Волошин Августин Іванович

(17.03.1874 – 19.07.1945)

ГЕРОЙ УКРАІНЙ

➢ Народився 17 березня 1874 року в гірському селі Келечин, нині

Міжгірського району З акарпатської обл асті, у родині греко -
католицького свя щеника. У 1883 -1892 роках навчався в гімназії,
а у 1892–1896 роках – в Ужгородському теол огічному інституті.
У березні 1897 року А.І. Вол ошин бу в висвя чений і почав
служити капеланом в Ужгороді. У 1899 році, післ я успішного
закінчення Вищої педагогічної школи в Будапешті, одержав
дипл ом професора математики й фізики, що відкрил о йому
дорогу до викладацької роб оти.

➢ З 1900 року він починає працю вати викл адачем. У 1912 –1938
роках – директор Ужгородської вчительської семінарії. А.І.
Вол ошин насамперед дб ав про піднесення освіти й кул ьтури в
З акарпатті. Адже кул ьту рно-освітній рівень народу внасл ідок
тривал ої пол ітики ма дя ризації краю бу в низький. З важаю чи на
відсу тність підру чників з б агатьох дисципл ін, йому довел ося
невтомно працю вати в царині видавничої справи. Всього
підготу вав і видав, гол овним чином на вл асні кошти, 42 книги.

➢ Таким чином, А.І. Вол ошин забезпечив у чнів народних шкіл та

студентів у чител ьських семінарій найгол овнішими
підру чниками. Його рол ь у розвитку шкіл ьництва в
міжвоєнному Закарпатті важко переоцінити: у 1924 році він
 засну вав і очолю вав Педагогічне товариство Підкарпатської
Русі, в 1929 році бу в організатором "Учител ьської Громади". Він
автор попул я рних і політичних праць, віршів, оповідань, п’єс.
Його п’єсу "Марійка -Верховинка" ( 1931) су часники вважал и
"найкращою доте перішньою карпато-у країнською драмою ".

➢ У 1902 році А.І. Вол ошин заснував в Ужгороді акціонерне

товариство "Уніо", при я кому працювал и дру карня та книгарня .
Товариство почал о видавати газету "Нау ка" ( 1903 –1914) , а
також різноманітну релігійну літературу народною мовою .
Після Першої світової війни організу вав і очол ив перші в
З акарпатті Підкарпатський банк і Кооперативний союз

➢ Після краху багатонаціонал ьної Габсбурзької монархії і

прогол ошення на її території незал ежних держав, зокрема
Угорської Народної Респу бліки, Чехосл овацької Респу бліки та
З ахідноу країнської Народної Республіки, відкритим зал ишал ося
питання про долю З акарпа ття. В самому краї посту пово
формувалися три основні пол ітичні орієнтації щодо його
майбу тнього – проу горська, прочехосл овацька й у країнська.
Відповідно їх репрезентувал и три найб іл ьш впл ивові народні
ради – Ужгородська, Пря шівська і Хустська. А.І. Вол ошин став
одним із керівників створеної на початку л истопада 1918 року в
Ужгороді "Ради у горських рутенів". Вона висту пал а за
збереження Закарпаття в скл аді Угорщини із забезпечення м
прав " угроруського народу ". Він також підтримав закон
у горського у ря ду "Про націонал ьну автономію русинів, що
проживають в Угорщині" від 21 грудня 1918 року. Однак на
початку 1919 року посту пово переконався, що оптимал ьним за
тих умов рішення м щодо майбу тнього Закарпаття є його
приєднання до Чехосл оваччини. 8 травня 1919 року взя в
активну у часть в об’єднанні трьох вищеназваних рад в єдину
Централ ьну Руську Народну Раду і став одним з її керівників.
Рада прийнял а рішення про приєднання З акарпаття до
Чехосл овацької Республіки на правах автономії. Вол ошин у
скл аді об раної дел егації зак арпатців 20 травня у Празі передав
це рішення президенту ЧС Р Т. Масарику.

➢ Після вклю чення З акарпаття до скл аду ЧС Р у 1919 році

створилися принципово біл ьш сприя тливі умови для
громадсько -політичного й націонал ьно -кул ьту рного розвитку
 краю . Рада міністрів ЧС Р створила тимчасовий автономний
орган (л іквідований у квітні 1920 року) – Директоріум, членом
я кого був А.І. Вол ошин. Він стає одним з авторитетних
громадсько -політичних дія чів, загал ьновизнаним л ідером
у країнського націонал ьно-кул ьту рного напря му в З акарпатті,
я кий, завдя ки його наполегл ивій повся кденній праці, з кожним
роком зміцню вав свої позиції в краї.

➢ В у твердженні у країнської націонал ьної ідеї, поширенні

писемності та знань, вихованні націонал ьної свідомості
особл ива, я кщо не визначал ьна, рол ь нал ежить заснованому у
травні 1920 року товариству "Просвіта". Одним з
основопол ожників його був А.І. Вол ошин, я кий став його
почесним гол овою .

➢ Протя гом 1920 –1930-х років ім’я А.І. Вол ошина не сходить зі
сторінок таких закарпатських видань, я к "Українське сл ово",
"Ал ьманах ", "Кооператив", тощо.

➢ У 1923 році А.І. Вол ошин засну вав і до початку 1939 року
очолю вав народно-х ристия нську партію . Від неї у 1925 -1929
роках був посл ом парл аменту Чехосл овацької Респу бліки, де
відстою вав інтереси свого народу і краю. Однак на вершину
державно-політичного життя вийшов у 1938 -1939 роках . 11
жовтня 1938 року він став членом першого автономного у ря ду
З акарпаття – Каб інету міністрів Під карпатської Русі на чол і з
Андрієм Бродієм. 26 жовтня 1938 року післ я відставки і арешту
Бродія , А.І. Вол ошина призначають прем’єр -міністром дру гого
автономного у ря ду Підкарпатської Русі – Карпатської України.
15 березня 1939 року вперше обраний закарпатця ми сойм
Карпатської України одногол осно об рав А.І. Вол ошина
президентом Карпатської України, а уже увечері він разом з
чл енами сойму і нового у ряду змушений був емігру вати.
Угорщина почала окупацію Закарпаття.

➢ На цьому пол ітична кар’єра А.І. Вол ошина закінчилася . Після

кіл ькох днів перебу вання спочатку в Руму нії, а потім Ю госл авії
він через Відень прибув до Берл іна, де прожив півтора міся ці. У
квітні 1939 року ту т відбулася зустріч Августина Вол ошина з
кол ишнім гетьманом Української Держави Павл ом
С коропадським, на я кій об говорю вал ися останні події в
 Карпатській Україні та її майбутнє. А.І. Вол ошин відмовився
продовжу вати в подал ьшому переговори на цю тему, не
погодився також і на пропозицію про співпрацю із закордонною
організацією "Українське націонал ьне об’єднання". Він
відмовився і від запропонован ої провідником у країнських
націонал істів Андрієм Мел ьником у вересні 1939 року під час
зустрічі в Італії ідеї приєднання Карпатської України до інших
у країнських земел ь з метою створення самостійної України.

➢ У травні 1939 року він переїх ав до оку пованої німця ми Праги –

побл ижче до рідного краю, де повністю присвятив себ е
педагогічній та нау ковій діял ьності. До закінчення війни
викл адав в Українському віл ьному університеті

➢ Після вступу радя нських військ до Праги УВУ бул о л іквідовано.

21 травня 1945 року органи НКВС заарештувал и його ректора
А.І. Вол ошина і вивезл и до Москви. Після жорстоких допитів у
Лефортівській в’язниці стан здоров’я А.І. Вол ошина різко
погіршився . Його п еревел и у Бу тирську в’язницю , де 19 липня
1945 року Августин Іванович Вол ошин помер. Місце поховання
невідоме.