КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра ортопедичної стоматології та

ортодонтії

ЗАХВОРЮВАННЯ СНЩС.
ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, КЛАСИФІКАЦІЯ, КЛІНіКА,
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ. ОРТОПЕДИЧНІ ВТРУЧАННЯ В
КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ЗАХВОРЮВАНЬ СНЩС

Ассистент кафедри ортопедичної

стоматології та ортодонтії
Федорова О.В

м.Київ 2022
Актуальність
Скронево-нижньощелепний суглоб уражається
ізольовано або одночасно з іншими специфічними та
неспецифічними інфекційними захво¬рюваннями
(туберкульоз, сифіліс, ревматизм, порушення обміну
речовин, ен¬докринні порушення, інтоксикації, що
спричиняють поліартрити).
Причина¬ми ізольованих захворювань звичайно
є травми, запальні процеси прилеглих тканинах
скронево-нижньощелепного суглоба.
До патологічних змін в роботі скронево-
нижньощелепного суглоба може призвести
підвищення тонусу жувальних м'язів, порушення
оклюзійних взаємовідношень.
Синдром больової дисфункції СНЩС – скупчення
симптомів, зумовлено порушенням функціональної
взаємодії жувальних мязів і елементів СНЩС, що
зумовлює зміну просторового положення нижньої
щелепи по відношенню до основи черепа.
Навчальні цілі

Знати:
1. Особливості будови та функції
скронево-нижньощелепного суглобу.
2. Філогенез та онтогенез СНЩС.
3. Класифікацію захворювань СНЩС.
4. Ортопедичні методи лікування
захворювань СНЩС.
5. Основні методи дослідження
пацієнтів з захворорюваннями СНЩС.
 Основні питання
1. Анатомія скронево-нижньощелепного суглобу
(СНЩС).
2. Інтеграція та координація діяльності зубощелепного
апарата.
3. Класифікація захворювань СНЩС.
4. Етіологічні фактори захворювань СНЩС.
5 Патогенез захворювань СНЩС.
6 Методи обстеження пацієнтів з захворюваннями
СНЩС.
7 Ортопедичні методи лікування захворювань СНЩС.
 Temporomandibular joint

Glenoid
fossa

Articular
eminence
Head of the
condyle
СНЩС
▪ Скронево-нижньощелепний суглоб є одним с найбільш активно
працюючих суглобів людини. Рухи нижньої щелепи відбуваються
майже постійно – під час функції жування, мови і т.д.
▪ Скронево-нижньощелепний суrлоб (СНЩС) - це складний суглоб не
тільки щодо анатомічної будови, але й щодо функції. Він належить до
парних, комбінованих, інконгруентних суглобів.
▪ СНЩС на обох боках (лівому і правому) становлять замкнутий ланцюг,
бо рух в одному суглобі викликає рух у другому. Суглоб
є двохосьовим, рухи у ньому відбуваються у двох
напрямках: горизонтальному та вертикальному.
▪ Суглоб складається із суглобової гoловки нижньої щелепи, суглобової
ямки скроневої кістки, суглобовоrо гoрбка скроневої кістки, суглобовогo
▪ диска, капсули суглоба (суглобової сумки) та cyглобових зв'язок.
▪
 Glenoid (Mandibular) Fossa

Articular
eminence
External
auditory
meatus

-if head of condyle goes past eminentia, jaw will

“lock” open
Скронево-нижньощелепний суглоб
(articulalio temporomandibularis)
Сагітальний розріз.
СНЩС
▪ Розміри ямки у 2-3 рази більші, ніж головки, тому має місце
iнконгруентність (невідповідність розмірів головки та ямки).
▪ Суrлобовий диск приляrає до суrлобових поверхонь та повторює
форму rоловки нижньої щелепи і задньоrо ската суrлобовоrо roрбка,
збільшуючи площу дотикання суrлобових поверхонь.
▪ Суrлобова капсула визначає анатомічні та фізіологічні межі скронево-
нижньощелепноrо суrлоба. Вона становить собою еластичний
сполучнотканинний "мішечок", в якому містяться суrлобові поверхні
кісток, що входять до складу сyrлоба, та поєднуються з диском по йоro
периметру. Вона має виrляд лійки, що звужується донизу.
Прикріплення капсули до скроневої кістки ніби зсунуте вперед
відносно нижньощелепної ямки. Ззаду вона прикріплюються вздовж
передньоrо краю каменисто-барабанної щілини та поділяє
нижньощелепну ямку на передню внутрішньокапсулярну та задню
позакапсулярну частини. Капсула також оточує суrлобову поверхню
rоловки нижньої щелепи. Xaрактеризусться високою міцністю та
еластичністю, не рветься при повних вивихах суrлоба.
СНЩС
▪ Суrлобова roловка нижньої щелепи за формою нагадує виrнутий у фронтальній
площині валик, видовжений у поперечному напрямку і здавлений у
передньозадньому, їі довra (мезіолатеральна) вісь приблизно у 3 рази більша,
ніж передньо-задня. Висота суrлобової roловки переважає над шириною, що
добре простежується на томо- та зоногpамах. Довжина rоловки дорівнює 20 мм,
а ширина - 10 мм. Вона побудована із дрібнопетлистої кістки, яка має різну
щільність у передньому та задньому напівциліндрах, а по периферії має чітку
кортикальну пластинку.
▪ Нижньощелепна (сyrлобова) ямка спереду обмежена сyrлобовим roрбком,
позаду лускою скроневої кістки, зовні основою виличноro відростка, а зсередини
- кутовою остю. Склепіння її відділене від середньої черепної ямки
▪ тонкою пластинкою компактної кістки. Сyrлобова ямка значно більша, ніж
суrлобова roловка (у 2-3 рази). Ця незбіжність (iнкoнrpyeнтнicть) розмірів
▪ вирівнюєься за рахунок наявності внутрішньосуrлобовоro диска та прикріплення
суrлобової капсули (сумки) зсередини ямки, а не за її межами.
▪ Абсолютна rлибина ямки у дорослих коливасться в межах від 7,2 до 11 мм. Із
втратою зубів атрофується суrлобовий roрбок і зменшується rлибина
▪ ямки.
Суглобовій диск

▪ Суrлобовий диск мас виrляд двояковвіrнутої овальної

пластинки. Нижня поверхня диска відповідас формі roловки
нижньої щелепи, а верхня збіrасться з формою суrлобовоro
roрбка. Товщина йоrо спереду коливається від 1,7 до 3,2
мм, а ззаду від 2,5 до 6 мм. Медіальний край від 2 до 3,6
мм, латеральний від 1,8 до 3 мм і в центрі від 0,8 до 1,4
мм. Таким чином, у центрі диск тонший, а по краях значно
товщий, особливо біля задньоro краю.
Інервація та кровопостачання
СНЩС.
▪ Кровопостачання СНЩС відбувається з басейну зовнішньої сонної
артерії за допомогою поверхневої скроневої, глибокої вушної,
передньої барабанної, середньої артерії, твердої мозкової оболонки
та крилоподібної артерії. Анастомози між артеріями виражені слабо.
Найбільш виражена судинна сітка по периферії диска, в биламінарній
зоні та капсулі суглобу, звідки судини проникають до періосту голівки.
Венозна сітка добре виражена, широко анастомозує з венами
середнього вуха, зовнішнього слухового проходу, слухової труб та
венами крилоподібного венозного сплетіння. Венозна сітка утворює
широкі сплетіння навколо капсули та в ній. Відтікання венозної крові
здійснюється в басейн лицевої вени.
▪ СНЩС іннервують самостійні нервові гілки, основним джерелом яких є
вушно-скроневий нерв, але також в іннервації приймають участь гілки
лицевого, заднього глибокого скроневого, а також третя гілка
трійчастого нерва. Останні здійснюють іннервацію внутрішньої,
зовнішньої та задньої поверхні капсули суглоба. В інервації СНЩС
задіяні аурікулотемпоральний, жувальний, лицевий нерви, а також
симпатичне сплетіння скроневої артерії.
Рухи в СНЩС.

▪ У змиканні щелеп беруть участь скроневий, власне жувальний та

медіальний крилоподібний м'язи. Вони утримують щелепи у зімкненому
стані. Під час опускання нижньої щелепи функціонують латеральний
крилоподібний, двочеревцевий, щелепно-під' язиковий та підборідно-
під'язиковий м'язи. Два останні м'язи опускають нижню щелепу при
фіксованому положенні під'язикової кістки. Для здійснення плавних рухів
нижньої щелепи необхідна rармонійна діяльність цих м'язів з обох боків.
▪ Нижню щелепу висувають уперед переважно латеральні крилоподібні
м'язи, які одночасно скорочуються. Допомаrають такому скороченню
▪ власне жувальні та медіальні крилоподібні м'язи.
▪ Під час зміщення нижньої щелепи назад скорочуються rоловним чином
задні частини скроневоro м'яза. Беруть участь у таких рухах
двочеревцевий
▪ та підборідно-під'язиковий м'язи.
▪ Для тоro щоб змістити нижню щелепу вліво, скорочуються праві
латеральний та медіальний крилоподібні м'язи. Їм допомаrають
скроневий,
▪ двочеревцевий, щелепно-під'язиковий та підборідно-під'язиковий м'язи з
лівоro боку.
▪ Рухи нижньої щелепи у правий бік здійснюють латеральний та
медіальний крилоподібні м'язи лівоro боку. Їм допомаrають скроневий та
Зв’язки ВНЧС
1 – латеральна звязка;
2 – капсула;
3 – клиноподібно-
нижнєщелепна зв’язка;
4 – шилонижнещелепна
зв’язка;
5 – нижнещелепний отвір
;
6 -вилична дуга;
7 – клиноподібна пазуха;
8 – гіпофізарна ямка.
Біомеханіка суглоба
▪ Особливістю рухів суrлобової rоловки є комбінація поступальних
та обертальних рухів у суrлобі. Будь-який рух у суrлобі
починасться з поступальних рухів ковзання суrлобової rоловки по
задньому скату суrлобовоrо rорбка, потім присднуються
обертальні рухи навколо rоризонтальної осі rоловки. Ця
характерна функціональна особливість відрізняс СНЩС від інших
суrлобів скелета людини. Вона зумовлена наявністю в порожнині
суrлоба суrлобовоrо диска, який поділяє порожнину суrлоба на дві
камери. У верхній камері відбуваються поступальні рухи
▪ і rоловка зміщусться вниз по задньому скату суrлобовоrо rорбка. В
нижній камері відбуваються обертальні рухи навколо
rоризонтальної осі.
▪ Таким чином, два відділи суrлоба, що ізольовані
▪ один від одноrо диском, (дині у виконанні функції, оскільки
різноспрямовані рухи в суrлобі відбуваються одночасно. Іншою
функціональною особливістю СНЩС є синхронність рухів в обох
суrлобах, оскільки обидва суrлоби (правий та лівий) зв'язані між
собою непарною нижньощелепною кісткою. Цю особливість
необхідно враховувати в діаrностиці захворювань СНЩС.
Superior Lateral Pterygoid

Inferior Lateral
Pterygoid
 Захворювання СНЩС.
▪ Класифікація захворювань СНЩС:
▪ І. Вивихи нижньої щелепи
▪ 1. гострі і хронічні
▪ 2. передні і задні
▪ 3. 1-сторонні і 2-сторонні
▪ 4. травматичні і вроджені
▪ ІІ. Артрити:
▪ 1. гострі і хронічні
▪ 2. інфекційні (специфічні -
туберкульозний, сифілітичний,
актиномікотичний, гонорейний,
грипозний, скарлатинозний,
▪ 3.неінфекційні (дистрофічні - обмінно-
дистрофічний,нейродистрофічний,
ендокринопатичний)
▪ 4. травматичні (гострі, хронічні)
▪ ІІІ. Артрози:
▪ IV. Анкілози:
▪ 1. вроджені і набуті
▪ 2. фіброзні і кісткові
▪ 3. 1-сторонні і 2-сторонні
▪ 4. внутрішньо суглобові і позасуглоб
Больова дисфункція СНЩС
▪ V. Контрактури:
▪ 1. стійкі і нестійкі
▪ 2. запальна (тризм) – посттравматична,
рубцева, адинамічна, неврогенна,
артрогенна, больова, міогенна
▪ 3. вроджені і набуті.
▪
Міжнародна класифікація захворювань СНЩС (1995г.)

▪ К07.6.Хвороби скроневонижньощелепного суглоба .

▪ К07.60. Синдром больової дисфункції
скроневонижньощелепного суглоба (синдром Костена).
▪ К07.61. «Клацаюча» щелепа.
▪ К07.62. Рецидивуючий вивих та пІдвивих СНЩС.
▪ К07.63. Біль в СНЩС, не класифікована в інших рубриках.
▪ К07.64. Зменьшена рухливість СНЩС, не класифікована в
інших рубриках.
▪ К07.65. Остеофіт СНЩС.
▪ К07.68. Інші хвороби СНЩС.
▪ К07.69. Хвороба СНЩС неясної етіології.
Класификація П.Г. Сысолятина, В.М. Безрукова, А.А. Ильина
(1997).

І. Артикуляційні захворювання:
▪ 1. запальні (артрит)
▪ 2. незапальні
▪ · внутрішні порушення
▪ · остеоартроз(первинні та вторинні)
▪ · анкілоз
▪ · вроджені аномалії
▪ · пухлини:
Класифікація П.Г. Сысолятина,
В.М. Безрукова, А.А. Ильина
(1997).

▪ ІІ. Неартикуляційні захворювання:

▪ 1.бруксизм
▪ 2. больовий синдром дисфункції СНЩС
▪ 3. контрактури
. жувальних мязів
▪
КЛАСИФІКАЦІЇ:

▪ Ю. А. Петросов (1996) запропонував робочу

класифікацію, відповідно до якої функціональні
порушення і захворювання СНЩС поділяють на 5 груп:
▪ І. Дисфункціональний стан суглобу:
▪ 1. нейромускулярний дисфункціональний синдром
▪ 2. оклюзійно-артикуляційний синдром
▪ 3. звичні вивихи в суглобі (щелепи, меніска)
▪ ІІ. Артрити:
▪ 1. гострі інфекційні (специфічні, неспецифічні)
▪ 2. гострі травматичні
▪ 3. хронічні ревматичні, ревматоїдні та інфекційно-
алергічні
Классификація Петросова

▪ ІІІ. Артрози:
▪ 1. постінфекційні (неоартрози)
▪ 2. посттравматичні (деформуючі)
остеоартрози
▪ 3. міогенні остеоартрози
▪ 4. обмінні артрози
▪ 5. анкілози (фіброзні, кісткові)
▪ IV. Поєднані форми
▪ V. Новоутворення (доброякісні та злоякісні) і
диспластичні (пухлиноподібні) процеси)
 Діагностика захворювань СНЩС

Клінічне обстеження:

1. Опитування (збір анамнеза).

2. Попереднє обстеження Гамбургский тест (треба відповісти на шість

питань):

a)Рот відкривається асиметрично ?

b) Відкривання рота або замале або завелике?

c) Визначаються внутришньосуглобові шумы?

d) Оклюзійний звук асинхроний ?

e) Пальпація жувальних м’язів болісна?

f) Травматична оклюзія зубів при рухах нижньої щелепи?

Ретельне функціональне клінічне обстеження:

a) Огляд обличчя , кефалометрія.

b) Оцінка рухливості нижньої щелепи: – відкривання рота, – протрузія; –

латеротрузія; – ретрузія.

c) Обстеження СНЩС: – обстеження стану суглобових поверхонь,

капсули і зв’язок; – дослідження суглобових шумів.

d) Пальпація і ізометрія жувальних та мімічних м’язів.

e)Клінічне обстеження оклюзії зубних рядів (по сагиталі, вертикалі,

трансверзалі): – в области передніх зубів; – в області бічних зубів.

f) Визначення висоти нижнього відділу обличчя (ВНВО).

4. Вибіркове обстеження постури
(осанка, еластичність суглобів,
ротаційна функція шейного відділу
хребта)
Анамнестичний індекс Helkimo базується
оцінці
симптомів за наступною шкалою(А):
0 - немає симптомів;
1 - легкі симптоми: відчуття втоми,
жорсткість при рухах
щелепи,сторонні звуки спричинені
рухами скронево-
нижньощелепного суглоба;
2 - виражені симптоми,один або більше з
наступних:
а) труднощі при відкритті рота;
б) обмеження рухів щелепи;
в) дислокація щелепи і болючість її
рухів;
г) біль при пальпації скронево-
нижньощелепної ділянки
та / або жувальних м'язів
Патогенетичні фактори
захворювань СНЩС

1. Порушення функцій нейром’язевого

комплекса.

2. Порушення оклюзійно-артикуляційних
взаімовідносин зубних рядів і щелеп.

3. Вродженні та набуті відхиленя від

норми в будові СНЩС.
Артрит

▪ Класифікація:
▪ За клінічною картиною:
▪ · гострий (серозний, гнійний)
▪ · хронічний
▪ · хронічний у стадії загострення
▪ · вторинний артрит
▪
Артрит
▪ Причини:
▪ · місцева інфекція – парадонтит, гінгівіт, стоматит,
отит, ангіна, остеомієліт
▪ · загальні інфекційні захворювання – ГРВІ, грип,
пневмонія, дизентерія, туберкульоз, сифіліс
▪ · алергічні захворювання
▪ · травматичні чинники
▪ · параалергічні фактори – переохолодження,
підвищена інсоляція
▪ · зміни ендокринної та нервової системи
▪ · наявність вогнищ хронічної інфекції (особливо в ПР)
▪ Інфекція може проникає гематогенним та контактним
шляхом.
Артрит
▪ Загальні клінічні прояви:
▪ · сильний однобічний біль у суглобі, який посилюється при найменших рухах
нижньої щелепи, зменшується лише в стані спокою нижньої щелепи
▪ · обмежене відкривання рота до 10-15 мм (між центральними різцями)
▪ · нижня щелепа зміщується в бік ураженого суглобу (девіація нижньої
щелепи)
▪ · велика зона іррадіації, можливо у скроневу ділянку голови, іноді шию
▪ · має гострий початок
▪ · можливе виникнення припухлості, набряку чи інфільтрації мяких тканин
попереду козелка вуха
▪ · різкий біль при пальпації
▪ · гіперемія і напруженість шкірних покривів привушної ділянки
▪
▪
▪ Гострий
артрит травматичного характеру виник
ає в результаті сильного механічного впливу:
удару, надмірного відкривання рота і т.
п. Виникають скарги на різкий біль в області
суглоба в момент його пошкодження. При
спробі відкривати рот з'являються болі,
підборіддя при цьому зміщується у бік
пошкодженого суглоба. Розвивається набряк
м'яких тканин в області ушкодженого суглоба.
▪
▪ Гострий артрит інфекційного
походження розвивається зазвичай на тлі гострого
тонзиліту, переохолодження, грипу і т. п.
▪ Ревматичні і ревматоїдні артрити є результатом
гематогенного інфікування або розповсюдження інфекції
при отиті, мастоідиті, остеомієліті гілки щелепи, гнійному
паротиті і т. п. З'являються сильні болі в суглобі, що
підсилюються при спробі здійснити рухи щелепою. Іноді
болі можуть іррадіювти (розповсюджуватися) у вухо,
язик, скроню, потилицю. Відкривання рота обмежене - на
3-5 мм. Виникає набряк м'яких тканин спереду від
козелка вуха, при пальпації цій області виникають болі,
шкірні покриви почервонілі.
▪ При ревматичному артриті частіше страждають обидва
суглоба.
Лікування артриту

▪ Лікування гострого
артриту починають з забезпечення
спокою суглобу. Цього досягають за
допомогою індивідуально
виготовленої пращевидної пов'язки і
міжзубної пластинки, що роз'єднує
прикус, яку накладають на стороні
ураження часом на 2-3 дні. Їжа
повинна бути рідкою.
▪Лікування при травматичному артриті проводять з метою
зменшення болю, який досягають через розсмоктування крові,
щовилилась в суглоб в ранні терміни і добитися повного
відновлення функції нижньої щелепи. Призначають анальгетики
(анальгін по 0,25 г 3 рази на день) і місцеву гіпотермію протягом 2-3
днів, в подальшому-УВЧ-терапію по 10-15 хв щодня протягом 6 днів,
електрофорез калію йодиду і новокаїну (по черзі). Одночасно
можуть бути рекомендовані компреси з ронідази, парафіно- або
озокеритотерапія, грязелікування. При триваючих болях
призначають діадинамічний струми Бернара (2-3 сеанси). При
переході травматичних артритів у хронічну стадію призначають
ультразвукову терапію, парафіно- і озокерито-терапію, масаж
жувальних м'язів, електрофорез бджолиної отрути, медичної жовчі,
препаратів йоду. Добрий результат дає міогімнастіка: виробляють
дозоване відкривання рота без висування нижньої щелепи. Для
цього хворий сідає на стілець, притуливши потилицю до стіни, а
кулаком натискає на підборіддя при відкриванні та закриванні рота.
Такі вправи хворий робить самостійно щодня вранці і ще 2-3 рази
протягом дня по 3-5 хв протягом 4-6 тижнів.
Лікування ревматичних та
ревматоїдних артритів проводять
консервативними засобами і обов'язково
спільно з ревматологом. У комплекс
призначуваного лікування входять
протизапальні нестероїдні,
антибактеріальні, стероїдні препарати.
Проводиться санація порожнини рота
хворого і раціональне протезування
зубів для нормалізації висоти прикусу.
Ускладнення артриту

▪ При несвоєчасному і недостатньо

повному лікуванні гострий гнійний та
травматичний артрити можуть
ускладнюватися анкілозом, особливо у
дітей. Перебіг гострого ревматичного і
ревматоїдного артриту може прийняти
хронічну форму
Хлопчик с двустороннім анкілозом
СНЩС.
Максимальне відкривання рота у
дівчинки з анкілозом СНЩС.
Артроз

▪ Артроз скронево-нижньощелепного
суглоба - хронічне захворювання, що
характеризується дистрофічними
змінами його хрящової, кісткової і
сполучної тканини.
Артроз

▪ Артроз СНЩС можуть викликати

причини загального і місцевого
характеру. До загальних варто віднести:
▪ · Обмінні порушення
▪ · Нейродистрофічні порушення
▪ · Ендокринні порушення
▪ · Інфекційні захворювання;
Артроз

▪ До місцевих належать:
▪ · тривалий запальний процес у суглобі;
▪ · надмірне навантаження на суглобову
поверхню головки нижньої щелепи, яка може
бути пов'язана з нервово-м'язовим розладом
щелепно-лицьової ділянки, наприклад, з
бруксизмом ;
▪ · відсутність зубів, особливо бокових;
▪ · деформація оклюзійної поверхні зубного
ряду
▪ · патологічна стертість.
▪
Артроз клінічна картина:
▪ Скарги хворих: постійний ниючий, тупий біль, що
підсилюється при навантаженні на суглоб; або скарги
лише на появу патологічних шумів, хрускіт, крепітація,
клацання. Деякі хворі скаржаться на малу рухливість
суглоба, особливо вранці, відзначають обмеження
відкривання рота, зміщення нижньої щелепи в сторону.
Можуть бути скарги на розжовування їжі лише на одній
стороні, так як жування на протилежній стороні викликає
біль і незручності.
▪ Захворювання починається поступово, в анамнезі
можуть бути: перенесені запальні процеси в суглобі,
травми, тривала відсутність зубів, патологічна улаво по
зубів, тривале користування зубними протезами з
неправильно відновленою оклюзійною поверхнею зубних
рядів, улаво подібна висотою. Окремі хворі виникнення
захворювання суглоба пов’язують з перенесеним грипом
та його ускладненнями, з ревматизмом.
Артроз
▪ зменшення висоти нижнього відділу обличчя, на що вказують
виражені складки, западіння губ, мацерація в кутах рота; асиметрія
обличчя внаслідок зміщення нижньої щелепи у бік ураженого суглоба.
Пальпаторно і при аускультації виявляються хрускіт, крепітація в
суглобі. Пальпація латерального крилоподібного м’яза зазвичай
безболісна. Клінічна оцінка рухів нижньої щелепи дозволяє встановити
обмежене відкривання рота, яке визначається відстанню між
центральними різцями. В окремих випадках воно може бути не більше
0,5 см. Характерним порушенням руху нижньої щелепи при артрозі є
зміщення її убік при відкриванні рота, що виявляється при
спостереженні за переміщенням різцевого точки при відкриванні та
закриванні рота. Тут можуть бути різні варіанти: нижня різцева точка
при відкриванні рота утворює криву, але в кінці встановлюється в
одній лінії з верхньої різцевої точкою ; нижня різцева точка при
відкриванні рота переміщається без відхилень, лише наприкінці
відкривання рота зміщується в сторону . Необхідну інформацію лікар
отримує при огляді зубів, зубних рядів та оцінці оклюзійних контактів.
Діагностика артрозу на основі:
▪ рентгенографії, запису рухів нижньої щелепи,
електроміографії. Характерні для артрозу зміни
виявляються при рентгенологічному дослідженні
суглоба.
▪ Оглядова рентгенографія виявляє
.
грубі зміни:
сплощення головки і зменшення її висоти, екзофітні
розростання, зміна її форми (форма гачка, булаво
подібна, загострена) . Найбільш ранні зміни виявляються
лише на томограмах: звуження рентгенівської суглобової
щілини; поява ерозії в кортикальному шарі суглобової
поверхні головки та суглобового горбка, склероз
кістки. Результати записі рухів нижньої щелепи об’
єктивно демонструють зсув її у бік ураженого суглоба.
▪
▪ Відрізняти артрози від нервово-м'язових порушень
допомагають пальпація і рентгенографія суглоба. При
БСД пальпація жувальних м'язів, у тому числі і
латерального крилоподібного м'язу, болюча,
рентгенологічна картина без змін. Диференціювати
артрози від БСД дозволяють також результати
електроміографічних досліджень, які показують
посилення біопотенціалів м'язів при спокої. М'язовий
характер болів можна встановити за допомогою
діагностичної анестезії. При артрозі СНЩС блокада
рухових гілок трійчастого нерва за способом Єгорова та
Карапетяна не знімає болю і не покращує відкривання
рота. При БСД після блокади біль зменшується або
припиняється, покращується рухливість нижньої
щелепи.
Лікування артрозів

1.Створення функціонального спокою в

суглобі.

2. Усунення травмуючих факторів.

3. Відновлення функціональної
діяльності жувальних м’язів и суглоба в
цілому.

4. Призупинення подальшого роста

остеофітов або деформованої частини
мищелка.
Лікування артрозів
▪ Комплексне, застосовуються медикаментозні, фізичні,
ортопедичні та хірургічні методи лікування. Лікарю необхідно
правильно визначити мету, зміст, обсяг та послідовність
ортопедичних стоматологічних втручань в цьому комплексі
лікувально-профілактичних заходів. Метою ортопедичних
втручань при артрозах СНЩС є усунення факторів, що
викликають перевантаження елементів суглоба. Зняття
травматичної перевантаження елементів СНЩС досягається
за рахунок нормалізації форми і функції зубів, зубних рядів, їх
взаємин. Ортопедичні методи лікування, що застосовуються
для цих цілей, можуть бути розділені на наступні групи:
▪ 1) нормалізують оклюзійні контакти;
▪ 2) нормалізують співвідношення зубних рядів;
▪ 3) відновлюють анатомічну цілісність зубів і зубних рядів;
▪ 4) нормалізують рухи нижньої щелепи.
▪
Методи ортопедичного лікування

▪ 1.Вибіркове зішліфування
▪ 2.нормалізація форми зубних рядів
▪ (ортодонт,,ортопедич)
▪ 3.Протетичні заходи
Фізіотерапевтичні:

▪ електрофорез, гальванізація,
флюктуоризація, масаж, ЛФК. При
проведенні електрофорезу
використовують 10% розчин йодиду
калію, 10% розчин новокаїну.
▪
Методика обстеження пацієнтів
грунтується на принципах
загальної медицини
▪ Спеціальні методи обстеження СНЩС
▪ Рентгенографія і томографія з використанням
спеціальних положень.
▪ Компьютерна томографія.
▪ Рентгеноцефалометрія.
▪ Рентгенокінофлюорографія.
▪ Артрографія.
▪ Артроскопія.
▪ Ядерно-магнитний резонанс.
▪ Методи регистрації рухів нижньої щелепи
Рентгенологічне дослідження
▪ Рентгенівська суrлобова щілина с проекцією суrлобовоrо
диска та покривних хрящів суrлобових площадок, має
різну ширину. На рентгенівському знімку вона має виrляд
смугастого, серпоподібної форми просвітлення, яке
обмежене покривними суrлобовими хрящами та
внутрішньосуrлобовим диском. На відміну від інших
суrлобів, ширина
▪ суrлобової щілини скронево-нижньощелепноrо суrлоба
нерівномірна і залежить від віку та анатомічних
особливостей будови. Ширина рентгенівської суrлобової
щілини на прямих томограмах дoрівнює 2-3 мм
▪
 ДИАГНОСТИКА
Методы Диагностики
Различные методы визуализации используются, чтобы помочь докторам
в диагностике нарушений ВНЧС. [G.F. Carrera, MD, «Diagnostic Imaging of
the Temporomandibular Joint,» The TMJ Report 2(2): 4–6, May 1992.] Вот
некоторые из наиболее часто применяемых:
Обычная рентгенография (планарные рентгенограммы, в т.ч.
панорамные) — это быстрая, безболезненная и относительно недорогая
методика. Однако, она показывает только костную структуру сустава и
поэтому её использование в основном ограничивается исключением
очевидных патологических изменений и болезненных процессов.
Рентгенотомография показывает «срезы» через сустав. Когда она
сделана должным образом и интерпретируется точно, тогда
▪ (КТ) дає можливість об’єктивно
▪ оцінити взаєморозташування суглобових поверхонь та
характеристики кісткової структури суглобових
кінців кісток. Дослідження суглоба дає трьохплощинне
уявлення про вогнище ураження, його розташування,
розміри, протяжність, зв'язок з іншими елементами
суглоба. Перевагами цього методу є можливість
детальної оцінки структури кісткових елементів суглоба,
що має важливе значення при постравматичному
остеоартрозі, коли потрібно визначати наявність
кісткових дефектів, зміну форми суглобових поверхонь,
характер структурних змін кісток (остеосклероз,
остеонекроз, остеопороз, кистоподібні утворення та ін.).
▪ МАГНІТНО-РЕЗОНАНСНА ТОМОГРАФІЯ.
▪ На теперішній час магнітно-резонансна томографія (МРТ) визнана
▪ найкращим неінвазивним методом дослідження суглобового
гіалінового хряща.
▪ Ранні МРТ дослідження показали відносну однорідність незміненого
суглобового гіалінового хряща; в подальшому було виявлено
наявність шарів. МРТ достовірно демонструє як вогнищеві, так і
генералізовані ураження хряща. При застосуванні стандартних
імпульсних послідовностей МРТ дозволяє оцінити вміст води в
гіаліновому хрящі. Існує методика застосування контрастної речовини
– МР артрографія. Після введення контрастної речовини відмічається
збільшення чутливість методу до 93%, специфічністі до 97,6%,
діагностичної значимості до 91,5%. Використання МРТ для оцінки
стану суглобового гіалінового хряща є надійним, достовірним та
перспективним методом в діагностиці ОА, особливо на
▪ ранніх стадіях. E.D. Rappeport з співавт. у 1996 році запропонували в
алгоритмі обстеження хворого на остеоартроз виконувати МРТ перед
артроскопією.
Рентгенологіні дослідження

▪
Томографія і комп'ютерна томографія. Найбільш
інформативна методика рентгенографічних
досліджень суглоба - комп'ютерна томографія. Її
принциповими перевагами є можливість отримувати
чітке зображення кісткових і м'яких тканин суглобів з
визначенням щільності тканин, ідентичність руху
суглобів справа і зліва, відсутність нашарувань і
проекційних спотворень, можливість вивчення
суглобового диска, отримання точних об'єктивних
вимірів.
▪
▪
Інформація сенсорів апаратів виводиться на комп'ютер, запрограмований на програму
"Sidexis", яка дозволяє шляхом виведення на відеопринтер роздруковувати зображення на
папері, детально обробляти отриману інформацію на екрані комп'ютера, змінюючи
яскравість, контрастність, отримувати позитивне, негативне, об'ємне і кольорове
зображення, змінювати розміри , проводить вимірювання, а також зберігати інформацію в
пам'яті комп'ютера. Ортопантомограф обладнаний 16-ма програмами
Рентгенологічні методи.

▪ Близькофокусна або контактна

рентгенографія за Парма.
▪ Хворого саджають так,щоб сагітальна площина
була перпендикулярна, а основна - паралельна
площині пола. Касету разміщують так, щоб вона
знаходилась паралельно сагітальній площині,
суглоб,що досліджуєтьсяповинен знаходитися в
центрі касети. Промінь проходить з
протилежного боку через точку, яка
разміщується на 3-4 см попереду и на 1-2 см
выще зовнішнього слухового проходу. Знімки
роблять звідкритим та закритим ротом. Форма
головки и суглобового горбка на знімках
відрізняється від анатомічних.
Рентгенологичні методи.

▪
Бічна рентгенографія за Мюллером.
▪ Хворого кладуть на живіт або на бік. Голову хворого
кладуть на касету в бічному положенні таким чином, щоб
досліджуваний суглоб розміщувався в центрі касети.
Основна лінія черепа (франкфуртська горизонталь)
повинна бути перпендикулярна до площини столу, а
середня сагиттальная площину голови паралельна до
площини столу. Центральний промінь спрямовують
каудально під кутом 15-25 ° через м'яз протилежного
боку до отвору зовнішнього слухового проходу боку, яка
знімається. Ця укладання дозволяє виявити контури
головки, ямки і суглобового горбка
R-ознаки артрозу
▪ має типові рентгенологічні ознаки – звуження суглобової
щілини, субхондральний остепороз та остеосклероз,
остеофіти та утвореннясубхондральних кіст.
▪ J.H. Kellgren and J.S. Lawrence у 1957 році
запропонували класифікацію остеоартрозу за
рентгенологічними стадіями захворювання, яка з клініко-
морфологічними доповненнями використовується у наш
час та є загальноприйнятою.
▪ Сучасна рентген діагностика остеоартрозу базується на
визначенні рентгенологічних ознак за класифікацією J.H.
Kellgren та J.S.Lawrence (1957).
класифікацієя J.H. Kellgren та J.S.
Lawrence (1957).
▪ 0 стадія – відсутність рентгенологічних ознак;
▪ І стадія (сумнівна) – незначне звуження суглобової
щілини, нерівномірність суглобової щілини;
▪ ІІ стадія (мінімальна) – звуженя суглобової щілини менше ніж
50%, її нерівномірність, ділянки субхондрального
остеосклерозу, подинокі вогнища остеопорозу, подинокі
остеофіти (крайові кісткові розростання);
▪ ІІІ стадія (середня) – звуження суглобової щілини більше
50%, її виражена нерівномірність, виражений субхондральний
остеосклероз, численні вогнища остеопорозу, множинні але
невеликі остефіти, наявність незначної деформації епіфізів;
▪ ІV стадія (виражена) – значне звуження суглобової щілини аж
до її зникнення, великі ділянки остеосклерозу в зонах
навантаження, розлитий остеопороз, наявність кістовидних
порожнин, масивні остеофіти та значна деформація епіфізів.
функціональний аналіз зубо-
щелепної системи
▪ Аналіз рухів нижньої щелепи.
▪ Порушення рухів НЩ може проявлятися в замалому
або завеликому відкриванні рота,зміщені НЩ
▪ в сагітальному трансверзальному і вертикальному
напрямках. Характер переміщення НЩ при відкриванні
рота оцінюють за зміщенням контактної точки між
нижніми різцями відносно контактної точки между
верхніми різцями. При максимальному відкриванні рота
відстань між ріжучими краями верхніх та нижніх резців
дорівнює 40-50 мм. Якщо відстань меньше, це може
мати неврогенне, міогенне або артрогенне походження.
Якщо більше- то це підвивихсуглоба.
▪ Аналіз суглобових шумів.
▪ Суглобовий шум може мати характер крепітації,
хруста, клацання, тертя суглобових поверхонь. Клацання
пов’язане з більш вираженими змінами структури и
функції суглоба, ніж інші шуми. Частіше за все
клацання є звуковим проявом вивиха або підвивиха
суглобового диска. По характеру та моменту виникнення
клацання можно діагностувати вид та характер вивиха
диска ( центричний, або ексцентричний, передній, задній,
або медіальний ). Хруст виникає частіше при деформації
суглобових поверхонь , завеликій рухливості суглобових
головок, в наслідок послаблення зв’язочного апарата
суглоба і дисфункції жувальнх м’язів. Суглобовий шум
можно вивчати, пальпуя передню стенкі слухового
прохода при різних рухах нижньої щелепи . Для
прослуховування суглобового шума можно
застосовувати стетоскоп, електрофонокардіограф
▪ Пальпація суглоба і жувальних м’язів.
▪ Проводять крізь шкіру кпереду від
козелка вуха або через передню стінку
зовнішнього слухового прохода підчас
змикання щелеп змиканні щелеп в
центральній оклюзії и при рухах нижньої
щелепи. При пальпації можно визначити біль
та звуження слухового прохода при зміщенні
суглобової головки дистально, при широкому
відкривання рота, больові зони, зони
відображеного болю, ділянку гіпертонуса м’
язів.
▪ Оцінка прикуса і оклюзійних контактів.
▪ Оцінку прикуса і оклюзійних контактів проводять
беспосредньо в порожнині рота та використовуючи моделі
щелеп, встановлені в артикулятор в положені центрального
співвідношення щелеп . На моделях щелеп вивчають
характер контактів зубних рядів, особливості розвитку
альвеолярних відростків, розміщення зубів, форму зубних
дуг, вивчають трансверзальні, сагитальні і вертикальні
відхилення зубів. Контакти визначають за допомогою
копірувального паперу або пластинки воску(оклюдограми) .
Начасі застосовують сучасний прецезійний метод
визначення оклюзії за допомогою апарата T-scan.
. Інструментальний аналіз гипсових
моделей в артикуляторі:

1. Виготовлення точних гіпсових

моделей зубних рядів.

2. Регистрація задньої контактної позиції

(ЗКП) і висоти нижнього відділу обличча.

3. Регистрація лицевою дугою

положення верхнього зубного ряду
відносно ориентирів черепа.

4. Загіпсовка моделей в артикулятор.

5. Настройка суглобового механізму
артикулятора на індивідуальну функцію
(бажано за данними аксіографії).

6. Аналіз статичної (центральної)

оклюзії.

7. Аналіз дінамічної оклюзії підчас рухів

НЩ.
▪ Функціональні проби .
▪ Для визначення змін в СНЩС Л.В.
Ільїна-Маркосян та Ю.А.Петросов
запропонували функціональні проби.
Перша проба

▪ ОГЛЯДАЮТЬ ОБЛИЧЧА ПАЦІЄНТА В

ПРЯМІЙ ТА БІЧНІЙ ПРОЄКЦІЯХ,
ЗВЕРТАЮТЬ УВАГУ НА ПОЛОЖЕННЯ
НЩ В СПОКОЇ ТА ПРИ РОЗМОВІ.
ВИЯВЛЯЮТЬ ЛИЦЕВІ ОЗНАКИ
АНОМАЛІЇ ПРИКУСА.
Друга проба

▪ Вивчають звичну оклюзію,не розмикаючи

губ в бічній та прямій проєкціях
Третя проба

▪ Вивчення бічних зміщень нщ при

широкому відкриванні рота.
▪ Слідкують за співвідношенням середньої
лінії обличчя і зубних рядів
Четверта проба

▪ Порівняльне вивчення звичної та

центральної оклюзій.
Параклінічне обстеження

▪ 1.ортопантомографія
▪ 2.Рентгенографія СНЩС
▪ 3.Томографія СНЩС(+КТ)
▪ 4.МРТ
▪ 5.Аксіографія
▪ 6.Телерентгенографія
▪ 7.ЕМГ.
▪ 8.Артроехометрія,
 Схема рентгенографії : робота СНЩС.

а - рот закрит. Головка знаходиться в суглобовій капсулі.

Положення НЩ,у основи скату суглобового горбка ( в
положені Ц С).
▪ б – г – послідовність овідкривання рота. Диск разом з
суглобовою голівкою ковзає вперед по суглобовому
горбку, а іноді перескакує через нього . Верхній шар
двошарової зони диска напружується.
 Аксіографиія - метод, який дозволяє зробити графічний запис траєкторії зміщення суглобової
головки і диска при різних рухах НЩ за допомогою аксіографа.

Аксіограф - апарат для запису параметрів рухів НЩ, спираючись на які програмують
регулюємі артикулятори.

Аксиографію використовують:
• для визначення функції СНЩС перед началом лікування;
• для діагностики внутрішніх порушень СНЩС;
• В якості додаткового метода діагностики, якщо лікування суглобових порушень було
нєефективним;
• перед початком лікування, коли необхідно застосування оклюзійних шин ;
• перед хирургічними втручаннями та ортодонтичним лікуванням
 ДіАГНОСТИКА
Аксіографія дозволяє вивчити положення і функцію суглоба, включаючи диск.
Аналіз графічних методів регистрації рухів НЩ показує, що одні методи дають характеристику рухів
підчас жування (сумарний эфект функц ії всіх органів зубощелепно-лицевої системи), а інші методи
записують деякі рухи НЩ, в яких задіяні переважно окремі елементи цієї системи ( СНЩС, оклюзія
зубних рядів, жувальні м’язи).

Типи функціональних регістрів СНЧЩС

Механічний(недолік- Комп’ютерний
можливість проєкційнихпомилок)
внєротовий
функціографія

вніротовий внутришньоротовий
сенсорний
стереографіяя

проводной беспроводной

ультразвуковий магнітний инфракрасний

комбінований
▪ Фоноартрографія.
▪ Фоноартрографію проводять за допомогою пристрою,
який дозволяє , візуально спостерігати звукові
колебания, прослуховувати суглобові звуки і
занотовувати їх в вигляді графіка. Можно застосовувати
звичайний стетоскоп.
електроміографія
▪
▪ Метод ЕМГ заключается в графічній регистрації
біопотенціалів м’язів і дозволяє визначати
функціональні зміни в м’язах, які слугують етіологічними
факторами захворювань СНЩС.
▪ При аналізі ЕМГ визначають кількість жувальних рухів
до акта ковтання, тривалість всього акта жування їжі,
одного жувального цикла, час поодинокої біоелектричної
активности (БЕА) і відносного спокою в фазі одного
жувального руху, амплітуду біопотенциалів при
максимальному сжимані щелеп в стані ЦО і підчас
розжовування іжї. Розраховують коэфіцієнт К:
відношення часу активності до часу спокою в фазі
жувальних рухів .
Внутриротова регістрация рухів
НЩ.
▪ За допомогою даного методу можливо
вивчення функції СНЩС, діагностика патології
суглоба і жувальних м'язів, визначення
центрального співвідношення щелеп. Суть
методу полягає в отриманні графічного
зображення рухів нижньої щелепи в бічних і
передньо-задньому напрямках на рівні
оклюзійної поверхні. Отримані в результаті
дослідження записи, відомі як "готичний кут" і
"готична дуга". Аналіз отриманої графічної
реєстрації рухів нижньої щелепи дає
можливість :
 Внутриротова регістрація рухів
НЩ дозволяє:
▪ виявити передчасні оклюзійні контакти , які обмежують рухи НЩ,
выявити зміщення суглобових головок.
▪ оцінити симетричність рухів суглобових головок при різних рухах НЩ .
▪ Виявити обмеження при рухах НЩ, які направляються СНЩС і
жувальними м’язами.
▪ Встановити чи є зміщення задньої контактної позиції і позиції
центральної оклюзії у звичну оклюзію.
▪ Визначають або зменюють траєкторію НЩ.
 Внутриротова регістрація рухів
нижньої щелепи.

Методика регистрації рухів НЩ наступна: на металевій пластинці

(попередньо закопченої або покритої жирною крейдою) записуються бокові
рухи НЩ, які направляються СНЩС і жувальними м’язами, при розімкнутих
жорстким опорним шрифтом зубних рядах. При цьому на пластинці
фіксується готичний кут.Потім встанавлюється пружний штифт, за
допомогою якого записуються оклюзійні рухи НЩ
Функціограф на моделях, встановлених в «Гнатомат і».

а — жорткий штифт а: 1, 2, 3 — бокові рухи при

разобщает зубные розімкненні зубних рядів
ряды жорсткими штифтами
б — пружинящий 4 — бокові оклюзійні рухи,
штифт записані пружинячим штифтом
(характеризують оклюзионі
контакти зубів) — готична дуга;
5 — центральна оклюзія;
6 — оклюзионий рух вперед. L
— рух НЩ вліво; R — вправо;

б: 1 — центральне співвідношення щелеп;

2 — центральна оклюзія.
Шлях переміщення НЩ в горизонтальній площині (вперед, назад, в
сторони) можно представить в вигляді «готичного кута». Його запис
проводиться за допомогою функціографа (Хватова В.А. 1993, 1996).
Вершина готического кута, що відповідає положеню центральної
оклюзії, на 0,5-1,5 мм попереду від такової при центральному
співвідношеню щелеп.
Функціограма основних рухів
нижньої щелепи
▪ .
Лицева дуга – пристрій який дозволяєвизначити у пацієнта і перенести в
артикулятор положення верхньої щелепи відносно орієнтирів черепа. Таким
чином верхній зубний ряд орієнтують відносно шарнирної вісі СНЩС пацієнта.
 Головними орієнтирами даних систем універсальної дуги є средино-
сагітальна площина, оклюзійна площина, положення шарнирної вісі
головки СНЩС відносно Франкфуртської горизонталі або Камперовської
площини. Основні складові лицевої дуги: основна рама, бічні площини з
ушними пілотами, прикусна вілка, носовий упор, шарнирний переходний
пристрій між вилкою та дугою, індикатор площини. Носовий упор може
бути стандартним або вертикально регульованим.
1 – краніальна дуга
2 – носова підкладка
3 – назальний фіксуючий гвинт
4 – кріплення вимірювальної
системи до дуги
5- датчик верхньої щелепи
6 – сенсор нижньої щелепи
7 – оклюзійна площадка для ВЩ
(1) розміщення краниальної дуги на голові
пацієнта
(4) установка задньої підтримки в верхнє-
задній точці від вушної раковини
(2) Установка носової підкладки таким чином
щоб (3) датчик в\щ не мав контактуз
носом
Положення оклюзійної площадки (8) в роті у пацієнта
таке, щоб верхні поверхні маркеров (7) 1 и 2 були
помітні
1. На прикусную вилку наносят материал для получения оттиска
оклюзионной поверхности зубов верхней челюсти.

2. Прикусную вилку вводят в полость рта и прижимают к зубам

верхней челюсти. Прикусную вилку удерживают до полного
затвердевания материала.

3. Установка лицевой дуги - ушные пелоты вводят во внешние

слуховые проходы.

4. Раму лицевой дуги соединяют с прикусной вилкой при

помощи переходного устройства.

5. Фиксация на переносице носового упора.

6. Зажимают фиксатором положение переходного устройства и

прикусной вилки.

7. Установка орбитального указателя лицевой дуги.

8. Прикусную вилку выводят из полости рта вместе с

переходным устройством и снимают лицевую дугу.
Артросонографія

▪ Артросонографія – ультразвукове дослідження

суглоба дозволяє виявити анатомічні структури, що
погано визначаються при застосуванні інших методів
дослідження. Цей метод дає можливість виявити
накопичення рідини в суглобі, навіть при незначній її
кількості. За характером ехо-сигналу можливо
попередньо оцінити характер рідини (серозна,
геморагічна, гнійна). Ультразвукове дослідження також
дає можливість виявити наявність кіст, зміни сухожилків
та сухожилкових футлярів, розриви зв'язок та сухожилків.
При остеоартрозі цей метод дозволяє оцінювати ступінь
дегенеративних змін суглобового хряща, його товщину,
розміри суглобової щілини, стан субхондральної кістки.
▪ БОЛЬОВА ДИСФУНКЦІЯ СНЩС
▪ Больова дисфункція скронево-
нижньощелепного суглоба (БДВНЧ ) -
це симптомокомплекс, що проявляється
болем і дисфункцією даного суглоба.
▪ При інтактному зубному ряді больова дисфункція
скронево-нижньощелепного суглоба може розвинутися у
зв'язку з порушенням нервово-м'язового механізму, що
регулює гармонійні руху в суглобі (напруга жувальних
м'язів при неврозах тривожного типу, тривалому
психоемоційному напруженні). Незалежно від первинного
фактора запуску хвороби ключову роль в її патогенезі
може грати другий впливаючий чинник, внаслідок якого
виникає больова дисфункція жувальних м'язів, зокрема
латерального, що висуває внутрішньо суглобовий диск.
Навіть при запуску хвороби під впливом психоемоційного
фактора в результаті нерівномірного або надмірного
навантаження в суглобі можуть розвинутися органічні
зміни.
▪ Клініка:
▪ Характеризується постійним ниючий болем в околоушно-
жувальнії області попереду зовнішнього слухового
проходу. Звичайна іррадіація болю у вухо, щоку,
потилицю, скроню, підщелепну ділянку, посилення її при
відкриванні рота, жуванні. Відкривання рота до того ж
обмежена, нижня щелепа зміщується в бік, здійснюючи
S-подібний рух, в суглобі виникає хрускіт, клацання. При
пальпації м'язів жувальної групи, як правило,
виявляється тригерний пункт (гострий біль при пальпації)
в латеральному крилоподібному м'язі, а іноді і в інших
м'язах. На томограмі скронево-нижньощелепного суглоба
може виявлятися звуження суглобової щілини в
задньому або передньому відділі. ЕМГ виявляє
асиметрію активності жувальних м'язів, характерне
посилення періоду мовчання.
этіопатогенез
▪
Передчасний оклюзійний контакт на
одному боці призводить до
переміщення нижньої щелепи в
протилежну сторону. Несвідомо
людина шукає зручного положення
нижньої щелепи. При цьому
порушується синхронна робота
м'язів правої і лівої сторін особи і
переміщення на стороні зміщення
центрального і бічного різців та ікла
верхньої щелепи (синдром Телемана). Це
▪ Клініка:
▪ Характеризується постійним ниючим болем в
навколоушно-жувальнії області попереду зовнішнього
слухового проходу. Звичайна іррадіація болю у вухо,
щоку, потилицю, скроню, підщелепну ділянку, посилення
її при відкриванні рота, жуванні. Відкривання рота до
того ж обмежена, нижня щелепа зміщується в бік,
здійснюючи S-подібний рух, в суглобі виникає хрускіт,
клацання. При пальпації м'язів жувальної групи, як
правило, виявляється тригерний пункт (гострий біль при
пальпації) в латеральному крилоподібному м'язі, а іноді і
в інших м'язах. На томограмі скронево-нижньощелепного
суглоба може виявлятися звуження суглобової щілини в
задньому або передньому відділі. ЕМГ виявляє
асиметрію активності жувальних м'язів, характерне
посилення періоду мовчання.
этіопатогенез
▪ До важливих причин,що викликають дисфункцію суглоба
відносять хвороби жувальних м'язів. Вони можуть бути як
місцевого, так і загального походження. Спазм жувальної
мускулатури може бути пов'язаний із загальним станом
пацієнта. Істерії, стрес, бруксизм і ін. Можуть стати
причиною гіпортонусаг жувальних м'язів і особливо
латерального крилоподібного м'яза. Це викликає
переміщення диска вперед, а в деяких випадках відрив
його прикріплення заднього полюса до капсулі.
▪ З гіпертонусом жувальних м’язів пов’язане відкривання рота, больові
точки, порушення біомеханіки в суглобі і збільшення навантаження на його
елементи .
этіология

1. Порушення оклюзійних
взаімовідношень зубів.

2. Психо-емоційний стрес.

3. Остеохондроз позвоночника.

4. Беспосередня травма СНЩС.

5. Порушення атланто-окципітального з’
єднання.
Лікування
▪ Патогенетичне.Санація рот порожнини,корекція пат
оклюзії,нормалізація площиного положення НЩ,
відновлення цілістності зуб рядів,усунення аномалії і
деформації зуб.рядів.
▪ Методи:
▪ Вибіркове пришліфування,Ортопедичні та ортодонтичні
методи
Ортопедичне лікування

▪ 1) нормалізація оклюзійних контактів;

▪ 2) нормалізація співвідношення зубних
рядів;
▪ 3) відновлення анатомічної цілісності
зубів і зубних рядів;
▪ 4) нормалізація рухів нижньої щелепи.
▪
Лікування
▪ спрямоване насамперед на причину захворювання, наприклад
протезування зубів з відновленням оклюзійної висоти,
застосовуються седативні засоби (засоби, що знижують
тривогу). При наявності МФБД проводиться відповідне
лікування - релаксація, місцеві новокаїнові блокади тригерних
пунктів. Показані засоби з міорелаксуючою дією, найкраще з
яких - сирдалуд, що володіє властивостями міорелаксанта і
анальгетика; дози підбираються індивідуально і складають
8-16 мг /добу. М'язово-релаксуючими властивостями володіє
також баклофен - 30-75 мг /сут, дифенін - 200-300 мг /добу,
діазепам (седуксен, сибазон, реланіум) - 15-25 мг /добу.
Рекомендується місцеве втирання мазі бутадіона, аплікації
50% розчину димексиду. З фізіотерапевтичних процедур
призначають ультрафонофорез з гідрокортизоном, в підгострій
стадії - місцеві парафінові (озокеритові) аплікації,
дарсонвалізацію.
▪
Ортопедичне лікування

Оклюзійні шини – лікувальног- діагностичні

апарати ,застосовуються для відновлення
оклюзійної висоти и правильного положення
суглобових головок. Оклюзійні шини тимчасові
апарати,використовуються для: -. нормалізації
функції жувальних м’язів
▪ -Нормализация положення суглобових головок.
▪ -Захист тканин суглоба від функционального
перевантаження.
▪ -Обмеження рухів НЩ, при парафункціях.
▪ Усунення травматичної оклюзії.
▪ Окклюзійні шини показані:
▪ Для диференциальної діагностики різних
форм дисфункції СНЩС.
▪ Для разслаблення жувальных м’язів
▪ При парафункціях жувальных м’язів.
▪ При гострому болю в СНЩС невідомої
етіології для визначення діагноза та
знеболення.
▪
Оклюзійні шини

▪ Роз’єднуючі,
▪ центруючі(репозіційні)
релаксаційні
▪ Роз'єднують шини застосовуються при зниженні
межальвеолярной висоти і звуженні верхньо-
заднесуставной щілини. Центруючі (репозіційні) шини
здійснюють репозицію нижньої щелепи для
центрування суглобових головок в нижньощелепних
ямках. Ці шини мають похилі площини відповідно до
необхідного зміщення нижньої щелепи .
Центрирующие шины изготавливают после определения
центрального соотношения челюстей и
томографического контроля положения суставных
головок. МоделЦирование шины проводится в
артикуляторе.
▪ Разобщающими и центрирующими шинами больной
пользуется постоянно в течение 3-6 месяцев (до года,
если симптомы дисфункции сохраняются
▪ Релаксационные шины обеспечивают
симптоматическое лечение. Они показаны в
тех случаях, когда при имеющемся болевом
синдроме не выявлены причинные факторы
или не могут быть быстро устранены
имеющиеся окклюзионные нарушения.
▪ Шина создает минимальное разобщение
зубных рядов, имеет плоскую окклюзионную
поверхность, в центральной окклюзии и в
задней контактной позиции обеспечивает
точечный контакт бугров боковых зубов при
отсутствии контакта передних зубов. Шина
применяется во время сна, иногда днем.
ВИВИХИ НЩ
Звичні
ВИВИХИ повні неповні
Етиология і патогенез:
Функциональні моменти ,що призводять
кдо перерозтягання м”язе-звязочного
апарата: зашироке відкривання рота
підчас позітхання, крикеу, сміху
відкушувані від чималого куска, підчас
ендотрахеального наркозу, зондувані
шлунка, приступах бронхиальної астми,
при кашлюку(коклюші), скарлатині, при
криках підчас пологів, макротравмі,
помилках протезування і т.д.
Клініка:

1. Клацання в суглобах різної інтенсивності(може супроводжуватися

повштохоподібними і зігзагоподібними рухами НЩ зі зміщенням в бік):

гучнй хлопок, який чують сторонні навкруги ;

відчуває тільки пацієнт , т.з. глухе клацання;

відчуває лікар підчас пальпації,пацієнт не відчуває.

2. Біль різного характеру і потужности: тупий, постійний, що посилюється при
широкому відкривані рота, може ірадіювати у вухо, скроні, потилицю, область
шії, завушну область. Причина виникнення болю:

сдавлення суглобового диску між головкою і переднім скатом суглобового

горбка;

сдавлення і ущільнення суглобової сумки;

сдавлення «куркових зон» жувальних мязів.

3. При пальпації СНЩС спереду козелка вуха в момент максимального

відкривання рота пальці провалюються в пусті суглобові ямки, чітко
відчувається вихід суглобових головок.

Д
Діагностика:
На основі даних КТ и МРТ: на
томограмах з відкритим ротом підчас
вивиху головка н/щ знаходиться зпереду
суглобового горбка, заходить за його
верхівку; при підвивіху – дещо кпереду
від верхівки , не заходячи на передній
скат. При закритому роті в положені ЦО
головки НЩ знаходяться в центрі
суглобових ямок.
Кісткова структура суглобових
поверхонь не змінена, поверхні рівні,
гладкі.
Ортопедическое лечение больных с привычным вывихом и подвывихом н/ч

иммобилизация челюсти на более или менее длительный срок после

вправления вывиха;

создание препятствия для широкого открывания рта;

укрепление мышечно-связочного аппарата сустава.

Для всего этого применяют несъемную ограничивающую шину. Шина

фиксируется на двух ортодонтических спаянных коронках верхней и двух коронках
антагонистах нижней челюсти в области второго премоляра и первого моляра.
Время использования аппарата ― 4–6 месяцев.
За это время устраняются все патологические симптомы в суставах, укрепляется
мышечно-связочный аппарат, восстанавливается синхронность сокращения
парных жевательных мышц. По клиническим показаниям назначается
физиотерапевтическое лечение.
Вивих

меніску

(внутришньосуглобового
диску)
Етіологія

1.Травма Ушиб або удар в область НЩ або СНЩС

2.Ятрогені підчас лікуванння або видалення зубів

3.Ятрогенні Мікротравма суглобових поверхонь ( помилки протезування).

4.Довготривалий перебіг патології в СНЩС.

5. Знижуючий прикус.

6. Деформація прикуса.

7. Загальні інфекційні захворювання.

8. Тверда їжа
Патогенез:

1. Дискоординація в одночасному
скороченні жувальних мязів і їх
спазматичне скорочення.

2. Спазм латерального крилоподібного

мязу, особливо його верхньї головки.

3. Перерозтягування мязо-звязочного
апаратау надмірна рухливість меніска
СНЩС, розрив меніско-кондилярних
звязок, заклинювання меніска між
кістковими елементами суглоба.
.
Вивихи меніска СНЩС:– ті ,що

легко вправляються
–
– важко вправляються
–
– невправляються (застарілі) –
.
Вивихи меніска СНЩС:––
-передній

– латеральний

–– медіальний
Клініка легко вправимого вивиха
мениска:

Підчас зовнішнього огляду – зміни

відсутні ;

відкривання рота вільне;

часте блокування в СНЩС;

пацінєт самостійно може вправити

вивих, виникає свобода рухів в СНЩС,
відкривання рота досягає 42 мм.

вивих може бути однобічним і

двобічним;

в момент вивиха міжрізцова відстань

при відкритому роті складає 60 – 65 мм
(при двобічному), 18 – 20 мм ( при
однобічному).
Клініка важко вправимого і невправимого (застарілого) вивиха меніска:

біль в області СНЩС в момент відкривання рота;

обмежене відкривання рота;

самостійне вправлення вивиха пацієнтом потребує певного часу (6,12 иі більше

годин);

неспівпадіння головки н/щ і суглобової ямки (маленька головка і широка ямка);

лице симетричне, висота нижньої третини іноді знижена;

при пальпации не визначається біль і клацаньє в суглобах, біль виникає локально

області ураженого СНЩС при насильницьком у відкривані рота.
Схема медіального зміщення
диска.

Д - суглобовий диск;
К - капсула суглоба;
Г - головка нижньої щелепи;

1 - латеральна дискощелепова
зв’язка;
2 - медіальна дискощелепова зв’
язка;
3 - область капсули суглоб;

чорні стрілки - направлення

зміщення головки НЩ і
звуження суглобової щелини;

белая стрелка – направлення

зміщення диска.
▪ Вивихи меніска частіше виникають на тлі
нейромускулярного і оклюзійно-артикуляційного
синдромів. Вивих меніска починається з раптового
блокування в СНЩС. Блокування може виникнути при
напівзакритому роті, бічних рухах щелепи або міцному
змикані зубних рядів. Вивих меніска відчувається як різке
зміщення чогось твердого внутри суглоба, пацієнт не
взмозі повністю відкрити рот і міцно стиснути зуби.
Насильницке змикання зубів супроводжується різким
болем в суглобі в наслідок ущільнення меніска між
суглобовими поверхнями.
Дослідження: рентгенологичні (тільки при легковправимих
вивихах меніска СНЩС); для встановлення локалізації і
поширеності патологічного процеса в СНЩС і тканинах,
навколо суглоба, дослідження в динаміці різних
патологічних процесів — застосовуються КТ и МРТ.
При важковправимому вивиху
лікування:

усунення етіологічного фактора;

міогімнастичні вправи;

застосування ортопедичних і
ортодонтичних апаратів в комплексі з
фізіотерапією.
Лікування вивиху меніска

▪ Ортопедичне лікування вивиху меніска

проводиться шиною,що обмежує рухи нщ Ю.
А. Петросова. Інші апарати не показані, так як
при цій патології необхідне обмеження руху
щелепи в трьох взаємно перпендикулярних
площинах. Особливістю лікування вивиху
меніска є максимальне обмеження
сагиттальних і трансверзальних рухів, а
вертикальні руху обмежуються помірно до
20-24 мм. Час користування обмежує шиною
одно 5-6 місяців. Одночасно з ортопедичним
лікуванням проводиться фізіотерапія
 Лінейна томограма лівого СНЩС .
Фізіологична рухливість суглобової
головки нижньої щелепи.
Лінейна томограма лівого СНЩС .
ПІдвивих.
Лінейна томограма правого СНЩС.
Вивих.
Положення рук при вправлені
вивиха нижньої щелепи.
Перша допомога при травматичному
вивиху, імобілізація нижньої
щелепи.
Вправлення заднього вивиха
нижньої щелепи.
 Література:

1. Гросс М.Д., Мэтьюс Дж.Д. Нормализация окклюзии. Пер. с англ.- М.:

Медицина, - 1986. - 287 с.
2. Иванов А.С. Артриты и артрозы височно-нижнечелюстного сустава //
Лек-ции по стоматологии. Л.- 1984.- 32с.
3. 8. Петросов Ю.А., Калпакьянц О.Ю., Сеферян Н.Ю. Заболевания
височно-нижнечелюстного сустава. - Краснодар: “Советская Кубань”, 1996 - 352
с. илл.
4. Хватова В.А. Заболевания височно-нижнечелюстного сустава.- М.:
Медицина, 1982. - 159с.
. .
5 Хватова В.А. Диагностика и лечение нарушений функциональной
окклюзии. Н.Новгород Изд-во НГМА,- 1996.- 276с.
Шварц А.Д. Биомеханика и окклюзия зубов. // М.: Медицина, - 1994
Дякую за увагу!