Україна періоду Незалежності

Організатори Народного Руху України:

Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, В'ячеслав Чорновіл.

Презентація
Ошовської Дар’ї 1-ФІЛ
 Левко Лук’яненко

1928, 24 серпня в селі Хрипівка Чернігівської

області народився Левко Лук’яненко –
дисидент, один із співзасновників
Української гельсінської групи, народний
депутат Верховної Ради чотирьох скликань,
автор «Акту проголошення незалежності
України», Герой України.

Зображення: wikipedia

01
 На Львівщині, куди його направляють «на партійну роботу» він створює
опозиційну до радянської влади Українську робітничо-селянську спілку,
яка виступає за конституційне відокремлення України від СРСР. У січні
1961 р. Левка Лук’яненка засудили до розстрілу «за антирадянську
агітацію та пропаганду». 72 доби він провів у камері смертників, доки не
дізнався, що його вирок замінено 15-ма роками ув’язнення в таборі
суворого режиму. Після звільнення у 1976 р. він стає одним із засновників
Української Гельсінської групи, завданням якої було «виявляння фактів
порушення прав людини та інформування про це радянський уряд». У
березні 1990 р. стає народним депутатом Верховної Ради, а 24 серпня
1991 р. – одним із співавторів «Акту проголошення незалежності України».
З 1992 р. - Надзвичайний і Повноважний посол України в Канаді. Пізніше
повернувся в українську політику. Від початку російсько-української війни
він регулярно їздив на передову до наших захисників, підтримував «Рух
нових сил» Саакашвілі. Помер 7 липня 2018 р., не доживши півтора місяці
до свого 90-річчя. Похований на Байковому кладовищі.

02
Джерело: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/24/1928-narodyvsya-dysydent-levko-lukyanenko
 Михайло Горинь

1930, 17 червня – народився український

правозахисник, дисидент і політв'язень
радянських часів, народний депутат
України 1-го скликання.

Зображення: wikipedia

03
 Народився у селі Кнісело Жидачівського району Львівської області. В 1962-му налагоджує тісні
контакти з шістдесятниками, розповсюджує політичну літературу. У серпні 1965 року його
заарештовують, знявши з дружиною з потяга «Сімферополь-Львів». Його звинувачують в
антирадянської агітації і пропаганді, і в квітні 1966 р. засуджують на шість років. У липні 1967 р.
Гориня відправляють у Володимирський централ. У цей час Івану Гелю вдається самвидавом
поширювати книгу Михайла Гориня –«Листи з-за ґрат». Після звільнення в 1971 році для нього
закриваються всі двері для роботи за фахом. Горинь змушений працювати машиністом в
Рівному, а потім ще п’ять років кочегаром у котельнях Львова. У 1976 році Михайло Горинь
активно долучається до створення Української Гельсінкської групи. Вдруге Михайла Гориня
заарештували 3 грудня 1981 року. Не маючи доказів, КГБ підкидає йому в квартиру фальшиві
документи Гельсінської групи, які «засвідчили», що він «продовжує антирадянську діяльність».
На знак протесту Горинь оголошує голодування і на 10-й день у нього стається серцевий
напад. З 1989 року працював у Києві в оргкомітеті Народного Руху України. З травня 1992 р. до
жовтня 1995 р. Михайло Горинь очолював Українську Республіканську партію. Після розпаду
УРП 1997 р. став одним із засновників Республіканської Християнської партії. З грудня 1992 р.
очолював Конгрес національно-демократичних сил. У 2000-2006 роках був головою
Української Всесвітньої Координаційної Ради. Помер Михайло Горинь 13 січня 2013 року.

04
Джерело: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/cherven/17/1930-narodyvsya-myhaylo-goryn-dysydent-pravozahysnyk
 В'ячеслав Чорновіл

народився 1937, 24 грудня – на Черкащині

публіцист, політик, дисидент, політичний
в’язень комуністичного режиму, символ
боротьби за незалежність України.

Зображення: peoples

05
 У 1960-х він став одним з лідерів дисидентського руху в Україні.
Засновник та редактор «Українського вісника». Член
Української гельсінської групи, а згодом Української
гельсінської Спілки. Очолив партію Народний Рух України.
Балотувався у президенти України. Разом з Василем Стусом та
Іваном Дзюбою узяв участь у прем’єрі фільму Сергія
Параджанова «Тіні забутих предків». 1966-го написав
дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору». Наступного
року уклав збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти
«злочинців»). Тут оприлюднив матеріали про заарештованих
1965-го шістдесятників. В’ячеслав Чорновіл став лауреатом
премії для кращих журналістів світу, що борються за права
людини. За активну журналістську та правозахисну діяльність
тричі був ув’язнений та відбув понад 15 таборів. 25 березня
1999-го він загинув у автокатастрофі на шосе біля Борисполя.

06
Джерело: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/gruden/24/1937-narodyvsya-vyacheslav-chornovil
Дякую за увагу!