1.Ортодонтія- визначення, мета і задачі. Вітчизняні та закордонні 4 етап - звапнування.

вчені, які внесли вклад в розвиток ортодонтії

Ортодонтія – наука, яка вивчає етіологію, патогенез, клініку, діагностику, методи лікування та 4.Особливості порожнини рота новонародженого і їх значення в процесі формування зубощелепного
профілактики стійких аномалій та деформацій прикусу у дітей та дорослих. апарату.
Задачі та мета: - голова великого розміру (1⁄4 довжини тіла), мозковий череп більший за лицевий. Наявність тімячок -
а)вивчення факторів, що призводять до розвитку аномалій та деформацій зубощелепної і лицевої області; проходження голови при пологах (заростають 2-3 міс, крім лобного 2 рік).
б)вивчення патогенезу аномалій; -дитина народжується з фізіологічною мандибуляпною ретрогенією;
в)розробка нових методів діагностики; -верти. щілина між альвеол. відростками (2,5-2,7мм), якщо нема ->глибокий прикус
г)розробка профілактики і лікування; -Грудочки Біша в щоках.
д)нормалізація функцій зубощелепної системи. -верхня губа більша( є смоктальна подушка), губи хоботоподібні, поперечно посмуговані (валики
Пʼєр Фошар відокремив стоматологію від загальної медицини. Пфаундлера-Люшке);
Першим засновником ортодонтичної науки був Kingsley - знімна ортодонтична апаратура; -великий язик.
Еванс — дуга для лікування аномалій прикусу -поперечно посмугованні складки піднебіння;
Кез і Беккер - міжщелепні тяги; -високе стояння гортані;
Енгль- батько сучасної наукової ортодонтії (1900); класифікація ЗЩА/Д;винайшов і запропонував техніки - висота прикусу забезпечується ясневими валиками
лікування ( розширююча дуга, техніка для створення місця в зубній дузі, Begg-техніка, Еджуайз-техніка) - посилений розвиток мʼязів висувачів НЩ;
Андрезен Джордж - Ni-Ti сплави в ортодонтії; -ВЩ новонародженого широка і коротка, складається із альвеолярного відростка.
Андрезен Бірро - апарат (активатор) з пасивним прикріпленням до зубів -НЩ складається з 2-х незрощених половин, які поєднуються за допомогою сполучної тканини,
Фаррар - дозування сили, лігатури; співвідношення між висотою ал.відр. і гілки 1:2, кут НЩ 135-140гр
Перші вітчизняні лікарі - зуботяги; - кожна щелепа налічує 18 фолікулів (10 тимчасових і 8 постійних зубів). Зачатки тимчасових зубів на обох
Бетельман, Криштаб ( особливості росту НЩ), Неспрядько ( ретиновані зуби), Василенко (перший щелепах розташовані з губного боку, зачатки постійних – з орального.
завкафедри), Фліс ( мостовидні та знімні протези), Дорошенко ( ортопедичне лікування при ЗЩД), СНЩС - парний, комбінований, інконгруентний суглоб;
Новаковська,Канюра, Вознюк. - голівка суглобового відростка округлої форми, не виражений нахил вперед, покритий вст;
- суглобова ямка широка, плоска, спереду немає суглобового горбка, ззаді добре виражений суглобовий
2. Розвиток зубо-щелепного апарату у внутрішньоутробному періоді. конус;
Особливості формування твердого піднебіння. - суглобова голівка розташована у задньому відділі нижньощелепної
ВЩ та НЩ розвиваються з I зябрової дуги. ямки;
2 тиждень вагітності - лицева частина голови: 7 відростків - 1 лобний 2 носові, 2 вщ та 2 нщ. -несформований.
4 тиждень - проривається перетинка, що відокремлює ротову ямку від глотки: піднебінні дужки, глоткові
мигдалини, корінь язика. Розмноження мезенхіми - відростки верхньої щелепи; 5. Морфо-функціональна характеристика тимчасового прикусу. 6. Періоди тимчасового прикусу.
6-7 тиждень ( прогнататія) - утворення твердого і м'якого піднебіння, ріст НЩ під тиском язика, який Тимчасовий прикус (6 міс - 6 років).
опускається, НЩ розвивається з меккелевого хряща ендохондральним шляхом (дитина народжується з 1 – період становлення (від 6 місяців до 2–2,5 років);
двома половинами НЩ, що зʼєднанні волокнистим хрящем) . I період характеризується:
8 тиждень - ріст зубної пластинки з мезенхіми. - строки;
3 місяць - міжальвеолярні перетинки - порядок прорізування;
16 тиждень - нерівномірна мінералізація зубних тканин - парність прорізування;
5-6 місяць - зубні фолікули і ріст альвеолярних відростків - послідовність прорізування.
9 місяць - інтенсивна мінералізація зубів та кісток Строки:
Тверде піднебіння 6-8 міс. нижні потім верхні центральні різці
Первинне тверде піднебіння утворене ВЩ відростками, які ростуть один одному на зустріч і зливаються з 8-12 міс. верхні потім нижні латеральні різці
носовою перегородкою (від мед. носових відростків) і утв. остаточне піднебіння ( 2м. ембріогенезу) 12-16 міс. верхні потім нижні перший тимчасовий моляр
16-20 міс. ікла
3. Періоди внутрішньоутробної закладки тимчасових та постійних зубів 20-30 міс. другі тимчасові;
1 етап - утворення зачатків зубів. 8 тижні - Багатошаровий плоский епітелій ротової ямки в ділянках +розвиток альвеолярного відростка;
майбутніх зубних дуг верхньої та нижньої щелеп стовщується і занурюється в мезенхіму — утв. зубні +потовщення базальної мембрани НЩ
пластинки (зверху і знизу по 10) +кут НЩ стає 110•
10тиждень — в зубні пластинки виростає мезенхіма і утв. емалевий орган +прикус ортогнатичний
3міс - в емалевий орган вдавлюєтьсяя мезенхіма і утв зубний сосок, потім мезенхіма обростає навколо і 2 – період стабільного тимчасового прикусу (від 2,5 до 4 років);
утв. зубний мішечок -більш виражене функціонування мʼязового апарату та СНЩС
2 етап - диференціювання. Емалевий орган ділиться на шари: клітини зірчастої форми - пульпа. Високі -більш виражена сформованість кореневої системи
циліндричні клітини, що прилягають до поверхні зубного сосочка - амелобласти - емаль. Зубний сосочок: -зуби розміщені щільно, вертикально,коронки зубів майже однакової висоти;
одонтобласти - дентин. Вигинання внутрішнього емалевого епітелію - межі коронки зуба. -соматичний тип ковтання
3 етап - 4 міс. гістогенез. - більше виражена ширина, ніж висота, погано виражений екватор;
- рвучий горбик верхніх ікол проектується між іклом та першим тимчасовим моляром нижньої щелепи; 9-11 р - перші премоляри
-переважає ріст ВЩ 10-12 р - ікла
-відзначається стертість ріжучих країв різців та жувальних горбків бічних зубів, результаті формується 11-13 р - другі премоляри
прямий «ковзаючий» прикус; 12-13 р - другі моляри
Постійні зуби підрозділяють на 2 групи: заміщувальні (різці, ікла, премоляри) та додаткові (група молярів –
перший, другий та третій).
3 – період старіння, або ознак стирання, пізній тимчасовий прикус (від 4 до 6 років). II період - починається з 9 років, характеризується зміною іклів, прорізуванням премолярів та других
-прямий контакт різців; молярів.
-поява фізіологічних діатез і трем ( як результат росту зубних дуг); III фізіологічний підйом висоти прикусу - прорізування постійних ікол і повної заміни тимчасових зубів на
- внаслідок медіального зміщення НЩ дистальні поверхні постійні
других тимчасових молярів утворюють ретромолярну площину, так звану сагітальну сходинку, що надалі .
сприяє правильному встановленню перших постійних молярів; 10. Морфофункціональна характеристика постійного прикусу. Формування починається з 6 років. Коли
- завершується диференціювання елементів скронево-нижньощелепних суглобів немає жодного тимчасового зубу. IV етапи становлення висоти центральної оклюзії
Коли прорізаються 1 тимчасові моляри, це 1 фізіологічне підвищення. ІV етап - в результаті прорізування зубів мудрості ( 18-25)
Співвідношення зубних дуг визначає вид прикусу ( верхня напівеліпс, нижня парабола)
7. Симптом Цилінського і його прогностичне значення. Продовжується ріст щелеп в сагітальній площині
Симптом Цилінського - профілактичний симптом, який попереджує розвиток сагітальних аномалій закінчується формування коренів
прикусу. У ІІІ періоді тимчасового прикусу, внаслідок нерівномірного росту НЩ, фізіологічного стиранню Відмінності постійних зубів від тимчасових:
горбків зубів, медіально-щічний горбок верхнього другого тимчасового моляра переміщується з першої в - висота постійних зубів більша;
другу борозенку і дистальні поверхні других молярів утворюють сагітальну сходинку. Визначають за - постійні зуби мають жовтуватий відтінок, тимчасові – блакитнобілий;
допомогою дзеркала та зонда. Дзеркалом відтягують щоку, зонд заводиться за дистальну поверхню - постійні зуби розташовані у зубній дузі під кутом, тимчасові –
верхнього другого тимчасового моляра і поступово переміщується до другого тимчасового нижнього вертикально;
моляра. Якщо зонд при переміщенні зміщується вперед, це свідчить про наявність медіального уступу і в - добре виражені горбки;
подальшому – правильному прорізуванню перших постійних молярів. Якщо зонд плавно переходить з - відсутній емалевий валик у пришийковій ділянці;
верхнього другого моляра на нижній або зміщується дистально, це свідчить про дистальне прорізування - відсутні ознаки стирання;
першого постійного моляра і формування дистального прикусу. - у постійному прикусі присутні 4 групи зубів, у тимчасовому – 3 групи
(відсутні премоляри);
8. Заключні площини за L.G. Boume та A.M. Schwars. - кількість 28-32, у тимчасовому – 20.
Боуме прийшов до висновку, що навіть при вираженій стертості тимчасових зубів медіального зсуву
нижньої щелепи не відбувається. Він виділяє дві форми тимчасового прикусу відносно заключної площини: 11. Фізіологічні види прикусів та їх ознаки.
1. форма – коли лінія пряма, тобто дистальні поверхні 2 тимчасових молярів знаходяться на одній площині; Фізіологічні види прикусу:
2. форма – ламана лінія, коли верхні моляри нависають над нижніми, утворюючи мезіальну сходинку - ортогнатичний;
На думку автора, це пов'язано з різними розмірами 2 верхнього тимчасового моляра.( якщо розміри менше - прямий (ортогенічний);
8,8мм - заключна лінія пряма) - фізіологічна біпрогнатія;
А.М. Шварц виділяє 3 варіанти у співвідношенні дистальних поверхонь других молярів у тимчасовому - опістогнатія.
прикусі: ВСІ ВОНИ МАЮТЬ ОДНАКОВЕ ЗМИКАННЯ В ОБЛАСТІ МОЛЯРІВ, РІЗНЕ У ФРОНТАЛЬНІЙ
1. якщо верхній моляр менший за нижній – пряма лінія ДІЛЯНЦІ!
2. якщо коронки других тимчасових молярів однакові за розмірами – буде мезіальна сходинка Прямий (ортогенічний) - ріжучі краї верхніх різців не перекривають нижніх, а встановлюються у прямому
3. якщо коронка нижнього моляра буде більшою – буде дистальна сходинка контакті (контактують ріжучими поверхнями).
. 9.Морфофункціональна характеристика змінного періоду прикусу. Змінний прикус характеризується Фізіологічна біпрогнатія – фронтальні зуби мають вестибулярний нахил при незначному перекритті
наявністю в щелепних кістках одночасно як тимчасових, так і постійних зубів. верхніми зубами нижніх.
Змінний прикус підрозділяють на 2 періоди: Опістогнатія – ікла та різці на обох щелепах нахилені в порожнину рота, верхні зуби перекривають нижні
І – ранній – з 6 до 9 років; на рівні зубних горбиків або шляхом крайового змикання.
II – пізній – від 10 до 12-14 років.
I період - наявність перших постійних молярів та різців. Розсмоктування коренів тимчасових Ознаки, які стосуються всієї зубної дуги:
зубів,інтенсивний ріст щелеп. 1. Верхня зубна дуга має форму напівеліпса, нижня – форму параболи.
II фізіологічний підйом висоти прикусу - прорізування перших постійних молярів, формуються сагітальна і 2. На верхній щелепі зубна дуга найбільша, потім іде альвеолярна, і потім базальна - вона найменша. На
транверзальна оклюзійні криві. Послідовність прорізування зубів: нижній щелепі навпаки – найбільша базальна, потім альвеолярна, і найменша зубна. Тому верхній зубний
ВЩ: 6, 1, 2, 4, 3, 5, 7, 8 ряд перекриває нижній, а за повної відсутності зубів, навіть за незначного ступеня атрофії альвеолярних
НЩ: 6, 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 перші прорізуються на НЩ за винятком виділеного Строки: відростків, верхня щелепа менша, ніж нижня.
6-7 років - перші моляри
7-8 р - центральні різці 3. Кожний зуб змикається з двома антагоністами за винятком верхніх третіх молярів та нижніх
8-9 р - латеральні різці центральних різців.
4. Зуби кожного зубного ряду прилягають один до одного, торкаючись контактними пунктами
розташованими на апроксимальних поверхнях.
5. Висота коронок зубів поступово зменшується, починаючи від центральних різців і закінчуючи молярами
(за винятком ікла).
6. Верхні зуби розташовані з нахилом коронок назовні і коренями всередину; а нижні, навпаки, нахилені
коронками орально, а коренями зовні.
Ознаки, які стосуються передніх зубів:
1. Середні лінії, які проходять між центральними різцями верхньої та нижньої щелеп, лежать в одній
сагітальній площині і є продовженням одна одної.
2. Верхні різці перекривають нижні на 1/3 висоти коронки.
3. Нижні різці своїми ріжучими краями контактують із зубним горбиком на піднебінній поверхні верхніх
різців.
Ознаки змикання жувальних зубів у щічно-піднебінному напрямку:
1. Щічні горбики верхніх премолярів і молярів розташовані назовні від однойменних горбиків нижніх, а
щічні горбки нижніх – всередину від однойменних горбиків верхніх, тому верхні піднебінні горбики
потрапляють у поздовжні борозенки нижніх зубів, а нижні щічні – у поздовжні борозенки верхніх зубів.
2. Язикові горбки нижніх зубів розташовані всередину від однойменних горбиків верхніх зубів.
Ознаки змикання жувальних зубів у передньо-задньому напрямку:
1. Передній щічний горбик першого верхнього моляра розташований в міжгорбковій фігурі однойменного
зуба НЩ, а задній щічний горбик – між дистально-щічним горбиком першого нижнього моляра та
медіально-щічним горбиком другого моляра.
2. Жувальні поверхні нижніх зубів, починаючи від премолярів і закінчуючи останнім моляром, утворюють
увігнуту сагітальну криву поверхню. Жувальні поверхні верхніх жувальних зубів також утворюють
сагітальну криву, але не увігнуту, а опуклу, яка повторює форму нижньої увігнутої кривої.
12. Ортогнатичний прикус та його характеристика.
Ортогнатичний прикус - ідеал. Найбільш оптимальні умови для жування, естетики та соматичного типу
ковтання.
Ортогнатичний прикус постійних зубів у центральній оклюзії характеризується:
1. верхні фронтальні зуби перекривають нижні на 1/3 довжини коронок нижніх зубів;
2. рвущий горбок верхнього ікла розташований між нижнім іклом і першим нижнім премоляром;
3. середня лінія між центральними різцями верхньої та нижньої щелепи співпадає;
4. мезіально-щічний горбок верхнього першого моляра розташований у поперечній борозенці першого
нижнього моляра;
5. кожен зуб верхньої щелепи має два антагоністи - однойменний і позаду стоячий (за винятком нижніх
центральних різців і верхніх зубів мудрості);
6. щічні горбики верхніх бічних зубів перекривають щічні горбики нижніх, а піднебінні горбики верхніх
зубів розташовані між щічними і язичними горбиками нижніх;
7. верхня зубна дуга має форму напівеліпса, а нижня - параболи, у тимчасовому прикусі - півколо на обох
щелепах;
8. зубні дуги верхньої й нижньої щелепи симетричні;
9. у стані центральної оклюзії між усіма зубами (за винятком тих, що не
повністю прорізалися) є повний оклюзійний контакт;
10.у стані фізіологічного спокою між зубними рядами утворюється
міжоклюзійний простір, що варіює в межах 2 мм.
13. Патологічні види прикусів. Характеристика та ознаки.
Прикуси, при яких відзначається аномальне положення окремих зубів, деформації зубних дуг та їх
аномальне співвідношення (зсув у сагітальному, вертикальному й трансверзальному напрямку)
1. прогнатичний (дистальний) - вистоянням уперед ВЩ , або ретрузія НЩ
2. прогенічний (мезіальний) - протрузія НЩ з перекриттям нижніми різцями верхніх або з наявністю
сагітальній щілини , й порушеннями співвідношення в бічних ділянках.
3. відкритий - це патологія прикусу в вертикальній площині, яка характеризується відсутністю контакту
зубних рядів в певній ділянці.;
4. глибокий - патологія прикусу у вертикальній площині, при якій верхній зубний ряд перекриває нижній
більше ніж на 1/3;
5. перехресний - патологічний прикус, що характеризується порушенням оклюзії з перехресним
перекриттям верхніми зубами нижніх і навпаки на різних ділянках;
6. нейтральний прикус з аномальним положенням окремих зубів.
14. Ключі оклюзії за Е. Енглем та Ендрюсом.
Ключ оклюзії за Енглем – фігурно-горбикові контакти між першими постійними молярами верхньої та
нижньої щелепи при правильному нахилі поздовжніх осей цих зубів до оклюзійної площини:
- мезіально-щічні горбики перших молярів верхньої щелепи повинні бути розташовані в міжгорбковій
фігурі молярів нижньої щелепи;
- дистально-щічні горбки молярів верхньої щелепи повинні щільно контактувати з дистально-щічними
горбиками перших молярів нижньої щелепи і з медіальним скатом щічних горбиків других молярів нижньої
щелепи.
1клас - відхилення тільки у фронтальній ділянці, в бічній норма;
2клас - дистальне розташування 1 нижнього моляра. За такого співвідношення мезіальний щічний горбик
першого верхнього постійного моляра знаходиться спереду від міжгорбкової борозни першого нижнього
постійного моляра (визначається або контакт однойменними горбками, або мезіальний щічний горбик
першого верхнього постійного моляра розташовується між горбком другого премоляра та мезіальним
щічним горбиком першого нижнього постійного моляра
1підклас + протрузія різців
2підклас+ретрузія різців
3клас характеризується медіальним розташуванням нижнього першого постійного моляра відносно
однойменного верхнього. За такого співвідношення мезіальний щічний горбик першого верхнього
постійного моляра знаходиться позаду від міжгорбкової борозни першого постійного моляра нижньої
щелепи. Нижні фронтальні зуби перекривають верхні
Ключі за Ендрюсом 6:
- Ключ І – правильні горбиково-фісурні контакти між першими
постійними молярами верхньої та нижньої щелеп за правильного нахилу поздовжніх осей цих зубів до
оклюзійної площин
- Ключ II – ангуляція (мезіодистальний нахил) в градусах поздовжніх осей коронок усіх зубів - величина
кута, який утворюється при пересіченні осі клінічної коронки кожного зуба і перпендикуляра до оклюзійної
площини.
-Ключ III – торк (вестибулооральний нахил коронок і коренів зубів). Кут між дотичною до середини
коронки зуба та перпендикуляра до оклюзійної площини.
- Ключ IV – зуби, розташовані в зубних рядах, не повинні бути поверненими по осі.
- Ключ V – наявність щільних контактів між зубами кожного зубного ряду без діастем і трем.
- Ключ VI – увігнутість кривої Шпеє не повинна перевищувати 1,5 мм, що вважають найбільшою
відстанню між площиною, яка дотикається з ріжучими краями центральних різців нижньої щелепи
виступаючими дистальними горбками останніх постійних молярів та найбільш низько розташованою
оклюзійною поверхнею бічних зубів. Чим коротша зубна і довша апікальна дуга, тим глибша увігнутість
кривої Шпеє, що призводить до неправильної позиції зубів та відхиленню їх поздовжніх осей.
15. Особливості розвитку жувальної мускулатури у дітей.
Жувальний м'яз наявні два шари: поверхневий та глибокий, з різним напрямком м’язових волокон. Немає
вираженої сухожильної частини, весь м’яз складається з м’язового черевця. Прикріплюється до зовнішньої
поверхні гілки нижньої щелепи.
Скроневий м’яз – добре розвинений поверхневий і слабо виражений глибокий шар. Немає чіткої
диференціації сухожильної та м’язової частин.
Медіально крилоподібний м’яз – складається з м’язового черевця і прикріплюється з внутрішньої поверхні •лицеві (характеристика шкірних покривів, набряки рубці, колір)
тіла й гілки нижньої щелепи. Пропорційністьпередбачає умовний поділоблич- чя на три рівних частини: від волосяного покриву
Латеральний крилоподібний м’яз – має два слабко виражені черевця. Немає чіткої диференціації голови до надбрівних дуг, від надбрівних дуг до основи носа, від основи носадо підборіддя. Симетричність
сухожильних та м’язових волокон. обличчя - визначено, що права та ліві частини обличчя симетричні.
Акт смоктання супроводжується висуванням нижньої щелепи вперед і наступним зсувом її в дистальному •щелепні (правильний розвиток гілки нщ, тіла вщ та нщ, величина кута, повноцінний гармонічний профіль
напрямку - тренування латерального крилоподібного м’яза. обличчя) Внутрішньоротові - прикус ортогнатичний.
Тимчасовий прикус - скроневий м'яз - збільшення маси, диференціювання сухожильного і м’язового
черевця. 20.21.Антропометричне обстеження обличчя і голови.
Змінний прикус - медіальний крилоподібний і жувальний м'язи - маса м’язів збільшується, місце їх Зняття відбитків, відливання діагностичних моделей.
прикріплення переміщується ближче до вільного краю нижньої щелепи. Вимірювання зубів - ширина, висота, товщина. Ширина - рівень екватора, крім нижніх різців - ріжучий
край. Висота - від ріжучого краю, до ясенного краю, передні - по середині вестибулярної поверхні, бічні -
16. Особливості будови скронево-нижньощелепних суглобів у дітей,поступове вдосконалення рухів по середині щічного горбика.
нижньої щелепи. Співвідношення розмірів зубів - індекс Тонна 1,33.(сума ширини 4 верх різців:сума ширини 4 нижн
різців)
Скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС) - парний, комбінований, інконгруентний суглоб; Вимірювання зубних рядів: трансверзальна - ширина рядів, сагітальна - довжина.
Новонароджені: Трансверзальні виміри:
- голівка суглобового відростка округлої форми, не виражений нахил вперед; -тимчасовий прикус Долгополова - на вщ та нщ між центральними й боковими різцями, іклами, першими й
- суглобова ямка плоска, спереду немає суглобового горбка, ззаді добре виражений суглобовий конус; другими молочними молярами.;
- фізіологічна малеча ретрогенія; -постійний прикус Пон - ширина 4 верхніх різців: на відстань між премолярами*100=80
- суглобова голівка розташована у задньому відділі нижньощелепної ямки; ширина 4 верхніх різців: відстань між молярами *100=64
- внутрішньосуглобовий диск становить собою м'який прошарок округлої форми, увігнутий знизу, та Точки Пона премоляри
опуклий зверху з ледь помітним потовщенням спереду і ззаду, складається з колагенових волокон; • на ВЩ- між точками в середині міжгорбкової фісури;
- відсутні ворсини синовіальної оболонки суглобової капсули. • на НЩ - між дистальними контактними точками на скаті щічних горбків.
Сприятливі умови для рухів нижньої щелепи у сагітальній площині, які необхідні для повноцінного Точки Пона моляри:
перебігу функції смоктання. Тип ковтання інфантильний – під час ковтання язик дитини відштовхується від • на ВЩ - між точками в передніх поглибленнях поздовжньої фісури;
зімкнених губ. • на НЩ - між задніми щічними горбками
З віком Сагітальні виміри:
Збільшення суглобової ямки. Формування суглобового диска, нахил суглобової головки відносно тимчасовий прикус Долгополова - довжина переднього відрізка (від центральних різців до ікол) і загальну
шийки.Суглобова поверхня у передньо-верхньому відділі суглобової головки покрита хрящем, а у довжину (до других тимчасових молярів);
новонародженого - покрита волокнистою сполучною тканино. У віці 6-7 років добре помітний суглобовий постійний прикус Korkhaus установив визначений взаємозвʼязок суми мезіо-дистальних розмірів 4-х
горбок. верхніх і довжини переднього відрізка зубної дуги.
ВИВЧЕННЯ ВИСОТИ ОБЛИЧЧЯ.
17. Фактори, що забезпечують ріст та розвиток щелеп. Горизонтальні лінії:
Ріст щелеп під час зміни зубів обумовлений трьома факторами: • tr (trichion) - волосиста частина голови
І фактор – біологічна тенденція до росту; • oph (opinion) - надбрівна (середина надбрівних дуг)
II фактор – прорізування постійних зубів; • n (nasion) - перехід лоба в ніс
III фактор – нормальна функція жувальної мускулатури, яка стає повноцінною в постійному прикусі. • J - очна
-Генетичні фактори і вигодовування • FH - Франкфуртська горизонталь
спосіб вигодовування. Кожне годування дитини • Sn (subnasale) - подносова
(6 разів на добу по 30 хв.) сприяє тренуванню нижньої щелепи, жувальних, мімічних мʼязів і мʼязів язика • St (stomion) - міжгубна
шодня протягом 3 годин. Зони росту кісток, обумовлені генетично, піддаються впливу навко- • Sm (supramentale) - надпідборідна
лишнього середовища. • gn (gnathion) - край нижньої щелепи
18. Періоди становлення висоти прикусу. ВИВЧЕННЯ ШИРИНИ ОСОБЛИВОСТІ ОБЛИЧЧЯ
I фізіологічний підйом висоти прикусу - прорізування перших тимчасових молярів (2-2,5р) Вертикальні лінії:
II фізіологічний підйом висоти прикусу - прорізування перших постійних молярів (6р) • М - серединна лінія особи
III фізіологічний підйом висоти прикусу - повна заміна тимчасових зубів на постійні, зокрема прорізування • Jm - медіальний кут ока
ікол (10-12р) • Jd - дистальний кут ока
IV фізіологічний підйом висоти прикусу - прорізування 3 постійних молярів (може бути, може не бути) • Ро - зінична лінія
(18-25р) • Zy (zigion) - найбільш виступаюча точка виличних дуг
-eu латеральна виступаюча точка голови
19. Поняття про «норму» в ортодонтії. -go нижня й дозаду розташованими точка кута НЩ
Норма в ортодонтії - узагальнене поняття, її характеризують позаротові та внутрішньоротові ознаки. ширину голови (eu - eu)
Позаротові ознаки: морфологічну ширину обличчя ( zу - zy)
ширину обличчя (go- go) Горизонтальна площина зубної дуги повинна бути паралельна горизонтальній площині очей і
ВИВЧЕННЯ ПРОФІЛЮ ОБЛИЧЧЯ. перпендикулярна центральній лінії особи.
• gl (glabella) - глабелярна точка Типи посмішок залежно від оголення ясен і зубів при посмішці:
• n (nasion) - перехід лоба в ніс Тип 1- тільки верхні зуби
• Sn (subnasale) - підносова Тип 2- верхні зуби і більше 3мм ясен
• pg (pogonion) - виступаюча точка на підборідді Тип3 - тільки нижні зуби
-ор виступаюча точка потилиці Тип 4 - верхні і нижні зуби
-t - козелок вуха Тип 5- ні верхні ні нижні зуби
-v- найбільш виступаюча точка на окружності голови Типи посмішок за нервово-мʼязовими взаємозвʼязками
Довжину голови (gl-ор) Комісуральна
Висоту голови (t-v) Іклова
Точки вимірювання пропорційності обличчя: Складна
1- Tr;
2- Oph; 24. Стандарти медичного фотографування обличчя
3- Sn; Зйомка повинна проводитися при одних і тих же технічних прийомах і при одному і тому ж положенні
4- Gn. голови. Світло природне, нейтральне. Волосся пацієнта не повинно закривати лоб і вуха пацієнта.
Ділянки обличчя, що використовують для визначення пропорційності: Портретна зйомка. Пацієнт дивиться вперед. Нижня межа - трохи вище лопаток, щоб було видно шию.
Висота обличчя: Верхня межа - трохи вище верхівки голови. Права і ліва межі включають повне зображення
• морфологічна висота обличчя (верхня, нижня, повна): голови.Природне положення голови, реєстрація центральної оклюзії, розслаблений стан губ.
верхня (n-pr) - вимірюється між точкою п, що знаходиться на перетині серединної площини з носо-лобним
швом і найбільш передньою точкою альвеолярного гребня верхньої щелепи; Проекції :
нижня (pr-gn) - між найбільш передньою точкою альвеолярного гребня верхньої щелепи та точкою 1. Фронтальна, губи розслаблені. Якщо в положенні спокою є незмикання губ, то воно повинно бути
зеднання контуру нижнього краю нижньої щелепи й зовнішнього контуру симфізу; збережено.
повна (n-gn) - між точкою и та точкою gn. 2. Фронтальна, зуби в максимальному контакті, губи зімкнуті, навіть якщо вони будуть напружені.
• фізіономічна висота обличчя (tr-gn) 3. Фронтальна динамічна (з посмішкою).
Профіль обличчя: прямий, опуклий, увігнутий. 4. Фотографія в три чверті (під кутом в 45 °), з посмішкою.
Вертикальні відносні лінії, які використовуються для оцінки симетрії обличчя. 5. Фотографія в профіль.
Глибину обличчя оцінюють від точки розташованої на козелку вуха до точок п нашкірної, з - найбільш
дозаду розташованої точки на місці переходу нижнього контуру носа у верхню губу, ру - найбільш 25. Ріст. Концепції росту.
передньої точки підборідного виступу, ди - точка зʼєднання контуру нижнього краю нижньої щелепи й Ріст - генетично детерміновані процеси, що забезпечують збільшення клітин в розмірах, відповідно
зовнішнього контуру симфізу. збільшення в розміррах і самих органів.
1. Пропорційність. «цефалокаудальний градієнт росту», що означає розвиток від голови до ніг.В
22. Типи профілю обличчя. зародковому стані, приблизно на 3 місяці внутрішньоутробного розвитку, голова складає майже 50%
ВИВЧЕННЯ ПРОФІЛЮ ОБЛИЧЧЯ. загальної довжини тіла. При народженні 30%. Загальна модель росту - прогресивне зменшення розміру
• gl (glabella) - глабелярна точка голови до 12% у дорослої людини. Всі тканини ростуть з однаковою швидкістю.
• Sn (subnasale) - підносова Важливим аспектом моделі нормального росту є те, що не всі тканини ростуть з однаковою швидкістю.
• pg (pogonion) - виступаюча точка на підборідді 2. Варіабельність. В кожної людини різні, але повинні бути в межах норми
Варіабельність розвитку відбувається за декількома причинами: в результаті нормальних відхилень, в
прямий профіль - дві лінії формують майже пряму лінію, 166-170• результаті впливу факторів за межами норми (наприклад серйозні захворювання) та під впливом часу.
Випуклий профіль - дві лінії формують кут, який показує відносне зміщення підборіддя назад, <165 Різниці у строках виникають через те, що ті ж самі процеси проходять у різних індивідуумів в різний час.
увігнутий профіль - дві лінії формують кут, який показує відносне зміщення підборіддя вперед.>171 3. Терміни. Біологічний ріст відрізняється від хронологічного.
При оцінці профілю обличчя враховують положення губ до естетичної площини, запропонованої
Ricketts; вона проходить через точку (EN) на кінчику носа та точку (DT), що відповідає точці pg. Профіль 26. Теорії контролю росту
обличчя визначається шляхом оцінки Pg На ріст значною мірою впливають генетичні фактори, проте серйозний вплив можуть також надавати
положення верхньої губи (UL) і нижньої губи відносно естетичної площини. Випинання нижньої губи зовнішні фактори: харчування, рівень фізичної активності, стан здоров'я.
відповідає випуклому профілю обличчя. 1. Кістки - первинні фактори, що визначають свій власний розвиток. Пояснюється наявністю швів. Ріст
Увігнутий профіль обличчя визначається при відхиленні нижньої губи назад від естетичної площини більш кісток пояснюється генетично обумовленими факторами, що розвиваються самостійно і є основним
ніж на 2,0 чинником, що впливає на свій ріст і розвиток.
23. Типи посмішки 2. Хрящі - фактори росту кісток. Ріст НЩ за рахунок хряща. Плюс при видаленні хрящової перегородки
носа відбувається порушення розвитку лицевого черепа.
Параметри посмішки - кількість зубів, видимі при широкій посмішці, ступінь перекриття центральними 3. М'які тканини - первинні фактори, що впливають на ріст кісток. Форма кісток, наприклад кісток
верхніми зубами нижніх, мезіальний нахил зубів, центральна лінія між верхніми і нижніми різцями, мозкового черепа, за рахунок росту мозку.
ясеневий край, проксимальні контакти, висота центральних різців і їх видимість при посмішці.
Основною відмінністю цих теорій є місце вираження генетичного контролю. Перша теорія передбачає, Відбитки — негативне відображення зубів, альвеолярного відростка, піднебіння, перехідної складки,
генетичний контроль виражається безпосередньо на кістковому рівні і тому його осередком є окістя. Друга, слизової оболонки, одержаний за допомогою відбиткові матеріалів.
або хрящова, теорія передбачає, що місцем генетичного контролю є хрящ, а кістка пасивно реагує на
переміщення. Цей непрямий генетичний контроль має назву епігенетичний. Відповідно до третьої теорії Класифікація відбитків за Бетельманом:
генетичний контроль широко поширюється поза скелетної системи та росту кісток і хрящів контролюється
епігенетично лише у відповідь на сигнали інших тканин.
- анатомічний відбиток/функціональні відбиток.
27. Ділянки та центри росту.
Поділ між ділянкою росту і центром росту визначає відмінність між теоріями контролю росту Класифікація відбитків за Гавриловим
Ділянка росту - місце, де відбувається ріст, в той час як в центрі росту відбувається незалежний (генетично
контрольований) ріст. Всі центри росту є також ділянками. Центр росту НЩ - суглобовий відросток, ВЩ - - анатомічні відбитки ( попередні, остаточні)
шви, всі кістки лицевого черепа - шви, всі кістки мозкового черепа - тім'ячка
Сталість моделі росту розцінювалося як доказ того, що більшість ділянок росту були також центрами.
- функціональні відбитки за методом оформлення країв (за доп.пасивних рухів; за доп.функціональних
Частково шви між мембранними кістками черепа та щелеп були визначені центрами росту разом з
проб; за доп. жувальних рухів)
ділянками внутрішньохрящового окостеніння в основі черепа і в нижньощелепному суглобовому відростку.
Ріст в даному випадку був результатом виразу генетичної програми у всіх цих ділянках. Тому переміщення
верхньої щелепи було результатом тиску, створеного зростанням швів - функціональні відбитки за ступенем відтиснення слизової оболонки (комбіновані, під тиском, під
Зараз ясно, що шви та періостальні тканини не є першочерговими факторами, що визначають мінімальним тиском)
черепно-лицевий ріст. До цього висновку призвели дві лінії доказів. Перше полягало в тому, що при
трансплантації ділянки шва між двома лицевими кістками в інше місце (наприклад поглиблення черевної Етапи отримання відбитка:
порожнини) тканина припиняє свій ріст. Це вказує на недолік внутрішнього потенціалу зростання швів.
По-друге, можна відзначити, що зростання на швах реагує на зовнішній вплив при великій кількості
- підбір стандартної ложки та її індивідуалізація;
обставин. При механічному роз'єднанні черепних або лицевих кісток на швах проміжки будуть
заповнюватись новою кістковою тканиною, а кістки стануть більші в розмірах, ніж звичайно. При
стисненні шва ріст в цьому місці сповільнюється. - приготування відбиткового матеріалу;
Таким чином, шви є ділянками, які реагують на дію, а не є детермінантами. Шви верхньої щелепи є
ділянками росту, а не його центрами. - розміщення матеріалу в ложці;
Згідно другої теорії визначальним фактором черепно-лицевого росту є ріст хрящів. Якби хрящовий ріст мав
первинний вплив, хрящ на суглобовому відростку нижньої щелепи розглядався б як стимулятор росту цієї - уведення ложки з матеріалом в ротову порожнину;
кістки, а розвиток гілки та інші зміни поверхні могли б розглядатися як другорядні після хрящового росту.

28.Види відбиткових ложок, їх характеристика. Вибір відбиткової ложки . - оформлення країв відбитка;

Відбиткові ложки за методом виготовлення поділяють на індивідуальні та стандартні ( повні та часткові) - виведення відбитка з ротової порожнини;
За матеріалом виготовлення бувають
- асепична обробка відбитка,оцінка відбитка.
-відбиткові ложки пластмасові,
-відбиткові ложки металеві. Вимоги до відбитка:
За наявністю пунктів ретенції розрізняють:
1.Точний відбиток, без деформацій рельєфу слизової оболонки порожнини рота, кісткової основи і зубів.
-ложки відбиткові перфоровані,
-ложки відбиткові неперфоровані. 2. Краї відбитка мають бути гладенькими, але не товстими. Товсті краї розтягують мʼякі тканини, що
небажано. Тонкі краї можуть деформуватися під час виведення відбитка з порожнини рота.
За призначенням: для ВЩ і НЩ.
Форма і розмір відбитковою ложки визначаються формою щелепи, шириною і довжиною зубного ряду, 3,Відбиток не повинен містити пори, відтяжки.
топографією дефекту, висотою коронок зубів, що залишилися, виразністю беззубою альвеолярної частини і
іншими умовами.
4. Поверхня відбитка не повинна бути вкрита слиною або слизом, тому що протез, виготовлений за таким
29. Вібитки. Визначення й класифікації. Вимоги та межі анатомічних відбитків. Методика відбитком, не буде точно прилягати до слизової оболонки.
отримання.
5. Недостатньо рельєфний відбиток у ділянці шийок зубів призводить до нечіткого прилягання в цих місцях
країв протеза. Надалі при використанні протеза можуть виникнути запальні процеси.
6.Краї відбитка повинні бути округлими і відповідати анатомічним межам протезногого поля,краї відбитка Показання до застосування:
повинні чітко відображати перехідну складку зі всіма рухомими утвореннями, вуздечки губ та язика.
1. самотверднучі для корекції базису протеза;
30. Класифікації відбиткових матеріалів, що застосовуються в ортодонтії. Вимоги до відбиткових
матеріалів. Показання до застосування. 2. силіконові та тіоколові застосовують під час отримання відбитків із коронкової частини зуба при
часткових дефектах та з беззубих щелеп;
Класифікація відбиткових матеріалів І.М. Оксмана:
3. епоксидні та на основі ефірів каніфолі (тільки при беззубих щелепах);
1. Матеріали, що кристалізуються ( гіпс, цинкоксидевгенолові пасти: «Репін», «Вікопрес»);
4. усі інші застосовуються для всіх видів відбитків;
2. Термопластичні маси (віск, стоматопласт, ортокор, стенс, маси Вайнштейна та Керра);
5. гіпс використовується, крім того, для отримання моделей щелеп.
3. Еластичні маси (альгінатні: «Упін», «Стомальгін», тіоколові: «Тіодент», поліефірні маси);
31. Термопластичні відбиткові матеріали. Представники. Фізико-хімічні властивості. Етапи
4. Матеріали, що полімеризуються (силіконові відбиткові матеріали: «Stomaflex», «Speedex»). отримання відбитків термопластичними матеріалами.
Показання до застосування в ортодонтії.
Відбиткові матеріали мають відповідати таким вимогам: Особливостями цієї групи ставкова є розм'якшення і затвердіння тільки під впливом зміни температури.
При нагріванні вони розм'якшуються, при охолодженні тверднуть.
Склад:
• давати точний відбиток рельєфу слизової оболонки порожнини рота, кісткової основи і зубів; -Наповнювач(цинк оксид, тальк, крейда)
-коригувальні речовини ( природні/синтетичні смоли (каніфоль,шелак)
• зберігати сталість форми після виведення з порожнини рота (не давати значної усадки); -модифікуючи домішки
-пластифікатори
• не прилипати до тканин протезного ложа; -барвники
Представники : воски, Ортокор, Стомарласт, маси Керра та Вайншайна, Стенс
термопластичні відбиткові матеріали можна застосовувати повторно після стерилізації в емалевому посуді
• не зʼеднуватися з гіпсом моделі і легко відокремлюватися від нього;
100-120•, 5-7хв;
Етапи отримання :
• легко вводитися і виводитися з порожнини рота; 1.Огляд ротової порожнини
2. Підбір відбиткові ложки
• мати оптимальну швидкість твердіння, що дає змогу вводити відбиткову масу в порожнину рота в 3. Розігрівання матеріалу в гарячій воді
пластичному стані, це дає можливість оформити краї відбитка; 4.Нанесення матеріалу на відбиткову ложку
5. Уведення матеріалу в порожнину рота
6.Оформлення краї відбитка
• не руйнуватися при взаємодії із середовищем порожнини рота;
7.Виведення матеріалу з порожнини рота разом з відбитковою ложкою
8.Оцінювання відбитка
• розмʼякшуватися за температури, яка не призводить до опіків слизової Термопластичні маси повинні відповідати таким вимогам:
1) розмʼякшуватися за такої температури, за якої не виникають опіки тканин ротової порожнини;
оболонки порожнини рота; 2) набувати високої пластичності і не бути липкими в межах «робочих» температур;
3) тверднути за температури трохи вищої, ніж температура ротової порожнини;
• не мати неприємного запаху і смаку; 4) у розмʼякшеному стані бути гомогенними;
5) легко піддаватися обробленню інструментами.
Ускладнення :
• легко піддаватися фасуванню і дозуванню; 1.Опік слизової оболонки порожнини рота, язика, губ.
2.Алергійна реакція на компоненти відбиткового матеріалу.
• бути зручною для зберігання і транспортування; 3.Видалення зубів.
Використовують для отримання відбитків
• справляти слабку антисептичну дію;
32. Альгінатні маси. Представники. Фізико-хімічні властивості. Показання до застосування в
ортодонтії. Методики отримання алгінатних відбитків.
• мати тривалий термін зберігання. Тікоотропність. Умови зберігання алгінатних відбитків в різних
середовищах. 1. Комплект, що складається із в’язкого (5% водневого р-ну) альгінату натрію і багатокомпонентного
порошку
Альгінатні маси належать до еластичних відбиткових матеріалів. Являють собою системи альгінату
натрію( натрієва сіль альгінатної кислоти) який тут є зшив-агентом, індикатори і речовини, що коригують 2. У вигляді пасти і порошку, що затвердіває при кімнатній температурі.
смак і колір.
3. У вигляді багатокомпонентного порошку з додаванням води ( найточніші й найпоширеніші)
Альгінатні відбиткові маси мають такі переваги:
Тіксотропність - здатність субстанції зменшувати в'язкість (розріджувати) від механічного впливу і
1) прості в приготуванні; збільшувати в'язкість (згущуватися) в стані спокою. Модель слід відливати негайно, бо через 15 — 20 хв
усадка досягає недопустимої межі (понад 1,5%).
2) легко вводяться в ротову порожнину;
Етапи отримання :
3) чітко передають рельєф тканин протезного поля; 1.Огляд ротової порожнини
2. Підбір відбиткові ложки
3. Замішування матеріалу згідно з інструкцією виробника (зазвичай замішують з водою 1:2)
4) дають змогу вивести з ротової порожнини цілий відбиток; 4.Нанесення матеріалу на відбиткову ложку
5. Уведення матеріалу в порожнину рота
5) їх можна застосовувати для зняття зліпків нахилених зубів, при віялопо-дібному їх розходженні, 6.Оформлення краї відбитка
пародонтопатіях; 7.Виведення матеріалу з порожнини рота разом з відбитковою ложкою
8.Оцінювання відбитка
6) текучість маси дає можливість при мінімальному тиску одержати відбиток із найменшими деталями
поверхні зубів і слизової оболонки ротової порожнини. Зберігають в поліетиленових пакетах з невеликою кількістю води, щоб запобігти зменшенню та деформації
відбитків.
Недоліки альгінатних відбиткових мас
33. Силіконові відбиткові матеріали. Класифікація. Представники. Фізико - хімічні властивості.
1. Альгінатні матеріали при переході з пластичного стану в еластичний швидко зменшують свій обʼєм. Показання до застосування в ортодонтії. Техніки отримання відбитків силіконовими матеріалами.
Одношарові та двошарові відбитки.
2. Альгінатний відбиток на повітрі висихає і значно зменшує свій об ем, стає непридатним для відливання
моделі. Силіконові відбиткові матеріали виробляють на основі кремнійорганічних полімерів — силіконові каучуку.
Випускають у вигляді паст і рідинних каталізаторів., під час змішування яких відбувається вулканізація ( є
варіанти змішування двох паст).
3. Альгінатні матеріали мають низьку механічну міцність.

Класифікація за принципом реакції затвердіння :

4. Повторне їх застосування неможливе.

-С-Силікони:при замішуванні відбувається процес полікондинсаціі за наявності оловоорганічних

5. Альгінатні маси не прилипають до матеріалу відбиткової ложки.
каталізаторів ( «Спідекс», «Альфасіл», «Дентстар»)

6. Під час відливання моделей альгінатний відбиток спід заповнювати тільки текучою масою, здатною
-А-Силікони: при замішуванні відбувається реакція полімеризації(поліприєнання) за наявності платинового
вільно затікати в заглиблення відбитка. Якщо маса тисне на відбиток, може виникнути деформація
каталізатора (вінілові силікони) «Сіеласт - 05»; Термомаса, Дентофоль, Тіодент
найтонших його ділянок.

Процес вулканізації можна регулювати уводячи в масу зшив-агенти, каталізатори, напрвнювачі.

7. Не виявляють термостійкості, тому виготовлення моделей із застосуванням легкоплавких сплавів
неможливе.
Переваги:
Приклади: «Стомальгін», «Стомальгін-02», «Еластік Плюс», «Альгіногол» «Альгінмакс», «Ксанталгін»,
«Пластальгін». • Дуже висока точність у віддзеркаленні рельєфу тканин протезного ложа;

Відбиткові маси на основі альгінатів випускали 3 видів/груп: • Низька усадка; (А силікони)

• Висока механічна міцність;

• Еластичність;
• Стійкість до деформацій;
• Можливість вибору ступеня в'язкості (консистенції матеріалу;
• Простота дезинфекції;
• Хороша адгезія до відтискної ложки.
Недоліки:
• Висока вартість;
• Можливість токсичного ефекту, гідрофобність, усадка за 24год(С-силікони)
Силіконові матеріали використовують при дефектах зубів, частковій або повній втраті зубів, для отримання
функціональних відбитків Основне призначення — одержання подвійних відбитків.
Етапи отримання двошарового відбитка :
1.Огляд ротової порожнини
2. Підбір відбиткові ложки
3. Замішування матеріалу згідно з інструкцією виробника за допомогою пластмасового шпателя
(змішують пасту та каталізатор)
4.Нанесення матеріалу на відбиткову ложку
5. Уведення матеріалу в порожнину рота
6.Оформлення краї відбитка ( без попереднього препарування, не знімаючи коронки)
7.Виведення матеріалу з порожнини рота разом з відбитковою ложкою
8. Здійснюють фармако-механічне розширення ясеного жолобка ретракційною ниткою
9. На готовому відбитку зрізають шар піднебіння , міжзубні перегородки
10. Наповнюють підготовлений відбиток коригувальною пастою, з ясенних жолобків витягують нитки ,
висушують струменем повітря ( жолобки можуть добровольці заповнити коригувальною масою із шприца
11.Вводять ложку з коригувальною масою в ротову порожнину
12. Оформлюють краї відбитка
13. Виводять відбиток з ротової порожнини
14.Оцінювання відбитка
34.Гіпс. Склад, формула. Класифікації. Застосування в клініці ортопедичної стоматології та
зуботехнічній лабораторії.
Гіпс— це природній матеріал, що утворюється шляхом випадання в осад із розчинників, збагачених
сульфатними солями або шляхом вивітрювання гірських порід.
Кристали гіпсу в природі безбарвні, а через домішки ( карбонати, кварц, пірит) набуває кольору
В стоматології використовують зневоднений/напівзневоднениц гіпс —(CaSO4)*2H2O. Для цього
природний гіпс звільняють від домішок, подрібнюють, спекають у печі за 140-190• 10-12год.:
Класифікація гіпсу (по мірі твердості)
1. М'який - використовується для отримання відбитків
2. Звичайний - використовується для накладення гіпсових пов'язок в загальній хірургії
3. Твердий - використовується для виготовлення діагностичних і робочих моделей щелеп
4. Надтвердий/Супергіпс - використовується для отримання розбірних моделей щелеп
5. Особливо твердий - з додаванням синтетичних компонентів,
Застосування:
•отримання відбитків
•виготовлення моделей
•масок обличчя
•при гіпсуванні в оклюдатор
•при гіпсуванні у прес-форму для заміни воску на пластмасу
35.46 Можливі ускладнення при отриманні відбитків і їх попередження. Методи дезінфекції
відбитків.
Ускладнення під час одержання відбитків: 1) блювотний рефлекс. Причини: довга, неправильно підібрана
ложка; неправильне положення пацієнта під час зняття відбитка; надмірна кількість відбиткового матеріалу,
рідко замішаний ма-теріал; неправильне введення ложки; 2) аспірація шматочками відбиткового матеріалу;
3) травма слизової оболонки гострими краями при виведенні відбитка; 4) травма зубів протилежної щелепи
при виведенні ложки; 5) видалення зубів. 6)опік слизової оболонки рота
Методи дезінфекції:
-термопластичні відбиткові матеріали можна застосовувати повторно після стерилізації в емалевому
посуді 100-120•, 5-7хв;
-Перелік основних дезінфікуючих засобів:
● Абсолюцид(4%);
● Адс (розводити не потрібно);
● Альфадез(1.5%);
● Сайдекс(3.5%);
● Перекис водню (без розведення).
Час витримки в дезінфікуючому розчині залежить від матеріалу відбиткових ложок:
● Відбитки з силіконових матеріалів – не більше години;
● Відбитки з альгінатних матеріалів - півтори години;
● Металеві та керамічні відбитки - півгодини;
● Зубопротезні заготовки - дві години.
Відразу після дезінфекції все заготовки і матеріали необхідно ретельно промити проточною водою, після
чого кладуть в ємність з водою на п'ять-десять хвилин. Після завершення дезінфекції відбитки необхідно
розкласти по спеціальним поліетиленовим пакетам до наступного використання.
36. Фізико-хімічні властивості гіпсу . Стадії кристалізації. Каталізатори та інгібітори реакції - допоміжна (модель протилежного зубного ряду)
кристалізації. Коефіцієнти розширення. -суцільна
Властивості:
-комбінована
-Природній гіпс прозорий, безбарвний,
-щільність природного гіпсу 2,2-2,5 г/см3 Етапи виготовлення гіпсових моделей
-міцність на стискання 1,5-2,5 кгс/мм 1.Приготування рідкого розчину гіпсу
-добре розчинний у воду 2.Нанесення шпателем гіпсу у малих порціях на виступі частини відбитка
-коефіцієнт розширення 0,04%, після 2год 0,11%, після 24 год 0,15% 3.Видалення пухирців повітря шляхом постукування відбитку об гумову часу чи за допомогою
-швидкість твердіння гіпсу залежить від ступеню подрібнення порошку, температури замішування, вібростолика
інтенсивності замішування суміші, впливу каталізаторів.
4.Заповнення відбитка гіпсом вище від країв
Поряд з багатьма позитивними властивостями гіпсу як відбиткового матеріалу (добра пластичність, точний
відбиток протезного ложа, відсутність усадки, нешкідливість, доступність й дешевизна) він має й ряд 5.Нанесення гіпсу купкою на стіл та укладання відбитка на нього ( до гори відбиктовою ложкою)
суттєвих недоліків: гіпс важко виводиться з порожнини рота, він крихкий і виводиться з рота частинами, 6.Забезпечення паралельності відбитка столу та оформлення країв моделі
тривалий час твердіння, труднощі відділення моделі від відбитка, неможливість повторного використання 7.Відкремлення відбитка від моделі після кристалізації гіпсу
та ін. 8.Оцінка моделі та оформлення цоколя
Стадії кристалізації:
І. t 30-50 с. – насимчення- в цей період гіпс поглинає воду і не має пластичності Етапи загіпсовування моделей в оклюдатор
1. Зіставлення моделей у центральній оклюзії.
II.t 2-5 хв. – еластичність- гіпс стає пластичним, його можна вводити до порожнини рота й
2. Фіксація моделей у центральній оклюзії за допомогою:
оформлювати краї відбитка, можна заповнювати відбиток для отримання
моделі • воску та сірників;
III.t 1-3 хв. – початкова кристалізація-гіпс втрачає пластичність але ще не має достатньої • воску та нитки.
твердості, він кришиться, в цій фазі оформлюють цоколь моделі 3. Приготування гіпсу.
IV.t 5-8 хв. -екзотермічна-від початку замішування – гіпс твердий і дає чітку лінію зламу в 4. Нанесення невеликої кількості гіпсу на столик.
руках, в цей період необхідно вивести відбиток з порожнини рота, в цей період
роблять обробку цоколя моделі 5. Укладання нижньої дуги оклюдатора в гіпс.
V.t 30-50 хв. – остаточна кристалізація- в цей період необхідно відкрити модель 6. Заливання нижньої дуги гіпсом.
7. Укладання фіксованих моделей у правильне положення на нижню дугу.
Каталізатори кристалізації гіпсу: 8. Пригіпсовування верхньої дуги до верхньої моделі.
•сульфат калію
Методи перенесення моделі в артикулятор
•сульфат натрію 1.За допомогою гумової стрічки
•хлористий натрій 3% 2.За допомогою столика
•хлористий калій 3.За допомогою балансера
•алюмо-калієві галуни 4.За допомогою лицевої луги
•цитрат калію 38. Комплектація стоматологічного інструментарію в клініці відділення ортодонтії на діагностичного
При цьому міцність гіпсу знижується (їх не застосовують при виготовленні моделі, гіпсуванні у прийому пацієнта.
кювету та ін.) Стандартний стоматологічний набір:
Інгібітори кристалізації гіпсу: - Стоматологічне дзеркало;
- Стоматологічний зонд;
•клей столярний, - Стоматологічний пінцет
•2-3% розчин бури, - Лоток для інструментів.
•5-6% розчин цукру,
•5% розчин етилового спирту. 39.41. Комплектація стоматологіного інструментарію в клініці відділення ортодонтії для активації та
Використовують при литві комбінованих моделей, музейних експонатів, де потрібна велика корекції знімних та незнімних ортодонтичних апаратів
міцність гіпсу. -Стандартний стоматологічний набір.
37 Види гіпсових моделей. Технологій виготовлення гіпсових моделей щелеп. - Дистальні кусочки - для вкорочення дуг;
- Лігатурні кусачки - для вкорочення лігатур;
Методи гіпсовки моделей в оклюдатор. - Щипці для зняття брекетів;
Гіпсові моделі за призначенням класифікують - Щипці для зняття еластичних лігатур;
-діагностична (з метою уточнення) - Пінцет для зворотнього захоплення брекетів та їх дуг, для установки замків;
-робоча - Позиціонер;
- Щипці для закручування лігатур;
 -Дугоріз; Передстерилізаційна очистка проводиться з метою білкових, жирових і механічних забруднень, а також
-бондинг система залишків лікарських препаратів. Здійснюється ручним (замочування в миючому розчині, миття в миючому
-Сепараційні диски, карборундові або алмазні бори, фрези засобі за допомогою йоршика, ополіскування під проточною водою, ополіскування дистильованою водою,
-Щипці Хілгерса для внутрішньоротових вигинів дуги; сушка гарячим повітрям) і механічним способами.
- Щипці Метью для нанесення вигинів лігатур. Стерилізація – знищення будь-якого предмета чи матеріалу від усіх видів мікроорганізмів (включаючи
-Скалери, зручні при постановці лігатур бактерії та їх спори, гриби, віруси, пріони).
-ключ активації Методи стерилізації:
-пружинний активатор · Термічний (паровий, повітряний)
· Хімічний (газовий, стерилізація розчинами)
40. Комплектація стоматологіного інструментарію в клініці відділення терапії для ендодонтичного · Фізичний (ультразвуковий, струмами високої частоти, інфрачервоним опроміненням, лазерним
лікування опроміненням, електронна стерилізація)
- алмазні твердосплавні турбінні бори кулястої, фігурної, обороноконусної форми та інші; · Радіаційний (використання іонізуючого опромінення)
-екскаватор; · Стерилізація фільтруванням (використання дрібнопористих фільтрів).
- бори типу Gates-Glidden для розкриття устя кореневого каналу; .Технологічно процес стерилізації включає наступні етапи:
- К-римери; К-файли; Н-файли; 1. дезінфекція
- шприц з промивним матеріалом для каналів 2. передстерилізаційна очистка інструментів від крові, жиру, бруду
-піни ( паперові штифти); 3. висушування
- матеріали для обтурації кореневих каналів (силери, філери) 4. контроль за якістю передстерилізаційної обробки
- спредер,плагер, конденсатор, каналонаповнювач; 5. пакування
-скальпель 6. власне стерилізація
- пломбувальний матеріал, фотополімерна лампа, 7. контроль за стерилізацією
- брашики для нанесення адгезивноі системи; 8. зберігання простерилізованих інструментів і перев’язувального матеріал
- штопфер, гладилка; Правила дезінфекції у стоматологічних кабінетах:
- поліри,фініри, карборундові диски; 1. Стоматологічні інструменти з металів та скла, що використовуються для огляду, дезінфікуються:
-апекслокатор. у киплячій воді протягом 30 хв
шляхом занурення у 3% розчин перекису водню на 1 год
42.Комплектація стоматологіного інструментарію в клініці відділення ортодонтії для отимання у дезінфікуючому розчині в закритій посудині зі скла, пластмаси або в емальованій посудині за умови
відбитків. повного занурення в розчин протягом 45 хв.
-Стандартний стоматологічний діагностувальний набір; 2. Стоматологічні наконечники до бормашин та турбін дезінфікуються:
-Відбиткова ложка; шляхом детального дворазового протирання (з інтервалом 15 хв) зовнішньої поверхні наконечника та
-Гумовий посуд і шпатель; каналу для борів стерильним
- Скальпель; тампоном, змоченим у дезінфікуючому розчині
-Матеріал для зняття відбитків. зануренням на 45 хв у дезінфікуючий розчин
3. Дрібний стоматологічний інструментарій дезінфікується шляхом занурення в дезінфікуючий розчин у
43.44 Передстерилізаційна обробка та дезінфекція стоматологнного закритій скляній посудині, впродовж часу передбаченого інструкцією дезінфікуючого засобу протягом
інструментарію в відділенні ортодонтії. Дезінфекція стоматологічних установок та приладів 30хв.
4. Медичні прилади, апарати, обладнання з гальванічним або полімерним покриттям дезінфікують
Технологічно процес стерилізації включає наступні етапи: дворазовим протиранням дезінфікуючим розчином.
1. Дезінфекція 5. Матеріали для прибирання кабінетів, коридорів тощо знезаражуються зануренням у дезінфікуючі
2. Передстерилізаційна очистка (від крові, жиру, бруду) розчини на 1 год із наступним промиванням та просушуванням.
3. Власне стерилізація
6. Санітарно-технічне обладнання (раковини, дверні ручки, вентилі кранів тощо) знезаражуються
Дезінфекція – видалення або знищення збудників інфекційних хвороб на виробах медичного призначення, дворазовим протиранням дезінфікуючим розчином.
а також у їх каналах і порожнинах, яка може здійснюватися різними методами.
Методи дезінфекції: Для контролю якості проведеного передстерилізаційного очищення використовують азопірамову пробу та
· Фізична (кип’ятіння, гарячою парою під тиском, гарячим повітрям, ультразвуком, ультрафіолетовим амідопиринову пробу (на наявність залишків крові і повноту відмивання виробів від лужних компонентів
випромінюванням, прямим сонячним світлом, радіоактивними променями) синтетичних миючих засобів).
· Механічні (обмивання, витрушування, підмітання, витирання, фільтрація, аспірація) Контролю піддають 1% кожного найменування виробів, які обробляють за зміну, але не менше 3 - 5
· Хімічні (використання хімічних сполук: кислот, лугів, фенолу, лізолу, хлору, хлорного вапна, хлораміну, одиниць, результати контролю фіксують у спеціальному журналі.
формальдегіду, перекису водню, спирту, діамантової зелені, настоянки йоду) Техніка виконання азопірамової проби: для 1 літра азопірама: 100 гр. амідопірину та 1-1,5гр солянокислого
· Біологічні (використання антибіотиків) аніліну змішують і заливають 950 мл спирту до об'єму 1 літр. Готовий розчин зберігається в щільно
· Комбіновані (використання декількох способі дезінфекції: протирання хімічним засобом із наступним зачиненому флаконі в темноті (в холодильнику – 2 міс., при кімнатній температурі не більше 1 міс.).
ультрафіолетовим опроміненням)
Безпосередньо перед постановкою проби готують робочий розчин, змішуючи з 3% розчином перекису
водню в рівному об'ємі. Реактив азопірам зберігається не більше 2 год, його не слід розміщувати поблизу
нагрівальних приладів і на яскравому світлі. Постановку проби необхідно проводити на холодних
інструментах.
При нанесенні 2 крапель реактиву на медичний виріб або при протиранні його марлевою серветкою на
забруднених кров'ю виробах з'являється фіолетове забарвлення, що швидко переходить у рожево-бузкове.
Проба виявляє окрім кров'яних забруднень наявність на виробах пероксидаз рослинного походження,
окислювачів і компонентів корозії (солей заліза та оксидів). При виявленні наявності корозії відзначається
буре забарвлення реактиву. В інших випадках виявляється рожево-бузкове забарвлення.
Техніка виконання амідопиринової проби: змішують у рівній кількості 5% спиртового розчину амідопірину,
30 % розчину оцтової кислотиі 3% розчину перекису водню. Постановку проби необхідно проводити на
холодних інструментах. 2 краплі приготовленої суміші наносять на суху поверхню медичного виробу.
Залишкова кількість крові на поверхні інструментів проявляється синьо-фіолетовим забарвленням.
При виявленні позитивної проби на кров або миючий засіб на поверхні медичних виробів, вироби
обробляються повторно до одержання негативної проби. Результати контролю фіксуються в журналі обліку
якості передстерилізаційної обробки.
Контроль ефективності стерилізації:
Методи контролю ефективності стерилізації:
1. фізичні – вимірювання температури, тиску і часу застосування
стерилізації
2. хімічні – використання хімічних речовин (індикаторів), що мають
температуру плавлення, близьку до температури стерилізації
3. бактеріологічні – застосування біотестів (біологічних індикаторів), котрі містять дозовану кількість спор
тест-культури. Завданням біологічних індикаторів є підтвердження здатності стерилізаційного процесу
вбивати
стійкі мікробні спори.
45 . Загальні та стоматологічні медичні маніпуляції по підготовці хворого до прийому відділенні
ортодонтії
Загальні медичні маніпуляції
Субʼєктивне дослідження:
-паспортна частина
-паспортний вік
- біологічний вік ( обмінні процеси, структурні, функціональні, регуляторні особливості), визначення
зубного віку 4n-20;
-анамнез життя ( заповнення картки хворого)
- анамнез захворювання
Обʼєктивне дослідження:
-огляд
Попередньо пацієнту потрібно повідомити та описати всі маніпуляції, які будуть виконуватись лікарем, для
зменшення тривоги та страху.
46. Методика обробки відбитків у відділенні ортодонтії .
Стоматологічні відбитки, всі зуботехнічні та інші допоміжні матеріали повинні
оброблятися таким чином.Після виведення відбитка з ротової порожнини його необхідно ретельно
промити, очистити під струменем проточної води і продезінфікувати.Дезінфекція відбитків може бути
здійснена за лопомогою фізичних та хімічних засобів. Але можливість застосування фізичних засобів
обмежена, оскільки існує небезпека пошкодження відбиткових матеріалів дією цих чинників, таких, як
висока та низька температура, висушування, автоклавування, опромінення тощо. Тому для дезінфекції
застосовують метод занурення, або обробку спреєм чи аерозолем. Використовують засоби на особові хлору,
формальдегіду, глугарового альдегіду, фенолу, йодоформу. Відбитки на основі альгінатів знезаражують
0,5% розчином гіполориту натрію протягом 3- 10 хв методом занурення або застосування аерозолю.
Обробка відбитків на основі полісульфідних, поліефірних та силіконових матеріалів у вигляді аерозолю або
спрею також достатньо ефективна.
47 . Методика надання першої медичної ї допомоги у відділенн ортодонтії .
Розвиток непритомності - дискомфорт, відчуття нудоти, запаморочення, шум у вухах, неясність зору,
нестача повітря, поява холодного поту, оніміння язика, губ, кінчика носа (тривалість від 5 с до 2 хв), втрата
свідомості зі зниженням м'язового тонусу, блідістю, розширенням зіниць і слабкою їх реакцією на світло
(від 5 сек до 1 хв), дихання поверхневе, брадіпное, пульс лабільний, частіше брадикардія, зниження
артеріального тиску, можливі судоми при глибокій непритомністі. В періоді після притомнесті хворий
орієнтується в просторі і часі, може зберігати блідість, прискорене дихання, лабільний пульс і низький
артеріальний тиск.
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ НЕПРИТОМНІСТІ
1. Надати пацієнту горизонтальне положення, забезпечити приплив свіжого повітря, зняти краватку,
послабити тугий комірець, пояс.
2. Рефлекторно стимулювати дихальний і судиноруховий центри вдиханням парів нашатирного спирту;
провести точковий масаж рефлексогенних зон в точках жень-гжун (на 1/3 відстані між підставою
перегородки носа і червоною облямівкою верхньої губи), Чен-цзянь (у центрі підборіддя поглиблення),
хе-гу (на тильній поверхні кисті в кутку, утвореному великим і вказівним пальцями).
3. При затяжному перебігу непритомності в/в або в/м (НЕ п / к!) Ввести 1 мл. 10% розчину кофеїн-бензонат
натрію. При відсутності ефекту в/м вводять 1 мл. 5% розчину ефедрину або 1 мл. 1% розчину мезатону, а в
разі брадикардії - 0,5 мл. 0,1% розчину атропіну сульфату п/к.
4. При виході з непритомного стану продовжити стоматологічні маніпуляції із вжиттям заходів
профілактики рецедиву: лікування проводити в горизонтальному положенні з адекватною премедикацией
транквілізаторами, М-холіноблокатори і з достатньою анестезією.
II. Анафілактичний шок - важка і грізна проява гіперчутливості негайного типу, що виникає на введення
роздільною дози антигену, до якого організм сенсебілізований.
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ АНАФИЛАКТИЧНОМУ ШОЦІ
1. Припинити введення ліків, що викликабть анафілактичний шок. Викликати «на себе» бригаду НД!
2. Укласти пацієнта, підвести нижні кінцівки. Видалити знімні зубні протези. Якщо хворий без свідомості,
повернути голову на бік, висунути нижню щелепу, фіксувати мову для попередження асфіксії. Інгаляція
зволоженого кисню. Венепункція, краще 2-х периферичних вен.
3. Внутрішньовенно ввести 0,5 мл. 0,1% розчину адреналіну в 5 мл. ізотонічного розчину хлориду натрію
або глюкози. При утруднені венепункції адреналін вводять внутрішньом'язово або в корінь язика, можливо
інтратрахеально (прокол трахеї нижче щитовидного хряща черезконічну зв'язку). Швидка внутрішньовенна
інфузія 1,0-1,5 л. Ізотонічних розчинів глюкози або хлориду натрію.
4. Контроль ефективності за рівнем артеріального тиску через 2-3 хв. Якщо АТ не підвищується - повторне
введення розчину адреналіну до рівня систолічного артеріального тиску 80 ≥мм.рт.ст.
5. Преднізолон 3-5 мг / кг маси тіла хворого або дексаметазон 20-24 мг. всього в розчині в/в
Набряк Квінке - гострий обмежений набряк шкіри та підшкірної клітковини. Причинами є алергічна
реакція на медикаменти, хімічні речовини та ін.
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ НАБРЯКУ КВІНКЕ
1. Припинення дії алергену.
2. Локально обколоти 0,5 мл. 0,1% розчином адреналіну гідрохлориду.
3. Промивання шлунка через зонд, призначають сорбенти.
4. Усувають контакт з алергеном через повітря.
5. Вводять антигістамінні препарати (1% розчину димедролу 1-2 мл., 1-2 мл.2,5% розчину піпольфену або 1
мл. 2% розчину супрастину в/м або в/в).
6. Кортікостероїдниє препарати (преднізолону 60-90 мг., гідрокортизону 250- 450 мг в/в або в/м).
7. Дегідратаційна терапія (2-4 мл. 1% розчин лазиксу в/в).
8. При наявності ознак колапсу призначають 0,5-1,0 мл. 1% расвор мезатона п/к, преднізолону 60 мг. в/в.
9. У разі вираженого набряку гортані з загрозою асфіксії, проводять коникотомию з накладенням
трахеостоми.
III. Колапс - гостра судинна недостатність. Основним патогенетичним фактором є різке падіння судинного
тонусу.
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ КОЛАПСІ
1. Надати хворому горизонтальне положення. Венепункція, кисень.
2. Преднізолон 1-2 мг / кг маси тіла хворого в/в.
3. Внутрішньовенна інфузія: фізіологічний розчин, 5% розчин глюкози не менше 500 мл, поліглюкін,
желатиноль 100 мл.
4. При позитивному ефекті – госпіталізація.
5. Якщо немає ефекту від лікування - метазона 1% - 1 мл, або норадреналін 0,2% - 1 мл, розведені в 400 мл
5% розчину глюкози або фізіологічного розчину в/в зі швидкістю 25-40 крапель в хвилину.
Оксигенотерапія. Далі - госпіталізація.
IV. Гіпертонічний криз - раптове, швидке підвищення артеріального тиску, що супроводжується клінічною
симптоматикою з боку головного мозку, сітківки ока, серця, нирок, шлунково-кишкового тракту та ін.
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ГІПЕРТОНИЧНОМУ КРИЗІ
1. Ніфедіпін по 10-20 мг в таб. під язик кожні 20-30 хвилин (всього - до 50 мг) під контрль АТ.
2. При зниженні артеріального тиску: ніфедипін всередину або під язик по 10-20 мг в таб. кожні 3 години
(сумарна добова доза до 100-120 мг). Спостереження терапевта. Лікування у стоматолога - по стабілізації
артеріального тиску.
3. Якщо артеріальний тиск не знижується або зростає: нітрогліцерин по 0,5 мг в капсулах або таб. кожні 10
хвилин під язик (всього до 5 мг). При різкій головній болі - припинити! Контроль артеріального тиск
Приступ стенокардії - пароксизмальні болі або інші неприємні відчуття в ділянці серця (тяжкість,
стиснення, тиск, печіння і ін), тривалістю від 2-5 до 20 хвилин з характерною іррадіацією в область лівого
плеча, шию, нижню щелепу, ліву лопатку, викликаний перевищенням потреби міокарда в кисні над його
надходженням. У пацієнта також з'являється страх смерті, він застигає на місці, затримує дихання. Що
виникає стан пов'язаний з емоційним напруженням, зі страхом очікування стоматологічного втручання,
фізичне напруження і біль під час маніпуляцій лікарських.
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ НАПАДІ СТЕНОКАРДІЇ
1. Припинення стоматологічного втручання, спокій, доступ свіжого повітря, вільне дихання.
2. Нітрогліцерин в таблетках або капсулах (капсулу розкусити!) По 0,5 мг під язик кожні 5-10 хвилин
(всього - до 3 мг під контролем АТ).
3. Якщо напад купований: амбулаторне спостереження кардіолога. Відновлення стоматологічного
втручання - по стабілізації стану.
4. Якщо напад не купірується: баралгін 5-10 мл або анальгін 50% - 2 мл в/в або в/м. При відсутності ефекту
- госпіталізація.
VI. Гострий інфаркт міокарда - ішемічний некроз серцевого м'яза, що виникає внаслідок гострої
невідповідності між потребою ділянки міокарда в кисні і його доставкою по відповідній коронарної артерії.
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ГОСТРОГО ІНФАРКТА МІОКАРДА
ДО ПРИБУТТЯ БРИГАДИ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ
1. Спокій, припинення втручання, доступ свіжого повітря. При систолічному АД≥ 100 мм.рт.ст. під язик по
0,5 мг нітрогліцерину в таб кожні 10 хвилин (сумарна доза до 3 мг).
2. Обов'язкове купірування больового синдрому! В / м - 1-2 мл 2% розчину промедолу або 1 мл 1% розчину
морфіну або 2 мл 0,005% розчину фентанілу або 100-200 мг трамадолу (Трамал) у розчині в комбінації з
диазепамом (сибазоном) по 20 мг в / м в розчині, при наявності анестезіологічної допомоги - інгаляція
азоту закису.
3. За відсутності наркотичних анальгетиків (наприклад, на приватному стоматологічному прийомі) -
баралгін 5-10 мл в/в повільно або анальгін 50%
розчин 2 мл в/м разом з димедролом 1% розчині - 2 мл в/м або в/в струменево одноразово. Госпіталізація
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧІ
1. Місцево: введення в рану гемостатичну губки, фібрин плівки, гемофібріна, капрофера, оксіцелодекса,
прошивання або діатермокоагуляція судини, що кровоточить, ушивання рани, щільна тампонада рани, що
давить або перев'язка судин на протязі.
2. Невідкладна лікарська терапія: дицинон в 12,5% розчині по 2 мл в/в або в/м; при надмірному фібринолізі
- амбен (ПАМБА) в 1% розчині 10 мл в/в або в/м; кальцій хлористий в 10% розчині 10 мл в/в. Відстрочена
лікарська терапія: аскорутин по 1 таблетці 3 рази на день; препарат вітаміну К-викасол 1% - 1 мл в/м (ефект
проявляється через 12-18 годин і більше)