биография галущинский

История
3 pag.

Document shared on www.docsity.com

Downloaded by: tobias-strobl (tobias.strobl.husky@gmail.com)
Галущинський Михайло Миколайович
Михайло Миколайович Галущинський (25 вересня 1878[1][К 1],
Звиняч,[3] тепер Чортківський район, Тернопільська область, Україна — 23
вересня 1931[1][К 2], Львів, Львівське воєводство, Польща) — український
педагог, військовик, публіцист, культурно-освітній і громадсько-політичний
діяч. Командант Легіону УСС, віце-маршал сенату Польської Республіки.
Член Наукового товариства імені Шевченка.

Мав псевдоніми та криптоніми: Височанський, Височанський Микола,

Подорожник, Г-ий, Гл. М., Глщ. М., М., М. Г. та інші.

Біографія
Раннє життя
Народився 25 вересня (за іншими даними 28-го) 1878 року в селі Звиняч,
Чортківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-
Угорщина (нині Чортківський район, Тернопільська область, Україна) у сім'ї
греко-католицького священика, пароха міста Язловець, Миколи Теодоровича
Галущинського та його дружини Станіслави Волянської.

Навчався (як батько і 4 брати) у василіянській гімназії у Бучачі[4]. Пізніше

навчався у Тернопільській гімназії, де входив до нелегального учнівського
товариства «Громада»[1]. У 1898–1900 роках навчався у Львівському
університеті; у 1900–1901 — у Віденському університеті.

В студентські роки брав активну участь в українському громадсько-

політичному житті, очолював «Академічну громаду» у Львові та «Січ» у
Відні. Разом з Володимиром Старосольським, Антоном Крушельницьким,
Лонгином Цегельським, Сенем Горуком та Євгеном Косевичем видавав
перший український студентський журнал «Молода Україна», в якому
пропагувалася ідея побудови незалежної української держави.

Після закінчення університету деякий час працював викладачем у

Золочівський гімназії. З 1909 до 1914 року — директор Рогатинської гімназії
св. Володимира. В цей період став визначним організатором гімназійної
освіти в Галичині.

Перша світова війна

Від початку Першої світової війни у лавах Українських січових стрільців.
Для галицьких русинів військова кар'єра не була привабливою, вони

Document shared on www.docsity.com

Downloaded by: tobias-strobl (tobias.strobl.husky@gmail.com)
намагалися стати священиками, адвокатами, урядовцями. Тому так мало було
в австрійському війську офіцерів-українців. Тому Легіон УСС довелось
очолити директорові гімназії Михайлові Галущинському. Саме він
організував складання присяги січовиками на вірність Габсбурзькій монархії
в Стрию 3 вересня 1914 року.[5]

З 18 серпня 1914 до 21 січня 1915 назначений Бойовою Управою

командантом Легіону УСС. З середини 1915 року — військовий секретар
УСС при командуванні Імператорської та королівської армії.

По закінченні Першої світової та початку розпаду Австро-Угорської імперії

брав активну участь у Листопадовому чині, та подальшій битві у Львові за
незалежність ЗУНР.

Освітня та політична діяльність

Після поразки ЗУНР у польсько-українській війні залишився у Львові. З 1921
до 1924 року був професором Львівського (таємного) українського
університету. Через протест, поданого ним проти наказу начальника
Львівського шкільного округу Станіслава Собінського, спрямованого проти
права на україномовну освіту, в 1924 році був звільнений з державних шкіл
та позбавлений права на пенсію. Після звільнення працював у сфері
приватної україномовної освіти. Після декількох років судових розглядів
йому усе ж таки було надано право на так звану малу пенсію. У 1923–1931
роках очолював товариство «Просвіта», яке під його керівництвом
перетворилось в значну громадсько-освітню організацію.

У 1925 році став одним з співзасновників і провідним членом Українського

національно-демократичного об'єднання (УНДО). З 1928 року був сенатором
II каденції, віце-маршалом сенату Польської Республіки, головою культурно-
освітньої комісії. З 1930 року — депутат Сейму Польської Республіки III
каденції від Українсько-білоруського блоку. У 1930–1931 роках разом з
Остапом Луцьким та Василем Мудрим стояв на чолі партії УНДО, яка
прагнула укладення компромісу з польською владою. У лютому 1931 року
брав участь у переговорах між Безпартійним блоком співпраці з урядом та
Українським парламентським представництвом з даного питання.

Помер 23 вересня 1931 (за іншими даними 25-го) у місті Львів, Львівське
воєводство, Польща (нині Львівська область, Україна). Похований на
Личаківському цвинтарі. 2001 року його останки перенесено на Меморіал
УСС та УГА на полі 76 цього цвинтаря.

Сім'я

Document shared on www.docsity.com

Downloaded by: tobias-strobl (tobias.strobl.husky@gmail.com)
  Дід по батьку: Галущинський Теодор — управитель маєтків у Язловці.
 Бабуся по батьку: Ружицька Анна
o Батько: Галущинський Микола Теодорович — греко-
католицький священник, парох Язловця.
o Мати: Волянська Станіслава
 Брат: Галущинський Тит (Теодосій) Миколайович[4] (1880–
1952) — греко-католицький ієромонах, доктор теології.
 Брат: Галущинський Іван Миколайович[4] (1882–1944) —
педагог і громадський діяч Галичини.
 Брат: Галущинський Микола Миколайович[4]
 Брат: Галущинський Олесь Миколайович[4]

Нагороди
 Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)

Праці
Надгробок Михайла Галущинського на Личаківському цвинтарі у Львові

 Народня освіта й виховання народу. — Львів : Товариство «Просвіта»,

1920. — 48 с.
 «Народна освіта і виховання народу» (1920)
 «Національне виховання» (1920)
 Шевченко — поет життя й чину. — Львів : Українська видавнича
спілка, 1921. — 36 с.
 «Михайло Драгоманов — ідеолог нової України» (1921)
 «Одиниця і громада» (1921)
 «Новими шляхами» (1926)
 «Українські народні бібліотеки і праця над поширенням книжки»
(1926)
 «Позашкільна освіта» (1927)
 «Геть неписьменність» (1927)
 «Наша анкета» (1930)

Автор численних статей, нарисів, оглядів, рецензій у наукових виданнях та

періодиці.

1934 р. вийшли мемуари М. Галущинського «З Українськими Січовими

Стрільцями: Спомини з рр. 1914—1915».

Document shared on www.docsity.com

Downloaded by: tobias-strobl (tobias.strobl.husky@gmail.com)