Будова м’язу

Виконала:
Студентка ЗР-32 групи
Завальнюк Вікторія
Розділ морфології, що вивчає будову і функцію м’язів називається міологією (від
грецького myos – м’яз). Вище докладно описано будову м’язової тканини.
Нагадаємо, що за морфофункціональною класифікацією м’язову тканину
поділяють на дві групи: гладку і поперечнопосмуговану. Поперечнопосмугована
м’язова тканина, у свою чергу, поділяється на скелетну і серцеву. Гладкі м’язи
розташовані в стінках порожнистих внутрішніх органів, кровоносних і
лімфатичних судин. Вони скорочуються мимовільно, тобто не підконтрольні
свідомості. Скелетні м’язи, що прикріплюються до кісток, приводять в рух певні
ділянки тіла. Серцеві м’язи мають певні особливості будови і функції.
М’яз (musculus) – це орган, який побудований з
пучків поперечнопосмугованих м’язових волокон,
зв’язаних між собою пухкою сполучною тканиною,
в якій проходять кровоносні судини і нерви.
Одиницею будови скелетних м’язів є м’язове
волокно – симпласт.
За походженням виділяють п'ять гістогенетичних типів:
соматичний (походить з міотомів мезодерми — це скелетна
м'язова тканина); целомічний (походить з вентральної
мезодреми — це серцева м'язова тканина); вісцеральний
(розвивається із мезенхіми — це гладенька м'язова тканина
стінок внутрішніх органів); невральний (походить з
нервової трубки — це гладенькі міоцити м'язів райдужної
оболонки); епідермальний — зі шкірної ектодерми, містить
міоепітеліальні кошикоподібні клітини потових, сальних,
молочних, слинних та слізних залоз.
М'язові тканини — тканини, різні за будовою і походженням, але подібні за
здатністю до виражених скорочень . Складаються з витягнутих клітин, які
приймають подразення від нервової системи і відповідають на нього
скороченням. Вони забезпечують переміщення в просторі організму в цілому,
його рух органів всередині організму та складаються з м'язових волокон.
Властивістю зміни форми мають клітини багатьох тканин, але в м'язових
тканинах ця здатність є головною функцією.

Види м'язової тканини:

•Гладка м'язова;

•Поперечносмугаста скелетна м'язова;

•Поперечносмугаста серцева м'язова.

 Гладка м'язова тканина

Складається з одноядерних клітин — міоцитів веретеноподібної форми

довжиною 15-500 мкм . Їхня цитоплазма в світловому мікроскопі виглядає
однорідно, без поперечної смугастости.
Ця м'язова тканина повільно скорочується і розслаблюється, володіє
автоматією, її діяльність не керується волею людини. Входить до складу
стінок внутрішніх органів : кровоносних і лімфатичних судин,
сечовивідних
шляхів, шлунково-кишкового тракту. За допомогою гладких м'язів
змінюються розміри зіниці, кривизна кришталика ока.
 Поперечносмугаста серцева м'язова тканина

Складається з одно - або двоядерних кардіоміоцитів, що мають поперечну

смугастість цитоплазми. Кардіоміоцити розгалужені і утворюють між собою
з'єднання — вставні диски, в яких об'єднує їх цитоплазма. Існує також інший
міжклітинний контакт — анастомози. Цей вид м'язової тканини є основним
гістологічним елементом міокарда серця. Розвивається з міоепікардальної
пластинкицу.
Особливою властивістю цієї тканини є автоматизм — здатність ритмічно
скорочуватися і розслаблятися під дією збудження, що виникає в самих клітинах. Ця
тканина є мимовільною. Існує третій вид кардіоміоцитів — секреторні
кардіоміоцити. Вони синтезують передсердний натрійуретичний пептид — гормон,
що викликає зниження об'єму циркулюючої крови і системного артеріального тиску.
 Серцева поперечносмугаста м'язова тканина (міокард). Вона
складається з кардіоміоцитів. Скорочення серцевого м'яза не
підконтрольні свідомості людини, вона іннервується вегетативною
нервовою системою.
Міока́рд — це м'яз особливої будови, що має властивості як
посмугованого так і непосмугованого.

Кардіоміоцити – клітини майже

прямокутної форми. У центральній частині
міоцита розміщується 1-2 ядра овальної або
видовженої форми. Міофібрили займають
периферійну частину цитоплазми.
Характерною морфологічною ознакою
серцевого м’яза є контакти двох сусідніх
міоцитів. Межі з’єднаних кінець-у-кінець
кардіоміоцитів утворюють вставний диск.
 Будова м’язів
М’яз як орган складається з посмугованої м’язової тканини, що
складає його основу, цупкої та щільної сполучної тканини, судин,
нервів.
У м’язах є нервові закінчення – рецептори, до м’язів підходять
нерви.
Кожний м’яз має середню частину, що скорочується, вона
зветься черевцем, і сухожилкові кінці (сухожилки) для
прикріплення м’яза. Черевце м’яза складається з м’язових
пучків.
М’язовий пучок – це група м’язових волокон, вкритих
сполучною тканиною (перімізій).
М’язове волокно – це м’язова клітина посмугованої м’язової
тканини.
Ззовні черевце м’яза вкрито міцною сполучною тканиною –
фасцією. Сухожилки формуються під впливом величини та
напрямку дії м’язової сили – чим більша ця сила, тим сильніше
розростається сухожилок.
Сухожилки прикріплюються до окістя кісток, до шкіри або до
органів.
 М’язи мають допоміжний апарат, який забезпечує їх функцію:
фасції, синовіальні піхви сухожилків, синовіальні сумки,
м’язові блоки, сесамоподібні кістки.
•Фасція-це сполучнотканинна перетинка, що утворює чохол
для м’яза.
•Синовіальна піхва відокремлює сухожилок, що рухається, від
нерухомих стінок волокнистої піхви і зменшує тертя між ними.
•Синовіальна сумка має вигляд плоского сполучнотканинного
мішечка, який вистелений зсередини синовіальною оболонкою
і заповнений синовіальною рідиною.
•М’язовий блок забезпечує постійний напрямок руху
сухожилка і є його точкою опори.
•Сесамоподібні кістки розміщуються в товщі деяких
сухожилків поблизу їхнього прикріплення до кістки, завдяки
ньому зменшується тертя сухожилка об кістку і змінюється
напрямок вектора дії сили.
Будова м’яза
Сухожилля — це частина м'яза, яка
кріпиться до кістки. При скороченні м'язове
черевце коротшає, а сухожилля тягне за
собою кістку, виконуючи роль важеля при
здійсненні рухів.

Фа́сція— вид сполучної тканини,

«м'який скелет» людського тіла, який
пронизує його повністю й визначає тип
тілобудови та її індивідуальні
особливості. Фасція підтримує, стабілізує,
оточує й відокремлює м'язи та інші
внутрішні органи. Розрізняють
поверхневу, глибоку, а також вісцеральну
фасцію.
 Допоміжний апарат м’язів об’єднує анатомічні утворення, які допомагають м’язам
виконувати свої функції. Це фасції, синовіальні піхви сухожилків, міжм’язові перетинки,
сесамовидні кістки. Фасція – сполучнотканинна пластинка, яка побудована з
колагенових та еластичних волокон та розміщена на поверхні м’яза або в глибині під
м’язами. Пучки колагенових волокон утворюють сітку, яка змінює свою структуру при
скороченні м'яза. Фасції відокремлюють м'язи і групи м'язів одну від другої, виконують
механічну функцію – полегшують роботу м'язів при скороченні і зменшують коефіцієнт
тертя між м'язами. Розрізняють власні фасції, поверхневі і глибокі. Поверхнева фасція
(fanda superficialis) міститься під шкірою і вкриває ззовні всі м'язи. Тонка власна фасція
(fanda propria) цілком огортає один м'яз. Якщо м'язи розташовані кількома шарами, то
між ними залягає глибока фасція (fascia profunda). У ділянках з'єднання фасцій між
собою утворюються стовщення – фасціальні вузли. Вони зміцнюють фасціальні піхви
судин і нервів, захищаючи їх від стиснення. Фасції, що міцно з'єднуються з кістками,
формують волокнистий скелет, який ще називають м'яким скелетом. Деякі фасції
утворюють стінки певних каналів, наприклад, пахвинного і стегнового.
М’язи підрозділяють за їх розташуванням, формою, довжиною,
напрямком м’язових волокон, функціями, а також за розташуванням їх
стосовно суглобів.
Виділяють м’язи:
• поверхневі і глибокі,
• присередні і бічні,
• зовнішні і внутрішні.
За формою і будовою м’язи дуже різноманітні.
Найчастіше м’язи мають веретеноподібну і стрічкоподібну форми,
вони переважно розташовані на кінцівках, і прикріплюються до кісток,
що є довгими і короткими важелями. Плоскі м’язи мають вигляд
широких тонких м’язових пластин.
 За кількістю головок м’язи поділяються на двоголові, триголові, чотириголові. Деякі
м'язи складаються з кількох частин. У м'яза може бути 2,3,4 головки чи кілька сухожилків.
М'язи, що мають дві головки і більше, починаються від різних кісток чи від різних частин
однієї кістки. Потім ці головки об'єднуються в єдине черевце з одним загальним
сухожилком. Такі м'язи мають відповідну назву: двоголовий м'яз, триголовий м'яз,
чотириголовий м'яз. Одне загальне черевце може мати кілька сухожилків, що
прикріплюються до різних кісток (наприклад, поверхневий м'яз-згинач пальців кисті). За
кількістю черевець м’язи поділяються на прості двочеревцеві, у яких один сухожилок на
два череця, та складні, у яких два, три, чотири черевця і декілька сухожилків. За напрямом
м’язових пучків. Якщо м'язові пучки розташовані з одного боку від сухожилка під гострим
кутом, то такий м'яз називають одноперистим м'язом (musculus unipennatus), наприклад,
присередній широкий м'яз стегна. Якщо м'язові пучки прикріплюються до сухожилка з
обох боків під гострим кутом, то такий м'яз є двоперистим (musculus bipennatus),
наприклад, прямий м'яз стегна. У багатоперистому м'язі (musculus multipennatus) м'язові
пучки переплітаються і прикріплюються до сухожилка з різних боків (наприклад,
дельтаподібний м'яз). Якщо м’язи мають два, три, чотири черевця і декілька сухожилків –
це складні м’язи.
М’язова система – активна частина
опорно-рухової системи.
М’язи – це органи, що утворені м’язовою
тканиною і здатні скорочуватись під
впливом нервових імпульсів:
•приводять в рухи кістки і здійснюють
переміщення тіла;
•утворюють стінки внутрішніх органів;
•здійснюють дихальні, жувальні та
ковтальні рухи;
•формують міміку;
•впливають на рух крові і лімфи;
•накопичують глікоген – депонуюча функція
Будова скелетного м’яза людини:
1 – кістка;
2 – сухожилок;
3 – м’язова фасція;
4 – скелетний м’яз;
5 – фіброзна оболонка
скелетного м’яза;
6 – сполучнотканинна оболонка;
7 – артерії, вени, нерви;
8 – пучок;
9 – сполучна тканина;
10 – м’язове волокно;
11 – міофібрила
 Класифікація м'язів
● За формою: ● За функцією
1. веретеноподібні 1. згиначі
2. квадратні 2. розгиначі
3. трикутні 3. обертачі
4. стрічкоподібні 4. піднімачі
5. колові 5. стискачі
● За кількістю головок: 6. відвідні
1. двоголові 7. привідні
2. триголові ● За розташуванням
3. чотириголові 1. поверхневі
● За напрямком м'язових пучків 2. глибокі
1. одноперисті 3. присередні
2. двоперисті 4. бічні
3. багатоперисті ● За кількістю черевець:
1. двочеревцеві
 ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
Раннє дитинство
Для цього періоду характерним є розвиток м'язової системи яка зумовлює
зміцнення таких навичок, як сидіння, стояння, ходьба.
Дошкільний вік(3-7 років)
6...7 років починається швидкий розвиток м'язів кистей рук. Особливо
інтенсивно розвиваються м'язи, які забезпечують прямостояння і ходьбу. До
семи років поперечний розмір волокон в цих м'язах стає більший, ніж в усіх
інших. Відмічається велика рухова активність.
Молодший шкільний вік(7-12 років)
Розвиток в цьому віці відбувається відносно рівномірно. Довжина тіла
збільшується в середньому на 4...5 см на рік, маса — на 2...З кг Збільшується
м'язова сила рук, зростає сила м'язів нижніх кінцівок.