МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна Дитяча терапевтична стоматологія

Модуль № 1 Карієс, некаріозні ураження, ускладнення карієсу
тимчасових і постійних зубів у дітей: клініка,
діагностика, лікування
Змістовний модуль Пульпіти тимчасових і постійних зубів у дітей:
№2 етіологія, патогенез, клінічні прояви, діагностика,
диференційна діагностика, лікування,
профілактика
Тема заняття № 9 Анатомо-фізіологічні особливості будови пульпи
тимчасових і постійних зубів у дітей. Етіологія,
сучасні уявлення про патогенез пульпітів
тимчасових і постійних зубах у дітей.
Класифікація пульпітів
Курс 4
Факультет Стоматологічний

Полтава
1
 1. Актуальність теми: Пульпіти у дітей діагностуються як у тимчасових, так і у постійних
зубах. Кількість та різноманітність клінічних форм пульпітів залежать від багатьох причин, а
головне від особливостей анатомо-фізіологічної будови пульпи в різні вікові періоди. Тому
знання особливостей будови пульпи у тимчасових і постійних зубах нададуть можливість
лікарю вірно визначити діагноз та обґрунтувати вибір раціонального методу лікування у
кожному конкретному випадку.
2. Конкретні цілі:
1. Знати анатомо-фізіологічні особливості будови пульпи тимчасових і постійних зубів на
різних етапах їх розвитку;
2. Вміти проводити обстеження хворого із захворюванням пульпи.
3. Вміти визначати анатомо-фізіологічні особливості будови пульпи тимчасових і постійних
зубів згідно віку пацієнта та враховувати це при визначенні діагнозу.
4. Вміти встановити діагноз згідно класифікації пульпітів у дітей.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна

інтеграція).
Дисципліни Знати Вміти
Анатомія Особливості анатомічної будови пульпи За клінічними
тимчасових та постійних зубів. Періоди рентгенологічними даними
розвитку тимчасових та постійних визначити період розвитку
зубів. зуба.
Гістологія. Особливості гістологічної будови Визначити період
Фізіологія. пульпи зуба за періодами їх функціональної активності
функціональної активності. пульпи зуба.
Пропедевтика Методи діагностики пульпіту Володіти технікою
дитячої тимчасових та постійних зубів у дітей. діагностики пульпіту
терапевтичної тимчасових та постійних
стоматології зубів у дітей.
Дитяча Ускладнення пульпіту тимчасових та За клінічними та
хірургічна постійних зубів у дітей. рентгенологічними даними
стоматологія визначити наявність
ускладнень пульпіту
тимчасових та постійних
зубів у дітей.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент
при підготовці до заняття:

Термін Визначення
Пульпа зуба Це рясно васкуляризована та іннервована
спеціалізована пухка волокниста сполучна
тканина, що заповнює пульпарну камеру
коронки та канал кореня.
3. Гістіон Це транспортна система трофіки, в якій
зустрічаються потоки метаболізму «кров-
клітина» і «клітина-лімфа».

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Назвіть клітинний склад пульпи.
2. Назвіть періоди розвитку пульпи в постійних і тимчасових зубах.
3. Назвіть шари пульпи та їх кількість, з яких клітин вони складаються.
4. Перерахуйте основні функції пульпи.
5. Визначте які функції пульпи переважають на різних етапах розвитку.
2
6. Що таке «гістіон». Його функція в пульпі.
7. В якому шарі пульпи знаходяться одонтобласти і яка їх функція.
8. Назвіть анатомо-фізіологічні особливості будови пульпи тимчасових і постійних зубів на
різних етапах їх розвитку, їх вплив на етіологію, патогенез, перебіг пульпітів у дітей.
9. Назвіть анатомо-фізіологічні особливості будови пульпи тимчасових і постійних зубів згідно
віку дитини.
10. Як визначити фізіологічний стан пульпи тимчасових і постійних зубів
згідно віку дитини.
11. Які особливості будови коронкової та кореневої пульпи в тимчасових зубах
12. Які фази запального процесу ви знаєте.
13. Які особливості перебігу запалення при різних формах пульпітів.
14. Які основні етіологічні чинники пульпітів ви знаєте.
15. Який патогенез різних форм пульпітів у дітей.
16. Назвіть класифікацію пульпітів у дітей.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Знати гістологічну будову пульпи тимчасових та постійних зубів.
2. Знати клітинний склад пульпи.
3. Знати особливості анатомо-фізіологічної будови пульпи тимчасових та постійних зубів на
різних етапах їх розвитку.
4. Вміти визначити роль пульпи в обмінних процесах в емалі та пульпі.
5. Вміти намалювати схему анатомічної будови пульпи

5. Зміст теми заняття:

Пульпа зуба – це пухка волокниста сполучна тканина, яка складається з великої кількості
судин і нервів, містить багато клітинних елементів, волокнистих структур та міжклітинної
речовини і повністю заповнює порожнину зуба (Фалін Л.І., 1963; Биков В.Л., 1996).
Пульпа зуба утворюється із зубного сосочка, який походить з ектомезенхіми. Розташована
пульпа в порожнині зуба і повторює її зовнішні анатомічні контури; згідно з анатомічною
будовою зуба поділяється на коронкову і кореневу. Форма пульпи практично повністю
відповідає контурам порожнини зуба і кореневих каналів. У напрямку до горбків коронки зуба
знаходяться роги пульпи. В однокореневих зубах коронкова пульпа повільно переходить у
кореневу, а в багатокореневих зубах між коронковою і кореневою пульпою є виражена межа.
Об’єм пульпи залежить від віку: у дітей вона масивніша, з часом її об’єм зменшується через
утворення вторинного дентину і зменшення розмірів порожнини зуба. Саме вікові межі
визначають особливості морфологічної будови пульпи. Коренева частина пульпи відрізняється
від коронкової за рахунок переваги волокнистих структур, що робить її схожою на перицемент,
з яким вона зливається в ділянці верхівки кореня зуба. Пульпа зуба безпосередньо контактує з
періодонтом.
Пульпа зуба - рясно васкуляризована та іннервована спеціалізована пухка волокниста
сполучна тканина, що заповнює пульпарну камеру коронки та канал кореня.
Пухка волокниста сполучна тканина, яка становить основу пульпи, утворена клітинами і
міжклітинною речовиною. Клітини пульпи включають одонтобласти і фібробласти, в меншій
кількості - макрофаги, дендритні клітини, лімфоцити, плазматичні і огрядні клітини,
малодиференційовані клітини.
Міжклітинна речовина пульпи включає колагенові волокна, занурені в основну речовину.
Колаген становить 25-30% сухої маси пульпи людини, причому його зміст з віком
збільшується. Власне колагенові волокна пульпи розташовуються в коронці без особливої
орієнтації, формуючи мережі. Ретикулярні волокна (утворені колагеном III типу)
розташовуються у вигляді сіточки по всій пульпі. Еластичні волокна є тільки в стінці судин.
Оксіталанові волокна не мають суворої орієнтації, більш численні в периферичної частини
пульпи і пов'язані з кровоносними судинами; деякі з них проходять між одонотобластами.
Основна речовина пульпи подібно з таким пухкої волокнистої сполучної тканини: вона містить

3
високі концентрації глікозіногліканов (переважно гіалуронат, в меншій мірі хондроїтин і
дерматансульфат), глікопротеїнів (у тому числі фібронектин) і води.
Коронкова і коренева пульпа мають структурні відмінності, які найбільш чітко виражені в
постійних зубах. Вони мають велике значення, визначаючи неоднаковий характер перебігу
патологічних процесів і різну тактику лікувальних впливів.
Коронкова пульпа - дуже пухка, багатоваскуляризована та іннервована сполучна тканина.
Вона містить різноманітні клітини; розташовані в ній одонтобласти мають призматичну або
грушовидну форму і розташовуються в кілька рядів. Цитоархітектоніка цієї частині пульпи
найбільш диференційована.
Коренева пульпа містить сполучну тканину з великою кількістю колагенових волокон і має
значно більшу щільність, ніж в коронці. Ближче до апікального отвору колагенові волокна
формують щільні пучки. Коренева пульпа слабкіше васкуляризована та іннервована, ніж
коронкова, її клітинний склад менш різноманітний, одонтобласти кубічної або сплощеної
форми розташовуються в 1-2 ряду. Проміжний шар не виражений.
Пульпа містить три розмежованих шари:
периферичний шар - утворений компактним шаром одонтобластів товщиною в 1-8 клітин,
прилеглих до предентину;
проміжний (субодонтобластіческій) шар розвинений тільки у коронковій пульпі,
складається з:
а) зовнішньої зони (шар Вейля), яка містить численні відростки клітин, тіла яких
розташовуються у внутрішній зоні. Тут також розташовуються мережа нервових волокон
(сплетіння Рашкова) і кровоносні капіляри, які оточені колагеновими і ретикулярними
волокнами та занурені в основну речовину;
б) внутрішньої зони, яка містить фібробласти, лімфоцити, малодиференційовані клітини,
преодонтобласти, а також капілляри, мієлінові і безміелінові волокна;
центральний шар - представлений пухкою волокнистою тканиною, яка містить фібробласти,
макрофаги, більші кровоносних і лімфатичні судини, пучки нервових волокон.
Пульпа у різні вікові періоди зазнає значних змін. Сучасні дослідники розглядають пульпу
як рихлу сполучну тканину, при цьому кореневу пульпу при сформованому верхівковому
отворі відносять до типу щільної оформленої волокнистої сполучної тканини з перевагою
пучків колагенових волокон над клітинними елементами. Відміна пульпи від інших видів
сполучної тканини в можливості продуктивного дентиноутворення, що завершується
фізіологічною облітерацією пульпової камери у похилому віці.
Розрізняють 6 вікових періодів у розвитку пульпи. Для молочних зубів: 1 період - розвиток
функціональної активності пульпи (формування кореня зуба); 2 період – функціональної
зрілості пульпи (стабілізації сформованого кореня зуба) ; 3 період – згасання функціональних
можливостей пульпи (резорбція кореня зуба).
Для постійних зубів : 1 період – становлення функціональної зрілості пульпи (формування
кореня зуба); 2 період – функціональної зрілості (повністю сформованих коренів зубів без ознак
старіння); 3 період – зниження функціональної активності пульпи (повністю сформованих
коренів з ознаками старіння зуба.
Морфологічні та функціональні відмінності пульпи у різні вікові періоди, а також швидка
зміна її будови за термін від формування до резорбції коренів багато в чому визначає перебіг
фізіологічних та патологічних процесів у пульпі. Вікова інволюція пульпи молочних зубів
виражається у зміні її анатомічної та мікроскопічної структури, біохімії та функції.
Пульпа протягом короткого періоду підлягає значним морфологічним та функціональним
змінам, пов’язаним з різним станом коренів молочних зубів.
Гістотопографічно пульпа складається з кількох шарів: периферичного, проміжного і
центрального.
Периферичний шар утворений одонтобластами. Проміжний шар добре розвинений тільки в
коронковій частині пульпи. У зовнішній безклітинній зоні проміжного шару (шар Вейля)
знаходяться:
 короткі відростки одонтобластів;
 відростки дендритних клітин;
 колагенові волокна;
4
 проміжна речовина;
перфоровані капіляри;
мієлінові волокна з нервового сплетення Рашкова.
Внутрішня зона проміжного шару містить велику кількість клітин. У цій зоні наявні ядра:
 дендритних клітин;
 фібробластів різних ступенів диференціювання;
 лімфоцити різного кластерного диференціювання;
 прекапіляри і посткапіляри;
 мієлінові та безмієлінові волокна.
Центральний шар складається з пухкої сполучної тканини, в якій знаходяться:
 фібробласти;
 артеріоли та венули;
 пучки нервових волокон.
Одонтобласти займають периферичне положення відносно капілярів. Потім горизонтально
розміщуються артеріоли і венули, до останніх радіально підходять мієлінові та безмієлінові
нервові волокна. Стромально-судинна частина пульпи представлена структурно-
функціональною одиницею – гістіоном.
Гістіон - це транспортна система трофіки, в якій зустрічаються потоки метаболізму «кров-
клітина» і «клітина-лімфа». У це поняття входить: ділянка мікроциркуляторного русла з
частиною сполучної тканини, що складається з клітинних елементів фібробластичного і
макрофагального ряду, «гематогенних прибульців» (лейкоцитів), проміжної речовини,
волокнистих структур і нервів. Від чіткої збалансованості ритмів роботи цих систем залежить
діяльність як спеціалізованих структур, так і механізмів самозбереження середовища обміну за
рахунок підтримання тканинного і гуморального гомеостазу пульпи.
Пульпа виконує низку важливих функцій:
 пластичну – бере участь в утворенні дентину (за рахунок діяльності одонтобластів);
 трофічну – забезпечує трофіку дентину (за рахунок судин);
 сенсорну – за рахунок великої кількості нервових закінчень;
 захисну і репаративну – за рахунок утворення третинного дентину, розвитку гуморальних і
клітинних реакцій, запалення.
Жива неушкоджена пульпа необхідна для виконання нормальних функцій зуба.
Депульпований зуб якийсь час може витримувати жувальне навантаження, але стає крихким.
Пухка сполучна тканина пульпи складається з клітинних елементів, волокнистих структур,
нервів, кровоносних судин та основної міжклітинної речовини. Як у будь-якому органі, в
пульпі зуба можна умовно виділити паренхіму і строму, що утворюють разом із судинно-
нервовими елементами систему гістіона, гомеостаз якого підтримують клітинні елементи крові
– «гематогенні прибульці».
Паренхіма представлена по-різному диференційованими одонтобластами та їхніми
відростками, а строма – судинами, нервами і сполучнотканинними елементами.
Клітинний склад пульпи:
Одонтобласти - це термінально-диференційовані спеціалізовані клітини, які продукують
колаген І типу (волокна Ебнера) і колаген ІІІ типу (предентин); крім того, вони беруть активну
участь у мінералізації дентину.
Залежно від спеціалізації виділяють 3 варіанти одонтобластів:
 одонтоцит (низькодиференційований одонтобласт);
 дозріваючий одонтобласт;
 диференційований одонтобласт.
Одонтоцит – це клітина багатовідросткової форми з подовженим ядром, розташованим
горизонтально або під нахилом відносно шару предентину. Частина відростків іде в дентин, а
частина контактує з фенестрованими судинами субодонтобластичного шару. Одонтоцити
частіше знаходяться в кореневій пульпі, серед них постійно зустрічаються фігури мітозу.
При порушенні дозрівання одонтобластів можлива трансформація їх у остеоцити з подальшим
синтезом глікозаміногліканів (ГАГ), петрифікацією та утворенням кістковоподібних
конкрементів.
5
 Дозріваючий одонтобласт зустрічається по периферії пульпи, ближче до дентину,
утворюючи псевдобагатоядерні структури (5-6 рядів) із ядрами, розташованими на різних
рівнях відносно предентину. Один довгий відросток одонтобласта прямує в дентин, а багато
коротких – углиб пульпи. Секреторні гранули містять матрикс колагену ІІІ типу. Короткі
відростки одонтобластів контактують із фенестрованими судинами і макрофагами. Дозріваючи
одонтобласти найчастіше зустрічаються в отворах пульпи (в ділянках переходу коронкової
пульпи в кореневу).
Диференційований одонтобласт знаходиться по самій периферії пульпи і його довгі
відростки спрямовані в дентин. Форма тіла одонтобласта може бути або грушоподібною, або
призматичною чи кубічною. Одонтобласти грушоподібної та призматичної форм знаходяться в
коронковій пульпі. Найщільніша кількість диференційованих одонтобластів характерна для
рогів пульпи. У кореневій пульпі щільність одонтобластів набагато нижча. Форма клітини
також змінюється у зв’язку з функціональною активністю: чим вища активність, тим вища
розвинена клітина.
Зрілий одонтобласт має тіло з відростками (довгими і короткими). З обох полюсів ядра в
цитоплазмі знаходяться: апарат Гольджі, пресекреторні та секреторні гранули. З апікального
полюса гранули містятьть компоненти колагену(преколаген І типу) і протеоглікани, а також
везикули, до яких вхолить кальцій. Апікальна частина тіла одонтобласта, звужуючись
продовжується в довгий розгалужений відросток, який входить у дентинну трубочку. Базальна
частина клітини закінчується короткими відростками, які контактують із холінергічними
закінченнями, перицитами і судинами.
Сусідні одонтобласти зв’язані між собою міжклітинними зв’язками. В апікальній частині
цитоплазма одонтобласта зафіксована замикаючими десмосомними контактами, завдяки яким
шар одонтобластів здатний виконувати бар’єрну функцію.
Сполучна тканина гістіона пульпи презентована клітинними елементами пухкої сполучної
тканини, в основному фібробластичного ряду, що виконують опорну і трофічну функції.
Виділяють 4 основні типи фібробластів:
 малодиференційовані;
 юні;
 зрілі;
 фіброцити.
Вони відрізняються світлооптичними, гістохімічними та ультраструктурними ознаками.
Малодиференційовані фібробласти знаходяться переважно в центральному шарі пульпи,
мають спрощену організацію, характерну для ембріональних мезенхімальних клітин.
Юні фібробласти знаходяться переважно в субодонтобластичному шарі та мають
веретеноподібну або зірчасту форму. Ці клітини вже починають синтезувати колаген і активно
секретують кислі ГАГ.
Зрілі фібробласти – найчисленніші клітини пульпи. Знаходяться у внутрішній зоні
проміжного шару, мають багатовідросткову форму, продукують колаген у фібрилярній формі.
За допомогою мерокринової секреції забезпечується вихід синтезованого колагену з клітини на
одному полюсі. Зрілий фібробласт, можливо, здатний до проліферації.
Фіброцит регулює метаболізм та механічну стабільність волокнистого матриксу. Синтез
колагену в них різко знижений.
Міжклітинна речовина пульпи складається з колагенових волокон, занурених у проміжну
аморфну речовину. Колаген становить 25-30% сухої маси пульпи зуба людини (це значно
більше, ніж у тварин), тим більше, що його вміст із віком підвищується. Колаген пульпи
належить до І і ІІІ типів. Об’єм, який займають колагенові волокна (колаген І типу) і
ретикулярні волокна (колаген ІІІ типу), має співвідношення 55-60 / 40-45. Синтез колагену
забезпечують фібробласти.
Клітини макрофагального ряду – це фагоцитарний, секреторний і фіксований макрофаг
(дендритна клітина), лімфоцити.
Фагоцитарний макрофаг – велика відросткова клітина розміром 12-20 мкм, яка містить
велику кількість гранул, різних включень і везикул. Такий макрофаг знаходиться поблизу
посткапілярів, маючи з судинами велику кількість контактів. З іншого боку, макрофаг

6
анастомозує з лімфоцитами і забезпечує оновлення пульпи шляхом захоплення та
перетравлення загиблих клітин і компонентів міжклітинної речовини.
Секреторний макрофаг має розмір 12-17мкм, овальної або веретеноподібної форми. У цій
клітині особливо добре розвинена ендоплазматична сітка (ЕПС), де секретуються монокіни та
інтерлейкіни, що забезпечують реакцію запалення, зміну клітинних елементів, а також секрецію
фактора росту фібробластів. Але макрофагальних гранул у порівнянні з секреторним
макрофагом у ньому мало. Локалізується такий макрофаг найчастіше поблизу фібробластів і
тісно з ними взаємодіє.
Фіксований макрофаг (дендритна клітина, або клітина Лангерганса) - це постійний
компонент пульпи. Це клітини різноманітних форм із великою кількістю розгалужених
відростків, схожих на переплетені пальці. У цитоплазмі є велика кількість піноцитозних
пухирців і добре розвинений лізосомальний апарат. Знаходиться така клітина поблизу коротких
відростків одонтобластів, біля судин у субодонтобластичному шарі, широко анастомозує з
одонтобластами, лімфоцитами і макрофагами. Дендритна клітина призначена для «виховання»
лімфоцитів, які знаходяться поміж пальцеподібних відростків її цитоплазми. Дендритні клітини
І типу стимулюють Т-хелпери, впливаючи через систему лімфокінів на В-лімфоцити, і таким
чином активуючи гуморальний імунітет. Дендритні клітини ІІ типу впливають на Т-кілери,
забезпечуючи клітинний імунітет. Ураховуючи те, що в пульпі переважно знаходяться
субпопуляції Т-клітин, можна передбачити пріоритет імунних реакцій сповільненого типу (ГСТ
-гіперчутливість сповільненого типу). І тільки у період загострення – гіперчутливості негайного
типу (ГНТ). Дендритна клітина може виконувати антигенпрезентуючу функцію і секрецію
інтерлейкінів під час запалення та алергії. Для такої клітини характерні ультраструктури у
вигляді «тенісної ракетки», які називаються тільцями Бірбека.
Макрофаги складають 8 % загальної клітинної популяції пульпи. Кількісно дендритні
клітини пульпи перевищують загальне число макрофагів у співвідношенні 4:1. Більше їх у
коронковій пульпі, особливо у рогах пульпи. За здатністю активувати проліферацію Т-
лімфоцитів дендритні клітини набагато активніші, ніж інші макрофаги. Кількість цих клітин
різко зростає при антигенній стимуляції.
Клітини макрофагального ряду утворюють імунний бар’єр, у звичайних умовах визначаючи
фізіологічну толерантність емалі та дентину.
«Гематогенні прибульці» пульпи наглядають за кількісним і якісним складом гістіогенних
та клітинних елементів і здебільшого складаються з різних форм лейкоцитів.
Лімфоцити наявні в нормальній пульпі в невеликій кількості, переважно в периферичних
ділянках, але кількість їх різко зростає під час запалення. Лімфоцити пульпи належать до різних
субпопуляцій Т-клітин, але з явною перевагою клітин-хелперів. Співвідношення
супресори/хелпери складає в середньому 1:3 у молярах і 1:1,6 – у пре молярах.
Т4 – хелпери/індуктори і Т8 - супресори належать до регуляторних Т - лімфоцитів, а Т8 -
кілери - це ефекторні клітини клітинного імунітету. Вони «впізнають» антиген і через прямий
контакт або секретуючи цитотоксичні лімфокіни виконують імунний цитоліз. Лізис клітин-
мішеней відбувається унаслідок підвищення проникності їхніх мембран та розвитком
осмотичного набряку. Т - кілери активуються або пригнічються Т- хелперами і Т - супресорами.
В-лімфоцити в нормальній пульпі практично не зустрічаються або зустрічаються тільки
кінцеві форми, на стадії диференціювання.
В-лімфоцити беруть участь у реакціях гуморального імунітету, виступають попередниками
імуноглобулінпродукуючих клітин – плазмоцидів.
Незрілий В-лімфоцит несе мінімальну кількість поверхневих IgD, при їх активації синтез
імуноглобулінів не виникає. Зрілі В-лімфоцити – плазматичні клітини характеризуються
мінімальною кількістю мембранного IgM і максимальною кількістю IgD, появою рецепторів до
комплементу та Fc-фрагмента імуноглобулінів, далі синтез імуноглобулінів переходить на
продукцію IgG, IgA, IgE. Їх кількість значно збільшується в пульпі під час запалення. Це
свідчить про те, що пульпа має досить слабкий гуморальний імунітет.
Нейтрофіли – клітини з невеликою тривалістю життя (кілька годин), які належать до
поліморфноядерних лейкоцитів, виконують мікрофагоцитарну функцію та опікуються
регуляцією міжклітинних взаємодій.

7
 Кровоносна система пульпи – це система транспорту, за допомогою якої пульпа отримує
поживні речовини і звільняється від непотрібних продуктів метаболізму. Приплив артеріальної
крові до верхньої та нижньої щелеп відбувається від задньої верхньої альвеолярної,
інфраорбітальної та нижньої альвеолярної гілок верхньощелепної артерії. Одна або кілька
невеликих артерій входять у пульпу через апікальний отвір зуба. Окрім того, велика кількість
дрібних судин проникає в пульпу через бокові, так звані дельтоподібні отвори. У кореневому
каналі артерії, зберігаючи магістральний тип, прямують до горбків коронки зуба й утворюють
численні розгалуження прекапілярів і капілярів, формуючи судини рогів пульпи. У коронковій
частині моляра, в ділянках вестибулярного та лінгвального горбків, від артерій відходять
численні гілки, які йдуть до субодонтобластичного шару, утворюючи ті самі роги пульпи. У
центральній частині вони переходять у вени.
Фенестровані капіляри складають лише 4-5% загальної кількості капілярів та
розташовуються переважно біля одонтобластів. Наявність фенестрованих капілярів пов’язують
із необхідністю швидкого транспорту метаболітів до одонтобластів при формуванні преденитну
і його подальшій мінералізації.
Окрім вищезгаданих капілярів, у центральній частині пульпи зафіксовано ще й третій тип
капілярів перфоративного типу з наскрізними отворами в ендотелії та переривчастою
базальною мембраною. Відсутність останньої погіршує диференціювання гемокапілярів від
лімфатичних судин. Тому деякі автори вважають, що лімфатична система в пульпі редукована .
Капілярна сітка між одонтобластами найрозвиненіша в період активного дентиногенезу.
При уповільненні утворення дентину капіляри зазвичай переміщуються в центральному
напрямку.
Кров із пульпарного капілярного сплетіння через посткапіляри відтікає у венули, а з венул -
у венули більшого розміру м’язового типу, які проходять по ходу артерій.
Отже, всі вищезгадані факти свідчать, що пульпа посилено впливає на формування,
утворення і мінералізацію емалі та дентину. Вона утримує стабільність цілої низки фізичних і
хімічних властивостей емалі. Слина та кров можуть вважатися рівноцінно важливими щодо
надходження в емаль мінеральних речовин. Гомеостатичний контроль фізико-хімічних
параметрів емалі виконує пульпа.
Пульпа - одна з тканин організму з високим рівнем метаболізму. У ній інтенсивно
відбувається тканинне дихання, а отже, зростає рівень потреби й утилізації кисню, що
забезпечується великою кількістю дихальних ферментів.
У пульпі активно відбувається вуглеводний обмін, про що свідчить висока активність
ферментів - дегідрогеназ. Розщеплення глюкози більшою мірою проходить аеробним шляхом.
Активація пентозофосфатного циклу зростає в період активної продукції дентину
одонтобластами.
У пульпі постійно відбуваються процеси синтезу РНК і білків, помітна також висока
активність різноманітних форместераз: лужної та кислої фосфатази, глюкозо-6-фосфатази,
АТФ-ази, холінестерази та інших, що головним чином відображає високу інтенсивність
метаболічних процесів.
ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ПУЛЬПИ
Функціональної активності пульпи ( період формування кореня зуба )
Порожнина тимчасового зуба , який прорізався, не має постійної форми та розмірів
внаслідок формування коренів. Зовнішня частина коронки зуба прорізається вже сформованою.
Пульпа коронки у цей період рихла, масивна, відповідає незрілій (ембріональній) сполучній
тканині. У периферійному шарі одонтобласти розташовані у 3–4 ряди. У центральному шарі
визначаються багаточисельні малодиференційовані клітини мезенхіми: зірчасті,
веретеноподібні, адвентиціальні. В основній аморфній речовині пульпи переважають кислі
МПС, гіалуронова кислота. Під шаром одонтобластів знаходяться преколагенові та
ретикулінові волокна. Майже не представлені колагенові волокна. У перші роки росту зуба,
коли пульпа морфологічно нагадує ембріональну тканину, пластичні особливості пульпи
особливо виражені.
Період функціональної зрілості пульпи (період стабілізації сформованого кореня зуба)
Пульпове ложе тимчасових зубів зі сформованим коренем має відносно стабільну форму та
об’єм, корені фронтальних зубів прямі, тонкі, конусоподібні. Канали їх малого об’єму,
8
повторюють форму коренів, нерідко в апікальній частині подвоєні. Апікальний отвір у стані
стабільного функціонального положення, забезпечує кровообіг та лімфообіг пульпи.
У тимчасових молярах корені розходяться, між ними знаходиться зачаток постійного
премоляра. Пульпа масивна, шар емалі та дентину тонкий. Коренева пульпа має систему
розгалужених додаткових каналів, переважно поблизу верхівкового отвору.
Структура пульпи відмінна від структури пульпи зубів з коренями які формуються. У
центральному шарі знаходиться велика кількість зрілих сполучнотканинних клітин –
фібробластів, а також зірчасті, веретеноподібні, адвентиціальні клітини. Шар одонтобластів
виражений на всьому протязі, при цьому в кореневій частині пульпи він тонший, ядра
одонтобластів переважно овальні.
Широкий верхівковий отвір та короткі кореневі канали забезпечують тісний зв’язок пульпи
молочних зубів з періодонтом. Це зумовлює швидкий перехід запального процесу з пульпи на
періодонт. Кровозабезпечення пульпи молочних зубів дуже добре. Судини пульпи
анастомозують між собою і через додаткові дельтоподібні канальці кореня зуба із судинами
періодонту. Пульпа іннервується чутливими гілочками трійчастого нерва, які у складі судинно-
нервового пучка входять у верхівковий отвір кореня. На межі кореневої та коронкової пульпи
нервові волокна розгалужуються і утворюють два сплетіння – підодонтобластичне та
надодонтобластичне. Волокна надодонтобластичного сплетіння проникають у дентинні
канальці. В пульпіті молочних зубів ,на відміну від постійних, є нервові клітини. Найбільша
кількість нервових елементів та судин у пульпі молочних зубів визначається у період
сформованих коренів, тобто у віці 2,5 – 3,5 років.
Стуктурними елементами пульпи, відповідальними за надходження поживних речовин із
капілярів пульпи у тверді тканини зуба, є відростки одонтобластів, що надходять до дентинних
канальців та досягають міжпризменних речовин емалі. Пульпа сформованого зуба бере участь в
обмінних процесах у зубі, продовжує дентиноутворювальну функцію. В пульпі молочних зубів
виникає відкладення вторинного дентину, структура його у молочних зубах більш правильна,
ніж у постійних. Захисна функція здійснюється при наявності у пульпі гістіоцидів та
макрофагів – клітин з високою фагоцитарною активністю. Велику захисну функцію виконує
розвинута сітка кровоносних та лімфатичних судин, а також, гіалуронова кислота.
Період згасання функціональних властивостейпульпи – період розсмоктування
коренів зубів
Період повністю сформованих коренів тимчасових зубів змінюється періодом їх
розсмоктування. У резорбційній зоні виникає складний обмін речовин, результатом якого є
розсмоктування кістки альвеоли молочного зуба та одночасно новоутворення її. Провідну роль
при цьому грає судинна система, що є джерелом утворення гігантських клітин.
Пульпа молочних зубів у період розсмоктування коренів підлягає інволюційним змінам:
зменшується клітинний склад та збільшується кількість колагенових волокон, проміжної
аморфної речовини та тканинної рідини. У цей період в пульпі виникають дистрофічні зміни –
ретикулярна та жирова дистрофія, фіброз. Частина кровоносних судин редукується,
змінюються нервові елементи пульпи. Життєздатність пульпи зберігається за рахунок
резорбційного органу, звідки надходять поживні речовини.
Таким чином, анатомо-фізіологічні особливості пульпи молочних зубів підтверджують її
високі реактивні можливості, яскраво виражені захисні механізми, які по різному проявляються
у залежності від стану кореня зуба. Так, у період розпочатого формування коренів молочних
зубів більш чітко виражена пластична функція пульпи. У сформованому зубі на перший план
виступає трофічна функція. У період резорбції коренів молочних зубів знижується реактивність
пульпи, пригнічуються захисна та пластична функції.
Пульпа постійних зубів
Період становлення функціонального дозрівання пульпи – період формування кореня зуба.
Пульпове ложе чітко окреслене, визначаються високі верхівки рогів пульпи. Форма коронкової
частини пульпи і кореневих каналів схематично адекватна формі зуба. Відгалуження її
наскрізні канальці стінки кореневого каналу, розташовуючись на різній висоті, формують
систему додаткових каналів. Предентин у зубах з несформованими коренями представлений
широкою смужкою однакової товщини. Одонтобласти розташовані радіально в декілька рядів.
У коронковій пульпі вони представлені великими клітинами типової форми – грушоподібними:
9
в кореневій пульпі клітини циліндричні, менших розмірів; у верхівковій ділянці вони сплюснуті
і нагадують фібробласти. Різновидність одонтобластів пояснюється різними умовами розвитку
цих клітин у період раннього дентогенеза і диференційними особливостями функцій. Довгі
ниткоподібні клітинні відростки вплітаються в канальці дентину. Шар одонтобластів у зубах з
коренями, які формуються, масивний, включає 8 – 12 рядів клітин, розташовані компактно.
Число клітинних рядів залежить від функції – їх більше у місцях інтенсивного дентиногенеза і
диференційними особливостями функцій. Довгі ниткоподібні клітинні відростки вплітаються в
канальці дентину. Шар одонтобластів у зубах з коренями,які формуються, масивний,включає
8-12 рядів клітин,розташованих компактно. Число клітинних рядів залежить від функції – їх
більше у місцях інтенсивного дентиногенезу. Шар одонтобластів у кореневій пульпі вужче,ніж
у коронковій (8-9 рядів). У верхівковій частині каналу ОДБ мають веретеноподібну форму.
У зубах з незакінченим формуванням коренів підодонтобластичний шар представлений
рівномірно розташованими гістоцитам, фібробластами, преодонтобластами,
малодиференційними клітинами пульпи.
Центральна зона пульпи зубів складається з рівномірно розташованих малодиференційних
клітин мезенхіми, елементів ретикулоендотеліальної системи (гістоцити,ендотеліальні клітини
судин) і тучних клітин.
Ретикулинові волокна представлені в основному преколагенові, котрі переходять в
колагенові. Колагенові волокна в тканині пульпи мають дифузну будову – в коронковій частині,
та пучкові - в кореневій частині.
Основним етіологічним чинником пульпіту у дітей, як і у дорослих, є мікроорганізми, що
проникають у пульпу з каріозної порожнини. Це переважно аеробні мікроорганізми або
анаеробні мікроорганізми з аеробними. Окрім цього, пульпіт може розвиватися під дією
травматичних, хімічних та температурних чинників.
Запалення - це складна реакція - відповідь організму на пошкоджуючий чинник. Основу її
становлять імунологічні, біохімічні, гістохімічні, ультраструктурні, судинні та морфологічні
тканинні реакції. Запалення пульпи перебігає відповідно до загальних закономірностей цього
патологічного процесу, аналогічно тому, як це відбувається в інших тканинах. Різний рівень
реактивності організму дитини зумовлює характер запалення: з переважанням альтерації,
ексудації або проліферації. Це в свою чергу визначає клінічну картину запалення пульпи -
гострий чи хронічний перебіг, ексудативні, альтеративні або проліферативні форми.
Поряд із цим має значення і природа чинника, що спричинив запалення. Характер
запалення, спричиненого інфекцією, дещо відрізняється від такого, що виникло під впливом
механічного, температурного або хімічного чинників. Особливістю запалення, що розвинулося
під дією інфекційного чинника, є те, що на тканину пульпи діють токсини та продукти
метаболізму мікроорганізмів. Ферменти мікроорганізмів спричиняють загибель тканини
пульпи, що супроводжується утворенням продуктів її розпаду, які впливають на інші, ще
здорові ділянки пульпи. Сприяють розвиткові запалення гістамін і гістаміноподібні речовини,
лейкотоксин та інші біологічно активні сполуки.
Найчастіше пульпіт розвивається як наслідок каріозного процесу. При цьому зміни в пульпі
спостерігаються вже при гострому початковому карієсі (С.І. Вайс, 1965). Вони полягають у
дегенеративних змінах периферичного шару одонтобластів. При середньому карієсі в пульпі
визначаються морфологічні зміни, що подібні до початкових форм запалення, а саме
розширення судин, вогнищева лімфоїдна інфільтрація. При глибокому карієсі морфологічні
ознаки запального процесу в пульпі виражені ще більшою мірою
Гостре запалення в пульпі починається з уповільнення кровотоку в ділянці подразнення,
спостерігається аглютинація еритроцитів в середині судин і крайове стояння
поліморфноядерних лейкоцигів. Під впливом хемотоксичних медіаторів лейкоцити
переміщуються до ділянки ураження. При розпаді лейкоцити виділяють у великій кількості
протеолітичні ферменти, внаслідок чого в пульпі утворюються ділянки гнійного розплавлення.
Під дією гістамінонодібних та інших біологічно активних речовин (медіаторів запалення)
підвищується проникність судин, що сприяє виходу клітин крові та плазми з кров'яного русла
у тканину пульпи. Це веде до підвищення осмотичного тиску, розвитку гіпоксії та ацидозу в
ній. Усе це зумовлює розвиток запалення, подразнення нервових закінчень і спричиняє
мимовільний біль.
10
 Першою стадією гострого запалення пульпи є гіперемія. Вона характеризується
розширенням артеріол і капілярів у пульпі. Стан цей - зворотний, якщо ліквідувати причину
запалення до того, як вона досягла інтенсивності, здатної спричинити альтерацію тканини
пульпи.
Тривала дія подразнюючого чинника веде до наростання гіперемії і утворення ексудату.
Гіперемія переходить у серозне запалення - також зворотний процес завдяки функції
лімфатичної системи, що забезпечує відтік ексудату з набряклої тканини. Якщо дія
пошкоджуючих чинників триває, то уражуються стінки судин, посилюється вихід лейкоцитів
із них, утворюються мікровогнища гнійного розплавлення пульпи, які потім зливаються -
розвивається гнійне запалення.
Хронічний фіброзний пульпіт розвивається як наслідок гострого серозного або гнійного
запалення пульпи. У тимчасових зубах можливий його розвиток як первинно-хронічного
процесу. Хронічний фіброзний пульпіт характеризується проліферацією волокнистих
структур, що веде до ущільнення і склерозу пульпи.
Хронічний гіпертрофічний пульпіт - це також прояв проліферативних процесів у гіульпі, з
переважним розростанням грануляційної та молодої сполучної тканини.
Хронічний гангренозний пульпіт найчастіше розвивається внаслідок гнійного запалення
пульпи за участю анаеробної мікрофлори (B. tusitonmsіа ін.). Розвиток його супроводжується
частковим або повним некрозом пульпи
У разі розвитку гострого запалення в пульпі відбуваються зміни, що можуть розцінюватися
як захисні, спрямовані на стримання патологічного процесу і відновлення нормальною стану
пульпи. Це здатність тканини пульпи стримувані мікробну інвазію, особливо протягом перших
24 - 48 годин запалення; посилення відтоку лімфи і лімфоутворення, розширення лімфатичних
судин, підвищення їх проникності, особливо в І-шу-2-гу добу. При хронічних формах
запалення стримування поширення патологічного процесу відбувається шляхом утворення
грануляційної та фіброзної тканини (Кодола М.А. та співавт., 1980).
Одним із найважливіших захисних механізмів пульпи у відповідь на каріозне ураження
твердих тканин є утворення репаративного (замісного) дентину. Що швидше іде його
утворення, тобто, що гостріший перебіг карієсу, то більше він відрізняється за гістологічною
будовою від нормального дентину. Внаслідок утворення репаративного дентину зменшується
інтенсивність проникнення в пульпу мікроорганізмів і їх токсинів, що на деякий час захищає
пульпу від патогенного впливу.
Патоморфологічні і клінічні прояви пульпіту обумовлені віковими особливостями біології
та фізіології пульпи - особливостями її клітинного та біохімічного складу, і пов'язаною із цим
віковою реактивністю пульпи.

Класифікація пульпіту у дітей

Для класифікації пульпіту у дітей застосовується класифікація пульпітів Київського
медичного інституту (О. С. Яворська, Л. І. Урбанович,1961):
І. Госгрий пульпіт (pulpitis acuta).
1) гіперемія пульпи (hyperaemia pulpae);
2) гострий обмежений пульпіт(ри1рі1і$ acuta serosa circumscripta);
3) гострий дифузний пульпіт (pulpitis acuta serosa diffusa);
4) гострий гнійний пульпіт (pulpitis acuta purulenta);
5) гострий травматичний пульпіт (pulpitis acuta traumatica);
а) випадково пошкоджена ділянка пульпи під час лікування карієсу;
б) розкриття пульпи внаслідок перелому коронки зуба;
II. Хронічний пульпіт (pulpitis chronica).
1) хронічний фіброзний пульпіт (pulpitis chronica simplex, seu fibrosa);
2) хронічний гіпертрофічний пульпіт (pulpitis chronica hypertrophica);
3) хронічний гангренозний пульпіт (pulpitis chronica gangraenosa);
4) конкрементозний пульпіт (pulpitis concrementosa);
III. Пульпіт, ускладнений періодонтитом (гострим, хронічним або загостреним)
Слід зазначити, що в тимчасових зубах такі форми гострого запалення, як гіперемія пульпи,
гострий серозний обмежений пульпіт є надзвичайно швидкоплинними і в клініці не
11
діагностуються. Тому для тимчасових зубів класифікація пульпітів КМІ може застосовуватись у
дещо зміненому варіанті, що відображує ті форми пульпіту тимчасових зубів, які найчастіше
зустрічаються в клініці:

Основні форми пульпіту тимчасових зубів

Пульпіт є поширеним ускладненням карієсу постійних зубів у дітей. Клінічні прояви

пульпіту залежать від періоду розвитку постійного зуба, етіологічного чинника та
імунологічної реактивності організму дитини.
Діагностика і диференційна діагностика пульпіту постійних зубів не така складна, як
тимчасових. Діти шкільного віку можуть краще визначити і сформулювати скарги, точніше
оцінити реакцію пульпи на термічні подразники, зондування та перкусію. З метою діагностики
і диференційної діагностики пульпіту постійних зубів із сформованим коренем може
застосовуватись електрометричне дослідження пульпи — електроодонтодіагностика (ЕОД). У
постійних зубах, формування яких не закінчено, застосування ЕОД не завжди дає об’єктивні
результати.
У такому разі, щоб оцінити стан пульпи хворого зуба, необхідно попередньо перевірити
ЕОД здорового, симетрично розташованого зуба для визначення нормальної вікової чутливості
пульпи до електричного струму.
Запалення пульпи постійних зубів у дітей найчастіше виникає внаслідок патогенного
впливу мікроорганізмів та їх токсинів, що надходять у пульпу з каріозної порожнини, тобто має
інфекційне походження. Досить часто виникає пульпіт травматичного походження, зумовлений
ненавмисним розкриттям пульпи під час препарування каріозної порожнини. Це зумовлено
топографо-анатомічними особливостями пульпи постійних зубів у дітей, а саме її порівняно
більшим обсягом і розташуванням її відрогів значно ближче до оклюзійної поверхні, іноді на
невеликій відстані від емалево-дентинного сполучення. Слід пам’ятати, що в молярах верхньої
щелепи більше виступають щічні роги пульпи, а в молярах нижньої щелепи - язикові. У дітей
шкільного віку гострий травматичний пульпіт може розвинутися як наслідок гострої травми
зуба (перелом коронки, вивих зуба).
Пульпіт постійних зубів у дітей може мати токсичне походження, пов’язане з неадекватним
вибором антисептичних засобів для обробки глибокої каріозної порожнини, токсичною дією
пломбувальних матеріалів у разі застосування їх без ізолюючих або лікувальних підкладок або
порушення техніки їх використання. Перегрівання зуба під час препарування каріозної
порожнини або встановлення металевих пломб без ізолюючих прокладок також може бути
причиною пульпіту постійних зубів у дітей, що розвивається внаслідок термічного подразнення
пульпи.
Для діагностики пульпіту постійних зубів у дітей використовують класифікацію
Київського медичного інституту (О.С. Яворська, Л.І.Урбанович, 1961)

12
 Перебіг пульпіту в постійних зубах у дітей тісно пов’язаний із стадією розвитку зуба.
На стадії несформованого кореня переважаючими в клініці є хронічний фіброзний
пульпіт, його загострення та гострий травматичний пульпіт (випадкове оголення пульпи під час
препарування каріозної порожнини).
Гострі форми пульпіту інфекційного походження в зубах із несформованим коренем
діагностуються рідко. Це пов’язано як з морфологічною та функціональною незрілістю пульпи,
так і з відсутністю умов для підвищення тиску в порожнині зуба — в цей період зуб має широкі
верхівкові отвори коренів і широкі дентинні канальці, що сприяє відтоку ексудату з пульпи.
На стадії повністю сформованого кореня постійного зуба однаковою мірою можуть
діагностуватися і гострі, і хронічні форми запалення пульпи.
Слід зазначити, що і в цей період переважаючиму клініці є хронічі її форми запалення
пульпи, зокрема хронічний фіброзний пульпіт і загострення хронічного фіброзного пульпіту.
Характер запалення в пульпі залежить від сили і тривалості дії етіологічного чинника, а
також від стану загальносоматичного здоров’я дитини.

Класифікація пульпітів у дітей. ( Т.Ф. Виноградова, 1976 ).

Гострі пульпіти молочних зубів:
 гострий серозний;
 гострий гнійний;
 гострий пульпіт з втягненням у процес періодонту та лімфовузлів.
Гострі пульпіти постійних зубів:
 гострий серозний частковий;
 гострий серозний загальний;
 гострий гнійний частковий;
 гострий гнійний загальний.
Хронічні пульпіти молочних та постійних зубів:
 хронічний простий;
 хронічний проліферативний;
 хронічний проліферативний гіпертрофічний;
 хронічний гангренозний.
 загострення хронічних пульпітів молочних та постійних зубів.

13
6. Матеріали для самоконтролю:
6.1. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):
1. Назвіть клітинний склад пульпи.
2. Назвіть періоди розвитку пульпи в постійних і тимчасових зубах.
3. Назвіть шари пульпи та їх кількість, з яких клітин вони складаються.
4. Перерахуйте основні функції пульпи.
5. Визначте які функції пульпи переважають на різних етапах розвитку.
6. Дайте визначення поняттю «гістіон». Назвіть його функцію в пульпі.
7. В якому шарі пульпи знаходяться одонтобласти і яка їх функція.
8. Назвіть анатомо-фізіологічні особливості будови пульпи тимчасових і постійних зубів на різних
етапах їх розвитку, їх вплив на етіологію, патогенез, перебіг пульпітів у дітей.
9. Назвіть анатомо-фізіологічні особливості будови пульпи тимчасових і постійних зубів згідно
віку дитини.
10. Як визначити фізіологічний стан пульпи тимчасових і постійних зубів
згідно віку дитини.
11. Які особливості будови коронкової та кореневої пульпи в тимчасових зубах
12. Які фази запального процесу ви знаєте.
13. Які особливості перебігу запалення при різних формах пульпітів.
14. Які основні етіологічні чинники пульпітів ви знаєте.
15. Який патогенез різних форм пульпітів у дітей.
16. Назвіть класифікацію пульпітів у дітей.

А. Тести для самоконтролю:

1. Якого з шарів у пульпі немає:
а) периферичний
б) субодонтобластичний
в) внутрішній
г) проміжний
д) центральний

2. Які клітини входять до центрального шару пульпи:

а) фібробласти
б) цементобласти
в) м’язові клітини
г) плазматичні клітини
д) лімфоцити.

3. Які клітини входять до периферичного шару пульпи:

а) фібробласти
б) цементобласти
в) одонтобласти
г) плазматичні клітини
д) лімфоцити

4. Для старіння пульпи не характерним є:

а) зменшенням розміру порожнини зуба
б) збільшенням розміру порожнини зуба
в) зниження активності клітин
г) фіброз
д) сітчаста дистрофія

5. Які мікроорганізми найчастіше викликають запалення в пульпі:

14
 а) актиноміцети
б) диплококи
в) лактобактерії
г) стпрептококи
д) стафілококи

6. Які клітини знаходяться під периферичним шаром пульпи:

а) гістіоцити
б) одонтобласти
в) довгі відростки однтобластів
г) тіла одонтобластів
д) фібробласти

7. Пульпа представляє собою пухку сполучну тканину, що складається з:

а) основної речовини, судин і нервів
б) клітинних, волокнистих елементів, основної речовини, судин і нервів
в) судин, нервів, клітинних і волокнистих елементів
г) основної речовини й нервів
д) основної речовини, клітинних елементів

8. Яку кількість воли містить дентин:

а) 3%
б) 10%
в) 15%
г) 20%
д) 40%

9. Які клітини відсутні у складі пульпи:

а) одонтобласти
б) фібробласти
в) лімфоцити
г) макрофаги
д) енамелобласти

10. Яка кількість шарів у пульпі:

а) 2
б) 3
в) 4
г) 5
д) 6

11. Де знаходиться велика кількість нервових волокон пульпи у вигляді сплетінь:

а) центральному шарі
б) периферичному шарі
в) субодонтобластичній зоні
г) пульпоперіодонтальній зоні
д) по дентинно-емалевому з'єднанню

12. Коли утворюється первинний дентин:

а) одразу після прорізування зуба
б) в період формування зуба до його прорізування
в) в період вторинної мінералізації

15
 г) в період первинної мінералізації
д) у відповідь на дію подразника

13. Де найчастіше утворюється замісний дентин:

а) всі відповіді вірні
б) уздовж емалево-дентинної межі
в) локально, у місці безпосереднього подразнення пульпи
г) дифузно, уздовж периметра пульпової камери
д) немає вірної відповіді

14. Які волокна знаходяться в дентинних канальцях:

а) Томса
б) Корфа
в) Ебнера
г) Корфа та Ебнера
д) Томса та Корфа

15. Яка кількість шарів у пульпі:

а) 1
б) 2
в) 3
г) 4
д) 5

16. Які клітини пульпи здійснюють її захисну функцію здійснюється:

а) енамелобласти
б) макрофаги
в) одонтобласти
г) фібробласти
д) ендотеліоцити

17. Яка функція в пульпі сформованого зуба виступає на перший план:

а) пластична функція
б) трофічна функція
в) резорбтивна функція
г) захистна
д) секретуюча

18. Скільки шарів одонтобластів існує в період становлення функціональної зрілості коронкової
пульпи постійних зубів:
а) 3-4 рядів
б) 4-5 рядів,
в) 8-9 рядів
г) 8-12 рядів
д) 9-14 рядів

19. Чим обумовлено більш швидку появу пульпіту у дітей в тимчасових зубах внаслідок
каріозного процесу:
а) широкими дентинними канальцями, недостатньою мінералізацією дентину, тонким шаром
дентину
б) великою кількістю клітинних елементів і основної речовини
в) малою кількістю колагенових волокон у пульпі

16
г) недостатньою мінералізацією дентину
д) розвиненою мережею кровоносних і лімфатичних судин

20. Чим обумовлений більш швидкий перебіг пульпіту у дітей в тимчасових зубах:
а) великою кількістю клітинних елементів, розвиненою мережею кровоносних і лімфатичних
судин
б) великою кількістю основної речовини
в) великою кількістю колагенових волокон у пульпі
г) недостатньою мінералізацією дентину
д) широкими дентинними канальцями

21. В етіології пульпіту основну роль відіграють

а) фузобактеріі
б) спірохети
в) стрептококи
г) лактобактерії
д) стафілококи

22. Форма пульпіту, при якій каріозна порожнина заповнена пухкою кровоточащою тканиною :
а) гострий дифузний пульпіт
б) хронічний фіброзний
в) хронічний гангренозний
г) хронічний гіпертрофічний
д) гострий обмежений пульпіт

23. Яка з форма пульпіту, найбільш часто виявляється при плановій санації порожнини рота у
дітей:
а) гострий серозний
б) гострий гнійний
в) хронічний гангренозний
г) хронічний простий
д) хронічний гіпертрофічний

24. Який з пульпітів відсутній у класифікації пульпітів Т.Ф.Виноградової;

а) хронічний простий пульпіт
б) хронічний конкременторний пульпіт
в) хронічний проліферативний пульпіт
г) хронічний гангренозний пульпіт
д) хронічний проліферативний гіпертрофічний пульпіт

Б. Задачі для самоконтролю:

1. Дівчинка 6 років звернулася до лікаря зі скаргами на гострий нападоподібний біль у зубі на
верхній щелепі ліворуч. Вночі дитина не спала.
Об’єктивно: в 55 на апроксимально-дистальній поверхні глибока каріозна порожнина,
виповнена залишками їжі та розм’якшеним пігментованим дентином, зондування дна каріозної
порожнини - різко болісне, реакція на холод болісна, порівняльна перкусія - чутлива, слизова
оболонка в проекції коренів 55 блідо-рожева, без патологічних змін.
Визначте вікове становище пульпи 55 у цієї дитини. Встановіть діагноз згідно з класифікацією
Т.Ф. Виноградовою.

17
 2. Дівчинка 12 років звернулася до лікаря зі скаргами на біль у зубі на нижній щелепі
праворуч, та припухлість правої щоки. З анамнезу: зуб болить третій день, припухлість з’явилася
вчора.
Об’єктивно; обличчя асиметричне за рахунок припухлості правої щоки, підщелепні
лімфовузли праворуч збільшені, болісні при пальпації. В 46 на жувальній поверхні каріозна
порожнина в межах при пульпарного дентину, перкусія болісна, слизова оболонка в ділянці 46
гіперемійована набрякла, при пальпації дещо болісна. На R-грамі періодонтальна щілина не
змінена.
Визначте вікове становище пульпи 46 у цієї дитини. Встановіть діагноз згідно з класифікацією
Т.Ф. Виноградовою. Вкажіть патогенетичні зміни в пульпі.

3. Хлопчик 7,5 років з’явився до лікаря з метою санації. Скарг немає. З анамнезу відомо, що
каріозна порожнини у дитини з’явилася більше року тому, раніше хлопчик не лікувалися. Дитина
часто хворіє на ОРВІ.
Об’єктивно: обличчя симетричне, регіонарні лімфовузли не пальпуються; ГІ = 2,5; РМА = 0%;
КПУ + кп = 8. В 84 на апроксимально-жувальній поверхні глибока каріозна порожнина, заповнена
розм’якшеним пігментованим дентином, зондування дна каріозної порожнини болісне, реакція на
холод позитивна, перкусія безболісна. Під час екскавації розм’якшеного дентину виявлено
сполучення з порожниною зуба, зондування пульпи болюче.
Визначте віковий стан пульпи та коренів в 84 у дитини. Встановіть діагноз. Визначте
патоанатомічні зміни у пульпі.

4. До поліклініки звернувся хлопчик 6,5 років зі скаргами на відлом частини коронки зуба на
в/щ зліва, на різкий біль при торканні до зуба. 3 анамнезу: травму дитина отримала вчора при
падінні під час гри. Зуб прорізався півроку тому.
Об’єктивно: в 11 відсутній апроксимально-дистальний кут, по лінії відламу видно червону
крапку відкритої порожнини зуба, зондування якої різко болісне, реакція на холод болюча,
перкусія чутлива, колір зуба без змін.
Визначте стан кореня та пульпи зуба. Встановіть діагноз.

7. Література.
Основна:
1. Терапевтична стоматологія дитячого віку: Підручник / Л.О. Хоменко, О.І. Остапенко,
О.І. Кононович та ін./ За ред. Л.О. Хоменко. - К.:Книга плюс, 1999. - 528 с.
2. Стоматология детского возраста / Под ред. Г.Ф. Виноградовой. - М.: Медицина, 1987.
3. Терапевтическая стоматология детского возраста / Под ред. Л.А.Хоменко. –К.:Книга плюс,
2007. - 816 с.
4. Лекційний матеріал кафедри.
5. Методичні вказівки.
Додаткова:
1. Авраменко В.И. Разработка показаний к сохранению пульпи временных зубов при различном
течении кариеса: Автореф. диссертации канд. мед. наук. – Казань, 1987. – 21 с.
2. Воспалительные заболевания в челюстно-лицевой области у детей / В.В. Рогинский, А.И.
Воложин, В.А. Вайлерт и др. /Под ред. В.В. Рогинского.-М.: Детстомиздат, 1998. -272 с.
3. Дельцова 01, Чайковський Ю Б., Геращенко С.Б. Гістологія та ембріогенез органів ротової
порожнини - Ів-Фр. Вік, 1994. - 96 с
4. Іванов В.С., Урбанович Л.И., Бережной В.П. Воспаление пульпы зуба. – М.: Медицина, 1990. –
128 с.
5. Ковылина О.С.,Чернухова Г.М.,Пугутень В.В. Методы рентгенологического обследования
детей при хроническом пульпите молочних зубов // Материалы 1-й респ. конф. «Стоматология и
здоровъе ребёнка»: - М.:ММСИ, 1996. -с. 23-25.

18
6. Марченко А.И., Кононович Е.Ф., СолнцеваГ.А. / Фармакотерапия в стоматологии. -
К.:Здоров’я, 1986. -200 с.
7. Пульпит: возрастные особенности и лечение / Н.А.Колода, Е.П.Копьева, А.П. Прудникова и др.
- К.: Здоров’я, 1980. -152 с.
8. Справочник по фармакотерапии основных стоматологических заболеваний / В.И. Гикавый,
Н.А. Балан, Г.В. Ковалев и др. /Под ред. Е.А. Мухина, В.И. Гикавого. - К.: Картя Молдовеняскє, 1990.
- 384 с.
9. Сырбу С.В. / Пульпиты у детей. - Кишинев: Штиинца, 1979. -72 с.
10. Чернихина Г.М. Клинико-рентгенологическая картина при хронических формах пльпита в
молочних молярах // Проблемы стоматологи детского возраста. – М.: Медицина, 1994. –с. 38-40.

11. http://mydentist.ua/ukr/dityacha-stomatologiya/likuvannya-pulpitu-molochnikh-zubiv/
12. http://mediclab.com.ua/index.php?newsid=18919
13. http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/stomat_ter_dit/classes_stud/uk/stomat/ntn
14. http://www.lambit.com.ua/ditina/pulpiti-u-ditej-likuvannja-simptomi-molochnih.html
15. https://www.youtube.com/watch?v=OcJrCXETUOM
16. https://www.youtube.com/watch?v=xAsS2fQukF

Методичні вказівки склала

доц..Хміль О.В.

19
Відповіді на задачі:
1. Діагноз: гострий серозний пульпіт 55. Період сформованого кореня та періодонту,
стадія стабілізації пульпи. Гостре серозне катаральне запалення в пульпі.
2. Діагноз: гострий пульпіт з втягненням у процес періодонту та лімфовузлів 46.
Стадія сформованого кореня і періодонту, стадія стабілізації пульпи. Ексудативні
явища у тканинах пульпи та періодонту (навіть гнійний ексудат), втягнення в
запальний процес реґіонарних лімфовузлів.
3. Діагноз: хронічний простий пульпіт 84. Період резорбції коренів та інволюції
пульпи (фіброз).
4. Діагноз: гострий травматичний пульпіт (розкриття пульпи внаслідок перелому
коронки зуба). Період росту кореня у довжину, період несформованої пульпи.
Початок посттравматичного катарального запалення.

Відповіді на тести
1 Б
2 А
3 В
4 Б
5 Д
6 Г
7 Б
8 Б
9 Д
10 Б
11 В
12 Б
13 В
14 А
15 В
16 Б
17 Б
18 Г
19 А
20 А
21 В
22 Г
23 Г
24 Б

20