МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ
Факультет мистецтв
Кафедра методики музичного виховання, співу та хорового
диригування
«Допущено до захисту» Реєстраційний №____
Завідувач кафедри «___»____________2020 р.
____________ Любар Р. О.
«__»__________20__ р.

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ Д. Б. КАБАЛЕВСЬКОГО

ТА ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В СУЧАСНУ ШКОЛУ
Курсова робота з методики музичного виховання

Студента групи ЗММСК-19

Факультету «Музичне мистецтво»
014.13 Середня освіта (Музичне мистецтво)
Боченкова Олександра Сергійовича
Керівник кандидат пед. наук, доцент
Варнавська Л. І.
Оцінка:
Національна шкала ________________   
Шкала ECTS ____ Кількість балів____
Голова _____________________
(підпис) (прізвище, ініціали)
Члени ЕК ________________________
(підпис)     (прізвище, ініціали)
________________________________
(підпис)     (прізвище, ініціали)
________________________________
(підпис)     (прізвище, ініціали)
________________________________
(підпис)     (прізвище, ініціали)

Кривий Ріг-2021
1
 ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1...................................................................................................................................................6

СУТНІСТЬ ТА ОСНОВА МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ, ЯК

РЕВОЛЮЦІЙНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ Д. Б.
КАБАЛЕВСЬКОГО................................................................................................................................6

1.1 Життєвий та педагогіко-творчий шлях..............................................................................6

Д. Б. Кабалевського. Усвідомлення недосконалості музично-педагогічного виховання.......6

1.2 Музично-педагогічна концепція Д. Б. Кабалевського, як фундаментальна опора

шкільної музичної освіти.................................................................................................................11

1.3 Основні принципи і методи навчальної програми Д.Б. Кабалевського......................15

РОЗДІЛ 2.................................................................................................................................................19

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА НАД ПІДТВЕРДЖЕННЯМ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВРОВАДЖЕННЯ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ Д. Б. КАБАЛЕВСЬКОГО У
СУЧАСНУ ШКОЛУ.............................................................................................................................19

2.1 Методичні та методологічна проблеми виховання школярів............................................19

2.2 Аналіз виховання у сучасній школі на теоретичних та педагогічних засадах музичного

виховання Д. Б. Кабалевського.......................................................................................................23

ВИСНОВКИ...........................................................................................................................................27

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ......................................................................................................................30

2
 ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток сучасної шкільної освіти на разі досяг

явного прориву, але педагогічні основи заклали ще до початку інформаційно-
технічного та мультимедійного прогресу, тому важко уявити сучасну освіту
без конкретно-причинної бази педагогічних навичок та умінь педагогів
минулих років, на основі яких закладалась зокрема сучасна музична
педагогіка.
Педагогіка є наукою дуже спірною, так як вміщує у себе різні методи,
та погляди на педагогічні проблеми, але на ряду зі спірністю цієї науки ми
можемо також виокремити і узгодженість деяких науково педагогічних засад,
які у кінцевому результаті формують нашу сучасну освіту. За основу даної
праці, ми розглянемо та проаналізуємо роботу великого педагога та
музиканта XX ст. Д.Б. Кабалевського та його вклад у всесвітню педагогіку, а
також впровадження національного виховання у сучасну музичну освіту яка
попри всі педагогічні проблеми вмістила у собі синтез минулих поглядів та
методів викладання музичного виховання інших педагогів таких, як
А.В. Луначарський [20], Н. К. Крупська [8], В. А. Сухомлинський [23],
В. Н. Шатська, Н. Л. Гродзенська, Б. В. Асаф’ев [1].
Д. Б. Кабалевський створив унікальну музично-педагогічну концепцію
розвитку дитячої особистості на основі логічно обґрунтованих методів
науково довівши ефективність нового музичного виховання тим, що його
концепція і досі формує скелет сучасного музично педагогічної освіти лише з
невеликими відмінностями за період минулого та сучасного століття. Він був
одним з небагатьох, хто боровся за високу духовність, як мету музичного
виховання, оскільки вірив у широкому сенсі в ідею створення масового
виховання, яке б у свою чергу будувало нове ставлення не тільки до музики,
а і до музичної культури. Він не дивився у теперішнє, він дивився у
вихованців майбутнього. Ця ідея стала основою для створення такої
монументальної програми, яка б висвітлювала музику не як окрему

3
дисципліну, а як світосприйняття, що давала б змогу закладати основи
художньо-естетичного виховання з дитинства, створюючи тим самим попит
на високохудожнє мистецтво в майбутньому.
Зважаючи на гуманізацію сучасної освіти та її зосередженість на
особистісному усебічному розвитку школяра, що передбачає виховання
цілісної особистості здатної до самостійного вибору цінностей актуальним є
формування естетичної культури учнів. Уроки музичного мистецтва мають
широкий потенціал у вихованні естетичних смаків, цінностей та сприяють
розвитку духовності в цілому. Тому важливим питанням постає пошук
конкретних шляхів у формуванні естетичного виховання на уроках
музичного мистецтва, що й зумовлює актуальність питання.
Мета дослідження. На основі науково-методичної літератури
проаналізувати основні принципи музично-педагогічної концепції
Д. Б. Кабалевського та передумови її створення. Виділити основні проблеми
музично-педагогічного виховання які сформувались в сучасній педагогіці.
Обґрунтувати доцільність концепції у вихованні художньо-естетичних
цінностей у сучасній школі.
Об’єкт дослідження. Музично педагогічна концепція
Д. Б. Кабалевського.
Предмет дослідження. Передумови нового революційного методу
виховання дітей музичному мистецтву в школі. Педагогічні умови розвитку
музичної особистості школяра на основі музично-педагогічної концепції Д.Б.
Кабалевського.
Відповідно до мети були поставлені такі завдання:
- Проаналізувати недосконалості музично-педагогічного
виховання, як передумову та рушійний важіль для створення нової
музичної освіти.
- Дослідити основні принципи музично-педагогічної
концепції Д. Б. Кабалевського.

4
 - Дослідити ефективність концепції Д. Б. Кабалевського, як
базової в шкільному музичному вихованні.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань
використовувались методи теоретичного дослідження: аналіз, порівняння та
узагальнення наукової та навчально-методичної літератури; та емпіричні:
педагогічне спостереження.
Структура курсової роботи містить вступ, два розділи з
підрозділами, висновки до кожного розділу, загальні висновки, список
використаної літератури та додатки. Список використаних джерел налічує 25
найменувань. Загальний обсяг роботи 32 сторінки з них основного тексту 26
сторінкок.

5
 РОЗДІЛ 1
СУТНІСТЬ ТА ОСНОВА МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ
КОНЦЕПЦІЇ, ЯК РЕВОЛЮЦІЙНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ
ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ Д. Б. КАБАЛЕВСЬКОГО

1.1 Життєвий та педагогіко-творчий шлях

Д. Б. Кабалевського. Усвідомлення недосконалості музично-
педагогічного виховання.
Дмитро Борисович Кабалевський народився напередодні першої
Російської революції – 30 грудня 1904 року у Петербурзі в сім’ї математика.
Любов до музики прививала матір, не маючи музичної освіти навчала дітей
розуміти велику роль мистецтва в розвитку культури і кругозору людини. З
семи років почав займатись музикою. Вчителька була занадто консервативна
до творчих проявів Кабалевського, тому у дитинстві Дмитро міг тільки
мріяти про свободу творчого розвитку особистості.
1925 вступ до Московської консерваторії одразу на два факультети по
класу композиції до М. Я. Мясковського, та по класу фортепіано до
А. Б. Гольденвейзера. Вже під час навчання у консерваторії почав викладати
у музичному технікумі ім. А. Н. Скрябіна який закінчив у 1925р [8].
1929 – закінчення консерваторії. Через декілька років, у 1932 році
повернувся туди в ролі професора викладати композицію. Слід зауважити,
що композиторська практика була набагато ближча до Кабалевського, але
мрія життя була стати педагогом. Але перед тим, як почати свій педагогічний
шлях, як і всім потрібно було спочатку набратись практичного досвіду, а
потім на основі знань впроваджувати та розвивати свої ідеї, або теорії. В
наслідок його педагогічної праці музична концепція отримала по новому
нове відображення музичної освіти. Передумови для створення чогось нового
ставила педагогіка Радянського Союзу, яка передусім нищила художність
музики змушуючи трактувати лише ті музичні твори які відповідали ідеології
влади, що аж ніяк не зумовлювало сприятливого ґрунту для композиторів,
6
але разом з тим педагогічна діяльність навпаки слідувала уперед тим самим
перекваліфіковуючи композиторів Радянського Союзу у педагогів
майбутнього. Не дивлячись на теоретичний розвиток методичної думки, у
післявоєнні роки навчання музики у школі, було лише у початкових класах,
до того ж заняття були не стабільні. Переважна більшість вчителів не мала
музичної освіти, що на пряму впливало на рівень музичної усвідомленості та
розвитку школярів. Також негативно вплинуло суттєве скорочення
навчальних годин, і недоцільна музична програма [10]. Тому причинами для
створення нових підходів до музичної освіти стали:
 низький рівень музичної культури у народі;
 незадовільний стан музичного виховання у школі;
 застаріла навчальна програма, відсутність конструктивної
методичної літератури;
Д. Б. Кабалевський вирізнявся тим, що він не відкидав ніяких
композиторських та наукових зв’язків синтезуючи погляди різних
композиторів та педагогів у своє особливе бачення музичного мистецтва та
педагогічної практики. Тож варто відзначити його відданість педагогічній
роботі у тому наскільки ґрунтовно та геніально він збирав свої знання
враховуючи актуальність тодішніх педагогічних завдань та цілей.
Першим поштовхом до революції у музичному вихованні стало
перейменування предмета музики, з моменту настання нової Радянської
влади шкільна освіта замінила назву предмета музики з «Божого слова» у
якому основою програми був спів та підготовка співаків у церквах, на нову
«Спів (музика)» 1918р. Така назва предмету стала проблемою для
педагогічного розуміння сутності предмету, що не сприяло його розвитку.
Обумовлювалось це тим, що педагогічне трактування викладення матеріалу
ґрунтувалось на основі старої програми «Спів», а лапки ніби видозмінювали
це на новизну програми «Музика» [15]. Від нестачі компетентності
музичного виховання вчителів вони розуміли предмет конкретизуючи його
все рівно, як спів. У 1920 заклавши в основу дуже доцільну педагогічну
7
морально-етичну думку, та переписавши назву на предмет «Музика»,
ставлення до нової мети та цілі не змінилось. Ідейність програми 1920 року
була на досить високому духовно-культурному напрямі, але це не посприяло
будь-яким конструктивним змінам нового виховання. Це були наслідки
конкретизації програми 1918р. Вчителі на основі програми ставили за мету
не розвиток духовного світу дітей, а розвиток культури хорового співу, який
нівелював будь-які спроби науковців-педагогів створити новий шаблон
тематики програми та викладення матеріалу. У 1960 році вийшла нова
програма «Спів», її підтримала переважна більшість педагогів і вона стала
основою музичного виховання. У 1965 році випустили ще одну програму під
назвою «Музика» яка розуміла у основі спів, як засіб музичне виховання.
Зважаючи на нерозуміння між назвами програм та їхніми ідейними цілями,
виникла потреба додавати пояснювальні записки, та статті, які нажаль не
відтворювали в повній мірі зміст та суть програми. Ще одною з причин
незадовільного стану музичного виховання стало роз’єднання уроку на три
частини: спів, теорію (грамоту), та слухання, що не принесло бажаних
результатів, бо не виконувало чітко поставленої задачі розвитку духовного
світу дітей.
Розуміючи недосконалість музичного виховання у   1973 році
Д. Б. Кабалевський розпочав роботу над розробкою експериментальної
програми «Музика», над якою він тривало працював разом за лабораторією
музичного навчання Радянського Союзу. Великий вклад по впровадженню
програми Кабалевського в практику зробила Московська лабораторія по
музичному вихованню. 1980 року програма була видана та розповсюджена
масовим тиражем для 1-3 класів, а через декілька років для 4-7 класів, та
стала обов’язковою на всій території Радянського Союзу. Нова програма
мала повноцінне концептуальне обґрунтування та чітку програму дій
[25, с. 5]. Головним досягненням став тематизм, який ґрунтувався на
логічному та послідовному осягненні музики. Кабалевський був
продовжувачем педагогічних ідей Б. В. Асаф’єва. Музика – мистецтво, тобто
8
таке явище в світі, створюване людиною, а не наукова дисципліна, якої
навчаються та яку вивчають вважав Асаф’єв [1]. Саме Асаф’єв мав
надзвичайний вплив на Кабалевського у його філософській течії сприймання
музики, як живої матерії. Повністю переосмислюючи її як щось живе й
дихаюче Кабалевський дійшов до думки, що музика, як урок виховання,
повинна була відразу сприйматись як глибоке емоційне враження у гармонії,
та структурі творів. За років Радянського музикознавства так вийшло, що
Асафьєв був першовідкривачем не тільки у сприйнятті музики, а також мав
свій досить цікавий погляд на інтонування, або тематику як музичного
виховання так і джерела створення музики тогочасного Союзу стверджуючи,
що народна пісня та творчість є на стільки багатогранною та різноманітною, і
тільки народне може виховувати народні маси не травмуючи, а навпаки
розвиваючи музичне сприйняття культури народів. В своїх працях Асаф’єв
визначив основні педагогічні принципи в роботі з масовим слухачем
підкреслюючи значення виховання слуху в школі він вважав необхідним
розвиток широкого естетичного сприйняття музичного мистецтва, але
конкретної програми занять він не створив. Асаф’єв підкреслював зв’язок
музики з життям, який проявлявся в інтонуванні, як відображенні соціальної
дійсності [2]. Ця ідея завжди була присутня в теоретичній частині шкільних
програм, але саме Кабалевський взяв її за основу та заклав з часом у свою
концепцію.
Єдність творчих принципів та поглядів Асафьєва та Кабалевського
проявляється перш за все у підході до музики, як до інтонаційного
мистецтва, «Мистецтва інтонуючого смислу». Але інтонаційне вчення
Асафьєва було направлено в першу чергу до професійних музикантів і
ставила своєю метою наукове пізнання музики як мистецтва інтонації, тоді як
музично-педагогічна концепція Кабалевського була направлена до дітей [6].
Тому необхідним був синтез інтерпретації теорії положення інтонаційного
вчення Асафьєва з курсом методики та методів нового музичного виховання
у школі.
9
 Революційні погляди Кабалевського, щодо недосконалості педагогічної
та музичної освіти мали серозний вплив на подальший розвиток та
реформацію у музично-педагогічній діяльності.
Спірність питання, щодо кадрової політики учнів, тобто кому
конкретно треба навчатися музиці дуже гостро ставилась на винесення у Раді
державних інститутів навчання, та потребувала не тільки педагогічної
зацікавленості, а і чималої підтримки з бюджету. Д. Б. Кабалевський після
винесення питання, озвучив свою думку, а саме, що виховання музикою
повинно охоплювати та розповсюджуватись на усіх дітей у культурно-
розвиваючих цілях. Врешті його підтримала Рада Радянського Союзу та
виділила чималий бюджет на розробку експериментальної програми.
Це посприяло залученню не тільки великих академіків, а й тих
педагогів які у рамках застарілої музичної програми потребували тотального
перепланування музичної освіти, адже треба було таким чином створити курс
щоб ним користувались усі вчителі музичних дисциплін. Д. Б. Кабалевський
опираючись на праці різних педагогів намагався вишукувати паралельні лінії,
синтезувати різні погляди та думки які мали педагогічну цінність в
реформуванні музичного виховання. Зокрема на ідеї Н. Я. Брюсової,
професорка внесла чималий внесок у розвиток музично-теоретичних
дисциплін. Її ідея полягала у тому, що мистецтво у школі повинно бути у
першу чергу методом виховання [4]. Також на доробки Н. К. Крупської,
котра розкрила сутність виховної мети мистецтва у школі. За Крупською
через засоби музики, та емоційне викладання композитором музичної
тканини, можна виховати морально-етичні сторони у підростаючого
покоління, що напряму вирішувало питання масового морально-етичного
розвитку дітей (вони ж і є суспільство) у майбутньому розвитку
Соціалістичного Союзу [13, с. 317]. Також розділяв погляди А. В.
Луначарського котрий вважав що під естетичним вихованням слід розуміти
не викладання якогось спрощеного дитячого мистецтва, а системний

10
розвиток органів чуття та творчих здібностей, що розширює можливість
насолоджуватись красою та створювати її [20, с. 102].
Ще одним питанням проблематики викладу музичного виховання стала
розбіжність у поглядах деяких педагогів. Багато педагогів вважали що
підлітки можуть засвоювати більший обсяг інформації, тож вбачали
доцільним збільшити об’єм матеріалу, коли в свою чергу інша половина
прагнули збільшити годинне навантаження. Вирішенням цього питання стала
влада, яка постановила одну годину у тижні. Тож постало ще складніше
питання перед Д. Б. Кабалевським, як ефективно синтезувати об’єм матеріалу
та кількість годин.
Його робота завжди була критичною по відношенню до поставлених
задач та проблем, його кредо було педагогіко-догматичним, він не займався
тим у що щиро не вірив. Найголовніші питання не «як?», і навіть не «що?», а
«в ім’я чого?». Основний метод його роботи це пошук істинного виховання,
цю задачу він не перекладав на всіх педагогів, він створив істинну того у що
вірив, борючись проти грубості та вульгарності у мистецтві.
Отже, ми розглянули проблеми, та ідеї різних педагогів, професорів та
композиторів. Тепер слід поглянути у саму суть нової музичної програми,
яку створив Д. Б. Кабалевський. У світлі причинно-наслідкових зв’язків, які
виникли від своєрідного трактування предмету музики та некомпетентності
викладачів музики, можна зробити висновки, що усвідомлення необхідності
створення програми нового покоління Д. Б. Кабалевським призвело до
геніального педагогічного надбання, яке і по сьогодні досить широко
використовується.
1.2.Музично-педагогічна концепція Д. Б. Кабалевського, як
фундаментальна опора шкільної музичної освіти.
Зважаючи на загальні ідеї гуманізму та гуманістичної педагогіки,
головною цінністю постає дитина та особистісно-орієнтовний підхід до її
виховання та навчання.

11
 Відповідно до державного стандарту початкової освіти метою
початкової освіти є: всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей,
компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та
індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування
цінностей, розвиток самостійності творчості, та допитливості. Для реалізації
мети важливим є урахування вікового розвитку дитини [9].
Спираючись на Всесвітню конвенцію Організації Об’єднаних Націй
про права дітей, цінність дитинства оберігається шляхом встановлення
освітніх вимог, які відповідають віковим особливостям дитини, визнання
прав дитини на навчання через діяльність, зокрема гру, посильне домашнє
завдання, яке дає змогу збільшити рухову активність, і творчість дитини
[11].
Вимоги до результатів навчання визначаються з урахування рівня
освіченості. Культурна компетентність передбачає, залучення до різних видів
мистецької творчості шляхом розкриття і розвитку природних здібностей
творчого вираження особистості. Метою мистецької освітньої галузі є
формування культури та інших освітніх компетентностей, у процесі
пізнання мистецтва та художньо творчого самовираження в особистому та
суспільному житті, повагу до національної мистецької спадщини.[стандарт].
Зважаючи на низку вимог, які були оголошені та подані у законодавство, на
основі конвенції «Про права дітей» підписаною у 1989 році, можна сказати
що Дмитро Борисович Кабалевський ще задовго до підписання Конвенції
«Про права дітей» розробив план дій по вихованню, розвитку та збереженню
прав особистісного культурного розвитку учнів, створивши концепцію, яка
давала усі можливості для художньо творчого росту, та не утискала права на
дитинство. Концепція мала чітку структуру щодо розвитку, гуманність
виховання була обумовлена любов’ю до дітей та культури, усіляко
підтримуючи важливість дитинства Д. Б. Кабалевський виховував не одне
покоління, він виховував культуру майбутнього.

12
 Д. Б. Кабалевський взяв за основу головне протиріччя старих програм
між прагненням до цілісності уроку, та фактичним розділенням його
структури на три частини та створив каркас нової програми прагнучи до
єдності усіх видів діяльності на уроці. Це давало змогу більш логічно та
послідовно розкривати зміст навчання музики, як цілісного процесу. Надання
цілісності забезпечується також тематизмом програми, порушення якого
може негативно вплинути на процес навчання та виховання. В новій програмі
музичного мистецтва структура тематизму заснована на концепції
Д. Б. Кабалевського, яка пройшла перевірку часом в школах Радянського
Союзу та України зарекомендувавши себе як найбільш доцільна [17].
До основних завдань музичного мистецтва в загальноосвітніх школах
відносять збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, підведення їх до
осягнення художньо-образної суті музичного мистецтва в його найпростіших
втіленнях. Опора на «три кита» (пісня, танець, марш) за музично-
педагогічною системою Д. Б. Кабалевського дає змогу залучити дітей до
активного сприймання музики, зіставити характер музики з притаманним
йому дійством, тим самим забезпечивши зв’язок навчально-виховного
процесу з життям, що у свою чергу також є одним з найважливіших
принципів педагогіки. Уроки музики, не заперечуючи важливості усіх видів
музичної діяльності мають спиратись на сприйняття музики, розвивати в
учнів любов до предмету, стати частиною їхньої духовної культури та життя
[12, с. 5].
Дмитро Борисович Кабалевський був не простим композитором, який
сидів у кабінеті і писав не виходячи з дому, він вів дуже активний спосіб
спілкування саме з дітьми на них опираються його надії на майбутнє, і саме з
ними він зв’язав своє життя, займаючись музично просвітницькою
діяльністю, часто відвідуючи різні школи та табори, зокрема «Артек»,
проводивши живі бесіди з дітьми про музику та про що її мова, нерідко він
мав зворотній зв’язок у листах. Це сприяло точному якісному розумінню

13
того, що не вистачало у програмі, він розказував на зустрічах про трьох
китів, і мав успіх та прихильність серед дітей.
У роки Радянського Союзу були дуже популярні листи, які писали
діти Дмитру Борисовичу в яких вказували, що їх турбувало по відношенню
до музики :
«Мені хочеться, щоб музика стала такою ж необхідною, як і книги, без
яких я навіть не знаю, як жити. Але як це зробити? Навчіть будь ласка!Ніна
К. учениця 24 середньої школи Ульянівськ»[14, с. 4]. Ось ще один лист який
заслуговує на увагу :« Я дуже хочу розуміти музику. Хочу, щоб вона
хвилювала мене до глибини душі, щоб викликала в мені різні почуття. Іноді
так і буває : коли я слухаю увертюру до опери Бізе «Кармен», тоді відчуваю
що в мене вселяється радість, бадьорість і мені хочеться зробити щось
незвичне Людмила П., учениця середньої школи м. Сіверськ
Краснодарського Краю» [14, с. 4] Останній лист з табору «Артек», в якому
вихованці вказували у сутність розуміння музики, те на скільки важливим є
щоб музика була доступна для розуміння усім дітям : « Чи може композитор
відображати у своїй музиці щось визначене, як це робить у своїх картинах
художник?..Чи можна навчитись розуміти серйозну музику, або для цього
потрібно бути спеціалістом-музикантом?» [14, с. 4] Таким чином у поглядах
Д. Б. Кабалевського враховувалась думка усіх учасників навчально-
виховного процесу. Звідси народжується концепція, яка покладає основу
тому вихованню, яке б усебічно не тільки розвивало, а насамперед
виховувало музикою людину.
Виходячи з цього, з твердою впевненістю можна сказати, що це і є
ідеал музичного виховання у загальноосвітній сучасній школі. Так, як
актуальність сьогоднішнього виховання спирається насамперед на потреби
учнів, для здобування потрібних компетентностей, які відповідають умовам
життя та розвитку у сучасному суспільстві. На разі усі шкільні програми
опираються на метод виховання Кабалевського, саме його методико

14
педагогічне бачення виховання, заклало основні ідеали у розвиток сучасної
школи.
1.3. Основні принципи і методи навчальної програми
Д. Б. Кабалевського.
Принцип – основне вихідне положення якої-небудь наукової системи,
теорії, ідеологічного напряму і т. ін. [22, с. 508].
Програма Дмитра Борисовича Кабалевського була початком
докорінних змін музичної освіти у загальноосвітній школі. Перейменування
програми з уроків «Співу» на урок «Музики» дозволило в повній мірі
виконувати естетичну, пізнавальну та виховну роль. Це значно розширило
кордони музичного впливу на дітей, що якісно сприяло осмисленому, та
духовному становленню особистості.
Д. Б. Кабалевський звернувся до вирішення однієї з фундаментальних
проблем шкільної педагогіки: як зацікавити дітей музикою? Вирішення якої
він вбачав у побудові програми за принципом тематизму. Вважаючи що
саме в послідовному викладенні матеріалу найповніше розкривається та
засвоюється зміст «Музики» як предмета. Так як в основу концепції
закладений тематизм та жанровість музичного матеріалу, він діє наче
наскрізний лейтмотив, який пронизує усі прошарки музики. Розглянемо
конкретніше дані ланки концепції.
Принцип опори на три типи музики («Три кити»). Але, чим для
Дмитра Борисовича були «три кити»? Це його власна анаграма закодована у
образі «трьох китів». У розповіді Артеківцям він відкриває її значимість:
«Отже, що представляє собою Земля. Була легенда над якою зараз
потішаються самі маленькі діти. Легенда розказувала, що Земля представляла
собою щось таке наче великий млинець, або велика тарілка, яка щоб не
провалитись у прірву, тримається на…на чому тримається ? (діти дружнім
хором закричали, що на трьох китах» [19, с. 56]. Виходячи з розповіді, три
кити були для нього не тільки шляхом до розуміння музики, а анаграмою до
того, що він створив новий пласт ґрунту для музичного виховання. Пісня,
15
танець та марш були у світі «трьох китів» наче «органічна клітина», з якої
виростало усе живе, тобто з пісні танцю та маршу складається уся музика.
Він зрозумів структуру усіх музичних форм, переосмисливши її у прямому
відношенні жанровості як каркасу опер, симфоній, балетів, квартетів,
концертів, тощо. Жанр (фр., від лат., рід, вид) – вид творів у галузі якого-
небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними і
стилістичними ознаками [21, с. 693].
Вживлюючи жанри трьох китів, детальніше розповівши про їх
значення у житті, Дмитро Борисович стверджував, що пісня яку виконуєш на
параді не є мистецтво - це потреба. Він наводив приклад, як солдати, які
марширують під музику теж не займаються мистецтвом, або танці, які
можуть бути просто, як розвага для людей це теж не мистецтво, але це - види
музичних жанрів, це ще один принцип зв’язку навчання з життям який
вплітається у реальне повсякденне життя співіснуючи з нами у тісному
зв’язку, на ряду з цією думкою він вивів систему сприйняття музики через ці
жанри, та провів міст у складну музичну систему у всіх барвах складності
гармонії та музичного мистецтва як такого.
Витікаючи з логіки значимості пісні, танцю і маршу, які присутні у
житті, у впровадженні цієї ідеї у виховання Д. Б. Кабалевський отримує гарні
психоемоційні результати у яких відображається принцип активізації
музичного мислення, діти вчаться не тільки емоційно сприймати музику, а й
розмірковувати про неї. Це дозволяє учням самостійно розрізняти не тільки
жанр музики, а й набувати глибоких уявлень про неї. З цього принципу
витікає й принцип відмінності та подібності, адже саме завдяки
аналітичному мисленню учні можуть групувати музику по однотипній
жанровості.
Важливим є й сам метод розповіді про музику, Дмитро Борисович
зробив очевидний але настільки глибокий висновок щодо мови, яким чином
треба розповісти, щоб було цікаво. Розповідь мала бути емоційною,
виразною. Характеризуючи голосом ту чи іншу ситуацію, або змальовуючи
16
культури різних народів, тісно переплітаючи це з музично-етнічними
складами музичної культури народів він розкривав особливості написання
музики кожного композитора з їх національним колоритом, що втілювався
при написанні музики. Від такого ж задуму витікала і логічна нитка, щодо
жанровості музики, беручи за основу національність композитора, манеру
темпераментності викладу його творчості у музичних тканинах та
розбираючи їх на ланки від першоджерел, він створює каркас трьох китів.
Думка про розрив у програмності предмету, стала ідеєю, чому б не
взяти слухання музики, як спосіб виховання культурності, через синтез
емоційних уявлень про неї, виховуючи музикою частину душевної культури.
Будучи глибоко переконаним у вазі культурно-музичного виховання та
пропагуючи це як спосіб життя, описавши у книзі «про трьох китів та багато
іншого», Дмитро Борисович заклав початок принципово новому трактуванню
музичного мистецтва, мріючи виховати свідомого слухача. Без слухача не
може бути ні композитора, ні виконавця, адже попиту на прекрасне не може
бути в бездуховному середовищі.
Висновки до 1 розділу.
Дослідивши літературу, ми:
 Коротко окреслили становлення Д. Б. Кабалевського як педагога.
 Дослідили передумови створення художньо-педагогічної
концепції Д. Б. Кабалевського.
 Обґрунтували відповідність музично-педагогічної концепції
державному стандарту про освіту.
 Виділили основні принципи музично-педагогічної концепції.
Д. Б. Кабалевський видатний педагог який ставив найвищою цінністю
дитину, її духовний розвиток , що висвітлює його приналежність до педагогів
гуманістів. Вдало синтезувавши погляди різних науковців він розробив
принципово нову концепцію, яка дозволила значно розширити можливості
музичного виховання. Його праця залишається основою для шкільної

17
педагогіки до сьогодні, адже саме на базі його концепції будуються сучасні
програми з музичного мистецтва.
Дмитро Борисович мав на меті виховати духовно багате суспільство,
яке б розуміло цінність мистецтва незалежно від професії. Як казав
Сухомлинський, погляди якого розділяв Д. Б. Кабалевський музичне
виховання – це не виховання музиканта, а насамперед, – виховання людини.
[23].

18
 РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА НАД ПІДТВЕРДЖЕННЯМ
ЕФЕКТИВНОСТІ ВРОВАДЖЕННЯ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ
ПОГЛЯДІВ Д. Б. КАБАЛЕВСЬКОГО У СУЧАСНУ ШКОЛУ.

2.1 Методичні та методологічна проблеми виховання школярів.

Зважаючи на гуманістичну спрямованість навчання та виховання XXI
століття головними завданнями музичної педагогіки виступає художньо-
творчий розвиток, здатність до використання набутих знань та умінь,
критичного мислення,вміння самостійно опрацьовувати різноманітну
інформацію, та забезпечення зв’язку навчання з життям. Для реалізації цих
завдань важливим є вміла навчально-виховна робота в загальноосвітніх
навчальних закладах. На її основі будується база розвитку пізнавальної
активності, формування в ній позитивного ставлення до процесу навчання,
пошук шляхів до вирішення проблем, постановка мети, завдань музичного
виховання тощо. Навчання – це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і
учнів у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь та
навичок [24, с. 22]. Виховання – це процес цілеспрямованого формування
особистості в умовах спеціально організованої виховної системи[16, с. 8].
Методологія являє собою різні прошарки наукових знань
узагальнюючого та універсального рівня. Метод науково-педагогічного
дослідження – спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів
формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності
виховання і навчання [5, с. 21].Музична методологія вміщує в собі теоретичні
основи навчання і виховання, принципи і методи дослідження музично-
педагогічних явищ, які виникли в історичному значенні ваги музичної
діяльності, та з моменту створення музичної педагогіки.
Музичне виховання у сучасній школі повинно будуватись на рівні
музичного реального сприйняття,тобто йти у популярній течії сприйняття
нової музики, що призводить до низки морально-естетичних пошуків

19
музичної бази для розвитку сучасного учня, який на основі нових музичних
засад зможе користуватись та популяризувати художньо-естетичний
розвиток у майбутньому. Сучасна школа не може стояти осторонь від таких
музичних проблем нового часу, так як музика один із засобів сильної
емоційної дії на дитину, у відповідності до систем нової цінності самого
впливу музики. Тому дуже важливим є аспект репертуарного забезпечення
музичної освіти, яку окреслював Д. Б. Кабалевський. Концептуальність
виховання Дмитра Борисовича йшла у руслі сучасності музики та її епохи,
він підкреслював значимість Марксистської ідеології відносин, але
інтерпретуючи це у музичне виховання, тобто «попит народжує споживач».
Виходячи з цієї тези можна підкреслити низку проблем сприйняття музичної
освіти сучасним здобувачем :

 Сприйняття музики;
 Співвідношення суб’єктивного і об’єктивного;
 Розвиток музичного слуху.
 Міжпредментні зв’язки;
 Зв’язок вчитель – учень;

Музичне сприймання - це формування в уяві слухача цілісного

художнього образу твору. Воно передбачає глибоке осмислення його
емоційного змісту [18]. Зміст твору створюється самим слухачем за
орієнтирами, даними в самому творі, але з кінцевим результатом, який
визначається розумовою, духовною діяльністю слухача. Діяльність – це і є
творчість [3]
На сприйняття музики учнями впливає розмаїття нового репертуару в
музичному вихованні. Д. Б. Кабалевський боровся з вульгарністю музики,
тобто розпустою та грубістю. Дмитро Борисович вже застав початок часу
мультимедійного прогресу через телебачення та радіо, і вже тоді окреслював
проблеми молодіжного естетичного виховання. З початку появи
мультимедійних технологій в суспільстві почало змінюватись ставлення до
20
життя, і будь якого виховання. Будь яка державна влада не хотіла б будь
якого революційного перевороту, тому пропонувала виховання у тій течії,
яке б не ставило майбутні взаємовідносини економіки під удар.
Д. Б. Кабалевський був ніби посланцем останньої культурної волі старої
музичної еліти, він жив вихованням високих цінностей особистісного
розвитку, коли на кону стояв народ, під новим впливом європейського рок-
н-ролу, що просочувався у маси народу, і ніс пряму загрозу музичного
сприйняття, та виховання молоді. Хоч Дмитру Борисовичу вдалось створити
дієву концепцію, але це не завадило музично-історичному прогресу
Радянського Союзу, та взагалі будь якої держави, яка прийняла нову музику
рок-н-рольного змісту, що не потребувала ні роз’яснень, ні теорій, ні
практики, щоб зрозуміти програмність, або гармонічний розвиток мелодії.
Проти духовного філістерства боровся не тільки Дмитро Борисович а і
Роберт Шуман, коли створив п’єси на чотири ноти, акцентуючи увагу на
тому, що навіть такі не співвідносні звуки можуть породити блаженну
музику на відміну від тих романсів, які пропагували у час Шумана.
Кабалевський у свою чергу жив у стані двух світів музичної нової революції,
яка не відносилась до виховання, вона відносилась до синтезу побутових
пісень у народні маси, не пропагуючи смисловий зміст, вона несла в собі
просто мотив. Здається різні епохи, але ті ж самі проблеми, Шуман боровся
проти духовної пустоти, Кабалевський за виховання майбутніх естетів,та
вони боролись у ідеях, а не проти часу, так як час, і філістерство взяло своє.
Тому першим завданням педагогіки є синтез музично-історичних програм,
які будуть виховувати і не протистояти, а взаємодіяти з історично складеною
музичною культурою, та передавати не тільки негативність ставлення до
епохального розвитку музики, а навпаки вміло синтезувати її у культуру
сучасного здобувача.
Ще до проблем музичної педагогіки можна віднести співвідношення
суб’єктивного та об’єктивного, тобто здатність учня сприймати музику у
синтезі оточуючого світу, який впливає на музичний емоційний досвід
21
дитини, та програмність предмету музики, яка повинна не переобтяжувати її
емоційно музичний досвід, а навпаки збагачувати його, виховуючи ті
моральні засади, на які опирався Дмитро Борисович Кабалевський, зв’язуючи
музику з реальним життям. Не можна обмежувати сприймання музики
теоретичними знаннями слід опиратись на широкі життєві та художні
асоціації давати волю емоційним враженням учнів. Для утримання
активності музичного слуху треба заохочувати дітей спиратись на свої
особистісні враження від музики, адже самостійне сприйняття та розуміння
естетичних цінностей творів є одним з основних завдань педагогіки.
На основі музично-виховної програми, здобувачу освіти також дається
не тільки можливість поповнювати духовний світ, а і в повній мірі його
розвивати, тобто брати участь у хоровому колективі на уроках музики або
факультативі (хоровий спів, ансамбль, тощо). Це дає змогу розвивати
вокальні навички, звуковисотні, та більшу можливість розрізняти темброві
відмінності між вокальними партіями, та інструментами.
Також необхідним є забезпечення міжпредметних зв’язків у
музичному вихованні, тому що взаємодія з іншими видами мистецтва також
має сильний вплив на виховання учнів, так як зіштовхуючись з художньою
діяльністю учень може більш активно сприймати все що його оточує окрім
музики, це можуть бути архітектурні зв’язки так, як зараз відкрите
європейське суспільство, учні мають змогу познайомитись ближче з різними
культурами світу. До цього можна віднести також художнє мистецтво, так як
художня культура напряму впливає на розвиток самовираження, бо є
найбільш близьким видом мистецтва до творчої діяльності та самореалізації
особистості. Тому ці проблеми методологічного виховання треба розглядати
та акумулювати, як найбільш впливову ланку розвитку учня у самодіяльності
та музично творчій активності. Д. Б. Кабалевський наполягав на розвитку
виховання не тільки музикою, а і художніми зв’язками з музикою. Художнє
мистецтво, як і музичне, вміщує у собі такі широкі поняття як контраст та
динаміка, слід відзначити значимість цих понять у тому, що художнє
22
мистецтво безпосередньо пов’язане з вираженням думок і у музиці також.
Тому універсальність програми музичного виховання повинна бути чітко
сформульованою та аргументованою у плинності сучасного реального часу,
це дасть змогу більш коректно впливати на виховання учнів у музичному
мистецтві, яке також буде пов’язане з життям і таким чином приноситиме
продуктивний розвиток культурного-естетичного рівня школярів.
Важливим методологічним положенням є міжособистісний контакт
вчителя і учня. Вчитель має брати до уваги інтереси учнів, вміти вислухати
їх позицію та приймати її такою ж цінною як власну. Це важливий чинник у
створенні позитивної атмосфери на уроці. Виходячи з положенням концепції,
Д. Б. Кабалевський стверджував, що саме людська зрозуміла мова є вагомим
рушієм впливу на дітей, і у цьому був секрет повноцінного засвоєння знань
на уроці, від вчителя залежить половина успіху у сприйнятті учнем
інформації, іншою половиною він вважав програмний зміст.
За структурною складовою концепція Дмитра Борисовича є лекалом
сучасного виховання, саме він виділив рушії вагомого впливу на культурний
художньо-діяльнісний розвиток дітей у школі. Синтезуючи його надбання у
сучасну освіту, оптимізувавши моральність художнього та музичного
мистецтва у відповідності до реалії сучасного світу, можна зробити певні
висновки щодо виховання дітей у школі. Концепція Дмитра Борисовича є
дієвою і по сьогодення, так як він акцентував увагу, щодо виховання у руслі
сучасності, без розпусних, вульгарних, проте глибоко моральних цінностей,
які в першу чергу виховує вчитель. Тому зв’язок вчителя з учнем є вагомим
фактором виховання його особистості та культурності загалом.
2.2 Аналіз виховання у сучасній школі на теоретичних та
педагогічних засадах музичного виховання Д. Б. Кабалевського.
Однією з проблем музичного виховання в Радянському Союзі була
нестача компетентних вчителів, які б могли зацікавити учнів музикою через
різні види музичної діяльності. Нажаль ця проблема має місце і в сучасній
школі. З введенням нових типових освітніх програм значно розширився зміст
23
мистецьких дисциплін за рахунок інтеграції. Така єдність різних видів
мистецтв сама по собі відповідає поглядам Кабалевського. Та відповідно до
угоди з ЦК Профспілки педагогічних працівників МОН уроки музики можна
передавати спеціалістам лише за наявності письмової згоди учителів
початкових класів [7]. Та за відсутності такої згоди чи зможе вчитель
початкових класів компетентно донести зміст програми, тож слід було б
давати предмет музики учителям початкових класів тільки у разі відсутності
вчителя музики у школі. Таким чином на підставі даної проблеми в основі
нових навчальних програм так і залишилась проблема виховання та
зацікавлення учнів музикою.
На разі Україна стоїть у руслі освітніх переворотів і головним з них є
програма НУШ, загальноосвітні школи мають право інваріантності, та
молодші класи вже перейшли на нову форму навчання. Нові типові програми
для дітей та вчителів є досить змістовними, але розвивальна функція
навчання закладена у положенні НУШ, хоча й добре впливає на
індивідуальний розвиток дитини але через перенасиченість різних видів
діяльності, постановки завдань, на практиці є тягарем для батьків, вчителів та
дітей. Також інтегрований курс мистецтво, хоч і має різнобарв’я змісту
затверджене законодавством України про освіту але має ряд недоліків
зокрема проблему саме музичного виховання школярів, тобто усебічний
розвиток без поглиблення у сутність музики як такої. Ряд домашніх завдань
для дітей є компетентною проблемою для учнів, вирішення поставленого
завдання, частіше те що пропонує підручник, виконують не діти, а їхні
батьки наголошуючи на недоцільності та складності завдань. Таким чином
посередня є і інша сторона програми - художнє мистецтво, учні проходять
художню культуру не поглиблюючись у фактичні навички предмету. Хоча
Д. Б. Кабалевський був прибічником інтеграції, але в його поглядах завжди
ставилось питання не кількості, а якості матеріалу та доцільності домашніх
завдань. До того ж в сучасному суспільстві стало важче зацікавити дітей
засобами мультимедійних технологій через їх стрімкий розвиток, адже діти
24
 вже змалку широко ними користуються, тому інтерес до них зводиться до
їхніх вподобань. Через це пошук наочного матеріалу, що був би не тільки
цікавий дітям, а й відповідав високим естетичним ідеалам, стає дедалі
складнішим завданням.
Д. Б. Кабалевський наголошував про важливість не впустити
дитинство, це було кредо гуманності до дітей. Також Дмитро Борисович
зазначив ще у ті часи коли мультимедіа тільки зростали, що є дуже тонка
грань між культурним вихованням у медіа просторі і його вульгарністю
визначаючи це як «обоюдогострий ніж», тобто одними і тими ж засобами
медіа простору користуються і великі артисти, і бездарні пропагандисти
сумнівних цінностей.
У зв’язку з інтегративними цілями та залучення учнів до сучасності, до
підручників мистецтва було додано деякі матеріали поп-культурного змісту,
в яких гармонічний супровід зводиться до декількох нот у аранжуванні поп-
основи, що турбує проблему культурно-естетичного смаку та його розвитку.
Це призводить до нерозуміння естетичної цінності музичного виховання та
збиває вектор культурності на якому базувались педагогічні засади
Д. Б. Кабалевського. До такого принципу виховання можна віднести ще
насичення програми ігровою технікою навчання, безперечно ігрова
діяльність має основний вплив на розвиток дитини, та слід зауважити що не
усюди ігрова форма на уроках музики є доцільна. Лише дидактично
обґрунтована форма, та зміст гри може бути методично виправдана. Кожен
вид ігрової діяльності повинен відповідати таким принципам:
Доступність
Новизна
Поступове зростання складності
Урахування індивідуальних та вікових особливостей учнів
Зв’язок ігрової форми діяльності з іншими формами роботи

25
Але у практичній діяльності виникає ризик сприймання учнями навчання, як
просто гри, а не поглиблення та систематизації знань з предмету музики. Це
може призвести до неготовності дітей у подоланні труднощів, які потребують
наполегливості. Зіткнувшись з проблемною ситуацією, яка не вирішується
ігровими методами, дитина починає реагувати на це ірраціонально, тобто
неспроможна самостійно вирішити поставлене завдання. До того ж пошук
доцільних ігор вимагає ґрунтовної роботи вчителя що призводить до його
педагогічного виснаження. Дмитро Борисович Кабалевський наголошував,
що гра повинна звучати у самій музиці, але не бути самоціллю, пошуки та
проведення ігор на практиці нажаль слугують не як спосіб розвитку, а
розвага учнів вчителем.
Д. Б. Кабалевський чітко поставив вимоги до оволодіння дітьми
засобами музичної виразності, учні повинні сприймати і розрізняти на слух
типові жанрові основи, які були прописані у програмі (пісня, танець, марш)
приділив увагу розвитку музичного слуху і мислення, навичок
сольфеджування. Для розвитку мислення пропонував метод порівняння,
зіставлення і узагальнення музичного матеріалу(навички сольфеджування
важливо закріплювати під час розучування нових пісень). На уроках музики
1-2 класів було рекомендовано введення пластичних рухів під музику, що
давало змогу більш широко сприймати метроритмічні основи, краще
відчувати характер, та підвищувати активність учнів на уроці. На основі
концепції виходили нові програми музики ще не одне десятиліття,
еволюціонуючи у нові підходи до виховання та викладення матеріалу на
засадах Д. Б. Кабалевського, маючи явний успіх у вихованні емоційного
сприйняття, не змінюючи тематики програми Кабалевського так і
залишилась проблема балансу емоційної та знаннєвої сфер навчання. Можна
досягти більш глибоких емоційних вражень, які триматимуть увагу учнів не
на простоті музики, а на складності музичної тканини викладеної простими
зрозумілими словами та вираженої у порівнянні з художнім мистецтвом.
Компетентна культура музичного викладу матеріалу, виконувала б функцію
26
 зрозумілості складних форм музики, у щось просторове на чому наполягав
Асафьєв (тобто не як я? А що змальовує ?). Виховання хорових навичок
звести у доцільність не способу викладення та засвоєння музики, а у розумні
межі потрібного,( тобто розвиток самостійності, та самовираження душі, яка
потребує пісні). Різні форми та види роботи на уроці дають змогу закріпити
знання у рефлекторних станах, що також матиме позитивну дію на
здобувача. Дидактичні ігри на уроці на мою думку не повинні переважати
змісту духовного світу, у такому разі діти будуть музику сприймати
опосередковано не зважаючи на глибину смислу у предметі. З таким
синтезом програмності я вважаю це був би успіх, у вихованні особистості.
Наразі не можна стверджувати чи виконує концепція Кабалевського
свою головну роль – виховання культури душі дитини музикою, та можемо
стверджувати що структура концепції на разі є повністю втілена у реальність,
не змінюючи ні тематизму, ні зв’язку з життям, маючи опору на «три кити».
Діти і надалі зростають у стрімкому технічному прогресі, злиття різних
музичних культур та стилів (рок, поп, панк, і т.д.) змішує естетичні
переконання в емоційному сприйнятті. Отже музична педагогіка і надалі
повинна продовжувати шукати нові підходи у вирішенні проблем музичного
виховання, хоч в її основі і лежить добре структурована концепція
Д. Б. Кабалевського, але час диктує нові вимоги у розвитку духовності та
естетичного виховання учнів.
Висновки до 2 розділу.
Аналізуючи стан виховання в сучасній школі ми виділили деякі
недосконалості та ризики:
 Доступність медіа спричиняє ризик викривлення понять естетичних смаків у
учнів. У зв’язку з цим актуальним є питання інформаційної гігієни. Для цього
необхідним є проведення бесід, виховних заходів, створення інформаційних
блоків на цю тему тощо.
 «Тотальна» інтеграція є корисною для всебічного розвитку учня, але
виникає ризик не якісного засвоєння окремих дисциплін. Тобто дитина може
27
 мати поверхневі знання у багатьох сферах, але не мати ґрунтовних знань з
конкретних предметів.
 Насиченість ігровими методами навчання також є дуже дієвим в навчанні,
але є ризик сприйняття учнями навчання лише як розваги без серйозного
ставлення до нього. До того ж пошук дидактично доцільних ігор вимагає від
вчителя ґрунтовної роботи, тож перенасиченість іграми може призвести до
педагогічного виснаження вчителя. Тому ігрові методи не мають бути
самоціллю та застосовуватись дозовано.
 Викладання предмету «музичного мистецтва» в початкових класах має
проводитись вчителем спеціалістом, незалежно від будь-яких згод з боку
вчителів молодших класів. Інакше виникає ризик некомпетентного
викладення матеріалу.
Виклики часу завжди вимагають від вчителя пошуку нових підходів та
методів у навчанні та вихованні дітей. Тож сучасний педагог повинен
регулярно проходити курси підвищення кваліфікації, відвідувати педагогічні
читання, опрацьовувати нову методичну літературу тощо. Адже як казав
К. Д. Ушинський вчитель живе до тих пір, поки вчиться, як тільки він
перестає вчитися, у ньому вмирає вчитель.

28
ВИСНОВКИ
Д. Б. Кабалевський видатний піаніст, композитор, громадський діяч,
диригент та педагог. Його неоціненний внесок в розвиток музичної
педагогіки відкрив перед уроками музичного мистецтва широкі горизонти.
Завдяки його концепції музика в школі перестала сприйматись тільки як урок
співу, більше того музика стала засобом виховання художньо-естетичних
смаків в мистецтві в цілому, засобом виховання високодуховного
суспільства.
Зацікавленість концепцією Кабалевського проявляють педагоги різних
країн, на її базі ґрунтуються сучасні програми. Тож можна стверджувати її
визнання в педагогічних колах. Сам Дмитро Борисович експериментально
довів її доцільність працюючи в загальноосвітній школі. Будучи вже
сформованим як композитор він розумів важливість культурного виховання
дітей, стверджуючи що без слухача не може бути ні композитора ні
виконавця.
В своїх працях він опирався на досягнення різних педагогів та
увібравши все найкраще створив власну концепцію. Це дає підстави вважати
його програму вінцем музичної педагогіки на даному етапі.
Сам Д. Б. Кабалевський наголошував на сучасності програм, тож не
заперечуючи ґрунтовності його концепції слід постійно оновлювати їх зміст
у відповідності до актуальних проблем часу.

29
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Асафьев Б. В. Избр. статьи о музыкальном просвещении и

образовании. М.-Л., 1965 – 151 с.
2. Алиев Ю. В. Музыкальное воспитание: [Електронний ресурс] //
Интернет-портал, посвящённый классической музыке, опере и балету /
Юрий Владимирович Алиев // Режим доступу:
https://www.belcanto.ru/musedu.html
3.  Асмус В. Ф. Чтение как труд и творчество /В. Ф. Асмус. – В сб.:
«Вопросы литературы». – Т. 2.– М. : Искусство, 1961. – 654 с.
4. Брюсова Н. Я. статья «Борьба за художественное воспитание
в школе»// Искусство в школе. 1927. №1. С. 3-7.
5. Волкова Н. П. Педагогіка Навчальний посібник 2-ге видання,
перероблене, доповнене / Київ «Академвидав» 2007 – 618с.
6. Вестник кафедры ЮНЕСКО «Музыкальное искусство и образование на
протяжении жизни» №3 2014 с.17
7. Галузева угода між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту
України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на
2016–2020 роки// Зайнятість. – 2016 – с.7
8. Дмитро Борисович Кабалевський [Електронний ресурс]/ Вікіпедія.
Вільна енциклопедія // Режим доступу:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A
%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%BB
%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_
%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B9_
%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BE
%D0%B2%D0%B8%D1%87

30
9. Державний стандарт початкової загальної освіти// Початкова школа. –
2000. - №1.[ С. 1]
10.Жилинская Т. Г. Музыкально-педагогическая концепция Д. Б.
Кабалевского [Електронний ресурс] // Белорусский педагогический
університет им. М. Танк / Жилинская Татьяна Геннадьевна // Режим
доступа: https://bspu.by/blog/zhilinskaya/article/lection/muzykal-no-
pedagogicheskaya-koncepciya-d-b-kabalevskogo
11.Задорожній О. В. Конвенція про права дитини 1989 // Українська
дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський
(голова) та ін. – К: Знання України, 2004.Том 1 – 760с.
12.Кабалевський Д. Б. «Виховання розуму і серця». Москва, «Просвіта»
1984 р. 145 с.
13.Крупская Н. К. О задачах художественного воспитания. - Пед. Соч. М.,
1959, т. 3, с. 317. 344 с.
14. Кабалевский. Д. Б. Про трёх китов и многое другое/Пермское книжное
издание. Пермь. 1975 – 224 с.
15.Кабалевский Д. Б. «Советская музыка», № 1,1976, с.17-31
16.Мартиненко C. М. Загальна педагогіка / Мартиненко C. М.,
Хоружа Л. А. 2002 – 175 с.
17.Музичне мистецтво для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-4
класи / Л. Хлєбникова, Л. Дорогань, І. Івахно, Л. Кондратова,
О. Корнілова, О. Лобова, Н. Міщенко // Мистецтво та освіта. - 2012. -
№ 1. - С. 14-19.
18.Наукові записки / Ред. кол.: В. Ф. Черкасов, В. В. Радул, Н. С. Савченко
та ін. – Випуск 143. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ
КДПУ ім. В. Винниченка,2016. – 298 с.
19.Пожидаев Г. А. Дмитрий Борисович Кабалевский / Переиздание
Москва «Музыка» 1987 – 78с.
20.Революция - искусство - дети. Материалы и документы. М., 1966 –
294с.
31
21.Словник української мови: в 11 томах.[уклад. І. К. Білодід] – Київ.
Наукова думка Том 7, 1976.– 723 с.
22.Словник української мови: в 11 томах. [уклад. І. К. Білодід] – Київ.
Наукова думка Том 2, 1971. – 550 с.
23.Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина.
Листи до сина / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5 т.- К.: Рад.
школа, 1977. – Т.3. – 670 с.
24.Фіцула М. М. Педагогіка Посібник / Київ Видавничий центр
«Академія» 2002 – 542 с.
25.Школяр Л. В. Музыкальное образование в современном культурном
пространстве: Сборник научных трудов по материалам
Международной научно-практической конференции «Д. Б.
Кабалевский – композитор, учёный, педагог» М., 2015.– 321 с.

32