19 липня 1876 р. в с.

Горохуватка на Київщині народився Володимир

Чехівський - український політичний і громадський діяч, голова Ради
міністрів УНР.
Народився у родині священика. Отримав богословську освіту – спершу в
семінарії, а згодом в Київській духовній академії.

В 1900 році Чехівський здобуває ступінь професора й починає

працювати інспектором в Кам’янець-Подільській семінарії (1901-1903),
Київській духовній семінарії (1903-1905), учителює в Черкасах (1905-
1906). У 1908-1917 рр. жив в Одесі, де займався викладацькою діяльністю,
був редактором газети «Українське слово».

Після жовтневого перевороту наприкінці 1917 року розпочинається

активна політична діяльність Чехівського у Києві. За правління
Скоропадського з квітня 1918 обіймав посаду директора департаменту
віросповідань. Одночасно співпрацював в «Робітничій газеті», писав
публіцистичні статті та розвідки з соціально-економічних питань.
Чехівський був одним з організаторів виступу проти гетьманського
уряду у Києві. Після приходу до влади Директорії став головою Ради
міністрів – міністром закордонних справ, тобто, по суті, першим
головою уряду України. Під час його прем'єрства, 22 січня 1919 року, був
проголошений універсал про об'єднання УНР і Західно-Української
народної республіки (ЗУНР), так званий «Акт Злуки», схвалені закони
про державну мову України, про автокефалію Української православної
церкви, земельний закон.

Після захоплення більшовиками України, Чехівський залишився на

батьківщині. Викладав у Кам’янець-Подільському університеті,
Вінницькому інституті народної освіти та Київському медичному
інституті. З 1920 року співробітничав із Всеукраїнською православною
церковною радою (ВПЦР), у 1921-1924 рр. — член її президії, викладач
пастирських курсів у Києві.

Був головою ідеологічної комісії УАПЦ на I Всеукраїнському

православному церковному соборі (14-30 жовтня 1921 року) та Головою
II Всеукраїнського православного церковного собору (17-30 жовтня 1927
року).

29 липня 1929 року Володимира Чехівського заарештували у справі

«Союзу визволення України», начебто як члена бюро цієї організації. 19
квітня 1930 засуджений до смертної кари, потім вирок замінили на 10
років ув’язнення. У 1936 термін ув’язнення продовжили ще на 20 років і
заслали у табори без права листування.
3 листопада 1937 року Чехівського розстріляли за вироком трійки УНКВС
в урочищі Сандармох разом з багатьма іншими представниками
української інтелігенції.