ЗВЕРТАННЯ

1. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)

А Ти виростала квітла й наливалась і втілилась в медвяний виноград.
Б Ні ти не вмреш ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених
надій.
В Квітки цвітуть і золотом багряним немов огнем долина пойнялась.
Г Мріє та ж ми вже навік попрощалися.
Д Я дам живих квіток зрошу їх кров’ю і заблищать вони немов рубіни.
2. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Годівлю дав юрбі тілам і душам усім дав спокій а сам у сій пустелі пасе
думок отари незчисленні.
Б Ліпше б вона на обличчі краскою втіхи заграла очі комусь звеселяючи
десь на невинному святі.
В Коли неживий чорнобривий зроби моя пташко щоб додому не
вернулась…
Г Прославши скатерті при обелісках своїх солдатів поминають вдови.
Д Мовчить мій цілий світ загорнутий в легкі словесні целофани.
3. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани але до скону їй служив
без зради без омани.
Б Чуєш мамо горлиця мені знову нагадала давню пісню колискову.
В Ой видко шлях був довгий та трудний либонь їм там судилось ночувати.
Г Я подавала їй квітки і листя й трави і з рук її не зводила очей.
Д Вигострю виточу зброю іскристу скільки достане снаги мені й хисту.
4. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Цілющими бальзамами п’янить пахуча хвоя кожну душу.
Б Може й справді квітнуть паперові кинуті на синій фон квітки.
В І справді інше слово часом дорогоцінніше самої речі.
Г Піде луна по твердинях тиранів стрінеться з брязкотом інших мечей з
гуком нових не тюремних речей.
Д Слово чому ти не твердая криця що серед бою так гостро іскриться?
5. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Месники дужі приймуть мою зброю кинуться з нею одважно до бою.
Б Бережу реліквію єдину батькову світлину фронтову.
В Зброє моя послужи воякам краще ніж служиш ти хворим рукам!
Г Знову чайка кигиче вітра-легіня кличе розпросторивши крила йому
навстріч летить.
Д Помчалися темнії хмари далі зоставляючи на своєму шляху воду.
6. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
 А Здається скелі шепочуть між собою дослухаючись до гомону лісу.
Б Сідайте хай ноги для дороги.
В Зникає північний гість та погляд той і мова лишають в серці слід
кривавий і страшний.
Г Твою долю моя доню позаторік знала позаторік і зіллячка для того
придбала.
Д І він пішов нестриманий полями.
7. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Мій бідний друже я принесла тобі всі квіти що дала скупа весна твого
скупого краю.
Б Дубів статечних велетенські руки тримають світ високий та ясний.
В Тим часом люди працьовиті розкинули майстерні сіті сильця поставили
пастки по кущиках позасідали принадоньки понакладали та й ну ловить
думки-пташки.
Г Висока до шиї козаків трава вкривала береги річки.
Д На щастя літак ішов по курсу майже на схід.
8. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Обличчя вмию хліб і сіль знайду візьму пораду стриману і строгу.
Б Вроджені в злу розпачливу хвилину йшли ми в життя в передсвітню
годину.
В Пливе Десна Довженкова ріка.
Г Синам розкажуть мрійні матері як ми ішли із думою новою нових часів
нові каменярі.
Д Все упованіє моє на тебе мій пресвітлий раю на милосердіє твоє.
9. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Братайтеся з нами з нами козаками згадайте Богдана старого гетьмана.
Б За вікном у вишневих гілках шарудить бешкетуючи вітер.
В Там у бузках за вікном отим миле обличчя і досі сниться мрією спогадом
сном золотим.
Г Вибачайте люди добрі що козацьку славу так навмання розказую без
книжної справи.
Д У розлуці з тобою кохання моє світить і смутить буяє й життя не дає.
10. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Рухи і голос і погляд коханих я б не боялась любила б я їх.
Б І як торік виходить на планер художниця руденька осінь рання.
В Мене ж ніщо у серце не торкає ні ліс ні сад зелений мій кудрявчик ані в
луску розтоплена ріка.
Г Невільники не мали ані зброї ані джури ні лицарських обов’язків тільки
мури та кайдани.
 Д Загорися ти моє серденько запалай пожаром.
11. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Покинуті пов’ялі простіть мене конвалії!
Б Підсвічені багрянцем тихо линуть листи кленові падають до ніг
безсмертній Лесі гордості Вкраїни.
В Море плаче голосом великим дужі хвилі ринуть і ридають і здіймаються
все вгору й вгору.
Г А вже завтра зійде сонце ясне і само освітить гори-хвилі.
Д Він прожив під сонцем коло ста літ ніколи не ховаючись у холодок.
12. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А У мислях ти йдеш на дороги несходжені бурю чекаючи в синій блакиті.
Б Сонце одходило до спокою червоним світлом обдаючи землю.
В Наш лютий вороже недарма ти боїшся кайданів тих залізної музики!
Г Осінній плач осінній спів посеред літа золотого непереможно забринів із
серця мого.
Д Мені в сю ніч приснився місяць ясний високе небо.
13. Правильно поставлено розділові знаки в реченні
А Співайся, пісне, полум’яна, нехай почує вся земля про мужнього Франка
Івана.
Б Ти Батьківщино, вчила мене жити, дбайливо підпираючи плечем.
В Мені приснилась, друзі, мої рідні, безсонна ніч одна, що так давно
минула.
Г Ти знаєш, сестро, як блакитна нічка бентежить серце, думку пориває?
Д Любові сповнений до дна, я вам щедрую добрі люди у святкові дні і в
кожен будень.
14. Правильно поставлено розділові знаки в реченні
А Прощай, синє море, безкрає, просторе!
Б Чигрине, Чигрине мій друже єдиний, проспав єси степи, ліси і всю
Україну.
В Добирайте, дядьки, молодиці, гарненькі, дівчатка.
Г Наша славна, Україно, у нас для тебе серце б’ється!
Д Не цураймось, не цураймось ми науки браття!
15. Правильно поставлено розділові знаки в реченні
А Лети ж моя думо, моя люта муко, забери з собою всі лиха всі зла.
Б Гуляй же, море, мовчіть, гори.
В Візьміть мене хмари на крила свої.
Г Прекрасні квіти пести, охороняй юначе!
Д Стара, похила батьківська, хатино, завжди для тебе я – мала дитина.
16. Правильно поставлено розділові знаки в реченні
 А Встає Кобзарева зоря над тобою моя Україно!
Б Гетьмани гетьмани, якби-то ви встали, встали, подивились на той
Чигирин, що ви будували, де ви панували.
В Добре тобі, брате: маєш крила, маєш силу, є коли літати.
Г Ой хустино, хустиночко мережана, шита, тільки й слави козацької –
сіделечко вкрити.
Д Прийди, весно новим життям заграй.
17. Правильно поставлено розділові знаки в реченні
А Ні Марку, ніяко мені матір’ю сидіти: то багаті люди, а я наймичка.
Б Ой жалю, мій, жалю, гіркий непомалу!
В О світе зелений для тебе в мене багато, багато пісень.
Г Розкажи, тополе, не ховай од всіх, чому слабне вітер в кучерях твоїх?
Д О краю мій моя, блакить, тебе душа моя вітає.
18. Правильно поставлено розділові знаки в реченні
А Гей ви, струни мої золоті, голосні, вам не знати ніколи печалі!
Б Якось сину брів я полем, весь заглиблений у себе.
В О людино коли, повна щастя й привіту, заживеш ти в добрі цього ясного
світу.
Г Я для тебе мій, краю, все – посильне людині – зроблю.
Д Медом, хлібом, зорями вантажений сивий Дніпре, клекоти!
19. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Ой Дніпре мій, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.
Б Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з
тобою.
В Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа
моліте.
Г Йди в тисячоліття рідна, мово, до сердець і душ людських доходь.
Д Спасибі тобі, моє сонечко, за промінчик твій – щире словечко!
20. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Гей ви, зорі ясні, тихий місяцю мій, де ви бачили більше кохання?
Б О пісне крилата, лети над землею, дзвени і зови до світу, до сонця із
темряви брата, надію у серці йому оживи!
В Ой не світи, місяченьку, не світи нікому, тільки світи миленькому, як іде
додому.
Г Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, не пущу тебе колиску синову
гойдати.
Д Гей, почуйте добрі, люди, заздрить мені треба: грім ударив мене в груди,
грім з ясного неба.
21. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
 А Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре, здрастуй, свіжосте нив, я воскрес, щоб
із вами жити під шаленством весняних злив.
Б Мерехтять у тумані огні, впали роси на заспані трави, ти прийди,
усміхнися мені, ластів’ятко моє кучеряве.
В О земле жорстока й мила ковтнула ти їхні дні – усе, що вони любили,
віддай долюбить мені!
Г Мадонно мого часу, над тобою палають німби муки і скорбот, і подвиг
твій, обпечений ганьбою, благословив розстріляний народ.
Д Вкраїнонько, розтерзана на шмаття, у смороді й тумані гнойовім,
кричиш ти мені в мозок, мов прокляття, і зайдам, і запроданцям твоїм.
22. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Прибудь, прибудь, мій миленький, з далекого краю.
Б Через гору та в долину не ходи до мене, вражий сину.
В Нащо ж мене віддаєте, мої рідні тато, хто вам буде замітати щораночку
хату?
Г Хотів би я мамо веселі пісні співати й сміятись, як діти.
Д Прибирайся, свекрушино, прибирайся, молодої невісточки сподівайся.
23. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Рости моя пташко, мій маковий цвіту, розвивайся, поки твоє серце не
розбите.
Б Пусти мене, мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє.
В Спи, моя дитино золота, спи, моя тривого кароока, спи, моя гіллячко
голуба.
Г Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій.
Д Народе мій, дитино ясночола, живи й орудуй мовами всіма, бо кожна
мова – твого духу школа, твоєї справи – золота сурма.
24. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Швидко ми побачимось, рідна матінко моя.
Б Чому сьогодні одягла ти одяг свій найкращий ткале, чому твій похід
заквітчали вінки осіннього зела?
В Ой летіть, вітри буйні, зашуміть калиновим гіллям край вікна, розбудіть
матір шелестом поривним.
Г Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно у світі молодому жить.
Д Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте очі ви, берізки голі!
25. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Не рівняйте мене, пан виборний, з городянками: я не вередую і не
перебираю женихами.
Б Я не розчарувавсь, генерале: край вартий того, щоб ради нього ставити
на карту наш капітал
 В Різні, подруго, є люди, гідні шани і огуди, є без цвіту, є в цвіту.
Г Вчителько моя, зоре світова, на Вкраїні милій, в рідній стороні.
Д Чи живеш біля моря синього, чи в степу, чи обіч гори, ти не будь
малоросом, сину мій, українською говори.
26. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Танцюй, Мар’яно, поки не викопалась яма.
Б Не журись, Семене, що грошей немає в мене, прийде час, що і в тебе не
буде.
В Не микайся, Грице, на дурницю, бо дурниця боком вилізе.
Г Святий Андрію, на тобі конопельки сію, дай мені, Боже, знати, з ким
буду шлюб брати.
Д На тобі, Гавриле, що мені не миле.
27. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А От маєш, Гандзе, книш, тобі грають, а ти спиш.
Б Лізь, Марку, хоч у тісну шпарку.
В Їж, Петре, поки тепле.
Г Хома, сиди вдома, роби веретінці, буде тобі, буде мені, буде й твоїй
жінці.
Д Балакай, Климе, нехай твоє не згине.
28. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.
Б Спитай себе, дитина, хто ти є, і в серці обізветься рідна мова; і в голосі
яснім ім’я твоє просяє, наче зірка світанкова.
В У тебе, козаче, такі дивні карі очі, яких я ще зроду не бачила.
Г Крім вогню, хлопче, треба мати ще й витримку.
Д Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.
29. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Шуми, вітер, шуми, буйний, на ліси, на гори.
Б Листоноше, у нелегкі часи Другої світової війни тебе чекали з
нетерпінням та острахом водночас.
В Зараз ви кажете надзвичайно цікаві речі, Григорію Павловичу.
Г Піди, Марусю, піди, моя голубко, вибери моє збіжжя.
Д Скажи, Україно, звідки могутність незламна твоя?
30. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Ти чого це, дівко, на вулицю носа не показуєш?
Б Добридень, квітне, повелитель квіту.
В Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія.
Г Здрастуй, пташечко маленька, звідкіля ти, звідкіля?
Д Нехай живе поезія, мій друже.
31. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Не шуми ти, луг, і не гасніть, далі!
Б Ти припав, мій син, до лиця мудрої кринички польової.
В Мій отчий дім незабутній, зі мною скрізь твоє тепло.
Г За руку беру тебе, слово, як юнку, як рідну дитину, на руки беру.
Д Командир, хай поблизу Дніпра відпочине воїна душа!
32. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Розкажи мені, сивий діду, про твої пережиті дні.
Б Неси мене, коне, до рідної хати.
В Зацвітай, моя синя квітка, не хилися та не в’ялися, не губи своєї сили.
Г Зрадний твій покров, лукава ти, весняна ніч!
Д Браття і дружина, краще ж нам потятим бути, ніж в полоні гинуть!
33. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Батько, хоч не рідний, то названий, я не знаю, як вам і дякувати за вашу
раду.
Б Оставайтеся здорові, мої високії тополі і хрещатий мій барвіночок.
В Вийся, жайворонок, над полями, розважай людську тугу ти піснями.
Г Дивіться, чоловіченьки, які в мене черевиченьки.
Д У світ широкий навпростець ти веди мене, надія!
34. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Бідна волошка, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?
Б Я марила всю ніченьку про тебе, мій паниченьку!
В Я лечу до тебе, чужоземка моя дорога, щоб до кінця нашого життєвого
шляху бути разом.
Г Мрія, не зрадь, я так довго до тебе тужила.
Д Сій, сіваче, у людські груди правди вічної зерно.
35. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правда віку.
Б Розлягайся, скиба чорна, сійся, зерно, і рости!
В O мій народе, Прометея ти маєш душу молоду.
Г Ні, землю, ти в мене єдина, я із тебе росла, а за тебе міцніша.
Д Щоб ти зів’яв був, невігласу, як ота морковочка зів’яла від твоїх
каторжних рук!
36. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А І зберіг я тільки, ненечка, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка,
сердечко.
Б Праведна душо, прийми мою мову, не мудру, та щиру.
В Свідчу Вам, дорогий Добродіє, свою повну симпатію і найсердечніші
бажання здоров’я та сили.
Г Моя любов, я перед тобою, бери мене в свої блаженні сни.
Д Зачерпнімо, любі друзі, ми води одним відерцем!