ергодизайн – проектна стратегія в дизайн-проектуванні, що базується на використанні методів проективної

ергономіки задля створення комфортних умов діяльності людини

Ергодизайн спирається на досягнення психофізіології, психології, з одного боку, і результати досліджень з

фізики – з іншого. В ергодизайні важливими є ергономіка сприймання кольору, досягнення технічної естетики
в галузі проектування дизайну середовища, ароматоергономіка та фітодизайн, якими керуються при
формоутворенні об’єктів довкілля. В ергодизайні враховують тисячолітній досвід китайської науки-мистецтва
фен-шуй («вітер» і «вода»), спрямованої на формотворення повноцінного середовища життєдіяльності
людини та вплив предметного довкілля на ефективність праці людини, покращення її емоційного та фізичного
стану.

Ергономіка відіграє важливу роль в оптимізації проектної діяльності в дизайні й архітектурі. Ергономічне
забезпечення як спеціально організована діяльність у процесі реальної проектної практики може істотно
вплинути на процес діяльності і її прикінцеві результати. Одним із наслідків такого впливу є значна
інтенсифікація проектної творчості, яка проявляється в:

• скороченні частки непродуктивної праці;

• прискоренні термінів виконання проектного завдання;

• систематизації проектної діяльності;

• стабілізації пошуку остаточного вирішення завдяки варіантному проектуванню

Коло знань про людський чинник можна обмежити такими аспектами, як:

● жорстко зафіксовані показники й норми архітектурної типології (габарити, нормалі, вимоги,

рекомендації);

● відомості наук, що спеціалізуються на вивченні людини: антропометрії, психології, соціології;

● життєвий досвід архітектора, його знання людей як пересічних споживачів.

Об’ємне формоутворення безпосередньо має відношення до властивостей форми та її композиційних

закономірностей. Митці, зокрема зодчі, їх запозичили в природи та перенесли шляхом трансформації в нове
проектоване штучне середовище. Найхарактернішими композиційними закономірностями в природі є
цілісність, симетрія та повторюваність елементів.

Критеріями цілісності аналізованої природної форми, що запозичують для штучного формоутворення, є:

● – завершеність композиції (можливість вписати її в криволінійні, плавні абрис-контури, запозичені з

природних ліній);

● – рівновага відносно умовної композиційної осі (центру композиції);

● – зорове тяжіння мас; – єдність форми за рахунок подібності

У сучасній ергономічній науці окреслюються такі завдання для досліджень:

● Вивчення людини як компонента автоматизованої системи виробництва (людина – техніка –

середовище – скорочено ЛТС).

● Проектування нових засобів виробничої діяльності (ІТ-технології).

● Питання освіти, підготовки і відбору операторів сучасних комп’ютерних систем.

У сучасних умовах стрімкого розвитку комп’ютерної техніки й інтелектуальних систем є низка наук, з якими
ергономіка перебуває в тісному методологічному та термінологічному взаємозв’язку, оскільки не лише
послуговується близькими або спільними термінами й поняттями, але й використовує для своїх досліджень
спільну методологічну базу а саме:

– анатомія;

– наукова організація праці;

– фізіологія;

– антропологія;

– медицина;

– системне проектування;

– конструювання;

– антропометрія;

– гігієна й охорона праці;

– ергодизайн;

– інженерна психологія

– кібернетика;

– технічна естетика;

– біоніка;

– технодизайн;

– біодизайн;

– психологія праці;

– систематологія;

– соціологія;

– теорія діяльності груп;

– когнітивна психологія;

– дизайн інтер’єру тощо.

Ергономіка посідає провідне місце серед наук, які досліджують питання штучного формоутворення в межах
складної системи, що, окрім цієї науки, охоплює також

● композицію;

● дизайн;

● скульптуру;

● образотворче мистецтво;

● графіку;

● архітектурне проектування;

● технічну естетику;

● зовнішню та внутрішню
 Однак найбільш тісні системні взаємозв’язки спостерігаються між ергономікою, дизайном та архітектурою,
які органічно доповнюють одне одного та взаємно запозичують методи й інструменти для практичної
реалізації науково-теоретичних засад і методологічних напрацювань

За різних умов здійснення ергономічних досліджень можна говорити про виявлення мінімум трьох рівнів їх
організації:

● мікроергономіка: орієнтована на вивчення та проектування системи людина – інший компонент

предметного середовища (людина – робота, людина – відпочинок, людина – машина, людина –
середовище);

● мідіергономіка: репрезентує виробничі взаємодії на рівні робочих місць і виробничих завдань

(людина – трудовий колектив, людина – машина, людина – мережа, людина – конвеєр, колектив –
виробниче середовище, людина – побут);

● макроергономіка: орієнтована на системне вивчення та проектування робочої системи на

загальноорганізаційному рівні (людина – суспільство, людина – місто, людина – Всесвіт) тощо

Досліджується низка чинників, які впливають на людину як компонент автоматизованої системи виробництва:
втома, монотонність операцій, перцептивне й інтелектуальне навантаження, умови роботи, довкілля,
біомеханічні та психофізіологічні чинники. Проектування нових засобів виробничої діяльності спрямоване
здебільшого на забезпечення взаємодії людини та машини. Для цього проектують візуальні, сенсорні та слухові
індикатори, органи управління, спеціальні вхідні комп’ютерні системи, нові інструменти й прилади
трудову діяльність людей ергономіка розглядає в системі людина – засіб праці – предмет праці – виробниче
середовище.

Ергономічні показники системи людина – техніка – середовище:

– соціальні: відповідність конструкції машини й організації робочих місць характеру та ступеню групової
взаємодії;

– психологічні: відповідність машини можливостям та особливостям сприймання, пам’яті, мислення, навичкам

праці, реагуванню;

– фізіологічні: відповідність машини силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, слуховим, тактильним

можливостям людини;

– антропометричні: відповідність машини розмірам і формі тіла, розподілу ваги працівника, його параметрам у
просторі;

– гігієнічні: освітленість, температура, вологість, тиск, напруга електричного та магнітного полів, запиленість,
радіація, токсичність, шум, вібрація, гравітаційне перевантаження, прискорення тощо