Я вважаю, що Україна у 2014 році не отримала дієвої допомоги від

міжнародного товариства саме через декілька причин. По-перше, міжнародна

спільнота зацікавлена лиш у власних інтересах, і не хоче допомагати Україні,
адже поки, що російська агресія не зачіпає європейських кордонів. Ситуація
схожа до події у Чехословаччині у 1939 році, чи не так? По- друге, жодна з
іноземних держав не бажала іти на серйозний конфлікт з Росією, бо ця
країна – і вигідний міжнародний партнер, і впливова фігура на політичній
арені, і водночас ядерна держава.
Практична робота 2
Я погоджуюсь з твердженням Бжезінського, адже, справді, після краху
СРСР, США отримали величезний вплив, змогли зосереджувати у своїх
руках всю могутність; на той час не було держави потужніше. Америка
залишалася основною рушійною силою у світовій економіці, була оснащена
могутньою армією та зберігала лідерство у технологіях. Проте через 10 років,
а саме на початку 2000-х, у штатів з’явилися конкуренти – Китай та
Європейські держави, і наразі США уже не займає провідної позиції у всіх
сферах світової влади, а ділить першість із Піднебесною та Європою. Китай
не відстає, а можливо навіть випереджає Америку, у розвитку торгівлі та
технологій, у той час як Європейські держави лідирують згідно показників
економічного розвитку.
Практична робота 3
Я найбільше погоджуюся з думкою Станіслава Єжі Леця: Гарантія миру –
закопати сокиру війни разом із супротивником. І справді спокій може бути
повністю забезпечений лише тоді, коли опонент роздавлений, знищений.
Ось наприклад, холодна війна тяглася довго і нудно, допоки СРСР не зазнав
економічного виснаження та не був спроможний протистояти США. Америка
зробила все заради того, щоб знесилити супротивника, лиш е таким чином
зариваючи сокиру війни. Схожу паралель можна провести до подій, які
сталися наприкінці Другої Світової війни. Поки нацистська Німеччина не
була придушена, ніхто не міг гарантувати миру та спокою на міжнародній
арені.
Практична робота 4
Я згідна зі словами В’ятровича, потрібно пам’ятати жертв Афганської війни,
проте возвеличувати їх “подвиги” було б цинічно, адже вони брали участь в
збройній агресії проти іншої держави, якій зараз піддається Україна.
Можливо це звучить безсердечно, проте, на мою думку, українців, які
воювали в Афганістані, героями назвати не можна, адже вона не захищали
власну державу, а лиш у були відправлені на війну як найманці, гарматне
м’ясо. Участь українців у Афганській війні – вимушена; більше того – це
кривава пляма в історії нашого народу, яка ніяк не додає йому слави.