Йосиф Сліпий

Верхо́вний
Архиєпи́скоп Йо́сиф
Сліпи́й
Йосип Іванович Сліпий,
прізвище при народженні —
Коберни́цький-Дичко́вський.
Йосиф Сліпий
український церковний діяч, єпископ Української греко-католицької церкви, кардинал римо-
католицької церкви; з 1 листопада 1944 року Митрополит Галицький та Архієпископ
Львівський, з 23 грудня 1963 року Верховний Архиєпископ Львівський — предстоятель
Української греко-католицької церкви.
Ранні роки

Йосиф Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість, Теребовельського

повіту в багатодітній родині. Батько — Іван Коберницький-Сліпий, мати —
Анастасія Дичковська. Дід мав сільське прізвисько «Сліпий»: за переданням, цей
псевдонім походив від одного з предків, якого 1709 року московити осліпили за те,
що він воював під Полтавою проти царя Петра І на боці гетьмана Івана Мазепи та
шведського короля Карла XII. Предки Й. Сліпого спродували товар, зокрема, на
ринку в Бучачі, де їх ніхто не знав.
Ранні роки

У 1898—1901 роках навчався в початковій школі села Заздрість. З другого класу

вивчав польську, німецьку мови. 1911 року з відзнакою закінчив Тернопільську
українську гімназію, здобув атестат зрілості. Під час візитації Тернопільщини
митрополит Андрей відвідав гімназію, де вперше побачив юного Й. Сліпого в
церковному хорі гімназії. Юнак запам'ятався йому високим зростом (під 2 метри),
могутнім, красивим басом. Фактично, митрополит взяв його під опіку.
Навчання і кар’єра

Андреєм Шептицьким згодом висвятить Йосифа в ієреї й пошле на навчання в

Інсбрукський університет, а далі – у Рим. У 1922 році «магістер агрегатус» (дослівно
– унікальних наук), доктор філософії й теології Йосиф Сліпий повертається до
Львова і стає професором, а згодом і ректором Львівської духовної семінарії, що
переростає в академію. На той час він був фактично правою рукою Шептицького.
Кар’єра

Сліпий був редактором та керівником цілого ряду релігійних видань, брав участь у наукових
конференціях та з’їздах. Цікавився українським мистецтвом, створив музей церковних
мистецтв при Богословській академії. У 1930 обраний дійсним членом Наукового товариства
ім. Т.Шевченка. З 1926 Сліпий – член-куратор Українського національного музею у Львові, а
з 1931 – заступник голови Українського католицького союзу. У 1935 митрополит
А.Шептицький призначив його соборним крилошанином Архікатедрального собору св. Юра
та архідияконом Львівської митрополичої капітули. У 1936 організував унійний з’їзд у
Львові. Здійснив ряд подорожей країнами Західної Європи та паломництво до святої землі. У
грудні 1939 року за згодою папи Пія XII митрополит А. Шептицький висвятив Йосипа
Сліпого на єпископа із правом наступництва. По смерті митрополита Шептицького 1
листопада 1944 року Йосип Сліпий перебрав провід над Галицькою митрополією.
Кар’єра

1965 р. Йосип Сліпий, перший серед служителів української церкви, увійшов до священної
колегії кардиналів католицької церкви, титул кардинала надав йому Папа Римський Павло VI.
1969 р. Синод УГКЦ ухвалив патріархальний устрій, а у 1975 р. владика Йосип був коронований
титулом патріарха. Як Верховному архієпископу йому належав титул «Блаженніший».

За кордоном Йосип Сліпий розгортає активну діяльність, спрямовану на визнання в світі і

створення Патріархату Української Греко-Католицької церкви, на пожвавлення релігійного,
громадського життя української діаспори. Завдяки подвижницькій роботі Йосипа Сліпого, у
Римі побудовано Собор св. Софії, придбано і відновлено парафіяльний храм Жировицької
Матері Божої, засновано Український Католицький Університет св. Климента, монастир
о.Студитів у Кастель-Гондольфо біля Рима, налагоджена видавнича робота. Як учений-богослов,
Йосип Сліпий виявив себе у працях з догматичної теології, історії УГКЦ.
Кар’єра

За наукову роботу Патріарх Сліпий був обраний почесним членом Наукового

товариства ім. Т.Шевченка (1964), дійсним членом Тіберійської академії в Римі
(1965), членом Папської академії Св. Томи (1981). Почесний доктор Українського
вільного університету та ряду університетів США і Канади. Йосиф Сліпий помер у
Римі 7 вересня 1984 року на 92-му році життя. 1992 року (століття від його дня
народження) прах митрополита було перенесено зі собору святої Софії в Римі до
крипти в соборі святого Юра у Львові.
Цікаві факти з біографії патріарха

● Юний Йосип, навчаючись у Тернопільській гімназії, так захоплювався філософією, що як потім

сам пригадував, “ревно плакав”, коли читав Сократа.
● Перша зустріч Йосипа Сліпого із Андреєм Шептицьким відбулась саме у гімназії. Під час візиту
до школи митрополит запам'ятав Йосипа як дуже розумного і кмітливого хлопця, який відповів на
складне богословське питання про сопричастя святих. Митрополит був вражений, що такий
молодий хлопець знає відповідь.
● Митрополит Андрей мав не лише особисту приязнь до Сліпого, а й бачив його таким, що ніколи не
відступить від прийнятого рішення.
● Дослідники біографії відзначають, що Сліпий був різкою і категоричною людиною, сучасники
пригадували, що тих, хто на його думку, не проявляв достатньо кмітливості, владика називав
“гусячою головою”, а внучата племінниця Дарія зазначала, що навіть у листах до її мами
наказував, аби вона уважніше читала те, що він їй пише із заслання.
Цікаві факти з біографії патріарха
● З приходом других совітів у 1944-ому Йосипу Сліпому пропонували очолити Київську митрополію в
православній церкві.
● Через рік - у 1945-ому - його заарештували. Вперше. Далі було ще три вироки, які каральна машина
НКВД озвучувала один за одним щойно попередній термін ув’язнення добігав до кінця. Сліпий був
політв’язнем номер один у радянському союзі, була установка не випускати його за жодних обставин.
● Загалом Йосип Сліпий провів на засланні - 18 років. Він вийшов на волю у 70-річному віці.
● На засланні владиці вдавалось проводити служби Божі та висвячувати священиків, і навіть одного
єпископа - Василя Величковського, який згодом очолив греко-католицьку церкву.
● Сліпий знав літургію на пам”ять. Сестри надсилали йому родзинки, аби він робив вино для
богослужінь.
● Після звільнення Сліпий ще понад 20 років очолював греко-католицьку церкву із Риму, оскільки в
Україну повертатись йому було заборонено.
Дякую, за увагу!