Системи органів собаки.

Загальні принципи побудови тіла собаки.

Організм собаки побудований за планом, загальному для всіх ссавців. Організм тварини
розділяється на відділи і області.

Голова ділиться на мозковий і лицьовий відділи. У мозковому відділі виділяють області:

потиличну, тім'яну, лобову, скроневу і навколовушну, з вушної раковиною. У лицьовому
відділі виділяють області: очноямкову, підочноямкову, скуловую, великий жувальних м'язів,
міжщелепну, підборіддя, носову, губ і щоки. У шиї виділяють області: верхню, бокову,
нижню шийні, горлову і трахейну.
В тулубі розрізняють грудний, попереково-черевної та тазовий відділи. У грудний відділ
входять області: холки, спини, бічні реберні, предгрудінная і грудинная. Попереково-
черевний відділ включає поперек і черевну стінку. Тазовий відділ включає крижову,
сідничну, сідничу і промежинну області. У хвості розрізняють корінь, тіло і кінчик.
Кінцівки прийнято розділяти на області поясів і вільних кінцівок. На грудної кінцівки
розрізняють плечовий пояс (область лопатки), плече, передпліччя і лапу - кисть, яка, в свою
чергу, складається з зап'ястя, п'ястка і пальців. На тазової кінцівки розрізняють тазовий пояс
(таз), стегно, гомілку і лапу - стопу, яка складається з заплюсни, плесна і пальців.

Система органів руху.

Скелет собаки. Будова кісток, суглобів. Їх значення і функції.
В основі областей тіла лежать кістки, які формують скелет (рис. 1). Він ділиться на
осьовий скелет, в якому розрізняють скелет голови - череп і скелет стовбура тіла - хребет, і
скелет кінцівок.

Рис. 1. Скелет собаки.

1 - хрящової остов носа; 2 - різцева кістка; 3 - верхньощелепна кістка; 4 - лобова кістка; 5 - тім'яна
кістка; 6 - потилична кістка; 7 - вилична кістка; 8 - нижньощелепна кістка; 9 - скронева кістка; 10
- атлант; 11 - осьової хребець (епістрофей); 12 - 4-й шийний хребець; 13 - лопатка; 14 - рукоятка
грудини; 15 - плечова кістка; 16 - променева кістка; 17 - ліктьова кістка; 18 - скелет зап'ястя; 19 -
скелет п'ясті; 20 - скелет пальців; 21 - грудна кістка (грудина); 22 - 1-й грудний хребець; 23 - 13-й
грудний хребець; 24 - 1-й поперековий хребець; 25 - 7-й поперековий хребець; 26 - Крижова кістка; 27
- ребра; 28 - клубова кістка тазу; 29 - лонная кістка тазу; 30 - седалішная кістка тазу; 31 -
стегнова кістка; 32 - колінна чашка; 33 - малогомілкова кістка; 34 - болинеберцовоа кістка; 35, 36,
37 - скелет заплюсни, плесна і пальців.

Скелет стовбура тіла -позвоночний стовп (хребет). Утворений шийними - 7, грудними - 12 -

14, поперековими - 7, крижовий - 3, хвостовими - 20 - 23 хребцями.
Скелет є основою тіла і носієм м'яких тканин, комплексом складних важелів
різноманітних рухів. Віссю скелета служить хребетний стовп, на передньому кінці якого
знаходиться череп, а по боках - ребра і кінцівки.
За формою череп собак надзвичайно різноманітний. Зустрічаються собаки довгоголові
(хорти), короткоголові (мопс, бульдог) і з головою помірної довжини (пінчер). Коливання
довжини залежать від розмірів лицевого відділу черепа.
Череп складається з лицьових і черепних кісток, які утворюють черепну порожнину з
головним мозком. Мозковий відділ черепа на рівні виличних дуг у довгоголових собак вуже,
ніж у короткоголових, зовнішній сагиттальний гребінь розвинений сильніше, а профіль чола і
носа дуже слабо увігнутий. До черепу суглобами приєднана нижня щелепа, яка наводиться в
дію потужними жувальними м'язами, що забезпечують швидке і сильне стиснення щелеп.
 У верхній і нижній щелепах розташовані зуби. У цуценя налічується 32 молочних зуба
(12 різців, 4 ікла і 16 премолярів), у дорослої тварини - 42 постійних зуба (12 різців, 4 ікла, 16
премолярів і 10 молярів). У дорослих тварин в кожній половині нижньої і верхньої щелеп є
по 3 постійних різця (зачіп, середній, окраек), по 1 іклу і по 4 ложнокоренних зуба
(премоляри), в нижній - по 3 корінних зуба (моляра), у верхній - по 2. У нижній щелепі
перший корінний зуб, а у верхній - премоляр, розташований перед першим молярім, дуже
сильно розвинені і отримали назву м'ясоїдних зубів.
Форма змикання зубів у собак називається прикусом, правильність якого для кожної
породи визначена відповідним стандартом. Якщо верхні різці прикривають нижні, які
прилягають до внутрішніх поверхонь верхніх різців, то такий прикус називається
ножицеподібним. Якщо ріжучі поверхні верхніх і нижніх резцових зубів примикають один до
одного, прикус називається клещеобразний або прямий. Коли нижня щелепа коротше
верхньої, між рядами верхніх і нижніх різців утворюється проміжок, так званий недокус.
Якщо нижня щелепа довша верхньої, то в залежності від ступеня вираженості це називається
перекусом або бульдожим прикусом.
Хребетний стовп складається з 7 шийних, 13 грудних (спинних), 7 поперекових, 3
крижових (зрощених в крижову кістку) і 20-23 хвостових хребців. Перші два шийні хребці
сильно відрізняються від інших за формою і називаються відповідно атлант і епістрофей.
Вони сприяють великий рухливості голови.
Грудна клітка утворюється 13 парами ребер, що мають вигнуту циліндричну форму.
Одним кінцем за допомогою суглобів вони прикріплені до грудних хребців. 9 пар справжніх
ребер приєднані реберними хрящами до грудної кістки, а 4 пари неправдивих хрящів
з'єднуються один з одним і утворюють реберну дугу. Вигин ребер у собак виражений
сильніше, ніж у інших тварин.
Грудна клітка в цілому являє собою конус з круглим вхідним отвором і великими
міжреберними проміжками і є вмістилищем і оберігаючим каркасом для таких життєво
важливих органів, як серце і легені. Ребра у кожної породи собак мають різну зігнутість, що
визначено відповідним стандартом. Поперековий відділ хребта досить довгий. Хребці мають
лентообразні поперечні відростки, які спрямовані як в бічні сторони, так і порівняно сильно
вниз і вперед. Крижова кістка з боку тазової порожнини сильно увігнута і складається з трьох
злившихся хребців. Хвостові хребці дуже рухливі. Перші п'ять добре розвинені і навіть
мають суглобові відростки з суглобовими поверхнями. У деяких порід собак хвіст обрізають
(купірують) відповідно до встановлених стандартів. Передню кінцівку утворює косо
поставлена лопатка. З плечової кісткою вона з'єднана плечовим суглобом. Довжина лопатки
значно превалює над її шириною. Лопаткова кістка сильно розвинена і доходить до суглоба,
де утворює акроміальний відросток у вигляді гачка. Підстава лопатки округла, лопатковий
хрящ виражений вузькою облямівкою. Лопатка суглобовим кутом висунута трохи вперед від
грудного кінця 1-го ребра, шийним кутом - до боку від кінця остистого відростка 1-го
грудного хребця, а спинним кутом знаходиться на рівні хребетного кінця 4-го ребра.
Плечова кістка відносно довга, злегка стисла з боків, S-образна, а у деяких порід собак
навіть спиралеобразно викривлен.
Передпліччя в ліктьовому суглобі з'єднується з плечової кісткою. Воно складається з двох
суміжних, взаємно дотичних кісток - променевої та ліктьової. Кістки передпліччя рухомо
з'єднані порівняно короткими зв'язками і прилягають одна до одної так близько, що
межкостная щілина виражена слабо. Променева кістка порівняно довга, вона злегка вигнута і
стиснута з дорсальній і волярной сторін. Ліктьова кістка від проксимального до дистального
кінця поступово звужується і закінчується гріфелевідним відростком, що звисає в сторону
зап'ястя.
Передпліччя пов'язано з зап'ястям складним суглобом, що складається з 7 зап'ястних
кісток. У проксимальному ряду зап'ястя променева і проміжна кістки зливаються в одну
масивну. Є у собаки ліктьова і додаткова кістки, а в дистальному ряду - 5 зап'ястних кісток.
П'ясток складається з 5 кісток. Найдовшими є 3-тя і 4-я п'ястно кістки, найбільш слабо
розвинена за величиною 1-я п'ястно кістка.
Кістки п'ястка пов'язані з чотирма трехфаланговимі і одним (першим) висячим
двухфаланговим пальцями. Вони забезпечені міцними, невтяжнимі кігтями. Лапи собаки не
мають функції хапання.
Задні кінцівки з'єднані з кістками таза, який зв'язками міцно з'єднані з крижової кісткою.
На клубової кістки верхній передній край утворює маклочний бугор, а на нижньому кінці
лонної кістки є сідничний бугор.
Крило клубової кістки у собак налягає на крижі, а сіднична поверхня локалізується
майже в сагітальній площині і ложечковідно поглиблена. Клубовий гребінь опуклий.
Сідничні горби широкі, вони віддалені один від одного латеральними кутами, тому
порожнину таза як би розширюється назад.
До тазу через тазостегновий суглоб прикріплена стегнова кістка. Її головка з пологої
синовіальної ямкою різко виділяється завдяки ясно змальованої шийці. Стегнова кістка в
колінному суглобі з'єднана з гомілкою, що складається з двох кісток: великої та малої
гомілкових. Великогомілкова кістка довга і злегка викривлена. Гомілка з'єднана з плюсной
зап'ястним (скакальним) суглобом, що складається з 7 кісток заплюсни. До заплюсни
примикають 4 або 5 плеснових кісток, які утворюють плюсну, що переходила в чотири
трехфаланкових пальця, що закінчуються кігтями. З внутрішньої (медіальної) сторони
верхньої половини плесна іноді є рудиментарний палець, який не завжди з'єднаний з
плюсной. У молодому віці такі пальці видаляють оперативним шляхом (ампутують).
Передні кінцівки з'єднані з хребетним стовпом потужними грудними м'язами. Верхні краї
лопаток кілька перевищують остисті відростки грудних хребців і утворюють холку,
перпендикуляр від її верхнього краю до землі буде висотою тварини. Для кожної породи
характерна своя висота. Відхилення від допустимих норм є пороком.
З'єднання кісток скелета. З'єднання кісток голови відбувається за допомогою швів,
утворених або сполучною тканиною, або хрящової (між первинними кістками). З віком шви
окостеневают і стають менш помітні. У дрібних порід собак протягом усього життя можуть
зберігатися лобовий і потиличні джерельця. Скронево-нижньощелепний суглоб складний,
тому що містить диск з волокнистого хряща.
З'єднання стовбура тіла. Потилично-атлантний і атлантоосевий суглоби без
особливостей. Тіла решти хребців з'єднані дисками волокнистого хряща. Вони поступово
товщають до кінця грудного до початку поперекового відділу, в попереку стають тоншими і
знову товщають в хвості. Між дугами хребців - еластичні жовті зв'язки.
З'єднання кісток кінцівок. З'єднання кісток грудної кінцівки. Лопатка приєднується
сінсаркозом. Діаметр суглобової западини лопатки в 2 - 3 рази менше головки плечової
кістки, що дозволяє більшого розмаху рухів при наявності кишень капсули. Флексія -
екстензія (згинання — розгинання) можливі на 120 °, аддукция - абдукція (приведення -
відведення) - на 50 - 60 °, ротація - на 35 -45 ° Особливістю цього суглоба є наявність
поперечної зв'язки між буграми плечової кістки. При її відриві сухожилля двоголового м'яза
плеча при згинанні зісковзують з жолоба через малий горб на медіальну сторону. Щоб
уникнути болю, собака тримає кінцівку випрямленою.
Ліктьовий суглоб складний, двовісний, так як кістки передпліччя пов'язані не тільки з
плечової кісткою, а й один з одним - проксимальним лучелоктевим суглобом. Крім флексії -
екстензіі в суглобі можливі супінація (Супінація — рух стопи назовні до положення, при
якому її медіальний край підведений. Медіальний край — сторона, що лежить ближче до
серединної (центральною)площини, тобто внутрішня сторона.) до 50 ° і пронація (Пронація
— рух стопи всередину, при якому її медіальний край опущений.) до 20 °.
Зап'ястний суглоб складний, двовісний. Через косого розташування рядів кісток згинання
супроводжується відведенням лапи на 20 - 30 °. Довгих бокових зв'язок немає, тільки короткі.
Решта зв'язковий апарат, як у інших тварин.
З'єднання кісток тазової кінцівки. Тазовий пояс приєднується до стовбура тіла тугим
суглобом між ушковидними поверхнями крижів і клубової кістки, а також крижово-клубової і
крижово-сідничної зв'язками. Тазові кістки з'єднані симфизом (так звана область, яка з'єднує
бічні кістки тазу), а в межах кожної зростаються в області суглобової западини, як у всіх
ссавців.
Тазостегновий суглоб - простий багатовісної, рухи обмежені зв'язкою головки стегнової
кістки і внутрікапсульной зв'язкою.
Колінний суглоб - складний однооосний. Включає бедроберцовий, бедроколенний і
межберцовая суглоби. Зв'язковий апарат перших двох без особливостей. У межберцового
суглобу крім капсули є краниальная, каудальная зв'язка голівки малогомілкової кістки і
міжкісткової мембрани.
Заплюсневий суглоб - складний одноосьовий, рух здійснюється в основному в гомілково-
таранному зчленуванні. Решта кістки виконують більшою мірою ресорну функцію.
Зв'язковий апарат звичайний. Плюсна-пальцеві і міжфалангові суглоби за будовою, руху і
зв'язковому апарату подібними до таких на передній лапі.

Організм собаки побудований за планом, загальному для всіх ссавців. Організм

тварини розділяється на відділи і області.

Голова ділиться на мозковий і лицьовий відділи. У мозковому відділі виділяють області:
потиличну, тім'яну, лобову, скроневу і околоушную вушної раковини. В особовому відділі
виділяють області: очноямкову, підочноямкову, скуловую, великих жувальних м'язів,
міжщелепну, підборіддя, носову, губ і щоки. У шиї виділяють області: верхню, бокову,
нижню шийні, горлову і трахейну.
В тулубі розрізняють грудний, попереково-черевної та тазовий відділи. У грудний відділ
входять області: холки, спини, бічні реберні, предгрудінная і грудинная. Попереково-
черевний відділ включає поперек і черевну стінку. Тазовий відділ включає крижову,
сідничний, сідничний і проміжністну області. У хвості розрізняють корінь, тіло і кінчик.
Кінцівки прийнято розділяти на області поясів і вільних кінцівок. На грудної кінцівки
розрізняють плечовий пояс (область лопатки), плече, передпліччя і лапу - кисть, яка, в свою
чергу, складається з зап'ястя, п'ястка і пальців. На тазової кінцівки розрізняють тазовий пояс
(таз), стегно, гомілку і лапу - стопу, яка складається з заплюсни, плесна і пальців.
Скелет собаки складається з міцних кісток. Череп включає мозкову і лицьову частини,
на щелепах є зуби. Хребет складається з рухомого шийного відділу, з 7 хребців, грудного
поперекового, крижового і хвостового відділів. Собака має грудну клітку -для захисту
внутрішніх органів. Кістки кінцівки у собаки розташовані під тулубом, що сприяє великий
рухливості.

кістяк, череп, хребетний стовп, різці, ікла, премоляри, моляри, щелепи,

прикус, атлант, епістрофей, ребра, крижі, лопатка, з'єднання кісток, тазостегновий суглоб,
колінний суглоб, заплюсневий суглоб, кінцівки, загривок.