Робота 5

ПЕРЕВІРКА ОСНОВНОГО ЗАКОНУ ДИНАМІКИ

ОБЕРТАЛЬНОГО РУХУ

Мета роботи: експериментальна перевірка основного закону динаміки

обертального руху твердого тіла навколо нерухомої осі, визначення його моменту
інерції.

5.1. Загальні відомості

Основний закон динаміки обертального руху
d
M  I  I , (5.1)
dt
де М  результуючий момент сил, які діють на тверде тіло; І  його момент інерції; 
 кутове прискорення;   кутова швидкість. Його експериментальна перевірка
дозволяє переконатися в об’єктивності основних ідей механіки [1–5, 10, 11].
Коли тіло обертається навколо нерухомої осі, напрями векторів моменту сил
та кутового прискорення співпадають з віссю. В цьому випадку для перевірки
основного закону достатньо виконання співвідношення (5.1) в скалярній формі для
різних чисельних значень М та І.
З рівняння (5.1) випливає, що коли момент інерції тіла відносно осі обертання
сталий, то кутове прискорення тіла лінійно збільшується з ростом моменту сил
відносно тієї ж осі:
M1 M 2
 I. (5.2)
1 2
Якщо сталим є момент діючих на тіло сил, то кутове прискорення обернено
пропорційне моменту інерції відносно осі обертання, тобто
1 I 2
 . (5.3)
 2 I1
Експериментально співвідношення (5.2) і (5.3), а отже, і основний закон
динаміки обертального руху, можна перевірити на хрестоподібному маятнику
(маятнику Обербека).
Слід зауважити, що співвідношення (5.2) може також бути використане для
експериментального визначення моментів інерції тіл, що мають закріплену ось
обертання (роторів турбін, електродвигунів та інше). Практична важливість цього
питання пов’язана з тим, що для тіл досить складної форми аналітичні методи
розрахунку цієї важливої динамічної характеристики утруднені, а інколи навіть
неможливі.
 5.2. Описання установки та методика вимірювання
Маятник Обербека, наведений на рис. 5.1, складається з чотирьох однакових
стержнів 1, які закріплені під прямим кутом один до одного в муфті 2. В свою чергу,
муфта розташована на горизонтальній осі 5, на якій також є ступінчастий шків 4,
який складається з двох дисків різних радіусів r1 та r2 . Ось закріплена в підшипни-
ках 6 так, що вся система може обертатися навколо цієї осі.
На стержнях знаходиться чотири однакових тягарця масою m0 кожний. Вони
можуть переміщуватися вздовж стержнів
і тим самим змінювати момент інерції маятника в цілому. Коли тягарці
на стержнях розташовані симетрично, то вони не створюватимуть обертального
моменту. На один з шківів маятника накручується нитка, до якої прикріплений тягар
8 масою m. Якщо цей тягар звільнити, він почне рухатися рівноприскорено вздовж
шкали 7, а сила натягу нитки Т створюватиме момент сил МН , який буде надавати
маятникові кутове прискорення. Оскільки сила натягу нитки спрямована по
дотичній до поверхні шківу,
то її момент
M H  rT . (5.4)
Сила натягу нитки може бути визначена згідно з основним законом динаміки
поступального руху тягаря 8:
T  mg  ma , (5.5)
де а – прискорення тягаря, яке може бути експериментально визначене, якщо
виміряти час t, за який цей тягар переміщується на відстань h за формулою
2h
a 2 . (5.6)
t
Таке ж прискорення а будуть мати всі точки нитки і таким же буде
тангенціальне прискорення точок на поверхні шківу,
тому кутове прискорення маятника можна обчислити
3 4
із співвідношення 5

a 2h
  . (5.7)
r rt 2
Крім сили натягу нитки, на маятник діють ще 2 6
сили тертя в повітрі 1 7
і в осі маятника. Звичайно момент сил тертя в повітрі
8
незначний і ним
можна знехтувати. Але вплив сил тертя в осі маятника
може бути помітним і його необхідно враховувати Рисунок 5.1
при використанні формул (5.2) та (5.3). Тобто
результуючий момент
M  MН MT , (5.8)
де МТ  момент сил тертя в осі маятника. При невеликих кутових швидкостях
обертання маятника момент сил тертя можна вважати сталим. Він дорівнює моменту
сил тертя спокою. Тому, якщо експериментально знайти залежність обертального
моменту М від кутового прискорення, то лінійний характер цієї залежності можна
розглядати як експериментальне підтердження формули (5.1), кутовий коефіцієнт
прямої дозволяє визначити
момент інерції маятника, а відрізок, який відсікається на осі моментів, дає змогу
знайти момент сил тертя.
Розрахункову формулу для визначення обертального моменту МН можна
одержати з рівнянь (5.4), (5.5) та (5.6):
 2h 
M H  mr  g  2  . (5.9)
 t 
Згідно з формулою (5.9) момент сили натягу нитки можна змінювати або
переміщенням нитки з одного шківу на другий, або зміною маси тягаря 8.
У другій частині роботи для перевірки співвідношення (5.3) маса
тягаря 8 і радіус шківа зберігаються однаковими у всіх дослідах, а момент інерції
маятника змінюється завдяки пересуванню тягарців 3 вздовж стержнів хрестовини.
Враховуючи властивість адитивності моментів інерції та теорему Штейнера, момент
інерції маятника можна визначити виразом
I  I 0  4 I 0  4m 0 R 2 , (5.10)

де І0  момент інерції маятника; I 0  момент інерції тягарця 3 відносно осі, яка

проходить через його центр мас і паралельна осі обертання, R  відстань від осі
обертання маятника до центра мас тягарця 3. Перші два додатки у формулі (5.10) є
сталими для даної установки. У цьому випадку
з формул (5.3) і (5.10) випливає:
M1 M1
1

2
 I 1  I 2 або
M1 M1
1

2

 m 0 R12  R 22 ,  (5.11)

де М1  момент сил, який обчислюється за формулою (5.8), 1 і 2  кутові

прискорення маятника з тягарцями, що знаходяться від осі обертання
на відстані R1 або R2 відповідно. Значення кутових прискорень знаходиться
за формулою (5.7).

5.3. Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися з експериментальним приладом та його роботою.
 2. Розташувати на стержнях 1 тягарці 3 симетрично відносно осі маятника 5
так, щоб маятник знаходився в стані рівноваги. Виміряти радіуси шківів та відстань
від тягарців 3 до осі обертання. Отримані дані занести
у таблицю.
3. На один з шківів намотати нитку в один шар, закріпити на її кінці тягар 7,
записати у таблицю його масу.
4. Виміряти секундоміром час проходження тягарем 8 відстані h. Дослід
повторити не менше трьох разів. Знайти середнє значення часу падіння на шляху h.
Використовуючи формули (5.7) і (5.9), знайти для даних m
і r кутове прискорення маятника та обертальний момент МН . Результати занести у
таблицю.
5. Повторити дослід для 2–3 різних значень маси тягаря 8 як на одному, так і
на другому шківах. Результати занести у таблицю.
6. Накреслити графік залежності МН(), переконатися, що в межах похибок він
є лінійним. Визначити з графіка момент інерції системи і момент сил тертя. Оцінити
похибки у визначенні цих величин.
7. Зробити перевірку співвідношення (5.11). Для цього переставити тягарці 3 в
інше положення. Виміряти відстань R2 . Зробити не менше трьох вимірювань часу,
за який тягар 8 масою m, прикріплений до шківа r, проходить відстань h. Знайти
середнє значення часу t2 , за t1 взяти час, знайдений в п.п. 4, 5 для даних m і r. Знайти
похибки вимірювань правої та лівої частин формули (5.11) та порівняти їх з
різницею експериментальних результатів.
8. Проаналізувати основні причини експериментальних похибок визначення
величин у проведених дослідах. Встановити, яку з величин у цих дослідах слід
виміряти з максимально можливою точністю.

Контрольні запитання
1. Використовуючи основний закон динаміки обертального руху, вивести
закон збереження моменту імпульсу для ізольованої системи.
2. Що називається моментом сили? В яких одиницях він вимірюється?
3. Що називається моментом інерції тіла відносно осі обертання?
4. Сформулюйте та докажіть теорему Штейнера.
5. Яку з величин при виконанні лабораторної роботи слід виміряти
з максимально можливою точністю?