МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ
Кафедра музичного мистецтва

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Методика викладання інтегрованого курсу «Мистецтво»»

на тему: Сутність музикотерапевтичної технології та її впровадження на уроках

мистецтва початкової (або основної) школи.

Студента (ки) ___Коршунової А. К.

спеціальність «Музичне мистецтво»
___457___група______ДФН__________

Керівник:
доц. Л. С. Аристова, доктор філософії в
галузі освіти, доцент

Національна шкала _____________

Кількість балів: __________

Оцінка: ECTS ___________

Голова комісії: ________________О. І. Стріхар

Члени комісії: ________________ Л. С. Аристова

______________ І. П. Парфентьєва

________________ Л. Л. Васильєва

м. Миколаїв
2019-2020 н.р.
 2

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ НА УРОКАХ МУЗИКИ

МУЗИКОТЕРАПЕВТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
1.1 Історичний аспект розвитку музикотерапевтичних технологій..............................4
1.2 Сутність та зміст поняття «музикотерапевтичні технології....................................7
1.3 Застосування музично-терапевтичних ігор на уроках музики як одного із засобів
музикотерапевтичних технологій....................................................................................12
Висновки до розділу 1.......................................................................................................15

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ МУЗИКОТЕРАПЕВТИЧНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МУЗИКИ
2.1 Аналіз застосування музикотерапевтичних технологій на уроках музики...........16
2.2 Музикотерапія та її лікувально-педагогічні можливості.........................................20
Висновки до розділу 2.......................................................................................................24
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...…25
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………...27
Додатки………………………………………………………………………………...…30
 3

ВСТУП
Актуальність теми дослідження : За дослідженнями вчених у галузі
психології та соціології швидко погіршився психологічний, емоційний стан дітей у
школі. Спеціалісти вважають, що це відбувається через надмірне підвищення
темпоритму нашого життя і високого підвищення психологічної, емоційної напруги
у дітей, через високе навантаження навчальних програм.
Показані факти є педагогічною проблемою, що є більш серйозною, адже це
ускладнює саме навчання, знижує якість знань, умінь та навичок, а також
уповільнює фізичний та психічний розвиток дитини, викликає відхилення в її
соціальній поведінці.
Покращити цю проблему можна із застосуванням елементів музикотерапії на
уроках Музичного мистецтва .
Мета дослідження: розглянути історичні аспекти розвитку
музикотерапевтичних технологій, розкрити сутність та зміст поняття
«музикотерапевтична технологія» та на практичному прикладі показати
застосування музично-терапевтичних ігор на уроках музичного мистецтва .
Поставлені завдання:
 зробити аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми
дослідження;
 музикотерапевтичні технології, як складова здоров’язберігаючих технологій;
 дослідити, як впливають музикотерапевтичні технології на дітей.
Об’єкт дослідження – музикотерапевтичні технології у навчально-виховних
процесах.
Предмет дослідження – музично-терапевтичні ігри на уроках музичного
мистецтва як один із засобів музикотерапевтичних технологій.
Методи дослідження:
Теоретичні: аналізувати наукову літературу з даної теми та зробити
узагальнення;
Емпіричні: використання методу спостереження та бесіда.
 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ НА УРОКАХ

МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА МУЗИКОТЕРАПЕВТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
1.1 Історичний аспект розвитку музикотерапевтичних технологій
Термін «музикотерапія» з греко-латинської означає «лікування музикою». В
музикотерапії використовують усі фактори її впливу: соціальну, фізичну, емоційну,
інтелектуальну, естетичну і духовну. Використання вільної імпровізації, співу,
композиції, слухання, обговорення музики чи танець, сприяє досягненню деяких
терапевтичних цілей: активізація пізнавальних процесів, моторики, емоційного
розвитку, набуття комунікативних навичок, ін. [10]. А ось застосовували музику з
терапевтичною метою ще з доісторичного періоду, коли музика була частинкою
«магічних», релігійних та оздоровлюючих ритуалів. Найпершими пам’ятками, у
яких згадують про вплив музики на тіло людини, то можна зауважити, що
єгипетські папіруси (датуються 1500-тим роком до н.е.) були знайдені ще у 1889 р.
англійським археологом Фліндерсом Пітрі. Музика в даних папірусах описана як
засіб, який здатний зцілити тіло людини, а також заспокоїти розум та очищувати
душу. Увесь матеріал музичного мистецтва аналізували і використовували на
практиці філософи, музиканти, лікарі Давньої Греції, Китаю та Індії. Відомо, що
Піфагор, не тільки отримав сокровенні знання про божественні теорії з музики, але
навчаючись у Єгипті, заснував науку про гармонію сфер і затвердив музику як точну
науку. Піфагорійці проводили під музику зокрема заняття з математики. Також
використовували спеціальні мелодії, щоб подолати гнів і лють. Авіценна, великий
лікар стародавності, називав мелодію «нелікарським» способом лікування поряд з
дієтою, запахами і сміхом. Людям, які страждають на меланхолію, рекомендував
слухати музику та спів пташок. Історія зберегла відомості про те, що багато
історичних постатей користувалися прийомами музичної терапії: цар Давид
вилікував від депресії царя Саула своєю грою на арфі [11; 14].
Вплив музики на психічний і фізіологічний стани людини починаються з XVII
століття, а з XIX століття, на основі експериментальних досліджень, наука
накопичила немало важливих відомостей у цій сфері. Приміром, російсько-
 5

грузинський фізіолог, перекладач, педагог і популяризатор науки Іван Тарханов

зазначив, що якщо мелодія подобається людині, та може сприяти уповільненню
пульсу, розширенню судин. А ось музика, яка не подобається, викликає зовсім
протилежне. Джеймс Леонард Корнінг (1855-1923), американський лікар-
невропатолог проводив дослідження оздоровчого впливу музики на організм
людини. Він вивчав вплив музики Вагнера при лікуванні психічних розладів. Пробні
прослуховування творів цього композитора в аудиторії хворих дали
непередбачувані результати, адже, наприкінці ХІХ століття в лікарні, де працював
Корнінг, стали проводити «лікувальні» концерти [5]. Академік, видатний російський
психіатр, невропатолог, фізіолог, психологї Володимир Бехтерєв (1857-1927) також
вивчав питання впливу музики на здоров’я людини. Він відзначав, що музика
позитивно впливає на дихання, кровообіг, усуває різке стомлення та додає фізичної
бадьорості [12]. Бахтирєв казав, що якщо ви хочете перевести дитину із сумного
стану у радісний, то треба спочатку потримати її у цьому стані сумною піснею, а
потім, поступово, перевести в радісний, легкий стан ритмічною мажорною піснею».
Дослідники ХХ століття проводили інтенсивне наукове обґрунтування
профілактичних, лікувальних і оздоровчих можливостей музичного мистецтва.
Наприклад, болгарський педагог і психолог, доктор медичних наук Георг Лозанов
(1926-2012), зазначав, що «пассивна» музика (музика у стилі бароко, яка має темп
від 60 до 64 ударів на хвилину, – твори Баха, Генделя, Вівальді) синхронізує розум і
тіло, відкриває зв’язок з підсвідомим мисленням, гармонізує праву і ліву півкулі
мозку. Така музика є ідеальним варіантом для навчання і запам’ятовування. Активна
музика (приміром, швидка, високоякісна музика Моцарта) дає потужну енергетику
та заряд мозку і від нього – усьому організму. Лозанов вважав, що чергування
пасивної і активної музики прискорює процес навчання у 2-10 разів [7].
Антоніо Менегетті (1936-2013), італійський психолог, філософ, художник,
розробив основи онтопсихологічної музикотерапії. Її сутність полягає у комплексній
дії звуку, співу і танцю можна впливати на лікування на профілактику захворювань.
1954 року французький музикант та інженер-акустик М. Жос розпочав дослідження,
 6

спрямовані на позбавлення стресових і депресивних розладів за допомогою

музичних творів. Результати лікування музикою були більш ніж вдалі, й незабаром
у Франції було відкрито дві лікарні з музикотерапії. У них музикою лікували
серйозні розлади особистості – психози, зокрема шизофренію [14]. Серед
дослідників, які тим чи іншим чином досліджували проблему впливу музичного
мистецтва на фізичне і психічне здоров’я людини, варто згадати американців –
психолога, спеціаліста з музикотерапії Дона Дж. Кемпбела, нейрологів Гордона
Шоу і Марка Боднера, дослідників, авторів компанії «Супернавчання» Шейлу
Острандер и Лінна Шредера, росіян – доктора медичних наук, професора Михайла
Лазарєва, доктора психологічних наук професора Юрія Цагареллі, президента
міжнародної академії інтегративної медицини, керівника науково-дослідного центру
музичної терапії і відновлювальних технологій, доктора медичних наук,
музикотерапевта-реабілітолога, соліста Большого театру Сергія Шушарджана, ін.
Вчені ще не дійшли до однієї думки щодо того, яким чином музика здатна
зцілювати. Деякі вважають, що в основі цілющих властивостей музики лежить її
здатність впливати на психоемоційний стан людини. Більшість психосоматичних
захворювань виникає на принципах світогляду людини та особливостей її характеру.
Лікування багато у чому залежить від зміни характеру людини, її ставлення до своїх
проблем і до життя взагалі. Музику вважають одним із головних інструментів
лікувального впливу. Вона є своєрідним «ключиком», що допомагає відновити
загублений баланс і створити гармонію між душею і тілом.
В основі лікувальних властивостей музики лежить ритм. У природі усе
підпорядковано певним ритмам, і людський організм не є виключенням. Кожний
орган вібрує по-своєму і його вібрації співпадають з ритмом і енергією певних
звуків та інструментів. У разі захворювання того чи іншого органу, його функції
порушуються, він починає працювати в іншому ритмі, змінюється частота і сила
вібрацій. Якщо знати, в унісон з яким інструментом «звучить» певний орган і
регулярно слухати «цілющі» ритми, то організм людини набуде «здорового
звучання» [13]. Звук (його електромагнітні коливання) діють не на окремі органи
 7

(печінку, селезінку чи серце), а на мозок, де міститься інформація про

розбалансованість тих чи інших органів і систем, або криється першопричина
патологій. Мозок посилає імпульс-команду до проблемних ділянок, відтак
запускається механізм саморегуляції організму – очищення від шлаків, токсинів,
оновлення крові, посилення обмінних процесів. Як наслідок, зникають запалення,
новоутворення, нормалізується стан опорно-рухового апарату, підвищується
імунітет тощо [9]. Музика діє навіть на клітини. Вона здатна викликати зміни навіть
на клітинному рівні [4; 6].

1.2 Сутність та зміст поняття «музикотерапевтичні технології

Музикотерапію (ігри, вправи) широко використовують для лікування та

профілактики широкого спектру порушень: відхилень від розвитку, емоційної
нестабільності, поведінкових порушень, спинномозкових травм та хвороб опорно-
рухового апарату, внутрішніх хвороб і т.ін.
У шкільній освіті музикотерапевтичні технології використовують як
педагогічну, психологічну та профілактичну допомогу дітям, але вкрай обережно,
деколи за допомогою шкільного психолога.
«Музикотерапія» в перекладі з греко-латинської означає «лікування музикою»
[13, c.394 ].
С. Шушарджан визначає, що музикотерапія – це метод медичного напряму,
який використовує музику із лікувально-профілактичною метою [27];
Б. Карсаковський доводить, що музикотерапія це психотерапевтичний метод,
що використовує музику в якості лікувального засобу [16, С.392 - 394.];
В. Драганчук визнає важливість музикотерапії як прийому розрядки школярів
від негативних емоцій. [15, с.5].
Г. Побережна визначає, що «музикотерапія» - це залучення різних методів
музчного впливу для здійснення конкретних лікувальних завдань[20, с. 51-61 ].
 8

Музикотерапевтична технологія в освіті - це педагогічно-інноваційна та

здоров'язберігаюча технологія, яка спрямована на збереження та укріплення
індивідуального здоров'я дітей за допомогою послідовних дій в ході навчального
процесу.
Однією з основних задач використання музикотерапевтичних технологій на
уроках музики є відновлення позитивного емоційно-енергетичного тонусу дітей,
зняття нервово-психічних перевантажень.
Сутність музикотерапевтичних технологій полягає в сприянні як музично-
творчого розвитку учнів, так і оздоровленню їх традиційними педагогічними
прийомами та засобами музичної виразності й інноваційними засобами
музикотерапії.
Музикотерапія є однією з інноваційних педагогічних технологій та ставить
перед собою наступні завдання:
 оздоровчі: створення комфортнb[ умов для гарного самопочуття;
оволодіння різними методиками слухання, дихання, вокалу та
здоров'язбереження;
 виховні: виховання інтересу та поваги до культурної спадщини країни;
виховання тривалого інтересу і зацікавлення до музики, як засобу
самовираження;
 освітні: засвоєння основного обсягу знань з музики та музикотерапії;
оволодіння навиками вокальної терапії, дихальних вправ; розучування
старовинних обрядів, православних пісень;
 розвиваючі: розвиток музичних здібностей, комунікативних якостей;
розвиток здібностей та навичок до створення музично-поетичних творів
та імпровізації;
 соціальні: створення умов для реалізації та самовдосконалення шляхом
втягування в творчу діяльність; соціальна адаптація шляхом формування
позитивної самооцінки.
 9

Змістом музикотерапії є система диференційованих методів, способів і

елементів лікувально-виховного впливу, здійснюваного за допомогою активної і
пасивної діяльності.
Ж. Шошина виділяє основні форми музикотерапії: рецептивну, активну,
інтегративну [26, с. 215-219].
Рецептивна музикотерапія (пасивна) відрізняється тим, що людина в процесі
музикотерапевтичного процесу не бере в ньому активної участі, займаючи позицію
простого слухача. Їй пропонують прослухати різні музичні композиції або
вслухатися в різні звучання, що відповідають стану її психічного здоров'я та етапу
лікування.
Активні методи музикотерапії засновані на активній роботі з музичним
матеріалом. Наприклад: інструментальна гра та спів.
Інтегративна музикотерапія задіює можливості інших видів мистецтва:
малювання під музику, музично-рухливі ігри, пантоміма, пластична драматизація
під музику, написання віршів, рисунків, оповідань після прослуховування музики та
інші творчі форми. Музикотерапевтичні методи підбираються індивідуально.
Погоджуючись з науковців, можна зробити свій висновок, що музикотерапія -
це система диференційованих методів, способів і елементів лікувально-виховного
впливу, здійснюваного за допомогою активної і пасивної діяльності.
Музична терапія є методом відновлення самого здоров'я, а також оптимізації
поведінки за допомогою музичних засобів. Музикотерапія використовується як
прийом на уроках художньо-естетичного напрямку.
Науковці пропонують такі її напрямки як механізми навчально-виховного і
психотерапевтичного впливу: емоційна активність в ході уроку; музичний катарсис;
емоційна розрядка, регулювання емоційним станом; розвиток комунікативних
здібностей; підвищення художньо-естетичних потреб; набуття нових засобів
емоційної експресії; формування установок на позитивні відносини з собою, з
колективом, зі світом.
 10

Формами застосування музикотерапії можуть бути:

 активна музикотерапія - досягається через власну музичну діяльність
вчителя та дітей, через відтворення музично-художнього образу,
фантазування учнів після його сприйняття, спільне відтворення мелодії
голосом і музичними інструментами;
 рецептивна музикотерапія - процес сприйняття музики з терапевтичним
ефектом, існує в трьох формах: комунікативна - спільне
прослуховування музики, взаєморозуміння; реактивне - досягнення
учнями катарсису; регулятивне - зниження нервово-психологічної
напруги.
Право вибору активної або рецептивної музикотерапії залежить від педагога.
Йому треба враховувати такі умови: зовнішня - час проведення заняття та внутрішня
- емоційний настрій класу. Від вчителя вимагається тонке психологічне відчуття
класу, характер якого можна фіксувати за допомогою двох карток - червоний
(стомлення, роздратування) та зелений колір (позитивній настрій, поновлення сил).
Картки пропонуються учням на початку уроку і за їх допомогою перевіряється
емоційний стан класу у процесі проведення занять, вчитель застосовує музичний
матеріал.
На уроках музики вчитель має застосовувати музикотерапевтичні технології.
До них входять: вокальна терапія; ритмотерапія; фольклорна арт-терапія;
казкотерапія; творча терапія; сміхотерапія.
В.Зав'ялов та В.Петрушин пропонують наступні правила застосування
музикотерапії:
 з метою ефективного впливу, необхідно настроїти і підготувати клас для
зустрічі з музикою;
 створити обстановку у класі на музичні переживання і готовність учнів
на переключення із зовнішнього сприйняття на внутрішнє під впливом
музичного твору;
 11

 на одному занятті використовувати не більше трьох музичних творів або

закінчених музичних тем, що застосовуються відповідно до емоційного
портрету класу: перший музичний твір має сформувати певну атмосферу
заняття (з метою налагодження контакту з учнями); другий – більш
динамічний за змістом, повинен стимулювати емоційний стан і
спрямовувати на комунікацію між учнями; третій - заспокоюючий або
енергійний, має знімати напругу спілкування, створювати атмосферу
спокою або надавати заряд бадьорості, мажорності, оптимізму;
 підібрати «правильну» музику для релаксації як метод самодопомоги
(Ф.Шуберт. «Аве Марія», Ф.Ліст. Ноктюрн №3 «Мрії кохання», К. Сен-
Санс. «Лебідь»);
 гра однакової мелодії на різних інструментах - клас поступово
включаються у спільний єдиний ритм, це важливо для створення
взаємоповаги і взаємодовіри;
 інструментальна музикотерапія дозволить виражати спонтанні почуття.
Головним тут є природність і зіткнення з власним "Я" через музичне
вираження звуків;
 прослуховування музики, заздалегідь підібраної і придатної для
конкретних випадків, як метод естетично-емоційного споглядання, з
наступним її обговоренням у групі, має додатковий соціально-
психологічний ефект, сприяє музичному тренінгу чутливості для
вироблення здатності бачити прояви і відзвуки життя в музиці.
На мою думку, музикотерапія є позитивним чинником становлення й розвитку
гармонійної особистості через вплив на: емоційно-почуттєву сферу; інтелектуальні
здібності; психотерапевтичний і фізіологічний стан тощо.
Підсилити ефект музикотерапії можна за допомогою дихальних і рухових
вправ, залучення живопису, поезії, танцю, кольоротерапії. Довільне малювання під
будь-яку музику допомагає виразити внутрішні почуття. Дуже важливо, щоб
 12

музичний твір подобався учням, сприймався ними, тільки в цьому випадку

музикотерапія «запрацює» і принесе позитивні результати.

1.3 Застосування музично-терапевтичних ігор на уроках музики як одного із

засобів музикотерапевтичних технологій

Музикотерапія передбачає використання спеціальної добірки музичних творів

з метою впливу на емоційно-почуттєву сферу дитини, її духовне зростання,
забезпечення релаксації та емоційного тла для оптимізації різних видів діяльності.
Музика використовується і для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з
інтелектуальними, мовленнєвими, руховими, сенсорними, емоційними
порушеннями. Насамперед музика впливає на емоційну сферу дитини. Вона є
засобом невербальної комунікації та одним з можливих способів пізнання світу.
Пропоную розглянути деякі музичні ігри з погляду розвивально-
терапевтичного впливу на особистість дитини.
Фонопедичні ігри, які впливають на розвиток голосового апарату.
Зігріваємо диханням руки. Видих повинен бути безшумним , але інтенсивним.
Провести безшумний видих на шипіння горлом, не перериваючи дихання.
«Хвиля ». Переведення штробаса в грудний регістр на голосному «А» із
зростаючою силою тону. Вправу можна супроводжувати рухом рук, вгору і вниз, що
зображують висоту хвилі.
«Від шепоту до крику». Скажіть «раз, два» пошепки, посилюючи звук до
слова «десять». Цей комплекс вправ виробляє дикцію, дає свободу у співі,
розкріпачує дітей, дає можливість мати здоровий, сильний і виразний голос.
Гра «Запитання – відповідь». Мета гри – розвиток навичок вокальної
імпровізації, звуконаслідування. Учитель проспівує запитання, а учень має скласти і
заспівати відповідь, або ж педагог співає початок музичної фрази, а учень має
придумати її закінчення.
 13

«Пальчикові ігри». Діти із задоволенням виконують їх на уроці музики.

«Господарочка»
У цій вправі дитині дається можливість послухати різні характери дотиків
пальців однієї руки і поверхні долоні іншої руки. Запропоновані два варіанти дуже
різні за складністю рухів. Складність другого варіанту передбачає використання
останнього набагато пізніше.
1 варіант
Наша то хазяєчка - Пальці правої руки покласти поперек долоні лівої руки.
Тямуща була : - Той же рух , але руки поміняти місцями.
Працьовита - Ті ж рухи на кожну чверть (два рази на рядок )
До свята дала. - Те ж саме.
Чашечку собачка миє язичком (середній палець правої руки - «язичок
собаки»). Долоня лівої руки закруглюється як чашечка.
Мишка збирає крихти під вікном (вказівний і великий пальці правої руки
прищипують ліву долоні, у якої великий і вказівний пальці з'єднані, утворюючи «
віконце»).
По столу котище лапою шкребе (долоня лівої руки випрямлена. Пальці правої
активно скребуть її).
Постілки курочка віничком мете (пальчики правої руки «підмітають пил» на
долоні лівої руки). При повторенні руки міняються ролями.
Наступною цікавою вправою є «Сонечко».
Вправа на поєднання великих, вільних рухів рук і точних дотиків кінчиків
пальців: Сонечко! Сонечко! («Звернення до сонця» Руки піднімаються вгору.
Спинка пряма). Погуляй біля річки! (руки витягнуті перед собою, долоні повернені
вниз. Розмашисті вільні рухи рук від плеча). Сонечко! Сонечко! («Звернення до
сонця»). Розкидай колечка! (руки прямі, витягнуті вперед. 2, 3, 4, 5 пальці по черзі
торкаються до першого, утворюючи колечка. Руки вільно рухаються в просторі, як
би «розкидаючи колечка» на кожну чверть). Ми колечка зберемо (ліва рука
витягнута вперед долонею вгору. Права «збирає і кладе колечка» в долоньку. «Чи
 14

збирає» з боку, роблячи мах в праву сторону на I -у чверть). Золоченоньки візьмемо,

(руки міняються ролями). Покатаємо( кругові, потирають руку долоньки). Пограємо
(б’ють по колінах). І тобі назад повернемо! (звертаються до сонця).
Пластичне інтонування.
Жест, рух та пластика мають особливу властивість узагальнювати емоційний
стан. Здатність знайти такі рухи, які б висловили головне: душевний стан , відбите в
музиці і віршах, вирішує дуже багато проблем: відпадає необхідність у тривалих
бесідах з приводу характеру музики або тексту.
Пластичне інтонування допомагає дітям відчути протяжність фрази, відчути в
пульсації характер того чи іншого твору, а також проявити себе у творчому пошуку.
Прослухавши фрагмент із «Ранку» Е. Гріга, завдання полягає у показі рухом,
розвиток музики (руки дітей плавно піднімаються вгору, показуючи, як сходить
сонце). Необхідно звернути увагу наскільки виразні жести учнів, чи відповідають
вони характеру музики.
Координаційно-рухливі ігри розвивають в учнів комунікативні навички,
співробітництво, довіру, координацію, рухову реакцію, почуття ритму, дикційну
активність.
 15

Висновки до розділу 1

Метою сучасної школи є насамперед підготовка дітей до життя. Кожна дитина

має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті.
Здійснення даної мети можливе за умови запровадження технологій
здоров'язберігаючої педагогіки.
На сучасному етапі розвитку освіти одним із стратегічних завдань визначено
необхідність формування активної, творчої особистості. На розвиток музичних
здібностей дитини великий вплив має ігровий момент. Педагоги та психологи
вважають гру своєрідною формою співвідношень між навколишнім світом та
життєвими подіями. Вона є одним із видів дитячої діяльності.
Музикотерапевтична технологія в освіті - це інноваційна педагогічна
здоров'язберігаюча технологія, спрямована на збереження та укріплення
індивідуального здоров'я учнів за допомогою послідовних дій в ході навчально-
виховного процесу.
Музика – це універсальна сила, яка діє на людину незалежно від віку, освіти
чи соціального статусу. Вона зближує нас з енергією природи, яку ми пізнали ще не
до кінця, дозволяє розблокувати емоції без допомоги лікаря чи психотерапевта. У
свою чергу, спів і танець протягом віків є найкращою формою терапії, ефективно
вивільнюючи в нас радісні та прекрасні сторони особистості.
Основною задачею є використання музикотерапевтичних технологій на
уроках музики, відновлення позитивного емоційно-енергетичного тонусу дітей,
зняття нервово-психічних перевантажень.
Форма застосування музикотерапії є активною та пасивною в музикотерапії.
Пасивна музикотерапія відрізняється тим, що людина в процесі
музикотерапевтичного процесу не бере в ньому активної участі, займаючи позицію
простого слухача.
До ігор, які впливають на розвиток голосового апарату відносяться
фонопедичні ігри («Пальчикові ігри»).
 16

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ МУЗИКОТЕРАПЕВТИЧНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МУЗИКИ
2.1 Аналіз застосування музикотерапевтичних технологій на уроках музики

Музика існує в нашому житті як живе знання та уявлення людини про самого
себе, як засіб самопізнання і самовираження. Розуміння та сприйняття музики
полягає в відчутті її зв'язками, м'язами, рухом, подихом. Спеціально підібрана
музика тренує емоційний стан дітей і підвищує рівень імунних процесів в організмі,
призводить до зниження захворюваності. Для того щоб музика подіяла на учня
найбільшим чином, необхідно спеціально налаштувати і підготувати його перед
прослуховуванням музичного твору. При повторному прослуховуванні потрібно
використовувати репродукції картин художників, відеосюжети, заздалегідь
підготовлені і пов'язані з тематикою уроку, а головне, з вмістом музичного твору.
Таке сприйняття творів мистецтва позитивно впливає на їх психоемоційний стан.
На уроках музики необхідно використовувати музично-педагогічні методи
навчання та музикоотерапевтичні.
З грецької терапія означає «лікування». Термін музикотерапія позначає
використання музики в цілях відновлення і зміцнення здоров'я.
На уроках музичного мистецтва використовують завдання які припускають
різноманітні види музично-практичної діяльності. Пропонується дітям спробувати
себе в ролі композиторів, виконавців на музичних інструментах, диригентів, акторів.
Беручи участь в даному виді діяльності, учні і можуть посуватися, що сприяє
розслабленню м'язів рук, ніг і спини; елементи руху, використовувані під час гри в
диригента, сприяють розвитку координації. Такі види діяльності плідно впливають
на психофізичний стан дітей.
На заняттях особливу увагу приділяють вокально-хоровій роботі з дітьми.
Вона допомагає формуванню в учнів оптимістичного і життєствердного світогляду.
Виконуючи пісні, постають наступні види тренінгу: інтонаційний, дихальний,
дикційна, образно-візуальний, ритмічний, руховий.
 17

Що ж таке голос? Голос – це своєрідний індикатор здоров'я людини. Узявши

на озброєння вправи по «реабілітації» голосових зв'язок, поліпшенню стану здоров'я
через вимовні і проспівують звукові поєднання, можна провести тренінг, який
передбачає: усунення бурмотіння біля дошки, координацію дихання з промовою,
поліпшення артикуляції і дикції, усунення монотонності в голосі.
Вправи А.І. Попова, А. Свешнікова та М. Глинки сприятливо впливають на
весь організм, але в цілому на важливі голосові елементи. Урок музики добре
починати з підготовки голосового апарату учнів. Розспівки виконують кілька
функцій: фізіологічну підготовку співочого апарату (дихання, артикуляція, слуховий
контроль) та психологічну підготовку виконавця до співу. Добре використовувати
вправи, які зміцнюють здоров'я учнів і одночасно виконують функцію навчально-
тренувальних вправ.
Приклад вправи фізвокаліза: дітям потрібно потягнутися, пограти всіма
м'язами, розпрямити плечі, високо підняти голову («стовп гідності»), відчути себе
переможцем і обов'язково наспівувати (розспівки можна запропонувати учням
придумати самостійно).
У вправах, розвиваючих подих, використовується комплекс вправ дихальної
гімнастики Євгенія Ємельянова. Як показала практика, вправи представляють
велику цінність і популярність. Виявляється, вони не тільки зміцнюють здоров'я і
розвивають дихання, вони ще втягують у роботу велику кількість м'язів (дрібних і
великих), необхідних хлопцям для координації рухів, для виховання краси та
пластичності, так потрібних у звичайних життєвих рухах. З цього моменту ці
«дихально-рухові» вправи стають постійною складовою частиною уроку музики.
Пізніше їх стали видозмінювати, виконувати під музику і таким чином вони стали
звичними для хлопців і виконуються ними з великим задоволенням. Перший час
діти перебільшують вдих, а навіть з призвуком, але з часом це проходить. У дітей
при співі часто починають підніматися плечі. Тому потрібно пояснювати дітям, що
необхідно сидіти прямо, не піднімати плечі і голову. І кожен урок потрібно
 18

починати з роботи над диханням (комплекс дихальної гімнастики Є. Ємельянова.

Його використовують у вигляді ігрових вправ).
Наприклад: вправа «вдих аромату квітів». Діти подумки уявляють улюблену
квітку, її дивний аромат, діти інтуїтивно, піднімають злегка шию і підборіддя, з
шумом втягують повітря. Вдих повинен бути спокійним і безшумним. Вправа
робиться стоячи, хто не може - сидячи. Спину випрямляємо, одну руку ставимо на
пояс і міцно обхоплюємо нижні ребра. Долоню іншої руки тримаємо на витягнутій
відстані прямо перед обличчям і не піднімаючи плечей, робимо м'який, безшумний
вдих через ніс, затримуємо його на 2-3 секунди, (насолоджуючись «улюбленим
ароматом») потім плавно, рівномірно видихаємо повітря, спрямовуючи його на
долоньку. Для чого рекомендують при видиху тримати одну долоню прямо перед
собою? Для того, щоб дитина могла контролювати кількість повітря, що
видихається. При цьому наголошують найголовніший момент при вдиху - плечі не
піднімати. Вдих безшумний! Робимо це вправу кілька разів.
Ускладнюємо наступний етап: вправа - «надуваємо і здуваємо кулька». Ті ж
вимоги до моменту вдиху, а момент видиху контролюють часом. Хто довше
протримається, у кого краще розвинені легені, хто економніше буде витрачати в
момент видиху повітря, не підміняючи при цьому дихання. Також пояснюється всім,
що «давитися» заради того, щоб бути кращим в цій грі - вправі, ні в якому разі не
можна, щоб м'язи живота і особи не перенапружувалися, адже кінцевий результат -
поліпшити самопочуття. Ускладнюємо вправу ще і тим, що момент видиху ми
здійснюємо на звуці. Звук може бути будь-яким, але тільки голосним, щоб його
зручно було тягнути. Тобто, ми включаємося в процес співу. На певному звуці,
певної висоти - тягнемо його, значить співаємо.
Під час цих вправ потрібно контролювати процес роботи над технікою
дихання.
Наступна вправа – зміцнення м’язів діафрагми. Різкі, короткі видихи
протягом 15 секунд. Вправа «подули на кульбабу». Потрібно тримати обидві руки
на поясі і сильно притиснути долонями нижні ребра - різко і коротко робимо 10-20
 19

видихів. Особливість даної вправи полягає в дуже швидкому і різкому русі верхньої
м'язи живота (діафрагми). Вправа вимагає певних зусиль і навичок. Спочатку ми
його виконуємо на «поперед диханні» з ефектом легкого шуму, а потім на
чергуванні голосних і приголосних звуків. Ця вправа ми особливо любимо
виконувати в ігровій, лежачи на килимі. Своєрідна м'язова гімнастика, рівносильна
«хитанню преса». Практично всі діти після виконання цих дихальних тренінгів
стають рум'яними, радісними і активними. Кров починає активніше циркулювати,
легені насичуються киснем, працюють активно, організм дитини сповнений сил і
бадьорості.
На уроках добре використовувати комплекс дихальної гімнастики Олександри
Стрельникової.
Цей комплекс вправ спрямований на те, щоб зробити дихання глибшим. В
основі гімнастики - парадоксальний вдих за методикою Стрельникової. Грудна
клітка стискається схрещуванням рук, і вдихаємо повітря проникає глибше, в нижні
відділи легень. Підвищується активність діафрагми. Вправи по даній методиці
активно використовуємо при тренуванні дихання у процесі постановки мовного
голосу.
Обов’язковим елементом здоров’язберігаючої організації уроку відповідно до
сучасних вимог є фізкультхвилинки. Їх проводять через 20 хвилин від початку
уроку. Застосовувані вправи носять емоційний характер, що сприятимуть створенню
сприятливої атмосфери на уроці.
У роботі з дітьми дуже ефективні комунікативні танці-ігри. В основному,
танці з простими рухами (поклони, притупування, хлопки), що включають елементи
невербального спілкування, зміну партнерів, ігрові завдання, змагання (хто краще
танцює). Цінність і користь таких комунікативних танців-ігор очевидна, оскільки
вони доступні і в той же час приваблива, викликають яскраві позитивні емоції,
виконують психотерапевтичні завдання розвитку соціальної адаптації дитини,
ухвалення або не ухвалення партнера, як друга.
 20

Прослуховуючи музику, минає стрес, стимулюється робота мозку,

підвищується засвоєння. Емоційний стан, процеси сприйняття, запам’ятовування,
розуміння залежить від того, що ми слухаємо. Залежно від частоти коливання, рівня
голосності, ритму, звук впливає на людину. Правильно підібрані мелодії здатні
активізувати людські резерви.

2.2 Музикотерапія та її лікувально-педагогічні можливості

Цілющі особливості музики, що впливають на духовний і фізіологічний стан

людини, були відомі вже з давніх-давен: згадування про це ми знаходимо ще у
папірусах, складених жрецями Давнього Єгипту. Філософами, лікарями,
музикантами Давньої Греції, Китаю, Індії теоретично обґрунтовувався і широко
використовувався на практиці увесь арсенал музичного мистецтва.
Ще у середньовіччі ця проблема вивчалась у руслі теорії афектів, що
встановлювала зв’язок між емоційно-почуттєвими станами людини і способами їх
відображення у музиці. З давніх часів психотерапевтичні і лікувальні можливості
музичного мистецтва проходили червоною ниткою через усі психолікувальні школи
і напрями. Перші спроби наукового пояснення цього феномена відносяться до XVII
століття, експериментальні дослідження розпочались у XIX ст., але лише у ХХ ст.
на науковій основі було розкрито профілактичні, лікувальні й оздоровчі властивості
музичного мистецтва, а саме: виявлено лікувальні властивості звуків, установлено
взаємозв’язок між частотою звукових коливань музики та фізіологічних процесів
людини.
Лікувальні можливості музики покладені в основу діяльності Інститутів
музичної терапії 15 зарубіжних країнах, у тому числі – Англії, Франції, Німеччини,
Австрії, США та ін. Безперечно, ХХI століття має дати могутній поштовх і нашій
країні для застосування музикотерапії у медицині, психіатрії, і особливо у
педагогіці, яка, на жаль, ще не до кінця осягнула та усвідомила значення музики не
 21

тільки як естетичної категорії “прекрасного”, що розвиває різнобічні якості

особистості, а ще й як засобу, що має великі психотерапевтичні, лікувальні, а
головне виховні можливості.
Мета даного матеріалу полягає в розкритті цілющих особливостей музичного
мистецтва як ефективного метода профілактики нервово-психологічних
перевантажень учнів, вчителів та кожної людини.
“Поринаючи в царину мистецтва, ми отримуємо позитивні емоції, дія яких
гальмує негативне ставлення і сприяє врівноваженню емоційного стану”. Проте,
вважають, що “сприймання музики – індивідуальне, і кожний обирає для цього свої
улюблені твори”. Також наголошують на наявності у вчителя фонотеки та вміння
грати на музичних інструментах .
Музикотерапія може використовуватися як прийом на уроках художньо-
естетичного циклу і як допоміжний засіб “рятування” від «шкільних стресів» у
позаурочні години. Пропонуємо такі її напрями як механізми виховного і
психотерапевтичного впливу: емоційне активування в ході уроку; музичний
катарсис; емоційна розрядка або регулювання емоційними станом; розвиток
комунікативних здібностей; підвищення художньо-естетичних потреб; набуття
нових засобів емоційної експресії; формування установок на позитивні відносини з
собою, з колективом, зі світом.
Активна форма музикотерапії ефективно реалізується через фольклорні
жанри, що є синтезом співу, гри, народної хореографії. Діти опановують жанри
гуртового народного виконавства, що породжує радість творчості, любов і шану до
своєї землі.
До активної форми відносяться ритмотерапія, вокалотерапія, гра на музичних
інструментах.
Пасивна форма музикотерапії (через слухання музики) передбачає допомогу у
вирішенні різних завдань, як то :
 розвиток комунікативної культури через спільне прослуховування
музики, що забезпечує безпосередність та відкритість власних почуттів,
 22

опосередковано спрямоване на підтримку взаємних контактів,

взаєморозуміння і довіри між собою; обговорення власних вражень,
відчуттів, асоціацій, що сприяє виникненню загального позитивного,
піднесеного настрою;
 зниження нервово-психічної напруги та зняття розумової втоми під час
слухання музики у стані «внутрішнього спокою», збагачення асоціацій
та музичних вражень;
 розвиток уваги, пам’яті із застосуванням попередньої установки на
прослуховування, зосередженість на виявленні елементів музичної
виразності як змістових складових твору.
Фонове використання музики застосовується для створення певної емоційної
атмосфери, релаксації, для кращого запам’ятовування навчального матеріалу тощо.
Ефективним є використання синкретичного впливу різних мистецтв
(прикладів образотворчого мистецтва або літературних аналогій), який сприяє
розвитку художньої уяви, піднесеному емоційному стану та поглибленому
розумінню внутрішнього змісту музики й її емоційно-образної наповненості.
Важливе місце займають психологічні тренінги у процесі звучання музики для
досягнення душевної рівноваги, контролю над власною увагою, оволодіння умінням
сконцентруватись, вслуховуватись у її звучання та контролювати себе. Це покращує
загальну пам'ять, сприяє розвитку навичок самоконтролю.
Серед важливих тематичних спрямувань програми з музикотерапії особливе
місце відводиться усвідомленому прослуховуванню у свої почуття.
Результати, які очікуються:
• Створити позитивні емоції в класі
• Зняти психоемоційні напругу
• Покращити фізичне здоров’я
• Досягнути рівновагу і баланс в навчальному процесі
• Виховувати високоморальні якості
• Виробляти уміння і навички співпереживання
 23

• Формувати відповідальність за власні вчинки і слова

• Виховувати почуття ритму, уміння легко і гарно рухатися, відповідно
до характеру мелодії
• Активізувати найкращі риси дитини, емоційно сприймати оточуючий
світу, духовно-моральні якості
• Поліпшувати комунікативні якості
• Розвивати спостережливість, логічно мислити, уміти співставляти,
узагальнювати
• Формувати естетичне відчуття: уміння бачити, сприймати і цінувати
красу як внутрішню, так і зовнішню
• Активізувати творче мислення та уяву
• Стабілізувати поведінку, покращувати дисципліну
• Поліпшувати всі види творчості, активізувати прояви творчої діяльності
на всіх рівнях
• Розвивати здібності та тонко відчувати оточення
• Стимулювати мовленнєву діяльність
• Уміти вільно і легко висловлювати свої думки
• Формувати уміння правильно дихати
• Сприяти рухливій координації, розслабленню-релаксації
• Виховувати уміння виконувати рухи під музику
• Розвивати спостережливу, зорову і слухову пам’ять
• Розвивати і збагачувати лексичний запас
• Уникати вульгаризмів, жаргонізмів, грубощів, образ
• Удосконалювати моторику тіла та координувати свої наміри і дії
• Розширювати уяву дітей про емоції, відчуття, бажання, вчинки
• Підвищувати розумову працездатність учнів
Отже, музикотерапія — це психотерапевтичний метод, який використовує
музику як засіб корекції.
 24

Висновок до розділу 2

Сприйняття музики, її виконання і створення є основними формами не тільки

музичного сприйняття, але й музичної психотерапії. Кожен учитель музики є
стихійним психотерапевтом, що змінює за допомогою музичного мистецтва настрій
і світовідчуття своїх учнів. Завдяки дослідникам, що вивчали психофізіологічний
аспект впливу музики, можна вважати твердо встановленими наступні факти:
Музика справляє помітний вплив на хвилинний об'єм крові, частоту пульсу,
кров'яний тиск, рівень цукру в крові;
Підвищує і знижує м'язовий тонус;
Стимулює появу емоцій;
Покращує вербальні і арифметичні здібності;
Стимулює процеси сприйняття і пам'яті;
Активізує творче мислення.
Тому, за допомогою музикотерапії можна моделювати емоції, допомогти
збалансувати психоемоційний стан і поведінку дитини. Прийоми розповідання казки
допомагають зменшити відчуття тривоги і невпевненості. Народна і дитяча музика
дає відчуття безпеки. Розслаблюючою дією володіють ігри на розвиток дрібної
моторики. Заспокійливий ефект носять звуки природи. Рухлива дитина, завдяки
сприйняттю музики, заспокоюється, а нерішуча і неконтактна дитина значно
підвищить свій власний тонус, рівень бадьорості. Заняття з використанням
музикотерапевтичних технологій дають багатий досвід спілкування, наповнюють
життя радісними та яскравими враженнями.
 25

ВИСНОВКИ

Вирішення проблеми збереження здоров'я дітей потребує уваги педагогів,

медиків, батьків, представників громадськості. Особливе місце та відповідальність з
оздоровчої діяльності відводиться освітній системі, яка повинна зробити освітній
процес здоров'язберігаючим.
Формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до
здоров'язберігаючого навчально-виховного процесу, де велику роль відіграють
музикотерапевтичні технології.
Музикотерапевтична технологія - це інноваційна педагогічна
здоров'язберігаюча технологія, яка спрямована на збереження та укріплення
індивідуального здоров'я учнів за допомогою послідовних дій в ході навчально-
виховного процесу, яка має наступні складові: вокалотерапія; ритмотерапія;
фольклорна арт-терапія; казкотерапія; терапія творчістю; сміхотерапія, ігротерапія.
Однією з основних задач використання музикотерапевтичних технологій на
уроках музики є відновлення позитивного емоційно-енергетичного тонусу учнів,
зняття нервово-психічних перевантажень.
Формами застосування музикотерапії можуть бути активна та рецептивна
музикотерапія. Рецептивна музикотерапія (пасивна) відрізняється тим, що людина в
процесі музикотерапевтичного процесу не бере в ньому активної участі, займаючи
позицію простого слухача. Активні методи музичної терапії засновані на активній
роботі з музичним матеріалом: інструментальна гра, спів.
Музикотерапія передбачає використання спеціальної добірки музичних творів
з метою впливу на емоційно-почуттєву сферу дитини, її духовне зростання,
забезпечення релаксації та емоційного тла для оптимізації різних видів діяльності.
На уроках музики вчитель може застосовувати музикотерапевтичні технології,
до яких входять: вокалотерапія; ритмотерапія; фольклорна арт-терапія;
казкотерапія; терапія творчістю; сміхотерапія, ігротерапія.
 26

До ігор, які впливають на розвиток голосового апарату відносяться

фонопедичні ігри. Існують «Пальчикові ігри», які діти із задоволенням виконують
на уроці музики.
Як ми бачимо - уроки музики нерозривно пов'язані зі здоров'язберігаючих
технологіями,які покликані виховувати, стимулювати у дітей бажання жити, бути
здоровими, вчити їх відчувати радість від кожного прожитого дня; показувати їм,
що життя - це прекрасно, викликати у них позитивну самооцінку.
Ми з'ясували, що за допомогою музикотерапії можна моделювати емоції,
допомогти збалансувати психоемоційний стан і поведінку дитини. Прийоми
розповідання казки допомагають зменшити відчуття тривоги і невпевненості.
Народна і дитяча музика дає відчуття безпеки. Розслаблюючою дією володіють ігри
на розвиток дрібної моторики. Заспокійливий ефект носять звуки природи. Рухлива
дитина, завдяки сприйняттю музики, заспокоюється, а нерішуча і неконтактна
дитина значно підвищить свій власний тонус, рівень бадьорості. Заняття з
використанням музикотерапевтичних технологій дають багатий досвід спілкування,
наповнюють життя радісними та яскравими враженнями.
 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонова-Турченко О. Г., Дробот Л. С. Музична психотерапія.

[Посібник-Хрестоматія] / О. Г. Антонова-Турченко, Л. С. Дробот. - К., АСТ, 1997. -
456 с.
2. Бехтерев В. М. Охрана детского здоровья / В. М. Бехтерев // Проблемы
развития и воспитания человека. Избранные психологические труды. - М.: Ин-т
практической психологии. - Воронеж: МОДЄК, 1997. - 416 с.
3. Брусиловський Л. С. Музикотерапія [Керівництво по психотерапії] / Л.
С. Брусиловський. - К., Освіта, 1985. - 285 с.
4. Введення в музикотерапію / Под ред. Г.-Г.Декер-Фойгт. - СПб.: Пітер,
2003. - 356 с.
5. Ворожцова О. А. Музика і гра в дитячій психотерапії / О. А. Ворожцова.
- М., Просвіта, 2004. - 326 с.
6. Кудина Г., «Литература как предмет эстетического цикла», 1-3 класса /
Г. Кудина, З. Новлянская. - М.: Центр альтернативной педагогики искусства, 1990 г.
- 86 с.
7. Геник С. Музична терапія / С. Геник / / В кн. Геник С. Людина. Сім'я.
Україна. - І.-Франківськ: 2000. - С. 56.
8. Кабалевский Д. Б. «Как рассказывать детям о музыке» / Дмитрий
Борисович Кабалевский. - М.: «Просвещение», 1989 г. - 216 с.
9. Драганчук В. М. Музика як фактор псіхокорігування: Історичні,
теоретичні и практичні аспекти / В. М. Драганчук. - К., АСКО, 2003. - 305 с.
10. Єлькін В. Цілюща магія музики. Гармонія кольору і звуку в терапії
хвороб [текст ] / В. Єлькін. - СПб.: Питер, 2000. - с. 46.
11. Євдокімова Ю., Мельниченко В. Музична терапія: Що? Навіщо? Як? /
Ю. Євдокімова, В. Мельниченко. - К., Музична Академія. - 1993 - № 1 - С.178-183
12. Зав'ялов В. Ю. Регулятивний музичний тренінг та музична терапія для
дітей та підлітків / В. Ю. Зав'ялов . - К., Освіта, 1990. - С. 234.
 28

13. Карвасарский Б. Музыкатерапия // Психотерапевтическая энциклопедия;

Под. ред. Б.Д. Карвасарского. - СПб: «Питер», 2000. - С.392 - 394.
14. Музика душі. Введення в музикотерапію. Складено по лекціях Антоніо
Менегетті / Пер. з італійського. - СПб., Пітер, 1992. - 298 с.
15. Музикотерапія: теорія та історія [навч. Посіб] / В. Драганчук. - К.,
Освіта, 2001. - 346 с.
16. Музыкатерапия Психотерапевтическая энциклопедия; Под. ред. Б.Д-.
Карвасарского. - СПб: «Питер», 2000. - С.392 - 394.
17. Паньків Л. Вплив музики на псіхічне здоров'я особістості / Л. Паньків //
Початкова школа. - 1999. - № 1. - С. 58 - 59.
18. Педагогічна майстерність:[ Підручник] / І. А.Зязюн, Л. В. Крамущенко,
І. Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. - 2-ге вид. - К.: Вища шк., 2004. - 422 с.
19. Петрушин В. І. Музична психотерапія. Теорія і практика / Володимир
Іванович Петрушин. - М., Мисль, 1999. - 432 с.
20. Побережна Г. І. Музична терапія як предмет вдосконалення
психокультури / Г. І. Побережна // Проблеми педагогікі мистецтва. Сер.: Музична
педагогіка и Мистецтвознавство. - Зб.статей: Вип. I. - Ялта: РВВ РВНЗ КДУ, 2007. -
С. 51-61
21. Проблеми педагогікі мистецтва. Сер.: Музична педагогіка и
Мистецтвознавство. - Зб.статей: Вип. I. - Ялта: РВВ РВНЗ КДУ, 2007. - С. 51-61.
22. Сафарова И. «Пальчиковые игры» / И. Сафарова. - ЕПУ, Екатеринбург:
Уральский институт проектирования, 1995. - 98 с.
23. Цагарелли Ю. А. Функциональная музыка в структуре психологической
службы вуза / Ю. А. Цагарелли // Психологическая служба в вузе. - Казань: Изд-во
Казанского университета, 1981. - С.189-214.
24. Чепіга М. П., Чепига С. М. Стимуляція здоров'я та інтелекту / М. П.
Чепіга, С. С. Чепіга. - К., Освіта, 2006 . - 265 с.
25. Шабутін С. Зцілення музикою / С. Шабутін, С. Хміль,І. Шабутіна. -
Тернопіль: Підручники и посібники, 2008. - 246 с.
 29

26. Шошина Ж. Про музичну терапію / Ж. Шошина // Психологія процесів

художньої творчості. - М.: Наука, 1984. - С.215-219.
27. Шушарджан С.В. Музыкотерапия и резервы человеческого организма /
С. В. Шушарджан. - Москва: АОЗТ “Антидор”, 1998.- 363 с.
28. Юсфін А. Г. Музика - сила життя / А. Г. Юсфін. - СПГ.: ТОВ "Аюрведа
Плюс", 2006. - 146 с.
 30

Додаток 1

МУЗИЧНІ ТВОРИ ДЛЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОЇ РЕЛАКСАЦІЇ

Й. Бах. Арія із Сюїти № 3, Бранденбурзький концерт № 6 (для молодшого,
середнього та старшого шкільного віку).
Г. Гендель. «Музика на воді» (для середнього шкільного віку).
A. Вівальді. Концерт C-dur для флейти з оркестром (Largo) (для середнього
шкільного віку).
B. Моцарт. Симфонія № 40 C-dur (andante di mol to), Дивертисмент № 17 ч. 2
(для старшого шкільного віку).
В. Моцарт. «Аве верум» (для середнього та старшого шкільного віку).
П. Чайковский. Сюїта «Моцартіана» (для старшого шкільного віку).
Ф. Шопен. Прелюдія № 15 (для старшого шкільного віку).
М. Лисенко. «Елегія».
П. Масканьї. «Інтермеццо» з опери «Сільська честь» (для молодшого,
середнього та старшого шкільного віку).
А. Вівальді. «Глорія», «Domine Deus» (для старшого шкільного віку).
Ф. Шуберт. «Аве Марія» (для середнього, молодшого та старшого шкільного
віку).
М. Кедров. «Отче наш» (для середнього та старшого
шкільного віку).
Л. Бетховен. Соната № 8, ч.2 (для середнього та
старшого шкільного віку).
К. Дебюссі. «Гроза» (для старшого шкільного віку).
П. Чайковський. «Баркарола» із циклу «Пори
року» (для молодшого, середнього та старшого шкільного віку).
Раги: «Білвал», «Яман», «Гункалі», «Малкаунс», «Бхайрав»,
«Джейджейванті», «Бхуп», Дарбарі» (для молодшого, середнього та старшого
шкільного віку).
Українські колискові пісні :«Ой-да гой-дагой...», «Котику» та ін.

МУЗИЧНІ ТВОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ ОБРАЗНИХ УЯВЛЕНЬ І

ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ТА ФАНТАЗІЇ
П. Чайковський. «Пори року» (для середнього та старшого шкільного віку);
П. Чайковський. «Дитячий альбом» (для молодшого та середнього шкільного
віку).
К. Сен-Санс. «Лебідь».
 31

Е. Гріг. «Пісня Сольвейг», «Ранок»», «Танок Аніти», «В печері гірського

короля» з оркестрової сюїти «Пер ГІонт» (для середнього шкільного віку).
О. Бородін. «Картинки з виставки» (для середнього шкільного віку).
М. Римський-Корсаков. «Політ джмеля» (для молодшого та середнього
шкільного віку).
П. Чайковскьий. «Танок феї Драже», «Вальс квітів» із балету «Лускунчик»
(для молодшого та середнього шкільного віку).
К. Дебюссі. Прелюдія для фортепіано № 24, «Дитячий куточок», «Дівчина з
волоссям кольору льону», «Відпочинок фавна».
М. Равель. «Хабанера», «Павана».
С. Прокоф’єв. «Казки старої бабусі», «Симфонічна казка».
М. Скорик. «Гуцульський триптих».
Є. Станкович. Вокально-симфонічні твори Псалом № 27 для чоловічого хору,
Псалом № 22 для жіночого хору, Музика до кінофільмів «Мавка», «Роксолана» (для
старшого шкільного віку).
М. Лисенко. Вальс.
А. Хачатурян. Вальс із драми Маскарад», «Танець із шаблями» із балету
«Гаяне».
М. Римський-Корсаков. «Пісня індійського гостя» з опери «Садко».
М. Римський-Корсаков. симфонічна поема «Шахерезада» (для середного та
старшого шкільного віку).
Р. Шуман. Симфонія № 1, частина 2; Симфонія № 2, частина 2 (для середнього
старшого шкільного віку).
Ф. Шопен. Прелюди, Вальси, Ноктюрни, Мазурки, Етюди (за вибором).
Ф. Мендельсон. Концерт для скрипки оп. 64; Симфонія № 4, частина 2 та З,
Сюїта «Сон в літню ніч»; Ноктюрн (для середнього та старшого шкільного віку).
Д. Верді. Увертюра до опери «Сицилійська вечеря» (для старшого шкільного
віку).
Е. Гріг. Концерт для ф-но з оркестром оп. 16, частина 2; «Ранок», «Пісня
Сольвейг» із сюїти «Пер Гюнт».
Й. Брамс. Концерт для скрипки з оркестром оп. 77. Колискова.
И. Штраус. «Там, де цвітуть лимони» оп. 364. «Віденська кров» оп. 354.
«Прощання з Петербургом» оп. 210. Фортепіанний квартет оп. 60.
К. Сен-Санс. «Карнавал тварин».
П. Чайковський. Сцени з балету «Лебедине озеро». Концерт для ф-но з
оркестом № І, частина 2. Концерт для скрипки з оркестром оп. 35, частина 2.
«Дитячий альбом».
 32

Додаток 2