А) Нараду було вирішено провести в три етапи: Гельсінкі, Женева, Гельсінкі.

Перший етап проходив 3

– 7 липня 1973 року. В ньому взяли участь міністри 33 держав Європи, США й Канади.
30 липня – 1 серпня 1975 року в Гельсінкі у палаці Конгресів «Фінляндія» відбувся третій етап наради. Тут
було підписано Заключний Акт – головний документ наради. Декларація принципів затверджувала основні
принципи міжнародних відносин:
·  суверенна рівність, повага прав, що стосуються суверенітету;
·  невикористання сили чи погрози силою, непорушність кордонів;
·  територіальна цілісність держав, мирне врегулювання суперечок;
·  невтручання у внутрішні справи;
·  повага до прав людини і основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії й переконань;
·  рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею;
·  співробітництво між державами, сумлінне виконання зобов’язань за міжнародним правом
У Заключному Акті розглядались питання роззброєння, співробітництва у галузі економіки, науки і техніки,
навколишнього середовища, співробітництва в гуманітарних галузях.
Виступаючи на нараді 31 липня, Голова Президії ВР СРСР Л. Брежнєв сказав зокрема: «Особливе політичне
значення й моральна сила досягнутих на нараді домовленостей полягають у тому, що вони будуть
закріплені підписами вищих керівників держав-учасниць. Надати повну дієвість цим домовленостям – це
наше спільне найважливіше завдання. Ми виходимо з того, що всі країни, представлені на нараді, будуть
втілювати в життя досягнуті домовленості. Що стосується Радянського Союзу, то він буде діяти саме так»

Заключний Акт був опублікований у газеті «Известия» від 1 серпня 1975 року. Радянський уряд,
впевнений у своїй силі і владі над громадянами і народами СРСР, не очікував ніяких проблем, коли робив
цей крок. Але він помилився …..

Б ) ….невдовзі в Радянському Союзі були створені так звані гельсінкські групи (Групи Сприяння
виконанню Гельсінкських Угод) – спочатку виникла Московська гельсінкська група (МГГ), потім
Українська, Литовська, Грузинська та Вірменська. Українська Гельсінкська Група була створена 9
листопада 1976 року в Кончі-Заспі під Києвом на квартирі поета й публіциста Миколи Руденка.
Реакція властей на виникнення УГГ була надшвидкою – вночі 10 листопада невідомі особи
влаштували погром на квартирі керівника Групи поета Миколи Руденка. Вікна квартири були закидані
цеглинами. Член Групи Оксана Мешко, в’язень сталінських таборів, мати політв’язня Олександра
Сергієнка, яка в той час знаходилася у квартирі Руденка, була поранена однією з цеглин. Викликана міліція
відмовилася складати протокол

В) УГГ мало на меті:

1) «Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з Декларацією Прав Людини.
Домагатися, щоб цей міжнародний правовий документ став основним у відносинах поміж Особою і
Державою.
2) Виходячи з переконань, що мир між народами не можна забезпечити без вільних контактів поміж
людьми, а також без вільного обміну інформацією та ідеями, активно сприяти виконанню гуманітарних
статей Прикінцевого Акту Наради з питань безпеки і співпраці в Європі.
3) Домагатися, щоб на всіх міжнародних нарадах, де мають обговорюватись підсумки виконання
Гельсінкських Угод, Україна як суверенна європейська держава і член ООН була представлена окремою
делегацією.
4) З метою вільного обміну інформацією та ідеями домагатися акредитування в Україні представників
зарубіжної преси, створення незалежних прес-агенств тощо»

Г) Своїм головним завданням Група вважає ознайомлення урядів країн-учасниць і світової громадськості
з фактами порушень на теренах України Загальної Декларації Прав Людини та гуманітарних статей,
прийнятих Гельсінкською Нарадою. З цією метою Група Сприяння:
а) приймає письмові скарги про порушення Прав Людини і робить усе необхідне, щоб ознайомити з ними
уряди, які підписали Гельсінкські Угоди, а також світову громадськість;
б) опрацьовує зібрану інформацію про правовий стан в Україні та згідно зі ст.19 Загальної Декларації Прав
Людини поширює її незалежно від державних кордонів;

Д) Коли про вступ в УГГ Мариновича й Матусевича було повідомлено по західному радіо, то на них
почалася психологічна атака. Мирослав Маринович згадує, як на нього кожного зимового ранку біля
під’їзду чекала машина. Коли він виходив на роботу, ще була темрява, й машина з ввімкненими фарами
повільно їхала вслід, ніби натякаючи, що в будь-який момент його можуть заарештувати.
Цікавий випадок трапився в березні 1977 року. Власті, щоб не допустити зібрань біля пам’ятника Шевченку,
вирішили тримати свято під контролем і самі почали проводити шевченківські вечори. На одному з таких
вечорів у Київській філармонії, як завжди, розповідали про Шевченка – як його полюбляв Ленін, читали
російською мовою його щоденник. Жодного вірша не було прочитано. Обурений таким ходом подій,
Мирослав Маринович вийшов на сцену і звернувся до залу: «Ленін дуже любив «Заповіт» Шевченка. Тож
заспіваймо!» Микола Матусевич крикнув до залу: «Люди, вам не соромно?». Зал: «Соромно!» Тут вискочив
кадебіст і закликав всіх розходитись. Але його ніхто вже не слухав – всі почали співати «Заповіт». Тоді
адміністрація загасила світло. Це не допомогло. Світло знову ввімкнули. Співав увесь зал. Потім всі
підходили до Мирослава і Миколи й вітали їх. Усі вийшли з залу, останніми вийшли Маринович із
Матусевичем. Вся вулиця була заповнена людьми. Вони стояли півколом, а у центрі – «Волга» – приїхало
КДБ. Люди оточили Мирослава з Миколою і вивели їх. Всі пішли до пам’ятника Шевченку і знову співали
«Заповіт». Ніхто їм не перешкоджав, але потім через таку демонстрацію багато людей було позбавлено
роботи

Е) Останнє слово на суді Миколи Руденко: «Громадяни судді! Сьогодні перед судом стоїть Слово.
Пригадуєте? «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Усе через Нього сталося, і без
Нього ніщо не сталося, що сталося»... Як би ми не заперечували ідеалізму, а все ж істина залишилася:
людина з’явилася на Землі тоді, коли на Земній кулі з’явилося Слово. Немає Слова – немає людини...
...Слово знайшло себе в Людині. Воно, Слово, знаряддя самого Всесвіту. Це – Логос, себто знання Всесвіту
про самого себе....Звідси виходить, що вам, громадяни судді, доводиться судити Всесвіт. Ні більше, ні
менше! Вам його доводиться судити за те, що він Словом своїм оселився в Людині.
Якраз це малося на увазі, коли філософи й юристи працювали над текстом Загальної декларації прав
людини. Всесвіт не має меж. Себто слово людини також не повинно бути обмежене. Воно повинно вільно
йти через кордони сердець, душ, держав – інакше воно перестане бути Словом...
...Наша діяльність – це висловлювання наших переконань. Наша діяльність – це Слово. І ніщо інше! Така
діяльність має дуже нескладну назву: бути Людиною...»

Є) 12 грудня 1977 року в Чернігові заарештували Левка Лук’яненка. Але незважаючи на репресії, УГГ
продовжувала функціонувати. Вона поповнилася новими членами. Баптист Петро Вінс вступив у лютому
1977 року. Ольга Гейко-Матусевич – у травні того ж року, невдовзі після арешту її чоловіка Миколи
Матусевича. Віталій Калиниченко та Василь Стрільців. Того ж місяця, ще перебуваючи на засланні, у
листуванні погодився стати членом УГГ геніальний український поет, політв’язень Василь Стус.
У 1977 році закордонним представником УГГ став Леонід Плющ, якого після примусового «лікування» у
Дніпропетровській спецпсихлікарні видворили з СРСР 1976 року. З того часу він проживав у Парижі. 30
листопада 1977 року Петро Григоренко виїхав на лікування до США на півроку. Проте повернутися йому не
дали – 13 лютого 1978 року він був позбавлений радянського громадянства. Таким чином відкрилося
закордонне представництво УГГ: у США – Петро Григоренко, у Франції – Леонід Плющ.
У березні 1978 року Мирослава Мариновича та Миколу Матусевича було засуджено на 7 років таборів і 5
років заслання за статтею 62-1 КК УРСР та 70-1 КК РРФСР. У червні того ж року Левко Лук’яненко був
засуджений за тією ж статтею 62 КК УРСР, як особливо небезпечний рецидивіст до 10 років позбавлення
волі й 5 років заслання. Усі засуджені правозахисники не зреклися свого членства й продовжували
діяльність в ув’язненні. Так УГГ існувало вже у трьох «вимірах»: на волі – за кордоном, у «малій зоні» – в
тюрмах і таборах, та у «великій зоні» – на просторах батьківщини під пильним наглядом КДБ. 
ПРОПОНОВАНІ ІСТОРИЧНІ ОСОБИ ДЛЯ КОРОТКИХ ВИСТУПІВ НА
ВІВТОРОК

«ВЕЛЕТИ ДУХУ»

Виступи на 5 хвилин. Підбірка влучних фото, важливі факти з діяльності!

Без деталей біографії!! ! Лише факти діяльності і , якщо знайдете. Цікаві

цитати, вислови …

• 1. В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ
• 2. ВАСИЛЬ СТУС
• 3. ІВАН ДЗЮБА
• 4. ПЕТРО ГРИГОРЕНКО
• 5. ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО
• 6. ЮРІЙ ШУХЕВИЧ