Білет №1

1. Поняття про тканини, основні види тканин

Ткани́на — сукупність клітин, не обов'язково

ідентичних, але є спільного походження, що
разом виконують спільну функцію. Тканинний
рівень — це рівень клітинної організації,
проміжний відносно клітин та усього організму.
Органи утворюються функціональним
об'єднанням тканин одного чи кількох видів.
Білет №2
Епітеліальна тканина: особливості будови,
розташування в організмі.

Епітеліа́льна ткани́на — шар клітин, що вистилає

поверхню (епідерміс) і порожнини тіла, слизові
оболонки внутрішніх органів, травної, дихальної,
сечостатевої системи. Склад з клітин, які щільно
розташовані одна біля одної, міжклітинної
речовини.
Епітеліальна тканина знаходиться на поверхні ,
на межі із зовн.середовищем. Вкриває тіло,
вистилає слизові оболонки, утв. більшість залоз.
Риси будови:
1.Розташування у вигляді пластів або тяжів.
2.Контакт із сполучною тканиною, з якою
епітеліальна тканина сполучається за
допомогою пластинчастогоутворення -
базальної мембрани.
3.Відсутність кровоносних судин.
Поділяють на 2 групи:
Покривний:
Одношаровий:
o Одно- і багаторядний
o Плоский, кубічний, призматичний
Багатошаровий:
o Плоский, призматичний, кубічний
o Зроговілий, незроговілий, перехідний
o Війчастий

1 - одношаровий плоский; 2 - одношаровий

кубічний; 3 - одношаровий циліндричний; 4 -
одношаровий миготливий; 5 - багаторядний
циліндричний; 6 - багаторядний миготливий; 7-8 -
багатошаровий епітелій.
Ф-ції покривного епітелію:
1.Розмежувальна
2.Транспортна
3.Захисна
4.Рецепторна
Залозистий:
Склад. із залозистих клітин –гландулоцитів
(клітини для синтезу, накопичення, виділення
секрету).

o Ендокринні і екзокринні
o Одно- і багатоклітинні
Ф-ції: 1. секреторна
Білет №3
3. Сполучна тканина: особливості будови, види,
розташування в організмі, значення.

Сполучна тканина, особливості будови, види,

розташування в організмі, значення. Здатність до
регенерації.

Сполучна́ ткани́на — тканина живого організму,

яка виконує опорну, захисну і трофічну функції.
Складається з декількох видів клітин; переважно
з фібробластів, волокон і основної тканинної
речовини. Міжклітинна речовина добре
виражена.
Функції Сполучна тканина виконує опорну,
захисну і трофічну функції.
Трофічна — бере участь в обміні речовин (кров,
лімфа, жирова), тому в таких видах сполучної
тканини багато міжклітинної речовини. Захисна
— клітини здатні до фагоцитозу і беруть участь в
процесах імунітету та зсідання крові Опорна —
утворює зв'язки, сухожилля, хрящі, [кістки] (в
таких видах сполучної тканини мало міжклітинної
речовини, або вона щільна, наприклад кісткова,
за рахунок наявності в ній солей, також в ній є
волокна) Бере участь у загоюванні ран, бо має
найвищу здатність до регенерації. Види Кількість
і вигляд клітин та волокон, а також кількість і
склад основної речовини у різних видів сполучної
тканини відрізняються залежно від їхніх функцій.
Розрізняють декілька видів сполучної тканини:
кісткову, хрящову, жирову та інші. До сполучної
тканини відносяться також кров та лімфа.
Сполучна тканина утворює строму практично всіх
органів.
Власне сполучна тканина складається з клітин
(фібробластів) і міжклітинної речовини (волокна з
білків колагену й еластину); її поділяють на пухку
та щільну. Пухка сполучна тканина з'єднує шкіру
зі структурами, які лежать під нею, вкриває
кровоносні судини та нерви. Щільна сполучна
тканина утворює дерму, сухожилки, зв'язки.
Сполучна тканина зі спеціальними функціями
представлена жировою тканиною і пігментними
клітинами. Жирова тканина складається з клітин
(ліпоцитів) і утворює жирові депо організму —
підшкірну жирову клітковину, сальники. Пігментні
клітини розсіяні в шкірі; вони містять пігмент
меланін, який захищає організм від
ультрафіолетового випромінювання.
Тверда сполучна тканина представлена
кістковою і хрящовою тканинами, а рідка —
кров'ю та лімфою.
Білет №4
4. М’язова тканина: особливості будови, види,
розташування в організмі, значення.
М'язова тканина: особливості будови, види,
розташування в організмі,значення.

Мязова тканина – це тканина, що становить

основну масу мязів і характеризується здатністю
до скорочення, що, в свою чергу, зумовлює
переміщення у просторі організму або його
частин.
Цій функції відповідає будова головних елементів
м’язової тканини, які мають подовжену форму і
поздовжню орієнтацію міофібрил, до складу яких
входять скоротливі білки - актин та міозин.
Вона поділ. на гладку та посмуговану м’язові
тканини.
Гладка:
 утворює м’язові оболонки внутрішніх органів
 наявність скоротливого апарату у вигляді
гладких міофібрил із веретеноподібною
формою
 повільне скорочення і здатність перебувати
протягом тривалого часу у стані
скорочення, затрачає відносно невелику к-сть
енергії (тонічне скорочення)
 інервується вегетативною нерв. систем.(не
підпорядкована нашій волі)
Посмугована:
Посмугована скелетна м’язова тканина:
 структурно-функціональна одиниця – м’язове
волокно, що являє собою симпласт
 скоротливий аппарат представлений
посмугованими міофібрилами
 основу феномена посмугованості міофібрил
складає чергування світлих та темних
ділянок з різноманітними фіз-хім та оптичними
властивостями
Посмугована серцева м’язова тканина:
 чергування темних і світлих проміжків
 побудована із клітин – кардіоміоцитів
 здатна до спонтанних ритмічних скорочень
Білет №5
5. Нервова тканина: особливості будови, види,
розташування в організмі, значення.
Нервова тканина: особливості будови, види,
розташування в організмі, значення.

Нерво́ва ткани́на — структурний компонент ЦНС

(ГМ і СМ).
ЗНАЧЕННЯ. сприймає подразнення,
трансформує в нервовий імпульс і швидко його
передає, зберіг інфу, продукує БАР і тому
нервова тканина пов’язана з діяльністю органів і
систем о-му.
БУДОВА. з нервових клітин – нейронів і клітини
нейроглії, які поділ на макроглію (гліоцити) і
мікроглію (гліальні макрофаги).
Нейрони- основні структурні елементи нервової
тканини, що сприймають подразнення,
виробляють і передають імпульс.

Розташування: є головним компонентом

головного мозку, спинного мозку, вентрального
нервового каналу безхребетних та соматичних
нервів.
В нейроні розрізняють тіло (сому) і
відростки(аксон і дендрити).
Аксон - довгий відросток нейрона, функція якого
полягає в проведенні збудження від тіла клітини
до других нейронів, або периферійних органів.
Дендрити – короткі багато численні відростки,
функція – прийняття імпульсів від інших нейронів
і проведення збудження до тіла нервових клітин.
Нейроглія – середовище існування нейронів.
Забезпечує трофічну, секреторну та захисну
функції.
Білет №6
6. Загальний план будови органа. Системи
органів та їх функції.
Загальний план будови органа. Системи органів
та їхні функції.

Орган – цілісний анатомічний утвір, який має

певні, притаманні лише йому форму, будову, ф-
цію, і положення в о-мі.
Орган побудований із всіх видів тканин. Але
основною є та, що викон основну ф-цію
органа(печінці, легенях, нирках, залозах –
епітеліальна тк; кістки – сполучна; мозку –
нервова тканина).
Системи органів –сукуп однорідних органів, які
подібні за буд, ф-цією, розвитком.
Апарати органів – мають різну будову і
походження, але викон спільну ф-цію.
Системи і апарати органів та їх функція.
1.опорно-руховий апарат – забезпеч опору,
захист і переміщ тіла та його частин у
просторі
2.травна сист – забезпеч перетравл і
всмоктув реч. які надходять в о-м ззовні та
вивед з о-му неперетравлених залишків
3.дихальна сист – забез обмін газів між кров’ю
і зовн середовищем
4.видільна – забез виведення з о-му
відпрацьованих продуктів
5.статева – слугує для збереж. виду
6.кровоносна – об’єднує серце і судини в яких
кров циркулює по всьому тілу
7.лімфатична – сист трубок, у яких з органів і
тканин лімфа тече до вен.
8.сист органів чуття – сприймає
подразнення зовн. та внутр. середовища
9.сист органів внутрішньої секреції, або
ендокринна сист – забезпеч хім. зв'язок і
регуляцію всіх процесів в о-мі.
10. нервова – забезпеч зв'язок органів і сист
між собою та із зовн середовищем.
Білет №7
7. Скелет: визначення, функції, структурно-
функціональна одиниця скелета – кістка. Кістка
як орган, її хімічний склад, окістя, види кісток.
Скелет: визначення, функції, структурно-
функціональна одиниця скелета — кістка.

Скелет - це система твердих, головним чином

кісткових і хрящових утворень, які становлять
основу тіла людини. ''Маса'' – 5-6 кг.
Функції:[ред.]
 Опорно-рухова
 Захист органів від мех. пошкоджень
 Обмін реч.(кістка – депо мін.солей –
фосфору,калію,кальцію,заліза)
 Кровотворна
Скелет людини поділ. на:[ред.]
1.Осьовий:
 Хребетний стовп
 Череп
 Грудна клітка
2.Додатковий:
 Пояс верхньої кінцівки
 Вільна верхня кінцівка
 Пояс нижньої кінцівки
 Вільна нижня кінцівка
Скелет людини утворюють понад 200 кісток:
 36-40 - непарні;
 23 кістки утворють череп;
 33-34 хребці утворюють грудну клітку;
 64 кістки входить до складу верхніх кінцівок
 62 - до складу нижніх кінцівок.
Розміри та пропорції скелета залежать від статі,
типових та індивідуальних особливостей. Скелет
жінки відрізняється від скелета чоловіка тоншими
і легшими кістками, більшим вигином у
поперековому відділі хребта, коротким та
широким крижем, низьким і широким тазом,
відносно більшою шириною та округлістю черепа,
вужчою та довшою грудною кліткою.
Білет №8
8. З’єднання кісток, види. Будова суглоба,
допоміжний апарат суглоба. Класифікація
суглобів, види рухів у суглобах.
З’єднання кісток, види. Будова суглоба,
допоміжний апарат суглоба. Класифікація
суглобів, види рухів у суглобах.

Артросиндесмологія – наука про з'єднання кісток.

З'єднання кісток об’єднують кістки скелета в
єдине ціле. Ці з'єднання мають різну будову,
фізичні власт(міцність, пружність, рухомість).
Види з'єднань між кістками:
1.Неперервні (синартрози) – між кістками є
прошарок сполучної тканини, хряща або
м’яза. Вони нерухомі або малорухомі.
2.Перервні (діарторози, суглоби) – між кістками
порожнина, більш рухомі.
3.Напівсуглоби (симфізи) – перехідна форма
між неперервними і перервними з'єднаннями.
В хрящі, що знаходиться між кістками, є
щілина.
Будова суглоба.
Суглоби утворюються тоді, коли є:
 наявність двох суглобових поверхонь
 капсула, або суглобова сумка (герметично
оточує суглобову порожнину)
 синовіальна рідина (змочує суглобові
поверхні для зменш тертя під час рухів)
 порожнина
Допоміжні апарати: допоміжні зв'язки, суглобові
губи, диски, меніски, сесамоподібні кістки,
синовіальні складки і ворсинки. Вони виник у
суглобах, на які припадає велике функціональне
навантаження.
Класифіккація суглобів:
1.за кількістю суглобових поверхонь:
 прості (якщо в утворенні суглоба бере участь
дві кістки) - між фалангові суглоби.
 складні (якщо в утворенні суглоба бере
участь більше ніж дві кістки) - ліктьовий суглоб
 комплексні (якщо всередині суглоба є диски,
меніски) - колінний суглоб
 комбіновані (суглоб склад з двох анатомічно
відокремлених суглобів, які функціонують
одночасно) – скронево-нижньощелепний
2.за функцією:
 одноосьові – коли в суглобі можливі рухи
навколо однієї осі. За формою поділяються на
блокоподібні та циліндричні.
 двохосьові – коли в суглобі можливі рухи
навколо двох осей. За формою поділяються на
еліпсоподібні, виросткові, сідлоподібні.
 багатоосьові – коли в суглобі можливі рухи
навколо трьох осей. За формою поділяються
на кулясті, плоскі, чашкоподібні
Види рухів у суглобах:
 фронтальні (рухи згинання, розгинання)
 сагітальні (приведення, відведення)
 вертикальні (обертання)
Коловий рух– послідовний рух навколо трьох
осей (кисть)
Велична об’єму рухів залежить від форми
суглоба, кількості та розташування зв'язок, що
укріплюють суглоб. від розташування та ступеня
розтягування м'язів, які оточують суглоб.
Білет №9
9. Скелет голови (череп): відділи та кістки, що їх
утворюють, особливості будови кісток черепа.
З’єднання кісток черепа. Вікові особливості
черепа.

Скелет голови (череп): відділи та кістки, що їх

утворюють, особливості будови кісток черепа.

Кістки голови в сукупності становлять череп, що є

вмістилищем для головного мозку, деяких органів
чуття (зору, нюху, смаку).
Кістки черепа є опорою для початкових відділів
дих.шляхів і трав. с-ми.
Череп поділ. на:
• Мозковий
 2 парні кістки (скронева, тім’яна)
 4 непарні (лобова, решітчаста, клиноподібна,
потилична)

1 — лобова кістка, 2 — тім'яна кістка, 3 —

клиноподібна кістка, 4 — скронева кістка, 5 —
потилична кістка, 6 — решітчаста кістка
• Лицевий
 6 парних кісток (верхня щелепа, носова,
слізна, вилична, піднебінна, нижня носова
раковина)
 2 непарні (нижня щелепа, леміш, під’язикова
кістка)

Кістки мають багато отворів і каналів, через які

проходять судини і нерви. Деякі кістки мають
всередині порожнини або комірки, які заповненні
повітрям (синуси).
Кістки мозкового черепа:
1. Потилична кістка має такі частини: луску,
основну і бічну частини. Всі ці частини
обмежовують великий потиличний отвір.

2. Тім’яна кістка - чотирикутна ввігнута кісткова

пластинка, має 4 краї (лобовий, потиличний,
лусковий, сагітальний), 4 кути (лобовий,
потиличний, клиноподібний, соскоподібний).

3. Лобова кістка склад. з луски, парних

очкоямкових частин і непарної носової. Кістка є
повітряносною, в ній міститься лобовий синус
(запалення – фронтит).
4. Решітчаста кістка лежить в глибині черепа,
бере участь в утвор. нос.порожнини і очних ямок.
Склад з перпендикулярної, очноямкової і
решітчастої пластинки.

5. Клиноподібна кістка розташ. між потиличною і

лобовою кістками на основі мозкового черепа.
Склад. з тіла і трьох парних відростків: великих
крил, малих крил, крилоподібних відростків. Між
малими і великими крилами розташована верхня
очкоямкова щілина , через яку проходять судини і
нерви.

6. Скронева кістка - парна кістка, яка входить до

складу основи і бічної стінки черепа.

У скроневій кістці вирізняють 3 частини: •

Лускова
• Барабанна
• Кам’яниста
У скроневій кістці містяться середнє і внутр. вухо.
Кістки лицевого черепа:
1. Нижня носова раковина – парна самостійна
кісткова пластинка, яка звисає в порожнину носа
з бічної його стінки. Склад. з тіла і 3 відростків.

2. Слізна кістка – парна тонка і крихка пластинка

чотирикутної форми, розташована на медіальній
стінці очної ямки. Бере участь в утвор. носо-
слізного каналу.

3. Носова кістка – парна, має форму витягнутої

чотирикутної пластинки. Утвор. кісткову основу
спинки носа.

4. Леміш – непарна кісткова пластинка

трапецієподібної форми. Бере участь в утвор.
нос.перегородки.

5. Піднебінна кістка – парна, склад. з

перпендикулярної і горизонтальної пластинок, які
беруть участь в утвор. стінок нос. І рот.
порожнини, очної ямки та крилоподібно-
піднебінної ямки.
6. Вилична кістка – з’єднує кістки мозкового і
лицевого черепа. Має бічну, скроневу, очну
поверхні і два відростки: лобовий і скроневий.

7. Верхня щелепа – парна кістка, має тіло і 4

відростки (лобовий, виличний, альвеолярний,
піднебінний).

8. Нижня щелепа – непарна,єдина кістка черепа,

яка рухається. Має тіло і дві гілки.

Білет №10
10. Скелет тулуба. Хребетний стовп, відділи.
Особливості будови хребців, з’єднання хребців.
Хребетний стовп в цілому: фізіологічні вигини
хребта, їх формування, значення.

Скелет тулуба
До скелета тулуба належить хребетний стовп та
кістки, що утворюють грудну клітку.
Хребетний стовп
Хребетний стовп виконує функцію опори тіла,
тобто він витримує тягар голови, тулуба та
верхніх кінцівок і переносить його на таз та нижні
кінцівки, є гнучкою віссю тулуба.
Форма хребта дорослої людини зумовлена
вертикальним положенням тіла.
У людини хребетний стовп складається з 33-34
хребців. Останні 9 хребців зростаються і
утворюють крижову та куприкову кістки.
Розрізняють такі відділи хребта; шийний
(складається з 7 хребців), грудний (з 12),
поперековий (з 5), крижовий (з 5), куприковий (з
4-5).
Будова хребців. Усі хребці, за винятком І та II
шийних, мають однакову будову, а саме: кожен
хребець має тіло, спрямоване вперед, від якого
відходить дуга. Тіло і дуга обмежовують
хребцевий отвір. При накладанні хребців один на
другий ці отвори формують хребетний канал, в
якому розташовується спинний мозок. Канал
сполучається з порожниною черепа через
великий потиличний отвір у потиличній кістці.
Дуга кожного хребця за допомогою ніжок дуги
хребця прикріплюється до тіла, де знаходяться
верхні та нижні вирізки. Останні утворюють мі-
жхребцеві отвори, через які проходять
спинномозкові нерви. Від дуги кожного хребця
відходять відростки: угору і униз – верхні та нижні
суглобові (парні), назад – остисті (непарні), в
сторони – поперечні (парні).

Шийні хребці. Характерною ознакою шийних

хребців є наявність отвору в поперечних
відростках, а остистий відросток розщеплений
(крім VII). Перший шийний хребець називається
атлантом, не має тіла і остистого відростка, а
лише дві дуги (передню і задню) та бічні маси, на
яких є суглобові ямки (верхня і нижня) для
зчленування з потиличною кісткою та II шийним
хребцем. II шийний хребець (осьовий) вже має
тіло, на якому розташований зуб (спрямований
угору) для зчленування з передньою дугою
атланта. VII шийний хребець (виступний) має
довгий, нерозщеплений остистий відросток.
Грудні хребці. Характерною ознакою грудних
хребців є наявність суглобових ямок на бічних
поверхнях тіла та поперечних відростках для
зчленування з головкою і горбиком ребра.
Поперекові хребці. Поперекові хребці мають
масивне тіло, тому що вони несуть велике
навантаження і мають додаткові відростки.
Крижові хребці отримали назву несправжніх, тому
що вони зрослися в одну крижову кістку. На ній
розрізняють: передню (тазову) і задню (спинну)
поверхні, основу (обернену угору), верхівку
(обернену униз) (рис. 4.36). На задній поверхні є
п'ять гребенів: серединний, парні медіальний та
латеральний. Вони утворилися внаслідок
зрощення остистих, поперечних та суглобових
відростків. На тазовій поверхні верхній край тіла І
крижового і нижній край тіла V поперекового
хребців утворюють виступ. Всередині крижової
кістки проходить канал, який утворився при
зростанні крижових хребців. Бічні частини
крижової кістки мають вушкоподібну суглобову
поверхню для зчленування з тазовою кісткою.
Куприкові хребці: куприковий відділ хребта
людини відповідає хвосту хребетних тварин.
Куприкові хребці теж зростаються в одну кістку –
куприк.
Хребет у цілому
Хребет дорослої людини має вигини.
Розрізняють вигини фізіологічні та патологічні. До
фізіологічних належать: 1) лордоз – вигин,
обернений опуклістю вперед. Лордоз є шийний і
поперековий. Вони виникають у дитини, коли
вона починає тримати голову і ходити; 2) кіфоз –
вигин, обернений опуклістю назад. Кіфоз є
грудний та крижовий. Вони виникають, коли
дитина починає сидіти.
У людей в нормі є також невеликий вигин хребта
вбік – сколіоз. Він виникає внаслідок більшого
розвитку мускулатури однієї половини тіла (у
правші – справа, у лівші – зліва). В старшому віці
збільшується грудний кіфоз. Вигини хребта
пом'якшують поштовхи та струси тіла при ходінні,
бігові, стрибках.
Незважаючи на незначну рухомість міжхребцевих
суглобів, в хребті в цілому можливі такі рухи, як
згинання і розгинання, відведення і приведення
(нахили в боки) та так зване скручування. Досить
рухомими є шийний та поперековий відділи
хребта. До якого рівня можна розвинути гнучкість
хребта, видно з досягнень гімнастів і циркових
артистів.
Грудна клітка. Грудна клітка формується 12-ма
парами ребер, непарною грудною кісткою
(грудниною) та грудними хребцями.
Ребра являють собою вузькі, довгі, вигнуті плоскі
кістки. Розрізняють справжні ребра (верхніх сім),
вони самостійно переднім кінцем прикріплюються
до груднини; несправжні ребра (VIII, IX, X) – вони
своїми хрящами з'єднуються з хрящем
попереднього ребра і лише тоді досягають
груднини; коливальні ребра (XI, XII) – їх передні
кінці вільно закінчуються в м'язах передньобічної
стінки живота.
У кожному ребрі розрізняють задню – кісткову
частину і передню – реберний хрящ. Кісткова
частина має головку, шийку і тіло. Між шийкою і
тілом у верхніх 10-ти парах ребер знаходиться
горбик ребра. На тілі розміщені зовнішня та
внутрішня поверхні, верхній і нижній краї. На
внутрішній поверхні нижнього краю помітна
борозна ребра, де прилягають судини і нерви.
Перше ребро, на відміну від усіх інших, має
верхню та нижню поверхні, зовнішній та
внутрішній краї. На верхній поверхні є
драбинчастий горбик (місце з прикріплення
драбинчастого м'яза). Позаду від горбика
знаходиться борозна підключичної артерії,
попереду – борозна підключичної вени.
Груднина – це плоска кістка, яка складається з
трьох частин – ручки (верхня частина), тіла та
мечоподібного відростка. Тіло з'єднане з ручкою
під тупим кутом. На верхньому краї ручки
знаходиться яремна вирізка, по боках від якої –
ключичні вирізки. На бічних краях ручки і тіла
груднини помітні реберні вирізки.
Будова груднини відрізняється від інших кісток
значним вмістом червоного кісткового мозку.
Грудна клітка в цілому. Грудна клітка обмежовує
грудну порожнину, в якій розташовуються
внутрішні органи: серце, легені, трахея,
стравохід, судини і нерви. Форма грудної клітки
залежить від статі, віку, будови тіла і фізичного
розвитку. Вона може бути широкою і короткою,
довгою і вузькою, але завжди, на відміну від
тварин, у людини передньо-задній розмір грудної
клітки менший від поперечного.
Верхній отвір грудної клітки обмежений тілом І
грудного хребця, першою парою ребер і верхнім
краєм ручки груднини. Нижній отвір обмежений
тілом XII грудного хребця, реберними дугами і
мечоподібним відростком. Він закритий
діафрагмою. У жінок грудна клітка коротша, ніжу
чоловіків.
Права і ліва реберні дуги утворюють
підгруднинний кут, відкритий донизу. Між
ребрами є міжреберні простори.
Рухи грудної клітки при диханні відбуваються
нерівномірно. Причиною є те, що нижні ребра
довші і більш вигнуті, а верхні – коротші і менш
вигнуті. У верхніх відділах грудної клітки
спостерігається так зване реберне дихання, коли
під час вдиху вона розширюється в сагітальному
напрямку. Одночасно з цим нижні відділи
розширюються в поперечному напрямку (черевне
дихання). Перше ребро взагалі дуже
малорухоме, а тому верхівки легень
вентилюються недостатньо.
Білет №11
11. Будова груднини, ребра, види ребер,
з’єднання ребер з грудниною та хребтом. Грудна
клітка в цілому, форми грудної клітки.

Будова груднини, ребра, види ребер, з’єднання

ребер з грудниною та хребтом. Грудна клітка в
цілому, форми грудної клітки.

Грудна клітка форм. 12 парами ребер, непарною

грудною кісткою(грудниною) та грудними
хребцями.

Ребра являють собою вузькі, довгі, вигнуті плоскі

кістки. Розрізняють справжні ребра (верхні
7), несправжні (8-10), коливальні (11-12).
Задня частина – кісткова частина, передня –
реберний хрящ.
Кісткова частина має головку, шийку, тіло. У
верхніх 10 ребрах між шийкою і тілом
знаходиться горбик ребра. На тілі роміщенні
зовн. і внутр.. поверхні, верхній і нижній краї. На
внутр. поверхні нижнього краю помітна борозна
ребра, де прилягають судини і нерви.
Перше ребро має верхню і нижню поверхні, зовн.
і внутр. краї. На верхній поверхні є драбинчастий
горбик, позаду від нього знаходиться борозна
підключичної артерії, попереду – борозна
підключичної артерії.

Груднина – плоска кістка, яка склад. з 3 частин

– ручки (верхня
частина), тіла та мечоподібного відростка. Тіло
з’єднане з ручкою під тупим кутом. На верхньому
краї ручки знаходь. яремна вирізка, по боках від
якої – ключичні вирізки. На бічних краях ручки
помітні реберні вирізки.

З’єднання кісток грудної порожнини:

Задніми кінцями (головками) ребра

зчленовуються з грудними хребцями і утв. суглоб
головки ребра. Горбики ребер зчленовуються з
поперечними відростками і утв. суглоб горбика
ребра.
7 пар верхніх ребер зчленовуються своїми
передніми кінцями з грудниною.
Перше ребро з грудниною утв. синхондроз,
останні 6 – діартрози (суглоби).
8-10 ребра з’єднуються мвж собою за допом.
синхондрозів і утв. реберну дугу.
Форма грудної клітки залежить від статі,
віку,будови тіла, фіз..розвитку.

Білет №12
12. Скелет верхньої кінцівки: скелет плечового
пояса та вільної верхньої кінцівки, сполучення
кісток

Скелет верхньої кінцівки: скелет плечового пояса

та вільної верхньої кінцівки, з’єднання кісток.

Скелет верхньої кінцівки склад. з пояса і вільної

верхньої кінцівки.
Пояс:
1. Ключиця
2. Лопатка
Вільна кінцівка:
1. Плече (плечова кістка)
2. Передпліччя (ліктьова і променева кістки)
3. Кисть:
• Зап’ясток
• П’ясток
• Фаланги пальців
Ключиця – s-подібно вигнута кістка, розміщ. між
ключичною вирізкою груднини і акроміальним
відростком лопатки. Розрізнять тіло і два кінці:
потовщений груднин ний і сплющенний
акроміальний.
Лопатка – плоска, трикутної форми кістка. Має
верхній, нижній, латеральний край, передню і
задню поверхні, медіальний, латеральний та
верхній краї.

На латеральному куті знаход. суглобова

западина для головки плечової кістки. У верхній
частині задньої поверхні розташ. ость.

З’єднання кісток ключового поясу:

Груднинний кінець ключиці зчленовується з
грудниною і утворює грудинно-ключичний суглоб
сідлоподібної форми. Зовн. кінець ключиці
з’єднується з акроміальним відростком лопатки
плоским малорухомим суглобом.
Плечова кістка:

• Тіло – спіралеподібно проходить борозна

променевого нерва
• Проксимальний кінець – головка, анатомічна
шийка, хірургічна шийка(місце найчастіших
переломів)
• Дистальний кінець – виросток (для з’єднання з
кістками передпліччя), два над виростки
(медіальний і латеральний)
Ліктьова кістка - розташована з медіальної
сторони передпліччя з боку мізинця. На
проксимальному кінці має два відростки
(ліктьовий і вінцевий, між ними розташов.
блокоподібна вирізка). Дистальний кінець –
головка і шилоподібний відросток.
[[
Променева кістка – розташ. з латеральной
сторони передпліччя, проксимальний кінець –
головка, під якою знаходь. шийка. Дистальний
кінець – зап’ясткова суглобова поверхня, ліктьова
вирізка, шилоподібний відросток.

Кістки зап’ястка – розташ. у 2 ряди.

Верхній (проксимальний) ряд: човникоподібна,
півмісяцева, тригранна, горохоподібна кістки.
Нижній (дистальний): кістка-трапеція, головчаста
і гачкувата кістки.
Кістки п’ястка – 5 кісток, кожна має основу, тіло,
головку.
Фаланги пальців – мають основу, тіло, головку.
Головка несе блокоподібну поверхню. Кожен
палець має 3 фаланги (проксимальна,
середня,дистальна), крім великого пальця (у
нього лише проксимальна і дистальна).
Кістки вільної верхньої кінцівки з’єднуються між
собою за допомогою суглобів:
Плечовий – утворений головкою плечової кістки
та суглобовою западиною лопатки.
Ліктьовий – утвор. плечовою, ліктьовою і
променевою кісткою. Складається з трьох
суглобів (плечоліктьового,
плечопроменевого,проксимального
променеволіктьового), які мають спвльну
капсулу.
Променево-зап’ясткоовий – утвор. шляхом
зчленування дистального кінця променевої кістки
з трьома кістками першого ряду зап’ястка.
Білет №13
13. Скелет нижньої кінцівки: скелет тазового
пояса, таз в цілому, статеві відмінності тазу.

Скелет нижньої кінцівки: скелет тазового пояса,

таз у цілому, статеві відмінності

Скелет нижньої кінцівки склад. з тазового пояса і

вільної кінцівки.
До пояса належить парна масивна тазова кістка.
До 16 років вона склад. з окремих кісток:
клубової, лобкової та сідничної. Після 16 років
вони зростаються своїми тілами і у цьому місці
формують кульшову суглобову западину, куди
входить головка стегнової кістки.
Клубова кістка – склад. з тіла і крила, яке
закінчується гребенем. На тазовій поверхні крила
є заглибина – клубова ямка, а позаду неї –
вушкоподібна суглобова поверхня для
зчленування з поверхнею крижової кістки.
Сіднична кістка – має тіло і гілку, яка утвор.
сідничний горб. Вище від гоба – сіднична ость.
Над ость – велика сіднична вирізка, під остю –
мала сіднична вирізка.
Лобкова кістка – має тіло, верхню та нижню гілку.
У місці, де гілки переходять одна в одну, утвор.
суглобова поверхня лобкового симфізу.
Тіла всіх трьох кісток обмежовують затульний
отвір.
Кістки тазового поясу з’єднані з крижовою кісткою
малорухомим парним крижово-клубовим
суглобом. Спереду утворюється непарний на
півсуглоб – лобковий симфіз, у якому лобкові
кістки з’єднані між собою за допом. хряща, у
товщі якого є невелика щілина, заповнена
рідиною.
Таз утворений тазовими та крижовою кістками,
куприком та їх зчленуваннями.
Розрізняють малий і великий таз. Межею між
ними є погранична лінія (від мису по дугоподібних
лініях клубових кісток, потім по верхніх гілках
лобкових кісток і верхньому краю лобкового
симфізу).
Великий таз утворений крилами тазових кісток.
Слугує опорою для внутр.. органів черевної
порожнини.
Малий таз утворений тазовими поверхнями
крижової кістки і куприка, сідничними та
лобковими кістками. Містить сечовий міхур,
прями кишку, внутр.. статеві органи.
Жіночий таз ширший і коротший, ніж чоловічий.
Під лобковий кут тупий (у чоловіків гострий),
крижова кістка коротка, широка, плоска.
Білет №14

Скелет вільної нижньої кінцівки: відділи,

з’єднання кісток.

Вільна кінцівка поділяється на стегно (стегнова

кістка), гомілку (велика і мала гомілкові кістки),
стопу(має 3 відділи: заплесно, плесно, фаланги
пальців).
Стегнова кістка – на верхньому кінці знаход.
головка, за нею – шийка, внизу та вгорі від якої
помітні великий та малий вертлюги. Задня
поверхня тіла кістки містить шорстку лінію.
Нижній кінець кістки потовщенний за рахунок
медіального і латерального виростків, між якими
спереду – надколінкові поверхня, а ззаду – між
виросткова ямка.

Наколінок – кістка округлої форми,на задній

поверхні – суглобова поверхня для зчленування
зі стегновою кісткою.
Великогомілкова кістка лежить медіально.
Верхній кінець несе медіальний і латеральний
виростки, на яких – суглобові поверхні для
зчленування зі стегновою кісткою. Тіло має
тригранну форму. Нижній кінець має нижню
суглобову поверхню (для зчленування з
надп’ятковою кісткою) і медіальну щиколотку.
Малогомілкова кістка лежить латерально. .
Верхній кінець несе головку з суглобовою
поверхнею (для зчленування з великогомілковою
кісткою). . Нижній кінець має латеральну
щиколотку,на якій знаход. суглобова поверхня
(для зчленування з надп’ятковою кісткою).

Кістки заплесна: надп’яткова,
п’яткова,кубоподібна,човникоподібна,клиноподібн
і кістки (медіальна і латеральна).
Надп’яткова кістка – має головку із суглобовою
поверхнею, за якою – шийка, а за нею – тіло. На
тілі зверху розташ. блок для зчленування з
великогомілковою кісткою, на нижній поверхні - .
суглобові поверхні для зчленування з п’ятковою
кісткою.
П’яткова кістка – лежить під надп’ятковою, має
тіло і шорсткий горб. На тілі розташ. суглобові
поверхні для зчленування з надп’ятковою та
кубоподібною кісткою.
Кістки плесна: плесно склад. з 5 коротких кісток, в
яких розрізняють головку, тіло та основу.
Фаланги пальців: кожен палець має 3 фаланги
(проксимальна, середня, дистальна) крім
великого (лише проксимальна і дистальна).
Кульшовий суглоб утвор. суглобовою поверхнею
головки стегнової кістки та кульшовою западиною
тазової кістки. За будовою – простий, за формою
– чашоподібний.
Колінний суглоб утвор. внаслідок зчленування
виростків великогомілкової та стегнової кістоок та
наколінки. За будовою – складний, за формою –
виростковий.
Верхні кінці великогомілкової і малогомілкової
кісток утворюють плоский малорухомий суглоб
тіла кісток і нижні кінці з’єднані за допомогою
синдесмозу (міжкісткової мембрани).
Надп’ятковийий суглоб
(гомілковостопний) утворений нижніми кінцями
кінці великогомілкової і малогомілкової кісток,
суглобові поверхні яких охоплюють надп’яткову
кістку. За будовою - складний, за формою –
блокоподібний.
Кістки заплесна зчленовуються суглобами,
капсули яких підкріплюються короткими зв’язками
із підошовної і дозальної поверхонь стопи.
Суглоб Шопара утворюють надп’ятково-
човникоподіюний і п’ятково-кубоподібний
суглоби.
Суглоб Лісфранка – суглоби між кістками
заплесна і основами кісток плесна.
Плесофалангові і між фалангові суглоби –
аналогічні до суглобів кисті.
Білет №15

Скелетні м’язи, розташування, значення, м'язові

групи. Будова м’яза як органа. Допоміжний
апарат м’язів.

Скелетнi волокна підрозділяються на фазні (вони

генерують ПД), тонiчнi (не спроможні генерувати
повноцінний потенціал дії здатний до
поширення).
Фазні волокна діляться на швидкі волокна (білі,
глiколiтичнi) і повільні волокна (червоні, окисні
волокна).
Тонічні волокна не спроможні розвивати «швидкі»
скорочення.
Скелетнi м'язи мають 2 типи волокон:
• Iнтрафузальне волокно знаходиться в середині
так званого м'язевого веретена - це
спеціалізований м'язевий рецептор, що
розташовується в товщі скелетного м'яза. Це
волокно необхідне для регуляції чутливостi
рецептора. Воно керується спеціальними
мотонейронами спинного мозку – гама-
мотонейронами.
• Всi м`язевi волокна, що належать даному м'язу і
не входять доскладу м'язевого веретена,
називаються екстрафузальними.
Скелетнi м'язи складають 40% від маси тіла і
забезпечують:
• пересування тіла в просторі,
• переміщення однієї частини тіла відносно іншої,
• підтримання пози,
• рух крові і лімфи,
• теплопродукцію,
• здійснення вдиху і видиху,
• рухову активність, яка є найважливішим
антиентропiйним і антистресовим чинником
• депонування води і солей,
• захист внутрішніх органів (наприклад, органів
черевної порожнини).
До скелетних м’язів належать м’язи кінцівок,
тулуба, дихальні. Ці м’язи легко збуджуються,
проводять збудження по м’язовому волокну з
великою швидкістю і швидко скорочуються.
М’язи мають складну будову. До їх складу
входять:
• м’язова і сполучна тканини,
• сухожилки
• нерви
• кровоносні та лімфатичні судини.
Посмуговані м’язи утворені з пучків м’язових
волокон, які обмежені прошарками сполучної
тканини.
Більшість м’язів кінцівок мають тіло (або черевце)
і два сухожилки. Один кінець при скороченні
м’яза залишається умовно нерухомим, його
вважають фіксованою точкою, другий – рухомим.
Білет №16

М’язи голови: мімічні та жувальні.

Мімічні м’язи – це тонкі м’язові пучки, які не

мають фасцій, вплітаються в шкіру.
1. Надчерепний м’яз – має широку сухожилкову
частину (сухожилків шолом), яка зростається з
шкірою, переднє (лобове) і заднє (потиличне)
черевця. Підіймає брови, зміщує шкіру навколо
чола вгору і назад, утворюючи на ньому складки.
2. М’яз –зморшувач брови – зводить брови.
3. Коловий м’яз ока – склад. з циркулярних
м’язових пучків, які оточують очну ямку і
вплітаються в шкіру повік. Він рошир. Слізний
мішок, зминає повіки, тягне брови униз, а шкіру
щоки – угору.
4. Коловий м’яз рота – у вигляді циркулярних
м’язових пучків під шкірою губ і навколо них.
Закриває рот, витягує губи у трубочку.
5. М’яз-опускач кута рота – тягне кут рота униз.
6. М’яз-підіймач кута рота – «м’яз доброго
настрою»
7. Щічний м’яз – утвор. бічну стінку
рот.порожнини, зростаючись із її слизовою. При
скороченні притискає щоку до зубів, бере участь
у акті смоктання.
8. Великий і малий виличний.
9. Гордіїв м’яз.
10. Підборідний м’яз.
Жувальні м’язи – представлены 4 парами.
Починаються на кістках черепа.
1. Жувальний м’яз – починається від виличної
дуги і прикріплюється до зовн. поверхні кута
нижньої щелепи. Підіймає нижню щелепу.
2. Скроневий м’яз – починається від скроневої
ямки і прикріплюється до вінцевого відростка
нижньої щелепи. Підіймає нижню щелепу, тягне
щелепу назад (акт жування).
3. Латеральний крилоподібний м’яз – лежить у
підскроневій ямці. Починається від клиноподібної
кістки і прикріплюється до суглобового відростка
нижньої щелепи. При двостороньому скороченні
– нижня щелепа висувається вперед, при
односторонньому – щелепа рухається в
протилежний бік.
4. Медіальний крилоподібний м’яз – починається
від ямки крилоподібного відростка і
прикріплюється до однойменної шорсткої
гористості на внутр.. поверхні кута нижньої
щелепи. Разом із жувальним м’язом утворює
м’язову петлю, що дає можливість міцного
притискання нижньої щелепи до верхньої.
Навігаційне меню
 Білет №17
17. М’язи шиї, класифікація.
Згідно з міжнародним стандартом Terminologia
Anatomica (TA) м'язи шиї діляться наступним
чином:
 Власні м'язи шиї;
 Надпід'язикові м'язи;
 Підпід'язикові м'язи;
 Підпотиличні м'язи.
Білет №18
18. М’язи спини, грудей, їх функції. Діафрагма,
функції.

М’язи спини, грудної клітки, їхні функції.

Діафрагма, функції.

М’язи спини поділяються на поверхневі та

глибокі.
Поверхневі м’язи спини:
1. Трапецієподібний м’яз – поч.. від потиличної
кістки, каркової зв’язки і остистих відростків усіх
грудних хребців. Прикріплюється до зовні.
Третини ключиці, акроміального відростка і ості
лопатки. Верхня частина м’яза – підіймає
лопатку, нижня – опускає її, середня – наближає
лопатку до хребта.
2. Найширший м’яз спини – поч.. від остистих
відростків шести нижніх грудних і всіх
поперекових хребців, прикріплюється до гребеня
малого горбика і плечової кістки. Тягне плече і
руку назад, обертаючи її всередину.
3. Ромбоподібні м’язи (великий і малий) – лежать
під трапецієподібним. Поч.. від остистих
відростків 2 нижніх шийних і 4 верхніх грудних
хребців і прикріплюється до медіального краю
лопатки. Піднімають лопатку,при одночасному
скорочені обох м’язів лопатки наближаються
одна до одної.
4. М’яз-підіймач лопатки – від поперечних
відростків 4 верхніх шийних хребців,
прикріплюється до верхнього кута лопатки.
Піднімає лопатку.
5. Задній верхній зубчастий м’яз – лежить під
ромбоподібним, поч. від остистих відростків 2
нижніх шийних і 2 верхніх грудних хребців.
Прикріплюється до II-V ребер. Піднімає ребра.
6. Задній нижній зубчастий м’яз – під найширшим
м’язом спини. Поч. від остистих відростків 2
нижніх грудних і 2 верхніх поперекових хребців.
Прикріплюється до 4 нижніх ребер. Опускає
ребра.
Глибокі м’язи спини утвор. латеральний та
медіальний тракти. Латеральний тракт (більш
поверхневий) формує м’яз, що випрямляє тулуб.
М’язи медіального тракту (поперечно- остисті)
лежать глибше і являють собою групи коротких
м’язових пучків.

М’язи грудей поділ. на 2 групи:

1) М’язи, що діють на суглоби плечового поясу
2) Власні м’язи грудей.
М’язи, що діють на суглоби плечового поясу:
1. Великий грудний м’яз – поч. від зовн. частини
ключиці, груднини і хрящів II-VII ребер.
Прикріплюється до гребеня великого горбика
плечової кістки. Приводить руку до тулуба,
обертаючи її всередину, піднімає руку вперед.
2. Малий грудний м’яз – поч. від II-V ребер,
прикріплюється до дзьобоподібного відростка
лопатки. Тягне лопатку вперед і вниз.
3. Підключичний м’яз – простягається від І ребра
до ключиці. Тягне ключицю вниз і медіально
4. Передній зубчастий м’яз – поч від 9 верхніх
ребер. Прикріплюється до нижнього кута і
медіального краю лопатки. Тягне лопатку уперед,
повертаючи її нижній кут назовні.
Власні м’язи грудей:

1. Зовнішні і внутрішні міжреберні м’язи (знаход.

в міжреберних проміжках). Піднімають і
опускають ребра при диханні.
Діафрагма – тонкий плоский м’яз, який
відокремлює грудну порожнину від черевної. Його
м’язові пучки по від груднини, ребер і
поперекових хребців. Має отвори, через які
проходить стравохід і аорта.
Діафрагма – головний дихальний орган. При
скороченні вона опускається, об’єм грудної клітки
збільш. І відбув. вдих. При розслабленні –
піднімається у вигляді купола, легені спадаються,
відбув. видих.
Білет №19
М’язи живота, функції їх. Біла лінія живота.
Пахвинний канал.

Живіт (abdomen) – це частина тулуба, що

розташована між грудьми і тазом. Верхньою
границею ділянки живота є лінія, що проходить
праворуч та ліворуч косо вниз і вбік від основи
мечоподібного відростка груднини вздовж
ребрової дуги і XII ребра до задньої пахвової
лінії. З боків межі живота проходять по задніх
пахвових лініях від XII ребра до клубового
гребеня. Нижня межа живота йде від нижніх точок
бічних границь вниз і присередньо вздовж
гребенів клубових кісток, пахвинних складок, що
відповідають пахвинним зв’язкам (див. нижче), і
верхніх гілок лобкових кісток.
Дві горизонтальні лінії розділяють ділянку живота
на 3 поверхи. Міжреброва лінія (linea bicostarum)
проходить між нижніми точками X ребер (місце
з’єднання ребрового хряща з ребровою кісткою),
що відповідає рівню верхнього краю тіла III
поперекового хребця. Міжостьова лінія (lіnea
bispinаrum) з’єднує верхні передні клубові ості
(рівень верхнього краю тіла II крижового хребця).
Отже, між підгруднинним кутом та ребровими
дугами вгорі і міжребровою лінією знизу
розташований верхній поверх – надчерев’я
(epigastrium). Міжреброва лінія вгорі і міжостьова
лінія знизу обмежовують середній поверх ділянки
живота – черев’я (mesogаstrіum). Нижче
міжостьової лінії розташоване підчерев’я
(hypogаstrium), що внизу обмежовано
пахвинними зв’язками і верхнім краєм лобкового
симфізу. Дві вертикальні лінії, що проходять
вздовж бічних країв прямих м’язів живота від
ребрової дуги вгорі до лобкового горбка знизу,
поділяють кожен поверх у свою чергу на 3
ділянки. У надчерев’ї виділяють праве і ліве
підребер’я, які ще називаються правою і лівою
підребровими ділянками (hypochondrium dextrum
et sinistrum; regіones hypochondricae dextra et
sinistra), а між ними розташована надчеревна
ділянка (rеgiо epigаstrica). У середньому поверсі
ділянки живота виділяють правий і лівий бік або
праву і ліву бічні ділянки (lates dextrum et
sinistrum; regiones laterales dextra et sinistra), між
якими розташована пупкова ділянка (rеgiо
umbilicаlis) з пупком (umbilicus) у центрі. У
підчерев’ї виділяють праву і ліву пахвину або
праву і ліву пахвинні ділянки (inguen dexter et
sinister; regiоnes inguinales dextra et sinistra). Між
ними над лобковим симфізом розміщена лобкова
ділянка (rеgiо pubica). Отже, в межах живота є 9
ділянок.
Внутрішні межі живота (черевної порожнини) не
збігаються з зовнішніми. Черевна порожнина
вгорі обмежована куполом діафрагми, що
виступає в грудну порожнину до рівня четвертого
міжребрового простору по правій
середньоключичній лінії і п’ятого міжребрового
простору по лівій середньоключичній лінії. Унизу
порожнина живота досягає дна порожнини таза,
утвореного м’язами і фасціями промежини.
Білет №20

М'язи верхньої кінцівки: м’язи плечового пояса,

м'язи вільної верхньої кінцівки.

М'язи верхньої кінцівки: м’язи плечового пояса,

м'язи вільної верхньої кінцівки.
М’язи плечового пояса оточують плечовий
суглоб, забезпечуючи рухи у ньому. М’язи цієї
групи поч. на кістках плечового пояса і
прикріплюються до плечової кістки.
1. Дельтоподібний м’яз – поч. від лопатки та
ключиці, прикріплюється до дельтоподібної
гористості плечової кістки. Відводить руку,
передні волокна виконують згинання, задні –
розгинання плеча.
2. Надостьовий м’яз – поч. в однойменній ямці
лопатки і прикріплюється до великого горбика
плечової кістки. Відводить руку.
3. Підостьовий м’яз – поч. в однойменній ямці
лопатки і прикріплюється до великого горбика
плечової кістки. Обертає плече назовні.
4. Малий круглий м’яз – поч. від тильної поверхні
лопатки і прикріплюється до великого горбика
плечової кістки. Обертає плече назовні.
5. Великий круглий м’яз – йде від нижнього кута
лопатки і прикріплюється до малого горбика
плечової кістки. Обертає плече всередину,
розгинає і приводить руку.
6. Підлопатковий м’яз – поч. в однойменній ямці
лопатки і прикріплюється до малого горбика
плечової кістки. Обертає плече всередину і
приводить руку.

М’язи вільної кінцівки под. на м’язи плеча,

передпліччя ікисті.
М’язи плеча под. на передню (згиначі) і задню
(розгиначі) групи.
До передньої групи належать:
1. Двоголовий м’яз плеча (біцепс) – поч. 2
головками – довгою (від верхнього краю
суглобової западини лопатки) і короткою (від
дзьобоподібного відростка
лопатки),прикріплюється до горбистості
променевої кістки. Згинає плече і передпліччя.
2. Плечовий м’яз – поч. від плечової кістки і
прикріплюється до горбистості ліктьової кістки.
Згинає передпліччя.
3. Дзьобо-плечовий м’яз – йде від
дзьобоподібного відростка лопатки і
прикріплюється до плечової кістки. Згинає і
приводить плече.
До задньої групи належать:

1. Триголовий м’яз плеча – має 3 головки –

медіальну, латеральну (вони поч. від плечової
кістки) і довгу (поч. від нижнього краю суглобової
западини лопатки).прикріплюється до ліктьового
відростка ліктьової кістки. Розгинає передпліччя.
2. Ліктьовий м’яз – розгинає передпліччя.

М’язи передпліччя под. на передню (згиначі) і

задню (розгиначі) групи.
М’язи передньої групи:

1. Поверхневі:
• Круглий пронатор
• Променевий згинач зап’ястка
• Ліктьовий згинач зап’ястка
• Поверхневий згинач пальців
• Довгий долонний м’яз
• Плечопроменевий м’яз
2. Глибокі:
• Глибокий згинач пальців
• Квадратний пронатор
• Довгий згинач великого пальця
М’язи задньої групи:

1. Поверхневі:
• Довгий і короткий променеві розгиначі зап’ястка
• Спільний розгинач пальців
• Ліктьовий розгинач зап’ястка
2. Глибокі:
• Супінатор
• Довгий відвідний м’яз великого пальця
• Короткий і довгий розгиначі великого пальця
• Розгинач вказівного пальця
М’язи кисті под. на:

1. М’язи підвищення великого пальця:

• Короткий згинач великого пальця
• Короткий відвідний м’яз підвищення великого
пальця
• Протиставний м’яз великого пальця
• Привідний м’яз великого пальця
2. М’язи підвищення мізинця:
• Привідний м’яз мізинця
• Короткий згинач мізинця
• Протиставний м’яз мізинця
3. Середня група (м’язи долонної западини):
• 4 червоподібні м’язи
• міжкісткові
Білет №21

21. М’язи нижньої кінцівки: м’язи тазу, м’язи

вільної нижньої кінцівки.
М'язи нижньої кінцівки: м’язи таза, м'язи вільної
нижньої кінцівки.

М’язи пояса под. на зовн. і внутр. групи.

Внутр. група м’язів таза:
1. Клубово-поперековий м’яз – склад. з 2 м’язів –
великого поперекового (поч. від поперековий
хребців) і клубового (поч. від однойменної ямки
тазової кістки), які з’єдн. в один м’яз, який
прикріплюється до малого вертлюга стегнової
кістки. Згинає стегно, тулуб.
2. Грушоподібний м’яз – поч. на тазовій поверхні
крижової кістки, виходить з порожнини таза через
великий сідничний отвір, под. його на два – над
грушоподібний і під грушоподібний.
Прикріплюється до великого вертлюга стегнової
кістки. Обертає стегно назовні.
3. Внутр. затульний м’яз – поч. від внутр. краю
затульного отвору, виходить через малий
сідничний отвір, прикріплюється до великого
вертлюга. Обертає стегно назовні.
Зовн. група м’язів таза:
1. Великий сідничний м'яз – поч. від зовн.
поверхні клубової кістки і прикріплюється до
сідничної гористості стегнової кістки. Розгинає
стегно, тулуб.
2. Середній і малий сідничні м'язи – лежать один
під одним. Поч. від зовн. поверхні клубової кістки
і прикріплюються до великого вертлюга.
Відводять стегно.
3. Зовн. затульний м'яз – поч. від зовн. краю
затульного отвору і прикріплюється до великого
вертлюга. Обертаж стегно назовні.
4. Квадратний м'яз стегна – поч. від сідничного
горба і прикріплюється до великого вертлюга.
Обертає стегно назовні.
5. М'яз-натягач широкої фасції – від передньо-
верхньої клубової ості і вплітається в потовщену
частину широкої фасції стегна. Натягує фасцію,
згинає стегно.

М'язи вільної кінцівки под. на м'язи стегна,

гомілки і стопи.
М'язи стегна под. на 3 групи:
1. Передня група стегна:
1) Чотириголовий м'яз стегна – склад. з 4 головок
(прямого м’яза, латерального, медіального і
проміжного широких м'язів). Поч. від предньо-
нижньої ості клубової кістки (прямий) та шорсткої
лінії стегнової кістки (латеральний, медіальний і
проміжнний широкі) і прикріплюється до
гористості великогомілкової кістки. Розгинає
гомілку, згинає стегно.
2) Кравецький м'яз – від передньоверхньої ості
клубової кістки і прикріплюється до гористості
великогомілкової кістки. Згинає гомілку і стегно.
2. Задня група:
1) Півсухожилковий і напівперетинчастий м'язи –
розташ. медіально, поч. від сідничного горба і
прикріплюються до великогомілкової кістки.
Розгинають стегно і згинають гомілку.
2) Двоголовий м'яз стегна – поч. 2 головками –
довгою (від сідничного горба) і короткою (від
стегнової кістки). Прикріплюється до головки
малогомілкової кістки. Розгинає стегно і згинає
гомілку.
3. Медіальна група:
1) Гребінчастий м'яз
2) Стрункий (ніжний) м'яз
3) Привідні (великий, довгий, короткий)
Усі вони поч. від лобкової і сідничних кісток і
прикріплюються до стегнової кістки (крім ніжного,
який прикріплюється до великогомілкової).
Приводять стегно.
М'язи гомілки под. на передню, задню,
латеральну групи. Всі вони прикріплюються на
стопі.
1. Передня група (розгинають стегно):
1) Передній великогомілковий
2) Довгий розгинач великого пальця
3) Довгий розгинач пальців
2. Задня група:
1) Триголовий м'яз литки – прикріплюється до
п’яткового горба, згинає стопу
2) Задній великогомілковий
3) Довгий згинач пальців
4) Довгий згинач великого пальця
3. Латеральна група (згинають стопу):
1) Довгий та короткий малогомілкові м'язи
М'язи стопи под. на тильну і підошвову групи.
Підошвова група – м'язи підвищення великого
пальця, м’язи підвищення малого пальця і м'язи
середньої групи.
1. М'язи підвищення великого пальця:
1) Відвідний м'яз
2) Привідний м'яз
3) Короткий згинач великого пальця
2. М’язи підвищення малого пальця:
1) Відвідний м'яз мізинця
2) Короткий згинач і протиставний м'яз мізинця
3. М'язи середньої групи:
1) Короткий згинач пальців
2) Квадратний м'яз підошви
3) 4 червоподібних мязи