Скелетно-м'язова система

Опорно-рухова система – комплекс кісток, хрящів, суглобів, зв’язок і м’язів, який дає
опору тілу і забезпечує пересування в просторі, а також рух окремих частин тіла
відносно один одного

Введення в опорноруховий апарат

Кістково-м’язова система є важливою частиною людського тіла, яка забезпечує рух, забезпечує підтримку та
підтримує стабільність під час руху. Це складна система, яка складається з кісток, м’язів, сухожиль, зв’язок і
хрящів. Основною функцією опорно-рухового апарату є полегшення руху, що можливо лише за умови
взаємодії кісток і м’язів. М’язи скорочуються і приводять у рух кісткові важелі, що призводить до руху. Система
виконує й інші функції, включаючи захист життєво важливих органів, дихальні рухи, фіксацію м'язів і
внутрішніх органів.

Компоненти кістково-м’язової системи працюють разом, щоб

виконувати різні функції. Кістки забезпечують основу для тіла та
витримують вагу тіла . М'язи відповідають за рух і створюють
необхідну для руху силу. Сухожилля з’єднують м’язи з кістками, тоді
як зв’язки з’єднують кістки з іншими кістками, забезпечуючи
стабільність суглобів. Хрящ — це вид сполучної тканини, яка
покриває кінці кісток, забезпечуючи гладку поверхню для руху
суглобів. Всі ці компоненти працюють разом, щоб забезпечити
належне функціонування опорно-рухового апарату.

Підтримка здорової опорно-рухової системи має вирішальне

значення для загального здоров’я та благополуччя. Система
сприйнятлива до різних захворювань, таких як остеоартрит,
остеоартроз та інші запальні та дегенеративні захворювання.
Належний догляд і лікування опорно-рухового апарату мають
важливе значення для запобігання та лікування цих станів .
Профілактичні заходи, такі як регулярні фізичні вправи, збалансоване харчування та правильна постава,
можуть допомогти зберегти здоров’я опорно-рухового апарату. Відновлювальні заходи, такі як фізіотерапія,
мануальна корекція хребта та суглобів, а також остеопатія, можуть допомогти контролювати та полегшити
захворювання опорно-рухового апарату . Доглядаючи за кістково-м’язовою системою, люди можуть
забезпечити свою здатність рухатися, підтримувати себе та підтримувати стабільність під час руху .
Кісткова система
Кісткова система є життєво важливим компонентом кістково-м’язової системи, що забезпечує структуру,
підтримку та захист тіла. Кістки — це складні структури, які виконують різні функції, зокрема: - Забезпечення
опори для тіла - Захист внутрішніх органів - Забезпечення руху через прикріплення м’язів - Зберігання
мінералів, таких як кальцій і фосфор - Вироблення клітин крові в кістковому мозку. Структура та функції кісток
можуть відрізнятися залежно від їх розташування в тілі та віку людини . Хребці, наприклад, мають унікальну
структуру, яка забезпечує гнучкість і рух
хребта . Скелетна система також відповідає
за формування та підтримку різних суглобів
тіла, які забезпечують рух і гнучкість .

В організмі є кілька типів кісток, включаючи

довгі кістки, короткі кістки, плоскі кістки та
неправильні кістки. Довгі кістки, такі як
стегнова та плечова кістки, відповідають за
підтримку ваги тіла та полегшення рухів.
Короткі кістки, такі як кістки зап’ястя та
щиколотки, відповідають за забезпечення
стабільності та підтримки. Плоскі кістки, такі
як кістки черепа та грудної клітки, захищають
внутрішні органи та забезпечують точки
прикріплення м’язів. Неправильні кістки, такі
як хребці та таз, мають унікальні форми та
функції, які дозволяють виконувати певні
рухи та підтримувати .

Ріст і розвиток кісток є важливими для

підтримки здорової скелетної системи.
Процесу поздовжнього росту кістки сприяє
епіфізарна пластинка, хрящова структура,
розташована на кінцях довгих кісток. У міру
старіння епіфізарна пластинка поступово
костеніє, що призводить до припинення
росту кісток. Кістково-м’язова система також
відповідає за з’єднання та рух кісток в тілі,
чому сприяють суглоби та синартрози . Типи
з’єднань кісток різняться залежно від
розташування в тілі, деякі з них є рухливими,
напіврухливими або нерухомими. Поєднання
кісток, хрящів, суглобів, зв’язок і м’язів у
опорно-руховому апараті забезпечує
підтримку та рух тіла, підкреслюючи його
важливість для загального здоров’я та
благополуччя.
М'язова система
М’язова система є важливим компонентом кістково-м’язової системи, відповідальною за рух, підтримку та
захист тіла. Існує три основних типи м’язів: скелетні, гладкі та серцеві. Скелетні м’язи прикріплені до кісток
скелета і відповідають за довільні рухи та пересування. Гладкі м’язи, розташовані в стінках органів і
кровоносних судин, відповідають за мимовільні рухи, такі як травлення та кровообіг. Серцеві м’язи
знаходяться в серці і відповідають за перекачування крові по всьому тілу. Розуміння різних типів м’язів та їх
функцій має вирішальне значення для підтримки здоров’я кістково-м’язової системи.

Структура та функція скелетних м’язів мають важливе значення для руху та підтримки постави. Скелетні м’язи
утворені пучками м’язових волокон, які складаються з міофібрил. Міофібрили містять нитки актину та міозину,
які ковзають одна повз одну, створюючи м’язові скорочення. М'язова система також включає синергетичні та
антагоністичні м'язи, які працюють разом, щоб створювати рухи та підтримувати рівновагу. Загалом структура
та функція м’язів є складними, і розуміння цих понять має вирішальне значення для підтримки оптимального
здоров’я м’язів.

Регулярні фізичні вправи необхідні для підтримки здоров’я м’язів і кістково-м’язової системи в цілому.
Фізична активність активізує різні прояви трофічної функції нервової системи, покращуючи крово- і лімфообіг,
зміцнюючи м'язи. Вправи допомагають підтримувати фізичну форму та загальне здоров’я та самопочуття, що є
критично важливим для підтримки здорових клітин, органів і систем. Регулярна фізична активність також
може допомогти запобігти втраті м’язів і зберегти м’язову масу, що особливо важливо з віком. Включаючи
фізичні вправи в повсякденне життя, люди можуть покращити здоров’я м’язів, що веде до більш здорового та
активного способу життя.
Фізична робота.
Фізичні вправи справляють
дуже великий вплив на
фізичний, розумовий і
психічний розвиток людини,
особливо в перші роки її
життя. Вони позитивно
впливають не тільки на
фізичну працездатність, а й
стимулюють ріст і розвиток
усіх органів і систем органів
організму. Систематичні
заняття фізичними вправами
підвищують працездатність
серцевого м’яза. Треноване
серце в стані спокою
скорочується повільніше, що
під час роботи і надходження
кисню та поживних речовин.
Фізичні вправи сприяють
кращому дає йому змогу
краще відпочивати,
працювати економніше,
збільшувати хвилинний об’єм
крові розвиткові системи
дихання. Під впливом фізичної
роботи підвищується
інтенсивність обміну речовин
у всіх органах і системах
організму. Фізичні вправи
підвищують стійкість
організму до дії чинників
навколишнього середовища.

Фізична робота є єдиним

фізіологічним засобом зняття
емоційних напружень.
Систематичні заняття
фізкультурою підвищують
захисні властивості крові і
шкіри, стійкість організму до
нестачі кисню (гіпоксії), до
низьких і високих температур.
Фізичне навантаження цілюще впливає на організм лише у тому разі, коли їхній обсяг, інтенсивність,
тривалість, відповідають вікові і стану здоров’я людини.

Гіподинамія та запобігання їй
Гіподинамія – знижена рухова активність спричинена особливостями способу життя професійної діяльності,
тривалим постільним режимом, перебуванням людини у стані невагомості (космічні польоти). Гіподинамію
можна ще назвати малорухомим способом життя.

Негативний вплив гіподинамії виявляється у знижені обміну речовин і енергії. Відповідно зменшується
кровопостачання тканин, постачання їх поживними речовинами і киснем. Виникає кисневе голодування
головного мозку, серця та інших важливих органів, зменшується життєва ємність легень, кількість еритроцитів
і гемоглобіну крові. Організм відчуває енергетичне голодування, бо в непрацюючих м’язах не утворюється
енергія. Така людина завжди мерзне.

Погіршується обмін жирів і холестерину, вони накопичуються в крові, що призводить до ожиріння та

атеросклерозу. В крові накопичується і глюкоза тереалізована, може виникнути діабет. Незасвоєні білки,
спричинюють подагру та сечокам’яну хворобу.

Порушується мінеральний обмін, зокрема кальцію (кістки легко ламаються, руйнуються зуби). Кальцій
виходить у кров, що збільшує її здатність до згортання (утворення тромбів). У жовчному міхурі та нирках
відкладаються камінці.

Оскільки серцевий м’яз при гіподинамії не працює з постійним навантаженням, він слабшає, знижується його
скорочувальна функція.

Непрацюючим м’язам треба менше крові, а погіршене кровопостачання м’язів призводить до їхньої атрофії.

Зменшується виділення травних соків у органах травлення. Погіршується перетравлення і засвоєння поживних
речовин, знижується стійкість організму до інфекційних хвороб (ослаблення імунітету).

Гіподинамія спричинює зниження не тільки фізичної, а й розумової працездатності, життєвого тонусу,

порушені сон і пам’ять.

Щоб запобігти гіподинамії ще з шкільного віку треба підтримувати правильний режим дня (чергувати
розумове та фізичне навантаження, ранкова гімнастика), відвідувати уроки фізкультури, перебувати на
свіжому повітрі, менше користуватися транспортом.

Причини виникнення викривлення хребта і розвитку плоскостопості, засоби запобігання цим аномаліям.

Викривлення хребта – це такі порушення, коли посилюються фізіологічні вигини хребта або з’являються
нові, нефізіологічні. Вони бувають наслідком рахіту. Травм хребта, слабкості м’язів, неправильної постави у
школярів (тривале сидіння на одному місці, спання в дуже м’якому ліжку, не відповідність робочого місця до
зросту, носіння сумки в одній руці).
Хребет дорослої людини має 4 фізіологічні вигини, які утворюються поступово, у міру росту організму,
особливо після того, як дитина навчається стояти та ходити. Ці вигини пом’якшують різкі вертикальні
навантаження на хребет.

Розрізняють такі основні викривлення хребта:

 поперековий лордоз – надмірний вигин хребта в поперековому відділі вперед.
 грудний кіфоз – вигин назад у грудному відділі.

 сколіоз – бокові викривлення хребта. Який з віком може призводити до значних ускладнень;
деформування ніг. До викривлення хребта призводять також недостатнє харчування, нестача вітамінів,
тривалі негативні емоції, перевтома.

Що запобігти викривленням треба:

 Постійно тренувати своє тіло, робити ранкову гімнастику, грати в рухливі ігри на свіжому повітрі, плавати в
річці або басейні, загартовуватися.

 Добре харчуватися.

 Спати на твердому ліжку, на різних боках, подушка має бути невисокою.

 Запобігати плоскостопості.

 Правильно сидіти за столом.

 Стежити за своєю поставою, не сутулитися.

Плоскостопість – деформація стопи, обумовлена погано розвиненими м’язами гомілки і стопи. Це вада
розвитку опорно-рухової системи в дитячому віці.

Плоскостопість буває вродженою або набутою внаслідок носіння надто тісного чи вільного взуття, без підборів
або з дуже високими підборами, великої маси тіла, слабкості м’язів стопи, надто велике навантаження на
стопу.

Для плоскостопості характерні болі в ногах, хребті, підвищена втомлюваність ніг, спотворення постави і ходи.

Щоб запобігти плоскостопості, обов’язково слід стежити за поставою – тримати голову прямо, не розводити
широко носки під час ходьби, ходити босоніж по нерівному ґрунту, піску – це рефлекторно спричинить
напруження м’язів, що підтримують склепіння стопи.

Значення праці, фізичного виховання, заняття спортом та активного відпочинку для правильного формування
скелета і розвитку м’язів.

Опорно-рухова система людини починає формуватись ще в зародковому стані.

Ще з перших своїх внутрішньоутробних рухів плід задовольняє потребу м’язів у рухах. Після народження –
потреба в русі у дитини проявляється в несвідомому маханні ручками і ніжками. Але такі рухи являються
доцільними:

 Вони привчають дитину координувати рухи кінцівок.

 Тренують м’язи.

Поступово у дитини розвиваються узгоджені рухи і зростає сила м’язів. Систематична інтенсивна робота м’язів
приводить до збільшення маси м’язової тканини, що тягне за собою посилений ріст кісток.

Дряблі (слабкі) м’язи важко витримують тулуб у правильному положенні, в зв’язку з чим з’являється
сутулуватість, викривлення хребта, котрі порушують нормальну діяльність серцево-судинної системи, дихання,
травлення.
Чим сильніше розвинені м’язи тіла, тим міцнішими стають скелет і здоров’я людини.