні (літо — осінь 1905 p.); висування
радами та профспілками таких вимог: встановлення робітничо»
го контролю над виробництвом, 8-годинний робочий день, зни
ження цін на товари у фабрично-заводських крамницях тощо;
підтримка українськими робітниками гасла російських соціал-
демократів «Геть самодержавство!»; участь у страйках в Україні
в жовтні 1905 р. 120 тис. робітників; збройні виступи трудящих
Горлівки, Катеринослава, Харкова, Києва, Одеси, Миколаєва
у грудні 1905 p.).
|р('ірія та практика ____ =___ :____________________________ ц_ (*4?.
215
Селянські виступи, які переважно набули характеру погромів по

міщицьких маєтків (навесні 1905 р. селяни розгромили маєток
поміщика Терещенка в Сумському повіті, вивезли все майно, ін-
иентар, хліб, а цукровий завод зруйнували та спалили; у жовтні
1905 р. селяни села Вихвостова Чернігівської губернії розгромили
поміщицький маєток, спалили горілчаний завод; у відповідь помі
щики організували самосуд над 15 активістами виступу, катували
їх та вбили; ця трагедія стала відомою всій країні і лягла в основу
повісті М. Коцюбинського «Фата Моргана»).
Виступи в армії та на флоті (збройне повстання на броненосці
«Потьомкін» у червні 1905 p.; повстання моряків Севастополя
на чолі з лейтенантом П. Шмідтом у листопаді 1905 p.; виступ
полку саперів у Києві на чолі з підпоручиком Б. Жаданівським
у листопаді 1905 p.).
Національний рух (українська національно-свідома інтелігенція
вимагала скасувати будь-які національні привілеї та встановити
рівноправність народів у Російській імперії, забезпечити вільний
розвиток української мови й культури, запровадити навчання
в Україні рідною мовою, користування українською мовою в су
дах та інших державних установах, забезпечити існування куль
турно-освітніх гуртків і товариств, видання україномовної літе
ратури).
Здобутки національного руху в період революції (виникнення
легальної української преси (всього в 1905-1907 pp. виходило
24 періодичні видання); діяльність культурно-освітніх органі
зацій «Просвіта», в якій брали участь М. Аркас, Б. Грінченко,
М. Коцюбинський, Леся Українка, Панас Мирний, Д. Яворниць-
кий та ін.; відкриття українських шкіл; перші спроби викладан
ня українською мовою в університетах — в Одесі М. Грушевський
викладав історію України, в Харкові професор О. Сумцов почав
викладати історію літератури).
Цс цікаво! ір
Важливу роль з 1905 р. у розвитку національного та суспільного руху II
1 н Східній Україні почала відігравати «Просвіта», яскраву оцінку діяль- Іі
j пості якої дав український поет Олександр Олесь: ]Ц

І О, як я вірити хотів би в ту годину, jl
І Н той день ясний, після негод, Щ
і Коли зогріють, як дитину, jl'
1 .Просвіти» наші весь народ. іЦ
Діяльність українців у І Державній думі, вибори до якої відбу

лися навесні 1906 р. (Українські політичні партії, за винятком
радикальної та демократичної, бойкотували вибори. У результаті
216 Історія Україм*'
від України було обрано 102 депутати від дев’яти українських гу

берній. Українці створили в Думі для відстоювання своїх інтвр»»
сів Українську парламентську громаду на чолі з І. Шрагом, до
складу якої увійшли 42 особи. Національну програму думськії!
громади обґрунтував М. Грушевський. Вона передбачала наданим
права на національно-територіальну автономію України зі своїм
обласним сеймом, запровадження української мови в народній
школі як мови викладання тощо. Українська громада збиралася
поставити ці вимоги перед Думою, проте здійснити цю акцію И*
вдалося у зв’язку з розпуском І Державної думи 8 липня 1906 p.).
Шраг Ілля Людоигович — громадський і полі
тичний діяч, адвокат. Під впливом О. Кониського
і В. Антоновича приєднався до українського на*
ціонального руху. З 1897 р. належав до Загальної
української безпартійної демократичної органі
зації, очолював її чернігівську громаду. У 1905-
1906 pp. був заступником голови Сою
містів. У 1906 р. обраний депутатом І Державної
І. Шраг Думи від Чернігівщини. Очолював Українську пар
(1847-1919) ламентську громаду, яка у Державній Думі дома
галася національної автономії України, був одним
з авторів проекту засад автономії, винесеного на розгляд Думи. Працював
у часописах «Украинский. вестник» (видання української фракції), «Запис
ках НТШ », « Раді ». Був одним із засновників чернігівського товариства « Про
світа». Належав до Української демократично-радикальної партії (УДРП).
У 1908 p. І. Шраг разом з Є. Чикаленком брав активну участь у створенні
Товариства українських поступовців (ТУГІ). У квітні 1917 р. на Всеукраїн
ському національному конгресі був обраний членом Української Централь
ної Ради, входив до складу комісії УЦР з розробки проекту статуту автономії
України. Із червня 1917 р. був членом Української партії соціалістів-феде-
ралістів (УПСФ). За часів Української Держави йому запропоновували поса
ду прем’єр-міністра, однак через стан здоров’я він не зміг обійняти її. Помер
у Чернігові, де перебував під домашнім арештом більшовиків.
Діяльність українців у II Державній Думі, вибори до якої відбу

лися в січні 1907 р. (У виборах взяли участь усі українські полі"
тичні партії. В результаті Україну в думі представляли 102 депу
тати. Українські делегати створили свою фракцію, що налічува
ла 47 осіб, більшість яких становили селяни. Українська думська
громада вимагала автономії України, запровадження української
мови в систему освіти та державного управління, створення ка*
федр української мови, літератури, історії в університетах, запро
вадження української мови в учительських семінаріях з метою
підготовки викладачів. II Державна Дума була розпущена черва
та практика ___________________________________________ 217
фі. ■ 11 —1-| ІГ1ИІ I І' •' »т»'» Iі "І •1 ' ■■ ч ■■"ПІ1*"'....................................................■'"? '" ' ,,rT*T^rff^,*,**'‘frM*‘^rili*,"ir,*TTt^,r,,rrTr"Mr^ri^M'***
102 дні роботи, 3 червня 1907 р. Було запроваджено новий ви

борчий закон, який забезпечував поміщикам і буржуазії перевагу
її J І,умі. Цей закон фактично став державним переворотом і відновив
самодержавство. Події 3 червня знаменували поразку революції
15Ю5-1907 pp. Українські проблеми залишилися невирішеними).
Столи пінська політична реакція
І іоразка першої Російської демократичної революції в результаті
здійснення третьочервневого державного перевороту.
Встановлення реакційного політичного режиму, відомого під на-
іііюю «столипінщина» (жорстокі репресії проти учасників усіх ан-
тисамодержавних рухів — політичних, національних, соціаль
них, культурно-освітніх; засудження у 1907—1909 pp. 26 тис.
осіб, із яких 5 тис. були засуджені на страту).
боротьба царизму з українським визвольним рухом (створення
у Києві у березні 1908 р. клубу російських націоналістів, який
мав на меті протидіяти польському тискові та українському руху;
сплеск російського націоналізму, поширення націоналістичного
руху «чорносотенців», який жорстоко розправлявся з усіма, кого
иважав ворогами російського народу; спрямування головного уда
ру проти українських патріотичних організацій та об’єднань; за
криття половини українських газет і частини видавництв; при
пинення діяльності багатьох «Просвіт»; заборона викладати ук
раїнською мовою у школах (1909 р.) та проводити заходи/При
свячені пам’яті Т. Шевченка; видання П. Столипіним циркуляру,
;ігідно з яким заборонялося реєструвати будь-які «інородницькі»
(неросійські) товариства і видавництва).
Огворення у 1908 р. Товариства українських поступовців (ТУП),
лідерами якого стали М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикален-
ісо (заклик до усіх українських політичних сил консолідуватися
н боротьбі за національне відродження; члени ТУП обстоювали
ісонституційно-парламентський шлях боротьби за українську
справу; найближчими завданнями вважали українізацію осві
ти, громадських установ, суду й церкви; опікувалися діяльністю
«Просвіти», українського Наукового товариства ім. Т. Шевчен
ка, що діяло в Києві з 1907 р. ).
Справа Бейліса (навесні 1911 р. в печерах Бабиного Яру було знай
дено тіло 13-річного Андрія Ющинського. Члени російських чор
носотенних організацій поширили чутки, ніби його вбили євреї для
одержання християнської крові на Великдень. За підозрою у скоєно
му злочині був заарештований М. Бей ліс. Таким чином самодержав
ство намагалося поширити в У країні антисемітські настрої та спро
вокувати єврейські погроми. Справа закінчилася резонансним
З * ____________________ __________________________ _ Історія Україні
судовим процесом у Києві, На захист М. Бейліса виступила деми

кратична громадськість України та Росії. Присяжні виправдали
М. Бейліса, і царський суд змушений був звільнити його).
Піднесення українського національно-визвольного руху напери
додні Першої світової війни.
Українські землі у складі Австпро-Угорської імперії

(Східна Галичина; Північна Буковина; Закарпаття)
Гальмування промислового розвитку (кількісна перевага дрібний
підприємств; повільний розвиток промисловості; кустарно-реміе
кичий характер щзомисловості; незацікавленість австрійського
уряду в промисловому розвитку регіону, свідоме гальмуванні
австрійським урядом розвитку економіки західноукраїнськії)!
земель (більш високі податки, низьке фінансування, створення
кращих умов для австрійських підприємців тощо), консервація
економічної відсталості; перетворення західноукраїнських за
мель на джерело сировини та ринок збуту (система державного
мита блокувала продаж готової продукції за кордон); домінування
іноземного капіталу; нерівномірний розвиток галузей промисле»
вості; перевага галузей добування та первісної обробки сировини).
Повільний розвиток капіталістичних відносин у сільському госі
подарстві (наявність пережитків кріпацтва; збереження церков
ного землеволодіння; зменшення кількості поміщицьких маєткіи,
зосередження земель у руках невеликої групи найвпливовішия
поміщиків; диференціація селянства, аграрне перенаселення|
низька продуктивність сільського господарства).
Еміграція населення до Канади, США, Аргентини, Бразилії ти
інших країн.
Політична система управління пристосована до здійснення в зо
хідноукраїнських землях великодержавної колонізаторської полі
тики цісарського уряду (вся адміністративна влада в Галичині, ЯИ
і на Буковині, зосереджувалася в руках намісників, яких призяа
чав імператор; їм підпорядковувалися поліція та місцеві органи
управління — повітові старости, бурмістри в містах і війти в селах).
Наростання українського національно-визвольного руху.
Піднесення страйкової боротьби українських робітників і селяя
(страйк львівських будівельників у червні 1902 p., страйк сілі»
ськогосподарських робітників у Східній Галичині влітку 1902 рч
страйкова боротьба нафтовиків у дрогобицько-бориславському
нафтовому регіоні в 1904 p.).
Великий досвід роботи в умовах Австро-Угорської конституцій*
ної монархії легальних західноукраїнських політичних партій,
створених наприкінці XIX ст.
Іі’орія та практика_____________________________________________ 219
* і ті -ь yifrCTanwu.^^Ty.-yxtwr^.OHCT.jHm.X-Ow^wa’rjffcâ.wU—;Ч — '
Значна роль греко-католидької церкви.

Перевага ідеї політичної самостійності України як кінцевої мети,
перший крок до неї — автономія України.

141. Єдиною партією Наддніпрянської України, яка обстоювала
ідею самостійності України, була:
A) Революційна українська партія;
B) Українська соціал-демократична робітнича партія;
В) Українська народна партія;
Г) Товариство українських поступовців.
142. Столипінську агарну реформу було розпочато в:
A) 1905 р.; В) 1907 р.;
B) 1906 р.; Г) 1911р.
143. Автором брошури «Самостійна Україна» був: >-- ,
А) М. Міхновський; В) Д. Антонович; І_І
Б) М. Грушевський; - Г) М. Меленевський.
144. Товариство українських поступовців було створено в: і-- ,
A) 1900 р.; В) 1905 р.; І_І
B) 1904 р.; Г) 1908 р.
145. Позначте наслідки столипінської аграрної реформи.
1. Знищення общинного землекористування і перетво
рення селян на індивідуальних власників землі;
2. знищення великого поміщицького землеволодіння та
передача землі селянам;
3. зростання валового збору зернових, товарності сіль
ського господарств;
4. відновлення кріпацтва;
5. зниження рівня врожайності;
6- подальше розшарування українського села та загост
рення соціальних суперечностей;
7. розвиток капіталістичних відносин у сільському госпо
дарстві.
146. Установіть відповідність між наддніпрянськими політичними
партіями та їх лідерами.
A) М. Грушевський, С. Єфремов; 1. РУП; А
Б) Д. Антонович, М. Русов; 2. УСДРП; Б
B) В. Винниченко, С. Петлюра; 3. УНП; В
Г) М. Міхновський, О. Макаренко. 4. УДРП;
5. ТУП. Г
220 _________________________________________ Історія України
мші—h«'*>Miw«>..i4hiiiw|>■■<«»'nwii«j4^q»w>n<* двк^мм»»щ»"йГ»*АгшяіИ',»»*ііііЧпг«І »цяцядашгіигч<і«»«іи»»іити«*ттШШШ*ШЩЯ

A) Утворення першої наддніпрянської партії — РУП;
Б) справа Бейліса;
B) початок першої буржуазно-демократичної революції
в Росії;
Г) створення Товариства українських поступовців.
148. Прочитайте факти біографії історичного діяча та запишіть
його прізвище.
Видатний державний діяч, міністр внутрішніх справ і голом
ради міністрів Російської імперії, натхненник аграрної рефор*
ми 1906-1911 pp. Загинув від рук студента Д. Богрова в Опер
ному театрі в Києві. Похований на території Києво-Печерської
лаври.

«...Ми визнаємо, що наш нарід [...] перебуває у становищі зр*-
бованої нації. ...тільки держава одноплемінного національного
змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всво*
тороннього розвитку духовного і осягнення найліпшого гараздуі
[...] справедливо, що пишний розцвіт індивідуальності можліг
вий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності есті»
метою, — тоді стане зовсім зрозумілим, що державна самостій
ність єсть головна умова існування нації, а державна незалеж
ність єсть національним ідеалом в сфері межинаціональних від
носин.
Держава наших предків злучилася з московською державою «як
рівний з рівним» і «як вільний звільним»,... себто дві окремі д#*
ржави, цілком не залежні одна від другої щодо свого внутріш
нього устрою, схотіли з'єднатися для досягнення певних МЄЖИ'
народних цілей.
...Третя Українська інтелігенція стає до боротьби за свій нарід,
до боротьби кривавої і безпощадної, і вона виповнить свій
обов’язок. Вона виписує на своєму прапорі сі слова: «Одна, єди'
на, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по
Кавказ...»
1) Як називався документ, уривок із якого наведено вище?
2) Ким та коли він був написаний?
150. Порівняйте соціально-економічний та політичний розви
ток західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини тп
Наддніпрянщини у складі Російської імперії. Зробіть влаоні
висновки.
fpupiM та практика ______ _________________________________ 221
УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
Причини Першої світової війнп

Нагострення суперечностей між провідними державами світу
инаслідок нерівномірності їх економічного та соціально-політич
ного розвитку.
Загарбання нових територій, контроль над ринками збуту та дже
релами сировини^
Гонка озброєнь.
І Іаявність у міжнародних відносинах двох ворогуючих блоків —
Троїстого союзу та Антанти.
Глоішик!
Троїстий союз — військово-політичний блок, до складу якого входили
Німеччина, Австро-Угорщина й Італія (спрямований проти Франції та
І'іМ'ІЇ).
j Антанта — військово-політичний блок, до складу якого входили Вели
кії Британія, Франція й Росія.
Важання урядів ворогуючих країн відвернути увагу народу від

ннутрішніх проблем.
Воротьба проти національно-визвольних та соціальних рухів.
Характер війни — загарбницький, несправедливий для всіх
ічіірін-учасників війни.
Плани країн-учасниць війни щодо України
Росія сподівалася в майбутній війні захопити Галичину, Буковину
ти Закарпаття, Австро-Угорщина розраховувала відібрати у Росії
ІІпгіїлля і Волинь, Німеччина також претендувала на більшість
ний родючіших українських земель, які належали Російській імпе
рії. Таким чином, у разі війни українські землі неминуче перетво
рю палися на театр воєнних дій.
Ц« цікаво!
Усі воюючі сторони у першій світовій війні обстоювали винятково власні
Інтереси і були байдужими до національних прагнень українського наро
ду. Водночас усі вони неодноразово заявляли, що війна ведеться заради
иинволення малих народів, до яких зараховували і український.
Лід воєнних дій на території України в 1914-1917 pp.

1 серпня 1914 р. — почалася Перша світова війна
Західноукраїнські землі перетворилися на театр воєнних дій.
222 ^ _____ _______ _________________ ____________Історія України
Основні воєнні дії на території України

— 18 серпня 1914 р. — початок успішного наступу 8-ї російської
армії під командуванням О. Брусилова;
-- 23 серпня — кінець вересня 1914 р* — Галицька битва, в ході
якої австро-угорські війська зазнали поразки (австро-угорсьии
армія втратила 336 тис. солдатів, а Галичина і Буковина опи
нилися під окупацією царської Росії);
— березень 1915 р. — захоплення російськими військами післ*
шестимісячної облоги найміцнішої австрійської фортеці -
Перемишль.
Політика російського уряду на захоплених територіям
1) утворення Галицько-Буковинськрго генерал-губернаторства №
чолі з графомТ. Бобринським (кінець 1914 p.);
2) насильницька русифікація (впровадження російської мови, ОА
конів тощо);
3) свідоме знищення українських гімназій, газет і журналів, кни
гарень, видавництв, бібліотек тощо;
4) закриття «Просвіт»;
5) заборона українських політичних партій, спортивних та молодій»
них організацій;
6) репресії проти українських політичних та громадських дія ЧІЛІ
7) переслідування греко-католицької церкви (депортація сотень
священиків греко-католицької церкви, у тому числі й митропо*
лита А. Шептицького, у глиб Російської імперії).
яшюишю»мр><ііжжіш>жи««шр.»нмдв*ци>«»а«я'*і,»і',д»*к*кра«*<ниянтяиипштішяиими^даиживияивиинйИИІІіІШШЯііТОШІІЯИМИШИиііІі'ЛИігиіІШili'dNmиmiiinw11;/»д^д-<у^^№йтагой^іа»у-г«^у.»іргяґжл».-яги«v.THirumjio—ruiHiіті»чр^іу^рр
Словник!
Депортація — примусове виселення з місця постійного проживання осо
би чи групи осіб, частини населення, визнаних правлячим режимом со-ч
ціально небезпечними.
Шептицький Андрій — видатний український
церковний, культурний та громадський діяч,
митрополит Української греко-католицької цер
кви. Підтримував розвиток освітньо-культурного
життя у західноукраїнських землях, чим спріг-
яв пробудженню національної свідомості україн«
ського населення. Після окупації Львова росіЙ^
ськими військами на початку Першої світової
війни був заарештований і вивезений спочатку
до Києва, а згодом — до Росії. Після Лютневої
революції 1917 р. звільнений. У вересні 1917 р.
А. Шептицькиіі повернувся до Львова і відразу приєднався до
(1865-1944) політичного життя краю
(«і і| )1я та практика ________________________________________________ ._223
їм*
U жовтня 1918 р. — член Української Національної Ради ЗУНР. Під час і|

українсько-польської війни 1918-1919 pp. був інтернований польськими
и кистями. У своїх виступах обстоював ідею незалежності та соборності Украї- ||
і ни. засуджував окупацію Польщею Галичини і ліквідацію української дер-
' >»(и пності на західноукраїнських землях. В умовах польської окупації Гали- !|
чини залишався оборонцем прав українського населення. Засуджуючи на
сильницьку полонізацію краю, дискримінацію українського шкільництва,
н і пиукраїнську національну політику польського уряду, намагався консолі- ||
! лунати політичні сили українського суспільства. У1933 р. митрополит разом
it І ншими єпископами підготував послання, в якому засуджувався штучний j
голод, організований більшовиками в Україні. У березні 1939 р. А. Шепти-
щ.кий схвалював проголошення незалежності Карпатської України. Після
и риходу більшовицьких військ у Західну Україну в умовах переслідування |]
У1 ЧЩ намагався відстоювати права церкви та віруючих перед новою владою. |
11 Ід час Другої світової війни ставив питання про об’єднання всіх християн
України навколо Київського патріархату у єдності з Римським престолом, jf
nnv. не знайшов розуміння в окремих ієрархів церкви та української інтелі
генції. Помер 1 листопада 1944 р. Похований у Соборі св. Юра у Львові.
Травень 1915 р. — Горлицькцй прорив російського фронту ні

мецькими та австро-угорськими військами.
22 червня 1915 р. — вступ австро-німецьких військ до Львова.
1915 р. — швидкий відступ російських військ, який тривав до
жовтня і зупинився калшіїКам’янець-Подільський — Тернопіль —
Кременець — Дубно (росіяни втратили Північну Буковину, Східну
Галичину, Підляиіиія, Холмщину, Берестейщину та Західну
Волинь).
22 травня — на податку червня 1916 р. відбувся Брусиловський
прорив — наступальна операція російських військ Південно-За-
х ід ного фронту під командуванням генерала О. Бруси лова, в ре
зультаті якої знову захоплено Східну Галичину (без м. Львова),
Північну Буковину, частину Західної Волині.
Червень 1917 р. — новий наступ російських військ на львівському
напрямку, який закінчився провалом; Росія втратила Галичину та
Буковину. Після цієї події війна набула позиційного характеру.
Національний рух на західноукраїнський землях у роки війни
'Словник!
Головна Українська Рада (ГУР) — міжпартійна організація, створена |
представниками трьох галицьких партій (Української націонал-демокра- j
і пічної партії, Української радикальної партії, Української соціал-демок-ІІ
критичної партії), головною метою якої був захист інтересів українського if
поселення в Австро-Угорщині в умовах Першої світової війни.
[j Союз визволення України (СВУ)— політична організація, утворена у Схід

ній Галичині в серпні 1914 p., головною метою якої було проголошений
самостійності та соборності України.
Назва Програмні засади

Лідери
організа ції та діяльність
Головна К. Левицький, Захист інтересів українців в Австро-Угор
українська М. Павлик, щині в умовах Першої світової війни;
рада (ГУР), М. Ганкевич підтримка австрійського уряду у війні;
утворена активна участь у формуванні україн
1 серпня ських військових підрозділів — Україн
1914 р. ських січових стрільців (УСС)
j Союз Д. Донцов, Утворення самостійної Української дер
визволення A. Жук, жави у формі конституційної монархії}
України B. Дорошенко заснування демократичного устрою, на
(СВУ), та ін. дання рівних прав і свобод представни
утворений кам усіх національностей;
4 серпня співпраця з урядами Німеччини та Авс
І914 р. тро-Угорщини з метою перемоги над
Росією, на руїнах якої «встане Вільно
Самостійна Україна*;
допомога військовополоненим україн*
цям (створення окремих таборів для
українських військовополонених,
участь у формуванні українських дивізій
сірожупанників і синьожупанників)\
культурно-просвітницька робота (видан
ня періодичної преси, що висвітлювали
історію та сучасне становище України;
створення українських культурних уста
нов, шкіл тощо)
Загальна К. Левицький Привернення уваги урядових кіл Авс
українська тро-Угорщини до ідеї української дер
рада (ЗУР), жавності;
утворена розмежування Галичини на Західну іа
5 травня центром у Кракові та Східну із центром
1915 р. у Львові за національним принципом;
об’єднання всіх українських земель у ме
жах Австро-Угорщини в єдиний корсон-
ний край із правами територіальної та
культурно-національної автономії;
саморозпуск у листопаді 1916 р. на знак
протесту проти маніфесту 5 листопада
1916 р. про відновлення Польської дер
жави на польських з,емлях, що були
відібрані у Росії
fr< >| >Ін та практика ___________________________________________ ^ 225
І> горичний портрет!

І• пицькай Кость — визначний український
і ромадсько-політичний і державний діяч, ад-
пикат і публіцист. У 1899 р. виступив співза-
іюиником, а згодом обраний і головою Україн-
і.кої національно-демократичної партії. Під
шс Першої світової війни в серпні 1914 р. очо-
IIIі) Головну українську раду у Львові, а з травня
1 ? > 15 р. — Загальну українську раду у Відні. 9 лис
топада 1918 р. обраний головою уряду ЗУНР —
1< /)жавного Секретаріату. Після окупації Гали
чими польськими військами (1919 р.) був у 1920—
К. Левицький
і t»23 pp. членом закордонного уряду €. Петруше-
(1859-1941)
іш ча у Відні, в якому обіймав пост уповноважено-
і <»;і питань преси і пропаганди, аз 1921 р. — уповноваженого із закордонних
и рав ЗУНР. У 1924 р. повернувся у Галичину, де продовжував громадську
і наукову діяльність. Належав до Українського національно-демократич
ного об’єднання. В 1939 р. був заарештований органами НКВС, але після
днорічного ув’язнення звільнений. Частину терміну ув’язнення відбував
v тюрмі НКВС на Луб’янці у Москві. В липні 1941 р. став засновником і го-
юіюю Української Національної Ради — органу, який мав представляти
інтереси українського населення західних областей України перед німе
цькою окупаційною владою. Помер у 1941 р. уЛьвові.
Українські січові стрільці
Легіон Українських січових стрільців — українське військове форму- ІК

пмння в складі австро-угорської армії, що діяло на російському фронті if
у 1914—1918 pp. jfe
Легіон Українських січових стрільців чисельністю 2,5 тис. чол.

Пуло створено в серпні 1914 р. у м. Стрий. Його ядро становили
мктивісти молодіжних воєнізованих організацій «Січ», «Сокіл»,
n 11 ласт». Першим командиром УСС став-директор приватної україн-
гі.ісої гімназії М. Галущикський.
Галущинський Михайло — український громадсько-політичний і вій
ськовий діяч. У студентські роки брав активну участь в українському гро
мадсько-політичному житті, очолював «Академічну громаду» у Львові та j
«Січ» у Відні. Брав участь у виданні першого українського студентського |
журналу «Молода Україна», в якому пропагувалася ідея побудови неза- J
чежної української держави. Був визначним організатором гімназійної j
освіти в Галичині.
««•' чнїаздшіИЕшіїгашаіійВйціійііішіїйііійаіш
Історія VlSfWlH
На початку Першої світової війни призмі*''*

ний Бойовою Управою УСС командиром логіи
ну Українських січових стрільців, обов’яііни
якого виконував до березня 1915 р. Із сероди
ни 1915 р. був військовим референтом при Ко
мандуванні австрійської армії. Активний учи.
ник листопадового повстання 1918 р. у Льжші
У 1923-1931 pp. очолював організацію «Прооіі
та», яка під його керівництвом перетворилася м*
значну громадсько-освітню організацію, В 1921
1924 pp. був професором Львівського (таємно
го) українського університету. В 1925 р, СТМ і
одним зі співзасновників і провідним членом
Українського національно-демократичного
об'єднання (УНДО). У 1928-1931 pp. обираяся
М. Галущинський сенатором і віце-президентом польського сени
(1878-1931) ту від УНДО.
Видатними старшинами УСС були М. Баран, Г. Коссак, Т. Р«»

жанківський. Бойове хрещення легіону відбулося на Ужоцькому ті
Верецькому перевалах у Карпатах (27-28 вересня 1914 p.). «Усусиі
брали участь у битвах на горі Маківка (29 квітня — 2 травня 1915 p.),
під Болеховим (ЗО травня — 1 червня 1915 р.), Галичем (кінець чсф
вня 1915 p.), у межиріччі Серету і Стріли (28 серпня — 2 вересни
1915 p.). У грудні 1915 р. курені УСС були переформовані у поли,
Але після поразки стрільців під Поту торами в серпні 1916 р. було
дано наказ про розформування полку і створення на його основі двом
куренів — бойового і резервного. У ході битви під Бережанами (горн
Лисоня) «усуси» зазнали значних втрат і були відведені в тил. Лиши
взимку 1917 р. вони знову повернулися на фронт. Легіон січових
стрільців вирізнявся високим бойовим духом і відмінною дисциплі
ною. Стрільці були переконані, що борються за свободу України. Офі
цери виховували особовий склад у патріотичному дусі. Пізніше УСС
стали основою для створення української національної армії.
.j|i ’ ■■ .............. -.................................. • • * ' • -.............. w ....... — — --
|; Це цікаво!
І! Австрійське і німецьке командування неодноразово відзначало героїзм
|| «усусів», їхні високі моральні якості. Патріотичні погляди січовиків
І і яскраво відображені в їхніх стрілецьких піснях:
і| Люд в кайданах, край у руїні,
І і Навіть молитись ворог не дасть
щ\ Боже великий, дай Україні
|: Силу і славу, волю і власть.
| (Із стрілецької молитви) j
•n.ij.in i.i практика___________________________________ :______ 227
• • її нихиінїївіцшішіцшці'чідіпгиііііКіігилі nr wurniiTHWiT ■" піннії і чті n nrg I mi urn ч~і n ini ir mnir і», n ir>rnnni i ir in т m nr it і nr m im Trim щіиі цч • i N-
t іяплення українських політичних сил та громадських організацій

Наддніпрянщини до війни
Товариство українських поступовців (ТУП) закликало до під
писки Російської імперії, сподіваючись на надання автономії Украї-
иі м майбутньому. Пізніше воно перейшло на позиції нейтралітету.
И Українській соціал-демократичній робітничій партії
і ДРП) відбувся розкол, спричинений різним ставленням до вій
ни група на чолі з С. Петлюрою закликала до підтримки воєнних
*уіиль Росії; група на чолі з В. Винниченком засудила війну та від-
і тюпала ідею автономії України.
U'apnamo-Руський визвольний комітет був створений у Києві
им 1 рантами з Галичини та виступав за возз’єднання всіх україн-
1
»і.и их земель у складі Російської імперії, поширював серед галичан

•*«клики зустрічати російські війська як визволителів.
Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу
*¥мсте і міст був створений з метою підтримки російської армії.
'Іменами комітету були відомі представники українського націо-
мп льного руху —А. Вязлов, Д. Дорошенко, А. Ніковський.
Наслідки війни
Великі демографічні втрати (понад 500 тис. чол.).
Перша світова війна стала загальнонаціональною трагедією
українського народу, адже українці за відсутності власної де
ржави опинилися у двох конфронтуючих таборах і змушені були
вести братовбивчу війну.
Занепад промисловості, сільського господарства, скорочення
посівних площ, зубожіння населення.
Послаблення Російської та Австро-Угорської імперій, що стало
могутнім каталізатором майбутніх революційних подій в Україні.
Зростання національної свідомості, висунення ідеї створення не
залежної української держави.

151. Укажіть дату початку Галицької битви.
А) 1 серпня 1914 p.; В) 2 травня 1915 p.; С
Б) 23 серпня 1914 p.; Г) 22 травня 1916 р.
152. Граф О. Бобринський наприкінці 1914 р. очолив:
A) Південно-Західний фронт;
Б) Союз визволення У країни;
B) легіон Українських січових стрільців;
Г) Галицько-Буковинське генерал-губернаторство.
228 _________________________________________ Історія Ук| шиї
"r TTIfWVrtl«' * - I TT'"lf ---------------------------------------------- ------------- . . . . . f .. .J» ..................... I '4 ■ n- м ■ ■ ■■■ мммиличч ■•цжчмш.ііч . . ■ r. .. - - .................................. ,,4 -
153. Укажіть мету Росії в ході Першої світової війни.

A) Приєднання Закарпаття, Північної Буковини та Схід
ної Галичини;
Б) загарбання Румунії та Бессарабії;
B) приєднання Волині та Поділля;
Г) контроль над Австро-Угорщиною.
154. Проаналізуйте наведені твердження та вкажіть правильнії.
A) «Оволодівши Східною Галичиною та Північною Бу
ковиною в 1914 p., російський уряд почав проводи
ти політику, яка відповідала національним інтересам
українського населення»;
Б) «Основною політичною метою Союзу визволення
України», створеного у січні 1914 p., було досягнення
автономного устрою українських земель у складі Авс
B)
тро-Угорщини» ;
«Легіон Українських січових стрільців, створений
t
у серпні 1914 р.т воював на боці Російської імперії»;
Г) «Напередодні першої світової війни українські землі
були розділені між двома імперіями — Російською та
Австро-У горською».
155. Укажіть наслідки Першої світової війни для України.
1. Відшкодування країнами Четверного союзу Україні
збитків, завданих війною;
2. розорення західноукраїнських земель;
3. назрівання революційної кризи в Наддніпрянській
Україні;
4. здобуття Україною незалежності;
5. приєднання до України Криму;
6. зростання національної самосвідомості населення, вису
нення ідеї створення незалежної української держави;
7. створення українських збройних формувань, набуття
воєнного досвіду.
156. Установіть відповідність між історичними постатями та їх
ньою діяльністю.
A) К. Левицький; 1. Митрополит УГКЦ, приму- А
Б) Д. Донцов; сово висланий російською Б
B) С. Петлюра; адміністрацією;
Г) М. Галущин- 2. Перший командир УСС; в
сьісий. 3. Голова СВУ; Г
4. Один із лідерів УСДРП,
який закликав підтримати
у війні Росію;
5. Голова ГУР.
м практика_______________________________:____________ 229
. II I—iimiilllMiMIIHHIIIÎIlliHHII.IitfflHIW І ЧИ І І і» || »Ч II П n ' I HI I »1*11 II ацииіч <ІІ)Ц|«Щ|И» I» unMI'llltl I H I IUHHIHIW II" ■ III I « lrf»H *Mll I till ІІІЧ I II >-<'
IN>;»тишуйте ПОДІЇ в хронологічній послідовності.

Л > І ірусиловський прорив; ----
Іі) Горлицький прорив; ----
II) (’творення СВУ; ----
П Галицька битва. __
I вії. .V Першій світовій війні Україна стала об’єктом зазіхань агре-
< піших держав Європи. Якими були плани воюючих країн щодо
України?
ИіО. І Ірочитайте текст і дайте відповіді на запитання до нього.
«ІК ’оюзі репрезентовані всі ті політичні напрями, що стоять на ста-
ипнищі державної самостійності українського народу, а реаліза
цій» своїх національно-політичних і економічних устремлінь в да
ний момент зв’язують з розбиттям Росії у війні. Національно-полі
тичною платформою Союзу є державна самостійність України».
І) Про мету якої політичної організації, заснованої в серпні
П>14 р. у Східній Галичині, йдеться в цитованому документі?
’А) Охарактеризуйте інші програмні положення та напрями
діяльності цієї організації.
«Перша світова війна стала загальнонаціональною трагедією
для українців».
УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1918 PP.)

Передумови української революції
Залежне становище України та великодержавницька політика
щодо неї з боку Російської імперії.
Важке соціальне становище більшої частини населення (не
розв’язані аграрне і робітниче питання тощо).
Послаблення Російської та Австро-Угорської імперій унаслідок
Першої світової війни.
Лютнева демократична революція 1917 р. в Росії, в результаті
якої було повалено самодержавство (2 (15) березня 1917 р. цар
Микола II зрікся престолу) та створено Тимчасовий уряд.
Піднесення українського національно-визвольного руху.
Формування національних органів влади.
4 (17) березня 1917 р. — представники українських політичних
партій1 та громадських організацій утворили Українську Централь
ну Раду (УЦР).
І, Словник!
Українська Центральна Рада (УЦР) — український представницький щ
j! орган (парламент), створений представниками українських політичних :||
і1 партій та організацій. іЦ
230 ^_____________________________ _______ _________ Історій Vim чл*
Склад УЦР
автономісті! самостійнішії
І ж-'
УСДРП УПСФ УПСР УПСС УДХП
(Українська (Українська (Українська (Українська (У країн
еоціал-демо- партія соціа партія соціа- партія соціа- ська д<»М"
кратична ро лістів-федера лістів-рево- лістІЕ-само- кратичш»
бітнича пар лістів — ко люціоиеріз) стійників) хлібороО
тія) лишня ТУП) ська пнр Нн*
Головою УЦР було обрано М. Гру шевського.

litosstibastseutatJ^.AT:-.'* аа№ММПСЯ№ПтМ)М вВДЯтМКК'•(■
Гру шевський Михайло Сергійович — видатний
український історик, визначний політичний іди-
жавний діяч. Брав активну участь у діяльності
київської Громади. З 1894 р. очолював кафедру
української історії у Львівському університеті
В 1898-1913 pp., очолюючи Наукове Товариств"
Шевченка у Львові, проводив величезну роботу
з реорганізації товариства за зразком європейськ 11 *
академій наук, збирання фондів, створення біблії >
теки та музею. У березні 1917 р. повернувся до Ки<
ва, де одностайно був обраний головою Українсько»
Центральної Ради. УЦР на чолі з М, Грушевським.
враховуючи зміну політичної й соціально-екоію
мічної ситуації, пройшла шлях від вимог автоном 11
до проголошення незалежної України. 29 квітня
1918 р. був обраний президентом Української Народної Республіки. Після
приходу до влади гетьмана П. Скоропадського відійшов від активної полі
тичної діяльності. У березні 1919 р. емігрував до Чехословаччини, а потім до
Австрії, де розгорнув широку наукову і публіцистичну діяльність. У1919 р,
заснував Український соціологічний інститут у Відні. У березні 1924 р. піс
ля довгих роздумів і переговорів з радянськими представниками повернувся
до Києва. У 1924 р. був обраний членом Української Академії Наук, керував
секцією історії У країни Історичного відділу АН. У 1929 р. був обраний ака-
||| деміком Академії Наук СРСР. Проте невдовзі М. Грушевського заарештували
|| як керівника т. зв. Українського націоналістичного центру (УНЦ), але неза-
Щ баром звільнили. У березні 1931 р. його було вислано до Москви, а наукові
Ц установи, створені ним, ліквідовано. Великі заслуги М. Грушевського як
| ученого, який створив цілісну концепцію українського історичного проце
сі су» його діяльність як державного й політичного діяча періоду українських
|| національно-визвольних змагань 1917-1921 pp. ставлять його в ряд найви-
-і значніших постатей української історії. Помер при нез’ясованих обстави-
1 і нах під час нескладної операції у Кисловодську, де перебував на лікуванні.
|| Похований на Байковому кладовищі у Києві.
■# "t ї ї up,жгика__________________________________________ -sn 231
Ми першому етапі діяльності УЦР переважала ідея автономії

і....пі у складі Росії.
:,м»дечАдеьміШ№аКм^«^і»*!М^ ;'<>ап »делиіЖ9Ш»«твмдедой^4'а^»7Пй'ж»ітя‘-*0
‘ 11 ■ її її н к і
♦ <*т ічі омія — форма самоуправління частини території унітарної, а іноді
м '|» ч<'і»іі'і'ивної держави, наділена самостійністю у розв’язанні питань міс-
щи (і значення в межах, установлених центральною владою.
Н Н (19—21) квітня 1917 р. відбувся Український національний

■ ній |мч* у Києві, на якому були розв’язані такі питання:
• •орапо курс на національно-територіальну автономію у складі
федеративної демократичної республіки Росії;
У1Ц* визнано представницьким законодавчим органом України,
рчміиирено її склад;
• •орано комітет із 20 осіб для ведення роботи між сесіями УЦР,
икий згодом отримав назву Мала Рада.
Початок формування української армії
І іерезень—квітень 1917 р. — створення першого українського пол
ісу ім. Б. Хмельницького з ініціативи «Українського військового
клубу імені гетьмана П. Полуботка» на чолі з М. Міхновським.
5-8 (18—21) травня 1917 p. — І Український військовий з’їзд
у Києві, на якому було обрано Тимчасовий Український військо
вий генеральний комітет при УЦР на чолі з С. Петлюрою (комітет
мав відати українськими військовими справами і підтримувати
зв’язки з російським Генеральним штабом).
Створення перших підрозділів Вільного козацтва (на зразок ко
зацького війська).
10 (23) червня 1917 р. — проголошення І Універсалу УЦР.
і -^»**«^.*кіияж»^»ііиаг«»гтаі»я.іііі -і— я^іх*гаа.ал-л>«ілхіта'^шжеятглі<,пм>\'і тігявюьеятнрА'мгпі г т а т ш л У л і М і У м я і ^ » л ю » * с у
Словник!
і Універсали УЦР — акти законодавчого характеру вищого органу влади Щ
\ н Україні, що визначали зміни державно-правового статусу українських !|р
земель у складі Російської держави у 1917-1918 pp. j§
Причини проголошення:
- відхилення Тимчасовим урядом вимог делегації УЦР на чолі
з В. Винниченком про надання Україні автономії;
- ініціювання II Військовим з’їздом проголошення автономії
України без згоди Тимчасового уряду.
Основні положення І Універсалу:
- проголошення автономії України;
- УЦР ставала вищим державним органом влади в У країні до скли
кання Всенародних українських зборів;
232 * -------------------------------------------------------------------------- Історія Vh|'.w,
— заклик до населення створювати підпорядковані УЦР органи м «#

ди на місцях;
— створення української державної скарбниці за рахунок спеції* чі
ного податку з населення;
— участь представників усіх національностей у державотворчім
процесах в Україні;
— необхідність розробки закону про землю, за яким право пори*
кувати землею належало б винятково народові України.
Наслідки:
— фактичне перетворення"ЦР на законодавчий орган;
— створення першого українського уряду — Генерального Соїфи
таріату (15 (28) червня 1917 p.), який складався з 8 секретар и » 1 1
(внутрішніх (П. Христюк), продовольчих (М. Стасюк), військом» *

(С. Петлюра), земельних (Б. Мартос), судових (В. СадовськиИ).
міжнаціональних справ (С. Єфремов), фінансів (X. Бараном
ський), освіти (І. Стешенко)); голова — В. Винниченко. До пнр
шого складу Генерального секретаріату увійшли представники
3-х партій — УСДРП, УПСР, УПСФ.
•1] Словник! І
|! Генеральний Секретаріат — найвищий виконавчий і розпорядчий оргпн
Jfj державної влади в Україні з 15 (28) червня 1917 р. до 9 (22) січня 1918 p.; j
Ці уряд України, створений на закритому засіданні Малої Ради. !
Історичне значення І Універсалу:

— подальше піднесення української революції;
— зростання авторитету УЦР;
— визначення позиції різних політичних сил щодо української дер
жавності;
— засвідчив прагнення українців до створення власної держави;
розгортання державотворчих процесів в Україні.
З (16) липня 1917 р. — проголошення II Універсалу УЦР.
— пошук порозуміння між УЦР і Тимчасовим урядом;
— прибуття до Києва делегації Тимчасового уряду у складі міністрів
О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі з метою взяти під
власний контроль процеси, що відбувалися в Україні.
Основні положення II Універсалу:
— визнання УЦР вищим органом влади в Україні;
— затвердження складу Генерального Секретаріату Тимчасовим
урядом;
— поповнення УЦР представниками національних меншин;
— відмова від самочинного проголошення автономії до Всеросій
ських Установчих зборів;
t ні і,) 11 | ).жтика __________________________________________233
»|...| їм у наиня українських військових частин під контролем росій-

• і.м по командування.
Наслідки:
•ті игнення компромісу між ЦР та Тимчасовим урядом;
піші ока криза Тимчасового уряду (вихід зі складу Тимчасового
урнду кадетів на знак протесту проти ви.знання УЦР);
І 1>(17—22) липня 1917 р. — виступ самостійників на чолі з М. Міх-
іи чіп.ким, невдоволених відмовою від автономії (придушений вій-
. Vi і ми УЦР, поглибив розкол в українському національному русі).
1.1
І сторичне значення II Універсалу:

продовження курсу УЦР на досягнення автономії України;
нммагання з боку ЦР розв’язувати всі суперечливі питання легі
тимним, демократичним шляхом;
ипнвлення негативного ставлення Тимчасового уряду щодо пи-
глішя української автономії.
11,0 цікаво! І
/другий універсал ЦР не має одностайної оцінки серед сучасників та дослід- Ц
ипкін. Так голова УЦР М. Грушевський вважав, що «порозуміння УЦР і
і Російським урядом відкрило нову сторінку в житті України», в той час І
•і іі дослідник Я. Грицак відзначає, що «без сумніву, Другий універсал був Ц
її роком назад у порівнянні з першим ». Ц
Компроміс між УЦР та Тимчасовим урядом виявився недовго

тривалим. Дуже швидко Тимчасовий уряд порушив попередні до
мовленості. Це сталося у зв’язку з розв’язанням питання про пов
ії ішаження Генерального Секретаріату.
Основні положення Статуту Генерального Секретаріату
і «Тимчасової інструкції...»
«Тимчасова інструкція
Статут Генерального Секретаріату, під
Генерального Секретаріату
готовлений УЦР
Тимчасового уряду»
- Генеральний Секретаріат — найвищий — Генеральний Секретаріат —
орган управління в Україні, який фор місцевий орган Тимчасового
мується УЦР і відповідає перед нею уряду, який затверджувався
ним за поданням Ради
— Коли УЦР висловлює недовіру Гене — Центральна Рада фактично
ральному Секретаріату, він подає у від позбавляється законодавчих
ставку прав
— Влада Генерального Секретаріату по — Влада Генерального Секре
ширюється на 9 українських губер таріату поширюється лише
ній: Київську, Волинську, Полтав на 5 українських губер
ську, Подільську, Херсонську, Кате ній: Київську, Волинську,
ринославську Харківську, частину Подільську, Полтавську,
Чернігівської та частину Таврійської частину Чернігівської
____________________ _ Історія Vh|
Статут Генерального Секретаріату, під «Тимчасова інструкції!

Генерального Секретарі;» і ^
готовлений УЦР
Тимчасового уряду»
— До складу Генерального Секретаріату — Генеральний Секретарю
входять 14 секретарств: внутрішніх, втрачає секретарства:
фінансових, військових, продоволь « військових справ;
чих, земельних, національних справ; • продовольчих справ;
юстиції, освіти, торгівлі, промисло • судових справ;
вості, пошти та телеграфу, праці, • шляхів сполучення;
шляхів сполучення • пошти і телеграфу
Корніловськпи заколот
Корнілов Лавр Георгійович — генерал, монар
хіст, один із керівників «білого» руху в Росії. Під
час Першої світової війни 1914-1918 pp. команду
вав 48-ю піхотною дивізією, пізніше — корпусом.
У березні—квітні 1917 р. був командувачем вій
ськ Петроградського військового округу, у трал
ні—липні — Північно-Західного фронту, у лип
ні—серпні — Верховним Головнокомандувачем.
У липні 1917р., прагнучи підвищити боєздатність
фронтових частин, наказав українізувати 34 кор- '
пус російської армії, яким командував генерал
П. Скоропадський. Наприкінці серпня, очолив
ши заколот проти Тимчасового Уряду, намагався
JL Корнілов встановити військову диктатуру. Після ліквідації
(1870—1918) заколоту був заарештований і ув’язнений у тюр- і
ш м. Бихова біля Могилева. У листопаді 1917 р. втік на Дон, де разом із і
генералом М. Алексєєвим очолив Добровольчу армію. У квітні 1918 р. за- J

тв під час боїв за Єкатеринодар (тепер Краснодар, Росія).
ЇІричини заколоту:
бездіяльність Тимчасового уряду в розв’язанні нагальних потреб
(їіогіршення економічного становища країни, посилення соціальної
Напруги; загострення політичної боротьби; нехтування російськи
ми демократичними силами українських національних інтересів);
заможні верстви населення вимагали встановлення влади «силь
ної руки »;
поразки на фронтах Першої світової війни.
Інець серпня 1917 р. — відбулася Державна нарада, що сприяла
консолідації правих сил; верховним головнокомандувачем призна
чено JI. Корнілова, прибічника диктатури (його прихильниками
бУли промисловці, підприємці, поміщики, військові). УЦР нега-
і ні 1,1 практика____________________________________________^ 235
* мій ні поставилася до Державної наради то відмовилася надіслати

■t чи Vі тсті в її роботі своїх делегатів (керівництво УЦР розуміло, іцо
ін'рпмога реакції означатиме крах надій на здійснення автономії).
.15 горпня (6 вересня) 1917 р. — початок Корніловського зако-
'іиту. Ця подія спричинила швидке зростання політичної актив
ні м ті (створення у містах революційних комітетів, комітетів по
риту нку революції, комітетів дій та інших органів для боротьби
Ьі ; їм колотниками; блокування штабів реакційного офіцерства;
штримання ешелонів із вірними реакції військами; арешт ко
лі ипдувача Південно-Західного фронту А* Денікіна тощо).
.40 серпня (11 вересня) 1917 р. — придушення заколоту за актив
ної участі більшовиків.
Наслідки:
поразка правих сил у боротьбі за владу в Росії;
утрата Тимчасовим урядом опори серед заможних верств насе
лення;
вростання авторитету більшовиків, кількості червоногвардійців,
більшовизація рад;
погіршення соціально-економічного становища в державі;
наростання революційної й національно-визвольної боротьби на
родів Росії.
З'їзд народів Росії в Києві
8—15 вересня (21—28 вересня) 1917 р. — проведення у Києві З’їзду
народів Росії з ініціативи Центральної ради. На ньому були присут
ні делегати від різних національних груп Росії (українці, литовці,
естонці, білоруси, молдавани, грузини, євреї, донські козаки тощо).
Головні рішення з’їзду:
засудження державної централізації, федеративний переустрій
Російської держави;
— всеросійські Установчі збори не повинні перешкоджати скликан

ню крайових Установчих зборів;
— заклик до вирішення найважливіших питань соціально-еконо
мічного розвитку з урахуванням місцевої специфіки.
Наслідки:
— початок підготовки до Українських Установчих зборів;
— Рада оголосила про поширення своєї компетенції на всі сфери
життя України і на всі дев’ять її губерній (без Криму). Тимчасовий
236 ^--------------------------------------------------------------------------- --- Історія
»іщ.їмши.ip'wwwwiHw^' <я**•***•*+ ■отц'цд<гт>т*!і>»иіі<'цмі»'«м»*»>ді *>»■ <■' • •
уряд не визнав цього рішення. Наказ київським судовим

тям розпочати судовий процес проти Генерального Секрети|і|я»*
Демократична нарада і позиція Центральної Ради

Вересень 1917 р. — скликання Демократичної наради у Пічн»*
граді, яка мала обрати Раду республік (передпарламент); вису иннав
Центральною Радою власної платформи.
Вимоги Центральної Ради:
— визнання за всіма націями права на самовизначення;
— скликання кожною нацією національно-крайових суверонині
Установчих зборів у призначений час без подальших зволікши
— передача всієї влади в Україні Центральній Раді та Генералами
му Секретаріату;
— передача всіх поміщицьких, монастирських і церковних земичі
земельним комітетам;
— установлення державного і крайового контролю над продукцію**
й розподіленням;
— оподаткування великого капіталу й майна та конфіскація ній
ськових прибутків на користь окремих Країв і цілої держави;
— негайно розпочати переговори з метою укладення миру,
7 (20) листопада 1917 р. — проголошення III Універсалу У ЦІ*
— 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. — збройне повстання більшоии
ків у Петрограді, повалення влади Тимчасового уряду;
— спроба встановлення радянської влади в Україні: 29—31 жоит
ня (11—13 листопада) 1917 р. — збройне повстання більшовиків
у Києві;
— визнання УЦР носієм найвищої влади в Україні.
Основні положення III Універсалу:
— проголошення Української Народної Республіки (УНР) у складі
федеративної Росії;
— УЦР — вищий законодавчий, а Генеральний Секретаріат — ви
щий виконавчий органи УНР до скликання Установчих зборім
України;
— включення до УНР земель, де більшість населення складали ук
раїнці: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщи
на, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (бел
Криму); в майбутньому — приєднання шляхом переговорів ін
ших українських етнічних територій;
— скасування права власності на поміщицькі, удільні, монастирські,
кабінетні, церковні та інші землі нетрудових господарств;
ьиі|і.ікгика______________ '.■'•W>u4a^«MM-*<S^*7-4i*C)V’>'14l’4naa*U.S;S*V7№lMf>7<Ml
in власність трудового народу й має перейти до нього без

викупу (до Установчих зборів землею порядкуватимуть земельні
иимітгти, обрані народом);
нііпді'мпя 8-годинного робочого дня; встановлення державного
н.щ гролю за виробництвом;
мі»п рммка мирних переговорів для швидкого закінчення війни;
• тісуп»иня смертної кари; амністія політичним в’язням;
v порядкування судової системи;
розширення прав органів місцевого самоврядування;
п і .оголошення демократичних свобод: свободи слова, друку, віри,
'*К»ріі!іь, союзів, страйків, недоторканності особи й помешкання
in In.;
пишання права національних меншин на національно-тери-
юріпльну автономію;
ни значення дня виборів та скликання Українських установчих
ііОорів.
Наслідки:
на кладення основ демократичного устрою Української дер
жави;
неоднозначне ставлення різних політичних сил до проголошених
м універсалі заходів;
наявність суперечливого становища: з одного боку УНР залиша
лась складовою частиною Росії, з іншого — УЦР не визнавала
Раднарком легітимним урядом Росії.
Перша війна Радянської Росії проти УНР
Передумови війни
Невдалі спроби більшовицького перевороту в УНР у листопаді
1917 р. Зрив більшовицького повстання військами Центральної
Ради, які ЗО листопада оточили казарми більшовицьких частин,
роззброїли їх і під вартою відправили до Росії. Провал спроби за
хопити Київ силами 2-го гвардійського корпусу, який перебував
під контролем більшовиків; він був перехоплений силами 1-го
Українського корпусу генерала П. Скоропадського.
Зміна тактики більшовиків, які задумали використати створені
ІДР форми державності, але надати їм іншого — радянського —
характеру.
4—6 (17—19) грудня 1917 р. — робота І Всеукраїнського з’їзду
Рад у Києві, на якому було зроблено чергову спробу більшо
виків передати всю владу радам, перетворивши УЦР на Цен
тральний Виконавчий Комітет рад (ЦВК), але з’їзд висловив
довіру УЦР. Делегати-більшовики залишили цей з’їзд та пере
їхали до Харкова, де проходив обласний з’їзд рад Донецько-
238 ^____________________________ !_________________ _ Історія України
ьдаим*цдши»ц>яццді«—улі 'itwimnu'iwm. wihiii-wiihii іі.ііііііи»н<ііяі>¥шміи»пмшишмтй>д>тш<ммм»иі>|и**і*мими»
Криворізького басейну. Цей з’їзд визначили як Всеукряїи

ський з’їзд рад.
12 (2.5) грудня 1917 р. — проголошення з’їздом рад у Харкові рм
дянеької влади в Україні; обрання радянських органів влади*
Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) рад України на чині
з Ю. Медведєвим, якого у березні 1918 р. заступив В. Затонський,
та уряд Народний Секретаріат, на чолі з Артемом (Ф. Сергєєвим),
.ччиимчдижіучи».*'!»"' ■ ■ і м и ш я ч к и ш і ц і и у ц и г imu',awjnnin ч>>і—ч—
Це цікаво!
Перший український радянський уряд називали «кишеньковим», що ціл
ком усвідомлювали й самі члени цього уряду. Народний Секретар освіти
j в цьому уряді В. Затонський з іронією згадував: «Називали себе урядом,
та самі до того ставилися трохи гумористично. Та й справді: який же з нт1
був уряд без армії, фактично без території... Апарату жодного... Секро
І таріат був у кишені».
3. Зовнішньополітичний тиск.
4 (17) грудня 1917 р. видано «Маніфест до українського народу
з ультимативними вимогами до Української Ради», підписи
ний В. Леніним і Л. Троцьким,
Основні положення:
— визнання УНР та її права на самовизначення аж до відокрем
лення від Росії;
— звинувачення УЦР у проведенні «двозначної буржуазної
політики», невизнання УЦР повноважним представником
українського народу;
— вимоги до УЦР: відмовитися від спроб дезорганізувати загаль
ний фронт; припинити роззброєння більшовицьких частин;
не пропускати на Дон та Урал, де розгорнулося антибільшо*
вицьке повстання, військові частини; сприяти радянським
військам у боротьбі з «контрреволюційними» повстаннями.
5 (18) грудня 1917 р. — відхилення більшовицького ультимату
му Генеральним Секретаріатом УНР.
Хід воєнних дій
9 (22) грудня 1917 р. — захоплення Харкова російськими вій
ськами під командуванням В. Антонова-Овсієнка.
17 (ЗО) грудня 1917 р. — Маніфест ЦВК рад України про повален
ня влади УЦР і Генерального Секретаріату.
25 грудня 1917 р. (7 січня 1918 р.) — початок загального насту
пу більшовицьких військ, які діяли у складі кількох армійських
груп.
26 грудня 1917 р« (8 січня 1918 р.) — захоплення Катеринослава,
в якому під керівництвом більшовицького ревкому почалося по
встання, підтримане загонами з Москви, Петрограду й Донбасу.
м практика_______________.____________________________ ^ 239
Грудень 1917 p. — січень 1918 p. — більшовики захопили

і»иччапдрівськ, Одесу, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, майже всю
•hut«Пережну Україну; загроза нависла над Києвом.
11 (22) січня 1918 р. — проголошення IV Універсалу УЦР.
tl/шчини проголошення IV Універсалу:
трата надій на створення федеративної демократичної Росії;
іш гроза захоплення більшовиками України; неспроможність УЦР
і'іімостійно дати їм відсіч;
необхідність офіційно відмежуватися від радянської Росії для
ведення мирних переговорів з іншими державами.
Основні положення IV Універсалу:
проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверен
ною державою;
Глопник! j||
і'уперенітет -— незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховен- !1
«ти»;^незбіжність держави справах. ^ J||.
бажання жити з усіма сусідніми державами у «згоді та приязні»,

без взаємного втручання у внутрішні справи;
влада в УНР належить народу (до Установчих зборів її вищими
органами залишалися УЦР та уряд — Рада Народних Міністрів);
початок самостійних мирних переговорів;,
заклик до відчайдушної боротьби з більшовиками;
проголошення програми соціально-економічних перетворень: роз
пуск постійної армії та створення народної міліції, обрання на
родних рад — органів місцевого самоврядування; підтвердження
передачі землі трудовому народу без викупу на основі скасування
приватної власності на землю (ліси, води, надра є також надбан
ням усього народу); переведення промисловості на виробництво
товарів народного вжитку; боротьба з безробіттям, допомога ін
валідам війни; державний контроль над банками; встановлення
державної монополії на зовнішню торгівлю; підтвердження де
мократичних свобод, проголошених III Універсалом.
Наслідки:
створення самостійної української держави — втілення мрій
і боротьби багатьох поколінь;
можливість розв’язувати нагальні соціально-економічні питан
ня, не очікуючи на новий демократичний устрій Росії (9—15 січня
були прийняті закони цро національно-персональну автономію,
8-годинний робочий день, земельний закон тощо);
- самостійне ведення переговорів з іншими державами, у тому чис
лі про припинення війни та допомогу в боротьбі з більшовиками.
240 ^_______________________________________________ Історія Уирлн*-
«- *1---- - П ~ • Т- - Г1 r~|—І І ----------- Гі Т~~’1і ТИ—І ПІЇТ'Т » -* — ]- гт - in -ЦІ11 • • 1|)|ПТІ~І~І»1 "ПТТ ІГ~1 ІІГІГ І Ті ~і 'ІГ.УП.І " 'ЧИ"~ іч ТіГ П Г П lf~1T І і Ті 1п тп ГііЩҐТМіі ГІІІІ1Г>1^|ПШІ«Г*1Г|1Г1ЇУЛИ,ТПТ1ГГ|МУМПГМГПГТ~ИГГЯҐМВ» ■ * *
16 (29) січня 1918 р. більшовицьке повстання у Києві на nitttn*»

«Арсенал»; бій під Крутами між радянськими військами, очі ній-
ваними колишнім підполковником царської армії М. Муравйоммм
(понад 3 тис. чол.) та об’єднаним загоном українських добровольці*
який складався з курсантів військової школи та студентів (блимн<>
500 чол.) на чолі з сотником В. Омельченком; у результаті 260 мсиїн
дих українських патріотів загинули, 32 потрапили в полон, іа пін
28 були закатовані.
і.....wimihCH*» i4»tfatw«4wwi ■ »« ■ л та* .
Це цікаво!
1 Український письменник-емігрант Улас Самчук дав таку оцінку захиеп и
Ці кам Крут: «Це був порив душі і серця, зов національного інстинкту. Ц«
jfj було непереможне хотіння, хай проти всіх сил світу вписати на сторінки!»
|| історії щось таке, що в прийдешньому дасть зачинну точку для нової ор
ffi ганізованої та вдосконаленої боротьби».
26 січня (7 лютого) 1918 р. — Мала Рада і Рада Народних міністрі»

залишила Київ; вступ більшовицьких військ до Києва.
Початок лютого 1918 р. — захоплення більшовицькими віИ
ськами більшої частини України і Криму.
Перша спроба радянізації України

— Знищення старого державного апарату‘йчутворення органів ри _
дянської влади (до Києва переїхали створені у Харкові ЦВК рад
України та Народний Секретаріат, на місцях владу перейняли
ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, ревкоми.
військревкоми).
— Створення робітничо-селянської армії України — Червоного ко
зацтва.
— Націоналізація великих промислових підприємств, встановлення
робітничого контролю за виробництвом, підпорядкування про
мисловості України Вищій Раді Народного господарства (ВРНГ)
Росії.
— Поширення на Україну Декрету про землю; поновлено вивезення
хліба з України до Росії.
— Ліквідація української грошової системи.
— Політика розчленування території України на регіональні «рес
публіки»: Донецько-Криворізьку, Одеську, Таврійську, частина
українських земель увійшла до Донської республіки.
— Червоний терор (тільки в Києві на початку 1918 р. було розстрі
ляно без суду та слідства 5 тис. чол.)
і»*м|.ін і а практика _______________________________ 241
ІП І. І [означте подію, яка відбулася 4 (17) березня 1917 p.:

Л) Утворення Української Центральної Ради; І-1
Ь) початок роботи Українського національного конгресу; І_____________J
II) проголошення УНР у складі федеративної Росії;
Г) проголошення незалежності УНР.
ІП2. Перший український уряд — Генеральний Секретаріат очо

лив:
Л) М. Грушевський; І--- 1
І і) О. Керенський; І_і
Іі) С. Петлюра;
Г) В. Винниченко.
103. У якому документі УЦР вперше сформулювала широку про
граму соціально-економічних перетворень?
Л) І Універсал;
1
В) І Універсал;
В) III Універсал;
Г) IV Універсал.
164. Укажіть дату проголошення радянської влади в Україні.
A) 25 лютого (8 березня) 1917 p.;
Б) 4 (17) березня 1917 p.;
B) 25 жовтня (7 листопада) 1917 p.;
Г) 12 (25) грудня 1917 р.
165. Укажіть положення, що розкривають зміст І Універсалу

УЦР.
1. Проголошення незалежності УНР;
2. проголошення автономії України;
3. заклик до населення створювати підпорядковані УЦР органи
влади на місцях;
4. уведення 8-годинного робочого дня. встановлення
державного контролю за виробництвом;
5. УЦР — вищий державний орган влади в Україні до
скликання Всенародних Українських зборів;
6. відмова України від самочинного проголошення авто
номії до Всеросійських Установчих зборів;
7. створення української державної скарбниці за раху
нок спеціального податку з населення.
242 Історія Vhp.ihi
«os atmt^'L'tWji'b' ■« a mian.fi.w .'.m.w!»
166. Установіть відповідність між поняттями та їх визначенії пмм

A) Генеральний 1. Перший радянський уряд Л
Секретаріат; України, утворений у грудні Іі
Б) Народний 1917 р. на з’їзді рад у Харкові;
п
Секретаріат; 2. представницький орган (парла
B) Центральна мент), створений у березні г
Рада; 1917 р. українськими політич
Г) Український ними партіями;
національний 3. перший український уряд,
конгрес. вищий розпорядницький ор
ган державної влади в Укра
їні з липня 1917 р. до січня
1918 p.;
4. політична організація, утво
рена у серпні 1914 р. у Гали
чині, основною метою якої
було проголошення самостій
ності й соборності України;
5. перший представницький фо
рум українського руху, що від
бувся у Києві у квітні 1917 р.
та висунув вимогу надання
Україні національно-терито
ріальної автономії.
A) Виступ самостійників під керівництвом М. Міхнов-
ського;
Б) бій під Кругами;
B) проголошення УНР у складі федеративної Росії;
Г) створення Української Центральної Ради.
168. Прочитайте факти біографії історичного діяча та запишіть
Видатний український історик, політичний і державний діяч.
Очолював кафедру української історії у Львівському універси
теті, Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Один із ініціаторів
і голова Товариства українських поступовців. У 1917 р. був об
раний головою Української Центральної Ради. У квітні 1918 р.
обраний Президентом УНР. У 1929 р. звинувачений в організа
ції Українського націоналістичного центру та заарештований.
У 1931 р. висланий до Москви. Помер за нез’яеованих обставин
у Кисловодську.
•нм і.-шрлктка ___________ __________________ ___________ 243
ІЙУ 11 рочитайте текст і дайте відповідь на запитання.

. Однині Українська Народна Республіка стає самостійною,
мі під кого не залежною, вільною, суверенною державою україн-
•-і.ипіч) народу.
И угіма сусідніми державами... ми хочемо жити в згоді і при-
♦мііі. пле ні одна з них не може втручатися в життя самостійної
V м і >а ї лської Республіки...
«>тж насамперед приписуємо правительству республіки на
шої Раді Народних Міністрів — від цього дня вести розпочаті
ііжі1 нею переговори про мир [...] цілком самостійно й довести їх
IV і кінця...»
• Коли (місяць, рік) та чому був проголошений цитований Уні-

иорспл?
І /(). Проаналізуйте здобутки та прорахунки в діяльності У країн-
п.кої Центральної Ради, дайте власну оцінку її діяльності.
УКРАЇНА У БОРОТЬБІ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ

НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1918-1920 PP.)
Брестський мир та VHP
Хід переговорів
25 жовтня (7 листопада) 1917 p. — II з’їзд рад у Петрограді про-
і u носив декрет про мир, у якому пропонувалось усім воюючим краї
нам негайно розпочати мирні переговори й укласти мир без анексій
m контрибуцій.
2 (15) грудня 1917 р. — перемир’я між Росією та країнами Чет-
иррного блоку.
0 (22) грудня 1917 р. — початок переговорів про мир у Брест-Ли
товську.
11 (24) грудня 1917 р. — нота Генерального Секретаріату про на
мір України самостійно вести переговори, оскільки в Росії відсутня
міч ітимна загальнодержавна влада.
13 (26) грудня 1917 р. — згода німецької сторони на участь у пе
реговорах делегації УЦР.
19 грудня 1917 p. (1 січня 1918 р.) — прибуття на переговори
української делегації на чолі з В. Голубовичем.
ЗО грудня 1917 р. (12 січня 1918 р.) — невдала спроба більшови
ків замінити делегацію УЦР представниками радянської України;
визнання (після проголошення IV Універсалу) делегації УЦР єдиним
самостійним і повноважним представником народу України.
244 /{?^________________________ _______________________ Історія Vh|**m
27 січня (9 лютого) 1918 р. — підписання Берестейського мир

ного договору між Україною та державами Четверного союзу.
Основні умови Берестейського договору:
— завершення стану війни між сторонами;
— відмова від взаємних територіальних та матеріальних пртен
зій;
—- налагодження економічних взаємовідносин;
— поновлення довоєнних кордонів між Україною та Австро-У і
щиною (за окремою секретною домовленістю — обіцянка «тим
рити зі Східної Галичини й Буковини один «коронний крпй* й
широкою автономією);
— зобов’язання з боку України надати країнам Четверного сонму
1 млн т збіжжя тощо.
Значення укладення Берестейського договору:
— визнання України на міжнародній арені;
— можливість продовжити процес українського державотворення і
відновлення влади УЦР;
— залежність від німецької сторони, яка використала скрутне ст it
новище України для вирішення власних продовольчих та полі
тичних проблем в обмін на непевні обіцянки щодо створення
умов для возз’єднання українських етнічних територій у складі
України;
— створення передумов для звільнення України від більшовиків
шляхом збройного втручання країн Четверного союзу.
18 лютого 1918 р. — початок наступу 450-тисячної армії Четвер

ного союзу та військ УЦР по всьому фронту від Балтійського моря
до Карпат.
1 березня 1918 р. — радянські війська залишають Київ.
7 березня 1918 р. — повернення УЦР до Києва.
Політика УЦР у січні-квітні 1918 р.

— Запровадження нового стилю в літочисленні (заміна Юліансько
го календаря Григоріанським).
— Уведення в обіг національної валюти —■ гривні.
— Затвердження державного герба — тризуба.
— Впровадження закону про громадянство.
— Скасування приватної власності на землю та прийняття закону
про землю, згідно з яким передбачалися соціалізація землі та
встановлення максимуму землеволодіння (31 січня 1918 p.).
— Підтвердження курсу і соціально-економічної політики, прого
лошених у III та IV Універсалах.
--f.m і.нірактпка_________________________________________________ -s. 245
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
« — ' і " r ч і ■ ' n i l / т і — " " " - — f f " — ■ ■ ■ “ » - — — p. rTfg~incr.rit-r>mmonai'.ji:iua
V ц ННЛОННЯ демократичної Конституції УНР та обрання прези

дентом України М. Грушевського.
і ї м гострилися суперечності між УЦР та німецько-австрійською
ь уіпщіиною адміністрацією. Німці були незадоволені неспромож
ні* ію .V ЦР навести порядок в країні, а також налагодити постачання
* чіп»їм і сировиною австро-німецьких військ; почалися втручання
німці н у внутрішні справи УНР: наказ командуючого Г. Ейнхгорна
,.|<м повний засів земельних площ (тобто селяни могли взяти стіль
ки »»*млі, скільки мали змогу засіяти), запровадження воєнно-по-
иипих судів для українців (25 квітня 1918 p.), роззброєння дивізій
ниі.ожупанників тощо.
Причини падіння Центральної Ради
Внутрішні чинники Зовнішні чинники
пиюдні умови діяльності — господарська — байдужість країн Антан

руїна, безладдя, анархія; ти до долі України;
моспроможність запропонувати програму, — фактична окупація ні
и ка згуртувала б усі верстви українського мецькими військами те
населення; риторії України, конф
невдоволення політикою УЦР заможних лікт УЦР з німецько-авс
верств населення (підприємців, поміщи трійською окупаційною
ків, заможних селян) адміністрацією;
ілюзорна віра в демократичну федерацію — ідеологічний та військо
народів Росії, надія на примирення з біль вий тиск з боку більшо
шовиками; виків
непослідовність, нерішучість у вирішен
ні нагальних соціально-економічних про
блем, зокрема зволікання з проведенням
аграрної реформи;
нехтування необхідності створити регуляр
ну боєздатну українську армію;
- наявність суперечностей усередині УЦР
Прихід до влади гетьмана П. Скоропадського

— У квітні 1918 р. в Києві була створена Українська Народна гро
мада, яка розпочала переговори з німецьким командуванням про
зміну влади в Україні шляхом здійснення перевороту.
- На з’їзді хліборобів-землевласників 29 квітня 1918 р. владу було
передано генералу ІІ. Скоропадському.
— ЗО квітня 1918 р. П. Скоропадський проголосив себе гетьманом
усієї України; він зосередив у своїх руках законодавчу, виконав
чу та судову владу, керував зовнішньополітичними відносинами,
був головнокомандувачем армії та флоту.
Історія УК[>.і!і и
WrRW»W»*i9l««-^'r«*SebWI№Wr!MSrf?9«i«^*S«Kifc^rrf«Sii^^V£5«W(aW^
Скоропадський Павло Петрович — визначний
український державний і політичний діяч, ш ►«
начальник, гетьман України. Походив зі cm
ровинного українського козацьісо-шляхетсьіи»
го роду Скоропадських. Протягом 1917 р. ми
торитет П. Скоропадського як воєначальники
значно зріс, і в жовтні 1917 р. на з’їзді Вільної «>
козацтва його було обрано почесним військо
ним отаманом. У листопаді 1917 р. корпус під
його командуванням став на захист УЦР. Черг «
розходження з керівництвом УЦР та Генералі,
ним Секретарем військових справ у питаннях ор
II. Скоропадський ганізаЦії українських збройних сил П. Скоропад
(1873-1945) ський у трудні 1917 р. подав у відставку . З по
чатку 1918 р. він намагався знайти спільників
для поширення власної ідеї щодо формування державної влади в Україні.
29 квітня 1918 р, на Всеукраїнському хліборобському конгресі П. Ско
ропадського обрано гетьманом України. 4 грудня 1918 р. гетьман під
писав зречення від влади. Після вступу військ Директорії УНР до Киє
ва П. Скоропадський деякий час перебував у місті, але невдовзі таємно
|| виїхав до Берліна. Протягом двох років жив у Швейцарії. Згодом пос<*
лився у м. Ванзеє біля Берліна. Зусиллями П. Скоропадського у 1926 р.
було створено Український науковий інститут при Берлінському універ
Щ ситеті. Під час Другої світової війни П. Скоропадський обстоював перед
;ї офіційними колами Німеччини інтереси українців, сприяв звільненню
|| з фашистських концтаборів С. Бандери, А. Мельника, Я. Стецька та ін.
У квітні 1945 р. під час бомбардування станції Платлінг (біля Мюнхена,
Німеччина) П. Скоропадського було тяжко поранено. Помер у 1945 р. у лі-
карні монастиря Меттен.
Внутрішня та зовнішня політика 17. Скоропадського

Політико-адміністративний устрій:
— зміна державного устрою: УНР на чолі з колективним органом
управління УЦР перетворювалася на Українську Державу мо
нархічного типу на чолі з гетьманом;
— структура влади: Гетьман —? Рада Міністрів —> губернські й пові
тові старости —>волосні старшини, у великих містах — градона
чальники (всі посадові особи призначалися, а не обиралися);
—• формування Ради Міністрів (голови: Г. Василенко — квітень-тра-
вень, 1918 p.; Ф. Лизогуб — травень-листопад, 1918 p., С. Гер
бе ль — листопад-грудень, 1918 p.).
Економічний розвиток:
— відновлення права Приватної власності, в тому числі й на землю;
— повернення націоналізованих підприємств, землі й майна попе
реднім власникам (у перспективі — обмеження розмірів земель-
•і-їм міірактика ________ :___________________________________ 247
їїн х ділянок 25 гектарами й наділення землею малоземельних

к м Нюробів);
пПмсження свобод для робітників: скасування 8-годинного робо
чі іго дня, заборона страйків тощо;
v/іосісоналення грошової системи (запровадження гривні, від
криття українських банків);
ромвиток зовнішнього ринку за рахунок збуту товарів до Німеч
чини та Австро-У горщини.
Пац і анально-культурний розвиток:
иилнання української мови державною;
V к І >пїнізація освіти: відкрито український університет у Кам’янці-
I Іодільському, засновано українські кафедри в університетах
.Чиркова, Києва, Одеси, відкрито понад 150 гімназій та велику
мережу шкіл;
створення Української Академії наук на чолі з В. Вернадським
('27 листопада 1918 p.);
.іменування національного архіву, державної
1 бібліотеки, україн-
сі,кого історичного музею, національної галереї мистецтв, україн
ського театру драми та опери, державної капели та симфонічного
оркестру;
утворення української автокефальної церкви на чолі з митропо-
іпітом В. Липківським.
Військова справа:
початок створення регулярної української армії (організовано
кілька дивізій загальною кількістю 65 тис. вояків);
спроба відновлення українського козацтва.
Зовнішні відносини:
установлення дипломатичних відносин із 12-ма країнами (пріо
ритет надавався відносинам із Німеччиною, окупаційна адмініст
рація якої активно втручалася у внутрішні справи України);
підписання перемир’я з Радянською Росією (12 червня 1918 p.);
дипломатична боротьба за повернення українських територій,
які залишилися за межами України;
грамота П. Скоропадського, яка проголошувала відмову від са
мостійної Української держави; курс на утворення Всеросійської
федерації народів, «кінцевою метою якої буде відновлення Вели
кої Росії» (14 листопада 1918 p.).
Причини падіння гетьманату П. Скоропадського

Поразка Німеччини в Першій світовій війні, що позбавило
гетьманську державу опори та гаранта стабільності.
Залежність української держави від австро-німецьких збройних
формувань.
248 —ЛҐ>Щ■ - -.............................. ...
___J________________ _______________ Історій Vi
-' ------------------------------------------------------------------ ---- ---------------- ------------- ---------------------------------------.---------------------------------- --------------------------------- •—---------------------
— Відсутність дієздатної регулярної української армії.

— Відновлення старих порядків, що призвело до наростии Н 0
ціальної напруги.
— Вузька соціальна база (буржуазія, поміщики, заможні •<
ляни).
— Виникнення опозиції гетьманській владі (українські <тіи*«*
стичні партії, українські більшовики, які у червні 1918 |>, v»**
рили власну партію — КП(б)У, робітники, середнє та нєшімнфмі
селянство).
— Спроба знайти опору серед білогвардійців (грамота П. Скорини*
ського про відмову від української державності та вступ дп ви
російської федерації народів від 14 листопада 1918 p.).
Утворення Директорії та повалення гетьманського режиму
Травень 1918 р. — створення Українського національно 4 6
ржавного союзу (УНДС) на чолі з П. Ніковським, до складу ним

го увійшли партії та організації соціалістичного спрямуині*
ня; вони засудили політику гетьмана як антинародну та tnitft
українську.
Серпень 1918 р. — перетворення УНДС на Український ницім
нальний союз (УНС), який згодом очолив В- Винниченко. Мета: мій
на самостійна українська держава: обрання законної влади шляхи*
прямих, рівних, загальних, таємних та пропорційних виборів; йа
хист прав українства на міжнародній арені; курс на повстання при
ти гетьманської влади.
Слошшк!
Український національний союз (УНС) — координаційний осередок україїг
ських політичних партій, професійних та культурних організацій, опоаи*
цінних до правління гетьмана П. Скоропадського. До його складу входи*
ли УСДРП, УПСС, УПСФ, УПСР у Українська трудова партія, Селянська
спілка, Всеукраїнський союз земств, Союз залізничників тощо.
13 листопада 1918 р. — для керівництва повстанням створено

Директорію УНР у складі В. Винниченка (голова, член УСДРП),
С. Петлюри (головний отаман військ УНР, член УСДРП), Ф. Швеції
(член УПСР), А. Макаренка (керівник профспілки залізничників),
О. Андріївського (член УГІСС).
Словник!
І] Директорія УНР — тимчасовий орган державної влади УНР, створений
'* для керівництва повстанням проти гетьмана П. Скоропадського. Піс
ля перемоги — найвищий орган державної влади Української Народної
1| Республіки.
іиінка 249
ГмтояишпакайП*
! інніі портрет!
н ті Нолодимир Кирило^ич — відомий
* ний громадсько-політичний і держав-
■ ■ ммлпачний письменник. Навчаючись
■ = ...... му університеті, брав активну участь
те і.йому національному русі. Належав до
- t иіигької Громади, став одним із заснов-
н І '«чи > мюційної Української Партії (РУП).
■ " і і- орав участь у створенні Української Со-
■гЬ*м о критичної Робітничої Партії (УСДРП),
■ • * і * и' н ’ кладу центральних органів партії, реда-
.« <|>у кований орган «Боротьба». Будучи ліде-
. ■< ЦІМ І , в 1917-1919 pp. відіграв значну роль
і мінському національно-визвольному русі,
і ні я 1917 р. під час Українського Національ- В. Вишшченко
!С(шгресу обраний заступником голови УЦР, (1880-1951)
ом — заступником голови Малої Ради. На-
ні. імці травня 1917 р. очолював українську делегацію на переговорах
і имчосовим урядом у Петербурзі, 15 (28) червня 1917 р. призначений
і.ми»ю першого українського уряду — Генерального Секретаріату УЦР
нтчасним виконанням обов’язків генерального секретаря внутрішніх
н і кі 11 . У січні 1918 р. очолив Раду Народних Міністрів УНР і міністерство
ям і рішніх справ. 18 (30) січня 1918 р. під тиском міжпартійних супере-
I .■.« подав у відставку. У серпні 1918 р. очолив Український Національ
нії < :»юз, став одним із керівників повстання проти гетьмана П. Скоропад-
і ного. 14 листопада 1918 р. обраний головою Директорії УНР. Не погод-
і * ючись із політикою, спрямованою на співпрацю з Антантою, в лютому
І ч і <> р. В. Винниченко вийшов зі складу Директорії. Він виступав із гострою
■ іштикою національної політики більшовицького уряду і комуністичної
і піфтії в Україні. В 20-х pp. поселився у Франції, де в основному займався
, 11 іпратурною діяльністю.
15 листопада 1918 р. — початок повстання: виступ січових стріль

ці п у Білій Церкві.
18 листопада 1918 р. — вирішальний бій під Мотовилівкою (пораз-
і.її гетьманських військ, перехід значної їх частини на бік повстанців).
14 грудня 1918 р. — вступ до Києва військ Директорії; гетьман
11.Скоропадський зрікся влади й виїхав до Німеччини.
18 грудня 1918 р. — прибуття Директорії до Києва.
Внутрішня політика Директорії
26 грудня 1918 р. — проголошення Декларацїї з програмою Ди-
ректори. •••
Політичний курс:
— скасування Гетьманщини, відновлення УНР;
— Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скли
кання Конгресу трудового народу України;
25° ><*-sr-4i<_w Ф&ж&хявшімшьяяііш&іежтяжішюшяїншї»і*!и^^з?£^*»«!нт^;^»л*^
Історія УкрДІИ
— влада в УНР належить трудящому народу, а нетрудові, ексії'П

ататорські класи позбавляються права голосу (у результаті ОуДі
позбавлені права голосу промисловці, поміщики, комерсанті
частини інтелігенції, духовенства та ін.);
— встановлення в Україні національного варіанту радянської влади
— передача законодавчої влади Трудовому конгресу;
Словник!
Трудовий конгрес України — вищий тимчасовий законодавчий орган У1ІІ'
у період Директорії УНР, скликаний з метою організації влади в Україні ТІ ’
визначення форми державного правління після повалення влади гетьммни І
ГІ. Скоропадського. Він проходив у Києві 23—28 січня 1919 р.
— створення уряду — Ради Народних Міністрів на чолі з В. Чехії

ським;
— передача влади на місцях губернським та повітовим трудошщ
радам;
— передача Трудовим конгресом в складних воєнно-політичіїи*
умовах усієї повноти влади Директорії, яка згодом під тиском
обставин перетворилася на особисту диктатуру С. Петлюри;
— розквіт отаманщини (С. Петлюра був призначений Головним отд
маном за відсутності боєздатної армії, отаманами призначали будь
кого, хто міг командувати, мав зброю і виказував лояльність до Ди
ректорії, а також заявляв про своє прагнення боротися з більшовики
ми. Такі отамани отримали від Петлюри грамоти і кілька мільйон І и
українських карбованців; не було будь-якого контролю над отамаші
ми. У січні 1919 р. колишні петлюрівські отамани Григор’єв і Зелм
ний заявили про перехід на більшовицькі позиції та партизанську
боротьбу проти Директорії. У середині 1919 p. С. Петлюра розгорну н
активну діяльність із реформування армії та боротьби з отаманщи
ною, що повинно було сприяти зростанню боєздатності армії).
Петлюра Симои Васильович — визначний україн
ський громадсько-політичний і державний діяч,
публіцист. Із 1900 р. — член Революційної Ук
раїнської Партії. Один із провідних діячів ук
раїнської національно-демократичної революції:
з березня 1917 р. був членом Української Цент
ральної Ради, з травня — головою Українського
Військового Генерального Комітету, з червня — ге
неральним секретарем військових справ. У грудні
1917 p. С. Петлюра, не погоджуючись із соціалі
С. Петлюра стичними поглядами голови уряду В. Винничен-
(1879-1926) ка, пішов у відставку.
і.і практика і:'»гч«гв»»ийи нчли
251
■е**^мкігав«л*»«Д'^л»то.ілЖиг.
1 і t ‘ 1111 лютому 1918 р. сформував Гайдамацький Кіш Слобідської Украї- ;|

им і іііиш активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. !|
м міч 1 1 од Гетьманату очолював Київське земство і Всеукраїнський союз ||
»..м.ці. Був обраний до складу Директорії УНР. Із листопада 1918 р. — Го- >|
t-мпий Отаман Армії УНР. У лютому 1919 р. вийшов із УСДРП і став голо- ||
«■•н. Дп ректорії УНР. На чолі об’єднаних українських збройних сил ЗО сер- г|
чим І !Н9 р. здобув Київ. У грудні 1919 р. виїхав у Варшаву для організації ||
»••• И ІІО-ПОЛІТИЧНОГО союзу ІЗ Польщею Проти бІЛЬШОВИД&КОЇ Росії. За ЙОГО II
і м І циі гивою український і польський уряди підписали у квітні 1920 р. Вар-
ніиіігький договір. У жовтні 1924 р. поселився в Парижі. Убитий більшо- |
ппцьким агентом 26 травня 1926 р, |
('оціально-економічний розвиток:
ліквідація приватної власності;
аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель, земельні
наділи до 15 десятин не конфісковувалиея, лишалося непоруш
ним дрібне селянське землеволодіння, термін і порядок розподі
лу землі не визначалися);
підновлення 8-годинкого робочого дня, встановлення робітничо
го контролю на підприємствах, право на укладення колективних
договорів, проведення страйків тощо;
заходи з надання допомоги безробітним та іншим категоріям нуж
денних.
Але в умовах громадянської війни та інтервенції соціально-еко-
іюмічні перетворення були відкладені. Головним завданням Дирек
торії стала перемога у громадянській війні.
Зовнішньополітична діяльність Директорії
Основні напрямки міжнародної політики
Директорія Директорія Директорія
і Антанта і Польща і Радянська Росія
початок окупації Пів відновлення постанова Раднар-
дня України війська Польської держа кому Росії про не
ми Антанти (наприкінці ви в листопаді визнання Дирек
1918 р.); 1918 p.; торії вищим орга
згода Антанти визнати керівник Поль ном влади в Укра
Директорію за умови під ської держави їні;
порядкування її військ Ю. Пілсудський марні спроби Ди
генералу А. Денікіну (Ди висунув територі ректорії зупинити
ректорія відмовилась від альні претензії до агресію Радянської
цієї пропозиції); України; Росії дипломатич
спроба Директорії витіс початок окупа ним шляхом;
нити війська Антанти; ця ції західноукраїн початок Другої вій
спроба зазнала поразки ських земель поль ни Радянської Росії
ською армією проти УНР
252 --------------------------------------------------------------------- Історія УкрлИ»
^іУПГИГГіЩ-1»І ПЩЦ| !І«И«ЧІіІП»ІІітГі<тіГ»Чі»Гі1Г%ГТГ I~HWI»III ~ИИГИШІГТІїГ Г ~«ГІ~И
Друга війна Радянської Росії проти УНР

13 листопада 1918 р. — анулювання Радянською Росією Бр«м»і
ського мирного договору; згодом — постанова Раднаркому про нон ні
нання України самостійною державою, початок захоплення укрпїм
ських територій, залишених німцями (3 січня 1919 р- було захоп
лено Харків, куди переїхав створений більшовиками Тимчасовий
робітничо-селянський уряд радянської України).
9 січня 1919 р. — ультиматум Директорії Раднаркому з вимогою
припинення воєнних дій та негайного виведення російських військ
із території України. У відповідь було заявлено, що воєнні дії ведуть
між собою війська Директорії та Українського радянського уряду,
а російських, буцімто, там немає.
16 січня 1919 р. — оголошення Директорією війни проти Рн
дянської Росії.
Протягом січня—лютого 1919 р. — оволодіння радянськими вій
ськами Лівобережжям (5 лютого вони увійшли до Києва; Директорі»!
переїхала до Вінниці, її очолив С. Петлюра, який фактично всю влії
ду перебрав на себе).
Протягом лютого—квітня 1919 р. — розгром головних військи
вих сил Директорії.
Причини поразки Директорії
— Суперечлива внутрішня політика (в тому числі нерозв’язане аг
рарне питання).
— Позбавлення політичних прав значної частини українських гро
мадян.
— Необдумане закриття національних установ, створених під час
правління гетьмана.
— Заборона вживання російської мови, нездатність влади завадити
єврейським погромам.
— Незадовільна підготовка та організація армії.
— Розквіт отаманства, анархія.
— Особисте протистояння лідерів — В. Винниченка та С. Петлюри.
— Складна зовнішньополітична ситуація (територія України стала
ареною битви для військ Радянської Росії, білогвардійців, Антан
ти, поляків).
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУИР)

і Словник! і
І Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) — українська держава, j
; створена в листопаді 1918 р. на західноукраїнських землях, які входили j
до складу Австро-Угорської імперії. і
міірактпка
Зо
253
Створення ЗУНР
І < (жовтня 1918 р. — маніфест австрійського імператора про перебу-
**«и v держави на федеративних засадах, де «кожне плем’я та область,
-о. v інпю заселяє, творить свій власний державний організм».
ІН жовтня 1918 р. — обрання у Львові політичного керівництва
» » . і ї м міського національно-визвольного руху.
11) жовтня 1918 р. — постанова Національної Ради про утворен
ні м їїм українських землях Австро-Угорїцини єдиної Української
=М'|МСМ1Ш.
І листопада 1918 р. — захоплення українськими військовими
формуваннями на чолі з Д. Вітовським найважливіших об’єктів та
\ ридоїшх установ у Львові та інших містах Східної Галичини.
9 листопада 1918 р. — створення першого українського уряду —
/(поживного Секретаріату на чолі з К. Левицьким.
І Л листопада 1918 р. — проголошення самостійної Західно
української Народної Республіки, президентом якої згодом став
‘ Петрушевич.
І< юричний портрет!
Ut-трушевич Євген — український громадсько-
політичний діяч, президент і диктатор Захід
ної Області Української Народної Республіки
(ііоУНР). Під час Першої світової війни 1914-
1918 pp. — член Головної Української Ради та
іигальної Української Ради.
19 жовтня 1918 р. як президент Української На
ціональної Ради проголосив створення на україя-
гьких землях Австро-Угорщини Української де
ржави. Обраний президентом ЗУНР. Після про
голошення 22 січня 1919 р. Акту злуки ЗУНР та
У HP згідно з рішенням Трудового Конгресу Украї
ни у Києві став членом Директорії УНР. 9 червня
1919 р. у зв’язку з критичним становищем при
значений Диктатором ЗоУНР. Директорія УНР не Є. Петрушевич
визнала чинності цього акту і вивела Є. Петруше- (1863-1940)
ничазі свого складу. В листопаді 1919 р. Є. Петру
шевич виїхав через Румунію до Відня. Коли було укладено Варшавський
договір між УНР і Польщею, згідно з яким українська сторона офіційно ви
знала анексію Польщею Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лем-
ківщини, Підляшшя, Полісся і Холмщини, Є. Петрушевич визнав цей акт
юридично неспроможним і очолив дипломатичну боротьбу за самовизначен
ня Галичини на міжнародній арені. У серпні 1920 р. сформував екзильний
уряд Диктатора, який ставив собі за мету домогтися відновлення незалеж
ності ЗУНР дипломатичними засобами. Уряд Є. Петрушевича припинив
свою діяльність 15 березня 1923 р. після рішення Ради Послів про передачу
Галичини до складу Польщі. Є. Петрушевич помер у Берліні.
254 ^ _______________________________ ___ ____ _______ Історій V'4*fef
Внутрішня та зовнішня політика ЗУНР

— Створення дієвих органів законодавчої й виконавчої влади в
трі та на місцях шляхом проведення демократичних їшПиці*
— Закон про громадянство, проголошення української мови д««|»«««
ною.
— Земельна реформа, за якою земля відчужувалася від вол м и й *
власників і передавалася земельним комітетам, термін надіне*
ня селян землею не встановлювався; за самочинне захопленії*
земель передбачалося покарання — ув’язнення, штрафи, птріи»
права на володіння землею.
— Закон про 8-годинний робочий день.
— Установлення державної монополії на продаж найважлиііііии»
продуктів.
— Уведення національної валюти — гривні та карбованця.
— Закон про основи шкільництва: дозвіл на заснування привитіїи»
шкіл, право національних меншин на школи з рідною момиїн
викладання.
— Закон про національні меншини, що гарантував їм ЗО % мігць
у майбутньому парламенті.
— Створення Української Галицької Армії (УГА) на чолі з М. Оме
ляновичем-Павленком;
Словник!
Українська Галицька Армія (УГА) — збройні сили УНР, формування
яких розпочалося відразу після листопадового повстання 1918 р. у ЛьвоиІ
і продовжувалося в ході українсько-польської війни 1918-1919 pp.
22 січня 1919 р. — проголошення у Києві Акту злуки ЗУНР та

УНР (не був реалізований, але мав велике значення для зберо
ження ідеї соборності України).
Словник І
Акт злуки — акт про об’єднання двох українських державних утворень —
УНР та ЗУНР — в єдину незалежну українську державу, який продемонс
трував прагнення українського народу до соборності.
. . __ __
— Укріплення міжнародних позицій (відкриття посольств та дип

ломатичних представництв у низці країн).
— У країно-польська війна.
Україно-польська війна 1918—1919 pp.
I листопада 1918 р. — початок україно-польського протистоян
ня, яке призвело до війни.
II листопада 1918 р. — захоплення польськими військами Пе
ремишля.
f •" і• i ii|>iжтика___________________________________________ 255
- — * ч і - i »<t*ллг.-ламі&г&ія t '
і I*it»hi. 1919 p. — переформування УГА в регулярну армію; поль-
» < українські переговори за посередництвом Англії.
‘Іншій 1919 р. — місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартельмі,
•, • ми ми розв’язати питання про перемир’я з Польщею. Місія вима-
. *м ні глино припинити воєнні дії й установити демаркаційну лінію
♦ • *• І а >і іічиною та Польщею від Кам’янки-Струмилової до Дрогоби-
.« їм Турки так, що Львів і Дрогобицький район (нафта) залишалися
•4 І Іінм.щею. Уряд ЗУНР відхилив цю пропозицію.
Iv иік'нь 1919 р. — надання Польщі Францією військової допомо-
. її (прибуття до Східної Галичини з Франції 70 тис. солдатів на чолі
. м ін-рилом Ю. Галлером).
Гра нень 1919 р. — початок наступу польської армії по всьому
|-|і*>ігі у; підтримка польського наступу Румунією, що захопила час-
»її и у галицького Підкарпаття; невдала спроба УТА зупинити наступ
м • і ч ніс і в на Золотій Липі; відступ українських військ до річки Збруч.
Червень 1919 р. — Чортківська офензива — наступальна опера-
мім. it ході якої 25 тис. українських вояків примусили відступити
«••• іммй лінії фронту стотисячну польську армію; виснаження армії
УГА безперервними боями протягом трьох тижнів.
*25 червня 1919 р. — визнання представниками Антанти на Па-
іигп.кій конференції права Польщі на окупацію Східної Галичини.
128 червня 1919 р. — початок контрнаступу польських військ.
Липень 1919 р. — окупація поляками Східної Галичини; відступ
У ГД до річки Збруч.
Причини та наслідки падіння ЗУНР
Непослідовність та поміркованість внутрішньої політики
ЗУНР.
Війна з Польщею.
Байдужість до долі української республіки з боку великих євро
пейських держав.
Поглинення території ЗУНР різними країнами.
Східна Галичина:
червень—липень 1919 р. — окупація польськими військами;
25 червня 1919 р. — рішення Паризької мирної конференції про
надання Польщі права на володіння цими землями на 10 років;
21 листопада 1919 р. — надання Польщі радою Антанти 25-річ
ного мандату на управління Східною Галичиною;
14 березня 1923 р. — рішення Ради Антанти про остаточне вклю
чення Східної Галичини до складу Польщі.
Північна Буковина:
листопад 1918 р. — окупація румунськими військами;
10 вересня 1919 р. — перехід Північної Буковини до складу Ру
мунії за Сен-Жерменським договором.
256 ■М?*4Н^'!^<*-,*^‘Ф^™#КЬЛ*-Г.(,иЗ»\К^П*ГЛа*гХЖ£Х<ЧВХХ>ЯН»ЛІ&'!<.л»&)ІШь±х.~я.і*УЛ**%
Історія Уілцліі*
Закарпаття:
березень-квітень 1919 р. — Закарпаття є автономною одиниці*»
Угорської Радянської Республіки;
травень 1919 р. — окупація військами Румунії та Чехослонцм
чини;
10 вересня 1919 р. — включення Закарпаття до складу Чехопи»
ваччини на правах автономії за Сен-Жерменським договором.
Політика радянського уряду в Україні в 1919 р.

Квітень 1919 р. — Червона армія витіснила війська Антанти
з Криму, і майже вся територія України опинилася під владою
шовиків.
6 січня 1919 р. — постанова Тимчасового робітничо-селянської «■
уряду України про зміну назви УНР на Українську Соціалістичну
Радянську Республіку (УСРР).
10 березня 1919 р. — затвердження першої Конституції УСІМ*
за зразком прийнятої раніше Конституції РСФРР, яка закріпляли
диктатуру пролетаріату, скасування приватної власності, владу тру
дового народу в представленого радами, тощо. Вищі органи влади
Всеукраїнський з’їзд Рад і обраний ним Всеукраїнський Центрами
ний Виконавчий Комітет (ВУЦВК), який очолив Г. ГІетровськиІІ,
уряд — Рада Народних Комісарів (РНК), її голова — X. Раковський
Петровський Григорій Іванович — радянський
державний і політичний діяч. Із 1897 р. — член
РСДРП. У 1912 р. обраний від Катеринославської
губернії членом II Державної Думи, трибуну якої
використовував для пропаганди ідей більшовиз
му. Очолюючи більшовицьку фракцію в Держав
ній Думі, в 1913 р. виголосив промову, написа
ну В. Леніним, у якій виклав позицію РСДРП(б)
з національного питання. У липні 1917 р. був на
правлений ЦК РСДРП(б) в Україну для боротьби
проти Української Центральної Ради. З березня
1919 р. до літа 1938 р. — голова ВУЦВ
1938 pp. — член Політбюро ЦК КП(б)У. Г. Пет
Г. Петровський ровський належав до тієї частини партійного і де
(1878-1958) ржавного керівництва УСРР, яке орієнтуючись
на Москву, повністю відкидало ідею українських
націонал-комуністів про можливість існування української радянської
державності. У серпні 1922 p., представляючи Україну у складі комісії
з підготовки союзного договору, повністю підтримав проект Й. Сталіна
про входження формально незалежних радянських республік до складу
РСФРР на автономних правах.
міірактпка __________ ________ ________________________ 257
. іц^ і ігіпгпгтг-іціііі<пі,№пг;п~і>і|'іітоіщімігііі>'і«іпгіііігмміііі1іг>шиііі1ііі>мянп(і'іігуиіім.ігіиіі|ігіііііпіігіпіііггцттт і игигіПііПиг і і іГиіііТіїiinniinn' it "її і гітмімгдгі’йф'іУґі Ді' ц' -ччиш»! '■ііііи"НгЩі —■
! і ' t І», під час підготовки конституції СРСР виступив проти ПОЗИЦІЇ 1|
риппика, О. ПІумського, X. Раковського, спрямованої на побудо- ;|
і і іишого устрою союзної держави на конфедеративних засадах.
• 1 - I 1933 pp. керував роботою комітетів незаможних селян (комнеза
ми» іінльність яких спричинила розкол українського селянства за со-
" інч<> й політичною ознакою та сприяла проведенню руйнівної біль-
імі і і,і.кої політики на селі. Помер і похований у.Москві.
щщ і іг
• 'Щічний портрет!
і ■ >■ чт ький Християн — політичний і держав
ці п діяч УСРР. У 1918 р. вступив у партію біль-
I •шікін. Із січня 1919 р. по липень 1923 р. (з пе-
н і. пі і м и) очолював уряд радянської У країни. Ста-
і п и ід сумнів існування окремої української на-
■ проте до кінця 1921 р. змінив свої погляди.
'Ічні иягав на більшій повазі до українського на-
■ 11 м л і.ного питання, вимагав розширення полі-
м іиоїта економічної самостійності УСРР. На XII
*'і їді Російської Комуністичної партії в квітні
і г.’Н року різко критикував позицію Й. Сталіна
....\<> національного питання. Після зміщення
• посади голови Раднаркому УСРР був послом
1 І ч ’ 1 ’ у Великій Британії та Франції. Будучи вис-
■ 11 м м із Франції за революційну діяльність, восе-
и и 1927 р. повернувся в Україну і протягом міся-

н м організував «ліву опозицію^. У грудні 1927 р„ на XV з'їзді Російської
и * -муністичної партії був виключений із її рядів, а через місяць висланий
м Дгтрахань. Із 1929 р. був визнаним всесоюзним лідером «лівої опозиції».
И 1934 р. підкорився партійній дисципліні й отримав дозвіл на повернен
ії и н Москву, де став керувати науково-дослідним інститутом наркомату
• •хорони здоров’я. У 1936 р. був заарештований за звинуваченням у шпи
гу истві й у березні 1938 р. засуджений до 20 років ув’язнення. Розстріля
ний в Орловській в’язниці.
УСРР і політика «воєнного комунізму»
Словник! Щ
«Воєнний комунізм» — це соціально-економічна політика більшовиків іЦ
н УСРР у 1919-1920 pp., модель державного регулювання економіки, яка |Ц
ґ»ула реакцією більшовиків на критичні обставини в умовах громадянської jl
иійни і тому являла собою набір вимушених, тимчасових заходів; реалі- 0
нація цієї моделі на практиці стала спробою переходу до нового суспіль- іЦ
його ладу — комунізму. ||
258 ^_______ ______;___ :___ ;_________ ____________ __ Історія Умра*
Основні заходи політики «воєнного комунізму»

------- ----------------- - --------- ------------------------------------ ■ —
Сільське — уведення продрозкладки (вилучення «надлишків
господарство продовольства у селян);
— державна монополія на продаж та заготівлю хлібні
— запровадження кругової поруки;
— формування продзагонів для вилучення продоволц
тва у селян - жШ~
Промисловість — націоналізація підприємств важкої, середньої та дрі#
неї промисловості;
— встановлення державного контролю над виробну
цтвом;
— спроба побудувати державу-фабрику з тотальним плі4
нувашіям розподілу матеріальних благ;
— уведення загальної трудової повинності;
— мілітаризація праці;
— зрівняльний розподіл продуктів харчування серед пре*
цівників
Торгівля — заборона вільної торгівлі;
та фінанси — спроба ліквідувати товарно-грошові відносини;
— перехід до прямого товарообігу;
— встановлення твердих цін на товари;
— карткова система постачання міського населення!
— скасування платні за житло, комунальні послуги»
транспорт
Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:

— «червоний терор»;
— жорстка централізація;
— створення продзагонів;
— реквізиції, конфіскації тощо.
Наслідки політики «воєнного комунізму»:
— економічна криза (падіння сільськогосподарського та промисло"
вого виробництва, інфляція тощо);
— погіршення умов життя народу;
— зростання соціальної напруги;
— розгортання повстанського руху проти політики більшовиків.
Україна в другій половині 1919 р.

Весна 1919 р. — початок наступу армії генерала Денікіна; до кін
ця червня більшовики залишили Донбас, Харків, Катеринослав,
Миколаїв, Одесу.
15—17 липня 1919 р. — перехід УГА та уряду ЗУНР за р. Збруч
і об’єднання з армією УНР.
ЗО серпня 1919 р. — здобуття Києва українськими військами.
і.і іірактика __________________________________ __________ 259
tl І ('«рпня 1919 p. — вступ до Києва частин Добровольчої армії

• ієн І кі на (у «єдиній неподільній Росії» Денікіна не було місця «само-
«Ittulti Україні»); сутички між українцями та білогвардійцями;
аіі(. гуп українських військ, які опинились між ворожими арміями
дужих до українських національних інтересів сил, потерпали від
■ ••моду, хвороб, нестачі зброї та медикаментів.
v./.i*-•*&*,:'^хг.«*4к'дЯлті
Ці- цікаво! |р
kill' оголосила війну А. Денікіну, однак наступ її військ був невдалим, бо |Ц.
напухнула жахлива епідемія тифу. |L
тнтит
(і листопада 1919 р. — приєднання УГА до армії Денікіна.
4 грудня 1919 р. — рішення керівництва УНР про припинення
|шгулярної війни й перехід до партизанської боротьби.
(І грудня 1919 р. — 6 травня 1920 р. — «Перший зимовий похід»
українських військ по тилах Добровольчої та Червоної армій.
Денікінськпй режим в Україні

Невизнання УНР, розподіл території України на області (Хар
ківську, Київську, Новоросійську), очолювані російськими ге
нералами з необмеженими повноваженнями.
Поновлення приватної власності та її недоторканність, повернен
ня націоналізованих підприємств попереднім власникам.
Скасування 8-годинного робочого дня.
Створення спеціальних каральних загонів для повернення зем
лі та майна поміщикам, великі контрибуції з селян (якщо земля
вже була засіяна, селянин мав віддати значну частину врожаю
поміщикові, а також сплатити податок на армію).
- Відновлення вільної торгівлі.
- Національний гніт (державна мова — російська, закриття україн
ських шкіл та видань, припинення роботи АН України тощо).
- Розпалення національної ворожнечі (єврейські погроми).
— « Білий терор ».
Така політика спричинила опір майже всіх верств українського
населення (селянські та робітничі повстання; петлюрівські рейди
по тилах; загони Махна, Зеленого та ін.; підпільні та партизанські
групи; наступ Червоної армії).
Політика більшовиків в Україні на початку 1920 р.

— 16 грудня 1919 р. — Київ знову зайнятий більшовика!^ (денікін-
ці відступили до Криму; УГА увійшла до складу Червоної армії).
— 11 грудня 1919 р. створення Всеукррєвкому — тимчасово
го вищого законодавчого та виконавчого органу влади на чолі
260 _________________________ _________________ Історія Ук| їй*»»
з Г. Петровським (із лютого 1920 р. — відновлення діяльним

ВУЦВК та РНК України).
— Створення комітетів незаможних селян (комнезамів), які спий
опорою радянської влади на селі.
— Формальне визнання незалежності УСРР.
— Відмова від політики русифікації.
— Відновлення політики «воєнного комунізму».
Напрямки комуністичного руху в Україні
Дата Хара ктерисхика Подальшп
Назва партії
виникнення діяльності доля
КП(б)У липень частина РКП(б), яка пов стала єдиною
1918 р. ністю втілювала в життя політичною imp
політику більшовиків тією в Україні
з сер. 1920-х р|»
УКГІ(б) травень створена на основі ліво під тиском
(боротьбисти) 1918 р. го крила УПСР, з березня РКП(б) верхілнм
1919 р. перейшла на ко партії перейшло
муністичну платформу; на позиції біль
спиралася на українське шовиків і в берім
селянство та національну ні 1920 р. оголо
інтелігенцію; обстоювала сила про саморои
незалежність України та пуск
створення окремої україн
ської Червоної армії
УКП січень виникла на основі об’єд у березні 1925 р.
1920 р. нання частини УСДРП самоліквідуьл
(незалежників) і бороть лася
бистів, що не увійшли
до КП(б)У; спиралися на
український пролетаріат;
малочисельна партія;
поділяючи комуністичні
ідеали, підтримувала ідею
самостійності УСРР
Варшавська угода між Польщею та УНР

21—24 квітня 1920 р. — укладення Варшавського договору між
представниками УНР та Польщі.
Основні положення Варшавського договору:
— визнання Польщею незалежності УНР на чолі з Директорією;
— відмова Ю. Пілсудського від ідеї поновлення Речі Посполитої
у кордонах 1772 р. та згода УНР на передачу Польщі західно
українських земель;
*|'їм мпрактика__________________________________ З,. 261
цпмоиленість про спільні воєнні дії проти більшовиків на тери
торії України;
підпорядкування збройних сил УНР польському команду-
іімпню;
«іі <>да УНР на спільну валюту;
ііоГюв’язання українського уряду утримувати польські війська
ми території України.
Радянсько-польська війна та Україна
Початок війни
25 квітня 1920 р. — початок наступу польсько-українських
нійп.к.
(І травня 1920 р. — вступ польської армії та частин УНР
ч" Києва.
Польський окупаційний режим в Україні:
створення польського адміністративного апарату;
підновлення поміщицької влади на землю;
репресії щодо українського населення;
нивезення до Польщі промислового устаткування, продовольства,
сировини тощо.
Наслідки польського окупаційного режиму:
вороже ставлення українського населення до окупаційної
влади;
розгортання партизанського та підпільного рухів;
підтримка контрнаступу Червоної армії.
Контрнаступ радянських військ
14—26 травня 1920 р. — початок наступу Червоної армії.
12 червня 1920 р. — захоплення Києва більшовицькими вій-
і і.ками.
Липень 1920 р. — відступ польсько-українського війська з тери
торії Наддніпрянської України та Білорусії; перенесення воєнних
дій на територію Польщі та Галичини; створення радянським ко
мандуванням на загарбаних територіях радянських органів влади,
які втілювали в життя програму більшовиків.
Закінчення війни
Серпень—вересень 1920 р. — наступ польських військ, у резуль
таті якого Червона армія залишила територію Польщі та Західної
України; початок переговорів про укладення перемир’я між Поль
щею та Росією.
12 жовтня 1920 р. — підписання радянсько-польського перемир’я,
що означало розрив Польщі з УНР. Українські війська продовжува
ли вести відчайдушну боротьбу з більшовиками самостійно.
262 ^ ___________________________ :___________________ Історій Vh|««i»
Ризьким мир
18 березня 1921 р. — укладення Ризького мирного договору ці*
Польщею, РСФРР та УСРР.
Основні положення Ризького договору:
— припинення стану війни;
— встановлення дипломатичних відносин;
— анулювання Варшавського договору між Польщею та урили*
УНР;
— визнання Польщею УСРР;
— передача Польщі західноукраїнських та західнобілоруськи ц •**
мель;
— забезпечення умов для національно-культурного розвитку р<и>і*
нам, українцям і білорусам на території Польщі.
Другий зимовий похід військ УНР

Листопад 1921 р. — другий Зимовий похід військ УНР з mot*»#»
об’єднати дії розрізнених повстанських загонів та підняти антибі иь
шовицьке повстання в Україні. Учасниками походу були доброишіь
ці, колишні вояки армії УНР, що перебували на території Польщі
на чолі з отаманом Ю. Тютюнником. їх кількість становила блшіьим
I,6 тис. осіб. Учасники рейду були оточені кінною бригадою черин
ноармійців, очолюваною Г. Котовським, під м. Базар на Житомир
щині. У полоні опинилися майже 450 повстанців, більшість із якиї
була розстріляна в листопаді 1921 р. Невелика група з Ю. Тютюшіи
ком прорвалася з оточення в Польщу. Це була остання спроба війок*
УНР відновити незалежність України.
Розгром військ Врангеля
З квітня 1920 р. — головнокомандувачем Добровольчої армії стии
II. Врангель, який запропонував низку заходів для забезпечення під
тримки населення у боротьбі з більшовиками:
— розробка «Закону про землю» (частина поміщицьких земель п«
редавалася селянам за викуп);
— видання «Закону про волосні земства та сільські общини» (такі
органи селянського самоврядування повинні були замінити сіль
ські ради);
— надання обласної автономії козацьким землям;
— розробка нового фабричного законодавства, яке б реально захи
щало права, робітників.
10 вересня 1920 р. — зустріч делегації УНР із П. Врангелем з ме
тою визнання незалежності України та координації дій проти біль
шовиків. Обіцянка Врангеля «політично порозумітися з Україною*
не була реалізована через наступ Червоної армії.
л пгхіктпка____________ ________________________ ________ -=v 263
З 8».ЗДШвДОЗДйЖаК » ^-
/ 12 л истопада 1920 р. — форсування Червоною армією Сивашу,
Р4«н п І Ісрекопських і Чонгарських укріплень.
17 листопада 1920 р. — остаточне звільнення Криму від військ
М ІЦмипсля.
Махновським рух
іі шричний портрет!
ї і . і у ц о Пестор Іванович — український по-
■ пінський отаман, один із лідерів анархіст
ці їмо руху в Україні. У 1906 р. став членом
-ніпрхістської організації «Спілка бідних хлібо-
|.-. п і її»,, що діяла на Катеринославщині. У берез
ні I (J І 7 р. повернувся а ув’язнення і розгорнув
широку діяльність як політик і військовий діяч.
• і іюренаН. Махном місцева адміністрація ирове-
пі розподіл маєтностей великих землевласників
■ • ргд селянства, примусила місцевих підприсм-
иїм значно підняти заробітну плату робітникам.
І де • іі не обґрунтування махновського руху в 191.8-
М)20 pp. здійснювала українська анархістська
організація «Набат», створена 1918 p., що вису Н. Махно
нула лозунг проведення «третьої соціальної рево- (1888-1934)
,іі юції». Н. Махно, перебуваючи під впливом ідей ‘ 1
анархізму, виступав проти будь-якої форми влади (ідеї «вільних рад» та

«безвладної держави»), відстоював ідею життя трудівників на основі без
партійності та безвладдя. В умовах протиборства двох сильних против
ників в Україні Н. Махно намагався стати «третьою силою» поряд з Ди
ректорією і більшовиками. Спроба більшовицьких органів влади втілити
«політику воєнного комунізму» привела до антибільшовицьких настроїв
у махновських військах. У червні 1919 p. Н. Махно, об’єднавшись із ар
мією М. Григор’єва, відкрито виступив проти радянської влади. В кінці
1919 р. — на початку 1920 р. проти махновців були стягнуті великі сили
радянських військ під командуванням Й. Якіра. Під час наступу військ
П. Врангеля у вересні-жовтні 1920 p. Н. Махно знову пішов на зближен
ня з більшовиками. Відразу після розгрому військ П. Врангеля радянське
командування розпочало ліквідацію частин свого недавнього союзника.
З кінця листопада 1920 р. до серпня 1921 p. Н. Махно вів виснажливу бо
ротьбу проти більшовицької влади. У серпні 1921 р. Махно разом із 77 бій
цями перейшов кордон із Румунією. У квітні 1925 р. переїхав до Парижа,
де і помер у 1934 р.
g?!ІЦе
. рцікаво!
Жодного дня не служивши в армії, Н. Махно застосовував дуже ефективну §
І і:
І і партизанську форму ведення війни, одним із перших почав робити рейди ;|г
]! по тилах ворога, а також винайшов кулеметну тачанку. і|
264 Історія УкрЛІІМ'
Основні етапи махновського руху

Літо—осінь 1918 р. — селянські повстання проти гетьманату
П. Скоропадського. Організація повстанських загонів Н. Махни
Початок 1919 р. — боротьба разом із Червоною армією проти Ди
ректорії. Переформування його повстанських загонів у 3-тю бригаду
Задніпровської дивізії.
Весна—осінь 1919 р. — боротьба з білогвардійцями; розрип Іи
більшовиками; організація повстанських загонів у тилу денікінці»,
які завдали величезної шкоди військам А. Денікіна, руйнуючи їхні
тили й відтягуючи на себе значні сили.
Вересень-листопад 1920 р. — підписання у Старобільську угп
ди, згідно з якою Н. Махно обіцяв припинити збройну боротьбу про
ти радянської влади. Спільна з Червоною армією боротьба проти
П. Врангеля.
Листопад—грудень 1920 р. — боротьба радянської влади проти
махновців, остаточний розгром махновського руху.

171. Головою Директорії був: І—^
А) В. Винниченко; В) О. Андрієвський; І_І
Б) М. Грушевський; Г) Ф. Швець.
172. ЗУНР було проголошено:
А) 4 березня 1917 p.; В) 13 листопада 1918 p.;
Б) 29 квітня 1918 p.; Г) 22 січня 1919 р.
173. Президентом ЗУНР було обрано: І—•,
А) М. Гру шевського; В) К. Левицького; І_І
Б) Є. Петрушевича; Г) С. Голубовича.
174. Укажіть дату проголошення акту злуки ЗУНР та УНР. ,—.
А) 13 листопада 1917 p.; В) 12 грудня 1919 p.; і__І
Б) 14 листопада 1918 p.; Г) 22 січня 1919 р.
175. Позначте характерні риси політики «воєнного кому

нізму».
1. Запровадження продрозкладки;
2. недоторканність приватної власності;
3. націоналізація усіх галузей промисловості;
4. загальна трудова повинність;
5. перехід до вільної торгівлі;
6. уведення карткової системи;
7. відновлення поміщицької власності на землю.
u id практика 265
110. Установіть відповідність між історичними постатями та по-

іидами, які вони обіймали.
Л> X. Раковський; Член Директорії, отаман А
І») К. Левицький; військ УНР; Б
Н) С. Петлюра; 2. Гетьман Української
В
Г) П. Скоропад держави;
ський. 3. Голова Раднаркому Г
України;
4. Президент ЗУНР;
5. Голова Державного
Секретаріату ЗУНР.
Л) Переворот П. Скоропадського й утвердження гетьма
нату;
Б) перший «Зимовий похід» військ УНР;
В) укладення Берестейського мирного договору між
УНР і державами австро-німецького блоку;
Г) утворення Директорії.
178. Прочитайте коротку біографію історичного діяча та запишіть
Визначний громадсько-політичний діяч. Із березня 1917 р. був
членом Української Центральної Ради, з травня — головою
Українського військового Комітету, з червня — генеральним
секретарем військових справ. Під час повстання проти гетьман
ського режиму обраний до складу Директорії УНР. З листопада
1918 р. — Головний отаман Армії УНР. У лютому 1919 р. очолив
Директорію УНР, а в грудні змушений був виїхати до Варшави.
У 1924 р. поселився в Парижі. 25 травня 1926 р. був убитий біль
шовицьким агентом.

«...Влада-в Українській Народній Республіці повинна належати
лише класам працюючим — робітництву й селянству, тим кла
сам, що здобули цю владу своєю кров’ю...
...Класи нетрудові, експлуататорські... не мають права голо
су в порядкуванні державою... Трудовому селянству, міському
робітництву, трудової інтелігенції [пропонується] вибрати своїх
делегатів на Конгрес Трудового Народу України.»
1) Як називався документ, уривок із якого наведено вище?
2) Ким та коли він був проголошений?
180. Порівняйте основні заходи політики гетьмана П. Скоропад
ського та денікінського режиму в Україні. Зробіть висновки.
266^------------------------------------------------------------------------- Історія України
'■»и|г^и»іич«іг.->п',иудс-»ьи>а<оцичл^дУім«»**?цугд'>к^.,чц/)Д»»я!авгу?
УКРАЇНСЬКА РСР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ

ПОЛІТИКИ (1921-1928 PP.)
Словник!
Нова економічна політика (неп) — економічна політика більшовик І її
р в Україні в 1921-1928 pp., що прийшла на зміну політиці «воєнного ко
|| мунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки.
Причини переходу до непу:

— глибока економічна криза як наслідок громадянської війни ти
політики «воєнного комунізму» (розруха, закриття підприємств
падіння виробництва промислової й сільськогосподарської про
дукції тощо);
— політична криза (масовий опір політиці більшовиків — селян
ські повстання, страйки робітників, виступи в армії, на флоті);
— спад революційної хвилі на Заході, відкладення ідеї «світової со
ціалістичної революції»;
— початок реалізації плану ГОЕЛРО (Державна комісія з елект
рифікації Росії), який передбачав будівництво електростанцій,
заводів в Україні (реалізація цього плану вимагала надмірної
витрати матеріальних ресурсів).
Березень 1921 р. — рішення X з’їзду РКІІ(б) про перехід до нової

економічної політики (непу).
Основні заходи непу
Сільське — скасування продрозкладки, введення продподатку;
господарство — дозвіл на оренду землі;
— дозвіл використовувати найману працю;
— розвиток різних форм кооперації;
— скасування кругової поруки
Промислові сть — продаж у приватну власність дрібних та частини се
редніх підприємств;
— дозвіл на оренду та використання найманої праці;
— об’єднання великих підприємств у трести та переве
дення їх на госпрозрахунок;
— скасування загальної трудової повинності;
— перехід від зрівняльної до відрядної зарплатні;
— дозвіл на створення концесій
Фінанси — поновлення вільної торгівлі;
та торгівля — введення державних податків, платні за транспорт,
комунальні послуги;
— випуск конвертованого червонця; поступове вилучен
ня старих грошових знаків
•і«їм і.j практика________________________ .______________ 267
Особливості непу в Україні:

мі’ в Україні був запроваджений пізніше, ніж у Росії (у 1922 p.);
1 1
иисока ставка продподатку;

пістосування репресивних заходів при вилученні продподатку;
мислення непу в умовах голоду 1921-1923 pp., що відсунуло нор-
мп.пізацію становища в сільській місцевості на рік-півтора;
широка підтримка українським населенням заходів непу.
Результати непу:
ііростання господарчої ініціативи, зацікавленості у результатах
праці, що призвело до підвищення продуктивності праці;
швидкі темпи відбудови народного господарства країни;
нростання життєвого рівня населення;
конфлікт між ринковими відносинами та адміністративно-коман
дною системою, незмінність авторитарного характеру політичної
системи породжували сумніви щодо тривалості непу.
Голод в Україні 1921-1923 pp.

Причини голоду:
післявоєнна розруха;
скорочення виробництва сільськогосподарської продукції; під
рив сільського господарства продрозкладкою; незацікавленість
селян у результатах праці;
вивезення хліба до Росії та інших республік;
експорт хліба;
посуха та неврожай у цівденних і степових районах України.
Заходи влади:
Замовчування наявності голоду в Україні тривалий час.
Продовження збору продподатку та вивезення хліба з України.
Вилучення церковних цінностей під приводом боротьби з голо
дом.
Дозвіл міжнародним організаціям надати допомогу голоду
ючим.
Міжнародні організації з допомоги голодуючим:
АРА (американська адміністрація допомоги) на чолі з Г. Гуве-
ром.
Фонд Ф. Нансена (відомого мандрівника, вченого).
Міжнародний комітет робітничої допомоги (створений Комінтер
ном) та ін.
Наслідки голоду 1921-1923 pp.:
в Україні від голоду померло 1,5-2 млн чоловік;
придушення селянського повстанського руху в Україні та зміц
нення більшовицької влади.
268 _________________________________________ Історія Ущ
.V 'И>ГУЧТУ>Ж»Т < ЛГД^ИЦУЦиаЧ«ии%»ЯР«.-Г<»?*П-.<Я*й* ■•
Входження УСРР до складу Союзу Радянських

Соціалістичних Республік (СРСР)
Проекти розв’язання питання про відносини між

радянськими республіками
Проекти Автономізація Конфедерація Союз республік
Автори Й. Сталін, Керівництво В. Ленін,
Д. Мануїльеький КГІ Грузії X. Раковський
Зміст відмова радянських установлення входження всіх ра •
проектів республік від планів договірних дянських республік
створення власних відносдш між до нового державної'»!
національних дер самостійними об’єднання — Сою.ці
жав та входження їх та незалежними Радянських Соціалі
до складу РСФРР на республіками стичних рес публііс
правах автономних (СРСР) на рівних
республік правах
Основні етапи входження УСРР до складу СРСР
I етап: червень 1919 р. — грудень 1920 р. — створення військо
во-політичного союзу радянських соціалістичних республік Росії,
України, Латвії, Литви і Білорусії; п’ять найважливіших наркоматі*
(військових справ, народного господарства, залізничного управ лі н
ня, фінансів та праці) проголошувалися спільними, а фактично пере
бували під керівництвом Москви,
II етап: грудень 1920 р, — грудень 1922 р. — формування «до
говірної федерації»; УСРР та інші радянські республіки підписе»
ли з РСФРР договори про воєнний та господарський союз, до вже
Об’єднаних наркоматів додалися наркомати зовнішньої торгівлі,
шляхів, пошт і телеграфу.
III етап: грудень 1922 р. — травень 1925 р. — утворення СРСР:
ЗО грудня 1922 p. — І Всесоюзний з’їзд рад у Москві затвердив До
кларацію та Договір про утворення Союзу Радянських соціалістич
них Республік (СРСР); січень 1924 p. — II Всесоюзний з’їзд рад за»
твердив першу Конституцію СРСР; травень 1925 p. — IX Всеукраїн*
ський з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, де було остаточно
законодавчо закріплено вступ України до СРСР. Незважаючи на те,
що право вільного виходу України із Союзу було гарантоване зако
ном, воно було «паперовим», а незалежність нашої держави — фор
мальною, влада на всій території СРСР належала керівній верхівці
комуністичної партії.
Початок курсу на індустріалізацію
Грудень 1925 р. — проголошення XIV з’їздом ВКП(б) курсу на
індустріалізацію країни.
, іМ 1.1 МрНКТИКЯ ------------------------------------------------------- 269
■.-«псхям WlfTHW І ПЯИІЦ
f чи'рела індустріалізації:
м»'|н'ро:тоділ коштів на користь промисловості за рахунок сіль-
« мтго господарства;
мипіорт сировини, продовольства;
■••і и учення особистих коштів громадян (державні позики, ощад
ними);
• пи окивчий аскетизм населення» (замороження зарплатні робіт-
ііпнім і службовців, згортання виробництва товарів широкого
н н іп ку, введення карткової системи);
и и користання безкоштовної примусової праці політичних
и'н.шів.
Політика «українізації» (коренізації)
ІСпітеиь 1923 р. — проголошення XII з’їздом РКП(б) курсу на
• «Іонізацію.
гіімпіик!
Ічч>енізація — це надання народам СРСР можливості розвивати власні
і- у мі.тури, мови, готувати національні кадри з метою посилити вплив ко
муністичної партії у національних районах.
В Україні коренізація набула характеру українізації.

Складові українізації:
підготовка та залучення кадрів із представників української на
ціональності до партійних і державних органів та установ;
запровадження в усіх установах та навчальних закладах україн
ської мови;
видання газет, журналів, книжок українською мовою;
усебічний розвиток української культури і партійне керівництво
лою;
глибоке вивчення національної історії, відродження традицій;
створення умов для розвитку мови та культури всіх національ
них меншин, які мешкали в Україні.
Українізацію підтримували М. Скрипник, О. Шумський, В. За-
гонський, Г. Гринько.
r.WW-ttHWlg'WWІГЧЖНК.-)тяц UK*»*»*ИІШГОМВИУЛЯПМІІІ
Скрипник Микола Олексійович — державний діяч УСРР, один із заснов- Щ
ииків Комуністичної партії (більшовиків) України. Потрапив під вплив ІІ
марксизму, брав участь у роботі соціал-демократичних гуртків у різних іЦ
містах імперії. Інтенсивні заняття самоосвітою зробили його ерудованою iff
людиною, особливо в галузі історії України, української літератури, еко- jl
номіки та права. Входи* до ленінської фракції соціал-демократів, член !|
більшовицької партії з 1917 р. __ і||
270 *------------------------------ -------------------------------------- Історія Vk| Kill*'
western*я і',<п>іч«гд>
Під час жовтневого перевороту 1917 р. буй ти*

HOM ПетрОГраДСЬКОГО ВОЄННО-реВОЛЮЦІЙНОГО hn
мітету. Увійшов у комісію з організації Виїцпі
ради народного господарства. У грудні 1917 |*
викликаний у Харків, де став членом першої н
уряду радянської України. В уряді обійняв ті
саду народного секретаря у справах праці. З
резяя 1918 р. очолював Народний Секретаріат
Включений до складу ЦК КП(б)У в грудні 191Н р
У 1921 р. працював наркомом внутрішніх спрми,
у1922-1927рр. — наркомом юстиції та генералі,
ним прокурором, У 1927-1933 pp. керував роОо
тою народного комісаріату освіти, якому підли
гали, разом із навчальними закладами, Академії!
П.Скрипник наук і майже всі культурні установи. Діяльність
(1872-1933) II. Скрипника на цій посаді позитивно вплинули
на темпи розвитку національної культури. Він
ІI активно сприяв проведенню українізації середньої й вищої школи, під
готовці національних кадрів учителів і викладачів. Плідна діяльністі.
П. Скрипника на освітянській ниві перервалася в лютому 1933 p., коли
сталінський режим розпочав широкий наступ на українську інтелігенцію.
7 липня 1933 р. П. Скрипник застрелився.
......,.■......;..... . . . . . . . . . . .,,,......;■,.--...■,,,,
Шумський Олександр Якович — український
політичний діяч. З осені 1917 р. по осінь 1919 р.
був членом Української партії соціалістів-рево-
люціонерів. Входив до складу Української Цен
тральної Ради. У січні 1918 р. разом з іншими лі
вими українськими есерами готував у співпраці
з більшовицькими урядами у Петербурзі та Хар
кові державний переворот із метою встановлення
в Україні радянського ладу. Із травня 1918 р. був
одним із лідерів боротьбистів. Належав до партій
ної групи, яка вимагала відокремлення ЕП(б)У
від Російської Комуністичної партії. У 1919 р. —
О. Шумський нарком освіти в, українському радянському уряді
(1890-1946) X. Раковеького, 1920 р. — нарком внутрішніх
справ. Із вересня 1924 р. по лютий 1927 р. був
наркомом освіти УСРР, активно проводив політику українізації. Під час
зустрічі з Й. Сталіним у жовтні 1925 р. поставив питання про усунення
JI. Кагановича з посади генсека ЦК КП(б)У та заміщення його українцем
В. Чубарем. Під тиском розгорнутої проти нього політичної кампанії на
червневому пленумі ЦК КП(б)У (1926 р.) визнав «помилковість» своєї по
зиції. Звільнений з посади наркома освіти у 1927 р. і висланий до Москви
на другорядну роботу у профспілці.
і m 1 . 1 п|)<жтика______________________________________ 271
«'4»> '-J-ч VTT/y-«.w^y .• І1, *vr я*?!*.«еЗМ1мгДО« i*f «**». J-»- •- im ,'f is 5*4 л «:л>: Tw^Jinto-a^
ri«a»'. .«л*ла5ч.--л<^*ч.'Жглл»і’»!в»»^»:о»в«ій»г-аслі*л>.■ ';•■«>•4-ш*г»лп«л^^л^л»\*^>(й».<*'х*иіА.г*»л»*лл«т*.;owtrau.vwiv;•'jjr^jsmv^
. ......... .... у травні 1933 p. за звинуваченням у приналежності |

Vi.риїнської військової організації (УВО). Засуджений до 10-річно- і|
t иніінчіня у виправно-трудовому таборі. У 1933-1935 pp. перебував ||
" і • імниікпх. У грудні 1935 р. тюремне ув’язнення замінили засланням Щ
і' pm иоярськ. У листопаді 1937 р. тяжко хворого ПІумського знову за- р
г'-нітунали у зв’язку зі справою боротьбистів. У листопаді 1939 р. через
•*•*!*• і*»у і відсутність матеріалів, які б свідчили проти нього, справу було |Ц
• с 111 пі і ієно. У липні 1946 р. прийняв рішення про самогубство, спроба яко- ІЦ
■ні и пилася невдалою. Був убитий за особистим розпорядженням Сталі
•мі X руїцова та Кагановича по дорозі з Саратова до Києва. іф
1 І• іорнчний портрет!
І *н піонський Володимир Петрович — більшови-

ні.ний державний і партійний діяч. Із 1905 р. на-
!"<іишдо РСДРП. У 1917 р. був членом крайового
•■•імітоту РСДРГІ(б). Як представник від більшо-
itiihin разом із Ю. П’ятаковим входив до складу
Міілої Ради і Крайового Комітету для охорони
і»полюції на Україні. У грудні 1917 р. повніс-
ііі» підтримав агресію Росії проти Української
Народної Республіки, увійшов як народний сек
ретар освіти до складу Народного Секретаріату.
І! ґифезня 1918 р. — голова більшовицького ЦВК
и Україні. Був одним з організаторів КП(б)У. На
початку 1920 р. призначений більшовицьким В. Затонський
урядом відповідальним за реорганізацію і фор (1888-1938)
мування Червоної Української Галицької Армії.
Н липні-вересні 1920 р. перебував на посаді голови Галицького Револю- іЦ
цінного комітету. В1922-1923 pp. і 1933-1938 pp. — нарком освіти УСРР.
Наймав керівні посади в інших більшовицьких державних і партійних op- Ig.
ганах в Україні. Знищений НКВС разом із дружиною.
Українізації чинили опір верхівка КП(б)У, чиновники, керівники

неликих підприємств, трестів, російські та зрусифіковані міщанство,
пролетаріат, інтелігенція (зокрема М. Горький, А. Луначарський),
священики Російської православної церкви.
Культура України в 1921-1928 pp.
Освіта
— Відсутність фінансування, нестача освітянських та наукових кад
рів, класовий підхід до працівників освіти та науки.
— Насильницька реорганізація «Просвіт» в сільські будинки та
хати-читальні.
— Кампанія з ліквідації неписьменності (ухвалення декрету про
ліквідацію неписьменності (1921 p.), створення комісії для
272 w;w.'awmw/.wa fcVM*VA,№A'»S*%WW.W/.,»M,AVXW»AVl
Історій У
боротьби з неписьменністю (1921 p.), заснування товаристим *і *

неписьменність» (1923 р.)тощо).
Створення розгалуженої системи освітніх закладів.
Безкоштовне навчання дітей у загальних семирічних шко.пп* и
професійно-технічних закладах.
Створення навчально-виховних закладів для сиріт та боїііфн
тульних.
Зростання кількості шкіл з українською мовою викладання
«ІТролетаризація» студентства, розширення мережі робітфіпН»
Впровадження української мови в навчальний процес вищої пп*н
ли (декрет Раднаркому УСРР про необхідність переведення ну.яц
на українську мову викладання (1923 р.)).
Розширення мережі вузів, які готували спеціалістів для всіх іа
лузей народного господарства.
Створення навчальних закладів, покликаних забезпечити fil.ii»>
шовицьку партію та державу кадрами кваліфікованих прпцім
ників, викладачів, пропагандистів (заснування вищої партійній
школи у Харкові (1921 p.), яку в 1922 р. було перетворено на Км
муністичний університет ім. Артема).
Наука
Центр наукового життя — Всеукраїнська академія наук (ВУЛІІ)
на чолі з В. Липським, яка розгорнула роботу в трьох напрям
ках:
• історико-філологічному;
• фізико-математичному;
• соціально-економічному.
Липський Володимир Іполитович — визнач
ний український ботанік, дійсний член УА1І
(із 1919 p.), академік АН УСРР, у 1921-1922 pp. -
віце-президент, а в 1922-1928 pp. — президент АІІ
УСРР, член-кореспондент АН СРСР (із 1928 p.).
З 1928 р. — директор Одеського Ботанічного саду.
Здійснив численні експедиції до Середньої Азії,
на Кавказ, у Молдавію, де зібрав унікальні гер
барії. Описав 4 нові роди і близько 220 нових видів і
рослин. У 1927 р. вивчав радіоактивні мінераль- j
ні джерела Житомирщини, а в 1930-1931 pp. до- і
В. Линськші ; сліджував водорості Чорного моря (зібрані дані і
(1863-1937) j сприяли організації першого в Україні заводу |
J з виробництва йоду). В. Липському належить І
ціла низка праць з історії вітчизняної оотаніки, гербарної справи, ви- j
вчення роботи Ботанічного саду УАН тощо.
t-'M 1.1 іі|).іктика____________ ---------- -V.273
.. і>*>»*ііш«вммгянчш«шжтчминьсм«ями<гаіи|т. ч«^тота»в«*і*‘аг*ям*Л!,*г*м*>вгчп»<»»>*.*жаи ИМПІЯІШЙИЯЯВІ» ’
М іідііп діяльність членів ВУАН В. Вернадського (природознав-

• ми і), Д. Багалія та М. Грушевського (історія), Д. Граве, М. Кри-
("іиі ти Г. Прейфа (математика), А. Кримського (філологія), О. Бо-
иімшп.ця (медицина), Л. Писаржевського та В. Кістяковського
І * їм їм) тощо.
ііпгнунання Інституту української наукової мови (1921 p.).
• і морення в Харкові фізико-технічного інституту (1928 p.), в яко-
м у розгорнулися дослідження з ядерної фізики та радіофізики.
Процес підпорядкування науково-дослідницьких закладів Украї
ни центру (перетворення ВУАН на філію Академії Наук СРСР).
Література
і 'тнорення численних літературно-художніх об’єднань («Гарт»,
• 11 луг», «Ланка», «Молодняк», «Авангард» тощо).
Поява талановитих творів українських письменників М. Драй-
X мири, М. Зерова, М. Куліша, В. Сосюри, М. Хвильового, В. Яло-
ітго та ін.
< Створення (1925 р.) ВАПЛІТЕ на чолі з М. Хвильовим, до складу
>і кої увійшли П. Тичина, М. Бажан, П. Панч, Ю. Яновський та ін.
Словник!
#1/1 ПЛІТЕ — Вільна академія пролетарської літератури — провідне літе-
[ рмтурне об’єднання в Україні в 20*х pp. XX ст., лідером якого був М. Хви-
' іі . ови й , який вважав, що українська література повинна розвиватися під
ипливом кращих досягнень західноєвропейської культури. Припинило
« иое існування в 30-ті pp. XX ст.
Розгортання літературної дискусії про майбутні перспекти

ви й напрямки розвитку української літератури, в центрі якої
опинився М. Хвильовий. Він пропагував широке використан
ня досягнень європейського мистецтва, відхід від однобічної
орієнтації на російську культуру. Радянське керівництво оці
нило виступ М. Хвильового як поширення антиросійських на
строїв і розгорнуло гостру критику письменника, а згодом зму
сило його разом з учасниками ВАПЛІТЕ писати лист із розка
янням.
Мистецтво
Діяльність в Україні 45 професійних театрів.
Відкриття у Києві театру «Березіль» під проводом талановитого
актора та режисера Л. Курбаса (1922 p.), на сцені якого виступали
видатні майстри сцени А. Бучма, М. Крушельницький, Н. Ужвій,
О. Сердюк та ін. Намагання Л. Курбаса вивести театр на європей
ський рівень. Критика театру «Березіль» із боку Комуністичної
партії за пропаганду національних ідей у мистецтві.
276 _________________ _______________________
183. Декларацію про створення Радянського Союзу ftyn**

джено в:
А) червні 1919 p.; В) грудні 1922 p.; І
Б) грудні 1920 p.; Г) січні 1922 р.
184. Укажіть галузь культури, з якою пов’язана діяльність -U І*..
баса. І
А) Театр; В) музика;
Б) література; Г) живопис.
185. Позначте характерні риси нової економічної політи и н
1. Запровадження продподатку;
2. запровадження продрозкладки;
3. дозвіл оренди та найманої праці;
4. випуск конвертованого червонця;
5. запровадження загальної трудової повинності;
6. продаж у приватну власність дрібних та частини се
редніх підприємств;
7. заборона вільної торгівлі та перехід до прямого това
рообігу. І
186. Установіть відповідність між прізвищами митців та гіиіучм
ми культури:
A) В. Липський, А. Кримський, 1. Література; ~А
Д. Граве; 2. музика; В
Б) М. Зеров, Г. Косинка, 3. живопис;
М. Хвильовий; 4. наука;
в‘
B) Г. Юра, Л. Курбас, О. Загоров; 5. театр. г
Г) С. їжакевич, Ф. Кричевський,
М. Бойчук.
A) X з’їзд РКП(б), на якому було прийнято рішення про
перехід до ІІЕПу;
Б) початок літературної дискусії з ініціативи М. Хви
льового;
B) утворення УАПЦ;
Г) початок роботи театру «Березіль».
Державний та громадський діяч, перебував під впливом Україн
ської партії соціалістів-революціонерів (УІ1СР). Із 1918 р. — один
із фундаторів Української Комуністичної партії (боротьбистів).
Із вересня 1924 р. по лютий 1927 р. — нарком освіти України.
У 1926 р. піддав критиці політику більшовиків в Україні, спрямо
вану на призначення на вищі державні партійні посади республіки
= і іімінціи, яким були байдужі прагнення мас до національно-
нрмцтічмш. Він звинуватив JL Кагановича, тодішнього гене-
.» н-н п пчсретаря ЦК КП(б)У, в хибній кадровій політиці й ре-
♦миіуими підкликати його з України. У1927-1930 pp. працював
Мііиі раді ректором інституту народного господарства, а потім
• п»<* нічного інституту. У 1933 р. засуджений до 10 років позбав
им ч ї м ні і па сфальсифікованою справою (участь в Українській
>Не м.ііпіп організації). У 1946 р. загинув від рук агентів НКВС.
ііі 1 м иі итайте текст і дайте відповіді на запитання.

1 1
Ми лісу із світових літератур повинна українська література

и їм і її курс? У всякому разі не на російську... Не треба плутати
*... піч» політичного союзу з літературою. Від російської літера-
«\ ри. під її стилів українська поезія мусить якомога швидше ті-
і м ги... Справа в тому, що російська література тяжить над нами
в нікмх, як господар становища, який привчав нашу психіку до
ри*» і,кого наслідування. Отже, вигодовувати на ній наше молоде
мін ічщтво — це значить затримати його ррзвиток... Наша орієн-
нщїй — на західноєвропейське мистецтво, його прийоми...»
І) Хто є автором уривку з цитованої праці?
И) Що вам відомо про вплив цієї людинй на розвиток україн-
іч.кої літератури?
110. І Іорівняйте основні заходи політики «воєнного комунізму» та
іншої економічної політики (непу).
РАДЯНСЬКА МОДЕРШЗАЦЯ УКРАЇНИ

(1929-1938 PP.)
Україна і зміна політичного курсу ВКП(б)
21 січня 1924 р. — смерть В. Леніна, після якої у партійно-де
ржавному керівництві СРСР розпочалася гостра боротьба навколо
питань подальшого розвитку країни. Основна боротьба за лідерство
її партії розгорнулася між Й. Сталіним та JI. Троцьким, якого зви
нувачували у «підкопі під неп», закликах до індустріалізації за ра-
х унок зниження закупівельних цін на сільськогосподарську продук
цію і підвищення їх на промислову. Проти Л. Троцького виступили
майже всі керівники України — Л. Каганович, Д. Мануїльський,
Г. Петровський, М. Скрипник, В. Чубарь. У підтримку Л. Троцько
го виступили нечисленні його прихильники в Україні — І. Дашков-
ський, Н. Гордон, М. Голубенко та ін.
1925 p. — призначення генеральним секретарем ЦК К11(ПІ *
JI. Кагановича.
КагановичЛазарМойсейович — радянській! н«ц.
тійний і державний дія^і. Ставши членом PCJ {І' 111 < ■
з 1911 p., брав активну участь у більшовицьким
русі у Катеринославі (Дніпропетровську), Me 'її і"
полі, Юзівці (Донецьку). У1925-1928 pp. — іччп-
ральний секретар ЦК КП(б)У, Був запеклим про
тивником українізації. Виступав проти полім и*і
ної лінії українських націонал-комуністів 0.111 у г і
ського і М. Хвильового, часто конфліктував in гн
ловою Рад наркому України В. Чубарем. У берлин і
1927 р. звинуватив у «націоналістичному ухилі.
О. Шумського. Довів до розколу Ко
Л. Каганович Партію Західної України (КПЗУ), домігся арем іту
(1893-1991) а згодом і знищення її провідних діячів. У 192Н р
призначений секретарем ЦК ВКП(б). Був одним
із найближчих прибічників Й. Сталіна. Беззастережно підтримував його
II ідею про суцільну колективізацію, наполегливо добивався її реалізації іші«
хом застосування репресивних заходів щодо селянства. На липневій кпи
І і ференції КП(б)У в 1932 р. разом із В. Молотовим звинуватив керівництіи*
|| КП(б)У в провалі колективізації й виступив проти пропозиції українськії я
щ комуністів зменшити норми хлібозаготівель в Україні, значно завищені
gjj плани яких стали однією з головних причин голодомору 1932-1933 pp.
|і У березні 1947 р. знову призначений першим секретарем ЦК КП(б)У. Про
Ц! довжував традиційну для більшовиків політику репресій проти українські > і
|| інтелігенції, звинувативши її представників у «буржуазному націоналі;»
мі», провів чистку серед українських національних кадрів. Брав активну
участь у ліквідації націоналістичного підпілля та особисто керував бороть
бою проти частин Української Повстанської армії (УПА). У 1957 р. разом
із В. Молотовим, Г. Маленковим та ін. створив опозиційну до тодішнього
партійного курсу групу, яка зробила спробу змістити з посади першого сек
Ш ретаря ЦК КПРС М. Хрущова. У червні 1957 р. на пленумі ЦК JI. Кагано-
|{ вича було усунено від керівних державних і партійних посад. У 1962 р. він
|| був виключений з КПРС, після чого реальної участі у політичному житті
не брав. Помер у липні 1991 р. у Москві.
Грудень 1927 p. — XV з’їзд ВКП(б), який підтримав прискорен

ня темпів розвитку народного господарства при збереженні рівно
ваги між різними галузями, госпрозрахунок та інші елементи непу.
Виключення JI. Троцького з партії, в результаті чого з політичної
арени вибув один із найпослідовніших противників Й. Сталіна.
1927—1928 pp. — хлібозаготівельна криза, яка стала приводом
для перегляду рішення XV з’їзду вести господарське будівництво
в рамках нової економічної політики.
■ мир.іктика__________________________ _____________ 279
І\ ні мчи,, липень 1928 р. — пленуми ЦК ВКП(б), на яких вияви-

*і |нмиіжності в підходах Й. Сталіна та М. Бухаріна до вирішен-
. її омічних проблем. М. Бухарін був одним із найпослідовні
ші* прихильників непу, а хлібозаготівельну кризу він пояснював
••• ііivйми в роботі державного апарату. А Й. Сталін головну при
чт мризи вбачав у виступах проти радянської влади «класових
(•••і іи», передовсім зміцнілого за умов непу селянства, а тому по
тни п труднощів соціально-економічного розвитку він зводив до
і.....(пі з «внутрішніми ворогами».
|П'«Н р. — призначення генеральним секретарем ЦК КП(б)У
Ііні юра.
ва ...... ....................
* ■ •імічиий портрет!
5 . //*/> Станіслав Вікентійович — більшовиць-
t н іі партійний і радянський діяч. Член Комуніс

ті ти партії з 1907 р. У 1907-1918 pp. — учас-
«•ін більшовицького руху в Донбасі і на Дону.
"'ін‘:ші-квітш 1918р. входив до складу Народ
ні 11 . (Іекретаріату як народний секретар у спра-
<|»і нансів. Був одним із організаторів КП(б)У.
11)28-1938 pp. — генеральний (з 1934 р. — пер
ші) секретар ЦК КП(б)У. У липні 1932 р. на
til Всеукраїнській конференції КП(б)У, добре
ниючи незадовільне становище із забезпечен
им населення хлібом, активно підтримав вимогу
І ІСагановича і В. Молотова повністю виконати
С. Косіор
мпічно завищені плани хлібоздачі в Україні. За
(1889-1939)
ill ІГО ініціативою було створено колгоспні фонди.
Нп лучення цих фондів (у тому числі насіннєвих) на початку 1933 р. у за
ніс виконання плану хлібозаготівель за директивою Й. Сталіна та В. Мо-
'іитова і за безпосередньої підтримки Косіора, стало однією з причин го-
тдомору 1932--1933 pp. в Україні. Був активним противником політики
, і. раїнізації, підтримував проведення політики русифікації, розгортання
іі|К)Тиукраїнського терору, фабрикування численних політичних процесів
і п масове винищення української інтелігенції, унаслідок чого став однією
і 11 айзловісніших постатей в українській історії. У 1939 р. Косіора було
^арештовано, звинувачено у приналежності до Польської військової ор
ганізації і розстріляно
■І ..................... ..
1928—1929 pp. — відновлення репресивної політики, яка охопила

іі Україну, після поїздки Й. Сталіна до Сибіру. Виступ М. Бухаріна
проти репресивних методів, а також проти фактичного повернення
до «воєнного комунізму». До нього приєдналися О. Риков таМ. Том
ський (вони звинувачували Й. Сталіна у «воєнно-феодальних мето
дах» експлуатації селянства).
280 історія Уи|и*«
1929 р. —- посилення тиску Й. Сталіна на групу М. Бухарінп (м

ведення М. Бухаріна зі складу Політбюро на листопадовому плину*1
ЦК ВКП(б), суворе попередження О. Рикову та М. Томському). От*#
були усунуті останні перепони на шляху до цілковитої відмоим •(<
непу, створені передумови переходу до силових, адміністрації**
командних методів управління економікою і суспільними прсін#
сами та утвердження сталінського єдиновладдя. У керівництв V»
раїни послідовників М. Бухаріна, які б наважилися на захист <ч*мІ*
поглядів, було мало.
Це цікаво!
Першою столицею радянської України стало місто Харків. У 1934 p. огм
! лицю було перенесено до Києва.
..... одрЩід
Сталінська модель соціалістичної економіки

РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ
і і
Форсована індустріалізація
1929 р. — курс на форсовану індустріалізацію. Цей рік Й. Сталії
назвавгроком «великого перелому» та «стрибком до соціалізму*,
Словник!
Індустріалізація — це система заходів, спрямованих на прискорений
ij розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння еконо*
міки і зміцнення оборони країни.
Завдання індустріалізації:
— здобуття техніко-економічної незалежності СРСР;
— перетворення аграрної країни на могутню індустріальну дер»
жаву;
— зміцнення оборонного потенціалу країни;
— підвищення технічної бази сільського господарства.
і’"її. і практика ______________________________________ 281
мі і - r i i f i n гп і т«піиптііггііі*ггтгіпіші и~г тігпгв-іічіттиппшг ги іііігг~тічіггтітаппігіт"тяиггдл~пгішмп*'а- п-щіпііпипміііиг»й№>и»пиіііііі iwiinni iiaiiMiiM >*«■»
I /і(/(інощі та особливості індустріалізації:

ми ж ми вість використання лише внутрішніх джерел фінансу-
н . і иі пі ;
»**»Ім*ісіс у бік важкої промисловості;

•.. кваліфікованих кадрів;
форсовані темпи;
*і и|к*тка централізація економіки, директивне господарю-
м н ііі ін ;
• споживчий аскетизм» населення.

Результати перших п’ятирічок
II г/пиа п'ятирічка (1928-1932 pp.):
форсований ривок у розвитку важкої промисловості;
і гиорення енергетичної бази;
розширення та реконструкція металургійної бази (будівництво
їм подів «Запоріжсталь», «Азовсталь»; «Криворіжсталь», реконс
трукція металургійних заводів у Дніпродзержинську, Дніпропет
ровську, Макіївці, Комунарську);
м І ісвідація безробіття;
розвиток сільськогосподарського машинобудування (будівниц-
тио Харківського тракторного заводу та випуск перших трак
торів, виробництво на харківському заводі «Серп і молот» склад
них молотилок, випуск на запорізькому заводі «Комунар» ком-
Пмйнів);
розгортання соціалістичного змагання;
запровадження карткової системи.
Лруга п'ятирічка (1933-1938pp.):
подальше наростання індустріалізації (хоча темпи росту знижені
до 13-14 % нарік);
будівництво нових підприємств — Харківський турбінний завод,
І Іовокраматорський завод важкого машинобудування, азотний
завод у Горлівці та ін.;
розгортання стахановського руху, початок якому поклав вибій
ник шахти «Центральна-Ірміне» Олексій Стаханов, який у ніч
з ЗО на 31 серпня 1931 p., застосувавши новий метод роботи, вста
новив рекорд з видобування вугілля;
налагодження виробництва радіальних, свердлувальних, шліфу
вальних та інших верстатів;
швидкий розвиток легкої та харчової промисловості при збере
женні пріоритетного розвитку важкої промисловості;
відміна карткової системи (1935 p.);
апогей соціалістичного змагання (стахановський рух, ізотовський
рух тощо).
Промисловість України напередодні Другої світової «Ми
— Збільшення асигнувань на оборону.
:— Збільшення видобутку вугілля, нарощення потужностей MNW
нобудівної промисловості, хімічних підприємств, електроннії
гетики.
— Введення в дію в УРСР 600 нових промислових ПІДПРИІІИИІ
(1938 р. — червень 1941 р.)
— Встановлення надзвичайно жорсткої трудової дисципліни (Ці
станова «Про заходи щодо впорядкування трудової дисциплІЯі
поліпшення практики державного соціального страхуванні! *
боротьбу із зловживаннями в цій справі» (грудень 1938 p.), уМ1
«Про перехід на 8-годинний робочий день, на 7-денний роботи
тиждень і про заборону робітникам і службовцям самовільно ОДО
шати підприємства та установи» (червень 1940 p.), згідно з ямі»
порушення дисципліни прирівнювалося до кримінального мій»
чину й каралося ув’язненням.
Наслідки індустріалізації:
— перетворення України із аграрної країни в індустріально-аграрні
— збільшення промислового потенціалу в 7 разів;
— залучення в промисловість У країни значної частини загально***
юзних коштів (20 %);
— виникнення в українській промисловості нових галузей (колі»
рова металургія, електрометалургія, маргаринова промисловІРП
тощо);
— здійснення індустріалізації за рахунок сільського господарем
що спричинило перехід до насильницької колективізації;
— низький життєвий рівень населення;
— ліквідація ринкових відносин, створення командно-адмініетрі
тивної економіки.
Суцільна колективізація
Грудень 1927 p. — XV з’їзд ВКП(б) взяв курс на кооперувЦ
ня села. Приводом для цього стала хлібозаготівельна криза 192Т*
1928 pp.
Словник!
Колективізація — примусова система заходів, спрямована на перетворено
[і ня одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські
господарства (колгоспи і радгоспи).
Завдання колективізації:
налагодження каналу перекачування коштів із села до міста М
потреби індустріалізації;
hi практика яммиатлия з.285
шіГм'ішечення населення країни дешевими продуктами харчуван-
н м та сировиною;
перетворення не контрольованих державою індивідуальних се
ни пських господарств на велике виробництво, повністю підкон
трольне партійно-державному керівництву;
оіквідація дрібнотоварного селянського укладу, який, на думку
пільшовиків, був джерелом капіталізму на селі, а отже, ліквіда
ція куркульства як класу.
Хід колективізації
Січень 1928 р. — рішення політбюро ЦК ВКП(б) про примусове
нимучення в селянства зернових надлишків та необхідність форсо-
нииої колективізації.
1928 р. — створення першої машинно-тракторної станції (МТС)
в Україні. Основне завдання МТС — виробничо-технічне обслуго-
иуппішя колгоспів і радгоспів, посилення впливу держави на село.
Листопад 1929 р. — курс на суцільну колективізацію села. Пле
нум ЦК ВКП(б) заслухав доповідь першого секретаря ЦК КП(б)У
(Косіора «Про сільське господарство України й про роботу на селі»,
и місій зазначалося, що Україна повинна у найкоротший строк впро-
ймдити колективізацію й показати приклад іншим республікам (ко-
ііпктивізація в Україні мала завершитися восени 1931 р. або навес

ні 1932 p.).
Лютий 1930 р. — лист-директива С. Косіора місцевим партійним
організаціям, у якому ставилося завдання колективізувати степ за
•ніс весняної посівної кампанії, а всю Україну — до осені 1930 p., що
призвело до застосування насильницьких методів колективізації
(до 1 березня 1930 р. було примусово колективізовано 62,8 % селян
ських господарств).
Осінь 1929 р. — весна 1930 р. — хвиля селянських виступів та
повстань.
Березень 1930 р. стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успі
хів», у якій він виступив проти надмірностей у колгоспному будів
ництві, звинувачуючи в них партійні комітети та радянські органі
зації на місцях. Селянам дозволялося виходити з колгоспів. Це був
маневр сталінського керівництва, спрямований на заспокоєння се
лян. Почався масовий вихід селян із колгоспів.
Осінь 1930 р. — директивний лист ЦК ВКП(б) «Про колективі
зацію», який закликав найрішучішими методами й темпами за
вершити цей процес, що призвело до нового етапу колективізації.
Повторне об’єднання селян у колгоспи в Україні мало завершитися
до кінця 1931 р. (до кінця 1932 р. в Україні були об’єднані у кол
госпи близько 70 % селянських господарств, що володіли 80 %
посівних площ).
284 ~______________________ __________:__________ Історія Vnjiili
«якг««иммлиммммам
Ліквідація куркульства, як класу

Сталінська колективізація передбачала ліквідацію цілого н nth
заможних господарів, яких називали «куркулями».
Мета: передача колгоспам (державі) найприбутковіших сел»
ських господарств разом із землею та реманентом, вилучення ним
них запасів сільськогосподарської продукції, ліквідація найзпмі»#
нішого прошарку селян, яких радянська влада вважала джерел»
капіталізму на селі.
ЗО січня 1930 р. — постанова Політбюро ЦК ВКІІ(б), яка поді##
ла куркулів на 3 категорії, кожній з яких призначалася певно м||и
покарання;
1. Активні вороги радянської влади, учасники антирадянсьм»
виступів (10-річне ув’язнення або розстріл).
2. Пасивні вороги радянського ладу, тобто ті, хто намагався в ран
ках радянського законодавства боронити свою власність (конфі*
кація майна, виселення до північних та східних районів СР(!|*)
3. Лояльні до політики більшовиків, ті, що не чинили опору \ш
дянській владі, але не бажали вступати до колгоспів (пересоли#
ня за територію колгоспів, надання гіршої землі).
У результаті під розкуркулення потрапило близько 200 тис. пи»
подарств.
Наслідки колективізації:
— одержано кошти для індустріалізації;
— знищення найбільш працездатних селянських господарств;
— занепад почуття індивідуалізму, властивого українському солі
нинові;
— дезорганізація аграрного сектору (індивідуальні селянські госпе
дарства руйнувалися, а колгоспи технічно й організаційно були
ще слабкими);
— наростання кризових явищ у сільському господарстві (зниженні
продуктивності праці, падіння валових зборів зерна тощо);
— утвердження командної економіки на селі при повному підпоряД'
куванні колгоспів державній владі;
— голодомор 1932-1933 pp.
Голодомор 1932-1933 pp.

*Ч
Причини:
— волюнтаристська політика сталінського керівництва;
— прискорена насильницька колективізація;
— завищений план хлібозаготівель для України на 1932 p.;
— постанова «Про охорону майна державних підприємств, колго
спів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) влас
ності», відома в народі як «Закон про 5 колосків» (згідно з цим
1.1 практика _
___
___
___
___
___
___
___
___
___-_
___
___
___
___
___
___
___
___
___
___
___
___-s. 285
м минім за крадіжку колгоспного майна передоачався розстріл

1 1ініифіекацією всього майна або позбавлення волі терміном не
митно ніж на 10 років);
ні «і и і.п ість в Україні надзвичайної комісії на чолі з В. Молотовим,
їм ініціюю метою якої було вилучення хліба в селян за всяку ціну
(••пніуїси, натуральні штрафи, загороджувальні загони, реквізи-
н і її насіннєвого, продовольчого й фуражного фондів колгоспів,
«і чий мди сіл-боржнйків тощо). Отже, хлібозаготівельна кампанія
нирг гпорилася на цілеспрямоване фізичне винищення україн-
* і.иінч) селянства.
itfMMMI
ціьаао!
; її мі. Мазорчук висловив цікаве порівняння трагічних подій 1932-
1 і і pp.: «Головне завдання керівництва було: ліквідувати селянина
".цііпчіа, який мешкав на найкращих чорноземах. Тутешніх селян за-
ін іпгя нищити так, як нищили колись в Америці корінних мешкан-
м і її м цтеків та інків ».
! НірИЧШШ портрет!
і і пппоо В’ячеслав Михайлович — радянський
• і іртійний та державний діяч. Член РСДРП(б)
ПН)6 р. У вересні 1920 р. рішенням партійного
t < ріниицтва був направлений у Донбас, у жовтні
і ’»:М) j). — обраний секретарем Донецького губко-
м v більшовицької партії, з листопада 1920 р. —
і. рший секретар ЦККП(б)У. Із листопада 1920р.
п.. березень 1921 р. обіймав пост першого секре-
іирл ЦК КП(б) України. Перебуваючи на цьому
ін.сту, проводив жорстку нейтралістську політи-
І-. у, боровся з українським повстанським рухом, В. Молотов
пті лював програму продрозкладки і виступав про- (1890-1986)
і п ; ні міни її продподатком, що призвело до голоду
1021-1922 pp. в Україні. Найближчий соратник Сталіна, вважався його
правою рукою». Разом із Й. Сталіним став організатором голодомору
I !>32-1933 pp. Саме В. Молотов визначив значно завищений план хлібо-
щготівель для України в розмірі 356 млн пудів і спільно з JI. Кагановичем
домігся його прийняття в липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції
К'ІІ(б)У. В жовтні-листопаді 1932 р. В. Молотов за дорученням Сталіна
очолював надзвичайну комісію в Україні, яка керувала насильницькою
колективізацією селянських господарств та тотальною реквізицією зерна
и селян-одноосібників. Очолювана ним комісія розробила надзвичайні за
ходи для збільшення хлібозаготівель шляхом здійснення адміністратив
ного тиску і проведення масових репресивних заходів щодо селянства.
Аби прискорити виконання планів хлібопоставок, видав розпорядження
про створення спеціальних репресивних комісій, які б мали здійснюва-
ти вилучення хліба, призначеного для потреб громадського харчування
j повну економічну блокаду сіл (заборона торгівлі, припинення іимчичм*,
і сіл тощо). На початку 1933 р. наказав вивезти всі колгоспні фонди, k і*«*.
числі насіннєвий, у рахунок заборгованості за планами хлібозаготіmutt т
перетворило штучно створену прЬдовольчу кризу в Україні на широкім* w
табний голодомор. У1937 р. відігравав головну роль у проведенні піцній»?
чистки ЦК КП(б)У. Із травня 1939 р. як міністр закордонних спряи І Iі* і
поставив свій підпис під пактом Молотова — Ріббентропа, який містин И «*»
розділу Центрально-Східної Європи. 31946 р. — міністр закордоннії*
СРСР, у 1941-1957 pp. — перший заступник Голови Ради Народним Нн*«
сарів, із 1946 р. — Ради Міністрів СРСР. Після смерті Й. Сталіна сгіій пдима
і із керівників опозиції до нового курсу М. Хрущова. У червні 1957 р, |чм»« і
j із JI. Кагановичем, Г. МаленковимтаД. Шепіловим виведений зі склпду І(И
{ КПРС. У 1957-1962 pp. перебував на дипломатичній роботі у Монголії і*
І Австрії. У1961 виключений із партії. Останні роки життя провів у Mcm&w
продовження хлібозаготівель; '
створення загороджувальних загонів, які не випускали селям
міст;
замовчування голоду;
відмова від міжнародної допомоги.
Наслідки голодомору:
величезні людські втрати (за різними даними від 3,5 до 8 млі
чоловік);
знищення традиційного українського села з його багатими N1
родними звичаями;
подолайня опору колективізації і як наслідок — перемога каї
госпного ладу на селі.
Заходи держави, спрямовані на зміцнення колгоспного ладу*
зменшення податкового тиску на колгоспи після 1933 p.. (код
госпам залишали продукцію, вироблену понад план державниі
поставок);
зміцнення матеріальної бази на селі шляхом збільшення кіль
кості МТС;
запровадження відрядної оплати праці;
поліпшення побутових умов на селі.
Сталінський тоталітарний режим і масові репресії в Україні

І; Словник!
І] Тоталітарний режим — це політичний режим, який передбачає вста*
новлення всеосяжного державного контролю над усіма сферами життя
І! суспільства шляхом терору, знищення демократичних свобод, зосеред*
ження влади в руках окремої групи (політичної партії).
s м іі|>.іі',тка ___________________________________________287
♦ тнгцИження сталінського тоталітарного режиму

І мнМІ'ІІШ — одержавлення усіх форм власності;
• •1"» — утвердження командно-адміністративної системи в управ
лінні;
— жорстка трудова дисципліна;
— безкоштовне використання праці політв’язнів
и (ІНШІЙ — монополія ВКП(б) на владу (заборона діяльності в Україні
f'1'H лівих есерів, комуністів-боротьбистів, УКП; встановлен
ня однопартійної системи; повний контроль над усіма ор
ганізаціями та громадськими об’єднаннями);
— створення унітарної держави, централізація управ
ління;
— культ вождя;
1 — репресії, терор (знищення будь-якої опозиції, створення
каральних органів — ДПУ, НКВС);
— формування партійного і державного апарату на принци
пах особистої відданості (провідниками сталінської полі
тики в Україні були JI. Каганович та С. Косіор)
Мипмпи — монополія комуністичної ідеології, що базувалася
‘ фори на марксизмі;
— ідеологізація освіти;
— встановлення жорсткої цензури-;
— боротьба з інакомисленням;
— контроль над засобами масової інформації;
— цілковите підкорення особистості інтересам колективу
та держави;
— партійний контроль над діяльністю інтелігенції, пред
ставників культури
Пасові репресії та терор в Україні

. .. и і» і» і> щі—міі.їіш інчиінппиі ни і' іт її- ці цішиятігіии цін ні ■ і мит ті ґі г - -11 п і ітігіО чт іиишіч ііиицтпптіш tn -if п г • пщ ті11 іти • - я г і ппнигії іг іг -1 - щ ц- г чг і п»і іщщ щчп
( ловник!
Терор — це політика придушення, залякування політичних противників
жорстокими насильницькими методами.
Тепресїі — захід державного примусу, покарання.
Хвилі сталінського терору в Україні

І хвиля (1928—1931 pp.) — розкуркулення, депортації, викрит
тя шкідницьких організацій, боротьба проти відомих українських
громадських діячів та інтелігенції:
- «шахтинська справа» (1928 р.) над 53 спеціалістами вугільної
промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою
діяльністю (5 чоловік отримали смертний вирок, інші — різні
строки ув’язнення);
— сфабрикований процес над «Спілкою визволення України»
(СВУ) 1930 р. — справа, спрямована проти «старої» національної
288 Історія
еліти. Звинувачення 45 чоловік у підготовці збройного повстин*

що мало на меті відновлення самостійної «буржуазної» Укрий*
— сфальсифікована справа «Українського національного цомсиіі і
(УНЦ) 1931 р. — процес над колишніми провідними дімчим*
УНР, серед яких були М. Грушевський, В. Голубович та ім.;
— боротьба з УАПЦ (із 34 єпископів заарештовано 24, ще 8 анниям
без суду і слідства).
II хвиля (1932—1935 pp.) — голодомор, репресивний спалах пі»»**
вбивства С. Кірова, боротьба з «націоналістичним ухильництвом»»
— голодомор 1932-1933 pp.;
— самогубства М. Хвильового та наркома освіти М. Скрипники|
— арешт українських кобзарів і лірників та розправа над ними (гру
день 1934 p.);
— справи «Української військової організації» (УВО), «Блоку укрпіи
ських націоналістичних партій» тощо.
III хвиля (1936-1938 pp.) — доба «великого терору»:
— боротьба з українським націоналізмом (справи «націоналістки
ної» групи професора М. Зерова, «Блоку українських терори
стичних груп» та ін.);
— боротьба з ухилами в партії (справи «Українського троцькіаг
ського центру», «Соціал-демократичної партії України»);
— чистка партверхівки, репресії проти членів КП(б)У (Є. Квірінг,
X. Раковський, П. Постишев та ін.);
— репресії в армії (серед репресованих були відомі радянські пол<
ководці Й. Якір — командувач Київського військового окру*
гу, І. Дубовий — командувач Харківського військового округу,
Є. Ковтюх, І. Федько, Д. Шмідт, І. Уборевич та ін.);
— репресивні заходи проти українських діячів культури — «рош*
стріляне відродження».
дшями—в—rwwBwwuw HTHnwiiiiife—шшамттл'міі'цчш—ні» чг»#ті»п"ш
І Це цікаво!
І Цікаву оцінку сталінській добі дав Г. Губерман:
І Навіки ми створили монумент
І Страшних руйнацій, божевілля втрат,
! Провівши на крові експеримент,
і Що дав нам негативний результат.
Стан української культури 30-х років

«Розстріляне відродження»
Початок 30-х pp. — згортання політики українізації (національне
відродження почало виходити за межі командно-адміністративної
системи, що набирала сили).
i.i практика________________________________________ 289
»*Ша?*ч*лм*4тгя0Хз*х-'аіїМ*'*.-.іК,тА*П№■ rШ0M.4«W tAM»>»'
HO ті роки XX ст. в історії української культури називають «роз-

*|іІ'інмим відродженням».
І чішііиіс! ||
•Рнлі тріляне відродження» — це роки наступу сталінського режиму на ||
**>І іф<‘|Ш культурного життя України, коли під пресом терору ОПИНИЛИСЯ і|
щ* у конці, освітяни, діячі сфери культури; в країні розгорталася боротьба і!
♦фоти «націоналістичних ухилів»; це був період, який пройшов під зна- |І
и»м жорстокого переслідування діячів національної культури.
Жортвами сталінського терору стали представники української

національної культурної еліти: М. Світальський (геолог); М. Кравчук
(мпгрматик); Д- Яворницький (ірторик); М. Яловий (прозаїк і драма-
* ург); М. Хвильовий (письменник); JI. Курбас (режисер); М. Бойчук
(•удожник); Г. Косинка (письменник); Д. Фальковський (письмен
ник); М. Зеров (письменник); М. Семенко (письменник); К. Бурський
| письменник) та ішпі.
Освіта
Завершення кампанії з ліквідації неписьменності.
По провадження обов'язкової початкової освіти в сільській міс
цевості та загального семирічного навчання у містах (постанова
ЦК ВКП(б) «Про загальне обов’язкове навчання» від 25 липня
1930 р.).
Нестача кваліфікованих педагогів із вищою освітою.
Скорочення кількості українських шкіл (у зв’язку зі згортанням
політики українізації).
Заідеологізованість освіти.
Відновлення діяльності університетів (Харківського, Київсько
го, Одеського, Дніпропетровського).
Наука
Провідна установа — Академія наук УРСР, до складу якої вхо
дило 26 інститутів (на чолі з О. Богомольцем).
Відкриття у 1928 р. у Харкові Українського фізико-технічного
інституту (УФТІ), в якому працювали видатні вчені І. Курчатов,
JI. Ландау та ін.
Створення Інституту клінічної фізіології під керівництвом О. Бо
гомольця (1931 p.).
- Заснування Інституту електрозварювання під керівництвом
Є. Патона (1934 p.).
- Організація в Одесі У країнського інституту хвороб очей і тканин
ної терапії з ініціативи видатного окуліста В. Філатова.
- Пліднаробота математиків М. Крилова, М. Богомолова, Д. Граве.
- Дослідження в галузі космонавтики (Ю. Кондратюк).
Історія УИ(М*ЙИ*
— Продовження досліджень у галузі епідеміології (М. Гаміиіія

Д. Заболотний).
— Плідна праця в галузі суспільних наук істориків Д. Багпліи.
Д. Яворницького, М. Грушевського.
— Актуальні розробки в галузі генетики й селекції рослин і тварин
(М. Вавілов, О. Богомолець, О. Палладій та ін.).
— Ліквідація літературно-художніх об’єднань і організація Спілки
радянських письменників України (1934 p.).
— Державний контроль над видавництвами.
— Панівне становище методу соцреалізму.
— Широке визнання творів Ю. Яновського, А. Головка, Остапа Виш
ні, П. Тичини, В. Сосюри та ін.
— Хвиля переслідувань українських письменників.
Мистецтво
— Заснування у 1929 р. «Українського мистецького об’єднаніші
(М. Козин, В. Коровчинський, Г. Світлицький та ін.).
— Відкриття у 1935 р. у Харкові пам’ятника Т. Шевченкові (скуль
птор — М. Манізер).
— Створення Спілки радянських композиторів України (1932 p.),
— Репресії проти Л. Курбаса і театру «Березіль» (1933 p.).
— Розстріл українських кобзарів і лірників (1934 p.).
— Створення Спілки художників України (1938 p.).
— плідна діяльність хорової капели «ДУМКА», якою до 1938 р. к©
рував Н. Городовенко.
— Заснування Спілки композиторів України (1939 р.)*
— Відкриття меморіального музею та пам’ятника Т. Шевченку в Ки
неві (1939 p.).
— Відкриття пам’ятника Т. Шевченку в Києві (1939 p.).
— Відкриття у Львові театру опери та балету (1940 p.).
Антицерковна політика в Україні
— Курс на формування атеїстичного світогляду.
— Зростання державного тиску на діяльність православної церкви,
яка не вписувалася в рамки офіційної ідеології (запровадження
у 1928 р. Адміністративного кодексу УРСР, який містив розділ
«Про культи»).
— Утиски Української автокефальної православної церкви (УАПЦ),
в результаті яких у 1930 р. церква змушена була еамоліквіду*
ватися.
— Кривава розправа над священиками, церковним керівництвом
(арешт близько 2000 священиків УАПЦ, у т. ч. митрополитів
В. Липківського, М. Борецького, І. Павловеького).
'•ц>ім га практика ______ _________________________________ 291
M псове нищення культових споруд, у результаті якого були зруй

новані численні пам’ятки церковної архітектури.
Наслідком антицерковної політики влади стали глибокі моральні
деформації в суспільстві, зростання бездуховності.

901. Курс на колективізацію був проголошений: -,
Л) 1925 р.; В) 1928 р.; L_J
Б) 1927 р.; Г) 1929 р.
192. Генеральним секретарем ЦК КП(б)У в 1928-1938 pp. був:

A) Д. Мануїльський;
B) JI. Каганович; г—.
В) М. Хрущов; - І__ І
Г) С. Косіор.
103. Судовий процес над спеціалістами вугільної промисловості
Донбасу («шахтинська справа») відбувся "в: І---.
A) 1925 p.; В) 1928 р.; І__І
B) 1927 р.; Г) 1929 р.
194. Проаналізуйте наведені твердження та вкажіть серед них пра
вильне.
A) «Індустріалізація в СРСР (УРСР) розпочалася з легкої
промисловості»;
Б) «У 1932-1933 pp. в Україні відбувся голодомор»;
B) «“Куркулями” називали незаможних селян»; □
Г) «Керівниками України в 30-ті pp. були люди, які сум
лінно обстоювали права України у складі Радянського
Союзу».
195. Позначте завдання індустріалізації.
1. Здобуття техніко-економічної незалежності СРСР;
2. перетворення аграрної країни на могутню індуст
ріальну державу;
3. установлення політичного панування радянської
бюрократії;
4. усунення дрібних власників, якими було важко ке
рувати;
5. прагнення ліквідувати неписьменність;
6. зміцнення оборонного потенціалу країни;
7. підвищення технічної бази сільського господарства.
Історія УнрвМ'
196. Встановіть відповідність між митцями та галузями культури

A) Д. Граве, Ю. Кондратюк, 1. Театр; Л
JI. Ландау, Є. Патон; 2. кінема- Ті
Б) П. Тичина, М. Яловий, тограф;
11
М. Рильський; 3. музика;
B) П. Саксаганський, 4. література; Т
М. Садовський, Л. Курбас; 5. наука.
Г) О. Довженко.
A) Процес над СВУ;
Б) арешт українських кобзарів і лірників та розправа
над ними;
B) початок голодомору в Україні;
Г) перехід до форсованої індустріалізації.
7 серпня 1932 р. було видано постанову «Про охорону майна Де
ржавних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення (іу
спільної (соціалістичної) власності», яка передбачала розстріл
із конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менш»
10 років з конфіскацією майна.
1) Як цей документ називали сучасники? Чому?
2) Проти кого була спрямована ця постанова?
199. Чи згодні ви з твердженням: «Колгоспна система — це формп
закріпачення селянства»? Свою відповідь аргументуйте.
200. Проаналізуйте процес проведення індустріалізації в Україні,
поясніть, чому її наслідки вважаються неоднозначними та су
переч ливими.
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ 1921-1938 PP.
Загальна характеристика стану західноукраїнських земель

Політична сфера
— Відсутність органів самоврядування;
— заборона українським представникам обіймати адміністративні
посади в державі, керівні посади в армії;
— обмеження політичних прав українців.
Економічна сфера
— Колоніальний характер економіки, штучне гальмування еконо
мічного розвитку;
irj практика ___ ._______________ _________________ 293
імпіївне становище іноземного капіталу;

переважання аграрного сектора;
екстенсивний характер сільського господарства;
Г Допише!
Икічпенсивнийрозвиток — розвиток економіки, який характеризується
Ф\чиненням кількості продукції, що випускається, за рахунок збільшен
им пмтрат людської праці, сировини та матеріалів.
пграрні реформи 1919 р. (селяни землі не отримали);

міграція та еміграція населення як результат безземелля та без
робіття;
розвиток кооперативного руху.
Національне життя
асиміляція українського населення;
обмеження у сфері освіти та культури;
національне гноблення українського населення.
Українські землі у складі Польщі

Перебування у складі Польщі Східної Галичини, Західної Волині,
Західного Полісся, Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемків-
іцини.
Поділ польських земель на корінні польські землі («А») та
окраїнні — переважно українські й білоруські землі («Б»);
перші — отримували дешеві кредити і державну підтримку,
другі — використовувалися як ринок збуту, джерело деше
вої сировини та робочої сили й надавалися польським осадни
кам — колоністам.
Політика полонізації (зокрема зміна назви Східної Галичини на
Малопольщу, закриття українських шкіл, квота на вступ україн
ців до Львівського університету та інших вищих навчальних за
кладів).
Цс цікаво! |р
І:* 389 православних храмів, що існували на Волині до Першої світової :|
І шини, зберігся лише 51.
.
Політика «пацифікації» — офіційна назва масових репресій поль

ської влади щодо українського населення Галичини.
Словник! іЦ
Пацифікація — придушення революційного, національно-визвольного -І;
рухів засобами каральних акцій. іі
294 ^___________________________________________ Історій
Політичні партії та організації Східної Галичини
Назва
Дата
створення
Лідери Ідейні засади та діяльнім» і
Комуністична 1919 р. А. Бараль визволення Західної Умртп
партія Західної (Савка), ни шляхом соціалістичні**
України (КІЇЗУ) М. Заячків- революції, возз'єднай і їм it І'«
(до 1923 р. — Ко ський дянською Україною; пер»А»
муністична пар (Косар), вала на нелегальному итмни
тія Східної Гали Й. Крілик вищі, з 1921 р. увійшла *«)
чини) (Васильків) складу Комуністичної піцніі
Польщі на правах автономммі
організації
Українська вій липень Є. Конова- створення української !>■
ськова організа 1920 р. лець мостійної соборної держиш*
ція (УВО) шляхом загальнонаціоиаль
ного повстання українські*
го народу (методи боротьби
бойкот, саботаж, експропрія
ції майна, індивідуальний те
pop тощо)
Українське липень Д. Леви створення незалежної собор
національно- 1925 р. цький ної України мирним шляхом
демократичне (голова), на демократичних засади* і
об’єднання С. Баран, захист інтересів українок
(УНДО) В. Мудрий, кого населення в парлам#*
М. Рудни- ті, культурно-просвітницьн*
цька діяльність
Українська со- 1926 р. Л. Бачин- здобуття незалежності Укрпї
ціал-радикальна (об’єднання ський, ни легальними методами,
партія (УСРП) УРП та С. Макух, соціалістичні перетвореним
УПСР) М. Стахів (влада трудовому народу, зем*
ля — селянам без викупу, ска
сування приватної власності
тощо)
Організація січень-лю- Є. Конова- створення української са-
українських тий 1929 р. лець, мостійної соборної держави
націоналістів (об’єднання С. Бандера . з приватною власністю та на
(ОУН) УВО з інши ціональною церквою шляхом
ми націона всенародного збройного повс
лістичними тання; використання різних
організація методів боротьби, у тому чис
ми) лі терору; співпраця з тими
народами і країнами, «що во
роже відносяться до займан-
ців України*
f§n| »ім u) практика ____________________________________ -^v 295
Інтегральний націоналізм Д. Донцова

< шипик!
і -і т, гральний націоналізм — ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні
цінності й проповідувала рішучі дії заради
Іі НфИЧІШЙ портрет
(шіцов Дмитро — визначний український публі-
пікт, політичний діяч, літературний критик. Ідео-
іиг українського націоналізму. Належав до Рево-
і и> цінної української партії (РУП) та Української
* u 11 , і а л-демократичної робітничої партії (УСДРП).
N І914-1918рр. — голова й активний член Союзу
І {неволення України (СВУ). У 1917 р. повернув-
і її до Києва. В період Гетьманату очолив Україн-
-1 .ке Телеграфне Агентство і Державне Бюро Пре-
( II. З 1922 р. перебував у Львові. З 1939 р. жив
v «'міграціїв Німеччині, Чехословаччині, Франції.
У 1926 р. видав працю «Націоналізм», яка мала
великий вплив на формування світогляду західно
української молоді. 31947 р. оселився в Канаді, де
иикладав українську літературу. Автор багатьох Д. Донцов
публіцистичних праць, у яких обґрунтував необ- (1883 1973)
х ідність політичної незалежності України і розро
бив ідейні основи українського націоналізму. Світогляд Д. Донцова зазнав
еволюції — від соціалізму до його повного заперечення, від антирелігійних
позицій до крайнощів войовничого християнства. Він послідовно обстою
вав ідею незалежності України. Виступав проти російського імперіалізму
в усіх його проявах, застерігав від орієнтації на Москву, незважаючи на те,
чи вона царська, республіканська, буржуазна чи пролетарсько-соціалістич
на. У філософських концепціях Д. Донцова яскраво виражені ідеї практич
ного ідеалізму, в яких основна роль у житті особи і суспільства відводиться
ірраціональній волі. Його ідеї мали великий вплив на молодь у передвоєн
ний час і значною мірою стали ідеологічним обґрунтуванням діяльності
Організації українських націоналістів (ОУН).
л*ф
Основні ідеї інтегрального (чинного) націоналізму

— Визволення України та створення української самостійної дер
жави.
— Воля до життя, до влади, рішучість у боротьбі за здійснення про
голошеної мети.
— «Творче насильство ініціативної меншості» — лідерів, фанатів
справи, які організують народ і поведуть його за собою.
— Аморальність — національна ідея вища за загальнолюдські цін
ності, вона понад усе.
296
— Відсутність вказівок щодо майбутнього політичного та соцішп.

но-економічного устрою української держави.
Українські землі у складі Румунії
— Перебування у складі Румунії Північної Буковини, Ізмаїльської^,
Акерманського, Хотинського повітів Бессарабії, а також укроїм
ського населення румунського повіту Мармарош.
— Переселення румунських колоністів на землі Північної Буки
вини.
— Запровадження воєнного стану на окупованих українських тери
торіях (1918-1928 pp.).
— Політика румунізації (державна мова — румунська, зміна імпи
та прізвищ, назв міст і сіл на румунські).
,ниiw■імттвшсетшшшшшжшдш».wrwч-шип»—
І ! Це цікаво! І
IJ У 1936 р. було видано циркуляр румунського уряду, яким заборонялося
I j в офіційних документах уживати історичні, а не румунізовані назви, на
II віть прізвища румунізувалися. Наприклад, прізвище Антоненко заміню-
Ці валося на Антонеску.
— Закриття українських шкіл, ліквідація української кафедри

в Чернівецькому університеті, заборона на ввезення українських
книжок тощо.
— Переслідування української церкви.
— Антирумунські повстання (Хотинське 1919 p., Татарбунарсько
1924 p.).
— Відсутність умов для легальної політичної діяльності.
— Діяльність (із 1918 р.) Комуністичної партії Буковини, лідерами
якої були С. Канюк, В. Гаврилюк (нелегальна діяльність, злиття
з Комуністичною партією Румунії у 1926 p.).
— Діяльність (із 1927 р.) єдиної легальної партії Українська націо
нальна партія (УНП) на чолі з В. Залозецьким (шукали комп
роміс із урядом Румунії, здобули декілька місць у румунському
парламенті).
— Виділення з УНП радикального крила на чолі з О. Зибачинським
(нелегальна діяльність конспіративних груп за зразком оунів-
ських).
— 1938 р. — установлення військової диктатури, заборона всіх полі
тичних партій.
Українські землі у складі Чехословаччпнп
— Перебування у складі Чехословаччини Закарпаття.
— Більш сприятливі, ніж в інших державах, умови для економіч
ного розвитку, хоча капіталовкладення недостатні.
їм ірі)і га практика _____________________________________.__297
- IUTti.»UffMi МОТК'МЧМЬМВ—■№ШДр»а»М>І—W*»*g»>«OTMWW4^»«W*W«WW<WIW**WWMWlWiHJ 111 ІЧ'гМЕ^Я——СТ^—
ІІммагання чеської влади вирішити проблеми в аграрному сек

торі шляхом передачі селянам окремих земель угорських помі-
ІЦИКІВ.
^/існування українських шкіл, гімназій.
Діяльність «Просвіт».
(/гворення українських театральних осередків, хорів тощо.
Невиконання чеським урядом зобов’язання надати автономні
права українцям.
І відсутність суто українських політичних партій.
Політичні течії на Закарпатті
.V країнофіли вважали русинів частиною єдиного українського народу;
виступали за возз’єднання всіх українських земель у єдиній
незалежній державі
Русофіли вважали русинів частиною єдиного російського народу;
виступали за надання краю автономії
Русини Вважали русинів самобутнім слов’янським народом, відмін
ним як від українців, так і відросіян; виступали за автоно
мію, а в майбутньому — за незалежність Закарпаття
Мадярофіли вважали русинів (або карпаторосів) окремою нацією; висту
пали за приєднання Закарпаття до Угорщини
Комуністи були складовою частиною комуністичного руху в Чехосло-
ваччині; виступали за автономію краю, а в перспективі — за
приєднання до Радянської України
Проголошення Карпатської України

ЗО вересня 1938 р. — Мюнхенська змова, яка поклала початок
розчленуванню Чехословаччини.
11 жовтня 1938 р. — надання автономії Підкарпатській Русі
(офіційна назва Закарпаття). Голова автономного уряду — А. Во
лошин.
2 листопада 1938 р. — Віденський арбітраж, за рішенням якого
частина території Закарпаття передавалася Угорщині. Український
уряд переїхав до Хусту.
ЗО грудня 1938 р. — зміна назви «Підкарпатська Русь» на «Кар
патська Україна». Проведення низки реформ (українізація ад
міністративної влади та освіти, початок створення збройних сил —
«Карпатської Січі», вибори до Сейму тощо).
14 березня 1939 р. — початок окупації Закарпаття румунськи
ми військами.
15 березня 1939 р. — проголошення незалежності Карпатської
України, обрання президентом А. Волошина.
Волошин Августин — визначний український
громадсько-політичний і державний діяч, прези
дент Карпатської України. У 1918 р. став членом
засновником Руської Народної Ради, потім — го
ловою Центральної Руської (Української) Народ
ної Ради в Ужгороді. У 1922 р. разом з М. Бра-
щайком, М. Дашнаєм та іншими громадсько-полі
тичними діячами Закарпаття організував Хрис
тиянсько-народну партію. У 1925-1929 pp. —•
депутат чехословацького парламенту. В 1935-
1938 pp. обраний почесним головою товарист
ва «Просвіта» в Ужгороді. У жовтні 1939 р. під
впливом міжнародних подій і тиском українських
А. Волошин
політичних сил чехословацька влада була зму
(1874-1945)
шена дати згоду на створення автономного уря
ду Карпатської України, в якому А. Волошин став державним секрета
рем. 26 жовтня 1938 р. його було обрано прем’єр-міністром Карпатської
України. За короткий час на посту прем’єр-міністра А. Волошин налаго
див роботу промисловості, транспорту, пошти; зазнала значних змін сис
тема освіти: навчання почали переводити на українську мову, створюва
лись нові вищі навчальні заклади. На Закарпатті в цей період виходило
українською мовою десять періодичних видань. За активної підтримки
А. Волошина були створені національні збройні сили — «Карпатська Січ».
Новосформований парламент, який зібрався у Хусті 14 березня 1939 p., про
тіголосив незалежність Карпатської України, прийняв Конституцію і обрав
А. Волошина президентом української держави. За цих умов угорські війська
ІЗ розпочали воєнні дії проти Карпатської України. Незважаючи на героїчний
опір загонів Карпатської Січі, угорська армія протягом 14-16 березня оку
пувала більшість території Карпатської України. Президент і частина уряду
на чолі з прем’єром Ю. Реваєм були змушені емігрувати до Чехословаччи-
ни. У Празі А. Волошин працював в Українському вільному університеті,
очолював кафедру педагогіки, а згодом був обраний ректором університету.
1 травня 1945 р. був заарештований радянською контррозвідкою і вивезений
до СРСР. 11 липня 1945 р. страчений у Лефортовській тюрмі в Москві.
Кінець березня 1939 р. — остаточна окупація території Закар

паття угорськими військами.

201. Незалежність Карпатської України було проголошено:
А) 9 січня 1918 p.; В) 11 жовтня 1939 p.;
Б) 1 листопада 1918 p.; Г) 15 березня 1939 р.
202. Президентом Карпатської України було обрано:
А) С. Бандеру; В) А. Волошина;
Б) Є. Коновальця; Г) Д. Донцова.
tnupiH та практика_______________________________________ .-^299
мгакм
103. Ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й про

повідувала необхідність рішучих дій заради національних інте
ресів, автором якої був Д. Донцов, називалася:
Л) інтегральний націоналізм; І-■
Б) консервативний націоналізм; І_І
В)- диктатура пролетаріату;
1") націонал-соціалізм.
104. Укажіть назву єдиної легальної партії, яка діяла в Північній
Буковині в міжвоєнний період.
Л) Організація українських націоналістів;
Б) Українська каціональна партія;
В) Комуністична партія Західної України;
Г) Комуністична партія Буковини.
Й05. Позначте особливості перебування українських земель у скла
ді Чехословаччини у міжвоєнний період.
1. Перебування^ складі Чехословаччини Північної Буковини;
2. перебування у складі Чехословаччини Закарпаття;
3. створення більш сприятливих, ніж в інших держа
вах, умов для розвитку української економіки, куль
тури тощо;
4. упровадження воєнного стану на українських землях;
5. відсутність суто українських політичних партій, іс
нування кількох політичних течій (українофільство,
русофільство, русинство тощо);
6. заснування українських шкіл, гімназій, діяльність
«Просвіт», створення українських театральних осе
редків, хорів тощо;
7. проведення політики «пацифікації».
206. Установіть відповідність між назвами політичних партій Схід
ної Галичини та їх лідерами.
A) КПЗУ; 1. А. Волошин, Ю. Ревай; А
Б) УНДО; 2. Є. Коновалець, С. Бандера; Б
B) УСРП; 3. Д. Левицький, В. Мудрий;
В
Г) ОУН. 4. М. Заячківський, Й. Крілйк;
5. Л, Бакинський, М. Стахів. Г

A) Проголошення незалежності Карпатської України;
Б) татарбунарське повстання;
B) утворення Української військової організації (УВО);
Г) створення Організації українських націоналістів
(ОУН).
300 _______________________ .______ ;_______ _ Історія Унр#И»«
т»uTir*,^f^'frrv^3»4v»'<.»v»3>w'y<**.-»;»£»у*».^яр«,іі.ііршітлішияюиаг,тгд»»^мгя»в»»а»іаист«»и’ия>и»»ш^ця»-г»-аш~і*■
208. Прочитайте коротку біографію історичного діяча та запишіп

Визначний український громадсько-політичний і держанії МИ
діяч. У 1925-1929 pp. — депутат чехословацького парламсшїу
В 1935-1938 pp. був почесним головою товариства «Просвітні
в Ужгороді. Обіймав посаду державного секретаря автономної*
уряду Карпатської України. 26 жовтня 1938 р. його було обрмнн
прем’єр-міністром Карпатської України. В березні 1939 р. общ
ний президентом Карпатської України. 1 травня 1945 р. бун пя
арештований радянською контррозвідкою і вивезений до СРСИ
11липня 1945 р. страчений у Дефортовській тюрмі в Москві

«1. Карпатська Україна є незалежна держава.
2. Назва держави є: Карпатська Україна.»
• Коли був проголошений документ, уривок з якого наведонн
вище? Які ще пункти він містив?
210. Порівняйте становище західноукраїнських земель у міжвоси
ний період у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини.
УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(1939-1945 PP.)
Радянсько-німецькі договори 1939 р.
і західноукраїнські землі
23 серпня 1939 р. — підписання у Москві Пакту про ненапад між
Німеччиною та СРСР, який отримав назву пакт Молотова — Рів*
бентропа; до нього додавався таємний протокол щодо розмежував *
ня сфер інтересів обох держав у Східній Європі по лінії рік Нарев,
Вісла та Сян. У сфері впливу СРСР опинялася переважна частини
західноукраїнських земель.
і Словник!
Пакт Молотова — Ріббецтропа — назва таємного додаткового протоко
лі лу до договору про ненапад між СРСР та Німеччиною, підписаний у Москві
наркомом закордонних справ СРСР В. Молотовим та міністром закордон
них справ Німеччини Й. фон Ріббентропом.
1 вересня 1939 р. — напад Німеччини на Польщу, початок Дру*

гої світової війни.
і»»»І>ія та практика ______,_________ .____________________ — ^ Q L
17 вересня 1939 р. — вступ Червоної армії на територію Поль

щі :і гідно з попередніми домовленостями з Німеччиною; впродовж
11' днів майже без боїв було зайнято Західну Україну.
28 вересня 1939 р. — підписання Договору про дружбу та кор
інній і чергового таємного протоколу між Німеччиною та СРСР, за
«ким Польща як держава зникала з мапи світу, кордон між сторо
ни ми встановлювався по «лінії Керзона»: Східна Галичина й Захід
но Волинь відійшли до СРСР; Лемківщина, Посяння, Холмщина,
І ІІдляшшя опинилися під німецькою окупацією.
Входження західноукраїнських земель до СРСР

22 жовтня 1939 р. — вибори до Народних Зборів Західної Украї
ни (під контролем радянських військових та політпрацівників), які
мштрикінці жовтня ухвалили Декларацію про входження Західної
України до складу УРСР; листопадові сесії союзної та української
Норховних рад затвердили закони про возз’єднання Західної України
н УРСР у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
26 червня 1940 р. — нота Раднаркому СРСР до уряду Румунії
и вимогою повернути Бессарабію та передати Північну Буковину на
підставі того, що у листопаді 1918 р. Народне віче Буковини прий
няло рішення про возз’єднання з Радянською Україною; під тиском
Німеччини, яка запевнила, що ці поступки тимчасові, румунський
уряд задовольнив пропозицію СРСР; уже ЗО червня Червона армія
ііайняла ці території.
2 серпня 1940 р. — рішення Верховної Ради СРСР про прийняття
Нессарабії та Північної Буковини до складу СРСР; Північна Буко
вина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти увійшли
до УРСР, а з решти території Бессарабії й Молдавської автономної
республіки, (з 1924 р. перебувала у складі УРСР), створено Мол
давську РСР.
Таким чином, майже всі українські етнічні землі були об’єднані
в єдиній державі.
Радянізація західних областей України

: Словник! і|г
І' Радянізація — це система заходів, спрямованих на установлення радянсь- Ц.
jj кої влади, побудову соціалістичного суспільства за економічною та полі- »
j! тичною моделлю СРСР у західноукраїнських землях. І
Основні заходи радянізації:

— поширення радянського законодавства;
— уніфікація адміністративно-територіального устрою (скасування
поділу на воєводства, поділ на області та райони і т. ін.);
5 0 2 оЛ Історія Vh|»#rtif
— направлення зі східних районів великої кількості кадрів (чін н

російськомовних);
— націоналізація промислових підприємств;
— конфіскація поміщицького та інших великих землеволодінь І и*»
редача землі селянам;
— початок примусової колективізації (весна 1940 p.);
— заборона всіх політичних партій, громадських, кооперативи*,
культурно-освітніх товариств, створених раніше; дозволено діїї нь
ність лише КП(б)У, комсомолу, радянських профспілок;
— розширення мережі навчальних закладів усіх рівнів; заснув»ним
бібліотек, клубів тощо;
— українізація освіти, преси;
— уведення безкоштовного навчання, медичного обслуговуванні»і
— суворий контроль партійно-радянського керівництва над усім*
сферами життя;
— командно-адміністративні методи впровадження радянської
політики;
— нехтування місцевих особливостей та традицій;
— утиски церкви, особливо греко-католицької;
— репресії щодо місцевого населення; депортація у східні райони,
Результатом політики радянізації стало, з одного боку покращеи
ня рівня життя найбідніших прошарків населення, розвиток еконо
міки краю, а з іншого — зростання незадоволення репресивними ms
тодами влади, підтримка серед населення ідеї створення самостійної
Української держави, вступ до загонів оунівців.
Початок Великої Вітчизняної війни

22 червня 1941 р. — порушення Німеччиною Договору про нена
пад на СРСР, початок Великої Вітчизняної війни.
Напад на Радянський Союз розпочався згідно з розробленим ні
мецьким генштабом і затвердженим Гітлером ще 18 грудня 1940 р.
планом «Барбаросса». Союзниками Німеччини у війні були Фін
ляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина (допомогу також
надавали Іспанія та Болгарія).
Ці Словник!
Ц! План «Барбаросса» — кодова назва плану воєнної операції фашистської
jjjj Німеччини проти СРСР, згідно з яким війна проти СРСР повинна була стати
:|‘ «блискавичною», тобто закінчитися перемогою в дуже короткий термін, до
ЦІ того як супротивник зможе мобілізувати та розгорнути свої головні сили.
Згідно з планом «Барбаросса» гітлерівські війська складали три

групи армій.
^♦ціім id практика --------- -V.305
ЕМммти ІҐЯ (Ш'"''.'і ІІШі* 'х—^
Група Головно
Напрямки удару
армій командувач
• ІІІІІІІІЧ» В.-Й. фон Леєб Даугавпілс, Псков, Ленінград, Прибал
тика, порти на Балтійському морі
• 1 ^ІІП’Р» Ф. фон Бок Мінськ, Смоленськ, Москва
• ІІІндень» Г. фон Рундштедт Західна Україна, Київ, Харків,
Донбас, Крим
В Україні ворогові протистояли Південно-Західний та Півден

ний фронти, Чорноморський флот, Дунайська та Пінська військові
•ІІ'ІПТИЛІЇ.
Україна в планах гітлерівських окупантів
I Іа початку війни серед гітлерівської верхівки не було одностай
ності щодо долі України. Існували такі точки зору щодо використан
ії м українських земель:
після розгрому СРСР і повалення більшовицького режиму ство
рити нову Російську державу, до складу якої увійшла б і Україна;
сприяти створенню автономної української держави, виходячи
з тактичних міркувань та інтересів Німеччини;
перетворити Україну на німецьку колонію, джерело сировини,
трудових ресурсів, родючих земель (саме цю думку поділяли
А. Гітлер і Г. Гіммлер).
Окупація території України гітлерівськими військами
22 червня 1941 р. — бомбардування німецькою авіацією україн
ських міст (Рівне, Львів, Житомир, Київ, Севастополь та ін.), запек-
лі бої на кордонах. .
23-29 червня 1941 р. — найбільша танкова битва початкового
періоду війни в районі Луцьк — Броди — Рівне, в якій узяли участь
:і обох сторін близько 2 тис. танків (на тиждень затримала просу-
нання німців).
ЗО червня — 11 липня 1941 р. — відступ Червоної Армії на обох
фронтах: на Півдні німецько-румунські війська захопили Північну
Буковину й Бессарабію та підійшли до Дністра; на Заході України взя
ли Дрогобич, Львів, Луцьк, Рівне, Житомир і наблизилися до Києва.
II липня — 22 вересня 1941 р. — Київська оборонна операція,
яка в результаті некомпетентного керівництва Й. Сталіна та його
оточення закінчилася катастрофою для Південно-Західного фронту.
Не дозволивши вчасно відвести війська з київського виступу й зай
няти більш вдалу позицію для оборони, Ставка Верховного Головно
командування прирекла на загибель і полон понад 600 тис. чол., які
опинилися в оточенні. У цій операції загинули командувач фронту
ЗО4 Історія України
yjr' «ш
М. Кирпонос, член військової ради М. Бурмистренко, начальний

штабу фронту В. Тупиков.
19 вересня 1941 р. — гітлерівці зайняли Київ. Оборона Кшша
тривала 71 день, вона надовго затримала німців і дала змогу про
вести евакуацію на схід людей і великих підприємств Лівобережжя
та Донбасу.
5 серпня —16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси. Протягом 73 днІ|
захисники міста відтягували на себе 300-тисячну ворожу армію, ;>«•
вдаючи їй великих втрат; за наказом Ставки для посилення оборони
Криму радянські війська організовано й непомітно для ворога вві*
куювались з-під Одеси.
25 жовтня 1941 р. — гітлерівці зайняли Харків. До кінця жовтня
під ворожою окупацією опинилася також значна частина Донбасу,
ЗО жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 р. — героїчна оборона Севан*
тополя, яка тривала 250 днів.
16 листопада 1941 р. — радянські війська залишили Крим (крім
невеликої ділянки з Севастополем).
Кінець 1941 р. — війська Південно-Західного фронту закріпилися
на лінії Вовчанськ — Балаклея — Красний Лиман, а Південного — я а
лінії Артемівськ — Шахтарське — Большекрєпінська.
12—29 травня 1942 р. — наступальна операція радянських вій
ськ під Харковом, наслідки якої були трагічними (в районі БарвеН'
ківського виступу в оточення потрапили три радянські армії, втра
ти склали 240 тис. чол.). Катастрофа сталася внаслідок прорахункіи
керівництва країни.
22 липня 1942 р. — остаточна окупація території України німець*
ко-фашистськими війсьісами після захоплення м. Свердловська Во*
рошиловградської області (нині Луганської), але ціною величезних
жертв, героїчного опору народу німецький план «блискавичної вій
ни» був зірваний.
Прпчпнп невдач Червоної Армії на початку війни

— Тоталітарний характер влади, що поставив у залежність від волі
одної людини та її найближчого оточення життя мільйонів людей.
— Прорахунки керівництва країни на чолі з Й. Сталіним: ігноруван
ня даних розвідки про дату наступу німецьких військ; заборона
приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності;
зволікання з переоснащенням армії та побудовою оборонних спо
руд; відсутність чіткого плану на випадок масштабних військових
дій (перемогти ворога збирались «малою кров’ю» на його території).
— Перевага німецьких сил на напрямках основних ударів.
— Репресії командного складу, досвідчених воєначальників напе
редодні війни.
tenpin га практика ______________ _____________________ ^ 305
•» «№м*4«аммаймашімммтімядтшмпмтімм.МЕаммг' аяимммяцпт чи'і іігг*«нА’м»яЮТисцііиіті.І>чич»чім«»аг«ч»^лмв*іа*^>юм»*Уі^»»акіЯ.^*-и*ч»з‘*и/»ті
Жорстка централізація, атмосфера страху в країні вбивали ініціа

тиву, гальмували вирішення нагальних проблем.
Міжнародна ізоляція СРСР.
Тільки мужність, патріотизм і напруження всіх сил народу стри-
мучили німецькі війська, давали час керівництву отямитися й орга
ні її у вати оборону країни.
Мобілізаційні заходи в Україні
Основні заходи мобілізації:

30 червня 1941 р. — створення Державного Комітету Оборони
на чолі з Й. Сталіним, який зосередив у своїх руках всю повноту
влади в країні;
10 липня 1941 р. Й. Сталін очолив Ставку Верховного Головно
командування ;
8 серпня 1941 р. Й. Сталін став Верховним Головнокомандувачем
Збройних сил, привласнивши право прийняття найважливіших
рішень;
7 липня 1941 р. — звернення керівництва УРСР до українського
народу з закликом дати рішучу відсіч фашистській навалі;
мобілізація до лав Червоної Армії (з України — понад 2 млн
чол.);
- створення загонів народного ополчення з числа добровольців;
спорудження оборонних укріплень;
~ перебудова народного господарства на воєнний лад (збільшення
випуску воєнної продукції, подовження робочого дня до 11 го
дин, скасування відпусток, дозвіл керівництву переводити пра
цівників на будь-яку роботу без їхньої згоди, жорстка трудова
дисципліна тощо);
— евакуація підприємств, колгоспів, наукових та культурно-освіт
ніх установ, людей, цінностей та швидке налагодження вироб
ництва в тилу (26 червня 1941 р. в Україні створено спеціальну
комісію з евакуації на чолі з Д. Жилою; всього з України еваку
йовано понад 550 великих підприємств, не менше 3,5 млн насе
лення; все, що не встигали вивезти, знищували);
Словник! !|
j Евакуація — виведення з місцевості, що перебувала під загрозою нападу Ц
і ворога, у тил населення, поранених, а також матеріальних засобів. |
306 _______ Історія України
«аиідми.гж» uiwr '■ її і уммашлиі ті іті ті.і—м—Д—
— державна позика, добровільна здача населенням коштовносте!

та грошей до фонду оборони;
— знищення органами НКВС політичних в’язнів, що перебували
в українських в’язницях.
Окупаційний режим в Україні
Зони окупації
Назва Територія Центр
Румунська провінція Чернівецька та Ізмаїльська облас Тирасполь,

«Трансністрія» ті УРСР, а також землі між Бугом згодом —
і Дністром, які за німецько-румун Одеса
ським договором від 19 серпня
1941 р. передавались Румунії
Дистрикт «Галичина» Львівська, Дрогобицька, Стані - Львів

(у складі Польського ге славська й Тернопільська області
нерал-губернаторства) УРСР
Рейхскомісаріат Більша частина українських зе Рівне

«Україна» мель (окрім прифронтових),
Крим, Орловська область Росії,
деякі райони Білорусії
Прифронтові райони, Донбас, Чернігівська, Сумська,
підпорядковані військо Харківська області
вому командуванню
На чолі усієї окупованої території стояло рейхміністерство у спра

вах окупованих східних областей під керівництвом рейхміністра
А. Розенберга.
Німецька адміністрація: рейхскомісар, генеральні комісари,
окружні комісари, міські комісари, коменданти.
Місцева адміністрація (переважно^ місцевих мешканців): у міс
тах — бургомістри, в районах — голови, в селах — старости.
Поліцейські органи: гестапо (державна таємна поліція); СС (охо
ронні загони нацистів); СД (служба безпеки); жандармерія.
Нацистський «новий порядок» в Україні

Травень 1940 р. — розробка німцями плану «Ост», який перед
бачав такі заходи:
— германізацію та колонізацію території Східної Європи, у тому
числі й українських земель;
-- фізичне знищення частини слов’янського населення;
та практика ^V. 307
п»
інфетворення наивитриваліших і здорових представників сло-

н' ннства на рабів;
масовий терор проти євреїв та циган; холокост:
s»
Слоііник! jI
Холокост — загибель значної частини єврейського населення Європи Щ.
и ході систематичного переслідування і знищення його нацистами та |Ц
I mi І ми посібниками в Німеччині й на захоплених територіях у 193S- jfe
MMf> pp. ||
масова депортація населення Західної України до Сибіру і т. ін.

Згідно з планом на окупованій території України німці тзбтано-
ІИЯИ «новий порядок».
(Словник!
«Новий порядок» — жорстокий режим, застановлений німецько-фашист
ськими загарбниками на окупованій території України та в інщих час
тинах СРСР, що супроводжувався масовими розстрілами і депортацією і|
місцевого населення.
Основні заходи «нового порядку»:

скасування чинності радянського законодавства, введення ні
мецького кримінального права і судів;
запровадження комендантської години;
дискримінація українського населення;
тотальний терор (трагедія Бабиного Яру в Києві, Дробицького —
в Харкові, знищення населення у Янівському концтаборі; всього
в Україні існувало 180 великих концтаборів і 50 гетто);
примусова мобілізація робочої сили в Німеччину (2,5 млн чол.);
економічний визиск України (вивезення хлібу, продовольства,
устаткування заводів і фабрик, культурних цінностей і навіть
чорнозему до Німеччини);
n»ar> .wi мшг ч
Це цікаво!
У Німеччину були вивезені унікальні музейні експонати с Києва, Харко- Щ
ва, Львова, Одеси. Тільки з фондів АН України було відправлено близько |||
320 тис. рідкісних книжок. ||
— збереження колгоспної системи під новою назвою «общинні гос

подарства» (за винятком західноукраїнських земель);
— використання примусової праці місцевого населення тощо.
Нелюдський «новий порядок» призвів до організації руху Опору
фашистським загарбникам на окупованих територіях.
308 ____________________________________ _____ Історія УкраМИ
Рун Опору в Україні
ж Словник!
І Рух Опору — антифашистський національно-визвольний рух у роки ДрУ*
|і гої світової війни проти німецьких, італійських і японських окупантів ТИ
їхніх союзників.
Радянська течія
— Партизанський рух (1942 р. —створення Українського
партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем; діяльність
в Україні партизанських загонів на чолі з О. Сабуровим, О. Фи
доровим, М. Наумовим, С. Ковпаком та ін.)-
Ковпак Сидір Артемович — український
п
радянський воєнний і державний діяч, гено
рал-майор (із 1943 p.), учасник Першої світо
вої війни. У 1918-1919 pp. очолював парти*
занеький загін, боровся проти денікінців, піз
ніше у складі Червоної Армії воював із вій
ськами її. Врангєля. В 1921-1926 pp. — вій
ськовий комісар у містах Катеринославщини
(Великий Токмак, Павлоград, Кривий Ріг та
ін.). У 1937-1941 pp. — голова Путивльсько
го міськвиконкому Сумської області. Під чао
С. Ковпак Великої вітчизняної війни 1941-1945 pp. —
(1887-1967) командир Путивльського партизанського за
гону, пізніше — з’єднання партизан. У 1941-
1942 pp. з’єднання С. Ковпака здійснило рейди по Сумській. Курській
і Брянській областях, у 1942-1943 pp. — рейд у Правобережну Ук
раїну, в 1943 р. — Карпатський рейд. Під час пересування у Карпа
тах ковпаківці вели бої з формуваннями Української Народної Са
мооборони та частинами Української Повстанської Армії. В 1944 р.
з’єднання перейменовано у Першу українську партизанську дивізію
ім. С. Ковпака. Із 1946 p. С. Ковпак — депутат Верховної Ради УРСР,
міністр оборони УРСР. У 1947-1967 pp. — заступник голови Верховної
Ради УРСР, із квітня 1967 р. — член Президії Верховної Ради УРСР.
Автор книги «Від Путивля до Карпат».
Підпільний рух (діяльність в Україні в роки війни 23 обкомів

КП(б)У та 9 підпільних обкомів комсомолу, усього діяло понад
3,5 тис. підпільних організацій і груп).
диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку, доріг,
мостів;
tenpin та практика
розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо;

пбір розвідувальних даних;
розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти
окупантів;
визволення військовополонених та порятунок людей від вивезен
ня на каторжні роботи до Німеччини;
рейди в тил ворога.
У результаті партизанський та підпільний рухи перетворилися
на важливий чинник перемоги над ворогом.
Національна течія
Оунівський рух, у якому в 1940 р. відбувся розкол на ОУН(М)
на чолі з А. Мельником та ОУН(Б) на чолі з С. Банд ерою. Члени
ОУН не зійшлися в поглядах на методи досягнення мети — ство
рення незалежної України: бандерівці робили ставку на власні
сили й активні методи боротьби, а мельниківці покладали великі
надії на Німеччину.
Бандерівці у згоді з німецьким командування створили баталь
йони «Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі
з Р. Шухевичем).
ЗО червня 1941 р. — прийняття у Львові «Акту проголошен
ня відновлення Української держави» та формування уряду на
чолі з Я. Стецьком (Гітлер виступив проти самостійної Україн
ської держави; новоетворений уряд був розігнаний, С. Бандера
та Я. Стецько заарештовані).
— 5 жовтня 1941 р. — створення мельниківцями у Києві Україн
ської національної ради на чолі з М. Величковським, яку роз
глядали як передпарламент майбутньої Української держа
ви (у листопаді 1941 р. її діяльність була заборонена гітлерів
цями).
— Осінь 1941 р. — репресії проти оунівців і як наслідок — перехід
оунівців до боротьби з німцями.
— 14 жовтня 1942 р. — створення УПА (Української повстанської
армії проводу ОУН), яка вела боротьбу як проти німців, так і про
ти радянської влади.
! Словник!
J Українська повстанська армія (УПА) — військово-політичне форму-
1 вання, що діяло в Україні в 1942-1950 х pp.; у ході війни вела боротьбу
і
і.
310 ^____________ _____ _____________ ____________ Історія УнрмМі«і
' Це цікаво!
j Яскравими представникам українського національно-визвольного руну
і були Олег Кандиба (Ольжич) і Олена Теліга. їх долі мали багато спілі.
! ного: народилися вони в липні 1907 p., обидва опинилися в еміграції, д*
познайомилися й потоваришували, обоє стали на шлях безкомпромісної
і боротьби за визволення своєї нації в лавах ОУН і поклали на олтар ун
j раїнської свободи свої життя. У лютому 1942 р. О. Теліга була розстріли
І на фашистами в Бабиному Яру, О. Кандиба був закатований гітлерівцями
в концтаборі Заксенхаузен.
— створення органів місцевого самоврядування;
— участь у створенні й діяльності української преси, культурно
освітніх закладів, через які поширювалися самостійницькі ми
строї;
— створення підпільних, партизанських і регулярних військовим
структур.
У результаті національна течія зберегла ідею незалежності Укрпі
ни й зробила свій внесок у розгром німецько-фашистських загарО'
ників.
Визволення території України від гітлерівським окупантів

19 листопада 1942 р. — 2 лютого 1943 р. — Сталінградська битва,
яка поклала початок корінному перелому в війні на користь СРСР,
18 грудня 1942 р. — звільнення першого населеного пункту
УРСР — с. Півнівки Ворошиловградської області.
Січень — початок березня 1943 р. — наступальні операції ра
дянських військ, у ході яких було звільнено значну частину Донба
су, 16 лютого вперше звільнено Харків.
19 лютого — 25 березня 1943 р. — контрнаступ німецько-фашист
ських військ із району Краснограда та Красноармійська Харківської
області; знову втративши Харків та Бєлгород, радянські війська ге
роїчними зусиллями зупинили ворога.
5 липня — 23 серпня 1943 р. — Курська битва, в ході якої було
визволено Лівобережну Україну та Донбас (23 серпня 1943 р. оста
точно звільнено Харків).
Вересень—листопад 1943 р. — героїчна битва за Дніпро (за успіш
не форсування Дніпра та небачений героїзм 2438 радянським воїнам
було присвоєно звання Героя Радянського Союзу).
6 листопада 1943 р. — визволення Києва.
24 грудня 1943 р. — 29 лютого 1944 р. — Житомирсько-Берди
чівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська (найбільша, що
%нріи і а практика
x311
«й'ш результатом оточення 11 ворожих дивізій чисельністю 80 тис.

ін*і ), Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-Криворізька операції.
4 березня — середина квітня 1944 р. — Проскурово-Чернівець-
«*, У мансько-Ботошанська, Березнегувато-Снігірівська, Одеська
ннфації.
У результаті цих наступальних операцій було звільнено Право-
•ерпжну й Південну Україну. 26 березня 1944 р. радянські війська
•мПшли на кордон із Румунією, 8 квітня 1944 р. — на кордон із Че-
ініиіоиаччиною.
8 квітня — 12 травня 1944 р. — Кримська наступальна опера
ція, яка завершилася визволенням Криму. Ця перемога затьма
ри іни’я черговим злочином сталінського режиму. У травні 1944 р.
шіинуваченням у зраді з півострова було депортовано у відда
єш райони СРСР 191 тис. татар, 15 тис. греків, 12,4 тис. болгар,
|!І тис. вірмен.
І3-29 липня 1944 р. — Львівсько-Сандомирська операція (27 лип-
ім ішільнено Львів, Перемишль; форсуванням річки Вісли закінчив
ши розгром німецької групи армій «Північна Україна»).
20-29 серпня 1944 р. — Яссько-Кишинівська операція, в ході
йкої визволено Молдавську РСР та Ізраїльську область України,
(ншгромлено групу армій «Південна Україна».
8 жовтня 1944 р. — визволення останнього окупованого фаши-
нііми населеного пункту УРСР — с. Лавочне Дрогобицької області.
28 жовтня 1944 р. — завершилося визволення Закарпаття, оста-
Іиііііе вигнання фашистських окупантів з українських земель.
Особливості радянського партизанського руку 1943-1944 pp.
Активізація антифашистської боротьби на окупованих територіях
у зв’язку з наступом радянських військ.
Узгодження дій партизанів з операціями Червоної армії.
Зростання чисельності партизанських загонів (в Україні діяло
понад 30 великих з’єднань та понад 80 окремих загонів).
Глибокі рейди в тил ворога з метою зірвати плани гітлерівців із
перетворення України на'«випалену пустелю», визволення окре
мих районів тощо (Карпатський рейд С. Ковпака, рейди П. Вер-
шигори, Я. Мельника та ін.).
Зміцнення зв’язків між керівним центром та окремими загонами
(забезпечення партизан зброєю, продовольством, медикаментами
з центру).
Діяльність ОУИ-УПА у 1943-1944 pp.
Остаточне оформлення структури УПА, об’єднання окремих заго
нів під загальним керівництвом (головний командир Р. Шухевич).
312 Історія Умцлі*• *
Шухевич Роман (псевдоніми: Тарас Чупринин
Дзвін, Тур, Роман Лозовський та ін.) — укрмім
ський політичний і військовий діяч, Голенімив
командир Української повстанської прмИ
З 1923 р. — член Української військової орти
зації. З 1929 р. — член Організації українськії*
націоналістів. Влітку — восени 1930 р. Шухшніч
організовував акції протесту українського шн *•
лення проти колонізації Галичини польськими
осадниками (т. зв. саботажна акція). У черммі
Р. Шухевич 1934 р. за участь в організації замаху на міні
(1907-1950) стра внутрішніх справ Польщі Б. Перацькот
заарештований і ув’язнений у польському кой
центраційному таборі Береза Картузька. Восени 1938 р. став одним 1-і
організаторів штабу «Карпатської Січі» — збройних сил Карпатської
України. На початку Другої світової війни 1939-1945 pp. — заступи ми
бойового підрозділу «Дружини українських націоналістів». Із берети
І 1943 р. — військовий референт проводу ОУН самостійників-держии
ників (СД). Із листопада 1943 р. — головнокомандувач Української по
і встанської армії. З липня 1944 р. — голова Генерального секретаріату
j і генеральний секретар військових справ Головної Української визволь
і ної ради. У 1946 p. Р. Шухевичу присвоєно звання генерал-хорунжого
УПА. У березні 1950 р. загинув у бою зі співробітниками радянськіїи
органів безпеки у с. Білогорщі біля Львова.
— Визволення значної території Полісся, Волині, Галичини, стіш

рення тут української адміністрації («українських республік*)
— Конфлікт із польською адміністрацією, який вилився у взаємні
«етнічні чистки».
— Липень 1944 р. — проведення установчих зборів представим
ків політичних сил, метою яких було проголошення самостій
ної України та обрання Української головної визвольної ради
(УГВР) — вищого керівного органу національно-визвольної Оо
ротьби українського народу — та Генерального секретаріату, який
очолиаР. Шухевич.
— Перетворення УПА на серйозну військову силу (на 1944 р
її кількість складала 60-90 тис. бійців).
Героїчна праця українців у тилу

— Основним гаслом працівників тилу було «Все для фронту! Все дли
перемоги!».
— Організація роботи евакуйованих підприємств у тилу.
•<і»ін id практика
З.313
іИнльшення випуску воєнної продукції.
< >рганізація соціалістичних змагань (боротьба бригад за звання
фронтових тощо).
і амовіддана праця жінок, підлітків, старих людей.
Героїчна праця трудівників села, які забезпечували Червону ар
ій і ю продовольством.
Наслідки війни для України

Нагальні демографічні втрати під час другої світової війни скла
ди близько 14 млн осіб.
Матеріальні збитки в Україні склали близько 286 млрд крб
(-12% від загальних у СРСР).
Зруйновано 714 міст і селищ, 28 тис. сіл, 16,5 тис. промислових
підприємств.
Культура України в роки війни

Освіта
Руйнація значної частини шкіл та знищений їх матеріальної бази
н роки окупації.
(’прямування освітньої політики фашистів на окупованій тери
торії на онімечення українського населення (дозвіл лише по
чаткової та професійної освіти, обов’язкове вивчення німецької
мови, навчання за програмами, розробленими німецькими чинов
никами).
Створення для дітей-сиріт у східних районах СРСР дитячих бу
динків та інтернатів (сюди було переміщено з України 500 дитя
чих садків та інтернатів, 257 дитячих будинків).
Налагодження роботи вузів України в евакуації (пов’дзане із
звільненням території України від фашистських загарбників).
Наука
Евакуація на схід наукових закладів України, у тому числі й Ака
демії наук УРСР.
Утворення при Президії АН УРСР Науково-технічного комітету
сприяння обороні на чолі з О. Богомольцем.
Плідна робота українських учених у різних галузях:
• розробка технології виплавки броньованих сталей (академік
М. Доброхотов);
• метод автоматичного дугового зварювання під флюсом під час
збирання танків Т-34 (Інститут електрозварювання АН УРСР
на чолі з Є. Патоном);
• наукові досягнення у галузі медицини (винайдення сиро
ватки для лікування ран колективом Інституту клінічної
фізіології на чолі з О. Богомольцем, створення препарату л«*
згортання крові Інститутом біохімії АН УРСР під керіинми
твом О. Палладіна, інтенсивна робота з вивчення ранової Ін
фекції Українського інституту клінічної медицини на шиї
з М. Стражеску та ін.);
• створення фахівцями гуманітарних наук бригад лекторіи, ми*
виступали з доповідями на військово-історичну тематику ип її»
редовій, у гарнізонах міст, винищувальних батальйонах тоїц»
Участь українських літераторів у захисті Вітчизни (добровольця
ми на фронт пішли А. Головко, М. Бажан, С. Скляренко, 0. Гни
чар та ін.; 109 із 200 членів Спілки письменників перебували ни
фронті).
Створення з ініціативи Спілки радянських письменників трм»*
агітаційних бригад, які працювали у військових частинах, шпи
талях, на оборонних підприємствах і своїми виступами зміцнім
вали бойовий дух радянських воїнів.
Робота українських письменників воєнними кореспонденти ми,
редакторами дивізійних видань (вихід газети Південно-Зпхід
ного фронту «Красная Армия», газети «За Радянську Україну *,
у редакціях яких працювали М. Бажан, А. Малишко, С. Головін
ський, JI. Первомайський, О. Корнійчук та ін.).
Широка публіцистична діяльність українських письменнииіі
(публікація творів О. Довженка «Перед боєм», «Україна в огні»,
патріотичних віршів П. Тичини, М. Рильського, М. Бажані,
В. Сосюри та ін.).
Контроль сталінського керівництва над діяльністю українськи»
письменників.
Робота українських радіостанцій (ім. Т. Шевченка у Саратові,
«Радянська Україна» у Москві та ін).
Мистецтво
Евакуація майже 50-ти театрів на схід.
Комплектування з евакуйованих українських театрів фронтовий
бригад за участю найкращих акторів (Київський театр опери ТІ
балету ім. Т. Шевченка створив 22 бригади, які працювали на 4‘М
фронтах і дали 920 концертів).
Виступи майстрів сцени перед фронтовиками на передовій (3. Гай*
дай, І. Паторжинський, М. Гришко та ін.).
Створення у 1941 р. у Ворошиловграді музично-драматичного
колективу, який дав близько 300 спектаклів і концертів для вій*
ськових частин і госпіталів.
Розвиток кінодокументалістики (перший кінорепортаж — «ІІ
фронтів Вітчизняної війни» (вересень 1941 p.), за період вій
ірі *рін та практика _________ ______________________________ ^ 315
ми українські оператори відзняли близько 300 документальних

фільмів і кіносюжетів, серед яких фільми О. Довженка «Битва за
нашу Радянську Україну» (1943 p.), «Перемога на Правобереж
ній Україні» (1945 р.) та ін.).
Діяльність в евакуації Київської та Одеської кіностудій (випуск
фільмів, сповнених патріотизму: «Олександр Пархоменко», «Як
гартувалася сталь»; «Партизани в степах України»; було органі
зовано їх показ у кінотеатрах країни і на фронті).
Основна тема у творчості українських художників — захист Віт
чизни (випуск плакатів, листівок, карикатур тощо). Найвідоміши-
ми творами українських художників воєнного періоду були: «Гнів
Шевченка—1 зброя перемоги» В. Касіяна, « Розчавимо фашистську
гадину» О. Олександрова, «Україна вільна» В. Корецького та ін.
Завдання для .самоконтролю

211. Велика Вітчизняна війна розпочалася:
A) 23 серпня 1939 p.; І----.
Б) 1 вересня 1939 p.; І_J
B) 18 грудня 1940 p.;
Г) 22 червня 1941 р.
212. Український уряд, створений у червні 1941 р., очолив: j—,
А) С. Бандера; В) М. Мельник; І_І
Б) Я. Отецько; Г) Р. Шухевич.
213. Пакт Молотова — Ріббентропа був укладений: |-------.
А) 23 серпня 1939 p.; В) 28 вересня 1939 p.; 1_І
Б) 1 вересня 1939 p.; Г) 30 червня 1941 р.
214. Український штаб партизанського руху очолив: |—■,
А) С. Ковпак; В) Т. Строкач; і_І
Б) О. Сабуров; Г) М. Наумов.
215. Позначте характерні риси радянізації.
1. Створення національних органів влади;
2. поширення радянського законодавства;
3. відновлення приватної власності на землю;
4. націоналізація промислових підприємств;
5. конфіскація поміщицького та інших великих
землеволодінь і передача землі селянам;
6. запровадження платного навчання та медичного об
слуговування;
7. розширення мережі навчальних закладів усіх рівнів;
заснування бібліотек, клубів.
316 а______ •____________________________________ Історія України
...................................................................... . ■ ші »»
216. Установіть відповідність між прізвищами політичних та піII
ськових лідерів і їхніми характеристиками.
A) Нарком закордонних справ 1. Р. Шухевич;
СРСР, який поставив свій 2. М. Кирпонос;
підпис під Договором про 3. B. Молотов;
ненапад з Німеччиною; 4. А. Мельник;
Б) командир УПА: 5. C. Ковпак.
B) один із лідері ОУН, який
покладав великі надії на Ні
меччину у справі надання
Україні незалежності;
Г) командир партизанського
загону, під керівництвом
якого було здійснено Кар
патський рейд.
A) Утворення УПА;
Б) остаточна окупація України;
B) звільнення Києва від фашистських загарбників; [~
Г) акт проголошення незалежності України. L. І
Визначний український політичний діяч, один із лідерів наці о-
нально-визвольного руху 30-50-х pp. У 1939 р. він разом із акти
вом ОУН за короткий час виробив детальний план розбудови ме
режі ОУН на теренах усієї України. У цьому ж році очолив течію
в ОУН, яка стояла в опозиції до методів і тактики діяльності
Проводу українських націоналістів під керівництвом А. Мель
ника. ЗО червня 1941 р, ОУН під його керівництвом проголосили
у Львові відновлення на західноукраїнських землях українсько)
державності. 6 липня 1941 р. був заарештований окупаційними
властями й ув’язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен.
г гг і
1 1 1 !
«У зв’язку з підписанням пакту про ненапад [...] нижчепідпи
сані уповноважені обох сторін обговорили у цілком конфіден
ційному порядку питання про розмежування сфер обопільних
інтересів у Східній Європі».
1) Ким та коли був підписаний цитований документ?
2) Які території входили до сфери впливу кожної зі сторін?
3) Визначте наслідки підписання цього документа та дайте йому
власну оцінку.
rj правка _________ _____________________ :____ ^ sw** >-■
317
^ JO. Проаналізуйте діяльність двох течій українського Руху Опору

її роки Другої світової війни. Визначте їхній внесок у справу ви-
іиолення України від фашистських загарбників.
ПІСЛЯВОЄННА ВІДБУДОВА І РОЗВИТОК УКРАЇНИ

В 1945 Р - НА ПОЧАТКУ 50-Х PP.
АДМІНІСТРАТИВНО -ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ
Встановлення кордону з Польщею
1) нересня 1944 р. — укладення між урядом У РСР і Польським комі-
* *- іч >м національного визволення Люблінської угоди, згідно з якою час-
» unit українських земель(Холмщина, Лемківщина, Надсяння, частина
111 Іняшшя) з населенням майже 8Q0 тис. українців передавалася Поль
1
щі (таким чином сталінське керівництво намагалося підтримати прора-

■ніпський польський уряд та змінити негативне ставлення польського
імн’глення до радянської влади, спричинене подіями 1939 p.).
16 серпня 1945 р. — укладення договору про радянсько-польський
мірдон, який встановлювався по «лінії Керзона» з відхиленням на
-хід (тобто на користь Польщі) на 5-8 км, а в окремих районах на-
иіті. на Г7-30 км.
1951 р. — завершення процесу україно-польських територіаль
нії х домовленостей, коли на прохання Польщі відбувся обмін прикор
ме >н ними ділянками (до Львівської області відійшли землі в районі
м. ІСристинополя, а до Польщі відійшла територія довкола м. Нижні
V. грики Дрогобицького району).
Встановлення кордону з Чехословаччиною
26 листопада 1944 р* — схвалення з’їздом Народних комітетів За-
і лрпаття в м. Мукачево Маніфесту про возз’єднання Закарпатської
України з Радянською Україною.
*29 червня 1945 р. — договір між ЧСР і СРСР, який юридично за-
■фіііив рішення з’їзду в Мукачево,
22 січня 1946 р. — указ Президії Верховної ради СРСР про утво
рення у складі УРСР Закарпатської області.
Встановлення кордону з Румунією
10 лютого 1947 р. — підписання радянсько-румунського догово
ру, за яким до УРСР відходили Північна Буковина, Хотинщина, Із-
мпїльщина (тобто закріплювалися кордони, встановлені у 1940 p.).
Наслідки врегулювання територіальних питань для України
Остаточне встановлення та юридичне закріплення кордонів рес
публіки.
318 __________________________ „_______ _____ історія Укр. ні «*-
Збільшення території УРСР.

Демографічні зміни у складі населення.
Об’єднання основної частини українських земель у кордонах од
нієї держави.
Суспільно-поліщичне життя
Відновлення режиму одноосібної влади Й. Сталіна, культ особи
якого досяг апогею;
Відсутність в Україні будь-якої самостійної політики.
Відновлення репресій; відсутність демократії та свобод громадян,
зловживання владою (пік репресій в Україні припав на 1947 p.,
коли ЦК КП(б)У очолював найближчий соратник Й. Сталіні
Л. Каганович).
Підпорядку вання політичному центру діяльності перших секрг
таріз ЦК КІІ(б)У:
• М. Хрущов (1943-1946 рр, та 1948-1949 pp.).
« Л. Каганович (1947 p.).
* Л. Мельников (1950-1953 pp.).
Мельников Леонід Георгійович — радянськії і і
партійний діяч в Україні. Член КЇЇРС із 1928 р,
З 1936 р. — на керівній партійній роботі в Сталіни
(тепер Донецьк) і Караганді. У .1947-1949 pp. — дру
гий секретар, а в 1950-1953 рр. —перший секрети р
ЦК Кїї України. В червні 1953 р. звільнений із посп

ди першого секретаря за прорахунки б національні і і
політиці в Західній Україні (прискорені темпи ру
сифікації освіти, зокрема Львівського університету,
й однобічний підбір кадрів). У1953-1955 рр. — по
сол СРСР у Румунії. 31955 р. обіймав відповідальл і
пости в державному апараті у Казахстані, У1966 р.
Л. Мельников призначений головою Державного комітету з нагля
(1906-1381) ду за безпечним веденням робіт у промисловості ті і
гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР.
— Розгортання ідеологічної реакції— «ждановщини».
«і Словник!
/і
3§;
I
і «ЛСдановщина» — це ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у 1946-
1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в ході якої були
Jj піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії
•і?! || української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видат*
них діячів української культури — письменників, композиторів, режисерів
|| тощо (назва походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології
І? А. Жданова).
шмрр
in і| >ія та практика_______________________________________ -«v 319
Відбудова народного господарства України

Верезень 1946 р. — затвердження Верховною радою СРСР
п'нтирічного плану відбудови і розвитку народного господарства
ни 1946-1950 pp.
Особливості відбудови
Промисловість:
більші масштаби відбудовчих робіт, ніж у будь-якій іншій країні
Свропи;
проблема капіталовкладень (відмова від плану Маршала, розра
хунок лише на внутрішні резерви);
підновлення адміністративно-командних методів;
початок відбудови з важкої промисловості (в Україні за декілька
років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес та інші великі
електростанції, металургійні заводи тощо);
розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, сільського гос
подарства, науки і культури (інвестиції у легку промисловість
складали 12-17 % усіх промислових капіталовкладень);
посилення диспропорції в розвитку економіки на користь вій
ськово-промислового комплексу (ВПК);
повільне впровадження досягнень науково-технічного прогресу
(підприємства працювали за старими технологіями, висока енер-
го- та матеріаломісткість виробів тощо);
нестача робочої сили, особливо кваліфікованої;
важливим чинником, що впливав на успіх відбудови, був ен
тузіазм народу (90 % працюючих охоплені різними формами
соцзмагання).
--------- ................... ---- ||..... чи»'» чіі.мі ..... . <1. II річч. • .1 ІГ. If ■ — • "Т-- »— • Т'—■ || ' п f ' і1 • ' " г'ТУТ* Т~ ■*Ц**Л Т**
.
І |,с цікаво! jl
Нгідно з контрольними показниками, визначеними союзним післявоєн- !§?
иим планом відбудови, українська економіка отримала лише 15 % всесо- jl
ю:ших капіталовкладень, тоді як на УРСР припало 42 % усіх матеріаль- ||
иих збитків СРСР у війні. :|-
Сільське господарство:
відновлення колгоспного ладу;
надзвичайно складні умови відбудови сільського господарства
(скорочення посівних площ, поголів’я худоби, нестача робочих
рук, техніки);
мізерні капіталовкладення (7 % від загального обсягу асигну
вань);
важке становище селян (мізерна оплата праці, високі податки на
підсобне господарство, відсутність паспортів у селян, несплата
пенсій тощо);
голод 1946-1947 pp.
'5?J. r, Історія України
Голод 1946-1947 pp.

Причини голоду:
— спустошення країни внаслідок війни;
— розширення посівних площ і викойання планів хлібозаготівлі ии
всяку ціну;
— посуха 1946 p.;
— відбудова промисловості за рахунок сільського господарства;
— продаж хліба за кордон.
— репресивні заходи щодо селян;
— відновлення дії закону «Про п’ять колосків»;
— невизнання факту голоду радянським керівництвом.
Наслідки:
— голодом була охоплена більша частина східних і південних oft
ластей України;
— великі людські втрати (1 млн чол.).
Зовнішньополітична діяльність VPCP
— Вихід України на міжнародну арену після завершення війни
(1944 р. — створення Народного комісаріату закордонних спрпй
УРСР на чолі з Д. Мануїльським).
Мануїльський Дмитро Захарович — радянський
державний та партійний діяч, академік АН У PC І ’
(з 1945 p.). З 1907 р, — член Київського комітету
РСДРЇІ. Після жовтневого більшовицького переш)
роту в 1917 р. став членом колегії Наркомату продо
вольства РСФРР. Із травня 1918 р. — заступник го
лови більшовицької делегації на мирних перегово
рах з Україною, У1918 р. висланий ЦК РКП(б) для
організації більшовицького руху в Україні. У1919
1920 рр. — член Всеукраїнського ревкому, в 1920
1922 рр. — народний комісар землеробства УСРР.
У 1920-1921 рр. — учасник польсько-радянських
мирних переговорів у Ризі. Із грудня 1921 р. протя
гом незначного часу обіймав посаду першого секре
таря ЦК КП(б)У, був редактором газети « Комуніст».
У 1920-1923 рр. і 1949-1952 рр. — член иолітбюро ЦК КП(б)У, з 1924 р. -
член президії. У липні 1944 р . призначений заступником голови Раднаркому
УРСР і народним комісаром закордонних справ УРСР. У квітні 1945 р. очо
лював українську делегацію на міжнародній конференції у Сан-Франциско
(оформила створення GGH) та на Паризькій мирній конференції 1946 р. Брав
участь у роботі перших сесій Генеральної Асамблеї ООН, на яких виступав і;і
промовами, спрямованими проти діяльності української еміграції.
•w »рін та практика_________________________________ -=v 521
——. U І»»Ш іігИііт» «тяілщ чі—іпііії»' ЯТГГІІ'МІІІ т И' ІЛІИМЧІ ■і>гипі»мгпіттдт-іт- п<пт '' ~т пгп т-м-ітчггтгг - гіі-тгч дгн -іг--тг-«пігиггтг-щ -пттшгггг і- tiriri ттгг ---тп -і
-» ■ *■-«ґг^-мгоппіітг'і т ногуїчтгіш щуют'іу *тіп»~іі)іигг ">гптгпг'ч ітп ігпгіпіг "гп ♦■млііт:'*' • »«sîv-vov^.»4:7>4BaLv-A-'..»v--*';«~*»vrv. и'.ч«» «.л'^жмяиго
V 1045-1946 pp., виступивши ініціатором, ідеологом і керівником нової ||

м пійманії боротьби проти «українського буржуазного націоналізму», роз-1|
t п| н іув широкомасштабну акцію з переслідування й цькування української ||
Інтелігенції, зокрема найвідоміших тогочасних істориків М. Петровсько- is
їй ти І. Крип’якевича, письменників О. Довженка, В. Сосюри, Ю. Янов- j
• і.кого, М. Рильського та ін. У 1946-1953 pp. — заступник голови Ради
І Іиродних Міністрів УРСР. Помер і похований у Києві.
1945 р. — включення України до складу 47 країн-засновників

()ОН разом із Білоруссю та СРСР (участь української делегації
н розробці та прийнятті статуту ООН; 1945 р. — Україна стала
членом постійної комісії ООН із питань освіти, науки та культу
ри (ЮНЕСКО); 1946 р. — обрання України до складу Економічної
і Соціальної Рад; 1948-1949 pp. — Україна — непостійний член
Ради Безпеки ООН).
29 липня — 15 жовтня 1946 р. — участь представників України
у Паризькій мирній конференції.
1948 р. — активна участь України в роботі Дунайської конферен
ції, яка розв’язувала питання режиму торгового судноплавства
па Дунаї.
Таким чином, формально за Україною визнавалося право на са
мостійні міжнародні бідносини, але фактично своєї незалежної зов
нішньої політики вона не мала.
Радянізація західник областей України
Відновлення радянської влади в західних областях України піс
ля закінчення війни;
Продовження політики радянізації в цьому регіоні:
• проведення індустріалізації (відбудова, реконструкція та
вдосконалення традиційних галузей — нафтогазової та лі
созаготівельної; розвиток нових галузей — машинобудівної,
металообробної, приладобудівної та ін.; великі капіталовкла
дення та швидкі темпи розвитку промисловості, повільний
розвиток харчової та легкої промисловості, націоналізація
промисловості та транспорту);
• колективізація (конфіскація великих маєтків, передача цих
земель безземельним та малоземельним селянам; суцільна
колективізація, під час якої було колективізовано 93 % гос
подарств; організація політвідділів МТС; застосування при
мусових методів — шантаж, залякування; неврахування міс
цевої специфіки тощо);
• заходи в культурно-освітній сфері (ліквідація неписьменності,
створення мережі освітніх закладів різних рівнів, посилення
322 jT~<■*««446»\&ХІАГГЛАі*
Історія Ук| bill»-
^тг^іал*яг»лв\Лк')о<ддГ'»»г*|%іі ■■»».«••»- •.
it 14*ШДОЖЖЄ¥'М'«*де»Г«КА*.ч*. Йї :*ЬЇ .*r* '
русифікації, заідеологізованість навчально-виховного проци

су, введення безкоштовної освіти, безкоштовне медичнп І|П
слуговування);
направлення зі східних регіонів України на постійну pofmi >
фахівців, партійних функціонерів;
депортація західноукраїнського населення до віддаломи*
районів СРСР;
ліквідація Української греко-католицької церкви (1 листопади
1944 р. — смерть митрополита А. Шептицького, обрання йоги
наступником Й. Сліпого; 8—10 березня 1946 р. — Львівський
собор, який скасував Берестейську церковну унію 1596 р. і про
голосив возз’єднання греко-католицької церкви з російською
православною; репресії щодо священиків, які не приєднали! н
до нової церкви; УГКЦ змушена була піти в підпілля).
Сліпий Йосиф — визначний український церкон
ний діяч, патріарх Української греко-католиці.
кої церкви, з 1965 р. — кардинал. Після смерті
митрополита А. Шептицького 1 листопада 1944 |>
став митрополитом галицьким, архієпископом
львівським та єпископом кам ’янець-подільськи м
Однак уже 11 квітня 1945 р. він разом з усіма ін
шими єпископами Української греко-католиці.
кої церкви, що перебували у Галичині, був заарс
штований. Тривалий час доля митрополита були
невідомою, і лише в березні 1946 р. було оголо
Й. Сліпий шено, що митрополит звинувачений у «ворожій
(1892-1984) діяльності проти УРСР, співпраці з німецько-фа
шистськими окупантами» і засуджений військо
вим судом у Києві до 8 років ув’язнення. У березні 1946 р. відбувся т. зв.
Львівський собор, який проголосив ліквідацію Греко-католицької церкви
та «возз’єднання» з Московським патріархатом, що стало причиною нових
судових процесів над митрополитом (1953 p., 1957 p., 1962 p.). У 1963 p.
завдяки виступам на захист Йосифа Сліпого Папи Римського Іоана XXIII,
Президента СІЛА Дж. Кеннеді та інших відомих політичних і громадських
діячів країн світу митрополита звільнено з ув’язнення і вислано за межі
СРСР. У 1963 р. заснував у Римі Український католицький університет,
філії якого згодом утворилися у Вашингтоні (США), Лондоні (Велика Бри
танія), Чикаго (США), Філадельфії (США). Номер митрополит у 1984 р.
у Римі, похований у Соборі св. Софії. Згідно із заповітом його тіло 28 серп
ня 1992 р. перевезено в Україну й перепоховано у Соборі св. Юра у Львові.
ШйііршкШШ ШЙЩщ.щ
Боротьба ОУМ-УПА з радянською владою
Боротьба радянської влади проти ОУН-УПА перетворилася на бра
товбивчу війну (направлення в західні регіони України регулярних
(•'прій та практика ______________________________________ 323
■тгтин армії та НКВС, формування з місцевого населення підрозділів

помічників для боротьби з ОУН-УПА).
Методи боротьби
ОУН-УПА Радянська влада
напади на частини НКВС і військові — воєнні дії проти формувань
підрозділи, терористичні акти проти ОУН-УПА регулярних частин
радянських і партійних діячів; армії та НКВС;
убивство місцевих активістів, які — масове виселення населення
перейшли на бік радянської влади; з районів розташування баз
масовий терор проти вчителів, ліка- УПА;
рів, інженерів, працівників культу — депортації як окремих сі
ри, направлених на роботу зі сходу; мей, так і цілих сіл, що були
провокації з переодяганням у фор пов’язані з УПА;
му НКВС (знущання з місцевого насе — провокації спецгруп НКВС з пе
лення); реодяганням у форму УПА (пог
активна антирадянська пропаганда рабування і знущання з місце
вого населення, вбивства)
Етапи збройної боротьби ОУІі-УПА з радянською владою

I етап (1944—1946 pp.) — спроба утримати під своїм контролем
иеликі території і ведення боїв великими силами із застосуванням
пртилерії й мінометів. Об’єднання сил радянських військ держбез
пеки, прикордонників. У тяжких боях загинуло до половини особо
вого складу УПА.
II етап (1947 — перша половина 50-х pp.) — зміна тактики: роз
ділення армії на невеликі мобільні групи, ведення боротьби парти
занськими методами. Загибель у с. Білогорща біля Львова головно
командувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 p.). Спад організо
ваного опору (хоча окремі загони ще діяли до 1956 p.).
Операція «Вісла»
28 квітня — 28 серпня 1947 р. — проведення польською владою
операції «Вісла», суть якої полягала у депортації залишків україн
ського населення Закерзоння на захід і північ Польщі з метою його
асиміляції та знищення баз діяльності ОУН-УПА. У ході операції
було переселено близько 150 тис. українців, а УПА зазнала великих
втрат. Операція була узгоджена з радянським керівництвом*
Культурне життя в Україніу другій половині 40-х —

першій половині 50-х pp.
Ждановщина в Україні
Мета ждановщини в Україні — посилення контролю над твор
чими процесами в галузі культури, придушення національно-
524 ^ Історія Укрлінм
визвольного руху та будь-яких проявів української самостійнн

цької ідеї.
Наслідки:
— придушення паростків відродження української культури післи
війни;
— гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва в країн 1
1
— обмеження свободи творчості;

— перетворення літературної критики на засіб утримання митців
у рамках офіційної ідеології;
— ізоляція від надбань західної культури.
Освіта
— Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, переважно зусил
лями самого населення (на 1950-й рік довоєнна мережа шкіл булп
фактично відновлена).
— Гостра потреба у підручниках, зошитах, навчальному облад
нанні.
— Нестача приміщень, учителів, навчальних посібників.
— Запровадження мережі вечірніх та професійних заочних шкіл,
навчальних курсів для дорослих.
— Відновлення системи вищої освіти.
— Збільшення кількості студентів з 99 тис. до 325 тис. (майже по
ловина з них навчалася на заочних і вечірніх відділеннях).
— Перехід до обов’язкової семирічної освіти (1953 p.).
— Заідеологізованість освіти.
— Неухильне скорочення шкіл з українською мовою викладання,
Наука
— Відновлення роботи науково-дослідних установ (збільшення їх
кількості з 267 до 462).
— Зміцнення матеріально-технічної бази, наукового потенціалу.
— Провідна наукова установа — Академія Наук УРСР на чолі
з О. Палладіним.
— Значні успіхи у дослідженнях із фундаментальних наук:
• запуск першого в республіці атомного реактора (1946 p.);
• виготовлення у Києві першої в Європі цифрової обчислюваль
ної машини під керівництвом G. Лебедєва (1948-1950);
• запровадження нової автоматичної технології зварювання
тощо;
— запровадження в промисловість досягнень науки і техніки, пе
реважно у галузях військово-промислового комплексу;
— «лис-енківщина» (назва походить від прізвища президента Все
союзної академії сільськогосподарських наук Т. Лисенка, який
свою позицію аргументував не науковими доказами, а ідеоло-
»м. i| )ін та практика ____
• т . . — і Ш і і й і Ш і і И — tk-.r ■■’іііяидя «, -шт>*,чпи>. v./лм «м»*
річнимиштампами у запозиченими з «Короткого курсу історії

НКП(б)»); розгром генетики та кібернетики (проголошення ге
нетики «продажною дівкою імперіалізму», а кібернетики — її
в рідною сестрою»).
(ловник!
•<Лисенківщина» — специфічний період у сільськогосподарській і біоло-
і І'шій науці й практиці, пов’язаний із пролвом культу особи президента ;|
ИЛСГНІЛ, академіка All УРСР Т. Лисенка, у результаті якого було при- igr;
минено перспективні наукові дослідження.
Складні умови розвитку літератури в умовах «ждановщини».
Прийняття партійних постанов з ідеологічних питань, у яких
містилася нищівна критика українських видань (постанови «Про
журнал „Вітчизна”, «Про журнал сатири і гумору „Перець”, «Про
перекручення і помилки у висвітленні української літератури
в „Нарисі історії української літератури” тощо).
Розгортання боротьби проти «безідейності, безпринципності,
формалізму, космополітизму й низькопоклонства перед гнилим
заходом» із метою посилення культурно-ідеологічної ізоляції ра
дянського суспільства від західного світу.
Розгортання JI. Кагановичем бурхливої діяльності із боротьби
з «українським буржуазним націоналізмом», жертвами якої ста
ли А. Малишко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап
Вишня, В. Сосюра тощо.
Створення українськими письменниками, високохудожніх творів
незважаючи на надзвичайно важкі умови праці (трилогія О. Гон-
чара «Прапороносці», роман М. Стельмаха «На нашій землі»,
«Київські оповідання» Ю. Яновського, гумористичні оповідан
ня Остапа Вишні тощо).
Мистецтво
Домінування у мистецтві воєнної тематики.
Видання постанови «Про репертуар драматичних та інших теат
рів України», згідно з якою обов’язковою стає перевага у репер
туарах вистав на сучасні теми; від театральних діячів вимагали
оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві.
Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні
фільми.
Діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, О. Шовкунен-
ка та ін.
326 ^ Історія
Utdl
221. Посаду першого секретаря ЦК КП(б)У в 1950-1953 |>|• »-

ймав:
A) М. Хрущов;
Б) JI. Каганович; І
B) Л. Мельников;
Г) Д. Мануїльський.
222. Львівський церковний собор, із діяльністю якого «V, т

пов’язана ліквідація УГКЦ, відбувся у:
A) червні 1945 p.; ,(
Б) березні 1946 p.; І
B) квітні-серпні 1947 p.;
Г) березні 1950 р.
223. Народним комісаром закордонних справ УРСР у післяш*» н

ний період був:
A) М. Хрущов; І(
Б) А. Жданов; І
B) Й. Сліпий;
Г) Д. Мануїльський.
224. Операція польського уряду з переселення українців у захід
ні та північні райони Польщі, проведена в 1947 p., отримил*
назву:
A) операція о Вісла»; г-
Б) Львівський собор; L
B) операція «Познань»;
Г) операція «Варшава».
225. Позначте характерні риси розвитку української культури

в післявоєнний період.
1. Запровадження політики українізації;
2. панування «ждановщини»; —
3. «Розстріляневідродження»; —
4. репресії проти Леся Курбаса та театру «Березіль»; —
5. «лисєнківщина»; —.
6. діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, —
О. Шовкуненка; __
7. розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяльності
із боротьби з «буржуазним українським націо
налізмом» .
=i-I'M,і практика ______________________________________ ^ 327
^ «111. Ус тановіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.

Л) Специфічний період 1. «Ждановщина»; А
у сільськогосподарській 2. « лисенкіщина»; Б
і біологічній науці 3. радянізація;
В
й практиці, пов’язаний 4. Львівський
із проявом культу осо собор; Г
би академіка АН УРСР 5. операція
Т. Лисенка, у результаті «Вісла».
якого було припинено
перспективні наукові до
слідження;
В) ідеологічний наступ
сталінського керівництва
на радянську (у тому чис
лі і українську) інтелі
генцію в післявоєнний
період;
В) депортація залишків
українського населення
Закерзоння на захід і пів
ніч Польщі з метою його
асиміляції та знищення
баз діяльності ОУН-УПА;
Г) система заходів, спрямо
ваних на встановлення
радянської влади, побу
дову соціалістичного су
спільства за економічною
та політичною моделлю
СРСР на західноукраїн
ських землях.
A) Початок післявоєнного голоду в Україні;
Б) входження України до ООН;
B) загибель командира УПА Р. Шухевича;
Г) операція «Вісла».
Радянський державний та партійний діяч, академік АН УРСР із
1945 р. Із грудня 1921 р. протягом незначного часу обіймав по
саду першого секретаря ЦК КП(б)У, був редактором газети «Ко
муніст» . У 1920-1923 pp. і 1949-1952 pp. — член політбюро ЦК
328 ^ Історія України
КІІ(б)У, з 1924 р. — член президії. У липні 1944 р. призначений

заступником голови Раднаркому УРСР і народним комісаром
закордонних справ УРСР. У квітні 1945 р. очолював українську
делегацію на міжнародній конференції у Сан-Франциско (кап
ференція оформила створення ООН) та на Паризькій мирній
конференції 1946 р. Брав участь у роботі перших сесій Генерала
ної Асамблеї ООН, на яких виступав із промовами, спрямовй'
ними проти діяльності української еміграції. В 1945-1946 pp.,
виступивши ініціатором, ідеологом і керівником нової кампанії
боротьби проти «українського буржуазного націоналізму», роа*
горнув широкомасштабну акцію з переслідування й цькуван
ня української інтелігенції, зокрема найвідоміших тогочасних
істориків М. Петровського та І. КршГякевича, письменників
О. Довженка, В. Сосюри, Ю. Яновського, М. Рильського та ін.
У 1946-1953 рр. — заступник голови Ради Народних Міністрів
v УРСР. Помер і похований у Києві.

Наприкінці війни процес об’єднання українських земель та фор
мування території України вступив у вирішальну фазу. Остаточ*
но контури повоєнних кордонів УРСР сформувалися в процесі
українсько-польського, українсько-чехословацького та україн
сько-румунського територіальних розмежувань.
1) Які адміністративно-територіальні зміни відбулися в УРСР
після закінчення війни?
2) Яким чином були врегульовані територіальні питання з сусід
німи державами?
3) Яке значення для України мало розв’язання цих питань?
230. Порівняйте процеси післявоєнної відбудови в Україні та в краї
нах Західної Європи.
УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІИІЗАЦІЇ

(1953-1964 РР.)
Зміни в керівництві СРСР та УРСР на початку 50-х рр.
5 березня 1953 р. — смерть Й. Сталіна; втома суспільства й пар
тійного керівництва від жорстокості сталінського режиму; необхід
ність змін.
Тимчасове «колективне керівництво» — розподіл найвищих по
сад між найближчими соратниками Сталіна (Г. Маленков — Голова
Ігорія та практика
3_329
і'іідиМіністрів СРСР, М. Хрущов — Перший Секретар ЦК КПРС,
,11, Нерія — Голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки). Ta
li ий компроміс був нетривким, колишні соратники не довіряли один
одному, боялися та шукали слушної нагоди позбутися конкурентів.
26 червня 1953 р. — арешт JI. Берії за звинуваченням у шпи
гунстві й підготовці державного перевороту та його таємна страта.
Червень 1953 р. — звільнення з посади першого секретаря ЦК
ІСГІ(б)У JI. Мельникова, обрання — О. Кириченка (вперше українець
ни походженням обійняв таку високу посаду); арешт і страта мініст
ри внутрішніх справ УРСР П. Мешика та його заступника.
ІСириченко Олексій Іларіонович — радянський
партійний і державний діяч. Із 1930 р. — член
ІС1ІРС. Із 1938 р. працював в апараті ЦК КП(б)У.
З 1941 р. — секретар ЦК КП(б)У з промисло
вості. Під час Великої Вітчизняної війни 1941-
1945 рр. — член Військової Ради низки фрон
тів, генерал-майор. У 1944 р. — секретар ЦК
КП(б)У з кадрів, 1945-1949 рр. — перший сек
ретар Одеського обкому Комуністичної-партії.
В 1949-1953 рр. — другий секретар ЦК КП(б)У.
Після усунення червневим пленумом ЦК КПУ
JI. Мельникова з посади першого секретаря став
першим українцем, що очолив Компартію Украї-
j ни. Під час перебування на посту керівника рес
публіканської Компартії значно зріс відсоток
українців серед членів КПУ (близько 60 % за
гального складу), розпочався короткий період політичної «відлиги», ви-
, користаний для висунення національно-культурних домагань (ставилося
питання про чистоту української мови, створення умов для розвитку на
ціональної науки, реабілітацію репресованих українських діячів культу- |
ри та їхньої творчості, скасування цензури тощо). У 1957 р. О. Кириченка
було відкликано до Москви і призначено на посаду секретаря ЦК КПРС. Із
1960 р. — перший секретар Ростовського обкому Компартії, пізніше пере
бував на господарській роботі. Останні роки життя провів у Москві.
1955 р. — звільнення Г. Маленкова з посади Голови Ради Міністрів

СРСР та обрання М. Булганіна.
Початок дєсталінізації
Словник!
Десталінізація — процес ліквідації наслідків сталінізації, що почався
j після смерті Й. Сталіна.
........ .... і'оїту-сд
ЗЗО^____________________________________________ Історія України
— Створення комісій з перегляду справ засуджених у 1934-1953 рц

— Початок реабілітації невинно засуджених.
........... і і іміии<wiii»iiwrи—^гпшптпиплчпгті тщ 11Ц—icq■>r<an,^|waB—<ш»»уа*гвдо*«—я>ччйп>»»іг»чя>ішучл*і«іиммюч<йііі»ж**і*аяи—
Словник!
Реабілітація — виправдання, поновлення доброго імені чи репутації ни
справедливо обвинуваченої, обмовленої або засудженої особи.
— Ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів військ МГК\

відміна надзвичайних законів і постанов, спрямованих на бороть
бу з «ворогами народу».
— Чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх кількості,
— Припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націо
налізму тощо.
— Уповільнення процесу русифікації.
— Зростання ролі українського чинника в різних сферах суспільно
го життя (висування місцевих кадрів на керівні посади в рег|о
нах, поява вихідців з України в найближчому оточенні М. Хру
щова і т. ін.).
— Розширення прав республік (в Україні з союзного до республі
канського підпорядкування переведено декілька тисяч підпри ■
ємств та організацій).
Процеси лібералізації суспільства 1953-1964 pp. отримали на
зву «відлига».
Словник!
«Відлига» — це назва періоду перебування М. Хрущова при владі в СРСР
(1954-1964), що характеризувався політикою десталінізації, політичною
реабілітацією і непослідовністю реформ.
Входження Криму до складу УРСР

19 лютого 1954 р. — указ Президії Верховної Ради СРСР на честь
300-річчя возз’єднання України з Росією «Про передачу Кримської
області зі складу РРФСР до складу УРСР», «враховуючи спільність
економіки, територіальну близькість і тісні господарські зв’язки
між Кримською областю і Українською РСР».
Розвиток економіки України у 1951-1955 pp.
Промисловість України, як і раніше, посідала важливе місце
в загальносоюзній економіці. Особливого розвитку набули паливно-
енергетична, металургійна, машинобудівна галузі. Було побудовано
Каховську ГЕС. Зросли обсяги видобутку вугілля, нафти, газу. Ха
рактерний для попереднього періоду перекіс у бік важкої промисло
вості зберігся незімінним.
'н..|.іи і.і практика _______________________________________ 331
І '< шпитку сільського господарства керівництво країни приділило

чи* і це бачену в СРСР увагу. 1950 р. — укрупнення колгоспів і пе-
і* скорення частини їх на радгоспи. Вересень 1953 р. — пленум ЦК
ИІІІ'С, який констатував кризовий стан сільського господарства та
«німнімткував низку реформ у аграрному секторі:
iifti льшення капіталовкладень у сільське господарство;
ітбезпечення кадрами МТС;
« писання заборгованості колгоспів;
нбільшення заготівельно-закупівельних цін на сільськогоспо
дарську продукцію;
.тохочення особистого підсобного господарства (зменшення по
датків, їх тверда сума та відповідність розмірам господарства);
лютий—березень 1954 р. — початок освоєння цілинних земель
(:і України до Казахстану та Сибіру була направлена значна кіль
кість людських і матеріальних ресурсів).
У результаті сільське господарство стало рентабельним, його
пилова продукція зросла на 35,3 % у порівнянні з попередньою
п’ятирічкою.
XX з'їзд КПРС
14—25 лютого 1956 p. — XX з’їзд КПРС, на якому М. Хрущов

ииступив із закритою доповіддю «Про культ особи Й. Сталіна та його
наслідки» такого змісту:
критика сталінської політики як хибної та злочинної за органі
зацію масових репресій, депортацію народів під час війни, вико
ристання незаконних методів слідства і т. ін.;
критика особи, а не системи, яка її породила (причинами появи
культу Сталіна називали його риси характеру, гостру боротьбу
з капіталістичним оточенням тощо);
початком злочинної політики визначався 1934 p., тобто не ста
вилися під сумнів методи проведення колективізації, голодомор
1932-1933 pp. і т. ін.;
- небажання правлячої верхівки розділити відповідальність за вчи
нені злочини; незмінність партійних засад.
ЗО червня 1956 р. — постанова ЦК КПРС «Про подолання куль
ту особи та його наслідків ».
Значення рішень XX з’їзду КПРС: попри всю свою м’якість і не
послідовність, критика культу особи справила величезний вплив на
всі сторони життя суспільства й, головне, розтопила страх у душах
людей; вони знову вчилися чинити опір неправді, несправедливості,
насиллю. Тоталітаризму було завдано удару, від якого він уже ні
коли не зміг отямитися.
332 «onti
Опір десталінізації
Червень 1957 р. — виступ групи колишніх активних учасників
сталінської політики (В. Молотов, JI. Каганович, К. Ворошилоп,
М. Булганін та ін.) проти підриву «керівної ролі партії», постало»
ка питання про зміщення М. Хрущова. Але на цей час Хрущов уже
мав міцну «групу підтримки» зі своїх ставлеників.
Березень 1958 р. — виключення противників десталінізації ні
складу Президії ЦК, звільнення М. Булганіна з посади Голови Ради
Міністрів СРСР. Цю посаду обійняв М. Хрущов, одночасно залипіл
ючись першим секретарем ЦК КПРС. Таким чином, М. Хрущов по
середив у своїх руках майже всю владу в державі.
Хрущов Микита Сергійович — відомий партій
ний і державний діяч СРСР, генеральний секр*і
тар ЦК КПРС (1953-1964 pp.). У 1920-1928 рр.
перебував на партійній роботі в Донбасі, у 1928*
1929 рр. — у Харкові та Києві. З січня 1938 р. до
грудня 1949 р. (з перервами) — перший секретар
ЦК Компартії України. Під час Великої Вітчиз
няної війни 1941-1945 рр. був членом військо
вих рад Південно-Західного напрямку, Півден-
‘ но-Західного,Сталінградського, Південного, Во-
ДшИвВЯкРонезького> Гг° Українського фронтів. Із люто-
... го 1944 р. — Голова Раднаркому (згодом — Ради
М. Хрущов Міністрів) України, а в грудні 1944 р. — перший
(1894-1971) секретар ЦК КП(б) України. З березня 1953 р. —
секретар, із вересня 1953 р. до жовтня 1964 р. —
перший секретар ЦК КПРС, одночасно в 1958-1964 рр. — Голова Ради
Міністрів СРСР. Історична роль М. Хрущова є дуже суперечливою. Су
часники відзначали прагнення М. Хрущова вирішувати масштабні про
блеми, його бурхливу енергію, настирливість, яка межувала з грубістю.
Піднесення М. Хрущова після смерті Сталіна та його перемога у бороть
бі з колишніми соратниками (JI. Берією, Г. Жуковим, JI. Кагановичем,
В. Молотовим та ін.) стали можливими завдяки підтримці української пар
тійної та державної еліти, з якою М. Хрущова єднали давні зв’язки. Це,
в свою чергу, призвело до появи вихідців з України на всесоюзній політич
ній арені в період перебування М. Хрущова у Кремлі. Одночасно критика
]| М. Хрущовим українського керівництва спричинила виникнення опозиції
у середовищі вищих партійних і державних функціонерів (М. Підгорний,
|j Ю. Шелест та ін.), які відіграли важливу роль в процесі усунення М. Хру-
щова та приходу до влади JI. Брежнєва. Помер у Москві.
Поглиблення процесу десталінізації

1. Прискорення політичної реабілітації (на кінець 1950-х рр.
переглянуто 5,5 млн спраЕ, за якими реабілітовано 3,5 млн
і* і*i>1)1 id практика
з.553
чол., серед реабілітованих — JI. Курбас, М. Куліш, В. Чубар,
(’. Косіор та ін.);
ІСурс XXII з’їзду КПРС (жовтень 1961 р.) на поглиблення де-
«талінізації;
звинувачення у масових репресіях не тільки Сталіна, але
й людей із його найближчого оточення (зокрема В. Молотова,
JI. Кагановича, Г. Маленкова та ін.);
рішення про винесення тіла Сталіна з мавзолею на Красній
площі, зруйнування численних пам’ятників, перейменуван
ня всіх міст, колгоспів, вулиць, установ, названих на честь
вождя, вилучення його творів із бібліотек;
- лібералізація партійного життя: курс на переростання дик
татури пролетаріату в загальнонародну державу; регулярне
оновлення на чверть складу керівних органів КПРС, перебу
вання на найвищих посадах не більше трьох строків.
Словник!
Лібералізація — пом’якшення політичного режиму, вільнодумство.
.4. Розширення повноважень республіканських рад (зокрема, Вер

ховна Рада УРСР ухвалила низку законів про бюджетні права
УРСР і місцевих рад, судоустрій, цивільний, кримінальний та
процесуальний кодекси і т. ін.).
-І. У ведення в практику всенародного обговорення проектів законів
та інших важливих питань.
5. Розширення прав профспілок.
Реформи М. Хрущова та їх наслідки для України
- Спроба децентралізації управління промисловістю та будівниц
твом шляхом створення раднаргоспів та ліквідації низки галузе
вих міністерств (в УРСР було створено спочатку 11, а згодом ще
З економічних райони на чолі з раднаргоспами). Позитивні риси:
розширення господарчих прав на місцях, наближення управління
до виробництва, скорочення управлінського апарату. Негативні:
ускладнення зв’язків між підприємствами окремих раднаргоспів,
так зване «місництво», незацікавленість у комплексному розвит-
ку всієї галузі.
і Словник!
і Раднаргоспи (Ради народного господарстава) — територіальні органи
j управління, створені в 1957 р. замість галузевих міністерств, які поміт
но поліпшили керування економікою регіонів, але призвели до розриву
: зв’язків між окремими галузями.
334 ^________________________:___________________ Історія Уирпі»»'
Збережено старі важелі адміністративно-командної системи, |ж

форма не була підкріплена введенням госпрозрахунку та надим
ням самостійності підприємствам, і це призвело до повершити
старої централізованої схеми управління. У 1960 р. створами
Українську раду народного господарства та зменшено кількіг іг
українських раднаргоспів до 7; у 1963 р. організовано Вищу раду
народного господарства СРСР та низку державних комітетів а ми
ремих галузей промисловості.
Впровадження здобутків науково-технічної революції (НТР) у ни
робництво (створення Державного комітету Ради Міністрів СР( М*
у справах нової техніки, Всесоюзного товариства винахідник І и
і раціоналізаторів, в УРСР відкрито 5 тис. організацій цього то
вариства). Позитивні риси: впровадження перших кібернетич
них машин, запуск першого штучного супутника Землі в 1957 р.,
псліт Ю. Гагаріна в космос у 1961 p., використання атомної енор
гії в мирних цілях, заміна паровозів тепловозами й електровооа
ми, пароплавів — теплоходами, використання нових машин ти
технологій тощо. Негативні: повільні темпи НТР, перекіс у бік
оборонної галузі, недостатні асигнування на науку, відсутність
конкурентної боротьби виробників на ринку.
Словник!
Науково-технічна революція (НТР) — процес якісного перетворення
і продуктивних сил на основі досягнень науки і техніки.
— Збільшення обсягів випуску товарів народного вжитку (за роки

семирічки в УРСР було споруджено понад 300 нових і рекон
струйовано 400 підприємств легкої та харчової промисловості).
Позитивні риси: зріс добробут народу. Негативні: зберігався
значний перекіс у бік важкої промисловості, недостатня кіль
кість і низька якість споживчих товарів.
Результатом було, з одного боку, підвищення продуктивності
праці на 42 % й 65 % загального приросту промислової продукції
УРСР у 1959-1965 pp., з іншого — помітне відставання від країн із
ринковою економікою.
— Велика увага до розвитку аграрного сектора (з 1953 р. по 1964 р.
відбулося 14 пленумів ЦК КПУ з питань сільського господарства);
до 1958 р. приріст продукції сільського господарства в УРСР ста
новив 7 % щорічно.
— Продовження «цілинної епопеї», в якій узяли участь 80 тис.
українських юнаків та дівчат; уже на 1956 р. цілина дала 50 %
вирощеного в СРСР хліба, але ціною великих затрат і відтоку ре
сурсів з України.
'*•••! им і а практика _________________ ____________________^35
І Іовий наступ на особисті присадибні господарства, спричине

ний впровадженням у життя ідеї про стирання різниці між містом
І селом та будівництвом так званих агроміст: у 1956 р. встановлено
пітсокий податок за утримання худоби в міській місцевості, обме
жено власників худоби у пасовищах і заготівлі кормів; у 1959 р.
заборонено утримувати худобу в містах і робітничих селищах,
истановлено ліміт на утримання живності на селі; зменшення
продажу продуктів тваринництва, підвищення цін на них.
«Кукурудзяна кампанія» — спроба вирішити проблему з корма
ми, збільшивши обсяги виробництва; зменшення посівів пшени
ці та інших цінних культур в Україні.
11,0 цікаво! ;|
• Кукурудзяна епопея» набула надмірно великих розмірів. У 1963 р. «ца- jl
111 и ця полів» зайняла 40 % посівних площ. і|
Реорганізація МТС (перетворення МТС на ремонтно-технічні стан

ції з обслуговування колгоспної техніки шляхом примусового
викупу колгоспами старої техніки МТС за завищеними цінами);
перетворення слушної ідеї надання можливості колгоспам віль
но розпоряджатися власною технікою на їх чергове обкрадання.
Надпрограма у тваринництві (за 3-4 роки наздогнати США у ви
робництві м’яса, молока та масла на душу населення); завищені
плани здачі продукції тваринництва, зменшення поголів’я худоби.
Соціальна сфера
Збільшення мінімальної зарплатні та пенсій.
- Скорочення робочого тижня.
- Видача паспортів селянам.
— Скасування плати за навчання.
- Припинення практики примусових державних позик.
— Широкомасштабне житлове будівництво.
— Грошова реформа 1961 p., наслідком якої стало зростання цін на
товари.
Висновки: в соціально-економічному житті суспільства відбули
ся важливі позитивні зрушення, але неспроможність М. Хрущова
та його оточення вийти за межі існуючої системи породжували не
продумані, суперечливі, волюнтаристські заходи, які зводили нані
вець усі реформи.
Усунення М. Хрущова від влади
Початок 1960-х рр. — зростання невдоволення політикою М. Хру
щова серед різних верств населення у зв’язку з ростом цін, заморо
женням зарплатні, дефіцитом товарів,, наступом на особисте госпо
дарство селян, формуванням нового «культу особи» і т. ін.
336 j*____________________________________________Історія Унртні.
Хвиля робітничих виступів у Краматорську, Черкасах, Харкові

Києві. Найбільші — 1962 р. у Донецьку, Жданові (тепер — Мпріу
поль) та Новочеркаську (тут 7-тисячну демонстрацію розстріли »ш
війська), 1963 р. у Кривому Розі.
Партійне керівництво, невдоволене «волюнтаризмом» М. Хру
щова, скороченням партійного апарату та втратою привілеїв, пін
либленням демократичних процесів, склало змову.
Словник!
Волюнтаризм — соціально-політична діяльність, що характеризується
ігноруванням об’єктивних законів історичного розвитку, суб’єктивними
І; бажаннями, рішеннями окремих осіб чи груп осіб.
14 жовтня 1964 р. — пленум ЦК КПРС звільнив М. Хрущова з умі і

посад «за станом здоров’я». Сама можливість такого кроку були в»
ликою заслугою самого М. Хрущова. Першим секретарем ЦК КПИ1
став JI. Брежнєв, Головою Ради Міністрів СРСР — О. Косигін.
Культура і духовне життя в Україні у 1956-1964 pp.
Освіта
— Шкільна реформа 1959р. (впровадження обов ’ язкової восьмир І ч
ної освіти, перетворення 10-річних шкіл на 11-річні, створений
матеріальної бази для того, щоб учні могли отримати робітничі
професії).
— Зростання кількості вузів, технікумів, профтехучилищ..
— Недостатня матеріальна база спеціальних навчальних закладів.
— Русифікація освіти (згідно зі шкільною реформою 1959 р. затвор
,джено положення про факультативність вивчення українській
мови в школі; наказ Міністерства Освіти УРСР, згідно з яким
російська мова стала обов’язковою для вивчення, а українську
можна було вивчати за бажанням).
Словник!
і Русифікація — сукупність дій і заходів радянського союзного керівництво
в національних органах і неросійських республіках СРСР, спрямованих
на звуження, приниження чи відсунення на другорядні ролі національних
мов, культури, історії союзних республік і водночас висунення на провід
ні позиції російської мови, культури, історії.
Неухильне зменшення кількості українських шкіл (у 1959'

1965 pp. їх поменшало майже на 2 тис.).
Викладання у вищих навчальних закладах переважно російською
мовою.
Наука
Розгортання науково-технічної революції.
Збільшення бюджетних видатків на розвиток науки.
Iwi i| »ім та практика_____________________________________ ^ 337
икяагтют лі і іги’—ччя—w—мвм*»мяи>ітііи> «*хд*т.«шина> inwim wi і їм whhih чим лмз%тхг:у*м»в№р«»аі«-у**-.тіі»^у^<-/»иу*<»а*іц як.ч»
І Іровідна роль Академії наук УРСР на чолі з О. Палладіним (до

1962 р.) та Б. Патоном (з 19j62 p.).
(’творення Обчислювального центру на чолі з В. Глушковим
(1957 p.), який працював над створенням електронно-обчислю-
нальних машин для управління виробничим процесом.
Розробка нових технологій Інститутом електрозварювання на
чолі з Б. Патоном.
дослідження проблем атомної енергетики у Харківському фізи-
ко-технічному інституті на чолі з І. Курчатовим.
Розробка Інститутом механіки АН УРСР рекомендацій щодо ство
рення міжконтинентальних ракет, дослідження теорії конструк
тивної міцності пластмас тощо.
Створення у 1960 р. в Інституті фізики ядерного реактора, за до
помогою якого здійснювалися дослідження атомного ядра.
Внесок українських учених у розвиток космонавтики (участь
у запуску першого супутника Землі у 1957 р. тощо).
Розробка нових методів хірургічного лікування серцевих захво
рювань під керівництвом М. Амосова.
Видання першої багатотомної «Української Радянської Енцикло
педії», «Українського історичного журналу», журналу «Народна
творчість та етнографія» та ін.
Реабілітація українських поетів та письменників О. Олеся,
М. Вороного, В. Еллана-Блакитного, Г. Косинки, В. Чумака,
О. Досвітнього та ін.
- Виступ на захист української мови письменників М. Рильського,
М. Бажана, С. Крижанівського та ін.
- Пожвавлення літературного життя (поштовхом стала стаття
О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» (1955)).
— Поява нових творів В. Сосюри «Розстріляне безсмертя» та «Ма
зепа» (не надруковані), JI. Первомайськоґо «Дикий мед», Г. Тю
тюнника «Вир», М. Стельмаха «Кров людська — не водиця»,
«Хліб і сіль», О. Гончара «Тронка» та ін.
— Виникнення плеяди молодих літераторів (В. Симоненко, JI. Кос
тенко, М. Руденко, Д. Павличко, М. Вінграновський, Ю. Муш-
кетик, І. Драч та ін.).
— Діяльність «шістдесятників».
і Словник! j|
і «Шістдесятники» — покоління молодих літераторів та митців 60-х |і
І років, учасників руху за оновлення радянського суспільства, які про- j|>
j тестували проти заідеологізованості в зображенні дійсності, боролися за |І
І відродження рідної мови, піднесення національної самосвідомості й люд- .іЦ,
|і ської гідності. jl
338 ^__________________ :________________________ Історія Укрліни
».4.*V!V *»'*.»/» '.л \ : n « t ? w > a r w . , * J B i V ‘ < a » / у - ■ ■ • » » > < , * ч ~ о - ї й — ї ї
Симоненко Василь Андрійович — визначний
український поет, прозаїк, журналіст. Один її
найяскравіших представників покоління «шіп
десятників» у літературі, «лицар українського
відродження ». Як журналіст, у своїх статтях поки
зував хиби партійно-бюрократичного апарату, ми
рез що зазнавав систематичного цькування з боку
офіційних владних структур. У 1963 р. В. Сими !
ненка жорстоко побили на вокзалі в Черкасах (ни
нуватців так і не знайдено), після чого він невдов
зі помер. Похований у Черкасах. По смерті поети
видано збірки: «Земне тяжіння» (1964); «Поезії* і
(1966); «Лебеді материнства» (1981), «Поезії* ,
(1985), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), І
«Подорож у країну Навпаки»'(1964), збірка но
вел «Виноз троянд» (1965), «Півні на рушниках* 1
ІІ (1992). Посмертно удостоєний Державної премії ім. Т. Шевчека (1995). '
— 1960 р. — створення Клубу творчої молоді у Києві — першого

осередку <'шістдесятників» на чолі з Лесем Танюком (його учае
ники — І. Драч, М. Вінграновський, І. Світличний, А. Горська ти
ін.), який займався пропагуванням українських народних тра
дицій, організацією різних мистецьких гуртків, пошуком місць
масових поховань жертв.
Мистецтво
— Збагачення музичного мистецтва новими творами С. Людкеви*
ча, А. Кое-Анатольського, братів Георгія та Платона Майбород,
А. Штогоренка та ін.
— Плідна праця композиторів-піснярів О. Білаша, А. Філіпченка,
І. ІПамо.
— Пошук нових форм творчості українськими художниками (М. Бо
жій, М. Дерегус, В. Касіян, Т. Яблонська, В. Зарецький та ін.).
— Нові ідеї у творчості українських скульпторів: спорудження
пам’ятника Великому Кобзареві в Москві (М. Грисюк, Ю. Сін-
кевич, А. Фуженко), відкриття пам’ятника І. Франку у Львс>ві
(В. Борисенко, Е. Мисько та ін.) тощо.
— Зростання інтересу до театрального мистецтва (плідна робота ре
жисерів Г. Юри, М. Крушельницького, В. Скляренка та ін.; та
лановита гра акторів А. Бучми, В. Добровольського, Ю. Лаврова,
Н. Ужвій та ін.).
— Створення нових кінофільмів (роботи О. Довженка «Антарктида»,
«Зачарована Десна», «Поема про море», С. Параджанова «Перший
хлопець», «Українська рапсодія», В. Денисенка «Сон» та ін.).
tn »| iiM та практика
з.539
ІІ юричний портрет!
ІІчі>аджанов Сергій Йосипович — визначний вір-
н-иський і український кінорежисер, народний
11 ■ піст УРСР, лауреат Державної премії Украї
ни їм. Т. Шевченка. З Україною пов’язана знач

им чистина його творчої біографії: в Україні .ре-
ми-ер створив фільми «Наталія Ужвій», «Зо-
і"ті руки», «Думка» (1957), «Перший хлопець»
іі!):і8), «Українська рапсодія» (1961) «Квітка
ми камені» (1962 p., у співавторстві з А. Сліса-
і *< * 11 ісом). Міжнародне визнання прийшло після
'■нранізації в 1964 р. повісті М. Коцюбинського
‘Тіні забутих предків». Цей фільм був удостоєний
І (і призів на багатьох міжнародних кінофестива
лях, зокрема премії міжнародного кінофестива- c. Параджанов
и<> у Мар-дель-Платі (Аргентина, 1965); Кубка (1924-1990)
і|кч:тивалю фестивалів (Рим, 1965); Золотої пре-
м її у Салоніках (Греція, 1966); премії Британської кіноакадемії (1966) та
мі. У 1965-1968 pp. С. Параджанов разом з іншими відомими діячами ук
раїнської науки та культури, протестуючи проти масових політичних аре
іптів в Україні, звертався у вищі партійні та державні органи з вимогою
роз’яснити причини переслідувань українських інтелектуалів і виступав
ні проведення відкритих судових процесів, що мало б забезпечити справед
ливість розгляду справ. У березні 1973 р. був заарештований і за сфабри
кованими звинуваченнями засуджений до тривалого ув’язнення. Тільки
іавдяки міжнародній кампанії протесту звільнений у грудні 1977 р. Зва-
1 жаючи на заборону жити в Україні, поселився у Тбілісі.
Зародження дисидентського руху
!Словник! !
І Дисидентство — це опозиційний рух проти панівного державного ладу, jj
1 протистояння офіційній ідеології та політиці. jl
Середина 50-х рр. — зародження дисидентського руху в СРСР,

зокрема в УРСР.
Причини виникнення дисидентського руху:
— поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів « відлиги »,
що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби;
— антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщині,
Польщі, Чехословаччині);
— активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декла
рації прав людини (1948 p.);
— монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки;
540 пт*гштж*і*жтт0 мии'іу *»п
— постійні утиски та обмеження національного та культурно*ду

ховного життя;
— політика русифікації.
Форми боротьби дисидентів:
— протести, звернення на адресу керівників країни, «відкриті ли
сти» до ООН («Відкритий лист» до ООН українських політв’язні!
мордовських концтаборів, у якому узагальнювалися головні ви
моги українського дисидентства, висловлювався рішучий протест
проти дискримінації українства);
— поширення нелегальної літератури (самвидав);
— створення в Україні дисидентських організацій.
Найвідоміші дисидентські організації в Україні

Дата
Назва Діяльність
виникнення
*п
Український 1953 р. заснований у Львові. УРЦ підготував нив*
революційний ку документів антирадянського змісту, ЯКІ
центр (УРЦ) були роздруковані на машинках та надіслані
до сільських рад, колгоспів і навчальних за
кладів західного регіону. У «Маніфесті УРЦ*
визначалися 33 «принципи свободи», серед
яких висувалися вимоги запровадження де
мократичної системи, суверенітету України,
встановлення державних кордонів нації в її
/ етнографічних межах, свободи організації
й діяльності різних політичних партій, право
вільної критики владних структур тощо
«Реалістич 1956 р. заснований на Донбасі. На чолі — Є. Доні*
ний робітни ченко. Організація мала свій статут, дотри
чий гурток мувалася суворої конспірації. Члени гурт
демократів» ка планували створити мережу нелегальних
осередків, що згодом об’єднаються в демок
ратичну партію, яка повинна була стати аль
тернативною КПРС і повести боротьбу за змі
ну суспільного ладу в СРСР. У майбутньому
передбачалося проведення вільних усенарод
них виборів, демократичне обрання керів
ників підприємств, передача землі селянам
без права її продажу. Члени гуртка розпов
сюджували у містах Донбасу листівки з про
пагандою своїх ідей. Організація мала свій
рукописний часопис «Свободное слово». Не
мали на меті створення незалежної Україн
ської держави
Іюрія та практика _________ ______________________________ 341
іш/і~-амггг*-тт*
Назва Дата Діяльність

виникнення
Українська 1958 р. заснована на Львівщині юристами Л. Лук’я-
робітничо- ненком та І. Кандибою. У проекті програми
гплянська гострій критиці піддавалася політика Ко
ічіілка (УРСС) муністичної партії, засуджувалися сталін
ські репресії 30-х років, голодомор 1932-
1933 pp., бюрократичні методи керівництва
народним господарством, національна полі
тика. Автори проекту поставили питання про
ненасильницький, конституційний вихід
України зі складу СРСР. У новоствореній
самостійній Українській державі політич
ний лад залишатиметься радянським, а еко
номічний — соціалістичним. Україна як су
веренна й самостійна держава буде входити
до співдружності таких самих незалежних
соціалістичних держав
Влада переслідувала дисидентські організації. У 1961—І965 pp.
було проведено судові процеси проти активних їх членів. Репресії
були спрямовані проти П. Григоренка, І. Світличного, П. Заливахи,
В. Мороза та ін. У травні 1961 р. у Львові почався закритий судовий
процес над УРСС.
Це цікаво!
У травні 1961 р. Львівський обласний суд засудив Л. Лук’яненка до роз
стрілу. Його звинувачували в тому, що він «із 1957 р. виношував ідею від
риву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію
марксизму-ленінізму». Через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл 15-
ма роками позбавлення волі. Покарання відбував у Мордовії.
Відповіддю на арешти дисидентів стала стаття Івана Дзюби «Інтер

націоналізм чи русифікація?» (1965 p.), в якій автор проаналізував
основні причини, що зумовили акції протесту української інтеліген
ції, засудив політику ігнорування громадських прав українського
народу, піддав критиці національну політику КПУ.
231. XX з’їзд КПРС, на якому М. Хрущов виступив із доповіддю

«Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки», відбувся у:
А) березні 1953 p.; В) лютому 1956 p.; І—,
Б) червні 1953 p.; Г) жовтні 1964 p. ІJ
342 _______________________________________ Історія Vi\|wntiM.
232. У червні 1953 р. перпщм секретарем КП(б)У було обрано;

А) М. Хрущова; В) JI. Кагановича;
Б) О. Кириченка; Г) А. Мельникова.
233. Засновниками дисидентського організації Української pofH»
ничо-селянської спілки були:
A) А. Лук’яненко, І. Кандиба; ,
Б) І. Дзюба, І. Драч; І
B) В. Стус, Л. Костенко;
Г) А. Мельник, О. Кириченко.
234. Усунення М. Хрущова від влади відбулося в:
А) лютому 1956 p.; В) жовтні 1964 p.;
Б) березні 1958 p.; Г) вересні 1965 р.
235. Позначте характерні риси розвитку економіки УРСР у кінці
50-х — першій половині 60-х рр.
1. Уведення раднаргоспів замість галузевих міністерств;
2. скасування системи планування;
3. «кукурудзяна кампанія»;
4. збільшення оплати праці колгоспників;
5. створення МТС;
6. впровадження досягнень науково-технічної револю
ції (НТР; у виробництво);
7. запровадження програми охорони навколишнього
середовища.
236. Установіть відповідність між прізвищами видатних україн
ських діячів та галузями їхньої діяльності:
A) О. Довженко, С. Параджанов; 1. Театр; А —
Б) М. Рильський, В. Симоненко;. 2. науко; Б
B) М. Амосов, Б. Патон; 3. література;
В
Г) Г. Юра, М. Крушельницький. 4. живопис;
5. кіно. Г

A) Усунення М. Хрущова від влади;
Б) XX з’їзд КПРС;
B) створення Української робітничо-селянської спілки;
Г) входження Криму до складу УРСР.
238. Прочитайте факти з біографії історичного діяча та запишіть
Визначний український поет, прозаїк, журналіст. Один із
найяскравіших представників покоління «шістдесятників»
у літературі, «лицар українського відродження». Як журналіст,
у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апара-
вмрім і.j практика _______________________________________ -ss 343
iv, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіцій

них владних структур. У 1963 р. він був жорстоко побитий на вок-
■IIIлі у Черкасах, після чого невдовзі помер. По смерті поета ви
дано збірки: «Земне тяжіння», «Поезії», «Лебеді материнства».
#Я0. І Ірочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

• ...Тим більше волаючими є дії, ініціатором яких був Сталін
І які є грубим знехтуванням основних ленінських принципів на
ціональної політики Радянської держави. Мова йде про масове
ішселення зі своїх рідних місць цілих народів, зокрема всіх ко
муністів без будь-яких винятків. Причому такого роду виселен
ня ніяк не диктувалося військовими міркуваннями... Українці
у никнули цієї долі тому, що їх дуже багато і нікуди було виселяти.
У свідомості не тільки марксиста-ленінця, але і всякої розсуд
ливої людини не укладається думка, як можна покладати від
повідальність за ворожі дії окремих осіб або груп на цілі наро
ди, включаючи жінок, дітей, людей похилого віку, комуністів
і комсомольців, і піддавати їх масовим репресіям, злигодням
і стражданням».
1) Із якого документу наведено уривок?
2) Ким та коли він був проголошений?
3) У чому полягає значення цієї доповіді?
240. Визначте здобутки та прорахунки політики М. Хрущова.
УКРАЇНА У ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ

РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ
(СЕР. 1960-Х - ПОЧ. 1980-Х PP.)
Зміна політичного курсу країни після усунення М. Хрущова
Поворот від лібералізації до консерватизму в усіх сферах життя.
Розвиток України в умовах неосталінізму.
: Словник! ІІ
1 Неосталінізм — часткова реанімація сталінської адміністративно-ко- І
: мандної системи
Відмова від критики культу особи Сталіна, висока оцінка його

діяльності в соціалістичному будівництві, мудрий та скромний
образ вождя в фільмах і художній літературі.
344 ~___________________ ____________________ Історія України
W'WtwrtiiiaertwwwHai'HHH»» г ші—wwwa—awwwmwwH—■ '■■ ■ ■»' " rmi ім—«иміі»м«м»иш*—
— Згортання гласності, відновлення боротьби з інакомисленням,

— Відміна рішення про періодичне оновлення складу партійних ор
ганів.
— Відновлення посади Генерального секретаря ЦК КПРС (її порі*
JI. Брежнєв).
Брежнєв Леонід Ілліч — радянський і партійп и (1
діяч, один із керівників КПРС. У 1936-1937 рр
був директором Дніпродзержинського метал у |і
гійного технікуму. З 1939 р. — секретар Дніпро
петровського обкому КП(б)У. У 1941-1945 рр
перебував на політроботі у діючій армії. У 1950
1952 рр. очолював ЦК Компартії України, Мол
давії. У1960-1964 рр. — Голова Президії Верхом
ної Ради СРСР і одночасно секретар ЦК КПРС
Виявив себе як майстер залаштункових політич
них інтриг і був противником десталінізації, щі • і і
розпочав М. Хрущов. Із жовтня 1964 р. перший,
Л. Брежнєв аз 1966 рр. —Генеральний секретар ЦК КПРС. І •
(1906-1982) його діяльністю пов’язані неосталіністська ліні и,
посилення русифікації, агресивна зовнішня полі
Щ тика (придушення демократичних революцій у країнах «соціалістично
і] го табору», зокрема «Празької весни» 1968 p.; війна в Афганістані, ром
почата у 1979 p.; підтримка комуністичних режимів у країнах «третьої"

Ц світу»), придушення інтелектуальної свободи і прав людини, посиленіїн
|| тотального контролю суспільства з боку органів КДБ, моральна деградм
ЦІ ція партійно-державної номенклатури тощо
:гг ... .. ... ”.
— Зміцнення монополії КПРС на владу, підміна державних органіи
та інститутів партійними.
— Розростання партійно-державного апарату, бюрократизм, фор
малізм, кар’єризм;
— Розрив між гаслами та реальними справами.
— Зростання корупції, хабарництва, всевладдя «номенклатури*.
і Словник!
|] Номенклатура — панівна партійна еліта в СРСР, що цілком контролю*
11 вала всі сфери життя суспільства.
— Період брежнєвської політики отримав назву «застій».

і Словник!
• Застій — період правління JI. Брежнєва (1964-1982 pp.)» який характе
І ризувався політикою, що заперечувала будь-які спроби оновлення сус
; пільства, консервувала існуючий режим, наслідком чого стало наростай
і ня кризи радянського ладу.
ітрія та практика ______
Політика першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста

І' горичний портрет!
%■
Шелест Петро Юхимович — український ра
ні иський партійний діяч. У 1928 р. вступив до
КІ І(б)У. З 1940 р. — на партійній роботі. З лип-
н и 1963 р. був першим секретарем ЦК КІТ Украї
ни. Своєю кар’єрою завдячував підтримці з боку
М Хрущова та М. Підгорного, але у 1964 р. разом
11 М. Підгорним відіграв важливу роль в усунен
ії і М. Хрущова від влади (у чому пізніше розка-

ншився). У травні 1972 р. був звільнений із поса
ди першого секретаря ЦККП України «узв’язку Щ-
і переведенням на іншу роботу» — заступник
Голови Ради Міністрів СРСР. Роль П. Шелеста
П. Шелест
її українській історії суперечлива. Під час перебу-
(1908-1996)
шшня на посту першого секретаря ЦК КПУ при
мушував прояви дисидентського руху в Україні. З іншого боку, час його
перебування на посту першого секретаря ЦК КПУ (1963-1972 pp.) став пе
ріодом найвищого піднесення автономного курсу українського керівниц-
гпа. Прийшовши до влади на хвилі повоєнної «українізації» партійного
пі державного апарату в УРСР і підвищення ролі української партійної >
•мііти у керівництві СРСР, П. Шелест намагався обстоювати економічні

інтереси України перед московським центром, виступав за надання У краї -
пі більших прав у внутрішній та зовнішній економічній політиці. На тлі
імгальної політики русифікації вагомими були його виступи на захист
прав української мови в шкільній освіті, друкуванні газет, журналів і кни
жок, він захистив від звинувачення в націоналізмі деяких українських
діячів культури (зокрема О. Гончара, І. Дзюбу). Автономний курс політики
II. Шелеста не задовольняв московських партійних лідерів. Мотивуючи
підставку П. Шелеста, Л. Брежнєв закидав йому надмірну самостійність
у рішеннях, звинувачував у «місництві та проявах націоналізму».
Основні заходи політики П. Шелеста

Позитивні Негативні
підтримка реформ М. Хрущова на по — участь в усуненні М. Хрущова
чатковому етапі; від влади;
виступ за розширення прав УРСР — засудження політики деста-
у внутрішній та зовнішній економіч лінізації;
ній політиці; — участь у боротьбі з дисидент
підтримка поміркованої українізації ським рухом;
(переведення вищої школи на україн — активна підтримка збройної
ську мову викладання, спроба україні інтервенції військ Варшав
зувати управлінський апарат тощо); ського Договору в Чехосло-
видання книги «Україно наша радян ваччину (серпень 1968 p.);
ська» з екскурсом у героїчне минуле — авторитарний стиль керівни
країни цтва
346 *----------------------------------------------------------------------- Історія Укр.ііі-
Травень 1972 р. — звільнення П. Шелеста з посади першого с#К

ретаря ЦК КПУ й усунення з України під приводом переведенії я ЦІ
іншу роботу, а згодом — відправлення на пенсію; обрання першЩ
секретарем КПУ В. Щербицького.
Політика першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького
Щербицький Володимир Васильович — радям
ський партійний та державний діяч в Україні,
У роки війни навчався в Академії хімічних військ
та проходив військову службу під Москвою,
потім на Кавказі. Після демобілізації працювМ
інженером на коксохімічному заводі в м. Дніпро*
дзержинську. Після зміщення М. Хрущова обій
няв посаду голови Ради Міністрів УРСР (196Ґ>
‘1972 pp.). Член Політбюро ЦК КПУ (з 1966 р.)
та ЦК КПРС (із 1971 p.). Належав до так званого
дніпропетровського клану, який за роки правл ін
ня JI. Брежнєва обіймав керівні посади у партій
В. Щербицький ному й державному апараті. Відіграв одну з про
(1918-1990) відних ролей у знятті П. Шелеста з посади пер
шого секретаря ЦК КПУ. Із травня 1972 р. по
вересень 1989 р. перебував на посаді першого секретаря ЦК КПУ. Від
повідальний за чистку українського державного і політичного апарату,
який у роки правління 11. Шелеста наважився проводити автономний
щодо Москви політичний курс, за русифікацію політичного та культур*
ного життя в Україні, розправу з дисидентством. Однозначно підтриму
вав лінію московського центру щодо України, погоджуючись на її статус
«другої серед рівних». Став одним із трьох останніх брежнєвських вису
ванців, які в часи «перебудови» найдовше втрималися у Політбюро ЦК
КГІРС. М. Горбачов, залишаючи В. Щербицького при владі, намагався за-
безпечити таким ч^гаом можливість контролю над Україною. Щербицький
робив усе можливе, щоб стримати розвиток демократичних процесів і глас*
ностівУкраїні, перетворивширеспублікув «заповідникзастою». Відправ^
лений на пенсію лише у вересні 1989 p., коли його політична лінія зазнала
краху, і постала потреба у більш гнучкому лідері КПУ, який пішов би на
діалог з опозицією. Ймовірно, вчинив самогубство. Похований на цент
ральному Байковому кладовищі в Києві.
Основні заходи політики В. Щербицького

— Жорстка централізація, підпорядкованість республіки центру.
— Орієнтація економіки України на народне господарство СРСР,
— Посилення русифікації (проведення всіх державних і партійних
заходів російською мовою тощо).
— Усунення від влади прибічників П. Шелеста.
Ітрія та практика ____________:____________________________ ^ 347
Підбір кадрів за принципом особистої відданості («люди Щерби -

цького»: В. Маланчук — секретар ЦК КПУ з ідеології, О. Ляш
ко — Голова Ради Міністрів УРСР, В. Федорчук — голова КДБ
УРСР та ін.).
Партійна чистка, прихована обміном партійних квитків.
Нещадна боротьба з будь-якими проявами інакомислення.
Конституція УРСР 1978 р.
20 квітня 1978 р. — прийняття нової Конституції УРСР, розроб
леної на основі Конституції СРСР від 7 жовтня 1977 р. Її основні по
ложення:
УРСР — суверенна держава у добровільному союзі радянських
республік;
УРСР зберігає за собою право вільного виходу з СРСР (механізм
реалізації цього права не обговорювався);
- в УРСР побудовано розвинуте соціалістичне суспільство, в яко
му створені могутні продуктивні сили, неухильно підвищується
добробут і культура народу;
— влада в УРСР належить народу, який здійснює її через ради на
родних депутатів;
— керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром
його політичної системи є КПРС (сумнозвісна 6-та стаття);
— економіка УРСР є складовою частиною єдиного народно-госпо
дарчого комплексу СРСР;
— гарантія прав (на працю, житло, безкоштовну освіту, медицину
тощо) і свобод (слова, зборів, віросповідання та ін.) громадян;
Конституція 1978 р. закріплювала підлегле становище УРСР,
чимало її статей мали декларативний характер і не відповідали ре
аліям суспільного життя.
Косигінська економічна реформа 1965 р.

Позитивні чинники:
— розширення господарчої самостійності підприємств (госпрозра
хунок).
■ і иоіШіггіш чітч іч ті иіішинчі >■иит ниііііі • пін і чпп гпщнтяііигм ~і типи ігі і і'тнчггні ~тг гг і г«іп" г~ г~ ~піг — і і ті т-Tnnmninniii nun ~тгт ~ г гт пі'п mi d ■тип
І Словник! jl;
j Госпрозрахунок — метод господарювання підприємств в умовах соціалі- |І
І стичної економіки, який поєднував централізоване керівництво з певною іі-
і господарською самостійністю підприємств. ||
— посилення економічних стимулів праці залежно від її резуль

татів;
— створення фондів матеріального стимулювання на підприєм
ствах;
348 ^С; Історія УКрРІІІИ»
— оцінка діяльності підприємств не за валовою, а за реалізований»

продукцією.
Негативні чинники:
— ліквідація раднаргоспів, поновлення галузевих міністерств;
— посилення централізації (прерогативою центру був розподіл пи
робленої продукції, формування і розміщення виробництва то щи) і
— відсутність конкуренції, збільшення обсягів реалізації продуй
ції не завдяки якості та дешевизні товару, а шляхом припиши
чи зниження плану.
Реформа була спробою вмонтувати елементи економічного cthmv
лювання в існуючу систем}^, в умовах адміністративно-командної 11
управління економікою вона була приречена на невдачу.

Розвиток промисловості
Досягнення:
— високі темпи розвитку електроенергетики (введено в дію воли
ку кількість електростанцій — Придніпровську, Бурштинсьну,
Зміївську, Запорізьку, Чорнобильську АЕС та ін.);
— бурхливий розвиток вугільної, нафтової, газової, хімічної про
мисловості, металургії, машинобудування;
— будівництво нових великих підприємств, комплексів, цехів;
— зростання кількісних показників випуску промислової продуй
ції.
Кризові явища:
— переважання виробництва засобів праці над виробництвом пред
метів споживання;
— низька якість продукції;
— поступове уповільнення темпів росту;
— зменшення рентабельності підприємств;
— недостатня механізація та автоматизація виробництва;
— спрацьованість засобів виробництва, вичерпання трудових і ми
теріальних ресурсів;
— неврахування центром економічних можливостей України, боа
відповідальне ставлення до її природного середовища (будівниц
тво величезної кількості хімічних та інших екологічно небезпеч
них підприємств у густонаселених районах; створення «штучних
морів» на Дніпрі, в результаті чого на дні опинились родючі чор
ноземи і т. ін.).
Розвиток сільського господарства
— зростання капіталовкладень в аграрний сектор;
— зростання цін на сільськогосподарську продукцію при держав
них закупівлях;
чіін і а практика ______________________________________ 34£
'Ч»іі і » — ч і>аи»іщ>іцщ'ііяи\«тчь»д*»№8м*лдіи»>ї!Ч>яшвгп"чла|ілтиі>л»утаііи<т#і|.*міГд«яи»»д««‘^»іо^»о^'-»«- <г>і»ум-'рь-у< .-w.—*»мгьм!>
установлення твердих цін для державних закупівель на 6 років

і надбавка 50 % до закупівельної ціни на позапланову про
дукцію;
нподення гарантованої оплати праці колгоспників за тарифними
ставками;
зменшення податку з колгоспів;
механізація сільськогосподарського виробництва (посівні та зби
ральні машини, автодоїлки тощо);
зниження цін на сільськогосподарську техніку та запчастини до
іісїЇ;
завершення електрифікації колгоспів та радгоспів, зменшення

тарифів на електроенергію для виробничих потреб села;
послаблення адміністративних заходів проти підсобних госпо
дарств тощо.
розростання апарату управління сільським господарством;
жорстка централізація управління, некомпетентне втручання
центру В місцеві справи;
нераціональне використання капіталовкладень; низька віддача
від вкладених коштів (на поч. 1980-х pp. 40 % колгоспів і рад
госпів УРСР були нерентабельними або збитковими);
недостатня кількість і низька якість сільськогосподарської техні
ки; нестача міндобрив, хімічних засобів захисту рослин тощо;
иизький рівень впровадження в аграрному секторі нових науко
вих розробок;
нераціональне використання земельних ресурсів (непродумана
меліорація, віддача найкращих чорноземів під забудову, про
кладання на родючих землях шляхів, створення водосховищ
тощо); скорочення посівних площ;
недбала переробка та зберігання врожаю; результатом була щоріч
на втрата третини овочів і фруктів, 10 % зерна;
недостатній розвиток соціальної сфери села, відтік молоді в міс
та; поява неперспективних «умираючих» сіл (з 1966 р. по 1985 р.
із мапи УРСР зникло понад 1,5 тис. сіл);
загалом низькі матеріальні стимули сільськогосподарської праці;
падіння темпів виробництва (на 1985 р. приріст сільськогоспо
дарської продукції в УРСР складав лише 0,5 %, тобто менше,
ніж приріст населення.
Керівництво країни намагалося спинити загрозливі тенденції
и економіці (постанови численних пленумів про поліпшення ефектив
ності промисловості та сільського господарства, нові гасла на кшталт
* ІСкономіка повинна бути економною», прийняття Продовольчої про
грами тощо), але колгоспно-радгоспна система й адміністративно-
Історія УнріИ*
командні методи управління економікою вичерпали себе. Необхідні

були докорінні соціально-економічні зміни.
Етносоціальнпй склад населення України
— Зменшення темпів приросту населення України.
— Скорочення тривалості життя.
— Перевищення наприкінці 1970-х pp. у деяких районах України
рівня смертності над рівнем народжуваності.
— Урбанізація.
— Зростання чисельності робітничого класу та інтелігенції при амеи
шенні кількості сільських працівників.
— Зростання кількості росіян, представників національностей За
кавказзя, Середньої Азії.
Рівень життя населення

— зростання життєвого рівня населення України;
— збільшення мінімальної та середньомісячної зарплатні, пеноій,
стипендій; призначення пенсій колгоспникам;
— збільшення майже в 5 разів загальної суми виплат та пільг за ря«
хунок громадських фондів;
— введення в експлуатацію великої кількості житлових будинків,
шкіл, будинків культури;
— низькі ціни на житло та комунальні послуги;
— безкоштовні медицина та навчання;
— призначення грошової допомоги малозабезпеченим сім’ям із нг
повнолітніми дітьми;
— можливість безкоштовного користування підручниками у серед*
ній школі;
— поліпшення транспортного обслуговування населення (дешевий
проїзд, нові маршрути, відкриття метрополітену в Харкові тощо).
— відставання за якістю життя від сусідніх європейських країн;
— невідповідність обсягів виробництва та реалізації товарів народ*
ного споживання потребам населення; дефіцит споживчої про
дукції;
— недостатні розміри пенсій навіть після їх підвищення;
— неспроможність ефективно вирішити житлову проблему: низька
якість житла, великі черги на його отримання, хибна практика
розподілу квартир в умовах відсутності дійсного громадського
контролю;
— великий розрив між рівнями соціального забезпечення села та
міста;
heoplH та практика_____________________________________ 351
-і і >>ІІНІ^ІІ>11раЧІПІІІМІІіІІЧІП» Ш в »мІИИІ...... ИІІІІ ІІ ■ Ifc I III 1 І ПНІ ITI ~| І~И II І І • > І 11 і I I II >«Чп.—мицч-«»*
ііплишковий принцип фінансування соціальної сфери;

низька якість медичних послуг, нестача медикаментів й облад
нання;
прихована інфляція;
зростання розриву між життєвими рівнями звичайних громадян
та «номенклатури»;
уповільнення темпів зростання прибутків населення.
Опозиційний рук
Причини активізації опозиційного руху в другій половині 60-х —
ни початку 70-х pp.:
інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 p., яка
викликала хвилю протестів;
видання у Львові В. Чорноволом самвидавничого журналу
«Український вісник», що сприяло консолідації дисидентсько
го руху;
- нарада з безпеки та співробітництва в Європі в 1975 p., на якій
керівники Радянського Союзу підписали Гельсінський Акт, що
передбачав гарантію громадянських прав і свобод на територіях
країн-учасниць наради;
ігнорування конституційних прав людини в СРСР;
- репресії проти інакомислячих.
Форми діяльності дисидентів

— Створення підпільних і легальних груп та організацій.
— Розповсюдження нелегальних видань, у яких друкувалися забо
ронені цензурою твори («самвидав»).
— Порушення національної проблеми на різноманітних наукових
симпозіумах і конференціях.
— Організація шевченківських свят, вечорів пам’яті Лесі Україн
ки, Івана «франка тощо.
— Створення гуртків вивчення вітчизняної історії, клубів творчої
молоді.
— Організація мітингів протесту, демонстрацій, пікетувань.
— Надсилання письмових заяв («відкритих листів») до вищих ор
ганів влади СРСР та УРСР, до міжнародних організацій.
Репресії проти правозахисників
— Залякування (спеціальні «бесіди» в органах КДБ, організація
різноманітних «кампаній» у пресі тощо).
352 ^_____________ :______ _______________________ Історій Vh|WKi«i
— Застосування адміністративних санкцій (виговори, звільним ни

з роботи).
— Арешти та ув’язнення.
— Ізоляція у психіатричних лікарнях тощо.
Видатні представники українського дисидентського руьц
М. Горинь, В. Марченко, В. Стус, JI. Лук’яненко, В. Чорновіл, М, І*у
денко, І. Світличний, С. Хмара та ін.
Листопад 1976 р. — створення Української Гельсінської CnU
ки (УГС).
Діяльність УГС
тirw iti-innr гц—ипмлгг ітппііиріПііг ти імшіїти^піш»! щ-і*і^«іімшж»шишпгіігиипііпппжішгмшпш им—м»мца^Щц_і
| Словник!
| Українська Гельсінська Спілка — легальна загальнонаціональні*

(УГС)
організація, заснована в липні 1988 p., яка ставила за мету обстоюппти
і право нації на самовизначення й прагнула в майбутньому перетворити
:1м СРСР на конфедерацію незалежних держав. :
Лідер — Микола Руденко.

Учасники: О. Бердник, Л. Лук’яненко, І. Кандиба, О. Мешко,
П. Григоренко та ін.
Методи боротьби — легальні (у межах радянської конституції
та підписаних СРСР міжнародних угод).
Мета:
— боротьба за дотримання прав людини (встановлення реальної
свободи слова, волевиявлення, вільного поширення своїх ідей,
створення творчих, мистецьких, наукових асоціацій тощо);
— досягнення суверенітету України;
— боротьба за звільнення політв’язнів;
— ліквідація цензури.
Влада переслідувала членів УГС та застосовувала до них репресії
(із 37 членів групи 23 були засуджені та відправлені у табори на за
слання, 6 — позбавлені радянського громадянства, В. Стус, О. Ти
хий, Ю. Литвин загинули у таборах).
Релігійне дпспденство
Лідер — Йосип Тереля.
Мета:
— боротьба за свободу совісті та віросповідання;
— реабілітація та легалізація УГКЦ, протестантських церков та
течій;
— боротьба за вільне здійснення релігійних обрядів, повернення
храмів віруючим;
— звільнення засуджених за релігійні переконання;
чиїрім id практика _______________________________________ 353
(жибілітація страчених служителів культу;

гпіорення комітету з захисту УГКЦ.
Культура та духовне життя
Освіта
І Іерехід до навчання за новими навчальними програмами у 1966-
1967 pp. (запровадження нових дисциплін: кібернетики, суспіль
ствознавства, генетики тощо);
вивершення переходу до обов’язкової загальної середньої освіти
(1976 p.).
У хвалення Верховною Радою «Основних напрямів реформ загаль
ноосвітньої та професійної школи» (запровадження навчання ді
тей із 6 років, реорганізація 8-річних шкіл у 9-річні, а середніх —
н ll-річні. Згідно з цим документом важливе місце відводилося
трудовому вихованню, була зафіксована помітна ідеологізація
шкільного навчання).
Знецінення знань.
Зменшення кількості шкіл з українською мовою викладання.
Збільшення кількості навчальних профтехосвітніх закладів.
Створення на основі педінститутів Донецького, Сімферополь
ського та Запорізького університетів.
Відкриття низки нових інститутів.
Збільшення кількості студентів майже удвічі.
Зміцнення матеріально-технічної бази вузів (будівництво но
вих навчальних корпусів, гуртожитків, спортивних комплексів
тощо).
Невисока якість підготовки спеціалістів (особливо на заочних
і вечірніх відділеннях).
Політизація освіти.
Наука
Провідний науковий центр України — Академія Наук на чолі
її Б. Патоном, яка складалася з трьох секцій:
• фізико-технічних і математичних наук;
• хіміко-технологічних і біологічних наук;
• суспільних наук;
зростання кількості дослідників в академічних установах;
- вагомі здобутки вітчизняної науки:
• створення унікальної плавильної установки « Уран », що вико
ристовувалась для вивчення плазми і керованої термоядерної
реакції;
• використання теоретичних розробок математиків для розра
хунку орбіт штучних супутників Землі;
• відкриття механізму передавання генетичної інформації;
354 ______________________________________ Історія Ук|>лІ*»'
■iwwwur ги г«і.ііттгг'тіпішиіні— іичг<даи*д»яаі»*йдй^.»я’рчммі— m«»niwйиміи«іхд1 ґі«ишти»тямюи,т<імгш
• створення автоматизованих систем проектування електрон

но-обчислювальних машин;
• винайдення нових марок виеокостійкого чавуну, безнікшттн
антикорозійної сталі та ін.;
• удосконалення зв’язків науки з виробництвом;
• високий відсоток нереалізованих перспективних науковім
розробок (за винятком ВПК).
— незважаючи на складні умови праці вчених-гуманітаріїв в умони *»
тоталітарної системи, вийшли в світ цікаві твори М. Брайчевськии*
(«Приєднання чи возз’єднання?»), Ю. Бадзьо («Лист до росій
ських та українських істориків»), О. Апанович, І. Дзюби та ін ■
— вихід у світ багатотомних «Історії Української РСР», «Історії
українського мистецтвознавства», «Історії української літер*
тури», «Словника української мови», «Української Радянсько*
Енциклопедії»;
— недостатнє фінансування науки.
— Збагачення української літератури новими творами О. Гончлрв
(«Собор», «Береглюбові», «ЧорнийЯр»), М.Стельмаха(«Прапдя
ікривда», «Дума про тебе»), П. Загребельного(« Диво», «Розгін»),
І. Білика(«Меч Арея»), історичними романами Ю. Мушкетикя,
Р. Іванченко та ін.
— Видання збірок віршів Д. Павличка, І. Драча, В. Коломійцл,
Б. Олійника та ін.
— Велика популярність пісень, написаних на слова А. Малишки
(«Пісня про рушник»), М. Ткача («Марічка»), М. Сингаївськот
(«Чорнобривці»), Д. Павличка («Два кольори») та ін.
— Незважаючи на ідеологічний тиск, продовжували працювати
відомі письменники та публіцисти М. Руденко, В. Снегірьои,
В. Стус, Є. Сверстюк, Л. Костенко та ін.
— Посилення уваги українських письменників не лише до історич
них, але й до сучасних тем.
Мистецтво
— Новаторство у вітчизняному кінематографі (зародження новоїчі
напрямку в кіномистецтві — «поетичного кіно»).
— Плідна праця українських кіномитців; вихід у світ яскравих кі
нострічок «Тіні забутих предків» С. Параджанова, «Білий птп*
з чорною ознакою» Ю. Іллєнка, «В бій ідуть тільки “старики”*,
«Ати-бати йшли солдати» Л. Бикова, «Тривожний місяць вер«
сень» Л. Осики, «Вавилон-ХХ» І. Миколайчука та ін.
— Позитивні зрушення в розвитку театрального мистецтва (плід
на діяльність академічних драматичних театрів ім. І. Франки
у Києві, ім. Т. Шевченка у Харкові, ім. М. Заньковецької у Львові,
Ірорія та практика
Київського театру опери та балету ім. Т Шевченка, Львівського

театру опери та балету ім.І. Франка та ін.).
Яскрава гра майстрів сцени Н. Ужвій, Б. Ступки, А. Роговцевої
та ін.
Втрата національного колориту в українському театральному
мистецтві та кінематографі (активне витіснення української мови
тощо).
Розвиток усіх жанрів музичного мистецтва (створення нових
опер, оперет, симфоній, пісень тощо).
Творча діяльність сузір’я талановитих оперних співаків
(Д. Гнатюк, Є. Мірошниченко, М. Кондратюк, А. Мокренко,
А. Солов’яненко та ін.).
Створення яскравих оперних творів («Тарас Шевченко», «Яро
слав Мудрий» Г. Майбороди, «Мамаї», «Вій», «Шельменко-Де
нщик» В. Губаренка, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса, «Лісова
пісня» В. Корейка, «Назар Стодолк» К. Данькевича та ін.).
Яскраві виступи українського народного хору ім. Г. Верьовки,
капели «Думка», капели бандуристів України, Черкаського но~
родного хору, Гуцульського та Буковинського ансамблів пісні
й танцю тощо.
Плідна діяльність композитора В. ІвасюКа (пісні «Я піду в далекі
гори», «Червонарута», «Водограй» таін.).
Піднесення в українській хореографії, пов’язане з діяльністю Де
ржавного ансамблю танцю України ім. П. Вірського, народних
ансамблів «Ятрань» із Кіровограда, «Чорнобривець» ізМироків
ки, «Дарничаика» з Києва тощо.
- Розкриття тем вітчизняної історії в українському образотворчо-
му мистецтві (роботи В. Задорожнього, М. Хмелька, М. Божія,
Т. Яблонської, В. Полтавця тощо);
Плідна діяльність українських художників А. Горської, О. Зали-
вахи, Г-. Севрука, В. Мельниченка, скульптора і живописця І. Гон-
чара та ін. (пошук нових ідей, національний колорит у творчості
українських митців).

241. II. Шелеста було усунуто від влади у: г
А) жовтні 1964 p.; В) травні 1972 p.; L „і
Б) січні 1965 p.; Г) квітні 1978 р.
242. Першим секретарем ЦК КПУ в 1972 р. було обрано: г.. -
А) II. Шелеста; В) М. ІІідгорного; і_ J
Б) О. Кириченка; Г) В. Щербицького.
Jjb Історія УН|,Ї<#*
243. Засновником і лідером Української Гельсінської Спілки Оуи

A) М. Руденко;
Б) І. Дзюба;
B) В. Стус;
Г) П. Шелест.
244. Українська Гельсінська Спілка — це:
A) українська політична партія, яка виступала за надан
ня Україні автономії у складі СРСР;
Б) легальна загальнонаціональна організація, яка мала за
мету обстоювати право нації на самовизначення в СРСР .
та висувала ідею здобуття Україною суверенітету; І
B) українська спортивна організація;
Г) промисловий концерн, створений у ході здійснення ко-
сигінської реформи.
245. Позначте характерні риси розвитку економіки УРСР у сири

дині 60-х — на початку 80-х pp. (чотири правильні відповіді),
1. Створення раднаргоспів;
2. відновлення галузевих міністерств;
3. надпрограма у тваринництві;
4. будівництво нових великих підприємств, комплек
сів, цехів (гігантоманія);
5. недостатній розвиток соціальної сфери села, поява
неперспективних «умираючих» сіл;
6. зростання капіталовкладень в аграрний сектор;
7. запровадження програми охорони навколишнього
середовища.
246. Установіть відповідність між прізвищами митців та характр
ристиками їх діяльності.
A) Видатний актор; режисер 1. І. Миколайчук; А
фільмів «У бій ідуть тільки 2. Л. Костенко; Б
“старики*’», «Ати-бати— 3. Л. Биков;
В
йшли солдати» та ін.; 4. А. Горська;
Б) видатна українська худож- 5. М. Брайчев- Г
ниця, учасниця руху «шіст- ський.
десятників»;
B) видатний історик, автор по
лемічної праці «Приєднан
ня чи возз’єднання?»;
Г) поетеса-« шістдесятниця»,
автор віршованого роману
«Маруся Чурай».
Ігмрія та практика ___________________ __________________ 357
і* у

Л) Створення Української Гельсінської групи; —
В) XX з’їзд КПРС; —
В) створення Української робітничо-селянської спілки; —
Г) входження Криму до складу УРСР. __
Український партійний і радянський діяч. Із липня 1963 р.
по травень 1972 р. перебував на посаді першого секретаря ЦК
КП України. Його роль в українській історії суперечлива. Під
час перебування на посту першого секретаря ЦК КПУ при
душував прояви дисидентського руху в Україні, але з іншо
го боку, прийшовши до влади на хвилі повоєнної «україніза
ції» партійного та державного апарату в УРСР і підвищення
ролі української партійної еліти у керівництві СРСР, він на
магався обстоювати економічні інтереси України перед мос
ковським центром, виступав за надання Україні ширших
прав у внутрішній та зовнішній економічній політиці* Час
його перебування на посту першого секретаря ЦК КПУ став
періодом найвищого піднесення автономного курсу політики
українського керівництва. JI. Брежнєв закидав йому надмір
ну самостійність у рішеннях, звинувачував у «місництві та
проявах націоналізму».

Із доповідної записки відділу культури ЦК Компартії України
про деяких членів спілки письменників України.
«...Іван Федорович Драч, 1936 р. народження, член КПРС. Ви
дав збірки віршів «Соняшник» (1962 p.), «Протуберанці серця»
(1965), «Поезії» (1967), «Балади буднів» (1967), «До джерел»
(1972). Для переважної більшості його творів характерні над
мірна ускладненість образної системи, оперування абстрактно-
гуманістичними категоріями. Його вірші не мають чітких часо
вих координат і використовуються ідейними супротивниками
для наклепів на наше сьогодення...»
1) Чи поділяєте ви наведену оцінку діяльності І. Драча?
2) Що вам відомо пра творчість українських письменників та
поетів у другій половині 60-х — на початку 80-х pp.?
250. Порівняйте економічні реформи М. Хрущова та косигінську
реформу 1965 р. Визначте їхні здобутки та прорахунки.
‘558 ^ Історія Укріїш
РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ І ВІДРОДЖЕННЯ

НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Перебудова в Радянському Союзі й Україна

1982-1985 pp. — «парад генсєків» — період короткочасного п*
ребування при владі Ю. Андропова та К. Черненка.
Березень 1985 р. — прихід до влади М. С. Горбачова, який ро*'
почав процес «перебудови*.
Ж" Горбачов Михайло Сергійович — радянський
( партійний діяч. У 1970 р. став наймолодшим
З ^ЯВ- ІЖ у країні першим секретарем крайкому партії,
а через рік — членом ЦК КПРС. Працював на по*
саді секретаря ЦК з питань сільського господар*
ства. Брав участь у роботі Політбюро ЦК КПРС іі
розв’язання важливих державних питань. Із бв*
резня 1985 р. по серпень 1991 pp. — Генеральний
секретар ЦК КПРС. Під час спроби державного
перевороту в серпні 1991 р. був усунутий від влп*
ди віце-президентом Г. Янаевим та ізольований
М. Горбачов у Форосі. Після відновлення законної влади по*
(народ. 1931 р.) вернувся на свою посаду, яку обіймав до розпаду
СРСР у грудні 1991 р. Перший і останній прези
дент СРСР (із березня 1990 р. по грудень 1991 p.). З діяльністю М. Горбачо
ва на посту глави держави пов’язані спроби реформування і демократизації
в СРСР — «перебудова», яка закінчилася разом із розпадом Радянського
Союзу. Політика М. Горбачова досі отримує неоднозначні оцінки.
ІіІІІІІрГіІІРірпТій
Словник! >
*Перебудова» — політичний курс КПРС, розпочатий у 1985 р. і спрямо
ваний на оздоровлення суспільно-політичної, економічної й ідеологічної
сфер життя.
Це цікаво!
З ім’ям М. Горбачова пов’язують припинення «холодної війни*. 15 жовт
ня 1990 р. він був удостоєний Нобелівської премії миру на знак визнання
його визначної ролі в мирному процесі.
Перебудова мала охопити основні сфери життя суспільства:

економіку (перехід иід екстенсивних методів господарювання до
інтенсивних);
йюрія та практика
з.359
внутрішню політику (демократизація суспільного життя);
зовнішню політику (припинення ♦холодної війни»);
соціальну сферу (поліпшення матеріального добробуту людей);
ідеологію (ліквідація цензури, гласність).
Основні етапи перебудови
I етап (1985—1988 рр.) — період розробки концепції перебудови,
■дійснення перших економічних реформ, визрівання політичного
курсу йеребудови:
прийняття програми прискорення соціально-економічного роз
витку країни (квітень 1985 p.);
! Словник! І
Політика прискорення — це політика, яка передбачала розробку довго- Jl
строкових заходів, спрямованих на соціально-економічний розвиток краї- ji
їїи, широке впровадження досягнень НТП, реорганізацію управлінської ІІ
І структури, пріоритетний розвиток машинобудування, спробу вирішити )»
(традиційні соціальні проблеми — житлову, продовольчу, забезпечення ig
І населення товарами повсякденного вжитку тощо. |ю
— реформа М. Рижкова та JI. Абалкіна (червень 1987 p.), суть якої

полягала у запровадженні принципу трьох «С» — самостійність,
самоокупність, самофінансування. Були ухвалені «Закон про де
ржавне підприємство (об’єднання)», «Закон про кооперацію» таін.;
— перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем
радянської номенклатури (при владі залишався консерватор
В. Щербицький, оточення якого віддавало перевагу адміністра
тивно-командним методам керівництва; курс не змінився і при
його наступнику В. Івашку);
— початок політичних реформ (лібералізація, відміна цензури, ре
абілітація політв’язнів тощо).
У результаті запропоновані економічні реформи виявилися
утопічними й непослідовними, проводилися невпевнено і зазнали
провалу. Замість очікуваного прискорення темпів економічного роз
витку розпочалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми,
відбувся сплеск інфляції.
II етап (1988—1991 рр.) — період активних політичних перетво

рень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки:
— XIX партійна конференція (червень 1988 p.), на якій було ухва
лено рішення про кардинальне реформування політичної систе
ми, взято курс на гласність, яка виявилася у поверненні із забут
тя історичних фактів, оприлюдненні інформації про події, що
раніше свідомо приховувалися, публікації творів радянських
360 ________________________________________ Історія Уицди*
та зарубіжних авторів, розповсюдження яких раніше заборі ши

лося; у більш широкому ознайомленні радянського загалу и ми» •<
вою культурою Заходу, у відмові від класових і партійних оцімиь
суспільних явищ на користь загальнолюдських тощо;
■і|! Словник!
Гласність — політика максимальної відвертості та правди в діяльїии її
|і державних і громадських організацій, дієва й активна форма участі грі»
мадської думки в демократичному вирішенні найважливіших пробним
країни.
— проведення перших демократичних виборів до Верховної І’иди

(1990 р.);
— погіршення економічної ситуації (дефіцит товарів, інфляція, чщ«
ги, перехід підприємств України на бартер — натуральний обмін,
низька продуктивність праці, падіння національного прибутну
у 1991 р. на 13 % тощо);
— неспроможність союзних структур здійснювати ефективне уII
равління економікою республіки;
— прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до рогу
льованої ринкової економіки (червень 1990 p.), яка з самого іш
чатку виявилася нежиттєздатною.
У результаті безсистемна перебудова призвела до розвалу па
родного господарства, зростання інфляції, розбалансованості ею»
номіки.
Аварія на Чорнобильській АЕС
26 квітня 1986 р. — аварія на Чорнобильській АЕС, яка стали

найбільшою екологічною катастрофою XX ст. Трагічні наслідки
були спричинені пасивністю керівництва республіки, яке прихопу
вал о інформацію від народу, нехтуючи здоров’ям нації.
Наслідки:
— загинуло 7 тис. ліквідаторів наслідків аварії, понад 60 тис. стали
інвалідами;
— радіоактивне забруднення території України, що призвело до по
гіршення здоров’я населення;
— економічні збитки;
— підтвердження антинародної природи тоталітарного режиму;
— пожвавлення суспільно-політичного руху в республіці (масовий
мітинг протесту в Києві у листопаді 1988 p., присвячений еколо
гічним проблемам, на якому критикували посадових осіб, винних
у Чорнобильській катастрофі).
'• прім та практика _____________________________________361
------------------1—| r-f..^nr-|TTn rTrrr f - f - |ТП 1-
-----------г ■1Г1ГГ|.|Г1ПГТ.ІЇТ|-|||-||.-- ^ її- -г--|- гг-:--------------------ПГ-|1■■тгГГП^ТП>Т'|ТГ«ПІПїї і ~ •• ПГІІ • . і] ІЦ »і. I ill nj*
Серпень 1990 р. — постанова Верховної Ради УРСР «Про невід -

і. 'іпдні заходи із захисту України від наслідків Чорнобильської ка
пи трофи». Україну було оголошено зоною екологічного лиха, ви
рішено припинити експлуатацію ЧАЕС, уряду доручено звернути-
« м до міжнародних організацій із закликом про надання допомоги
v н і квідації наслідків аварії.
Розгортання національно-визвольного руку в Україні
Критика існуючого ладу, відродження української історії (по
вернення із забуття творів М. Грушевського, М. Костомарова,
В. Винниченка та ін., здійснення спроби заповнити «білі плями»
історії, реабілітація жертв сталінських репресій, виникнення не
формальних організацій — Товариство Лева, Український куль
турологічний клуб тощо).
Зростання суспільно-політичної активності населення з 1988 р.
(перші масові мітинги, пікети, страйки з вимогами докорінних
змін у державі, поширення національної символіки; порушення
проблем стану української мови та культури Спілкою письмен
ників України тощо).
Видання перших неформальних газет та журналів («Вибір»,
«ВільнаУкраїна», «Українськийвісник», «Літературнагазета»
та ін.).
- Виникнення нових громадських об’єднань (Товариство україн
ської мови ім. Т. Шевченка, історико-просвітницьке товарйство
«Меморіал», студентське об’єднання «Громада», клуб «Спадщи
на», асоціація «Зелений світ» та ін.).
- Відновлення роботи Української Гельсінської Спілки.
- Активізація руху національних меншин (виникнення націо
нально-культурних товариств, повернення депортованих татар
до Криму, надання автономії Криму в результаті референдуму
1991р.).
- Відродження заборонених церков і релігійних конфесій (віднов
лення УГКЦ (1990 p.), відродження УАПЦ (1990 p.), повернен
ня культових споруд віруючим, видання релігійної літератури).
- Розгортання робітничого руху. Шахтарський страйк у липні
1989 р. охопив півмільйона гірників, його особливостями були
висока організація, створення страйкових комітетів і робітни
чих дружин, висування поряд з економічними політичних ви
мог — відставка місцевого партійно-радянського керівництва
та ін.; робітничий страйк відбувся у Донбасі в листопаді 1989 p.,
страйкарі вимагали відмінити 6 статтю Конституції СРСР, до
зволити вільне створення політичних партій та рухів, заборони
ти суміщення партійних і державних посад тощо.
■ ------ ■ ' ІГТОПІЯ УКОЛНМ
Формування Народного руху України

Дата Вересень 1989 р.
створення
Голова Іван Драч
Мета Перетворення України в демократичну правову державу, рн
дикальна перебудова її економіки, створення умов для роп
витку і самозбереження українського народу
Основні за — демократизація суспільного й державного життя;
сади — наповнення суверенітету України реальним змістом;
— екологічна безпека;
— економічна самостійність;
— надання українській мові в УРСР статусу державної;
— відродження національної символіки;
— з 1990 р. — більш радикальні вимоги: вихід України її*
СРСР, усунення КПРС від влади, проведення виборів дч
рад на багатопартійній основі тощо
Драч Іван Федорович — український політик,
поет, письменник, критик. У 1989 р. разом in
В. Чорноволом, М. Горинем та інши
кими дисидентами заснував Народний рух У краї
ни (НРУ) — першу офіційну українську антирадян
ську організацію. Із часу заснування НРУ 8 вересня
по 28 лютого 1992 р. Іван Драч був його головою.
З 28 лютого по 4 грудня 1992 р. він був співголо
вою НРУ разом з В. Чорноволом та М. Горинем.
Навесні 1990 р. був обраний депутатом Верховної
Ради України. Залишивши керівні посади в НРУ
в кінці 1992 р,, Іван Драч віддалився від політики
І. Драч і в 1994 р. до Верховної Ради не пройшов. На пар
(народ. 1936 р.) ламентський виборах у 1998 р. вдруге був обраний
до Верховної Ради. На виборах до Верховної Ради
України 31 березня 2002 р. виступав у списку від «Нашої України» і втретє
пройшов до парламенту. Після довгих суперечностей із партійним керівниц
твом НРУ Іван Драч у березні 2005р. залишив цю партію і вступив до Україн
ської народної партії Юрія Костенка, яка в березні 2005 р. програла вибб-
19 серпня 2006 р. Іванові Драчу було присвоєно звання Героя України. 1
Формування багатопартійної системи

1990 р. — початок формування багатопартійної системи після пе
реходу до політичного плюралізму та вилучення статті про керівну
і спрямовуючу роль КПРС із Конституції СРСР та УРСР, прийняття
Верховною Радою України постанови «Про порядок реєстрації гро
мадських об’єднань».
•порім та практика 563
Г >ііі її ник!
Політичний плюралізм — свобода діяльності політичних партій, бага-
интртійність у країні.
Квітень 1990 р. — створення першої політичної партії — Україп-

гької республіканської партії (УРП) на базі УГС.
Лідер — JI. Лук’яненко.
*“«"Г**|
Іс юричний портрет!
Лук’яненко Левко — український політик, гро
мадський діяч, народний депутат України; ба-
і ц еолітній в’язень радянських тюрем і таборів,
один із'лідерів дисидентської організації.—
V країнської робітничо-селянської спілки (УРСС),
їй участь у якій був засуджений. 9 листопада
11)76 р. на пропозицію М. Руденка увійшов до
•■кладу Української Гельсінської Спілки. 12 груд
ки 1977 р. Л. Лук’яненко знову був заарешто-
ішний. У березні 1988 р. заочно обраний голо-
іі« >ю відновленої УГС. Указом Президії Верховної
І‘иди від ЗО листопада 1988 р. його звільнили із JI. Лук’яненко
послання. У квітні 1990 р. став головою Україн (народ. 1928 р.)
ської республіканської партії (УРП). У березні
(браний депутатом Верховної Ради України. Л. Лук’яненко --- автор Акта
про незалежність України від 24 серпня 1991 p.; балотувався на поса
ду Президента України. З листопада 1993 р. до червня 1994 р. —голова
передвиборного демократичного об’єднання «Україна». Нагороджений
модаллю «Борцям за волю України ім Св. Володимира», почесною від
знакою Президента України. У 1998-1999 pp. Л. Лук’яненко — один із
корівників «Національного фронту*, що об’єднує праві націоналістичні
партії. 21 листопада 2007 р. Президент України В. Ющенко нагородив
JI. Лук’яненка орденом за заслуги ім. Ярослава Мудрого.
1990-1991 pp. — виникнення понад 20 опозиційних партій

(Демократична партія України (ДемїІУ), Українська християн
сько-демократична партія (УХДІІ), Соціал-демократична партія
У країни (СДПУ), Соціал-демократична партія У країни (об’єднана)
(СДІІУ(о)), Українська народна партія (УНП), Українська народ
но-демократична партія (УНДП), Партія зелених України (ПЗУ)
гощо).
Переважна більшість новостворених партій ставила за мету ство
рення самостійної Української держави. Партії були малочисель-
ішми, не мали чітко визначеної ідеології та соціальної бази.
1990 р. — криза КПУ (масовий вихід із її лав, оформлення Де
мократичної платформи, яка ставила за мету демократизацію
партії: відмову від комунізму як утопічної мети, скасування при

нципу демократичного централізму, перетворення КПУ та парик
ментську партію; у грудні 1990 р. представники Демплатформн
вийшли з КПУ й утворили Партію демократичного відроджтімн
України (ПДВУ)).
Вибори до Верховної Ради УРСР 1990 р.

— Вибори були прямими, таємними, на альтернативній основі.
— Створення демократичними силами У країни передвиборчого Д $
мократичного блоку (загальні вимоги — досягнення політичні»
го й економічного суверенітету України, прийняття нової Коні*
титуції).
— Опір КПУ, відсторонення представників Демократичного блоку
від засобів масової інформації.
Результати: Демблок отримав 111 мандатів із 442 (особливо
переконливою була перемога демократичних сил у Львівській, Іпм
но-Франківеькій, Тернопільській областях і в Києві).
Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.)
.ж Словник!
Ці Суверенітет — незалежність держави в зовнішніх і верховенство у внут
Jjj рішніх справах.
Л Декларація про державний суверенітет України — законодавчий доку
мент, ухвалений Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 p., що лроголо
Л шував державний суверенітет республіки в складі СРСР.
— право української нації на самовизначення;
— принцип народовладдя;
— розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову;
— гарантія прав і свобод громадян, передбачених Конституцією;
— територіальна недоторканність України, самостійне визначенні!
адміністративно-територіального устрою;
— економічна самостійність;
— екологічна безпека України;
— право на власні збройні сили, внутрішні війська й органи держ
безпеки;
— УРСР — суб’єкт міжнародного права.
Декларація про державний суверенітет України заклала основні
принципи державотворчих процесів, стала основою нового законо*
давства України, кроком на шляху просування до незалежності.
’«••і іін і з практика _____________________________________________ :____ 56
• • ....................і її «і пін чі nil iwivnr urn iwiiiwi nil mi »i >411 ги і іі«иищііііімши «ччин иіі^» шіціір» цінна іи ції і 11) и і «и і і - тттлмтютшмрпіи »
Спроби збереження федерації радянським республік

Початок осені 1990 р. — загострення боротьби у Верховній Раді
чіж прибічниками курсу на підписання нового союзного договору
<н народно-демократичною опозицією, яку представляла Народна
Г.ідп на чолі з І. Юхновським.
1жовтня 1990 р. — початок політичного страйку в низці регіонів
V н і мини, у якому взяло участь близько 1 млн осіб (найбільше страй-
■*»»і * І п було у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Києві); органі
чній національно-демократичними силами маніфестації у Києві,
їм я ісої приєдналися й страйкарі, з вимогами роздержавлення під-
•фигмств, надання Декларації про суверенітет статусу конституцій
нії m закону тощо,
2 жовтня 1990 р. — у Києві почалося голодування студентів
(І Ь7 осіб), які виступили з такими вимогами:
Відставка Голови Ради Міністрів В. Масола.
Перевибори до Верховної Ради на багатопартійній основі.
Націоналізація майна КПРС і ВЛКСМ на території України.
Відмова від нового союзного договору.
Повернення українських солдат в Україну для проходження вій
ськової служби та ін.
Згодом до студентів приєдналася частина депутатів.
11 жовтня 1990 р. — початок масового студентського страйку
и Києві, участь у якому взяло близько 100 тис. осіб.
17 жовтня 1990 р. — постанова Верховної Ради УРСР про прове
дення референдуму щодо довіри парламенту, заява про можливість
підписання нового союзного договору тільки після побудови право
ти суверенної Української держави та прийняття нової Конститу
ції України. За цих умов В. Масол був вимушений піти у відставку,
п студентський страйк і голодування були припинені.
Кінець жовтня — грудень 1990 р. — контрнаступ реакційних
гил (арешт опозиційного депутата С. Хмари та лідерів студентсько
го голодування; ініціювання всесоюзного референдуму щодо збере
ження СРСР, метою якого повинно було стати фактичне збереження
унітарної держави та припинення руху республік до незалежності;
саме питання на референдумі було сформульоване так, щоб виборці
проголосували за збереження СРСР).
J Словник! ;|
Референдум — усенародне опитування з найважливіших питань держав- ;і
ного життя, в якому беруть участь усі громадяни, що мають виборчі права. ||
17 березня 1990 р. — проведення референдуму щодо збережен

ня СРСР.
366 ---------------------------------------------------------------- Історія Упрій*
<Ц>|'тл’тУ,т>**г<г*г%#ЧЮи+-ІІІПИЯНЧИ м—
Особливості березневого референдуму 1990 р. в Україні

— У першому питанні, винесеному на референдум, ішлося про и#оЛ
хідність збереження СРСР як оновленої федерації рівноправний
суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуть
ся права і свободи людини будь-якої національності (схвали ЧИ
70,5 % виборців).
— У другому питанні йшлося про згоду бути в Союзі на засадах Д*
кларації про державний суверенітет України (схвалили 80,2 %
виборців).
— До бюлетенів у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківськії
областях було внесено третє питання — щодо створення незалежній
Української держави, яка самостійно розв’язуватиме всі питаний
внутрішньої та зовнішньої політики (схвалили 88 % виборців),
У результаті український народ довів, що не хоче поверненні
до старої унітарної форми правління, а прагне створити суверенну
Українську державу.
Національно-культурне відродження в Україні

Боротьба за піднесення статусу української мови
— Протест української інтелігенції проти русифікації (IX з’їзд пись
менників України у червні 1986 p.).
— Створення у 1989 р. з ініціативи Спілки письменників України
та Інституту мовознавства АН УРСР товариства шанувальникії
української мови, яке у 1991 р. перейменовано у Всеукраїнське
товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка.
— Прийняття восени 1989 р. Верховною Радою УРСР Закону аПрй
мову», згідно з яким українська мова була оголошена державному
— Збільшення кількості шкіл з українською мовою викладання•
Повернення історичної пам’яті:
— Відкриття широкому загалу правди про національно-визвольну
боротьбу українського народу, голодомор 1932-1933 p., приму*
сову колективізацію, масові репресії тощо.
— Видання раніше заборонених творів українських письменників
М. Хвильового, М. Зерова, В. Винниченка, Г. Косинки, М. Драй-
Хмари, О. Теліги, О. Ольжича, В. Стуса та ін.
— Видання історичних праць М. Грушевського, Д. Яворницько-
го, М. Куліша, І. Крип’якевича, О. Субтельного, І. Лисяка-Руд*
ницького, Т. Гунчаїса, літописів Г. Граб’янки, С . Величка та 1к.
— Розвиток українського кінематографа (фільми С. Параджанова,
Ю. Іллєнка та ін.).
— Популярність творів, що відображали реалії навколишнього жит
тя та історичне минуле українського народу.
Йнірін та практика
з.367
Серпневий заколот 1991 р.
19 серпня 1991 р. — утворення консервативними силами Держав

ний» комітету з надзвичайного стану (ДКНС) на чолі з віце-прези-
ЛРНтом СРСР Г. Янаєвим, до складу якого увійшли прем’єр-міністр
І'И’Р В. Павлов, міністр внутрішніх справ СРСР Б. Пуго, міністр
нПорони СРСР Д. Язов та ін.
Заява про хворобу чинного президента СРСР М. Горбачова, пере
хід влади в країні до рук керівництва ДКНС.
Уведення на півроку надзвичайного стану в окремих регіонах
СРСР.
Призупинення діяльності всіх партій (окрім КПРС), опозиційних
громадських організацій і рухів.
Заборона мітингів, демонстрацій, страйків.
Жорсткий контроль засобів масової інформації, припинення ви
ходу газет, нелояльних до ДКНС.
Уведення комендантської години в Москві, стягування в столи
цю СРСР військ і бронетехніки.
Прибуття до Києва генерала В. Варенникова з ультимативною
вимогою до керівництва УРСР приєднатися до путчистів.
Підтримка ДКНС керівництвом КПУ, Кримської автономної рес
публіки та представниками владних структур.
Заява 20 серпня 1991 р. Президії Верховної Ради УРСР про те, що
постанови ДКНС не мають юридичної сили в Україні, доки вони
не затверджені Верховною Радою республіки.
Рішучий виступ проти заколоту ДКНС українських демократич
них сил (Народний рух, Народна рада, СДПУ, представники ін
ших партій і громадських організацій).
- Вичікувальна, обережна позиція Президії Верховної Ради УРСР
на чолі з її головою JI. Кравчуком.
- Масові мітинги-протести у Львові, Києві, Харкові, Донецьку та
інших містах.
— Захист народом демократичних завоювань біля Білого дому (бу
динку російського парламенту) в Москві, очолюваний президен
том Російської Федерації Б. Єльциним.
— 22 серпня 1991 р. — поразка путчу.
У результаті серпневі події продемонстрували високий рівень
свідомості народу й перемогу демократичного курсу та створили
сприятливі умови для виходу України з СРСР; консервативні сили
були паралізовані, натомість опозиційні сили зміцніли й відчували
за собою підтримку народу.
Акт проголошення незалежності України
24 серпня 1991 р. — прийняття Акта проголошення незаЛФМ

пості України терміново скликаною позачерговою сесією Верхня
ної Ради.
— проголошення незалежності України та створення самостійнні
української держави — України;
— неподільність і недоторканність території України;
— чинність на території України винятково Конституції та законія
України.
У результаті одвічна мрія багатьох поколінь українського наро
ду здійснилася; українці нарешті здобули власну державу й отри
мали могутній поштовх для подальшого розвитку національної*!*
життя.
Грудневий референдум 1991 р.
1 грудня 1991 р. — проведення в Україні референдуму на підтрим

ку «Акта проголошення незалежності України».
Причини проведення:
— потреба нейтралізувати політичні спекуляції противників няая
лежності;
— продовження активної агітації проросійських сил щодо укладім
ня нового союзного договору;
— вичікувальна позиція міжнародної спільноти.
Результати:
— акт проголошення незалежності України підтримали 90,31 %
виборців;
— у Криму за незалежність України проголосували більше 50 %
виборців.
Вибори президента України
1 грудня 1991 р. — проведення одночасно з референдумом ви

борів президента. Вибори були прямими, таємними, альтернативни*
ми. Було висунуто 7 кандидатів на посаду президента: JI. Кравчук,
В. Гриньов, В. Чорновіл, JI. Лук’яненко, І. Юхновський, Л. Табу-
рянський, О. Ткаченко.
У результаті переміг Л. Кравчук (61,59 %).
5 грудня 1991 р. — присяга Л. Кравчука на вірність українському
народові на урочистому засіданні Верховної Ради України та офіцій*
ний вступ на посаду Президента України.
К равчук Леонід Макарович — Президент Украї-
tin у 1991-1994 pp., депутат Верховної Ради пер
шого, другого, третього та четвертого скликан
им. У 1988-1990 pp. — завідувач ідеологічного
иідділу, секретар ЦК КПУ, в 1990 р. — другий
секретар ЦК КПУ. У кінці 80-х pp. на сторінках
газети «Вечірній Київ» J1. Кравчук розпочинає
нідкриту дискусію з прихильниками української
незалежності. На тлі консервативного керівниц-
тна КПУ його позиція була більш ніж помірко-
ианою. У 1990-1991 pp. — член Політбюро ЦК
КГІУ. У березні 1990 р. обраний депутатом Вер
ховної Ради України; упродовж 1990-1991 pp.
був її головою. Вийшов зі складу КПРС після .1. Кравчук
провалу спроби державного перевороту в серп (народ. 1934 р.)
ні 1991 p. 1 грудня 1991 р. був обраний Прези
дентом України на перших прямих президентських виборах, набравши
61,6 % голосів. На дострокових президентських виборах 1994 р. в дру
гому турі поступився Леонідові Кучмі, набравши 45,1 % голосів. У ве
ресні 1994 р. обраний депутатом Верховної Ради. У 1998 р. знову обра
ний депутатом Верховної Ради України як лідер партійного списку Со-
ціал-Демократичної партії України (об'єднаної) (СДПУ(о)). У 2002 р. пе
реобраний депутатом за списком СДПУ(о). На парламентських виборах
2006 р. партія СДПУ(о) не змогла подолати тривідсотковий бар’єр. 29 квіт
ня 2006 р. Л. Кравчук заявив про намір «вийти із керівних органів партії
і зайнятися суспільно-політичною діяльністю в більш вільному режимі».
Розпад СРСР
7 грудня 1991 р. — зустріч лідерів Білорусії (С. Шушкевич), Росії
(Б. Єльцин), України (Л. Кравчук) на урядовій дачі в Біловезькій
пущі).
8 грудня 1991 р. — офіційна констатація розпаду СРСР, підпи
сання угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав
(СНД).
20 грудня 1991 р. — спеціальна заява Верховної Ради з уточнен
ням, що СНД є об’єднанням незалежних держав і в жодному разі
не може передбачати будь-яких наддержавних владних структур;
Україна розбудовуватиме власні економічну, банківську, митну
системи і буде впроваджувати в обіг власну валюту; Україна зали
шає за собою право припинити свою участь в угоді або в її окремих
статтях.
21 грудня 1991 р. — підписання в Алма-Аті Декларації про утво
рення СНД керівниками незалежних Росії, України, Білорусії, Азер
байджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизії, Туркменії, Узбе
кистану, Таджикистану.
37°^ історія України
»Wji>Mmiwmwi"4. «і гяялвig<
Основні засади угоди про створення СНД:

— збереження територіальної цілісності держав, недоторканніоть
їхніх кордонів;
— співпраця з питань формування єдиного економічного простору,
митної політики, екологічної безпеки, розвитку транспортно-IUІ
мунікаційної сфери, боротьби з організованою злочинністю, зон
нішньої політики тощо;
— забезпечення громадянам рівних прав і свобод;
— право кожної держави на власні Збройні Сили на базі Збройнії N
Сил колишнього СРСР, які були розташовані на її території.
У результаті почалася нова епоха перебудови на демократичних
засадах внутрішнього життя країн та пошук нових взаємовигідних
форм співпраці між державами колишнього СРСР.
Наслідки розпаду СРСР для України:
— активізація національно-визвольного руху, зростання відцент
рових настроїв у суспільстві;
— заборона Компартії України;
— підтримка більшістю колишніх комуністів ідеї незалежності
України;
— здобуття волі Україною без кровопролиття в ході антикому
ністичної демократичної революції;
— визнання незалежності України державами світу.

251. Президентом України в грудні 1991 р. було обрано: .—,
A) М. Горбачова; В) В. Чорновола; І_І
B) JI. Кравчука; Г) JI. Лук’яненка.
252. Акт проголошення незалежності України був ухвалений:
А) 27 березня 1985 p.; В) 24 серпня 1991 p.; ,—.
Б) 19 серпня 1991 p.; Г) 1 грудня 1991 p. 1 :1
253. Перша українська політична партія, створена в процесі фор
мування багатопартійної системи в Україні, називалася: .—.
A) Українська республіканська партія; 1__!
Б) Демократична партія України;
B) Українська християнсько-демократична партія;
Г) Українська соціал-демократична партія.
254. Народний рух України був створений у: І—.
А) вересні 1989 p.; В) липні 1990 p.; І_І
Б) квітні 1990 p.; Г) грудйі 1991 р.
255. Позначте характерні риси національно-культурного відро
дження в Україні в роки «перебудови».
teoplfl та практика 371
1. Боротьба за піднесення статусу української мови;

2. створення Всеукраїнського товариства «Просвіта»
ім. Т. Г. Шевченка;
3. заборона видавати літературу російською мовою;
4. прийняття України до Організації Об’єднаних На
дій;
б. видання творів істориків М. Грушевського, Д. Явор-
ницького, І. Крип’якевича та ін.;
6. заповнення «білих плям» в українській історії (прав
да про національно-визвольну боротьбу українського
народу, голодомор 1932-1933 рр. та ін.);
7. створення Організації українських націоналістів.
256. Установіть відповідність між іменами громадських та полі
тичних діячів і сферами їх діяльності,
A) Перший президент України; 1. І. Драч; А
Б) Віце-президент СРСР, який 2. М. Горбачов; Б
очолив серпневий путч 3. Г. Янаєв;
В
ДКНСу 1991р.; 4. JI. Лук’яненко;
B) видатний український диси 5. Л'. Кравчук. Г
дент, ініціатор створення пер
шої політичної партії в Ук
раїні в період «перебудови»;
Г) український письменник,
ініціатор створення Народ
ного руху України.
257. Розташуйте події в хронологічній;послідовності.
A) Обрання президентом України Л. Кравчука;
Б) прийняття Верховною Радою УРСР Закону про мову;
B) серпневий путч" ДКНС;
Г) аварія на Чорнобильській АЕС.
Український політик, поет, письменник, критик. У1989 р. разом із
В. Чорноволом, М. Горинем та іншими видними українськими ди
сидентами заснував Народний рух України (НРУ) — першу офіцій
ну українську антирадянську організацію. Із часу заснування НРУ
8 вересня по 28 лютого 1992 р. був його головою. Навесні 1990 р. об
раний депутатом Верховної Ради України. На парламентський ви
борах у 1998 р. як член НРУ вдруге був обраний до Верховної Ради.
На виборах до Верховної Ради У країни 31 березня 2002 р. виступав
у списку від «Нашої України» і втретє пройшов до парламенту. Піс
ля довгих суперечностей із партійним керівництвом НРУ в березні
572 _________________________________________Історія України
<*№»'■■ «>счіч«яа»>ии*іімчітТЧШі mi •■ і - м . уцмцммшміикіі гшим* «іяргг.;~.^»-^<-ал»- >У7^гу , ар>г^»д»ч:-'-'і»*.уч*^<г»п»»»».плин*■«*■»»»»>«» .
2005 р. він залишив цю партію і вступив до Української народно)

, партії Юрія Костенка. У березні 2005 р. до парламенту не пройїш >м
19 серпня 2006 р. йому було присвоєно звання Героя України.

«...Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Укрпї
ною в зв’язку з державним переворотом у СРСР 19 сернин
1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотво
рення в України, виходячи з права нц самовизначення, передбп
ченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими доку
ментами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет
України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної
Республіки урочисто проголошує незалежність України та стно
рення самостійної Української держави — України...»
1) Із якого документу наведено уривок?
2) Яке історичне значення мало проголошення цього доку
мента?
260. Проаналізуйте процес становлення багатопартійності в У краї
ні. Запропонуйте програму власної партії.
УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

(1991-2006 PP.)
Основні державотворчі процеси
Формування гілок влади

Законодавча
Виконавча влада Судова влада
влада
і і і.
Верховна Рада Кабінет Міністрів (уряд), Верховний Суд
(парламент), на міністерства, відомства, України, загальні,
місцях — обласні, державні комітети, міс арбітражні, війсь
районні, міські, цева державна адмініст кові суди (згодом —
селищні ради рація, виконкоми Конституційний Суд)
Головою держави в Україні є Президент. Він гарантує державний
суверенітет, територіальну цілісність України, дотримання Консти
туції України, прав і свобод людини й громадянина.
8 жовтня 1991 р. — закон «Про громадянство України» (грома
дянином України міг стати кожний, хто проживав на її території та
не був громадянином іншої держави).
іеч >| >1)1 та практика___________________
.... ищідЛ» штит»*яв>гк+і, u**î‘+4*ftv+rTsrsr З.373
І листопада 1991 р. — «Декларація прав національностей Украї
ни » (всім народам і національним групам гарантувалися рівні пра
но, 25 червня 1992 р. — закон «Про національні меншини в Украї
ні * затвердив право кожного народу на культурно-національну ав-
ІПІІОМІЮ).
4 листопада 1991 р. — закон «Про Державний кордон України»
І ми значено кордони держави, порядок їх охорони й перетину).
<> грудня 1991 р. — закон «Про збройні сили України» (військові
цоГфовільно складали присягу на вірність українському народові,
імчпта отримувала можливість звільнитися в запас або перейти на
' мужбу до армії будь-якої країни).
Початок січня 1992 р. — введення в обіг власної грошової оди
ниці (спочатку купонів багаторазового використання, азі вересня
1996 р. — гривні).
Січень — лютий 1992 р. — затвердження державної символіки
України: Державний герб (малий) — тризуб, Державний прапор —
гішьо-жовтий, Державний гімн — музика М, Вербицького на слова
11. Чубинського (у повному обсязі зі словами затверджений тільки
(і березня 2003 p.).
Створені також Національний банк України, служба безпеки
(СБУ), Українська фондова біржа, посольства й консульства та інші
ішжливі державні інститути.
Проблеми початкового етапу державотворення

Непідготовленість'українського суспільства до державотворчих
процесів.
— Відсутність чіткої концепції державотворення.
Незавершеність розподілу функцій між різними гілками влади.
— Виникнення великої кількості партій без чітких політичних за
сад, боротьба між ними.
-- Опір консервативних сил.
— Тісний зв’язок економіки України з народногосподарським ком
плексом колишнього СРСР тощо.
Політика президента України А. Кравчука (1991-1994 рр.)

— Втілення ідеї незалежності України в життя.
— Очолив державотворчі процеси на першому надскладному
етапі.
— Не допустив, завдяки поміркованій політиці, виплеску соціаль
ної напруги (як це сталося у деяких пострадянських країнах).
— Не зміг реалізувати обіцяну під час виборчих перег онів програму
глибоких соціально-економічних перетворень.
374 ~__________________________ _______________ Історія України
trtm,щ*гл'і тлітгучі іьлліл^т-'т.гнж) >^ц*«^<м<иц.^им>**мміііішгіііі»№ііи«миі«»т*тт+тшт»л
Дострокові вибори Президента й депутатів Верховної Ради

(1994 р.)
Причини:
— загострення протистояння між Президентом, урядом і Верхоя
ною Радою;
— наростання економічної кризи в державі (безробіття, інфляція,
борги по зарплатні тощо);
— невдоволення населення погіршенням умов життя (у червні
1993 р. почали страйкувати шахтарі Донбасу, згодом страйк
охопив інші регіони).
Особливості виборів до Верховної Ради:
— вибори були позачерговими;
— відбулися в березні 1994 р;
— проводилися за мажоритарною системою, а не за партійними
списками;
І Словник!
1 Мажоритарна виборча система — виборча система, за якою врахову-
І ються голоси виборців, подані за Кандидата, що одержав більшість голо*
і сів у конкретних виборчих округах.
— велика кількість претендентів на один депутатський мандат, на

слідком чого була дуже напружена боротьба під час виборчих пе
регонів.
Результати виборів до Верховної Ради: КПУ — 25 %; Рух --
5,9 %; Селянська партія — 5,34 %; СПУ — 4,15 %; безпартійні *—
55,6 %. Незначну кількість місць отримали представники УРГІ,
СДПУ, УХДП, Партії праці та ін. Пропрезидентські сиЛи зазнали
значної поразки. Прорахунки влади знову зробили привабливими
гасла комуністів і соціалістів.
Особливості виборів Президента:
— відбулися в червні — липні 1994 р;
— зареєстровано 7 кандидатів на посаду Президента;
“ відбувалися в 2 тура (в першому жоден із кандидатів не набрав
більше 50 % голосів; до другого вийшли JL Кравчук (37,68 %)
і JI. Кучма (31,25 %))
Результати виборів Президента: переміг JI. Кучма, який на
брав 52 % голосів (14 млн 660 тис.). 19 липня 1994 р. він склав при
сягу на вірність українському народові й офіційно став Президен
том України.
Ітрія та практика _________________
-» »—»—«wnww—«дмдішіи інші ач* в шт нч v&mummtamtn*** wwigwmwm» З.375
Політика Президента України Л. Кучми
І
Кучма Леонід Данилович — прем’єр-міністр
України з жовтня 1992 р. до вересня 1993 p., Пре
зидент України в 1994-2005 pp., лауреат Ленінсь
кої премії й Державної премії України, академік
Інженерної академії України. У виборчій кам
панії 1994 р. його підтримувала Росія. Так званий
«касетний скандал» (узимку 2000 р. президент
був звинувачений в усуненні неугодного владі
журналіста Георгія Ґонґадзе) послужив почат
ком акції «Україна без Кучми», організованої
опозицією. У ході акції проводилися багатолюд Л. Кучма
ні вуличні демонстрації зі створенням намета (народ, 1938 р.)
них містечок у центрі Києва. У 2001 р. Верховна
Рада кілька разів намагалася почати щодо Л. Кучми процедуру імпічмен
ту. Рейтинг довіри президента почав стрімко .падати. На парламентських
виборах 2002 р. Кучма підтримав блок «За єдину Україну», який очолив
голова його адміністрації В. Литвин, другу позицію у виборчому списку
займав прем’єр-міністр України А. ІСінах. Діяльність Л. Кучми як прези
дента носила неоднозначний характер. З одного боку, за його перебування
на цій посаді в країні зберігалася внутрішня стабільність. Організована
злочинність, що виникла в кінці 80-х pp., була вже до 1995-1996 рр. узята
під контроль правоохоронними органами. Л. Кучма розпочав проведення
низки реформ, зокрема ввів нову національну валюту (гривню) і зробив
великий знесок у справу ухвалення нової Конституції країни. З іншого
боку, його реформи не були доведені до логічного завершення. Л. Кучма
не проводив чіткої політичної лінії, лавіруючи між різними політичнії-!
ми силами, прагнучи підтримувати всі політичні сили однаково слабки
ми. Після переобрання Л. Кучма зосередився на збереженні поточного
становища в країні.
.vvvv?* $
Основні риси політики президента Л. Кучми:

— призупинення падіння обсягів виробництва;
— гальмування економічної кризи в країні;
— зупинення гіперінфляції;
— введення національної валюти — гривні;
— прийняття Конституції України;
— утвердження України на міжнародній арені;
— недостатні темпи соціально-економічних реформ;
— політична та економічна нестабільність (за 1994-1999 рр.
в Україні змінилося 4 уряди).
376 _________________________________________ Історія Унриіі їй
Конституційний процес в Україні

о л».ь.-лгкж.>і-»»-чгл^КА- Tr««w*u ■»■**» v<i»<t •«><»s •**-••-
|i- Словник!
І| Конституційний процес — процес розробки й прийняття конституції
І j держави.
I етап (1990-1993 pp.) — розробка на основі діючої Конститу

ції удосконаленого проекту нової Конституції незалежної держави.
Була створена Конституційна комісія, напрацьовано кілька проекті п
Конституції, один із яких був затверджений Верховною Радою та ви
несений на всенародне обговорення; запропоновано близько 50 тиг.
поправок і доповнень до тексту, але доопрацьований Конституційно» і
комісією проект так і не був прийнятий Верховною Радою.
II етап (1994—1996 pp.) — узгодження проекту Конституції рій
ними політичними силами та гілкадеи влади. Основні розбіжності;
— форма державного управління (президентська чи парламентські»
республіка);
— проблеми приватної власності;
— статус української мови;
— державна символіка;
— правовий статус Криму;
— розподіл повноважень між гілками влади тощо.
Була створена нова Конституційна комісія; винесений нею ни
розгляд Верховної Ради проект знову не був прийнятий. Президент
JL Кучма 26 червня 1996 р. підписав Указ про проведення Всеук
раїнського референдуму щодо прийняття Конституції. Депутати
створили узгоджувальну комісію під головуванням М. Сироти, яка
домоглася компромісу.
28 червня 1996 р. — прийняття Конституції України (складається
з преамбули, 15 розділів (останній — перехідний), 161 статті).
Основні положення Конституції України
— Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, пра
вова держава.
— Єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її шля
хом референдуму або виборів до Верховної Ради та органів місце
вого самоврядування.
— Україна — президентсько-парламентська республіка, державна
влада в якій розподіляється на три незалежні гілки: законодав
чу, виконавчу,судову.
— У країна — унітарна республіка (тобто її територія цілісна й непо
дільна, в Україні діє єдине законодавство, єдина судова система).
— Державною мовою в Україні є українська.
— Усім громадянам гарантовані демократичні права і свободи.
Ігорія та практика
• і ^ >rvxttvdnunfmw 'і цкл*«ц«мо<»— ••■№< ---------------------------------------------V 377
Закріплення різноманітних форм власності.

Принцип мирного та взаємовигідного співробітництва з усіма
країнами тощо.
Вибори до Верховної Ради України 1998 р.
Уперше відбувалися за змішаною (мажоритарно-пропорційною)
системою.
І - -•« чіщіи ц у г ~ у ^ ^ - ц ^ д г ; > з № и д * а а д » Ц і а м ' » * ч і , - п « и г - -
Словник! ||
Мажоритарно-пропорційна виборча система — виборча система, за ;|'
якою половина депутатів обиралася одномандатними виборчими округа- jl
ми, інша половина — за списками кандидатів у депутати від політичних іЦ
партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному ;§?
виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. jl
-- Необхідний 4 % бар’єр подолали 8 партій: КПУ (24,65 %), Народ

ний Рух (9,4 %), виборчий блок СПУ та СелПУ (8,6 %), Партія
зелених (5,4 %), НДП (5 %), Всеукраїнське об’єднання «Грома
да» (майже 4,7%), ПСПУ (4 %), СДПУ (4 %). ,
— Домінування в парламенті лівих партій.
— Жодна політична сила не отримала достатньої кількості голосів
для створення парламентської більшості, що за наявності гострих
суперечностей між партіями гальмувало прийняття важливих
рішень і законів.
— Верховна Рада України III скликання розпочала свою роботу
12 травня 1998 р.
Президентські вибори 1999 р.
— Відбулися в листопаді 1999 р.
— Зареєстровано 13 кандидатів на посаду Президента.
— Відбулося два тури виборів (у першому перемогли JI. Кучма —
36,49 % та лідер комуністів П. Симоненко — 22,24 %).
— Остаточну перемогу одержав Л. Кучма (56,25 %); український
народ іще раз переконливо підтвердив небажання повертатися
до комуністичного минулого.
Політична ситуація в Україні в 2000-2002 рр.

*
21 січня — 1 лютого 2000 р. — загострення суперечностей у Вер

ховній Раді: ліві депутати (157 осіб) засідали у приміщенні Верхов
ної Ради, решта (256 осіб) — в Українському домі, наслідком чого
було створення парламентської більшості, переобрання Голови Вер
ховної Ради.
16 квітня 2000 р. — Всеукраїнський референдум із питань змен
шення кількості народних депутатів і скасування їх недоторканності,
378 _ #ММ
Історія Україні
створення двопалатного парламенту для кращого представлення іп

тересів регіонів України, права Президента розпустити парламоит
у разі нестворення постійно діючої більшості та неприйняття бюд
жету країни. Більшість громадян України підтримали винесені м«
референдум питання, але реалізація реформ затягувалася.
28 листопада 2000 р. — початок «касетного скандалу» у зв’язку
зі зникненням журналіста Г. Ґонґадзе, який писав критичні статті
про діяльність Президента та його оточення. Загострення політич
ної ситуації.
9 березня 2001 р. — масові сутички представників опозиції з При
воохоронними органами під час святкування чергової річниці від дил
народження Т. Г. Шевченка.
26 квітня 2001 р, — відставка уряду В. Ющенка (разом із Ю. Ти
мошенко він очолив процес консолідації опозиційних сил).
31 березня 2002 р. — чергові вибори до Верховної Ради: блок
«Наша Україна» на чолі з В. Ющенком (23,57 %), КПУ (19,98 %), блок
« За єдину У країну!»(11,77 %), БЮТ на чолі з Ю. Тимошенко (7,26 %),
СПУ (6,87 %), СДПУ(о) (6,27 %), за мажоритарними округами перл
могли переважно проурядові депутати. Вибори засвідчили поразку
лівих партій. Створена пропрезидентська парламентська більшість
довго не протрималася за відсутності спільних ідеологічних засад,
Опозиція також іще не була готова створити власну більшість.
21 листопада 2002 р. — створення коаліційного уряду на чолі
з В. Януковичем.
Спроба політичної реформи

24 серпня 2002 р. — ініціювання JI. Кучмою дискусії про необ
хідність політичної реформи в Україні та внесення змін до Консти
ту ції:
— обрання депутатів за партійними списками;
— формування коаліційного уряду парламентською більшістю, яки
відповідає за його роботу;
— перетворення України з президентсько-парламентської респуб
ліки на парламентсько-президентську (парламент призначаг
прем’єр-міністра та затверджує склад уряду, Президент призна
чає міністрів оборони, внутрішніх справ, закордонних справ,
міністра з питань надзвичайних ситуацій та ін. — тобто чітко
розмежовуються сфери відповідальності);
— наділення Президента правом розпускати парламент у разі не
створення у визначені строки більшості, неспроможності біль
шості сформувати уряд, неухвалення державного бюджету ня
наступний рік;
— розподіл парламенту на 2 палати;
Іеорія та практика _____________ ________________________T~^V ^
розмежування у часі виборів до Верховної Ради, органів місце

вого самоврядування та виборів Президента, але вони мають
проводитися впродовж одного року та на один термін — 5 років;
визнання результатів Всеукраїнського референдуму без затверд
ження будь-яким органом влади.
6 березня 2003 р. — Указ Президента про винесення на всенарод
но обговорення проекту закону «Про внесення змін до Конституції
України»; в результаті обговорення відмовилися від ідеї двопалат
ного парламенту та скорочення кількості депутатів.
4 вересня 2003 р. — зустрічний проект Медведчука — Симонен-
ка, за яким Президента обирає не народ, а Верховна Рада (спричи
нив серйозну політичну кризу й був скасований).
Президентські вибори 2004 р. («Помаранчева революція»)

Причини
• Відсутність чіткої геополітичної мети, непослідовність зовніш
ньополітичного курсу держави.
• Досвід оксамитових революцій у країнах Центральної Європи
і на пострадянському просторі.
• Брутальне втручання російських політиків та політтехнологів
у виборчий процес 2004 р.
• Масовий протест проти фальсифікацій президентських виборів.
• Падіння авторитету українських владних інститутів, відсутність
політичної відповідальності влади.
• Фактичне введення цензури.
• Існування потужної опозиції.
• Боротьба фінансово-олігархічних кланів за політичний вплив.
• Наростання соціальної нерівності.
• Усвідомлення громадянами України національних інтересів.
Передумови
• Досвід організації опозиційних акцій: «Революція на граніті»
1990 p., «Україна без Кучми», «Повстань, Україно!» 2001 р.
• «Справа Ґонґадзе», публікація «плівок Мельниченка».
• Інформаційна діяльність громадської організації «Пора».
• Оксамитові революції у країнах Центральної Європи, Грузії.
Привід
Адміністративний тиск на виборчий процес, масові фальсифіка
ції результатів президентських виборів 2004 p.:
— підкуп громадян;
— фальсифікація підписних листів;
— неправдива інформація про опозиційного кандидата у ЗМІ;
— поширення фальшивих агітаційних листівок тощо.
380 ^__________________ __________ -_______________ Історія Уи| ьгн
гіМ-УЛ
Ющенко Віктор Андрійович — українсмчіп
державний та політичний діяч, прем’єр-міип 1 1
України з грудня 1999 р. до квітня 2001 p., чим
ний Президент України. Перебуваючи на п<>< и
прем’єр-міністра, реалізував урядову програму
«Реформи заради добробуту», завдяки якій Км
бінету Міністрів удалося досягти позитивної ди
каміки в економіці: вперше за роки незалежної • і
Україна отримана приріст ВВП, вдалося серйопи •
змінити механізм розрахунків і платежів у ден
тральний і місцеві бюджети, відмовитися ВІД Г>/І|і
теру та запозичень, покращити ситуацію на еннр
В. Ющенко горинку, істотно збільшити надходження до би»
(народ. 1954 р.) джету, на соціальні цілі, ліквідувати бюджетну
заборгованість по зарплатні, пенсіях і стипендія ч
Але з часом почали посилюватися розбіжності між В. Ющенком і Л. Куч
мою, а до кінця роботи кабінету В. Ющенка скандали в уряді стали публ і ч
ними, прем’єр-міністр почав давати політичні інтерв*ю, в яких відкрито
звинувачував оточення Кучми в саботажі реформ і протидії уряду. 26 квіт
ня 2001 р. В„ Ющенко був відправлений у відставку у зв’язку з парламент
ським вотумом недовіри Кабінету Міністрів. У 2002 р. В. Ющенко стік»
рив виборчий блок десятка партій «Наша Україна», що отримав у березні
чверть голосів виборців і сформував найбільшу фракцію у Верховній Раді
В. Ющенко був висунутий кандидатом від опозиційних сил на пост ГІрези
дента України на виборах 2004 р. 26 грудня 2004 р. визнаний Центральною
виборчою комісією переможцем повторного другого туру голосування, при
значеного Верховним Судом України. Після рішення Центральної виборчої
комісії України від 20 січня 2005 р. офіційно оголошений третім ІІрезиден
том України. У зовнішній політиці В. Ющенко віддає перевагу зближенню
С та СІІІА, а також європейській і євроатлантичній інтеграції.
Основні події
• 2004 р. — Конституційний Суд України визнав, що JI. Кучми
має право балотуватися на посаду Президента України. Відмонп
JI. Кучми висувати свою кандидатуру. Провладним кандидатом
став Прем’єр-міністр України В. Янукович.
• На посаду Президента висунуто 26 кандидатів (більшість — так
звані «технологічні», які мали відтягти на себе частину голосі»
опозиції).
• 31 жовтня 2004 p. — І тур виборів: В. Ющенко здобув 39,26 %,
В. Янукович — 39,11 % голосів виборців.
• Результати виборів оприлюднені через 10 днів, комп’ютерна ме
режа Центральної виборчої комісії (ЦВК), яку очолював С. Ківа-
лов, зазнала зовнішнього втручання.
Ігорія та практика___________________________ ____________ ^«v 381
г.:<-*у»ке *-^>освсуц<<»>^>^>ц«б^»*х«уху^ •'■kowwmow»»*}»»
MOW
• Про підтримку опозиційного кандидата В. Ющенка в II турі заяви

ли А. Кінах, О. Мороз; про підтримку В. Януковича — Н. Вітренко.
• 21 листопада 2004 p. — II тур виборів, що проходив з масовими
фальсифікаціями. ЦВК оголосила переможцем В. Януковича, що
суттєво суперечило даним екзитполів, які засвідчили перемогу
В. Ющенка. Увечері того ж дня на майдані Незалежності м. Києва
зібрався мітинг, який переріс у масову мирну акцію протесту —
«Помаранчеву революцію» (за кольором блоку «Наша Україна»
та кандидата В. Ющенка). Кількість протестуючих на майдані
сягала 1,5 млн чоловік.
• 24 листопада 2004 р. — ЦВК оголосила офіційні результати ви
борів і підтвердила перемогу В. Януковича. Рішення, прийняте
ЦВК, опозиція оскаржила у Верховному суді.
• Опозиція заявила про створення Комітету національного порятун
ку і проведення Всеукраїнського політичного страйку. Почалася
розбудова наметових містечок у Києві та інших містах України.
До Києва з’їхалися і прибічники В. Януковича.
• 26 листопада 2004р. — початок переговорів іноземних лідерів з кан
дидатами у Президенти України: Генерального секретаря ОБСЄ
Я. Кубіша, президента Литви В. Адамкуса, представника Євросо-
юзу X. Солани, спікера Держдуми Росії Б. Гризлова. Остаточне рі
шення «круглого столу» — не допустити силовий варіант розвитку
подій, а також порушень територіальної цілісності України.
• 27 листопада 2004 р. — Верховна Рада України прийняла по
станову про політичну кризу, визнала фальсифікацію виборів,
висловила недовіру ЦВК, вказала на неприпустимість силового
варіанту розвитку подій.
• 28 листопада 2004 р. — у Сєвєродонецьку відбувся з’їзд депутатів,
на якому лідери Харківської, Донецької, Луганської областей за
кликали до проголошення Південно-Східної Автономної Респуб
ліки — фактично було взято курс на сепаратизм.
• 3 грудня 2004 р. — Верховний Суд виніс рішення про переголо-
сування II туру президентських виборів.
• 8 грудня 2005 р. — Верховна Рада прийняла пакет документів:
— зміни внесені до закону «Про вибори Президента України»,
з метою запобігання фальсифікаціям;
— політична реформа, яка набирала чинності з вересня 2005 р.
або січня 2006 р.;
— переобрання складу ЦВК, яку очолив Я. Давидович.
• 26 грудня 2004 р. — відбувається переголосування II туру:
В. Ющенко набрав 51,99 % голосів, В. Янукович — 44,21 %.
• 23 січня 2005 р. — інавгурація нового Президента України
В. Ющенка.
382 ^ ___________________________Історія VKpfllW
Насл ідки Помаранчевої революції

Позитивні наслідки.
• Набуття Україною іміджу демократичної правової держави.
• Формування привабливого інвестиційного клімату.
• Початок формування громадянського суспільства.
• Укрупнення політичних партій.
• Поява елементів верховенства права.
• Створення передумов для прозорих ринкових реформ.
• Початок завершального етапу формування української політич
ної нації.
• Розширення свободи слова.
• Зростання національної самосвідомості.
Негативні наслідки.
• Відсутність прозорості у кадровій політиці.
• Не відбулося розмежування влади й бізнесу.
• Відсутність реальної боротьби з корупцією.
• Низька ефективність дій урядів.
• Відсутні чітко визначені стратегічні орієнтири і план діяльності.
• Популізм політичних лідерів.
• Недостатнє врахування інтересів регіонів.
Вибори до Верховної Ради 2006 р.
— Вибори відбулися 26 березня 2006 р.
— Голосування відбувалося за партійними списками.
— У виборчих перегонах прийняли участь 45 політичних партій
та блоків.
— Результати виборів: Партія регіонів (32,14 %), БЮТ (22,29 %),
блок «Наша Україна» (13,95 %), СПУ (5,69 %), КПУ (3,66 %).
Економічний розвиток незалежної України

Соціально-економічна ситуація в перші роки незалежності:
— вплив негативних чинників (підпорядкування більшості україн •
ських підприємств центру, монополізм, відсутність різних форм
власності, неконкурентноспроможність на світових ринках, екс
тенсивний розвиток, диспропорційність, застарілість матеріаль
но-технічної бази, міцний зв’язок з економікою СРСР, високий
рівень мілітаризації економіки, залежність від енергоносіїв).
— Економічна криза (гіперінфляція, зростання безробіття, ката
строфічне падіння виробництва, дефіцит державного бюджету
та ін.).
— Прийняття низки законів («Про власність», «Про селянське (фер
мерське) господарство», «Про приватизацію майна державних
підприємств» тощо).
і«.ч)|)ія та практика_______________________________ ________ 383
Причини невдач економічної політики в перехідний період:

• відсутність чіткої економічної програми;
• нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні на
гальних економічних реформ:
• політична нестабільність, часта зміна урядів;
• відсутність правової бази для розвитку ринкової економіки
тощо.
Економічний розвиток України у 1994-2004 рр.
Оприлюднення у жовтні 1994 р. антикризової соціально-еконо
мічної програми Л. Кучми (стабілізація фінансово-грошової си
стеми, зменшення податкового тиску, розширення приватного
сектора економіки, децентралізація управління економікою, вирі
шення питань земельної власності, входження України у світовий
економічний простір, реформування соціальної сфери тощо).
Прийняття у лютому 2000 р. програми «Україна: поступ у XXI ст.
Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-
2004 рр.».
Розробка урядом В. Ющенка у квітні 2000 р. програми «Реформи
заради добробуту».
Позитивні зрушення в економіці:
• стабілізація економіки;
• зниження інфляція;
• запровадження гривні;
• подолання кризи неплатежів (зменшення заборгованості по
зарплатні, виплата пенсій, стипендій тощо);
• проведення приватизації, утвердження різних форм влас
ності;
• роздержавлення землі, отримання земельних паїв, завершен
ня приватизації присадибних ділянок;
• поліпшення умов зовнішньоекономічної діяльності {«Закон
про Державну програму заохочення іноземних інвестицій
в Україні»);
• становлення фондового, товарного, грошового та валютного
ринків тощо.
У результаті цих перетворень з 2000 р. розпочалося зростання
майже всіх економічних показників (упродовж 2000-2003 рр, се
редньорічні темпи зростання складали 7,2 %).
— Негативні тенденції в економіці:
• корупція;
• тінізація економіки;
• несправедлива приватизація;
• вивезення капіталу за кордон;
Історій Ун| Ittli#
• недостатній рівень іноземних інвестицій;

• збереження структурних деформацій;
• штучне заниження вартості робочої сили.
Соціальна сфера
Здобутки
— Зростання життєвого рівня населення у зв’язку з позитишшмм
зрушеннями в економіці.
— Зростання купівельної спроможності населення.
— Забезпечення ринку споживчими товарами, зникнення черг, д»»
фіциту товарів.
— Надання кредитів, субсидій, допомога малозабезпеченим сім'ям
— Виплата боргів по заробітній платні та пенсіям.
— Збільшення з 2000 р. зарплатні, пенсій, стипендій, соціальній
виплат тощо.
Проблеми
— Складна демографічна ситуація (низька народжуваність, висоня
смертність).
— Безробіття, заробітчанство.
— Невідповідність зростання заробітної плати потребам населен и и
— Поглиблення соціального розшарування.
— Повільне формування середнього класу — гаранту стабільності
у суспільстві.
— Невирішена житлова проблема.
— Низький рівень комунальних послуг тощо.
Культура та духовне життя суспільства
Умови розвитку культури

— Створення сприятливих умов для відродження української кул І.
тури у зв’язку з проголошенням незалежності.
— «Закон про мови в Українській РСР» (1989 p.), згідно з яким
українська мова була проголошена державною, мав забезпечити
її всебічний розвиток і функціонування у всіх сферах суспільства,
— Демократизація культури, відміна цензури, позбавлення ідеоло
гічного тиску.
— Вільний розвиток усіх художніх стилів і жанрів.
— Можливість збагачення української культури європейськими
здобутками.
— Розвиток культури національних меншин тощо.
— Утворення різних благодійних культурних фондів.
id практика_______________________________________ 385 EM#
Існування негативних чинників (наслідки русифікації, недостат

ні: фінансування, поява низькопробних творів масової культури
тощо).
Освіта
J Демократизація освіти, поява різноманітних навчальних закладів
(гімназії, ліцеї, коледжі, профільні академії тощо), існування не
державних навчальних закладів.
Використання альтернативних програм, підручників, методик.
Індивідуалізація навчально-виховного процесу.
І Іоступова комп’ютеризація освіти.
Реформування середньої освіти (перехід на 12-річну освіту, вве
дення 12-бальної системи оцінювання, розвиток профільного нав
чання, застосування тестової системи перевірки знань).
Реформування вищої освіти (можливість навчання на контракт
ній основі, розширення спектра спеціальностей, уведення двох-
етупеневої системи вищої освіти — бакалавр, магістр).
Наука
Провідна наукова установа — Академія наук України, яка
у 1994 р. отримала статус національної.
Створення ВАК — Вищої атестаційної комісії України, Україн
ської наукової асоціації, низки галузевих академій.
Тісні зв’язки з науковими центрами української діаспори.
Участь українських науковців у спільних міжнародних проек
тах, наукових конференціях тощо.
Помітні зрушення у галузі гуманітарних наук (відкриття інститугів
української мови, народознавства, сходознавства, археографії).
Поява нових наукових напрямків (ендокринологія, молекулярна
біологія, нейрофізіологія тощо).
«Відплив умів» за кордон.
Слабке впровадження у виробництво наукових розробок.
Комерціалізація наукових структур.
Література та мистецтво
Свобода творчості.
Розширення діапазону творів, урізноманітнення їх стилів.
Повернення із забуття творів М. Куліша, М. Хвильового, Є. Ма-
ланюка, В. Стуса та ін.
Публікація творів представників української діаспори (У. Сам-*
чука, І. Багряного, Ю. Липи та ін.).
Розвиток літератури постмодернізму (твори Ю. Андруховича,
О. Забужко, С. Жадана, О. Ульяненка та ін.).
386 j**__________________________________________ Історія Украіі in
— Комерціалізація мистецтва.
— Помітні зрушення в театральному мистецтві (творчість рейси
серів-новаторів Р. Віктюка, Б. Шарварка, С. Донченка та ін.; по
ява недержавних театрів).
— Зрушення в кінематографі (поява стрічок на українську темати
ку — «Роксолана», «Пастка» тощо).
— Українізація телебачення та радіомовлення.
— Утворення Всеукраїнської музичної спілки (1992 p.).
— Плідна праця українських композиторів (О, Білаша, О. Моро;т
ва, А. Горчинського).
— Зростання популярності українських виконавців та гуртів (гу|і
ти «Океан Ельзи», «ВВ», «Скрябін», виконавці Руслана, 0. ІІо
номарьов, П. Зібров та ін.).
— Проведення музичних фестивалів («Таврійські ігри», «Червоил
рута», «Берегиня»).
— Пропагування творчими.колективами українського мистецтва ;іп
кордоном, участь у міжнародних конкурсах, фестивалях тощо)
— Збагачення художнього мистецтва творами А. Антонюка, Ю. IVj»
ца, В. Зарецького, І. Марчука тощо.
Спорт
— У 1990 р. створено Національний олімпійський комітет, визнн
ний Міжнародним олімпійським комітетом 1994 р.
— Від 1994 р. Україна бере самостійну участь в Олімпійським
іграх.
— Українці завоювали 69 медалей на літніх, 5 — на зимових олім
пійських іграх.
— Найвідоміші олімпійські чемпіони: 0. Баюл — катання на коніїн
нах; І. Мерлені — важка атлетика; Є. Серебрянська — художпм
гімнастика; JI. Підкопаєва — спортивна гімнастика; Я. Клочкп
ва — плавання; Володимир Кличко, В. Ломаченко — бокс.
— На чемпіонаті Європи з футболу в 2006 р. українська збірна у пі
йшла до вісімки найкращих команд континенту.
— У 2012 р. Україна разом з Польщею проводитиме чемпіонат (•!»
ропи з футболу.
Особливості релігійного життя в Україні

— Закони, які регулюють релігійні відносини — Закон України
«Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 p.), стаття
35 Конституції України.
— Політизація релігійного життя.
— Зняття заборон на релігійне життя, забезпечення свободи віро
сповідання.
— Повернення до традиційних духовних цінностей.
іс< ірія та практика
З.387
Збільшення кількості релігійних організацій, конфесій тощо.
Відродження культових споруд, будівництво нових храмів.
Поглиблення розколу в православній церкві.
Другою за кількістю віруючих в Україні після православної цер

ії ии є УГКЦ.
Основні події політичного життя України

на сучасному етапі
Зима — весна 2005 р.

• Початок конфронтації між різнорідними політичними групами,
що сприяли перемозі В. Ющенка на виборах; президентові дово
диться лавірувати між трьома центрами — урядом (Юлія Тимо-
шенко), секретаріатом (Олександр Зінченко) і Радою національ
ної безпеки і оборони (Петро Порошенко).
• Для зміцнення своєї влади в регіонах В. Ющенко повністю замі
нює глав облдержадміністрацій на своїх прихильників.
• Уряд декларує початок кампанії зі скасування приватизацій
них вирішень колишньої влади, що призводить до неприязні
по відношенню до президента і його команди у східних районах
країни.
• На міжнародній арені В. Ющенко отримує дружній прийом на
Заході, Україну запрошують до НАТО, Євросоюз і ВТО, обіцяють
визнати її країною з ринковою економікою.
• На противагу СНД і Росії на пострадянському просторі відро
джується ГУАМ (Грузія — Україна — Азербайджан — Молдавія),
створюється так звана Співдружність демократичного вибору,
загострюються відносини з Росією.
Літо 2005 р.
• Віктор Ющенко врегульовує конфлікти між союзниками з «По
маранчевій революції» і втручається в економічні рішення уряду
Ю. Тимошенко.
• Заявлена масштабна реприватизаційна кампанія обертається
відміною результатів лише приватизаційного конкурсу «Криво-
ріжсталі».
388 ^________________________________________ ____ Історія України
• Україна не вживає заходів щодо звільнення від енергозалежноаі

від Росії. Нові зовнішньополітичні союзники самі є споживачами
енергоресурсів, а тому не готові поставляти Україні нафту і ran
Розгорається конфлікт з російським «Газпромом», керівництіш
якого звинувачує Україну в розкраданні російського газу з під
земних газосховищ на українській території. «Газпром» поїн»
реджає про різке підвищення цін на газ.
Осінь 2005 р.
• В. Ющенко відправляє у відставку уряд Ю. Тимошенко. Лідери я
БЮТ йде в опозицію Президентові.
• Для того, щоб забезпечити затвердження кандидатури Ю. Єхану
рова на посаду прем’єр-міністра, В. Ющенку доводиться укласти
угоду з лідером Партії регіонів В. Януковичем.
• Переговори з «Газпромом» заходять у глухий кут. Україна ни
в змозі платити за пред’явленими рахунками, а Росія відмо
вллється продовжувати «субсидувати українську економіку*.
У новий рік Україна входить, не підписавши контрактів на за
купівлю російського газу.
Зима 2006 р.
Новий рік починається з міжнародного скандалу — Росія звину
вачує Україну в несанкціонованому відборі російського газу з трап
зитних газопроводів. Досягнута угода щодо газу призводить до скап
далу всередині країни. Давні супротивники і колишні союзники
В. Ющенка, об’єднавшись у Верховній раді, вимагають відставки
уряду, але Ющенко не піддається тиску.
Весна 2006 р.
• Парламентська криза поступово перетікає у передвиборчу кам
панію і парламентські вибори.
• Пронрезидентський блок партій посідає лише третє місто. Не зви
жаючи на це, В. Ющенко протягом тривалого часу намагаєть
ся сприяти відродженню і об’єднанню «помаранчевої коаліції»
(БЮТ - НУНС — СПУ).
Літо 2006 р.
• Перехід СПУ на сторону Партії регіонів і КПУ, що приводить
до створення так званої «антикризової коаліції».
• В. Ющенко намагається «розширити» урядову коаліцію за раху-
нок «Нашої України». Усе, що йому вдається зробити, — пере
конати опонентів підписати «Універсал національної єдності»,
який, на його думку, повинен був змусити уряд продовжити пре
!»юрія та практика_______________________________________^ 389
зидентську лінію в зовнішній і внутрішній політиці. Ю. Тимо-

шенко відмовляється ставити свій підпис під документом.
Осінь 2006 р.
• Переговори про «розширення» урядової коаліції завершилися
провалом. Міністри, що представляли НУНС, йдуть з уряду.
■ В. Янукович робить заяви про неготовність України до вступу
в НАТО і у грудні 2006 р. проводить у Верховній Раді рішення
про відставку прозахідного глави українського Міністерства за
кордонних справ Б. Тарасюка.
• Росія йде назустріч уряду В. Януковича у питанні про ціну на газ.
Уряд, спираючись на більшість у Верховній Раді, почав проводи
ти свою власну політичну лінію.
• В. Ющенко приймає ряд кадрових рішень з метою зміцнення
своїх позицій: керівником Секретаріату Президента стає В. Ба-
лога; керівником Ради національної безпеки і оборони — В. Гай
дук; міністром закордонних справ — А. Яценюк.
• У жовтні на III з’їзді Народного союзу «Наша Україна» В. Ющен
ко критикує керівництво партії за те, що після президентських
виборів воно не змогло виробити «чітку, просту і ясну ідею своєї
діяльності», і пропонує сформувати нові керівні органи партії.
7 грудня політрада партії вибрала главою НСНУ В. Балогу.
Січень 2007р.
Боротьба між парламентом та Президентом за закон «Про Кабінет
міністрів», що розширював повноваження уряду. Депутати «анти-
кризової коаліції» і опозиційної фракції БЮТ змогли подолати вето
президента на закон і прийняли в першому читанні закон «Про пар
ламентську опозицію».
Дострокові парламентські вибори до Верховної Ради 2007 р.

Причини:
— загострення політичної боротьби;
— неспроможність Верховної Ради виконувати законодавчі фун
кції;
— прагнення президента встановити контроль над парламентом
країни.
• 2 квітня 2007 р. — В. Ющенко наказом розпустив Верховну Раду
і призначив нові вибори на 27 травня. У результаті тривалої полі
тичної боротьби дострокові парламентські вибори були призна
чені на ЗО вересня 2007 року.
• Голосування відбувалося за партійними списками.
390 імшиматдсйкій
_____ Історія Vhpilll »•
»и»йа»ааііійв:«гм»>»пямпігііт«пгціаи8п>іггиі[т»і»>—и——
• У виборчих перегонах узяли участь 20 політичних партій та блп

ків.
Результати виборів: Партія регіонів (34,37 %), БЮТ (30,71
блок «Наша Україна» (14,15 %), КПУ (5,39 %), Блок Литниіій
(3,91 %). СПУ не увійшла до складу парламенту.
• Головою Верховної Ради став Арсеній Яценюк.
• 18 грудня 2007 р. — парламент України проголосував за при
значення Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра країни
За кандидатуру Юлії Тимошенко проголосували 226 народни*
депутатів. Партія регіонів, комуністи і блок Литвина не бра
ли участь у процедурі затвердження її на посаду прем’єр-міиі
стра.
• Головою Ради національної безпеки та оборони призначено гол«»
ву фракції Партії регіонів Раїсу Богатирьову.
• Утворення Демократичної коаліції у складі блоку «Наша Укріп
на» та БЮТ.
Україна у 2008 - на початку 2009 рр.

Вступ України до світової економічної кризи
• Передумови:
— перша половина 2008 p.: великі соціальні видатки: виплати
заощаджень Ощадбанку СРСР, підвищення пенсій і зарплат;
дефіцитний бюджет;
— літо — осінь 2008 p.: значні коливання курсу гривні по відно
шенню до долару, різке зростання, потім падіння офіційного
курсу національної валюти;
— криза споживчого кредитування через нестабільність націо
нальної валюти;
— політична нестабільність, взаємні звинувачення вищих поса
дових осіб.
• Прояви кризи:
— різке падіння світових цін на металургійну продукцію, що
складала левову частину українського експорту;
— початок соціально-економічних проблем: невиплата або за
тримка виплати зарплати бюджетникам, обвал ринку житла
через суворіші умови отримання кредиту; скорочення обсягів
виробництва, звільнення працівників;
— проблеми у банківській сфері: державне фінансування для
порятунку Промінвестбанку, «Надра-банку»; індивідуальні
дефолти позичальників банків, неспроможних обслуговува
ти валютні кредити; введення мораторію на дострокове по
вернення вкладів населенню тощо.
і**' >|)Ія та практика _____________________________________ 391
• Україна взяла позику Міжнародного валютного фонду у розмірі

16,5 доларів для стабілізації ситуації.
• Грудень 2008 — січень 2009 pp. — газовий конфлікт з Росією.
• Інфляція за 2008 р. — 22,3 %; прогнозується падіння ВВП
на 7-10 % у першому кварталі 2009 p., зростання безробіття —
па 20 %.
Політична криза
• Передумови: суперечливі оцінки учасниками Демократичної ко
аліції конфлікту Грузії та Росії у Південній Осетії; прийняття за
конопроектів, що обмежували повноваження Президента.
• Вересень 2008 р. — розпад Демократичної коаліції, відставка Го
лови ВРУ А. Яценюка.
• Жовтень 2008 р. — В. Ющенко заявив про дострокове припинен
ня повноважень Верховної Ради України.
• Окружний адміністративний суд Києва зупинив дію указу Пре
зидента, за що В. Ющенко звільнив суддю, який виніс це рішен
ня, та розформував Київський окружний суд.
• Посилаючись на необхідність стабілізації політичної ситуації та
мінімізацію наслідків світової економічної кризи, В. Ющенко
зупинив дію свого указу «Про дострокове припинення повнова
жень Верховної Ради VI скликання і призначення позачергових
виборів».
• Листопад 2008 р. — відбулося формування нової коаліції в складі
НУНС, БЮТ та блоку Литвина. Головою Верховної Ради став
В. Литвин. В опозиції — Партія регіонів та КПУ.
Політичні партії сучасної України
Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) створений у грудні 2001 р. шля
хом перейменування блоку «Форум національного порятунку». До
І ЛОТ входять партії «Батьківщина» (лідер — Ю. Тимошенко), «Со
бор» (лідер — А. Матвієнко), Українська Республіканська партія
(лідер — Л. Лук’яненко), Українська соціал-демократична партія
(лідер — В.Онопенко), «Реформи й порядок» (лідер — В. Пинзеник).
У цілому орієнтується на співробітництво з ЄС, Росією, формування
незалежної енергетичної політики.
Народний блок Володимира Литвина створений у жовтні
2005 р. у складі Народної партії (лідер — В. Литвин), Української
селянської демократичної партії (лідер — В. Ващевський), Всеук
раїнського об’єднання лівих сил «Справедливість» (лідер — І. Чиж).
Програмні засади: скасування НДС, скорочення податку на прибу
ток, збільшення капіталовкладень у медицину.
Блок «Наша Україна» створений у січні 2002 р. з ініціативи
скс-прем’єра (на той час) В. Ющенка. У складі блоку — правоцент-
Історія Унр.іі»»
392 X
ристські партії: Конгрес українських націоналістів (КУН), ЛІП*
ральна партія України (ЛПУ), Молодіжна партія України (МИ У і
Республіканська християнська партія (РХП), Народний Рух У к р«і
ни (НРУ), Українських Народний Рух (УНР), Християнсько-нарн«
ний союз (ХНС) тощо. Мета — просування науки і високих тех и»>
логій, інтеграція до ЄС.
Партія «Народний союз «Наша Україна» (НСНУ) створим»
у березні 2005 р. на основі блоку «Наша Україна»; її почесний нр*-
зидент — В. Ющенко.
Партія регіонів України (ПРУ) створена у березні 2001 р
шляхом об’єднання п’яти центристських партій. Мета — зміцним
ня регіональних принципів громадянського суспільства, забоїнш
чення рівноправних умов розвитку кожного регіону України. І ірн
грама: захист прав підприємців, розвиток внутрішнього ринку
співпраця з Росією та ЄС. Голова ПРУ від 2003 р. — В. Януконич
Соціалістична партія України (СПУ) створена у жовтні 1991 р
як часткова спадкоємиця КПУ. Виступає за відновлення значиш
ролі держави в економіці, інтенсифікацію зв’язків всередині СІ ІД
Голова — О. Мороз.
Зовнішньополітична діяльність України

Україну визнано державами світу.
2грудня 1991 р. Україну визнала Польща, до кінця 1993 р. — улм*
130 країн, у 46 з них було відкрито дипломатичні та консульські прод
ставництва. Сьогодні Україну визнали майже всі країни світу.
Правова база зовнішньої політики України.
— Декларація про державний суверенітет України (липеш.
1990 р.);
— Основні напрямки зовнішньої політики України (липош.
1993 р.);
— Воєнна доктрина України (жовтень 1993 p.);
— Конституція України (1996 p.).
Основні засади зовнішньої політики:
— дотримання принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємони
годи, невтручання у внутрішні справи та інших загальновизн»
них принципів і норм міжнародного права;
— вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки політични
ми засобами;
— скорочення всіх видів збройних сил і озброєнь; без’ядерний ста
тус України;
— дотримання позаблокового статусу (згодом керівництво країни
переглянуло цей пункт);
— відсутність територіальних претензій тощо.
<ч ірін та практика
з.393
ичиіання зовнішньополітичної діяльності України:
.і міна іміджу України на міжнародній арені;
л ібералізація режиму перетину кордонів для українців, посилен
ня правового захисту українських трудових мігрантів;
блокування кордонів для терористичних загроз і злочинності,
;іавершення облаштування державного кордону;
створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною, впрова
дження європейських стандартів в українське законодавство,
співробітництво з НАТО;
сприяння зовнішньоекономічним контактам, сприяння інозем
ним інвестиціям;
сприяння поширенню українських культурних здобутків у світі,
повернення українських культурних цінностей в Україну.
Без'ядерний статус України

Причини проголошення
Чорнобильська катастрофа.
Відсутність єдності української еліти в ядерному питанні.
Жорстка позиція США: на пострадянському просторі лише Росія
має право на ядерну зброю як правонаступниця СРСР.
Загроза холодної війни між Києвом та Вашингтоном.
Тиск Москви, яка прагнула ізолювати Україну на міжнародній
арені.
і січня 1994 р. — підписано Тристоронню угоду Росії, США,
України:
Росія та США гарантують Україні безпеку.
Україна підтверджує, що приєднається до Договору про непоши
рення ядерної зброї.
Результати
Росія стала єдиною пострадянською ядерною державою та під
твердила свій статус учасниці міжнародного ядерного клубу.
США нейтралізували стратегічну загрозу своїй національній без
пеці, скоротивши витрати на оборону.
Україна втратила ядерний потенціал (близько 2 тис. одиниць
ядерної зброї), але так і не отримала компенсацій роззброєння.
Участь України у міжнародних організаціях

Активна участь у роботі всіх структур ООН:
— 1997 р. — українець Г. Удовенко головував на Генеральній
асамблеї ООН;
394 ^____________________________________________ Історія Укрлімн
— 2000—2001 pp. — Україна — непостійний член Ради Безптіи

ООН;
— участь у миротворчих операціях ООН у Хорватії, Боснії і«
Герцеговині, Лівані, Сьєра-Леоне тощо.
• 1992 р. — ратифікація Гельсінкських угод, вступ до Організації
з Безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ).
• 1992 р. — співзасновниця Чорноморського Економічного спім
робітництва.
• 1992 р. — вступ до Міжнародного валютного фонду, Європоh
ського банку реконструкції та розвитку, Світового банку.
• 1995 р. — вступ до Ради Європи.
• 1996 р. — співзасновниця ГУАМ (об’єднання Грузії, України.
Азербайджану, Молдови) з метою створення євразійського траїн
портного коридору.
Основні напрямки зовнішньополітичної діяльності
• Європейська інтеграція: курс на вступ до Європейського Coioiiv
(ЄС):
— 1994 р. — Угода про партнерство і співробітництво мЬн
Україною та ЄС;
— 1995 р. — затвердження стратегії співробітництва ЄС ти
України;
— 2003 р. — Україна набула статус країни-сусіда ЄС;
— 2005 р. — розробка «дорожньої карти» — плану просуван
ня України до вступу в ЄС, який включає подання заяви на
вступ, отримання Україною статусу країни з ринковою еко
номікою;
— 2008 р. — вступ до Світової Організації Торгівлі (СОТ).
Перспективні завдання України — набуття асоційованого член
ства в ЄС, досягнення високих стандартів європейського життя в усіх
сферах.
• Співробітництво з НАТО:
— 1994 р. — участь у програмі НАТО «Партнерство заради
миру»;
— 1999 р. — Хартія про особливе партнерство між Україною та
НАТО;
— 1995 р. — надання технічної та матеріальної допомоги Хар
кову під час техногенної катастрофи на Діканівських очис
них спорудах;
— 1998,2001рр. — допомога НАТО в подоланні наслідків пове
ней у Закарпатті;
— 2002 р. — Україна заявила про намір вступу до НАТО.
Питання про вступ України до НАТО є суперечливим: з одного
боку, існує політична і військово-оборонна доцільність цього кро-
Ir< >рІн та практика______________________________________ 395
мv. з іншого — більшість населення України негативно ставить-

і и до Альянсу. Українському урядові слід приділяти більше уваги
|мі;»’яснювальній роботі щодо мети і методів діяльності НАТО.
• Співробітництво з країнами СНД — Співдружності незалежних
держав:
— 8 грудня 1991 р. — вступ до СНД;
— 1993 р. — асоційоване членство в Економічному Союзі країн
СНД;
— 1995 р. — військово-технічне співробітництво в межах Ал
матинської угоди про створення Об’єднаної системи проти
повітряної оборони;
— 2003 р. — угода про формування Єдиного економічного про
стору (ЄЕП).
Україна зацікавлена передусім у розвитку економічного спів
робітництва, відмовилася підписати Статут СНД, який звужував її
суверенітет, документ про створення Об’єднаних Збройних сил СНД;
.іпгіеречує проти створення наднаціональних структур.
• Співробітництво з США:
— покращення відносин з провідною країною світу;
— збільшення американських інвестицій в українську еконо
міку;
— співробітництво у різних галузях.
• Розвиток міжнародної співпраці з країнами світу на основі дво
сторонніх та багатосторонніх угод.
Взаємини України з сусідніми державами

• Відносини з Росією:
— найбільший торговельний партнер;
— 1997 р. — Договір про дружбу і співробітництво з РФ: Росія
визнала незалежність України; російський Чорноморський
флот перебуватиме в Криму на правах оренди до 2017 p.;
— 2003 р. — затверджено сухопутний кордон; не вирішене пи
тання про кордони у Керченській протоці та Азовському
морі;
— 2003 р. — конфлікт через будівництво Росією дамби до укра
їнського о.Тузла у Керченській протоці;
— втручання Росії у внутрішні справи України: претензії на
Крим (початок 1990-х років), газові конфлікти, підтримка
провладного кандидата на президентських виборах 2004 р.
тощо.
Невирішені проблеми: енергетична залежність України, недотри
мання Чорноморським флотом Росії в Криму українського законо
давства тощо.
396 Історія Ук| ЩІШ'
—*nrrr—г—тгтг-
4ЯПМ* —r-—гіг-’т тчи..............................................................................................................................................................г 'Г’л------------- іг->’-^-~^.-^-*тг*-уг^г-гі-тгг‘-^-тгг~,тігг-і^-ітгг'тп*тгггт“‘
• Білорусь:
— 1995 р. — Договір про дружбу, добросусідство і співробітник
тво;
— один з найбільших торгових партнерів України;
— співпраця у сфері транспортних послуг, машинобудувші ми
переробній промисловості, військово-технічній сфері.
• Молдова:
— 2001 р. — Договір про кордони: Україна передала Молдові
частину території Подунав’я;
— Україна — посередник у розв’язанні Придністровського кои
флікту між Республікою Молдова та самопроголошеною При
дністровською республікою.
• Польща:
— першою визнала незалежність України;
— 1992 р. — Договір про добросусідство, дружні відносини і сніп
робітництво;
— стратегічний партнер України, підтримує Україну в її інтг
грації до ЄС та НАТО;
— будівництво нафтопроводу «Одеса-Броди-Гданськ»;
— участь у єврорегіонах «Карпати», «Буг» (разом з Угорщиною
та Словаччиною).
• Угорщина:
— 1991 р. — Договір про добросусідство і співробітництво;
— активні торгівельні зв’язки (імпорт — ліки, промислове оЛ
ладнання; експорт — металургійна продукція);
— воєнне співробітництво;
— спільне з Україною протипаводкове облаштування басейну
р.Тиса.
• Словаччина:
— 1993 р. — Дбговір про добросусідство, дружні відносини і спін
робітництво;
— співпраця у транзитних поставках російських нафти і газу
до Європи;
— участь у будівництві українських підприємств.
• Румунія:
— початок 1990-х років — територіальні претензії Румунії щодо
Північної Буковини, Бессарабії, о.Зміїний;
— 1997 р. — Договір про відносини добросусідства і співробіт
ництва;
— лютий 2009 р. — Міжнародний суд у Гаазі розв’язав румуно*
українську суперечку щодо делімітація континентального
шельфу.
'* « -і .1» та практика ________ :_____ ,_____________________ 397
Делімітація шельфу біля о. Зміїний

I IJHIb проблеми.
• І Ірагнення Румунії провести делімітацію Чорного моря без ура
хування о. Зміїний, який румунська сторона називала скелею,
таким чином суттєво збільшивши лінію делімітації.
• \ іаяваукраїнської сторони про острівний статус Зміїного, що мало
суттєво збільшити морські володіння України.
■ Звернення Румунії до Гаазького міжнародного суду у 2004 р. з ме
тою розв’язання проблеми.
Тішення Міжнародного суду від 3 грудня 2009р.
• Зміїний є островом і невід’ємною часткою України.
• о.Зміїний має свій континентальний шельф та економічну
зону,
• Україна отримала зону Чорного моря, удвічі більшу за зону Ру
мунії.
• Розподіл спірної зони: 25 % отримала Україна, 75 % — Ру
мунія.
Газові конфлікти з Росією (2005-2006 pp., 2008—2009 pp.)
Мета Росії.
• Підірвати авторитет України як країни-транзитера.
• Заволодіти газотранспортною системою та газосховищами
України.
• Переконати Європу, що для досягнення стабільності у газовій
сфері потрібні російські газопроводи і збереження лідерства Росії
як поставника енергоресурсів.
('уть конфліктів.
2005-2006 рр.
• У відповідь на відмову України сплачувати ринкову ціну за газ
Росія припинила постачання газу до України.
• 4 січня 2005 р. — укладено договір між Газпромом і Нафтогазом
України на 5 років:
— посередником у постачанні газу до України стає компанія « Рос-
УкрЕнерго»;
— ціна на газ на перше півріччя — 95 доларів за кубометр, у по
дальшому вона коригується за домовленістю сторін.
2008 - 2009 рр.
• Наприкінці 2008 р. Росія заявила, що поставки газу до України
буде припинено, поки Україна не розрахується з боргами за лис
топад — грудень 2008 р.
• Делегація «Нафтогазу України», очолювана головою правління
О. Дубиною, виїхала на термінові переговори до Москви. Україна
398 ^____________________________________ . . _ Історія Укряїнп
заявила, що не може розглядати ціну на газ без узгодженої стяв

ки за транзит територією України.
• 1 січня 2009 р. російський «Газпром» перекрив поставки гав*
в Україну в обсязі 90 млрд кубометрів, а 7 січня повністю прм
пинив поставки газу.
• Газотранспортна система України запрацювала у реверсному
(зворотному) режимі, щоб забезпечити газом з газосховищ, ром
міщених у Західній Україні, мешканців Сходу і Півдня.
• Росія звинуватила Україну в несанкціонованому відборі гаау
Експерти Євросоюзу підтвердили, що відібраний газ був потрій
ний для роботи газотранспортної системи України, а не йшов іів
споживання Україною.
• 19 січня 2009 р. укладено договір України з Росією на 2009
2019 pp.:
— ліквідовано компанію-посередника «РосУкрЕнерго»;
— середньорічна ціна газу для України — 228,8 доларів за кубо
метр, у першому кварталі — 300 доларів.
Результати.
• Удар по авторитету Росії як надійному газовому постачальнику,
України — як транзитера.
• Увага до альтернативних проектів постачання газу до Європи,
зокрема «Nabucco».
• Підтверджено професійність працівників газотранспортної сис
теми України, які забезпечили реверсний режим та заздалегідь
заповнили газосховища.
• Продемонстровано незлагодженість різних гілок влади України
у вирішенні нагальних державних проблем, невміння проводити
інформаційну роботу щодо пояснення своєї позиції.
• Падіння виробництва в Україні через брак газу для промисло
вості.
Уроки конфліктів.
• Необхідність термінового переходу на енергозберігаючі техно
логії.
• Перехід до ринкових цін на газ є першою умовою реального полі
тичного суверенітету України.
Ігорія та практика ________ ,___________________ ,__________ 399

261. Президентом України в 2004 р. було обрано:
А) В. Ющенка; В) Ю. Тимошенко;
Б) В. Януковича; Г) JI. Кучму.
262. Президентські вибори, які отримали назву «помаранчевої ре
волюції», відбулися у:
A) грудні 1991 p.;
Б) червні — липні 1994 p.;
B) листопаді 1999 p.;
Г) жовтні — грудні 2004 р.
263. Із 1994 р. до 2004 р. Президентом України був:
A) JI. Кравчук; В) В. Ющенко;
Б) Л. Кучма; Г) О. Мороз.
264. Конституцію України було ухвалено: І—.
А) 16 липня 1990 p.; В) 28 червня 1996 p.;І__І
Б) 24 серпня 1991 p.; Г) 23 січня 2005 р.
265. Позначте події, що характеризують розвиток незалежної
України.
1. Розгортання державотворчих процесів;
2. вступ України до складу ООН;
3. європейська інтеграція (курс України на вступ до ЄС);
4. помаранчева революція;
5. згортання демократичних процесів в Україні;
6.* повернення до адміністративно-командних методів
управління економікою;
7. прийняття Конституції України.
266. Установіть відповідність між прізвищами митців і спорт
сменів та сферами їх діяльності.
A) Представники су- 1. О. Білаш, О. Морозов, А
часного україн А. Горчинський; Б
ського образотвор- 2. Р. Віктюк, Б. Шарвар- В
чого мистецтва; ко, С. Донченко;
Б) популярні україн- 3. A. Антонюк, Ю. Герц, Г
ські естрадні ви B. Зарецький, І. Мар
конавці; чук;
B) сучасні українські 4. О. Пономарьов, Русла-
композитори; на, П. Зібров;
Г) українські режи- 5. В. Кличко, А. Шев
сери-новатори. ченко, Я. Клочкова.
аоо^С:
Історія УкрЛІМН

A) Обрання Президентом України В. Ющенка;
Б) прийняття Конституції України; V-
B) обрання Президентом України Л. Кравчука;
Г) обрання Президентом України Л. Кучми.
268. Прочитайте факти з біографії політичного діяча та запишіть
Відома громадська і політична діячка України, лідер політич
ного блоку, що є другим за кількістю представників у ниніш
ній Верховній Раді. Брала активну участь у подіях, які отри ми
ли назву «помаранчева революція». Займала крісло прем’єр
міністра з лютого по вересень 2005 р. 18 грудня 2007 р. Парлн
мент України знову проголосував за її призначення на посаду
прем’єр-міністра України. За неї проголосували 226 народних
депутатів. Її кандидатуру на цю посаду повторно вніс на розгляд
парламенту президент Віктор Ющенко за пропозицією «помя
ранчевої» коаліції у складі фракцій БЮТ і пропрезидентського
блоку «Наша Україна — Народна Самооборона».

«...23 листопада 2004 р. на закінченні засідання Верхов
ної Ради України за ініціативою старійшини Верховної Ради
І. Юхновського Віктор Ющенко з парламентської трибуни,
тримаючи руку на Острозькій Біблії, зачитав присягу Прези
дента України...»
1) Про які події йдеться в наведеному уривку?
2) Дайте власну оцінку подіям, які отримали назву «помаранче
вої революції».
270. Охарактеризуйте сучасне становище в галузіях української
культури та спорту. Визначте здобутки в цих галузях та труд
нощі. Запропонуйте власний варіант подолання цих труднощів.
Хронологічна таблиця Зо401
Хронологічна таблиця
Дата Подія
1 млн pp. до н. е. Поява першої людини на території сучасної України
1 млн — 10 тис. до Палеоліт
II. е.
IX-VI тис. до н. е. Мезоліт
VI-IV тис. до н. е. Неоліт
ІV—III тис. до н. е. Енеоліт (міднокам’яний вік). Трипільська культура
11 — поч. І тис. до Епоха бронзи
II. е.
IX —поч. VII ст. Кіммерійці у Північному Причорномор’ї
до н. е.
VII — поч. III ст. Скіфський період
до н. е.
VII ст. до н. е. — Грецькі міста-держави в Північному Причорномор’ї
V ст. н. е.
III ст. до н. е. — Розселення сарматів
Шст.
JII—IV ст. Черняхівська археологічна культура
375 р. Вторгнення гуннів
V ст’., кін. Заснування Києва
кін. IX ст. Утворення Київської Русі
882-912 pp. Князювання Олега у Києві
907, 911 pp. Походи Олега на Константинополь. Укладення
договорів Русі з Візантією
912-945 pp. Князювання Ігоря
941, 944 pp. Походи Ігоря на Візантію. Договори Русі з Візантією
945 р. Повстання древлян. Загибель Ігоря
945-964 pp. Регентство княгині Ольги при Святославі
964-972 pp. Князювання Святослава Ігоревича
965 p. Розгром князем Святославом Хозарського каганату
968,969-972 pp. Походи Святослава на Балкани
978-1015 pp. Князювання Володимира Святославича
988 p. Офіційне запровадження християнства на Русі
1019-1054 pp. Князювання Ярослава Володимировича (Мудрого)
1015 pp. «Руська Правда» Ярослава Мудрого
1036 pp. Розгром Ярославом Мудрим печенігів під стінами
Києва
1037 pp. Побудова собору Святої Софії у Києві
1068 p. Поразка Ярославичів у битві з половцями на р. Аль
та. Народне повстання у Києві
1097 p. Укладення «Правди Ярославичів»
1072 p. З’їзд князів у Любечі
402
____ Історія України
Дата Подія
1113 р. Створення монахом Нестором «Повісті врем’яних літ»
1113-1125 рр. Князювання Володимира Мономаха в Києві
1125-1132 рр. Князювання Мстислава Володимировича
1153-1187 рр. Князювання Ярослава Володимировича (Осмомислп)
в Галицькій землі
1169 р. Зруйнування Києва володимиро-суздальським кня
зем Андрієм Боголюбським
1185 р» Похід новгород-сіверського князя Ігоря Святослави
ча на половців
1187 р. Перша згадка назви «Україна» в Київському літописі
1199 р. Утворення Галицько-Волинського князівства
1199-1205 рр. Князювання Романа Мстиславича в Галичі
1238 р. Утвердження Данила Романовича на галицькому
престолі
1239-1241 рр. Похід монголо-татар на Південну Русь

грудень 1240 р. Зруйнування монголо-татарами Києва
1264-1301 рр. Князювання Лева Даниловича у Галицько-Волин
ській державі
1340 р. Розпад Галицько-Волинського князівства
1340-1385 рр. Князювання Любарта Гедиміновича на Волині
1349 р. Загарбання польськими феодалами Галичини
1362 р. Битва при Синіх Водах
1362-1363 рр. Приєднання Київщини, Переяславщини і Поділля до
Великого князівства Литовського
1370-1385 рр. Перебування Галичини у складі Угорщини
1377 р. Загарбання польськими феодалами частини Волині
14 серпня 1385 р. Кревська унія
1387 р. Перехід Галичини під владу Польщі
15 липня 1410 р. Грюявальдська битва
1460 р. Заснування С. Дропаном у Львові першої української
друкарні
1471 р. Остаточна ліквідація Київського князівства
1508 р. Виступ української й білоруської знаті на чолі з кил
зем Михайлом Глинським
1529 р., 1566 р., Перший, Другий і Третій Литовські статути. Третій
1588 р. статут: остаточне закріпачення селян
1556 р. Заснування Запорозької Січі на острові Мала Хортиці»
1 липня 1569 р. Люблінська унія
1572 р. Утворення козацького реєстрового війська
1578 р. Заснування в Острозі школи (колегії) та друкарні
1581р. Вихід з друку Острозької біблії
Хронологічна таблиця з . 403
Дата Подія
1591-1593 pp. Козацько-селянське повстання під проводом Криш-
тофа Косинського
1594-1596 pp. Козацько-селянське повстання під проводом Севери-
на Наливайка
27 грудня 1595 р. — Роки життя Богдана Хмельницького
27 липня 1657 р.
1596 р. Брестська церковна унія
1616-1622 pp. Гетьманування Петра Сагайдачного
1615р. Заснування Київського братства й школи при ньому
1620 р. Відновлення православної ієрархії в Україні
вересень 1620 р. Битва під Цецорою
1621р. Хотинська війна
1625 р. Козацько-селянське повстання під проводом Марка
Жмайла
1630 р. Козацько-селянське повстання під проводом Тараса
Федоровича (Трясила)
1632 р. Заснування Києво-Могилянської колегії
1635 р. Спорудження польським урядом фортеці Кодак
1637р. Козацько-селянське повстання під проводом Павла
Бута (Павлюка)
1638 р. Козацько-селянське повстання під проводом Якова
Острянина та Дмитра Гуні
1648-1656 pp. Гетьманування Б. Хмельницького. Українська
національно-визвольна війна
5 травня 1648 р. Битва під Жовтими Водами
15-16 травня Битва під Корсунем '
1648 р.
11-13 вересня Битва під Пилявцями
1648 р.
23 грудня 1648 р. Урочистий в’їзд Б. Хмельницького у Київ
5-6 серпня 1649 р. Битва під Зборовом
8 серпня 1649 р. Зборівський мирний договір
18-30 червня Битва під Берестечком
1651р.
1651 р. Білоцерківський договір
1652 р. Битва під Батогом
1653 р. Битва під Жванцем
1654 р. «Березневі статті» Б. Хмельницького
8 січня 1654 р. Переяславська рада
1657-1659 pp. Гетьманування І. Виговського
16 вересня 1658 р. Гадяцький договір
1659 р. Битва під Конотопом
Дата Подія
1659 р. Переяславські статті
1660 р. Слободищенський трактат
1661р. Заснування університету у Львові
1663 р. «Чорна рада» в Ніжині. Початок політичного
розподілу України
1663-1668 pp. Гетьманування Івана Брюховецького на
Лівобережній Україні
1665-1676 pp. Гетьманування Петра Дорошенка на Правобережній
Україні
30 січня 1667 р. Андрусівське перемир’я між Московщиною й Поль
щею
1672-1687 pp. Гетьманування Івана Самойловича на Лівобережній
Україні
17 жовтня 1681 р. Бахчисарайський мирний договір Росії з Туреччи
ною та Кримським Ханством
1686 р. «Трактат про вічний мир» між Московщиною та
Польщею
25 липня 1687 р. Коломацькі статті
1687-1709 pp. Гетьманування Івана Мазепи
1700-1704 pp. Визвольне повстання на Правобережній Україні на
чолі з Семеном Палієм
1700-1721 pp. Північна війна між Росією й Швецією
1701 p. Перетворення Києво-Могилянської колегії в академію
жовтень 1708 p. Перехід І. Мазепи на бік Карла XII
14 травня 1709 p. Зруйнування Запорозької Січі
27 червня 1709 p. Полтавська битва
22 серпня 1709 p. Смерть І. Мазепи в Бендерах
1710-1742 pp. Гетьманування Пилипа Орлика (в еміграції)
1711р. Заснування Олещківської Січі
5 квітня 1712 p. Константинопольський мирний договір між Росією
й Туреччиною
1722-1727 pp. Перша Малоросійська колегія
1722-1794 pp. Роки життя Г. Сковороди
1727-1734 pp. Гетьманування Данила Апостола
1734 p. Заснування Нової Січі
1734-1750 pp. «Правління гетьманського уряду»
1738-1745 pp. Рух опришків на чолі з О. Довбушем
18 вересня 1739 p. Белградський мирний договір між Росією й Туреч
чиною
1750-1764 pp. Гетьманування Кирила Розумовського
1764 p. Скасування гетьманства
1764-1786 pp. Друга Малоросійська колегія
лронологічна таблиця_____________________________________ 405
Дата Подія
травень — червень Коліївщина
1768 р.
1772 р. Перший поділ Польщі: приєднання Галичини до
Австрії
1774 р. Кючук-Кайнарджійський мирний договір
7 травня 1775 р. Захоплення Австрією Буковини
Л серпня 1775 р. Маніфест Катерини II про ліквідацію Запорозької Січі
1775-1828 рр. Задунайська Січ
8 квітня 1783 р. Приєднання Криму до Росії
травня 1783 р. Указ Катерини II про закріпачення селян на
Лівобережжі
22 січня 1788 р. Утворення Чорноморського козацького війська
1792 р. Переселення Чорноморського війська на Кубань
1793 р. Другий поділ Польщі: включення Правобережної
України до складу Росії
1795 р. Третій поділ Польщі: включення Західної Волині до
складу Росії
1805 р. Відкриття Харківського універсиуету
1814-1861 рр. Роки життя Т. Шевченка
1821р. Створення в Тульчині таємного Південного товари
ства декабристів
1823-1825 рр. Діяльність таємного «Товариства об’єднаних
слов’ян» у Новоград-Волинському
грудень 1825 р. — Повстання Чернігівського полку
січень 1826 р.
1830-1831 рр. Польське визвольне повстання на Правобережній
Україні
1830-1837 pp.. Діяльність у Львові просвітницького гуртка «Русь
ка трійця»
1834 р. Відкриття університету в Києві
1846-1847 рр. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства
1848 р. Скасування кріпацтва у Східній Галичині, Буковині
1848 р. Утворення Головної руської ради
25 жовтня 1848 р. Створення культурно освтінього товариства
«Галицько-руська матиця»
1853 р. . Скасування кріпацтва у Закарпатті
1853-1856 рр. Кримська війна
1861-1862 рр. Видання у Петербурзі українського журналу «Основа»
19 лютого 1861 р. Скасування кріпацтва в Росії
1861 р. Створення Галицького й Буковинського крайових
сеймів
1863 р. Валуєвський циркуляр
1865 р. Відкриття в Одесі Новоросійського університету
406 ^_______________________________ ____________ Історія України
Дата Подія
1868 р. Заснування у Львові українського культурно-
освітнього товариства «Просвіта»
1873 р. Заснування у Львові Літературного товариства
ім. Т. Шевченка (1892 р. — перетворене на Наукове
товариство ім. Т. Шевченка (НТШ))
1875 р. Заснування університету в Чернівцях
1876 р. Емський указ
1877 р. «Чигиринська змова»
1890 р. Створення у Львові Русько-української радикальної
партії — першої української політичної партії
1891 р. Створення студентської таємної організації «Брат
ство Тарасівців»
1899 р. Створення Галицької соціал-демократичної партії
1899 р. Створення в Галичині Української національно-
демократичної партії
1900 р. Створення в Харкові Революційної української
партії — першої на східноукраїнських землях
української політичної організації
1902 р. Створення Української народної партії
1904 р. Заснування Української радикальної партії
1906 р. Початок діяльності культурно-освітніх товариств
«Просвіта» на Наддніпрянській Україні
1906-1909 pp. Столипінська аграрна реформа
1908 р. Заснування Товариства українських поступовців
1914-1918 pp. Перша світова війна
1 серпня 1914 р. Створення у Львові Головної української ради
6 серпня 1914 р. Створення легіону Українських Січових Стрільців.
Створення у Львові Союзу Визволення України
1 травня 1915 р. Реорганізація Головної української ради в Загальну
українську раду
23-27 лютого Лютнева буржуазна революція в Росії
1917р.
4 березня 1917 р. Утворення Української Центральної Ради
6-8 квітня 1917 р. Всеукраїнський національний конгрес
10 червня 1917 р. І Універсал Центральної Ради
3 липня 1917 р. II Універсал Центральної Ради
25 жовтня 1917 р. Більшовицький переворот у Петрограді
7 листопада III Універсал Центральної Ради
1917 р.
4-6 грудня 1917 р. Всеукраїнський з’їзд рад у Києві
12 грудня 1917 р. З’їзд рад у Харкові. Проголошення радянської вла
ди в Україні
22 січня 1918 р. IV Універсал Центральної Ради
хронологічна таблиця 3^407
Дата Подія
!) лютого 1918 р. Брестський мирний договір між УНР і державами
Четверного союзу
29 квітня 1918 р. Ухвалення проекту Конституції УНР. Всеукраїн
ський хліборобський з’їзд: проголошення Павла Ско
ропадського гетьманом України
13 листопада 1918 р. Утворення Директорії
27 листопада Відкриття Української Академії наук (УАН),
1918р. з 1921 р. — Всеукраїнська Академія наук,
з 1936 р. — Академія наук УРСР, з 1994 р. —
Національна Академія наук України
19 грудня 1918 р. Вступ Директорії до Києва
22 січня 1919 р. Проголошення в Києві Акту Злуки УНР і ЗУНР
1919 р. Створена Комуністична партія Західної України
(КПЗУ)
березень 1919 р. Прийняття Конституції УСРР
грудень 1919 р. — Перший «Зимовий похід» військ УНР
квітень 1920 р.
серпень 1920 р. Заснування Української військової організації (УВО)
квітень 1920 р. Варшавська угода УНР і Польщі
березень 1921 р. Ризький мир
жовтень 1921 р. Виникнення Української автокефальної
православної церкви (УАПЦ)
1921-1923 pp. Голодомор в Україні
30 грудня 1922 р. Утворення СРСР
1925 р. Заснування Українського національно-
демократичного Об’єднання (УНДО)
травень 1925 р. Конституція УСРР
травень-липень «Шахтинська справа»
1928 р.
3 лютого 1929 р. Заснування Організації українських націоналістів
(ОУН)
березень-квітень Судовий процес у справі «СВУ»
1930 р.
березень 1931 р. Судовий процес у справі «УНЦ»
1932-1933 pp. Голодомор в Україні
січень 1937 р. Конституція УРСР
15 березня 1939 р. Проголошення незалежності Карпатської України
1 вересня 1939 р. Напад Німеччини на Польщу. Початок Другої
світової війни
17 вересня 1939 р. Червона армія перейшла польський кордон
408 ^ Історія УкрпЬ»»
Дата Подія
10 лютого 1940 р. Розкол ОУН. Створення ОУН(Б) та ОУН(М)
28 червня 1940 р. Червона армія окупувала Північну Буковину
і Бесарабію
22 червня 1941 р. Напад Німеччини на Радянський Союз
ЗО червня 1941 р. Проголошення ОУН-Б відновлення Української дор
жави
червень 1941 р. Початок окупації України німецькими загарбниками
осінь 1942 р. Створення Української повстанської армії (УПА)
жовтень 1944 р. Визволення України від німецьких загарбників
25 квітня 1945 р. На конференції у Сан-Франциско УРСР увійшла до
ООН як член-засновник
8 травня 1945 р. Капітуляція Німеччини
29 червня 1945 р. Радянсько-чехословацький договір про кордони. За*
карпаття увійшло до складу УРСР
березень 1946 р. Львівський церковний собор: ліквідація Української
греко-католицької (уніатської) церкви
квітень — серпень Операція « Вісла »
1947 р.
лютий 1954 р. Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу
Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР
травень 1961 р* Суд у Львові над членами дисидентської організації
«Української робітничої-селянської спілки»
Л. Лук’яненком, І. Кандибою та ін.
серпень — вере Перша хвиля арештів інтелігенції
сень 1965 р.
9 листопада 1976 р. Утворення Української Гельсінської групи
26 квітня 1986 р. Катастрофа на Чорнобильській АЕС
жовтень 1989 р. Закон «Про мови» в Українській РСР
березень 1990 р. Вибори до Верховної Ради України І скликання
квітень 1990 р. Створення Української республіканської партії (УРП)
16 липня 1990 р. Декларація про державний суверенітет України
24 червня 1991 р. Акт проголошення незалежності України
1 грудня 1991 р. Всеукраїнський референдум і обрання Президентом
України Л. Кравчука
"8 грудня 1991 р. Створення Співдружності Незалежних Держав
(СНД). Припинення існування СРСР
березень 1994 р. Позачергові вибори до Верховної Ради України II
скликання
червень — липень Обрання Президентом України Л. Кучми
1994 р.
^1 toi юлогічна таблиця
З . 409
Дата Подія
иистопад 1994 р. Україна приєдналася до,«Договору про нерозповсю-
дження ядерної зброї»
іпістопад 1995 р. Вступ України до Ради Європи
червня 1996 р. Прийняття Конституції України
ішресень 1996 р. Введення національної грошової одиниці — гривні
12 травня 1998 р. Початок роботи Верховної Ради України III скликання
листопад 1999 р. Вибори Президента України. Президентом обраний
JI. Кучма
квітень 2000 р. Всеукраїнський референдум з актуальних питань
життя держави
березень — «Касетний скандал», політична криза в Україні,
квітень 2001 р. відставка уряду В. Ющенка
травень 2001 р. Прем’єр-міністром України затверджено А. Кінаха
червень 2001 р. Візит Папи Римського Івана Павла II в Україну
5-14 грудня 2001 р. Всеукраїнський перепис населення
.41 березня 2002 р. Вибори до Верховної Ради України IV скликання
21 листопада Відставка уряду А. Кінаха і затвердження прем’єр-
2002 р. міністром В. Януковича
жовтень-грудень Президентські вибори в Україні. Обрання президен
2004 р. том України В. Ющенка
4 лютого 2005 р. Обрання прем’єр-міністром Ю. Тимошенко
8 вересня 2005 р. Відставка уряду Ю. Тимошенко, затвердження на по
саду прем’єр-міністра Ю. Єханурова
26 березня 2006 р. Проведення в Україні парламентських виборів
2006 р. Обрання прем’єр-міністром В. Януковича
30 вересня 2007 р. Дострокові парламентські вибори в Україні
18 грудня 2007 р. Обрання прем’єр-міністром Ю. Тимошенко
5 лютого 2008 р. - Вступ України до Світової організації торгівлі
вересень 2008 р. Розпад Демократичної коаліції Верховної Ради
України
жовтень 2008 р. Указ Президента В. Ющенка про дострокове припи
нення повноважень Верховної Ради України та при
значення позачергових виборів. Зупинення указу Пре
зидентом
грудень 2008 —
Газовий конфлікт між Росією та Україною
січень 2009 pp.
3 лютого 2009 р. Рішення Міжнародного суду щодо делімітації конти
нентального шельфу між Румунією та Україною
Відповіді до завдань для самоконтролю

Стародавня історія України
1 В; 2 — Б; 3 — А; 4 — А; 5 — 1, 4, 5, 7; 6 — А — 5, Б — З,
В -4,Г — 1; 7 —Г, А, Б, В.
Київська Русь
11 - Б; 12 — В; 13 — В; 14 — Б; 15 — 1, 3, 4, 7; 16 — А — З,
Б- 1, В — 4, Г — 2; 17 — В, Б, А, Г.
Феодальна роздрібненість Київської Русі
21 - Г; 22 — А; 23 — Б; 24 — А; 25 — 1, 3, 4, 6; 26 — А — 2,
Б- 5, В — З, Г — 4; 27 — Б, Г, А, В.
Українські землі у складі Великого князівства
Литовського та інших держав
(друга половина XIV — перша половина XVI ст.)
31 - Б; 32 — В; 33 — В; 34 — А; 35 — 1, 2, 5, 7; 36 — А — З,
Б- • 1, В — 2, Г — 4; 37 — Г, Б, В, А.
Українські землі під владою Речі Посполитої
41 - Г; 42 — А; 43 — Б; 44 — Г; 45 — 2, 4, 5, 6; 46 — А — 5,
Б- ■ 1, В — З, Г — 2; 47 — В, Б, Г, А.
Національно-культурний рух в Україні
другої половини XVI — першої половини XVII ст.
51 - Г; 52 — В; 53 — А; 54 — А; 55 — 1, 3, 6, 7; 56 — А — 1,
Б- З, В — 5, Г — 4; 57 — В, Б, Г, А.
Національно-визвольна війна українського народу проти
Речі Посполитої в середині XVII ст.
Відродщення Української держави
61- - Б; 62 — В; 63 — Ґ; 64 — Б; 65 — 1, 3, 6, 7; 66 — А — 5,
Б — З, В — 2, Г— 1; 67 — Б, В, А, Г.
Українські землі в другій половині XVII ст.
Розділ Гетьманщини і боротьба за незалежність
71 - - Г; 72 — А; 73 — А; 74 — В; 75 — 1, 3, 4, 6; 76 — А — 2,
Б — 1, В — 4, Г — 5; 77 — Г, В, А, Б.
Українські землі наприкінці XVII — у першій половині

XVIII ст.
Культура України в другій половині XVII — першій поло
вині XVIII ст.
81- - Г; 82 — А; 83 — В; 84 — А; 85 — 2, 3, 4, 6; 86 — А — 2,
Б — 5, В — 1, Г — 3; 87 — В, Б, А, Г.
Іпорія та практика________________________________________-v 411
<%»»«». +x4nw&HfMr>itmir
Українські землі в другій половині XVIII ст.

Ліквідація Російською імперією української державності
Культура України в другій половині XVIII ст.
91 — В; 92 — Б; 93 — А; 94 — В; 95 — 2, 3, 4, 6; 96 — А — З,
П — 4, В — 5, Г — 1; 97 — Г, Б, В, А.
Українські землі в складі Російської імперії
в кінці XVIII — першій половині XIX ст.
101 — Б; 102 — Г; 103 — А; 104 — А; 105 — 1, 3, 5, 7; 106 —
Л — З, Б — 4, В — 2, Г — 1; 107 — Г, В, А, Б.
Західноукраїнські землі в кінці XVIII —

першій половині XIX ст.
Культура України кінця XVIII — першої половини XIX ст.
111 — В; 112 — Г; 113 — Б; 114 — Б; 115 — 2, 3, 5, 6; 116 —
А — 2, Б — 4, В — З, Г — 5; 117 — Г, А, Б, В.
Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст.
121 — В; 122 — Г; 123 — А; 124 — Б; 125 — 1, 3, 4, 7;
126 — А — 2, Б — 5, В — 1, Г — 3; 127 — А, Г, В, Б.
Західноукраїнські землі в складі Австрійської імперії

в другій половині XІX cm.
Культура України другої половини XIX ст.
131 — А; 132 — Б; 133 — В; 134 — А; 135 — 2, 3, 5, 7;
136 — А — 4, Б — З, В — 5, Г — 2; 137 — Г, В, Б, А.
Україна па початку XX ст.
141 — В; 142 — Б; 143 — А; 144 — Г; 145 — 1, 3, 6, 7; 146 —
А — 5, Б —1, В — 2; Г — 3; 147 — А, В, Г, Б; 148 - Столипін.
Україна в Першій світовій війні

151 — Б; 152 — Г; 153 — А; 154 — Г; 155 — 2, 3, 6, 7;
156 — А — 5, Б — З, В — 4, Г — 2; 157 — В, Г, Б, А.
Українська революція (1917-1918 pp.)

161 — А; 162 — Г; 163 — В; 164 — Г; 165 — 2, 3, 5, 7; 166 — А — З,
Б — 1, В — 2, Г — 5; 167 — Г, А, В, Б; 168 — Грушевський.
Україна у боротьбі за збереження державної незалежності

(1918-1920 pp.)
171 — А; 172 — В; 173 — Б; 174 — Г; 175 - 1, 3, 4, 6; 176 — А — З,
Б — 5, В — 1, Г — 2; 177 — В, А, Г, Б; 178 — Петлюра.
412 ^
«CTiHfc ><«У*ІШО«ЦЄПв>Юм»1
Українська РСР в умовах нової економічної політики

(1921-1928 рр.)
181 — Б; 182 — Г; 183 — В; 184 — А; 185 — 1, 3, 4, 6; 186 — А — 4,
Б — 1, В — 5, Г — 3; 187 — А, В, Г, Б; 188 — Хвильовий.
Радянська модернізаця України (1929—1938 рр.)

191 — Б; 192 — Г; 193 — В; 194 — Б; 195 — 1, 2, 6, 7;
196 — А — 5, Б — 4, В - 1, Г — 2; 197 — Г, А, В, Б.
Західноукраїнські землі 1921-1938 рр.

201 — Г; 202 — В; 203 — А; 204 — Б; 205 — 2, 3, 5, 6; 206 — А — 4,
Б — З, В — 5, Г — 2; 207 — В, Б, ї\ А; 208 — Волошин.
Україна під час Другої світової війни (1939-1945 рр.)

211 — Г; 212 — Б; 213 — А; 214 — В; 215 — 2, 4, 5, 7; 216 — А — З,
Б — 1, В — 4, Г — 5; 217 — Г, Б, А, В; 218 — Бандера.
Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 р. —

на початку 50-х рр. Адміністративно-територіальні зміни
221 — В; 222 — Б; 223 — Г; 224 — А; 225 — 2, 5, 6, 7; 226 — А — 2,
Б — 1, В — 5, Г — 3; 227 — Б, А, Г, В; 228 — Мануїльеький.
Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)

231 — В; 232 — Б; 233 — А; 234 — В; 235 — 1, 3, 4, 6; 236 — А — 5,
Б — З, В — 2, Г — 1; 237 — Г, Б, В, А; 238 — Симоненко.
Україна у період загострення кризи радянської системи

(сер. 1960-х — поч. 1980-х рр.)
241 — В; 242 — Г; 243 — А; 244 — Б; 245 — 2, 4, 5, 6;
246 — А — З, Б — 4, В — 5, Г — 2; 247 — В, А, Г, Б; 248 — Шелест.
Розпад Радянського Союзу і відродження

незалежності України
251 — Б; 252 — В; 253 — А; 254 — А; 255 — 1, 2, 5, 6; 256 — А — 5,
Б — З, В — 4, Г — 1; 257 — Г, Б, В, А; 258 — Драч.
Україна в умовах незалежності (1991-2006 рр.)

261 — А; 262 — Г; 263 — Б; 264 — В; 265 — 1, 3, 4, 7;
266 — А — З, Б — 4, В — 1, Г — 2; 267 — В, Г, Б, А; 268 — Тимо
шенко.
Алфавітний покажчик з.413
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК
Авари 20
Автономія 231
Автохтонний 17
Акт злуки 254
Анафема 125
Антанта 221
Археологічна культура 9
Археологія 7
Асиміляція 15
Бароко 85
Болгари 20
Братства 76
Братство тарасівців 191
Бронзовий вік 11
«Відлига* 330
Відродження 82
Вікінги (нормани) 20
ВАПЛІТЕ 273
Велике переселення народів 17
Волюнтаризм 336
«Воєнний комунізм» 257
Генеральний Секретаріат 232
Гласність 360
Головна Українська Рада (ГУР) 223
Госпрозрахунок 347
Готи 17
Готика 85
Гравюра 85
Громади 188
Гуманізм 82
Гуни 17
Декабристи 156
Декларація про державний суверенітет України 364
Депортація 222
Десталінізація 329
Директорія УНР 248
Дисидентство 339
Евакуація 305
Екстенсивний розвиток 293
Енеоліт 10
«Ждановщина» 318
Займанщина 114
Застій 344
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) 252
Індустріалізація 280
Інтегральний націоналізм 295
Історія України 7
Кіммерійці 12
Кам'яний вік 7
Катехізис 80
Київська Русь 22
Класицизм 173
Колективізація 282
Колонізація 15
Компанійські полки 119
Конституційний процес 376
Конфедерація 161
Кооперація 196
Коренізація 269
Кримське ханство 146
«Лисенківщина» 325
Лібералізація 333
Лівобережна Гетьманщина 112
Легіон Українських січових стрільців 225
Магдебурзьке право 57
Мажоритарна виборча система 374
Мажоритарно-пропорційна виборча система 377
Масонство 157
Мезоліт 7
Мобілізація 305
Мозаїка 47
Молоді громади 190
Народовці (українофіли) 198
Натуральне господарство 33
Науково-технічна революція (НТР) 334
Національне відродження І55
Неоліт 7
Неосталінізм 343
Нова економічна політика (неп) 266
«Новий порядок» 307
Номенклатура 344
Офорт 177
Пакт Молотова — Ріббентропа 300
Паліївщина 121
Палеоліт 7
Пацифікація 293
Первісне стадо 9
«Перебудова» 358
Петрашевці 162
План «Барбаросса» 302
Плем’я 9
Політика прискорення 359
Політичний плюралізм 363
Промисловий переворот 154
«Просвіта» 196
Протестантизм 76
Різночинці 185
Радикалізм 185
Алфавітний покажчик 415
Радикали 199
Раднаргоспи (Ради народного господарства) 333
Рпдянізація 301
Реєстрове козацтво 66
Реабілітація 330
Репресії 287
Референдум 365
Реформація 75
Родова община 9
«Розстріляне відродження» 289
Романтизм 173
Русифікація 336
«Руська трійця» 170
Рух Опору 308
Сармати 14
Секуляризація 140
Сервітут 171
Скіфи 12
Слобожанщина 112
Слов’яни 17
Союз визволення України (СВУ) 224
Суверенітет 239, 364
Тевтонський орден 52
Терор 287
Тоталітарний режим 286
Троїстий союз 221
Трудовий конгрес України 250
УАПЦ 275
Українська Галицька Армія (УГА) 254
Українська Гельсінська Спілка (УГС) 352
Українська повстанська армія (УПА) 309
Українська Центральна Рада (УЦР) 229
Український національний союз (УНС) 248
Універсали УЦР 231
Фільварок 64
Федерація 235
Фреска 47
Хлопомани 187
Хозари 20
Холокост 307
Християнство 27
Хронологія 7
Цех 57
Чинш 114
Чорна рада 106
«Шістдесятники» 337
Шлях «із варяг у греки» 23
Шовінізм 191
Язичництво 18
Ярлик 43
416
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1991.
2. Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. — 1C,,
1993.
3. Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків» — К., 1991.
4. Апанович О. Українсько-російський договір 1654 р. Міфи і реальність
— К., 1994;
5. Аркас М. Історія України-Русі. — К., 1990.
6. Багалій Д. Нарис історії України. — К., 1994.
7. Багатопартійна Українська держава на початку XX ст. Програмні доку
менти перших українських політичних партій. — К., 1992.
8. Баран В. Україна 1950-1960-х рр,: еволюція тоталітарної системи. — 1C,,
1996.
9. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян. — К.,
1991.
10. Белаш А., Белаш В. Дороги Нестора Махно. — К., 1993.
11. БіласІ. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953.— К., — Кн
1-2. 1994.
12. Бойко О. Історія України. — К., 1999.
13. Бойко О. Україна 1991-1995: тіні минулого чи контури майбутнього?
К., 1996.
14. Боплан Г. Опис України. — К., 1990.
15. Брайчевський М. Конспект історії України. — К., 1993.
16. Брайчевский М. Утверждение христианства на Руси. — К., 1989.
17. Бульба-Боровець Т. Армія без держави. — Львів, 1993.
18. Бурлацкий Ф. Вожди и советники. — М., 1990.
19. Великий українець: матеріали з життя та діяльності М. Грушевського,
— К., 1992.
20. Величко С. Літопис. — К., 1991.
21. Верстюк В. Махновщина. — К., 1992.
22. Верстюк В., Дзюба О., Репринцев В. Україна від найдавніших часів до
сьогодення. Хронологічний довідник. — К., 1995.
23. Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. — К., 2002.
24. Винниченко В. Відродження нації: У 3 т. — К.,1990.
25. Володарі гетьманської булави: Історичні портрети. — К., 1995.
26. Воронов І., Пилявець Ю. Голод 1946-1947 pp. — К., 1991.
27. Гарань О. Від створення Руху до багатопартійності. — К., 1992.
28. Гетьмани України: Історичні портрети. — К., 1991.
29. Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України.1 10-11 класи: Наочний
довідник. — К. — X., 2006.
30. Гісем О. В., Мартинюк О. О., Трухан О. Ф. Історія України. 7-9 класи;
Наочний довідник. — К. — X., 2006.
417
31. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К., 1994.

32. Голод 1921-1923 років в Україні: Збірник документів і матеріалів. — К.,
1993.
33. Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.
— К., 1990.
34. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нарири з історії українського
державотворення. — К., 1995.
35. Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації
ХІХ-ХХст. — К., 1996.
36. Грушевський М. Ілюстрована історія України. — Донецьк, 2006.
37. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної
історії. — К., 1993.
38. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? // Вітчизна..— 1990. — № 5,
7.
39. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. — К., 1991.
40. Дорошенко Д. Нарис історії України. — Л., 1991.
41. Драгоманов М. Вибране. — К., 1991.
42. Зайцев Ю. Дисиденти: опозиційний рух 60-80-х pp. // Сторінки історії
України. — Львів, 1992.
43. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. — К., 1994.
44. Іванченко Р. Київська Русь: початки Української держави. — К., 1995.
45. Історія Русів. — К., 1991.
46. Історія січових стрільців. — К., 1992.
47. Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст. — К., 1995.
48. Історія української еміграції / За ред. проф. Б. Лановика. — К., 1997.
49. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. — К.,
1994.
50. Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція. — К.,
1991.
51. Конквест Р. Жнива скорботи. — К., 1993.
52. Конституція України. — К., 1996.
53. Король В. Історія України. — К., 1995.
54. Костомаров М. Закон Божий: Книга буття українського народу. — К.,
1991.
55. Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. — К.„
1996.
56. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. — К, 1984.
57. Крип’якевич І. Історія України. — Л., 1990.
58. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). —
К., 1996.
59. Кульчицький С. Ціна «великого перелому». — К., 1991.
60. Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці. — К.,
1994.
418
61. Літопис Руський. — К., 1989.

62. Літопис Самовидця. — К., 1971.
63. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. — К., 1992.
64. Мельгунов С. Красный террор в России. — М, 1990.
65. Мицик 10., Плохій С., Стороженко І. Як козаки воювали.
Дніпропетровськ, 1990.
66. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. — К.,
1993.
67. Огієнко І. Українська культура. — К., 1991.
68. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. — К., 1992.
69. Реєнт О. Українська революція. — К., 1996.
70. Роєнко В. Друга світова війна (1939-1945 pp.). — К., 1994.
71. Романчук О. Ультиматум. — К., 1990.
72. Свєшніков І. Битва під Берестечком. — Л., 1993.
73. Семчишин М. Тисяча років української культури. — К., 1993.
74. Сергійчук В. Національна символіка України. — К., 1992.
75. Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни: Нові документи і матеріали. — К.,
1996.
76. Січинський В. Чужинці про Україну. — К., 1992.
77. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. — К.,
1993.
78. Смолій В., Степанков С. Богдан Хмельницький. — К., 1995.
79. Соловей Д. Голгота України: історія. — К., 1991.
80. Субтельний О. Україна: історія. — К., 1991.
81. Суворов В. Ледокол. — М., 1994.
82. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. — К., 1996.
83. Толочко П. Київська Русь. — К., 1996.
84. Трофимович В. Україна в роки другої світової війни (1939-1945). — Л.,
1995.
85. Удовиченко О. Україна у війні за державність. — К., 1995.
86. Україна багатопартійна: Програмні документи нових партій. — К.,
1991.
87. Українська державність у XX ст. — К., 1996.
88. Чотири Універсали. — К., 1990.
89. Чумак В. Україна: Крим: спільність історичної долі. — К., 1993.
90. Шаповал Ю. Людина і система: Штрихи до портрета з тоталітарної доби
в Україні. — К., 1994.
91. ШаповалЮ. М. С. Хрущов на Україні. — К., 1990.
92. Шаповал Ю. Україна 20-50-х років. — К., 1993.
93. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків: У 3 т.— К., 1990-1991.
94. Яковенко Н. Нариси історії середньовічної і ранньомодерної історії Украї-
ни. — К., 2005,
419
ЗМІСТ
Передмова............................... ..................................... .................З
ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА....................................................................5
Стародавня історія України..........................................................7
Київська Русь..................................................................................22
Феодальна роздрібненість Київської Русі............................... 33
. V.
Українські землі у складі Великого князівства

Литовського та інших держав
(друга половина XIV — перша половина XVI ст.)...................50
Українські землі під владою Речі Посполитої........................61
Національно-культурний рух в Україні
другої половини XVI — першої половини XVII ст................... 75
Національно-визвольна війна українського народу
проти Речі Посполитої в середині XVII ст. Відродження
Української держави................................................................... 87
Українські землі в другій половині XVII ст.
Розділ Гетьманщини і боротьба за незалежність............... 100
Українські землі наприкінці XVII — у першій
половині XVIII ст..................................................................... 119
Культура України в другій половині XVII —
першій половині XVIII ст............................................................ 134
Українські землі в другій половині XVIII ст.
Ліквідація Російською імперією української
державності..................................................................................139
Культура України в другій половині XVIII ст.......................... 147
Українські землі в складі Російської імперії
в кінці XVIII — першій половині XIX ст................................... 151
Західноукраїнські землі в кінці XVIII —
першій половині XIX ст...............................................................165
Культура України кінця XVIII — першої половини
XIX ст..............................................................................................173
Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст................179
Західноукраїнські землі в складі Австрійської імперії
в другій половині XIX ст..............................................................194
420 ___________________________________________ Історія України
Культура України другої половини XIX ст.....................................204

Україна на початку XX ст....................................................................210
Україна в першій світовій війні........................................................221
Українська революція (1917-1918 рр.) ..........................................229
Україна у боротьбі за збереження державної
незалежності
(1918-1920 рр.)....................................................................................243
Українська РСР в умовах нової економічної політики
(1921-1928 рр.)..................... ...............................................................266
Радянська модернізація України (1929-1938 рр.)...................... 277
Західноукраїнські землі 1921-1938 рр...........................................292
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) . . . . 300
Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 р. —
на початку 50-х рр.
Адміністративно-територіальні зміни............................. .............317
Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)..........................328
Україна у період загострення кризи радянської системи
(сер. 1960-х — поч. 1980-х рр.) .......................................................343
Розпад Радянського Союзу і відродження
незалежності України...................................... ................................358
Україна в умовах незалежності (1991-2006 рр.)..........................372
Хронологічна таблиця........................................................... ...........401
Відповіді до завдань для самоконтролю ....................................410
Алфавітний покажчик.............................................. ....................... 413
Рекомендована література.............................................................416
ВКЛАДКА............................................................................................ 421
Програма ЗНО з історії України...................................................... 423
Демонстраційний варіант тестового зошита...............................446
Довідкове видання
Земерова Тетяна Юріївна, Скирда Ірина Миколаївна
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Практичний довідник
Видання друге
доповнене та перероблене
Відповідальний редактор Борова Н. О.

Редактор Якименко О. О.
Комп’ютерне макетування Горбенко С. П.
Підписано до друку ЗОЛО. 2009.

Формат 84x108 1/32. Папір газетний. Гарнітура Шкільна.
Друк офсетний. Наклад 10000 (2-й завод — 4000) прим.
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
сер. ХК № 146 від 13.07.2005 р.
З питань гуртових поставок звертатися:

61010, Харків, а/с 5556
к. т. 8 (057) 755-41-90, 8 (067) 571-62-63
E-mail: vesna-books@i.ua
www.vesna-book8.com.ua
До серії «Практичний довідник» увійшли
посібники з усіх шкільних предметів
За допомогою наших книг Ви зможете не тільки повторити та системати-

зувати теоретичний матеріал з потрібного Вам курсу, але й завдяки
поданим тестовим завданням перевірити свій рівень підготовки
до тематичних і підсумкових атестацій та зовнішнього оцінювання.
ПРАКТИЧНИЙ довідник ПРАКТИЧНИЙ довідник
ISBN 978-966-8896-78-1

Земерова Т. Довідник. Історія України PDF

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Земерова Т. Довідник. Історія України PDF

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ПРАКТИЧНИЙ ДОВІДНИК

РЕКОМЕНДОВАНО до використання та узгоджено

Охороняється Законом України «Про авторське право та суміжні права».

Земерова Т. Ю., Скирда І. М.

© Земерова Т. Ю., Скирда І. М., 2008

СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Перші люди, на думку вчених, з’явилися на території Африки

До початку нової ери історія умовно поділяється на кам’яний,

Кам'яний вік (1 млн — к. Ill тис. до н. е.)

Він є добою первіснообщинного ладу, основними рисами яко­

Форми суспільної організації у кам’яному віці

Бронзовий він (II тис. до н. е. — VIII ст. до н. е.)

Ранній залізний він (VIII ст. до н. е. — IV ст. н. е.)

Із заселенням Причорномор’я греками скіфи започаткували тор-

І кіммерійці, і скіфи, і сармати були вихідцями з азійських

Античні міста-держави Північного Причорномор'я

Причини грецької колонізації:

Основні заняття. Землеробство (вирощували пшеницю, горо­

предмети розкоші, прикраси, посуд, пшеницю, шкури, хутро, рабів

тканини, зброю, прикраси, оливкову

Політичний устрій. Античні міета-держави Північного

Готи (II—IV ст.) — германські племена, що в середині II ст.

Гуни (III—V ст.) вирушили з монгольських степів на захід під тис­

Територія розселення: від Балканського півострова до Балтій­

Близько VI ст. було засновано місто Київ — центр полянського

Формування слов’янських народів відбувається внаслідок кон­

Сусіди східних слов'ян у VHK ст.

культура. 4. IX-VII ст. до н. е.; f

Київська Русь — слов’янська держава, що існувала протягом IX-

Передумови створення держави:

2) зростання майнової та соціальної нерівності; заміна родової общи­

Формування східнослов'янської державності

Воєнна демократія Княжіння

основа війська — народ­ основа війська — княжа дружина з професій­

Таким чином, у VIII-IX ст. сформувалося кілька східно­

Правління Олега (882-912 pp.)

І ) ІІомстилася деревлянам за вбивство свого чоловіка Ігоря, спа­

Значення діяльності князя Святослава:

Розквіт Київської Русі

«і) сприяв розвиткові освіти;

t І Іольщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією.

6) сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона

• •• т и п і ії онук Ярослава Мудрого. Святополк збирав князівські з’їзди.

Основні заходи правління Володимира Мономаха:

Значення діяльності князя В. Мономаха:

єдиної Київської Русі».

ФЕОДАЛЬНА РОЗДРІБНЕНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

\\) воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів, які стави-

И н\іс>і jt ьіиими князівствами стали:

піддлленість від кордону зі Степом, що захищало від нападів ко-

потреба в об’єднанні для боротьби з поляками та угорцями, піз­

Становлення і розквіт Галпцько-Волинської держави

. їм ї ї у it у 1205 р. неподалік польського міста Завихвоста, потра-

Занепад Галицько-Волинського князівства

Правління Юрія І (1301—1308 pp.)

її їм і мч ііс столицю до Володимира;

Культура Галицько-Волинського князівства

Значення Галицько-Волинської держави

існування цієї держави забезпечило безперервну державність

Монголо-татарська навала на українські землі

Особливості монгольської армії

ток, за втечу десятка — сотню.

Монгольські походи на Русь

Він є добою первіснообщинного ладу, основними рисами яко

Основні заняття. Землеробство (вирощували пшеницю, горо

Гуни (III—V ст.) вирушили з монгольських степів на захід під тис

Територія розселення: від Балканського півострова до Балтій

Формування слов’янських народів відбувається внаслідок кон

2) зростання майнової та соціальної нерівності; заміна родової общи

основа війська — народ основа війська — княжа дружина з професій

Таким чином, у VIII-IX ст. сформувалося кілька східно

І ) ІІомстилася деревлянам за вбивство свого чоловіка Ігоря, спа

потреба в об’єднанні для боротьби з поляками та угорцями, піз

<ч ин н іішджено систему підданства у взаєминах між князем і знат

но. що ґрунтувалася на абсолютній покірності підданців та без

— бояри — формувалися з родо гівлею. Виділялася міська за

— Русь справедливо порівнюють з імперією Карла Великого у За

Значення діяльності Вітовта: За його правління Литва ста

— Відбувається зміцнення політичного та економічного впливу поль

На січі були склади, арсенали. У центрі розташовувався май

— гетьмана, або кошового отамана, якому належала вища адмі