Розрахунок рам за методом переміщень в канонічній формі

Приклад 1. Виконаємо розрахунок статично невизначуваної рами за

методом переміщень.

Рис. 1

1. Визначення кількості основних невідомих

Визначаємо ступінь кінематичної невивначуваності рами. Вона має
два жорсткі вузли – вузол 1 і вузол 2. Тобто, кількість кутових
переміщень жорстких вузлів рами k=2.
Для визначення кількості незалежних поступальних переміщень
створюємо шарнірну схему рами (рис. 2, а).

Рис. 2

Для перетворення її на геометрично незмінювану достатньо

закріпити ригель 2-5 від горизонтальних переміщень.
Цього можна досягти введенням додаткового горизонтального
опорного стержня, прикріпленого до вузла 2 або 5 (рис. 2, в). Таким
чином, рама має одне незалежне поступальне переміщення (k=1).

1
 Отже, ступінь її кінематичної невизначуваності
k=k+k=2+1=3.

2. Утворення основної системи та складання канонічних рівнянь

Створюємо для рами, що розглядається, основну систему методу
переміщень (рис. 3). До жорстких вузлів 1 і 2 встановлюємо рухомі
затиснення. Вузол 5 закріплюємо додатковим опорним стержнем, що
виключає горизонтальне переміщення ригеля.
Переміщення, виключені встановленими в’язями, беремо як основні
невідомі. Це Z1 і Z2 – кути повороту жорстких вузлів 1 і 2, та Z3 –
незалежне поступальне переміщення. Основна система і основні
невідомі методу переміщень зображені на рисунку.

Рис. 3

Для визначення основних невідомих необхідно скласти та розв’язати

систему канонічних рівнянь:
r11Z1  r12 Z 2  r13Z 3  R1P  0;
r21Z1  r22 Z 2  r23Z 3  R2 P  0;
r31Z1  r32 Z 2  r33Z 3  R3 P  0.

3. Побудова одиичних та вантажної епюри згинальних моментів

Будуємо епюри згинальних моментів в основній системі в
одиничних (рис. 4) і вантажному (рис. 5) станах за допомогою таблиць
епюр внутрішніх зусиль в однопрогонових балках, наведених в Додатку
2 підручника [1].
Одинична епюра ̅ 1 будується від одиничного кута повороту Z1=1
рухомого затиснення у вузлі 1. Одинична епюра ̅ 2 – від одиничного

2
кута повороту Z2=1 рухомого затиснення у вузлі 2. І, нарешті, одинична
епюра ̅ 3 – від одиничного поступального переміщення додаткового
опорного стержня Z3=1. Щоб з’ясувати, які саме стержні основної
системи згинаються від цього переміщення, використовуємо картину
перекосу шарнірної схеми. Перекосу зазнають стержні 1-2 і 2-3, отже, ці
стержні згинаються у третьому одиничному стані і саме в них
виникають згинальні моменти.

Рис. 4

3
 Вантажна епюра MP виникає лише в тих стержнях, які несуть
поперечне зовнішнє навантаження.

Рис. 5

4. Визначення коефіцієнтів при невідомих та вільних членів

системи канонічних рівнянь
Визначаємо коефіцієнти і вільні члени системи канонічних рівнянь
статичним способом, тобто виходячи з їх фізичного змісту.
Перший рядок системи рівнянь обчислюємо як реактивний момент у
рухомому затисненні у вузлі 1 основної системи:

у стані 1 (еп. ̅ 1) у стані 2 (еп. ̅ 2)

r11  8i0  4i0  0, r12  2i0  0,

r11  12i0 ; r12  2i0 ;

у стані 3 (еп. ̅ 3) у вантажному стані (еп. MP)

R1P  12  0,
r13  1,5i0  0, R1P  12.
r13  1,5i0 ;

Другий рядок системи рівнянь обчислюємо як реактивний момент у

рухомому затисненні у вузлі 2 основної системи:

4
у стані 1 (еп. ̅ 1) у стані 2 (еп. ̅ 2)

r21  2i0  0,
r21  2i0 ;

r22  4i0  6i0  4i0  0,

r22  14i0 ;

у стані 3 (еп. ̅ 3) у вантажному стані (еп. MP)

R2 P  4  9  0,
R1P  5.
r23  1,5i0  1,2i0  0,
r23  0,3i0 ;

Третій рядок системи рівнянь обчислюємо як реакцію додаткового

опорного стержня основної системи. з цією метою відокремлюємо
фрагмент основної системи, перетинаючи цей стержень і стержні 1-2 і
2-3, що зазнають перекосу в третьому одиничному стані і розглядаємо
умови його рівноваги:
у стані 1 (еп. ̅ 1)

 Fx  0 :
r31  1,5i0  0,
r31  1,5i0 .

Поперечні сили в перерізаних стержнях обчислюються за

відповідною епюрою згинальних моментів. Так, на стержні 1-2
 4i0  2i0 4i  2i0
поперечна сила Q1 2   0  1,5i0 . Отримуємо
4 4
від’ємне значення. Це значення також можна визначити з Додатку 2.
Отже, на схемі вектор сили Q1-2 відносно т.2 прикладаємо в напрямі
проти руху годинникової стрілки з додатнім значенням. На стержні 2-3
поперечна сила Q2-3=0 унаслідок відсутності на ньому згинальних

5
моментів.
у стані 2 (еп. ̅ 2)

 Fx  0 :
r32  1,5i0  1,2i0  0,
r32  0,3i0 .

у стані 3 (еп. ̅ 3)

 Fx  0 :
r33  0,75i0  0,48i0  0,
r33  1,23i0 .

у вантажному стані (еп. MP)

 Fx  0 :
R3P  0.

5. Розв’язок системи канонічних рівнянь і побудова дійсної епюри

згинальних моментів
Підставляємо коефіцієнти і вільні члени в систему канонічних
рівнянь:
12i0 Z1  2i0 Z 2  1,5i0 Z 3  12  0;
2i0 Z1  14i0 Z 2  0,3i0 Z 3  5  0;
1,5i0 Z1  0,3i0 Z 2  1,23i0 Z 3  0  0.

Коефіцієнти системи рівнянь симетричні відносно головної

діагоналі, яка вміщує лише додатні величини.
Розв’язавши систему канонічних рівнянь, дістанемо значення
основних невідомих:
i0 Z1  1,144; i0 Z 2  0,225; i0 Z 3  1,450.

6
 Правильність розв’язання системи рівнянь перевіряємо,
підставляючи значення невідомих в сумарне рівняння:

15,5i0 Z1  16,3i0 Z 2  3,03i0 Z 3  17  0,

15,5 1,144  16,3  0,225  3,03   1,450   17  21,392  21,392  0.
Епюру дійсних згинальних моментів будуємо за способом
накладання:
M д  M1Z1  M 2 Z2  ...  M n Zn  M p

Для одержання парціальних епюри M1Z1 , M 2 Z 2 , M 3 Z 3 (рис. 6)

одиничні епюри згинальних моментів, які побудовано в основній
системі методу переміщень, помножуються на величини відповідних
основних невідомих.

Рис. 6

Остаточна епюра Mд, одержується як сума парціальних епюр і

вантажної епюри MP:

Рис. 7

7
6. Статична і кінематична перевірка дійсної епюри згинальних
моментів
Для виконання статичної перевірки епюри Mд розглянемо умови
рівноваги вузлів 1 і 2:

 M 1  0 : 2,850  2,850  0.

 M 2  0 : 7,651  1,012  4  2,693  0.

Для виконання кінематичної перевірки епюри Mд вибираємо основну

систему методу сил для вихідної статично невизначуваної рами,
відкидаючи зайві в’язі і прикладаємо до неї лише дві з чотирьох реакцій
відкинутих в’язей, надаючи їм одиничних значень (рис. 8). Ці дві сили
ми вибираємо таким чином, щоб сумарна епюра згинальних моментів
MS від їх дії заповнювала всі стержні рами.
Визначаємо жорсткості стержнів рами на згин
EI ab = iab  lab
і записуємо їх величини на схемі

Рис. 8

Обчислюємо сумарне переміщення у напрямі двох відкинутих

в’язей:

8
 l MSMд 1 6
 Sд    dx    5  5  0,225   7,651  6  4  3  5,174  0 
0 EI 5i0 6  12i0
1 1 1 1,125 1,349 0,919
  4 1  0,919  1  3  5,718  1  3 1,414     
4i0 12i0 12i0 i0 i0 i0
1,429 0,286 2,554 2,554
     0.
i0 i0 i0 i0

7. Побудова епюр поперечних та поздовжніх сил

Визначимо поперечні сили, використовуючи диференціальну
залежність Qд від Mд:

14,287   2,850 
Q1 4   5,713кН ,
3
 16,575  14,287
Q1 4    10,287 кН ,
3
 2,850  1,012
Q1 2   0,966 кН ,
4
 2,639  2,189
Q2 3    0,966 кН ,
5
7,651 2  6 Рис. 9
Q2 5    7,275кН ,
6 2
7,651 2  6
Q5 2    4,725кН .
6 2

Визначимо поздовжні сили з умов рівноваги вузлів рами

Вузол 1
 Fx  0 : N14  0,966  0; N14  0,966кН .
 Fy  0 :  N12  5,713  0; N12  5,713кН .

Вузол 1
 Fx  0 : N 25  0,966  0,966  0; N 25  0.
 Fy  0 :  N 23  4  5,713  7,275  0;
N 23  16,988кН .

9
 Будуємо епюру дійсних поздовжніх сил Nд.

Рис. 10

8. Визначення опорних реакцій і перевірка рівноваги рами в цілому

Для виконання перевірки рівноваги всієї рами відкидаємо опори та
прикладаємо зовнішні навантаження і зусилля у перерізах, що одержані
з епюр Mд, Qд і Nд. Перевіримо, чи задовольняються рівняння рівноваги:

Рис. 11

 Fx  0 : 0,966  0,966  0;
 Fy  0 : 16,988  16  10,287  4,725  2  2  2  6  0;
 M A  0 : 2,189  16,575  16  3  10,287  6  2  2 1  2  6  3 
 0,966  9  4,725  6  0.

Література
1. Баженов В.А., Перельмутер А.В., Шишов О.В. Будівельна механіка. Комп’ютерні
технології моделювання: Підручник. – К.: ПАТ «ВІПОЛ», 2013. – 896 c.

10