1. Поняття про тканини, основні види тканині.

Тканини - це група клітин, які спільно забезпечують певні функції в організмі. У

організмі людини існують чотири основні види тканини:

● Епітеліальна тканина: ця тканина покриває поверхні органів і лінії

внутрішніх органів. Вона захищає та виробляє секрети, а також
забезпечує обмін речовин між організмом та зовнішнім середовищем.
● Сполучна (тканина): ця тканина складається з клітин, що розташовані в
матриці, яка може бути недостатньою (наприклад, кров) або щільною
(наприклад, кісткова тканина). Вона підтримується і з різними частинами
тіла.
● М'язова тканина: ця тканина забезпечує можливість руху. Вона
складається з м'язових волокон, які можуть скорочуватися і
розслаблятися.
● Нервова тканина: ця тканина включає нервові клітини, які передають
сигнали по всіх ресурсах. Вона відповідає за передачу і обробку
інформації, а також контролює роботу інших тканин і органів.
2. Скелет голови (череп), кістки мозкового черепа (парні та непарні), кістки
лицевого черепа (варні та непарні). З'єднання кісток черепа.

Скелет голови, також відомий як череп, складається з кісток мозкового черепа і

кісток лицевого черепа. Кістки мозкового черепа включають парні кістки:
потиличну, скроневу, тім'яну та лобову, а також непарну кістку - кліновидну.
Кістки лицевого черепа включають парні кістки: носову, верхню нижню
щелепу, слизовидну, піднебінну, ліктьову та зігоматичну, а також непарну
кістку - носову.

З'єднання кісток черепа може бути стійкими (нескладними) або рухомими

(складними). Стійкі з’єднання, такі як сфеноклінові шви, викликають жорстку
фіксацію кісток черепа, тоді як рухомі з’єднання, таке як темно-нижньощелепне
з’єднання, стає певним рухом між кістками.

3. Скелет тулуба. Хребтовий стовп, відділи. Хребтовий стовп у цілому,

фізіологічні вигини хребта, їх формування, значення.

Скелет тулуба включає хребтовий стовп, грудину та таз. Хребтовий стовп

складається із серії кісток, відомих як хребці, і розділяється на п'ять відділів:

● Шийний відділ: складається з семи хребців і підтримує голову.

● Грудний відділ: містить 12 хребців і є місцем прикріплення ребер.
● Поясний відділ: складається з п'яти хребців і підтримує нижню частину
спини.
● Крижовий відділ: включає п'ять дорослих хребців, які окремо крижову
кістку.
 ● Копчиковий відділ: складається з кількох зрослих хребців і утворює
копчик.

Хребтовий стовп має фізіологічні вигини, які формуються протягом життя

особи. Шийний і поясний вигини вперед формуються, коли дитина навчається
сидіти і ходити. Грудний і крижовий вигини назад розвиваються, коли дитина
починає стояти і ходити. Ці вигини допомагають розподілити вагу тіла,
забезпечують гнучкість хребта та амортизують удари при русі, а також
допомагають підтримувати правильне положення внутрішніх органів.

4. Будова грудної клітки, ребра, види ребер. Грудна клітка в цілому.

Грудна клітка складається з грудної кістки (стернума) та парного ребер, які

приєднані до грудної кістки з однієї сторони та до хребта з іншої. Ребра шкіри
кістяний каркас грудної клітки та захищають внутрішні органи, такі як серце і
легені.

Є декілька видів ребер:

● Прямі ребра: є першими семи парами ребер, які одночасно прикріплені до

грудної кістки спереду.
● Косі ребра: податкові наступні п'ять пар ребер, які не прикріплені до
грудної кістки. Замість цього, вони приєднані до верхніх косих ребер за
допомогою хрящів.
● Плавцеві ребра: це два останні пари ребер, які не мають прямого зв'язку з
грудною кісткою або іншими ребрами. Замість цього, вони закінчуються
вільними в передній частині.

Грудна клітка в цілому забезпечує захист внутрішніх органів, таких як серце і

легені, а також бере участь у процесі дихання, розширюючись та стискуючись
під час вдиху та видиху.

5. Скелет верхньої кінцівки: скелет плечового пояса, з'єднання кісток

плечового пояса, кістки верхньої кінцівки (плече, передпліччя, кість),
з'єднання кісток верхньої кінцівки.

Скелет верхньої кінцівки включає плечовий пояс, кістки верхньої кінцівки та їх

з'єднання. Плечовий пояс складається з двох плечових кісток (лопатка і
ключиця), які сполучають верхню кінцівку з хребтом.

Кісті верхньої кінцівки включають:

● Плечову кістку (верхня частина руки): це найбільша кістка верхньої

кінцівки, яка з'єднує плече з передпліччям.
 ● Передпліччя (плечова кістка та ліктьова кістка): передпліччя складається
з двох кісток, які перекриваються однією одною і залишаються рухами,
такими як обертання і згинання рук.
● Кість: кістка складається з кісток зап'ястя та кісткової долоні. Вона
містить восьмикістковий карпус (зап'ястя) та п'ять метакарпальних кісток,
які перебувають у долоні.

З'єднання кісток верхньої кінцівки включає плечово-лопатковий суглоб,

лопатково-ключичний суглоб і ліктьовий суглоб, які забезпечують рухи і
стабільність верхньої кінцівки. Крім того, зап'ясткові суглоби і суглоби долоні
втратили рухи і функціональну гнучкість кісти та пальців.
6. Скелет верхньої кінцівки: скелет вільної верхньої кінцівки охоплює
плечовий пояс, кісткові верхні кінцівки та їх з’єднання. Він дозволяє
виконувати рухи рук і має наступні компоненти:
● Плечовий пояс: складається з двох плечових кісток (лопаток) і двох
ключиць, які сполучають верхні кінцівки зі стовбуром.
● Кісті верхньої кінцівки: включають плечову кістку (верхня частина руки),
передпліччя (плечова кістка і ліктьова кістка) та кисть (зап'ястя і кісткові
долоні).

З'єднання кісток верхньої кінцівки включає плечово-лопатковий суглоб,

лопатково-ключичний суглоб і ліктьовий суглоб, які забезпечують рухи і
стабільність верхньої кінцівки.

7. Скелет нижньої кінцівки: скелет нижньої кінцівки включає тазовий пояс,

таз у цілому та окремі кістки нижньої кінцівки. Він дозволяє рухи та
підтримку тіла і має наступні компоненти:
● Тазовий пояс: складається з двох парних кісток, які з'єднуються спереду в
публічній ділянці та підкріплені у крижівній ділянці. Він підтримує
хребет і надає міцну основу для нижньої кінцівки.
● Таз: складається з кісток крижівки, сідниць і крижівних кісток, які
індивідуальні піддон для органів черевної поверхні та підтримують
нижню кінцівку.
● Класні відмінності тазу: у жінок ця форма зазвичай ширша і має більшу
округлу форму, щоб забезпечити прохідність при пологах. У чоловіків таз
традиційний більш вузький і має більшу вузьку форму.
● Скелет вільної нижньої кінцівки: відділи та з'єднання кісток. Скелет
вільної нижньої кінцівки складається з наступних відділів:
● Стегно (бедро): це найбільша та найдовша кість нижньої кінцівки. Вона
з'єдналася та з гомілкою.
● Гомілка (гомілкова кістка): розташовується між стегном та стопою. У
гомілки є дві кістки - внутрішня гомілкова кістка (тибія) та зовнішня
гомілкова кістка (фібула).
● Щиколотка (щиколоткова кістка): це найнижча частина нижньої кінцівки,
яка з'єднується з кістковими стопами. Вона складається з напівмаленьких
кісток, що погіршують гомілково-щиколотковий суглоб.
 ● Стопа: стопа складається з кісток стопи (метатарсальні кістки) та пальців
ніг (фаланги). Кістки стопи кожного кісткового каркасу стопи, що
забезпечують підтримку тіла і рух.

З'єднання кісток вільної нижньої кінцівки:

● Колінний суглоб: з'єднання стегно з гомілкою і дозволяє рух нижньої

кінцівки назад і вперед.
● Гомілково-щиколотковий суглоб: з боку гомілки зі щиколоткою і
дозволяє рух стопи вгору і вниз.
● Суглоби стопи: складаються з кісток стопи та залишаються рухи стопи,
включаючи ходьбу, біг і стояння.
9. Скелетні м'язи: розташування, значення, поділ на групи. Скелетні м'язи
розташовані по всьому тілу і відношенню до руху і поверхні тіла. Вони
прикріплюються до кісток за допомогою суцільних або роздільних
сухожильних пристосувань. Основне значення скелетних м'язів полягає в
забезпеченні рухомої активності, підтримці скелетної системи,
стабілізації суглобів і утриманні постави.

Скелетні м'язи поділяються на кілька груп в залежності від їхньої функції і

розташування:

● М'язи верхньої кінцівки: включають м'язи плеча, передпліччя, зап'ястя,

долоні та пальців рук.
● М'язи нижньої кінцівки: включають м'язи стегна, гомілки, стопи та
пальців ніг.
● М'язи кора: це м'язи, які знаходяться в області живота та спини. Вони
допомагають підтримувати тіло тіла і брати участь у русі тулуба.
● М'язи шиї та голови: включити м'язи, які забезпечують рухи голови, шиї,
обличчя і жувальних м'язів.
● М'язи спини: забезпечують роль підтримки і розширення хребта.
● М'язи грудної клітки: включити м'язи, що забезпечують рухи грудної
клітки під час дихання.
● Травна система: Травна система включає органи, які беруть участь у
процесі перетравлення їжі та забезпечують її необхідними поживними
речовинами. Основні органи травної системи включають ротову шкіру,
стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник.
● Ротова порожнина: Місце, де починається процес травлення. У ротовій
порожнині розташовані зуби і язик, які допомагають в механічній обробці
їжі, а також слинні залози, що виділяють слину, що містить фермент для
початку хімічного розкладу їжі.
● Стравохід: Трубка, що з цим ротовою порожниною зі шлунком. Він
транспортує пережовану їжу до шлунка за допомогою м'язових рухів.
● Шлунок: Мішечкоподібний орган, де відбувається хімічний і частково
механічний розклад їжі. У шлунку є кислотне середовище та ферменти,
які допомагають розщеплювати її на менших частинках.
● Тонкий кишечник: Головний орган травної системи для всмоктування
живильних речовин. У цьому відбувається завершення розщеплення і
травлення їжі, а також всмоктування живильних речовин у кров.
● Товстий кишечник: Відповідає на збір білків їжі та регулює консистенцію
кишкового вмісту шляхом всмоктування води. У ньому також
знаходиться кишкова флора, яка сприяє здоровому функціонуванню
речовин.
11. Дихальна система: Дихальна система забезпечує постачання кисню до
шкідливих речовин і видалення вуглекислого газу. Органи дихальної
системи включають носову порожнину, гортань, трахею, бронхи та
легені. Основні функції дихальної системи включають вдихання свіжого
повітря, газообмін (перенесення кисню в кров і виведення вуглекислого
газу), а також видихання відпрацьованого повітря.
12. Січова система: Січова система складається з органів, відповідальних за
утворення і виділення сечі з організму. Основні органи січової системи
включають нирки, січові протоки, січовий міхур і сечоводи.
● Нирки: Розташовані в задній частині черевної порожнини і компоненти
для фільтрації крові та утворення сечі. Вони виробляють зайві речовини
та відходи, регулюють рівновагу рідини та електролітів в організмі та
виробляють гормони, такі як еритропоетин, що контролює утворення
червоних кров'яних тілець.
● Січові протоки: Канали, що з'єднують нирки з січовим міхуром. Вони
транспортують січу з нирок до січового міхура.
● Січовий міхур: Мішечкоподібний орган, що зберігає сечу до моменту
виведення з організму. Він може розтягуватися, щоб зберегти більшу
кількість сечі.
● Січоводи: Канали, що з'єднують січовий міхур із зовнішнього
середовища. Вони транспортують сечу з міхура поза організмом.
13. Чоловічі органи:
● Розташування: Чоловічі органи розташовані в малому тазі.
● Будова: Головні чоловічі органи включають яєчка (яєчники), простату,
сім'явипускні протоки, сім'явипускний міхур, січовий міхур, піхву,
статевий член.
● Функції: Яєчка виробляє сперматозоїди і гормони гормони (такі як
тестостерон), простата виробляє рідину, що змішується зі спермою для
утворення сім'ї, сім'явипускні протоки транспортують сперму,
сім'явипускний міхур та січовий міхур зберігають сечу і сім'явипускну
рідину, піхває частиною жіночої репродуктивної системи, а статевий член
використовується для сексуального задоволення та передачі сперми в
піхву.
14. Жіночі клітинні органи:
● Розташування: Жіночі клітинні органи знаходяться в малому тілі.
● Будова: Головні жіночі клітинні органи включають яєчники, матку,
яйцеводи, вагіну, зовнішні клітинні органи.
● Функції: Яєчники виробляють яйцеклітини і гормони гормони, матка
служить для прийому і розвитку оплідної яйцеклітини, яйцепроводи
 транспортують яйцеклітину з яєчника до матки, піхва є каналом для
жіночого акту та народження дитини, а зовнішні жіночі органи
включають клітор, вульву і грудницю.
15. Загальна характеристика залоз внутрішньої секреції: Залози внутрішньої
секреції (ендокринні залози) є органами, які виробляють та виділяють
гормони в крові. Гормоні є хімічними речовинами, які регулюють різні
функції інших, такі як ріст, розвиток, обмін речовин, репродуктивна
функція та багато інших. Деякі залози внутрішньої секреції включають
щитоподібну залозу, наддніркові залози, підшлункову залозу, яєчники (у
жінок) і яєчники (у чоловіків), гонади (полові залози) і гіпофіз (головні
залози).
16. Процес кровообігу - це система, що забезпечує постійний рух крові по
всіх членах. Вона має велике значення, наступний кровообіг забезпечує
доставку кисню і живильних речовин до тканини, видалення відходів
обміну речовин, регуляцію температури і транспортування гормонів.
Система кровообігу складається з серця, судин (артерій, вен і капілярів) і
крові, які працюють разом для забезпечення цього процесу.
17. Серце - це м'язовий орган, розташований у грудній порожнині, який
забезпечує насосну функцію в системі кровообігу. Зовнішня будова серця
включає форму, розмір і положення органу. Внутрішня будова серця
включає чотири камери: дві передсердя і дві шлуночки. Серцева стінка
складається з трьох шарів: ендокарда (внутрішній шар), міокарда
(середній шар з м'язової тканини) і епікарда (зовнішній шар). Клапани
серця розташовані між передсердями і шлуночками, та між вихідними
артеріями і шлуночками, і вони відповідають за контрольну рухову
функцію крові, запобігаючи її зворотному потоку.
18. Судини малого кола кровообігу, також відомі як легеневий круг
кровообігу, спричиняють важливу роль у перенесенні крові від серця до
легень і назад. Вони включають правий шлуночок, артерію легеневого
стовбура, легеневі артерії, капіляри легеневих пухирців і легеневі вени.
Судини малого кола кровообігу відмовляються від перенесення
неокисленої крові з правого шлуночка до легень, де вона отримує кисень і
витрати обміну газів перед поверненням до лівого передсердя.
19. Судини великого кола кровообігу є частиною системного кровообігу і
впливають на важливу роль у перенесенні оксигенованої крові від лівого
шлуночка серця до всіх тканин і органів органів і зворотньому
перенесенні венозної крові до правого передсердя. Судини великого кола
кровообігу включають аорту, артерії, капіляри і вени. Аорта є
найбільшою артерією в організмі і виходить з лівого шлунка серця,
розгалужується на різні артерії, які дають кров до різних частинок.
Капіляри великого кола кровообігу забезпечують обмін речовин між
кров'ю і тканинами, а вени переносять венозну кров назад до серця.
20Система верхньої порожнистої вени складається з вена, який збирає венозну з
верхніх частин тіла, включаючи голову, шию, верхні кінцівки та верхню частину
крові грудної порожнини. Ці вени поступово зливаються разом, утворюючи
верхню порожнисту вену, яка потім впадає в праве передсердя серця. Система
верхньої пористої вени змінює роль у перенесенні венозної крові з цих областей
до серця для подальшої циркуляції.

21Система нижньої порожнистої вени включає вени, які збирають венозну з

нижніх частин тіла, такі як нижня частина грудної порожнини, черевна
порожнина і нижній кінець крові. Ці вени також зливаються разом, утворюючи
нижню порогу вени, яка впадає в праве передсердя серця. Система нижньої
порожнистої вени виконує роль у перенесенні венозної крові з цих областей до
серця для подальшого кровообігу.

22Система ворітної вени включає вени, які збирають кров з органів травної
системи, таких як шлунок, кишечник, хвороба і селезінка, і переносять її до
хвороби. Ворітна вена формується з об'єднання різних вен, які називаються
ворітковими венами, і впадає в хворобу. Система ворітної вени грає важливу
роль у перенесених крові з органів травної системи до захворювання для
лікування, фільтрації та метаболізму.

23. Лімфатична система, відділи. Роль лімфатичної системи в імунному

процесі: Лімфатична система складається з лімфатичних судин,
лімфатичних вузлів, лімфатичних органів (таких як селезінка, гайморові і
носоглоткові мигдалики) і лімфатичної рідини (лімфи). Вона має на меті
захистити організм від хвороботворних мікроорганізмів, шкідливих
речовин і ракових клітин.

Лімфатична система виконує таку роль в імунному процесі:

● Транспорт лімфи: лімфатичні судини переносять лімфу з тканин

організму до кровоносної системи. Лімфа містить антигени, бактерії та
інші забруднюючі речовини, які потрапляють у лімфатичні вузли для
лікування та знищення.
● Фільтрація: лімфатичні вузли служать фільтрами, які містять та знищують
інфекційні агенти та інші шкідливі речовини, що пропускають у лімфу.
● Функція імунної відповіді: лімфатична система грає важливу роль у
здатності її розпізнавати та реагувати на інфекцію. Лімфатичні вузли
утворюють лімфоцити - клітини імунної системи, які здатні розпізнавати
та впливати на інфекційні агенти, сприяючи знищенню та попередженню
подальшого поширення інфекції.
24. Спинний мозок, загальні відомості, розташування, будова, сегменти
спинного мозку, функції: Спинний мозок є частиною центральної
нервової системи і простягається вздовж хребта. Він відповідає за
передачу нервових сигналів між тілом та головним мозком.

Будова спинного мозку: Спинний мозок складається з міліонів нервових клітин,

які формують шляхи і нервові волокна. Він має форму трубки і складається з
білих речовин, що оточує сіру речовину. Сіра речовина містить клітини,
відповідальні за обробку і передачу нервових сигналів.
Сегменти спинного мозку: Спинний мозок поділяється на сегменти, які
відповідають певним ділянкам тіла. Усього є 31 сегмент: 8 шишних, 12 грудних,
5 поперекових, 5 крижових і 1 копитний.

Функції спинного мозку: Спинний мозок відповідає за передачу сенсорної та

моторної інформації між органами тіла та головним мозком. Він контролює
рухи, рефлекси, сенсорні відчуття і автономну нервову систему.

25. Головний мозок, загальні відомості, розташування, відділи: Головний

мозок є найвищою частиною центральної нервової системи. Він
знаходиться в черепній порожнині і відповідає виконанню різноманітних
функцій, включаючи мислення, сприйняття, рухи та координацію.

Відділ головного мозку:

● Великий мозок (надчерепна кора): це найбільш розвинена частина

головного мозку, відповідальна за мислення, сприйняття, рухи і волю.
● Задня частина: включає мозочок і забезпечує координацію рухів та
регуляцію рівноваги.
● Середня частина: включає проміжний мозок, який відповідає передачі
сигналів від органів чуття до інших частин мозку.
● Передня частина: включає гіпоталамус і гіпофіз, які контролюють низку
фізіологічних функцій, таких як температура тіла, голоду, спраги та
регуляцію ендокринної системи.
26. Будова шкіри (епідерміс, дерма), функції шкіри: Шкіра є найбільшим
органом людського тіла і виконує ряд важливих функцій. Вона
складається з двох основних шарів: епідермісу і дерми.

Епідерміс: Це зовнішній шар шкіри, який складається з плоских,

кератинізованих клітин, які постійно оновлюються. Епідерміс містить
меланоцити, що виробляють пігмент меланін, відповідний за колір гама шкіри
та захист від ультрафіолетових променів. Також в епідермісі утворюються
клітини імунної системи, які допомагають виявляти та вбивати шкідливі
мікроорганізми.

Дерма: Внутрішній шар шкіри, який містить багато колагенових і еластинових

волокон, що забезпечують міцність і еластичність шкіри. У дермі також
розташовані кровоносні судини, нервові закінчення, волосяні фолікули та сальні
залози.

Функції шкіри:

● Захисна функція: шкіра запобігає проникненню шкідливих речовин,

бактерій і вірусів у організм.
● Регуляція температури: шкіра регулює зміну температури, регулюючи
розширення або стискання судин і випаровування піткових залоз.
 ● Вироблення вітаміну D: шкіра виробляє вітамін D під впливом
ультрафіолетових змін, що сприяє здоров'ю кісток та імунної системи.
● Відчуття: шкіра містить нервові закінчення, які реагують на тиск,
температуру і біль, дозволяючи нам відчувати світло, дотик, тепло і біль.
● Вироблення сального відділення: сальні залози у шкірі виробляють
сальний відділ, який змащує і зволожує, перешкоджаючи її висушуванню
та лущенню.
27. Вухо, відділи. Зовнішнє вухо, структура, функції: Вухо складається з
трьох основних відділів: зовнішнього вуха, середнього вуха та
внутрішнього вуха. Зовнішнє вухо включає вушку (павутину), зовнішній
слуховий хід і барабанну перетинку.

Будова зовнішнього вуха:

● Вушка: видима частина вуха, яка складається з хряща і м'яких тканин.

Вона збирає звукові хвилі та направляє їх у зовнішній слуховий вхід.
● Зовнішній слуховий хід: це трубка, яка з цією вушкою з барабанною
перетинкою. Вона має вкриття з волосків та виробляє сальну секрецію,
що після звуку легше проникає до середнього вуха.

Функції зовнішнього вуха:

● Збір звукових хвиль: вушка відбиває та збирає звукові хвилі, що

посилюють утворювати звуковий струмінь, що пропускає до вушного
каналу.
● Захист від пошкодження: зовнішній слуховий хід виробляє сальну
секрецію, яка мастифікує процес і перешкоджає її висушуванню, а також
захищає бруд та інші частинки, які можуть потрапити в середнє вухо.
28. Вухо, відділи. Середнє вухо, структура, функції: Середнє вухо
розташоване за барабанною перетинкою і складається з барабанної
порожнини та слухових кісточок.

Будова середнього вуха:

● Барабанна порожнина: це невелика порожнина порожнини, в якій

розташовані слухові кісточки. Вона пов'язана з носоглоткою тонким
каналом, названим слуховою трубкою, яка допоможе регулювати тиск у
середньому вусі.
● Слухові кісточки: середнє вухо містить три найменші кісточки в організмі
- молоток (мале), наковальню (інцисуру) і стременець. Вони з'єднані між
собою і передають звукові вібрації від барабанної перетинки до
внутрішнього вуха.

Функції середнього вуха:

 ● Підсилення звуку: слухові кісточки підсилюють звукові вібрації,
переносячи їх від барабанної перетинки до внутрішнього вуха.
● Регулювання тиску: слухова трубка, що призводить до середнього вуха з
носоглоткою, допомагає регулювати тиск у середньому вусі, щоб
зберегти нормальну роботу барабанної перетинки та передачі звуку.
29. Вухо, відділи. Внутрішнє вухо, будова, функції: Внутрішнє вухо
знаходиться у внутрішній порожнині черепа і включає в себе лабіринт.

Будова внутрішнього вуха:

● Остистий лабіринт: це складна структура внутрішнього вуха, що

складається з кістяних каналів, заповнених перилимфою (рідиною).
Внутрішній лабіринт включає кістяну кімнату (коклею), напівкружні
канали та додаткові камери.
● Мембранний лабіринт: це набір м'яких покривів, які лежать всередині
остистого лабіринту і утворюють ендолімфу (рідину). Мембранний
лабіринт містить коклеарний ділянку, вестибулярні ділянки та додаткові
ділянки.

Функції внутрішнього вуха:

● Слух: коклея внутрішнього вуха відповідає за перетворення звукових

вібрацій у нервові сигнали та передачу їх до мозку для сприйняття звуку.
● Рівновага: вестибулярна система внутрішнього вуха відповідає регуляції
рівноваги іції рухів. Вона сприймає інформацію про позицію тіла, гравіт
та рухи голови та передає цю інформацію до мозку.
30. Око: очне яблуко, будова. Оболонки очного яблука, їх функції: Око - це
орган зору, яке має складну конструкцію. Очне яблуко складається з
трьох основних оболонок або шарів.

Оболонки очного яблука:

● Склероза: це зовнішній, жорсткий шар, який надає оці додаткову міцність

та захист. Вона видима як біла частина ока. Склероза підтримує форму
ока і захищає внутрішню структуру від пошкоджень.
● Рогівка: це прозора, куполоподібна частина очного яблука, розташована
спереду. Вона повністю фокусує світло на сітківці і забезпечує перше
зіставлення зору.
● Судинна піща (хоріоїдея): це середній шар, що містить судини, які
живлять око. Вона містить пігмент меланін, який забезпечує поглинання
надлишкового світла, що запобігає його розсіянню в середньому оці.

Око: очне яблуко, будова. Ядро очного яблука, складові, їх функції: Ядро очного
яблука розташоване всередині і містить рідину, названу водянистим волокном.

Складові ядра очного яблука:

 ● Сітківка: це тонкий шар світлочутливих клітин, розташованих
поверхневого яблука. Вона містить фоторецептори, такі як колбочки та
палички, які сприймають світло та перетворюють його на нервові
сигнали.
● Хрусткове тіло: це гелеподібна речовина, яка заповнює простір між
рогівкою та сітківкою. Вона підтримує форму ока та фокусує світло на
сітківці.
● Сосудистий рубець: це товста шарова оболонка, розташована позаду
сітківки. Вона містить багато кровоносних судин, які живлять сітківку та
інші структури ока.

Функції ядра очного яблука:

● Сприйняття світу: сітківка в ядро очного яблука містить фоторецептори,

які сприймають світло та перетворюють його на нервові сигнали, які
потім передаються до мозку для сприйняття зору.
● Фокусування світла: хрустковате тіло фокусує світло на сітківці, що
дозволяє точно перетворювати світлові промені на нервові сигнали.
● Живлення ока: судинний рубець містить кровоносні судини, які живлять
сітківку та інші структури ока, забезпечуючи достаток поживних речовин
та кисень.