1930, 7 червня в селі Стульно на Холмщині в селянській родині народився

Іван Кандиба, відомий український дисидент і багаторічний політв'язень,

член-засновник Української Гельсінської групи (УГГ), учасник руху опору
радянській системі.

Іванові було 15, коли його з родиною було примусово депортовано на територію
УРСР. Кандибам пощастило осісти на Львівщині. Іван у 1953 році закінчив
юридичний факультет Львівського університету, працював нотаріусом, народним
суддею, адвокатом у Глинянах на Львівщині.

Там же, у Глинянах, працював адвокатом і Левко Лук’яненко. Спільне прагнення

справедливості об’єднало їх. У 1960 році Кандиба вступає до створеної Левком
Лук’яненком спільно зі Степаном Віруном, Олександром Лібовичем та Василем
Луцьківим підпільної партії Українська Робітничо-Селянська Спілка (УРСС), яка
виступала за конституційне відокремлення України від СРСР.

На початку 1961 року УРСС була викрита органами КДБ, її членів заарештовано.
Кандиба тоді отримав 15 років таборів. Під час перебування у харківській
пересильній тюрмі зустрівся із патріархом УГКЦ Йосипом Сліпим. Відбував
покарання в Мордовії та Пермській області, а також у Володимирському централі.
Але і там не припиняв боротьби – у 1969 році разом із Левком Лук'яненком та
Михайлом Горинем передав за кордон «Звернення до Комісії прав людини при
ООН» про геноцид політв'язнів.

У 1976 році Кандиба вийшов на свободу. У Львові, де жив його старий батько,
Іванові відмовили в прописці, тому він оселився в Пустомитах за 20 км від Львова.
Працював у майстерні з лагодження електроприладів та кочегаром, продовжував
листуватися з дисидентами, всіляко підтримуючи засуджених. Став одним із
членів-засновників Української Гельсінської групи – коли 9 листопада 1976 року
Микола Руденко на прес-конференції на квартирі Олександра Гінзбурга в Москві (у
Києві не було акредитованих іноземних журналістів) оголосив про створення
Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, серед інших
було і прізвище Івана Кадиби.

Кандиба постійно перебував під адміністративним наглядом (мав бути вдома з

восьмої вечора). Його регулярно викликали до КДБ, намагалися перевербувати.
За виступ із покаянням у пресі та на телебаченні пропонувалися прописка у Львові
та робота за фахом. Але Кандиба продовжував правозахисну діяльність.